Мікротопонімія півночі Львівської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА

УДК 811.161.2'373.2

Автореферат

Мікротопонімія півночі Львівської області

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Проць Оксана Ігорівна

Львів - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, доцент Купчинська Зоряна Олегівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри української мови.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, доцент Торчинський Михайло Миколайович, Хмельницький національний університет, завідувач кафедри української філології;

кандидат філологічних наук, доцент Лісняк Наталія Іванівна, ДВНЗ ,,Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”, доцент кафедри української мови та літератури.

Захист відбудеться 16 червня 2011 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.06 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Університетська, 1.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розіслано “14” травня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради К 35.051.06 кандидат філологічних наук, доцент Добосевич У.Б.

Загальна характеристика роботи

Власні найменування дрібних географічних об'єктів тісно пов'язані з буттям людини, її духовно-практичною діяльністю. Вони містять цінну історичну, географічну, етнокультурну та лінгвістичну інформацію. Окрім цього, мікротопонімія - один із способів вербальної реалізації просторових уявлень місцевого населення.

Актуальність дослідження. Поява мікротопонімів порівняно з іншими класами топонімії суттєво залежить від позамовних чинників (природних особливостей місцевості, ментальності народу, господарської діяльності населення, історико-політичних, соціально-економічних умов тощо). Назв невеликих географічних об'єктів зазвичай не засвідчують документально. Тому мікротопоніми більш нестійкі, ніж найменування великих об'єктів, і зазнають значних змін відповідно до особливостей середовища, де вони функціонують. Звідси виникає потреба зібрати і дослідити місцеві географічні назви кожного регіону.

Мікротопонімія як пласт пропріальної лексики дає багатий фактографічний матеріал, аналіз якого дає змогу простежити процес номінації географічних об'єктів, зрозуміти закономірності функціонування цього класу онімів, поглибити основні теоретичні положення у сфері топоніміки. Тому всебічне вивчення найменувань дрібних географічних об'єктів окремого регіону України актуальне, потрібне для уточнення теоретико-методологічних засад ономастики. Такі студії збагачують та розширюють дослідження особливостей місцевих говірок (фонетичних, морфологічних, словотвірних та лексичних). Проте українську мікротопонімію науковці лише частково зібрали і вивчили, зокрема, географічні назви півночі Львівської області ще не були об'єктом комплексного аналізу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає комплексній науковій темі кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка ,,Функціональні стилі української мови: статика і динаміка” (номер державної реєстрації 0107U007425).

Мета дослідження - здійснити комплексний аналіз мікротопонімії півночі Львівської області на синхронному зрізі.

Досягнення визначеної мети передбачає виконання таких завдань:

1) виявити та зафіксувати найменування дрібних географічних об'єктів цього регіону на синхронному рівні;

2) провести лексико-семантичний аналіз мотивувальної бази мікротопонімії північної території Львівщини;

3) з'ясувати роль апелятивної та онімної лексики у творенні назв мікрооб'єктів;

4) визначити специфіку структурно-словотвірної організації мікротопонімікону регіону;

5) охарактеризувати топонімну картину світу, яку репрезентує мікротопонімія регіону;

6) дослідити образ простору у топонімній картині світу, специфіку його сприйняття та структурування;

7) з'ясувати особливості репрезентації образу людини як творця та носія мікротопонімного матеріалу;

8) укласти словник мікротопонімів півночі Львівської області.

Об'єктом дослідження є мікротопонімія півночі Львівщини. Згідно із сучасним адміністративним поділом України, це територія Бродівського, Буського, Жовківського, Кам'янка-Бузького, Радехівського та Сокальського районів Львівської області.

Предмет дослідження - лексико-семантичні особливості мотивувальної бази мікротопонімії регіону та закономірності творення найменувань дрібних географічних об'єктів, а також специфіка топонімної картини світу півночі Львівщини.

Джерельною базою дослідження є мікротопонімний матеріал, який ми зібрали шляхом експедицій та анкетування респондентів протягом 2007-2010 рр. Опитування місцевого населення проводили згідно з положеннями ,,Програми збирання матеріалів для вивчення топоніміки України” К. К. Цілуйка. Внаслідок обстеження 580 населених пунктів північних районів Львівщини ми виявили та зафіксували понад 15 000 найменувань дрібних географічних об'єктів.

Відповідно до специфіки об'єкта дослідження, мети та завдань роботи використано різні методи. Для збору мікротопонімного матеріалу застосовано прийоми польового дослідження (інтерв'ювання, анкетування та спостереження). Описовий метод використано для інвентаризації, класифікації та інтерпретації мікротопонімів. За допомогою структурного методу здійснено аналіз структурно-словотвірної організації мікротопонімікону. Для кількісного підрахунку одиниць, виявлення продуктивності окремих груп найменувань застосовано прийоми статистичного методу.

Наукова новизна:

вперше

- здійснено різноаспектне вивчення мікротопонімікону півночі Львівської області;

- введено в науковий обіг новий мікротопонімний матеріал (понад 15 000 одиниць), укладено словник назв географічних мікрооб'єктів регіону;

- здійснено спробу реконструювати топонімну картину світу на основі аналізу мікротопонімії цієї місцевості;

удосконалено

- аналіз власних найменувань дрібних географічних об'єктів (застосовано системоцентричний та антропоцентричний підходи до дослідження мікротопонімії);

набуло подальшого розвитку

- вивчення регіональних особливостей мікротопонімів України.

Теоретичне значення дисертації: результати дослідження найменувань дрібних географічних об'єктів північних районів Львівщини доповнюють та поглиблюють розуміння специфіки мікротопоніма як власної назви, особливостей його творення та функціонування, ролі і місця в онімному просторі, а також дають змогу глибше пізнати специфіку креації інших класів топонімії (насамперед ойконімії). Крім того, вони сприятимуть подальшому розвитку української мікротопоніміки, розробці та удосконаленню її теоретико-методологічних засад.

Практичне значення одержаних результатів: зібраний фактографічний матеріал можна використати для укладання загальноукраїнського словника мікротопонімів. Відомості, викладені в роботі, корисні для досліджень у сфері ономастики, лексикології, діалектології, дериватології, історії української мови, лінгвокультурології, етнолінгвістики, історії кожного населеного пункту регіону, краєзнавства тощо, а також їх доцільно застосовувати у викладанні цих предметів у вищій школі, в навчально-виховній роботі загальноосвітніх закладів тощо.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження здобувачка отримала самостійно. Наукових праць із теми дисертації, написаних у співавторстві, немає.

Основні положення дисертації апробовано на: ІІІ Святогірських ономастичних читаннях (Святогірськ, 16-19 жовтня, 2008), Міжнародній науковій конференції ,,Українська філологія: школи, постаті, проблеми (До 160-річчя заснування кафедри української словесності у Львівському університеті)” (Львів, 20-21 листопада, 2008), ХІІІ Всеукраїнській ономастичній конференції (Ужгород, 27-29 квітня, 2009), ІІІ Міжнародній науковій конференції ,,Пріоритети сучасного германського та романського мовознавства” (Луцьк, 5-7 червня, 2009), діалектологічному семінарі ,,Інтерференція та запозичення в діалектах” (Львів, 11-12 червня, 2009), щорічному ономастичному семінарі ,,Ойконімія України: перспективи дослідження” (Київ, 17-18 вересня, 2009), Всеукраїнській науковій конференції на пошану 75-річчя від дня народження професора Мар'яна Демського (Дрогобич, 4-5 лютого, 2010), ХХІ науковій сесії Наукового товариства імені Тараса Шевченка (мовознавча комісія) (Львів, 25 березня, 2010), Міжнародній науковій конференції ,,Українська лінгводидактика: минуле і сучасне (до 100-річчя від дня народження М. Шкільника)” (Львів, 13-14 травня, 2010), щорічних семінарах та засіданнях кафедри української мови Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2009, 2010).

Публікації. Результати дослідження викладено в чотирнадцяти статтях, серед них одинадцять опубліковано у фахових виданнях, рекомендованих ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (234 позиції), переліку умовних скорочень та додатків (окремою книгою). Повний обсяг роботи - 708 сторінок, основна частина - 190 сторінок.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об'єкт та предмет, сформульовано мету й основні завдання дисертації, охарактеризовано джерельну базу та методи дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів, їхнє теоретичне та практичне значення, форми апробації, вказано на зв'язок роботи з науковими планами та програмами.

Перший розділ ,,З історії дослідження мікротопонімії” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1. ,,З історії становлення української мікротопоніміки” охарактеризовано основні здобутки українських мовознавців у дослідженні власних найменувань дрібних географічних об'єктів.

Мікротопонімію почали вивчати ще у другій половині ХІХ ст. (праці М. Максимовича, Л. Похилевича, М. Сумцова та ін.). Вагомий внесок у становлення топоніміки зробив М. Кордуба, який здійснив системний лінгвістичний аналіз пропріативів цього класу, а також провів велику роботу зі збору мікротопонімів, уклав квестіонар.

Розвиток української мікротопоніміки як невіддільної галузі ономастики сягає другої половини минулого століття. У цей період опубліковано праці, присвячені теоретичним питанням вивчення найменувань дрібних географічних об'єктів та дослідженню регіональних особливостей цього класу топонімії. Мікротопонімія окремих регіонів стала об'єктом дисертаційних праць (І. Чеховського, О. Михальчук, Н. Лісняк, Н. Сокіл, В. Баньоі, О. Заінчковської). Однак комплексного аналізу мікротопонімікону північних районів Львівської області не було.

У підрозділі 1.2. ,,Мікротопонімія як клас пропріальної лексики (теоретичний аспект)” розглянуто загальнотеоретичні питання вивчення географічних найменувань. У дослідженні використовуємо традиційний термін мікротопонім на позначення власних назв дрібних географічних об'єктів (природних та створених людиною). Основними ознаками цієї номінативної одиниці є: 1) функція індивідуалізації та ідентифікації географічного об'єкта у просторі; 2) невеликий розмір денотата; 3) локальне поширення, вузьке коло функціонування; 4) значущість об'єкта, якого номінує мікротопонім, його роль у життєдіяльності людини; 5) близькість до апелятивної лексики; 6) тісний зв'язок із місцевим мовленням; 7) здебільшого відсутність письмової фіксації; 8) нестійкість.

У другому розділі ,,Лексико-семантична парадигма мотивувальної бази мікротопонімів” проаналізовано найменування дрібних географічних об'єктів регіону з погляду семантики їхньої мотивувальної бази.

Мікротопонімія північних районів Львівської області - це цілісна система географічних назв досліджуваної території, невіддільна частина топонімної системи України. Важливим показником її стійкості, системності є наявність продуктивних основ (мотивувальної бази) та способів деривації власних найменувань.

Під терміном мотивувальна база розуміємо лексему та її похідні, від яких утворюють відповідні мікротопоніми.

З погляду семантики мотивувальної бази увесь зібраний матеріал поділяємо на відапелятивні (70,5 %) та відонімні (29,5 %) пропріативи.

У підрозділі 2.1. ,,Відапелятивні мікротопоніми північних районів Львівської області” проаналізовано назви дрібних географічних об'єктів, утворені від загальних найменувань. Вони домінують у мікротопоніміконі досліджуваної території (70,5 % від усіх одиниць), що зумовлено особливістю цього класу пропріативів - їхньою близькістю до апелятивної лексики. Виявлено, що загальна назва, яка лягла в основу мікротопоніма, вказує на вид об'єкта (Болотце, Вострівок), його властивості (Велика Дебра, Вила), зв'язок з іншими об'єктами (Березина За Дубровов, Біля Водоспаду) та людиною (Ксьондзів Пастовень, Панська Студня).

Відапелятивні назви творять дві групи: 1) найменування, мотивовані місцевою географічною термінологією (32,65 %); 2) мікротопоніми, похідні від лексики, яка пов'язана з діяльністю людини (37,85 %).

Географічні терміни - важливе джерело мікротопонімії півночі Львівщини. Вони здебільшого мають прозору семантику і поширені по всій території України (горб, криниця, гай тощо). З'ясовано, що близько 9,8 % мікротопонімів походить від місцевої орографічної термінології. Найбільш продуктивні у творенні цих назв апелятиви, які позначають підвищення рельєфу (Горбуля, Грунь, Жбирі, Кємпа, Лисі Гори), адже позитивні форми ландшафту примітні на тлі рівнинної місцевості і слугують орієнтиром у просторі для населення. Поширені й мікротопоніми, в основі яких - терміни, які вказують на низинний рельєф (Гнила Долина, Лонки, Лужиска, Ровище, Чорна Дебра). Аналіз мікротопонімії північної частини Львівської області засвідчив, що місцева географічна номенклатура на позначення рівнинної місцевості не продуктивна (Галява, Площина).

Кількісно менше виявлено назв дрібних географічних об'єктів (2,2 %), які вказують на специфіку ґрунту краю, його склад (Глиниска, Громіш, На Руді, Піскуватиця, Чорноземля).

Фітомікротопоніми півночі Львівщини (12,66 %) розглянуто у межах двох груп, визначених з погляду семантики мотивувальної бази: а) найменування, в основі яких - місцева географічна термінологія, пов'язана з флорою (Березник, Бірок, Дібрівка); б) найменування, які походять від народної ботанічної номенклатури (сукупності загальновживаних назв окремих видів рослин: Берестки, Коло Морви). Характер рослинного світу досліджуваної території зумовив виникнення мікротопонімів. Перша група найменувань кількісно більша та охоплює назви географічних мікрооб'єктів, мотивовані лексикою на позначення збірних понять рослинності (Гай, Садова, Чорний Ліс) та частин лісу за окремими видами рослин, зокрема дерев (Березина, Дубина, Соснина). Значно менше фітомікротопонімів утворено від народної ботанічної номенклатури: від назв дерев (Липа, Тридубці), кущів (Базники, Лози), трав'янистих рослин (Дзвінець, Шуварі). Більшість таких найменувань дають інформацію про місцеву флору. Однак виявлено і мікротопоніми, в основі яких - назви не характерних для півночі Львівщини рослин (Великий Платан, Коло Тюльпанового Дерева).

На процес формування мікротопонімії вплинули особливості водних ресурсів краю. Виявлено, що близько 7,98 % усіх одиниць походить від місцевої гідрографічної термінології. Вагому частину таких пропріативів утворили від апелятивів, які позначають водотоки (Дзюрківка, Річечка, Струга, Чорний Потік), об'єкти з водостоєм (Возиро, Керниця, Кобаня, Ставок), а також болотисту місцевість (Болотисько, Грузьковина, Мочарка, Цмокалки). Окрему групу становлять мікротопоніми, які вказують на глибоке місце у водоймі, вир (Вир, Синє Вікно, Водоверть, Тоні).

Проведений аналіз мікротопонімії північних районів Львівщини виявив велику кількість онімів (37,85 %), мотивованих діяльністю мешканців краю. Ці назви географічних мікрооб'єктів відображають особливості розвитку господарства регіону, суспільно-економічного життя населення тепер і в минулому.

Велику частину зібраних мікротопонімів (5,73 % найменувань) утворено від лексем, які вказують на: а) способи освоєння земельних ділянок (Вигарі, Зруб, Теребіж); б) призначення та використання землі (Задня Грєдка, Золотий Лан, Піднивки); в) час обробітку і засаджування земельних ділянок (Запуст, Новини, Обліг); г) не придатні для обробітку, неродючі землі (Дармота, Пустиня, Пустка).

Вагоме місце у мікротопоніміконі досліджуваного регіону займають найменування, які відображають особливості ведення тваринництва на цій території (2,21 % усіх назв). Мотивувальна база цих мікротопонімів указує на: а) особливості використання земельних ділянок для годівлі свійських тварин та домашньої птиці (Вигінь, Пасовиско, Пастівник); б) господарські споруди, призначені для утримування та розведення худоби та птиці (За Курником, Козинець).

Найменування географічних мікрооб'єктів - цінне джерело інформації про розвиток промислів (видобування корисних копалин - Кар'єр, лісового промислу -Вуглярка, Тартак, виготовлення будівельних матеріалів - Вапнярня, Цегольня, скла - Гута, виробів із заліза - Бляхарка, Ковальня, харчової промисловості - Бровариско, Ґуральня тощо) на теренах краю. Їхня питома вага у мікротопоніміконі півночі Львівщини становить 2,94 % від усіх одиниць.

У мікротопонімії досліджуваної місцевості є велика кількість назв господарських (Буїско, Загуменки, За Студолов), культових будівель (Зацерква, Клибаня, Кляшторне) та гідроспоруд (Гребельки, Дамба, Крива Кладка) (близько 12,62 % одиниць). Такі географічні найменування здебільшого вказують на розташування відповідного об'єкта тепер або в минулому.

3,96 % мікротопонімів півночі Львівської області - утворення від апелятивів, які позначають шляхи сполучення (Брідки, Крижеві Дороги, Штрека), і 2,2 % пропріативів - від назв типів поселень і помешкань (Кульонія, Село, Хатки).

З'ясовано, що лексика на позначення способів вимірювання земельних наділів (Волока, Помірки, Шнурі) та отримання наділу його власником (Аренда, Контроверз), просторового розміщення об'єктів (Бік, Границя, Зади) продуктивна у мікротопонімотворенні (3,86 % від усієї кількості одиниць).

Мотивом номінації значної кількості малих географічних об'єктів, розташованих на території півночі Львівщини, є їхня якісна характеристика (розмір, форма, колір тощо). Мікротопоніми найчастіше вказують на найбільш примітні ознаки денотата, які вирізняють його з-поміж інших (Вонючка, Зависока, Клин, Криве Коліно, Черна). Зафіксовано усього 3,38 % таких одиниць.

Мікротопонімія регіону відобразила також етнічний (Жидівка, Мазурне Озеро) та соціальний склад місцевого населення (Ксьондзів Сад, Солтищина) здебільшого в минулому.

Підрозділ 2.2. ,,Відонімні мікротопоназви півночі Львівської області” містить аналіз найменувань дрібних географічних об'єктів, мотивувальна база яких - пропріативи (імена та прізвища людей, назви населених пунктів, малих географічних об'єктів, річок тощо). До відонімних утворень зараховуємо: а) відантропонімні мікротопоніми (які здебільшого походять від церковно-християнських імен (Андруні, Василиха, Ганчин Горб, Михайлівка), давніх слов'янських особових назв (Баранівка, Богдани, Зубів, Коло Голуба), а також від прізвищ за певною ознакою першоносія (Біликів Сад, Біля Безпалька, Галайдове Море, Дженджерівка), антропонімів, в основі яких - апелятивні позначення особи (Батюкова, Вуглярева Дебра, Ковалиха, Коло Дубецкого)); б) найменування мікрооб'єктів, мотивовані топонімами (ойконімами (Бишівщина, Варшавська Колєя, Вугнівська Стежка, Залижнянка), гідронімами (Бужисько, Друга Деревенка, За Стиром), мікротопонімами (За Тичуками, Качмарське Возеро, Мельницький Луг), конотативними топонімами (Бродвей, Китай, Сахалін, Франція). Питома вага відпропріативних назв у мікротопоніміконі регіону становить 29,5 % від усіх одиниць.

У третьому розділі ,,Структурно-словотвірна парадигма мікротопонімів півночі Львівщини” охарактеризовано дериваційну систему мікротопонімії досліджуваної території.

З'ясовано, що творення найменувань дрібних географічних об'єктів північної частини Львівщини має свою специфіку, яка полягає насамперед у виборі і використанні словотворчих засобів.

За структурою мікротопоніми поділяємо на прості, складні, складені та назви у формі прийменникових конструкцій.

У підрозділі 3.1. ,,Мікротопоніми простої структури” проаналізовано пропріативи, які мають одну основу. Прості найменування домінують на території півночі Львівської області (близько 61,96 % від усієї кількості одиниць). Способи творення мікротопонімів цієї структури - лексико-семантичний, афіксальний, лексикалізація прийменникових конструкцій, а також субстантивація.

Виявлено, що найпродуктивніший спосіб мікротопонімотворення - лексико-семантичний (його різновиди - онімізація та трансонімізація). Значна частина проаналізованих назв виникла внаслідок семантичної трансформації апелятивів без участі топонімотворчих афіксів. Мікротопоніми походять від загальних найменувань з непохідними (Гай, Лани, Озеро, Яма) та похідними основами (Березина, Долинки, Стависко) у сингулярній та плюральній формах. У найменуваннях невеликих географічних об'єктів категорія числа відображає об'єктивну дійсність (просторову протяжність денотата (Луги, Нивки), певну кількість однотипних об'єктів (Бараки, Грушки) тощо). Перейшли у розряд онімів суфіксальні апелятиви з модифікаційним словотвірним значенням (демінутиви із суфіксами -к(а) (Деберка, Тернинка), -ок (Горбок, Зрубок), рідше -ц(е) (Джерельце, Пільце), що відповідає суті мікротопонімів як пропріативів, а також назви з відтінком згрубілості (Багнище, Стовпище)), загальні найменування з мутаційним значенням (апелятиви, які містять в основі форманти -ис(ґ)к(о), -ищ(е) (Монастириско, Млинисько, Торфовище), -ин(а) (Кривина, Осичина, Рудавина), -щин(а) (Війтівщина, Королівщина, Попівщина), -ицґ(а) (Гнилиця, Дзвіниця, Піскуватиця), -ец(ґ) (Грабівець, Звіринець, Солонец), -ок (Помірок, Придаток), -ик (Глиняники, Пісковик), -ник (Дубники, Ставники), -ак (-ґак, -нґак) (Гущаки, Кругляк, Березняк), -к(а) (Вапнярка, Гречанка, Млинівка), -нґ(а) (Бляхарня, Цегольня), нульовий суфікс (Вигар, Окіп, Поруби), за-…-*ьj(е) (Залісся, Засаддя), за-…-ок (Загуменок) тощо). Трансонімізація менш продуктивна на досліджуваній території. У мікротопоніміконі півночі Львівщини цей різновид лексико-семантичного способу онімотворення репрезентують відродинні назви (Дрозди, Клими, Куці, Мазури, Мельники), відойконімні (Безуїв, Конотопи, Ягуня), відгідронімні (Бужанка, Драганка) та деривати від конотативних топонімів (Гамерика, Камчатка, Куба).

У результаті дослідження найменувань простої структури виявлено значну кількість одиниць, утворених за допомогою топоформантів. Суфікси приєднували здебільшого до онімних основ (-івк(а) (Гнатівка, Радехівка, Шрамівка), -к(а) (Вифлиємка, Ґоцянка, Майданка, Романка), -щин(а) (Боянещина, Марківщина, Пиратинщина, Пониківщина), -их(а) (Грициха, Дроздиха, Куцябиха, Паламариха), -ец(ґ) (Джусовець, Павловець), -ицґ(а) (Думниця, Ряшовиця), -ищ(е), -ис(ґ)к(о) (Бужище, Бужисько) тощо) для вираження посесивності чи релятивності, рідше - до апелятивних (Греблівка, Цвинтарка, Короставець, Червивиця). Конфіксація не поширена у мікротопонімотворенні (Забужжя).

Серед найменувань простої структури вагоме місце займають мікротопоніми, утворені внаслідок лексикалізації назв у формі прийменникових конструкцій із паралельним відкиданням флексії непрямих відмінків і заміною її відповідним закінченням називного відмінка, що є синхронним продуктивним процесом (наприклад, За Лісом > Заліс). Такі пропріативи вказують на локативне відношення найменованого об'єкта до більш примітних, значущих (не тільки за розміром, а й за певною господарською цінністю тощо). З'ясовано, що лексикалізувалися здебільшого конструкції з прийменниками за, під (Заболотня, Загостинець, Залози, Підгай, Підгора, Підмонастир).

На території півночі Львівщини широко побутують прості назви невеликих географічних об'єктів, виражені субстантивованими прикметниками (найчастіше присвійними (Козакове, Свистунів, Таньчина), відносними (Вільшана, Кізлівський, Склепова) та якісними (Гнилий, Зелена, Криве)). Такі мікротопоніми виникли внаслідок закономірного процесу розвитку складених найменувань (еліпсису головного компонента і субстантивації атрибутивного). Вони є яскравими прикладами явища економії мовних ресурсів.

Підрозділ 3.2. ,,Складні мікротопоніми” присвячено аналізу композитних назв дрібних географічних об'єктів. Найменування, утворені основоскладанням (Кривоміст, Семигора), граматично цілісні. Засвідчено незначну кількість мікротопонімних одиниць складної структури (0,12 %).

У підрозділі 3.3. ,,Мікротопоніми складеної структури” охарактеризовано багатокомпонентні назви, які з-поміж усіх класів топонімів найбільше властиві структурно-словотвірній організації мікротопонімії. Вони чітко окреслюють розташування географічного об'єкта в просторі. Складені мікротопоніми, що є цілісними номінативними одиницями, виникли внаслідок лексикалізації та онімізації підрядних словосполучень: прикметника та іменника (Вербова Проруба, Динькова Долина, Чортові Вила), іменника та іменника, поєднаних зв'язком безпосереднього (Вулиця Стаха, Панасевича Дорога) та опосередкованого (Дорога До Глубишева, Озеро За Лисачков) керування, числівника та іменника (Перші Гони - Другі Гони, Штири Буки). Багатокомпонентні найменування поширені на території півночі Львівщини (18,31 % від усієї кількості одиниць), однак у мікротопоніміконі спостерігаємо тенденцію до ,,спрощення”, універбізації їхньої структури (Квасівська Долина > Квасівщина, *Кругле Болото > Кругле, *Поле За Файков > За Файков, *П'ять Хаток > П'ятихатка тощо).

Особливість структурно-словотвірної організації мікротопонімії північних районів Львівської області полягає у великій кількості назв у формі прийменникових конструкцій (підрозділ 3.4. ,,Прийменникові конструкції у мікротопонімії півночі Львівщини”). Мікротопоніми цієї структури є повноцінними власними назвами, адже, як і пропріативи, вони виділяють, ідентифікують і називають невеликий географічний об'єкт, який зазвичай має просторову протяжність (поля, пасовища, сінокоси, ліси). Вживання таких найменувань із ситуативного переходить у постійне, традиційне. Мікротопоніми у формі прийменникових конструкцій вказують на локалізацію об'єкта щодо більш примітних, значущих. Вони виникли внаслідок опущення (еліпсису) опорного компонента у складеному мікротопонімі, вираженому сполученням іменника з іменником (наприклад, *Пасовище Біля Святого > Біля Святого). Прийменникові пропріативи відображають конструкції родового відмінка з прийменниками біля (коло) (Біля Магди Петрової, Коло Оболоні), орудного відмінка з прийменниками за (За Мельничков, За Окописьком), під (Під Горпином, Під Макітров), над (Над Болотом, Над Бугом), місцевого відмінка з прийменником на (На Горбатій Рампі, На Корчунку). Питома вага назв дрібних географічних об'єктів на зразок Коло Криниці, Під Дубинков у мікротопоніміконі півночі Львівщини становить 19,61 % від усієї кількості найменувань.

В українській лінгвістиці все більше праць досліджують мову в тісному взаємозв'язку з людиною, з її пізнавально-мисленнєвою діяльністю. Домінування антропоцентричного підходу у сучасному мовознавстві зумовлене насамперед зміною філософських поглядів на сутність мови, її природу. Мову розглядають як конституційну властивість людини, яка формує і виражає особливості світогляду її носія, відображає об'єктивну дійсність крізь призму внутрішнього світу індивіда. Власні назви, зокрема топоніми, є результатом активної духовної діяльності людини у пізнанні довкілля, тому в четвертому розділі дослідження - ,,Мікротопонімія півночі Львівської області в антропоцентричному аспекті” - найменування малих географічних об'єктів регіону розглянуто з позиції свідомості номінатора.

У підрозділі 4.1. розкрито поняття топонімна картина світу. Це невід'ємна частина картини світу, яка містить інформацію про особливості світогляду місцевого населення, суб'єктивне осмислення, розуміння простору. Топонімна картина світу первинна щодо топонімної системи, адже зорганізована сукупність топонімів певної території (система) не існує сама собою, а лише у свідомості її носія.

У підрозділі 4.2. ,,Простір як основна категорія топонімної картини світу” на основі комплексного аналізу найменувань дрібних географічних об'єктів та висловлювань інформаторів (топоконтекстів) досліджено особливості репрезентації просторових уявлень місцевого населення у мікротопонімії півночі Львівщини. З'ясовано, що образ простору домінує у топонімній картині світу. Аналіз мікротопонімікону регіону дає підстави стверджувати, що людина освоює і, відповідно, йменує свій простір радіально, при цьому можна виокремити два рівні: життєво актуальний (охоплює найменування головної частини населеного пункту і прилеглої до неї території (ядро), назви географічних об'єктів, розташованих на околиці села або поблизу нього (ближній рівень)) та периферійний (мікротопоніми віддаленої території, а також сусідніх населених пунктів). Номінатор займає центральну позицію та оцінює географічний об'єкт щодо його місця у господарській діяльності, здатності задовольнити потреби. Напрям освоєння і позначення простору має відцентровий характер.

Мікротопонімія оперує різноманітними засобами вираження локалізації об'єкта, його оцінки. Виявлено, що для номінації ядра (головної частини населеного пункту) здебільшого використовують: а) назви, утворені від апелятивів зі значенням центрального місця (Центр, Середина); б) мікротопоніми, виражені субстантивованими прикметниками головний, центральний; в) найменування, похідні від апелятивів, які безпосередньо не вказують на місце розташування денотата (Місто, Село, Ринок, Торговиця); г) пропріативи, які виникли шляхом трансонімізації відповідних ойконімів (наприклад, Качмарі (частина села, с. Качмарі Жв)); д) складені назви із головним компонентом - відповідним ойконімом - і другорядним, що означує розмір об'єкта (пор. Великі Лосини (головна частина села, с. Лосини Жв) і Малі Лосини (частина села, с. Лосини Жв)), час забудови території тощо (пор. Новий Витків (головна частина села, с. Новий Витків Рд) та Старий Витків (частина села, с. Новий Витків Рд)) тощо; вони нерідко утворюють повні та часткові корелятивні пари.

Життєво актуальний рівень просторової організації охоплює мікротопонімікон самого населеного пункту, а також найменування дрібних географічних об'єктів, розташованих поблизу села. Властивості цього рівня - високий ступінь освоєння земель, деталізація простору і, відповідно, велика концентрація назв. Мікротопоніми, які йменують об'єкти життєво актуального рівня, перебувають у семантичних (пор. Панське Болото (пасовище, с. Низи Ск) і Хлопське Болото (пасовище, с. Низи Ск)) та словотвірних взаємозв'язках (Сокіл (присілок, с. Соколівка Бс) і Підсокіл (присілок, с. Соколівка Бс)).

Виявлено, що для вимірювання життєвого простору релевантні параметричні показники близько - далеко.

Ідею територіальної близькості географічного об'єкта до центру реалізують за допомогою таких засобів: а) великої кількості відантропонімних найменувань (насамперед утворених від жіночого іменника: Ганчин Став, Біля Маруні), б) відандронімних мікротопонімів (Біля Ракової, За Костихов); в) пропріативів, в основі яких є назви спорідненості та свояцтва (допускаємо подвійну мотивацію цих онімів: від апелятивів чи співзвучних прізвищ; Бабин Сад, Вуйни); г) одиниць, які вказують на об'єкти домашнього господарства (За Льохом, Коло Комори).

У мікротопонімії досліджуваного регіону ідею віддаленості від номінативного ядра репрезентовано чіткіше. Маркером параметра далеко є: а) оніми, утворені від лексем зі значенням відповідного місця (Бік, Границя, Загуменки, Затилки, Кінец Коло Кухара); б) одиниці, семантика мотивувальної бази яких опосередковано пов'язана з просторовими показниками (Кульонія, Куток, Домики, Хатки); в) мікротопоніми, які йменують нові вулиці (Нова, Новоставці); г) девербативи, які передають ідею відокремлення від основної частини поселення (Вигнані); д) назви дрібних географічних об'єктів, похідні від конотонімів з основним значенням ,,далекі землі” (Камчатка, Корея).

На вектор сприйняття простору від ядра, статичну позицію номінатора вказують також складені найменування з квантитативним компонентом (Перший Ставок - Другий Ставок - Третій Ставок), мікротопоніми у формі прийменникових конструкцій з компонентом за, до, від, а також назви, утворені шляхом їхньої лексикалізації (Відцерква, До Бабіїв, Загорби).

Аналіз мікротопонімікону досліджуваного регіону засвідчив, що бінарна опозиція ,,близько - далеко” має тісний зв'язок з універсальним протиставленням ,,свій - чужий”. Свій простір найбільш освоєний, обжитий, у ньому населення зосереджує матеріальні і духовні блага. Він охоплює насамперед ядро та життєво актуальний рівень і поступово виростає до ментального простору країни. Параметр ,,своє” реалізують передусім у топоконтекстах за допомогою присвійних (наш, мій, свій) та особових займенників (коло нас, біля мене і т. д.), прислівника місця тут. Респонденти окреслюють життєвий простір і через вказівку на відношення географічного об'єкта до свого населеного пункту (наприклад, Кустинський Ставок (став, с. Кустин Рд), на володіння особи (відантропонімні назви). Інколи номінатор сприймає своє середовище крізь призму чужого (мікротопоніми, утворені від конотонімів: Китай, Франція, Сибір). ,,Чужий” простір віддалений від людини. Найчастіше це територія інших населених пунктів (Матівщина (ліс, с. Смиків Ск)). Образами ,,чужого” в мікротопонімії є також назви, які вказують на перебування інших народностей у цій місцевості в різні часи (Мазури, Німецький Цвинтар).

З'ясовано, що невелика кількість топонімів, здебільшого найменувань великих об'єктів, а також з просторовою протяжністю (лісів, полів тощо), низький ступінь деталізації простору характеризують периферійний рівень ,,радіального” простору.

Підрозділ 4.3. ,,Образ людини у топонімній картині світу”. Мікротопонімія як пласт пропріальної лексики, що йменує простір, містить у собі передусім інформацію про образ місця загалом. Однак назви дрібних географічних об'єктів відображають погляд саме людини, суб'єкта номінації, на свій простір, на географічні, соціально-побутові умови свого проживання, господарську діяльність тощо. Тому образ людини в топонімній картині світу наскрізний, адже всі предмети, явища набувають цінності лише у зв'язку з індивідом. Його репрезентацію в мікротопоніміконі півночі Львівщини розглянуто в ґендерному, етнічному та соціальному аспектах.

З'ясовано, що маскулінність і фемінність у мікротопонімії досліджуваного регіону виявляють насамперед відантропонімні найменування. Перевагу чоловічого іменника (найпоширеніші імена, а також прізвища, похідні від них, Василь, Григорій, Іван, Михайло, Павло, Роман та їхні варіанти) над жіночим (продуктивні антропоніми Ганна, Марія і похідні від них) пояснюємо традиційним укладом життя селянина.

Дослідження мікротопонімії дає цінну інформацію про буття різних етносів (українців, а також поляків та євреїв) у цій місцевості, демографічну ситуацію в регіоні сьогодні та в минулому. Населення півночі Львівщини є українським, що спостерігаємо зазвичай через мотивувальну базу найменувань, яка переважно українська. Зафіксовано лише поодинокі назви, утворені від русин, руський, дуже рідко український (пор. Русини - Поляки (частини села, с. Руда-Крехівська Жв)). Про перебування інших народностей свідчать відетнонімні мікротопоніми (наприклад, Жидівська Дебра, Мазурске тощо).

Аналіз зібраного матеріалу дає відомості про структуру соціуму як у минулі роки, так і тепер. У мікротопонімії північних районів Львівської області актуальна опозиція ,,багатий - бідний”, яку здебільшого реалізували не у найменуваннях, а в мотивах номінації. Про майнове становище людини свідчать назви дрібних географічних об'єктів, які вказують на побут, ознаки певного стану (Бараки, Лямус, Панський Двір, Сорок Голих, Чвораки). Значний фрагмент мікротопонімікону регіону репрезентує соціальні, економічні, політичні, культурні відносини, господарську та промислову діяльність населення (Ксьондзова Побічня, Солтищина, Боднарка).

Найменування малих географічних об'єктів, їхнє звучання та граматичне оформлення відтворюють образ людини як носія місцевої говірки, адже цей клас пропріативів виникає і функціонує лише в усному мовленні. Діалектні особливості спостерігаємо на фонетичному рівні (наприклад, ,,укання” (Дорога На Трудолюбівку [до^у|рога на трудо^у|лґуб'іўку]); наявність протетичних приголосних (Гострів [^|гострґіў] тощо)), на морфологічному (закінчення [оў], [еў] іменників жіночого роду в О. в. одн. (За Будков [за ^|буд^ткоў])) та словотвірному (поширений суфікс -иск(о), а не -ищ(е), як у літературній мові (Гутиско [^|гути^еско])).

Мікротопоніми, утворені шляхом метафоричної онімізації, яскраво виражають зв'язок людини з навколишнім середовищем. Такі назви виникли на основі образного сприйняття географічних об'єктів, їхньої подібності з речами, які оточують людину. Їхнім підґрунтям є асоціативне мислення, досвід номінатора (наприклад, Бубон, Ганавиці, Смарката Гора).

Вагоме місце у топонімній картині світу, яку репрезентує мікротопонімія півночі Львівщини, займає фрагмент, пов'язаний з народними віруваннями (у добру та негативну першооснови). Виявлено, що образ ,,святого” місця відтворюють насамперед найменування, в основах яких - назви культових споруд (церква, каплиця, монастир), символів християнської віри (хрест, фігура) та місць поховання (цвинтар): Зацерква, Капличка, Монастирисько, Коло Хреста, Новий Цвинтар. Аналіз зібраного матеріалу засвідчив і мікротопоніми, виникнення яких пов'язують з легендами про появу образу Божої Матері: З'явління, Панна. Назви, що є дериватами від лексем чорт (Чортова Яма, Чортові Вила) та чорний (Чорний Ліс, Чорне Багно), зазвичай репрезентують сферу нечистої сили, негативної першооснови. Мотивація цих мікротопонімів - здебільшого негативна оцінка властивостей географічного об'єкта.

Висновки

Мікротопонімія півночі Львівщини є цілісною територіально зорганізованою системою, елементи якої взаємозалежні та взаємозумовлені. Вона є органічною частиною загальнонаціональної топонімної системи.

Комплексний аналіз мотивувальної бази мікротопонімії регіону дає підстави стверджувати, що найменування дрібних географічних об'єктів утворили насамперед від апелятивної лексики, рідше - від онімної (відповідно 70,5 % і 29,5 % одиниць). Відапелятивні мікротопоніми півночі Львівщини походять від місцевої географічної термінології та лексики, яка пов'язана з діяльністю людини. На процес формування мікротопонімікону регіону вплинули особливості ландшафту місцевості, гідрологічної сітки, флори. Група пропріативів, пов'язаних з особливостями рослинного світу досліджуваної території (фітомікротопоніми - Драпачильники, Синій Бірок), кількісно домінує. Продуктивна в мікротопонімотворенні й орографічна номенклатура (Золота Гора, Оболоня). Значна кількість найменувань дрібних географічних об'єктів походить від гідрографічної термінології (Надрічка, Чернече Болото). Назв, основи яких вказують на специфіку ґрунту (Глинка, Пісник), у мікротопоніміконі регіону небагато. Пропріативи, мотивувальною базою яких є лексика, пов'язана з діяльністю людини, в мікротопонімії північних районів Львівської області становлять велику групу. Вони містять цінну інформацію про господарську діяльність населення (Ґазовня, Оранка, Сіножатє), розвиток промислів та ремесел (Стельмашня, Трачка), соціальні відносини в минулому і тепер (Ксьондзова Цегольня, Циганський Кут). Онімна лексика - важливе джерело мікротопонімії регіону. Виявлено значну кількість відантропонімних (Бідушині Чагарники, Макариха) та відтопонімних (Бужанка, Сушнівка) утворень.

На основі аналізу структурно-словотвірної організації мікротопонімії півночі Львівщини виявлено найменування простої (61,96 %), складної (0,12 %) і складеної структур (18,31 %), у формі прийменникових конструкцій (19,61 %). Прості мікротопоніми найбільші за кількістю на території регіону. Найпродуктивніший спосіб творення назв дрібних географічних об'єктів - лексико-семантичний (насамперед онімізація апелятивів з похідними основами (Вільшина, Монастирок)). Багато є суфіксальних дериватів (здебільшого з топоформантами -івк(а) (Лагодівка), -к(а) (Саваринка), -их(а) (Сенчиха), -щин(а) (Таданщина)). Велика кількість одиниць виникла внаслідок ,,спрощення” складених найменувань (опущення одного з його компонентів). До них належать мікротопоніми, утворені шляхом субстантивації атрибутивного компонента (Лісове, Морозове), а також лексикалізації прийменникових конструкцій (Запотік, Межидороги). Композити (П'ятихатки, Семидужка) трапляються рідко. Специфіка структурно-словотвірної організації мікротопонімії регіону полягає у великій кількості назв складеної структури (здебільшого вираженої сполученням прикметника та іменника (Семенова Долина, Середній Пас)), у формі прийменникових конструкцій (родового відмінка з прийменниками біля (коло) (Біля Бомкасів, Коло Рогатки); орудного відмінка з прийменником за (За Коцем)).

Топонімна картина світу - невіддільна частина мовної картини світу, яка містить цінну інформацію про особливості світосприйняття населення, його уявлення та розуміння дійсності. На основі аналізу зібраного матеріалу з'ясовано, що образ простору центральний у топонімії регіону. Людина пізнає та освоює простір радіально, що відображає концентрична організація мікротопонімікону. При цьому можна виокремити два рівні: життєво актуальний та периферійний. Життєво актуальний простір охоплює мікротопонімікон населеного пункту, а також його околиць. Це найбільш освоєна територія, свій простір, для якого характерні висока концентрація найменувань, різноманіття ознак, покладених в основу номінації дрібних географічних об'єктів. Його ядром є головна частина населеного пункту, а вектор освоєння і позначення простору має відцентровий характер. При цьому номінатор оцінює географічний об'єкт щодо його місця у господарській діяльності. Мікротопонімія оперує різноманітними засобами вираження локалізації об'єкта, його оцінки (назви, утворені від апелятивів зі значенням відповідного місця (Центр, Кінець, Кульонія), відантропонімні (За Нюньков) та відойконімні утворення (Милявській Ліс) тощо). Номінація географічних мікрооб'єктів відображає бачення об'єкта індивідом, тому образ людини наскрізний у топонімній картині світу. Його втілюють насамперед відантропонімні (Андрійців Ставок), відетнонімні мікротопоніми (Мазурська Соснина), назви, пов'язані з діяльністю людини (Панський Город), із віруваннями населення (Свята Гора, Чортовий Клин).

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Гулик О. І. Мікротопоніми півночі Львівщини на -ище, -ис(ь)ко / О. І. Гулик // Studia Slovakistica. Ономастика. Топоніміка : зб. наук. пр. / [упоряд. і відп. ред. : С. Пахомова, Я. Джоґаник]. - Ужгород : Вид-во Олександри Гаркуші, 2009. - Вип. 10. - С. 342-349.

2. Гулик О. І. Мікротопонімія Північної Львівщини (дериваційний тип на -івка) / О. І. Гулик // Студії з ономастики та етимології, 2009 / [редкол. : В. П. Шульгач (відп. ред.) та ін.] / НАН України, Ін-т укр. мови. - К. : Довіра, 2009. - С. 22-29.

3. Гулик О. Трансонімізація як спосіб творення мікротопонімів півночі Львівщини / Оксана Гулик // Наукові записки. Серія : філологічні науки (мовознавство) / [ред. кол. : Василь Ожоган (відп. ред.) та ін.]. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2009. - Вип. 86. - С. 252-258.

4. Гулик О. І. Образ макросвіту в мікротопонімії півночі Львівщини / О. І. Гулик // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серія : Філологічні науки. Мовознавство / [гол. ред. Г. Л. Аркушин]. - Луцьк : Волинський нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2009. - Вип. 5. - С. 125-129.

5. Гулик О. І. Місцева орографічна та гідрографічна термінологія у мікротопонімії півночі Львівщини / Оксана Гулик // Вісник Львівського університету. Серія : філологічна / [ред. кол. : Т. Салига (гол. ред.) та ін.]. - Львів : Видавничий центр Львівського національного університету ім. І. Франка, 2009. - Вип. 46. - Ч. ІІ. - С. 187-197.

6. Гулик О. І. Відображення народних вірувань у мікротопонімії півночі Львівщини / О. І. Гулик // Мова і культура. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 12. - Т. 1 (126). - С. 183-191.

7. Гулик О. І. Відображення картини світу в мікротопонімії сіл Волиця, Зубків, Комарів Сокальського району Львівської області / Гулик О. І. // Наукові праці. Серія : Філологія. Мовознавство. - Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2009. - Вип. 85. - Т. 98. - С. 14-18.

8. Гулик О. І. Фітомікротопоніми півночі Львівщини / О. І. Гулик // Лпгпт унпмбуфйкЮ / [ред. кол. : Е. С. Отин (гол. ред.) та ін.]. - Донецьк : Юго-Восток, 2009. - № 1(3). - С. 29-35.

9. Гулик О. І. Мікротопонімія півночі Львівщини, пов'язана з господарською діяльністю населення / О. І. Гулик // Семантика мови і тексту: матеріали Х Міжнародної науково-практичної конференції (Івано-Франківськ, 21-23 вересня 2009 р.) / Прикарпатський національний університет ім. Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2009. - Ч. 2. - С. 68.

10. Гулик О. Відродинні назви у мікротопонімії півночі Львівщини / Оксана Гулик // Вісник Львівського університету. Серія : філологічна / [ред. кол. : Т. Салига (гол. ред.) та ін.]. - Львів: Видавничий центр Львівського національного університету ім. І. Франка, 2010. - Вип. 50 - С. 459-464.

11. Гулик О. Полонізми в мікротопонімії півночі Львівщини / Гулик О. // Діалектологічні студії. 9 : Запозичення та інтерференція / [відп. ред. П. Гриценко, Н. Хобзей]. - Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАНУ, 2010. - С. 328-334.

12. Гулик О. І. Давні слов'янські імена як твірні основи мікротопонімів півночі Львівщини / Гулик О. І. // Актуальні проблеми філології та перекладознавства : [зб. наук. пр.] / Хмельницький національний університет. - Хмельницький, 2009. - Вип. 4. - С. 50-54.

13. Гулик О. Мікротопоніми півночі Львівщини на -щин(а) / Оксана Гулик // Мовознавчі студії. Фразеологізм і слово у тексті і словнику (За матеріалами Всеукраїнської наукової конференції на пошану 75-річчя від дня народження професора Мар'яна Демського) / [упор. : К. Іваночко, О. Кушлик, П. Мацьків та ін.]. - Дрогобич : Посвіт, 2010. - Вип. 2.- С. 90-95.

14. Гулик О. Радіальний тип побудови простору (на матеріалі мікротопонімії півночі Львівщини) / Оксана Гулик // Сучасні наукові парадигми : матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції (12 березня 2010 р.). - Горлівка : Вид-во ГДПІІМ, 2010. - С. 58-62.

Анотація

Проць О. І. Мікротопонімія півночі Львівської області. - Рукопис.