Ептоніми Й.В. Ґете: системно-функціональний та лінгвокультурологічний аспекти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

УДК 811.112.2'373.7'42

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Ептоніми Й.В. Ґете: системно-функціональний та лінгвокультурологічний аспекти

10.02.04 - германські мови

Шкварчук Світлана Степанівна

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Огуй Олександр Дмитрович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри іноземних мов (для гуманітарних факультетів).

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, доцент Іваненко Світлана Мар'янівна, Інститут природничо-географічної освіти та екології Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (м. Київ), професор кафедри іноземних мов;

кандидат філологічних наук, доцент Оніщенко Наталія Анатоліївна, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, заступник декана з наукової роботи, доцент кафедри німецької філології і перекладу.

Захист дисертації відбудеться „24” листопада 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 76.051.07 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича за адресою: 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, корп. V, ауд. 230.

Із дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий „21” жовтня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради М.С. Скаб

Загальна характеристика роботи

Прикметною ознакою сучасної лінгвістики є пожвавлений інтерес мовознавців до фразеологізмів, що володіють яскравою національно-культурною специфікою - паремій (прислів'їв і приказок) та ептонімів (див. різнотипні дослідження Н. Бабич, О. Беркової, О. Долгополова, Л. Дядечко, П. Ґржибека, Х. Ґуткнехта, О. Кудіної, О. Лисенка, Ф. Мьобуса, В. Мідера, В. Мокієнка, Н. Оніщенко, О. Пророченко, К. Сидоренко, В. Хлєбди, Н. Шарманової, Б. Шварцкопфа, С. Шулежкової та ін.). На противагу ідіомам, що часто потрапляють у поле зору лінгвістів, ептоніми, чи крилаті вислови, як традиційно периферійні фразеологічні одиниці, все ще мало досліджені. Окрім того, актуальність вивчення ептонімів пов'язана з сучасними підходами до їх аналізу, зосередженням уваги на лінгвокультурологічних, когнітивних, дискурсивних характеристиках цих мовних одиниць. Так, у лінгвокультурологічних студіях крилаті вислови вважають експлікаторами національно-ціннісних пріоритетів певної нації, що мають статус прецедентних феноменів (Д. Гудков, В. Карасик, Ю. Караулов, О. Найдюк, О. Нахімова, А. Приходько, Т. Радбіль, Г. Слишкін) або логоепістем (В. Костомаров, Н. Бурвікова), є інтертекстуальними елементами (Н. Башировa, Г. Денисова, В. Мокієнко, К. Сидоренко, В. Самохіна, Н. Чупріна) та пов'язані з культурно-мовною компетенцією - здатністю носіїв певної мови розпізнавати в мовних одиницях і мовленнєвих продуктах культурно значущі установки, ціннісні орієнтири тощо (О. Селіванова).

Показовими в цьому аспекті є ептоніми Й.В. Ґете (1749?1832), які активно залучаються східно- та західноєвропейськими дослідниками при вивченні німецького менталітету та описі окремих лінгвокультурних концептів (О. Бабаєва, А. Приходько, К. Кусько, В. Козловський, К. Демідкіна, Ш. Басиров, Б. Нусс, М. Радерс та ін.). Щодо особливостей функціонування крилатих висловів письменника в сучасній німецькій мові, то цій проблемі присвячено порівняно невелику кількість публікацій (див. статті В. Мідера, Ф. Мьобуса, М. Радерс та ін.). Певні спостереження викладено і в окремих працях, у яких аналізують рецепцію Й.В. Ґете, наприклад, Г. Рюдіґера, Д. Фареллі, Д. Вітор-Енґлендер, Л. Ерліха, В. Леппмана, а також у дослідженнях літературознавчого спрямування, присвячених пародіюванню творів письменника (А. Рек, К. Шуман, В. Венде) та використанню цитат Ґете іншими авторами (Е. Гефтріх, Х. Ваґенкнехт). Отже, незважаючи на вагомий внесок німецького класика у формування фонду крилатих висловів німецької мови, в лінгвістиці й донині немає окремого комплексного дослідження ептонімів Й.В. Ґете, залишаються нез'ясованими їхні функціонально-прагматичні, лінгвокультурологічні, соціолінгвістичні та ін. особливості.

Проблема встановлення авторського „ептонімного мінімуму”, відомого й уживаного у німецькому мовному середовищі (за аналогією до „пареміологічного мінімуму” Г. Пермякова), та визначення прагмалінгвістичних особливостей сучасного вживання крилатих висловів Й.В. Ґете становить інтерес і для західної германістики, про що свідчить підтримка цього дослідження фондом ДААД (наукове стажування у ФРН, 01.10.2010?30.11.2010).

Актуальність дослідження зумовлена необхідністю проведення комплексного аналізу ептонімної спадщини Й.В. Ґете ? одного з найвизначніших і найпродуктивніших творців крилатих висловів німецької мови; потребою мінімізувати диспропорцію, яка виникла між рівнем мовознавчого опису та широтою функціонування й лінгвокультурною значущістю ептонімів класика. Крім того, актуальність дисертації зумовлена завданням установлення авторського „ептонімного мінімуму” та виявлення прагмалінгвістичних характеристик його актуалізації в сучасній німецькій лінгвокультурі, а також нагальністю вивчення проблеми в нових аспектах з урахуванням набутків сучасної когнітивно-дискурсної парадигми мовознавчих досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукової теми кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства факультету іноземних мов Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Семантика та прагматика одиниць лексичного, фонетичного та морфологічного рівнів мови” (номер держреєстрації 0199U001872). У рамках наукової проблематики досліджено семантико-функціональні параметри крилатих висловів Й.В. Ґете, з'ясовано прагматичні особливості їхньої уживаності в сучасній німецькій мові, зокрема в публіцистичних текстах. Тему дисертації затвердила вчена рада ЧНУ 19 лютого 2009 р. (протокол № 1).

Мета дослідження - системно проаналізувати ептоніми німецького класика Й.В. Ґете, зважаючи на їхню індивідуально-авторську детермінованість та специфіку дискурсної реалізації в сучасному німецькому лінгвосоціумі.

Поставлена мета передбачає розв'язання таких завдань:

– схарактеризувати специфіку ептонімів як особливого типу фразеологічних одиниць з урахуванням традиційних та сучасних теоретичних підходів і випрацювати об'єктивну методику їх аналізу;

– описати прецедентність особистості Й.В. Ґете та його вплив на формування ептонімного фонду німецької мови;

– розглянути цитатно-афористичний масив Й.В. Ґете, описати на його основі авторську картину світу та визначити її основні концептуальні домінанти;

– провести інвентаризацію цитат письменника, використовуючи дані лексикографічних джерел та результати психолінгвістичного експерименту серед носіїв мови;

– з'ясувати основні чинники та формально-семантичні процеси, які сприяли закріпленню цитат класика в ментальному лексиконі носіїв мови та їх входженню в загальнонімецьку фразеологію;

– розкрити специфіку мовленнєвої реалізації ептонімів Й.В. Ґете, виявити їхнє функціонально-прагматичне навантаження;

– установити шляхом опитування респондентів критерії ептонімності досліджуваних крилатих висловів - ступеня ознайомленості з ними носіїв мови (Bekanntheitsgrad за П. Ґржибеком) та наявності зв'язку з першоджерелом, а також чинники, які зумовлюють ці характеристики.

Об'єктом дослідження послужили різноструктурні одиниці цитатного походження (крилаті вислови, або ептоніми) Й.В. Ґете, а предметом - їхні онтологічні, системно-функціональні та лінгвокультурологічні особливості.

Матеріал дослідження отримано методом суцільної вибірки з лексикографічних джерел ? фразеологічних, спеціальних ептонімних словників і збірників цитат Ґете (картотека налічує близько 14 тис. одиниць), а також із періодики другої половини XX-початку XXІ ст. загальним обсягом близько 1 200 000 статей, із яких виокремлено 6 443 фрагменти вживань ептонімів Ґете (пошук, проведений в електронних архівах провідних німецькомовних публіцистичних джерел „Der Spiegel” та „Die Zeit”, доповнено також 2 тис. фрагментів із „Frankfurter Allgemeine Zeitung” (FAZ), „Sьddeutsche Zeitung” (SZ) та „die tageszeitung” (taz)). Окрім цього, до джерельної бази увійшли приклади вживання крилатих висловів Й.В. Ґете, зафіксовані в регіональній рекламі (рекламні плакати, білборди), на німецькомовному телебаченні та в мережі Internet. Фактичний матеріал доповнили дані двох психолінгвістичних експериментів, у яких взяли участь 120 носіїв німецької мови. У роботі використано електронне видання творів Й.В. Ґете „Johann Wolfgang von Goethe : Leben und Werk” (Digitale Bibliothek : Sonderband, Berlin : Directmedia, 2006), укладене на основі веймарського видання 1887?1919 рр.

Методи дослідження, зумовлені специфікою аналізованого об'єкта, метою і завданнями роботи, ґрунтуються на поєднанні загальних методів: спостереження, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, лінгвістичного опису. Застосовано елементи спеціальних наукових методів та методик: лінгвостилістичного, контекстуального та функціонального аналізу - для визначення семантико-стилістичних та функціонально-прагматичних особливостей уживання крилатих висловів; елементи кількісного аналізу - для з'ясування ступеня поширеності ептонімів; а також методики лінгвокультурологічного коментаря, аналізу лексикографічних джерел та словникових дефініцій. У роботі використана й методика подвійної аплікації, що її застосовують науковці безпосередньо для вивчення одиниць цитатного походження. Для аналізу даних психолінгвістичних експериментів використано математико-статистичні методики (встановлення коефіцієнта кореляції, хі-квадрата та коефіцієнта взаємного узгодження Чупрова).

Наукова новизна дисертації полягає в комплексному підході до феномену крилатих висловів з урахуванням їхньої культурологічної та індивідуально-авторської детермінованості, у застосуванні до опису ептонімів сучасних теорій прецедентності та інтертекстуальності. Уперше на основі афористично-цитатного масиву описано авторську картину світу Й.В. Ґете, а також визначено корпус ептонімів письменника, які стали прецедентними в німецькій лінгвокультурі. У роботі доповнено й розширено загальні теоретичні положення щодо функціонування крилатих висловів у мовленні.

Основні твердження, які винесено на захист:

1. Крилаті вислови, або ептоніми, ? це багатоаспектний мовно-культурний феномен індивідуально-авторського походження, особливий пласт неоднослівних, переосмислених, стійких та відтворюваних одиниць у загальнонімецькій фразеології, яким властива культурно маркована конотація інтертекстуального характеру.

2. Лінгвокультурна значущість ептонімів Й.В. Ґете детермінується особливостями їх генезису - походженням із важливих історико-культурних джерел, прецедентних, або „сильних” текстів, що входять до когнітивної бази німецькомовної спільноти. Ептоніми класика - це прецедентні висловлювання німецької лінгвокультури. Статусу прецедентної набуває й особистість Й.В. Ґете, яка є впливовим чинником формування ептонімного фонду німецької мови.

3. Цитатно-афористичний фонд Й.В. Ґете слугує репрезентантом його авторської картини світу, у центрі якої перебуває ЛЮДИНА як інтелектуально-суспільна істота. Основними концептуальними домінантами авторської картини світу Й.В. Ґете в послідовності їх ієрархії є Розум і пізнання, почуття, ЛІТЕРАТУРА Й МИСТЕЦТВО, праця та діяльність, які можна вважати основними імперативами життя і творчості видатного митця та мислителя німецької лінгвокультури.

4. Під впливом вибіркової ептонімізації авторські вислови входять до німецької фразеології, зазнаючи при цьому структурно-семантичних трансформацій і прагматичних переакцентувань. Релевантним чинником для цих процесів виступає феномен „текстового насильства” (за Г. Слишкіним) - уведення базових текстів до літературного канону шкільної та університетської освіти, а також психолого-когнітивні чинники, пов'язані із особливостями запам'ятовування вербальної інформації.

5. Функціональні характеристики ептонімів Й.В. Ґете позначені делімінацією парольної функції, що була досить вагомою впродовж ХІХ ст., та функціонуванням крилатих висловів у ролі готових блоків-номінантів різного ступеня експресивності. Актуальними нині залишаються й людична (ігрова), персуазивна та сюжетно-композиційна функції. Прагматико-функціональне навантаження ептонімів детермінують: характер уведення в контекст (експліцитний / імпліцитний, модифікований / немодифікований), розміщення крилатих висловів у сильних позиціях або в основному масиві тексту-приймача, а також обізнаність реципієнтів та ступінь зв'язку ептонімів з первинним джерелом.

6. Результати опитувань носіїв німецької мови свідчать про значну деептонімізацію аналізованих одиниць та їх функціонування у сучасному німецькомовному просторі як „автономних” прецедентних висловлювань. При цьому ознайомленість респондентів з крилатими висловами Й.В. Ґете, а також інтенсивність асоціативного зв'язку із автором виявляють статистично значущу залежність від освітнього рівня мовців.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних положень та матеріалів дисертації в нормативних курсах із лексикології (розділи „Фразеологія”, „Лексикографія”), стилістики (розділи „Стильова диференціація лексики та фразеології”, “Стилістичне використання фразеологізмів у мові мас-медіа”), спецкурсах із лінгвокраїнознавства, лінгвокультурології, лінгвістики тексту, прагмалінгвістики. Матеріали дослідження будуть корисними в лексикографічній практиці для укладання фразеологічних та спеціальних ептонімних словників. Загальні принципи аналізу одиниць цитатного походження можна використати для вивчення крилатих висловів інших авторів.

Особистий внесок здобувача полягає у випрацюванні нових підходів до аналізу ептонімів окремого автора, зборі фактичного матеріалу, проведенні психолінгвістичного експерименту, кількісному і статистичному аналізах одержаних даних та їх інтерпретації. Усі результати та висновки дослідження отримано автором дисертації одноосібно.

Апробація результатів дослідження. Дисертація обговорена на засіданні кафедри германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (24 травня 2011 року, протокол № 6). Основні положення дисертації було представлено на 10-ти міжнародних конференціях: „Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2008, 2009, 2010), „Пріоритети сучасного германського та романського мовознавства” (Луцьк, 2009), „Загальні проблеми фразеології” (Горлівка, 2009), „Лінгвістичні та методичні проблеми навчання мови як іноземної” (Полтава, 2010), „Лінгвістичні проблеми та інноваційні підходи до викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах” (Львів, 2010), „Актуальні проблеми германської філології” (Чернівці, 2010), „Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 2010), „Фразеология, познание и культура” (Бєлгород (Росія), 2010).

Публікації. Основні результати дисертації викладені у 12 одноосібних статтях, 7 з яких опубліковано у фахових виданнях України; 1 - у науковому журналі; 4 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, додатків, переліку використаної літератури (315 бібліографічних позицій) та списку умовних позначень текстових і лексикографічних джерел (57 найменувань). У тексті роботи подано 13 таблиць та 9 рисунків. У Додатку А. представлено кількісний розподіл авторських цитат за тематичними блоками; у Додатку Б. подано зведену таблицю, що репрезентує фіксацію ептонімів Й.В. Ґете фразеологічними словниками; Додатки В. 1 та В. 2 містять зразки анкет для опитування; Додаток Д. ? „Матеріали до словника-довідника ептонімів Й.В. Ґете” ? список аналізованих крилатих висловів із наведенням фрагмента тексту-першоджерела, урахуванням кількісних показників уживання ептонімів у тексті, ступеня ознайомленості з ними носіїв мови та ступеня зв'язку з автором. Загальний обсяг роботи становить 289 с., текстова частина - 170 с., додатки до роботи - 74 с.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, сформульована основна мета та завдання, окреслені об'єкт і предмет дисертації, розкрита наукова новизна, практичне значення отриманих результатів, описані матеріал та використані методи, подана інформація про апробацію отриманих результатів, а також представлені основні твердження, які винесено на захист.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади дослідження ептонімів та їх лінгвокультурологічний статус” проаналізована проблематика крилатих висловів (далі - КВ) як об'єкта лінгвістичного вивчення (п. 1.1); визначені диференційні ознаки ептонімів і дотичних понять, а також розглянуто термінологічний апарат і обґрунтовано доцільність його використання в роботі (п. 1.2); з'ясована специфіка досліджень КВ східно- та західноєвропейськими лінгвістами в межах традиційних фразеологічних та пареміологічних концепцій (п. 1.3). Особлива увага приділена розгляду ептонімів у сучасній когнітивно-дискурсній парадигмі з екстраполяцією на них феномену прецедентності й інтертекстуальності (п. 1.4). У п. 1.5 та п. 1.6 описані передумови та ступінь дослідження ептонімів Й.В. Ґете, а також послідовні етапи реалізації окреслених завдань.

Термін „Geflьgelte Worte” (укр. крилаті слова, або крилаті вислови), що має античне походження (epea pteroenta), усталився в лінгвістичній традиції завдяки спробам лексикографічної фіксації поширених у розмовному мовленні цитат відомих літературних та історичних особистостей. У мовознавчій науці, починаючи з середини ХХ ст., КВ як неоднослівні, стійкі та відтворювані, частково або повністю переосмислені одиниці вивчаються фразеологією при широкому розумінні її об'єкта (Я. Баран, Г. Бургер, В. Гаврись, С. Денисенко, Д. Добровольський, О. Кунін, О. Райхштейн, І. Чернишова, М. Шанський, Б. Шварцкопф та ін.). Спостережено, що основними дискусійними моментами для зарахування ептонімів до фразеологічних одиниць (далі - ФО) є предикативна (реченнєва) структура більшості з них, а також „цитатність” - наявність специфічного додаткового змісту, який виявляється як відчуття цитатного характеру фрази, асоціативного зв'язку з автором, літературним твором тощо (у працях німецьких дослідників - „Zitatbewusstsein”; на пострадянському просторі використовують наукову метафору С. Ожегова „відбиток авторства”).

Із позицій сучасної теорії прецедентності (Д. Гудков, Ю. Караулов, В. Красних, О. Найдюк, О. Нахімова, Г. Слишкін та ін.) КВ належать до корпусу прецедентних феноменів (далі ? ПФ), добре відомих представникам певної лінгвокультурної спільноти, актуальних і вживаних у когнітивному й комунікативному планах. Серед загальноприйнятих типів ПФ ? прецедентних імен, висловлювань, текстів та ситуацій ? ептоніми співвідносяться з прецедентними висловлюваннями, походження значної кількості яких і ґрунтується на хрестоматійних або „сильних” (за Г. Денисовою) текстах. ґете німецький ментальний ептонімний

Важливим для нашого дослідження є розподіл прецедентних висловлювань за ступенем зв'язку з текстом-першоджерелом на такі, що тісно пов'язані із прецедентним текстом, та „автономні” прецедентні висловлювання. Прикладом першого типу може слугувати ептонім Wer reitet so spдt durch Nacht und Wind? (використовується як жартівливе запитання при неочікуваних відвідинах). Чинниками збереження зв'язку з першоджерелом для цього КВ є, на нашу думку, те, що його прототип займає сильну позицію початку в баладі „Erlkцnig” („Вільшаний король”), яка й нині залишається обов'язковою для вивчення у загальноосвітній школі та є одним із найпопулярніших віршів письменника (відомі навіть випадки аранжування тексту в стилі „реп”). До другого типу прецедентних висловлювань можна зарахувати ептонім Roter Faden у значенні „провідна ідея, основна думка, лейтмотив”. Прототип цієї одиниці знаходимо в романі Й.В. Ґете „Die Wahlverwandtschaften”, де автор порівняв основну ідею щоденника Оттілії з червоною ниткою, яку вплітали у всі канати королівського англійського воєнного флоту. Хоча цей ептонім фіксує більшість словників як такий, що завдячує своїм походженням саме творові Й.В. Ґете, у німецькомовному середовищі вираз функціонує як анонімний фразеологізм.

Сприйняття та продукування прецедентних висловлювань обох типів принципово відрізняються. Для розуміння функціонального змісту висловлювань першого типу необхідна апеляція комунікантів до вихідного прецедентного тексту; на відміну від них, для „автономних” висловлювань прецедентний текст як джерело їхнього походження важливий лише для знання етимології виразу, а в синхронному сприйнятті він не актуальний.

У другому розділі „Індивідуально-авторський цитатно-афористичний фонд і його входження в загальнонімецьку фразеологію” схарактеризована прецедентність особистості Й.В. Ґете для німецької лінгвокультури та висвітлений її вплив на формування ептонімного фонду з огляду на хронологічні зміни в рецепції класика (п. 2.1); на основі аналізу та класифікації індивідуально-авторських цитат визначені основні концептуальні домінанти в авторській картині світу (далі ? АКС) Й.В. Ґете (п. 2.2); розглянута лексикографічна кодифікація ептонімів автора, проведена їх інвентаризація для виокремлення тих КВ, що поповнили сучасну німецьку фразеологію (п. 2.3); установлені й описані чинники, які детермінували процеси ептонімізації авторських цитат (п. 2.4).

Аналогічно до наведених вище типів ПФ (прецедентного імені, висловлювання, тексту та ситуації), слідом за рядом лінгвістів (А. Приходьком, Н. Оніщенко та ін.), правомірним уважаємо виокремлення феномену прецедентної особистості, якою для німецької лінгвоспільноти є історична постать Й.В. Ґете. Прецедентність його особистості підтверджується фактами порівняно частого цитування письменника в різноманітних дискурсах, зокрема й у досить неочікуваних контекстах, де цитування Ґете начебто стилістично невиправдане, як-от футбольні репортажі, реклама тощо (порівн., напр., відомий рекламний слоган торгівельної мережі „dm”, що займається продажем косметики і товарів гігієни: „Hier bin ich Mensch, hier kauf ich ein”); феноменом „приписування авторства”, пов'язаного з лінгвокультурною значущістю письменника (зафіксований також у нашому експерименті); використанням імені німецького класика в термінологізованих словах та словосполученнях (Goetheblick, Goetheanismus, Goetheana, Goethezeit, Goethesche Kunstperiode, Goethes Weimar, Goethe-Knochen, Goethit, Goethepflanze, Goethe-Barometer, Goethe-Becken та ін.), а також у складі фразеологізмів (sowas lebt, und Goethe muЯte sterben; ordinдren (populдren) Goethe zitieren; der polnische Goethe; im Goetheschen Alter sterben; etwas ist echt Goethe; Schiller oder Goethe та ін.).

Виявлено, що на різних хронологічних зрізах для рецепції Й.В. Ґете та функціонального навантаження його ептонімів були характерні такі особливості:

? у ХІХ ст. цитування автора мало високий соціальний престиж та слугувало своєрідним індикатором належності мовця до класу освіченого бюргерства (Bildungsbьrgertum), виконуючи парольну функцію;

? упродовж ХХ ст. спостережено тенденцію до вживання висловлювань класика для ідеологічного впливу на соціум, що було необхідне з огляду на націонал-соціалістичні доктрини передвоєнних та воєнних років, а також комуністичну пропаганду в НДР;

? проведені наприкінці ХХ?початку ХХІ ст. реформи шкільної освіти, молодіжний студентський рух 1968-го та зміна інформаційних пріоритетів призвели до зниження авторитету німецьких класиків, і Й.В. Ґете зокрема, а отже й традиції цитування їх сентенцій.

Розподіл авторського цитатно-афористичного масиву (загальною кількістю 14041 од.), що був здійснений за допомогою комбінованого дедуктивно-індуктивного поділу із використанням класифікаційних схем Р. Галліґа та В. Вартбурга, Г. Верле та Г. Еґґерса, Ф. Дорнзайфа, Г.-Г. Скупі, дає змогу констатувати: у центрі авторської картини світу Й.В. Ґете перебуває „Людина” (66,6 % цитат) зі всіма її психологічними (підклас „Душа і Розум” ? 34,2 %), соціальними (підклас „Людина як суспільна істота” ? 28,9 %) та фізичними (підклас „Людина як жива істота” ? 8,6 %) конституентами. Менш значущими блоками в АКС письменника є „Людина і Всесвіт” (12,4 %), „Всесвіт” (6,2 %) та „Я-авторське” (10,7 %). Кількісний розподіл цитатного матеріалу дає змогу також виокремити відповідну ієрархію концептуальних домінант, які вважатимемо основними імперативами життя і творчості Й.В. Ґете: Розум і пізнання - почуття - Література й мистецтво - праця та діяльність.

Інвентаризація ептонімів автора, здійснена на основі даних лексикографічних джерел (7 фразеологічних словників та 5 ептонімних збірників останніх років), а також узагальнені результати психолінгвістичних експериментів серед носіїв мови уможливлюють виокремлення 307 цитат Й.В. Ґете, які, зазнавши ептонімізації, поповнили німецьку фразеологію. Як свідчить аналіз матеріалу дослідження, на процеси вибіркової ептонімізації авторських цитат Й.В. Ґете вплинули чинники, пов'язані з загальними закономірностями людської психіки. Зокрема, це „сильні позиції” вихідних фрагментів-прототипів у першоджерелі: заголовку (Dichtung und Wahrheit, Die Leiden des jungen Werthers, Bekenntnisse einer schцnen Seele, Shakespeare und kein Ende!, Ergo bibamus!), початкових і кінцевих фраз (напр., початок і кінець відомого монологу Фауста „Osterspaziergang”, який вивчався у школі багатьма поколіннями німців: Vom Eise befreit sind Strom und Bдche та Hier bin ich Mensch, hier darf ich's sein, із вірша „Ein gleiches”: Ьber allen Gipfeln ist Ruh та Warte nur, balde); повтори (напр., Denn er war unser! тричі повторюється у вірші „Epilog zu Schillers Glocke”); римована поетична форма (напр., Du gleichst dem Geist, den du begreifst (Faust I); Da steh ich nun, ich armer Tor! Und bin so klug als wie zuvor (Faust I); Alles in der Welt lдsst sich ertragen, nur nicht eine Reihe von schцnen Tagen (Sprichwцrtlich); Man merkt die Absicht, und man ist verstimmt (Torquato Tasso) тощо). За результатами підрахунків, 172 (56 %) найпопулярніші ептоніми з укладеного реєстру посідають одну із сильних позицій у першоджерелі. Якщо ж до них додати такі, що повторюються в базовому тексті (6 КВ) або мають римовану форму (38 КВ), то відсоток збільшиться до 70,4 %, істотно перевищуючи критичну межу „невипадковості”. Крім того, варто зазначити, що саме віршовані тексти стали базовими для 241 ептоніма (78,5 %). Переважання КВ із першої частини драми „Фауст” та поезій, які здебільшого вивчали в школі напам'ять, зумовлене їх належністю до обов'язкового „освітнього канону”.

У третьому розділі „Ептоніми Й.В. Ґете: функції та особливості мовленнєвої реалізації” розглянуті ептоніми Й.В. Ґете на рівні мовлення, враховуючи їхні дискурсні характеристики. У п. 3.1 з'ясоване функціонально-прагматичне навантаження ептонімів письменника як прецедентних феноменів у німецькомовному мас-медійному дискурсі; у п. 3.2 та п. 3.3 встановлені особливості модифікованого, експліцитного та імпліцитного вживання ептонімів класика. Підрозділ 3.4 презентує результати кількісної та статистичної обробки психолінгвістичних експериментів, які були проведені для визначення місця КВ у ментально-вербальному лексиконі сучасного носія німецької мови.

Серед функцій, які вважають основними для ПФ (номінативної, персуазивної, парольної та людичної), найважливішою для ептонімів Й.В. Ґете є номінативна - функціонування в ролі блоків-номінантів різного ступеня експресивності. За умов збереження асоціативного зв'язку з першоджерелом та достатнього рівня культурно-мовної компетенції адресата КВ письменника, виконуючи функцію номінації, можуть слугувати своєрідними „асоціативними стимулами”, що апелюють до значущих у німецькій лінгвокультурі прецедентних текстів. Персуазивна функція виявляється у зверненні до висловів Й.В. Ґете як прецедентної особистості німецької лінгвокультури для переконання реципієнта, а людична передбачає використання КВ для створення мовної гри (шляхом різноманітних трансформацій ептонімів у тексті чи їх вживанням у стилістично занижених контекстах).

Характерним для сучасної рецепції класика є знебарвлення парольної функції його ептонімів (як сигналу групової ідентифікації, належності до освіченого бюргерського класу). Порівн. наступний фрагмент тексту з наріканням автора на те, що в сучасному суспільстві престижним є вже не освіченість (зокрема й уживання цитат Ґете), а матеріальні блага: Bildung mitzubringen, ist kein Ausweis mehr fьr eine bestimmte gesellschaftliche Klasse. Frьher musste es schon ein Goethe-Zitat sein, heute genьgt der Mercedes vor der Tьr [Spiegel online, 11.10.2003].

Сюжетно-композиційна функція реалізується в розміщенні ептонімів у сильних позиціях тексту: заголовку або підзаголовках ? 25,9 %, на початку ? 45,7 %, у кінці ? 24,4 % та обох позиціях тексту одночасно („кільцева” або „рамкова” конструкція) - 4 %.

Характерним для мовленнєвої реалізації КВ класика є часте накладання функціональних характеристик. Напр.: Vom Eise befreit sind Strom und Bдche. Und eigentlich sollten es Lippen und Nasen auch sein. Sollten. Wie die Techniker-Krankenkasse mitteilte, ist die kцrperliche Frostfreiheit fьr Piercing-Trдger aber gar nicht so selbstverstдndlich. „Das Metall friert an der Haut fest. Piercings sollte man unter 0 Grad herausnehmen”, sagte eine Sprecherin. [taz, 7.1.2009, Nr. 8778, S. 14] (у статті йдеться про небезпеку носіння пірсингових прикрас у холодну пору року, що спричинює переохолодження частин тіла). У цьому фрагменті сюжетно-композиційна функція реалізується в початковій позиції ептоніма Vom Eise befreit sind Strom und Bдche, який є цитатою з відомого монологу Фауста „Osterspaziergang”, а в статті створює ефект очікування розвитку подій та налаштовує читача на ліричний лад, активізуючи при цьому асоціативні зв'язки. Проте вже наступне речення має досить несподіваний, шокуючий зміст - „Und eigentlich sollten es Lippen und Nasen auch sein”. У наведеному фрагменті автор скористався т. зв. ефектом нездійсненого очікування (Kollaps des Erwartungsschemas), який особливо популярний у заголовках та на початку статей і вважається проявом авторської мовної гри (людична функція). Вживання ептоніма Ґете доводить спільність ментально-вербальної бази автора статті та потенційних читачів (парольна функція). Навряд чи іноземець, для якого німецька не є рідною та який не вивчав цього фрагмента в межах шкільної програми, зрозуміє доцільність використання фрази „Vom Eise befreit sind Strom und Bдche” (укр. „Від криги звільнені ріка та потічки”) у січневому номері газети.

Характерна особливість сучасного функціонування ептонімів Й.В. Ґете ? явище модифікації. Майже третина вживань, зафіксованих унаслідок аналізу вибірки, зазнала різноманітних трансформацій, що їх здійснили автори інтенційно для досягнення певних прагматичних цілей: субституції ? 48,5 % експансії ? 20,8 %, редукції ? 7,4 %, інверсії ? 1,1 %, дистантного розташування ? 6,2 %, фразеологічної алюзії - 12 % та зміни комунікативної модальності речення - 4 %. Серед усіх видів кількісно переважає контекстуальна субституція, що пояснюємо здатністю КВ до утворення серії модифікацій на основі певних структурних моделей. Так, наприклад, за модифікації ептоніма Nach Golde drдngt, am Golde hдngt doch alles (також варіанти zum / am Golde) лексема Golde може бути замінена будь-яким іншим іменником, дібраним із контексту:

Nach Brьssel drдngt, an Brьssel hдngt doch alles [Die Zeit, 17.06.1994, Nr. 25] (коментар щодо політичного рішення Австрії приєднатись до Євросоюзу);

An der Bцrse hдngt, zur Bцrse drдngt doch alles. [Der Spiegel, 13.09.2004, Nr. 38, s. 82] (із статті економічного спрямування);

„Zum Fernsehen drдngt, am Fernsehen hдngt doch alles!” mьЯte Goethe heute sagen. [FAZ, 16.12.1998, Nr. 292, S. 13] (ставлення до сучасних мас-медіа з експліцитною вказівкою на автора базового виразу);

Am Strome hдngt, zum Strome drдngt doch alles [taz Berlin lokal, 06.02.1992, S. 21] (заголовок статті, яка повідомляє про перебої з електропостачанням у столиці Німеччини).

Аналіз модифікацій дав підставу для виокремлення двох протилежних тенденцій у сфері модифікації ептонімів. З одного боку, спостерігаємо тенденцію до фразеологізації та зневиразнення цитатного характеру КВ. Це виявляється в утворенні фразеошаблонів (термін В. Фляйшера), які використовують лише „структурний каркас” вихідних одиниць на зразок Nach Х drдngt, an Х hдngt doch alles. З іншого боку, автори, використовуючи КВ як одиниці, що мають асоціативно-генетичний зв'язок з першоджерелом та великий експресивний потенціал, намагаються зберегти відчуття цитатного характеру, забезпечити впізнаваність базових одиниць. Цю тенденцію вбачаємо: а) в експліцитній вказівці на автора модифікованих зворотів (використання ідентифікаторів frei nach Goethe, frei nach Goethes X (персонаж із твору), um Goethe zu variiren, in Abwandlung eines Goethewortes, ein umgewandeltes Goethe-Zitat тощо); б) у застосуванні в разі заміни лексем базового КВ паронімічної атракції та омонімічності; в) у преференції щодо певних субституційних характеристик (за субституції значного за обсягом висловлювання перевагу надають саме його прикінцевій частині) та г) в особливостях редукції компонентів КВ (редукується переважно кінець вислову).

Результати аналізу експліцитного та імпліцитного вживання ептонімів Й.В. Ґете в публіцистиці доводять, що більшість КВ вводять у текст імпліцитно (69,4 %), тобто без вказівки на авторство, текст-першоджерело тощо. Це, на нашу думку, унаочнює значну фразеологізацію деяких КВ і принципову нерелевантність їх авторства на синхронному зрізі. Інколи це може демонструвати й високий ступінь ознайомленості з ептонімом як автора, так і потенційного читача, що робить зайвою необхідність додаткових роз'яснень. Напр.: Hier, am Hotspot, denkt Darius, kann ich mich endlich wieder einloggen, hier bin ich Mensch, hier… und so altbekannt weiter [Die Zeit, 08.10.2009, Nr. 42].

Ептонім Й.В. Ґете Hier bin ich Mensch, hier darf ich's sein! широко відомий у німецькій лінгвокультурі, що закцентовано у фрагменті й відповідною вказівкою (und so altbekannt weiter), а тому для реконструкції повної форми КВ та встановлення авторського зв'язку не потрібне введення додаткової інформації.

Статистичний аналіз кількісних результатів експерименту дає змогу констатувати, що критерій знання авторства КВ, а також оцінка частоти їх уживаності зумовлені рівнем освіти інформантів (² = 13,56993; К = 0,14024 та ² = 13,28403; К = 0,13536 відповідно) і не залежать від їхнього віку та місця проживання. За анкетними даними, ступінь ознайомленості носіїв мови з 63 ептонімами Й.В. Ґете (20,5 %) є високим, із 124 КВ (40,4 %) ? середнім, а з 120 КВ (39,1 %) - низьким. Сильний ступінь зв'язку з автором мають лише 12 ептонімів, що становить 3,91 % від аналізованого корпусу, 59 ептонімів (19,22 %) ? середній і 236 (76,87 %) ? слабкий зв'язок із автором.

Висновки

У сучасній фразеології спостерігається зміщення вектора лінгвістичних досліджень від традиційних структурно-семантичних характеристик до національно-культурних особливостей ФО. Це особливо активізувало розвиток пареміологічних студій, а також розробку теоретичної бази для опису одиниць цитатного походження, зокрема й ептонімів Й.В. Ґете. У реферованій праці зроблено спробу застосувати сучасні теорії прецедентності та інтертекстуальності для різнобічного дослідження системно-функціональних та лінгвокультурологічних характеристик цього багатогранного явища німецької фразеології.

Проведене дослідження дає підстави для таких висновків:

1. Основними ознаками фразеологічності ептонімів є неоднослівність, стійкість і відтворюваність із повністю або частково переосмисленим компонентним складом; первинний контекст зумовлює їхню внутрішню форму, а індивідуально-авторське походження - наявність культурно маркованої конотації інтертекстуального характеру. Отже, ептоніми - багатоаспектний феномен, у якому водночас взаємодіють індивідуально-авторські, загальномовні й соціокультурні складники. Ґрунтуючись на походженні з важливих історико-культурних та літературних джерел, КВ можна вважати прецедентними висловлюваннями німецькомовної спільноти.

2. Мовна особистість Й.В. Ґете - потужний чинник формування ептонімного фонду німецької мови. Тематична широта та універсальність життєвих та філософських узагальнень письменника, вагомість його творчої спадщини як для німецької, так і для світової культур загалом сприяють частотній апеляції до крилатих висловів автора як прецедентної особистості німецького лінгвопростору.

3. Цитати й афоризми Й.В. Ґете, виявляючи індивідуально-авторське походження, репрезентують мовну картину світу німецького класика та дають змогу виявити в ній основні концептуальні домінанти, ієрархічно розташовані в такій послідовності: Розум і пізнання - почуття ? Література Й мистецтво ? праця та діяльність.

4. Афористично-цитатний масив є водночас важливим джерелом поповнення німецького фразеофонду. Так, із понад 14 тис. аналізованих одиниць, відповідно до інвентаризації, яка була проведена на основі лексикографічних джерел із врахуванням результатів психолінгвістичного експерименту серед носіїв мови, лише 307 авторських висловів і цитатних фрагментів вважаємо такими, що увійшли до загальнонімецької фразеології.

5. Релевантними у процесі вибіркової ептонімізації цитат Й.В. Ґете є екстралінгвістичні чинники, зокрема належність базових текстів до т. зв. хрестоматійних творів. Значну роль відіграють і психолого-когнітивні фактори, пов'язані з процесами запам'ятовування вербальної інформації ? розміщення вихідних фрагментів у „сильних позиціях” тексту-субстрату, повтори, римована поетична форма, перекодування базових текстів в інші знакові системи (музичний супровід, інсценування, екранізації тощо).

6. Аналіз мовленнєвої реалізації КВ Ґете дає підстави для висновку про їх функціонування переважно в ролі готових блоків-номінантів (виконання номінативної функції). Актуальними є також сюжетно-композиційна, персуазивна (функція переконання) та людична (ігрова) функції. Щодо парольної функції, то вона втратила своє значення „соціальної ідентифікації”, притаманне ХІХ ст., і слугує, насамперед, засобом демонстрації власних переконань, життєвих пріоритетів тощо.

7. Характерною особливістю сучасного функціонування ептонімів Й.В. Ґете є явище модифікації, зафіксоване у 30,3 % випадків. За результами текстового аналізу, більшість КВ письменника використовується імпліцитно (69,4 %), що свідчить про високий ступінь їх фразеологізації, а в деяких контекстах і про загальновідомість окремих висловів. Водночас саме експліцитне цитування із вказівкою на автора чи першоджерело (30,6 %) сприяє досягненню максимальної „глибини ідентифікації” інтертекстуального фрагмента та актуалізації фонових знань адресата.

8. Проведений аналіз мовленнєвої реалізації ептонімів Й.В. Ґете та їх функціональних характеристик дозволяє спростувати тезу деяких дослідників про часто неточне або неправильне цитування класиків у сучасній німецькій мові. На противагу такому спрощеному висновку стверджуємо, що частотне використання деяких висловів письменника у відмінній від вихідної форми або ж їх модифікування якраз і є логічним результатом ептонімізації авторських цитат. Наочним підтвердженням цього вважаємо також утворення фразеошаблонів зі змінними компонентами.

9. Дані кількісного та статистичного аналізу проведених психолінгвістичних експериментів виявляють статистично значущу залежність ознайомленості носіїв мови з ептонімами Й.В. Ґете, а також інтенсивності авторського зв'язку від освітнього рівня мовців. Також у результаті опитування респондентів встановлено, що лише 20,5 % КВ Й.В. Ґете добре відомі носіям мови та 3,9 % мають сильний ступінь зв'язку з автором, що доводить високий рівень деептонімізації КВ та їх перехід до „автономних” прецедентних висловлювань. Утім, знання „авторського ептонімного мінімуму” є необхідною передумовою долучення до німецької культури, підвищення власної культурно-мовної компетенції, у чому й полягає практичне значення виконаного дослідження. Запропонований у роботі алгоритм може бути використаний для комплексного вивчення КВ інших авторів.

У перспективі предметом подальшого дослідження з обраної в роботі проблематики може бути вивчення об'єктивації окремих концептів в АКС німецького класика, розгляд мовленнєвої реалізації його ептонімів з погляду лінгвосинергетики в постмодерністських художніх текстах та проблема максимального збереження у процесі перекладу всіх прагматико-стилістичних ефектів, властивих цим мовним феноменам. На часі й укладання словника ептонімів Й.В. Ґете, що відображатиме як кількісні показники вживаності, так і функціонально-прагматичні аспекти їх дискурсної реалізації.

Основний зміст дисертації викладено в таких публікаціях

1. Шкварчук С.С. Національна особистість як об'єкт дослідження в лінгвокультурології / С.С. Шкварчук // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. праць / відп. ред. О.І. Чередниченко. - К. : ВПЦ „Київський університет”, 2007. - Вип. 22. - Ч. ІІ. - С. 199?202.

2. Шкварчук С.С. Авторська картина світу Й.В. Ґете (на матеріалі афористично-цитатного масиву) / С.С. Шкварчук // Мова і культура : наук. журн. / гол. ред. Бураго Д.С. ? К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009.? Вип. 12. ? Т. І (126). ? С. 107?114.

3. Шкварчук С.С. Афоризми Й.В. Ґете та Ф. Шіллера в лінгвокультурному вимірі / С.С. Шкварчук // Мова і культура : наук. журн. / гол. ред. Д.С. Бураго. ? К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009.? Вип. 11. ? Т. ІІІ (115). ? С. 122?127.

4. Шкварчук С.С. Крилаті слова чи ептоніми як об'єкт сучасних лінгвістичних досліджень (огляд теоретичних напрацювань) / С.С. Шкварчук // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки / відп. ред. Гороть Є.І. ? Луцьк : ВНУ ім. Лесі Українки, 2009. ? С. 533?536. - (Серія: Філологічні науки).

5. Шкварчук С. Ептоніми Й.В. Ґете в німецькій фразеологічній картині світу: лексикографічний аспект / С. Шкварчук // Наукові записки : зб. наук. праць / відп. ред. О. Семенюк. ? Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010. - Вип. 89 (2). ? С. 115?119. - (Серія : Філологічні науки).

6. Шкварчук С.С. Ептоніми Й.В. Ґете в культурно-мовній компетенції рідномовців (статистичний аналіз результатів експерименту) / С.С. Шкварчук // Наукові праці Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка / гол. ред. Л.М. Марчук. - Чернівці : Книги - ХХІ, 2010. - Вип. 22 : Філологічні науки. - Т. 2. - С. 188?194.

7. Шкварчук С.С. Психолого-когнітивні фактори ептонімізації цитат Й.В. Ґете та їх прецедентний статус / С.С. Шкварчук // Мова і культура : наук. журн. / гол. ред. Д.С. Бураго. ? К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2010.? Вип. 13. ? Т. VІІ (143). ? С. 99?105.

8. Шкварчук С. Функціонування модифікованих ептонімів Й.В. Ґете у німецькомовному публіцистичному дискурсі / С. Шкварчук // Актуальні проблеми романо-германської філології та прикладної лінгвістики : журн. / гол. ред. Кушнерик В.І. - Чернівці : Книги ХХІ, 2010. - Вип. 1. - С. 179?190.

9. Шкварчук С.С. Формалізована інвентаризація ептонімів Й.В. Ґете (на матеріалі лексикографічних джерел) / С.С. Шкварчук // Загальні проблеми фразеології : матеріали міжнар. конф. (Горлівка, 15 жовт. 2009 р.) / гол. ред. С.П. Волосевич. - Горлівка : Вид-во ГДПІІМ, 2009. - С. 216?219.

10. Шкварчук С.С. Место эптонимов в формировании языковой картины мира (на примере творчества Й.В. Гете) / С.С. Шкварчук // Фразеология и познание : сб. докл. 2-й Междунар. науч. конф. (Белгород, 7?9 сентября 2010 г.) / отв. ред. Н.Ф. Алефиренко. - Белгород : Изд-во БелГУ, 2010. - Т. 1. - С. 283?286.

11. Шкварчук С. Національно-культурна специфіка ептонімів як об'єкта лінгвокультурологічних студій / С. Шкварчук // Лінгвістичні проблеми та інноваційні підходи до викладання чужоземних мов у вищих навчальних закладах : матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф. (Львів, 8-30 жовтня 2010 р.) / гол. ред. М.М. Козяр. - Львів : ЛДУ БЖД, 2010. - С. 82.

12. Schkwartschuk S.S. Geflьgelte Worte als kulturspezifische Phraseologismen: theoretisch-praktische Ansдtze zur Vermittlung von kultursprachlicher Kompetenz / S.S. Schkwartschuk // Лінгвістичні та методичні проблеми навчання мови як іноземної : матеріали VІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (Полтава, 14?15 травня, 2010 р.) / ред. В.К. Зернова. - Полтава, 2010. - С. 536?538.

Анотація

Шкварчук С.С. Ептоніми Й.В. Ґете: системно-функціональний та лінгвокультурологічний аспекти. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Чернівці, 2011.

Дисертацію присвячено дослідженню системно-функціональних та лінгвокультурологічних характеристик ептонімів (крилатих висловів) Й.В. Ґете. На основі аналізу цитатно-афористичного фонду німецького класика (понад 14 тис. одиниць) вибудoвано авторську картину світу та визначено її основні концептуальні домінанти. Використовуючи дані лексикографічних джерел та результати психолінгвістичного експерименту серед носіїв мови, проведено формалізовану інвентаризацію ептонімів автора та з'ясовано чинники, які сприяли їх входженню у загальнонімецьку фразеологію. У праці розкрито специфіку мовленнєвої реалізації ептонімів Й.В. Ґете та виявлено їх функціонально-прагматичне навантаження. Шляхом експериментальних досліджень встановлено характеристики ептонімності досліджуваних КВ.

Ключові слова: Й.В. Ґете, ептоніми, прецедентні висловлювання, авторські цитати, афоризми, фразеологія, картина світу, лінгвокультурологія, психолінгвістичний експеримент.

Summary

Shkvarchuk S.S. J.W. Goethe's eptonyms: system-functional and lingvocultural aspects. - Manuscript.

Dissertation for the Scholarly Degree of Candidate of Philology. Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University, Ministry of Education and Science, Youth and Sport of Ukraine, Chernivtsi, 2011.

The dissertation is dedicated to the research of system-functional and lingvocultural characteristics of J.W. Goethe's eptonyms (winged words). The author's worldview has been built and its main conceptual dominants have been determined on the basis of the analysis of the writer's quotations (about 14 thousand units). The formalized inventory of the author's eptonyms has been carried out using the data obtained from lexicographic sources and the results of psycholinguistic experiment conducted among native speakers. The factors that contributed to the penetration of the author's eptonyms into German phraseology have been found out. The research outlines the peculiarities of J.W. Goethe's eptonyms in speech realization and their functional and pragmatic features. The eptonimity characteristics of the investigated winged words have been found out by conducting a survey among native speakers.

Key words: J.W. Goethe, eptonyms, precedent utterances, author's quotations, aphorisms, phraseology, world image, lingvoculturology, psycholinguistic experiment.