Неологізми в мові хорватських засобів масової інформації 90 років ХХ - початку ХХІ століття

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ІМ. О. О. ПОТЕБНІ

УДК 811.163.42'373.43:[004.738.5+070]“199/20”

Спеціальність 10.02.03 - слов'янські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

НЕОЛОГІЗМИ В МОВІ ХОРВАТСЬКИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ 90-Х РОКІВ ХХ - ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ

Ткачук Ольга Богданівна

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Васильєва Людмила Павлівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, професор кафедри слов'янської філології

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Стоянова Ельза Петрівна, Київський славістичний університет, професор кафедри слов'янської філології

кандидат філологічних наук Чумак Володимир Васильович, старший науковий співробітник відділу західно- і південнослов'янських мов Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України

Захист відбудеться "27" вересня 2011 р. о 1600 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства імені О.О.Потебні та Інституту української мови НАН України за адресою: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 4.

Автореферат розіслано "25" серпня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01 кандидат філологічних наук Т. Я. Марченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Серед основних процесів, що зумовлюють розвиток сучасного хорватського лексикону, важливе місце належить неологізації. Деякі аспекти дослідження хорватських неологізмів кінця ХХ-початку ХХІ століття порушено у працях С. Бабича, М. Ґрчевича, М. Михалевич, Н. Опачич, М. Самарджиї та ін., які розглядають неологізацію переважно в контексті інших лексико-семантичних змін, що відбулися в хорватській мові аналізованого періоду. Незважаючи на доволі високий ступінь зацікавлення мовознавців проблемами неологізмів, у хорватській лінгвістиці досі немає монографічного дослідження, яке б комплексно розглядало нову хорватську лексику 90-х років ХХ-початку ХХІ століття. Українські науковці та мовознавці з інших країн цю тему також ґрунтовно ще не досліджували.

Актуальність теми визначається необхідністю цілісного вивчення хорватських неологізмів кінця ХХ-початку ХХІ століття з погляду їхнього складу, шляхів поповнення, способів творення та особливостей функціонування. Такий аналіз дозволяє відобразити стан та динаміку розвитку лексики сучасної хорватської мови, ґрунтовно проаналізувати ту її частину, яка викликає сьогодні жвавий інтерес і в мовознавців, і в пересічних носіїв хорватської мови. Для аналізу обрано період - 90-ті роки ХХ-початок ХХІ століття, який характеризується інтенсивними змінами в житті суспільства, що, безумовно, позначилися на динаміці розвитку лексико-семантичної системи хорватської мови.

Об'єкт дослідження: хорватські неологізми (нові слова, словосполучення та значення), які виявлено на сторінках друкованих та електронних ЗМІ 90-х років ХХ -початку ХХІ століття.

Предмет дослідження: структурно-семантичні та функціональні особливості, джерела надходження хорватських неологізмів цього періоду.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертації відповідає комплексній науковій темі кафедри слов'янської філології Львівського національного університету імені Івана Франка “Теоретичні аспекти вивчення слов'янських мов і літератур” (номер державної реєстрації 0109U004355). Тема затверджена координаційною радою Інституту мовознавства імені О. О. Потебні (протокол № 2 від 30 квітня 2009 року). неологізм електронний масовий інформація

Мета дисертації: здійснити комплексний аналіз неологізмів, які з'явилися, активізували й актуалізували своє вживання в мові хорватських засобів масової інформації (ЗМІ) наприкінці ХХ-початку ХХІ століття. На конкретних прикладах із друкованих та електронних мас-медіа показати динаміку розвитку сучасної хорватської лексико-семантичної системи.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- виявити на матеріалі мови ЗМІ 1991-2009 років нові лексичні одиниці, що з'явилися, активізували чи актуалізували своє вживання в хорватській мові;

- проаналізувати основні типи найновіших семантичних трансформацій хорватської лексики й визначити особливості семантичної адаптації нової лексики іншомовного походження;

- дослідити зовнішні та внутрішні, об'єктивні та суб'єктивні чинники, які зумовили поповнення словникового складу сучасної хорватської мови новими лексичними одиницями, та з'ясувати їхню роль у формуванні неологізмів;

- визначити основні сфери вживання неологізмів у хорватській мові;

- указати на використання автохтонних словотвірних засобів для номінації нових реалій і понять та простежити засвоєння лексичних одиниць іншомовного походження;

- виявити причини актуалізації деяких груп хорватської лексики та з'ясувати її місце в словниковому складі сучасної мови;

- розглянути хорватські неологізми з погляду їхнього походження, визначити основні джерела надходження лексичних одиниць, виявити способи та ступінь адаптації в хорватській мові іншомовних лексем;

- визначити основні тенденції та закономірності розвитку словникового складу хорватської мови кінця ХХ -початку ХХІ століття;

- з'ясувати роль засобів масової інформації в поповненні сучасного хорватського лексикону та кодифікації нових лексичних одиниць.

Матеріалом дослідження є близько 2000 лексико-семантичних одиниць, вибраних із хорватської загальнонаціональної друкованої періодики, а також електронних ЗМІ. Добір фактичного матеріалу головно здійснено на підставі газети “Vjesnik“ (1991-2009 рр.). Частково використано інші загальнонаціональні газети, а також електронні ресурси: інформаційні та інформаційно-розважальні портали, блоги, електронні варіанти щоденних газет.

Методи: в дисертації застосовано описово-аналітичний метод для аналізу, класифікації та інтерпретації хорватських неологізмів 90-х років ХХ-початку ХХІ століття, зібраних методом суцільної вибірки з текстів ЗМІ. Використано структурно-семантичний аналіз для виявлення особливостей морфологічної, словотвірної та семантичної адаптації іншомовної лексики та дослідження способів творення нових лексичних одиниць у хорватській мові. Контекстуально-семантичний аналіз дозволив урахувати тимчасове текстове оточення неологізмів. Його застосовано, щоб визначити поглиблені чи оказіональні значення нових слів та словосполучень. Для вивчення неологізації в зіставленні з позамовними явищами використано прийом зовнішньої інтерпретації. Функціональний аналіз застосовано у виявленні закономірностей та особливостей вживання неологізмів у мові сучасних хорватських мас-медіа. Метод кількісного підрахунку дозволив установити певні співвідношення в межах аналізованої лексики.

Наукова новизна. Уперше на базі лексичного матеріалу ЗМІ проведено всебічний аналіз неологізмів хорватської мови 90-х років ХХ-початку ХХІ століття. До розгляду залучено максимально повне коло мовного матеріалу, в якому цілісно відображено зміни в лексико-семантичній системі мови. Крім друкованих періодичних видань використано, зокрема, так звані «нові мас-медіа» - електронні газети, портали та блоги, які залучаються науковцями до подібних досліджень.

Теоретичне значення: результати дослідження будуть корисними для подальшого розвитку теоретичних положень неології. Пропонована робота сприятиме поглибленому вивченню проблем оновлення лексико-семантичної системи сучасної хорватської мови. Проведений аналіз нових лексичних одиниць дозволить визначити тенденції розвитку хорватської мови в нових суспільно-політичних умовах її функціонування, дасть змогу розширити знання про шляхи та способи оновлення сучасної хорватської лексики.

Практичне значення дисертації: результати проведеного дослідження можна використати у викладанні курсів з історії хорватської мови, лексикології, перекладу, у вивченні динамічних процесів, які відбуваються в лексико-семантичній системі цієї мови. Зібраний матеріал та способи його класифікації стали б практичною базою для укладання сучасних хорватських словників, зокрема термінологічних.

Особистий внесок здобувача. Результати та висновки дисертаційної роботи авторка отримала самостійно.

Апробація матеріалів дослідження. Матеріали й основні положення дисертації обговорено на засіданні кафедри слов'янської філології Львівського національного університету ім. Івана Франка. Результати дослідження також апробовано на таких конференціях, наукових засіданнях і семінарах: 1. Щорічна звітна конференція кафедри слов'янської філології Львівського національного університету імені Івана Франка (Львів, 2009 р., 2010 р.). 2. Міжнародна славістична конференція, присвячена 10-ій річниці викладання хорватської мови у Львівському національному університеті імені І. Франка (Львів, 2006 р.). 3. Періодичний кафедральний науковий семінар (Львів, 2009, 2010 р.). 4. ІХ Міжнародні славістичні читання пам'яті академіка Л. Булаховського (Київ, 2009). 5. Наукова конференція, присвячена 80-річчю проф. А. Й. Багмут (Київ, 2009). 6. XVIII, ХІХ, ХХ Міжнародні славістичні колоквіуми, присвячені пам'яті слов'янських першопросвітників святих Кирила і Мефодія (Львів, 2009, 2010, 2011 рр.). 7. ХІХ Міжнародна наукова конференція «Мова і культура» ім. проф. С. Бураго (Київ, 2010). 8. Miкdzynarodowa konferencja “Sіowiaсszczyzna dawniej i dziњ - jкzyk, literatura, kultura“ (Вроцлав, 2011).

Публікації. Результати дослідження викладено в п'яти статтях, опублікованих у фахових виданнях. Усі публікації виконані одноосібно.

Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів та висновків (196 с.), двох додатків, списку використаної літератури (443 позиції на 41 с.) та списку ілюстративних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 241 сторінку, із них 196 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми в контексті сучасних мовознавчих славістичних досліджень, указано на зв'язок роботи з науковими планами та програмами, сформульовано мету й основні завдання дисертації, окреслено об'єкт і предмет дослідження, охарактеризовано джерельну базу та використані методи дослідження, визначено наукову новизну отриманих результатів, їхнє теоретичне значення, форми апробації результатів дисертації.

Перший розділ “Теоретичні засади дослідження неологізмів” складається з двох підрозділів. У підрозділі 1.1. “З історії вивчення неологізмів у лінгвістичній науці” розкрито історію та стан вивчення лексико-семантичних інновацій у різних мовах, визначено основні напрями досліджень сучасної неології, розглянуто тенденції та чинники, що зумовлюють поповнення сучасного хорватського лексикону новими номінативними одиницями, проаналізовано особливості зародження та розвитку хорватської неографії як окремого розділу лексикографії та розкрито відмінності хорватської лексикографічної традиції від словникових традицій інших європейських країн.

Більшість дослідників лексичних інновацій звертається до вивчення процесу неологізації в контексті ширшого дослідження динаміки розвитку словникового складу мови (Є. А. Карпіловська, Л. П. Кислюк, Н. Ф. Клименко, Л. О. Кудрявцева, К. В. Ленець, Д. В. Мазурик, Л. І. Мацько, О. А. Сербенська, О. А. Стишов, Л. В. Струганець, Н. С. Валгіна, Л. Ферм, С. Бабич, М. Ґрчевич, К. Ожуг, Н. Опачич, М. Самарджия та ін.). На думку лінгвістів, основні тенденції й чинники розвитку різних слов'янських мов перебувають у взаємозв'язку, але водночас є різноспрямованими: інтернаціоналізація (глобалізація) - націоналізація; інтелектуалізація - демократизація; економія мовних засобів, синкретизм семантики номінації - прозорість та аналітичність номінації; прагматико-стилістична диференціація словотворчих засобів номінації - їхня нейтралізація; дотримання усталених лексичних чи словотвірних норм номінації - відхилення від таких норм, їхнє розхитування.

Дослідники інноваційних процесів у мові обирають різні напрями аналізу неологічної лексики. Вони зосереджують увагу на структурних особливостях та словотвірному потенціалі неологізмів: Г. М. Віняр, С. А. Дроздова, Л. П. Кислюк, О. А. Земська, С. Бабич, К. Вашакова та ін.; вивчають нові мовленнєві (на противагу мовним) лексичні одиниці: К. В. Брітікова, Г. М. Вокальчук, В. В. Герман, О. М. Турчак, О. Г. Ликов, В. В. Лопатін, Л. Йордановa, І. Ликоманова, М. Гнідич, Дж. Оташевич та ін.; розглядають новітні зміни в семантичній структурі лексики різних мов: Т. О. Бевз, Я. О. Конопацька, І. А. Самойлова, М. Турк, Л. Зерґолерн-Мілетич, А. Николич-Гойт та ін. Чимало українських і зарубіжних мовознавців уже намагалося здійснити комплексне дослідження неологізмів певного періоду. Серед таких монографічних досліджень праці В. Т. Коломієць, А. О. Брагіної, В. Г. Гака, В. І. Заботкіної, О. В. Сенько та ін.

Різнобічний аналіз українських, англійських, російських, польських та чеських неологізмів кінця ХХ-початку ХХІ століття зробили Д. В. Мазурик, О. А. Стишов, Ю. А. Зацний, Л. П. Пoпко, Т. В. Попова, Т. Смулкова, О. Мартінцова та ін. У хорватському мовознавстві, незважаючи на значне зацікавлення науковців проблемами неологізмів, немає монографічної праці, присвяченої аналізу нової лексики досліджуваного періоду. Серед ґрунтовних досліджень, що торкаються різних аспектів вивчення неологізмів, зазначимо лише книгу В. Мухвич-Димановськи «Neologizmi. Problemi teorije i primjene», де автор здійснює побіжний аналіз деяких англійських, французьких, німецьких та хорватських неологізмів.

Глибокі наукові підвалини сучасної хорватської неології та неографії було закладено давно: перші розвідки, які стосувалися вивчення нової лексики, датовано ще XVII століттям, коли хорватські письменники, філософи (серед них один із перших хорватських пуристів П. Р. Вітезович) головним принципом розбудови словникового складу хорватської мови проголосили очищення від іншомовних елементів, крім таких, що зумовлені потребами хорватської культури. Важливим етапом у розвитку хорватської лексикографії було ХІХ століття. Саме тоді працював найвизначніший хорватський термінознавець Б. Шулек, який у словнику «Hrvatsko-njemaиko-talijanski rjeиnik znanstvenoga nazivlja» запропонував чимало питомих неологізмів, які й сьогодні вживаються в хорватській мові. Наступні два періоди історії розвитку хорватської мови зумовлені протилежними тенденціями - від радикального пуризму (у Незалежній Республіці Хорватії - НДХ) до уніфікації хорватської мови із сербською (у Югославії).

Новий етап у розвитку хорватської лексикографії розпочався після 1990 року, в незалежній Хорватії, коли хорватська мова отримала статус державної. На стрімкі зміни в хорватській лексикографічній традиції кінця ХХ-початку ХХІ століття вплинули не лише суспільно-політичні зрушення, а й новий рівень розвитку комп'ютерних технологій, які в наш час застосовують у лексикографії. Це можливість мультимедійно видавати словники, представляти такі праці в Інтернет-мережі, що дозволяє мовознавцям відразу реагувати на зміни в словниковому складі мови, фіксувати їх у лексикографічних працях, і, щонайважливіше, користувачам електронних словників простежити ці зміни. Сьогодні три найбільші словники англійської мови Merriam-Webster's Collegiate Dictionary, Longman English Dictionary та Oxford Dictionary представлено в Інтернеті, а в 2007 році найновіше видання Великого словника хорватської мови з'явилося на мультимедійних носіях.

Відображення нових лексичних одиниць у сучасній лексикографії різних країн, у тому числі й у хорватській лінгвістиці, має дві форми: 1) нові слова, словосполучення та значення подаються в спеціальному неологічному словнику; 2) нові лексичні одиниці та значення слів входять до повторних доповнених видань тлумачних словників. У лексикографічних працях таких слов'янських країн, як Болгарія, Сербія, Чехія, Польща, Росія, Україна найпоширенішим способом відображення нових слів є їхнє внесення до неологічних словників, яких за останні два десятиліття вийшло кілька. Хорватські лексикографи надають перевагу другому способу фіксації нових слів і значень, а саме: внесенню до тлумачних словників хорватської мови після засвоєння цих лексичних і семантичних одиниць мовною нормою.

Мовознавці, які торкаються проблем вивчення неологізмів, зазвичай вкладають у цей термін різний зміст. Серед проблем, що потребують негайного вирішення та уніфікації на рівні сучасної термінології, варто виокремити: по-перше, існування варіантів назви самої науки; по-друге, функціонування варіантів позначення родового поняття «нова мовна одиниця»; по-третє, вживання варіантів для називання різновидів нових слів, значень і сполучень. На підставі теоретичних праць, що розглядають проблеми неологізмів, пропонуємо вживати:

термін «неологія» в значенні «наукова дисципліна, що вивчає неологізми»;

термін «неологіка» як «сукупність неологізмів, які є об'єктом вивчення неології»;

термін «неографія» в значенні «розділ лексикографії, завдання якого полягає у фіксації нової лексики у спеціальних лексикографічних працях»;

термін «неологізм» як родове поняття стосовно інших номінацій, що позначають лексико-семантичні нововведення;

терміни «лексична інновація» та «нова лексична одиниця» на позначення нових слів та словосполучень;

терміни «нове слово» та «неолексема» для номінації одночленної (на рівні структури) лексичної одиниці;

терміни «семантичні неологізми», «семантичні інновації», «неосемантизми» на позначення одиниць, у семантичній структурі яких відбулися трансформації.

Створюючи власні дефініції неологізму, мовознавці раніше дотримувалися одного критерію виокремлення цих мовних одиниць серед інших груп лексики. Найчастіше до уваги брали такі параметри, як стилістичний - відчуття новизни, свіжості слова, притаманне більшості членів певної мовної спільноти (А. В. Калинин, П. Хаусер); психолінгвістичний - суб'єктивне відчуття новизни слова кожним носієм певної мови (С. І. Тогоєва); лексикографічний - до неологізмів зараховують слова, досі незафіксовані в лексикографічних працях (С. Бабич); денотативний - нові лексичні одиниці з'являються як результат виникнення нових предметів/явищ/понять, що потребують номінації (О. С. Ахманова, Д. Е. Розенталь).

Сучасні дослідники все ж враховують у дефініціях різні критерії виокремлення неологізмів та охоплюють різні їхні групи. Більшість мовознавців до цієї лексичної категорії зараховує слова, словосполучення, фразеологізми, окремі їхні значення, актуалізовану лексику, оказіоналізми (О. А. Стишов, О. О. Тараненко, Н. З. Котьолова, О. Мартінцова, М. Самарджия та ін.), а також словотворчі інновації - афікси (Ю. А. Зацний). Спираючись на різні визначення науковців, до неологізмів зараховуємо новотвори (словотвірні неологізми), нові номінативні словосполучення Словосполучення розглядаємо як засіб номінації, де, на відміну від фразеологізму, який утворюється стійким поєднанням слів і функціонує в мові як єдиний цілісний, часто експресивний за значенням вислів, кожен компонент виступає в своєму прямому номінативному значенні., актуалізовану (відроджену) лексику, іншомовні слова та словосполучення, кальки, лексичні одиниці, що зазнали видозмін у семантичній структурі, потенційні (системні) слова та оказіоналізми (останні дві групи лексики представлено обмежено, оскільки їхній статус як неологізмів є доволі суперечливим і потребує окремого ґрунтовного дослідження), що з'явилися чи розширили сферу вживання в мові хорватських ЗМІ упродовж 90-х років ХХ-першого десятиліття ХХІ століття.

З огляду на належність неологізмів до мови чи мовлення, мовознавці виокремлюють узуальні (загальномовні, загальні, національні та ін.) та неузуальні неологізми. У сучасному мовознавстві не існує єдиного погляду на визначення та статус оказіоналізмів і потенційних слів. Основні суперечності, які трапляються в працях дослідників цієї проблеми загалом, це: 1) диференціація чи об'єднання оказіоналізмів і потенційних слів у одну групу з огляду на словотвірні моделі, за якими вони утворюються; 2) належність цих лексичних одиниць до групи неологічної лексики.

Широкий погляд на оказіоналізми представлений у працях Г. М. Вокальчук, О. Г. Ликова, Н. І. Фельдман, В. Мухвич-Димановськи. До складу оказіональної лексики вони зараховують індивідуально-авторські неологізми й потенційні слова. Згідно з вузьким розумінням оказіоналізмів, до цієї групи лексики дослідники відносять лише слова, утворені за непродуктивними словотвірними моделями (Д. Е. Розенталь, Л. О. Пустовіт, С. Бабич). Неузуальні лексичні одиниці, утворені за продуктивними словотвірними моделями, мовознавці називають потенційними словами (О. С. Ахманова, Д. Е. Розенталь, І. Ликоманова, Н. Ф. Клименко, С. Бабич). На нашу думку, серед неузуальних мовленнєвих одиниць доцільно виокремлювати дві групи слів - оказіоналізми та потенційні лексеми - з урахуванням: 1) порушення/ дотримання ними законів словотворення та мовної норми; 2) різних (протилежних) принципів творення лексем (продуктивна (потенційні слова) - непродуктивна (оказіоналізми) словотвірна модель); 3) наявності/ відсутності відчуття свіжості, незвичності слова тощо.

Щодо належності оказіоналізмів та потенційних слів до неологізмів, то учені також не мають єдиної думки. Через те, що оказіоналізми зберігають новизну незалежно від часу утворення, одні мовознавці заперечують їхню належність до неологізмів (Л. О. Пустовіт, О. А. Земська, О. Г. Ликов, Е. І. Ханпіра та ін.). Інші, - зважаючи на новизну оказіональних слів та можливість співвіднесення їх з певним етапом історичного розвитку мови, зараховують оказіональні слова до неологізмів (О. А. Стишов, О. О. Тараненко, Г. М. Вокальчук, В. Мухвич-Димановськи) та ін. Визначаючи статус потенційних слів, більшість науковців, які виокремлюють ці лексичні одиниці, вважають їх неологізмами (О. А. Земська, Н. З. Котьолова, Е. І. Ханпірa, С. Бабич та ін.).

Ми підтримуємо думку тих сучасних неологів, які, беручи за основу критерій належності слова до мови чи мовлення, виділяють серед лексичних інновацій три групи одиниць: нові одиниці мови (узуальні неологізми) та одиниці мовлення: оказіоналізми й потенційні слова (неузуальні неологізми).

У підрозділі 1.2. “Роль сучасних засобів масової інформації в поповненні словникового складу хорватської мови” простежено роль сучасних мас-медіа в оновленні хорватського лексикону та засвоєнні мовною нормою нових лексико-семантичних одиниць.

У другому розділі “Склад і структура неологізмів мови хорватських мас-медіа” аналізуються основні сфери функціонування лексико-семантичних інновацій та способи їхнього творення в сучасній хорватській мові.

Підрозділ 2.1. “Сфери функціонування неологізмів у мові хорватських засобів масової інформації” присвячено дослідженню головних сфер, які в межах аналізованого періоду поповнилися найбільшою кількістю нових номінативних одиниць. Це науково-технічна (notebook, prijenosnik, iPod, priиaonica, roaming, server, modem), суспільно-політична (EU, cyberterorizam, HSLS, globalizacija, antiglobalistiиki pokret, zeleni turizam), соціально-економічна (trћiљna ekonomija, tranzicija, franљizing, dumping, marketiranje), спортивна (snowboardanje, kitesurfing, windsurfer, capoeira, raftati), а також сфери моди й косметології (babydall halina, second-hand krpe, casting, pilingiranje, liposukcija), культури й мистецтва (street art, trash kultura, drum'n'buss, frontmen), охорони здоров'я, генетики та культури харчування (zamjenska majka, ptiиja gripa, bulimija, fast food, brza hrana).

У підрозділі 2.2. “Основні тенденції сучасного словотворення в хорватській мові” подано головні способи та моделі творення нових лексичних одиниць на основі питомого й запозиченого матеріалу та проаналізовано закономірності засвоєння новітніх запозичень засобами хорватської мови.

Відомі три шляхи поповнення словникового складу будь-якої мови. Це: 1) творення нових слів та сполучень з елементів, які давно існують у мові; 2) зовнішнє чи внутрішнє запозичення лексики; 3) додавання до слів чи словосполучень, які тривалий час функціонують у мові, нових значень. Упродовж історичного розвитку хорватської мови пріоритетним для неї був перший спосіб поповнення словникового складу. Проте сьогодні, як і більшість хорватських дослідників, визнаємо деяке послаблення пуристичних тенденцій у хорватській мові й зростання питомої ваги запозичених елементів. Відповідно, словотворення цього періоду відображає не лише потребу в номінації нових реалій життя, а й необхідність засвоєння засобами хорватської мови численних запозичень, насамперед англійських.

Усі зафіксовані нами слова, утворені на основі питомого чи давно засвоєного мовного матеріалу, - це іменники та прикметники, які вживаються на позначення реалій життя хорватського суспільства (titoizam, brozovљtina), жаргонна лексика, що функціонує в розмовній мові й мові ЗМІ, зокрема в Інтернет-мережі (mirovnjak, poslovnjak), а також лексеми-відповідники до запозичень з інших мов (prijenosnik - англ. notebook, preglednik - англ. viewer).

У сучасній хорватській мові найпродуктивнішими при творенні питомих дериватів є іменникові словотвірні моделі із суфіксами -ik / -nik (назви предметів: straniиnik, prilagodnik), -ica / -nica (назви предметів та явищ: uspjeљnica, najavnica), - njak (назви осіб та предметів: osobnjak), -iz-acija (абстрактні іменники, що позначають суспільно-політичні явища й процеси: kosovizacija, titoizacija). При творенні нових лексичних одиниць із питомого чи попередньо засвоєного мовного матеріалу продуктивність виявляє ще один спосіб творення - абревіація (назви внутрішніх політичних партій та державних організацій і установ: HSLS, REGOS, HDS, HAMAG).

Словотвірна адаптація запозиченої лексики відбувається шляхом додавання до іншомовних основ питомих чи давно засвоєних суфіксів. Найпродуктивнішими іменниковими суфіксами, що беруть участь у адаптації англіцизмів, є: -nje, -ica, -iж (pilingiranje, dћeziranje, hakerica, sanduиiж).

Питомі суфікси виявляють активність не лише при адаптації іншомовних лексем, а й при творенні нових слів від запозичених основ. Так, з англійської мови в хорватську запозичено комп'ютерний термін forum зі значенням «Інтернет-сайт, на якому можна спілкуватися в реальному часі». У мові-джерелі для називання учасників Інтернет-форумів використовують термін user - «користувач». Натомість у мові хорватських мас-медіа ми зафіксували лексему forumaљ на позначення особи чоловічої статі, яка бере участь в обговоренні різних тем на форумах. Іменник forumaљ, що відповідає структурно-семантичному типу «особа, яка виконує дію», утворився додаванням до іншомовної основи іменника forum питомого суфікса -aљ. Відповідно, цю словотвірну модель використано в іменниках mobitelaљ (порівн., англ. mobile phone user), kompjuteraљ (порівн., англ. computer user) softveraљ (порівн., англ. software programmer, engineer), hardveraљ (порівн., англ. hardware user).

Головне значення в засвоєнні іншомовних дієслів хорватською мовою мають суфікси -a-ti, -ira-ti, які додаються до основи запозиченого іменника (mejlati, blogirati) або до запозиченої дієслівної основи (instalirati, apdejtati). Іншомовні прикметники та дієприкметники адаптуються хорватською мовою через додавання до основи питомих суфіксів -ski та -an (hakerski, ska(е)niran).

Префіксальний спосіб продуктивний при творенні нових іменників та прикметників. У цьому випадку важливими є запозичені словотвірні елементи: anti-, de-, post-, super- (antikoalicija, detuрmanizacija, postbrozovski, superknjiћara). Питомі префікси продуктивні при творенні дериватів від запозичених дієслівних основ, адаптованих хорватською мовою: iz-, pre-, od- (izguglati, odskenirati, preinstalirati).

Доволі високу активність на сучасному етапі виявляє префіксоїдний спосіб творення іменників, коли запозичені префіксоїди: art-, bio-, eko-, euro-, foto-, geo- додають до питомої чи іншомовної лексеми (art-film, bioprognoza, ekoturizam, euroideologija, geopolitika).

Продуктивність у межах аналізованого періоду виявляють іншомовні основи/ аброоснови: cyber-, е-, web- та абревіатури: VIP-, SMS-, PR-, 3D-, LCD-, GPS-, які є твірними компонентами складних слів: cyber-napad, e-uprava, web-mreћa, SMS-jezik, VIP-gost, 3D-kino тощо.

У третьому розділі “Нові трансформації в семантичній структурі хорватської лексики” систематизуються основні типи найновіших змін у семантиці хорватських слів та словосполучень й аналізуються способи семантичного засвоєння іншомовних лексем у мові хорватських мас-медіа.

У підрозділі 3.1. “Семантичні неологізми” виявлено найпродуктивніші типи видозмін у семантичній структурі хорватської лексики та способи перенесення існуючих назв на нові реалії. Серед основних способів перенесення відомих найменувань на нові реалії виділяємо:

1) семантичне запозичення - засвоєння словом нового значення з орієнтацією на звучання іншомовного слова, яке віддало це значення (Л. П. Єфремов) (meni, program, generacija, pirat, memorijaт та ін.). Напр., слово generacija походить з латинської мови й тривалий час функціонує в хорватській та багатьох інших європейських мовах зі значенням «сукупність членів певної спільноти приблизного чи однакового віку». З розвитком комп'ютерних та мобільних технологій англійська лексема generation отримала нове значення - «ступінь технологічного розвитку», і воно негайно додалося до існуючих значень слова generacija в хорватській мові: «Treжa generacija mobilne telefonije (UMTS), nakon GSM-a i GPRS-a, prihvaжena je u svijetu kao buduжi standard mobilnih komunikacija» (Vjesnik, 12.02.2002);

2) семантичне калькування - під семантичними кальками розуміємо слова, в яких іншомовним за походженням елементом є семантика, лексичне значення, саме ж слово в своєму звучанні, матеріальному складі й словотвірній структурі є питомим (Н. М. Шанський) (miљ, korisnik, prozor, pokoljenje, radionica, zvijezda, hraniti та ін.). Напр., лексема miљ, яка давно вживається в хорватській мові зі значенням «невелика тварина ряду гризунів», під впливом англійського слова mouse в сучасній хорватській мові отримала нове значення «периферійний комп'ютерний пристрій, який керує переміщенням курсора»: «Bez obzira koliko godina imate sigurno vam se ne sviрa ruћna raиunalno-siva boja u kojoj najиeљжe dolaze zvuиnici i miљevi» (Jutarnji list, 15.12.2009);

3) виокремлення нових значень у структурі слів через їхнє активне функціонування в різних (подекуди нетипових) контекстах і стилях літературної хорватської мови та під впливом соціолінгвальних чинників. Так, у аналізований період семантичних перетворень зазнали окремі хорватські архаїзми, історизми, книжні слова, які повернулися до активного вжитку після 1991 року. У новому значенні вони найчастіше вживаються на місці лексем, спільних для хорватського й сербського мовних стандартів. Порівн.: слово stanovniљtvo/ серб. становништво (населення) давно функціонує і в хорватській, і в сербській мовах. Після 1991 року до активного вжитку в хорватській мові повернувся історизм puиanstvo, який раніше мав значення «третя, найнижча верства суспільства». Сьогодні це слово вживається в хорватській мові паралельно з лексемою stanovniљtvo (а часто замість неї) з новим значенням «населення»: «Meрutim, smiju li troљkovi zdravlja voditi bankrotu drћave i puиanstva, pitanje je koje se nameжe sve intenzivnije» (Vjesnik, 04.06.2003).

З огляду на те, що слово є одиницею, яка має і зовнішню, і внутрішню форми, чимало лексикологів звертається до вивчення семантичних видозмін у структурі лексики різних мов (Я. О. Конопацька, М. П. Кочерган, Л. А. Лисиченко, Д. В. Мазурик, І. А. Самойлова, О. О. Тараненко, Н. П. Тропіна, І. В. Арнольд, Ю. Д. Апресян, Ю. А. Зацний Л. О. Кудрявцева, Д. Н. Шмельов, І. Клайн, М. Михалевич, В. Мухвич-Димановськи, А. Николич-Гойт, М. Турк, Р. Филипович та ін.). Більшість зазначених мовознавців виділяє два основних типи семантичного перетворення слів - це розширення (ускладнення) семантичної структури й звуження (спрощення) семантичної структури лексеми (Л. А. Лисиченко, О. А. Стишов, І. В. Арнольд, В. І. Заботкіна, Л. О. Кудрявцева, В. Мухвич-Димановськи). На підставі взаємозв'язків між загальновживаною та спеціальною лексикою серед основних типів видозмін слів мовознавці виокремлюють ще термінологізацію (спеціалізацію), перетермінологізацію та детермінологізацію лексики (Ю. А. Зацний, О. А. Стишов, М. Михалевич). Найпродуктивнішими типами семантичних видозмін хорватської лексики аналізованого періоду є: 1) розширення семантики слів; 2) звуження значення лексем; 3) термінологізація; 4) перетермінологізація; 5) детермінологізація.

Основним типом семантичної трансформації хорватської лексики кінця ХХ-початку ХХІ століття є розширення семантики. Головним засобом для поширення цього процесу є метафоричне перенесення за подібністю ознаки чи ознак (форми, властивостей тощо) або функції об'єктів номінації. Найпродуктивнішими типами метафори в сучасній хорватській мові є перенесення найменування з неживої реалії на живу (zvijezda - «небесне тіло» > «популярна публічна особа»), перенесення з живої реалії на неживу (pametni, inteligentni - властивості живих об'єктів > ознаки неживих предметів, найчастіше технічних пристроїв: inteligentni mobitel, pametna bomba) та зооморфічні метафори, коли відбувається перенесення назви з тварини на людину (golub - «птах ряду голубоподібних» > «політик поміркованих поглядів») і з тварини на неживу реалію (pauk - «різновид членистоногих тварин» > «транспортний засіб, призначений для перевезення інших транспортних засобів у випадку їх поломки, аварії, порушень правил паркування»): «Niљta bolje nije proљla ni r&b zvijezda Brandy koja je nakon љto je zatrudnjela 2002. odmah objavila da se udaje za oca djeteta Roberta Smitha» (Vjesnik, 27.06.2009).

Розширення семантики слів у сучасній хорватській мові відбувається й на основі метонімічного перенесення. Продуктивними типами метонімії є перенесення власних назв (Љumaher (Schumacher) - учасник і переможець Формули-1 > љumaher - особа, що любить їздити на автомобілі з великою, часто перевищеною швидкістю), перенесення назв за схемою «матеріал, з якого виготовлений об'єкт, > об'єкт» (silikoni - «синтетичні хімічні сполуки, що застосовуються з різним призначенням» > «жіночі груди, збільшені за допомогою силікону»), темпоральна метонімія, коли перенесення найменування відбувається за схемою «час, коли відбулася подія, > подія» (11. rujan - дата, коли відбувся теракт у США, > назва самої події): «A svima zajedniиko je to љto misle da sve nas zanima tko je koga љevio, tko je koliko popio, tko ima silikone i sliиne imbecilarije» (http://komentar-dana.com/?tag=vjesnik).

Процес звуження семантики лексем не є настільки продуктивним, як процес розширення значення слова. Ми виявили лише один приклад звуження значення слова в сучасній хорватській мові. Так, лексема poglavnik, що вживається в хорватській мові з XVI століття, сьогодні втратила своє первісне значення «керівник» і в сучасній мові функціонує лише зі значенням, якого лексема набула в ХХ столітті: «лідер руху усташів у період НДХ»: «Ostaci poraћenih snaga ustaљkih vojnih postrojbi, njegovi bivљi ministri kao i simpatizeri jako su pritiskali poglavnika dr. Antu Paveliжa da se vrati u javni politiиki ћivot» (Vjesnik, 16.04.2007).

Унаслідок активних міграцій хорватської лексики зі спеціальної в загальновживану, з однієї терміносистеми в іншу в словниковому складі сучасної мови відбуваються інші семантичні перетворення, а саме: термінологізація, детермінологізація та перетермінологізація лексики. Під термінологізацією маємо на увазі процес залучення або залучення й переосмислення загальновживаних слів у терміносистему для номінації нових понять. Найактивніші семантичні перетворення властиві загальновживаним словам, які набувають статусу комп'ютерних термінів (prozor - «простір для виведення даних на екрані монітора», mreћa - «низка пов'язаних між собою комп'ютерних систем», privitak - «додаток до електронного повідомлення», hraniti - «вносити програми чи дані в комп'ютер» тощо): «Internet sadrћi milijune drugih manjih mreћa koje meрusobno razmjenjuju podatke i usluge, a niti jedna se od njih ne moћe nazvati dominantnom ili vladajuжom» (Vjesnik, 10.09.2009).

Зміна значення слів відбувається з огляду на перетермінологізацію (міграцію слів з однієї терміносистеми в іншу), яка найчастіше є результатом переосмислення значень лексичних одиниць з різних термінологій, найчастіше - зі спортивної, суспільно-політичної, медичної та комп'ютерної. Так, спортивні терміни startna pozicija, utakmica та ін. у сучасній хорватській мові вживаються і в політичній термінології зі значеннями «позиція в політичному рейтингу на початку виборчої кампанії» та «політичні змагання, перегони». З медичної в комп'ютерну термінологію перейшли терміни virus, infekcija, inficirati тощо: «Kako biste se zaљtitili od ovog i sliиnih virusa, morate koristiti antivirusne programe» (Vjesnik, 29.06.2003)

Крім термінологізації та перетермінологізації лексики, в сучасній хорватській мові продуктивність виявляє й детермінологізація, під якою розуміємо розширення значення терміна, його вихід за межі терміносистеми та функціонування в системі загальнолітературної мови. Найбільше детермінологізованої лексики ми виявили серед медичних (doza - «кількість будь-чого, у т. ч. нематеріального», paraliza - «розпад, зупинка роботи якоїсь системи», anemija - «стан кризи», letargija - «нерухомість, бездіяльність»), суспільно-політичних (demokracija - «свобода, воля») та економічних термінів (banka - «місце, де щось зберігається з певною метою»): «Banka organa iz koje su doљli presaрeni organi, priopжila je kako je korektno, nekoliko puta obavijestila o krvnoj grupi donora» (Vjesnik, 20.02.2003).

У підрозділі 3.2. “Семантичне засвоєння іншомовних неологізмів у мові хорватських мас-медіа” розглянуто найпродуктивніші способи семантичної адаптації іншомовних слів у мові хорватських мас-медіа.

Дослідження трансформацій семантичної структури іншомовної лексики на ґрунті сучасної хорватської мови виявило три основні способи семантичної адаптації іншомовної моделі в мові-реципієнті: 1) нульова семантична модифікація, 2) звуження та 3) розширення семантики.

Нульова семантична модифікація - це пряме перенесення семантики іншомовного слова, коли його значення залишається без змін, а кількість значень слова, якщо їх є кілька, - однакова в мові-джерелі та в мові-реципієнті (e-mail, bungee jumping, acid jazz, liposukcija).

Домінуюча роль при семантичному засвоєнні іншомовної лексеми в хорватській мові належить процесу звуження значення, оскільки мова-реципієнт разом із лексемою запозичає лише ті значення іншомовної моделі, які на цьому етапі для неї актуальні й необхідні (skenirati (англ. scan), attachment/ataиment, hotline, sejvati (англ. save), haker, chatati/иetati, password, perfomans, brand, server, casual, firewall, piercing, frontmen, singlе та ін.): «Morrissey, bivљi frontmen The Smithsa, pao u nesvijest pred gledateljima na koncertu» (Jutarnji list, 25.10.2009).

Розширення семантики іншомовних слів у мові-реципієнті трапляється значно рідше, ніж нульова семантична модифікація чи звуження семантики лексем. Нові додаткові значення чи інноваційні семи, яких іншомовне слово набуває в хорватській мові, можемо спостерігати насамперед у мові хорватських мас-медіа та розмовному мовленні, а не в лексикографічних працях. Прикладами розширення семантики іншомовних слів у хорватській мові є комп'ютерні терміни hardver і softver. У мові ЗМІ натрапляємо навіть на оказіональне поєднання цих лексем у фразеологічній одиниці: «Како tvrdi upuжeni s kojima smo razgovarali, Franjo Valjak i Josip Kregar su godinama tjesno suraрivali kao «psrt i nokat», odnosno «software i hardware»» (Vjesnik, 02.08.2000).

У четвертому розділі “Хорватські неологізми з погляду їхнього походження” розглянуто основні джерела походження хорватських неологізмів та проаналізовані особливості їхнього функціонування в мові сучасних хорватських ЗМІ.

У підрозділі 4.1. “Іншомовна лексика” проаналізовано іноземні джерела, звідки хорватська мова на сучасному етапі переймає найбільше лексичного матеріалу.

Лексику, що перейшла в хорватську мову з інших мов, поділяємо на дві групи: 1) іншомовну лексику - слова з інших мов, які не повністю адаптувалися мовою-реципієнтом, та 2) запозичені слова, які цілком засвоїлися в системі мови-реципієнта.

Окрему групу лексики, що з'явилася в хорватській мові внаслідок впливу інших мов, становлять псевдозапозичення. Сьогодні головну частку псевдозапозичень хорватської мови становлять псевдоангліцизми - лексичні одиниці, які складаються з англійських елементів, але не існують у такій формі в мові-джерелі чи в будь-якому з її варіантів: порівн., dћezer - англ. jazzman, breaker - англ. break-dancer. Серед головних причин утворення псевдоангліцизмів у хорватській мові - вплив соціальних чинників - панування в Європі атмосфери посиленого інтересу до всього, що походить з Америки, а також престиж англійської (американської) мови та американського способу життя, зокрема серед молоді, недостатній рівень знань цієї мови. Це зумовлює утворення та функціонування псевдоангліцизмів, які мовці сприймають як лексичні одиниці, запозичені з англійської мови.

Активне засвоєння слів англійського походження почалося в хорватській мові після 1991. Сьогодні англіцизми є головним джерелом поповнення хорватської лексики. За нашими підрахунками, вони становлять 70% від загальної кількості нових слів, що з'явилися в хорватській мові за два останні десятиліття.

Зважаючи на зростання питомої ваги англіцизмів (американізмів) у складі хорватських неологізмів, ми виділили низку особливостей та закономірностей їхнього функціонування в мові хорватських ЗМІ:

- стихійність (незважаючи на розроблені хорватськими мовознавцями правила та норми вживання іншомовної лексики, сучасні друковані, а особливо електронні ЗМІ, «рясніють» лексичними одиницями англійського (американського) походження, вживання яких у мові хорватських мас-медіа подекуди необґрунтоване і недоречне);

- глобальність (англіцизми входять у хорватську мову загалом, глобально, а не в окремі її діалекти (регіонально), як це було із запозиченнями попередніх періодів з німецької, угорської чи італійської мов);

- наявність у всіх сферах вживання неологізмів: науково-технічній (display, link, spyware), спортивній (karting, snowkiting, frizbi), моди й косметології (botox, must have, beauty trend), економічній (screening, consulting, developer), культури та мистецтва (dreamhouse, open air festival, citylight) тощо;

- функціонування в ролі інтернаціоналізмів (англіцизми вживаються відразу в багатьох мовах світу часто зі збереженням форми та основного значення моделі, що дає підстави розглядати більшість з них як інтернаціоналізми);

- функціонування в молодіжному жаргоні (хорватські Інтернет-ресурси засвідчують інтенсивне функціонування англонеологізмів для вираження мовцями експресії, певних почуттів, ставлення до явищ, подій тощо: pliz, sorry, ok);

- варіантність: 1) паралельне вживання іншомовної лексеми та її питомого відповідника (bodybuilding - tjelogradnja), 2) графічні варіанти (image - imidћ, skateboard - skejtbord), 3) словотвірні варіанти (snowbording - snowbordanje) тощо: «Bodybuilding ili tjelogradnja je kombinacija sporta i nutriocizma» (Vjesnik, 22. kolovoza 2000).

Проникнення іншомовної лексики з інших європейських мов, крім англійської, до хорватської мови сьогодні помітно зменшилося. За нашими підрахунками, лексичний матеріал, запозичений з таких європейських мов, як французька (parkour, franљiza), німецька (remitenda, pakung), латинська (bulimija, celulit), грецька (krioterapija, astrofon), становить лише 3% від загальної кількості хорватських неологізмів досліджуваного періоду.

Останніми десятиліттями значно зросла кількість запозичень зі східних мов, насамперед з японської, що спостерігається не лише в хорватській, а й в інших мовах світу. Найбільше неологізмів зі східних мов представлено в сфері спортивної лексики. Це назви популярних сьогодні в світі бойових мистецтв та понять, пов'язаних із ними: kyokushinkai karate, kendo (з японської мови); koon tao, jiu-jica (з китайської мови); teakwondo (з корейської мови), а також лексеми з галузі харчування: sashimi, misoshiru, і культури: karaoke, feng-shui/feng-љui тощо.

У підрозділі 4.2 “Питомі неологізми” проаналізовано нові лексичні одиниці питомого походження, серед яких ми виділили чотири групи:

новотвори - власне нові лексичні одиниці, утворені з питомого мовного матеріалу. З огляду на причину виникнення та функцію, яку вони виконують у мові, хорватські новотвори поділяємо на дві підгрупи: а) новотвори, появу яких зумовлено внутрішніми потребами номінації - необхідністю називання нових предметів/ понять/ явищ локального характеру (mesiжizam, osobnjak, MUP (Ministarstvo unutarnjih poslova)); б) новотвори-відповідники до іншомовної лексики (straniиnik замість bookmarker, uspjeљnica замість bestseller, dlanovnik замість palmtop);

2) актуалізована лексика - слова, які впродовж тривалого періоду не вживалися в мові хорватських ЗМІ, оскільки були витіснені на периферію з ідеологічних, політичних чи інших причин. Зважаючи на це, сучасні мовці почали сприймати їх як нові. Сьогодні ці лексеми знову займають своє місце в ядрі лексико-семантичної системи хорватської мови. Актуалізовану лексику поділяємо на дві підгрупи: а) традиційну питому хорватську лексику, яка широко вживалася мовцями на усій території Хорватії, проте в період СФРЮ її було замінено «політично коректнішими» на той час словами: інтернаціоналізмами або сербізмами, подекуди росіянізмами. Це мало сприяти уніфікації сербської й хорватської мов. Із здобуттям Хорватією незалежності, питомі слова було «реабілітовано» й знову повернено в мову ЗМІ (gospodarstvo замість ekonomija, ozraиje замість аtmosfera, putovnica замість pasoљ): «Osim toga, vojni sud donio je i rjeљenje kojim se Рapiжu privremeno oduzimala i obiиna putovnica te je treba predati u vojni sud» (Vjesnik, 01.06.1993); б) питомі слова, які вживалися в хорватській мові ще від її початків і до періоду стандартизації, але з часом їх було витіснено іншими лексемами (значну роль у цьому відіграли і внутрішні, і позамовні чинники). За часів Незалежної Держави Хорватії (НДХ) внаслідок національної мовної політики велика кількість таких лексем (разом із новоствореною лексикою) повернулася до ядра хорватської лексико-семантичної системи. Проте процес повернення цієї лексики було призупинено вступом Хорватії до СФРЮ в 1945 р. У досліджуваний період ці слова знову повернулися до хорватського мовного фонду, але більшість мовців сприймає їх як абсолютно нові або як лексику, утворену за часів НДХ (иasnik замість oficir, prijavak замість raport, vrhovniљtvo замість suverenitet): «Toиno 20 sati po planu je prijavak» (Vjesnik, 07.10.2005); 3) слова-ідеологеми - питомі слова, притаманні лише хорватському мовному стандарту, які з огляду на психо-та соціолінгвальні чинники (бажання мовознавців-пуристів витіснити лексеми, спільні для сербського й хорватського мовних стандартів) після 1991 року підвищили частоту вживання в мові хорватських ЗМІ (nazoиnost замість prisutnost, izvjeљжe замість izvjeљtaj, tijekom замість u toku): «Izvjeљжe ameriиkog Kongresa oљtro je u иetvrtak kritiziralo ameriиke obavjeљtajne sluћbe» (Vjesnik, 26.07.2003);

4) системні (потенційні) слова - питомі лексеми, утворені за продуктивними словотвірними моделями, ще не зафіксовані словниками, але предсталені в мові хорватських ЗМІ: (ponuditelj, izbacivaи, nazoиiti): «Iako nitko ne zna иime se taj Dell'Olio bavi (navodno je negdje radio kao izbacivaи) i komu pripada, svima je najnormalnije da mu pridaju vaћnost, kao da je rijeи o nekakvoj stvarnoj snazi» (Vjesnik 02. i 03.05.2009). Підрозділ 4.3 “Лексика, що перебуває на проміжному рівні між запозиченою та питомою. Кальки”. Крім утворення слів на основі власного матеріалу та запозичень з інших мов, важливим джерелом поповнення словникового складу хорватської мови є калькування. Чимало мовознавців вважає його одним із різновидів запозичення лексики (Є. В. Кротевич, М. Турк, Н. Опачич), інші - захищають самостійний статус калькування як мовного явища (Л. П. Єфремов, М. М. Шанський). Більшість українських та зарубіжних дослідників розглядає процес калькування в широкому розумінні, коли основним критерієм виокремлення кальки є вплив конкретної іншомовної моделі, а не точність її відтворення калькованою одиницею. Хорватський мовознавець С. Бабич розглядає кальку вужче, зараховуючи до цієї групи слів лише однослівні утворення, які точно відтворюють структуру, послідовність розміщення твірних елементів та значення іншомовної моделі. Беручи до уваги погляди різних науковців, ми сформували власне визначення кальок, згідно з яким розглядаємо їх як проміжний рівень лексики (з огляду на походження), що має питому форму вираження й повністю наслідує структуру, порядок розміщення твірних елементів (морфем чи слів) та зберігає значення іншомовної моделі. Згідно з цією дефініцією, до кальок зараховуємо обмежену кількість слів та словосполучень (порівняно із широким трактуванням кальки та калькування як мовного явища), напр., tjelogradnja (bodybuilding), osobno raиunalo (personal computer), vatrozid (firewall), matiиna ploиa (mother board) тощо. Інші питомі слова та словосполучення, які утворилися під впливом конкретної іншомовної моделі, пропонуємо називати відповідниками, замінниками (хорв. zamjenbenice): dlanovnik (palmtop), priиaonica (chatroom).

ВИСНОВКИ

1. Хорватська мова - складна динамічна система, яка під впливом різноманітних інтра- та екстралінгвальних чинників постійно оновлюється. Передусім це відображається на чутливому до змін лексико-семантичному рівні мови. Інтенсивність та динаміка процесів, які відбуваються в сучасній хорватській мові, пов'язані передовсім із зовнішніми щодо мовної системи та специфічними для хорватського мовного соціуму впливами: зміною суспільно-політичного ладу та ідеології, здобуттям Хорватією незалежності, виходом держави на міжнародну арену та спрямуванням її інтересів до європейської інтеграції, зміною статусу хорватської мови, формуванням нових державних інституцій тощо. З огляду на ці зрушення головними сферами, які в межах досліджуваного періоду поповнилися найбільшою кількістю нових лексичних одиниць, є науково-технічна, суспільно-політична, соціально-економічна, спортивна галузі, сфера моди й косметології, культури та мистецтва, медицини, генетики, культури харчування.