Фонологічна, морфологічна і лексико-семантична система говірки села Баня-Березів Косівського району

Закінчення -иј, -и^еј в родовому відмінку множини іменників колишніх i-основ та деяких множинних іменників: лґу^Рдиј, дґі^Ртиј, ми^еРшиј, дви^еРриј, ^Рпечи^еј, г^Рроши^еј, ^Рсани ^еј.

Функціонування вокатива у повній та усіченій формах: ба (^Рбабо), ма (^Рмамо), Лґу ( ^РЛґулґцґо), Ма^Ррґі (Ма^Ррґіjо), Ма^Рри (Ма^Ррисґо), Ни^еРко (Ни^еРколо), ^РРу (^РРузґо), Па^Рра (Па^Рраско), дґі (дґіду), та (тату), Йва (Іване).

Спорадичне вживання у родовому відмінку множини флексії -іў для іменників жіночого роду І відміни: с^Рвах'іў,^Рдуш'іў, ка^Рш'іў, ^Рмеж'іў.

Відсутність м'яких основ прикметників у всіх відмінкових формах: хат^Рниj, до^Рлґішни^еј, хат^Рного, ^Рлґітни^еј, до^Рлґішного, хат^Рному, ^Рлґітного, до^Рлґішно^уму, ^Рлґітно^уму і т.д.

Поширення простої форми вищого ступеня, утвореної за допомогою суфікса -ішч-: б'і^Рлґішчи^еј, бога^Ртґішчи^еј, ро^узум^Рнґішчи^еј, су^Рх'ішчи^еј, фај^Рнґішчи^еј, јас^Рнґішчи^еј, доб^Ррґішчи^еj.

Вживання частки мај для ступенювання прикметників та прислівників: мајс^Ртарши^еј, мај^Рлґіпши^еј, мај^Рпушчи^еј, мај^Рлґіпше^и.

Творення форм найвищого ступеня порівняння прикметників шляхом додавання слова фист до звичайної форми прикметника: фист ^|моцни^еј, фист сла^|биј, фист гоно^|рови^еј, фист ни^е|путни^еј.

Енклітичні форми особових займенників, які функціонують паралельно з повними: тґі `тебе', ти `тобі', ми `мені', нґі `мені': А ^|н:ичко, ^|дај ми ^|личко, нај тґі поцґі^|лґују; дам ти ко^|сицґ; так нґі у^|сґо надо^|јіло.

Поширення усічених форм особових займенників у знахідному та давальному відмінках јго ?його', јму ?йому', јі ?її', јі ?їй': јго вб^|рали^е ў к'іп^|тарґ; со^|рочку јму в'іши^е|вала; п'ісл^|аў јі за х^|лґібом; ја јі ўсґ^|и^ечи^еного при^ечан^|далґі при^е|несла.

Вживання редуплікованих форм займенників то^Рто, то^Рта: а ја јі^|јі запи^е|тала, а де то^|то поле^и, а ўна ми^е|нґі в'ітка^|зала, нај тґі ^|колґка с^|коле^и; јак ни^{е |}верне^и то^|та ^|рґічка, шо ўже пропли^е|нула, так ни^{е |}верне^и то^|та ^|лґуба, шо ўже сґі ми^е|нула.

Редукція голосного [у] в особових займенниках ўна (вона), ўно (воно), ўни (вони).

Функціонування числівників ш^Ртири^е та ш^Ртири^еста: ја ^{Р Р}мајю лґупк'и^е ш^Ртири^е, ^Рбудут ^Рличко цґілґу^Рвати^е з ^Рвечора до д^Рнини^е; ој по ш^Ртири^е с това^Ррише^им, по шґтири^е, по ш^Ртири^е, та сто^Рчили^е Чорно^Ргору, сто^Рчили^е, сто^Рчили^е; ш^Ртири^еста лґу^Рдиј про^Ршено.

Поширення дробових числівників на зразок ^Рп'іўтри^ек'і, ^Рп'іўчве^ирта, ^Рп'іўпјіта, ^Рп'іўше^иста і т.д.: ^Рп'іўтри^ек'і ^Рметра, ^Рп'іўчве^ирта ^Рлґітри^е.

Вживання числівників ўба, ўб'і, ў^Рбоjі: ўба х^Рлопцґі на полони^еРнґі пас^Ртуш'іт; ўни ўб'і ^Рразом дґі^Рвочи^ели^е; ми^е ў^Рбојі ў ^Рхолодґі си^еРдґіли^е.

Ствердіння [тґ] у порядковому числівнику т^Ррети^еј: о^Рдин п'і^Ршоў ў Нґі^Рмеч:и^ену, д^Рругиј - на ^Рвенґґри^е, т^Ррети^еј п'і^Ршоў на в'іј^Рночку, шо ўже сґі ни^{е Р}верне^и.

Зафіксовано збереження давнього [ч] у інфінітивах з основою на к, г: ^Рб'ічи^е, ст^Рричи^е, мо^Рчи, лґі^Рчи, тоў^Рчи, сте^ири^еРчи.

За аналогією до інших дієслів закінчення -ш у 2-й особі однини атематичних дієслів: даш, jіш, в'ітпо^Р в'іш.

Залишки фонетично видозміненого колишнього перфекта, які є континуантами колишніх дієприкметників на -лъ, -ла, -ло і особових форм теперішнього часу допоміжного дієслова быти, що звелися до своєрідних закінчень енклітичного характеру: 1-а особа однини - -и^ем, зрідка -ім (чоловічого роду), -м (жіночого і середнього роду): зро^Рбиў-и^ем, про^Рсиў-и^ем, дубо^Рнґіў-ім, гово^Ррила-м, в'іши^еРвала-м, д^Рбала-м; 2-а особа однини - -іс чоловічого роду), -с (жіночого і середнього роду): засв'і^Ртиў-іс, по^Ррґізаў-іс, ко^Рсиў-іс, здо^Рјіла-с; 1-а особа множини - -смо: пов'іши^еРвали^е-смо, пов'іп^Ррґи^етували^е-смо; 2-а особа множини - -сте^и: гро^Рмади^ели^е-сте^и, ч'іх^Ррали^е-сте^и. Ці енклітичні закінчення можуть бути після дієслова і перед ним, можуть відокремлюватись від дієслова іншими словами: ўже-смо ^Рв'ісапали^е, ^Рфаjно-сте^е зро^Рбили^е, ^Рдобре-м ка^Рзаў. Після голосних попередніх слів минулий час має препозитивні енклітичні закінчення -м, -с, -сте^и, -смо, коли попереднє слово закінчується на приголосний - -и^ем, -ім, -іс.

У говірці збережено аналітичну форму майбутнього часу з допоміжними дієсловами меш, ме, мемо, мете^и: меш ^Рб'ічи^е, меш ко^Рсити^е, ме ка^Рзати^е, ме гово^Ррити^е, ^Рмемо класти^е, ^Рмемо фа^Рлити^есґі, ^Рмете^и јти, ^Рмете^и дози^еРрати^е.

Для вираження умовного способу зафіксовано частку би, що вживається із особовими афіксами минулого часу без особових займенників: бим, бис, бисте^и: п'іш^Рла бим до ^РАн:и ^Рвујковојі, в'і^Рд:аў бис јму, ^Рфајно бисте^{и Р}в'іроби^ели^е.

Давноминулий час зберігає рефлекси давньої аналітичної форми плюсквамперфекта: јаґ^Рби буў жиў чоло^Рв'ік; ми^{е Р}були^е зро^Рбили^е де^ири^еўјі^Рниј ^Ркадуп на к'ір^Рници^е.

Серед дієприкметникових форм найбільш вживаними у говірці є пасивні дієприкметники минулого часу: здојм^Рлени^еј, с'в'і^Рчени^еј, ^Рв'іпуцувани^еј, в'ібри^ендже^ини^еј, заб^Ррохкани^еј, ^Рв'іби^ети^еј, на^Рдути^еј. Активні дієприкметники теперішнього часу на -ачий послідовно зазнають фонетичних змін, менш поширеними у мовленні є активні дієприкметники минулого часу із суфіксом -л-: ти^ерп^Рји^ечи^еј, сп^Рји^ечи^еј, ^Рзајшли^еј, змар^Рнґіли^еј.

Відзначено у говірці дієприслівники недоконаного виду: ^Рсидґічи^е, ^Рлеж'ічи^е, с^Ртојачи^е, с^Рлґіпајучи^е, сп'і^Рвајучи^е, ни^ехотґі^Рчи^е, плачу^Рчи^е, в'іпро^Рваж'е^ијучи^е.

Зібраний фактичний матеріал репрезентує значну частину прислівникових утворень, серед них: бе^ирбе^иРничк'і `скоцюрблено', знад^Рв'ірку, го^Ррґі, до^Рлґіў, до^Рм'іў, ^Рнагле^и, доко^Рнечне^и, ^Рлґігма, на^Рпомацк'і, ^Рнази^ерцґі, наў^Рк'ірк'і ?навмисне', на^Ропашк'і, напопе^ири^еРк'и^е, аку^Ррат ?якраз', ^Рмоцно, ^Рлихо, пу^Ртерно, ^Рзак'іј, ^Рдоти^еј, ^Рпоти^еј, ^Рм'іґом, го^Рлоб'ісґк'і та ін..

Приставний о в пост- і препозиції спостерігаємо у прислівниках на зразок о^уту^Рто, ота^Рмо, ота^Рко, озди^еРо.

У говірці вживається прийменник д з формою давального відмінка займенника чи іменника: д ^Рсоб'і, д ^Рминґі, д ^Рмам'і, д ^Рвуjкови^е.

Значне поширення має сполучник ко^Рби: ко^Рби ^Рпити^е, ко^Рби ^Рпити^е, ко^Рби сґі ни^е ў^Рпити^е, коби з^Рнати^е, шо ска^Рзати^е тај загово^Ррити^е.

Частка нај використовується для утворення форм наказового способу дієслів 3-ї особи однини та множини: нај ^Рјіде^и на заро^Рб'ітк'і; нај ^Ркажут.

Засвідчено вживання частки -ко з дієсловом у наказовому способі: хо^Рди-ко, да^Рваj-ко, і^Рди-ко, ўтво^Рри-ко.

Для впливу на поведінку тварин вживаються такі вигуки: нах-нах - до теляти; гиј - до корови; бјі, пр-р-р, тпру, ^Рв'ішґта, ^Ргајта, цу^Ррґік - до коня; мицґ-мицґ- до кота; ^Рна-тпрушґка-на, косґ-косґ-косґ, кушґ - до вівці; цґко-цґко, гач' - до свині; ку^Рзґу-ку^Рзґу - до кози; тасґ-тасґ - до качки; ^Ргила-^Ргила - до гусей; хусґ^Рту, марш, б^Ррґіґо-б^Ррґіґо - до собаки; цґіп-цґіп, вушґ, а^Рвушґ, ^Ртґутґінґка-тґу-тґу-тґу - до курей; дусґ-дусґ, пулґ-пулґ - до індиків.

Третій розділ дисертаційного дослідження „Лексика весільного обряду говірки села Баня-Березів” присвячений опису номінацій обрядів та звичаїв баня-березівського весілля. Охарактеризовано лексико-семантичну систему говірки в частині назв весільного обряду у порівнянні з гуцульським стандартом, визначено спільні лексеми та ті, які контрастують з гуцульським говором і зближуються з покутським. Зібраний фактичний матеріал систематизовано у 6 лексико-семантичних груп, які послідовно охоплюють усі сфери обрядодійства: передвесільний цикл, власне весільний цикл, назви післявесільних обрядів, назви учасників весілля, назви весільного одягу, назви весільних страв та напоїв. Проаналізовано лексику весільної обрядовості, пов'язану з духовною і матеріальною культурою носіїв говірки, подано також опис невербальної частини обрядових текстів та інтерпретацію їх символіки. Значення багатьох лексем і фразем ілюструється фольклорним матеріалом, що дозволяє виділяти гуцульські чи покутські номінації.

Баня-березівська весільна лексика становить своєрідну підсистему, у якій виділяються:

- назви обрядів: в'ін^Рк'и^е, ко^Рсицґі, вби^еРрати^е де^ири^ев^Рце, пе^ири^есту^Рпити^е по^Ррґіх, ^Рв'іграти^{е Р}хату, ^Рв'інчґінґі, ^Рв'ікуп, за^Рлога, засґі^Рдати^е моло^Рду, зашч'ін^Ркати^е би^ен^Рдами^е, за^Рводи^ени^е, пе^ири^еjгра^Рнґи^е, да^Рвати^{е Р}в'іват, по^Рчесне, пове^иРсґілне^и, ко^Рлачи^ени^е;

- номінації учасників весілля: моло^Рдиј, моло^Рда, кнґи^езґ, кнґі^Ргинґі, новозб^Рранґ:і ^Рдґіти^е, д^Рружба, д^Ррушка, св'і^Ртилка, сва^Рти, с^Ртароста, при^ехо^Ржалґі, про^Рп'іј, ^Ркухарґка, ком'ір^Рник, му^Рзик'і;

- назви весільного одягу та весільних атрибутів: ^Рчулок, в'і^Рнок, ^Рбинда, ран^Ртух, капе^иРлґух, ^Ркучма, ^Р сива ^Ршґе^ипка, ла^Рбата сп'ід^Рницґі, ^Рзапаска, ^Рдоўги^еј ^Рпети^ек, ўпан^Рчґе^и, ште^инґґ'ір^Рк'и^е, ^Рреjтк'і, поја^Рси, ^Рчоботи, чери^еРвик'і, ^Рмешта, бок^Рсов'і ^Рчоботи^е, дри^еш^Рпанка, поз^Рлґітка, би^ен^Рди, ви^елк'и^е, пара^Рсолґі, ва^Рсилґок;

- назви весільного хліба, страв та напоїв: ст^Рруце^инґ, ко^Рлач, моло^Рко, студе^иРнец, ^Рголупцґі, ^Ркашґі, ри^еРжева ^Ркашґі, го^Ррґіўка-само^Ргонка.

У висновках узагальнено результати дослідження фонетичної, морфологічної та лексико-семантичної (в частині назв весільного обряду) системи говірки села Баня-Березів. Складність чіткого віднесення досліджуваної говірки до певного говору зумовлена, з одного боку, близькістю суміжних гуцульського й покутського говорів, наявністю багатьох спільних діалектних різнорівневих рис у різних мовно-територіальних утвореннях.

На основі найповажніших описів гуцульського говору, здійснених у працях Я.Яніва, Б.Кобилянського, П.Гриценка, О.Горбача, Ф.Жилка, С.Бевзенка, М.Худаша, встановлено виділювані всіма ними чи більшістю з них найхарактерніші фонетичні й морфологічні риси цього говору, які слугують основою для порівняння виявлених у говірці села Баня-Березів фонетичних і морфологічних ознак та ідентифікації говірки.

Типовими для гуцульського говору в ділянці вокалізму є:

1) [а] будь-якого походження після м'яких приголосних переходить у голосні переднього ряду [е^а], [е], [и], а в ненаголошеній - у [і];

2) [и] має дещо обнижену артикуляцію, а під наголосом вимовляється як [е], рідше як [і];

3) [е] вимовляється як обнижений звук і набирає забарвлення [а]:

4) [и] у префіксі ви- звучить як [і];

5) на місці етимологічного [о] в новоутворених закритих складах, крім типової рефлексації [і], поширені рефлекси [и], [ы], [у], [я];

6) ненаголошений [о] перед складом із голосними [у], [і], рідше [а] вимовляється як [у] або наближений у вимові до нього.

Із зазначених гуцульських діалектних рис лише 1 та 4 в повному обсязі властиві досліджуваній говірці. Ще дві - 2 та 6 частково виявляються в говірці, зокрема, перехід наголошеного [и] в [е] не має загального поширення, а укання характерне лише для ненаголошеного [о] перед складом із наголошеним [у]; перед голосним [і], як і перед [а], воно відсутнє, за винятком лексикалізованого кубаса. 3 та 5 гуцульські діалектні вокалічні риси не характерні для говірки села Баня-Березів.

Гуцульський діалектний консонантизм репрезентовано такими найхарактернішими ознаками:

1) збереження давньої м'якості шиплячих;

2) збереження давньої м'якості [рґ] у різних позиціях;

3) диспалаталізація [цґ], [сґ], [зґ] у ряді позицій, зокрема в кінці слова;

4) перехід [тґ] в [к'], [дґ] в [ґ'];

5) асимілятивні зміни звукосполук [дн], [тн], [лн] у [нн], [н];

6) відсутність епентетичного [л] у звукосполученнях губних із [й];

7) редукція і зникнення звуків та цілих складів у ненаголошеній позиції.

Із указаних консонантних рис у досліджуваній говірці не відзначено м'якості шиплячих, за винятком позицій перед [і], як і в літературній мові, а також перед голосними переднього ряду [е^и], [е], [и^е] з колишніх етимологічних [а], [к].

Колишній м'який [рґ] зберіг давню м'якість у кінці слів, якщо після нього редукувався [ь], а також в середині слів перед наступним приголосним, коли після нього занепав [ь].

Диспалаталізація [цґ], [сґ], [зґ] у говірці має свої особливості. Для [зґ] у кінці слів взагалі не засвідчено ствердіння, натомість [сґ] та [цґ] у вказаній позиції зазнають диспалаталізації, однак вона не поширюється на всі випадки (наприклад, на форми родового відмінка множини іменників І-ї відміни жіночого роду; пор.також десґ, колис ґ та кобис, абис).

Перехід [дґ] в [ґ'] у досліджуваній говірці відбувається в окремих словах і не має загального поширення. Більш регулярним є заміна [тґ] м'яким [к'], хоча воно теж не має загального поширення.

У говірці не зафіксовано асимілятивної зміни звукосполук [дн], [тн], [лн] у [нн], [н], характерної для гуцульського говору.

Досить послідовно в говірці відбито таку рису гуцульського діалектного консонантизму, як відсутність епентетичного [л] у давніх звукосполученнях губний + [j] у формах дієслів 1-ї особи однини і 3-ї особи множини теперішнього часу.

У досліджуваній говірці засвідчено редукцію і зникнення звуків у ненаголошених складах або й цілих складів після наголосу у кличній формі власних імен.

Отже, консонантизм говірки частково (2, 6, 7) відповідає системі приголосних гуцульського говору, інші риси (3, 4) виявляє не так регулярно й послідовно, а деякими ознаками (1, 5) він протиставляється гуцульському говору.

Для словозміни й формотворення гуцульського говору характерними є:

1) закінчення -оў, -еў для іменників -а, -jа-основ у орудному відмінку однини;

2) закінчення -им, -их у давальному і місцевому відмінках множини іменників замість закінчень -ам, -ах після основ на м'який приголосний;

3) залишки форм двоїни у поєднанні з числівниками два, три, чотири;

4) аналітичні форми вищого ступеня порівняння прикметників із часткою май;

5) втрата кінцевого -т у 3-й особі множини теперішнього часу дієслів ІІ дієвідміни;

6) стягнені закінчення -т у 3-й особі однини теперішнього часу дієслів І дієвідміни;

7) аналітичні форми майбутнього часу дієслів із препозитивними залишками колишнього допоміжного дієслова -му, -меш, -ме, -мемо, -мете, -муть;

8) фонетично й морфологічно видозмінені залишки перфекта для вираження минулого часу;

9) аналітичні форми умовного способу із часткою бих;

10) особові форми дієслів від формально поширених основ інфінітива на зразок їхаю, їхаїш, їхают, сміяютси.

У досліджуваній говірці іменники -а, -jа-основ в орудному відмінку теж мають закінчення -оў, -еў, причому іменники з кінцевим j основи під впливом іменників твердої групи мають закінчення -оў.

У іменниках, основа яких закінчується на м'який або шиплячий приголосний, у давальному і місцевому відмінках множини на місці літературних закінчень -ам, -ах у наголошеній позиції виступають флексії -им, -их, а в ненаголошеній - -ім, -іх. Ця властивість говірки не поширюється на основи з кінцевим -j.

До засобів творення ступенів порівняння прикметників у досліджуваній говірці, крім суфіксів, належить також частка май.

Закінчення дієслів І дієвідміни у 3-й особі однини теперішнього часу не зазнають стягнення, як у гуцульському говорі.

Втрата кінцевого -т, характерна для гуцульського говору, не спостерігається в дієсловах ІІ дієвідміни у 3-й особі множини теперішнього часу.

Говірка, як і гуцульський говір, зберігає давню аналітичну форму майбутнього часу з допоміжними дієсловами ме, ме, мемо, мете, які вживаються перед інфінітивом, щоправда, форми з му, муть не засвідчено.

Для вираження минулого часу в говірці активно використовуються фонетично й морфологічно видозмінені залишки колишнього перфекта.

Отже, за рядом діалектних морфологічних ознак, зокрема 1, 2, 4, 7, 8, говірка села Баня-Березів наближена до гуцульського говору, однак за діалектними рисами 3, 5, 6, 9, 10 вона контрастує з ним.

За низкою лексико-семантичних ознак лексика весільного обряду села Баня-Березів збігається з тими, які притаманні більшості гуцульських говірок. Водночас у говірці є ряд номінацій весільної лексики, які не поширені на Гуцульщині, зокрема пе^ири^есту^Рпити^е по^Ррґіх, ^Рв'іграти^{е Р}хату, засґі^Рдати^е моло^Рду, при^ехожалґі, дри^еш^Рпанка, ла^Рбата сп'ід^Рницґі.

За відзначеними рисами говірка села Баня-Березів протиставляється гуцульському говору і зближується з покутським.

Таким чином, говірка села Баня-Березів за фонетичними, морфологічними й лексичними особливостями належить до перехідних говірок між гуцульськими і покутськими діалектами.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Вінтоняк О. Кількісні числівники в говірці села Баня-Березів / О. Вінтоняк // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. - Івано-Франківськ, 2010. - Вип. ХХV-ХХVІ. - С. 142-145.

2. Вінтоняк О. Особливості гуцульського говору в оповіданні І. Березовського „Худан” / О. Вінтоняк // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. - Івано-Франківськ, 2008. - Вип. ХІХ-ХХ. - С. 142-144.

3. Вінтоняк О. Система відмінювання іменників (на матеріалі говірки села Баня-Березів) / О. Вінтоняк // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. - Івано-Франківськ, 2006. - Вип. ХІ - ХІІ. - С. 49-59.

4. Вінтоняк О. Система вокалізму говірки села Баня-Березів на Косівщині / О. Вінтоняк // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. - Івано-Франківськ, 2003. - Вип. VІІІ. - С. 185-189.

5. Вінтоняк О. Фонетичні особливості системи консонантизму гуцульської говірки села Баня-Березів, що на Косівщині / О. Вінтоняк // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. - Івано-Франківськ, 2007. - Вип. ХV-ХVІІІ. - С. 692-698.

6. Вінтоняк О. Форми словозміни прикметників гуцульської говірки села Баня-Березів / О. Вінтоняк // Українознавчі студії. - Івано-Франківськ, 2007-2008. - № 8-9. - С. 105-110.

АНОТАЦІЯ

Вінтоняк О.В. Фонологічна, морфологічна і лексико-семантична система говірки села Баня-Березів Косівського району. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2011.

У дисертації вперше комплексно досліджено говірку, яка репрезентує гуцульсько-покутське діалектне суміжжя, на фонологічному, морфологічному й лексико-семантичному рівнях. Відзначено, що говірка зазнає впливу літературної мови, ці зміни особливо помітні у представників молодшого покоління. Кількість носіїв говірки з кожним роком зменшується, тому вивчення її специфічних рис є важливим.

У роботі подано опис фонологічної системи говірки, визначено типові для говірки реалізації фонем та нерегулярні фонетичні явища у системі голосних та приголосних, що дає можливість ідентифікувати досліджувану говірку серед інших говірок південно-західного наріччя.

На основі аналізу діалектного матеріалу охарактеризовано морфологічні особливості досліджуваної говірки. Виявлено архаїчні збереження у системі частин мови, виявлено вплив літературної мови та встановлено спільні й відмінні риси з іншими говірками і сучасною літературною мовою.

У дослідженні проаналізовано лексику весільної обрядовості, з'ясовано її лексико-семантичні ознаки.

Ключові слова: говірка, вокалізм, консонантизм, морфологічні особливості, лексема, весільна лексика.

АННОТАЦИЯ

Винтоняк О.В. Фонологическая, морфологическая и лексико-семантическая система говора села Баня-Берёзов Косовского района. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Прикарпатский национальный университет имени Василия Стефаника. - Ивано-Франковск, 2011.

В диссертации впервые комплексно исследован говор, который репрезентирует гуцульско-покутское диалектное порубежье, на фонологическом, морфологическом и лексико-семантическом уровнях. Впервые системно описана реализация гласных и согласных фонем, анализируется морфологическая система, охарактеризована лексика свадебного обряда.

Актуальность работы заключается в том, что изучение говора одного села является предпосылкой для обстоятельного анализа диалектной группы в целом; становится возможным уяснение взаимосвязи с другими говорами и литературным языком. Отмечено влияние литературного языка на исследуемый говор, особенно заметное в речи представителей младшего поколения. Количество носителей говора с каждым годом уменьшается, поэтому определение его специфических черт очень актуально. Каждый говор является основой для изучения истории украинского языка, особенностей диалектной группы, его взаимодействия с литературным языком.

В современной украинской диалектологии дискуссионным является вопрос гуцульсько-покутского диалектного порубежья. Для определения реальных границ между гуцульским и покутским говорами необходимы комплексные исследования отдельных говоров из территории их смежности. Именно к таким принадлежит говор села Баня-Берёзов Косовского района Ивано-Франковской области, который избран объектом исследования.

В работе описана фонетическая система говора, охарактеризованы главные черты вокализма и консонантизма. Определены типичные для говора реализации фонем. Отмечены нерегулярные фонетические явления в системе гласных и согласных, которые дают возможность четко идентифицировать исследуемый говор среди других говоров юго-западного наречия.

На основании анализа диалектного материала изучены морфологические особенности исследуемого говора. Отмечается сохранение архаичных форм в системе частей речи, влияние литературного языка; установлены общие и отличительные черты с другими говорами и современным литературным языком.

В диссертационном исследовании проанализирована лексика свадебного обряда. Записи обрядных текстов позволяют обнаружить архаичные названия, поскольку лексика свадебного обряда исследуемого говора хранит немало давних черт; определить особенности свадебной лексики, выявить общие и отличительные лексемы. Собранный фактический материал систематизирован в шести лексико-семантических группах, охватывающих все области свадебного обрядодействия (предсвадебный цикл, собственно свадебный цикл, названия послесвадебных обрядов), названия участников свадьбы, названия свадебных кушаний и напитков. Описана невербальная часть обрядовых текстов с интерпретацией их символики.

Ключевые слова: говор, вокализм, консонантизм, морфологические особенности, лексема, свадебная лексика.

SUMMARY

Vintonyak O.V. The phonological, morphological and lexical semantic system of the Bаnya-Bereziv village Kosiv region dialect. - Manuscript.

Thesis for the Candidate's Degree in Philology on Specialty 10.02.01 - the Ukrainian Language. - Precarpathian National University named after Vasyl Stefanyk. - Ivano-Frankivsk, 2011.

The thesis focuses on the dialect, representing Hutsul and Pokuttya isogloss on the phonological, morphological and lexical semantic levels, defines the literary language influence on the dialect; especially these changes can be observed among the youth. The number of its native speakers is reducing each year, which causes the necessity of studying its specific features.

The dissertation describes the phonological system of the dialect, characterises vocalism and consonantism traits, determines typical phonemes realization for the mentioned dialects. Not regular phonetic phenomena in the system of vowels and consonants are determined which enable to identify the researched dialect among other south-western dialects.

Morphological features of the research dialect are characterized on the basis of the dialect material analysis. Archaisms in the language system are observed, the influence of literary language, common and distinctive traits with other dialects and literary language are revealed.

The thesis analyses the wedding ceremony vocabulary, defines its lexical semantic features.

Keywords: dialect, vocalism, consonantism, morphological features, lexeme, wedding ceremony vocabulary.

Размещено на Allbest.ru