Концептосистема природних реалій Нижньої Наддніпрянщини та її вираження в мові місцевих поетів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

Запорізький національний університет

Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Юрченко Олександр Віталійович

811.161.2 - 26: 821.161.2 - 1.08 (477.7)(043.3)

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КОНЦЕПТОСИСТЕМА ПРИРОДНИХ РЕАЛІЙ НИЖНЬОЇ НАДДНІПРЯНЩИНИ ТА ЇЇ ВИРАЖЕННЯ В МОВІ МІСЦЕВИХ ПОЕТІВ

Юрченко Олександр Віталійович

Запоріжжя - 2011

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі загального і слов'янського мовознавства Запорізького національного університету Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Чабаненко Віктор Антонович Запорізький національний університет, завідувач кафедри загального і слов'янського мовознавства.

Офіційні опоненти:

- доктор філологічних наук, професор Горпинич Володимир Олександрович, Дніпропетровський національний університет, професор кафедри української мови;

- кандидат філологічних наук, доцент Сірик Світлана Вікторівна, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, доцент кафедри українознавства.

Захист відбудеться 1 липня 2011 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.02 у Державному вищому навчальному закладі "Запорізький національний університет" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2, ауд. 224).

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного вищого навчального закладу "Запорізький національний університет" Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корп. 2).

Автореферат розісланий "30" травня 2011 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат філологічних наук, доцент С.В. Сабліна

Анотації

Юрченко О.В. Концептосистема природних реалій Нижньої Наддніпрянщини та її вираження в мові місцевих поетів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Запорізький національний університет. - Запоріжжя, 2011.

Дисертація містить теоретичні узагальнення про принципи й підстави дослідження поетичного концепту як категорії текстотворчої, етнопсихологічної, соціолінгвістичної та культурно-історичної.

У роботі здійснено системний аналіз основоположних природних реалій Нижньої Наддніпрянщини (Дніпра, порогів, Хортиці, Великого Лугу, степу): проаналізовано географічні координати, етимологію, історію, розглянуто фольклорні та літературні джерела образності концептів. Виокремлено семантико-граматичні й дериваційні ознаки іменників Дніпро, пороги, Хортиця, Великий Луг, степ та їх похідних.

Досліджено стилістику концептосистеми в мові місцевих поетів, зокрема словесні, архетипні, міфологічні та біблійні символи як засіб формування художньо-образної семантики концептосистеми природних реалій; особливості мовної репрезентації звукових метафор, персоніфікованих, кольористичних епітетів та епітетів внутрішньо психологічного сприймання природних реалій Нижньої Наддніпрянщини.

Ключові слова: мовний знак, архетип, символ, концепт, поетичний концепт, концептосистема.

Юрченко А.В. Концептосистема природных реалий Нижней Надднепрянщины и ее отражение в языке местных поэтов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Запорожский национальный университет. - Запорожье, 2011.

Диссертация содержит теоретические обобщения о принципах исследования поэтического концепта как категории текстообразующей, этнопсихологической, социолингвистической и культурно-исторической.

В первом разделе установлена онтологическая сущность концептосистемы природных реалий, определен лингвальный статус термина концепт, его значение в системе языковой семантики. Концепт - это составляющий элемент концептосферы (семантической модели главных мировозренческих понятий), объективирующийся в слове, языке в форме чувственных и мыслительных признаков того или иного явления действительности и репрезентирующий эти признаки посредством текста как ментальные, исторические и этнические знаки в сознании народа.

Рассмотрены особенности поэтического концепта и методика концептуального анализа. Осуществлен системный анализ основополагающих природных реалий Нижней Надднепрянщины (Днепра, порогов, Хортицы, Великого Луга, степи), а именно: географических координат, истории, фольклора и литературных источников образности концептов.

Во втором разделе произведен этимологический анализ элементов концептосистемы, рассмотрены семантико-грамматические и словообразовательные признаки имен существительных Днепр, пороги, Хортица, Луг, степь и их производных. Определены словообразовательные типы и модели концептосистемы.

Как любые существительные, елементы концептосистемы природных реалий (Днепр - пороги - Хортица - Великий Луг - степь) являются специфическими языковыми знаками объектов окружающей действительности и их разграничение по семантико-грамматическим группам обусловлено особенностями определяемых объектов и способом их языкового отражения.

Смысловую структуру концептосистемы образуют преимущественно имена существительные: пороги - Запорожье; Днепр, - Днепрогэс и т. п. Отдельные элементы концептосистемы природных реалий представлены также подклассом вторичных имен существительных, выражающих диаметрально противоположную грамматическую, "фиктивную" предметность. Это синтаксические дериваты, называющие качества, свойства: Славута, Словутич.

Установлено, что в грамматической семантике концептов имена собственные и имена нарицательные - разные в количественном соотношении группы имен существительных. Количественно преобладают имена нарицательные, представляющие собой обобщенные наименования тех или иных однородных предметов (мифических существ, животных, птиц, растений, вещей, явлений и так далее).

В третьем разделе исследована стилистика концептосистемы в языке местных поэтов, прежде всего словесные, архетипные, мифологические и библейские символы как средства формирования художественно-образной семантики концептосистемы природных реалий; рассмотрены особенности языковой репрезентации звуковых метафор, персонифицированных эпитетов внутреннепсихологического восприятия природных реалий. Проанализированы фразеологические средства экспрессивизации концептов, а также семантико-стилистические функции устаревших слов.

Ключевые слова: языковой знак, архетип, символ, концепт, поетический концепт, концептосистема.

Yurchenko O.V. A conceptosystem of natural realia of Low Naddniprianshchyna and its expression in the language of local poets. - Мanuscript.

A thesis presenting for a degree of a candidate of philological sciences in Speciality 10.02.01 - the Ukrainian language. - Zaporizhzhia National University. - Zaporizhzhia, 2011.

The thesis includes theoretical generalizations on principles and reasons of the poetic concept investigation as a textcreating, ethnopsychological, linguistic, cultural and historical category.

In the work a systemic analysis of principal natural realia of Low Naddniprianshchyna (the Dnieper, the rapids, Khortysia, Velykyi Luh, the steppe) has been accomplished, namely, geographical coordinates, etymology and history have been analized, folklore and literary sources of the imagery of concepts have been studied. Semantic, grammar and derivation features of the nouns "the Dnieper", "the rapids", "Khortytsia", "Velykyi Luh", "the steppe" and their derivatives have been distinguished.

The stylistis of the conceptosystem in the language of local poets, especially verbal, archetype, mythological and biblical symbols as a means of the formation of artistic and picturesque semantics of natural realia conceptosystem as well as peculiarities of language representation of sound methaphors, personificated, colouristic epithets and epithets of inner psychological perception of natural realia of Low Naddniprianshchyna have been researched.

Key words: language sign, arhetype, symbol, concept, poetic concept, conceptosystem.

Загальна характеристика роботи

Останнім часом у лінгвістиці зростає науковий інтерес до вивчення мови як певної сукупності елементів, організованої зв'язками і відношеннями в єдине ціле. Об'єктом уваги дослідників стають мовно-понятійні категорії, зокрема і концепти, які не існують самостійно, а перебувають у різного типу зв'язках і відношеннях: парадигматичних та синтагматичних, генетичних та функціональних, матеріальних та семантичних, односторонніх, двосторонніх і багатосторонніх, внутрішньосистемних і міжсистемних.

Серед актуальних питань українського мовознавства останнього десятиліття особливого значення набувають дослідження поетичних концептів на позначення природних реалій, важливість яких спричинена докорінною зміною ставлення суспільства до довкілля, екологічними проблемами, новими засадами державотворення, а відтак і специфікою національного мовомислення, пошуком ментально зумовлених компонентів семантики в мовній картині світу. З'являються праці, присвячені вивченню мовно-ментального світу українців, зокрема І. Дишлюк, О. Єфименко, М. Скаб, В. Чабаненка, І. Шапошникової та ін.

У фольклорі та в індивідуально-поетичній творчості українців такі природні реалії як Дніпро, пороги, Хортиця, Великий Луг, степ давно стали характерною ознакою національного мовомислення. Проте і сьогодні з не меншою потужністю природа пробуджує в людині, як творцеві мови, те, що можна назвати поетичним інстинктом. Зауважимо, що господарська діяльність істотно вплинула на розширення поетичного світобачення, збагативши його новим як позитивним, так і негативним досвідом. В умовах науково-технічного прогресу й урбанізації людина дедалі частіше апелює до природи, детермінуючи універсальне на сьогодні концептуальне бачення екології природи й "екології" людської душі. Дослідження концептуального простору природних реалій Нижньої Наддніпрянщини, особливо в контрастивному аспекті, дає змогу виявити універсальні та специфічні ознаки у формуванні зв'язку між суб'єктом (людиною), об'єктом (природою) та мовою.

Як і зарубіжна, вітчизняна когнітивна лінгвістика не є однорідною, об'єднаною спільністю дослідницьких підходів. У працях мовознавців знайшли відображення такі аспекти категоризації дійсності засобами мови: культурологічний - дослідження концептів як елементів культури з опертям на дані різноманітних наук (В. Маслова, Ю. Степанов,); лінгвокультурологічний - вивчення відображених у мові концептів як елементів національної лінгвокультури; логічний - аналіз концептів логічними методами поза прямою залежністю від їх мовної форми (Н. Арутюнова, Р. Павиленіс); філософсько-семіотичний - інтерпретація когнітивних основ знакової природи концепту (А. Кравченко, А. Шмельов); семантико-когнітивний - тлумачення лексичної і граматичної семантики мовних одиниць як засобу до розуміння змісту концептів (В. Ганєчко, А. Зеленько, О. Кубрякова, З. Попова, А. Приходько, Й. Стернін). Виокремлюючи важливість кожного з підходів до розуміння концепту, найбільш актуальним для нашого дослідження вважаємо міжпредметне вивчення цієї категорії, спроектоване на духовні цінності народу, закодовані в мові.

Актуальність дослідження визначається сучасною тенденцією до аналізу мовних явищ у зв'язку з мисленням, самосвідомістю, духовним життям народу. Тому актуальною є потреба введення в науковий обіг нового фактичного матеріалу, виявлення взаємозв'язків між національно-культурною специфікою індивідуально-авторського мовотворення з чинниками соціальними, історичними та природничо-географічними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації узгоджена з планом роботи та затверджена на засіданні кафедри загального і слов'янського мовознавства (протокол № 5 від 21 листопада 2007 року), а її проблематика координується з науковим напрямом кафедри "Східнослов'янські мови в їх історичному розвитку". Також обговорення та затвердження теми відбулося на засіданні науково-технічної ради (протокол № 6 від 18 грудня 2007 року) Державного вищого навчального закладу "Запорізький національний університет".

Мета роботи полягає у виявленні антропометричної, культурологічної й емотивно-оцінної специфіки концептосистеми природних реалій Нижньої Наддніпрянщини; дослідженні лексико-семантичних і словотвірних тенденцій, що характеризують поетичний стиль кінця ХХ - початку ХХІ століття.

Для реалізації зазначеної мети передбачається виконання таких завдань:

– визначення загальних тенденцій та індивідуально-авторських трансформацій традиційно-поетичних образів-символів у структурі концептів;

– дослідження характерних контекстуальних умов виникнення концептів та їх відображення у концептосистемі Дніпро - пороги - Хортиця - Великий Луг - степ;

- з'ясування структурно-семантичних складників концептосистеми;

– міжпредметне осмислення елементів концептосистеми в етимологічному, етно-культурологічному, історичному, фольклорному й літературному аспектах;

– встановлення граматичних та дериваційних ознак елементів концептосистеми;

– виокремлення семантико-стилістичного потенціалу тропів у формуванні поетичних концептів;

– уведення в науковий обіг нових поетичних текстів нижньонаддніпрянських авторів.

Об'єктом дослідження є мова поетів Нижньої Наддніпрянщини (Григорія Лютого, Петра Ребра, Яра Славутича та ін.).

Предмет дослідження - мовні засоби вираження концептосистеми природних реалій Дніпро - пороги - Хортиця - Великий Луг - степ.

Матеріалом для дослідження стали поетичні тексти нижньонаддніпрянських авторів ІІ половини ХХ - початку ХХІ століть, а також фольклорні, історичні та літературні джерела, що віддзеркалюють взаємозумовленість поетичних концептів на позначення природних реалій.

У дисертаційному дослідженні застосовано такі методи: структурно-семантичний підхід до аналізу елементів концептосистеми та вільний асоціативний експеримент, який уможливив усебічне дослідження семантичної структури концепту і його зв'язків з іншими словами, поняттями через вільні асоціації, що виникають під впливом різних аспектів самого слова - його звучання, етимології, морфологічної будови, семантичних зв'язків, а також як складника контексту (в широкому розумінні - культурно-історичного).

Наукова новизна роботи полягає в залученні до аналізу поетичних текстів малодослідженої на сьогодні літератури Нижньої Наддніпрянщини, у виявленні специфіки мовомислення окремих представників національної еліти - Миколи Братана, Віктора Коржа, Миколи Лиходіда, Григорія Лютого, Петра Ребра, Яра Славутича, Олександра Стешенка та ін. Нетрадиційним є комплексний (різнорівневий) підхід до аналізу усталених і новаторських засобів репрезентації концептосистеми природних реалій.

Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що зроблені висновки й узагальнення стануть вагомим внеском у теорію лінгвоконцептології та сприятимуть поглибленню уявлень про національно-мовну картину світу і про специфіку її етно-культурних компонентів.

Практичне значення дослідження ґрунтується на можливостях його використання у викладанні навчальних курсів "Сучасна українська літературна мова" (розділи "Лексикологія", "Словотвір", "Стилістика української мови"), "Лінгвістичний аналіз тексту". Цінність роботи полягає у розширенні джерельної бази української поетичної мови кінця ХХ - початку ХХІ століття - залученні творів нижньонаддніпрянських авторів.

Особистий внесок здобувача. Дисертант одноособово здійснив інформаційний пошук, проаналізував та узагальнив літературні джерела, оволодів сучасними методами досліджень поетичних концептів. Практичні результати отримано самостійно і в співавторстві. Аналіз індивідуально-авторських засобів репрезентації концепту степ у мові творів Яра Славутича здійснювався спільно з к. філол. н. Юрченко Т.Г. Особистий внесок дисертанта у виконання роботи становить 95 відсотків.

Апробація результатів. Матеріали дослідження оприлюднені на всеукраїнських і міжнародних науково-практичних конференціях: Усеукраїнській науково-практичній конференції "Другі Донцовські читання. Історія і сучасність української національної ідеї" (Мелітополь, 2008); Х Міжнародній конференції "Творча спадщина Миколи Гоголя і сучасний світ" (Ніжин, 2009); ІХ Міжнародній науковій конференції молодих учених та студентів "Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір" (Мелітополь, 2009); IV Міжнародній науковій конференції "Лексико-граматичні інновації в сучасних слов'янських мовах" (Дніпропетровськ, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції "Мова і мовний потенціал особистості в поліетнічному середовищі" (Мелітополь, 2010); V Міжнародній науковій Інтернет-конференції "Нові виміри сучасного світу" (Мелітополь, 2010); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Севастопольські Кирило-Мефодіївські читання" (Севастополь, 2010).

Публікації. Результати дослідження викладено у десяти друкованих працях, серед яких п'ять статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура дисертації. Робота містить вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел (213 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 199 сторінок, основний текст - 178 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її об'єкт, предмет, сформульовано мету і завдання дослідження, його новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - "Принципи й підстави дослідження концептосистеми Дніпро - пороги - Хортиця - Великий Луг - степ" - висвітлюється поняття концепту й концептосистеми в сучасному мовознавстві; виокремлено значення концепту в системі мовної семантики; досліджено особливості поетичного концепту та методики концептуального аналізу; схарактеризовано елементи концептосистеми Дніпро - пороги - Хортиця - Великий Луг - степ в історичному й етнокультурному плані (історія, фольклор, художня література). Роботі над цим розділом сприяли праці вітчизняних дослідників у царині лінгвосеміотики (М. Кочерга на, С. Семчинського), етнолінгвістики (С. Єрмоленко, В. Русанівського), граматики (І. Вихованця, К. Городенської), стилістики (А. Коваль, Л. Мацько, В. Чабаненка), когнітивної лінгвістики (Н. Мех, А. Приходька, М. Скаб, Я. Яремко).

Незважаючи на розмаїття трактувань концепту, методів його дослідження та способів репрезентації, єдиного підходу до розв'язання проблеми концепту не вироблено, відсутнє також його однозначне тлумачення. Виходячи з цього, актуальними лишаються питання визначення структури концептів і можливостей їх моделювання, проблеми співвідношення концепту зі значенням мовного знака тощо. Запропоновано визначення концепту: це складник концептосистеми (семантичної моделі головних світоглядних понять), що об'єктивується у слові, мові у формі чуттєвих та мисленнєвих ознак того чи того явища дійсності і репрезентує ці ознаки через текст як ментальні, історичні та етнічні знаки у свідомості народу.

У нашому розумінні, концепт, як і слово, наділений денотативною та сигніфікативною семантикою, оскільки засобом його матеріального вираження є слово. Проте розрізнення семантики слова і семантики концепту, безперечно, відбиває реальну дійсність, тому сучасне мовознавство підходить до аналізу функціонування концепту через поняття "концептосистема" та "концептуальний простір", використовуючи їх як альтернативні мовній семантиці. Встановлено, що її дискретність можна протиставити єдино можливому синкретизму концепту. Якщо однією з властивостей будь-якого мовного знака є його подільність, то "членування" концепту шкодить самому концепту і руйнує його. Крім того, одні й ті самі слова мови можуть використовуватися для передачі різного людського досвіду, а концепт, позначений тим чи тим словом, узагальнює ментальний досвід. У зв'язку з цим особливої актуальності набуває проблема лінгвокультурної цінності концепту, якщо розглядати його у ланцюжку "поняття - слово - образ - символ - архетип - смисл". Зауважено, що образність, етимологічні конотації і внутрішньотекстові асоціації є спільними ознаками, що виокремлюються в структурі символу і концепту.

Проаналізувавши різні підходи до проблеми вивчення концептів і засобів їх вербалізації та репрезентації, приходимо до висновку, що оптимальним засобом висвітлення будь-якого поетичного концепту є його трикомпонентний опис - на понятійному, лексико-етимологічному та образному рівнях.

Енциклопедичні відомості формують семантику кожного з елементів концептосистеми на понятійному рівні, а фольклорні та літературні джерела доповнюють мистецьку модель реального світу. Напр.: Дніпро - велика головна ріка України. Бере початок на Валдайській височині (Смоленщина), а впадає в Дніпровський лиман Чорного моря; має довжину 2285 км, площу басейну - 503 тисячі квадратних кілометрів. Українці, крім Дніпро, вживають назви Дніпр, Дніпер, Дніп, Ніпро, Ніпр, Славут, Славута, Славутець, Славутиця, Славутич. Дніпро є одним із символів України, а Наддніпрянщина - колискою українства. Улюблена ріка нашого народу прославлена в численних думах і піснях: думи "Розмова Дніпра з Дунаєм" (у ній персоніфіковані великі ріки ведуть мову про долю запорозьких козаків: Промовить тихий Дунай до Дніпра-Славути: Дніпр-батьку, Славуто!); "Федір Безродний, бездольний", "Самійло Кішка", "Непорушна дружба"; пісня "Ой закладався, заставлявся"; легенда "Дніпро і Десна" тощо.

Глибокого патріотизму та історичної правди сповнені народні прислів'я і приказки про Дніпро. Наприклад: "Нема на світі другої Вкраїни, немає другого Дніпра"; "Січ - мати, а Великий Луг - батько"; "Від Дніпра по Сян буде колись один лан". Концептуальною слід уважати інтерпретацію поетичного образу Дніпра у творчості Миколи Гоголя, Тараса Шевченка, Максима Рильського, Павла Загребельного, Олеся Гончара та інших.

Однією з концептуальних ознак мовної свідомості українців є також пороги. Перші писемні згадки про Дніпрові пороги датуються початком нашої ери, а їх детальний опис у середині Х століття зробив візантійський імператор Константин Багрянородний (твір "Про управління імперією"). Сьогодні виділяють такі Дніпрові пороги: Кодак (Кодацький), Сурський, Лоханський, Дзвонець (Дзвонецький), Ненаситець, Вовнига, Будило, Лишній і Вільний.

Хортиця тягнеться на дванадцять кілометрів у довжину, два з половиною - в ширину. Її загальна площа - близько 2650 гектарів. Висота скель над рівнем води в окремих місцях досягає п'ятдесяти метрів. За твердженням дослідника історії Запорожжя Дмитра Яворницького, це - найбільший, найкрасивіший і найбагатший острів Дніпра. Її описи зафіксовано у легендах та переказах: "Характерник у бою за Хортицю", "Змій на Хортиці", "Скелі на Хортиці". У фольклорному фонді прислів'їв і приказок серед розмаїття дотепних слів-образів Великий Луг також займає свою традиційну нішу. Наприклад: "Пугу, пугу! - Козак з Лугу", "Як козак у Лузі", "Наш Луг батько, а Січ мати - от де треба помирати". Фольклорні записи Якова Новицького, Дмитра Яворницького, Віктора Чабаненка переконують, що Великий Луг був тим осередком, де створена переважна більшість легенд і переказів, присвячених запорозькому козацтву. Ось деякі з них: "Запорожці у Великому Лузі", "Де ховалися від панської неволі", "Прощай, батьку Великий Луже". Здавна Великий Луг - одна з тих історико-топографічних реалій, які постійно бентежать уяву українських письменників від Тараса Шевченка ("Гамалія") і Пантелеймона Куліша ("Чорна Рада") до Ліни Костенко ("Берестечко").

Невід'ємною ознакою матеріального, суспільного і духовного буття українського народу є степ. Як свідчить аналіз літературних та народнопоетичних текстів, концепт степ (поле) є результатом особливого способу пізнання дійсності, і в цьому плані виступає як соціальний феномен, як елемент української культури. Наприклад: "Поле, наче море", "Степ та воля - козацька доля", "Коли козак у полі, то він на волі". У думі "Смерть козака бандуриста" степ постає як органічне втілення козацького духу, життєвої наснаги запорожців. Тема волі органічно переплітається з образами Україна - степ - козаччина у думі "Коваленко". Встановлено, що у легендах і переказах степ позбавлений ореолу піднесеності і здебільшого постає невід'ємним атрибутом повсякдення, своєрідною житейською категорією, що супроводжує побут як селянина, так і запорозького козака, але й не перестає дивувати своїми таємницями (легенди "Вихор", "Хто насипав степові могили") тощо.

Другий розділ - "Етимологічна, структурно-семантична, дериваційна й граматична характеристика елементів концептосистеми, уживаних у загальнонародному й поетичному мовленні" - присвячений дослідженню етимології елементів концептосистеми, їх дериваційному потенціалу, а також виокремленню граматичних ознак концептів. Встановлено, що концепти Дніпро - пороги - Хортиця - Великий Луг - степ посідають особливе місце в системі засобів словотвірної номінації: Дніпр, Дніпер, Дніп, Ніпро, Ніпр, Славут, Славута, Славутець, Славутиця, Славутич, Борисфен; пороги, порожистий, Запоріжжя, запорозький, запорізький; Луг, Гілея, Базавлук, Великий Луг. Концепт Великий Луг доцільно розглядати як вербальний еквівалент словосполучення, який має тотожні словосполученню лексичне і граматичне значення та синтаксичну функцію.

Субстантиви та ад'єктиви з похідними основами на позначення природних реалій утворюються за типовими словотвірними моделями і уможливлюють творення похідних будь-якої дериваційної структури (у тому числі й оказіональної), збагачуючи лексичні ресурси сучасної мови: електро-Хортиця, Хортиця-мати, діди-запороги, хортичанка, лугар, трипілля, водопілля, нив'я, Дніпрельстани, великолуцький тощо.

Смислову структуру аналізованої концептосистеми утворюють переважно іменники: Пороги - Запоріжжя; степ - степовик; Дніпро - подніпров'я - Дніпрельстан тощо. Окремі елементи концептосистеми природних реалій представлені також підкласом вторинних іменників, що виражають діаметрально протилежну граматичну, "фіктивну" предметність. Це синтаксичні деривати, які називають якості, властивості: Славута, Славутич, Словутич і мотивуються твірною основою прикметника славний. Сюди відносимо поодинокі в досліджуваних художніх текстах суфіксальні присвійні прикметники. Напр.: Ростуть на Хортиці дуби, Росте, нуртує міць Дніпрова (В. Чабаненко).

Дериваційний потенціал концептосистеми природних реалій Нижньої Наддніпрянщини значний, оскільки виокремлюємо словотвірні типи та словотвірні моделі на зразок: префіксально-суфіксальні іменники (Подніпров'я і Наддніпрянщина); складні іменники зі значенням місця дії (перебування), місцевості - локативні абревіатури (Дніпрельстан, Дніпрогес), локативні композити (Дніпробуд), локативні юкстапозити, зокрема й оказіональні (Дніпро-ріка, Дніпро-Славута, Славута-скакун); відприкметникові іменники (Словутич, Славутич, Славута); іменники з непохідною основою (Дніпро, Дніпр).

Дериваційну семантику концептосистеми природних реалій Нижньої Наддніпрянщини формує також словотвірний тип пороги - порожистий - Запоріжжя - Запорожжя - запорізький - запорозький. Наприклад: відтопонімний відносний прикметник запорізький, мотивований nomina loci - власною назвою міста Запоріжжя. В історичній та поетичній традиції вживання прикметника запорозький актуалізується екстралінгвальний чинник - етнокультурна семантика номінації "Запорозька Січ". Про це свідчить і семантико-стилістичний потенціал лексеми Запорожжя. Наприклад: Запорожжя клекоче в серцях Січеслава (Яр Славутич).

Встановлено, що концептосистема природних реалій Нижньої Наддніпрянщини має як зовнішню, так і внутрішню організацію. Внутрішньосистемний характер концептів представлений ідіоматичним словотвірним типом хортицький > Хортиця та словотвірним типом Великий Луг - Луг - лугар - великолузький. Топонім Великий Луг є синтаксичним дериватом, що утворюється на основі сполучення іменника з прикметником. Похідним від топоніма Великий Луг є відносний прикметник великолузький. У поетичній мові, як і у фольклорі, має місце усічення прикметникової основи, а іменникова - Луг - набуває значення власної назви, виступаючи при цьому як тотожний, але вже вторинний знак індивідуалізації об'єкта Великий Луг. Наприклад: Плаче Хортиця, як мати, Луг конає - побратим (П. Ребро).

У досліджуваних контекстах іменник поле вживається як семантичний дериват. Наприклад: Із диким покликом край Базавлука Югнув ординець і розпливсь, як дим; І Дике Поле пойняла розпука (Яр Славутич). Тут актуалізується давня традиція вживання лексеми поле у значенні "Половецька земля". Концептуальні ознаки лексеми "степ" доповнює й іменник поляни. Наприклад: Кружляє гурт полян; очам незнані, Пливуть боги (Яр Славутич). Прикметники зі значенням загальної відносності, що репрезентують концепт степ, відзначаються високою активністю в мові поетів Нижньої Наддніпрянщини. Словотвірну семантику концепту степ реалізують також відприкметникові іменники-назви осіб: (степовик, степовичка), складні іменники - назви місця дії (перебування), місцевості. Сюди відносимо композити водопілля та Трипілля.

У підрозділі "Граматичні ознаки елементів концептосистеми" проаналізовано частиномовну співвіднесеність елементів концептосистеми, а також визначено особливу роль кожного відмінка іменників Дніпро, пороги, Хортиця, Луг, степ залежно від лексичного наповнення відмінкової форми, характеру зв'язку з предикатом, явищами семантичної перехідності у значеннях відмінків.

У досліджуваних контекстах активно функціонують форми називного відмінка (елатива), з яким пов'язана номінація будь-якого об'єкта концептосистеми природних реалій Нижньої Наддніпрянщини, у тому числі й Дніпра, порогів, Хортиці, Великого Лугу, степу. Наприклад: Крізь нас тече Дніпро у море, Наче пороги, миє кістки!; Обзеленених геть лободою, Двох поетів прислали степи (Г. Лютий). Виявлено лексеми, які вживаються у називному відмінку та виконують роль головного члена односкладних номінативних речень, конденсуючи у собі всю суб'єктно-предикатну структуру: Степи, степи…Херсонська стороно, Мого дитинства океан бурхливий (Яр Славутич); Замлілий степ. І коник теплий сюрчить на теплому шляху (П. Вольвач). Крім того, називний відмінок виступає у позиції присудка в складі предикативної форми, зокрема іменного складеного присудка. Наприклад: Горем степ переораний - Оратанія (В. Чабаненко). Граматичне значення суб'єкта виявляється в констатації його процесуального стану, якісної ознаки тощо. Наприклад: Її золоті вершала І вдень, і вночі над Славутою тихо сіяли, Щоб видною Січ на усю Україну була (А. Рекубрацький); Мені здається, Хортице, що ти - завмерле серце рідної Вкраїни (Яр Славутич).

З погляду граматичної семантики, концептосистема природних реалій Нижньої Наддніпрянщини широко представлена формами родового відмінка зі значенням суб'єкта дії, стану або якісної ознаки. Наприклад: Ми, споконправні спадкоємці степу (Яр Славутич); Та лишилась врода, як смага степів (Г. Лютий). Зрідка відмінкова форма родового виконує функцію локатива, тобто вказує на обмежений простір, частково зайнятий місцем дії. Наприклад: Я мимохіть заціплював уста Окрай Дніпра, на лівім узбережжі; Не нагадають степові широти І не заступлять рідного Дніпра (Яр Славутич).

З родовим відмінком у функції посесивного об'єкта пов'язана передача мовними засобами значення належності особі, відношення до чогось, зв'язок із чимось. Наприклад: Гридні Ярослава, рубачі Данила, Козаки з Хортиці, легені з Карпат; Дух могутній, рокіт Ненаситця, Він клекоче й кличе - до Дніпра (Яр Славутич). Такі формально-граматичні конструкції утворилися шляхом конденсації тексту до рівня словосполучень, пор.: Козаки з Хортиці < козаки живуть на Хортиці; рокіт Ненаситця < Ненаситець рокоче; смага степів < степи засмагли; туга Славути < Славута тужить.

Іменники Дніпро, пороги, Хортиця, Луг виконують роль придієслівного члена, якому відведена вторинна за значущістю після суб'єкта-підмета позиція залежного граматичного члена. При цьому дистрибутивною морфологічною ознакою дієслова є перехідність. Наприклад: Поле суком оремо, Рибу ловим саком. На привіллі живемо, Мед п'ємо із маком (Яр Славутич). Залежно від ситуації, що відбиває те чи те поняття, дієслова номінують фізичну, фізіологічну, емоційну, інтелектуальну дію. Наприклад: Коливають вітрів погоні жовтополий безмежний лан (фізична дія); Я снив голубе водопілля, смарагдову радість дерев (фізіологічна дія); Я полишаю, повний відчаю, голі луги (емоційна дія) (Яр Славутич).

Семантику концептів збагачують оказіональними конотаціями непоодинокі випадки адвербіалізації - набуття іменником у формі знахідного відмінка ознак і властивостей прислівника. Наприклад: Україну я цілую у Дніпро (Г. Лютий).

У формі орудного відмінка іменники називають конкретні просторові об'єкти, всередині яких або на їх поверхні відбувається дія. Наприклад: Вертаються з бою степами ясними; І я пішов у далеч від хатів, Де здавна рід мій полем володів; Скити летять, як шуліки, степами, Доли волають, звірота втіка (Яр Славутич). Активно функціонує у досліджуваних текстах і орудний порівняльний. Наприклад: …горнеться до Хортиці Дніпро бувалим легінем; Прибоєм збіжжя здибились токи; Їжачиськом сонце золотаве Заповзає в темну гущину (І. Доценко).

Аналітичне вивчення семантики форм місцевого відмінка іменників Дніпро, луг, пороги, Хортиця, поле, степ уможливило встановлення їхньої неоднотипності, яка базується передусім на вираженні просторових відношень за допомогою прийменників в (у) на, при, по. Наприклад: Він стрів її над клекотом прибою, Вона була народжена в степах (Г. Лютий); Вікно у світлиці, і грім на степу (М. Лиходід). Прийменник при з формою місцевого відмінка передає значення просторової близькості предмета, наприклад: Я знаю своє місце в поезії - воно тут, при Дніпрі, на лівому березі (В. Корж).

Додаткові антропоморфні конотації виявляють себе шляхом вербалізації концептів у формі кличного відмінка або вокатива. Наприклад: Не сумуйте, степи, я вернусь…(Яр Славутич); Вклоняємось тобі, дніпровий сину, Над берегом і смутку, і весни. Під небом Підмосков'я синім-синім, Козацька земле, сплять твої сини (О. Стешенко); Дощ опівнічний - сієвом дрібним З твоїх безсонь, заосенілий степе (М. Братан).

У третьому розділі - "Стилістика елементів концептосистеми в мові поезій нижньонаддніпрянських авторів" схарактеризовано специфіку концептосистеми природних реалій Нижньої Наддніпрянщини в аспекті індивідуально-авторського світосприймання. Стилістичний потенціал досліджених концептів представлено архетипними, міфологічними та біблійними символами. Архетипні символи є основоположними у формуванні задекларованих концептів, адже вони тісно пов'язані з природою, первісними уявленнями і супроводжують у широкому розумінні всю людську цивілізацію: вода (тут ріка Дніпро), земля (степ, поле, нива, лан), каміння (кам'яні гори - пороги, острів Хортиця).

Високу емоційність концептів пороги і Хортиця створюють народнопоетичні (колективні) й індивідуальні (авторські) символи. Вони пов'язані між собою, з одного боку, семантикою образу Дніпра, адже і пороги, і Хортиця є топографічними та історико-культурними об'єктами, що знаходяться на Дніпрі, а з іншого - виступають художнім утіленням народних уявлень про камінь та острів як тверду гірську породу. Наприклад, Віктор Чабаненко називає Хортицю серцем Матері гранітним; у Яра Славутича - ховають щастя скрині кам'яні. Тут за аналогією до стародавніх пам'яток, де пороги постають як гори кам'янії, автор формує образ кам'яних скринь. концепт поетичний семантика соціолінгвістичний

Каміння - один із першоелементів світу, тому в народній традиції воно завжди було об'єктом поклоніння. Особливою силою наділяла народна уява велике каміння, і ця традиція яскраво віддзеркалюється в сучасній поезії Нижньої Наддніпрянщини, де образ порогів нерідко асоціюється з вогнем або теплом. Наприклад: Боривітри і чайки сизі Крильми окреслюють огром, І вже несила темній кризі З порога викресать вогонь; Звучить із-за вечірніх вод Електро-Хортиці гарячий камінь (М. Лиходід). Каміння також символізувало вічність у священних місцях, зокрема пам'ять. Наприклад: Сувенір найдорожчий - Дніпром обцілований камінь (А. Рекубрацький).

Магічними властивостями наділялося взагалі каміння як таке, що зумовлювалося його твердістю, міцністю, довговічністю. Нижньонаддніпрянські поети нерідко актуалізують саме цю символіку. Наприклад: Ходім до Дніпра, моя думо розкута, Де скресли пороги і чайка вмира, Де вічністю пахне дубова кора, І пісня в тобі, моя думо, прозоріє, І Хортиця наша пливе по історії (М. Лиходід). Образ затоплених порогів символізує призабуту історію козаччини, втрачені пріоритети. Наприклад: Чи доб'ється ще воля туди? Затопили завітні пороги. Де ж ви, долі моєї меди? Де чубаті діди-запороги? (Г. Лютий).

Художній образ Великого Лугу формується на основі різних асоціативних семантичних зв'язків і є одним із провідних чинників створення поетичної моделі концептосистеми природних реалій Нижньої Наддніпрянщини. Сюди входять значна кількість метафор і символічних значень, які є не тільки засобами пейзажних характеристик зображуваного світу, а й способом об'єднати в єдине ціле форми природного буття Дніпра і плавнів, з одного боку, та втручання людини в природу - з іншого. Наприклад: Тієї осені помер Великий Луг. Пішла на дно сплюндрована Гілея (В. Чабаненко).

Уявлення, пов'язані з концептами Дніпро - пороги - Хортиця - Великий Луг - степ, формуються передусім на їх субстанціональних характеристиках, представлених як сукупність уявлень про реальні природні об'єкти, що знаходять своє вираження в метафоричних образах ріки, степу, порогів, Хортиці як своєрідних універсальних культурних кодах. Це переважно метафори, виражені дієсловами або віддієслівними іменниками, що репрезентують образ Дніпра як уособлене звучання трьох світів: антропосвіту, натурсвіту та орнітосвіту. Надзвичайно широка аудіопалітра концептів представлена конотаціями антропосвіту. Наприклад: Тут, на хортицькім схилі, і граніт розмовля! (М. Роман); Я слухав жалі рідного Дніпра (Яр Славутич). Семантика образу природи як хоронителя моральних цінностей супроводжується класичними метафорами зі значенням часу. Наприклад: Залишайте себе на землі. Вам безсмертя відкрила природа! (Г. Лютий).

У роботі доведено, що більшість метафор, побудованих на звукових асоціаціях, містить у собі сигнали біозвукосфери (звуки природних стихій, станів атмосфери та інших метеорологічних явищ, персоніфіковане звучання рослин, крики тварин, птахів, звуки людської мови). Наприклад: Ви шуміть, степи, як море, Затопіть мої стежки (Яр Славутич); І заклекоче наш Дніпро гортанно по той бік греблі, з півночі, згори (М. Лиходід); Колос колосу співає, Колос колоса питає: "Чи в глибінь іде коріння? Чи воскується насіння?" (Яр Славутич).

У концептуальному просторі природні реалії Нижньої Наддніпрянщини нерідко актуалізуються як суб'єкт порівняння. Виокремлено такі засоби граматичного вираження порівнянь: 1. Порівняльний зворот (непоширений і поширений) зі сполучниками як, наче, мов, немов, ніби, неначе. Наприклад: Дніпро на проспекті, що мчить струменисто, Вогні розсипає, неначе намисто (П. Ребро); Біла, мов чайка, поблискує Хортиця Здалеку на Дніпрі (М. Лиходід); Старенька мати коло шляху, Немов криниця степова (І. Доценко); 2. Форма орудного відмінка: Душа мовчить осіннім степом (О. Абліцов); Весняний грім колише небо, дощем співає далина (В. Діденко); За тобою срібним колесом весняний дзвенить струмок (Г. Лютий); 3. Підрядне речення: І тріпочуть під серцем листочки нагі, мов запеклої радості сльози (Г. Лютий). 4. Описові порівняння на зразок: Степи, степи! Століття прудконогі На серці нестаріючих легенд (О. Стешенко). 5. Речення порівняльної структури, в яких об'єкт порівняння охоплює всю предикативну частину: Оживають коріння - насоси тугі (Г. Лютий). 6. Порівняльно-приєднувальні конструкції, побудовані за принципом образної аналогії: Як Дніпро обіймає голубими руками Хортицю, Так і я обіймаю тебе голубими мріями, Вітчизно кохана (В. Чабаненко).

З'ясовано, що концепти Дніпро - пороги - Хортиця - Великий Луг ніби "притягують" до себе історизми та архаїзми, які в свою чергу створюють у контекстному оточенні історичні та культурно-національні конотації, посилюють значення образів-символів. Проте переважна більшість застарілих лексем зосереджена в колі семантики концепту степ. І це не випадково, адже концепт степ є своєрідною картиною світу нижньонаддніпрянця, що асимілює в собі військову доблесть скіфа-степовика і мудрість та розважливу вдачу хлібороба з його прадідівськими селянськими чеснотами. Напр.: Хоч перед смертю посмакую хліба, Який старанно я ввесь вік робив, Успадкувавши звичаї дуліба. Чи від володарів трипільських нив Любов до поля, що п'янить, як липа (Яр Славутич).

Концептосистему природних реалій Нижньої Наддніпрянщини репрезентують епітети внутрішньопсихологічного сприймання, зокрема одоративні: теплий край, гіркувате причастя поламаних стебел, настій духмяний степовий, сухих степів масна земля, Електро-Хортиці гарячий камінь, м'яка вода тощо.

Найбільшу групу серед внутрішньочуттєвих епітетів становлять емотивні. Наприклад: …За рідний край, за ниви запашні (Яр Славутич); Я в степу під скиртою ночував - мимо острів таємничий пропливав (В. Корж); Аж під серцем глухого степу, У глибоких січневих снігах, Загубилось моє містечко (Г. Лютий); Степи Херсонщини, степи родимі (Яр Славутич); Цей щедрий край і запахи, і море Чимсь нагадали рідні береги (Г. Лютий); Досі ночами лине грім копит. Ген за вітрами дикий степ кипить (Г. Лютий); Подалося у вічне поле…(Г. Лютий); Принадно-дивна, як Дніпрова плавня, Бунтарська мова (Яр Славутич); Хочеться вік пережити заново - Така цілюща осінь на Хортиці (М. Лиходід); І ось виходимо ми скоро У степ, на сонячний майдан (П. Ребро).

У досліджуваних поезіях нерідко найістотніші ознаки концептів Дніпро - Хортиця - пороги - Великий Луг - степ порівнюються на основі інших ознак за кольором, розміром, формою, запахом, відчуттям, якістю відповідно до стилістичних настанов автора, його індивідуального світобачення.

Висновки

Серед розмаїття словесно-поетичної палітри природних реалій Нижньої Наддніпрянщини простежується певна ієрархічна системність, інформаційна цілісність, притаманна індивідуальній і національній колективній свідомості, здатність не лише мислитися, але й бути предметом переживань, що викликають певні емоції, сучасні асоціації, тобто все те, що дає можливість розглядати природу в ліричному творі як сукупність концептів.

Семантика концепту є набагато ширшою, ніж семантика слова і символу, вона акумулює в собі комплекс мовних значень. Це передусім предметні мовні значення, адже задекларовані концепти містять у собі семантику денотатів - ріки (Дніпро), каменю (пороги), острова (Хортиця), плавнів (Великий Луг), землі (степ). Неможливо також уявити концепт поза сигніфікативним значенням та лексичною семантикою, закріпленою за словом.

Вважаємо, що оптимальним засобом висвітлення семантичної будови концептів є системний підхід, при якому на перший план виступає синтетичний погляд на концепт як на певний складний об'єкт, а концепти Дніпро - пороги - Хортиця - Великий Луг - степ об'єднуємо в семантичну модель таких головних світоглядних понять, як природні реалії Нижньої Наддніпрянщини.

У відображенні концепту Дніпро істотне значення, на нашу думку, має фіксація різних планів буття ріки у вигляді образів, що породжують і обґрунтовують різноманітні культурно-символічні її (ріки) значення: "плинність часу", "відродження", "Батьківщина", "доля", "очищення", "молодість", "жива, одухотворена стихія", "просторова межа між земним і міфічним світом", "сила, що очищає і зцілює", "топонімійний і етнопросторовий локалізатор". Наділений незначними фоново-енциклопедичними рисами, він об'єднує в своїй структурі слов'янську народно-поетичну і християнську манеру уявлень. Ступінь збігу основних авторських значень кожної зі складових концепту дозволяє говорити про генетичну (у вузькому значенні) спадковість.

Індивідуальні характеристики концепту Дніпро не менш розмаїті: це батьківський край, жива природа, що є уособленням народних звичаїв, історії, культури, козацької слави або атрибутом спогадів. Під впливом екстралінгвальних чинників концепт Дніпро зазнає розширення семантики за рахунок таких лексичних засобів вербалізації, як "людина" і "природа", які у світлі сучасних екологічних катастроф нерідко протиставляються один-одному.

Високу емоційність таких концептів, як пороги і Хортиця створюють народнопоетичні (колективні) та індивідуальні (авторські) символи. Вони пов'язані між собою, з одного боку, семантикою образу Дніпра, адже і пороги, і Хортиця є топографічними та історико-культурними об'єктами, що знаходяться на Дніпрі, а з іншого - виступають художнім утіленням народних уявлень про камінь та острів як тверду гірську породу. Образ затоплених порогів символізує призабуту історію козаччини, втрачені пріоритети.

Провідні символічні значення концепту Хортиця - мати, жінка, сестра - засоційовані не лише на підставі граматичної аналогії (жіночий рід, однина), а й за лексичною семантикою "здатна продовжувати рід". Семантику концепту Хортиця формують і позатекстові екстралінгвальні чинники. Хортиця з часів Запорозької Січі стає важливим стратегічним та історико-культурним об'єктом, тому поряд із символом "Хортиця-мати" цей образ стає символом усієї Нижньої Наддніпрянщини.