Когнітивно-прагматичні характеристики імпліцитних смислів у німецькомовному дискурсі

У роботі застосовується типологія іллокутивних актів, яка побудована за критерієм умов їх успішності та є розвитком класифікацій Дж. Серля і Ф. Лідтке. Виділяємо сім іллокутивних типів: декларативи, контактиви, експресиви, асертиви, комісиви, квеситиви, директиви. Ступінь конвенціоналізації смислів декларативів і контактивів є максимальним через клішеподібність форми, тому вони не можуть виражатися індиректно. Ступінь конвенціоналізації смислів інших іллокутивних типів може бути різним. Порушення умови щирості зумовлює реалізацію нещирих МА - брехні, маніпуляції, лицемірства, які розрізнюються типом фальсифікованої пропозиціональної установки, - відповідно, асертивної, волітивної, емотивної.

Зазначені типи не мають жорстких меж, оскільки типологія побудована за принципом прототиповості, що продемонстровано на прикладах МА із супутньою експресивністю та МА погрози.

Іллокутивні індикатори ІС - вербальні й невербальні засоби, що вказують на наявність у висловленні іллокутивного ІС. У якості вербальних іллокутивних індикаторів у німецькомовному діалогічному дискурсі функціонують фразеосхеми, які включають модальні дієслова (1, 17), модальні слова й частки (4), обмежувальні частки (17), негативні, безособові й неозначено-особові займенники, темпоральні й кількісні прислівники, вигуки, суперлативи, димінутиви, умовний спосіб дієслова (17), парентетичні елементи, специфічну лексику, парцеляцію, протиставлення, повтори, інверсію (17), еліпсис, субординацію (2), інфінітивні конструкції, звертання та ін.

Перлокутивна імплікація - ментально-комунікативний процес конструювання адресантом і адресатом перлокутивних ІС у діалогічному дискурсі за типом `інтендування - виведення', тобто процес інтендування адресантом і виведення адресатом перлокутивного ІС. Таке розуміння перлокутивної імплікації ґрунтується на модифікації класичного визначення перлокуції, в яке ми включаємо її провідні властивості - інтендованість і вдалість: перлокутивний акт (перлокуція) - компонент МА, який становить інтендований вдалий вплив адресанта на думки, почуття й дії адресата або третьої особи через локутивний та іллокутивний акти. Неінтендований вплив кваліфікуємо як перлокутивний наслідок, невдалий МА з точки зору здійснення впливу - як перлокутивну спробу.

Розрізняється проста перлокутивна імплікація (асоційована й неасоційована) і складена. Асоційована перлокутивна імплікація має місце, якщо структурний тип висловлення, що реалізує іллокутивний і відповідний асоційований перлокутивний акти, не є конвенціонально прийнятим для певного типу МА. Адресант має при цьому перлокутивну ціль донести до адресата іллокутивну імплікацію. Неасоційована перлокутивна імплікація ґрунтується на імпліцитному способі вираження пропозиціонального смислу МА. Адресант має при цьому перлокутивну ціль донести до адресата пропозиціональну імплікацію. Складену перлокутивну імплікацію спостерігаємо, коли в одному МА представлено як іллокутивні, так і пропозиціональні ІС.

Перлокутивна імплікація відіграє зумовлюючу роль відносно пропозиціональної та іллокутивної імплікації, оскільки вона ґрунтується на додатковій перлокутивній цілі адресанта - донести до адресата іллокутивну та / або пропозиціональну імплікацію. Щоб МА можна було назвати імпліцитним, його ІС має бути спільно сконструйований адресантом і адресатом, тобто перлокутивна ціль адресанта донести до адресата ІС має бути досягнутою.

Перлокутивні індикатори ІС - вербальні й невербальні засоби, що вказують на перлокутивну ціль адресанта донести до адресата іллокутивну та / або пропозиціональну імплікацію.

У якості вербальних перлокутивних індикаторів у німецькомовному діалогічному дискурсі функціонують метакомунікативні контактиви - МА підтримання контакту з адресатом. Серед них виділяються неспецифічні - такі, що співпадають з перлокутивними оптимізаторами, і специфічні - такі, що вживаються саме для індикації ІС. Перші є водночас і іллокутивними індикаторами ІС - вони супроводжують індиректні МА і вказують на індиректну іллокуцію й асоційовану перлокуцію: асертивного типу - Ich schwцre es Ihnen (7), Glauben Sie mir, Ich vermute, Ehrlich gesagt, Das ist doch wahr, Ich glaube, Eins ist wahr, Ich bin mir bewusst тощо, директивного типу: Seien Sie so lieb, Tun Sie mir den Gefallen, Schau mal, Ich sage dir, Ich bitte dich тощо, квеситивного типу - Sag mal (2), Antworten Sie, Wenn ich fragen darf, Was meinst du?, Das interessiert mich sehr, Eines muss ich wissen, Los!, Was ich dich fragen wollte тощо, комісивного типу - Ich sage, Ich warne dich, Das ist mein Ernst, Das kannst du mir glauben, Ernstlich, тощо, експресивного типу - Mensch!, Mann!, Du lieber Himmel!, Mein Gott!, Ach du meine Gьte!, Du liebe Zeit!, Wie?, Was?, Oder?, Nicht?, Nicht wahr? тощо.

Специфічні перлокутивні індикатори ІС вказують адресатові на наявність у висловленні адресанта пропозиціонального та / або іллокутивного ІС: Ich kann das nicht direkt sagen, Ich versuche, dir was anzudeuten, Verstehe mich richtig, Hast du mich verstanden?, Verstehst du? (16), Du verstehst wohl, was ich meine, Klar?, Leuchtet das ein?, Du solltest darьber nachdenken тощо.

У розділі 4 “Когнітивно-прагматичне поле дискурсивної імплікації в німецькомовному діалогічному дискурсі” систематизовано імпліцитні МА шляхом побудови когнітивно-прагматичного поля дискурсивної імплікації.

Поняття поля трактується нами як форма опису мовних одиниць, які об'єднані на підставі спільності й взаємодії їхніх ознак (О.В. Бондарко).

Для вираження когнітивно-прагматичної категорії дискурсивної імплікації служать імпліцитні МА, які на підставі властивих цій категорії ознак - реалізації іллокутивної, пропозиціональної, складеної перлокутивної імплікації та імплікативності смислів - поєднуються в поле, яке має домінанту, ядро й периферію та є:

· когнітивно-прагматичним - когнітивним за характером категорії дискурсивної імплікації, що лежить в його основі, прагматичним за характером одиниць, що виражають цю категорію - імпліцитних МА;

· об'ємно-скалярним - через скалярні та дифузні ефекти, які демонструють його компоненти.

Скалярний характер категорії дискурсивної імплікації відбиває різний ступінь інтенсивності реалізації ознаки імплікативності смислу: периферійні компоненти не мають ознаки імплікативності (-), в компонентах домінанти вона є сильнішою (++), ніж у компонентах ядра поля (+). Дифузний характер категорії дискурсивної імплікації визначається можливістю взаємного накладання її різновидів, тож окремо взятий МА здатний ілюструвати кілька типів імпліцитного МА (див. табл. 1).

Таблиця 1:

Поле дискурсивної імплікації

На периферії поля перебувають конвенціоналізовані МА, які мають тільки одну ознаку (іллокутивну або пропозиціональну імплікацію).

МА з конвенціоналізованою іллокуцією зводяться до індиректних МА, в реалізації котрих істотне значення мають конвенціоналізовані, ідіоматизовані структури, що служать для вираження певних іллокуцій:

· асертивів:

(19) Szamek: Meinst, ich hab mir das nicht erzдhlen lassen, wo du deine Nдcht

zubringst? (+> Ich hab mir erzдhlen lassen, wo du deine Nдchte

zubringst) Kurz und gut: es bleibt dabei.

Eva: Nein, ist das aber indiskret - (Horvбth)

· директивів:

(20) Sophie: Und ich wollte dich, also sag mal, kцnnen wir uns ьberhaupt duzen?

(+> Ich schlage vor, dass wir uns duzen)

Frankie: Na klar. (Bauersima)

· квеситивів:

(21) Grцtzinger: Ich versteh nicht, wie du auf den Bau gekommen bist. Als Arbeiter.

(+> Wie bist du auf den Bau gekommen?)

Pfanzelt: Der Krieg - es ging nicht anders. (Sperr)

· комісивів:

(22) Otto: Wenn ich will, kцnnt ich dir das Geld bei der Bank beschaffn.

(+> Ich werde dir das Geld bei der Bank beschaffen)

Fritz: Wennst es willst. (Kroetz)

· експресивів:

(23) Frau Koch: Was bist du dann so ruppisch? (+> Du bist ruppig!) Wie sprichst

du ьbberhaupt mit mir, Gьnter? (+> Du sprichst ruppig mit mir!)

Koch: Ach loЯt mer mei Ruh! (Deichsel)

Конвенціоналізовані форми вираження цих іллокутивних типів становлять експлікацію умов успішності відповідного МА, тому ми застосували умови успішності в якості критерію виділення іллокутивних підтипів МА.

Імпліцитні МА з конвенціоналізованою пропозицією включають широкий спектр фразеологічних МА - неспецифічних (фразеосхеми (24) та прислів'я (25)), фігуративних (26) та еліптичних (27) (терміни Г. Мунске), які ґрунтуються на конвенціоналізованому пропозиціональному переосмисленні:

(24) Kati: Hallo, habt ihr zufдllig Pako gesehen? (+> Wo ist Pako?)

Malte: Nein, wir wissen nicht. (Unter uns)

(25) Heribert Dengk: Es regnet.

Herrmann Rasch schaut: Irren ist menschlich. (+> Du irrst dich)

Heribert Dengk: Wenn ich es sieh. (Kroetz)

(26) Marlies: Auch die beiden Janssens gehцren dann hierher.

(+>Auch die beiden Bilder von Janssen gehцren dann hierher)

Richard: Sehr gut. (StrauЯ)

(27) Wolfgang: Kati, geht's dir gut?

Kati: Ja. Warum? (+> Warum fragst du?)

Wolfgang: Ich mцchte dich nur zur Arbeit abholen. (Unter uns)

Ядро поля - моноімплікативні МА - мають дві ознаки (пропозиціональну імплікацію та імплікативність смислів). Серед таких МА залежно від типу пропозиціональної імплікації виділено МА з дискурсивними імпліцитурами, з індуктивними, дедуктивними та метафоричними імплікатурами.

В МА з дискурсивними імпліцитурами розрізняємо ситуативно-еліптичні й апосіопезні МА. У ситуативно-еліптичних МА індикатором ІС виступає експлікований концепт, що є найважливішим в пропозиції, відсутні концепти пропозиції виводяться адресатом з дискурсивного контексту. Експлікованим концептом може бути предикат, частина предикату, локальний (28), темпоральний або суб'єктний (9) аргумент:

(28) Anni: Dann schaut man sich nach einer Tageskrippe um.

Heinz: In der GroЯstadt. (+> In der GroЯstadt findet man kaum was)

Anni: Wenn man sich anstrengt, findet man was (Kroetz)

Апосіопезні МА містять навмисне недоговорювання, умовчування певних суттєвих концептів пропозиції - предикату (29) або аргументу:

(29) Eva: Und in vier Wochen heiЯ ich - zu Konstantin - wie du. Und in sieben

Monat - Sie kьsst ihn. (+> Und in sieben Monat werd ich Mutter)

Szamek: Was? Schon in sieben Monat? (Horvбth)

Серед МА з індуктивними імплікатурами виділяємо тавтологічні МА і МА пропозиціонального натякання. Останні обмежуються такими МА натякання, які мають тільки пропозиціональні ІС: в асертивах, квеситивах, директивах та комісивах з експліцитною іллокуцією має місце пропозиціональне переосмислення. Найчастотнішими серед таких МА є асертиви:

(30) Mьller: 80% der Frauen sind unterleibskrank. Und erst die gewцhnlichen

Mдdels, so aus den дrmeren Schichten. - Sie verstehen mich, Baron?

(+> Christine ist unterleibskrank)

Alle, auЯer Ada, lachen brьllend. (Horvбth)

Особливість тавтологічних МА полягає в способі їхнього вираження - за допомогою висловлень тавтологічної структури, наприклад:

(31) Lothar: Ruth - du wirst schwachsinnig! Entschuldige. Ich mache mir Sorgen.

Was soll aus dem Kind werden?

Ruth: Das Kind bleibt das Kind. (+>Dem Kind passiert nichts)

Lothar: Hцr auf. Eben nicht. (StrauЯ)

В МА з дедуктивними імплікатурами конструювання імплікативних смислів відбувається за допомогою певного логічного умовиводу. Залежно від типу умовиводу ми виділяємо перифрастичні, силогічні й пресупозиційні МА.

Перифрастичні МА ґрунтуються на перифразі як логічному класі перетворень, обмеженому трансформаціями - це опис (виведення ІС ґрунтується на логічному законі достатньої підстави) (32) і субституція, яка має евфемістичний характер (33):

(32) Lothar: Gott, ich wollte nur sagen, was jeder sagt: du hast schon mal besser

ausgesehen, alter Freund… (+> Du siehst schlecht aus)

Moritz: Hm…(StrauЯ)

(33) Alfons: Thomas, ich wollt es eigentlich nicht glauben -

Hudetz: Was? - Ach so! - Ja, das hilft dir nichts, du muЯt es glauben. -

Ich hab mich mit der Anna „verlobt“. (+> Ich habe Anna vergewaltigt)

Frau Hudetz entsetzt: Verlobt? (Horvбth)

Силогічні МА мають місце, якщо конструювання ІС у МА відбувається в процесі дедуктивного умовиводу на підставі посилок за моделлю опосередкованого силогізму. У ролі посилок виступають експліцитні й імпліцитні (що містяться в пресупозиційному фонді) пропозиції:

(34) Frau Hanusch: In vier Wochen heiЯ ich Frau Havlicek! (+> In vier Wochen

heiraten Havlicek und ich)

Alle: Wir gratulieren! (Horvбth)

Силогізм:1.Коли люди одружуються, звичайно жінка бере прізвище чоловіка.

2. Через чотири тижні пані Гануш змінює прізвіще на Гавлічек.

+> Через чотири тижні пані Гануш і пан Гавлічек одружуються

Слід наголосити, що йдеться не про повні, а про скорочені силогізми (ентимеми різного ступеня складності) - такі, в яких певна частина не висловлюється, а тільки мається на увазі. У силогізмі до фрагменту (34) його імпліцитні частини виділені підкресленням.

У пресупозиційних МА посилкою для умовиводу виступає пресупозиційний індикатор - елемент пропозиції, до якого `прив'язана' одна з пресупозицій висловлення, що реалізує МА, наприклад:

(35) Heinz: Seit wann?

Anni: Im zweitn Monat bin ich, sagt der Doktor.

(+> Ich bin schon beim Doktor gewesen)

Heinz: Bist beim Doktor gewesn? (Kroetz)

Механізм конструювання смислів під час реалізації метафоричних МА полягає в інтендуванні адресантом і виведенні адресатом метафоричної пропозиції, побудованої за принципом аналогії на ґрунті фокусованих концептів експліцитної пропозиції:

(36) Benny: Ich habe eine Frau. - Du nicht.

Ruben: Ab einem gewissen Alter, mein Sohn, ist das Alleinsein eine

Luxuswohnung, die man nicht aufgibt ohne Not. (+> In meinem Alter

gebe ich das Alleinsein nicht auf) (Beltz)

Домінанта поля - поліімплікативні МА - мають усі ознаки дискурсивної імплікації. Серед них виділено МА без іронічного переосмислення й МА з іронічним переосмисленням. Перші демонструють різні типи поєднання експліцитно й імпліцитно вираженої іллокуції. Найчастотнішим є конструювання директиву на ґрунті асертиву:

(37) paul: ich habe hunger.

maria: die wьrstchenbude ist nicht weit. (+> Geh und kauf dir was!)

paul: bloss nicht. (Harbecke)

Характерними ознаками поліімплікативних МА з іронічним переосмисленням є пропозиціональна імплікація p+>~p, ~p+>p та суб'єктивна оцінка. Разом із переосмисленням пропозиції в таких МА відбувається також переосмислення пропозиціональної установки, причому в інтенцію адресанта входить додаткова перлокутивна ціль донести до адресата зворотну пропозиціональну установку. Це відрізняє іронічні МА від нещирих, де порушується умова щирості.

Іронічні МА демонструють скалярні ефекти: іронія розташовується всередині шкали `жарт - іронія - сарказм', тому вона має варіації - від саркастичної до жартівливої. Показник негативної оцінки умовно дорівнює одиниці в саркастично-іронічних МА (38), нулю - в жартівливо-іронічних МА (39) та навпаки:

(38) Strasser fьhrt ihn in den Speisesaal: Ich habe ja auch Zimmer -

Mьller seufzt: Nur kein Geld! (+> Sie haben doch Geld & Sie lьgen) Aber Sie

haben ein goldenes Herz, Sie Schwein - (+> Sie sind herzlos &

Anstatt zu zahlen schmeicheln Sie sich bei mir ein) Ab. (Horvбth)

(39) Janne: Warum machen Sie nicht die Fenster auf? Wollen Sie, daЯ ich ersticke?

Arno: Nein. Ich hab Gift in den Kaffee getan. Das wirkt aber erst in zwei

Stunden. (+> Ich hab keine Gift in den Kaffee getan & Ich scherze)

Janne: Machen Sie doch das Fenster auf. Bitte. (Bieler)

Для кожного типу імпліцитних МА встановлено специфічні вербальні індикатори ІС. У висловленнях, які реалізують конвенціоналізовані МА, в якості вербальних індикаторів імпліцитного (конвенціоналізованого) смислу використовуються фразеологічні засоби - неспецифічні (фразеосхеми (1, 2, 17, 19-24), прислів'я (25)), фігуративні (26) та еліптичні (27) фразеологізми, в яких лексичні та граматичні явища виступають у нерозривній єдності. Фразеосхеми експлікують умови успішності МА та включають модальні дієслова (1, 17, 20, 22), модальні слова й частки (20, 23), обмежувальні частки (17), негативні, адресатні, безособові й неозначено-особові займенники, темпоральні й кількісні прислівники, вигуки, умовний спосіб дієслова (17, 22), суперлативи, димінутиви, парентетичні елементи (19), специфічну лексику (23), парцеляцію (21), повтори, інверсію (17), еліпсис (27), субординацію (2, 19, 21, 22), інфінітивні конструкції, звертання (23).

У висловленнях, які реалізують імплікативні МА, вербальними індикаторами ІС є лексико-граматичні засоби, які фокусують окремі елементи пропозиції - аргумент (8, 9, 13, 16, 28, 29), предикат (14, 33), конектор, модифікатор, пресупозицію (35), або всю пропозицію (12, 37), серед яких виділяються лексико-граматичні одиниці-носії конвенціональних імплікатур (32), фразеологізми (31), парцеляція (10, 30), інверсія (10), повтори (11), протиставлення. Для реалізації імплікативних МА характерні також перлокутивні індикатори (7, 16, 30). Провідним невербальним індикатором ІС є дискурсивний контекст.

Реалізуючись у всіх типах дискурсивних ходів - ініціальних, реактивних і ре-ініціальних, імпліцитні МА є проявом таких дискурсивних стратегій: риторичних (тактики категоричності, аргументації, настоювання, інтенсифікації, мітигації, переконання, розради, досягнення ефекту ошуканого очікування); регулятивних (тактики перерозподілу ініціативи, ухильності, вичікування, підвищення кількості можливих реакцій, економії мовних засобів); змістових (тактики введення в оману, дистанціювання від ситуації, неоднозначності, заперечення, коментування, нагадування, зміни теми, уходу від пояснення, експлуатації пресупозиційної імплікатури); соціальні (тактики ушкодження й збереження обличчя адресата, вуалювання, евфемізації, натякання, ініціювання конфлікту); психологічних (тактики іронії, жарту, осуду, схвалення, непевності, мовчання, умовчування, емоційно налагоджувальні); естетичних (тактики грайливості, розваги, інакомовлення, образного посилення, досягнення комічного ефекту, запобігання стереотипів), етнокультурних (національної саморепрезентації).

ВИСНОВКИ

Когнітивно-прагматичний підхід дозволив надати об'єкту дослідження - мовленнєвоактовим ІС, що функціонують у сучасному німецькомовному діалогічному дискурсі, - інтегральний опис, який враховує його когнітивні, прагматичні й лінгвальні особливості.

Встановлено, що природа мовленнєвоактових ІС є комплексом їх когнітивних (дискурсивна імплікація), прагматичних (імпліцитні МА) та лінгвальних (вербальні індикатори) проявів. Ці смисли характеризуються інтендованістю, тобто наявністю в комунікативній інтенції адресанта перлокутивної цілі донести ІС до адресата.

У мовленнєвоактовому смислі розмежовуються, одного боку, експліцитний та імпліцитний (конвенціоналізований та імплікативний) смисл, з іншого боку, - пропозиціональний, іллокутивний і перлокутивний смисл, які можуть бути виражені експліцитно або імпліцитно.

Виділено три типи конструювання смислів у ментальних репрезентаціях комунікантів у діалогічному дискурсі: `кодування - декодування' експліцитних смислів згідно з кодовою моделлю комунікації, `інтендування - виведення' інтендованих ІС згідно з інференційною моделлю комунікації, `демонстрація - інтерпретація' неінтендованих ІС згідно з інтеракційною моделлю комунікації.

Ментально-комунікативний процес конструювання адресантом і адресатом мовленнєвоактових ІС за типом `інтендування - виведення' становить дискурсивну імплікацію. Вона забезпечує реалізацію непрямого дискурсу - мисленнєво-комунікативну мовленнєву діяльність комунікантів у широкому (ситуативно-комунікативному, соціо-культурному, когнітивно-психологічному) контексті, зафіксовану текстом імпліцитно. Мінімальною одиницею непрямого дискурсу є імпліцитний МА, який становить дискурсивно-мовленнєву взаємодію комунікантів, у процесі якої ними конструюються ІС.

Дискурсивна імплікація має три різновиди за критерієм компонентів мовленнєвоактового смислу (пропозиціональна, іллокутивна й перлокутивна).

Пропозиціональна імплікація є конструюванням інтендованих імпліцитних повних пропозицій - дискурсивних імплікатур, та інтендованих імпліцитних елементів неповної пропозиції - дискурсивних імпліцитур.

Дискурсивні імплікатури за критерієм способу пропозиціонального переосмислення мають такі різновиди: переосмислення позитивної вербалізованої пропозиції в негативну та навпаки, домислення пропозиції (дедуктивне або індуктивне), заміщення вербалізованої пропозиції, конструювання пропозиції на місці невербалізованої.

Дискурсивні імпліцитури функціонують у МА, реалізованих інтендовано-еліптичними висловленнями - ситуативними й апосіопезними. Останні розрізняються імплікацією різних елементів пропозиції, - відповідно, несуттєвих і суттєвих для адресанта концептів.

Іллокутивна імплікація має місце у випадку вживання неконвенціонального для відповідної іллокуції структурного або перформативного типу висловлення.

Перлокутивна імплікація відіграє провідну роль відносно пропозиціональної та іллокутивної імплікації, оскільки вона ґрунтується на перлокутивній цілі адресанта донести до адресата пропозиціональну та / або іллокутивну імплікацію; у випадку сполучення пропозиціональної та іллокутивної імплікації перлокутивна імплікація є складеною. Щоб МА можна було назвати імпліцитним, перлокутивна ціль адресанта донести до адресата ІС має бути досягнутою.

Категорія дискурсивної імплікації є когнітивно-прагматичною поняттєвою категорією. Вона поєднує імпліцитні МА, які служать для її вираження, у когнітивно-прагматичне поле об'ємно-скалярної структури. Властиві цій категорії ознаки - реалізація іллокутивної, пропозиціональної, складеної перлокутивної імплікації та імплікативність смислів, знаходять прояв у компонентах поля - типах імпліцитних МА - різною мірою.

Домінанту поля дискурсивної імплікації становлять поліімплікативні МА, серед яких виділяються МА без іронічного переосмислення й МА з іронічним переосмисленням.

До ядра поля належать моноімплікативні МА, серед яких залежно від типу пропозиціональної імплікації виділяються МА з дискурсивними імпліцитурами, з індуктивними, дедуктивними, та метафоричними імплікатурами.

На периферії поля дискурсивної імплікації перебувають конвенціоналізовані МА, серед яких виокремлюються імпліцитні МА з конвенціоналізованою іллокуцією (індиректні МА) та імпліцитні МА з конвенціоналізованою пропозицією, залежно від того, який компонент мовленнєвоактового смислу підлягає конвенціоналізації.

Доведено, що провідну роль у реалізації імпліцитних МА у німецькомовному діалогічному дискурсі відіграють індикатори ІС - вербальні й невербальні засоби, що вказують на наявність у висловленні ІС.

У якості перлокутивних індикаторів ІС функціонують висловлення, які реалізують супутні метакомунікативні контактиви - МА підтримання мовленнєвого контакту з адресатом, що вказують на наявність у висловленні ІС. Вони є в більшій мірі характерними для реалізації імплікативних МА.

Іллокутивні й пропозиціональні вербальні індикатори ІС є специфічними для кожного типу імпліцитних МА і включають найрізноманітніші засоби німецької мови: морфологічні, синтаксичні, лексико-фразеологічні.

Реалізація імпліцитних МА у німецькомовному діалогічному дискурсі є проявом різних дискурсивних стратегій і тактик комунікантів - риторичних, регулятивних, змістових, соціальних, психологічних, естетичних, етнокультурних.

Отже, застосований когнітивно-прагмалінгвістичний підхід по аналізу ІС дозволив пояснити, яким чином реалізовані в німецькомовному діалогічному дискурсі МА набувають ІС, як ці смисли конструюються комунікантами в процесі інтеракції та як вони вербалізуються у висловленнях німецької мови.

Результати дослідження відкривають широкі перспективи для подальших розвідок взаємодії та взаємовпливу інтендованих та неінтендованих ІС у непрямому дискурсі, особливостей функціонування різнорівневих засобів німецької мови в якості індикаторів ІС у непрямих дискурсах різних типів, закономірностей процесу конвенціоналізації смислів у діалогічному дискурсі як конструкті, підвладному історичній динаміці, на матеріалі різних мов.

ОСНОВНI ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦII ВИКЛАДЕНI У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Безугла Л.Р. Вербалізація імпліцитних смислів у німецькомовному діалогічному дискурсі : монографія / Л.Р. Безугла. - Харків : ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2007. - 332 с. - Бібліогр. : с. 282-326. - ISBN 978-966-623-468-4.

2. Безугла Л.Р. Перлокуція у дискурсі / Л.Р. Безугла // Дискурс як когнітивно-комунікативний феномен : кол. монографія. - Харків : Константа, 2005. - С. 118-144.

3. Безугла Л.Р. Практикум з прагматики німецького мовлення : навч. посібник / Л.Р. Безугла. - Харків : ХНУ, 2000. - 110 с. - Бібліогр. : с. 108-110.

4. Безуглая Л.Р. К проблеме косвенных способов реализации речевого акта / Л.Р. Безуглая // Вісник ХДУ. - 1999. - Вип. 424. - С. 3-7.

5. Безуглая Л.Р. К прагматической ориентации современной компаративистики / Л.Р. Безуглая // Вісник ХДУ. - 1999. - Вип. 435. - С. 9-14.

6. Безуглая Л.Р. Полевой подход к описанию речевых актов / Л.Р. Безуглая // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 1999. - Вип. 461. - С. 25-28.

7. Безуглая Л.Р. К прагматической истории языков в сопоставительном аспекте / Л.Р.Безуглая // Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна. - 2000. - Вип. 471. - С. 15-21.

8. Безуглая Л.Р. Перлокуция как компонент речевого акта говорящего / Л.Р. Безуглая // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2002. - № 567. - С. 154-163.

9. Безуглая Л.Р. Языковые конвенции и конвенциональность значения / Л.Р. Безуглая // Нова філологія. - 2002. - № 4 (15). - С. 5-12.

10. Безугла Л.Р. Мовленнєвоактовий аналіз індиректності вираження значення / Л.Р. Безугла // Наук. Вісник каф. ЮНЕСКО КНЛУ. LINGUAPAX-VIII. - Вип. 7. - К., 2003. - С. 67-74.

11. Безуглая Л.Р. Пропозиция и прагматические импликации / Л.Р. Безуглая // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - Вип. 586. - С. 44-47.

12. Безуглая Л.Р. Ложь как разновидность речевого акта ассертивного типа / Л.Р. Безуглая, Е.Н. Бабич // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - Вип. 609. - С. 97-100.

13. Безугла Л.Р. Непрямий дискурс: визначення та організація / Л.Р. Безугла // Вісник КНЛУ. Сер. Філологія - 2004. - № 7 (2). - С.66-72.

14. Безуглая Л.Р. Прагматические импликации на пропозициональном уровне (на материале немецкого языка) / Л.Р. Безуглая // Нова філологія. - 2004. - № 1 (20). - С. 64-70.

15. Безуглая Л.Р. К вопросу об исследовательском корпусе в прагмалингвистике / Л.Р. Безуглая // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2004. - № 635. - С. 3-7.

16. Безуглая Л.Р. Значимое молчание в системе прагматической импликации / Л.Р. Безуглая // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2004. - № 636. - С. 3-7.

17. Безуглая Л.Р. Когнитивно-семантические основы иллокутивной импликации / Л.Р. Безуглая // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2005. - № 649. - С. 12-17.

18. Безуглая Л.Р. К проблеме классификации эллипсиса (на материале немецкого языка) / Л.Р. Безуглая // Нова філологія. - 2005. - № 2 (22). - С. 10-16.

19. Безуглая Л.Р. Понятие интенции в когнитивной прагматике языка / Л.Р. Безуглая // STUDIA GERMANIKA ET ROMANIKA. - 2005. - Том 2. - № 3 (6). - С. 48-57.

20. Безуглая Л.Р. Теория импликатур Г.П. Грайса в свете субъективистской методологии / Л.Р. Безуглая // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2005. - № 667. - С. 14-18.

21. Безуглая Л.Р. Имплицитные смыслы и модели коммуникации / Л.Р. Безуглая // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2006. - № 725. - С. 51-54.

22. Безуглая Л.Р. Конструирование имплицитных речеактовых значений в дискурсе / Л.Р. Безуглая // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2006. - № 726. - С. 72-77.

23. Безуглая Л.Р. Иронические речевые акты в немецкоязычном диалогическом дискурсе / Л.Р. Безуглая // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2006. - № 741. - С. 64-68.

24. Безуглая Л.Р. Когнитивно-семантические свойства тавтологических высказываний (на материале немецкого диалогического дискурса) / Л.Р. Безуглая, Н.В. Говоруха // Культура народов причерноморья. - 2007. - № 110. - Т. 1. - С. 31-33.

25. Безуглая Л.Р. К типологии иллокутивных актов / Л.Р. Безуглая // Записки з романо-германської філології. - Вип. 18. - Одеса : Фенікс, 2007. - С. 3-11.

26. Безугла Л.Р. Метафоричні смисли у дискурсі / Л.Р. Безугла // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2007. - № 773. - С. 78-82.

27. Безугла Л.Р. Дискурсивна імплікація з позицій польового підходу / Л.Р. Безугла // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2007. - № 782. - С. 6-10.

28. Безугла Л.Р. Мовленнєві акти перформативної форми у німецькомовному дискурсі / Л.Р. Безугла // Проблеми загального, германського та слов'янського мовознавства. До 70-річчя професора В.В. Левицького. - Чернівці : Книги - ХХІ, 2008. - С. 344-350.

29. Безугла Л.Р. Імпліцитні смисли з позицій когнітивної прагмалінгвістики / Л.Р. Безугла // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. - 2008. - № 805. - С. 25-30.

30. Bezugla L. Perlocution, or how to influence people doing things with words / L. Bezugla // The USSE MESSENGER. - Vol. 2. - 2003. - P. 30-38.

31. Bezugla L. Dramendiskurs als Corpus fьr eine sprachpragmatische Analyse / L. Bezugla // Festschrift fьr Prof. Dr. Dagmar Blei. - Dresden : TU Dresden, 2004. - S. 80-83.

 АНОТАЦІЯ

Безугла Л.Р. Когнітивно-прагматичні характеристики імпліцитних смислів у німецькомовному дискурсі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2008.

Дисертація присвячена визначенню когнітивно-прагматичних характеристик та лінгвальних проявів мовленнєвоактових ІС, вербалізованих у сучасному німецькомовному діалогічному дискурсі, шляхом розробки й застосування когнітивно-прагмалінгвістичної моделі імпліцитного МА.

Природа мовленнєвоактових ІС розглядається як єдність їх когнітивних (дискурсивна імплікація), прагматичних (імпліцитні МА) та лінгвальних (вербальні індикатори ІС) проявів. Ці смисли характеризуються інтендованістю, тобто наявністю в комунікативній інтенції адресанта перлокутивної цілі донести ІС до адресата. Сферою їх функціонування є непрямий дискурс.

Категорія дискурсивної імплікації представлена як когнітивно-прагматична поняттєва категорія, яка варіативно репрезентується в дискурсі під час реалізації імпліцитних МА, об'єднаних у когнітивно-прагматичне поле. Домінантою цього поля є поліімплікативні МА, ядро утворюють моноімплікативні МА, на периферії перебувають конвенціоналізовані МА.

Встановлена специфіка когнітивного сценарію реалізації імпліцитного МА - фокусування індикаторів ІС - вербальних і невербальних засобів, що вказують на наявність у висловленні ІС (пропозиціонального, іллокутивного, перлокутивного).

Ключові слова: дискурсивна імплікація, імплікативність, імпліцитний МА, імпліцитний смисл, індикатор, когнітивно-прагматичне поле, комунікативна інтенція, конвенціоналізація, непрямий дискурс.

АННОТАЦИЯ

Безуглая Л.Р. Когнитивно-прагматические характеристики имплицитных смыслов в немецкоязычном дискурсе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Харьковский национальный университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2008.

Диссертация посвящена определению когнитивно-прагматических характеристик и языковых воплощений речеактовых ИС, вербализованных в современном немецкоязычном диалогическом дискурсе, путем разработки и применения когнитивно-прагмалингвистической модели имплицитного РА.

Природа речеактовых ИС рассматривается как единство их когнитивных (дискурсивная импликация), прагматических (имплицитные РА) и языковых (вебальные индикаторы ИС) воплощений. Эти смыслы характеризуются интендированностью, т.е. наличием в коммуникативной интенции адресанта перлокутивной цели донести ИС до адресата. Сферой их функционирования является непрямой дискурс - мысле-коммуникативная речевая деятельность коммуникантов в широком контексте, зафиксированная текстом имплицитно.

В зависимости от компонента РА выделяются пропозициональные, иллокутивные, перлокутивные ИС; в зависимости от степени конвенционализации - конвенционализированные и импликативные ИС.

Категория дискурсивной импликации представлена как когнитивно-прагматическая понятийная категория, вариативно репрезентируемая в дискурсе при реализации имплицитных РА. Ментально-коммуникативный процесс конструирования пропозициональных, иллокутивных и перлокутивных ИС в диалогическом дискурсе по типу `интендирование - вывод' представляет собой дискурсивную импликацию. Дискурсивно-речевое взаимодействие коммуникантов в дискурсе, в ходе которого ими конструируются ИС - пропозициональные, иллокутивные и перлокутивные, представляет собой имплицитный РА.

Имплицитные РА на основании свойственных категории дискурсивной импликации признаков - реализации иллокутивной, пропозициональной, составной перлокутивной импликации и импликативности смыслов - объединяются во когнитивно-прагматическое поле. Доминанту этого поля составляют полиимпликативные РА, ядро - моноимпликативные РА, на периферии находятся конвенционализированные РА.

Установлена специфика когнитивного сценария реализации имплицитного РА - использование на етапе формулирования / анализа индикаторов ИС - вербальных и невербальных средств, указывающих на наличие в высказывании ИС.

Для каждого типа имплицитных РА установлены специфические вербальные индикаторы ИС в составе высказываний немецкого языка. В качестве иллокутивных индикаторов функционируют фразеосхемы, в качестве пропозициональных индикаторов - лексико-грамматические средства, которые фокусируют элементы пропозиции или всю пропозицию, в качестве перлокутивных индикаторов - высказывания, которые реализуют сопутствующие метакоммуникативные контактивы, указывающие на наличие ИС.

Реализация имплицитных РА в немецкоязычном диалогическом дискурсе является проявлением различных дискурсивных стратегий и тактик коммуникантов - риторических, регулятивных, содержательных, социальных, психологических, эстетических, этнокультурных.

Ключевые слова: дискурсивная импликация, импликативность, имплицитный РА, имплицитный смысл, индикатор, когнитивно-прагматическое поле, коммуникативная интенция, конвенционализация, непрямой дискурс.

ABSTRACT

Bezugla L.R. Cognitive-Pragmatic Characteristics of Implicit Meanings in German Discourse. - Manuscript.

Thesis for a Doctoral degree in Philology: Speciality 10.02.04 - Germanic Languages. - Kharkiv National Vasyl Karazin University. - Kharkiv, 2008.

This paper presents a study of cognitive-pragmatic and linguistic characteristics and language aspects of speech act implicit meanings verbalized in the modern German dialogical discourse by way of developing and implementing a new cognitive-pragmatic implicit speech act model.

The nature of speech act implicit meanings is viewed as a complex of cognitive (discursive implication), pragmatic (implicit speech acts) and linguistic (verbal markers of implicit meaning) aspects. These meanings are intended, that is, the speaker's communicative intention presupposes the presence of a perlocutionary goal to render the implicit meaning to the hearer. The sphere of implicit meanings functioning is the indirect discourse.

Discursive implication is a cognitive-pragmatic category differently represented in discuscive realization of implicit speech acts; the latter constitute a cognitive-pragmatic field. The dominant components of this field are poly-implicative speech acts, the nuclear components are mono-implicative speech acts, while the periphery is formed by conventionalized speech acts.

Peculiar feature of the cognitive script of implicit speech act realization is claimed to be the use of implicit meaning markers - verbal and non-verbal means indicating the presence of an implicіt meaning (propositional, illocutionary, perlocutionary) in the utterance.

Key words: cognitive-pragmatic field, communicative intention, conventionalization, discursive implication, implicativity, implicit meaning, implicit speech act, marker, indirect discourse.

Размещено на Allbest.ru

Размещено на Allbest.ru