Директивні мовленнєві акти в публіцистичному дискурсі

Функцію модифікаторів прагматичного значення іноді виконують і вставні компоненти (може, мабуть, напевно), які є показниками послаблення категоричності директива, виражаючи невпевненість адресанта: Мабуть, варто поговорити докладніше про те, що може принести нашій країні позитивний вердикт парламенту (Дзеркало тижня); Напевно, українським підприємцям варто терміново поставити до Брюсселя велику партію географічних карт і підручників історії (Дзеркало тижня).

Роль модифікаторів прагматичного значення належить лексемам, які мають етикетне значення, „пом'якшуючи” іллокутивну силу спонукальних висловлювань: Будьте ласкаві, зрозумійте, що нова доба, яку розпочали чотирнадцять років тому, та „помаранчевий вибух” 2004-го вимагають цілковито іншої шкали оцінок і кардинально-революційних змін світогляду (Львівська газета); Даруйте, джентльмени, не намагайтеся змінити правила політичної гри (Дзеркало тижня).

Прагматичне значення здатне модифікуватися і завдяки вокативам, що допомагають встановити контакт між співрозмовниками або акцентувати увагу на виконанні адресатом мовленнєвої дії: Милі й розумні українки, опирайтеся хвилям фемінізму, які докотилися до нас, і несіть далі крізь віки свою жіночу чарівність, бережіть і жалійте своїх недалеких чоловіків, і завдяки вам буде жива Україна! (Дзеркало тижня); Шановні батьки, не поспішайте купувати підручники! Міністерство освіти і науки України обіцяє на 100 відсотків забезпечити ваших чад усією необхідною навчальною літературою (Україна молода).

Серед засобів реалізації прагматичного значення директивів варто виокремити лексичні повтори, що посилюють вираження спонукальної дії, додатково наголошуючи на важливості її виконання: Допоможіть розірвати інформаційну блокаду. Допоможіть донести до людей те, що ми хочемо донести (День); Ідіть до людей, говоріть їм правду, говоріть їм все те, що лежить у вас на душі, як враження від роботи в парламенті під час третьої сесії і всієї каденції нинішнього скликання (Голос України).

Роль модифікаторів прагматичного значення може виконувати також прагматична транспозиція одного типу мовленнєвого акту в інший, що є імпліцитним засобом модифікації. Питальна конструкція при транспозиції може набувати іншого виміру - бути носієм іллокутивної функції директива: Чому б вам не поступитися кадровими амбіціями задля блага держави? (День) у значенні Поступіться кадровими амбіціями задля блага держави. Таке вживання питальних конструкцій у функції директивів є „пом'якшеним” способом передачі повідомлюваного змісту, в основі якого лежить ситуація гіпотетичності: Ну чому ви не виступите по телебаченню і не розкажете українській нації, як ми будемо існувати далі? (День). Ця ознака вказує на те, що питальні висловлювання можуть використовуватися як етикетні, оскільки вони менше детермінують майбутню ситуацію.

У висновках узагальнено результати дослідження, одержані у процесі аналізу директивних мовленнєвих актів у публіцистичному дискурсі.

Директивний мовленнєвий акт - це волевиявлення адресанта, спрямоване на виконання адресатом майбутньої конкретної дії, складниками якого є пропозиційний зміст - відображення комунікативної ситуації об'єктивної дійсності з урахуванням інтенції адресанта та відповідних умов, та іллокутивна сила, що полягає у спонуканні адресата до виконання дії. Директиви характеризуються наявністю таких категорійних понять: пріоритетність/непріоритетність позиції адресанта; корисність/некорисність дії для одного з учасників комунікації; категоричність/некатегоричність спонукальної дії; обов'язковість/необов'язковість спонукання; імпульс волевиявлення.

Залежно від особливостей комбінування основних категорійних понять директивні мовленнєві акти публіцистичного дискурсу поділяються на такі прагмасемантичні типи - прескриптиви (наказ, вимога, заборона), реквестиви (прохання, запрошення, заклик) і сугестиви (порада, пропозиція, дозвіл, застереження). Кожен із прагмасемантичних типів директивів характеризується специфічними стосунками між його учасниками - адресантом і адресатом, вказуючи на рівень градації інтенсивності волевиявлення, що залежить від пріоритетності позиції адресанта, зацікавленості у виконанні спонукальної дії чи досягненні певного результату, а також ступеня обов'язковості та категоричності висловлювань.

Засоби вираження спонукальності у директивах публіцистичного дискурсу поділяються на морфолого-синтаксичні (спеціалізовані, неспеціалізовані), лексичні, контекстуальні та просодичні. До спеціалізованих морфолого-синтаксичних засобів відносяться імперативні форми (2-а особа однини і множини) та перформативні дієслова вимагати, забороняти, наказувати, дозволяти, радити, застерігати, закликати, просити тощо, а також іменникові семантичні конкретизатори порада, прохання, пропозиція, запрошення тощо, які вживаються у відповідних формах і виконують іллокутивну функцію. Неспеціалізованими засобами вираження спонукальності є інфінітивні конструкції з модальними предикативами необхідно, потрібно, треба, варто, що вказують на обов'язковість і корисність дії, та конструкції з кон'юнктивними формами, в яких поєднуються оптативне й імперативне значення. Лексичними засобами виступають частки, модальні предикативи, вокативи, займенники та вставні компоненти. Важливими засобами реалізації спонукальності у директивах є контекст, який визначає конкретну комунікативну ситуацію, і, відповідно, спонукальна інтонація. Прагмасемантичні характеристики директивів пов'язані з особливостями їх структурної організації, а саме - з синтаксичними моделями, які використовує адресант, реалізуючи власну інтенцію. Для вираження волевиявлення у директивах публіцистичного дискурсу використовуються як прості односкладні речення - означено-особові та безособові, так і складні конструкції, які є елементами семантико-синтаксичної структури висловлювання, зокрема складнопідрядні та безсполучникові речення.

Директивні мовленнєві акти функціонують у публіцистичних мовленнєвих жанрах інтерв'ю, статті, публічного виступу, указу, наказу, постанови, розпорядження, відкритого листа, звернення, вітання, за допомогою яких формується публіцистичний дискурс - соціально зумовлена мовленнєва діяльність адресанта й адресата, реалізована в суспільно-культурній та громадсько-політичній сферах газетної комунікації з урахуванням основних функцій публіцистики - інформування, спонукання, переконування, пропагування, мовленнєвого впливу.

Однією з найважливіших характеристик публіцистичного дискурсу є діалогічність, яка зорієнтована як на адресованість слухачеві, так і на його реакцію-відповідь (вербалізовану в діалогічних жанрах чи передбачувану в зовнішньо монологічних жанрах). Найяскравіше діалогічність представлена в репліках-стимулах і репліках-реакціях діалогічного жанру інтерв'ю, тоді як у монологічних жанрах відкритого листа, указу, статті, публічного виступу тощо вона виражається не через призму реплік комунікантів, а через адресантно-адресатну взаємодію в директивних мовленнєвих актах. Ступінь вираження діалогічності в директивах варіюється відповідно до комунікативної ситуації конкретного публіцистичного мовленнєвого жанру. Для указу, наказу, розпорядження, постанови найбільш характерний категоричний прескриптивний тип діалогічності (наказ), для відкритого листа, звернення, інтерв'ю та вітання - менш категоричний, „пом'якшений” реквестивний тип (прохання, запрошення, заклик), для публічного виступу і статті - „м'який” сугестивний тип (пропозиція, порада). Специфіка діалогічності простежується й на рівні назв заходів громадсько-політичної сфери реалізації публіцистичного дискурсу.

Модифікація семантико-структурних особливостей директивних мовленнєвих актів зумовлюється специфікою реалізації їхнього іллокутивного компонента (іллокутивного дієслова, вказівок на адресанта й адресата), що може виражатися експліцитно або імпліцитно, ускладнюючись модифікаторами прагматичного значення директивів, які впливають на рівень категоричності волевиявлення - посилення або послаблення впливу на адресата. У функції модифікаторів можуть виступати модальні дієслова, предикативи, прислівники, частки, вставні компоненти, етикетні лексеми, вокативи, лексичні повтори, питальні конструкції у значенні спонукальних.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Засоби вираження спонукальної модальності у публіцистичних директивах / О. Л. Дмитренко // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2006. - Вип. 19. -

2. С. 46-51.

3. До проблеми типології публіцистичних мовленнєвих жанрів /

4. О. Л. Дмитренко // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К. : Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2007. -

5. Вип. 23. Частина 1. - С. 183-188.

6. Директиви в категоріальній системі комунікативних одиниць /

7. О. Л. Дмитренко // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. пр. / [відп. ред. Н. М. Корбозерова]; Київ. нац. лінгв. ун-т. - К. : Вид. центр КНЛУ, 2008. - Вип. 21. - С. 123-134.

8. Прагмасемантичні типи директивів у публіцистичному дискурсі /

9. О. Л. Дмитренко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. пр. / [відп. ред. Н. М. Корбозерова]; Київ. нац.

10. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К. : Логос, 2008. - Вип. 14. - С. 168-178.

11. Реалізація директивної діалогічності у публіцистичних текстах / О. Л. Дмитренко // Мовні і концептуальні картини світу: зб. наук. пр. / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. - Вип. 25. Частина 1. -

12. С. 227-231.

АНОТАЦІЯ

Дмитренко О. Л. Директивні мовленнєві акти в публіцистичному дискурсі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

У дисертації здійснено комплексний аналіз семантико-структурних і комунікативно-прагматичних параметрів директивних мовленнєвих актів у публіцистичному дискурсі на матеріалі друкованих текстів української газетної періодики за десятирічний період (1998-2008 рр.). Встановлено специфіку директива як волевиявлення адресанта, спрямованого на виконання адресатом конкретної дії в майбутньому; з'ясовано характеристики прагмасемантичних типів директивів - прескриптивів, реквестивів і сугестивів; проаналізовано засоби вираження спонукальності та способи структурної організації директивів у мовленнєвих жанрах публіцистичного дискурсу. Визначено взаємодію директивів із публіцистичним дискурсом і його мовленнєвими жанрами; виявлено особливості реалізації діалогічності в публіцистичному дискурсі; з'ясовано засоби модифікації прагматичного значення директивів.

Ключові слова: адресант, адресат, діалогічність, директив, іллокутивна сила, мовленнєвий акт, мовленнєвий жанр, пропозиційний зміст, публіцистичний дискурс.

АННОТАЦИЯ

Дмитренко О. Л. Директивные речевые акты в публицистическом дискурсе. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт филологии Киевского национального университета имени Тараса Шевченко, Киев, 2009.

В диссертации осуществлен комплексный анализ семантико-структурных и коммуникативно-прагматических характеристик директивных речевых актов в публицистическом дискурсе на материале печатных текстов украинской газетной периодики за десятилетний период (1998-2008 гг.).

В работе определено, что директив является волеизъявлением адресанта, которое направлено на осуществление адресатом действия в будущем. Иллокутивной силой директива выступает побуждение адресата к исполнению конкретного действия, а его пропозициональный смысл состоит в отображении коммуникативной ситуации объективной действительности с учетом интенции адресанта и соответствующих условий. Установлено категориальные понятия, лежащие в основе классификации директивных речевых актов - приоритетность/неприоритетность позиции адресанта, выгодность/невыгодность речевого действия для одного из участников коммуникации, категоричность/некатегоричность побуждения, обязательность/необязательность действия, импульс волеизъявления. Исследовано характеристики прагмасемантических типов директивных речевых актов - прескриптивов (приказа, требования, запрета), реквестивов (просьбы, приглашения, призыва) и суггестивов (совета, предложения, разрешения, предостережения).

Осуществлен анализ средств выражения побуждения - морфолого-синтаксических (специализированных и неспециализированных), лексических (частиц, модальных предикативов, вокативов, местоимений, вводных компонентов), контекстуальных, просодических (побудительной интонации), а также способов структурной организации директивных речевых актов (простых односложных и сложных предложений) в публицистическом дискурсе.

Определена иерархическая взаимосвязь между директивными речевыми актами, публицистическим дискурсом и его речевыми жанрами. Установлено, что директивы функционируют в речевых жанрах интервью, статьи, публичного выступления, указа, приказа, постановления, распоряжения, открытого письма, обращения, поздравления, с помощью которых формируется публицистический дискурс.

Исследованы особенности реализации диалогичности в публицистическом дискурсе, осуществлен анализ коммуникативных форм и степени выражения диалогичности в директивах различных публицистических речевых жанров. Выявлены модификаторы прагматического значения директивов, которые влияют на уровень категоричности волеизъявления. В функции модификаторов могут выступать модальные глаголы, предикативы, наречия, частицы, вводные компоненты, этикетные лексемы, вокативы, лексические повторы, вопросительные конструкции в значении побудительных.

SUMMARY

Dmytrenko O. Directive Speech Acts in Publicistic Discourse. - Manuscript.

The thesis for obtaining the Candidate of science degree in Philology. Speciality 10.02.01 - the Ukrainian language. National Taras Shevchenko University of Kyiv, Kyiv, 2009.

The thesis provides a complex analysis of semantic and structural as well as communicative and pragmatic features in publicistic discourse directive speech acts using printed texts of Ukrainian newspaper periodicals for the decade from 1998 until 2008. The directive speech act structure was defined as an addresser will expression directed at an addressee's fulfillment of a specific action in future. The pragmasemantic types of directives features were identified including prescriptives, requestives and suggestives. Language means of inducing expression and means of directive speech act structural organization in speech genres of publicistic discourse were analyzed. The directive speech acts interaction with publicistic discourse and its speech genres was indetified. Specific character of dialogicality realization in publicistic discourse was established. Modification peculiarities of pragmatic meaning of directives were clarified.

Key words: addressee, addresser, dialogicality, directive, illocutionary force, propositional content, publicistic discourse, speech act, speech genre.

Размещено на Allbest.ru