Мікротопонімія басейну річки Ужа (на матеріалі українських говірок Закарпаття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

УДК 811. 161.2'373.21 (477.87)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Мікротопонімія басейну річки Ужа (на матеріалі українських говірок Закарпаття)

10.02.01 - українська мова

Баньоі Вероніка Федорівна

Івано-Франківськ 2009

Загальна характеристика роботи

Система власних географічних найменувань є величезним джерелом інформації. Топонімні розвідки постачають важливий матеріал не лише для географічних, історичних, культурно-етнографічних, але й лінгвістичних студій. Топоніми не вимагають перекладу, а це нерідко сприяє тому, що за їхньою допомогою вдавалося розшифрувати пам'ятки писемності, розшукати забуті осередки політичної, економічної, промислової та іншої діяльності людини.

Топонімія кожного народу, в тому числі й українського, становить конгломерат різномовних елементів, що передували автохтонним або нашаровувались у часовій вертикалі на них; елементів, які відображали давні міграційні потоки та мовні інфільтрації.

Назви географічних об'єктів завжди привертали увагу ономастів. На сучасному етапі українські ономастичні студії представлені широким спектром ареальних та регіональних досліджень різноаспектного характеру. Однак вивчення української регіональної мікротопонімії тільки набирає обертів. Нині ґрунтовно досліджений мікротопонімний матеріал лише окремих регіонів України, зокрема Рівненщини (Я.О. Пура), Чернігівсько-Сумського Полісся (Є.О. Черепанова), Підгір'я (О.І. Михальчук), Західного Поділля (Н.І. Лісняк), Чернівецької області (І.Г. Чеховський), Сколівщини (Н.В. Сокіл). Територія басейну річки Ужа в межах Закарпатської області ще не була об'єктом комплексних мікротопонімійних студій.

Мікротопоніми є справжніми історичними пам'ятками, що відображають здатність концентрувати в собі історичне минуле. У широкому розумінні мікротопоніми - це назви, що виникли для найменування таких географічних об'єктів, як частини населених пунктів, дороги, стежки, поля, пасовиська, урочища, ліси, ріки, потоки, джерела, озера, болота, загати, підвищення, вершини, гірські хребти, низини, урвища, кладовища, огороджені місця, різні споруди тощо.

Актуальність дисертаційного дослідження, отже, полягає в необхідності фіксації, систематизації, опрацюванні та введенні до наукового обігу мікротопонімного матеріалу, в потребі монографічного опису мікротопонімів басейну річки Ужа (на матеріалі українських говірок Закарпаття). Актуальним також є семантичний аналіз базових назв, визначення назвотвірних моделей мікротопонімів досліджуваного регіону та встановлення динаміки назвотворення на основі доступних архівних джерел.

Зв'язок роботи з науковими проблемами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з комплексною науковою темою “Сучасний ономастикон України та національна, соціальна і правова специфіка його відтворення” (ДР 0107U001179), яка виконується в Ужгородському національному університеті, та комплексною науковою темою кафедри української мови Ужгородського національного університету “Українські говори Карпат у взаємозв'язках із українською літературною мовою та іншими мовами та діалектами”. Тема затверджена на засіданні вченої ради УжНУ (протокол № 4 від 30 березня 2006 р.) і на Науковій координаційній раді “Українська мова” в Інституті української мови НАН України (протокол № 34 від 21 листопада 2006 р.).

Мета дисертації - комплексно дослідити мікротопоніми басейну річки Ужа (далі - брУ) в межах Закарпатської області. Досягнення окресленої мети передбачає виконання таких основних завдань:

1) виявити, зафіксувати та описати мікротопоніми досліджуваного регіону на синхронічному та діахронічному зрізах;

2) встановити зв'язок мікротопонімної системи регіону з історією краю, його природними умовами, діалектною здиференційованістю;

3) уточнити специфічні діалектні особливості говірок досліджуваного регіону на базі зібраного пропріального матеріалу;

4) дослідити основні різновиди мікротопонімних варіантів та особливості їх функціонування;

5) здійснити класифікацію мікротопонімів за структурно-семантичними та назвотвірними ознаками; виявити продуктивність основних назвотвірних моделей та відповідних формантів;

6) провести лінгвокультурологічний аналіз назв, утворених від конотативних топонімів;

7) укласти словник мікротопонімів басейну річки Ужа Закарпатської області (на матеріалі українських говірок Закарпаття).

Об'єкт дослідження. Наукова робота базується на мікротопонімному матеріалі басейну річки Ужа, особисто зібраному в польових умовах протягом 2003-2007 рр., який уперше стає об'єктом спеціального ономастичного дослідження. Адміністративно в межах України басейн річки Ужа охоплює Великоберезнянський, Перечинський та частково Ужгородський райони Закарпатської області, на території яких функціонують ужанські говірки, що належать до західнозакарпатської говіркової групи південно-західного наріччя української мови.

Предметом дослідження є структурно-семантичні та назвотвірні особливості мікротопонімів басейну річки Ужа (сучасна українська територія), закономірності їх творення.

Джерельною базою дослідження слугували мікротопоніми, зібрані нами від респондентів, що є корінними жителями населених пунктів. Унаслідок обстеження 63 населених пунктів басейну ми виявили та зафіксували близько 9 000 мікротопонімів та їх варіантів на позначення понад 6 370 географічних об'єктів. Опитування респондентів проводилося за “Програмою збирання матеріалів для дослідження топоніміки в Україні” К.К. Цілуйка. Крім власних матеріалів, зібраних у польових умовах на сучасному етапі, у дисертації використані доступні архівні рукописні документи середини ХІХ-початку ХХ ст. (описи кордонів, реєстри та мапи земельних наділів) Закарпатського обласного архіву у м. Берегові та анкетні матеріали, уміщені в праці О.Л. Петрова “Карпаторусские межевые названия из пол. ХIХ и из нач. ХХ века”.

Методика дослідження визначається його метою і завданнями. Вона ґрунтується на таких поширених у лінгвістиці методах, як описовий, зіставно-типологічний. Метод лінгвістичного спостереження та опису застосовано для інвентаризації, систематизації й класифікації мікротопонімних одиниць і їх структурних компонентів, а зіставно-типологічний - для інтерпретації назвотвірних особливостей мікротопонімів та семантики їх базових назв у момент найменування. Використано також елементи етимологічно-реконструкційного й статистичного (кількісний підрахунок фактів) аналізу, які забезпечили можливість побудови номінативно-семантичних моделей назв, а структурний метод - для виокремлення структурно-назвотвірних одиниць.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше вводиться в науковий обіг новий мікротопонімний фактичний матеріал басейну річки Ужа Закарпатської області (в контексті українських говірок Закарпаття). Уперше здійснюється його різнопланове дослідження: виконано структурно-семантичний, назвотвірний та етимологічний аналіз на синхронічному та діахронічному зрізах; запроваджується класифікація мікротопонімів за назвотвірними та структурно-семантичними характеристиками; визначено характер та особливості мікротопонімних варіантів. Запис мікротопонімів у фонетичній транскрипції допоміг створенню вичерпної характеристики діалектної системи ужанських говірок західнозакарпатського масиву, що дало можливість уточнити закономірності формування й розвитку закарпатських говірок на базі пропріального матеріалу.

Теоретичне значення дисертації зумовлене тим, що вона є внеском у систематизацію теоретичної й практичної бази дослідження мікротопонімів брУ. Отримані результати розширюють наукові знання про роль та місце мікротопонімів у топонімічній системі. Вони дають змогу глибше пізнати природу та специфіку мікротопонімних одиниць, особливості їх функціонування, доповнюють інформацію про назвотвір мікротопонімів. Окремі узагальнення, висловлені в тексті дисертації, сприятимуть подальшій розробці, уточненню теоретичних засад української мікротопоніміки, як і ономастики загалом.

Практичне значення роботи. Ономастичний матеріал, проаналізований у тексті дисертації, а також у словнику мікротопонімів брУ, може бути використаний у лінгвогеографії та лексикографії при укладанні словника мікротопонімів України, “Українського ономастичного атласу”, “Слов'янського ономастичного атласу”. Структурно-семантичний аналіз назв дав змогу вичленувати та відтворити чимало антропонімів та вузькорегіональних географічних термінів, що слугуватимуть базою поповнення реєстру словника закарпатських антропонімів та словника географічних термінів Закарпаття. Результати дослідження можуть бути застосовані в навчальному процесі при вивченні історії української мови, лексикології, діалектології, при читанні спецкурсів з ономастики, лінгвокультурології, краєзнавства, у навчально-виховній роботі в школах, а також при написанні історії окремих населених пунктів.

Особистий внесок автора. Усі матеріали, на основі яких виконана праця, автор зібрав у польових умовах, а результати дослідження одержав самостійно.

Апробацію роботи здійснено на міжнародних наукових конференціях із функціональної лінгвістики “Язык и мир” (Ялта, 2003, 2006, 2007), міжнародних наукових конференціях “Мова і культура” (Київ, 2003, 2004, 2006), міжнародних наукових конференціях “Номинация и дискурс” (Мінськ, 2006, 2008), міжнародній ономастичній конференції “Nomen est omen” (Чернівці, 2007), міжнародній науковій конференції, присвяченій пам'яті Миколи Грицака “Українська діалектна лексика як об'єкт словникарства та лінгвогеографії” (Ужгород, 2008), міжнародній міжвузівській науковій конференції “Актуальные проблемы лингвистики” (Сургут, 2008), на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій пам'яті професора Василя Добоша (Ужгород, 2005), Всеукраїнській ономастичній конференції (Ужгород, 2009), на наукових конференціях професорсько-викладацького складу Ужгородського національного університету (Ужгород, 2005-2008) та Закарпатського державного університету (Ужгород, 2008, 2009). Результати дослідження обговорено на засіданні кафедри української мови Ужгородського національного університету, розширеному засіданні кафедри української мови та кафедри словацької філології УжНУ, кафедри ділової іноземної мови та перекладу й кафедри суспільних дисциплін та туризму Закарпатського державного університету, кафедри філології Закарпатського угорського інституту імені Ференца Ракоці ІІ (Ужгород, 2008), засіданні кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (Івано-Франківськ, 2009).

Публікації. Результати дослідження висвітлено у 18 публікаціях, із яких 14 надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України (дві роботи в співавторстві). У статтях, написаних у співавторстві, автором виконано конкретну розробку проблеми, обґрунтування висновків.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури (311 позицій). Основний текст викладений на 202 сторінках. Додатки (499 с.) до роботи оформлено як окремий том дисертації, що включає Додаток А “Словник мікротопонімів басейну річки Ужа (на матеріалі українських говірок Закарпаття)” (477 с.), Додаток Б “Географічні об'єкти брУ”, Додаток В “Список інформаторів” (20 с.), Додаток Ґ “Карта басейну річки Ужа”. Повний обсяг дисертаційного дослідження - 732 сторінки. У тексті дисертації представлено 19 таблиць та 1 рисунок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет дослідження, розкрито наукову новизну, особистий внесок автора, висвітлено теоретичне та практичне значення, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, а також описано джерельну базу, принципи й методи її наукового аналізу, подано відомості про апробацію отриманих результатів, публікації з теми дисертації та структуру роботи.

У першому розділі - “Теоретичні засади дослідження мікротопонімії” - простежено історію розвитку топонімних студій в Україні, представлено основні принципи аналізу назв географічних об'єктів, подано базові теоретичні засади дослідження мікротопонімії басейну річки Ужа.

Підрозділ 1.1 - “До історії проблеми” - містить аналіз сучасних українських ономастичних студій, які презентовані регіональними та ареальними дослідженнями різноаспектного характеру.

Перше комплексне введення в науковий обіг мікротопонімів та їх аналіз у другій половині ХХ ст. (хоча й у компаративному ключі) здійснила Т.І. Поляруш у 1971 р., а згодом подібна праця з'явилася у 1974 р. (Л.П. Стичишиної). Базовими для сучасних досліджень стали принципи аналізу мікротопонімів, подані в працях Я.О. Пури та Є.О. Черепанової.

Наступним внеском у вивчення мікротопонімії України є дисертаційні роботи І.Г. Чехoвського “Мікротопонімія Чернівецької області в історичному аспекті (утворення на базі народної географічної термінології)” (1996), О.І. Михальчук “Мікротопонімія Підгір'я” (1998), Н.І. Лісняк “Мікротопонімія Західного Поділля” (2004), Н.В. Сокіл “Мікротопонімія Сколівщини” (2007). Ці дисертації засвідчують різнобічний підхід до принципів та прийомів аналізу мовного матеріалу.

Крім названих комплексних студій, у кінці ХХ - на початку ХХІ ст. вийшли друком статті, предметом дослідження яких є структура, семантика, етимологія тощо мікротопонімів окремих регіонів (О.Л. Бабічевої, С.О. Вербича, Т.О. Гаврилової, Т.В. Громко та ін.).

Закарпатоукраїнська топонімія привертає увагу вчених з XIX ст. (М.М. Лучкай, І.А. Панькевич, О.Л. Петров, Г.М. Стрипський та ін.). Зацікавлення окремими проблемами закарпатської топонімії не зменшилося i в повоєнний час (М.В. Банк, М.А. Грицак, Й.О. Дзендзелівський, В.В. Німчук, П.П. Чучка та ін.). Значний внесок у вивчення топонімів Закарпаття зробив К.Й. Галас.

У підрозділі 1.2 -“Статус мікротопонімів як окремого топонімічного класу” - проаналізовано наукові погляди на принципи віднесення тих чи інших назв географічних об'єктів до мікротопонімів.

У дослідженнях другої половини ХХ ст. з'являються спроби дати визначення терміна мікротопонім, встановити його природу, ознаки, принципи та критерії виділення тощо. Перші наукові розвідки стали фундаментом закріплення терміна в ономастичній термінології та сприяли подальшому його функціонуванню.

У науковій літературі подаються різні дефініції мікротопоніма: “назва об'єкта локального значення” (В.В. Німчук), “назви малих об'єктів: джерел, полів, долин, ярів, доріг, мостів, колодязів, частин населених пунктів і так далі…” (В.А. Ніконов) та ін. Ю.О. Карпенко, наприклад, виділяє такі основні ознаки мікротопонімів: вони легко змінюються, замінюються або ж зникають зовсім; у мікротопонімії дистанція між власними та загальними назвами мінімальна; мікротопоніми й географічні терміни нерозривно між собою пов'язані; важливим джерелом мікротопонімії є власні назви людей та географічні назви, хоча апелятиви теж слугують базою для їх утворення; для мікротопонімії характерні переважно безформантні утворення тощо.

Серед небагатьох науковців, які не визнають потреби в уживанні терміна мікротопонім, - К.Й. Галас. Він уважає недоцільним виділяти мікротопоніми в окремий клас.

На нашу думку, окреслення чітких меж та обсягу мікротопонімії можливе лише за умов докладного вивчення мовних особливостей усіх топонімічних класів. Як зазначає В.В. Лучик, практично всі мікротопоніми входять до складу основних топонімічних класів і лише окремі з них позначаються спеціальними термінами - мікрогідроніми, мікроойконіми, мікроороніми, мікрохороніми, дрімоніми, лімноніми, спелеоніми, частина ергонімів та деякі інші.

Серед домінувальних ознак, які дозволяють виділити мікротопоніми в окрему групу, на наш погляд, варто назвати такі: 1) вузька сфера вживання (в основному в межах одного населеного пункту, це пов'язано з номінацією об'єктів локального значення); 2) утворення переважно на базі місцевої говірки; 3) усна передача та поодинока фіксованість у письмових джерелах; 4) відносна недовготривалість функціонування назв у зв'язку зі зміною поколінь мовців та перетвореннями в географічному середовищі; 5) варіативність мікротопонімів, що зумовлюється вищенаведеними фактами. Категоріальними ознаками мікротопоніма як мовної одиниці (вслід за О.П. Карпенко) вважаємо їх тісний зв'язок здебільшого з апелятивною лексикою.

Підрозділ 1.3 - “Основні аспекти вивчення мікротопонімного матеріалу” - висвітлює основні принципи лінгвістичної розробки українського топонімного матеріалу, яка розпочалася в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Ураховуючи названі ознаки мікротопонімів, можемо стверджувати, що незаперечним фактом стає дослідження онімів саме на базі місцевих говірок, оскільки зафіксований діалектний матеріал дав змогу з'ясувати особливості утворення та функціонування цих назв.

У процесі укладання словника мікротопонімів брУ (на матеріалі українських говірок Закарпаття) ми дотримувалися певних вимог, серед яких, наприклад: польові записи відтворені фонетичною транскрипцією; усі компоненти багаточленних назв подані з великої літери; словникова стаття, крім лінгвістичної інтерпретації назви, містить відомості про територію поширення мікротопоніма та структурно-семантичні й назвотвірні відповідники з мікротопонімії інших регіонів тощо.

Семантичний опис і класифікація топонімів дають можливість виявити окремі категорії топонімоутворювальних назв і зробити ряд узагальнень для встановлення певної системності на семантичному рівні. Базові назви мікротопонімів виокремлюються на основі загальнотопонімічних принципів номінації. Дослідження семантичного аспекту мікротопонімів дозволяє якісно виконати структурний аналіз, який, у свою чергу, визначає достовірність словотвірного аналізу. Останній вимагає визначення назвотвірних моделей та специфіки базових назв, виявлення функцій тих формантів, які брали участь у творенні певного типу назв географічних об'єктів.

Останнім часом з'являються якісно нові класифікації, які засвідчують спробу дослідників синтезувати кілька аспектів дослідження топонімів (див. праці Д.Г. Бучка, М.М. Торчинського).

У підрозділі - 1.4 “Назвотвірний аналіз мікротопонімів” - запропоновано (вслід за К.Й. Галасом) термін назвотвірний аналіз використовувати замість загальноприйнятого та традиційно вживаного терміносполучення словотвірний аналіз, оскільки мікротопоніми як пропріальні одиниці можуть бути не лише словом, але й словосполученням чи реченням. Основною причиною такого явища є взаємозв'язок та нерозривна єдність кількісних та якісних характеристик предмета, що є об'єктом називання.

Важливим для визначення та дослідження назвотвірних особливостей мікротопонімів брУ є розуміння власної назви географічного об'єкта як одиниці, що утворилася, функціонує та еволюціонує в часі. Це дало змогу з'ясувати, яким способом і за допомогою яких назвотвірних засобів утворено мікротопонім, дозволило виокремити продуктивні назвотвірні моделі та проаналізувати назвотвірний потенціал мікротопонімії басейну річки Ужа.

У другому розділі - “Умови виникнення, розвитку та функціонування мікротопонімії регіону” - основна увага зосереджена на розгляді основних факторів появи та функціонування мікротопонімів басейну Ужа. У розділі презентовано аналіз мікротопонімів брУ в діахронічному аспекті та визначено різновиди мікротопонімних варіантів.

Характер та напрямок топонімічних досліджень дуже часто визначається умовами, за яких відбувся процес найменування. Тому комплексний мовний аналіз мікротопонімів неможливий без урахування та визначення фізико-географічних особливостей, історії заселення та діалектної строкатості регіону (2.1). Мікротопонімія регіону піддається впливові зовнішніх і внутрішніх факторів як у момент свого створення, так і в період функціонування. Мікротопонімія басейну Ужа в межах Закарпатської області витворилась у специфічних географічних, етнокультурних, історичних та лінгвальних умовах.

Ужанська Долина розташована в гірській системі Українських Карпат й охоплює частину Полонинських Карпат та Вулканічних Карпат. Гористий рельєф визначає особливості інших природних характеристик. Заселення територій у районі басейну річки Ужа проходило нерівномірно. Це, передусім, пов'язано з рельєфом (заселення відбувалося в напрямку рівнина > гірська місцевість). Уже до кінця ХVІІІ ст. з'явилися практично всі сучасні населені пункти (Л. Деже). Корінними жителями заселених територій були автохтонні українці, про що свідчить і мікротопонімна система досліджуваного регіону. Мікротопоніми утворилися переважно на базі значної частини ужанських (західнозакарпатська говіркова група) говірок, які належать до середньозакарпатського масиву говорів карпатської групи діалектів південно-західного наріччя, і зберегли ряд давніх фонетичних і морфологічних діалектних рис регіону: ліс Кэн'с'коi (Мирча), поле Ббсыо (Малий Березний), урочище На Грйбени (Завосина), поле На Стун:ич'иш':ох (Буківцьова).

Підрозділ 2.2 - “З історії ужанської мікротопонімії” - присвячено дослідженню розвитку мікротопонімії брУ, яку можна простежити переважно на матеріалах історичних документів середини, кінця ХІХ ст., початку ХХ ст. В історичних джерелах, датованих раніше, мікротопоніми зустрічаються надзвичайно рідко або фіксація їх узагалі відсутня. Історичний розвиток мікротопонімії брУ відображає розгалужену семантику базових назв, розвинені структурні типи онімів та їх назвотвірні моделі.

Лексична база зафіксованих у документах мікротопонімів є традиційно сталою. Хронологічно основну кількість мікротопонімів брУ утворювали назви українського походження. Наслідки мовних контактів на території басейну незначною мірою позначилися на формуванні мікротопонімії Ужанщини. У середині ХІХ ст. спостерігалися вкраплення словацьких (напр., вулиця Грбц'ка - Перечин), угорських (напр., поле Тувы - Люта), східнороманських (напр., ліс Мфн'ч'іў - Гусний) елементів. Із початку ХХ ст. ужанська мікротопонімія поповнилася російськими (напр., гора Перехр'усток - Кам'яниця) та німецькими (напр., ліс Шлфўґ - Завосина) запозиченнями (див. табл. 1). Зауважимо, що базою утворення більшості мікротопонімів слугували адаптовані до системи української мови апелятиви, які функціонують у місцевому мовленні як усталені географічні терміни (напр., поле Тббла - Порошково). І лише декілька назв утворилися на базі запозичених термінів (напр., поле Скерешура - Турички). Етимологічно непрозорі назви становлять відносно малий відсоток (0,2%).

Таблиця 1. Етимологічний склад мікротопонімів брУ в середині ХІХ - поч. ХХІ століття

Елементи Час фіксації	Слов'янські	Неслов'янські
	Українські	Російські	Словацькі	Угорські	Румунські	Німецькі
сер. -кін. ХІХ ст.	98,7 %	--	0, 1 %	0,7 %	0,5 %	--
кін. ХХ-поч. ХХІ ст.	96,7 %	0,6 %	0,2 %	1,3 %	0,7 %	0,3 %

Мікротопоніми середини ХІХ ст. загалом відображають закономірні тенденції назвотворення. На цей час уже засвідчені практично всі назвотвірні моделі, представлені у ХХІ ст.: Pazsiki, Bipkova (Беґендяцька Пастіль), Podoz Valom (Домашин), Nadlaz (Забродь), Touste, Waskoviat (Волосянка) тощо.

У підрозділі 2.3 - “Особливості функціонування мікротопонімних варіантів басейну річки Ужа” - проаналізовано варіанти мікротопонімів брУ, які є надійною базою вивчення діалектної системи досліджуваного регіону та особливостей збереження культурної інформації в слові. Виявлення, фіксація та аналіз мікротопонімних варіантів допоможе глибше вивчити специфіку утворення та функціонування мікротопонімів, оскільки вони вказують на динаміку назв у межах однієї системи.

Значна частина (?35%) мікротопонімів басейну річки Ужа існує у вигляді декількох (двох, трьох) рівноправних варіантів. Поділяємо їх на такі основні групи: фонетичні (61%) - поле Грббфўч'ик / Грббуўч'ик (Беґендяцька Пастіль), морфологічні (14,3%) - частина міста Міл'бшкуў / Міл'бшкфво (Перечин), назвотвірні (2,8%) - частина села Банац'к'нў Пр?г'ін / Банац'ким / Банац'к'нўс'киi Убпшарок (Люта), народноетимологічні (1,2%) - поляна Л'ітувиш':е / Л'утувиш':е (Тихий), різновікові варіанти (0,6%) - поле Штац'ійун / Стбнц'ійа (новіша назва) (Перечин), варіанти, які наочно демонструють еволюційний характер функціонування власної назви (2,9%) - потік Пилипуў / Пилипуў Пфтук (Зарічово), ситуативні варіанти (17,2%) - ліс Ближниi Кбминиц' / Дблниi Кбминиц' (Липовець) тощо.

У третьому розділі - “Семантичний аналіз базових назв мікротопонімів басейну річки Ужа” - визначено та описано основні семантичні групи базових назв мікротопонімів брУ, з'ясовано специфіку кожної з них.

Мікротопонімний матеріал брУ вказує на значну кількість відапелятивних назв (55,5%), у межах яких виділяємо тематичні групи (3.1). Переважаючими базовими елементами є локальні діалектні географічні терміни, специфіка використання яких пов'язана з вузькою сферою їх уживання та функціонування. Місцева географічна термінологія характеризується деталізацією, яка нерівномірно представлена в окремих розрядах терміносистеми, що, безперечно, спричинено географічними умовами Ужанщини.

Базові апелятиви найчастіше позначають особливості рельєфу - гора Гэрка (Порошково), поле Йбдзина (Тихий), урочище Снл:іш':а (Костьова Пастіль); рослинного покриву - поле Дрбч'а (Турички), поле Вілшбн'а (Луг), ліс Космбтиц' (Завосина); тваринного світу - урочище Бфрсуч'ина (Дубриничі); ґрунту - урочище Закбл'н'і (Стричава), поле Піскфвбтиц' (Смерекова); гідрооб'єктів - потік Ж':бра (Гусний), потік Теплич'ина (Лікіцари); геометричних параметрів географічних об'єктів - гора Бэбен (Кам'яниця), поле Кривбк (Невицьке), поле Попирич'ины (Маюрки); місць, що характеризуються різним ступенем освітленості сонцем - поле Збт'ін' (Тур'я Бистра), ліс Осфўн'а (Мирча).

Зміни та перетворення в соціально-економічному устрої суспільства зумовили появу мікротопонімів, мотивованих назвами на позначення землеробської діяльності людини, що пов'язана, насамперед, із освоєнням земельних площ - поле Вранич'ки (Люта), поле Скорудиш':е (Мокра), поле Вэч'исток (Чорноголова), поле Голфўн'а (Липовець), поле Пастун:ик (Тур'я Пасіка) та одиниць, базові назви яких указують на умови та тип поселення, розвиток промислів та ремесел, позначають певний тип споруд тощо: частина села Гушстбк (Домашин), частина села Вал'кэўн'а (Зарічово), урочище Пелйўниш':а (Буківцьова), частина села Пилб // Пілб (Люта) та ін.

Групу назв відапелятивного походження поповнюють відатрибутивні моделі. Атрибутивні компоненти найчастіше конкретизують розмір, місце розташування, кількість, зовнішні ознаки тощо: ліс Шблин'і Вйршки (Тихий), ліс Куртиi Ш':фўбп (Мирча), урочище Гнила Мфч'ар' (Чорноголова), джерело Ц'бпкана Вуда, ліс Мбч'ач'иi Городук (Тур'я Бистра), урочище Опалйниi Жфл'ібп (Ставне) тощо.

У творенні мікротопонімів брУ беруть участь прийменники, які найчастіше слугують засобом орієнтації в просторі (куло, на, ў, за, над, пуд, мйдж'и, сйрек, вир'х, ниже, гфр'н, з, із:а, спуд, дфл'н та ін.): дорога На Триц':бток (Ужок), урочище За Бир'ц'ом (Гусний), частина села Мидж'и Хижами (Руський Мочар), поле Вир' Збгород (Лікіцари) та ін.

Зафіксоване одиничне утворення відвигукового походження - урочище Хвбла Бфгу (Люта) та, можливо, віддієслівного - частина села Пересеили Н'а (Люта) (< імператив пересеили н'а).

Базовими назвами мікротопонімів басейну виступають і пропріальні одиниці (3.2): антропоніми (24%), мікротопоніми (19%) та ойконіми (1,5%).

Базовими іменами (3.2.1) для мікротопонімів брУ стали відкомпозитні слов'янські автохтонні - ліс Гранува (Сімир), поле Борисова//Борисфвы (Сімирки), християнські - поле Вас'кэў (Завосина), сінокіс Гриц'к'нў Горбук (Тихий), біблійні - лісова поляна Абрэмфва Лэч'ка (Руський Мочар), поле Гбдин Горбук (Вішка), угорські - ліс Бндришфва Млбка (Руський Мочар), поле Дж'элфва (Новоселиця) та німецькі власні імена - поляна Ганфва (Кам'яниця). мікротопонімія басейн річка уж

Мікротопоніми, базовими назвами яких є прізвища та прізвиська, представлені переважно одночленами з традиційними для закарпатського антропонімікону формантами (-ак, -ик, -ко, -ич, -ун, -ела, -иґа, -ат, -фўка та ін.): поле Антблик (Сімирки), поле Мателйшково (Мокра), частина села Беицанич'н (Люта), поле Ладунувы Пфл'анки (Завбуч), поле Меґйлфвы Кублики (Мокра), урочище Салфўкфва Пбс'іка (Гусний) та інші. Одиничними є випадки використання антропонімів складеної будови: поле Петрб Ч'авбрґфвого Пбс'іка (Гусний), поле Сл'нпого Микэлы Пбс'іка (Вільшинки).

Окремо виділяємо мікротопоніми, базові назви яких виявляють подвійну мотивацію, тобто є співзвучними з апелятивами на позначення рослинного та тваринного світу або з особовими іменуваннями, що вказують на професію, заняття, соціальне становище, етнічну належність тощо: поле Профйсфрова Йбма (Луг), поле Жывбн'с'к'і Йбмы (Вішка), поле Жыдфва Йбма (Мокра), поле Баранува Р'нз'н'а (Стричава) тощо.

Жіночі імена рідше ставали базою для мікротопонімів: поле Ержиноi (Люта), поле Рэз'іны Ниўким (Новоселиця). Активну участь у творенні відантропонімних дериватів брали й андроніми: поле Д'ур'эл'ч'ин Паi (Завбуч), поле Тапшбнин Горбп (Смерекова).

Цікавими з погляду творення та функціонування є мікротопоніми, базовими назвами яких стали вже існуючі назви міст, країн (конотативні топоніми) (3.2.2): частини сіл Бнгл'ійа (Зарічово), Кэба (Вішка), Йегимпет, Ч'орнубыл' (Люта), Лундон (Луг), Шанхбi (Дубриничі), Штбты (Перечин) та ін. Розглядаємо ці назви в лінгвокультурологічному аспекті.

Конотативні назви ввійшли в онімну систему брУ завдяки розвитку різноманітних референтних значень: `віддалене місце' (Йегипет, Кэба, Тэзла), `багатолюдне місце' (Китбi, Шанхбi) `місце на річці, де вранці завжди густий туман' (Лундон), `місце, де проживають заможні люди; елітний район' (Бнгл'ійа, Штбты), ?куток, з мешканцями якого завжди відбуваються небезпечні пригоди' (Сбнта-Ббрбара, Твін Пікс), ?холодне і вологе місце, небезпечне місце' (Ч'орнубыл') тощо. На місцевому ґрунті з первинних конотацій відбувається подальший розвиток багатьох оригінальних значень.

Значна кількість мікротопонімів утворена від ойконімів - назв населених пунктів, біля або на території яких знаходиться іменований об'єкт: річка Внш':бнка (Костринська Розтока), поле Бістр'бн'с'к'і Пбс'іки (Луг).

Окрему групу складають назви географічних об'єктів, базовими одиницями яких стали мікротопоніми (3.2.3). Використання цих номенів у назвотворенні, на нашу думку, пояснюється контактним, ідентичним або частково ідентичним розташуванням географічних об'єктів. Базовими для відмікротопонімних дериватів найчастіше слугували назви гідрооб'єктів, кутків села, урочищ, полів, лісів, гір тощо: частина села Лозины (Порошково), потік Гаiдук'нўс'киi Пфт'ік (Вішка), потік Брус'н'бн'с'киi (Тур'я Пасіка).

У четвертому розділі - “Назвотвірні моделі мікротопонімів басейну річки Ужа” - зосереджено увагу на розгляді основних назвотвірних моделей мікротопонімів брУ, проаналізовано засоби творення мікротопонімів, визначено структуру назв. Здійснено спробу показати реалізацію семантичних груп та назвотвірних формантів у межах кожної моделі. Аналіз назвотвірних особливостей дозволив виділити основні моделі творення мікротопонімів Ужанщини (див. табл. 2).

Семантична розгалуженість базових апелятивів моделі “апелятив у сингулярній формі > власна назва” (4.1.1) представлена широким спектром значень - від географічних термінів до назв на позначення культурно-господарських об'єктів: поле Ріпл'бнка (Лікіцари), поле Фіґэра (Люта). Мікротопоніми моделі “апелятив у плюральній формі > власна назва” (4.1.2) поступаються кількісно назвам в однині: урочище Снл:іш':а (Костьова Пастіль), ліс Смерйки (Луг). Невелика група мікротопонімів (4.1.3) представлена утвореннями, базові назви яких є готовими багатокомпонентними сполуками на позначення різних понять (“апелятив-двочлен > власна назва (двочлен)”): дорога Хрйсна Доруга (Малий Березний), урочище Хвбла Бфгу (Люта).

Таблиця 2. Кількісні співвідношення назвотвірних моделей мікротопонімів брУ

Назвотвірна модель	%
“Апелятив > мікротопонім”	29,55
“Власна назва > мікротопонім”	7,86
“Узгоджене означення + апелятив > двочленна назва”	20,87
“Узгоджене означення + мікротопонім > двочленна назва”	6,11
“Неузгоджене означення + апелятив > двочленна назва”	1,46
“Двочленна / тричленна назва > одночленна / двочленна назва”	Субстантивіти	14,61
	Еліптити	12,78
	Номінативіти	3,21
	Субстантивовані назви у ґенітивній формі	0,56
“Антропонім / ойконім + формант”	2,99

Окрему групу становлять назви зразка “власна назва > мікротопонім” (4.2). Мікротопоніми творилися від конотативних топонімів (модель “топонім (ойконім) > мікротопонім”) (4.2.1): Бнгл'ійа (Зарічово), Йегимпет (Люта), антропонімних одиниць (“антропонім у називному відмінку однини / множини > мікротопонім”) (4.2.2): поле Фйдиіниіц' (Сімирки), урочище Станки (Гусний). Найбільшу групу становлять мікротопоніми, базовими для яких є родинні назви: частини села Риґаны, Шанты (Люта).

Для окремої групи назв базовими одиницями стали мікротопоніми (4.2.3). Дані, отримані в польових умовах, дозволили досить точно встановити взаємоперехідні зв'язки між однойменними назвами: поле Квасныi Пфт'ік < потік Квасныi Пфт'ік (Ужок), ліс Рожук < гора Рожук (Чорноголова).

Атрибутивні компоненти моделі “означення + апелятив > двочленна назва” (4.3) за семантичними та словотвірними характеристиками неоднорідні. З-поміж них виділяються відапелятивні, відантропонімні, відтопонімні та відмікротопонімні деривати з характерними топонімотвірними формантами. Стрижневим компонентом мікротопоніма, що має вигляд словосполучення, частіше є місцевий географічний термін, слово, що називає тип господарських угідь, будівель тощо, рідше - мікротопонім.

Для мікротопонімної моделі брУ “узгоджене означення, виражене апелятивом + апелятив > двочленна назва” (4.3.1) характерний лише прямий порядок розташування складників: ліс Дикиi Вйршок (Ужок), поле Кус'і Нивы (Чорноголова).

Серед найбільших мікротопонімних моделей особливе місце займають відантропонімні утворення (“узгоджене означення, виражене антропонімом + апелятив > двочленна назва”) (4.3.1) з формантами -іў, -уў, -ов-, -фв-, -ин-, -с'к-, -ц'к-, -ус?к-, -іўс'к-, -уўс'к-, -фўс'к-, -ан'с'к- тощо. Структурно аналізовані назви представлені переважно двочленами в однині й множині: джерело Дж'бндфва Стэн:а (Княгиня), поле Д'акувы Долинки (Смерекова), поле Шелепч'ишина Гфрфдина (Порошково), поле Кухтэс'ка Пфл'анка (Вільшинки).

У моделі “узгоджене означення, виражене топонімом + апелятив > двочленна назва” відтопонімне означення (відойконімне, відмікротопонімне) має формант -ськ-: Липэўс'киi Вйршок (Полянська Гута), потік Паленин'с'киi Пфч'ік (Люта).

Атрибутивні компоненти мікротопонімів Ужанщини, утворених за моделлю “узгоджене означення, виражене апелятивом + мікротопонім > двочленна назва” (4.3.2), зазвичай представлені бінарними опозиціями й перебувають в антонімічних відношеннях: урочище Мал'н Рфзт'іч'ки - урочище Внл'ік'і Рфзт'іч'ки (Луг), урочище Нфвиi Мат'ійфвиц' - урочище Стбриi Мат'ійфвиц' (Пастілки).

Значення присвійності (підрозділ 4.3.3. “Неузгоджене означення + апелятив > двочленна / тричленна назва”) виражається також антропонімами в застиглій формі родового відмінка однини чи множини (в препозитиві / постпозитиві) - поле Грич':ат Горбп (Люта), поле Милниц'кого Пбс'іка (Гусний) та сполученням прийменника (за, коло, з, на, у та ін.) із власною назвою - поле Лэка За Пл'ншкфў (Забродь), потік Пфтук Зс Пйтрфвиц' (Невицьке). Остання модель дуже часто еліптизується.

Окремо виділяємо мікротопонімну модель “двочленна / тричленна назва > одночленна / двочленна назва” (4.4). Найбільшу групу утворюють субстантивіти (назви, які “первісно мали вигляд двочленної назви, але згодом утратили означуваний член, після чого член означуючий субстантивувався” Галас К.Й. Словник українських топонімів Закарпаття / К.Й. Галас // Українська мова на Закарпатті у минулому і сьогодні: матеріали науково-практичної конференції (Ужгород, 5-6 травня 1992 p.). - Ужгород, 1993. - С. 112-113.) (4.4.1), які представлені відантропонімними (з формантами -ов-, -ин, -ськ-) - поле Давыдовоi (Лікіцари), урочище Жапк'нўс'коi (Тихий), відойконімними й відмікротопонімними (на -ськ-) - поле Л'ут'бн'с'киi (Сухий), гора С'т'нн'с'ка (Княгиня) та відапелятивними дериватами - ліс Ч'урниi (Луг), поле Малич'к'і (Малий Березний) тощо. Засвідчено один мікротопонім із давнім суфіксом -*jь - потік Доморбдж' (Перечин).

За нашими спостереженнями, еліптити (“прийменниково-відмінкові конструкції, назви, які, не будучи одиницями прикметникового походження, втратили, як і субстантивіти, означуваний член” Галас К.Й. Там само, с. 113.) складають значну частину назв мікротопонімної системи брУ (4.4.2). Мікротопоніми, які репрезентують структурну модель “прийменник + антропонім у непрямому відмінку”, представлені незначною групою еліптитів із прийменником куло: частина села Ктло Мблика (Люта), місце відпочинку Ктло Ч'фр'і (Новоселиця). Більшу групу прийменникових конструкцій складають назви, утворені за структурною моделлю «прийменник + мікротопонім у непрямому відмінку» з прийменниками на, пуд, над, понад, вир'х, выше та ін.: джерело На Фт'фвих Збрвах (Новоселиця), ліс Гфр'м Гурбом (Руський Мочар), стежка Дфл'м Рбкфвим Вйршком (Сухий), поле Уд Вфд'і (Кострини).

Сполучувальна здатність прийменника та потенційних ресурсів базових мікротопонімів визначила невелику групу, яка постала шляхом номінативізації (номінативіти - “новоутворені назви у формі називного відмінка, які сформувалися з еліптитів шляхом перетворення прийменника у префікс при паралельному усуненні флексії непрямого відмінка та з одночасною заміною її відповідною флексією (у тому числі й нульовою) називного відмінка” Галас К. Й. Цит. праця, с. 113.) (4.4.3): урочище Зач'икбн'ч'ат (Сімирки), лука Нбр'ігх (Ставне), джерело Нач':ертйжины (Гусний), ліс Ўжолобы (Руський Мочар).

Окрему групу становлять мікротопоніми, первісна форма яких зазнала скорочення й перетворилася на застиглу форму антропоніма в родовому відмінку (4.4.4. “Назви в ґенітивній формі”): поле Васіл'кфвйат (Забродь), поле Плит'ат (Сімирки).

Із певним застереженням виокремлюємо групу мікротопонімів, яка представляє структурну модель “антропонім / топонім / мікротопонім + формант > одночленна назва в однині / множині” (4.5). Сюди зараховуємо відантропонімні назви з поліфункціональними формантами -к-а, -ан'-а, -фвиц?, -фўц?і, -ш':ина, -уўн'а тощо, які можуть виражати посесивне та релятивне значення: поле Ґэбашка, поле Грицбн'а (Люта), поле Дбнкфўц'і (Дубриничі), річка Лік'іцбрка (Лікіцари). Подібні назви, за нашими спостереженнями, можна вважати похідними від двочленних конструкцій, зміна яких в одночлен одночасно супроводжується суфіксацією (наприклад, паралельне вживання в брУ назв - поле Іванч'икус'ка Лфка // Івбнч'иіч'ка (Кострини), поле Ґэбашфва // Ґэбашка (Люта)).

Ми виявили, що мікротопоніми басейну річки Ужа представлені одно- (ліс Лопбтин - Полянська Гута, поле Кэпы - Смерекова), дво- (потік Паленин'с'киi Пфч'ік - Люта, поле Фурдбн'ат Пуле - Зарічово), три- (урочище Дрэга Рбкус'ка Йбма - Липовець, джерело На Керитэўс'куi Пути - Сімир) та чотирикомпонентними (міст Муст У Вышн'у Рфстфку - Костьова Пастіль, поле Коло Х'іж'і Сол'ан'с'кого Станка - Стричава) назвами.

У висновках узагальнені результати дослідження. Відзначено, зокрема, таке:

Наша праця є першою спробою комплексного вивчення мікротопонімії басейну річки Ужа з урахуванням місцевої діалектної системи. Діалектна строкатість місцевих говірок спричинила високу розгалуженість фонетичних варіантів базових назв мікротопонімів і власне мікротопонімів. Мікротопонімія брУ зберегла ряд давніх фонетичних і морфологічних діалектних особливостей регіону: поле Ўбнч' (Гусний), поле Засбўкфвойе (Смерекова).

Географічно-адміністративний принцип виокремлення досліджуваної території Ужанщини дозволив виділити комплексну однорідну систему з погляду фізико-географічних характеристик (гористий рельєф, взаємозумовлений розвиток флори і фауни), історико-культурних процесів (заселення українського автохтонного населення), діалектного членування (функціонування західнозакарпатської говіркової групи) та адміністративних меж (63 населені пункти).

Робота над доступними архівними рукописними документами показала, що мікротопоніми зафіксовані переважно в матеріалах середини ХІХ- початку ХХ ст. Уже на той час мікротопонімія регіону була сформована й представлена практично всіма назвотвірними моделями, структурними типами та семантичними групами: Vosna polenka (Верxовина Бистра), Waskoviat (Волосянка) тощо. У більш ранніх рукописних джерелах мікротопоніми досліджуваного регіону не виявлені взагалі.

Семантичний аналіз базових назв мікротопонімів брУ дозволив виокремити три основні групи: апелятиви, антропоніми, топоніми (ойконіми й мікротопоніми).

Відапелятивні мікротопоніми (55,3%) представлені базовими назвами з широкою термінологічною розгалуженістю (назви на означення особливостей рельєфу, ґрунтового покриву, флори, господарського освоєння площ тощо): ліс С'ндл'іна (Домашин), поле Вапн'бр'ка (Новоселиця), потік Теплнц'і (Княгиня), ліс Гэш':ава (Завосина), поле Вранич'ки (Люта) та ін.

Продуктивну групу, яка стала базою утворення мікротопонімів брУ, представляють антропоніми (24%): чоловічі особові імена, жіночі імена, андроніми, прізвища та прізвиська. Більшість базових імен належить до іменника християнського календаря (імена східного обряду - Андр'нi, Гаврило, імена католицького календаря - Марцін, Штефан та єврейського календаря - Бдам, Гбда). Виділяємо також угорські (Андраш, Дйиж'іi) та німецькі імена (Ган). Прізвиська та прізвища, що стали базою місцевих мікротопонімів, за походженням і структурою переважно українські та здебільшого повторюють назвотвірні типи одиниць, характерні для української антропонімії Закарпаття.

Високою продуктивністю відзначені мікротопоніми, що утворилися на базі мікротопонімів (19%) та ойконімів (1,5%). Проведений лінгвокультурологічний аналіз назв, утворених на базі конотативних топонімів, дозволив уточнити основні значення та з'ясувати розвинені референтні конотації, які відображають образне мислення номінаторів та історико-культурні зміни у світі (Йегимпет, Китбi тощо).

Назвотвірний аналіз мікротопонімії басейну річки Ужа дав змогу визначити основні моделі утворення мікротопонімів: “апелятив > мікротопонім” - поле Жалива (Люта), “власна назва > мікротопонім” - кладовище Мелкбнич' (Костринська Розтока), “означення + апелятив > двочленна / тричленна назва” - поле Кач'урува Йбма (Мокра), поле Ч'ервйна Млбка (Сіль), “означення + мікротопонім > двочленна назва” - ліс Вусукиi Ш':фўбп (Мирча), “двочленна / тричленна назва > одночленна / двочленна назва” - поле Куло Смер'д'бч'ки (Перечин), ліс Мбсиін (Сімирки), інші утворення - частина села Нймиство (Тихий) тощо.

Із погляду структури мікротопонімія брУ представлена одно- (57,84 %), дво- (40,9 %), три- (1,19 %) та чотирикомпонентними назвами (0,07 %).

Переважна більшість базових апелятивів на сучасному етапі - українського походження (96,7 %) Серед іншомовних елементів виділяються угорські (1,3 %) (зарості Коргбзс - Порошково), східнороманські (0,7 %) (поле Стиниш':е - Тихий), російські (0,6 %) (поле Либйутка - Лікіцари), німецькі (0,3 %) (ліс Шлфўґ - Завосина) та словацькі (0,2 %) (вулиця Грбц'ка - Перечин).

Закарпатська мікротопонімна система брУ характеризується високою варіативністю назв (близько 35 % мікротопонімів існують у вигляді двох, трьох рівноправних варіантів): джерело Гус'ц'эў Стун:имк / Густ'эў Стун:ик (Завбуч), потік Кимбз'іў П?т'ік / К'ібз'нўс'киi П?т'ік (Люта).

Укладений словник мікротопонімів басейну річки Ужа на матеріалі українських говірок Закарпаття є першою спробою збору, систематизації та лінгвістичної характеристики (структурно-семантичний та назвотвірний аспекти) мікротопонімів брУ (близько 9 000 назв географічних об'єктів та їх варіантів). Словник у своїй основі діалектний.

Здійснене дослідження мікротопонімії басейну річки Ужа на матеріалі українських говірок Закарпаття є надійною базою для створення цілісної картини становлення загальноукраїнської регіональної мікротопонімної системи. Подальші наукові пошуки можуть бути зосереджені на поглибленому вивченні змін мотиваційних ознак мікротопонімів та структурно-семантичних зв'язків у їх базових назвах.

Основні положення дисертації висвітлені в таких публікаціях

1. Венжинович Н.Ф. До розвитку української ономастики / Н.Ф. Венжинович, В.Ф. Петруляк // Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации: сборник научных докладов Х Международной конференции по функциональной лингвистике (Ялта, 29 сентября-4 октября). - Симферополь, 2003. - С.57-58 (виконано конкретну розробку проблеми, обґрунтувння висновків).

2. Венжинович Н.Ф. Класифікація топонімів у працях мовознавців / Н.Ф. Венжинович, В.Ф. Петруляк // Мова і культура: науковий щорічний журнал. - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2003. - Вип. 6. - Т. ІІІ, Ч.1: Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. - С. 120-124 (виконано конкретну розробку проблеми, обґрунтувння висновків).

3. Петруляк В.Ф. До питання про принципи класифікації топонімів / В.Ф. Петруляк // Мова і культура (Науковий щорічний журнал). - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. - Вип. 7. - Т. VІ. Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. - С. 16-20.

4. Петруляк Вероніка. Топонімія села Нижньої Солотвини Ужгородського району Закарпатської області / В. Петруляк // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: збірник наукових праць пам'яті професора Василя Добоша. - Ужгород, 2005. - Вип. 8. - С. 240-245.

5. Петруляк В.Ф. До питання про функціонування відапелятивних топонімів / В.Ф. Петруляк // Язык и мир: сборник научных докладов ХІІІ Международной конференции по функциональной лингвистике (Ялта, 2-6 октября). - Симферополь, 2006. - С. 80-82.

6. Петруляк Вероніка. До проблеми функціонування терміна “мікротопонім” у працях ономастів / В. Петруляк // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Філологія. - Вип. 14. - Ужгород, 2006. - С. 137-140.

7. Петруляк В.Ф. Украинские лингвисты о методике сбора географических названий / В.Ф. Петруляк // Номинация и дискурс: сборник научных докладов. - Минск, 2006. - С. 156-157.

8. Петруляк В.Ф. Роль та значення “Програми” К. Цілуйка для топонімічних досліджень / В.Ф. Петруляк // Мова і культура (Науковий щорічний журнал). - К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2006. - С. 226-228.

9. Петруляк Вероніка. Вплив соціальної дійсності на мікротопонімну систему (на матеріалі географічних назв басейну річки Ужа) / В. Петруляк // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: збірник наукових праць / [відп. ред. І.В. Сабадош]. - Ужгород, 2006. - Вип. 10. - С. 97-102.

10. Петруляк Вероніка. До питання про особливості функціонування ойконімів, утворених шляхом еліптизації (на матеріалі закарпатських мікротопонімів басейну річки Ужа) / В. Петруляк // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Філологія. - Ужгород, 2007. - Вип. 15. - С. 115-118.

11. Петруляк В.Ф. До питання про функціонування конотативних топонімів (на матеріалі закарпатських мікротопонімів басейну р. Ужа) / В.Ф. Петруляк // Язык и мир: сборник научных докладов ХІV Международной конференции по функциональной лингвистике (Ялта, 2-6 октября). - Симферополь, 2007. - № 110. - Т. 2: Культура народов Причерноморья. - С. 95-97.

12. Петруляк Вероніка. Особливості функціонування мікротопонімних варіантів (на матеріалі географічних назв басейну річки Ужа) / В. Петруляк // Науковий вісник Чернівецького університету: збірник наукових праць. - Чернівці: Рута, 2007. - Вип. 354-355. Слов'янська філологія. - С. 211-214.

13. Петруляк В.Ф. Відображення діалектних рис у мікротопонімії басейну річки Ужа (на матеріалі українських говірок Закарпаття) / В.Ф. Петруляк // Система і структура східнослов'янських мов. До 85-річчя доктора філологічних наук, професора Брицина М.Я.: збірник наукових праць. - К.: Знання України, 2008. - С. 95-100.

14. Баньои В.Ф. Из истории микротопонимии бассейна реки Уж Закарпатской области / В.Ф. Баньои // Язык и дискурс в статике и динамике: тезисы докл. Междунар. науч. конф., Минск 14-15 ноября 2008 г. / редкол.: З.А. Харитончик (отв. ред.), А.М. Горлатов [и др.]. - Минск: МГЛУ, 2008. - С. 64-66.

15. Петруляк (Баньоі) Вероніка. Конотативні топоніми як база утворення закарпатських мікротопонімів басейну річки Ужа / В. Петруляк (Баньоі) // Studia Slovakistica: Ювілей: збірник наукових праць / [упоряд. і відп. ред.: С. Пахомова, Я. Джоґаник]. - Ужгород: Вид-во Олександри Гаркуші, 2008. - Вип. 8. - С.285-291.

16. Петруляк (Баньои) В.Ф. Отапеллятивные микротопонимы бассейна реки Уж в сингулярной форме (на материале украинских говоров Закарпатья) / В.Ф. Петруляк (Баньои) // Актуальные проблемы лингвистики: сборник статей Международной межвузовской научной конференции 28 марта 2008 года / [oтв. ред. Н.Н. Парфёнова]. - Сургут: РИО СурГПУ, 2008. - Вып. 2. - С. 133-147.

17. Баньоі Вероніка. Склад мікротопонімів басейну річки Ужа з погляду їх походження / В. Баньоі // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Українська діалектна лексика як об'єкт словникарства та лінгвогеографії. До 100-річчя М.А. Грицака: збірник наукових праць / [відп. ред. І.В. Сабадош]. - Ужгород, 2008. - Вип. 12. - С. 64-66.

18. Баньоі В.Ф. Особливості функціонування назвотвірної моделі “апелятив > мікротопонім” у мікротопонімії басейну Ужа / В.Ф. Баньоі // Studia Slovakistica. Ономастика. Топоніміка [Текст]: збірник наукових праць / [упоряд. і відп. ред.: С. Пахомова, Я. Джоґаник]. - Ужгород: Вид-во Олександри Гаркуші, 2009. - Вип. 10. - С. 314-322.

Анотація

Баньоі В.Ф. Мікротопонімія басейну річки Ужа (на матеріалі українських говірок Закарпаття). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника. - Івано-Франківськ, 2009.

У роботі вперше комплексно досліджено мікротопонімію басейну річки Ужа (в контексті українських говірок Закарпаття). Встановлено зв'язок мікротопонімної системи регіону з історією краю, його природними умовами, діалектною здиференційованістю. Виконано структурно-семантичний, назвотвірний та етимологічний аналіз мікротопонімів басейну річки Ужа Закарпатської області на синхронічному та діахронічному зрізах. Проведено лінгвокультурологічний аналіз назв, що утворилися на базі конотативних топонімів. Визначено основні різновиди мікротопонімних варіантів та особливості їх функціонування.

...