Прикметники зі значенням "особливий" в англійській мові: парадигматика, синтагматика, епідигматика

22

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

УДК 811.111 : 81'367

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Прикметники зі значенням „особливий” в англійській мові: парадигматика, синтагматика, епідигматика

10.02.04 - германські мови

Баланюк Світлана Сергіївна

Чернівці ? 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі германського, загального і порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Огуй Олександр Дмитрович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри теорії та практики перекладу.

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, доцент, Ніконова Віра Григорівна, Дніпропетровський університет економіки та права, завідувач кафедри іноземної філології, директор Інституту міжнародної комунікації;

кандидат філологічних наук, доцент, Бабелюк Оксана Андріївна, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, доцент кафедри англійської філології.

Захист відбудеться “11” грудня 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.07 для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. М.Коцюбинського, 2, корп. V, ауд. 230).

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою: 58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розісланий ”9 ” листопада 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Кульбабська.

Загальна характеристика роботи

Реферована дисертація присвячена вивченню основних семантичних характеристик прикметників зі значенням „особливий” в англійській мові. Розвиток науки в цьому напрямку, за висновками авторів різнотипних аналітичних праць (Н.Ф. Алефіренко, Н.М. Амосова, І.В.Арнольд, Н.Д. Арутюнова, О.А. Бабелюк, М.Е. Білинський, Г.О. Залізняк, М.П. Кочерган, Л.О. Кудрявцева, В.В. Левицький, О.О. Леонтьєв, В.Г. Ніконова, О.Д. Огуй, Ю.С. Степанов, І.А. Стернін, Д.М. Шмельов та ін.), дає змогу застосовувати нові теоретичні положення на практиці для опису ще не дослідженої лексики.

Однак досі залишається чимало невирішених питань щодо змістової структури слів. Насамперед ще недостатньо відпрацьовані поняттєвий і методологічний апарат семасіології, система термінів та їхніх взаємозв'язків, не вироблено загальноприйнятих критеріїв встановлення характеру відношень між семами та семемами багатозначного слова, не вивчено закономірності прояву широкозначності в мові.

Актуальність роботи зумовлена потребою комплексного дослідження багатозначних прикметників загальнооцінної природи як окремого лексико-семантичного угруповання в сучасній англійській мові. Важливість розгляду такого об'єднання слів обґрунтована тим, що дотепер не визначено їхній лінгвістичний статус, відсутні точні дані про особливості їхньої семантики, не виявлені чинники, які впливають на спосіб реалізації в мовленні. У цьому зв'язку доцільний такий аналіз, який би об'єктивно відображав достовірну інформацію про сучасні тенденції у розвитку мови з погляду на окреме лексичне значення як на цілісну структуру в інтегрованій лексико-семантичній системі мови. Такий підхід, у свою чергу, обґрунтовує звернення до опису найважливіших оцінно-семантичних характеристик багатозначних слів на синтагматичному, парадигматичному та епідигматичному рівнях на прикладі прикметників зі значенням „особливий”. На жаль, вони залишилися поза увагою науковців, як і ті чинники, що визначають, якою мірою співвідноситься оцінка особливий у логіко-філософському й психолінгвістичному плані.

Ефективним для такого вивчення лексики вважаємо квантитативний аналіз семантичних явищ на основі вияву певних системних властивостей (повторюваності, домінування, тенденцій функціонування). Результативність цього виду аналізу сьогодні в різних лінгвістичних напрямках переконує в доцільності його застосування і для нашого дослідження прикметників зі значенням „особливий”.

За вагомими теоретичними положеннями науковців (Н.Д. Арутюнова, О.Л. Бессонова, В.Г. Гак, Г.О. Залевська, О.О. Івін, Н.М. Кисліцина, В.В. Козловський, П.Х. Ноуел-Сміт, І.А. Стернін, В.М.Телія, Р.М. Хеар та ін.), які вивчали оцінні властивості значення слова, у лінгвістиці розрізняють певні типи оцінок, зокрема часткову й узагальнену. На відміну від частковооцінних прикметників, для яких характерний дескриптивний прояв конкретної оцінки (напр.: tasty, warm, convenient, young), прикметники узагальненої оцінки виражають відношення до об'єкта на основі сукупності ознак (напр.: unique, specific, unusual, exclusive). Оскільки узагальненість їхнього значення виявляє себе як підсумок, своєрідна повна, цілковита чи безумовна оцінка (в абсолютній мірі), їх ще називають абсолютними (О.В. Вольф). Така категорія слів формує окрему лексико-семантичну групу (далі ? ЛСГ). Враховуючи здатність мови до утворення різних ієрархічних систем (ЛСГ, ЛСП тощо) та сукупну єдність цих систем у спільній МКС (див. Л. Вайсгербер, Е. Косеріу, Дж. Лайонз, Е. Сепір, Й. Трір, Б. Уорф, Д. Шмельов та ін.), можна передбачити їхню внутрішню ієрархічну організацію парадигматичного рівня. Такий підхід дає підстави провести аналіз прикметників за особливістю їхніх внутрішньоструктурних епідигматичних відношень і виявити типові властивості цього максимально абстрагованого узагальненого значення, за яким реалізується його об'ємна семантична сумісність з описом різнотипних об'єктів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертацію виконано в рамках наукової теми кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича „Синхронічне та діахронічне дослідження функціонально-семантичних характеристик різнорівневих одиниць германських мов” (номер державної реєстрації 0106U003618). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Чернівецького університету в 2004 році (протокол № 10 від 23 грудня 2004 року). В межах цієї теми в дисертації встановлено окрему ЛСГ абстрактних багатозначних прикметників англійської мови, проаналізовано їхню семантику і подано характеристики, важливі для комплектації тлумачних та двомовних словників.

Мета дисертаційного дослідження ? виявити семантичні властивості англійських прикметників узагальненої оцінки зі значенням „особливий” як фрагмента мовної картини світу на ґрунті інвентаризації цих прикметників та опису їхніх синтагматичних, парадигматичних та епідигматичних характеристик (з урахуванням екстралінгвальних і мовних чинників, які зумовлюють особливості їхнього вживання).

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:

1) уточнити зміст лінгвістичних категорій значення, необхідних для подальшого їх використання в дослідженні; проаналізувати логіко-філософський і психологічний аспекти впливу на семантику описуваних прикметників;

2) скласифікувати досліджувану групу слів та визначити їхню оцінну специфіку;

3) виокремити ЛСГ прикметників зі значенням „особливий” на основі статистичного опрацювання лексикографічних джерел;

4) з'ясувати характер парадигматичних відношень між досліджуваними прикметниками;

5) дослідити синтагматичні властивості складників ЛСГ для визначення характеру лексичної, семантичної та синтаксичної сполучуваності;

6) проаналізувати епідигматичні характеристики прикметників зі значенням „особливий” і на цій основі схарактеризувати їхні функціональні властивості.

Об'єктом дослідження є ЛСГ загальнооцінних прикметників зі значенням „особливий” у сучасній англійській мові.

Предметом дослідження є структурно-семантичні властивості (парадигматика, синтагматика, епідигматика) прикметників узагальненої оцінки зі значенням „особливий” у сучасній англійській мові з урахуванням логіко-філософських та психологічних чинників.

Матеріал дослідження. Джерелом фактичного матеріалу для інвентаризації ЛСГ, аналізу парадигматичних відношень прикметників та інших досліджень слугували 37 словників (у т. ч. 10 англійських та американських тлумачних словників, 5 двомовних, 2 словники асоціативної лексики, а також синонімічні, філософські й тлумачні лексикографічні джерела).

Синтагматичне та епідигматичне вивчення прикметників здійснювалося на основі 112 творів сучасної англомовної художньої літератури (пригодницької, фантастики, детективу, історичної, політичної та ін.) загальним обсягом понад 13 074 000 слововживань. Відносна похибка вибірки складає 3 %, що вважають допустимим для отримання вірогідних результатів.

Методи дослідження зумовлені реалізацією мети й завдань роботи, а також особливостями вивченого матеріалу. В основі роботи лежать індуктивний та дедуктивний методи, за допомогою яких зібрано мовний матеріал, проаналізовано логіко-філософські аспекти значення „особливий”, зроблено загальні висновки. З метою підтвердження об'єктивності й надійності отриманих результатів у дисертації було використано кількісні (апроксимативні та статистичні) методики, а саме ? аналіз частотності вживання прикметників зі значенням „особливий” у художньому тексті, розрахунки ваги компонента W у словниковому тлумаченні, визначення критерію „хі-квадрат”, коефіцієнта взаємної спряженості К (О.О. Чупрова), що їх нині широко застосовують у лінгвістиці. Крім того, дослідження проводилося із залученням елементів компонентного і дескриптивного методів для з'ясування структурно-семантичних і функціональних характеристик лексичних одиниць у процесі вивчення їхньої синтагматики, парадигматики й епідигматики.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше за допомогою комплексного семантичного аналізу прикметників узагальненої оцінки зроблено спробу охопити найсуттєвіші аспекти вияву значення „особливий” щодо таких категорій, як оцінка особливий, а також визначити фрагмент мовної картини світу, репрезентований відповідними прикметниками. Уперше виокремлено на ґрунті об'єктивної формалізованої методики ЛСГ цих оцінних слів та за допомогою квантитативно-графічного способу встановлено їхні ключові парадигми, описано синтагматичні зв'язки й епідигматичні особливості. За розробленою методикою ми виокремили семеми, семи й семні комплекси, а також порівняли способи тлумачення прикметників зі значенням „особливий” в словниках з реалізацією їхніх сем у текстовому оточенні. У роботі проаналізовано закономірності функціонування таких ЛО на основі властивої їм широкозначної оцінної семантики.

Положення, які виносяться на захист:

1. Явище чи предмет мовець оцінює як „особливе”, якщо вони відрізняються від його звичного мовно-діяльнісного досвіду (виокремлюються з-поміж інших) на ґрунті складних логіко-психологічних процесів узагальнення й порівняння. Прикметники зі значенням „особливий” належать до універсальної мовно-філософської категорії, значення яких реалізується через спільний смисловий компонент „відмінний від інших” у взаємозв'язку загального й часткового.

2. Широкозначні за своєю семантичною природою ці прикметники виражають абсолютну узагальнену оцінку, яка виявляє інтенсивність. Градація такого значення співвідноситься з оцінною шкалою, актуалізуючись стосовно певної норми, тобто через імпліцитний компонент порівняння ? „звичайний” (usual). Один і той самий прикметник цієї групи може передавати як негативну, так і позитивну оцінку. За референтністю значення ці слова актуалізуються через два типи оцінки ? об'єктивовану й суб'єктивовану.

3. Прикметники зі значенням „особливий” формують окрему ЛСГ в англійській мові як фрагмент мовної картини світу. Ця група, визначена формалізованою методикою, структурується домінантою, представленою лексемою particular, компонентами ядра (special, especial, specific, peculiar), прикметниками основного складу (distinct, single, unusual, unique), а також периферією (exceptional, exclusive, individual, detailed, noteworthy, personal, separate, super).

4. Парадигматичні взаємозв'язки прикметників зі значенням „особливий” найсильніше проявляються між домінантою та основним складом групи, утворюючи ключові парадигми: peculiar-special, special-especial, unusual-special, unusual-peculiar, unique-special, unique-single, unique-peculiar, unique-unusual, а також між деякими парами периферії: exceptional-especial, special-exceptional, noteworthy-particular, super-exceptional.

5. Описувані прикметники можуть сполучатися з різноманітними класами іменників. Найуживанішими й найпоширенішими компонентами групи, які характеризуються найбільшою широтою сполучуваності, є particular, special, specific, peculiar, unusual та unique, що можуть утворювати значну кількість стандартних сполучень з іменниками. У синтаксичній ролі прикметники досліджуваної ЛСГ переважно функціонують в атрибутивній препозиції.

6. Особливості епідигматики цих слів взаємопов'язані з характером синтагматичних відношень і парадигматичних зв'язків між компонентами ЛСГ. Реалізація такого абстрактного за своєю природою полісемічного значення, як „особливий”, характеризується суміщенням кількох сем, тобто одночасною їхньою актуалізацією, що створює можливості для продукування нових сем в умовах зміни контексту.

Теоретичне значення роботи полягає в тому, що вона робить певний внесок у теорію семантики прикметників узагальненої оцінки. Поєднання парадигматики та синтагматики, новий підхід до вивчення епідигматичних властивостей, запропонований у дисертаційній праці, може дати поштовх до подальшого комплексного опису семантики слів. Спосіб знаходження критеріїв для виокремлення значень у такого роду прикметників створює перспективу для застосування його в процесі вивчення багатозначності різних лексичних одиниць мови, зокрема при порівнянні результатів досліджень у різних мовах. Дані цього аналізу сприятимуть подальшому розвитку теорії лексичного значення, за якою окрема група слів розглядається як певна семантична система.

Практична цінність. Результати, отримані в ході дослідження, можна використати у навчальному процесі у вищих навчальних закладах при вивченні лексикології, синтаксису та загального мовознавства. Ряд висновків і положень можуть скласти матеріал спецкурсів із вивчення лексичного значення прикметників узагальненої оцінки (парадигматики, синтагматики, епідигматики), збагативши їх як теоретично, так і практично, застосуванням нових методів встановлення складників семантичної структури у ході вивчення властивостей багатозначних слів. Практичні перспективи має також залучення отриманих результатів до вдосконалення способу укладання лексикографічних джерел.

Особистий внесок дисертантки полягає в комплексному системному аналізі прикметників зі значенням „особливий” в англійській мові із застосуванням статистичної обробки фактичного матеріалу, який склав основу дослідження. Усі результати є узагальненням самостійної роботи. Праць, написаних у співавторстві, немає.

Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри германського, загального та порівняльного мовознавства Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (29.06.2009 р., протокол № 5). Основні результати пройшли апробацію на семи наукових конференціях, зокрема міжнародних: „Дніпропетровськ: наука і освіта 2003”; „Актуальні проблеми германської філології в Україні та Болонський процес” (Чернівці, 2004); „Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2007); „Актуальні проблеми германської філології” (Чернівці, 2008); міжвузівській: „Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2004) та всеукраїнських: „Другі Каразінські читання: Два століття Харківської лінгвістичної школи” (Харків, 2003), „Пріоритети германського і романського мовознавства” (Луцьк, 2008).

Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження висвітлено в 15 публікаціях ? у 9-ти одноосібних статтях у виданнях, затверджених ВАК України як фахові, та в 6-ти тезах доповідей матеріалів міжнародних і міжвузівських конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів із висновками до кожного з них і загальних висновків. Обсяг основного тексту дисертації ? 184 сторінки. Загальний обсяг роботи ? 252 сторінки. Бібліографія налічує 433 позиції, 37 з яких ? використані лексикографічні джерела й 112 ? ілюстративний матеріал (художня література). Додатки містять 2 рисунки й 19 таблиць.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність; зазначено зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, в якій виконано роботу; визначено об'єкт і предмет дослідження, його наукову новизну, теоретичне й практичне значення, особистий внесок здобувача; подано опис матеріалу й методів дослідження та відомості про апробацію результатів пошуків; визначено основні положення, що виносяться на захист; вказано структуру роботи.

У першому розділі ? „Теоретичні основи лінгвістичної та логіко-понятійної репрезентації „особливого” ? розглянуто загальнотеоретичні питання, пов'язані з вивченням слова й лексичного значення; висвітлено наукові розробки як підґрунтя лінгвістичного аналізу, зокрема щодо виокремлення лексико-семантичних груп, аналізу особливостей прикметників, з їхньою здатністю сполучатися з певними підкласами іменників. прикметник синтагматичний лексичний

У підрозділі 1.1. подаються теоретичні засади дослідження лексичних одиниць (далі ? ЛО) стосовно явища широкозначності. Носії мови відчувають комплектність змісту „особливого” (через наявність цілісної смислової структури, як підтверджують дані тлумачних і асоціативних словників), її імпліцитно зумовлюють вимоги узагальненості ознаки (З.М. Шаляпіна), яка має бути дотримана для опису об'єктів різноманітних категорій (предметних чи абстрактних), напр.: unique book та unique event, peculiar eyes - peculiar demand тощо. Подаючи такі прикметники як широкозначні, ми (слідом за Н.М. Амосовою та ін.) розглядаємо цю полісемічну властивість як здатність слова містити максимальний ступінь узагальнення, яке виявляється лише за умови ізоляції слова з мовлення (напр., лексикографічної), проте отримує певне звуження й конкретизацію під час вживання слова в мовному оточенні (в текстах). Саме така здатність, яка особливо характерна для досліджуваної групи слів, зумовлює потенційну універсальну властивість семантичної сумісності у сполученні з великою кількістю іменників різних класів.

Існування парадигматичних зв'язків (підрозділ 1.2.) передбачає також єдину смислову структуру для багатозначних слів, представниками яких є досліджувані прикметники. Визначальним для такого зв'язку є те, що в процесі формування семантики слова закладено його здатність до варіативності (О.Г. Беляєвська.) при одночасній незмінності, стабільності певних семантичних ознак. Тому науковці В.В. Виноградов, Д.М. Шмельов, І.В. Арнольд, О.І. Смирницький, Г.В. Степанова, О.М. Шрамм, В.В. Левицький, О.Д. Огуй та ін. розглядають парадигматичні зв'язки слів у межах системно-мовних угруповань, наприклад, між словами окремої ЛСГ. У підрозділі 1.3. подається теоретичне підґрунтя дослідження синтагматики, що дає змогу проаналізувати властивості реалізації слова, його семантичного потенціалу як контекстно залежної мовної одиниці; пояснено його необхідність, перспективи, а також основні поняття і положення.

У вивченні епідигматики прикметників зі значенням „особливий” (підрозділ 1.4.) акцентовано на семному складі слова, коли враховують результати парадигматики й висновки спостережень над синтагматичними зв'язками цих слів. Однак, якщо ці напрями дослідження у лінгвістиці вже давно випробувані й посідають належне місце у вивченні семантики, то епідигматика тільки починає завойовувати свої позиції. Епідигматику розуміємо як дериваційну реалізацію семантичної структури слова через семеми, що простежується на рівні семного складу слова, специфічних взаємовідношень між їхніми семами чи семними комплексами на основі інтегральних чи дериваційних ознак ЛО. Семантична структура слова складається пердусім із семем (як правило, лексикографічно репрезентованих), із сем і семних комплексів (далі ? СК), які реалізуються саме в текстах. Доведено, що для комплексного семантичного опису досліджуваної лексики необхідно залучати як семасіологічний, так і логіко-філософський аналіз (підрозділ 1.5.) природи цих слів, а також вивчення особливостей психолінгвістичного характеру, які впливають на спосіб реалізації значення „особливого”. Установлюючи, за якими параметрами відбувається виокремлення об'єкта із класу йому подібних, людина водночас визначає результати пізнавальної діяльності, зафіксовані в назвах тих чи інших оцінок, ознак, які властиві предметам у позамовній дійсності.

За такого розуміння дійсності, коли в предметі виокремлюється щось особливе, його відмінна якість, зазвичай виникає більший інтерес до прояву цього особливого, порівняно з іншими об'єктами (чи ознаками) навколишнього світу. Характеризуючи явище чи предмет такою якістю, яка відрізняється від експеринційного досвіду носія мови, створюється зв'язок і з менталітетом, і з почуттями, і з мовою (порівняймо значення таких словосполучень з прикметниками „особливий”: exceptional kindness, unusual event, peculiar happiness, special attitude, unique qaulity та ін.). Унікальність функціонування цієї категорії слів у мові, на наш погляд, полягає в латентному стимулі, мотивації пізнання об'єктивних і суб'єктивних аспектів життя, проявів емоційних та інтелектуальних якостей.

У підрозділі 1.6. встановлено класифікаційні характеристики досліджуваних слів та особливості їхнього оцінного значення. Оцінні властивості таких прикметників вивчаємо на основі структури оцінного значення, яке не може існувати без таких базових елементів, як об'єкт, суб'єкт, підстава й характер. За цими класифікаціями досліджувані прикметники віднесено до розряду характерологічних установчо-оцінної сфери, підвиду оцінки якості предмета з погляду виокремлення його з ряду подібних. Семантичною основою таких прикметників виявилася суб'єктивно-об'єктивна природа встановлених свідомістю оцінок предметів. Ця група слів відзначається імпліцитним проявом інтенсивності та належить до емотивної лексики, якій притаманна своєрідна градація інтенсивності значення.

Під інтенсивністю ми, слідом за О.Г. Беляєвською (1987), розуміємо „компонент конотації”, який вказує на посилення ознаки. Наприклад, слово unique можна представити як „rare + інтенсивність”. Враховуючи таку властивість цієї категорії слів, можна систематизувати значення „особливий” за т. зв. шкалою градації, тобто за „градаційним квантором” (Е. Сепір).

Другий розділ „Парадигматичні та синтагматичні властивості прикметників зі значенням „особливий” присвячено насамперед аналізу лексикографічної фіксації цього значення (підрозділ 2.1.) та інвентаризації ЛСГ, яка розглядається як системне мовне угруповання. За допомогою елементів компонентного аналізу (у поєднанні із квантитативним), користуючись формалізованою методикою В.В. Левицького, визначено структуру ЛСГ (підрозділ 2.2.). Для отримання більш достовірних даних склад групи був уточнений за результатами парадигматики (підрозділ 2.3.). З цією метою ми порівняли кількісні показники складників групи, а також встановили найбільш типові парадигми. У такий спосіб було визначено прикметник particular як домінанту групи; до ядра лексико-семантичної групи увійшли лексеми special, especial, specific, peculiar, основний склад представлений лексичними одиницями distinct, unusual, unique, single. Периферійні компоненти групи ? це слова exceptional, exclusive, super, noteworthy, individual, personal, detailed, separate.

Отримані дані доводять, що прикметники досліджуваної ЛСГ поєднуються між собою парадигматичними зв'язками різної сили. Основні парадигматичні пари виявилися такими: particular-special, particular-specific, particular-especial, particular-unique, special-specific, special-unusual, special-exceptional, special-especial, special-unique, peculiar-unusual, peculiar-especial, peculiar-special, peculiar-specific, peculiar-unique, peculiar-distinct, distinct- particular, distinct-separate, distinct-individual, exceptional-particular, exceptional-super, exceptional-special, exceptional-unique, unusual-unique та unusual-particular, super- exceptional, exclusive-unique, exclusive-particular, single-unique, single-particular, single-individual. Найменш типові зв'язки між прикметниками personal - especial, single - especial, individual - especial, super - single, unusual - exclusive, distinct-special, personal - especial, individual - especial, super - exclusive, unusual - distinct.

На основі апроксимативних кількісних даних, отриманих внаслідок аналізу великої текстової вибірки (більше 13 млн. слів), у підрозділі 2.4. описано сполучувальні властивості прикметників зі значенням „особливий” (зокрема, частоту вживаності, селективність сполучуваності, інтенсивність, обсяг підкласу тощо). Для цього дослідження застосовано статистичні методики з використанням ч² - „хі-квадрата” й коефіцієнта спряженості К, виокремлено систему підкласів іменників, у сполученні з якими ЛСГ зі значенням „особливий” найінтенсивніше функціонує в текстовому оточенні. За здійсненою класифікацією іменників, констатуємо, що для цієї групи характерні 7 узагальнювальних іменникових класів, які складають 28 семантичних підкласів. Загалом доведено, що досліджувані прикметники завдяки високому ступеневі узагальненості можуть сполучатися з досить великою (практично необмеженою) кількістю категорійно різних іменників на позначення: мислення, емоцій, поведінки людини, професій, процесів, назв предметів, географічних явищ тощо.

Так, за результатами кількісного опрацювання статистично найвищі показники вживання у слів peculiar, distinct в описі іменникової категорії I „Людина”. Для опису групи II: „Mислення, емоції, поведінка людей” властиві прикметники distinct та special, групи III: „Рух, робота” - specific та super; групи IV: „Людське оточення” - special, super, exclusive; групи V: „Характеристики явищ, об'єктів” - particular, specific, peculiar; групи VI: „Природа, астрономічні об'єкти” - particular, super, unique; для групи VII: „Інше” - special, unusual, exceptional.

Найтісніший зв'язок слова particular спостерігаємо зі словами на позначення відстані, території, місця: ч² = 18,08, К = 0,07 та часу, пори, періоду життя: ч² = 16,17, К = 0,07, а також з іменниками підкласу „різнотипні абстракції” ч² = 13,55, К = 0,06. Для прикметника special характерні найбільш значущі статистичні зв'язки з підкласом „неживі предмети, речі” (special dish) - ч² = 23,90, K = 0,08 і з денотатом невизначеності (something special) ч² = 9,91, K = 0,05. Peculiar - прикметник найінтенсивнішого зв'язку з іменниками підкласу „зовнішність людини” (ч² = 44,46, К = 0,12) і „звуки, голос” (ч² = 66,67, К = 0,14). Серед усіх компонентів ЛСГ unusual виявляє надзвичайно сильні зв'язки саме в сполученні з іменниками підкласу „звички, взаємовідносини людей” (ч² = 63,14, К = 0,14). Про цьому зауважимо, що unusual займає одну з найактивніших позицій сполучуваності з різними підкласами іменників, наприклад, „риси характеру, манери поведінки” тощо.

Specific проявляє тісний зв'язок у сполученні з іменниками, які є денотатами „схеми, плани, завдання, інструкції” (ч² = 30,94, К = 0,10). Найтиповіші зв'язки слова unique ? для оцінки рослинного світу (ч² = 24,67, К = 0,09), при описі особливостей природи, певних об'єктів, включаючи астрономічні, міфічні тощо (ч² = 16,59, К = 0,07), а також у сполученні з іменниками розумової діяльності та назвами продуктів праці (ч² = 10,09, К = 0,05). Найсильніші ж зв'язки прикметник single має з підкласом іменників „різнотипні абстракції, значення, мета” (ч² = 27,97, К = 0,09).

Прикметник distinct виявляє не лише високу частотність уживання в текстах, а й за істотними величинами (ч² = 27,51, К = 0,09) засвідчує найсильніший зв'язок з поняттям „почуття”, порівняно з усіма іншими складниками групи. Загалом цей прикметник з'являється часто в сполученні з різними підкласами іменників ? як на позначення предметів, зовнішності, так і абстрактних понять. Super - це оцінка і різнотипних предметів, механізмів, і планів та схем. А щодо природних явищ, міфічних персонажів, то очевидний той факт, що саме прикметник super є найбільш поширеним оцінним атрибутом у складних словах на зразок super-player, super-monster, super-dancer тощо. Найчіткіші частотні характеристики прикметника exclusive виявлено із трьома підкласами іменників „споруди та їхні елементи” (ч² = 44,15, К = 0,11), „речовини, матеріали” (ч² = 25,13, К = 0,09). Подекуди зафіксовано також сполучення його з іменниками на позначення мови, роботи, місця та ін. Аналіз прикметника еxceptional у текстовому оточенні показав, що він проявляє себе особливо активно (поряд із special та exclusive) з іменниками „випадок, обставина” (ч² = 5,87, К = 0,04).

У третьому розділі ? „Епідигматичні характеристики прикметників зі значенням „особливий” ? розглянуто внутрішньосемантичні властивості абстрактних і широкозначних за своєю природою досліджуваних ЛО в англійській мові. Оскільки семантична система (структура слова) складається насамперед із семем (як правило, лексикографічно репрезентованих), то для опису їх ми звернулися до уточнення їхніх сем і СК, які реалізується саме в текстах (підрозділ 3.1.). Це дало змогу виявити дериваційну залежність значень у слові, розмежувати їх і визначити ієрархічну підпорядкованість. За висновками нашого дослідження, пропонуємо для кожного описуваного прикметника зі значенням „особливий” певний набір парадигм, семем, сем і СК, найтиповіших для передачі семантичного потенціалу цього значення в мові.

У підрозділі 3.1. проаналізовано семи слова у словнику як одиниці, умовно виражені одним повнозначним словом (словоформою), і семні комплекси як словосполучення, якщо вони цілісно передають ту чи іншу змістову семантичну ознаку семеми (О. Огуй, Р. Мельник).

У цьому ж підрозділі пропонуємо розроблений нами алгоритм проведення аналізу епідигматики:

1. Залучення максимальної кількості словників англійської мови; установлення перших зафіксованих значень слів за даними етимологічних словників. 2. Визначення за тлумачними словниками семем, позначених арабськими цифрами, й у їх межах семних комплексів, виокремлених крапкою з комою, а також сем, які відповідають компонентам тлумачення. 3. Встановлення ієрархії повторюваних сем і семних комплексів за 8-ма словниками. 4. Уточнення встановленого порядку на основі проаналізованих текстів із зазначенням кількісних випадків вживання тієї чи іншої семи чи комплексу сем. 5. Узагальнення даних у таблицях і опис семантичної структури слова за текстом.

У процесі виокремлення сем і семних комплексів виявилося, що однією з типових характеристик досліджуваної групи слів є висока дифузність значення, розпливчастість його меж (підрозділ 3.2.). Це відбувається через особливу узагальненість їхньої оцінної семантики, а також через здатність реалізовувати значення у постійному взаємопереході сем, через тенденції суміщення кількох сем одночасно, залежно від ситуації вживання слова. Тому за семною диференціацією в текстах, семантичний потенціал прикметників зі значенням „особливий” значно більший, ніж це представлено у словниках. Так, прикметник special у словосполученнях з іменниками на позначення обставин - cases, situation, circumstance (43 випадки таких слововживань (СВ) у текстах) може реалізовувати велику кількість (щонайменше 5) семних комплексів як окремо взятих, так і експлікованих водночас. Як виявилося, special situation, special case можуть тлумачитися і як (1) exceptional; extraordinary „незвичайний-особливий; винятковий”, (2) specific or limited; characteristic: „спеціальний, окремий; властивий”, (3) peculiar or unique: „особливий, унікальний”, (4) particularly valued: „найкращий, особливий”, а також і як (5) deserving or getting more attention than usual: „вартий особливої уваги” випадок. Індивідуалізація, уточнення значення такої ознаки можливі лише в конкретній ситуації його контекстуального вживання, а інколи всі ці семи актуалізуються одночасно.

У семантичному потенціалі досліджуваної категорії слів спостерігаємо парадоксальну сумісність несумісних, на перший погляд, асоціацій, що дає змогу авторові як художнику слова надзвичайно образно змалювати ситуацію, яка акцентує увагу читача, зацікавлює його. Особливо яскраво проявляється така своєрідність на прикладі семантики прикметника peculiar (підрозділ 3.3.), який у текстах часто актуалізує поряд із семою (1) queer; odd; curious; eccentric: дивний, ексцентричний” чи (2) unusual: „незвичний, незвичайний”, „відмінний від інших” також і протилежну сему (4) сommon or normal for a certain place or circumstance „звичний, звичайний для певного місця чи обставини, типовий” (стосовно конкретної людини, вікової чи іншої категорії людей, істот, місця, явища, предмета тощо). Їхня відмінність полягає в характері спрямованості одного й того ж значення, що виражається в протиставленні „типовий для окремих (об'єктів оцінки. ? С.Б.), проте незвичний для інших”; таким чином створюється своєрідна узагальнювальна сема „відмінна особливість”, напр.: peculiar to the just-born тощо. Очевидним є те, що за актуалізації в дію вступає потенційна властивість значення „особливий” передавати й певне узгодження двох логіко-семантичних категорій ? універсальності й частковості, загального й одиничного (часткового), на основі співвіднесення яких і реалізується сукупна оцінка „особливого”.

Така властива для досліджуваних прикметників спрямованість оцінки буває об'єктивованою (за певними загальними нормами якості) й суб'єктивованою (особиста оцінка мовця). Аналіз свідчить, що суб'єктивована оцінка подається в текстах частіше, оскільки реалізація її через значення „особливий” передбачає тісний зв'язок із психологічно зумовленим процесом індивідуального вибору й ставлення мовця до об'єкта. Коли людина характеризує об'єкт як „особливий” (а в різних людей різні асоціації особливого), то велику роль відіграє т. зв. особистісний смисл (за терміном О.Н. Леонтьєва), вкладений у таку ознаку. Тому необхідною умовою функціонування прикметників, які виражають абсолютну узагальнену оцінку через сукупність ознак, що можуть не детермінуватися, а лише усвідомлюватися мовцями. Оскільки характер цих ознак може різнитися за суто психологічними індивідуальними поглядами кожної окремої людини, то очевидно, що їх функціонування тісно пов'язано з менталітетом людини, її розумовим розвитком, загальним світобаченням чи сприйняттям дійсності.

Аналіз епідигматики підтвердив також різновекторний характер оцінки для прикметників такого значення ? вони активно реалізують не лише позитивну, а й негативну оцінку (зазвичай у сукупності різних сем): to behave in a peculiar and eccentric way тощо.

Застосування квантитативних методик на основі 3368 СВ із вибірки більше 13 млн. слів дало змогу зробити висновок, про те, що прикметники зі значенням „особливий” виявляють свої епідигматичні характеристики через семи й семні комплекси, які відрізняються частотністю вживання. Спостереження свідчать про деяку розбіжність лексикографічних способів комплектування тлумачних словників щодо пріоритетності представлення сем для семем прикметників зі значенням „особливий”. Так, наприклад, для peculiar словники подають порядок тлумачення семем через семи чи СК, які за аналізом текстів виявили невідповідність у частотності вживання: для семеми 1. Belonging exclusively to only one person, group, or thing: „властивий лише одній особі, речі тощо, ексклюзивний”/Distinctive in nature or character from others: „відмінний від інших” ? семний комплекс unique or specific to a person or thing or category: „унікальний, специфічний, особливий” має 65 СВ; для семеми 2. Strange, queer: „дивний, незвичний” ? семи queer; odd; curious; eccentric „дивний, ексцентричний” (105 СВ - найбільший показник); 3. Uncommon; unusual: „незвичайний” ? сема unusual: „незвичайний” (85 СВ); 4. Belonging characteristically (usually followed by to): „характерний” ? семний комплекс common or normal for a certain place or circumstance: “звичний, звичайний для певного місця чи обставини” усього 11 СВ. Такі важливі дані необхідно враховувати, поряд з іншими, під час комплектації словникової статті.

Загалом же, семантичний аналіз значення широкозначного слова в нашому дослідженні довів ефективність звернення і до змісту, в нього закладеного, і до екстралінгвальних чинників, фактів дійсності, суттєвих для процесу оцінювання людиною явища чи предмета як „особливого”, тобто стосовно різних факторів впливу на його вираження в різних мовних ситуаціях.

Загальні висновки

Комплексний інтегрований підхід до вивчення багатозначних прикметників із широкою семантикою дав змогу класифікувати досліджувану групу слів як виразників абсолютної узагальненої оцінки в англійській мові, які відображають відношення мовця до об'єкта на основі цілісного сприйняття людиною його ознак. Очевидною є співвіднесеність цього значення з такими значущими філософськими категоріями, як спільне-загальне та одиничне-виняткове, і саме в понятті особливий фіксується момент єдності загального й одиничного.

З'ясовано, що існування категорії особливого відіграє важливу роль у процесі пізнання людиною дійсності, оскільки сприяє створенню мотивації, інтересу для появи нового (предмета, ознаки, явища тощо) і є важливим чинником розвитку суспільства чи природи загалом. Функціонування ж у мові прикметників зі значенням „особливий” пов'язано з опрацюванням інформації людською свідомістю. Вони як підсумок певних знань, продукт мислення відображають оцінку з погляду універсальної форми узагальнення і водночас виокремлення особливої ознаки в уявленні людини як чогось нового, незнайомого. Так, через складний логіко-психологічний процес ототожнення, порівняння й ідентифікацію інформації про об'єкт за власним ставленням до нього, мовець і виокремлює „особливе” як „відмінне від інших” з ряду подібних.

Ці прикметники належать до широкозначних слів, семантичні властивості яких зумовлюють такий характер оцінки, за яким особливий однаковою мірою усвідомлюється як за позитивними, так і за негативними ознаками, залежно від контексту, а також відповідно до індивідуального ставлення мовця до явища, предмета тощо. Тому, як виявилося, суб'єктивована оцінка за референційністю виявляється частіше, оскільки реалізація її передбачає тісний зв'язок із психологічно зумовленим процесом індивідуального вибору.

За допомогою елементів компонентного аналізу (у поєднанні із квантитативним) здійснено інвентаризацію ЛСГ досліджуваної категорії слів як окремого фрагмента МКС. Виявлено потенційний склад ЛСГ: домінанту, основний та периферійний склад. Отримані дані доводять, що компоненти цієї ЛСГ поєднуються між собою парадигматичними зв'язками різної сили, встановлено основні й найменш типові парадигми цих прикметників.

Результати статистичного аналізу складників групи засвідчили, що їхні синтагматичні властивості характеризуються надзвичайно широким діапазоном сполучуваності з різнотипними іменниками, а також переважання атрибутивної препозиції для більшості слів досліджуваної ЛСГ (80 % вживаності). Сильною виявилася й співвіднесеність деяких прикметників (як unusual) з їхнім предикативним функціонуванням у тексті.

Найтиповішою епідигматичною характеристикою таких ЛО є значна дифузність в актуалізації їхніх сем, звідси постійний взаємоперехід, тенденції суміщення кількох сем одночасно, залежно від ситуації слововживання. Унаслідок цього прикметники можуть продукувати нові, не зафіксовані у словниках семи, в умовах контексту, в якому вжито слово, наприклад, „найдорожчий” (для special), „непередбачуваний” (для specific) тощо.

Отже, завдяки існуванню в англійській мові універсальної категорії слів з максимально абстрагованим узагальнюючим значенням і відбувається процес оцінювання мовцем явищ і об'єктів як особливих. Через унікальну семантичну сумісність з іменниками різноманітних класів поряд із значним логіко-філософським потенціалом перед цими широкозначними прикметниками відкриваються практично безмежні можливості функціонування в мовленні. Виникає перспектива дослідження як комунікативно-прагматичних характеристик цих полісемічних прикметників, так і визначення їх ролі у формуванні концепту. Нинішнє бачення лінгвістами інтегрованості мовної та концептуальної картин світу дає змогу передбачити концептуалізацію певного фрагмента МКС, де й синтезується оцінка „особливого”.

Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях

1. Баланюк С. С. Інвентаризація прикметників лексико-семантичної групи із значенням “particular” та їх особливості / С. С. Баланюк // Нова філологія / гол. ред. Науменко А. М. - Запоріжжя : ЗДУ, 2003. - Вип. 3 (18). ? С. 19?28.

2. Баланюк С. С. Парадигматичний аналіз семантичних зв'язків прикметників зі значенням „особливий” в англійській мові / С.С.Баланюк // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. ? Чернівці : Рута, 2004. ? Вип. 206?207: Германська філологія. ? С. 120?129.

3. Баланюк С. С. Сполучуваність прикметників ЛСГ зі значенням „особливий” / С. С. Баланюк // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. - Чернівці : Рута, 2005. - Вип. 231: Германська філологія. - С. 28?41.

4. Баланюк С. С. Синтаксична сполучуваність прикметників ЛСГ зі значенням „особливий” у сучасній англійській мові / С. С. Баланюк // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. ? Чернівці : Рута, 2005. ? Вип. 267: Германська філологія. ? С. 62?71.

5. Баланюк С.С. Спроба аналізу прикметника з широкою семантикою particular в англомовних тлумачних словниках / С. С. Баланюк // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. ? Чернівці: Рута, 2007. ? Вип. 339?340: Германська філологія. ? С. 72?82.

6. Баланюк С. С. Філософсько-психологічні аспекти поняття „особливий” / С.С. Баланюк // Мова і культура: [наук. журнал] / гол. ред. Бураго Д. С. ? К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. ? Вип. 9. ? Т.IV (92). ? С.91?99.

7. Баланюк С. С. Шляхи реалізації семних комплексів прикметника particular („особливий”) у текстах англійської художньої літератури / С. С. Баланюк // Буковинський журнал / гол. ред. Лазарук М. - 2008. - № 1. - С. 254?261.

8. Баланюк С. С. Концептуальна репрезентація поняття „особливий” та його типологічна характеристика / С. С Баланюк // Наук. вісн. Волинського національного університету : зб. наук. праць / відп. ред. Гороть Є. І. - Луцьк : ВНУ, 2008. - Вип. 5: Філологічні науки. -С. 268?272.

9. Баланюк С. С. Епідигматичний потенціал прикметника super в англійській мові / С. С. Баланюк // Науковий вісник Чернівецького університету: зб. наук. праць / наук. ред. Левицький В. В. ? Чернівці : Рута, 2009. ? Вип. 430: Германська філологія. ? С. 66?74.

10. Баланюк С. С. Особливості інвентаризації лексико-семантичної групи прикметників зі значенням „особливий” / С. С.Баланюк // Другі Каразінські читання : Два століття Харківської лінгвістичної школи : Матеріали Всеукр. наук. конф., 5 лютого 2003 р. / відп. ред. Дмитренко В. О. ? Харків : ХНУ, 2003. ? Т. 8. Філологія. ? С. 17?18.

11. Баланюк С. С. Прикметники зі значенням „особливий” та їх шкалювання /С. С. Баланюк // Україна наукова 2003 : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 16 ? 20 червня / відп. ред. Біла К. О. ? Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2003. ? Т. 8. Філологія. ? С.36 ? 38.

12. Баланюк С. С. Градаційні властивості прикметників лексико-семантичної групи зі значенням „особливий” (particular) / С. С. Баланюк // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур : матеріали ІІ міжвузівської конф. молод. уч., 12?13 лютого 2004 р. / відп. ред. Каліущенко В. Д. ? Донецьк : ДНУ, 2004. ? С. 23?24.

13. Баланюк С. С. Дослідження категорії „особливий” (particular): лінгвістичні та філософсько-психологічні аспекти / С. С. Баланюк // Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес : матеріали Міжнар. наук. конф., 24 ? 25 листопада 2004 р. / наук. ред. Огуй О. Д. ? Чернівці : Рута, 2004. ? С. 10 ? 11.

14. Баланюк С. С. Поняття „особливий” і когнітивно-комунікативний процес / С. С. Баланюк // Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація : матеріали VI Міжнар. наук. конф. 1 лютого 2007 р. / відп. ред. Оніщенко Н. А. ? Харків : Константа, 2007. ? С. 25?26.

15. Баланюк С. С. Епідигматичні характеристики прикметника exceptional у сучасній англійській мові / С. С. Баланюк // Актуальні проблеми германської філології : матеріали ІІІ Міжнар. наук. конф., 10?12 квітня 2008 р. / наук. ред. Кушнерик В. І. - Чернівці : Книги - ХХІ, 2008. - С. 42?44.

Анотація

Баланюк С. С. Прикметники зі значенням „особливий” в англійській мові: парадигматика, синтагматика, епідигматика. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 ? германські мови. ? Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. ? Чернівці, 2009.

Дослідження присвячене вивченню семантичних властивостей прикметників зі значенням „особливий” в сучасній англійській мові. Проаналізовано також логіко-філософський та психолінгвістичний аспекти впливу на семантику прикметників. Проведена інвентаризація ЛСГ, визначена її структура ? ядро, основний склад, периферія. Дистрибутивно-статистичний аналіз слугував для опису парадигматичних та синтагматичних властивостей досліджуваної категорії слів. Виявлені найтиповіші семантичні зв'язки як між самими складниками групи, так і з певними класами та підкласами іменників. Подана комплексна характеристика досліджуваних прикметників за трьома рівнями, з урахуванням даних епідигматичного аналізу, тобто внутрішньоструктурних дериваційних особливостей значення.

Ключові слова: багатозначність, лексико-семантична група, парадигматичні відношення, узагальнена оцінка, синтагматичні властивості, сема й семний комплекс, епідигматичні характеристики.