Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні параметри професійного дискурсу

Професійна назва є результатом свідомої людської діяльності. Враховуючи цей лінгвокреативний феномен, можна впливати на процес професійної номінації. Кореляція між розвитком наукового пізнання і адекватним продукуванням нових професійних назв, тобто між рівнем і характером розвитку знань та способами професійної номінації, є одним з найскладніших аспектів сучасної лінгвістики. Тому вивчення регуляційних механізмів, шляхів і засобів професійної номінації, з одного боку, та виявлення типології порушень нормативності професійної назви, з другого боку, дасть можливість значно просунутися на шляху упорядкування професійного дискурсу.

Креативність у професійній назві виявляється, з одного боку, в ексклюзивності типів і моделей словотворення, які не зустрічаються поза межами професійної номінації (так звані «квазіслова», нестандартність скорочень, контамінація вербальних і невербальних засобів), а з другого - реалізується через свободу мовця у виборі засобів номінації. У той же час більшість способів номінації тяжіє до стандартних (абревіація, семантична спеціалізація словотвірних формантів, синтаксичні моделі як віддзеркалення структурно-логічної парадигми спеціальних понять), хоча і тут спостерігається тенденція до модифікації. Частину із засобів професійної номінації можна кваліфікувати як перехідний варіант. Якщо система понять даної галузі знань є сформованою, то утворюються генетично подібні одиниці, як б «не випадали» з її структурної та семантичної парадигми.

Креативність у номінації виявляється також і у виборі професійних одиниць із «зарозумних» художніх творів (наприклад, з романів Дж. Джойса) та в насиченні спеціальних лексем конотаціями різних типів і рангів. Перетин емоційних конотацій професійного та художнього дискурсів пов'язаний з глобалізацією інформаційних систем. Професійна назва, на відміну від звичайного слова, регламентована дефініцією, тому емоційність як семантична категорія реалізується в ній специфічно, зокрема: 1) емоційні конотації не віддзеркалюють ставлення мовця до поняття; 2) неконстантність цих конотацій: можливі на етапі формування професійної назви, нівелюються під час оформлення дефініції та кодифікації, майже втрачаються при функціонуванні професійної одиниці. Емоційно забарвлені назви функціонують у стандартах та класифікаціях, а також як авторські дублети до кодифікованих назв.

Аналіз природи метафоричних переносів у професійній сфері дозволяє виділити такі причини їх виникнення: І. Об'єктивні: 1) існування метафори у поняттєвій системі людини і віддзеркалення її у відповідних мовних одиницях; 2) особливості сучасного інформаційного простору (логізація, алгоритмізація, інтернаціоналізація спеціальних понять). Для номінації невідомих об'єктів та неіснуючих поки що реалій з невизначеним сигніфікатом використовуються метафоричні або фразеологічні одиниці; 3) залежність стилю викладення від професійної сфери; 4) динаміка деонтологічної норми; 5) розширення семантичних меж назви-метафори (непередбачені конотації); ІІ. Суб'єктивні: 1) свідомий вибір одиниці номінації; 2) існування авторських терміносистем (наприклад, у К.Станіславського); 3) іншостильові елементи в спеціальному тексті; 4) вплив стилю перекладу на кінцевий результат - новий текст; 5) затемненість внутрішньої форми запозиченої назви; 6) утворення професійної назви за асоціативною аналогією.

Шляхи утворення метафори у професійному дискурсі: атипове використання лексем у професійній номінації (наприклад, нетрадиційні словосполучення: «інкрустувати» солями (медич.); міграція професіоналізмів, наприклад: фарш (кулінар. > дизайн, техніка); міграція стилістично забарвлених одиниць, наприклад: «… молочную железу окаймляют двумя кожными разрезами в виде полуовалов» (медич.); функціонування дієслів руху у ненормативних значеннях (наприклад: «повзе» виразка - медич.).

Процес професійної номінації значно відстає від потреб комунікації, тому лакуни іноді закриваються професійними фразеологізмами. За ступенем семантичного переосмислення і характером мотивації виділяються нейтральні та емоційно забарвлені професійні фразеологізми (економічна, медична та інші сфери).

Категорія оцінки у професійному дискурсі є ознакою прихованого діалогу і пов'язана з такими логіко-філософськими категоріями, як аргументація і контраргументація. У структурі оцінки у професійній комунікації можна виділити такі аспекти: 1) культурно-освітній (загальний освітній ценз мовця, рівень культури дискусії); 2) особистісний (психологічні, смакові та інші суб'єктивні характеристики комунікантів); 3) професійний (сфера професійної діяльності); 4) інформативний (характер і рівень інформації, ранг наукового / професійного видання); 5) соціальний (характер професійної діяльності, зокрема посада комуніканта), коли текст виступає ідентифікатором соціального статусу мовця; 6) ментальний; 7) хронологічний.

Традиційна градація оцінки (позитивна, негативна, нейтральна) не акумулює всіх можливостей цієї лінгвістичної категорії у професійній сфері. Оцінка у спеціальному тексті може бути прихованою (оцінка-натяк, оцінка-нюанс, оцінка-підтекст, трансформація цитати); нарочито відвертою (несприйняття позиції опонента, свідоме перекручення фактів, цитат); категоричною; пом'якшеною; аргументованою /неаргументованою, що детермінується комунікативною стратегією мовця-фахівця.

Вибір мовцем засобів номінації визначається сферою його професійної діяльності, оскільки в кожній з них спрацьовує своя професійна етика, традиції ведення дискусії тощо. Так, у мистецькій сфері фіксується високий коефіцієнт професійно значущої інформації; значна кількість ілюстрацій, малюнків, фото; інтелігентність стилю викладу; ретельність у доборі аргументів. У лінгвістичному дискурсі як специфічній сфері професійного спілкування поєднуються універсальність інформаційного простору (мова як універсальний засіб комунікації) і мультиверсійність термінологічного апарату, що репрезентує полівекторність, іноді полярність підходів до його вивчення (різні школи, напрямки та ін.). З другого боку, не можна ігнорувати факт професійної лінгвістичної підготовки учасників цього дискурсу, що спричиняє активізацію протилежних тенденцій: свідоме володіння літературними нормами і підсвідоме тяжіння до їх порушення.

Політичний дискурс детермінується як об'єктивними, так і суб'єктивними чинниками. Якщо комунікативна ситуація не виходить за межі стандартної, її учасники користуються, як правило, шаблонними засобами, типовими для даної професійної сфери з поодинокими вкрапленнями іншостильових та індивідуально-авторських елементів з різними типами аксіологічних конотацій з дотриманням етичних норм спілкування. При виникненні конфліктної професійної ситуації автор ставить за мету дати власну оцінку опонента. За такої ситуації змінюється і мовна стратегія адресанта, який починає оперувати модифікованими власними назвами, одиницями розмовного стилю і. ін.. Динаміку використання тих чи інших мовних засобів у політичному дискурсі детермінує, перш за все, хвильоподібність в їх активізації (пік використання нестандартних мовних засобів у період політичної кризи, за умови тимчасових політичних конфліктів). Розбалансованість інформації як результат агресивної стратегії адресанта призводить до нестабільності професійної норми та зниження рівня культури публічного виступу.

Вибір одиниць професійної номінації визначається і репертуаром морфологічних засобів та їх комбінаторними можливостями у конкретній мові, а також «пріоритетом» тих чи інших частин мови у даній сфері професійної діяльності (наприклад, активізація словосполучень з незмінним компонентом у математичному дискурсі, порівн.: кольцо главных идеалов) та специфічними особливостями окремих морфологічних формантів (наприклад, суфікси ирова- / изирова- у російському професійному дискурсі, спеціалізація дієслів із цими суфіксами, їх диференційоване акцентування). Спостерігається поступова стильова дивергенція російських загальновживаних дієслів за такими напрямками: 1) стильове маркування дієслів-дублетів (нормировЬть - загальновживане - нормъровать - розмовне); 2) активізація семантичного потенціалу дієслова (термінологізація одного чи двох варіантів, наприклад: центръровать - центрировЬть - техн.); 3) розходження загальновживаних та спеціальних дієслів на рівні граматичної категорії виду: отдифференцировать диабет (медич.), срепетировать спектакль (театр.); 4) активне функціонування дієслів, похідних від споріднених іменників: ацетил - ацетилизироваться;глюколизироваться, опалесцировать.

Аналіз фактичного матеріалу дозволяє зробити висновок про активізацію у професійному дискурсі тенденції до компресії мовних засобів, зокрема активізацію композитів у фаховій комунікації: многокритериальная оптимизация (матем.), вовне-выговоренность, вот-бытие (Ф.-В. фон Херрманн); багатоаспектність компонентів композити (hot-wire, force-land, data-bank). Активізація викликана такими позитивними параметрами назв-компонентів: 1) семантичний аспект: прозорість внутрішньої форми, сфокусованість і водночас багатовекторність змістів; контамінація, варіювання змістів; наявність морфем-семантичних блоків, їх маркованість; 2) формальний (структурний) аспект: монументальність, структурна цілісність назви; граматична прозорість, мінімізація компонентів, замінниками яких виступають морфеми-блоки; банк компонентів-префіксоїдів іншомовного походження та інтернаціоналізмів; нівелювання зайвих синтаксичних зв'язків, погашення неважливих морфологічних ознак; 3) прагматичний (функціональний) аспект: легкість утворення назви-композити; уніфікованість змісту і форми; зручність у використанні.

Препозитивний компонент професійної назви-композити має певний семантичний потенціал і не є порожньою її складовою. Цей компонент або радикально змінює семантику професійної одиниці (неявновиражений полюс - електротехн.), або додає їй нової інформації, залежно від того, якою частиною мови він виражений і яке семантичне навантаження має (легкозасвоюваний, напівзгаслий). За частиномовною приналежністю препозитивні компоненти поділяються на іменні (струмоведучі частини, гарячекатана сталь), прислівникові (явновиражений полюс), такі, що є контамінацією різних частин мови (особливо-вибухонебезпечна машина). Препозитивний компонент-іменник виступає як обмежувач динамічної дії (ростостимулюючі білкові фактори), називає об'єкт дії (азотфіксуючі мікроорганізми), називає результат дії (персневидноклітинний рак), називає причину негативних наслідків (краплезахищений).

Препозитивний компонент-прикметник називає часові, територіальні та якісні параметри (первинно-запущений рак, місцеводеструктуючі пухлини шкіри, опуховоасоційовані антигени). Препозитивний компонент-прислівник змінює різнопланові характеристики (важковиховуваний; вільноживучі мікроорганізми) тощо.

Специфіка реалізації окремих лексико-граматичних категорій у професійному дискурсі полягає в тому, що граматична система регулює межі функціонування частин мови, а також диктує її можливості на формальному (структурному рівні). Так, специфіка реалізації прикметника як частини мови виявляється, перш за все, у розширенні його семантичних можливостей у професійній номінації. Прикметник може номінувати як універсальні ознаки, так і специфічні, структурно представлені як простим, так і складним прикметником, причому тип ознаки впливає на характер синтаксичних зв'язків між частинами складного прикметника (сурядний зв'язок між компонентами так званих «чистих складань»; якщо ж перший компонент уточнює другий (базовий) компонент, між ними діє підрядний зв'язок: macro-economic interpretation). Універсальні ознаки кваліфікують спеціальні реалії у цілому; специфічні ознаки конкретизують значення терміносполук, надаючи їм конотацій обмеженості різних типів, уточнюючи у такий спосіб гіперонім.

Прикметники у складі професійних назв номінують такі параметри: ступінь або інтенсивність ознаки; зовнішній вигляд предмета чи явища; часові або темпоральні характеристики; просторові характеристики; кількісні ознаки тощо. Віддієслівні прикметники зберігають у семантиці компонент «такий, що характеризує дію»: напрямок дії, ступінь вияву результату дії, спосіб дії, результат дії. Прикметники-семантичні деривати набувають ознак галузевої спеціалізації змісту («домашній» аналіз - без використання комп'ютера).

У професійній сфері спостерігається спеціалізація семантики та функцій числівника у різних галузях знань на відміну від загальномовної універсалізації. Числівник є обов'язковим компонентом змісту виробничо-технічних текстів (кількісно-цифрові дані), що значно диференціюється щодо різних сегментів професійного дискурсу. Спеціалізація змісту числівника у фаховій комунікації віддзеркалює семантичні новації у цій сфері, розширення семантичних та функціональних можливостей цієї частини мови, що спричинюється перевагою тих чи інших засобів комунікації у певній галузі знань; функціональними можливостями числівників як лексичних одиниць у конкретній сфері; стильовою розшарованістю професійного дискурсу; професійним етикетом, коли числівник виступає індикатором для встановлення дисциплінарно обумовленої специфіки текстів певних галузей знань (наприклад, в оформленні медичних рецептів); спеціалізацією семантики, її закріпленістю у конкретному сегменті професійної сфери, що перетворює числівник на кодовий знак (наприклад, в іридології); усталеністю, стандартизацією окремих словотвірних моделей у певній професійній сфері (маркування радіотехнічних ламп і кенотронів; штрих-коди); оригінальністю, професійною обмеженістю деяких комунікативних одиниць (оформлення стадій хвороби).

Цифровий компонент є універсальним засобом презентації фахової інформації. Однак і досі не існує норми оформлення квантитативних характеристик у цій комунікативній сфері, про що свідчать коливання професійної норми. В окремих галузях (зокрема в імунології) діють інструкції щодо використання словесних та цифрових символів та їх графічного оформлення.

Проаналізувавши фактичний матеріал, доходимо висновку, що числівник як лексико-граматична категорія набуває самостійної, незалежної від інших складників словосполучення семантики; передає конотації модернізації, кількісної градації, статистичних параметрів об'єкту; цифровий символ виступає оригінальним елементом письмової професійної культури (наприклад, шифрування назв хвороб у лікарняному листі); наявні усталені словотвірні моделі, що набувають ознак своєрідних «професійних штампів»; функції числівника та його семантичне навантаження набувають ознак спеціалізації в окремих галузях знань.

Специфіка реалізації окремих лексико-граматичних категорій визначається й прагматичними можливостями окремої частини мови, її лексико-граматичним діапазоном. Так, прислівник як частина мови здебільшого виступає у професійному дискурсі як детермінант з оцінним компонентом. Його використання як одиниці професійної номінації має певну обмеженість: активно функціонує у музичному і факультативно - в інших дискурсах (пренебрежимо малый - матем.). Серед музичних професійних назв переважають італійські (larhetto, agitato).

Прагматична система регулює функціонування частин мови у професійному дискурсі. Корекція цих параметрів можлива лише як зміна нормативних стандартів або як результат креативної діяльності мовної особистості. Так, дієприкметник як частина мови є найактивнішою одиницею професійного російського дискурсу, яка не має жодних обмежень щодо його вживання у всіх сферах і на всіх рівнях професійної комунікації. В українському професійному дискурсі спостерігаємо певну активізацію активних дієприкметників теперішнього часу, що становлять пасивну частину лексики, тобто її периферію. Цьому сприяє унікальна особливість цього класу слів: поєднують ознаки дієслова та прикметника, що відповідає двом важливим поняттєвим категоріям - динаміці й статиці. Крім того, окремі дієприкметники, субстантивуючись, набувають ознак і третьої частини мови-іменника. Проста і стала структура дієприкметника робить його універсальною моделлю професійної номінації. Поліфункціональність дієприкметника (атрибутивна, предикативна, субстантивна) регламентує різноманітність синтаксичних зв'язків, можливість покриття інформаційного простору, що не можуть охопити інші граматичні структури. Це формує своєрідний семантичний резерв, необхідний для професійної номінації, що детерміновано специфікою його семантики, а саме: 1) перехідний тип семантики; 2) фіксує динамічну, а не статичну дію (як прикметник); 3) дієприкметникові префікси мають певне семантичне навантаження на відміну від дієслівних, які виконують лише граматичну функцію (кореляція виду дієслова). Заміна спеціальної назви-дієприкметника в українському професійному дискурсі можлива (іншими частинами мови чи синтаксичними конструкціями) за умови, якщо ця назва передає універсальний спеціальний зміст. Якщо спостерігається невідповідність змісту, така заміна є неможливою (при субстантивації дієприкметника, при вживанні дієприкметника у переносному значенні, при функціонуванні дієприкметника у складі усталеного професійного сполучення ).

Дієприкметник як унікальна морфологічна одиниця займає відповідну нішу, передає ексклюзивні відтінки професійного змісту, має стислу форму, тому є активною одиницею номінації у російському професійному дискурсі на противагу українському.

Висновки

1. Професійний дискурс неможливо звести до єдиної універсальної моделі, як це можна зробити з терміносистемами чи підмовами, оскільки він не вичерпується, з одного боку, формальним вживанням спеціальних мовних одиниць, а з другого -професійно спрямованим змістом. Його інваріант можна уявити як віртуальний конструкт, що лежить на перетині різних професійних сфер. Кваліфікаційними ознаками професійного дискурсу є такі: професійна спрямованість (відповідність текстів і повідомлень вимогам учасників спеціальної комунікації), антропоцентризм, креативність (реалізація творчих можливостей мовної особистості), верифікативність (істинність спеціальної інформації), мульти-дисциплінарність (інкорпорування різних сфер і варіантів професійної діяльності людини), непропорційність розвитку окремих зон і секторів професійного дискурсу, бінарність категорій «адресант» і «адресат», діалогічність (текст як фрагмент професійної дискусії), селективність (виокремлення конкретного адресата для даної інформації), замкненість (рівень професійної компетенції мовця як ключ для доступу до інформації), нециклічність (максимальна вичерпність у викладі інформації), дидактизм, динамізм, мовна нормативність, стилістична розшарованість.

2. Критеріями визначення професійності/непрофесійності дискурсу є такі: критерій усвідомлення змісту повідомлення, критерій логічного зв'язку між елементами професійного тексту, критерій адресності інформації. Аналіз архітектоніки професійного дискурсу дозволяє виділити такі принципи його конструювання: 1) інформативність, інформаційний коефіцієнт; 2) компетентність учасників комунікації; 3) логічність; 4) верифікаційність, непарадоксальність вихідних та кінцевих постулатів; 5) професійна нормативність; 6) доказовість, аргументованість; 7) достовірність; 8) діалогічність (дискусійність).

3. Професійний дискурс не є гомогенним однорівневим конгломератом комунікативних подій, ситуацій. Це динамічна система, що є, з одного боку, відкритою, тобто такою, що ще не сформована остаточно, а з другого - замкненою, оскільки вхід до неї детермінований рівнем професійної компетентності мовця. Професійний дискурс упорядкований не тільки горизонтально (галузеві термосистеми), але й вертикально (зони, сектори). Він є складною системою ієрархії спеціальних знань, що відповідають трьом його зонам: власне професійна (науковий, спеціалізований, технологічний сектори); перехідна (навчальний, професійно-побутовий, науково-популярний сектори); псевдопрофесійна (художні, рекламні, псевдонаукові тексти). Цей поділ не є абсолютним, оскільки реальний процес комунікації свідчить про перетин, дифузію вербальних та невербальних засобів номінації, які, однак, не можна ототожнювати із суцільною ротацією чи рухом мовних одиниць у вертикальному плані. "Крапельна дифузія" є ознакою ідіолекту окремого мовця чи існування передтерміна.

4. Негомогенність професійного дискурсу виявляється і в акумуляції його інтегральних та диференційних ознак. Інтегральні параметри детермінують той чи інший сегмент фахового інформаційного простору як професійний, що дозволяє вважати його складовою професійної картини світу. Відмінні параметри демонструють специфічність конкретного фахового спілкування, формують професійний етикет, порушення якого ідентифікує мовця як такого, що не належить до даної професійної спільноти.

5. Антропоцентром професійного дискурсу виступає мовна особистість (інформаційний та мовний рівні). Статус мовця у ньому є активним на всіх етапах професійної номінації. Враховуючи цей мовнокреативний феномен, можна констатувати, що процес професійної номінації може бути контрольованим. Функція мовця як когнітивно-прагматична категорія характеризується такими ознаками: поліаспектність, дифузна сутність, дуалізм (вивчення поняття у статиці та динаміці), різновекторність, локальність (у конкретній частині дискурсу). Основні функції адресанта: номінатор, класифікатор, кодифікатор, термінограф, популяризатор, продуцент інформації, укладач тексту, креатор; основні функції адресата: користувач інформації, коректор, генератор нової інформації на базі отриманої. Функція мовної особистості як координатора професійного дискурсу полягає у дотриманні відповідності спеціальної інформації (поняттєвої, змістової) засобам номінації (на рівні професійної назви) та умовам комунікації (на рівні повідомлень та текстів), тому що мовець фактично координує діяльність двох узагальнених мовних особистостей (фахівця та лінгвіста), за умови пріоритету фахівця, оскільки домінантою професійної комунікації є зміст.

6. Стратегія мовця у професійному дискурсі полягає у досягненні гармонії інформаційних та мовних складових тексту для уникнення деформації повідомлення. Кваліфікаційні ознаки категорії адресант у професійному дискурсі: бінарність, амбівалентність, дискреційний характер вибору мовного знака, конвенційність (у виборі одиниці номінації), релевантність (здатність дифе-ренціювати мовні одиниці за зонами професійного дискурсу). Категорія адресантності реалізується через трансформацію професійної інформації в текстах різних жанрів і суб'єктивний підхід автора до вибору одиниці номінації.

7. Інтегруючим елементом різних відгалужень професійного дискурсу виступає професійна норма. Професійна норма не може бути варіантом літературної норми національної мови, оскільки в ній не завжди існує інваріант (на рівні назви), до якої вона буде варіантом, і не є абсолютно ізольованою від норм національної мови. На відміну від національної мови, в якій зміна норми відбувається у межах однієї лексеми (на рівні фонеми, морфеми, лексеми), у професійній сфері реорганізаційні процеси здійснюються виключно на рівні лексеми чи словосполучення. Якщо літературна норма має суспільний характер, то у професійному дискурсі превалює індивідуальний компонент; на її формування не впливають соціальний фактор, показник частотності вживання, територіальний чинник, хоча за своєю природою професійна норма є більш консервативною. Складовими поняття професійна норма виступають гармонізація форми і поняття, тобто семантичного та структурного компонентів, інтегрованих у професійній назві, неможливість ревізії змісту без зміни мовного знака, небажаність семантичної невизначеності чи полівекторності професійної назви, її відповідність універсальним літературним нормам.

8. Неоднорідність професійного дискурсу на семантичному рівні віддзеркалюється в певних тенденціях у виборі мови чи мов, якими презентована фахова інформація. Ці тенденції не мають характеру тотальних, зокрема заміна однієї професійної міжнародної мови іншою в конкретній сфері (експансія англійської мови у новітніх відгалуженнях медичної сфери при традиційному оформленні класичних термінів латинською мовою, активний "прорив" англійської мови в економічній сфері, її спеціалізація як міжнародної), а також в інтервенції позажанрових та іншостильових елементів у професійну сферу (ліричні відступи, асоціативні фрагменти, емоційні застереження, афористичність та ін.), що свідчить про зниження рангу наукової професійної продукції. Іншостильові елементи є ознакою виходу тексту за межі професійного інформаційного поля, переходу до абстрактного беззмістовного теоретизування чи аксіологічної сфери. У діахронії такі відхилення носять оказіональний характер (60-90-ті рр. XX ст.).

9. Креативність у професійній назві виявляється через ексклюзивність типів і моделей словотворення, відсутніх поза межами професійної комунікації, а також реалізується через диктат мовця у виборі засобів номінації, зокрема із "зарозумних" художніх творів, насичення лексем конотаціями різних типів. Більшість способів номінації тяжіє до стандартних з елементами модифікації. У сформованих системах понять утворюються генетично подібні одиниці, які б "не випадали" з її структурної та семантичної парадигм.

10. У професійній номінації віддзеркалюються всі людські "слабкості": у технічних науках - "олюднення" деталей та механізмів; у промислах, ремеслах переважають вузькокорпоративні назви; у медичній сфері - семантичні деривати від побутових назв з яскравим аксіологічним компонентом, зокрема деонтологічними конотаціями. Якщо можна попередити хворобу, певною мірою спричинену самою людиною (наркоманія), вживаються назви з негативними конотаціями (жах, страх, попередження і т. ін.). Спостерігаємо зміну вектора семантичної насиченості професійних одиниць порівняно із загальновживаними словами: найяскравіші загальновживані лексеми семантично нейтралізуються у професійному дискурсі (наприклад, колоративи). У спеціальних українських, російських та англійських текстах є багато спільного, оскільки вони належать до одного мовного та культурного ареалів. Крім того, фахівців об'єднують давні наукові та професійні зв'язки, вплив європейських наукових шкіл, потенціал європейського інтелекту.

11. У професійній номінації не існує типових для національної мови обмежень щодо активної/пасивної лексики. Неодноразовий перерозподіл між центром та периферією є характерним для соціально залежних галузей знань та діяльності (історія, філософія, політологія, економіка). У базових науках цей процес є оказіональним. Найбільша кількість неологізмів утворюється у новітніх та прикладних дисциплінах. Архаїзми професійної сфери не переходять на периферію, а стають предметом дослідження іншого сектора (наприклад, історія конкретної науки). У технічній сфері переважають історизми, архаїзмів у ній практично немає. Деархаїзація може охопити окремі терміносистеми у цілому (сучасна економічна сфера на пострадянському просторі). Серед інших ознак виділимо відсутність гендерної традиції, перевагу засобів нерідної мови. Активний/пасивний статус професійних назв детермінується рангом професійної діяльності: якщо вона не втратила соціальної актуальності, зберігаються і її мовні зразки.

12. Спеціалізація конотацій сленгових лексем різних мов детермінується ментальним чинником. Так, англійські сленгові лексеми (військова, морська, авіаційна сфери) характеризуються позитивними конотаціями широкого діапазону (гумористичне, веселе, іронічне, жартівливе). Чим вищий індекс небезпеки професійної діяльності, тим позитивнішими є конотації цих лексем. В українських та російських спеціальних текстах, навпаки, у таких лексемах домінують негативні конотації (зневажливе, презирливе, роздратоване). Такі одиниці є активною складовою лексики передвиборчої агітації (українські, російські, англійські спеціальні тексти) з аналогічними конотаціями. У бізнес-сленгу функціонують національні евфемізми до нормативної лексеми "гроші". Окремі технології і ремесла майже позбавлені таких одиниць (в'язальний жаргон).

13. Розходження в професійних назвах різних мов в ономастологічному аспекті спричинені також невідповідністю в логіко-поняттєвій системі конкретної науки, різновекторністю розвитку номінаційних процесів у цих мовах, нееквівалентністю перекладу (ментальна домінанта перекладача), невідповідністю семантичного обсягу запозичених одиниць, номінаційними традиціями. В окремих сферах розходження з мовою-донором є мінімальними (зокрема у педагогічній, де спостерігаємо уніфікацію європейських стандартів за Болонською системою). Семантична тотожність загальнолюдських понять і категорій не гарантує тотожності змістів цих лексем у різних мовах (наприклад, назви кольорів). Подібні назви поділяємо на універсальні (сакральні для більшості народів); національні, або фольклорні (для окремої культури); індивідуально-національні (зафіксовані у тлумачних словниках); індивідуально-авторські (суб'єктивні уявлення окремої людини). Вони не втрачають національно-культурної специфіки при термінологізації, набуваючи диференційних ознак у різних професійних сферах.

Так, на основі прямого значення прикметників-колоративів утворюються професійні назви природничих наук (зовнішня ознака - важливий дискурсотворчий засіб); на основі переносного - гуманітарних наук (на перший план виходять асоціації); на основі спеціальних ознак, що не фіксуються загальними національними тлумачними словниками, - у точних науках (базовою є оптична класифікація кольорів).

14. Професійна комунікація як міжособистісний процес відбиває нашарування людської цивілізації та культури, вмонтовані в систему національної мови і реалізовані на двох відповідних рівнях. Проте чіткого розмежування цих типів текстів не існує, оскільки спостерігаємо перетин цивілізаційних і культурних елементів, зокрема: а) традиція дублювання інтернаціональних професійних назв; б) ініціальні терміни у класичних науках, похідні від прізвищ дослідників (фізика, математика, медицина тощо), від назв художніх творів та їх героїв (театральна та літературознавча сфери), похідні від латинізованих топонімів, гідронімів (мінералогія); в) відхилення від традиційних міжнародних професійних мов, прийнятих у певних сферах. Так, у музичній сфері при пріоритеті італійської мови назви народних інструментів оформлюють засобами національних мов; у спортивній сфері при пріоритеті англійської мови давні види боротьби номінують засобами національних мов і т. ін. На сучасному етапі фіксуємо тенденцію "цивілізування" мови економічної сфери, міжнародним стандартом якої стають англійські лінгвістичні одиниці. Посилюється тенденція узуального використання альтернативних мовних одиниць у певних професійних сферах та їх функціональна градація (біологічна, медична, фармакологічна сфери).

15. Терміни-інтернаціоналізми не є лексичним інваріантом у професійній сфері, інтегральним для більшості мов. У ній активно функціонують національні еквіваленти та народні відповідники (українські, англійські, російські тексти). Механічне перенесення інтернаціоналізмів без урахування ментальних, соціальних, державних, культурних та інших чинників розбалансовує терміносистему мови- реципієнта, оскільки не враховується різний ступінь семантичної тотожності термінів однієї сфери у різних мовах. На початку XXI ст. фіксуються такі тенденції у професійній номінації: а) активізація іншомовних професійних назв як результат процесу "підтягування" дослідницького та термінологічного апаратів (мови колишніх республік СРСР) до європейського стандарту; б) деархаїзація найбільш інформативно виразних національних професійних назв як феномен історичної пам'яті. Це характеризує найбільш глобалізовані сфери професійної діяльності, в яких національний фактор є периферійним. Такі одиниці рідко переходять до пасивного фонду. Вони виступають дієвим чинником протесту проти мовної глобалізації різних культур саме в тих відгалуженнях професійної сфери, де така економічна чи соціальна глобалізація вже відбулася.

16. Невербальний канал є важливим для передавання професійної інформації. Серед невербальних засобів комунікації у цій сфері на перший план виходять соматизми, зокрема жести (писемна та усна форми). Специфіка жестів у професійному дискурсі: а) жест завжди вживається свідомо і розрахований на конкретного адресата; б) неможливість інформаційного розбалансування жестів за рахунок культурного факту; в) жест - дешифратор спеціального поняття, елемент професійної сфери, що обов'язково має відповідну дефініцію. За семантичним навантаженням виділяємо універсальні (наприклад, класичний балет) та семантично обмежені жести (наприклад, пози і жести в народних танцях). Жест може виступати репрезентантом конкретної сфери професійної діяльності (біржові торги), замінником словесного тексту (балетний спектакль). Відзначаємо спеціалізацію невербальних засобів у межах однієї професійної сфери, їх омонімію (сурдопереклад), стилістичну диференціацію у діахронії. Національні соматизми є більш консервативними, стандартними порівняно зі знаками спеціальної комунікації, що не мають довільного характеру як елементи системи понять конкретної професійної сфери. За можливостями покриття інформаційного простору виділяємо ідеальні невербальні професійні знаки (ноти, хімічні символи, формули), специфічні (татуювання) та проміжний варіант (малюнок). Якщо в національній мові існує один інформаційний канал для писемної форми (текст) і два - для усної (текст та невербальні засоби), то в професійному дискурсі діють два інформаційні канали для обох форм комунікації. В окремих професійних сферах відбувається специфічна вербалізація відомих знаків з інших галузей знань (геометричні фігури у в'язанні на спицях).

17. У професійному дискурсі фіксуємо спеціалізацію окремих лексико-граматичних категорій, що регламентується як законами конкретної мови (діапазоном морфологічних засобів та їх комбінаторними можливостями), так і умовами професійної комунікації. Можна виділити такі тенденції: а) активізація дієслова як професійної домінанти на противагу тенденції 80-90-х рр. XX ст., коли ця морфологічна категорія вважалася периферійною (українська, російська, англійська мови); б) значні розбіжності у функціонування окремих частин мови у близькоспоріднених мовах, наприклад, дієслова із суфіксами -ірова (-ирова-) та їх варіанти (традиційно активна лексема у національній російській мові та її професійній сфері, периферійна - в українській мові, що набуває ознак активності у професійному дискурсі у зв'язку з посиленням потоку іншомовних запозичень на початку XXI ст.); в) активізація певних номінаційних схем в окремих галузях знань (наприклад, словосполучення з незмінним компонентом у математиці) - українська, російська мови; г) стильове маркування дієслів - акцентуаційних дублетів (російська мова); ґ) активізація композитів у фаховій комунікації більшості мов (нормативні та оказіональні), спеціалізація препозитивного компонента; д) спеціалізація прикметника як компонента професійної назви, можливість вираження окремих ознак динамічності (українська, російська мови); є) семантична переорієнтація числівника як засобу професійної номінації: 1) кодовий знак в окремих професійних сегментах (іридологія); 2) елемент стандартної моделі маркування (техніка, радіотехніка); 3) визнання цифрових символів як оригінальних елементів письмової професійної культури; 4) спеціалізація функцій і семантичного навантаження в окремих галузях знань; є) прислівник як детермінант з оцінним компонентом; його обмеженість як одиниці професійної номінації (переважає в музичній сфері); ж) функціональна диференціація дієприкметника у близькоспоріднених мовах (активна одиниця в російській мові; в українській - репрезентує периферійну частину літературної мови, у професійному дискурсі набуває ознак динамічності (якісно-процесуальна та якісно-результативна ознаки), розширюючи у такий спосіб його інформаційний простір).

Такими є основні характеристики сучасного професійного дискурсу.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Колеснікова І.А. Діалектика номінального та узуального в професійному дискурсі: Монографія / Ірина Анатоліївна Колеснікова. К.: КНЕУ, 2008. 246с.

2. Колеснікова І.А. Деякі аспекти сучасної термінологічної деривації / І.А. Ко-леснікова // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. Вип. IV. К.: КНЕУ, 2001. С. 58-60.

3. Колеснікова І.А. Універсальне і специфічне в сучасній термінології (на матеріалі української, російської, англійської мов) / І.А. Колеснікова //Наукова спадщина професора С.В. Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. праць. Ч. І. К.: ВПЦ «Київський університет», 2001. С. 563-567.

4. Колеснікова І.А. Поняття норми в літературній мові та мові професійного спілкування / І.А. Колеснікова // Мова і культура. Вип. 5. Т. ІІ. Ч. І: Культурологічний компонент мови. К.: ВД Дмитра Бураго, 2002. С. 207 - 213.

5. Колеснікова І.А. До проблеми експресивності в термінології / І.А. Ко-леснікова //Вісник Дніпропетровського університету: Мовознавство. Вип. 9, 2003. С. 151 - 155.

6. Колеснікова І.А. Проблема норми в термінології / І.А. Колеснікова //Українська мова та література. - № 9 (323), 2003. С. 3 - 7.

7. Колеснікова І.А. Ментальна лексика та термінологія: один фрагмент мовної картини світу / І.А. Колеснікова // Українська мова та література. - № 36 (340), 2003. С. 3 - 13.

8. Колеснікова І.А. Дієприкметник у термінології: теорія і реальність / І.А. Ко-леснікова // Мова і культура. Вип. 6. Т. ІІІ. Ч. І: Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. К.: ВД Дмитра Бураго, 2003. С. 138 - 146.

9. Колеснікова І.А. Дієприкметники-композити у термінології / І.А. Ко-леснікова // Система і структура східнослов'янських мов: До 60-річчя наук. і пед. діял-сті проф. М.Я. Брицина: Зб. наук. праць. К.: Знання України, 2004. С. 49 - 54.

10. Колеснікова І.А. Прикметник у термінології: семантичне навантаження / І.А. Колеснікова // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. Черкаси, 2004. - № 8. С. 216 - 218.

11. Колеснікова І.А. Принципи метафоричної номінації: суб'єктивні чинники / І.А. Колеснікова // Українська мова та література. - № 20, 2004. С. 16 - 21.

12. Колеснікова І.А. Динаміка лексичної норми у термінології / І.А. Колес-нікова // Мова і культура. Вип. 7. Т. VIII: Теорія і практика перекладу. К.: ВД Дмитра Бураго, 2004. с. 35 - 42.

13. Колеснікова І.А. Назви грошових одиниць як чинник історичної пам'яті / І.А. Колеснікова // Українська мова та література. № 2 - 3, 2005. С. 18 - 24.

14. Колеснікова І.А. Фразеологізми у професійному дискурсі / І.А. Колес-нікова // Науковий вісник Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Вип. 19. Ізмаїл, 2005. С. 144 - 148.

15. Колеснікова І.А. Градація ознак фразеологічності у професійному дискурсі та літературній мові / І.А. Колеснікова // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. Вип. V. К.: КНЕУ, 2005. С. 414 - 417.

16. Колеснікова І.А. Іншомовне слово в національній термінології: за та проти / І.А. Колеснікова // Українська мова та література. № 24, 2005. С. 21 - 24.

17. Колеснікова І.А. Національні відповідники як замінники номенклатурних одиниць у ботанічному та художньому дискурсах / І.А. Колеснікова // Мова і культура. Вип. 8. Т. ІІІ. Ч. 2.: Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту: Теорія і практика перекладу. К.: ВД Дмитра Бураго, 2005. С. 243 - 249.

18. Колеснікова І.А. Професійний дискурс: номінальний та узуальний аспекти (на матеріалі ботанічних назв) / І.А. Колеснікова // Українська мова та література. - № 47 (447), 2005. С. 3 - 6.

19. Колеснікова І.А. Про деякі деструктивні процеси у професійному дискурсі / І.А. Колеснікова // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. Вип. 18. Кн. 1. К.: ВД Дмитра Бураго, 2005. С. 221 - 224.

20. Колеснікова І.А. Специфіка організації професійного дискурсу / І.А. Ко-леснікова // Науковий часопис Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова: До 75-річчя з дня народження доктора філологічних наук, професора ПилинськогоМ.М. Серія: Актуальні проблеми сучасного мовознавства. К.: Знання України, 2007. № 2. С. 19 - 23.

21. Колеснікова І.А. Специфіка використання невербальних засобів у профе-сійному дискурсі / І.А. Колеснікова // Мова і культура. Вип. 9. Т. V (93): Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. К.: ВД Дмитра Бураго, 2007. С. 56 - 62.

22. Колесникова И.А. Специфика коннотаций сленговых лексем профессионального дискурса (на материале английского, русского и украинского языков) / И.А. Колесникова // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. Вип. 21. Ч. 2. К.: ВПЦ «Київський університет», 2007. С. 44 - 48.

23. Колеснікова І.А. Числівник у термінології: особливості вираження квантитативних характеристик у професійному дискурсі / І.А. Колеснікова // Українська термінологія і сучасність: Зб. наук. праць. Вип. VII. К.: КНЕУ, 2007. С. 161 - 165.

24. Колеснікова І.А. Поетичність як елемент художнього і професійного дискурсів / І.А. Колеснікова // Система і структура східнослов'янських мов: До 85-річчя з дня народження доктора філологічних наук, професора М.Я. Брицина: Зб. наук. праць. К.: Знання України, 2008. С. 270 - 275.

25. Колеснікова І.А. Кваліфікаційні ознаки професійного дискурсу / І.А. Ко-леснікова // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова: До 175-річчя Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 9: Актуальні проблеми сучасного мовознавства. - № 3, 2008. С. 21 - 23.

26. Колеснікова І.А. Специфічні ознаки професійного дискурсу («футлярний» та лексичний аспекти) / І.А. Колеснікова // Мова і культура. Вип. 10. Т. V. (105). К.: ВД Дмитра Бураго, 2008. С. 288 - 295.

27. Колеснікова І.А. Іншостильові елементи в авторських наукових текстах / І.А. Колеснікова // Функционирование русского и украинского языков в эпоху глобализации: Мат-лы Х Межд. конф. Ялта, 2003. С.151 - 155.

28. Колесникова И.А. Глагол в современной терминологии: некоторые особенности терминологизации / И.А. Колесникова // Функциональная лингвистика: Итоги и перспективы: Мат-лы Межд. конф. Ялта, 2002. С. 105 - 108.

29. Колеснікова І.А. Міфологічні назви в сучасній термінології / І.А. Колеснікова // Культура слова. Вип. 57 - 58. К., 2001. С.128 - 129.

30. Колесникова И.А. Функции слова в современной рекламе/ И.А. Колесникова // Мова і культура. Вип. 3. Т. ІІІ.: Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. К., 2001. С. 105 - 107.

31. Колеснікова І.А. Деякі тенденції розвитку сучасної термінології / І.А. Ко-леснікова // Сучасні проблеми термінології та термінографії: Тези доп. міжн. конф. К., 2000. С. 16.

32. Колесникова И.А. Авторские графические неологизмы в научных и научно-популярных текстах / И.А. Колесникова //Функциональная лингвистика: Язык. Культура. Общество - II: Мат-лы VII Межд. конф. Ялта, 2000. С. 164 - 167.

33. Колеснікова І.А. Особливості переносного вживання дієслів у наукових та науково-популярних текстах (на матеріалі української та російської мов) / І.А. Ко-леснікова // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. Вип. 37. К., 1998. С. 14 - 15.

34. Колесникова И.А. Метафоризация мира психического состояния человека в научных и научно-популярных текстах / И.А. Колесникова //Антропоцентричний підхід у дослідженні мови: Мат-ли VII Міжн. Карських читань. Ніжин - Гродна, 1998. С. 213.

35. Колеснікова І.А. Співвідношення термінів-дієслів та віддієслівних термінів-іменників у сучасній науковій термінології / І.А. Колеснікова // Провідні лінгвістичні концепції кінця ХХ ст.: Тези доп. Львів, 1998. С. 45 - 46.

36. Колесникова. И.А. Структура глагола в научной терминологии русского и украинского языков / И.А. Колесникова // Актуальні питання сучасної філології: Тези доп. Міжн. наук. конф. К., 1996. С. 36.

37. Колеснікова І.А. Деякі особливості функціонування термінів на дієслівній основі в сучасній науковій термінології / І.А. Колеснікова // Семантика мови і тексту: Мат-ли Міжн. конф. Івано-Франківськ, 1996. С. 38 - 39.

Анотація

Колеснікова І.А. Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні параметри професійного дискурсу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук за спеціальністю 10.02.15 - загальне мовознавство. - Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - Київ, 2008.

У дисертаційній роботі зроблено спробу вперше дати загальну лінгвістичну характеристику професійного дискурсу на матеріалі українських, російських та англійських спеціальних текстів (економічна, політична, історична, технічна, математична, військова, лінгвістична, літературознавча, мистецька, музична, медич-на, біологічна та ін. сфери); визначені його інваріант, критерії професійності / непрофесійності, кваліфікаційні ознаки професійного дискурсу; з'ясовано принци-пи, за якими він будується; проаналізовано лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичні характеристики; виявлено специфіку категорій «адресант» і «адресат», схарактеризовано їх типи, визначено функції мовної особистості у професійному дискурсі; кваліфіковано креативні і шаблонні засоби професійної номінації (україн-ська, російська та англійська мови); з'ясовано специфіку функціонування окремих лексико-граматичних категорій (дієслово, прикметник, дієприкметник, прислівник, числівник); визначено складові поняття «професійна норма», типологізовано порушення літературної і професійної норм у цьому дискурсі, доведено детермінованість мовної стратегії адресанта сферою його професійної діяльності.

Ключові слова: професійний дискурс, категорії «адресантності» і «адресат-ності», функція мовної особистості, професійна норма, креативні і шаблонні засоби номінації, типологія порушень літературної і професійної норм.

Аннотация

Колесникова И.А. Лингвокогнитивные и коммуникативно-прагмати-ческие параметры профессионального дискурса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.15 - общее языкознание. - Институт филологии Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию структурных и лингвистических характеристик профессионального дискурса, представленного украинскими, русскими и английскими специальными текстами (экономическая, политическая, историческая, техническая, математическая, военная, лингвистическая, литературоведческая, искусствоведческая, музыкальная, медицинская, биологическая и др. сферы).

Данная работа является первым комплексным исследованием профессионального дискурса как динамичной мультикомпонентной системы, основанным на анализе отраслевых дискурсов. Примеры взяты из монографий, статей, тезисов, учебников и пр. (как динамичной сферы), из отраслевых словарей и справочников (как статичной сферы), а также из записей бесед специалистов.

В диссертации рассмотрены лингвокогнитивные и коммуникативно-прагматические аспекты украинского, русского и английского профессиональных дискурсов, в результате чего:1) определен инвариант профессионального дискурса как виртуальный конструкт, лежащий на пересечении разных профессиональных сфер; 2) установлены критерии профессиональности / непрофессиональности дискурса (критерии осознания содержания сообщения, логической связи между элементами профессионального текста, адресности информации); 3) проанализированы квалификационные параметры профессионального дискурса (профессиональная направленность, антропоцентризм, креативность, верификацион-ность, мультидисциплинарность, непропорциональность развития отдельных зон и секторов профессионального дискурса, бинарность категорий «адресант» и «адресат», диалогичность, селективность в выборе адресата, закрытость, нецикличность, дидактизм, динамизм, языковая нормативность, стилистическая неоднородность); 4) исследованы категории адресант и адресат, определена их специфика в профессиональном дискурсе, а также установлены их квалификационные признаки: бинарность, амбивалентность, дискреционный характер выбора языкового знака, конвенциональность, релевантность; выделены типы адресантов и адресатов; 5) установлены функции языковой личности в профессиональном дискурсе; 6) рассмотрены креативные и шаблонные средства профессиональной номинации (украинский, русский, английский языки); 7) определена специфика реализации отдельных лексико-грамматических категорий в профессиональном дискурсе (глагол, имя прилагательные, деепричастие, наречие, имя числительное); 8) исследованы составляющие понятия профессиональная норма (семантический и структурный уровни); 9) типологизированы нарушения литературной и профессиональной норм в профессиональном дискурсе; 10) доказана зависимость языковой стратегии адресанта от сферы его профессиональной деятельности; 11) охарактеризованы невербальные средства номинации в профессиональной сфере; 12) рассмотрена специфика профессиональных сленговых лексем; 13) установлены составляющие структуры профессионального дискурса: зоны (собственно профессиональная, промежуточная, псевдопрофессиональная) и соответствующие каждой зоне сектора (научный, специализированный, технологический - І; учебный, профессионально-бытовой, научно-популярный - ІІ; художественные, рекламные, псевдонаучные тексты - ІІІ).