Дефразеологічні деривати в сучасній німецькій мові: структура і семантика

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 811.112.2'373.7

ДЕФРАЗЕОЛОГІЧНІ ДЕРИВАТИ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ: СТРУКТУРА І СЕМАНТИКА

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ЛАЗАРЕНКО ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі німецької філології Київського національного лінгвістичного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Козловський Віктор Володимирович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра германської філології, професор

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Кияк Тарас Романович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кафедра теорії і практики перекладу з німецької мови, завідувач кафедри

кандидат філологічних наук, доцент Остапович Олег Ярославович, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, кафедра німецької філології, доцент

Захист відбудеться "16" грудня 2009 р. о "10³⁰" годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.054.02 Київського національного лінгвістичного університету (03680, МСП, Київ-150, вул. Велика Васильківська, 73).

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Велика Васильківська, 73).

Автореферат розіслано "11" листопада 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

професор О. М. Кагановська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертація присвячена дослідженню структурних і семантичних особливостей однослівних одиниць номінації, утворених від фразеологізмів німецької мови. Звернення до проблеми дефразеологічної деривації (відфраземного словотворення) зумовлене потребою всебічного вивчення способів поповнення лексичного складу німецької мови.

На сучасному етапі найбільше матеріалу стосовно утворення слівних дериватів від фразеологічних одиниць (ФО) накопичено на матеріалі російської, української й англійської мов: це стосується узуальних (М. Ф. Алефіренко, О. М. Єрмакова, О. В. Жуков, О. В. Кунін, Р. М. Попов, В. М. Пугач, В. П. Скнар, О. А. Стишов, І. С. Улуханов та ін.) і оказіональних (О. В. Блінова, Г. Є. Гончаренко, О. І. Діброва, В. П. Ізотов, В. В. Істоміна та Т. М. Кондратюк, В. К. Янцен та ін.) способів утворення дериватів; особливостей взаємодії різних мовних рівнів у процесі відфраземного словотворення (В. М. Пугач) та заповнення лакун у лексичній системі мови (Н. Ф. Клименко, М. П. Коломієць, О. Є. Марцинківська, Л. Г. Скрипник, В. Д. Ужченко, В. Б. Фридрак, Л. Ф. Щербачук та ін.).

Предметом вивчення, передусім, були словотвірні (О. М. Бабкін, А. М. Бушуй) і фразеотвірні (Т. П. Білоусова, М. М. Шанський) можливості дериватів. Крім того, досліджено модально-оцінний потенціал дериватів, успадкованих від твірних ФО (В. В. Лопатін), функціонально-стилістичні особливості дериватів порівняно із ФО-прототипами (М. Б. Ташликова); механізми формування семантичної структури відфраземних утворень (І. Є. Половова); історичний (О. Є. Ольшанський) і лексикографічний (Т. П. Білоусова) аспекти відфраземного словотворення.

У сучасній німецькій мові ґрунтовно простудійовано процес утворення однослівних номінацій від вільних словосполучень, досліджено деривати певних частин мови: іменників (Е. Б. Абизова, В. С. Вашунін, Г. В. Колпакова, Л. Ф. Корнілова), прикметників (Л. В. Івашкевич), дієслів (В. І. Баранова, В. І. Каравашкін), прислівників (К. О. Мурзабекова). Проте в мовознавстві є лише окремі праці, що стосуються процесу утворення однослівних одиниць номінації від фразем у сучасній німецькій мові (Р. Г. Гатауллін, І. І. Чернишова, W. Fleischer). У них розглянуто деякі способи та моделі утворення дефразеологічних дериватів (ДД).

Незважаючи на актуальність цієї проблеми, і дотепер залишаються недостатньо висвітленими питання, пов'язані зі структурно-семантичними особливостями як твірних, так і похідних одиниць німецької мови; із продуктивністю словотвірних способів, типів і моделей утворення ДД; із взаємодією фразеологічного й лексичного значень. Саме вирішенню цих питань присвячено дисертаційну роботу.

Актуальність обраної теми зумовлена спрямованістю сучасних праць у галузі словотвору на вивчення дериваційного взаємозв'язку лексичного, фразеологічного й синтаксичного мовних рівнів. Своєчасність подібного дослідження визначається важливістю студіювання динамічних процесів усередині фразеологічного складу німецької мови, унаслідок яких відбувається збагачення її лексичного фонду. Доцільність написання цієї праці обґрунтовано недостатнім опрацюванням низки проблем, пов'язаних із формуванням і зміною семантики різноструктурних номінативних одиниць, з еволюцією смислових аспектів мовної системи.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в рамках наукової теми кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету "Взаємодія мовних одиниць різних рівнів у системі мови і мовлення: когнітивний, комунікативний, функціонально-прагматичний аспекти" (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 2 від 27 вересня 2004 року), що є складовою частиною держбюджетної теми Міністерства освіти і науки України "Когнітивний і комунікативний аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс", яку розробляє КНЛУ (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 31 січня 2005 року, номер держреєстрації 0103V003178).

Мета дослідження - встановлення структурних і семантичних особливостей ДД сучасної німецької мови.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- ідентифікувати статус й уточнити визначення терміна "дефразеологічний дериват" у системі німецької мови;

- встановити позамовні й внутрішньомовні чинники, що зумовлюють словотвірний процес на основі ФО німецької мови;

- систематизувати компонентний склад твірних фразеологізмів німецької мови й розкрити їхні лексико-морфологічні та структурно-семантичні особливості;

- виокремити граматичні моделі твірних фразеологічних виразів німецької мови й визначити їхню продуктивність у процесі утворення ДД;

- схарактеризувати способи, словотвірні типи й моделі, за якими відбувається утворення ДД німецької мови;

- з'ясувати типи семантичної співвіднесеності твірних ФО і ДД німецької мови;

- визначити роль фразеологізмів у процесі збагачення лексичного складу німецької мови.

Об'єктом дослідження є дефразеологічні деривати сучасної німецької мови. німецький мова фразеологізм словотвірний

Предмет дослідження складають семантичні й структурні властивості дефразеологічних дериватів німецької мови та способи їх утворення.

Матеріалом аналізу слугують ДД німецької мови і їхні базові ФО загальною кількістю 1102 похідних (5700 контекстних уживань) та 772 твірні одиниці (2800 контекстних уживань). Картотеку досліджуваних одиниць укладено методом суцільної вибірки з 20 різноманітних лексикографічних джерел. Семантичний аналіз студійованих одиниць здійснено на основі контекстів, вибраних переважно з періодичних видань і частково з художньої літератури німецькомовних авторів XX-XXI століть.

Методи дослідження зумовлені метою, завданнями й аналізованим матеріалом: метод лінгвістичного спостереження й опису використано з метою інвентаризації, систематизації та класифікації досліджуваних мовних одиниць; з'ясування їхніх структурних і семантичних властивостей; метод фразеологічної ідентифікації (за О. В. Куніним) залучено для виявлення фразеологічності того чи іншого твірного усталеного словесного комплексу; словотвірний аналіз прислужився для встановлення словотворчих засобів німецької мови, за допомогою яких утворюються ДД, а також виявлення відношень словотвірної похідності й словотвірної семантики в результаті похідності; метод компонентного аналізу дозволив розподілити досліджувані одиниці на лексико-семантичні групи, визначити мінімальні значущі одиниці в семантичній структурі твірної основи і її деривата, виділити їх спільні та відмінні компоненти; елементи дистрибутивного й трансформаційного методів, а також прийом порівняння словникових дефініцій застосовано для класифікації типів семантичної співвіднесеності твірних і похідних одиниць; елементи кількісного аналізу використано для встановлення продуктивності дефразеологічної деривації.

Наукова новизна дисертації полягає у використанні системного підходу до вивчення й аналізу твірних ФО та їхніх похідних одиниць. Уперше визначено позамовні й внутрішньомовні чинники виникнення ДД у німецькій мові; уточнено лексико-морфологічні, структурно-семантичні, граматичні моделі базових ФО німецької мови, оскільки словотвірні можливості цієї групи одиниць зумовлені специфічністю їхньої семантики й структури; описано типи семантичної співвіднесеності твірних ФО і їхніх дериватів. Ґрунтовно досліджено словотвірні способи, типи й моделі утворення ДД німецької мови та встановлено їх продуктивність.

Теоретичне значення. Результати дослідження сприяють поглибленню теоретичних питань словотвору, словотвірної семантики, лінгвосеміотики, прагмастилістики сучасної німецької мови, вивченню системності мови. Теоретичні положення дисертації можуть слугувати базою для подальшого розроблення теоретичних основ словотвору в галузі фразеології, вивчення різних способів і засобів словотвору, семантичних відношень у системі німецької мови. Систематизація знань про структурно-семантичний потенціал ДД німецької мови сприяє розв'язанню комплексу питань, пов'язаних із особливостями участі мотивуючої семантики у формуванні похідного значення.

Практичне значення проведеного дослідження визначається можливістю застосування його результатів у лінгводидактиці - у курсах із лексикології німецької мови (в розділах "Лексичне значення слова", "Словотвір"), фразеології, стилістики німецької мови (в розділі "Поетичні тропи й фігури мовлення"), загального й порівняльного мовознавства під час розгляду актуальних проблем семасіології та ономасіології, із теорії й практики перекладу у вищій школі, а також у процесі укладання лексикографічних праць, написання наукових робіт із німецької філології.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дослідження висвітлено й обговорено на семи міжнародних конференціях: "Мова і культура" (Київ, 2006), "Семантика мови і тексту" (Івано-Франківськ, 2006), "Язык и мир" (Ялта, 2006), "Язык и мир" (Ялта, 2007), "Сучасні проблеми лінгвістичних досліджень та дидактичні особливості викладання іноземних мов професійного спілкування у вищій школі" (Львів, 2007), "Литовська англістика і германістика в міжнародному діалозі: традиція і перспективи" (Вільнюс, 2008); "Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі" (Київ, 2008); на всеукраїнській конференції "Мова. Культура. Комунікація" (Чернігів, 2007); на міжвишівській конференції "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур" (Донецьк, 2007); на шести науково-практичних конференціях КНЛУ: "Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі" (Київ, 2005), "60 років ЮНЕСКО погляд у майбутнє" (Київ, 2006), "Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції" (Київ, 2006), "Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві" (Київ, 2007), "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій" (Київ, 2008); "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій-ІІ" (Київ, 2009).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в десяти наукових статтях автора, вісім із яких опубліковано у фахових виданнях ВАК України (обсяг публікацій - 3,96 др. арк.), а також чотирьох матеріалах і тезах доповідей конференцій. Загальний обсяг публікацій - 5,57 др. арк.

Структура роботи й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, списку умовних скорочень, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, двох додатків, списків використаної й довідкової літератури, джерел ілюстративного матеріалу. Основний текст викладено на 187 сторінках. Повний обсяг роботи становить 225 сторінок.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її теоретичне й практичне значення, окреслено мету та завдання роботи, висвітлено наукову новизну отриманих результатів, наведено основні положення, що виносяться на захист.

Перший розділ містить вихідні теоретичні положення й понятійний апарат, необхідний для розв'язання поставлених у роботі завдань: лінгвістичний аналіз наукових праць українських і зарубіжних учених із словотвору німецької мови, короткий огляд історії вивчення процесу дефразеологічної деривації, аналіз способів утворення слів на основі фразеологізмів, позамовних і внутрішньомовних чинників виникнення ДД, особливостей їх будови в сучасній німецькій мові.

Другий розділ присвячено вивченню ФО, що мотивують виникнення ДД німецької мови. Твірні одиниці досліджено в таких аспектах: лексико-морфологічні особливості компонентного складу фразеологізмів; граматичні моделі та структурно-семантичні властивості ФО.

У третьому розділі роботи проаналізовано способи й фактори утворення ДД німецької мови; описано словотвірні типи й моделі ДД; типи семантичної співвіднесеності твірних та похідних одиниць.

У загальних висновках представлено результати проведеного дослідження, окреслено напрямки й перспективи подальшого розроблення цієї проблематики.

Додатки складаються з таблиць і рисунків, що відбивають кількісні результати дослідження твірних і похідних одиниць, словотвірні процеси у сфері фразеології.

Бібліографія містить перелік праць українських і зарубіжних авторів (256 найменувань), список лексичних і фразеологічних джерел (20 позицій) та перелік художньо-публіцистичних творів, практичний матеріал із яких увійшов до ілюстративного матеріалу роботи.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. "Теоретичні засади дослідження дефразеологічних дериватів у сучасній німецькій мові". У цьому розділі подано короткий огляд історії вивчення процесу дефразеологічної деривації, проаналізовано способи утворення слів на основі фразеологізмів, позамовні й внутрішньомовні чинники виникнення ДД, особливості їх будови в сучасній німецькій мові.

Питання про роль фразеології у збагаченні лексичного складу мови піднімалося ученими (див. праці І. І. Срезневського, О. О. Потебні, В. В. Виноградова, С. І. Ожегова, М. М. Шанського, М. Д. Степанової, І. І. Чернишової), проте й дотепер у лінгвістиці немає єдиної позиції щодо терміна на позначення процесу виникнення слів на основі фразеологізмів, способів їх утворення та відношень похідності між фразеологізмами і їх слівними дериватами. Це свідчить про багатогранність явища дефразеологічної деривації й викликає необхідність застосування різних підходів до її вивчення, оскільки абсолютизація жодного з них не уможливила створення цілісної концепції - загальної теорії відфраземного словотворення.

У дисертаційній роботі вважаємо за доцільне послуговуватися терміном дефразеологічна деривація (нім. dephraseologische Derivation - термін В. Фляйшера), тому що саме це спеціальне слово вживається на позначення досліджуваного явища в німецькомовній літературі, а також терміном відфраземне словотворення (М. Ф. Алефіренко, О. А. Стишов), бо він містить, по-перше, розуміння того, що називається процесом утворення слів, по-друге, цей процес характеризується як специфічний, відмінний від традиційного словотворення.

Отже, дефразеологічна деривація визначається нами як процес утворення нових однослівних одиниць номінації на основі фразеологізмів. Слова, які утворилися від ФО, іменуємо дефразеологічними дериватами (або їх відповідник - відфраземні утворення), напр.: ein dickes Fell haben "бути товстошкірим" > dickfellig "товстошкірий", die Dickfelligkeit "товстошкірість"; jmdm. den Kopf waschen "намилити голову, дати прочухана комусь" > die Kopfwдsche "прочухан".

Незважаючи на свою деструктивну спрямованість, дефразеологічна деривація зазвичай лише порушує структурну й семантичну цілісність та стабільність фразеологізму, але не зводить її нанівець. Факторами, що забезпечують життєздатність і самозбереження фразеологічного виразу, а також його активне вживання в мовленні, є достатній запас ідіоматизму, жива внутрішня форма та експресивність, висока номінативна й пізнавальна цінність (О. В. Жуков).

ДД належать до знаків третинної номінації (О. В. Кунін, І. Є. Половова). Семантика твірних ФО, які становлять фразеологічний фонд мови, уже опосередкована значенням наявних в її складі слів, що свідчить про те, що вони є вторинними номінаціями. З огляду на це, слова, утворені від таких фразеологізмів унаслідок дефразеологічної деривації, виступають одиницями третинної номінації. Остання виступає також, як і вторинна номінація, непрямою за своїм характером. Так, іменник das Naserьmpfen "незадоволена міна; зарозумілість, вередливість" і дієприкметник naserьmpfend "із незадоволеною міною" у своїй референції до дійсності передусім опосередковані ФО-прототипом die Nase rьmpfen ьber jmdn., etw. "скривити невдоволену міну", який у свою чергу осмислюється за посередництвом базового вільного словосполучення die Nase rьmpfen "кривитися (мімічна реакція обличчя, що виникає у невдоволеної людини)".

Лексичні одиниці, які слугують об'єктом дослідження, виникають у результаті дії як позамовних, так і внутрішньомовних чинників. До позамовних факторів впливу, що зумовлюють словотвірний процес на основі фразеологізмів, належать: практичні потреби мовців (Л. А. Булаховський, Л. І. Шевченко); пошуки нових засобів вираження (О. А. Стишов); мода на слова як вияв естетичних смаків певної доби (Г. Г. Почепцов); зміни в соціальній структурі суспільства (Б. О. Серебренніков); демократизація всіх галузей суспільного життя (В. К. Журавльов); пошуки психологічно коректних форм, а до внутрішньомовних - тенденція до вдосконалення комунікативної функції мови; тенденція до економії мовних засобів і зусиль мовців; тенденція до обмеження складності мовних одиниць (І. І. Глотова, Н. М. Єнчева, І. М. Полякова, М. Б. Ташликова); тенденція до надання переваги більш експресивним мовним одиницям; протиріччя між розчленованою структурою та цілісним змістом ФО; протиріччя між формою й семантикою фразеологізму; розширення синтаксичних, семантично-дистрибутивних, стилістичних функцій твірної одиниці тощо.

Провідним чинником появи слів-неологізмів, утворених на основі фразеологізмів, є бажання автора надати повідомленню найвищого ступеня стилістичної виразності. Похідні одиниці, що функціонують у мові, виступають головним засобом експресії тексту, здебільшого художнього, надають йому особливої колоритності, слугують для створення яскравих образів (О. А. Габінська, О. М. Єрмакова, М. Б. Ташликова).

Основу для дефразеологічної деривації створює співвіднесеність фразеологічного виразу і слова, їхня семантична й функціональна подібність, а також певна відмінність у парадигматиці й сполучуваності. ДД успадковують як ознаки своїх твірних одиниць, зокрема наявність конотативного аспекту значення, що включає експресивність, емоційність, оцінність; складнішу порівняно зі словом семантичну структуру, зумовлену особливістю внутрішньої форми ФО (В. Л. Архангельський, В. М. Мокієнко); так і деякі риси слова, що у фразеологізмі обмежені: широкі граматичні й лексико-граматичні властивості; безмежні парадигматичні зміни; вільну сполучуваність (В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк).

У мовознавстві відомо кілька класифікацій способів утворення слів від фразеологізмів (М. Ф. Алефіренко, В. М. Мокієнко, Р. М. Попов, І. І. Чернишова, М. М. Шанський). Хоча усі способи й мають різні назви, проте механізми процесів утворення однослівних одиниць номінації від фразеологізмів тотожні.

У німецькій мові розрізняємо п'ять способів, за якими відбувається утворення ДД: 1) лексико-фразеологічна конденсація, 2) лексико-морфологічний та 3) морфолого-синтаксичний спосіб (терміни М. Ф. Алефіренка), 4) контамінація, 5) абревіація.

Семантична структура відфраземних утворень кваліфікується в зіставленні значення твірних ФО й похідних лексем. У нашому дослідженні спираємося на класифікацію типів семантичної співвіднесеності вихідного фразеологізму й відфраземного утворення, запропоновану В. М. Пугач: 1) семантико-граматична адекватність ФО і ДД; 2) семантична інваріантність фразеологізму і ДД за їхньої граматичної розбіжності; 3) граматична тотожність ФО і ДД за їхньої семантичної відмінності; 4) семантико-граматичні розбіжності фразеологізму й ДД. Студіювання семантики твірних і похідних одиниць відбувається на основі опису системно усталеного значення, що експлікується словниковою дефініцією й контекстними вживаннями, у процесі аналізу яких ми порівнюємо сукупні дефініції ДД і його дериваційної бази.

Розділ 2. "Фразеологічні одиниці як вихідна основа дефразеологічних дериватів у сучасній німецькій мові" присвячено вивченню твірних фразеологізмів у лексико-морфологічному, структурному, семантичному аспектах.

Систематизація компонентного складу базових фразеологізмів із погляду їх частиномовної віднесеності засвідчила, що зазвичай компоненти вихідних одиниць співвідносяться з іменниками, дієсловами й прикметниками, які послідовно організуються в певні лексико-семантичні групи (ЛСГ).

Поміж субстантивних компонентів найчисленнішими є чотири ЛСГ: "речі та їх частини, виготовлені людиною" (jmdn. aus dem Sattel stechen > jmdn. ausstechen); "поняття, пов'язані з людським суспільством" (eine Ehrenrunde drehen > der Ehrenrundendreher / -fahrer / -macher); "тварини" (Fьchse prellen > prellen, der Preller, die Prellerin, die Prellerei); "фізіологічні особливості людини" (das Maul nach etw. lecken > das Leckermaul).

Найбільшою кількістю серед дієслівних складників характеризуються п'ять ЛСГ: "творення / руйнування" (Garn spinnen > das Garn); "переміщення в просторі" (jmdn. an den Pranger stellen > anprangern, (an)geprangert); "володіння та зміни майнової власності" (Brillen verkaufen > der Brillenverkдufer); "фізичний вплив на об'єкт" (jmdm. den Kopf waschen > die Kopfwдsche); "існування" (leben wie ein Hund > das Hundeleben).

З-поміж ад'єктивних компонентів найбільшим кількісним складом вирізняються дві ЛСГ: "властивості предметів" (glatt wie ein Aal > aalglatt, der Aalglatte); "колір" (rot wie ein Puter > puterrot).

Численні дослідження засвідчують, що в складі ФО наявні такі продуктивні компоненти: соматизми, анімалізми, назви рослин, продуктів харчування, предметів побуту, із якими асоціюються певні уявлення людей (І. Є. Городецька, Н. О. Киндря, Н. В. Любчук, Д. С. Скнарев, О. Г. Хабарова, В. С. Щирова та ін.). Однак, незважаючи на високу фразеотвірну активність, властиву значній кількості ад'єктивних, субстантивних і дієслівних компонентів, вони зустрічаються в одній, зрідка - у двох фразеологізмах, що мотивують слова. Лише поодинокі складники є досить частотними. Це доводить відсутність прямої залежності між фразеотвірною активністю компонентів ФО та включенням цих одиниць до відфраземного словотворення німецької мови.

У процесі розгляду структурно-семантичної класифікації фразеологізмів дійшли висновку, що дериваційним процесам найчастіше підлягають фразеологічні єдності (jmdn., etw. an den Pranger stellen "затаврувати ганьбою, публічно викривати когось, щось" > anprangern із значенням твірної ФО), кількість яких становить 80,1% усього мовного матеріалу, тоді як фразеологічні вирази (Gang nach Canossa "шлях до Каносси, дорога принижень" > der Canossagang, Kanossagang із значенням твірної ФО) і фразеологічні сполучення (schwarz arbeiten "нелегально працювати" > die Schwarzarbeit "нелегальна робота", der Schwarzarbeiter "нелегальний працівник", die Schwarzarbeiterin "нелегальна працівниця") є більш пасивними в процесі утворення нових слів (19,9%).

Фразеологічні єдності найактивніше поповнюють словниковий склад німецької мови, оскільки під час дефразеологічної деривації може відбуватися усічення флексій компонентів, випадіння складників ФО (як службових, так і повнозначних), що зумовлено високим ступенем спаяності й передбачуваності компонентів, можливістю відсилання до фонових знань реципієнта.

Утворення слів відбувається на основі сталих словосполучень: дієслівних (65,8%), ад'єктивних (9,4%), адвербіальних (7,8%), субстантивних (6%), вигукових (1,7%) та фразеологізмів із структурою речення (9,3%).

Аналіз особливостей компонентного наповнення ФО-прототипів, які співвідносяться із дієслівними словосполученнями, дозволив виявити сім структурних моделей різної продуктивності: Sub.+Verb, Prдp.+Sub.+Verb, Adj./Adv./Num.+Sub.+Verb, Adj./Adv./Num.+Verb, Sub.+Prдp.+Sub.+Verb, Adj.+ Sub.+Sub.+Verb, Adj.+Sub.+zu+Inf.+Verb. Найактивнішою серед них виступає граматична модель Sub.+Verb (33,5% ФО), напр.: Fersengeld geben "утікати, накивати п'ятами" > fersen із значенням твірної ФО.

Зазначена граматична модель в інших мовах також максимально продуктивна для всіх процесуальних ФО: для тих, що мотивують слова, і тих, що не мотивують їх утворення (Т. В. Алейнікова, В. М. Пугач, О. М. Шанський). Причина продуктивності цієї моделі полягає в тому, що "дієслівний компонент у ній є за походженням релятивним, таким що потребує доповнення" (Т. В. Алейнікова).

Ад'єктивні й адвербіальні твірні ФО відзначаються структурною розмаїтістю, однак найчисленнішими серед них постають фразеологізми, що включають порівняльний зворот або виступають ним (13% ФО), напр.: frech wie eine Wanze "нахаба з нахаб" > wanzig "нахабний, загонистий"; stehen / sitzen (dichtgedrдngt) wie die Heringe in der Tonne / im Fass "сидіти / стояти наче оселедці в бочці" > die Heringstonne "переповнений транспортний засіб громадського користування". Цей факт пояснюється тим, що порівняльні конструкції громіздкі, незручні для побудови речень, оскільки мають обмежені синтаксичні функції. ДД, натомість, завдяки своїй однослівній структурі, здатні виступати як означення, обставини та предикативні частини складеного іменного присудка й тим самим слугують раціональнішій побудові тексту.

У процесі дослідження фактичного матеріалу виявлено такі граматичні моделі субстантивних фразеологізмів: Adj./Num.+Sub., Sub.+Prдp.+Sub., Sub.+Sub. Найчастотнішою в утворенні ДД виступає граматична модель Adj./Num.+Sub. (5,1% ФО), напр.: heiЯer Wind "сильний обстріл" > windig "ризикований, небезпечний". Названа граматична модель максимально продуктивна для вільних субстантивних словосполучень, що мотивують утворення слів німецької мови (Л. О. Саломасова).

Невелика кількість вигукових ФО зумовлена відсутністю в них номінативної функції, оскільки зазначені фразеологізми не називають ні предметів, ні їхніх ознак, а виражають почуття та вольові імпульси мовця, сигналізуючи про його емоційну реакцію: Gott behьte, bewahre! "Хай Бог милує! Боронь Боже! Ні за що!"> gottbehьte, gottbewahre із значенням твірного фразеологізму. Вигукові ФО мають фіксовану форму й уживаються переважно в діалогічному мовленні, якому, на відміну від монологічного, притаманна більша емоційність.

У лінгвістиці досить поширена думка, що в словотвірному процесі на основі фразеологізмів беруть участь лише ті ФО, які структурно співвідносяться із словосполученням, а всі інші не підлягають таким трансформаціям (M. D. Stepanova, I. I. Иernyиeva). Однак проведений аналіз засвідчив, що утворення ДД відбувається також на основі ФО із структурою речення, які за своєю будовою поділяються на односкладні, прості поширені й непоширені, складносурядні і складнопідрядні. Найактивнішими в утворенні слів виступають прості поширені речення (5,7% ФО), напр.: Es ist jmdm. (alles) Wurst / Wurscht "комусь на все начхати" > wurstig "байдужий, наплювацький", die Wurstigkeit "свинське ставлення".

Провідна роль у формуванні ДД німецької мови належить дієслівним фразеологізмам. Продуктивність цих одиниць зумовлена конструктивним багатством дієслова, яке виступає найбільш складною, місткою конструктивною граматичною категорією (В. В. Виноградов).

Розділ 3. "Структурна і семантична композиційність дефразеологічних дериватів у сучасній німецькій мові". У розділі проаналізовано способи, типи й моделі утворення лексичних одиниць від фразеологізмів, досліджено специфіку семантичної структури ДД, що запроваджується на основі зіставного аналізу значення твірних ФО та їх похідних.

Морфолого-синтаксичний спосіб відзначається тим, що компоненти фразеологізму, які співвідносяться зі значущими словами, утворюють складну основу, до якої може приєднуватися словотворчий афікс, напр.: vor jmdm. auf dem Bauch rutschen "повзати на пузі, стелитися, плазувати перед кимось" > der Bauchrutsch "плазування", der Bauchrutscher "той, хто плазує"; ein hartes / steinernes / eisernes Herz haben "мати кам'яне серце" > hartherzig "безсердечний, безжалісний", die Hartherzigkeit "безсердечність, безжалісність".

За допомогою цього способу побудовано найбільшу кількість ДД нашої вибірки (64%), що зумовлено особливостями словотворення в німецькій мові, у якій словоскладення - найпродуктивніший спосіб деривації загалом (М. Д. Степанова), а афіксація, на відміну від української і російської мов, розвинена значно менше (див. праці В. В. Істоміної та Т. М. Кондратюк, О. В. Петрова, В. М. Пугач, О. А. Стишова, В. К. Янцена та ін.).

У процесі деривації морфолого-синтаксичним способом у більшості випадків складне слово утворюють два складники ФО. Якщо ж у ході дефразеологічної деривації бере участь багатокомпонентний фразеологізм, то, зазвичай, перевага надається складникам із більшою фразеотвірною значущістю або ж із меншою фразеотвірною активністю. Інколи вибір компонента відбувається під упливом мовного явища "технізації" (утворення іменників із словотвірним значенням "назва діяча / особи" на основі дієслівних ФО за допомогою напівсуфікса -macher) (І. І. Чернишова).

Лексико-морфологічний спосіб полягає в тому, що один із складників фразеологізму акумулює в собі значення ФО й стає основою для афіксального словотворення, напр.: jmdm. flattert die Muffe "боятися" > flattrig "боязкий, несміливий, полохливий"; jmdm. das Fell ьber die Ohren ziehen "пошити когось у дурні" > abziehen "обібрати когось, вимагати щось, пошити когось у дурні". Цей спосіб посідає друге місце за продуктивністю в утворенні досліджуваних мовних одиниць (25%).

Лексико-фразеологічна конденсація характеризується тим, що в результаті смислової компресії ФО один із її складників конденсує в собі значення фразеологізму й набуває лексичної самостійності, напр.: groЯe Rede schwingen "просторікувати, ораторствувати" > schwingen із значенням твірної ФО; Zicken machen "пустувати, бешкетувати; робити дурниці" > die Zicken "дурощі". У ході дослідження встановлено, що цим способом утворено 10,5% дериватів.

Дериваційною основою за лексико-фразеологічної конденсації й лексико-морфологічного способу виступають семантичні центри фразеологізмів, що можуть міститися як у граматично головному компоненті фразеологізму (43,2%), напр.: sich mit dem Messer schneiden "помилитися" > sich schneiden із значенням твірної ФО; так і граматично залежному складникові (56,8%), напр.: sich in die Brust werfen "бундючитися, напускати на себе пиху" > sich brьsten "хвалитися чимось, чванитися".

Засвідчено окремі випадки абревіації й контамінації (0,5% ДД), напр.: janz (ganz) weit drauЯen "далеко, за містом" > jwd із значенням твірної ФО; jmdm. eine kleben та die Schwalbe klebt ein Nest "дати ляпаса" > jmdm. eine schwalben із значенням твірних ФО.

Під час з'ясування словотвірних типів відфраземних утворень ураховуються: а) категоріально-граматична віднесеність твірної одиниці; б) словотвірне значення похідної одиниці (СЗ); в) граматичний статус компонента, що став основою для відфраземного словотворення; г) вид словотворчого афікса (лексико-морфологічний і морфолого-синтаксичний способи) (В. М. Пугач).

Типова схема утворення ДД, яка відповідає наведеним вище критеріям, із зазначенням словотворчого афікса та граматичного статусу компонентів ФО, що утворюють складну основу (для морфолого-синтаксичного способу), визначається як модель дефразеологічної деривації.

Одним із найпродуктивніших словотвірних типів морфолого-синтаксичного способу є тип: дієслівна ФО > зрощення компонентів фразеологізму + суфікс > іменник із СЗ "особа (діяч), яка виконує дію, представлену твірною ФО". Він репрезентується чотирма моделями: (М₁) Sub./Adj./Adv.+Verb+-er: Geld schneiden > der Geldschneider; (М₂) Sub./Adj./Adv.+Verb+-in: Grillen fangen > der Grillenfдnger > die Grillenfдngerin; (М₃) Sub./Adj./Adv.+Verb+-e: Gift spritzen > die Giftspritze; (М₄) Sub.+Verb+-ly: Braten schmecken > der Schmackenbrettly (oк.).

Спосіб лексико-фразеологічної конденсації характеризується відсутністю будь-яких формантів, тому словотвірні типи, що складають цей спосіб, не мають формального вираження для своїх СЗ. Натомість лексико-морфологічний і морфолого-синтаксичний способи передбачають наявність словотворчих афіксів, тому в процесі визначення їх словотвірних типів ураховувалася ще й певна словотворча морфема (суфікс, префікс). За морфолого-синтаксичного способу ДД утворюються внаслідок зрощення, складання й зсуву компонентів фразеологізмів.

Словотворчі афікси мають семантичну структуру, яка становить складне сплетіння лексико-категоріальних значень, категоріального значення частини мови, а інколи стилістичного забарвлення (Н. Г. Іщенко). Попри те, що домінантним складником у семантичній структурі відфраземних утворень (поряд із незначною логіко-понятійною частиною) виступає конотація, переважна більшість афіксів, які використовуються у відфраземному словотворенні, належать до стилістично нейтральних словотвірних засобів. Експресивне забарвлення ДД успадковують від своїх твірних одиниць.

Відфраземні утворення можуть брати участь у подальшому словотворенні. Якщо слова, структурно й семантично співвіднесені з ФО, містять більше одного традиційного дериваційного суфікса, порівняно із компонентом ФО, що став їх твірною основою, то вони є ДД другого (третього) ступеня: sich mit etw. dick(e) machen / tun > sich dicktun > der Dicktuer > die Dicktuerin, die Dicktuerei, dicktuerisch.

У процесі дефразеологічної деривації між твірною й похідною одиницями в німецькій мові виявляються чотири типи семантичної співвіднесеності:

1. Семантико-граматична адекватність ФО й ДД (26%), напр.: jmdm. die Suppe versalzen "насолити комусь; зіпсувати настрій, отруїти настрій комусь" > versalzen; bissig wie ein BдrenbeiЯer "сердитий, сварливий, буркотливий" > bдrbeiЯig; Gang nach Canossa / Kanossa "шлях до Каносси, дорога принижень" > der Canossagang, Kanossagang.

Складник ФО, що вичленувався й лексикалізувався, зберігає архісему, семантичну тему (С. Г. Бабич) й категоріальну сему твірного фразеологізму, які здатні заміщувати одне одного в контексті, пор.:

(1) Da er ohne die Zustimmung der Opposition die Verfassungsreform nicht verwirklichen kann, sieht sich der Kanzler zu einem Gang nach Kanossa gezwungen (DUDEN).

(2) Nach dem nдchtlichen Canossagang der Gewerkschaftsspitze in das Bundeskanzleramt gibt es dieses Imperium nicht mehr (ZEIT ONLINE).

Дефразеологічна деривація як послідовний етап мисленнєвого процесу, є переходом від абстракції фразеологічної до якісно нової абстракції - лексичної, унаслідок якої відбувається перетворення конкретного уявлення про певний предмет, факт, подію на ознаку поняття шляхом подальшого абстрагування від фразеологічного денотата.

2. Семантична інваріантність ФО й ДД за їхньої граматичної розбіжності (65,2%), напр.: jmdm. Honig an die Backe / um den Bart / den Mund / das Maul schmieren "улещувати, умаслювати; брехати" > der Honig "лукава обіцянка; брехня"; das Kalb / Kдlbchen austreiben "пустувати, гратися" > die Kalberei "пустощі, жирування"; hohle / leere Phrasen dreschen / drechseln "базікати, теревенити" > der Phrasendrescher, die Phrasendrescherin "базікало", die Phrasendrescherei "теревені".

Відмінності між твірними й похідними одиницями, що полягають у розподіленні одного й того самого змісту за різними лексико-граматичними розрядами, унеможливлюють їхню взаємозамінність у контексті, напр.:

(3) So kцnnte Europa zeigen, ob es die Grundrechte jener, die vier Jahre unschuldig eingesperrt wurden, tatsдchlich garantieren will - oder doch nur hohle Phrasen drischt (ZEIT ONLINE).

(4) Denn dieses (Kriegsministerium) habe zu Propagandazwecken 188 "Presseagenten" und "Phrasendrescher" engagiert und gebe dafьr eine Million Dollar im Jahr aus (ZEIT ONLINE).

Всупереч розрізненням категоріально-граматичної співвіднесеності взаємозамінність у контексті можлива для вигукових фразем та їх похідних.

3. Граматична тотожність ФО й ДД за їхньої семантичної різниці (4,2%). Відмінності у значенні похідної й твірної одиниць зумовлюються неоднаковим набором категоріальних сем, напр.: Tante Emma "власниця маленької крамнички" > der Tante-Emma-Laden "маленька крамничка із продовольчими товарами". Зазначені одиниці мають однакову ядерну категоріальну сему "предметність", проте відмінні конкретизувальні категоріальні семи (твірна ФО Tante Emma - "особа", а похідний іменник der Tante-Emma-Laden - "назва предмету").

Зміни в семантиці деривата порівняно з базовим фразеологізмом викликані прагненням мови до скорочення кількості одиниць на позначення одного й того самого поняття та до використання "відомої (старої) форми" для називання нового поняття (В. М. Нікітевич).

4. Семантико-граматичні розбіжності ФО й ДД (4,6%), напр.: den Braten riechen / schmecken / merken "зметикувати в чому справа" > der Bratenriecher "1) прокурор; 2) співробітник карного розшуку, детектив". Іменник der Bratenriecher, що на основі семантики ФО-прототипу розвинув нові значення, включає семантику фразеологізму, яка присутня в периферійних семах цього іменника. Утворення зазначеного деривата відбувається внаслідок складного механізму перетворення судження в назву.

Проведений аналіз засвідчив, що однією з особливостей номінації на основі ФО виступає утворення лексем, у яких порівняно з базовим фразеологізмом не спостерігається значного семантичного зсуву, а відбувається уточнення за частиномовною належністю (значення процесуальності > значення предметності). Отже, можна стверджувати, що переважна більшість ДД повністю наслідує семантику своїх твірних ФО. Лише відносно невелика кількість похідних одиниць зазнає розширення, звуження чи зміни значення.

ВИСНОВКИ

Результати дослідження слугують переконливим доказом дериваційного взаємозв'язку, взаємодії та взаємопроникнення лексичного й фразеологічного рівнів, що свідчить про системний характер мови.

Відфраземні утворення становлять своєрідний шар лексики сучасної німецької мови, що формувався й удосконалювався протягом тривалого часу. Їхня поява в німецькій мові зумовлена одночасно впливом як власне мовних, так і позамовних чинників. Головним чинником, що спричиняє появу новотворів на основі фразеологізмів, виступає тенденція до надання переваги більш експресивним мовним одиницям.

Основу для дефразеологічної деривації створює співвіднесеність ФО і слова, їхня семантична й функціональна подібність, також певна відмінність у парадигматиці та сполучуваності.

Словниковий склад німецької мови найактивніше поповнюють ДД, що постали на основі фразеологічних єдностей із граматичною структурою дієслівного словосполучення. Продуктивність дієслівних ФО викликана конструктивним багатством дієслова, яке є найбільш складною, місткою конструктивною граматичною категорією, порівняно з іншими частинами мови. Цей факт пояснюється також тим, що динамічна природа фразеологізмів та аналітичні тенденції в розвитку фразеології особливо яскраво виявляють себе саме в дієслівних структурах, які виконують, як і прості дієслова, важливу будівну функцію в реченні, до того ж більшість ФО можуть реалізуватися в мовленні лише за допомогою дієслів.

Твірними основами ДД зазвичай виступають компоненти фразеологізмів, що співвідносяться з іменниками, дієсловами, прикметниками. Важливим фактором, який визначає вибір складника, що слугує основою для відфраземного словотворення, виступає ступінь його фразеотвірної значущості. Крім того, перевага у вичленовуванні під час лексико-фразеологічної конденсації та лексико-морфологічного способу надається семантичному центру ФО.

Словотвірний процес на основі фразеологізмів німецької мови відбувається переважно за допомогою трьох способів: морфолого-синтаксичного, лексико-морфологічного й лексико-фразеологічної конденсації. Лексико-морфологічний і морфолого-синтаксичний способи передбачають наявність словотворчих афіксів, тому в процесі визначення їх словотвірних типів ураховувалася ще й тотожність афіксальних засобів. За лексико-фразеологічної конденсації ономасіологічна база й ономасіологічна ознака ДД мають одну й ту саму форму вираження - форму компонента ФО, який вичленувався й лексикалізувався.

Складна й своєрідна семантика дефразеологічних дериватів зумовлена поєднанням у них рис одиниць двох рівнів - лексичних і фразеологічних. Унаслідок дефразеологічної деривації відбувається перетворення базового фразеологічного значення, оскільки дефразеологічний дериват не може повністю передати фразеологічного образу або ж денотативну ситуацію фразеологізму, лише вказує на наявний зв'язок з образом базової одиниці. У результаті переходу від абстракції фразеологічної до лексичної відбувається перетворення конкретного уявлення на ознаку поняття шляхом подальшого абстрагування від фразеологічного денотата. Завдяки цьому похідна лексема виступає якісно новою одиницею, яка в подальшому розширює свою синтаксичну сполучуваність порівняно з базовим фразеологізмом та розвиває переносні значення.