Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні

УДК 811.161.2'373

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Динаміка суспільно-політичної лексики української мови кінця ХХ-початку ХХІ століття (на матеріалі мови українських засобів масової інформації)

10.02.01 - українська мова

Михайленко Лариса Леонідівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі загальнославістичної проблематики і східнослов'янських мов Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України.

Науковий керівник - академік НАН України, доктор філологічних наук, професор Півторак Григорій Петрович, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, завідувач відділу загальнославістичної проблематики і східнослов'янських мов

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Карпіловська Євгенія Анатоліївна, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, в.о. завідувача відділу структурно-математичної лінгвістики

кандидат філологічних наук, професор Симоненко Людмила Олександрівна, Інститут української мови НАН України, завідувач відділу термінології

Захист відбудеться 17 листопада 2009 року о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.172.01при Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України (01001, м.Київ, вул. М. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту мовознавства ім.О. О. Потебні та Інституту української мови НАН України (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано “14” жовтня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук Т.Я. Марченко

Загальна характеристика роботи

У сучасній науковій літературі активно опрацьовуються загальні проблеми еволюції лексичної системи в новітній період функціонування української мови. Мова прози попередніх періодів була об'єктом дослідження лінгвістів з погляду лексико-семантичних змін (І.К.Білодід, М.В.Бондар, С.Я.Єрмоленко, Н.М.Сологуб, Л.О.Савицька). На сучасному етапі активні лексико-семантичні процеси вивчаються переважно на матеріалі текстів засобів масової інформації (К.В.Ленець, Д.В.Мазурик, Л.І.Мацько, О.А Сербенська, О.А.Стишов, О.О.Тараненко).

Лінгвісти також виявляють значний інтерес до висвітлення специфіки окремих лексико-семантичних процесів в українській мові:запозичення (Л. П. Кислюк, Н.О.Попова, В. П. Сімонок), жаргонізації (Н. Я. Дзюбишина-Мельник, Б. О. Коваленко, Л. О. Ставицька, Н. О. Шовгун), лексичної реактивації (М. П. Дудик), лексико-семантичної деривації (І. А. Самойлова) тощо. У зв'язку з посиленням впливу мови української діаспори на процес активізації реактивованих лексичних одиниць з'явилися розвідки, присвячені вивченню особливостей мови української діаспори (Б.М.Ажнюк). Окремі аспекти проблематики, пов'язаної з семантичними видозмінами лексики новітнього періоду розвитку української літературної мови, стали основним предметом ґрунтовних досліджень Д.В.Мазурик, О. А. Стишова, Л.В.Струганець та ін. Словотвірні тенденції в сучасній українській мові докладно проаналізувала Г. М. Віняр.

Хоч суспільно-політична лексика й термінологія були предметом наукового дослідження (Р.А.Будагов, А.А.Бурячок, І.О.Воробйова, Т.Б.Крючкова, Є.П.Левченко, І.Ф.Протченко, І.В.Ферм, І.В.Холявко), проте спеціальних монографічних досліджень динаміки суспільно-політичної лексики кінця ХХ ст. - початку ХХІ ст. немає.

Дослідження закономірностей розвитку словникового складу мови належить до центральних, магістральних проблем сучасної вітчизняної та зарубіжної лінгвістики, свідченням чого є широке висвітлення цих проблем у працях мовознавців (В. Г. Гак, Ю.Д.Дешерієв, І. А. Домашнєв, В. В. Жайворонок, В. К. Журавльов, Є.А.Карпіловська, Л.П.Кислюк, Н.Ф.Клименко, Е. Косеріу, Л.П.Крисін, Т.Б.Крючкова, Г.А.Мартинович, О.П. Пророченко, Е. В. Розен, Б.О.Серебренников, Л.Н.Синельникова, О. А. Стишов, Д. Н. Шмельов).

Водночас деякі аспекти динамічних процесів, які відбулися в українській мові наприкінці ХХ ст. й тривають на початку ХХІ ст., висвітлені ще не достатньо. Залишаються невирішеними багато питань, що стосуються розвитку української суспільно-політичної лексики. Це пояснюється не тільки новизною предмета дослідження, але й складністю його лексикографічного відображення. Зокрема, до недостатньо досліджених процесів, які зумовили значну динаміку словникового складу мови наприкінці ХХ ст., належать процеси активації, актуалізації лексичних одиниць, неологізації, зміни в семантиці певних лексем у зв'язку з уживанням їх у неприродньому контексті, внаслідок ідеологізації тощо.

Актуальність дисертаційного дослідження обумовлена недостатнім вивченням суспільно-політичної лексики. У праці вперше в українському мовознавстві ця група лексики досліджується в динамічному аспекті, що обумовлено значущістю мовних змін цієї тематичної групи, яка є невід'ємною складовою частиною лексико-семантичної системи української мови новітнього періоду. Ці зміни віддзеркалюють найважливіші напрямки розвитку мови наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст. і пов'язані зі значними соціально-політичними, економічними та ідеологічними трансформаціями в сучасному суспільстві.

Урахування результатів, отриманих шляхом опрацювання суспільно-політичних лексем, дозволяє встановити відмінності між активними мовними процесами на різних часових зрізах, встановити основні тенденції розвитку сучасної української літературної мови та показати динаміку в лексичній системі новітнього періоду.

Сьогодні відсутні спеціальні узагальнювальні лінгвістичні студії, присвячені описові й аналізові динамічних процесів у суспільно-політичній лексиці, зокрема назріла потреба в дослідження динаміки кількісних і якісних структурно-семантичних та функціонально-стилістичних змін цієї лексики. Праця дасть змогу на прикладі активних мовних процесів, які діють в мові в зазначений період, цілісно показати динаміку суспільно-політичної лексики та її вплив на лексичну систему української мови.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України (протокол № 2 від 24.02.2005 р.).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах теми, що розробляється у відділі загальнославістичної проблематики та східнослов'янських мов Інституту мовознавства ім.О.О.ПотебніНАН України “Лексика східнослов'янських мов у синхронному й діахронічному висвітленні” (НДР№0103U003645).

Мета дослідження - на матеріалі українських засобів масової інформації дослідити й описати мовні процеси в розвитку суспільно-політичної лексики української мови як однієї із лексико-семантичних підсистем, у якій особливо яскраво виявилася мовна динаміка кінця ХХ - початку ХХІ ст. Зокрема процеси активації, актуалізації, пасивізації, неологізації, запозичення, взаємодії політичної лексики з просторіччям і соціальними діалектами, процеси формування нових значень, термінологізації й детермінологізації, ідеологізації й ідеологізації, метафоризації тощо.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1)охарактеризувати роль сучасних засобів масової інформації у відображенні динаміки суспільно-політичної лексики української мови;

2) визначити місце досліджуваної лексики в словниковому складі сучасної української мови та охарактеризувати функціонально-стилістичні особливості суспільно-політичних лексем;

3) визначити чинники, які зумовлюють зміни в лексико-семантичній системі української мови кінця ХХ - початку ХХІ ст.;

4)дати загальну характеристику основних процесів, які впливають на динаміку суспільно-політичної лексики української мови наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст.;

5) встановити основні тенденції розвитку суспільно-політичної лексики в політичному дискурсі, який репрезентований у сучасних ЗМІ.

Об'єкт дослідження - новітня суспільно-політична лексика української мови.

Однією з особливостей публіцистичного стилю є його неоднорідність, пов'язана з тим, що преса об'єднує публікації різних жанрів, кожен з яких має свою специфіку, відрізняється певним набором мовних засобів. Найбільш оперативними жанрами публіцистики є звіти про прес-конференції, інтерв'ю-діалоги, загальні, тематичні, міжнародні інформаційні огляди, офіційні повідомлення і т. ін. Такі жанри, як інформаційна кореспонденція, аналітичний звіт, проблемний нарис, репортаж належать до більш емоційно насичених, їм властиві вияви авторської індивідуальності. Джерелом відбору нами фактичного матеріалу стали суто інформативні жанрові форми, оскільки в них суспільно-політична лексика використовується особливо інтенсивно.

Слід зазначити, що концентрація суспільно-політичної лексики в публікаціях залежить не лише від жанру, а й від теми статті. До ідейно-тематичних різновидів публіцистики належить політична, економічна, морально-етична та філософська публіцистика. У зв'язку з цим при відборі фактичного матеріалу бралися до уваги рубрики, в яких розміщуються матеріали зазначених тематичних спрямувань.

Стиль мови ЗМІ в сучасних українських виданнях є найдинамічнішим щодо поповнення лексики та процесів її семантичного розвитку [Гладкий 1927; Костомаров 1971; Коць 1997, 2001; Стишов 2003 та ін.]. Мова газет є тим джерелом, яке розкриває політичні настрої в країні і в якому відображається політична й ідеологічна практика держави, окремих партій і течій у певну епоху [Баранов 1990; Ворожбитова 2000; Миронова 1997; Мінчак 2003; Почепцов 1993; Van Dijk 1997 та ін.].

Предметом дослідження є процеси, що впливають на динаміку сучасної суспільно-політичної лексики: процеси активації, актуалізації, пасивізації, неологізації, запозичення, взаємодії суспільно-політичної лексики з просторіччям і соціальними діалектами, процес формування нових значень, термінологізації й детермінологізації, ідеологізації й деідеологізації, метафоризації тощо.

Вибір предмета дослідження зумовлений тим, що саме в структурі суспільно-політичної лексики української мови як підсистемі лексико-семантичного рівня відбуваються активні семантичні та стилістичні процеси.

Джерельною базою є близько 3000 слів і номінативних словосполучень політичного змісту, отриманих методом довільної вибірки із загальноукраїнських друкованих та електронних ЗМІ . Вибірки із зазначених ЗМК (“Галицькі контракти”, “Голос України”, “День”, “Дзеркало тижня”, “Демократична Україна”, “Економічна правда”, “Політика і культура”, “Робітнича газета”, “Радянська Україна”, “Сільські вісті”, “Україна”, “Українське незалежне інформаційне агентство”, “Укрядовий кур'єр”, “Україна молода”, “Українська правда” тощо) здійснено за період з 1985 року й до нині.

Методи дослідження зумовлені специфікою досліджуваного матеріалу і метою та завданням його вивчення. Аналіз матеріалу здійснювався за допомогою загальнонаукового аналітико-описового методу та його прийомів (лінгвістичного спостереження, зіставлення, узагальнення, класифікації, кількісної репрезентації), методу порівняльного аналізу, який сприяє осмисленню змін лексико-семантичної структури слова, методики кількісних підрахунків. Застосовувався також метод компонентного аналізу, який передбачає перехід від аналізу слова як сукупності значень (семем) до аналізу окремого значення як сукупності семантичних компонентів (сем).

Наукова новизна праці полягає в тому, що в ній уперше в українському мовознавстві простежено й подано цілісну характеристику особливостей динаміки суспільно-політичної лексики української мови кінця ХХ - початку ХХІ ст. У праці вперше на широкій джерельній базі описано суспільно-політичну лексику української мови в динамічному аспекті на матеріалі українських засобів масової комунікації кінця ХХ - початку ХХІ ст. з їх проекцією на словниковий склад української літературної мови, здійснено аналіз активних лексико-семантичних процесів у суспільно-політичній лексиці, пов'язаних із трансформаціями українського суспільства від 1985 року й до нині.

Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що її результати розширюють наукові уявлення про лексико-семантичні зміни в словниковому складі сучасної української мови, зокрема в суспільно-політичній лексиці, оскільки саме вона якнайтісніше пов'язана з життям суспільства. Простежені тенденції функціонування й розвитку суспільно-політичної лексики в українських ЗМІ.

Дослідження розвиває теоретичні положення мовної динаміки як лінгвістичного явища. Загальні висновки дослідження сприятимуть глибшому розумінню актуальних проблем розвитку української літературної мови кінця ХХ - початку ХХІ ст.

Практичне значення праці визначається можливістю застосування фактичного матеріалу, основних висновків дослідження у викладанні курсів сучасної української літературної мови, у спецкурсах і спецсемінарах із лексикології та семасіології, а також у лексикографічній практиці. Наведений у додатку словник суспільно-політичних лексем розширює інформацію про лексичний склад української мови, напрями й чинники динаміки її лексичної системи взагалі та суспільно-політичної лексики зокрема.

Особистий внесок здобувача полягає в самостійному формуванні наукових завдань дослідження, обґрунтуванні його теоретичної й фактологічної бази та виробленні методики аналізу фактичного матеріалу. Усі результати дослідження одержані дисертанткою самостійно.

Уперше в українському мовознавстві здійснено монографічну працю, присвячену дослідженню динаміки суспільно-політичної лексики української мови кінця ХХ - початку ХХІ століття (на матеріалі мови українських засобів масової інформації). Усі публікації написано одноосібно.

Апробація роботи. Дисертацію обговорено на засіданні відділу загальнославістичної проблематики і східнослов'янських мов Інституту мовознавства ім.О.О.Потебні НАН України. Основні теоретичні положення та практичні досягнення дисертації було представлено на науково-практичних конференціях: “Журналістика 2004 у світлі підготовки журналістських кадрів” (Київ, 2004), “Вплив ЗМІ на мовну свідомість сучасників” (Київ, 2005), “Текст як засіб комунікації” (Київ, 2006), “Комунікативно-мовні процеси в сучасному медіапросторі” (Київ, 2007), “Культура мови в системі соціальних комунікацій ”(Київ, 2009).

Публікації. Проблематику та основні положення дослідження викладено в 4статтях, з них 3 опубліковані у виданнях, затверджених ВАК України як фахові, 1 статтю зараховано як фахову рішенням ВАК України №02-77-06/1505 від 12.06.2009 р.

Структура дисертації. Праця складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел й додатків. У додатках подано аналізовані в праці словоформи (слова й словосполучення) суспільно-політичного змісту.

Загальний обсяг дисертації налічує 211 сторінок, з них - 191 сторінок основного тексту. Обсяг додатків - 20 сторінок.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, відзначено її зв'язок із науковою проблематикою установи, сформульовано мету й основні завдання роботи, окреслено об'єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну дослідження, а також обґрунтовано теоретичне й практичне значення здобутих результатів.

Перший розділ “Теоретико-методологічні засади дослідження динаміки суспільно-політичної лексики” присвячений висвітленню вихідних теоретичних засад праці: визначено місце СПЛ в житті мовнокультурної спільноти України; описано політичну лексику як структурну одиницю політичного дискурсу; виокремлено основні концепти СПЛ, які формують ядро цієї лексико-семантичної категорії; визначено методологічні засади дослідження динаміки СПЛ.

Наприкінці XX ст. в українському політичному просторі відбулися зміни в мовній ситуації, які кардинально позначилися на функціонуванні національної мови. Мовна ситуація, як правило, змінюється внаслідок трансформації соціально-економічних і політичних позицій, що займає мовна спільнота, а також під впливом заходів, які впроваджує держава (суспільство з метою функціонального перерозподілу мов або форм їх існування.

Лінгвісти одностайні в тому, що зміни в мові відбуваються найшвидше на лексичному рівні, адже саме лексична система, складники якої є основними компонентами мовної картини світу, насамперед і переважно зумовлена категоріями матеріального світу та соціальними чинниками.

СПЛ становить одну з мікросистем національної мови, яка залежно від комунікативних потреб у суспільно-політичній сфері видозмінюється або припиняє своє функціонування за відсутності таких потреб. Ця мікросистема пристосовується до умов і до середовища функціонування, змінюючи свій склад і структуру. Таку лексичну мікросистему, середовищем творення, розвитку та функціонування якої є політична система, науковці номінують “суспільно-політична лексика”.

Сфера функціонування СПЛ - усне мовлення або друковані та електронні тексти, що обслуговують політичну галузь, мають спеціальну тематику, пов'язану з проблематикою цієї сфери, створюються людиною, яка займається або цікавиться політикою. Ці тексти націлені, як правило, на масового адресата й передбачають функцію впливу для досягнення поставленої мети. Хоч дослідник мови отримує як початковий матеріал для аналізу передусім текст, але поняття про мовні процеси неможливе без урахування комунікативної ситуації.

До політичного дискурсу ми відносимо газетно-публіцистичні тексти, ораторські виступи, присвячені темам політики, офіційні тексти на політичну тематику, наукові політичні статті. Наша увага спрямована переважно на публіцистичні тексти в друкованих та електронних періодичних виданнях, оскільки газета - це одна з традиційних сфер використання СПЛ. Преса, як відомо, відіграє важливу роль у політичному інформуванні суспільства і є основним джерелом динаміки СПЛ.

Газетно-публіцистичні тексти найповніше рокривають зміст політичного дискурсу, в якому відображається політична й ідеологічна практика держави, окремих політичних партій. Оскільки екстралінгвальна суспільно-політична ситуація вирізняється динамічністю, а лексико-семантичний рівень є найчутливішим до зовнішніх чинників, то саме на прикладі політичного дискурсу найчіткіше простежуються динамічні процеси, які відбувалися в СПЛ наприкінці минулого та на початку нинішнього століть.

Ключові концепти СПЛ відображають уявлення мовної спільноти про суспільно-політичну сферу життя. Вони представляють усю суспільно-політичну лексику, оскільки вербалізують модель владного відношення суб'єкта та об'єкта влади. Концептуальні домінанти СПЛ мають неабияке значення для всієї лексики цієї сфери, оскільки людська свідомість виділяє, розрізняє, ідентифікує та групує предмети зовнішнього світу, які відображає за певними ознаками.

Виділяємо такі основні концепти, навколо яких базуються політичні поняття:

1) суспільство (електорат, народ, населення, суспільні настрої і т. ін.);

2) держава (влада, державна адміністрація, нинішня система, політичні сили і т. ін.);

3) політика (модель політичного життя, політичний устрій, популістські прийоми і т. ін.);

4) економіка (бізнес, інвестиційна кампанія, кризова яма і т. ін.);

5) право (каральний орган, правова система, правове поле і т. ін.);

6) мораль (кар'єрні амбіції, політично заангажований, соціальна справедливість і т. ін.);

7) військово-воєнна сфера (військовослужбовець, Збройні сили України, український миротворець, цивільна місія і т. ін.);

8) міжнародні відносини (зовнішньополітична сфера, європейський вектор розвитку, міждержавна політика і т. ін.).

Визначаючи зміст і обсяг поняття “суспільно-політична лексика”, виділяємо основні риси цієї групи лексики, які вирізняють її з-поміж інших лексико-семантичних підсистем мови. До таких рис відносимо:нестабільний характер, пов'язаний більшою мірою з дією позамовних чинників; наявність у більшості лексем оцінного значення, що зумовлено впливом ідеологічно спрямованих чинників; здатність до семантичної переорієнтації лексем залежно від контексту; наявність у складі цієї групи лексики слів з інших галузей знань, що в політичному контексті мають тенденцію набувати в структурі значення додатковий компонент значення - політичну сему.

У своїй праці схиляємося до думки, що суспільно-політична термінологія (далі - СПТ) входить до складу СПЛ і становить ядро цієї лексико-семантичної групи. Особливістю СПТ порівняно з терміносистемами з інших галузей знань є те, що вона переважно зрозуміла для більшості носіїв мови, що суперечить властивості термінології (загальновідомий термін переходить до активного словника мовців): адмінресурс альянс бюджет вето дебати євроінтеграція європейські стандарти, імпічмент, мораторій, суверенітет, політизація, рейтинг, юрисдикція і т. ін.

Відомо, що мова - це складна поліфункціональна незамкнута система, яка, зазнаючи впливу зовнішніх та внутрішніх чинників, пристосовується до умов свого існування, що робить її рухомою. Завдяки цьому чиннику вона перебуває в постійній динаміці, тобто постійно змінюється й розвивається.

Динаміка слова виражається в його семантичних та стилістичних змінах, у взаємопов'язаних та взаємозумовлених реалізаціях конотативних потенцій. Вона випливає з властивості самої лексичної системи - змінюватися.

Хоча зміни в лексичному складі української мови відбуваються під дією чинників внутрішніх і зовнішніх, вважаємо, що в часи великих соціальних зрушень у суспільстві екстралінгвальні чинники починають відігравати вагомішу роль.

У нашому дослідженні виходимо з того, що динамічні процеси, які відбуваються в мові, можна ізолювати один від одного лише умовно з метою проведення наукового лінгвістичного аналізу. У реальному ж існуванні мови всі вони відбуваються одночасно, є ізоморфними, взаємопроникними, перебувають у діалектичній єдності, тобто їх слід розглядати як єдину сутність.

У другому розділі “Лексико-семантичні процеси в складі суспільно-політичної лексики української мови кінця ХХ - початку ХХІ століття” розглянуто процеси, що відбуваються в структурі політичної лексики в новітній час та впливають на динаміку суспільно-політичної лексики.

Зміна статусу й стану української мови з кінця ХХ ст. (набуття нею статусу державної мови) сприяла процесу активізації СПЛ. Під “активізацією” розуміємо посилення частотності вживання лексичних одиниць у зв'язку з потребами, зумовленими екстралінгвальними чинниками. У часи соціальних зрушень значно активізується вживання й популяризація лексем, які позначають відповідні суспільно-політичні реалії. На прикладі ряду слів Лексеми добиралися з урахуванням їх віднесеності до ядра СПЛ й такі, що є актуальними та широковживаними в новітній період., що належать до ядра СПЛ - бюлетень, вотум, демократія, державність, імпічмент, електорат, коаліція, консолідація, конституція, народовладдя, націоналізм, нація, парламентаризм, революція, реформа і т. ін - простежуємо частотність їх уживання в електронних виданнях суспільно-політичного спрямування (“Дзеркало тижня”, “День”, “Українська правда”) протягом останніх дев'яти років Вибір зазначеного періоду обумовлений наявністю електронної бази видань, що дає можливість подати результати дослідження з меншою похибкою. . Подані в праці діаграми показали, що частота вживання лексеми змінюється залежно від актуальності слова в певних суспільно-політичних умовах (під дією екстралінгвальних чинників). Це дало можливість підтвердити припущення про те, що вживання лексем суспільно-політичного характеру значно активізується під час соціальних зрушень, зокрема така активність спостерігається під час виборчих кампаній Президента України, депутатів Верховної Ради України та місцевих органів самоуправління. масовий лексика мова семантичний

Процес актуалізації суспільно-політичних лексем у сучасному політичному дискурсі сприяє появі нових слів політичного змісту в словниковому складі української мови, що зумовлено потребами називання конкретних предметів, суспільних процесів, явищ, абстрактних понять та понять духовно-матеріальної культури. Таким чином відбувається актуалізація певних лексем в політичному дискурсі:агітація, акціонерне товариство, владні амбіції, демаркація, загальнонаціональна ідентичність, занепад імперіалізму, інвестиція, колективізація, корупція, наддержава, соборність, хрещення, чинник і т. ін.