Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

УДК 811.111'42

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Когнітивно-прагматичні характеристики мовленнєвого акту вибачення в англомовному дискурсі XVI-XXI століть

10.02.04 - германські мови

Буренко Тетяна Миколаївна

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Шевченко Ірина Семенівна, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри ділової іноземної мови та перекладу

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Козловський Віктор Володимирович, професор кафедри германської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка

кандидат філологічних наук, доцент Фролова Ірина Євгеніївна, доцент кафедри теорії та практики перекладу англійської мови Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Захист відбудеться “28” січня 2009 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.16 Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 7-75.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий “11” грудня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.В. Солощук

Загальна характеристика роботи

5. МА вибачення містять корегувальний і превентивний підтипи, що розрізнюються за когнітивним сценарієм та перлокутивним ефектом: у сценарії корегувального підтипу МА вибачення слоти ПРОВИНА та ВИБАЧЕННЯ мають проспективний вектор зв'язку, у превентивному підтипі - ретроспективний; корегувальні МА вибачення виражають почуття жалю за скоєну провину, а превентивні запобігають виникненню такого почуття у разі передбачуваного порушення соціокультурних норм етикету.

6. Корегувальний підтип МА вибачення в англомовному дискурсі має п'ять прагмасемантичних різновидів, які включають: діахронічно сталі для XVI-XXІ ст. - прохання про вибачення, номінацію емоційного стану, виправдовування (аргументація) та діахронічно варіативні різновиди - визнання провини (XVI-XVII і XIX-XXІ ст.), обіцянка виправитись (XIX-XXІ ст.). У першому різновиді переважає спонукальна іллокутивна складова гібридного МА вибачення, в інших - емотивна складова іллокутивної сили вибачення.

Теоретична значущість роботи зумовлена її внеском у розвиток когнітивно-прагматичних досліджень, лінгвокогнітивістику, прагмалінгвістику, історичну прагмалінгвістику та теорію ввічливості. Одержані результати і висновки поглиблюють розуміння феномену гібридних МА, теорії прагматичного поля, подання концепту як динамічного фрейму - сценарію.

Практична значущість отриманих результатів і висновків полягає у можливості їх використання в лекційних курсах з теоретичної граматики англійської мови (розділ «Прагматика речення»), історії англійської мови («Синтаксис» і «Лексика ранньоновоанглійського періоду»), спецкурсах з прагмалінгвістики, когнітивної лінгвістики, культури мовлення, у подальших розвідках студентів і аспірантів.

Апробація роботи. Основні положення й висновки дослідження обговорювались на засіданні кафедри ділової іноземної мови та перекладу Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (2008) і були представлені на міжнародній конференції «Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування» (Харків, 2006), III-му Міжнародному симпозіумі УТДА «Новітні тенденції досліджень мови та літератури» (Київ, 2007), VII-й всеукраїнській науковій конференції «Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація» (Харків, 2008), IV-й науково-практичній конференції «Мова в контексті культури і міжкультурної комунікації» (Луганськ, 2008).

За темою дисертації опубліковано 7 одноосібних робіт, з них 4 статті у фахових наукових виданнях України.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів із висновками, загальних висновків, додатків і списку літератури. Бібліографія налічує 351 наукову роботу та 73 джерела матеріалу дослідження. Додатки містять таблиці, що ілюструють результати кількісної обробки даних. Загальний обсяг дослідження - 208 сторінок (обсяг основного тексту - 169 сторінок). У дисертації і додатках подано 15 таблиць і 7 рисунків.

Основний зміст роботи

У вступі визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, його актуальність і наукова новизна, теоретична і практична значущість, характеризуються матеріал і методи дослідження, формулюються положення, що виносяться на захист.

У першому розділі «Лінгвальні й позалінгвальні засади вибачення в англомовному дискурсі» розглядаються позалінгвальні (соціально-психологічні й етичні) засади вибачення, уточнюється його роль у дискурсі, розкривається його конвенціонально-мовленнєва природа як засобу етикету та стратегії ввічливості; установлюється прагматичний статус вибачення як гібридного МА.

Дослідження вибачення в когнітивно-дискурсивній парадигмі ґрунтується на розумінні дискурсу як мовлення у контексті соціальної та мисленнєвої діяльності, як єдності процесу й результату (Н.Д. Арутюнова; В.І. Карасик; О.І. Морозова; І.С. Шевченко). Вибачення як мовленнєва дія має психологічне підґрунтя, специфічні соціальні, національно-культурні й прагматичні властивості у дискурсі різних історичних періодів.

Гібридна природа вибачення закорінена у двоїстості психологічного стану мовця. З точки зору психології, мовець здійснює МА вибачення для того, щоб досягти змін у психологічній тональності його стосунків з адресатом відповідно до його (мовця) інтересів: вибачаючись, мовець має на меті повернути / зберегти доброзичливу тональність спілкування, для чого вербалізує своє прохання до слухача про позбавлення його (адресанта) від почуття провини, скасування покарання за малефактивну дію, яка визнається мовцем як помилкова.

Мовленнєвій дії вибачення передують негативні емоції: сором - родовий феномен та провина - видовий. Емоція провини переживається до моменту вибачення - до появи позитивної емоції поновленого благополуччя, радості від поновлення колишніх добрих стосунків з адресатом. Провина - довготривале, більш інтенсивне почуття; сором - тимчасове і менш інтенсивне. На відміну від сорому, провина не залежить від реального або уявного ставлення оточуючих до проступку, її переживання викликається самозасудженням мовця, супроводжується каяттям і зниженням самооцінки. Провина є різновидом «морального сорому», тісно пов'язаним із совістю - емоційно-оцінним ставленням особи до власних вчинків (К. Ізард; Є.П. Ільїн).

Етико-психологічний зміст, що відображає суб'єктивний фактор вибачення - почуття провини й сорому, совість та норми ввічливості - має виражений соціокультурний характер. Зумовлені провідними моральними цінностями, вони притаманні конкретній епосі, а отже носять історично мінливий характер, МА вибачення відповідає загальним нормам, які регулюють поведінку людини в суспільстві - правилам моралі, протоколу, етикету, зокрема, мовленнєвого етикету.

Вибачення є конвеціональним МА, скерованим позамовними соціокультурними конвенціями. МА вибачення функціонують у ситуаціях порушення етикетних норм як метакомунікативні засоби регулювання емоційної тональності спілкування. Конвенціональний характер МА вибачення зумовлює вживання мовленнєвих стереотипів, що мають фіксовані лексико-семантичні властивості та реалізують прагматичну функцію вибачення поза контекстом і ситуацією. Серед мовленнєвих стереотипів вибачення виявлені словосполучення: By your pardon, спонукальні, питальні й розповідні речення: Excuse me!; Will you forgive me?; I ask your pardon, повноскладені та еліптичні.

МА вибачення функціонують як стратегії ввічливості, тобто є засобом збереження балансу між дистанціюванням та зближенням в дискурсі, націленим на повагу особистості партнера по комунікації. Вибачення утілює три стратегії ввічливості дистанціювання (негативної ввічливості N2, N5, N6 за П. Браун та С. Левінсоном) та задовольняє «негативне обличчя» адресата, прагнення мовця до дистанціювання, до свободи від почуття провини:

- стратегія ввічливості дистанціювання «Запитуй, ухиляйся» утілюється двома тактиками: запитання та ухилення: ... will you excuse me a moment while I give my necessary orders for your accommodation? (R. Steele);

- стратегія ввічливості «Виказуй пошану» реалізується тактиками привертання уваги та підкорення: Madam, I ask your ladyship ten thousand pardons. (C. Cibber);

- стратегія ввічливості «Вибачайся» реалізується тактиками, серед яких визнання завданої шкоди: I say, I'm awfully sorry for not recognizing you (E. Waugh); визнання небажання зашкодити адресату: I don't want to bother you ... (W. Collins); надання пояснень щодо малефактивної дії: Pardon me, God, I knew not what I did (W. Shakespeare); прохання про вибачення: Then pardon me... (ibid); вживання стилістичних засобів посилення вибачення: Forgive me! - but forgive me! (N. Rowe); тактикою обіцянки не повторювати малефактивних вчинків: Good devil, forgive me now, and I'll never rob thy library more (Marlow). Емотивна складова в іллокуції МА вибачення акцентується в стратегії ввічливості «Вибачайся», спонукальна складова - у тактиках, що реалізують інші стратегії дистанціювання.

У функціонуванні МА вибачення спостерігається взаємодія прийнятих у соціумі норм і конвенцій. За критерієм хронотопа МА вибачення розподіляються на такі, що є реакцією на ретроспективну малефактивну дію - корегувальний підтип МА вибачення та такі, що запобігають виникненню почуття провини у майбутньому - превентивний підтип МА вибачення. Прагматичні підтипи МА вибачення розрізнюються також інтенціонально: вираження почуття жалю за скоєну провину в корегувальних МА та запобігання виникненню такого почуття у разі порушення соціокультурних норм етикету у превентивних МА вибачення.

Підтипи МА вибачення суттєво відрізняються між собою за умовами успішності МА. У корегувальному МА вибачення умовою пропозиціонального змісту є вираження мовцем свого емоційного стану - почуття провини, яке є наслідком його малефактивної дії відносно слухача. Підготовчою умовою (або прагматичною пресупозицією, заданою комунікативною ситуацією) є істинність пропозиції, вираженої МА вибачення. Умовою щирості є бажання мовця залагодити свою провину та водночас спонукати слухача надати вибачення. Суттєвою умовою, що відповідає іллокутивній меті, є намір мовця позбутися почуття своєї провини та спонукати слухача надати вибачення.

У превентивному МА вибачення умовою пропозиціонального змісту є вираження емоційного стану мовця - стурбованості можливими негативними наслідками порушення норм етикету його власними діями. Підготовчою умовою є істинність пропозиції, вираженої МА вибачення. Умовою щирості є бажання мовця запобігти виникненню почуття провини за можливе порушення норм етикету. Суттєвою умовою є намір мовця вербалізувати свій емоційний стан, аби не допустити виникнення почуття провини.

Порівняння умов успішності МА вибачення та експресивних і реквестивних МА засвідчує поєднання ознак експресива та реквестива у МА вибачення. МА вибачення демонструє дві рівновеликі провідні іллокутивні сили: експресивність і спонукальність, які утворюють МА гібридної природи. Тому в нашій роботі МА вибачення визначається як гібридний МА, що відповідно до психологічних засад вибачення поєднує дві рівноправні домінуючі іллокуції - вираження мовцем психологічного стану провини (емотивна складова) та спонукання слухача до надання вибачення (спонукальна складова).

У другому розділі «Діахронічний інваріант вибачення в англомовному дискурсі» моделюється історично стала прагматична система вибачення, визначається концепт ВИБАЧЕННЯ та засоби його мовного втілення, систематизуються прямі й непрямі мовні засоби реалізації МА вибачення, виділяються його підтипи й прагмасемантичні різновиди.

МА вибачення постає як прагматична система аспектів, поєднаних у блоки: аспекти ситуації, контексту й метакомунікативний аспект (блок умов реалізації МА), аспекти адресанта, адресата та їхніх інтенцій (антропоцентричний блок), локутивний, пропозиційний, іллокутивний аспекти (центральний блок МА) (за моделлю І. С. Шевченко).

Ситуація вибачення характеризується наявністю обов'язкових елементів: мовця, слухача, малефактивної дії мовця. Її умовами є: мовець відчуває психологічну незручність через скоєну дію: малефактивний акт має бути відомим адресату; мовець і адресат повинні мати спільну комунікативну компетенцію, аби оцінити дію мовця як малефактивну. Історичними константами МА вибачення є ситуації, в яких мовець завбачає можливе порушення етикету в майбутньому, що зашкодило б обличчю адресата, та ситуації вибачення за скоєну в минулому малефактивну дію, що розглядається як ушкодження реального стану речей.

Метакомунікативний аспект МА вибачення є утіленням принципів комунікації, зумовлених етосом як загальним стилем спілкування, що характеризує лінгвокультурну спільноту. Іманентно приналежне до категорії ввічливості, вибачення реалізується адресантом і адресатом відповідно до їх статусних та ситуативних ролей та характеризується піднесеною, офіційною або нейтральною тональністю.

Пропозиції вибачення зводяться до кількох широких груп та їх комбінацій: запит про вибачення; вираження сорому й провини; прийняття відповідальності; пояснення; обіцянка відмовитися від малефактивних дій у майбутньому. вибачення англійський мовленнєвий дискурс

Домінування комунікативної інтенції над репрезентативною в актах вибачення зумовлене природою вибачення як етикетного феномену, отже, його фатична метакомунікативна складова переважає над пропозиціональною: для досягнення мети вибачення факт і форма принесення вибачення більш важливі, ніж зміст висловлення.

Локутивний аспект є реалізацією інтенцій мовця згідно з пропозиційним змістом висловлення. До прямих способів реалізації МА вибачення належать висловлення з перформативними дієсловами (I apologise) та імперативні речення з лексемою вибачення (pardon, forgive, excuse). Непрямо реалізовані експліцитні МА вибачення подані розповідними I cry thee mercy й питальними реченнями з лексемами вибачення: Sorry? Непрямі імпліцитні МА вибачення не містять лексем вибачення: I meant no harm, young man (Ch. Dickens), їх прагматичний смисл вибачення виводиться з контексту й ситуації.

Іллокуція вибачення, що має дві рівновеликі складові - емотивну й спонукальну, здатна модифікуватися, зазнаючи інтенсифікації або пом'якшення. Емотивна складова інтенсифікується діахронічно сталими маркерами-модифікаторами: прислівниками (terribly, very, awfully, so etc), емоційними виразами / вигуками (Oh, oh lord etc), повторами емотивних прислівників (I am really dreadfully sorry / I am very, very sorry). Спонукальна складова іллокуції інтенсифікується за допомогою маркера please. Зниження ступеня іллокутивної сили вибачення здійснюється знижувальними прийомами (downgrading), серед яких відмова мовця визнати відповідальність, симуляція нерозуміння завданої шкоди тощо та лексичними мітігаторами (little та ін.)

МА вибачення є втіленням відповідного концепту. Як явище культури ВИБАЧЕННЯ належить до етичних концептів: виникнення почуття провини залежить від того, як певні дії оцінюються у тій чи іншій національній культурі, а ступінь провини визначається системою етикетних правил, які існують на окремих історичних етапах, отже ВИБАЧЕННЯ має виражену етнокультурну та соціально-історичну забарвленість.

Мовну репрезентацію концепту ВИБАЧЕННЯ здійснюють ім'я концепту apology та члени лексико-семантичної групи вибачення, до ядра якої входять іменники `apology', `excuse', `forgiveness', `pardon'. Відповідно концепт ВИБАЧЕННЯ є впорядкованою єдністю смислів, що включають «благання / прохання про прощення, захист / виправдання свого малефактивного вчинку, визнання / пом'якшення провини» (інтенсіонал), а також «висловлення співчуття, каяття, суму» (імплікаціонал).

МА вибачення є мовленнєвою дією, що розгортається у часі між мовцем та слухачем, а отже носить динамічний характер і концептуалізується у вигляді когнітивного сценарію, що включає концепти ПРОВИНА,

ВИБАЧЕННЯ. У корегувальних МА вибачення концепти ПРОВИНА > ВИБАЧЕННЯ мають проспективний вектор зв'язку (рис.1):

Рис.1. Когнітивний сценарій корегувального МА вибачення

У превентивних МА концепт ВИБАЧЕННЯ передує гіпотетичній ПРОВИНІ (рис.2):

Рис.2. Когнітивний сценарій превентивного МА вибачення

МА вибачення моделюється у вигляді прагматичного поля, організованого за критерієм іллокутивної сили та формою її реалізації:

?домінанта поля формується прямо поданими моноіллокутивними МА з іллокуцією вибачення, що є провідною та єдиною;

?центр поля утворюють непрямі полііллокутивні МА вибачення, подані розповідними або питальними реченнями зі словами із семою вибачення. Такі МА є конвенціональними, тобто контекстно незалежними;

?периферію поля створюють МА, що не містять іллокутивних слів або мовленнєвих стереотипів та реалізують інтенцію вибачення залежно від контексту. Серед них констатація-визнання своєї провини, негативна оцінка мовцем своїх дій, запевнення у тому, що небажана дія більше не повториться тощо.

Історичний інваріант системи МА вибачення складається з двох когнітивно-прагматичних підтипів: корегувального, що має більш дрібні прагмасемантичні різновиди, та превентивного підтипу МА вибачення, в якому різновиди не виділяються.

Історичними константами прагмасемантичних різновидів корегувальних МА вибачення є прохання про вибачення; номінація емоційного стану; виправдовування (аргументація):

?Прохання про вибачення - прагмасемантичний різновид МА вибачення, який виражається перформативною формулою: [I ask you to forgive my doing smth bad], де smth - попередня дія. Переважає спонукальна іллокутивна складова гібридного МА вибачення.

?Номінація емоційного стану - це прагмасемантичний різновид МА вибачення, який відображає переживання мовця за нанесену адресатові шкоду та подається перформативною формулою: [I feel sorry because I have done smth bad], де smth - попередня дія. МА цього різновиду здебільш реалізуються розповідними реченнями із семою вибачення; із двох іллокутивних складових вибачення в них переважає вираження емоційного стану.

?Виправдовування (аргументація) - прагмасемантичний різновид корегувальних МА вибачення, який відповідає перформативній формулі [I didn't mean to do smth bad], де smth - попередня дія. МА виправдовування акцентують емотивну іллокутивну складову гібридного МА вибачення та реалізуються виключно у непрямий спосіб, їх апологетивне значення виводиться з контексту й ситуації.

Кластери (поєднання) декількох різновидів корегувальних МА вибачення у дискурсі зафіксовані у мовленнєвих ходах, що в діалозі визначаються межами мовленнєвого внеску одного мовця. В англійському дискурсі XVI-XXI ст. діахронічно сталими є дві конфігурації кластерів - поєднання таких прагмасемантичних різновидів вибачення:

(1) номінація емоційного стану + прохання про вибачення;

(2) визнання провини + прохання про вибачення.

Превентивний МА вибачення має на меті запобігти появі у мовця емоції провини. Такий підтип МА вибачення відповідає перформативнійі формулі: [I ask you to pardon me if / when I do smth bad], де smth - гіпотетична дія. Превентивні вибачення мають метакомунікативний характер і втілюються процедурними й ритуальними мовленнєвими стереотипами.

МА вибачення функціонують як прості МА-функціії або МА-тези у складних МА трьох типів: комплексних, композитних і складених (за типологією В. І. Карабана), та формують різноманітні конфігурації з іншими простими МА у межах складних МА:

?у комплексних МА функціонують вибачення - прості МА-тези, що спонукають до надання вибачення і підсилюються, обґрунтовуються МА-функціями інших типів;

?у складених МА вибачення слугує метакомунікативним, етикетним (ритуальним) актом-функцією, який сприяє реалізації МА іншого типу (квеситива, констатива та ін.), що зумовлено необхідністю упередження дефекту комунікації внаслідок шкоди обличчю адресата, яку несе інша МА-функція складеного МА. Вибачення реалізують відношення специфічного сприяння іншим МА-функціям складеного МА;

?композитні МА містять вибачення-функції, що поєднуються з МА інших типів копулятивним або протиставним зв'язком і виступають як доповнення у межах складного МА.

У третьому розділі «Варіювання мовленнєвого акту вибачення в англомовному дискурсі ХVІ-ХХІ ст.» виявляються тенденції історичних змін соціально-етичного підгрунтя вибачення в британському соціумі і простежуються напрямки варіювання окремих аспектів простого МА вибачення та його функціонування як складного МА в англомовному дискурсі.

За сукупністю мовних, літературних і соціально-етичних параметрів усі приклади нашого корпусу віднесено до одного з чотирьох історичних періодів: ранньоновоанглійського (XVI-XVII ст.), Просвіщення (XVIII ст.), Вікторіанства (XIX ст.), сучасного періоду (XX-XXI ст.). У процесі історичного розвитку зміни зафіксовані майже в усіх аспектах МА вибачення. Їх підґрунтя сягає соціально-етичних засад вибачення. Як етикетний засіб та корегувальний елемент системи ввічливості дистанціювання вибачення зазнає варіювання разом із змінами в британському етосі у напрямку від позитивно домінантного етосу XVI ст. до негативно домінантного у наш час (І.С. Шевченко; R. Brown, A. Gilman; R. Kopytko).

За статусно-рольовим співвідношенням комунікантів частотність корегувальних МА вибачення у ситуаціях їх вживання відносно адресатів із вищим статусом історично зменшується (73% - 60%), а у симетричних ситуаціях зростає (17% - 28%). Навпаки, частотність превентивних МА вибачення, вжитих стосовно адресата із вищим статусом, у XVI-XXІ ст. суттєво зростає (38% - 52%), а до адресата з нижчим статусом - падає (26,5% - 7%), зростаючи в симетричних ситуаціях (24% - 41%).

До важливіших історичних змін у МА вибачення належить, з одного боку, варіювання історично сталих прагмасемантичних різновидів корегувальних МА вибачення: прохання про вибачення, номінація емоційного стану, виправдовування; з іншого - поява нових різновидів МА визнання провини (XVI-XVII та XIX-XXІ ст.) і МА обіцянки виправитися (XIX-XXІ ст.).

В МА - корегувальних вибаченнях простежується тенденція до зменшення кількісного складу домінанти прагмасемантичного поля та значного зростання центру. Протягом досліджуваного періоду вибачення реалізуються прямим та / або непрямим способом за допомогою різних семантико-синтаксичних конструкцій. В англомовному дискурсі XVI-XXІ ст. єдиним різновидом, реалізованим обома способами, є прохання про вибачення, всі інші різновиди здатні передаватися виключно непрямо.

?У різновиді МА прохання про вибачення (історична константа, чисельність якої зменшується з 89% до 79% у XVI-XXІ ст.) варіювання зазнає локутивний аспект: дієслівні фрази із семою вибачення в іменній частині типу pardon (s) вживаються з дієсловами cry, beg, crave в XVI-XVII ст.: I cry your pardons (B. Jonson) та з дієсловами beg, аsk у XIX-XXI ст.: I have come back to ask forgiveness (Ch. Dickens). У XIX-XXI ст. у проханні про вибачення з'являються апологетивні лексеми `apology / apologize'. Іменник `apology' використовується з дієсловами `tender' та `owe', інтенсифікується модальними дієсловами: I tender an apology (Ch. Dickens), I owe you an apology (E. Waugh). У досліджуваний проміжок часу зафіксована тенденція до збільшення частотності мовленнєвого стереотипу `I am sorry' (від 2% у XVI-XVII ст. до 57% у ХХ-XXІ ст. ). Щирість мовця у МА цього різновиду в XVI-XVII та XIX-XXІ ст. підсилюється лексичними маркерами pray та beseech. Маркери `pray' (prithee, pr'ythee), entreat, які в XVI-XVII ст. функціонують як маркери ввічливості, із плином часу архаїзуються; набір інтенсифікаторів-прислівників значно розширюється. Починаючи з XIX ст. МА прохання про вибачення реалізуються у непрямий спосіб загальними питаннями типу Will you do p? Do you do p? Can you do p?, що слугують запитом про можливість одержання вибачення.

?В історично сталому прагмасемантичному різновиді МА вибачення - номінації емоційного стану (6 - 9 % вибірки), реалізованому мовленнєвим стереотипом I am sorry, починаючи з XVIII ст. вживається модальне дієслово-інтенсифікатор should. У XIX-XXI ст. ступінь емотивності таких МА значно підвищується завдяки появі широкого кола адвербіальних маркерів (very, deeply, so, really, awfully), синонімічно вживається cтереотип it's my shame.

?У структурі історично сталого прагмасемантичного різновиду МА виправдовування (1 - 2 % вибірки) історичне варіювання в XVIII та XIX-XXІ ст. торкається здебільш лексико-семантичної структури мовленнєвих стереотипів (I mean / meant no harm - I didn't mean any harm).

?Історично змінний прагмасемантичний різновид визнання провини (до 2% вибірки) зафіксований серед корегувальних МА вибачення лише у XVI-XVII та XIX-XXI ст. Він відповідає перформативній формулі [I admit I did smth wrong], де smth - попередня дія. Такі МА реалізують іллокуцію вибачення у непрямий спосіб: `It was my fault; all my fault, sir', replied poor Arabella, weeping. (Ch. Dickens).

?Історично змінний прагмасемантичний різновид обіцянка виправитись оформлюється в XIX-XXI ст. (0,5% вибірки) і характеризується формулою [I promise you not to do p any more], де p - попередня дія. Цьому різновиду притаманна виключно неконвенціоналізована форма мовного вираження: I will never try to deceive you again (W. Collins).

За досліджуваний період суттєво розширюється набір конфігурацій кластерів МА вибачення різних прагмасемантичних різновидів, що подані окремими висловленнями в одному дискурсивному ході мовця: від трьох конфігурацій у XVI ст. до десяти у XXI ст.; зростає їхня частотність (3,6% - 9% відповідно).

Характерною рисою історичного варіювання превентивних МА вибачення у XIX-XXІ ст. є суттєве зменшення кількісного складу домінанти (вдвічі) та збільшення центру (більше ніж на 20%), причому периферія в прагмасемантичному полі превентивних МА вибачення відсутня. Часовою межею трансформаційних процесів є XVIII ст., коли відмічено зростання апологетивних лексем forgive, pardon з модальним дієсловом can та у формі майбутнього часу: If you can forgive me, Sir, I will make a fair confession... (J. Gay), ...will you excuse me a moment …?(R. Steele), у формі пасиву: I hope to be forgiven the liberty ... (J. Boswell). У дискурсі цього періоду до якісного складу прислівників-інтенсифікаторів долучаються readily, very, indeed, а у XIX-XXI ст. - awfully.

Найбільш помітні коливання частотностей pardon та sorry демонструють протилежні тенденції: частотність pardon, що абсолютно переважала інші лексеми у вибаченнях XVI ст., вдвічі зменшується (з 61,2% до 38,6% у наш час), а частотність sorry зростає (7,5% - 38,6% відповідно), що фактично зрівнює їх у наш час (38,6%). Особливістю сучасного періоду є вживання лексеми pardon у питальних реченнях різних типів - загальному питанні, формально розповідному реченні з питальною інтонацією, в еліптизованих реченнях: Will you pardon me? I beg your pardon? Pardon me? Pardon? (перепитування); а також у сполученнях з модальними дієсловами have та ought: I have to ask pardon; I ought to beg your pardon; з перформативним дієсловом у формі Continuous: Begging your pardon.

Серед тенденцій історичного розвитку складних МА вибачення - зміни в локутивному аспекті, поява постпозиційних МА вибачення у тих актах, де раніше вони функціонували здебільшого у препозиції. Комплексні МА, що містять тезу-вибачення, зафіксовані протягом усіх досліджуваних темпоральних зрізів, крім ранньоновоанглійського. У таких МА у наш час зростає роль асиндетичного зв'язку порівняно із синдетичним: I'm sorry, I would have changed our date if I'd known. (G. Greene)

Композитні МА, стабільно низькочастотні в нашому корпусі, містять сполучники but, and, які вводять МА-функцію, що слугує виправдовуванням і функціонує як обґрунтування вибачення: Forgive the beaver, but it's rather important at the moment. (E. Waugh)

У складених МА з простими МА вибачення-функціями найбільш помітні історичні трансформації у звертаннях, які чисельно скорочуються майже вдвічі та зазнають якісного спрощення разом із загальним спрощенням етикету. Таким чином, історичними константами для складних МА вибачення є три типи цих МА, у той час як їхні конфігурації та засоби модифікації іллокутивної сили зазнають історичного варіювання.

Висновки

У дисертаційній роботі, виконаній в новому когнітивно-прагматичному напрямі, здійснено комплексний аналіз природи й функціонування МА вибачення в англомовному дискурсі XVI-XXI ст. МА вибачення має конвенціональну природу, його психологічна база відображає суб'єктивний чинник вибачення - інтенцію позбавитися / запобігти відчуттю провини й сорому шляхом здійснення МА вибачення для досягнення психологічної гармонії в спілкуванні.

Когнітивна основа МА вибачення - етичний концепт ВИБАЧЕННЯ, який реалізується ім'ям apology (n) і включає смисли: «прохання про прощення, виправдання, визнання / пом'якшення провини» (інтенсіонал концепту), а також «вираження співчуття, розкаяння, жалю» (імплікаціонал). Цей концепт моделюється у вигляді когнітивного сценарію, який разом із перлокутивним ефектом слугує розрізненню корегувального й превентивного підтипів МА вибачення: у сценарії корегувального підтипу МА вибачення слоти ПРОВИНА та ВИБАЧЕННЯ мають проспективний вектор зв'язку, у превентивному підтипі - ретроспективний; корегувальні МА вибачення виражають почуття жалю за скоєну провину, а превентивні запобігають виникненню такого почуття у разі передбачуваного порушення соціокультурних норм етикету.

Інтеграція лінгвокогнітивних і прагматичних критеріїв дозволила визначити прагматичний статус МА вибачення як гібридного, що поєднує дві рівноправні складові домінуючої іллокутивної сили вибачення: емотивної - вираження психологічного стану провини, сорому, та спонукальної - прохання про вибачення.

Соціально-етичні підстави МА вибачення - соціокультурні конвенції і норми етикету, зазнають історичного варіювання. Вибачення як прояв дискурсивного принципу ввічливості є втіленням стратегій ввічливості дистанціювання (негативної ввічливості): «Запитуй, ухиляйся», «Виражай пошану», «Вибачайся» і відповідних тактик. У XVI-XXІ ст. вони історично змінюються відповідно до змін домінуючого принципу ввічливості з позитивного на негативний.

Корегувальний підтип МА вибачення в англомовному дискурсі має прагмасемантичні різновиди, які включають: історичні константи для XVI-XXІ ст. - прохання про вибачення, номінація емоційного стану, виправдовування (аргументація) та історичні змінні - визнання провини (XVI-XVII і XIX-XXІ ст.), обіцянка виправитися (XIX-XXІ ст.). Із двох складових іллокутивної сили вибачення в різновиді гібридного МА прохання про вибачення превалює спонукальна складова, в інших різновидах - емотивна.

У межах однієї репліки прагмасемантичні різновиди МА вибачення, які є окремими висловленнями здатні утворювати кластери. Набір конфігурацій кластерів і їх частотність кількісно й якісно збільшується в наш час.

Вибачення реалізуються як простими, так і складними МА трьох типів. В останньому випадку у складених МА вибачення служить метакомунікативним, етикетним актом-функцією, який сприяє здійсненню МА-тези іншого типу; у комплексних МА вибачення служить тезою, яка обґрунтовується МА-функціями інших типів; композитні МА містять вибачення-функції, що поєднуються з МА інших типів копулятивним або протиставним зв'язком і виступають як доповнення. Їх історичні зміни торкаються локуції простих МА, зростання ролі асиндетичного зв'язку між компонентами складних МА, змін їх конфігурацій.

Мовні засоби реалізації вибачення формують відповідне прагматичне поле. Його домінанта утворена прямими МА, що містять перформативне дієслово або імперативні речення з іллокутивними дієсловами вибачення, їх іллокуція вибачення провідна та єдина; центр - непрямими полііллокутивними експліцитними розповідними або питальними реченнями з семами вибачення, де іллокуція вибачення провідна, але не єдина; периферія поля містить МА інших типів із супровідною іллокуцією вибачення. Домінанта поля вибачення історично скорочується, центр і периферія кількісно і якісно розширюються.

Перспективність отриманих результатів і висновків полягає у можливості їх використання для подальших досліджень прагматичних явищ у когнітивно-прагматичному ракурсі на матеріалі англійської та інших мов у синхронії та діахронії.

Основний зміст дисертації відбитий у наступних публікаціях автора

1.Прагмакогнитивные разновидности извинений в английском языке / Т.Н. Буренко // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. - № 667. - Харків : Константа, 2005. - С. 41-43.

2.Мовленнєвоактові дієслова вибачення в англійському дискурсі: діахронічний аналіз / Т.М. Буренко // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. - № 726. - Харків : Константа, 2006. - С. 111-113.

3.МА вибачення в англійському дискурсі: діахронічний аналіз / Т.М. Буренко // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В.Н. Каразіна. - № 782. - Харків : Константа, 2007. - С. 39-42.

4.Прагмасемантичні різновиди вибачення в англомовному дискурсі / Т.М. Буренко // Нова філологія : зб. наук. праць. - Запоріжжя : Запоріз. нац. ун-т, 2008. - С. 27-29.

5.Когнітивно-психологічні засади вибачення в англомовному дискурсі : матеріали Міжнар. наук. конф. «Когнітивно-прагматичні дослідження мов професійного спілкування» / Т.М. Буренко. - Харків : Харків. нац. ун-т імені В.Н. Каразіна, 2006. - С. 135-138.

6.Гібридна природа мовленнєвого акту вибачення в англійській мові : матеріали четвертої науково-практичної конференції «Мова в контексті культури і міжкультурної комунікації» / Т.М. Буренко. - Луганськ : Вид-во Східноукр. нац. ун-ту імені В. Даля. - 2008. - С. 18-20.

7.Прагматичне поле вибачення в англомовному дискурсі : матеріали VII Всеукраїнської наукової конференції «Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація» / Т.М. Буренко. - Харків, 2008. - С. 32-33.

Анотація

Буренко Т. М. Когнітивно-прагматичні характеристики мовленнєвого акту вибачення в англомовному дискурсі XVI-XXI століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна. - Харків, 2008.

У дисертації вивчається когнітивно-прагматична природа й функціонування мовленнєвого акту (МА) вибачення як системи, зумовленої психологічними й соціокультурними чинниками. Вибачення визначається як гібридний МА, що поєднує дві рівноправні складові іллокутивної сили вибачення: емотивну - вираження психологічного стану провини й сорому, та спонукальну - прохання про вибачення. Вибачення - конвенціональний МА, засіб утілення стратегій дистанціювання у дискурсі, що реалізується як простий або складний МА і здатний утворювати кластери вибачень у межах мовленнєвого ходу. МА вибачення базується на етичному лінгвокультурному концепті ВИБАЧЕННЯ та моделюється у вигляді когнітивного сценарію.

МА вибачення є системою превентивного й корегувального підтипів та прагмасемантичних різновидів останнього. Історично варіативними у МА вибачення виявляються його локуція, конфігурація прагматичного поля вибачення, принцип увічливості, окремі прагмасемантичні різновиди.

Ключові слова: мовленнєвий акт вибачення, гібридна іллокутивна сила, концепт ВИБАЧЕННЯ, корегувальний та превентивний підтипи, прагмасемантичні різновиди, прагматичне поле вибачення, історичне варіювання.

Аннотация

Буренко Т.М. Когнитивно-прагматические характеристики речевого акта извинения в англоязычном дискурсе XVI-XXI вв. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки. - Харьковский национальний университет имени В.Н. Каразина. - Харьков, 2008.

Диссертационная работа, выполненная в новом когнитивно-прагматическом направлении, посвящена комплексному анализу природы и функционирования речевого акта (РА) извинения в англоязычном дискурсе XVI-XXI ст. РА извинения впервые рассматривается как система лингвокогнитивных и прагмалингвистических характеристик, испытывающая историческое варьирование в дискурсе. В работе уточнено понятие извинения и систематизированы его функциональные, конвенциональные, социально-психологические и языковые свойства; детализирован феномен речеактовой гибридности на лингвокогнитивном, прагмалингвистическом и экстралингвистическом уровнях; построена лингвокогнитивная модель концепта ИЗВИНЕНИЕ и описаны средства его реализации в английском языке; определен прагматический статус РА извинения и установлены его подтипы и их прагмасемантические разновидности; обнаружены тенденции исторического варьирования отдельных подтипов и прагмасемантических разновидностей РА извинения, выделен их диахронический инвариант и варианты в дискурсе XVI-XXI ст.

РА извинения имеет конвенциональную природу, его психологическая база отображает субъективный фактор извинения - интенцию избавиться / предотвратить чувство вины и стыда путем осуществления РА извинения для достижения психологической гармонии в общении.

Когнитивная основа РА извинения - лигвокогнитивный этический концепт ИЗВИНЕНИЕ, который вербализуется именем apology (n) и включает смыслы: «просьба о прощении, оправдание, признание / смягчение вины» (интенсионал концепта) и «выражение сочувствия, раскаяния, сожаления» (импликационал). Этот концепт моделируется в виде когнитивного сценария. Сценарий коррегирующего извинения включает: мотив ОСВОБОЖДЕНИЕ ОТ ЧУВСТВА ВИНЫ ? формирование интенции ОСВОБОЖДЕНИЕ ОТ ЭТОЙ ЭМОЦИИ ? РА воплощения ИЗВИНЕНИЯ ? освобождение от эмоции ВИНЫ. В корррегирующих РА извинения концепты ВИНА ? ИЗВИНЕНИЕ имеют проспективный вектор связи. В сценарии превентивного РА извинения ИЗВИНЕНИЕ предшествует гипотетической ВИНЕ: отправной мотив ОСОЗНАНИЕ БУДУЩЕГО ДЕЙСТВИЯ как нарушающего этикет и способного вызвать чувство вины ? формирование интенции ПРЕДОТВРАЩЕНИЕ ВОЗНИКНОВЕНИЯ ВИНЫ ? РА воплощения ИЗВИНЕНИЯ. Перлокутивный эффект такого РА - отсутствие потенциальной ВИНЫ у адресанта.

Интегрирование лингвокогнитивных и прагматических критериев позволило выделить прагматические подтипы РА извинения: коррегирующий подтип - выражение чувства вины / стыда за совершенный поступок, и превентивный подтип - предотвращение возникновения такого чувства в случае ликоповреждающих действий, а также определить прагматический статус РА извинения как гибридного РА, совмещающего две равноправные составляющие доминирующей иллокутивной силы извинения: эмотивной - выражения адресантом психологического состояния вины, стыда, и побудительной - просьбы об извинении. Гибридная природа извинения обусловлена единством факторов: лингвокогнитивных (концепт ИЗВИНЕНИЕ), речеактовых, экстралингвистических (психологических - эмотивных и социокультурных - этикетных).