Размещено на http://www.allbest.ru/

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

РЕАЛІЗАЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОЇ КАТЕГОРІЇ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОСТІ В АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ VII-XVII СТ.

Андрушенко Олена Юріївна

Чернівці - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі англійської філології та перекладу імені проф. Д.І. Квеселевича Навчально-наукового інституту іноземної філології Житомирського державного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України.

Захист відбудеться “ 9 ” жовтня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 76.051.07 у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2, корп. V, ауд. 230).

Із дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за адресою 58000, м. Чернівці, вул. Лесі Українки, 23.

Автореферат розіслано “ 8 ” вересня 2008 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради О.В. Кульбабська

Сучасний етап розвитку лінгвістичних студій позначений посиленим інтересом до синхронного й діахронного вивчення функціонально-семантичних категорій (ФСК). Мисленнєво-мовленнєва природа ФСК зумовлює важливу роль, яку вони відіграють у встановленні співвідношення між об'єктивною реальністю, відображеною у свідомості людини, та мовними засобами, що її репрезентують.

Категорію інструментальності традиційно вважають дискусійною щодо змістового плану і формальних засобів її вираження. Помітний внесок у розробку проблематики інструментальності належить українським (І.Р. Вихованець, К.Г. Городенська) та зарубіжним дослідникам (В. Чейф, Ч. Філлмор, Д. Нільсен), зокрема російським (Ю.Д. Апресян, Г.О. Золотова, Є.В. Муравенко, В.О. Ямшанова). Разом з тим невирішеною залишається низка питань, пов'язаних із визначенням природи інструментальності, семантичної структури та особливостей функціонування засобів її реалізації в різних мовах.

Дослідження цієї категорії в лінгвістичній літературі здійснювали з позицій традиційної граматики (О.О. Потебня, О. Єсперсен, Ю.П. Костюченко), теорії валентності (Г. Гельбіг, М.Д. Степанова, С.Д. Кацнельсон), теорії глибинних відмінків (Ч. Філлмор, С. Староста), генеративної граматики (Дж. Барздал). Перспективним необхідно вважати функціональний підхід (О.В. Бондарко). Зокрема, інструментальність розглядається як явище функціонально-семантичного характеру (В.О. Ямшанова), а сукупність мовних засобів її репрезентації - як функціонально-семантичне поле (ФСП). Саме з таких позицій функціонально-семантичну категорію інструментальності (ФСКі) вивчають у німецькій та російській мовах у новітніх лінгвістичних розвідках.

Проте діахронний аспект окресленої проблеми й досі залишається нерозкритим. Так, існує потреба в комплексному вивченні ФСКі - її змістової варіативності, внутрішньої структури, міжкатегоріальних зв'язків та засобів відтворення в англійській мові VII-XVII ст. Важливим видається дослідження процесів становлення та еволюції функціонально-семантичного поля інструментальності (ФСПі), оскільки вирішення цього питання сприяє глибшому розумінню семантичних і формальних особливостей ФСКі на сучасній стадії розвитку англійської мови.

Актуальність дослідження зумовлена загальною спрямованістю новітніх лінгвістичних студій на вивчення проблем функціонування й еволюції окремих елементів мовних систем. Комплексний підхід до розгляду ФСКі в історичній перспективі потребує всебічного аналізу становлення та розвитку різнорівневих засобів її вираження (лексичних, словотвірних, граматичних) у давньо-, середньо-, та ранньоновоанглійській мовах, що сприятиме з'ясуванню змістової структури та визначенню місця цієї універсалії в сучасній англійській мові.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової теми Міністерства освіти і науки України “Функціональні дослідження англійської мови в синхронії і діахронії”, що її розробляє кафедра англійської філології та перекладу ім. проф. Д.І. Квеселевича Навчально-наукового інституту іноземної філології Житомирського державного університету імені Івана Франка (тему затверджено вченою радою Житомирського державного університету імені Івана Франка 23.12.2005 р., протокол № 5). У рамках цієї теми дисертанткою здійснено діахронне дослідження функціонально-семантичної категорії інструментальності в англійській мові VII-XVII ст.

Метою дисертації є з'ясування змістової структури функціонально-семантичної категорії інструментальності, виявлення та аналіз різнорівневих мовних засобів її вираження й моделювання ФСП інструментальності в англійській мові VII-XVII ст.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

з'ясувати змістову структуру ФСК інструментальності;

виявити особливості функціонування мовних засобів репрезентації ФСКі в інструментальних ситуаціях висловлення;

встановити, описати та проаналізувати засоби вираження інструментальності в англійській мові VII-XVII ст.;

розкрити особливості реалізацій ФСКі на окремих етапах еволюції англійської мови, дослідити вплив на їх розвиток мовних та позамовних факторів;

визначити структурні та смислові відношення між конституентами ФСПі;

окреслити місце кожного конституента у структурі поля;

шляхом моделювання окремих хронологічних зрізів ФСПі та їх зіставлення виявити структурні зміни, що відбулися в ньому у процесі еволюції англійської мови у VII-XVII ст.;

дослідити зв'язок поля інструментальності із суміжними ФСП.

Об'єктом дослідження є функціонально-семантична категорія інструментальності, репрезентована різнорівневими мовними засобами (лексичними, словотвірними, граматичними), які утворюють функціонально-семантичне поле інструментальності в англійській мові VII-XVII ст.

Предметом вивчення є процес еволюції поля інструментальності, зміни у його структурі на різних історичних етапах розвитку англійської мови.

Матеріалом роботи слугували уривки, виокремлені з різножанрових пам'яток давньо-, середньо- та ранньоновоанглійського періодів методом суцільної вибірки. Обсяг проаналізованих текстових джерел склав 10 817 сторінок. Використано також матеріал шести словників, побудованих на історичних засадах. Виявлено і перекладено 4654 приклади мовних реалізацій ФСКі.

Методи дослідження, зумовлені метою, завданнями та фактологічним матеріалом, включають: метод лінгвістичного опису, який передбачає безпосереднє вивчення мовного явища, систематизацію та узагальнення особливостей функціонування засобів вираження інструментальності в англійських писемних пам'ятках VII-XVII ст.; метод контекстуального аналізу застосовано для розмежування семантики багатозначних мовних одиниць у тексті; метод компонентного аналізу - під час встановлення семантичних компонентів інструментальної ситуації висловлення та для визначення інструментального компоненту значення лексичних, словотвірних, морфологічних і синтаксичних одиниць; метод польового структурування - під час моделювання ФСП інструментальності на окремих етапах його еволюції; елементи кількісного аналізу - виявлення активності конституентів поля у різні історичні періоди розвитку англійської мови.

Наукова новизна роботи зумовлена тим, що вперше комплексний аналіз ФСК інструментальності здійснено на матеріалі англійської мови VII-XVII ст. з урахуванням теоретичних та практичних надбань сучасної лінгвістики. Інструментальність розглянуто як явище функціонально-семантичного характеру, що сприяло встановленню лексичних, словотвірних, морфологічних, синтаксичних засобів її реалізації. Виявлено ієрархічність структури семантичної варіативності ФСКі та особливості функціонування її семантичних різновидів в інструментальних ситуаціях висловлення. У межах цього дослідження вперше були висвітлені питання становлення та еволюції ФСП інструментальності в англійській мові. Здійснено моделювання низки синхронних зрізів ФСПі та їх порівняльний аналіз протягом VII-XVII ст. Визначено місце кожного з конституентів у структурі поля; розкрито вплив на їхній розвиток мовних та позамовних чинників. Окрім цього, новим є вивчення взаємозв'язків ФСП інструментальності з суміжними з ним полями у давньо-, середньо-, та ранньоновоанглійський періоди.

Теоретичне значення дисертації полягає в новому осмисленні традиційних проблем англійської граматики, зокрема щодо реалізації функціонально-семантичної категорії інструментальності, з позицій сучасної лінгвістики. Дослідження й систематизація різнорівневих засобів позначення інструментальності в історії англійської мови є внеском у подальшу розробку проблем становлення та еволюції функціонально-семантичних полів, що сприяє глибшому розумінню питань загальної теорії історичних змін та варіативності мовних одиниць.

Практичне значення роботи визначається можливістю застосування її положень, висновків та ілюстративного матеріалу в курсах історії англійської мови (розділи “Етимологія словникового складу англійської мови”; “Словотвір”; “Еволюція граматичної системи англійської мови”), теоретичної граматики (розділ “Синтаксис: семантика речення”), а також для створення спецкурсу “Основи функціональної граматики”. Матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці методичних посібників із теоретичної граматики, історії англійської мови та для написання наукових праць з англійської філології.

Особистий внесок здобувача полягає у виробленні оригінальної концепції підходу до вивчення функціонально-семантичної категорії інструментальності в історії англійської мови у двох аспектах: синхронному і діахронному. Усі отримані результати є узагальненням роботи дисертантки, проведеної одноосібно.

Апробація результатів роботи здійснена на восьми міжнародних наукових конференціях: “До 75-річчя доктора філологічних наук проф. С.В.Семчинського” (Київ, 2006), “Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація” (Харків, 2007), “Новітні обрії розвитку германської та романської філології” (Запоріжжя, 2007), “Мова і культура” (Київ, 2007), “Иноязычное образование: лингвистический и методический аспекты” (Барановичи, Білорусь, 2007), “Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2007), “Системное и асистемное в языке и речи” (Іркутськ, Росія, 2007), “Ars Grammatica” (Мінськ, Білорусь, 2007); на міжнародному симпозіумі USSE 4 (Київ, 2007); на трьох всеукраїнських конференціях: “Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність” (Київ, 2007), “Мова. Культура. Комунікація” (Чернігів, 2007), “Пріоритети германського та романського мовознавства” (Луцьк, 2007) та на двох наукових читаннях, присвячених пам'яті доктора філологічних наук проф. Д.І. Квеселевича (Житомир, 2006-2007).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлені у 8 статтях у наукових фахових виданнях ВАК України (3,2 др. арк.), 3 матеріалах доповідей у закордонних виданнях (Білорусь, Росія) (1 др. арк.), а також у 3 тезах конференцій (0,4 др. арк.). Загальний обсяг публікацій - 4,6 др. арк.

Структура роботи. Дисертація - загальним обсягом 243 сторінки (основний текст становить 183 сторінки) - складається зі вступу, списку умовних скорочень, трьох розділів, загальних висновків, 15 додатків (2 рисунка та 13 таблиць), списку використаних джерел (286 позицій) та джерел ілюстративного матеріалу (48 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність і наукову новизну роботи, сформульовано її мету й завдання, визначено методи дослідження, теоретичне й практичне значення одержаних результатів, викладено положення, що виносяться на захист.

У першому розділі - “Функціонально-семантична категорія інструментальності у теоретичному висвітленні” - здійснено аналіз існуючих теоретичних розвідок проблематики інструментальності, визначено структуру та зв'язки ФСКі, виявлено особливості функціонування її мовних репрезентацій в інструментальних ситуаціях, запропоновано методику їх дослідження в діахронії англійської мови.

У підрозділі 1.1. наведена дефініція ФСКі. У сучасній лінгвістичній науці існують суттєві розбіжності при визначенні категорії інструментальності. Традиційно виділяють предметну інструментальність, коли у процесі взаємодії суб'єкта та об'єкта задіяний матеріальний предмет (Ч. Філлмор, В. Чейф, Ю.Д. Апресян). Проте низка вчених (Д. Нільсен, Дж. Андерсен, В.О. Ямшанова) визнає існування і непредметної інструментальності, яка охоплює дії, властивості, відносини, стан, свідомо використовувані суб'єктом. Ми поділяємо думку цих лінгвістів і визначаємо ФСКі (Інструмент) як таку, що відображає узагальнене, типізоване уявлення про опосередкований характер цілеспрямованої дії суб'єкта на об'єкт з використанням предметного (Знаряддя) та непредметного (Спосіб) Інструмента.

У підрозділі 1.2. проаналізовано семантичну структуру інструментальності. Спираючись на результати досліджень суб'єктно-об'єктних відношень у системі діяльності (О.В. Бондарко, В.Б. Касевич), відзначимо, що Інструмент - єдність двох аспектів інструментального змісту - Способу та Знаряддя. Такий підхід став підґрунтям для створеної нами класифікації семантичних різновидів ФСКі за комплексом диференційних ознак. За ознакою злічуваності Знаряддя поділяють на дискретне та недискретне. У той же час, Знаряддя розрізняють за ознакою належності до істот чи неістот. Останні варіюють за можливістю їх відчуження. Відчужувані Знаряддя іноді наділені власною енергією. Як Знаряддя-істота зрідка виступає людина (особа). Експліцитне вираження Способу здебільшого пов'язане із використанням суб'єктом власне дій (фізичних, психічних, соціальних). Меншою мірою поширені Способи використання відносин, властивостей або стану учасників ситуації.

У підрозділі 1.3. розглянута інструментальна ситуація (ІС), її змістові варіанти та склад учасників. ІС відображає один з аспектів загальної сигніфікативної ситуації і виокремлюється шляхом аналізу змістової та формальної структури висловлення, який полягає у виявленні мовних засобів, що підкреслюють домінування інструментальної ситуації. Оскільки змістом ІС є те, що суб'єкт опосередковано впливає на об'єкт, її мінімальна семантична структура складається з суб'єкта (Агенса), дії (предиката), об'єкта (Пацієнса) та Інструмента (рис. 1). Напр.:

Рис. 1. Семантична структура інструментальної ситуації

ІС відбивають різні фази процесу дії суб'єкта: початкову (постановка мети і визначення засобів її реалізації), виконавчу (процес виконання дії) та кінцеву (позначення засобу, який спричинив отриманий результат). Ці типи ситуацій визначаємо як регулятивну, виконавчу та результативну.

Цілеспрямована дія суб'єкта визначена предикатом і спрямована на перетворення, пізнання, оцінку об'єкта або спілкування з ним (В.О. Ямшанова). Залежно від семантичного типу предиката інструментальна ситуація представлена у висловленні одним із змістових варіантів, а саме: ІС перетворення, пізнання, оцінки та спілкування. У більшості ІС категорія інструментальності може мати ознаки інших семантичних категорій. Так, Знаряддю властиві окремі ознаки Агенса, Пацієнса, Локатива, Комітатива. Для Способу характерні приклади синкретизму із категоріями причини, часу, умови, способу нецілеспрямованої дії та локативності. Це пояснюється наявністю фонових категоріальних ситуацій поряд з домінуючою інструментальною. Неінструментальні ознаки в мовних реалізаціях Інструмента визначались нами за допомогою сукупності методик: трансформації депасивізації (ознака агентивності), методу експерименту (ознака локативності), аналізу цілеспрямованості дії (ознака способу нецілеспрямованої дії), обов'язкової / факультативної (ознака комітативності) та допоміжної / самостійної (ознака об'єктності) ролі Інструмента у ситуації.

У підрозділі 1.4. запропоновано методику дослідження мовних реалізацій ФСКі в історичній перспективі. В результаті аналізу пам'яток VII-XVII ст. нами виявлено різнорівневі засоби вираження ФСКі. Це спонукало вивчати засоби її реалізації з використанням методу польового структурування. Запропонована методика дослідження ФСКі із застосуванням синхронного та діахронного підходів передбачає виокремлення синхронних зрізів, позначених розвитком засобів вираження інструментальності. За цією методикою в хронологічній послідовності досліджується розвиток лексичних, словотвірних, граматичних реалізацій ФСКі, співвідносячи їх із субкатегоріальними різновидами (Знаряддя, Спосіб) та їхніми семантичними варіантами. Особлива увага приділяється аналізу явищ синкретизму, вивченню екстра- та інтралінгвальних факторів, що вплинули на зміни кожного із засобів. Польове структурування проведене на матеріалі кожного з трьох історичних періодів (давньо-, середньо- та ранньоновоанглійського). Окрім того, змодельовані три проміжні синхронні зрізи (відповідно 1066-1150 рр., 1150-1350 рр., 1350- 1500 рр.), що дозволило проаналізувати динаміку структурних змін поля у період інтенсивної перебудови англійської мови. Спеціальну методику застосовано до розгляду взаємозв'язків мікрополів та взаємодії їх з іншими ФСП англійської мови. Зіставний аналіз структури мікрополів, складу конституентів ядра і периферії супроводжувався виявленням основних тенденцій еволюції ФСПі.

У другому розділі - “Лексичні, словотвірні, граматичні засоби вираження функціонально-семантичної категорії інструментальності та їх розвиток в англійській мові VII-XVII ст.” - виявлені та проаналізовані лексичні, словотвірні і граматичні засоби реалізації ФСКі, встановлені екстра- та інтралінгвальні чинники їхнього розвитку.

У підрозділі 2.1. розглянуто лексико-семантичну варіативність ФСКі. Вивчення лексичних засобів реалізації інструментальності пов'язане з дослідженням їх функціонування в ІС, семантичним центром якої виступають предикати цілеспрямованої дії. Вони членуються на предикати перетворення, пізнання, оцінки, спілкування (Н.Д. Арутюнова, Т.А. Кільдібекова). Серед виявлених нами в англійських писемних пам'ятках VII-XVII ст. предикатів цілеспрямованої дії поширені предикати перетворення, які експлікують фізичний (двн.-англ. seowian `кувати'), соціальний (ср.-англ. with thi chartre make free (Havelok, 677) - “за допомогою своєї хартії зроби вільним”) або психічний (двн.-англ. egsan `лякати') вплив на об'єкт. Предикати пізнання позначають процес відтворення дійсності у свідомості суб'єкта, що поповнює його знання про об'єкт (р.-н.-англ. to see `бачити'). Предикати оцінки характеризують суб'єктивне вираження цінності об'єкта (ср.-англ. to honour `шанувати'). Предикати спілкування позначають обмін інформацією між суб'єктом та іншою людиною (двн.-англ. sagen `казати').

Формування інструментальних відношень у висловленні відбувається за певних умов: з одного боку, вони визначені предикатами цілеспрямованої дії, з другого - наявністю засобів вираження ФСКі. Інструмент перетворення, пізнання, оцінки та спілкування виокремлено на підставі різновиду цілеспрямованої діяльності та за типом предиката.

У підрозділі 2.2. здійснено аналіз лексичних засобів вираження Інструмента перетворення. Більшість його реалізацій маніфестує фізичний вплив. Вони тісно пов'язані з основними сферами людської діяльності (виробництво, побут, транспорт, лікування, війна тощо), що спонукає класифікувати їх за тематичними ознаками.

Інструментальна лексика сфери війни поширена у давньоанглійській мові. Це насамперед лексичні одиниці на позначення зброї (двн.-англ. sweord `меч'), тобто дискретного або недискретного Знаряддя (двн.-англ. mid fyre ontendon `знищити вогнем'), зокрема наділеного власною енергією. Спорадично зустрічається невідчужуване Знаряддя (двн.-англ. mundum brugdon `вдарили руками') або Знаряддя-істота (двн.-англ. hie mid firde gesohte `їх за допомогою армії атакував'). Спосіб у сфері війни представлений переважно лексикою на позначення власне дії, напр.: двн.-англ. he южr for feorme feorhwunde hleaf sweordes swengum (Beo, 2385) - “Він там на банкеті смертельне поранення отримав ударами меча”.

У середньо- та ранньоновоанглійський періоди лексичний склад цієї сфери розширився. Потужним джерелом поповнення лексики були запозичення, зокрема з французької мови, внаслідок поширення наприкінці XV ст. вогнепальної зброї: ср.-англ. mortar `мортира', pistol `пістоль'. Лексеми на позначення Способу набувають більшої узагальненості: р.-н.-англ. For by his grete cruelte he putte them alle to deth (Caxton, G.&P.Ch., B I) - “Своєю жорстокістю він вбив їх усіх”.

Однак вже у середньоанглійський період більш поширена лексика, пов'язана із виробництвом. Примітивним Інструментом є частини тіла людини: ср.-англ. to wirk with hand `працювати рукою'. Вживаються найменування Знаряддя-істоти: cр.-англ. he hine swiрe mid his mannan gesжtte (MS E, 1095) - “І він укріпив її [стіну] своїми людьми”. Розширення сфери виробництва та економічні відносини з іншими країнами опосередковано позначилися на появі нових лексичних одиниць. Основними мовами-донорами виступають французька та латина. Лексика XIV-XV ст. поповнюється найменуваннями складних агрегатів: ср.-англ. gin `механізм'. Певна роль у появі нових лексем належить процесам метонімізації та метафоризації. Репрезентація Способу у сфері виробництва притаманна середньо- та ранньоновоанглійській мовам: ср.-англ. shoveling(e) `викопування'.

Численну лексико-семантичну групу становлять номінативні одиниці сфери пересування. Це насамперед найменування, що репрезентують невідчужуване Знаряддя (двн.-англ. Sume gaр on twam fotum.. (A. Cath.Hom., 14) - “Дехто ходить на двох ногах”), Знаряддя-істоту (ср.-англ. He mihte ridan..on riche stede (Lamb. Hom, 5) - “Він міг їхати на гарному коні”) та Спосіб пересування: р.-н.-англ. Will you go on horseback? (Marlowe, Dr Faustus, S 9, 91) - “Ви поїдете верхи?”. У ранньоновоанглійський період лексичний інвентар розширився за рахунок запозичень з французької, італійської, середньонідерландської. На розвиток лексичного складу цієї групи вплинули екстралінгвістичні фактори, пов'язані з технічним прогресом.

Інструментальна лексика сфери побуту номінує предмети та процеси, які слугують людині для задоволення її потреб у їжі, одягу, відпочинку тощо. Для їх позначення використовуються як власне давньоанглійські, так і запозичені лексеми: двн.-англ. forke`виделка'. Словниковий склад цієї сфери в англійській мові VII-XVII ст. розвивався під потужним впливом материкової європейської культури.

Окрему лексико-семантичну групу становлять найменування медичних засобів. Якщо у давньоанглійській мові їх номінація здебільшого пов'язана із релігією та магією, то в наступні періоди - це спеціалізоване лікарське приладдя чи препарат (дискретне або недискретне Знаряддя). У XV-XVII ст. лексичний шар цієї галузі поповнився запозиченнями з латини та французької: ср-англ. medicine `ліки, медикаменти' (недискретне Знаряддя), probe `обстеження' (Спосіб власне дії).

Інструмент психічного впливу експлікований переважно непредметно. У процесі міжособистісних стосунків людина може бути об'єктом емоційного чи інтелектуального впливу. Ця лексика збагачувалася протягом VII-XVII ст. за рахунок запозичень, напр., р.-н.-англ. disgrace (ср.-франц. disgracier з іт. disgraziare) `ганьба'.

Інструмент соціального впливу пов'язаний із застосуванням суб'єктом влади, законів, правил: ср.-англ. government (двн.-фр.) `правління'. Розширення лексичного складу цієї групи відбулося переважно за рахунок запозичень з латини та французької.

У підрозділі 2.3. розглянуто лексичні засоби, що реалізують Інструмент пізнання (чуттєвого або раціонального) - речі і процеси, використовувані суб'єктом при поповненні знань про об'єкт; насамперед це органи чуття та частини тіла людини (невідчужуване Знаряддя): р.-н.-англ. thou mayst see with thine eye (Everyman, 396) - “ти можеш це побачити на власні очі”. Інструментом раціонального пізнання виступає відчужуване Знаряддя: ср.-англ. abacus (лат. abacus від грец. abax) `абак, рахівниця'. Іноді експлікується Спосіб раціонального пізнання: ср.-англ. gemetrie (двн.-франц. gёometrie з лат. geometria, грец. geometria) `мистецтво вимірів'. Лексичний склад цієї групи поповнювався за рахунок латинських, грецьких та французьких запозичень.

Суб'єктивне вираження цінності об'єкта (підрозділ 2.4.) передбачає наявність Інструмента оцінювання (емоційного чи раціонального): двн.-англ. He mid bжm handum upweard plegade (Elene, 805-6) - “[Він] обома руками догори аплодував”. Знаряддям раціональної оцінки виступають предмети, які є мірилом цінності об'єкта, напр.: двн.-англ. golde `золото'. Зафіксовано використання лексем на позначення Знаряддя оцінювання із символічним значенням: двн.-англ. laur, ср.-англ. laurel (лат. laureola) `лавровий вінок'. Розвиток лексики Інструмента оцінювання в англійській мові VII-XVII ст. відбувався в основному шляхом запозичення.

Інструмент спілкування (комунікативного чи інтерактивного) репрезентує відповідні дії суб'єкта (підрозділ 2.5.). Серед засобів комунікативного спілкування є невербальні та вербальні. Останні реалізуються через мовленнєві акти, експлікуючи Спосіб: двн.-англ. ic cweюe on wordum (A.-S. Ch., 52, 36) - “я наказую словами”. Іноді вживають лексеми, що позначають комплекс мовленнєвих дій: р.-н.-англ. promise `обіцянка', demand `вимога'. Знаряддям спілкування можуть бути книги, листи, ділові папери. У середньоанглійський період інструментальна лексика на позначення невербальної комунікації поповнюється запозиченими лексемами: ср.-англ. gesture (лат. gestra) `жест'. Засоби інтеракції, спрямовані на кооперацію або конкуренцію, представлені переважно непредметною лексикою. У табл.1 наведено дані, що ілюструють розподіл інструментальної лексики в англійській мові VII-XVII ст. за видами цілеспрямованої діяльності суб'єкта:

Таблиця 1. Поділ лексичних засобів вираження інструментальності за семантичними групами

Попри зміни в лексичному складі, загальна тенденція у розподілі засобів вираження інструментальності за різними семантичними групами зберігається впродовж VII-XVII ст. Домінуючу роль відіграють лексеми на позначення Інструмента перетворення, зокрема ті, що номінують фізичний вплив. Практично однакове співвідношення найменувань Інструмента пізнання та оцінювання свідчить про їх зв'язок. Вербальна комунікація є головним засобом спілкування аналізованої доби (VII-XVII ст.).

Виявлені лексико-семантичні репрезентації ФСКі охоплюють усі її семантичні варіанти. Аналіз матеріалу свідчить: у вираженні субкатегорії Знаряддя домінують лексеми на позначення відчужуваного Знаряддя. Усі вони маніфестують Знаряддя-неістоту, інколи наділену власною енергією. За частотністю вживання їм суттєво поступаються лексичні одиниці на позначення невідчужуваного Знаряддя та Знаряддя-істоти, як з ознакою особи, так і неособи. Субкатегорію Спосіб репрезентують лексичні елементи на позначення Способу власне дії. Менш поширеною є лексика, що маніфестує Спосіб використання стану, властивостей та відносин учасників ІС. Такий розподіл лексичних одиниць залишається стабільним в англійській мові протягом VII-XVII ст.

У підрозділі 2.6. аналізується розвиток словотвірних засобів вираження інструментальності, до яких у роботі віднесені мовні одиниці, утворені за допомогою моделей, способів та механізмів словотворення. В ІС вони представлені іменниками-дериватами або дієсловами-дериватами, репрезентуючи Знаряддя або Спосіб. Як відомо, в історії англійської мови не відзначено спеціалізованих засобів словотворення, здатних передавати інструментальний зміст. Однак окремі словотвірні форманти можуть впливати на семантику твірної основи, актуалізуючи значення інструментальності. Для класу дієслів це префікси be-, on-, for-, жt-, dis-(de-), en-(em-), суфікси -s(ian), -ise(-ize).

Починаючи з XIV ст., давньоанглійський префікс be-(bi-): bedician `рити канаву' вживається при творенні інструментальних дієслів з французькою за походженням твірною основою: ср.-англ. bi-gilen `ввести в оману'. Префікс for- притаманний дериватам з деструктивною семантикою: двн.-англ. forbiernan `знищувати вогнем', які у XV ст. вийшли з ужитку. Малопродуктивним є префікс on- (двн.-англ. on-tenden `спалювати на вогні'). Локативний префікс жt- зафіксований лише у лексемах давньоанглійської мови (двн.-англ. жtgeniman `забирати силою'). У XIV ст. з'являються похідні інструментальні дієслова романського походження з префіксами dis-(de-) та en-(em-): ср.-англ. discrasen `вразити хворобою'. У давньоанглійській мові інструментальні дієслова-деривати утворювалися також шляхом суфіксації. Напр.: двн.-англ. -s-(ian) metsian `годувати їжею'. У середньоанглійський період суфікс -s- поступився суфіксу романського походження -ise-(-ize-): ср.-англ. couterizen `припікати'. Найбільш продуктивною моделлю утворення дієслів, що експлікують Знаряддя, є конверсія: двн.-англ. clawan `дряпати пазурами' (імен. clawu `пазур'); ср.-англ. botonen `оздоблювати ґудзиками' (імен. boto(u)n `ґудзик'); р.-н.-англ. to shoe `підкувати' (імен. shoe - `підкова'). семантичний функціональний інструментальність англійський

Конверсія як спосіб утворення іменників-дериватів виявлена нами у пам'ятках середньоанглійського періоду при експлікації Знаряддя (hak `знаряддя для копання', від дієсл. haken `копати') та Способу (avoue `клятва', від дієсл. avouen `клястися'). Інший спосіб деривації іменників на означення інструментальності - суфіксація: двн.-англ. cnyttels `голка', від дієсл. cnyttan `зв'язувати'. У пізній середньоанглійській спостерігається перехід інструментальної функції від суфікса -el(s) до -er(e), за допомогою якого у VII- XI ст. позначали фахівців певної галузі. Для мови наступних періодів характерне метонімічне перенесення найменування особи-працівника на Знаряддя: gravere а) гравер; б) гравіювальний інструмент, що дозволяє віднести цей суфікс до мотивуючих Знаряддя. Спосіб реалізується іменниками із суфіксом -ung(-ing): ср.-англ. batering `дроблення' (дієсл. bat(e)ren `дробити').

Значна кількість давньоанглійських похідних іменників, що вживалися для експлікації Знаряддя, з'явилася внаслідок словоскладання. У поетичних творах цього періоду вони є результатом стилістичного прийому акцентуації певної властивості предмета (кенінги): двн.-англ. beado-wжpen, beadu-lyma `меч'. Із занепадом специфічного поетичного жанру у XII ст. більшість їх вийшла з ужитку.

Розвиток граматичних реалізацій Інструмента досліджено у підрозділі 2.7. У давньоанглійській мові експлікація Знаряддя і Способу пов'язана з прийменниковою конструкцією mid + іменник у давальному відмінку (mid+Ndat) та безприйменниковим давальним (Ndat). Меншою мірою поширена конструкція юurh + іменник у знахідному відмінку (юurh+Nacc). У давньоанглійській мові вона експлікує переважно Знаряддя, а в разі вираження Способу інструментальне значення контамінується з причиновим.

Несистематичність уживання при вираженні Знаряддя притаманні конструкції wiр+Ndat, іменникам у знахідному (Nacc) і називному (Nnom) відмінках, віддієслівним іменам, що передають Спосіб, а також конструкціям bi+Ndat, on+Ndat.

До граматичних форм, що мають низьку частотність уживання належать прийменникові конструкції of, for, fram+Ndat; bi, to+Ndat - субкатегорія Спосіб і at, in, buton+Ndat - Знаряддя та Спосіб. Останній реалізують також підрядні інструментальні, абсолютна дієприкметникова конструкція та іменники в родовому відмінку.

Визначальною рисою середньоанглійського періоду є формування аналітичної будови мови. Важливим її складником у перехідний період (1066-1150 рр.) є процес поглинання “чистого” давального відмінка прийменниковою конструкцією mid+Nacc/dat при експлікації Знаряддя та Способу. У цей період поступово активізується і решта прийменникових конструкцій (напр.: bi+Nacc/dat).

У ранньосередньоанглійській мові (1150-1350 рр.) конструкція with+Nacc/dat поступово витісняє mid+Nacc/dat і стає домінантною в усіх основних діалектах, окрім південного. З'являються нові граматичні засоби вираження ФСКі: займенникові прислівники та конструкції thurh the help of, by the mean of+Nacc/dat, out of, upon, under+Nacc/dat.

У мові 1350-1500 рр. домінує прийменникова конструкція with+N, тоді як mid+N остаточно зникає у XV ст. У вираженні Інструмента бере участь більше займенникових прислівників. Розширюється інвентар граматичних форм на позначення Способу за рахунок прислівників, конструкцій par+N, by wei of+N, over+N, герундія, інфінітивної конструкції з прийменником for та конструкції with the help of+N.

На розвитку граматичних реалізацій ФСКі позначилося формування мовної норми у ранньоновоанглійський період. Відмітною рисою є домінування прийменникових конструкцій with+N та by+N. Водночас зникає інфінітивна конструкція for to внаслідок передачі її функції при вираженні Способу формою by + герундій.

У третьому розділі - “Функціонально-семантичне поле інструментальності в англійській мові VII-XVII ст.” - шляхом моделювання низки синхронних зрізів поля досліджено становлення та еволюцію ФСП інструментальності англійської мови протягом VII-XVII ст., проаналізовано головні напрями і тенденції його розвитку. Становлення ФСПі відбулося ще у давньоанглійський період. На рис. 2 представлена загальна структура поля з урахуванням його місця у функціонально-семантичному просторі англійської мови VII-XVII ст.

ФСП інструментальності

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. ФСПі у функціонально-семантичному просторі англійської мови VII-XVII ст.

Під час формування ядерної та периферійної зон ФСПі критеріями розподілу конституентів є систематичність вживання, однозначність та спеціалізація при вираженні інструментального змісту. Поле має поліцентричну структуру і містить мікрополя Знаряддя та Способу. Їх ядерні зони чітко окреслені, а периферія поділяється на близьку, серединну та дальню.

Домінантними у мікрополі Знаряддя є конструкції з прийменником mid та предметним іменником у давальному відмінку, що репрезентують Знаряддя-неістоту: mid + предметний Ndat (Знаряддя-неістота). Крім того, до ядерної зони входять предметні іменники у давальному відмінку - предметний Ndat (Знаряддя-неістота). У поєднанні з предикатами перетворення центральні конституенти позначають переважно фізичний вплив суб'єкта на об'єкт за допомогою Знаряддя-неістоти. Їх лексичні одиниці належать до сфер війни, виробництва, пересування тощо. Словотвірний рівень представлений у ядрі предметними іменниками з суфіксом -el(s) та іменниками-композитами.

У мікрополі Способу домінантними є конструкції з прийменником mid та абстрактним іменником у давальному відмінку, що позначають Спосіб власне дії: mid + непредметний Ndat (Спосіб власне дії). Навколо домінанти групуються безприйменникові іменники у давальному відмінку: непредметний Ndat (Спосіб власне дії). Непредметна лексика ядерних конструкцій пов'язана переважно зі сферами війни та виробництва.

Конституенти периферійної зони характеризує невисока частотність вживання та послаблений інструментальний зміст унаслідок синкретизму ФСКі з іншими категоріями. У мікрополі Способу це дієслова-деривати - Vinstr (Спосіб власне дії), конструкції юurh + непредметний Nacc (Спосіб власне дії), mid + непредметний Ndat (Спосіб використання стану), for + непредметний Ndat (Спосіб використання відносин) та ін. Периферію мікрополя Знаряддя утворюють словотвірні одиниці - Vinstr (Знаряддя-неістота), конструкції юurh + предметний Nacc (Знаряддя-істота) тощо. Лексичний рівень у периферійній зоні представлений номінативними одиницями сфер пізнання, оцінки, спілкування. Значну кількість цих конструкцій використовують разом із предикатами перетворення.

Мікрополя Знаряддя та Способу мають спільну семантичну зону, яку утворюють окремі конструкції з mid та предметним іменником. Вони маніфестують значення Способу використання властивостей або відносин у сферах пересування, а також емоційної оцінки. Це пояснюється тим, що на лексичному рівні вони мають як предметні, так і непредметні семи.

Подальший розвиток ФСПі, зокрема у середньоанглійській мові (3.2.), позначений динамічними змінами складу конституентів ядерної та периферійної зон обох мікрополів. Так, у мові перехідного періоду (1066- 1150 рр.) найбільш значущим є переміщення з ядра до зони дальньої периферії предметного Ndat (Знаряддя-неістота) та непредметного Ndat (Спосіб власне дії). У ранньосередньоанглійський період (1150-1350 рр.) інший центральний конституент - конструкції з прийменником mid - поступово витісняються конструкціями з with та предметним (для Знаряддя) або абстрактним (для Способу) іменником в усіх основних діалектах, окрім південного. У периферійних зонах обох мікрополів активізуються займенникові прислівники. Зміни сталися як на лексичному (активні запозичення), так і словотвірному (значне зменшення іменників-композитів в ядрі) рівнях. Ці процеси тривають і у пізньосередньоанглійській мові (1350-1500 рр.): остаточно вийшли з ужитку конструкції з прийменниками mid, а їхнє місце в ядрі мікрополів посіли with + предметний N (Знаряддя-неістота) та with + непредметний N (Спосіб власне дії). У периферійній зоні з'явилися нові форми вираження ФСКі: in + предметний N (Знаряддя-неістота), with the helpe of + непредметний N (Спосіб використання стану) та деякі інші. Під потужним впливом запозичень розширився склад лексичних та словотвірних одиниць, представлених у конструкціях обох мікрополів.

У ранньоновоанглійський період (підрозділ 3.3.) ядро обох мікрополів знову утворюють по дві конструкції: with + предметний (Знаряддя-неістота), by + предметний N (Знаряддя-неістота) і with + непредметний N (Спосіб власне дії), by + непредметний N (Спосіб власне дії). Показово, що саме в цей період конструкції з by увійшли до ядерної зони. Змін зазнала і периферія: у мікрополі Способу зникає конструкція for + to Inf (Спосіб власне дії) внаслідок переходу її інструментальної функції до by + Gerund (Спосіб власне дії).

У підрозділі 3.4. наводяться докази того, що діахронне дослідження процесу еволюції ФСПі уможливлює зробити загальний висновок: поле інструментальності являє собою сталу систему з характерною для неї динамічністю розвитку та відкритістю. Порівняльний аналіз синхронних зрізів поля в англійській мові VII-XVII ст. виявив стабільність його поліцентричної структури, яка складається з мікрополів Знаряддя та Способу. Протягом усього історичного періоду (VII-XVII ст.) конституенти утворюють чітко окреслені ядерну та периферійну зони, що доводить компактність структури ФСПі. Незмінним залишається наявність спільних семантичних сегментів мікрополів та їх місце у функціонально-семантичному просторі: поля агентивності, об'єктності, комітативності і локативності є суміжними для мікрополя Знаряддя, а ФСП причини, умови, часу, способу нецілеспрямованої дії та локативності - для мікрополя Способу. Разом з тим ФСПі притаманний постійний динамічний рух конституентів, що у VII-XVII ст. спричинив кардинальні зміни в ядерній та периферійній зонах. Цим процесам значною мірою сприяла відкритість ФСПі та суміжних з ним полів, що забезпечило вільне переміщення їхніх елементів.

У “Висновках” узагальнено результати дослідження, окреслено перспективи подальших пошуків з обраної проблематики.

1. ФСК інструментальності (Інструмент) має складну ієрархічну структуру семантичної варіативності, в якій вона представлена двома субкатегоріальними різновидами: Знаряддям (предметний Інструмент) та Способом (непредметний Інструмент). Кожен із них, у свою чергу, варіюється відповідно до комплексу диференційних ознак.

2. Інструментальна ситуація - типова змістова структура, облігаторними складниками якої є суб'єкт (Агенс), дія (предикат), об'єкт (Пацієнс) та Інструмент. Роль предиката у формуванні інструментальних відношень між її учасниками є визначальною. Відповідно до окремих фаз дії суб'єкта інструментальна ситуація варіюється як регулятивна, виконавча та результативна, а стосовно видів цілеспрямованої діяльності - як ІС перетворення, пізнання, оцінки та спілкування. ФСКі репрезентована різнорівневими мовними засобами та може мати окремі ознаки інших функціонально-семантичних категорій.

3. Різнорівневі мовні засоби вираження інструментального значення (лексичні, словотвірні, граматичні) утворюють функціонально-семантичне поле інструментальності, структура якого відбиває внутрішню будову ФСКі та її місце у функціонально-семантичному просторі англійської мови VII-XVII ст. ФСПі в англійській мові цього періоду поліцентричне і складається з мікрополів Знаряддя та Способу. Компактна структура поля має чітко окреслені центри мікрополів і характеризується тісним зв'язком їх конституентів. Частина конституентів ФСПі утворює спільну семантичну зону мікрополів Знаряддя та Способу.

4. Зміни ФСПі англійської мови впродовж VII-XVII ст. пов'язані з процесами динамічного перерозподілу конституентів ядерної та периферійної зон в обох мікрополях. Динаміка ФСПі детермінована комплексом факторів, з яких головними є соціальні та культурно-історичні зміни у суспільстві, а також внутрішні процеси, що відбувалися в англійській мові у VII-XVII ст.

5. Відкритість ФСПі знаходить вияв у його взаємодії з іншими полями у формі семантичного синкретизму. Окремі конституенти мікрополя Знаряддя входять до складу ФСП агентивності, об'єктності, локативності та комітативності. Мікрополе Способу має спільні сегменти з полями причини, умови, часу, способу нецілеспрямованої дії та локативності.

6. Методика дослідження ФСКі в історичній перспективі дала змогу виявити різноманітні засоби вираження інструментальності, висвітлити загальні закономірності еволюції відповідного ФСП, визначити місце того чи іншого конституента на різних історичних етапах, встановити екстра- та інтралінгвальні фактори, що вплинули на розвиток ФСК інструментальності в англійській мові VII-XVII ст.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Андрушенко О.Ю. Засоби експлікації інструментальності у ранньоновоанглійських писемних пам'ятках / О.Ю. Андрушенко // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2006. - № 27. - С. 145-148.

Андрушенко О.Ю. Мовні засоби відтворення категорії інструментальності у пам'ятках писемності середньоанглійського періоду / О.Ю. Андрушенко // Вісник Черкаського університету. Серія: Філологічні науки. - 2006. - Вип. 94. - С. 50-56.

Андрушенко О.Ю. Семантико-функціональний аналіз інструментальної ситуації при дослідженні текстів у діахронії англійської мови / О.Ю. Андрушенко // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. праць. - 2007. - Вип. 21, Ч. 1. - С. 14-18.

Андрушенко О.Ю. Словотвірні одиниці у структурі функціонально-семантичного поля інструментальності англійської мови (діахронний аспект) / О.Ю. Андрушенко // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - 2007. - № 32. - С. 196-201.

Андрушенко О.Ю. Непредметна інструментальність та засоби її вираження у давньоанглійських писемних пам'ятках // Сучасні дослідження з іноземної філології : зб. наук. праць / О.Ю. Андрушенко. - Ужгород, 2007. - С. 95-102.

Андрушенко О.Ю. Структурна репрезентація функціонально-семантичного поля інструментальності в англійській мові ХІІ-ХІІІ ст. / О.Ю. Андрушенко // Мовознавчий вісник : зб. наук. праць. - 2007. - Вип. 4. - С. 29-35.

Андрушенко О.Ю. Функціонально-семантичне поле інструментальності у давньоанглійській мові / О.Ю. Андрушенко // Нова філологія : зб. наук. праць. - 2007. - № 26. - С. 8-14.

Андрушенко О.Ю. Функціонально-семантичне поле інструментальності у ранньоновоанглійській мові / О.Ю. Андрушенко // Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - 2007. - № 3. - С. 239-244.

Андрушенко Е.Ю. Лексико-семантическая вариативность инструментальной категории в истории английского языка (VII-XV вв.) / Е.Ю. Андрушенко // Иноязычное образование: лингвистический и методический аспекты : междунар. науч.-практ. конф., 25-26 апр. 2007 г. : материалы докл. - Барановичи, 2007. - С. 9-11.

Андрушенко Е.Ю. Словообразовательные средства реализации функционально-семантической категории инструментальности в истории английского языка / Е.Ю. Андрушенко // Системное и асистемное в языке и речи : междунар. науч. конф., 10-13 сент. 2007 г. : материалы докл. - Иркутск, 2007. - С. 395-400.

Андрушенко О.Ю. Діахронне дослідження функціонально-семантичного поля інструментальності у середньоанглійській мові / О.Ю. Андрушенко // Мова. Культура. Комунікація : І всеукр. наук.-практ. конф., 18 трав. 2007 р. : тези доп. - Чернігів, 2007. - С. 3-4.

Андрушенко О.Ю. Про репрезентацію функціонально-семантичної категорії інструментальності у давньоанглійській мові / О.Ю. Андрушенко // Каразінські читання: Людина. Мова. Комунікація : VI міжнар. наук. конф., 1 лют. 2007 р. : тези доп. - Х., 2007. - С. 7-8.

Андрушенко Е.Ю. Инструментальность в функционально-семантическом пространстве древнеанглийского языка / Е.Ю. Андрушенко // Ukrainian Society for the Study of English : 4^th Symposium, 10-12 Oct. 2007 : тезисы докл. - К., 2007. - С. 16-18.

Андрушенко Е.Ю. Лексический компонент функционально-семантического поля инструментальности в истории английского языка (VII- XVII вв.) / Е.Ю. Андрушенко // Ars Grammatica. Грамматические исследования : 3-я междунар. науч. конф., 5-6 дек. 2007 г. : материалы докл. - Минск, 2007. - С. 31-35.

АНОТАЦІЯ

Андрушенко О.Ю. Реалізація функціонально-семантичної категорії інструментальності в англійській мові VII-XVII ст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2008.

Дисертація присвячена дослідженню різнорівневих мовних засобів (лексичних, словотвірних, граматичних) вираження інструментальності в англійській мові VII-XVII ст. Проаналізовано внутрішню структуру цієї категорії. Польове структурування здійснено із застосуванням синхронного та діахронного підходів. Виявлено, що становлення ФСП інструментальності (ФСПі) припадає на давньоанглійський період. Доведено стабільність та компактність його поліцентричної структури, яка містить мікрополя Знаряддя та Способу. Визначено місце ФСПі у функціонально-семантичному просторі англійської мови, доведено, що протягом VII-XVII ст. для нього характерні відкритість та постійний рух конституентів. Розвиток елементів поля відбувався під впливом екстра- та інтралінгвальних факторів, окреслених для кожного історичного періоду.