Лінгводидактичні засади функціонування інтерактивних методів на уроках української мови в старших класах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 372.881.1161.12 (043.3)

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Лінгводидактичні засади функціонування інтерактивних методів на уроках української мови в старших класах

13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова)

Солодюк Наталія Володимирівна

Херсон - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор педагогічних наук, професор Горошкіна Олена Миколаївна, Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри української мови.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Вашуленко Микола Самійлович, Інститут педагогіки АПН України, головний науковий співробітник лабораторії початкової освіти;

кандидат педагогічних наук, доцент Караман Ольга Володимирівна, Київський міський педагогічний університет імені Б. Грінченка, учений секретар НМЦ наукової діяльності, доцент кафедри української мови.

Захист відбудеться 29 жовтня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 67.053.01 у Херсонському державному університеті за адресою: 73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27, зал засідань (ауд. № 256).

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: 73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

Автореферат розіслано 21 вересня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Т.Г. Окуневич

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Сучасна освітня парадигма вимагає перегляду організації навчально-виховного процесу на уроках української мови, головною метою якого є розвиток особистості учня. Набуває особливої актуальності стимулювання рецептивної й продуктивної мовленнєвої діяльності учнів, спонукання їх до виконання комунікативних завдань, що є важливою умовою та необхідним компонентом процесу праці, пізнання й орієнтації людини у світі.

У зв'язку з цим на сучасному етапі змінюються завдання мовної освіти, що не може зводитися лише до передачі й засвоєння знань, набуття нових умінь та навичок. Перед школою постало завдання - виховати грамотну, продуктивно мислячу людину, яка володіє системою знань і розвиненими комунікативними здібностями, що дозволяють їй репрезентувати себе через мовлення.

Процес навчання української мови в старших класах має узагальнювально-систематизуючий характер, у зв'язку з чим необхідно знаходити й реалізувати потенційні можливості оптимізації мовної освіти: інтеграції навчальних дисциплін, урахування міжпредметних і внутрішньопредметних зв'язків, застосування сучасних інтерактивних методів навчання, здатних активізувати пізнавальну діяльність учнів, розвивати їхні інтелектуальні здібності, комунікативні вміння й навички, соціокультурну компетенцію.

Останнім часом вітчизняна лінгводидактика збагатилася знаннями про інтерактивні методи навчання (Р. Балан, Л. Варзацька, М. Вашуленко, О. Вербило, О. Горошкіна, О. Караман, М. Красовицький, Т. Окуневич, М. Олійник, М. Пентилюк, Л. Пироженко, О. Пометун, Т. Симоненко та ін.), однак на сьогодні відсутня теоретична модель функціонування інтерактивних методів навчання української мови в старших класах. Отже, виникла потреба розробити методику використання інтерактивних методів навчання української мови в старшій школі на основі аналізу досліджень сучасної лінгводидактики. Важливість проблеми полягає в необхідності розробки комплексу питань, що стосуються вивчення української мови в старших класах засобами інтеракції, адже вікові особливості старшокласників зумовлюють упровадження прагматично, комунікативно, когнітивно орієнтованих методик.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов'язана з проблематикою наукової роботи кафедри української мови «Теорія і практика формування мовної особистості», що входить до комплексної наукової теми Луганського національного університету імені Тараса Шевченка «Лінгводидактичні засади мовної освіти в освітніх закладах різного типу» (державний реєстраційний номер 0107U011891). Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від 22 грудня 2006 року) та узгоджено рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології АПН України (протокол № 6 від 19 червня 2007 року).

Об'єктом дослідження є процес навчання української мови старшокласників.

Предмет дослідження - функціонування інтерактивних методів навчання української мови в старших класах.

Мета дослідження полягає у визначенні лінгводидактичних засад функціонування інтерактивних методів навчання на уроках української мови в старшій школі.

Відповідно до мети дослідження необхідно було розв'язати такі завдання:

1) визначити рівень розробленості досліджуваної проблеми;

2) вивчити й узагальнити досвід педагогічних колективів та вчителів-словесників з використання інтерактивних методів навчання на уроках української мови учнів старшої ланки;

3) з'ясувати особливості функціонування інтерактивних методів навчання на уроках української мови в старших класах;

4) розробити й експериментально перевірити методику використання інтерактивних методів навчання на засадах комунікативно-діяльнісного, когнітивного, функціонально-стилістичного, соціокультурного підходів.

Методологічними засадами дослідження є філософське вчення про природу мови як засіб спілкування, взаємозв'язок мовленнєвої та розумової діяльності людини; співвідношення мови й мовлення; основні положення когнітивної та комунікативної лінгвістики, психолінгвістики, психології про природу мовленнєвої діяльності, дослідження педагогічного дискурсу про взаємодію вчителя й учнів у процесі опанування мовою, законодавчі акти, концепції та Стандарт мовної освіти.

Теоретичною основою дисертації стали праці філософів і лінгвістів про мову як засіб спілкування (Т. Батищев, В. Біблер, І. Вихованець, П. Дудик, І. Зязюн, І. Ковалик, М. Кочерган, В. Лутай, Л. Мацько, С. Подмазін, О. Селіванова та ін.); психологів і психолінгвістів про види мовленнєвої діяльності (М. Вашуленко, Л. Виготський, М. Жинкін, І. Зимня, О. Леонтьєв, І. Синиця, О. Шахнарович та ін.); лінгводидактів (О. Біляєв, Л. Вознюк, Є. Голобородько, О. Горошкіна, Т. Донченко, О. Караман, С. Караман, В. Мельничайко, Г. Михайловська, Л. Паламар, Е. Палихата, М. Пентилюк, Т. Симоненко, В. Статівка та ін.) з проблеми розвитку комунікативних умінь і навичок учнів.

Для вирішення поставлених завдань було використано систему методів дослідження: теоретичні: аналіз філософської, психолого-педагогічної, лінгвістичної, лінгводидактичної літератури, законодавчих документів, програм, підручників, методичних рекомендацій і посібників з проблеми дослідження дав змогу визначити теоретичні засади функціонування інтерактивних методів; емпіричні: спостереження уроків рідної мови, анкетування вчителів і учнів; метод експертної оцінки; педагогічний експеримент: (констатувальний, формувальний, контрольний) були спрямовані на вивчення стану функціонування інтерактивних методів навчання української мови в старшій школі та проведення й перевірку ефективності експериментального навчання; статистичні: кількісний та якісний аналіз одержаних навчальних результатів з метою підтвердження якості опанування старшокласниками інтерактивної навчальної діяльності.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі загальноосвітніх навчальних закладів м. Києва (гімназія «Діалог»), м. Луганська (ЗОШ №№ 14, 20, 25, 44, 57), Луганської області (Зимогір'ївська ЗОШ Слов'яносербського району, Зимогір'ївська гімназія, Лисичанська багатопрофільна гімназія), м. Бердянська Запорізької області (ЗОШ № 11), м. Херсона (ЗОШ № 41), м. Ялти (Артеківська спеціалізована школа з поглибленим вивченням іноземних мов).

Дослідження проводилося в три етапи протягом 2003 - 2009 рр.

На першому етапі (2003 - 2004 рр.) - з'ясовано теоретичні засади наукового дослідження (об'єкт, предмет, мета, завдання, робоча гіпотеза, методи дослідження), проаналізовано наукову й навчально-методичну літературу з проблеми, опрацьовано програми, підручники, посібники для загальноосвітніх шкіл, здійснено анкетування вчителів і учнів, проведено спостереження й аналіз функціонування інтерактивних методів на уроках української мови в старших класах, констатувальний зріз.

На другому етапі (2004 - 2008 рр.) - створено й упроваджено в навчальний процес експериментальну програму функціонування інтерактивних методів навчання української мови в старших класах на засадах комунікативно-діяльнісного, когнітивного, функціонально-стилістичного, соціокультурного підходів.

На третьому етапі (2008 - 2009 рр.) - здійснено перевірку результатів формувального експерименту та ефективність експериментально-дослідного навчання, узагальнено статистичні дані дослідження, проаналізовано й теоретично обґрунтовано висновки, завершено роботу над дослідженням і оформлено його у вигляді дисертації.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше теоретично обґрунтовано лінгводидактичні засади функціонування інтерактивних методів навчання на уроках української мови в старших класах з метою формування мовної, мовленнєвої, комунікативної, соціокультурної компетенцій старшокласників; розроблено критерії відбору інтерактивних методів навчання української мови для учнів старшої школи; визначено принципи класифікації інтерактивних методів навчання української мови в старших класах відповідно до розподілу інтерактивних технологій навчання й типів уроку української мови; уточнено поняття «інтерактивні методи навчання української мови», «метод проектів у навчанні української мови», «види інтерактивних методів навчання української мови в старших класах»; інтерпретовано шляхи застосування комунікативно-ситуативних вправ у структурі інтерактивних методів навчання української мови учнів старшої школи; набуло подальшого розвитку питання реалізації змістових ліній чинної програми засобами інтерактивних методів навчання.

Практичне значення дослідження полягає в розробці методики використання інтерактивних методів навчання на уроках української мови в старших класах. Фактичний матеріал, теоретичні положення та висновки дисертації можуть бути застосовані в процесі вдосконалення шкільних програм, підручників і посібників; у практичній діяльності вчителів-словесників; підготовці спецкурсів та спецсемінарів для студентів педагогічних вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації; у створенні монографічних праць відповідної проблематики та підручників з методики викладання української мови. Запропоновано методику використання інтерактивних методів навчання з урахуванням комунікативно-діяльнісного, когнітивного, функціонально-стилістичного, соціокультурного підходів, зокрема методи колективно-групового навчання; методи кооперативного навчання; методи ситуативного моделювання; методи опрацювання дискусійних питань, метод проектів, що сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів, їхньому зануренню в спілкування.

Апробація результатів дисертації. Хід та результати дослідження висвітлювалися й обговорювалися на засіданнях кафедри української мови, кафедри філологічних дисциплін Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, у повідомленнях та доповідях на міжнародних конференціях «Ціннісні пріоритети освіти ХХІ століття» (Москва-Луганськ, 2007), всеукраїнських конференціях: «Лінгвістика тексту: теорія і практика» (Херсон, 2008, 2009), всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Творчість В. Сосюри в контексті сьогодення» (Луганськ, 2008), «Запровадження компетентнісного підходу в навчанні гуманітарних предметів» (Бердянськ, 2009), регіональних «Образне слово Луганщини» (Луганськ, 2007, 2008, 2009).

Матеріали дослідження впроваджено в навчально-виховний процес загальноосвітніх шкіл І - ІІІ ступенів № 11 м. Бердянська Запорізької області (акт упровадження № 146 від 19.05.09.), № 14 м. Луганська (акт упровадження № 183 від 20.04.09.), Зимогір'ївської гімназії Луганської області (акт упровадження № 127 від 23.04.09.), м. Зимогір'я Луганської області (акт упровадження № 95 від 27.03.09.), гімназії «Діалог» м. Києва (акт упровадження № 169 від 18.06.09), № 41 м. Херсона (акт упровадження № 195 від 16.03.09).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження висвітлено в 11 публікаціях, з них 6 - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Структура дисертаційної роботи зумовлена логікою дослідження, визначеними завданнями, складається зі вступу, трьох розділів та висновків до них, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел, що містить 299 найменувань. Зміст дисертації викладено на 219 сторінках, з них - 182 сторінки основного тексту. У роботі вміщено 12 таблиць, 1 схема, 2 моделі, 1 діаграма.

Основний зміст дисертації

інтерактивний навчання український учень

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, представлено методологію та етапи роботи, визначено наукову новизну й практичне значення, наведено відомості про апробацію й упровадження результатів дослідження та структуру дисертації.

У першому розділі - «Теоретичні засади функціонування інтерактивних методів навчання в старших класах» - визначено психологічні та лінгводидактичні засади функціонування інтерактивних методів навчання на уроках української мови в старших класах, як-от: обґрунтовано сутність інтерактивних методів навчання як лінгводидактичної категорії, уточнено ключові поняття «інтерактивні методи навчання української мови», «метод проектів у навчанні української мови», «види інтерактивних методів навчання української мови в старших класах»; визначено критерії відбору, принципи класифікації інтерактивних методів відповідно до розподілу інтерактивних технологій навчання й типів уроку української мови.

На підставі наукових студій (А. Алексюк, Ю. Бабанський, О. Біляєв, В. Бондар, М. Вашуленко, Г. Ващенко, О. Горошкіна, Т. Донченко, В. Дороз, Т. Ільїна, О. Караман, С. Караман, М. Махмутов, В. Мельничайко, Г. Михайловська, А. Нікітіна, В. Онищук, Л. Паламар, В. Паламарчук, М. Пентилюк, К. Плиско, Л. Рожило, Т. Симоненко, С. Смирнов, Л. Федоренко, І. Харламов та ін.) доходимо висновку, що поняття методу зараховують до основних категорій у дидактиці й лінгводидактиці, тому воно постійно знаходиться в полі зору дослідників. Складність і багатоаспектність поняття «інтерактивні методи навчання» спричинила появу багатьох напрямів дидактичних та лінгводидактичних досліджень, різних тлумачень і класифікацій.

Останнім часом активізувалися порівняно нові, а отже, недостатньо досліджені інтерактивні методи навчання на уроках української мови в старших класах. Термін «інтерактивний» означає здатний до взаємодії, діалогу. Аналіз наукових робіт (Р. Балан, Л. Варзацька, О. Вербило, О. Горошкіна, М. Красовицький, Л. Кратасюк, Т. Окуневич, М. Олійник, М. Пентилюк, О. Пометун, Л. Пироженко, Т. Симоненко, Л. Щербина та ін.) дає підстави стверджувати, що традиційно «інтерактивний» розуміється як ініціативна відповідна позиція суб'єкта, якому адресовані певні дії чи процедури. Інтерактивна технологія - це організація навчання, що забезпечує здобуття знань засобами спільної діяльності через діалог, полілог учнів між собою й учителем. Інтерактивний означає такий, що здатний взаємодіяти або знаходиться в режимі бесіди, діалогу з ким-небудь (учителем, іншими суб'єктами навчального процесу) або чим-небудь (комп'ютером). Інтерактивне навчання - це діалогізоване навчання, під час якого здійснюється взаємодія вчителя й учня, учня та учнів, занурення в комунікацію. Ми дотримуємося думки про те, що інтерактивні методи навчання на уроках української мови - це способи міжособистісної взаємодії в режимі вчитель - учень, учень - учитель, учень - учень, що забезпечують реалізацію мети й завдань уроку.

Дослідники вбачають в інтерактивних методах значні можливості для самореалізації особистості кожного учня. Залежно від інтерактивних технологій, визначених у роботах педагогів О. Пометун, Л. Пироженко та лінгводидактів М. Пентилюк, Т. Окуневич, виділяємо такі типи інтерактивних методів навчання української мови в старших класах: методи колективно-групового навчання, методи кооперативного навчання, методи ситуативного моделювання, методи опрацювання дискусійних питань.

До інтерактивних методів навчання відносимо метод проектів - особистісно орієнтований метод навчання, що ґрунтується на самостійній діяльності учнів у розробці проблеми й оформленні певним чином практичного результату цієї розробки. Своєрідність функціонування методу проектів передбачає сформованість учителя як організатора й стратега комунікативної діяльності школярів. Тактика комунікативної діяльності учнів набуває ознак самостійності, планомірності, вимагає сформованості вмінь узгоджувати окремі дії та процедури міжособистісної діяльності.

Розподіл уроків української мови на дві групи - аспектні та розвитку зв'язного мовлення - став підставою для виокремлення двох відповідних функціональних груп інтерактивних методів. Інтерактивні методи аспектних уроків спрямовані на засвоєння повторення, узагальнення мовної інформації, що здійснюється через роботу в групах, роботу в парах, мозковий штурм тощо. При цьому комунікативна компетенція учнів стає засобом набуття мовної компетенції. Інтерактивні методи уроків розвитку зв'язного мовлення забезпечують вироблення комунікативної компетенції на основі мовної, зокрема ток-шоу, дебати, займи позицію, мікрофон та ін. Функціонування інтерактивних методів навчання аспектних уроків та уроків розвитку зв'язного мовлення зумовлює своєрідність комунікативної поведінки учасників педагогічного дискурсу - учителя й учнів. Так, під час аспектних уроків комунікативна компетенція старшокласників розглядається нами як засіб вироблення мовної, під час уроків розвитку зв'язного мовлення навпаки мовна компетенція стає інструментарієм удосконалення комунікативної. Функціонування інтерактивних методів визначених двох груп відрізняється рівнем самостійності комунікативної діяльності учнів. Особливості діяльності вчителя й учнів подано в таблиці 1.

Таблиця 1. Функціонування інтерактивних методів на аспектних уроках та уроках розвитку зв'язного мовлення

Для нашого дослідження важливим виявилося врахування вікових та індивідуальних особливостей старшокласників, що значною мірою забезпечує ефективне функціонування інтерактивних методів навчання. У старшому шкільному віці відбувається активне соціальне формування особистості, її залучення до світу дорослих стосунків, засвоєння матеріальних і духовних цінностей, вироблення власного ставлення до них, виявлення своїх здібностей і можливостей, формування поглядів і переконань. Значну роль у розвиткові старшокласників відіграє спілкування, що дозволяє вважати його провідною діяльністю ранньої юності. У цей період старшокласники включаються до індивідуально-особистісного та стихійно-групового спілкування, що інтегруються в головний вид спілкування - соціально орієнтований, особистісний, такий, що має евристичне значення. Інтерактивні методи навчання забезпечують комунікативний розвиток підлітків, насамперед, розвиток уміння аналізувати власну комунікативну поведінку та поведінку однокласників. Це зумовлює впровадження комунікативно-ситуативних вправ, а також системи завдань, що можуть використовуватися диференційовано залежно від характеристик кожного учня, обсягу матеріалу, що підлягає повторенню, урахування оптимального для кожного учня режиму повторення.

Для успішного використання інтерактивних методів навчання на уроках української мови в старших класах ми спиралися на студії відомих психологів, психолінгвістів та дидактів про особливості розвитку особистості на різних вікових етапах (І. Зимня, І. Кон та ін.), діяльнісний підхід у розвитку особистості (Л. Виготський (самосвідомість як основа розвитку особистості)), Г. Костюк (діяльність - основа особистості), Б. Ананьєв (зв'язок особистості з природним середовищем), О. Леонтьєв (особистість, яка розвивається у творчості), С. Максименко, С. Рубінштейн (структура особистості); про особливості сприйняття тексту (В. Асмус, П. М'ясоїд, Ю. Сорокін) та його відтворення (Л. Доблаєв, Т. Троніна); про розвивальне навчання (О. Єрмакова, І. Зимня); інтелектуальне виховання (Г. Ващенко, Ю. Гільбух); рівні розвитку старшокласників (В. Собкін); психологічні чинники цілеспрямування в навчальній діяльності (Б. Бадмаєв, В. Давидов).

З метою формування стійких умінь і навичок учнів необхідно здійснювати активізацію мовних одиниць у вправах, наближених до природного дискурсу. Цей процес стає ефективним за умови високої інтелектуальної активності учнів, залучення їх до самостійної діяльності. Вихід убачаємо в поєднанні процесу цілеспрямованої активізації мовного матеріалу й мовленнєвої практики учнів, надання переваги інтерактивним методам навчання.

Для організації ефективного навчання української мови в старших класах велике значення має врахування закономірностей, принципів та оптимальний вибір форм, методів і прийомів навчання, що ґрунтується на нових досягненнях лінгводидактики. У розділі обґрунтовано необхідність дотримання когнітивного, комунікативно-діяльнісного та функціонально-стилістичного підходів у процесі функціонування інтерактивних методів навчання.

У другому розділі «Теорія і практика функціонування інтерактивних методів навчання» проаналізовано чинні програми, за якими здійснюється навчання в старших класах, а також методичне забезпечення щодо можливості використання інтерактивних методів навчання, з'ясовано їхнє місце в практиці роботи вчителів-словесників; описано стан функціонування інтерактивних методів навчання на уроках української мови в старшій школі.

Аналіз науково-методичного забезпечення з проблеми дослідження підтвердив нерозробленість проблеми функціонування інтерактивних методів навчання на уроках української мови в старшій школі. Анкетування показало, що вчителі недостатньо обізнані з інтерактивними методами навчання як ефективним засобом розвитку мовної особистості школяра. Теоретично усвідомлюючи необхідність упровадження інтерактивних методів, більшість респондентів не має практичного досвіду втілення їх у навчальний процес. Анкети вчителів-словесників дали цікаву інформацію про реальний стан упровадження інтерактивних методів навчання, що дає нам підстави для таких узагальнень: у значної частини словесників відсутнє чітке уявлення про інтерактивні методи навчання, своєрідність їх застосування на уроках української мови в старших класах, унаслідок чого спостерігається не тільки термінологічний різнобій, а й прорахунки у їх використанні, зокрема такі: іноді інтерактивний метод декларується вчителями, а його зміст і структура залишаються традиційними; позалінгвальні ситуації подекуди не відповідають віковим особливостям старшокласників; не стає предметом вивчення мовний матеріал, що репрезентує сучасний стан мови і з різних причин не вміщений до шкільної програми.

Проведені бесіди з учителями виявили, що уроки української мови в старшій школі спрямовані насамперед на повторення лінгвістичного матеріалу, підготовку учнів до зовнішнього незалежного оцінювання, а створенню комунікативних ситуацій не приділяється достатньої уваги. На нашу думку, це є порушенням лінгводидактичних засад сучасного уроку. Однак у процесі спілкування з учителями було виявлено їхню зацікавленість цією проблемою, усвідомлення ними значущості інтерактивних методів навчання як таких, що можуть слугувати основою реалізації шкільної програми за чинними змістовими лініями та належної підготовки до подальшого навчання й адаптації до соціальних умов суспільства.

Наші спостереження показали, що на уроках української мови навіть досвідчені вчителі не приділяють належної уваги створенню умов ефективного використання інтерактивних методів навчання. Це призводить до суттєвих упущень у процесі вироблення в учнів практичних умінь і навичок. Результати анкетування, аналіз відвіданих уроків, вивчення передового педагогічного досвіду дають підставу стверджувати, що використання інтерактивних методів навчання на уроках має фрагментарний, нецілеспрямований характер.

З метою розробки програми дослідного навчання та його організації необхідно було встановити рівні сформованості мовленнєвих умінь і навичок учнів основної школи й на цій підставі визначити рівні готовності до навчання української мови в старших класах. Це передбачало розв'язання кількох завдань, насамперед, виявити обсяг, якість засвоєння теоретичних відомостей з мови, набутих в основній школі, рівень сформованості комунікативних умінь та навичок старшокласників; установити мотиви оволодіння учнями українською мовою, з'ясувати об'єктивні й суб'єктивні труднощі засвоєння мовленнєвознавчих понять.

Реалізація названих завдань здійснювалася шляхом виявлення мінімуму теоретичних знань, на основі яких формуються передбачені чинною програмою комунікативні, мовні й мовленнєві вміння, необхідні учням у спілкуванні, рівень сформованості яких буде перевірятися на всіх етапах експериментального дослідження; розробки форм перевірки й критеріїв оцінювання рівнів сформованості виявлених знань та вмінь; кількісного та якісного аналізу зрізових робіт учнів; визначення рівнів готовності старшокласників до навчання української мови на завершальному етапі; виділення набутих умінь і навичок, що підтвердять ефективність використання інтерактивних методів навчання.

Під час складання завдань констатувального зрізу було враховано, що учні опанували систематичний курс української мови. Це зумовило перевірку рівня сформованості комунікативних знань і вмінь, передусім лексичних, орфографічних, пунктуаційних та стилістичних, що є загальнозначущими для всіх ситуацій міжособистісної інтерактивної взаємодії; загальних теоретичних положень про спілкування.

Для визначення обсягу й якості засвоєння теоретичних відомостей, рівня сформованості комунікативних умінь старшокласникам було запропоновано п'ять завдань. За результатами виконання експериментальних завдань визначилися такі рівні: високий, достатній, середній і низький.

Високий рівень (виявили пересічно 7% учнів) передбачав сформованість високої мовленнєвої культури, репродуктивності й творчості в засвоєнні навчальної інформації, уміння вільно спілкуватися в будь-якій мовленнєвій ситуації, уміння виявляти мовленнєву індивідуальність у процесі спілкування, адекватно реагувати на мовленнєві дії вчителя та однокласників під час інтерактивної навчальної діяльності.

Достатнього рівня досягли школярі, які грамотно користуються усною й писемною формами мовлення в різноманітних навчальних ситуаціях, у їхньому спілкуванні переважають грамотні, упевнені, переважно репродуктивні дії в процесі мовленнєвого спілкування, незначні порушення в інтерактивних діях. Такий рівень виявило пересічно 26% учнів.

Середній рівень ілюструє здатність учня зв'язно висловлюватися, але відсутність готовності виконувати завдання, що вимагають застосування індивідуальних комунікативно-мовленнєвих умінь, що зумовлює стилістичну недосконалість мовлення, наявність орфографічних і пунктуаційних помилок у текстах, комунікативних девіацій. Такий рівень виявили пересічно 45% учнів.

Низький - виключно фрагментарний, переважно репродуктивний характер знань учнів; наявність значної кількості помилок у письмових та усних висловлюваннях, грубі порушення в інтеракції. Такий рівень показали 22 % учнів.

Аналіз результатів виконання завдань дозволили дійти висновків: старшокласникам бракує запасу знань з розділів «Лексикологія», «Орфографія», «Морфологія», «Синтаксис», «Пунктуація», що значною мірою зумовило несформованість комунікативних умінь і навичок.

Отримані відомості про рівень і якість знань та вмінь старшокласників з української мови переконують у необхідності пошуку комунікативно-зорієнтованих методів навчання, насамперед інтерактивних.

У третьому розділі «Методика функціонування інтерактивних методів навчання української мови» з'ясовано зміст, мету, завдання дослідної роботи; розроблено програму; створено методичну модель експериментального навчання; описано хід і результати формувального та контрольного експерименту; доведено ефективність упровадження створеної методики.

Мета педагогічного експерименту полягала у створенні науково обґрунтованої та експериментально перевіреної методики функціонування інтерактивних методів навчання на уроках української мови в старших класах.

Програма дослідного навчання складалася поетапно: спочатку в процесі вивчення й аналізу літератури з проблеми дослідження, а також під час особистого викладання української мови в старших класах, вивчення й узагальнення досвіду вчителів-словесників було виявлено основні поняття, важливі для розв'язання проблеми, а також окреслено коло умов, необхідних для впровадження інтерактивних методів навчання української мови з метою формування мовної особистості старшокласника. Це лягло в основу програми дослідного навчання, провідна ідея якої полягає у формуванні особистості випускника, який готовий вільно, комунікативно виправдано користуватися українською мовою в різних життєвих ситуаціях, зокрема в професійному спілкуванні, акумулює в собі національні мовні традиції, комунікативну етику, поважає й шанує мову українського народу.

У створенні експериментальної методики враховувалися вікові та психологічні особливості учнів старших класів, а також особливості змісту навчання, що полягають у необхідності систематизувати, узагальнювати матеріал, вивчений в основній школі, а також засвоїти комунікативно значущі відомості з риторики, стилістики, культури мовлення, які дозволяють здійснювати ефективне інтерактивне спілкування.

Дослідне навчання будувалося з урахуванням особистісного підходу - найважливішої умови розкриття внутрішнього потенціалу учнів з метою забезпечення методично правильного супроводу учнів на шляху їхнього особистісного розвитку; психологічного підходу, що дозволив урахувати психологічні особливості старшокласників, їхні інтереси, уподобання, здібності тощо. Комунікативно-діяльнісний підхід передбачав засвоєння мови в її комунікативній функції на основі залучення школярів до спілкування з конкретно визначеною метою, що спонукало до моделювання різноманітних комунікативних ситуацій, під якими розуміємо комплекс умов, які стимулюють учнів до спілкування. Функціонально-стилістичний підхід реалізувався в дослідному навчанні через розгляд функціонування мовних одиниць на всіх рівнях мовної системи з урахуванням типу, стилю й жанру мовлення. Реалізація цього підходу забезпечувалася через упровадження текстів на різних носіях як основного засобу навчання, що ілюстрував функції одиниць усіх мовних рівнів. Значну роль в експериментально-дослідному навчанні відігравав соціокультурний підхід, що допомагав репрезентувати відомості про матеріальну й духовну культуру українського народу, соціокультурні стереотипи мовленнєвого спілкування.

З метою реалізації експериментально-дослідного навчання на основі загальнодидактичних і часткових методичних принципів, реалізації підходів до навчання були враховані основні положення комунікативно-когнітивної методики навчання української мови, зумовленої функціями мови, передусім комунікативною й пізнавальною. Це передбачало посилення пізнавально-практичної спрямованості змісту предмета «Українська мова»; зміну акцентів у навчальній діяльності, спрямованих на інтелектуальний розвиток учнів.

Експериментально-дослідне навчання відбувалося поетапно. Кількість етапів та змістове наповнення кожного з них визначалися з урахуванням таких чинників: результатів констатувального зрізу, що виявив змістове наповнення мовленнєвої підготовки учнів; засвоєння учнями базових мовних і мовленнєвих понять, передбачених програмою; ступеня оволодіння комунікативними вміннями й навичками; змістом соціокультурної й діяльнісної змістових ліній програми.

Програма реалізовувалася за трьома етапами: перший - мотиваційно-коригувальний (10 клас, І семестр) - мотивація навчальної діяльності учнів, актуалізація знань, умінь і навичок зі стилістики, засвоєння загальних відомостей про мову, коригування набутих в основній школі мовних і мовленнєвих знань, умінь і навичок; другий - узагальнювально-систематизуючий (10 клас, ІІ семестр - 11 клас, ІІ семестр) - узагальнення та систематизація лінгвістичних відомостей, розосереджене засвоєння відомостей з риторики, стилістики, культури мовлення, удосконалення вмінь і навичок текстоприйняття та текстотворення, удосконалення правописних умінь і навичок старшокласників; третій - контрольно-рефлексивний (11 клас, ІІ семестр) - перевірка рівня засвоєння учнями набутих мовних і мовленнєвих понять, сформованості вмінь та навичок створювати й редагувати власні висловлювання залежно від ситуації спілкування, удосконалення набутих умінь і навичок учнів.

На першому етапі (мотиваційно-коригувальному) мета роботи полягала в коригуванні мовних і мовленнєвих знань, умінь і навичок та формуванні в учнів стійкої мотивації до вивчення предмета. Зміст роботи передбачав повторення учнями мовних і мовленнєвих понять, необхідних для створення власних висловлювань. Головна увага приділялася поглибленню відомостей про текст, засоби зв'язку в тексті, функції мови й мовлення, види мовленнєвої діяльності (говоріння, аудіювання, письмо, читання), тип, стиль, жанр мовлення тощо. Засвоювалися такі поняття, як комунікація, вербальні й невербальні засоби спілкування, дистантне й контактне спілкування.

Під час цього етапу застосовувалися здебільшого інтерактивні методи кооперативного навчання, що зумовлено змістом навчального матеріалу, метою етапу, виробленими в основній школі комунікативними вміннями й навичками. Акцент робився на моделювання мовленнєвих ситуацій, у яких виокремлювалося б індивідуальне мовлення учнів, здійснювалося мовне виховання й формувалося усвідомлення позитивної мовленнєвої поведінки.

Другий етап (узагальнювально-систематизуючий) був спрямований на узагальнення й систематизацію знань, умінь і навичок учнів з фонетики, лексикології, фразеології, граматики, орфографії, пунктуації, засвоєння риторичних відомостей, поглиблення знань про головні мовленнєві поняття, удосконалення вмінь і навичок аналізувати тексти-взірці, створювати власні тексти відповідно до мовленнєвої ситуації, засвоєння риторичних понять, що здійснювалося розосереджено паралельно з повторенням та узагальненням лінгвістичної теорії.

Мовні знання та вміння стали підґрунтям для вдосконалення в учнів мовленнєвих умінь і навичок - основи комунікативної компетенції випускників. У зв'язку з цим значна увага приділялася систематизації та узагальненню теоретичних відомостей з фонетики, на яких ґрунтується вироблення орфоепічних умінь і навичок, необхідних для формування літературного мовлення; лексикології й фразеології, що сприяють збагаченню словникового запасу учнів, виразності їхнього мовлення; граматики, що забезпечують творення форм слів, правильне їх уживання тощо. Особлива роль відводилася показові функцій мовних одиниць у мовленні. Цей етап характеризувався послідовним і систематичним узагальненням знань, умінь і навичок старшокласників, важливих для формування мовної особистості випускника.

На цьому етапі експерименту учні поглиблювали й систематизували знання про текст, тему й основну думку, типи, стилі й жанри мовлення; удосконалювали вміння переказувати текст, редагувати власні тексти; оцінювали роль виражально-зображувальних засобів мовлення в тексті-взірці, у створених висловлюваннях. Крім того, значна увага приділялася повторенню й систематизації орфографічних та пунктуаційних відомостей з метою вдосконалення правописної грамотності старшокласників.

Значне місце на другому етапі дослідного навчання посідали інтерактивні методи ситуативного моделювання та опрацювання дискусійних питань, зокрема імітаційні ігри, ПРЕС, займи позицію, зміни позицію, ток-шоу, дискусія, метод проектів тощо. Важливою складовою інтерактивних методів були усні вправи, спрямовані на систематизацію та вдосконалення вмінь, що забезпечують сприйняття висловлювань: орієнтуватися в ситуації та змісті спілкування, планувати власні мовленнєві дії, заглиблюватися в смисл висловлювання, здійснювати самоконтроль за сприйняттям мовлення; створення висловлювань: уміння орієнтуватися в ситуації та змісті спілкування, планувати висловлювання, створювати усне висловлювання, тобто розвивати тему й головну думку, добираючи його зміст, тип мовлення, жанр, мовні засоби, здійснювати контроль за мовленням з урахуванням комунікативної ситуації.

Під час цього етапу намагалися організувати діалогове навчання, що спонукало учнів критично мислити, вирішувати складні проблеми, ухвалювати обґрунтовані рішення, ефективно спілкуватися.

Третій етап (контрольно-рефлексивний) передбачав перевірку та корекцію вмінь і навичок створювати й редагувати власні висловлювання залежно від ситуації спілкування. Він стосувався переважно моніторингу засвоєння учнями мовних і мовленнєвих понять та сформованості вмінь і навичок створювати власні висловлювання залежно від ситуації спілкування в усній чи писемній формі Основна увага приділялася складанню учнями монологічних та діалогічних висловлювань різних типів і стилів мовлення відповідно до змодельованої або природної мовленнєвої ситуації, а також їх подальшому редагуванню. Особливе місце приділялося інтерактивним методам колективно-групового навчання: мікрофон, лінгвістична дуель, мозковий штурм, метод проектів. Серед засобів навчання найбільше використовувалися різні види наочності й комп'ютерні навчальні програми, спрямовані не лише на перевірку знань (тести, контрольні вправи), а й на закріплення навчальної інформації, також на вироблення практичних умінь та навичок.

Аналіз виконаних завдань довів позитивний вплив експериментальної методики функціонування інтерактивних методів навчання української мови в старшій школі.

Результати експериментального дослідження переконали, що ефективність навчання української мови учнів старших класів підвищиться, якщо: ураховувати когнітивний, комунікативний та лінгводидактичний потенціал інтерактивних методів навчання української мови; систематично впроваджувати комунікативно-ситуативні вправи, що стимулюють інтерактивну діяльність старшокласників, їхню потребу в спілкуванні, наближуючи модельовані умови навчальної комунікації до природних; забезпечувати функціонування інтерактивних методів навчання з метою узагальнення, систематизації знань учнів, удосконалення їхніх комунікативно значущих умінь, формування соціокультурної компетенції.

Порівняти позитивні зрушення в рівнях сформованості комунікативних умінь учнів ЕК і КК протягом експериментального навчання дозволяють дані, уміщені в таблиці 2.

Таблиця 2. Результати порівняльного аналізу діагностичного й контрольного зрізів

Дані таблиці дають підстави стверджувати, що кількість учнів, які мають високий, достатній, середній рівні, зросла. Помітно зменшилася кількість учнів, які мають низький рівень.

Отже, дослідне навчання засвідчило, що учні експериментальних класів за допомогою інтерактивних методів навчання краще засвоїли мовні й мовленнєві поняття. Вони вміють орієнтуватися в мовленнєвій ситуації, збирати й систематизувати матеріал для висловлювання, будувати власні висловлювання, удосконалювати їх відповідно до реакції слухачів або читачів, узгоджувати власні мовленнєві дії відповідно до обраного інтерактивного режиму вчитель - учень, учень - учитель, учень - учень. Порівняльну характеристику рівнів сформованості комунікативних умінь і навичок учнів засобами інтерактивних методів навчання української мови в старших класах представлено в діаграмі.

Діаграма 1. Середній показник рівнів сформованості комунікативних умінь учнів

Як видно з діаграми, учні експериментальних класів мають вищий рівень сформованості комунікативних умінь і навичок, що реалізуються в інтерактивній діяльності. Вони можуть комунікативно доречно користуватися мовою в змодельованих ситуаціях. Експериментальне навчання дозволило вирішити поставлені в дослідженні завдання.

Висновки

Дисертація завершується загальними висновками за результатами дослідження:

Сучасна мовна освіта спрямована на виховання грамотної, продуктивно мислячої людини, яка володіє системою знань і розвиненими комунікативними здібностями, що дозволяють їй репрезентувати себе через мовлення. Спостереження й практика навчання свідчать про недостатність часткових методик, спрямованих на систематичне залучення учнів до спілкування. Заповнити цю прогалину може використання інтерактивних методів навчання, в основі яких лежить активне ситуативне спілкування школярів на уроках української мови.

Аналіз наукової літератури та методичного забезпечення навчання української мови засвідчив необхідність розробки методики функціонування інтерактивних методів навчання в старших класах загальноосвітніх шкіл. Підручники, методичні посібники спрямовують роботу вчителя-словесника на систематичність, послідовність, наступність і перспективність у навчанні мови та мовлення, однак менше уваги приділяють комунікативно орієнтованим видам роботи. Як показують спостереження й результати анкетування, педагоги недостатньо застосовують інтерактивні методи навчання на уроках української мови в старшій ланці. Значною мірою це пов'язано з тим, що словесники недостатньо володіють належними знаннями про інтерактивні методи навчання як ефективний і необхідний шлях розвитку мовної особистості школяра, його мовленнєвих умінь і навичок. Теоретично усвідомлюючи необхідність упровадження інтерактивних методів, більшість респондентів не має практичного досвіду втілення їх у навчальний процес. У значної частини педагогів відсутнє чітке уявлення про інтерактивні методи навчання, своєрідність їхнього застосування, унаслідок чого спостерігається не тільки термінологічний різнобій, а й прорахунки в їх використанні.

Результати констатувального зрізу підтверджують необхідність систематичної роботи з використання інтерактивних методів навчання, а відтак і створення необхідної методики функціонування інтерактивних методів на уроках української мови в старших класах.

Дослідне навчання засвідчило, що для ефективного застосування інтерактивних методів навчання в старших класах важливе місце має врахування лінгводидактичних засад, зокрема закономірностей, принципів навчання української мови та комунікативно-діяльнісного, когнітивного, функціонально-стилістичного, соціокультурного підходів до навчання.

Розроблена поетапна програма експериментального навчання, у якій визначено зміст, форми, методи, прийоми та засоби інтерактивного навчання, забезпечила цілісність та доречність функціонування інтерактивних методів, спрямованих на вдосконалення комунікативної компетенції старшокласників.

Особливе місце серед засобів навчання української мови в старших класах посідали вправи, що створювали для учнів умови пошуку, дослідження, розв'язання проблеми. До них належать такі типи вправ: аналітичні, пов'язані з аналізом функцій мовних одиниць та показом їх виражальних можливостей на основі текстового матеріалу; асоціативні, що спонукали учнів до виявлення емоційно-почуттєвого ставлення до тексту й навчального матеріалу; когнітивно-розвивальні, побудовані на основі тексту таким чином, щоб поряд з удосконаленням знань, умінь і навичок учнів забезпечити одночасно формування їхньої соціокультурної компетенції, креативно-дослідницькі, що передбачали залучення учнів до творчості через пошук, шляхом створення й розв'язання проблемних ситуацій. Головним засобом створення комунікативних ситуацій стали комунікативно-ситуативні вправи, які підтримують у школярів необхідність у спілкуванні, сприяють удосконаленню комунікативних умінь і навичок, забезпечують перехід від відтворення мовлення до його продукування.

Комунікативно-ситуативні вправи забезпечують сприйняття висловлювань: орієнтуватися в ситуації та змісті спілкування, планувати власні мовленнєві дії, заглиблюватися в смисл висловлювання, здійснювати самоконтроль за сприйняттям мовлення; створення висловлювань: уміння орієнтуватися в ситуації та змісті спілкування, планувати висловлювання, створювати усне висловлювання, тобто розвивати тему й головну думку, добираючи його зміст, тип мовлення, жанр, мовні засоби, здійснювати контроль за мовленням з урахуванням комунікативної ситуації.

Результати експерименту підтвердили ефективність функціонування інтерактивних методів навчання, спрямованих на постійне залучення учнів до спілкування.

Дисертаційне дослідження не претендує на остаточне розв'язання проблеми використання інтерактивних методів на уроках української мови в старших класах, а відображає лише основні аспекти цієї роботи. Зокрема, перспективи подальшого дослідження вбачаємо в розробці особистісно орієнтованих комунікативних технологій на основі інтерактивних методів навчання, розробки комп'ютерної підтримки інтерактивної навчальної діяльності учнів.

Основний зміст дисертації відбито в таких публікаціях

1.Солодюк Н. В. Інтерактивне вивчення числівника / Н. В. Солодюк // Освіта Донбасу. - 2007. - № 4 (123). - С. 18 - 21.

2.Солодюк Н. В. Інтерактивні методи навчання української мови: практичний аспект / Н. В. Солодюк // Освіта Донбасу. - 2008. - № 5 - 6 (130 - 131). - С. 24 - 27.

3.Солодюк Н. В. Види інтерактивних методів навчання української мови / Наталія Солодюк // Освіта на Луганщині. - 2008. - № 2 (29). - С. 68 - 71.

4.Солодюк Н. Використання методу проектів у процесі засвоєння старшокласниками мовленнєвих відомостей / Н. Солодюк // Вісн. Луган. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка : Педагогічні науки. - 2009. - № 4. - С. 71 - 77.

5.Солодюк Н. В. Організація інтерактивного навчання української мови в старших класах / Н. В. Солодюк // Педагогічні науки : зб. наук. пр. - Вип. ХХХХІІ. - Ч.1. - Херсон : Вид-во ХДУ, 2008. - С. 272 - 275.

6.Солодюк Н. В. Підготовка майбутніх учителів до використання інтерактивних методів навчання / Н. В. Солодюк // Духовність особистості: методологія, теорія і практика : зб. наук. пр. / гол. ред. : Г. П. Шевченко. - Луганськ : Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля, 2008. - Вип. 2. - С.195 - 202.

7.Солодюк Н. В. Інтерактивна робота з текстом у старших класах / Н. В. Солодюк // Ціннісні пріоритети освіти у ХХІ столітті: орієнтири та напрямки сучасної освіти : матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. (3 - 5 жовт. 2007 р., м. Луганськ). - Ч. 2. - Луганськ : Альма-матер, 2007. - С. 263 - 267.

8.Солодюк Н. В. Комплексна робота з текстами творів Володимира Сосюри в старших класах / Н. В. Солодюк // Творчість В. Сосюри в контексті сьогодення : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. до 110-ої річниці з дня народження Володимира Сосюри (30.01.2008 р.) / Луган. нац. пед. ун-т імені Тараса Шевченка, Лисичанський пед. коледж. - Луганськ : СПД Рєзников В. С., 2008. - С. 80 - 82.

9.Солодюк Н. Використання творів письменників-земляків в аспекті когнітивної методики / Наталія Солодюк // Образне слово Луганщини : матеріали VІ Регіон. наук.-практ. конф. (м. Луганськ, 13.04.2007 р.) / Луган. нац. пед. ун-т імені Тараса Шевченка ; за ред. проф. В. Д. Ужченка. - Вип. 6. - Луганськ : Альма-матер, 2007. - С. 190 - 192.

10.Солодюк Н. Робота з науково-навчальними текстами на уроках української мови в старших класах / Наталія Солодюк // Образне слово Луганщини : матеріали VІІ Регіон. наук.-практ. конф. (м. Луганськ, 18.04.2008 р.) / Луган. нац. пед. ун-т імені Тараса Шевченка ; за заг. ред. проф. В. Д. Ужченка. - Вип. 7. - Луганськ : Альма-матер, 2008. - С. 226 - 227.

11.Солодюк Н. Використання інтерактивних методів навчання під час опрацювання стилістичних відомостей / Наталія Солодюк // Образне слово Луганщини : матеріали VІІІ Регіон. наук.-практ. конф. (м. Луганськ, 10 квітня 2009 р.) / Луган. нац. ун-т імені Тараса Шевченка ; за заг. ред. проф. В. Д. Ужченка. - Вип. 8. - Луганськ : ДЗ «ЛНУ імені Тараса Шевченка», 2009. - С. 245 - 247.

Анотації

Солодюк Н. В. Лінгводидактичні засади функціонування інтерактивних методів на уроках української мови в старших класах. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова). - Херсонський державний університет. - Херсон, 2009.

Дисертацію присвячено створенню ефективної методики функціонування інтерактивних методів на уроках української мови в старших класах.