Лексика народної медицини і лікувальної магії у степових говірках Дніпро-бузького межиріччя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кіровоградський державний педагогічний університет

імені Володимира Винниченка

УДК 811. 161. 2'282.2 (477,65)

Автореферат

на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Лексика народної медицини і лікувальної магії у степових говірках Дніпро-бузького межиріччя

10.02.01 - українська мова

Вікторіна Олена Миколаївна

Кіровоград - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

Лучик Василь Вікторович,

Національний університет

“Києво-Могилянська академія”,

завідувач кафедри загального

і слов'янського мовознавства.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Мойсієнко Віктор Михайлович,

Житомирський державний університет ім. І. Франка,

директор інституту філології та журналістики;

кандидат філологічних наук, Кобиринка Галина Степанівна

старший науковий співробітник відділу діалектології Інституту

української мови НАН України.

Захист відбудеться “29” червня 2009 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 23.053.03 у Кіровоградському державному педагогічному університеті імені Володимира Винниченка за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (25006, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 1).

Автореферат розіслано “26” травня 2009 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук Т. А. Огарєнко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Українська діалектна лексика здавна привертала увагу багатьох мовознавців. Однак особливо активне її вивчення розпочалося лише в другій половині ХХ ст. З'явилося чимало статей, монографій, словників. Серед найактивніших дослідників насамперед варто відзначити І. О. Варченка, В. С. Ващенка, М. А. Грицака, Ф. Т. Жилка, Т. В. Назарову, П. С. Лисенка, Г. Ф. Шила та ін. Пізніше наукові здобутки національної діалектології примножили своїми працями Г. Л. Аркушин, С. П. Бевзенко, З. М. Бичко, К. Ф. Герман, К. Д. Глуховцева, О. Горбач, П. Ю. Гриценко, Й. О. Дзендзелівський, Я. В. Закревська, А. М. Залеський, П. М. Лизанець, Г. І. Мартинова, І. Г. Матвіяс, М. В. Никончук, В. В. Німчук, М. Й. Онишкевич, А. М. Поповський, І. В. Сабадош, В. Д. Ужченко, Л. Д. Фроляк, В. А. Чабаненко, П. П. Чучка та ін. Праці цих та інших учених стали теоретичним підґрунтям для сучасної української діалектології.

Актуальність теми. Мовознавці приділяли увагу різним тематичним групам діалектної лексики: ботанічній, мисливській, рибальській, будівельній, побутовій, географічній, тваринницькій і т. ін. Термінологія народної медицини окремих регіонів України також обиралася об'єктом діалектологічних студій. Проте ця тематична група, як і багато інших, вивчена поки що недостатньо. Зокрема, ще не досліджено лексику народної медицини та лікувальної магії сучасної Кіровоградщини, яка є важливим компонентом словникового запасу загальнонародної мови. Її вивчення допомагає виявити особливості номінації понять народної медицини та лікувальної магії в місцевому мовленні, а також різноманітні семантичні та словотвірні явища у відповідних говірках української мови, що важливо як у теоретичному, так і в практичному плані. Особливо важливим є комплексний лексико-семантичний аналіз усіх одиниць обраної тематичної групи (слів, фразеологізмів, еквівалентів слів, словосполучень, описових конструкцій) як цілісної функціональної системи певного ареалу. Здійснена таким чином лексико-семантична систематизація фактичного матеріалу дозволила укласти “Словник лексики та фразеології народної медицини й лікувальної магії Кіровоградщини” (Кіровоград, 2006), який стане вагомою часткою відповідного загальнонаціонального видання.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Дослідження проводиться в межах комплексної наукової теми кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка “Актуальні проблеми лексикології й граматики української мови” (№ 0204V000690). Тему дисертації затверджено фаховою координаційною радою Інституту української мови НАН України (протокол № 25 засідання наукової координаційної ради “Українська мова” від 15 лютого 2005 року).

Мета роботи полягає в комплексному дослідженні лексико-семантичних і словотвірних особливостей народної медичної лексики, яка функціонує в говірках сучасної Кіровоградщини, а також у визначенні її зв'язків з подібними одиницями інших українських діалектів.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

- описати стан дослідження говірок Кіровоградщини;

- з'ясувати ступінь вивчення лексики народної медицини та лікувальної магії в Україні;

- охарактеризувати умови й джерела формування лексики цієї тематичної групи;

- здійснити класифікацію зібраного матеріалу, виокремивши й дослідивши лексико-семантичні групи (ЛСГ);

- виявити зв'язок лексики народної медицини й лікувальної магії окресленого регіону з аналогічними одиницями інших регіонів і загальновживаною медичною лексикою;

- проаналізувати словотвірну структуру однокомпонентних дериватів як основної форми вираження медичних понять;

- визначити продуктивність словотвірних типів у системі аналізованих одиниць.

Об'єкт праці - лексика і фразеологія народної медицини та лікувальної магії степових і контактних говірок Дніпро-Бузького межиріччя в межах Кіровоградщини як відносно окремого діалектного ареалу.

Предметом вивчення є лексико-семантичні особливості та словотвірна будова лексики народної медицини й лікувальної магії в говірках сучасної Кіровоградщини. говірка медицина магія дериват

Матеріал і джерельна база дисертації. До лексики та фразеології народної медицини й лікувальної магії віднесено загальновживані (літературні), діалектні та специфічні для місцевих говірок слова і стійкі сполучення з варіантами в обсязі 7 415 одиниць; з них 5 215 лексеми і 2200 фразеологічних одиниць та еквівалентів слів, на позначення яких ще використовуємо термінологічне словосполучення “аналітичні назви”. Уводячи складені конструкції до аналізованого матеріалу, враховували сформовану в українській діалектології традицію розглядати дво- або багатокомпонентні утворення, що позначають одне поняття, як лексичні одиниці. Відповідно термін ЛСГ стосується не лише власне-лексем, а й дво- або багатокомпонентних структур, що функціонують як номінації для позначення цілого поняття.

Матеріал добирався на обстежуваній території під час індивідуальних експедицій протягом 2003 - 2006 рр. Частину його зібрано способом анкетування. Записи здійснювалися за спеціально складеним питальником із 416 пунктів, при укладанні якого був використаний досвід українських діалектологів. Обстежено 153 поселення.

На більшій частині сучасної Кіровоградщини функціонують степові говірки південно-східного наріччя. Північну частину області охоплюють середньонаддніпрянські говірки південно-східного наріччя, у західних районах поширені східноподільські говірки, перехідний стан яких дозволив залучити їх до досліджуваного матеріалу.

Теоретико-методологічною основою дисертації послужив принцип системності мовних елементів, який вимагає їхнього розгляду як самобутніх одиниць, що функціонують у діалектичному зв'язку з іншими мовними й позамовними явищами. У дослідженні використано засади діалектологічних концепцій К. П. Михальчука, Є. К. Тимченка, Й. О. Дзендзелівського, П. С. Лисенка, М. В. Никончука, І. В. Сабадоша, П. Ю. Гриценка, В. М. Мойсієнка та ін.

Методи дослідження. Основний метод - описовий. Він реалізований у процесі класифікації матеріалу на ЛСГ та його інтерпретації за мотиваційними зв'язками. У межах цього методу використано прийоми лексико-семантичного та словотвірного аналізу. Застосовувався також метод компонентного аналізу, який сприяв формулюванню лексичних значень розглянутих одиниць, зокрема при укладанні авторського “Словника лексики та фразеології народної медицини й лікувальної магії Кіровоградщини”. Окрім цього, використано також прийоми статистичного й лінгвогеографічного методів, які дозволили встановити кількісне співвідношення й територіальне поширення аналізованих назв.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що лексика і фразеологія народної медицини та лікувальної магії степових говірок Дніпро-Бузького межиріччя вперше стала об'єктом монографічного дослідження. У науковий обіг уведено значну частину раніше не фіксованого фактичного матеріалу, зібраного шляхом місцевих експедицій та анкетування. Отримані результати лексико-семантичного і словотвірного аналізу розглянутих одиниць є новими в українській діалектології.

Теоретичне значення дисертації визначається тим, що в ній узагальнено комплексне вивчення структурно-семантичних особливостей лексики та фразеології народної медицини й лікувальної магії в межах сучасної Кіровоградщини. Результати дослідження сприятимуть створенню цілісного уявлення про семантику й формальну організацію відповідних одиниць в українській мові. Методика лексико-семантичного аналізу й лексикографічного опрацювання народної медичної лексики може бути застосована в процесі вивчення інших тематичних груп слів та аналітичних назв в українській діалектології.

Практична цінність роботи полягає в тому, що її висновки і матеріали можуть бути використані при укладанні діалектних словників української мови, регіонального й загальнонаціонального атласу. Можливе застосування її результатів під час викладання у вищих навчальних закладах курсів діалектології та лексикології, спецкурсу або спецсемінару “Лексика говірок Дніпро-Бузького межиріччя в системі українських діалектів”, а також при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт, організації та проведенні діалектологічної практики.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно зібрано фактичний матеріал, здійснено його систематизацію, лексико-семантичний і словотвірний аналіз, узагальнено результати праці. Без співавторства підготовлено та опубліковано 17 наукових статей з теми дисертації (9,2 умовних друкованих аркушів). Також результатом індивідуальної практичної діяльності є “Словник лексики та фразеології народної медицини і лікувальної магії Кіровоградщини” (25,3 умовних друкованих аркушів).

Апробація роботи. Основні положення й результати дослідження оприлюднено у формі доповідей і повідомлень на звітних наукових конференціях і семінарах професорсько-викладацького складу Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2003 - 2009), відділу діалектології Інституту української мови НАН України (Київ, 2007), на міжнародних конференціях “Мова і мовний потенціал особистості в поліетнічному середовищі” (Мелітополь, 2007), “Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2007), “Язык и мир” (Ялта, 2007, 2008), “Словникова справа в Україні: минуле, сучасне, майбутнє” (Київ, 2007), “Лінгвалізація світу: теоретичний і методичний аспекти” (Черкаси, 2008), “Взаємодія лексичної і граматичної семантики” (Київ, 2008), “Українська діалектна лексика як об'єкт словникарства та лінгвогеографії” (Ужгород, 2008), “Мови і світ: дослідження та викладання” (Кіровоград, 2009), на всеукраїнських конференціях “Іван Ковалик і сучасне мовознавство”, присвяченій 100-річчю з дня народження І. І. Ковалика (Івано-Франківськ, 2007), а також присвяченій 170-річчю з дня народження П. Г. Житецького (Черкаси, 2007), “Діалектне суміжжя як об'єкт діалектологічних досліджень” (Умань, 2007), “Новітня теорія літератури і проблеми літературної антропології” (Тернопіль, 2008), на Регіональній діалектологічній нараді “Подільський діалект: стан і перспективи вивчення” (Камянець-Подільський, 2007), наукових семінарах “Актуальні проблеми української діалектології” (Львів, 2008, 2009).

Публікації. Результати дослідження викладено у 18 одноосібних авторських публікаціях, 17 з яких - у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку джерел матеріалу (95 найменувань), списку використаної літератури (352 позиції), восьми додатків. Загальний обсяг роботи - 611 сторінок. Обсяг текстової частини дисертації 205 сторінок. Праця у двох томах, том перший - 241 сторінка, том другий - 370.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність; зазначено зв'язок з науковою проблематикою кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка; сформульовано мету роботи, основні завдання; визначено предмет і об'єкт дослідження, методи опрацювання матеріалу; розкрито значення отриманих результатів, форми їх апробації.

Перший розділ “Народно-медична та лікувально-магічна лексика як об'єкт наукового вивчення” складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі охарактеризовано умови формування говірок Кіровоградщини й джерела лексики аналізованої тематичної групи. Зокрема, розглянуто вплив на неї дохристиянської релігії слов'ян - язичництва; історичні умови розвитку краю, які позначилися на досить пізньому становленні місцевих говірок: війни у Х - ХVІІІ ст. на території сучасної Кіровоградщини; спонтанний та спланований рух народних мас українців у ХVІ - ХVІІІ ст.; масова колонізація краю росіянами, сербами, болгарами, молдованами, чорногорцями та іншими народностями у зв'язку із заснуванням Нової Сербії; створенням у ХVІІІ ст. деяких поселень старовірами; заборона й переслідування у ХХ ст. радянською владою народних методів лікування, знахарства, магії та всього, що з цим пов'язане; вплив української літературної мови, насильницької русифікації, традиційної медицини, інтернаціоналізмів на назви цієї тематичної групи.

У другому підрозділі першого розділу проаналізовано праці, присвячені говіркам сучасної Кіровоградщини і народно-медичній та лікувально-магічній лексиці. Частково діалектизми збирали й описували при дослідженні гідронімів, мікротопонімів, антропонімів, топонімів В. О. Горпинич, О. І. Крижанівська, В. В. Лобода, В. В. Лучик, Л. Т. Масенко, П. Є. Мишуренко. Т. І. Поляруш і О. М. Серебряков розглядали особливості словотвору й словозміни прикметників у степових говірках Кіровоградщини, простежували міжмовний вплив у російських говірках цього регіону. Фонетичні, словотвірні, структурно-семантичні особливості географічної лексики Середнього Дніпро-Бузького межиріччя вивчено в працях Т. В. Громко. Цю ж тематичну групу слів зібрано у “Словнику народних географічних термінів Кіровоградщини” Т. В. Громко, В. В. Лучика, Т. І. Поляруш. Назви одягу, взуття, прикрас у говірках населених пунктів північних районів Кіровоградщини описала Т. В. Щербина. Г. Г. Березовська, К. В. Кацалапенко, Т. М. Тищенко на матеріалі сільськогосподарської лексики, назв одягу, матерії, хліба тощо охарактеризували говіркову систему західних районів цього регіону.

Сучасну українську термінологію традиційної медицини досить активно досліджували в другій половині ХХ - на початку ХХІ ст. Р. Е. Березникова, І. В. Корнійко, Г. А. Краковецька, Т. В. Лепеха, Н. В. Місник, О. В. Петрова, Р. І. Стецюк та ін. Вивчали медичну лексику давньоруської й української мов і в історичному ракурсі В. М. Брицин, Б. Й. Галас, Г. М. Дидик-Меуш, В. В. Німчук, Т. В. Олещук, Т. Г. Пелюх (Файчук), В. С. Терехова, І. П. Чепіга та ін. Лексика народної медицини та лікувальної магії окремих регіонів України була об'єктом опису й аналізу В. М. Баденкової, Я. Ю. Вакалюк, О. Ф. Миголинець, В. М. Мойсієнка, М. В. Никончука, О. М. Никончука, О. С. Стрижаковської. Саме в статтях та монографіях цих діалектологів найповніше висвітлена розглядана тематична група.

Я. Ю. Вакалюк у дисертації “Лексика народної медицини українських говорів Прикарпаття” зібрала й дослідила дуже цінний матеріал. Автор провела повний семантичний, етимологічний, словотвірний аналіз, розглянула співвідношення загальновживаних і діалектних медичних термінів у прикарпатських говірках. Лексикологічне вивчення народних назв хвороб вона здійснила в лінгвогеографічному аспекті.

На початку дев'яностих років ХХ ст. помітно активізувалося вивчення лексики народної медицини. В. М. Мойсієнко присвятив свою дисертацію аналізові медичної та лікувально-магічної лексики Полісся як частині словникового складу поліських говорів. Учений зібрав значний фактичний матеріал, створив Лексичний атлас поліської народної медицини та лікувальної магії, проаналізував склад і семантичну структуру народно-медичної лексики, визначив відношення поліських медичних назв до відповідної лексики українських, білоруських та російських говорів, на основі їх картографування визначив межі поліського наріччя, провів ареальну характеристику цієї групи слів.

Вагомим внеском у дослідженні аналізованої тематичної групи є колективна монографія М. В. Никончука, О. М. Никончука, В. М. Мойсієнка “Поліська лексика народної медицини та лікувальної магії” (Житомир, 2001).

Об'єктом опису В. М. Баденкової є лексика народної медицини Інгульсько-Бузького межиріччя. Вона зібрала і ввела в науковий обіг лексикографічно не зареєстрований фактичний матеріал у межах сучасної Миколаївщини. Діалектолог виявила закономірності розвитку й функціонування лексики народної медицини, простежила зв'язок її з аналогічними одиницями в інших говірках України та слов'янських мов. В. М. Баденкова розглянула процеси номінації в системі говіркової медичної термінології, встановила джерела формування лексики цієї групи.

Дослідженням лексики народної медицини на території Закарпаття займається О. Ф. Миголинець. Низка її статей присвячена етимологічному й словотвірному аналізу. Нею визначено мотивацію назв, проведено лексико-семантичні паралелі з іншими слов'янськими мовами. У буковинських говірках збирають, аналізують, систематизують лексику народної медицини В. А. Прокопенко, О. С. Стрижаковська.

У третьому підрозділі розглянуто критерії віднесення матеріалу до медичної лексики загалом і до конкретних ЛСГ зокрема. Наприклад, спірним є питання щодо кваліфікації назв на позначення чутливого сну; назв на позначення особи, яка має зайву вагу тіла; назв, пов'язаних зі смертю, тощо. У цих випадках головним аргументом було визначення зі “Словника української мови”, що таке хвороба. Також одним з основних орієнтирів у кваліфікації спірних одиниць були медичні словники.

У сучасних тлумачних словниках відсутнє поняття “лікувальна магія”. Дається тлумачення таким явищам, як “магія”, “біла магія”, “чорна магія”. Оскільки невідомо, пов'язані вони з лікуванням чи з чимось іншим, то за основу складеного терміна “лікувальна магія” було взято тлумачення слів “лікувальна” і “магія”. Також до предмета розгляду залучено назви осіб, які займаються магією, дій, предметів тощо, які безпосередньо викликають хворобу, ушкодження.

Маючи багато спільних позицій у зборі матеріалу та в поясненні, мовознавці не дійшли єдиної думки щодо його класифікації. У проведеному дослідженні за основу взято опрацьовану М. В. Никончуком, О. М. Никончуком, В. М. Мойсієнком класифікацію, до якої було додано деякі ЛСГ. Так, наприклад, у поліських дослідників відсутні назви на позначення інфекційних, нервово-психічних хвороб, раку, хвороб голови тощо. Слідом за цими авторами збережено загальні групи назв хвороб, які поділено на конкретніші підгрупи. Водночас зроблено деякі зміни. В одних випадках додано підгрупи з певними уточненнями; в інших - змінено назву, якщо та неповно відбиває особливості місцевого матеріалу; ще в інших було об'єднано підгрупи у зв'язку з їх подібністю або браком відповідного матеріалу.

Лексику лікувальної магії діалектологи також групували по-різному. Ці класифікації з низки причин не повністю підходять для аналізованого матеріалу. Одна з них - відсутність у місцевому мовленні відповідних груп, наприклад: “Назви на позначення хвороби в результаті зжину навмисно завитих відьмою стебел злаків”, “Назви на позначення болі в животі від відьомського наслання” тощо. Отже, у пропонованій праці зроблено відмінну від усіх інших класифікацію лексики народної медицини й лікувальної магії, яка найповніше відбиває семантичні та словотвірні особливості досліджуваного матеріалу.

У другому розділі “Семантичні особливості лексики народної медицини та лікувальної магії” проведено логіко-предметне членування матеріалу, відповідно до якого здійснено його лексико-семантичний аналіз. Зокрема, залежно від співвідношення з тими чи тими реаліями зібрані назви поділено на 36 ЛСГ, які дають системне уявлення про досліджене явище. До них належать:

“Загальні назви хвороб, процесу їх перенесення, хворої людини” (967 одиниць): ст?ранний, х?воре нут?ро у ?нього, ?ніби хто нав?рочив;

“Назви, пов'язані зі звільненням від хвороби, одужанням” (257): відій?ти, ?наче хто пошеп?тав;

“Назви, пов'язані зі шкірними хворобами, ушкодженнями, патологіями” (993): ши?шак, ?вінне пят?но;

“Назви, пов'язані з інфекційними хворобами” (493): мок?ричка, ?пошесть з ?вітру;

“Назви, пов'язані з хворобами органів травлення” (196): с?комина, гни?ла ?кишка;

“Назви, пов'язані з хворобами дихальних шляхів” (200): те?че з ?носа, ска?жений ?кашель;

“Назви, пов'язані з репродуктивною функцією” (194): о?те, с?кинути ди?тину;

“Назви, пов'язані з пошкодженнями, які виникли внаслідок сторонньої механічної дії на організм” (423): куль?тяшка, с?кочила ?кістка;

“Назви, пов'язані з хворобами й патологічними станами опорно-рухового апарату” (230): ле?жати п?рип'ятому, пос?тавило прав?цем;

“Назви, пов'язані з хворобами, які виникли внаслідок порушення обміну речовин” (91): за?давки, со?баче ?воло;

“Назви, пов'язані з мовними, зоровими, слуховими вадами” (248): зати?нака, кис?ляк;

“Назви, пов'язані з хворобами зубів, губів, ясен” (66): чер?вивий, ?рота повер?нуло;

“Назви, пов'язані з хворобами крові, серця, судин” (96): ?біле ?м'ясо, у?дар роз?бив;

“Назви, пов'язані з нервово-психічними хворобами” (248): при?падочний, ?нерви не в по?рядку;

“Назви, пов'язані з прийомом наркотичних речовин” (122): план, сто?янка;

“Назви, пов'язані з прийомом алкогольних речовин” (83): си?няк, ?бєлка прихва?тила;

“Назви, пов'язані з дитячими хворобами” (42): три ?духи, плак?сун взяв;

“Назви, пов'язані з дією на організм гарячих речовин або високої температури” (59): о?печення, о?жог, ?печений;

“Назви, пов'язані зі станом сну” (49): потя?гучка, сон не йде;

“Назви хвороб, стану, зовнішнього вигляду особи, пов'язаних з недостатнім отриманням їжі” (131): аж ш?кура бо?лить, як з Бухен?вальда;

“Назви хвороб і стану людини від надмірної трудової діяльності” (143): пі?дірвані киш?ки, здо?ров'я запаку?вати;

“Назви на позначення мимовільного скорочення м'язів” (22): стис?ки, ?корчі вхо?пили;

“Назви, пов'язані з підвищеною чутливістю до певних речовин” (22): золо?тушна, від со?лодкого;

“Назви, пов'язані з дією на організм низької температури” (95): покрижа?нілий, не почу?вати ні рук ні ніг;

“Назви, пов'язані з надмірним плачем” (47): ?рьова, плак?сун;

“Назви, пов'язані з раком” (29): кров по?гана, ци?роз ?пєчєні;

“Назви, пов'язані зі втратою свідомості” (70): ?памороки за?било, с?тало по?гано;

“Назви, пов'язані з розумовою обмеженістю” (301): с?тукнутись, гу-?гу в голо?ві;

“Назви, пов'язані з хворобами, які характеризуються підвищеною температурою тіла” (73): га?рячий, ?добре просту?дитись;

“Назви, пов'язані з переляком” (112): кров хо?лоне в ?жилах, ні жи?вий ні ?мертвий;

“Назви, пов'язані з тимчасовою втратою особою здатності рухатися” (140): сторо?пілий, с?тати мов на пню;

“Назви, пов'язані з тремтінням тіла внаслідок різних причин” (36): аж підки?дає, дрижа?ки бе?руть;

“Назви на позначення хвороб голови” (34): міг?реня, ?ломе у вис?ках;

“Назви на позначення засобів лікування” (537): ?біле, горо?бинчики;

“Назви, пов'язані з магією” (353): поні?має, го?робити, він з?нається;

“Назви, пов'язані зі смертю” (213): с?виснути, Конд?рашка схва?тив.

Ці групи, у свою чергу, поділено на підгрупи, які відбивають часткові особливості семантики досліджуваного матеріалу.

Характерною особливістю проаналізованих ЛСГ є наявність абсолютних синонімів для великої кількості понять. Часто в одному населеному пункті, навіть у мовленні одного респондента, на позначення того самого явища вживається по декілька назв. Літературні терміни здебільшого поширені на всій території: ан?гіна, скле?роз та ін. Зрідка загальномедична лексема вживається спорадично: ?лепра. В окремих випадках традиційні терміни зовсім невідомі респондентам: гіпото?нія. Більшість літературних назв, особливо іншомовного походження, мають по декілька фонетичних, морфологічних або акцентуаційних варіантів: фу?рункул, фу?рункуль, ху?рункул, ху?рункуль, фо?рункул, хву?рункул, хво?рункул; хво?ріти, ?хорувати, хва?рать, х?ворувати, фо?ріти, хо?ріти.

Основу розглянутої народної медичної лексики становлять питомі слова: хво?роба, вес?нянки, ?опух, ?ґуля, мо?золь, прищ, лу?па, бо?родавка, ?нежить, ?воло, плак?сивці, без?соння, слі?пий, ?лисий, ?косий, кри?вий, ?вилікуватися, ок?лигати, ?вибити. Значною мірою представлені росіянізми, які найчастіше вживають паралельно з українськими відповідниками: боль?ний - х?ворий, бе?ременна - ва?гітна, ?шишка - ?ґуля, ца?рапіна - под?ряпина, ?пятна - п?лями. Спорадичними є болгаризми, сербізми, румунізми: ?редня, ?моша, г?рапав, сур. Поширеним є співіснування слов'янських і неслов'янських назв на позначення одного захворювання, патології тощо: ?рожа - бе?шиха, жов?туха - гепа?тит, су?хоти - туберку?льоз, гній?ник - абс?цес, ?вогник - ?герпес.

За належністю до певної термінології та сфери вживання серед розглянутих одиниць можна виділити: 1) загальновживані, з-поміж яких: а) такі, що зберігають літературне значення: ?воло, по?дагра; б) такі, що відрізняються від літературного значення повністю або частково: ци?роз, жов?туха, дядь?ки, шип, ?виливок; 2) власне-місцеві лексеми: зати?нака, кособ?линда; 3) власне-місцеві аналітичні назви: як не чи?ряк / то бо?лячка, всі хво?роби ?в'язнуть, та?кий / що всі боляч?ки ?липнуть; 4) діалектизми, спільні для досліджуваних та інших говірок: те?пун, буг?рі, с'л'і?пак, поче?суха.

Формування місцевої медичної і лікувально-магічної лексики відбулося за рахунок взаємодії таких номінативних одиниць: 1) слова, які споконвічно мають тільки медичне значення: на?рив, мо?золь, бо?родавка, сверб?лячка, ко?роста; 2) загальновживані лексеми, які перейшли в розряд медичної лексики внаслідок подібності за тією чи тією ознакою: с?винка, рак, пе?ньок, ?вугор, ?вітер; 3) загальновживані слова в медичному значенні: пшо?нина, ?соняшники, ор?ли, жов?тяк, с?тержень; 4) назви органів, частини тіла, які перенесені на захворювання: миг?далини, ?кишка.

Третій розділ “Словотвір однокомпонентних похідних одиниць” присвячено дериваційному аналізові лексем, які утворені різними способами - морфологічним, лексико-семантичним, морфолого-синтаксичним. У межах морфологічного способу як основного виділено продуктивні, малопродуктивні, непродуктивні словотвірні типи (СТ), що об'єднують зумовлені морфонологічними явищами моделі. Також виявлено поодинокі утворення, які не належать до жодного з наявних в аналізованому матеріалі типів і переважно репрезентують архаїчні або специфічні для регіону явища. Від словотвірних засобів морфологічного словотворення значною мірою залежить акцентуаційні особливості дериватів.

Похідних лексем у формі іменників зафіксовано 1582 одиниці (46,11 %), дієслів - 920 (26,81 %), дієприкметників - 535 (15,58 %), прикметників - 365 (10,63 %), прислівників - 30 (0,87 %). Вони утворені переважно різновидами морфологічного способу, але наявні також морфолого-синтаксичні, лексико-семантичні похідні.

У досліджуваному матеріалі з-поміж різновидів морфологічного способу творення іменників використано: суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний, основоскладання, словоскладання. Суфіксальним способом від іменників, дієслів, прикметників утворено 1047 одиниць (86,67 %). Відсубстантивних суфіксальних дериватів 382 (36,48 %). Вони утворилися за двадцятьма дев'ятьма СТ, 39 одиничних. Найпродуктивніші такі форманти:

-к-а№ (загальне значення - особа жіночої статі відносно до особи чоловічої: ?бабичка < ?бабич, гіпер?тонічка < гіпер?тонік); -к-аІ (загальне значення - хвороба, її вияв, ознака: ?бубка < ?буба, я?душка < я?духа); -ик (-ік, -ник, -нік): (загальне значення - особа чоловічої статі за хронічною схильністю до захворювання, названого твірним словом: гаст?ритник < гаст?рит, ан?гінник < ан?гіна); -ниц-я (-ніц-а, -іц-а, -щиц-а)№ (загальне значення - особа жіночої статі відносно до особи чоловічої: же?лудочниця < же?лудочник, ?льогочниця < ?льогочник); -ниц-я (-ніц-а, -иц-я, -іц-я, -щиц-а)І (загальне значення - хвороба, її ознака, стан, патологічне утворення: ломо?тиця < ло?мота, кок?люшица < ?коклюш); -ит (-іт) (загальне значення - пов'язана із запальними процесами хвороба, назва якої мотивована назвою хворого органу, тканини: апенди?цит < а?пендикс, проста?тит < прос?тата).

Від дієслів за двадцятьма чотирма СТ утворилося 369 субстантивів, 29 дериватів з одиничними суфіксами (38,01 %). Найпродуктивніші такі форманти: -анн-я (-янн-я, -енн-я, -інн-я) (загальне значення - абстрактна опредметнена дія: накуль?говування < накуль?говувати, підві?вання < підві?вати); -ш№ (загальне значення - хвороба, хворобливий стан, патологія: п?робив < про?бити, о?тьок < отек?ти); -к-а (-ачк-а, -ячк-а) (загальне значення - хвороба, патологія, травма: чу?хачка < ?чухати, рі?зачка < ?різати).

Від прикметників за двадцятьма СТ утворилося 229 іменників, 12 одиничних утворень. Це становить 23,01 % від усіх суфіксальних одиниць. Найпродуктивніший формант -ість (-ость) (загальне значення - хвороба, патологія, хворобливий вияв, що характеризується якістю, названою твірним словом: прі?пухлость < прі?пухлий, по?дутость < по?дутий).

Префіксально-суфіксальним способом утворено 20 дериватів з варіантами (1,37 %): під?кожник < ?кожа, підно?готниця < ?ніготь. Складних іменників зафіксовано 58 (3,72 %). З них чистим складанням утворилося 6 дериватів і 1 фонетичний варіант (0,47 %): ?баба-пови?туха, ?баба-шеп?туха; складносуфіксальним способом - 51 дериват з варіантами (3,25 %): білок?ров'є < ?біла кров, по?ри?кожа < по?роти ?кожу. 49 дериватів з варіантами (3,15 %) утворено флективним способом: пов?реда < повре?дити, ж?жога < жжи?гати.

Не відзначаються активністю префіксальний спосіб (7 дериватів; 0,44 %): не?сила < ?сила, нєжи?лєц < жи?лєц; усічення з суфіксацією (23 деривати з варіантами; 1,45 %): токси?коша < токсико?ман, галю?ни < галюци?нація; усічення (3 деривата й 1 варіант; 0,25 %): ?ревма < ревма?тизм, нарк < нарко?ман.

Морфолого-синтаксичним способом утворено 314 похідних та їхніх варіантів (20,48 %): кисло?ока, гнило?зубий; лексико-семантичним - 106 (6,77 %): ?вітер, ?горло.

У досліджуваному матеріалі зафіксовано 920 похідних дієслів. Вони утворені префіксальним, постфіксальним, суфіксальним, префіксально-суфіксальним, префіксально-постфіксальним, префіксально-суфіксально-постфіксальним, суфіксально-постфіксальним способами.

За допомогою префіксів за чотирма СТ виникло 461 дієслово з варіантами (50,11 %). Найпродуктивніші такі: з- (зі-, зо-, із-, с-): ізли?зати < ли?зати, спузи?ритися < пузи?ритися; по-: понапу?хати < напу?хати, пошраму?вати < шраму?вати; за-: заки?піти < ки?піти, за?дерти < ?дерти, о- (об-, обі-, обо-): озі?вати < зі?вати, оп?ріти < п?ріти.

Постфіксальним способом утворено 291 дериват з варіантами (31,63 %): під?битись < під?бити, затяг?тися < затяг?ти; суфіксальним - 151 (16,41 %): ко?ростити < ко?роста, т?ріснути < т?ріскати, при?щавіти < при?щавий, бу?хикати < бу?хи. Твірні - іменники, дієслова, прикметники, вигуки, звуконаслідувальні слова.

Префіксально-суфіксальних дієслів у місцевому матеріалі 55 (5,97 %): приба?лакувати < ба?лакати, зг?лазити < глаз, обезп?лодніти < п?лідний. Вони мотивовані дієсловами, іменниками, прикметниками. Префіксально-постфіксальних - 17 одиниць (1,84 %): ско?роститись < ко?ростити, розбо?літися < бо?літи; префіксально-суфіксально-постфіксальних - 9 (0,97 %): оклей?матися < клей?мати, ска?пуспитися < ка?пуста; суфіксально-постфіксальних - 4 (0,43 %): не?тямитися < не?тяма, нездо?ровиться < нез?доровий.

Досить поширеними є дієприкметникові форми - 535 похідних, з яких 208 активних (36,63 %), що утворилися за чотирма СТ, 2 одиничні деривати: незду?жалий < нез?дужати, за?кисший < за?киснути; 339 пасивних (63,37 %), утворених за чотирма СТ: спро?зорений < спро?зорити, за?лежаний < за?лежати. У системі активних дієприкметників найпродуктивніший формант

-л-ий. Серед пасивних - -ен-ий (-єн-ий, -енн-ий, -онн-ий), -н-ий.

На позначення різних ознак уживають 365 похідних прикметників. Вони утворені такими способами: суфіксальним, основоскладанням, префіксальним, префіксально-суфіксальним.

Суфіксальним способом виникло 259 ад'єктивів від іменників, прикметників, дієслів. З них відсубстантивних - 180 дериватів, які утворені за дванадцятьма СТ; 1 похідний одиничний. Найпродуктивніші такі форманти:

-н-ий (-ен-ий, -єнн-ий, -ен): при?чинний < при?чина, маґад?зульний < маґад?зуля;

-уват-ий (-юват-ий): хворяку?ватий < хво?ряк, чиряку?ватий < чи?ряк. Відад'єктивних - 40 (10,95 %). Майже всі вони утворені за п'ятьма СТ, 6 дериватів поодинокі. Найпродуктивніші форманти -уват-ий (-юват-ий): ?хоруватий < ?хорий, муру?ватий < ?мурий; -еньк-ий: кво?ленький < к?волий, хир?ненький < ?хирний. Від дієслів за шістьма СТ утворилося 38 похідних, 3 одиничні. Найчастіше вживаються форманти -ав-ий (-яв-ий): шеке?рявий < шеке?ряти, куль?гавий < куль?гати; -лив-ий: у?разливий < у?разити, у?рочливий < урек?ти; -н-ий: ?видужний < ?видужати, про?тяжний < протяг?ти.

У досліджуваному матеріалі виявлено 78 складних прикметників (21,36 %). 76 дериватів утворено за допомогою шести СТ підрядним основоскладанням: карна?вухий, малок?рівний; 2 - із сурядним: ?білий-?білий, б?лідо-про?зорий.

Унаслідок префіксації виникло 24 деривати з варіантами (6,57 %), які утворилися за трьома СТ. Найпродуктивніший префікс не- (нє-): нез?рячий < з?рячий, не?годний < ?годний.

Префіксально-суфіксальним способом утворено 5 похідних (1,36 %): без?пам'ятний < ?пам'ять, бе?зумний < ум.

У місцевих говірках зафіксовано 30 похідних адвербіумів. Суфіксальних утворень - 25 з варіантами (83,33 %). З них 21 з варіантами (70 %) утворено від прикметників: ?вадко < вад?кий, ?ліпше < ?ліпший; 4 - від прислівників: важку?вато < ?важко, ?гіренько < ?гірко. Префіксальні похідні походять від прислівників, їх 4 (13,33 %): не?важно < ?важно, не?добре < ?добре. Префіксально-суфіксальним способом утворено 1 прислівник (3,33 %) від прикметника: по-?женскі < ?женскій.

Загалом словотвірні особливості народної медичної лексики Кіровоградщини відбивають основні властивості дериваційної системи української мови, виявляючи часткові специфічні риси у використанні деяких формантів або у продуктивності окремих способів і засобів.

Основні результати дослідження узагальнено у висновках.

Говірки Середнього Дніпро-Бузького межиріччя як відносно самостійна система формувалися протягом останніх 200 - 250 років унаслідок інтенсивного змішування і злиття різнодіалектних елементів на основі південно-східних степових говорів. Певний поштовх цьому процесу дала в середині ХVІІІ ст. Нова Сербія, яка сприяла активному заселенню краю носіями різних мов і діалектів. Великий вплив на розвиток говірок Кіровоградщини мали українська та російська літературні мови. Накопичивши значну етномовну інформацію за період свого розвитку, говірки цього регіону продовжують залишатися недостатньо вивченими.

Неоднорідність складу народної медичної лексики з погляду її походження відбиває тривалий процес розвитку системи місцевих говірок. Назви хвороб, хворобливих станів, патологій тощо є давнім шаром лексики, у якій відбилася історія й культура українського народу, зокрема язичницькі вірування, пов'язані з наговорами, забобонами, замовляннями тощо. Дослідники лексики народної медицини й лікувальної магії пропонували різні її класифікації, які нами було доповнено й доопрацьовано відповідно до логічного сприйняття та особливостей місцевого матеріалу.

Назви народної медицини й лікувальної магії Середнього Дніпро-Бузького межиріччя станолять загалом сформовану лексико-семантичну мікросистему. У її складі виявлено 7 415 різноструктурних одиниць, які утворюють 36 ЛСГ, об'єднаних на основі спільної семантики та протиставлених за низкою диференційних ознак. У межах окремих груп налічується від двох до сімдесяти семи підгруп, що свідчить про різний ступінь їх функціонального навантаження в суспільному спілкуванні. Наслідком цього є і те, що в переважній більшості певну хворобу, патологію, перенесення захворювання тощо виражають декілька репрезентантів, кількість яких коливається від двох до майже півтори сотні. На позначення кожного поняття в говірках Кіровоградщини вживають лексеми, їхні варіанти, аугментативи, демінутиви, словосполучення, фразеологізми, еквіваленти слова, описові конструкції. Морфологічна неоформленість багатьох таких одиниць, розгалужена система синонімічних позначень тих самих предметів, явищ, процесів та ознак, співіснування слов'янських і неслов'янських назв хвороб, патологій тощо пов'язано з неузуальним характером місцевої лексики народної медицини і лікувальної магії та її спонтанним розвитком в умовах різноманітних міждіалектних взаємозв'язків на території сучасної Кіровоградщини.

Ознакою розвитку назв народної медицини й лікувальної магії як специфічної лексико-семантичної системи є взаємодія різних типів номінативних одиниць, з-поміж яких виявлено: 1) споконвічно медичні слова, до яких належать терміни тільки з медичним значенням: ли?шай, пра?вець; 2) загальновживані слова, які в процесі розвитку внаслідок подібності за якоюсь ознакою набули медичного значення: ?волос, яч?мінь; 3) загальновживані слова в медичному значенні: г?речка, ?цукор; 4) назви органів, частин тіла, які дали назву захворюванню: ?кістка, ?залози.

Складні суспільно-політичні та природні умови, різномовні джерела формування лексики народної медицини й лікувальної магії спричинилися до функціонування в Середньому Дніпро-Бузькому межиріччі, крім українських за походженням одиниць, значної кількості росіянізмів з найрізноманітнішими варіантами, меншої частини болгаризмів, румунізмів, сербізмів тощо.

Значна кількість лексем й аналітичних одиниць, характерних для народної медичної лексики та фразеології Кіровоградщини, функціонує в літературній мові. У місцевих говірках вони вживаються як зі значенням, характерним для літературної мови (хво?роба, рак, епі?демія); так і з відмінним (бі?да, ва?рений, буксу?вати). Взаємодія між лексичними одиницями зазначених форм української мови характеризується поступовим звуженням функцій і частковим переходом у пасивний запас окремих діалектизмів, розширенням впливу традиційної термінології.

Певна кількість лексем, еквівалентів слів, фразеологічних одиниць, які функціонують у місцевих говірках, зафіксована і в інших регіонах. Там вони можуть уживатися як з такими же значеннями (коно?патий, ор?ли, у поло?жен'ійі), так і з іншими (ґер?лиґа, крас?няк, слі?па ?кишка). Такий зв'язок лексики народної медицини й лікувальної магії досліджуваного регіону з аналогічними назвами старожитніх територій свідчить про причетність населення Кіровоградщини до спільної історії й культури давніх українців.

Похідні одиниці у формі іменників, дієслів, дієприкметників, прикметників, прислівників утворені переважно різновидами морфологічного способу, але наявні морфолого-синтаксичні та лексико-семантичні деривати.

З огляду на особливість вираження основних медичних понять, які стосуються людини, її стану, засобів лікування тощо, у системі однокомпонентних утворень переважають іменники та дієслова з дієприкметниками, які становлять понад 91 % таких одиниць.

Із різновидів найпродуктивнішого морфологічного способу творення іменників використано суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний, основоскладання, словоскладання, перший з яких виявляє найвищу продуктивність - 1047 одиниць (86,67 %). Основна їхня частина утворена за продуктивними в українській мові типами й моделями, зокрема із суфіксами -к-а, -ик, -ниц-я, -ість. Ті деривати, які виникли поза СТ, часто виявляють архаїчні або вузько локальні ознаки української дериваційної системи: щи?пиця < щи?пати, па?дуча < ?падати.

Відносно продуктивно творяться іменники в системі народної медичної лексики морфолого-синтаксичним і лексико-семантичним способами, які ґрунтуються на граматичній або семантичній трансформації готових одиниць. Твірними для афіксальних і складних іменників є субстантивні, ад'єктивні, дієслівні основи, а для семантично або граматично трансформованих утворень - відповідні слова.

У досліджуваному матеріалі зафіксовано 920 дієслів, похідних від субстантивних, ад'єктивних, вербальних і вигукових основ. Вони утворені найпоширенішими в системі цієї частини мови морфологічними способами: префіксальним, постфіксальним, суфіксальним, префіксально-суфіксальним, префіксально-постфіксальним, префіксально-суфіксально-постфіксальним, суфіксально-постфіксальним. Особливістю розгляданих дієслів є те, що в них переважає префіксальний словотвір. Досить активним є постфіксальне (менше третини) і суфіксальне (понад 16 %) словотворення дієслів з медичним значенням. Загалом у системі дієслівного словотвору реалізується 33 дериваційні типи, з яких найпродуктивнішими є ті, що містять префікси з-, по-, за-, о-, ви-; постфікс -ся; форманти -и-ти, ка-ти.

Помітне місце в системі похідних слів посідають дієприкметники.

З-поміж них майже дві третини становлять пасивні форми (зокрема і кілька на -но, -то), що є ознакою вищої продуктивності в українській мові відповідних форм, і понад третину активні дієприкметники.

...