Композиційно-мовленнєві засоби вираження інших світів в англомовному науково-фантастичному тексті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені І.І.МЕЧНИКОВА

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Композиційно-мовленнєві засоби вираження інших світів в англомовному науково-фантастичному тексті

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Олейнікова ГАЛИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

Одеса - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова

Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

КОЛЕГАЄВА Ірина Михайлівна,

Одеський національний університет імені І.І.Мечникова,

завідувач кафедри лексикології та стилістики англійської мови.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор,

Левицький Андрій Едуардович,

Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

професор кафедри теорії та практики перекладу англійської мови;

кандидат філологічних наук, професор,

Булатецька Людмила Іванівна

Волинський національний університет імені Лесі Українки,

завідувач кафедри англійської філології.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Рефероване дослідження присвячено вивченню анголомовних науково-фантастичних творів як різновидів масової літератури розважального характеру. Атрактивним фактором аналізованих текстів послугувала їх здатність привернути увагу читача, зацікавити його динамічним сюжетом, драматизмом міжперсональних колізій і конфліктів та насамперед - контрфактичністю відображеного універсуму, витлумаченого як відбиття простору, часу й персонажів, суперечних об'єктивним законам побудови й функціонування живої та неживої матерії. У філософському вимірі це відображення не “світу речей, у якому існують всі матеріальні предмети, але світу ідей, у якому існують Пегас, круглий квадрат, єдинорог” (Рудньов, 1997).

Ключовим моментом у конструюванні зображеного світу наукової фантастики є зміна, відхилення від наївно-наукової картини світу, якою володіє пересічний носій мови, тієї картини світу, згідно з якою буття та діяльність людини в часі і просторі обмежено непорушними закономірностями всесвіту. Науково-фантастична література (НФЛ) пропонує читачу світ, де, по-перше, ці обмеження переборено, а по-друге, пояснено причини, через які це «стало можливим». Аргументовану, пояснену контрфактичність, ірреальність відображеного світу можна вважати жанровим стандартом наукової фантастики, який становить основу наративної компетенції. О.Селіванова, характеризуючи висунуту А.Ґреймасом та Ж.Курте теорію, вважає, що «наративна компетенція слугує знаряддям ефективного й оптимального розуміння текстової інформації, оскільки читач оперує стандартами та стереотипними структурами, що відбивають функції твору, його сюжетний розвиток».

Актуальність дисертаційного дослідження визначається його належністю до антропоцентричної парадигми сучасних напрямів лінгвокогнітивного й жанрово-прагматичного вивчення художнього тексту, у нашому випадку - тексту, адресованого масовому читачеві.

Семантико-когнітивна скерованість роботи зумовила виокремлення тричастинної моделі відображених інших світів: простір, час, персонаж. Лінгвістичний компонент дослідження експліковано в описі англомовних засобів утілення зазначеної когнітивної моделі в аналізованих текстах. Жанрово-прагматичний аспект дисертаційної роботи зумовлено вибором текстів одного жанру - наукової фантастики та поясненням їхньої лінгвальної та структурної специфіки через належність до масової літератури й, отже, через притаманний їм розважальний характер.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах міжкафедральної наукової теми «Когнітивносеміотичне дослідження англійської мови й мовлення» (номер державної реєстрації 01074010629), що розроблюється на факультеті романо-германської філології Одеського національного університету імені І.І.Мечникова.

Мета дослідження полягає в конструюванні когнітивно-семантичної моделі відображеного в науково-фантастичній літературі художнього універсуму й виявленні композиційно-мовленнєвих засобів його вербалізації в англомовних текстах цього жанру. Для досягнення оставленої мети розв'язано такі конкретні завдання:

· розглянуто становлення науково-фантастичного жанру та його співвіднесення з теорією можливих світів;

· виявлено структурування науково-фантастичного тексту (НФТ) як засобу відображення контрфактичного світу;

· розроблено, описано й верифіковано гіпотезу про принцип зсуву як основоположний спосіб очуднення (термін В.Шкловського) відображеного у науковій фантастиці світу;

· з'ясовано семантичні параметри очуднення просторової, темпоральної та персонажної цілісності відображених інших світів;

· проаналізовано англомовні засоби очуднення відображених у НФТ місця, часу й актантів;

· висвітлено прагматично зумовлену позиційну, структурну й функціональну специфіку елементів очуднення в цілому завершеному тексті науково-фантастичного жанру.

Об'єктом дослідження виступає контрфактичний, ірреальний світ, відображений в англомовній прозі наукової фантастики.

Предметом дослідження обрано композиційно-мовленнєві засоби втілення інших світів у науково-фантастичному тексті.

Джерельну базу роботи становить вибірка з 20 цілих завершених англомовних текстів жанру наукової фантастики (загальним обсягом 1663 сторінки), створених наприкінці ХІХ - протягом ХХ ст. Вибірка містить 8 романів і 12 оповідань британських та американських авторів. Проаналізовані тексти однаковою мірою представляють власне-авторську й передоручену оповідь.

Для досягнення поставленої мети використано загальнонаукові методи, зокрема метод спостереження над текстовим матеріалом, його аналіз та індуктивне узагальнення в цілісну теоретичну концепцію структурування відображеного іншосвіття, підкореного єдиному принципу очуднення простору, часу й актантів, принципу зсуву. Використання дедуктивного методу дало змогу з огляду на загальну теорію можливих світів запропонувати конкретну текстову модель інших світів, базовану на розширенні когнітивного припущення щодо ймовірності подій, які ще не відбулися, але нібито можуть відбутися в майбутньому. Також використано метод кількісного аналізу, зокрема при аналізі композиційно-мовленнєвої структурації тексту та його членування на типи викладу. Серед спеціальних лінгвістичних методів застосовано насамперед контекстуальний аналіз, що уможливив виокремлення текстових фрагментів, у межах яких реалізовано прийом очуднення відображеного часу, простору, персонажів. Результати контекстуального аналізу надалі було піддано інтерпретації й дескрипції. Функціонально-стильовий аналіз уможливив опис жанрової специфіки науково-фантастичних текстів як творів масової розважальної літератури.

Наукову новизну дисертаційного дослідження визначає когнітивно-семантичний підхід до корпусу науково-фантастичних творів, розглянутих як текстове вербальне втілення фантазійно сконструйованого світу. У роботі вперше:

- запропоновано тлумачення відображених інших світів як взаємодетермінованої єдності очуднених простору, часу й актантів;

- виокремлено й обгруновано провідний принцип очуднення - принцип зсуву просторово-часових координат інших світів вдалину від звичної локації комунікантів (від Землі, від дійсності);

- проаналізовано механізм розширення кола актантів за рахунок уналежнення до нього тілесно й ментально паранормальних істот;

- схарактеризовано роль мови як об'єкта рефлексії й засобу відображення інших світів;

- аргументовано провідну роль прагматичної скерованості у формально-смисловому структуруванні тексту англомовної наукової фантастики.

Теоретичне значення дисертації полягає в її певному внеску в когнітивну семантику тексту й жанрологію, визначеному запропонованим, описаним та верифікованим жанроводетермінованим тлумаченням очуднення відображеного світу. Крім того, доповнено прагмалінгвістичну теорію цілого тексту через уточнення структурних і лінгвальних параметрів англомовного НФТ, адресованого масовому читачеві.

Практичну цінність роботи визначає можливість використання її фактичних матеріалів, спостережень та узагальнень, а також розробленої моделі у практиці викладання теоретичних дисциплін «Стилістика англійської мови», «Лексикологія англійської мови», «Лінгвістика тексту», на практичних і семінарських заняттях з інтерпретації тексту, під час написання дипломних і магістерських робіт.

Апробацію результатів дисертації здійснено на засіданнях кафедри англійської філології Ізмаїльського державного гуманітарного університету (1999-2008), а також кафедри лексикології та стилістики англійської мови Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (2006-2009). Основні положення дисертації виголошено на міжнародних наукових конференціях “Іноземна філологія на межі тисячоліть” (Харків, 2000), “Сучасні технології професійної підготовки вчителів іноземних мов” (Ізмаїл, 2002, 2003, 2005, 2009), “Актуальні дослідження іноземних мов і літератур” (Донецьк, 2003), “Функциональная лингвистика” (Ялта, 2001-2004).

Основні результати дисертаційного дослідження відображено в 15 публікаціях, з яких 9 тез конференцій і 6 наукових статей, надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається зі списку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури (253 позиції, з них 43 іноземними мовами), списку використаних довідкових джерел (11 позицій), списку аналізованих текстів (20 позицій) та додатків, представлених чотирма таблицями.

Загальний обсяг роботи становить 196 сторінок, з них 167 сторінок основного тексту, який містить 4 схеми, 5 рисунків і 6 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано вибір теми дисертаційного дослідження, обгрунтовано її актуальність, деталізовано мету, завдання й методи роботи, розкрито її предмет та об'єкт, висвітлено наукову новизну, практичне й теоретичне значення. жанр відображення світ контрфактичний

Розділ І «Науково-фантастичний текст як об'єкт лінгвістичного дослідження» присвячено огляду мовознавчих аспектів аналізу зазначеного літературного жанру. У роботі спираємося на тлумачення наукової фантастики (science fiction) як жанрового різновиду літератури, що відбиває особливий тип художнього мислення й виконує функцію художнього відображення реальності (fiction) на основі науково-технічно зумовленої трансформації емпіричного світу (science). Вважаємо, що фантастичність (і наукова в тому числі) такої літератури - це особлива тематична фабульна і хронотопна спільність, очуднення низки словесних художніх текстів. Прийом «когнітивного очуднення» разом із критичним осмисленням дійсності є основоположним у методології наукової фантастики. Поставлені у роботі завдання передбачають, по-перше, з'ясування загальних закономірностей такого когнітивного очуднення та, по-друге, спробу змоделювати певний концептуальний стандарт відображеного світу наукової фантастики як свідомо нереального, але правдоподібного.

Спираючись на теорію можливих світів (Н.Арутюнова, О.Бабушкин, Г.Лейбниць, О.Падучева Ю.Степанов, Я.Хінтікка), можна виокремити найважливішу особливість, притаманну саме науковій фантастиці: це обов'язкова наявність контрфактичного, чи «іншого», вигаданого світу. Оперуючи термінами семіології, це наявність означального за відсутності позначуваного поза контрфактичним світом - «відсутня парадигма». При цьому, на думку Цв. Тодорова й А.Фаулера, літературний прийом сприйняття контрфактичного світу як реального треба вважати критерієм «чистого» жанру фантастики.

За О.Воробйовою, художній текст становить “зі- та протиставлення різних кутів зору, реалізованих автором, оповідачем, персонажами й об'єднаних в «інтегрований ментальний простір»”. На думку В.Кухаренко, художній текст є “поліфонічною структурою, яка містить декілька голосів, планів .., відмінних у функціональному, тематичному та мовному відношеннях, це різні типи викладу”.

Відображення фантастичних подій може відбуватися як з позиції авторського всезнання, тобто у формі об'єктивованої оповіді, так і з позиції власне учасника, у формі суб'єктивованої оповіді. Обидва типи текстів представлені в аналізованій вибірці однаковою кількістю.

Аналіз творів вибірки показав, що облігаторними типами викладу в обох різновидах науково-фантастичної (НФ) прози виступають авторське мовлення (мовлення оповідача) та діалогічне мовлення, наявні в кожному науково-фантастичному творі. Внутрішнє мовлення й невласне-пряме мовлення в науково-фантастичних текстах вважаємо факультативними типами викладу. Як відомо, вони не беруть участі в динамічному русі сюжету, що і пояснює їх нечастотне використання у розважальній, а отже, й сюжетно динамічній прозі, для якої не характерне глибоке розкриття психологічного та емоційного стану дійових осіб твору.

Масова адресованість науково-фантастичної літератури також впливає і на представленість композиційно-мовленнєвих форм у таких текстах. Вивчення комунікативно-мовленнєвого членування науково-фантастичних текстів засвідчує надто незбалансовану картину кількісних показників. Домінування розповіді (88.9%) над описом (9%) та майже повну відсутність розміркувань (1.9%) спостерігаємо у творах аналізованого жанру, де динамічний розвиток сюжету й розважальна скерованість усього твору диктують свої вимоги до композиційно-мовленнєвої структурації тексту відповідного жанрового типу.

Запропонована у роботі гіпотеза полягає в тому, що жанрова специфіка науково-фантастичних творів детермінує не лише типи викладу і членування цілого тексту, а й побудову відображеного у них світу та засоби його вербалізації. Це виявляється в типологічних особливостях конструювання та вербалізації всіх трьох основних складників будь-якого художнього тексту: часу, місця, персонажів.

Виконане дослідження дало підстави виокремити єдину когнітивну модель конструювання контрфактичної реальності. Модель має тричастинну структуру, до якої входять жанрово-типологічно спільні засоби очуднення: 1) місця; 2) часу; 3) актантів науково-фантастичних творів. Усі вони підлягають домінувальному принципові «зсуву».

Зсув передбачає відхід від реальних, просторово-темпоральних координат удалину від часу створення тексту, вдалину від Землі. Також зсув передбачає розширення кола актантів за рахунок уналежнення до нього персонажів, які так чи інакше відрізняються від людей.

Унаслідок зсуву бодай одного з наведених трьох складників (час, місце, актант) уся комбінація починає функціонувати як контрфактична. Аргументованість контрфактичності відображеного світу - це специфічна риса наукової фантастики, яка відрізняє її від казки, притчи, фентезі, магічного реалізму та інших жанрових варіацій художньої літератури, де в той чи інший спосіб описують нереальну реальність.

Розділ ІІ «Простір як компонент інших світів» присвячено аналізу використання зсуву просторових координат удалину від звичної локації людей. Місце нарації і місце фабульних подій науково-фантастичної літератури найчастіше віддалені від планети Земля до космічного простору та від поверхні землі вгору чи вглиб (під землю або під воду). Перший вид просторового зсуву називаємо планетарно-космічним, другий - надземно-підземним/підводним.

Описані в науковій фантастиці події нерідко відбуваються в далечині від Землі, в інших галактиках, на інших планетах. Просторові масштаби при цьому тяжіють до гіпертрофованості: віддаленість від Землі вимірюється тисячами світових років, побудова соціальних систем дорівнюється до планетарних систем, межі відображеного світу збігаються з людським всесвітом. Планетарний устрій зміщеного, віддаленого від Землі простору автори науково-фантастичних творів відображують як дивовижне, чуже, незвичайне, суперечливе сьогоденній картині світу. Можливий також і зсув убік від поверхні землі як нормативної точки відліку. Значне віддалення людини від поверхні землі вглиб або вгору порушує її звичне оточення, створює атмосферу химерності, психологічного дискомфорту від ворожості й небезпечності чужого для неї середовища.

Крім планетарно-космічного та надземно-підземного зсуву контрфактичного простору у відображеному світі наукової фантастики, виокремлюємо ще один прийом очуднення - зсув опозиції між відкритим і закритим простором.

Відмітною рисою закритого простору виступає розташування суб'єкта перцепції всередині даної обмеженої (вертикально й горизонтально) ділянки цього простору. Маркерами меж слугують: room, within its wall, enclosed structure, ceiling, roof, dome ,cubicle, corridor тощо. Традиційно закритий простір мислиться як набагато менший за своїм обсягом, ніж відкритий.

У науково-фантастичній літературі закритий простір збільшується до розмірів відкритого, йому приписуються й характеристики останнього (наприклад, власні погодні умови): They entered a large forward room with the ceiling a hundred feet high it was enormous. Looking up they saw a lazy mist or fog. “That's a cloud, the room is so big it has its own weather. It rains here sometimes”.

У цілому експансія закритого простору є виявом загальної тенденції конструювання уявлюваної реальності науково-фантастичних текстів у гіпертрофованих розмірах.

Для створення відповідного ефекту читачеві повідомляються точні цифрові параметри відображених предметів та їх оточення. Проте ці цифри позамежно великі, й важливими стають не конкретні числа, а використання цифр як таких. Гігантизм споруд також маркується описово за допомогою відповідних лексем vast, huge, colossal, tremendous, immense, big, great, hypertrophied,enormous.

Моделюючи контрфактичний світ наукової фантастики, автори творів цього жанру у більшому чи меншому ступені порушують стандарти, настанови, закони, згідно з якими впорядкований і функціонує реальний світ, що оточує людей (у т.ч.читачів) і відбивається в загальнокультурній картині світу людства: непроникні площини виявляються проникними, фізичне тіло з'являється з порожнечі і зникає в порожнечу, рослини набувають здатності довільно пересуватися в просторі. У зв'язку з цим треба пам'ятати, що порушення стандартів, відхилення від норми можливе лише на фоні існування стандартів як таких. Тому, описуючи простір іншосвіття, письменники-фантасти так часто й охоче зіставляють його з простором Землі.

Когнітивна процедура зіставлення чужого зі своїм виражається порівняльними конструкціями, що акцентують на схожості/відмінності чужого світу із земним: the same irradiation as Earth, it was smaller, the air thinner and drier, colors richer, shadows deeper, pressure slightly more than Earth, gravity a lot more than Earth; it looked like earth-moving machinery. Використання порівнянь із земними феноменами у КМФ «опис» є жанрововідмітною характеристикою наукової фантастики.

Контрфактичний світ, що оточує героїв, містить артефакти, створені з незвичних, неординарних чи неіснуючих матеріалів. До відповідної тематичної групи уналежнюємо одиниці ebony, ivory, rock crystal на позначення конструкційних матеріалів (з них зроблено машину часу), porcelain - на позначення будівельних матеріалів (з порцеляни споруджено величезний палац). До групи входять і неіснуючі у мові назви та номінації матеріалів з неіснуючими характеристиками: plasteel (plastic+steel); antigravity metal; hard and dry plastic which had an appearance of water endlessly flowing.

Проаналізована підбірка оповідань засвідчила, що всі ініціальні фрагменти тексту сигналізують читачеві про дивовижність, незвичайність світу і подій, про які розповідатиметься. В першому реченні, абзаці чи ж на першій сторінці міститься вказівка на позаземне місцезнаходження персонажів: Space was black (Asimov); From Earth we would have been in the constelation Lupus. But Earth was 278 light-years remote (Anderson). Засобом очуднення також слугує згадка про контакт із жителями інших планет або із землянами з неймовірно віддаленого майбутнього: The Voltusian was a small, withered humanoid, he gestured to me with one of his crooked arms (Silverberg). Залучення чужорідних персонажів до «повсякденного світу» героїв науково-фантастичних оповідань відразу ж забарвлює і власне цей світ у чужинські, химерні тони, відсуває його вдалину від світу реального.

Контрфактичність відображуваного в оповіданні світу відзначається із самого початку розгортання текстових подій. Імовірно, саме невеликі розміри оповідання змушують автора маркувати жанрову специфіку твору щонайперше. Розважальна скерованість науково-фантастичної прози передбачає залучення читача до незвичайного світу, населеного незвичайними мешканцями, які вирішують незвичайні проблеми. Така незвичайність є головною умовою збудження читацького інтересу до науково-фантастичної прози будь-якого формату. Але якщо межі роману дають змогу авторові виявити контрфактичність іншосвіття у спокійнішій або динамічнішій манері, то межі оповідання вимогливіші, вони диктують прискорений темп розгортання подій, швидке включення читача до канви екзотичної фабули, до зсунутих координат ірреальної реальності.

У розділі ІІІ «Час як компонент інших світів» досліджено проблему темпорального зсуву у відображенні інших світів в англомовних науково-фантастичних творах. Темпоральний зсув есплікується двома різними, хоч часто й неподільними феноменами, де перший стосується зсуву наративної перспективи, другий - довільного переміщення в часі.

Зсув наративної перспективи - це зміщення часу нарації у майбутнє, при якому тими чи іншими композиційно-мовленнєвими засобами читачеві дають зрозуміти, що розповідь про події відбувається не в той історичний відрізок часу, коли написано твір і коли живе читач, а у віддаленішому майбутньому.

З позиції суб'єкта пізнання, минуле заповнено подіями, що вже відбулися, теперішнє - подіями, що відбуваються на цей момент, майбутнє ж - це події, що ще не відбулися, це ще не існуючі ситуації, це галузь припущень. Наукова фантастика значно розширює межі цих припущень. Футуральність стартової точки оповіді надає письменнику-фантасту необмежену свободу вимислу при конструюванні уявлюваного світу. Точні цифри такого темпорального зсуву не дуже важливі: це можуть бути мільйони чи сотні тисяч років. Важливим є сам факт дистанціювання нарації.

Описувані у науково-фантастичній літературі події часто не лише ніколи не відбувалися, але, найголовніше, взагалі неможливі в сучасній науковій картині світу. Так, наприклад, довільні переміщення в часі вперед і/або назад (у майбутнє і/або в минуле) - це плід уяви письменників-фантастів, і читач твору, в якому описано подібні мандрівки, обов'язково сприйматиме їх як сигнал контрфактичності, ірреальності описуваного світу.

У більшості випадків переміщення в часі має петлеподібний контур, тобто «відлітаючи» до майбутнього чи минулого, персонаж насамкінець повертається в теперішнє, щоб розповісти про свої мандрівки, пригоди (часто небезпечні), пережиті в іншому часі.

Можливість переміститися в часі для усунення чи виправлення певної ситуації широко використовується в сюжетопобудові науково-фантастичних творів: персонажі уникають смертельної небезпеки через втечу, але не в просторі, а в часі, переміщуючися в той час, де вже/ще немає джерела загрози (“The Time Machine”), персонаж повертається у власне минуле, аби владнати фінансові й особисті проблеми (“The Door into Summer”). Пересування в часі у межах контрфактичної реальності виступає засобом вирішення конфлікту.

Розповідаючи про контрфактичне переміщення героїв у часі, автори оперують лексикою на позначення руху в просторі: to move, to go, to travel, to start, to stop, to arrive, to fly, to put on pace. Ізоморфізм зображеного часу й простору в контрфактичному світі НФ спостерігаємо також у наступному. Переміщення в часі перцептивно сприймається подібно до переміщення в просторі. З рухом експерієнцера в просторі змінюються картинки за вікном його транспортного засобу. Уявлюване пересування в часі також може сприйматися експерієнцером як стрімко змінювані навколо нього картинки, але в цьому випадку немає почерговості різноманітних локусів, а є почерговість різноманітних станів того самого локуса в різний час його існування: I saw trees growing and changing now brown, now green, they grew, spread, shivered and passed away (Wells).

В цілому темпоральний вимір контрфактичної реальності науково-фантастичного світу, як і будь-який час, виявляється у двох іпостасях: в часі циклічному та в часі лінійному, або «історичному» (детальніше див. дисертаційне дослідження Ю.Обелець).

Найочевиднішим маркером лінійного часу виступає, безумовно, дата, яка може бути реалістичною (1970, 2043), футуристично ірреальною (802701 А.D.) й абсолютно фантастичною (12.069 Galactic Era). В будь-якому випадку магія чисел та точних даних зачаровує читача, «переконує» його у правдоподібності того, про що розповідають.

Опосередковані маркери інформують про час розгортання сюжету через відсилання до якоїсь події, особистості, деталі матеріальної культури тощо. Як і дати, ці маркери можуть бути реальними чи вигаданими. Пересунувшися на 60 млн років назад у минуле, персонаж описує місце перебування: «Christ isn't born yet, the Pyramids are still in the Earth» (Bradbery). Посилання на реальні чи фіктивні події, особистостей, артефакти створює часову рамку, окреслює переконливу псевдоісторичну перспективу, у яку вміщено контрфактичний світ роману.

Маркування циклічного часу - це локалізація подій, співвідносна з обертанням планети навколо своєї вісі (добовий діапазон: ранок-день-вечір-ніч) і навколо сонця (роковий діапазон: зима-весна-літо-осінь). Роковий цикл, крім того, членується на місяці, місяці - на тижні, тижні - на дні, дні - на години, години - на хвилини. Поза прив'язкою до календарної дати (число, місяць, рік) усі наведені маркери замкнені на внутрішному темпоральному універсумі зображеного світу.

Як зазначалося, ступінь припущення в науково-фантастичній літературі надзвичайно високий. Так, у циклічному зображеному часі припустимими виявляються реально неіснуючі місяці, пори року. Добові цикли зображених планет можуть бути більшими чи меншими від земних діб: The crisis came on a day in the spring month of Laab (Herbert); The star's period rotation was two minutes twenty-seven seconds (Niven).

Привертають увагу результати аналізу опосередкованих маркерів циклічного часу добового діапазону. Як відомо, згідно з традицією щоденна практика людського буття передбачає триразове харчування: вранці, в середині дня та ввечері. Неможливість визначення темпорального статусу прийому їжі (сніданок - ланч - обід/вечеря) свідчить про певне порушення добового циклу, тобто про чужинські й незвичні для людини обставини: Leny was cooking lunch or dinner - a meal, anyway. “Day or night, it just doesn't make any difference” - такою є ситуація в батискафі, глибоко під водою.

Контрфактичність зображеного світу відбивається в темпоральних сигналах добового діапазону дуже яскраво, коли розповідається про повсякденну поведінку актантів (їжа, випивка) з урахуванням того, що не всі актанти науково-фантастичного твору - люди, не заважаючи останнім включатися до усталеності добового проводження часу (drinking hour у барі, де обслуговують людей та інопланетян, двоголових і триногих лялькарів). Акцентуючи на відхиленні від темпорально фіксованих стандартів побутового існування людини, автори науково-фантастичних творів залучають ефективні засоби очуднення зображеного світу.

Четвертий розділ “Персонажі як компонент інших світів”. Відповідно до висунутої гіпотези, очуднення зображеного в науково-фантастичному тексті світу відбувається внаслідок зсуву, виявленого в експансії припустимого переліку сутностей, що функціонують як персонажі.

У персонажному зсуві точкою відліку є звичайна, нормальна людина, біологічна й психологічна сутність, яка підкорюється об'єктивним законам народження, життя, смерті та має визначений набір фізичних і ментальних можливостей. Відхилення від людських стандартів при створенні контрфактичних актантів може відбуватися через очуднення або тілесного компонента образу, або психічного компонента, або того й другого одночасно, причому химерність і незвичайність персонажів пояснюється послідовним ланцюжком певних логічних, псевдонаукових аргументів: еволюція в часі, інопланетне походження, підкореність певним трансформувальним процедурам.

Портретування зовнішності персонажів як прийом очуднення має певну градацію. За цим параметром (у спадному порядку) виокремлюємо чотири типи контрфактичних персонажів: 1) позатілесні, 2) не антропоморфні, 3) людиноподібні (гуманоїди) та 4) персонажі-люди. Позатілесний персонаж - це звичайно певний вищий розум, не наділений якоюсь плотською оболонкою, проте він здатний спілкуватися з іншими персонажами, він має психічну волю, він бере участь у сюжетних подіях. На підставі цих ознак уналежнюємо його до актантів науково-фантастичного твору навіть за умови його позатілесного існування.

Природно, що переважна більшість персонажів НФТ все ж має тілесну оболонку, більше чи менше схожу на людське тіло. Домінантним забарвленням портретів таких актантів слід визнати негативну оцінність, акцентування відштовхувальних рис зовнішності, а також ворожості, небезпечності їхньої поведінки. Персонажна структура творів цього жанру найчастіше будується на опозиції персонажів-людей і персонажів-не-людей. Конфліктність їхніх взаємовідносин - це універсальна для жанру пружина, що рухає розвиток сюжету від зав'язки до розв'язки.

Неантропоморфні актанти (рептилії, орнітоїди, флористичні об'єкти) в науково-фантастичному творі демонструють найвищий ступінь зсуву, віддалення від стандартів тілесного втілення, притаманних реалістичному зображенню людини-актанта. Наступний, дещо менший ступінь очуднення спостерігаємо у портретуванні людиноподібних актантів, або гуманоїдів. З метою драматизації конфлікту між людьми й інопланетянами автори науково-фантастичних творів відображують гуманоїдів як протидійну людині силу, втілену в людиноподібну тілесну оболонку. Незважаючи на певну схожість тілесної будови з людиною, цивілізацію гуманоїдів звичайно зображують як дуже далеку від людської.

Особливу групу контрфактичних актантів науково-фантастичних творів утворюють персонажі-люди. Паранормальні актанти-люди мешкають у віддаленому майбутньому на Землі (під землею) або на віддалених від Землі планетах. Часовий і просторовий зсув чи ж комбінація того й другого виправдовують еволюційні зміни в зовнішності й поведінці таких персонажів. Вони відрізняються пропорціями тіла, волосяним покривом, рисами обличчя, віковими параметрами.

Очуднення актантів за рахунок увиразнення їхньої зовнішньої відмінності від стандартного людського вигляду - найочевидніший прийом створення інших світів, ірреального універсуму, населеного химерними, ірреальними персонажами. Дивовижність і несхожість на звичайних людей може виникати не лише завдяки портретуванню їхньої нестандартної зовнішності, а й через приписування їм паранормальних здібностей, певних психо-ментальних характеристик, які відхиляються від реально можливих характеристик людини.

Портретування психо-ментальності персонажа як прийом очуднення також є явищем градуйованим. Його максимальний ступінь - це всесвітній масштаб можливостей позатілесних персонажів: вони владні зупинити час у всесвіті, змінити долі цивілізацій, їх креативна воля створює неіснуючі локуси (синя планета в оповіданні “Arena”) и неіснуючих актантів (фантоми людей і підводних тварин у романі “Sphere”).

Тілесно втілених актантів у науково-фантастичному тексті наділено параномальними здібностями іншого масштабу. Вони володіють пам'яттю предків і даром передбачення, вони звертаються до паранормальних засобів спілкування (телепатія, незвукове мовлення). Закони контрфактичної реальності припускають можливість комунікації між персонажами у вигляді обміну почуттями й думками, не оформленими у зовнішнє мовлення.

Звернімо увагу на те, що, зображуючи внутрішню ментальну взаємодію персонажів, автор не застосовує такого типу викладу, як внутрішнє мовлення. Він «виводить» обмін думками «назовні», відображуючи його як обмін цільнооформленими словесними репліками, які відповідають усім граматичним нормам літературної англійської мови: “Let us be friends” thought Decker (man). “You should not here come … But since you are here, you can never leave … You will die” said the humanoid thought.

Відмітимо наступну особливість прийому очуднення персонажів через відображення їхньої лінгво-ментальної діяльності: автори науково-фантастичних творів можуть коментувати еволютивні мовні зміни чи ілюструвати їх у діалогічному або авторському мовленні. Авторські коментарі варіюють від безпосередньої констатації простоти/складності чужої й чужинської мови (their language was excessively simple/ it was an extremely convoluted statement) до тонких мовних нюансувань (a pronominal object separated from the infinitive; new set of tenses to describe reflexive situations).

Ілюструючи еволюцію мови в часі, автори НФТ звертаються до створення псевдоісторизмів та псевдонеологізмів. Так, до розряду застарілих слів уналежнюється слово kerosene, яке нібито вийшло з ужитку й стало незрозумілим для людей майбутнього у зв'язку зі зникненням реалії. Слово movies ніби архаїзується, оскільки його замінює слово grabbies. У ролі псевдонеологізмів виступають вигадані автором слова (grabbies) чи слова, витлумачені як неологізми у певному лексиконі. Так, сломва drown не було у мові жителів планети Арракіс, бо волога там була найвищою цінністю й величезною рідкістю, отже, поняття потонути не існувало як такого. Змінився клімат, і внаслідок цього з'явилося «нове» слово.

Понятійні лакуни в тезаурусі науково-фантастичних персонажів є ефективним засобом створення інших світів, населених цими персонажами. Вони не знають, що позначає потонути, що таке прилив/відлив і як це пов'язано з місяцем, у цьому світі встигли позабути, що таке керосин. Відповідні слова drown, tide, moon, kerosene в ролі псевдоекзотизмів, що називають «іншокультурні» реалії, слугують маркерами очуднення соціуму, що має очуднену культуру, відбиту в очудненій мовній картині світу, ніби притаманній цьому соціуму.

Згідно з розважальною скерованістю науково-фантастичної літератури читачеві має бути цікаво слідкувати за тим, що відбувається, впізнаючи деталі повсякденного життя, з якими він сам стикається у побуті, проте йому пропонується очуднений погляд на усталені, звичайні деталі одягу, харчування, догляду за собою, грошові розрахунки. В іншосвітті науково-фантастичного тексту персонажі одягаються, їдять, сплять, палять, голяться, перуть одяг не так, як це роблять звичайні люди у звичайних життєвих ситуаціях.

Одяг мешканців контрфактичного світу зшито з незвичних тканин незвично яскравих і нетрадиційних кольорів (жовтий як колір трауру). Конструкція і призначення одягу контрфактичні: для збереження вологи тіла й дихання персонажі носять одяг під назвою stillsuits. Композитна номінація stillsiuts складається з двох основ V+N: to still - дистилювати, переганяти та suit - костюм. Ефект очуднення досягається за рахунок приписування референту контрфактичних параметрів (одяг = апарат для дистиляції випарувань) і за рахунок внесення до тематичної групи вестильної лексики неіснуючої в англійській мові одиниці stillsiuts.

Значну групу побутових деталей, що функціонують як засоби очуднення персонажів та їхніх взаємовідносин у контрфактичному соціумі, складають згадки про грошові одиниці й фінансові операції, здійснювані героями науково-фантастичних творів. У кожному другому тексті вибірки згадуються гроші як еквівалент економічних ділових відношень і/або як матеріальні об'єкти (монети, купюри і т.ін.).

Контрфактичність фінансових операцій НФ творів породжується наступними трьома факторами: по-перше, за рахунок опису учасників фінансових операцій: персонажі-люди та персонажі-інопланетяни; по-друге, за рахунок опису грошових одиниць, їх зовнішнього вигляду, номіналу, назв. Тут функціонують і реально наявні (dollars, pounds, sovereigns), і вигадані грошові одиниці (stars, credits), що виглядають як традиційні банкноти (five-dollar bill) чи ж як неіснуючі монети (five dollar plastic, hexagоnale; arrow-shaped coins; spice-biscuit money). По-третє, очуднення відбувається через опис тих послуг, за які проводиться розрахунок (мандрівка на 60 млн років у минуле для сафарі на динозавра; заморожування героя на 30 років; політ до нейтронної зірки; оплата послуг інопланетянина під час археологічних розкопок на планеті Волтас тощо).

Слід особливо відзначити, що грошові відношення як складник життєдіяльності соціуму відбиваються в контрфактичній реальності наукової прози незважаючи на часовий, просторовий і персонажний зсув. Гроші існують у зображеному світі теперішнього й майбутнього, у світі людей й у світі не-людей.

У всіх описаних випадках гроші, якими оперують герої науково-фантастичних оповідань, виступають псевдореалістичною деталлю, оскільки їх використання персонажами в химерних, контрфактичних обставинах створює ефект контрасту, увиразнюючи ірреальність зображуваних подій, проектованих на звичну повсякденну модель поведінки людини в суспільстві.

У висновках узагальнено результати дослідження.

Дисертаційну роботу присвячено проблемі формально-смислової цілісності англомовного художнього тексту, вписаного в чіткі жанрові межі наукової фантастики й орієнтованого на чітку прагматичну настанову - розважити масову читацьку аудиторію. Когнітивно-семантична скерованість проведеного аналізу разом із прагмалінгвістичним підходом до вивчення цілого завершеного тексту уможливили досягнення сформульованої мети дослідження. Було висунуто гіпотезу, згідно з якою зображений у науково-фантастичному творі світ - це світ контрфактичний, ірреальний: усі три його складники - час, місце, персонажі - підкорюються процедурі очуднення. Домінувальним принципом очуднення виступає зсув, виявлений у зміщені, віддаленні просторово-часових координат зображеного світу від простору й часу, де живуть автор і його читачі. Персонажі, які населяють фабульний світ наукової фантастики, - це насамперед носії свідомості, психічної волі, і лише потім - це актанти, втілені в певну тілесну оболонку, ідентичну чи ж більш-менш ізоморфну людському тілу.

Відповідно до висунутої гіпотези контрфактичне іншосвіття наукової фантастики виражається цілою низкою композиційно-мовленнєвих особливостей НФ тексту. Структурування тексту цього жанру за типами викладу й композиційно-мовленнєвими формами засвідчує домінування оповідних форм і надто незначне представлення розміркувань, а також переважання авторського (в тому числі перепорученого) мовлення над мовленням персонажів і майже повну відсутність внутрішнього та невласне-прямого мовлення. В цілому відзначимо, що нюанси внутрішнього психологічного життя, роздуми й тонкі душевно-емоційні переливи не притаманні цьому жанру художніх текстів. Їх основна характеристика - це динамізм сюжетних подій, драматизм конфліктів між персонажами, що нерідко має всесвітньо-цивілізаційний масштаб, оскільки опонентами у конфлікті найчастіше виступають персонажі-люди та позаземні персонажі, антропоморфні (гуманоїди) та неантропоморфні персонажі (рептилії, орнітоїди, флористичні об'єкти й істоти, які не мають аналогів у класифікації земних форм життя).

Портретування тілесної та психо-ментальної специфіки актантів увиразнює їх химерність, контрфактичність, відмінність від закономірностей анатомії, фізіології та психіки людини. Обов'язковим моментом є аргументованість такої контрфактичності. Причина відмінності актантів від звичайних людей полягає в їх віддаленості в часі (це істоти надзвичайно далекого майбутнього) та просторі (це істоти інших, позаземних світів).

Просторовий складник іншосвіття НФ текстів підлягає домінувальному принципові зсуву тому, що зображене місце, по-перше, віддалене від планети Земля до космосу, по-друге, від поверхні землі високо вгору чи глибоко донизу під землю/під воду, по-третє, в ньому порушено культурно усталене співвідношення відкритого й закритого простору за рахунок експансії останнього. Порушення пропорцій вікритого/закритого простору створює в читача відчуття незвичайності, химерності, емоційної напруги.

Темпоральний складник зображеного іншосвіття виступає «аргументом» контрфактичності фабульних подій та їх учасників. Принцип зсуву в темпоральному вимірі НФ творів виявляється подвійно. По-перше, це зміщення наративної перспективи до майбутнього, тобто оповідь немовби ведеться на кілька сотень, тисяч і навіть мільйонів років пізніше часу написання твору. Такий зсув значно розширює когнітивне припущення подій, що ще не відбулися, як таких, що ніби можуть колись відбутися. По-друге, принцип темпорального зсуву виявляється в контрфактичному переміщенні персонажів у часі до майбутнього чи минулого. Трактування часу в термінах простору маркується відповідними дієсловами руху: to go, to travel, to start/stop, to arrive, to fly, to put on pace. Переміщення в часі передбачає використання персонажами певних «транспортних засобів» (time machines), знаходячись у яких персонаж-експерієнцер сприймає перебіг часу як швидко змінювані навколо нього картинки того самого локусу у послідовних стадіях його існування (дерева, що ростуть, багаторазово змінюють листя з зеленого на жовте, скидають його взагалі, висихають і падають від віку). Жанрово відмітною рисою НФ творів можна вважати пересування в часі, яке виступає засобом вирішення конфлікту, розв'язання сюжетних вузлів, уникання небезпеки.

Лінгвістичне маркування контрфактичного часу здійснюється за допомогою безпосередніх та опосередкованих темпоральних маркерів, які можуть бути реалістичними чи ж абсолютно ірреальними: дати, події, частини доби, що мають аналоги чи відбувалися на Землі або взагалі не мають подібних аналогів.

Прагматична особливість НФ текстів полягає в тому, щоб, привертаючи увагу масового читача екзотичністю зображуваного світу, все ж не перевищити певний поріг упізнаваності, відомості. Пересічному читачеві автори НФ творів пропонують очуднений погляд на рутинні події, звичні деталі одягу, харчування, догляд за собою, грошові розрахунки. Контрфактичні деталі вимагають незвичних засобів номінації, внаслідок чого з'являються неіснуючі слова на позначення неіснуючих предметів: stillsiut - повсякденний одяг, який одночасно є дистилятором випарувань тіла й дихання людини; Ixian mask - маска, надягаючи яку сліпа людина починає бачити. Неіснуючі види живих істот-актантів номінуються неіснуючими словами: eloi, morloks, puppetteers, voltusians, triffids, ornithoids, matchstickmen. Грошові одиниці називаються stars, credits, arrow-shaped coins.

Всі актанти, незважаючи на ступінь подібності їхніх тілесних оболонок людському тілу, є носіями психіки й володіють здатністю до спілкування. Засіб спілкування персонажів дуже часто потрапляє у фокус авторської рефлексії: це телепатія, не звукова взаємодія, комп'ютерно-опосередкована комунікація чи ж традиційне вербальне спілкування. У НФ текстах постійно акцентується на нерозривному зв'язку змінюваного буття актантів зі змінюваною мовою. Автори винаходять псевдонеологізми (grabbies) замість псевдоархаїзмів (movies), надають звичайним англійським словам статусу псевдоекзотизмів, що називають відсутню в зображеному світі реалію (kerosene, to drown, tide, Moon). Засобом очуднення контрфактичних жителів контрфактичних світів слугує опис їхнього жестового спілкування: інопланетяни сміються, вітаються, знизують плечима зовсім не так, як це роблять люди. Разом із тим звичайні для людей особливості їхнього тіла сприймаються інопланетянами по-своєму (лущення шкіри = линька): “are you moulting?” - питає лялькар у людини. Така зміна кута зору (інопланетянин сприймає людину), безумовно, є не менш ефективним засобом очуднення персонажів, ніж опис двоголових, триногих, черевоногих, хвостатих, лускатих та подібних актантів.

Увага до прагматичної своєрідності НФ текстів дала підстави зробити висновок про позиційну облігаторність сигналів контрфактичності у творах малої форми. Всі без винятку оповідання містять сигнали очуднення місця, часу і/або актантів в абсолютно ініціальній позиції (перша фраза, перший абзац, зрідка перша сторінка). Невеликий обсяг оповідання (на відміну від романів) змушує автора із самого початку залучити читача у пропоновану інтригу, заманити його в колізії драматичні і швидкорозгортувані, занурити у фантазійно сконструйований світ і тим самим розважити його.

Підбиваючи підсумок дослідження, окреслимо перспективи подальшого вивчення насамперед масової літератури. Триєдність часу, місця й актантів - універсалії будь-якого художнього твору, тому жанрово детерміновані особливості цієї єдності та її композиційно-мовленнєва вираженість, безумовно, можуть бути зафіксовані й описані на матеріалі англомовної (і не лише) детективної прози, трилерів, любовних романів, пригодницьких творів, а також у літературі, належній до елітарніших жанрів.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Олейнікова Г.О. Оказіональна лексика у творах науково-фантастичного жанру // Науковий вісник Ізмаїльського державного педагогічного інституту. - Ізмаїл: Ізмаїльський державний гуманітарний університет, 1999.- Вип.7. - С.131-134.

2. Олейнікова Г.О. Передоручена розповідь у жанрі наукової фантатики // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (літературознавство). - Кіровоград: Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, 2000. - Вип.27. - С.238-247.