Полісемія похідного слова: семантичний та когнітивний аспекти (на матеріалі префіксальних відіменникових дієслів сучасної німецької мови)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний лінгвістичний університет

Спеціальність 10.02.04 - Германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Тема:

Полісемія похідного слова: семантичний та когнітивний аспекти (на матеріалі префіксальних відіменникових дієслів сучасної німецької мови)

Володіна Тетяна Святославівна

Київ - 2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі німецької філології Київського національного лінгвістичного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор Іщенко Ніна Григорівна, Національний технічний університет України "КПІ", факультет лінгвістики, кафедра теорії, практики та перекладу англійської мови, професор кафедри

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Кусько Катерина Яківна, Львівський національний університет імені Івана Франка, кафедра іноземних мов для гуманітарних факультетів, професор кафедри

кандидат філологічних наук, доцент Ягупова Лариса Миколаївна, Донецький національний університет, кафедра германської філології, доцент кафедри

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного лінгвістичного університету (вул. Червоноармійська, 73).

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, професор О.М. Кагановська



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована робота присвячена дослідженню семантичних та когнітивних особливостей полісемії похідного слова у сучасній німецькій мові.

Вихідним у роботі є тлумачення полісемії як мовної універсалії, що виявляє творчі потенції слова через його здатність мати одночасно декілька значень і задовольняти потреби процесу пізнання людиною світу, які дедалі зростають, за допомогою обмеженого інвентарю словесних засобів (T. Schippan).

Незважаючи на значну кількість праць, присвячених багатозначності лексем на матеріалі української (М.П. Кочерган, О.О. Тараненко), російської (А.А. Залізняк, Б.М. Головін), англійської (О.Ю. Герві, A. Kilgarriff), німецької (О.Д. Огуй, I. Tyschler, S. Ullmann) мов, полісемія залишається в центрі уваги лінгвістів, які у своїх теоретичних розвідках аналізують різні її властивості: функціональні (Ф.А. Литвин), словотвірні (Г.І. Артемчук, Л.І. Сахарчук), семантико-онтологічні (М.О. Кронгауз), семасіологічні (Ю.Д. Апресян, В.В. Левицький) та когнітивні (О.С. Кубрякова, Л.М. Лещова).

На нинішньому етапі вивчення полісемії спостерігається багатоплановість підходів до її розгляду (Л.О. Араєва, M. Bierwisch, A. Wierzbicka), серед них ключовими є структурний, семантичний та когнітивний. Сучасна семантика розглядає полісемію в ракурсі словотвірної та семантичної деривації (П.А. Соболєва, В.К. Харченко, H. Marchand), результатом якої є набуття лексичною одиницею вторинних значень, зв'язок лексичного значення слова з мовними та позамовними чинниками, що визначаються парадигматичними, синтагматичними та епідигматичними зв'язками (Н.Г. Іщенко, Г.Ф. Новак, О.В. Падучева, В.І. Пушкар, G. Kleiber, E. Schneider).

Полісемія актуалізується на всіх рівнях мови, в тому числі й на словотвірному, що підтверджує факт функціонування в лінгвістичному обігу терміна "словотвірна полісемія" (введений П.А. Соболєвою), при цьому притаманна вона всім словотвірним типам слів різних частин мови, зокрема префіксальному відсубстантивному дієслову - поширеному типу у словотвірній системі сучасної німецької мови.

Природа полісемії похідного дієслова дотепер не знайшла повного висвітлення у лінгвістиці, оскільки немає жодного монографічного дослідження, присвяченого полісемії таких дієслів у сучасній німецькій мові.

Актуальність дослідження визначається спрямованістю сучасних словотвірних студій на розгляд природи полісемії похідного слова із залученням структурної та когнітивної парадигм. Потребу комплексного дослідження полісемії префіксальних відіменникових дієслів німецької мови зумовлює невизначеність питань про взаємозв'язок семантичної та словотвірної деривації, недостатня вивченість семантичних, словотвірних та лінгвокогнітивних властивостей похідних дієслівних полісемантів.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано згідно з планом наукових досліджень кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету в межах комплексної теми "Взаємодія мовних одиниць різних рівнів у системі мови і мовлення: когнітивний, комунікативний, функціонально-прагматичний аспекти", затвердженої вченою радою Київського національного лінгвістичного університету (протокол №2 від 27 вересня 2004 року). Проблематика роботи входить до кола питань, що досліджуються згідно з держбюджетною науковою темою Міністерства освіти і науки України "Когнітивний і комунікативний аспекти дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс" №0103U003178, яка розробляється Київським національним лінгвістичним університетом (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол №6 від 31 січня 2005 року).

Метою дослідження є розкриття природи полісемії префіксальних відіменникових дієслів сучасної німецької мови з урахуванням динаміки їх полісемантичного потенціалу.

Досягнення поставленої мети зумовлює розв'язання таких завдань:

- уточнити зміст поняття полісемії у межах лінгвокогнітивної парадигми;

- визначити специфіку полісемії похідного слова сучасної німецької мови;

- виявити причини та умови появи вторинних значень у структурі префіксальних відіменникових дієслів сучасної німецької мови;

- встановити семантичні властивості полісемічних префіксальних відіменникових дієслів та виокремити їх семантичні класи;

- окреслити словотвірні можливості досліджуваних одиниць крізь призму словотвірних та семантичних моделей їх опису;

- розкрити лінгвокогнітивні особливості аналізованих дієслів шляхом встановлення семантичних аргументів - глибинних мотиваторів утворення вторинних значень полісемантів у сучасній німецькій мові;

- виділити типи фреймових ситуацій, що сприяють появі нових значень у структурі префіксальних відіменникових дієслів сучасної німецької мови.

Об'єктом дослідження є полісемія відіменникових префіксальних дієслів у сучасній німецькій мові.

Предметом дослідження є семантичні, словотвірні та лінгвокогнітивні властивості полісемічних префіксальних відіменникових дієслів сучасної німецької мови, зумовлені семантичною та словотвірною деривацією.

Для вирішення поставлених завдань у роботі було застосовано такі методи й прийоми: компонентний аналіз слугує для виявлення мінімальних спільних та відмінних сем у семантичній структурі похідного слова; аналіз за безпосередніми складниками залучений для виокремлення лексичних основ і конкретних словотвірних морфем, що відповідають релевантним словотвірним типам; словотвірний аналіз виявляє конституанти, які складають словотвірну структуру (твірна основа та словотворчий афікс), словотвірну похідність й словотвірну семантику, що є результатом взаємодії основи та форманта; трансформаційний метод дозволяє підтвердити мотивацію і пов'язану з нею семантику полісемічних похідних дієслів німецької мови за допомогою синтаксичних конструкцій, в які ці похідні дієслова можна трансформувати; фреймовий аналіз допомагає визначати фреймову семантику полісемічних префіксальних відіменникових дієслів за допомогою семантичних аргументів предикатно-актантної рамки, у межах якої завдяки семантико-синтаксичному розгортанню структур досліджуваних дієслів з'являються нові вторинні значення полісемантів.

Матеріалом дослідження слугували 611 полісемічних префіксальних відіменникових дієслів, зафіксованих у 2600 слововживаннях, відібраних шляхом суцільної вибірки зі словників сучасної німецької мови: Duden Das groЯe Wцrterbuch der deutschen Sprache in 6 Bдnden (1993, DW6); Duden Das groЯe Wцrterbuch der deutschen Sprache in 8 Bдnden (1996, DW8); Duden Deutsches Universalwцrterbuch (2001, DU); Великого німецько-російського словника у двох томах під редакцією О.І. Москальської (1980, ВНРС); Великого (основного) німецько-російського словника К. Лейна, Д.Г. Мальцевої (2002, ВОНРС); Словника словотвірних елементів німецької мови (за редакцією М.Д. Степанової, 2000, ССЕНМ).

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше комплексно висвітлено семантичні, словотвірні та лінгвокогнітивні властивості полісемічних похідних дієслів сучасної німецької мови; виявлено чинники, які сприяють виникненню їх вторинних значень, зумовлених словотвірною та семантичною деривацією. Запропоновано семантичну модель відіменникового префіксального полісеманта та розроблено семантичну класифікацію досліджуваних одиниць. Новим у дисертації є лінгвокогнітивний підхід до полісемії, властивої похідному слову в сучасній німецький мові, та застосування семантичних аргументів предикатно-актантної рамки, що розглядаються як глибинні мотиватори утворення похідних значень префіксальних відіменникових дієслів у контексті фреймової семантики. Уточнено обсяг твірних основ і семантичну структуру префіксів та напівпрефіксів відіменникових дієслів, лексичне та словотвірне значення полісемантів.

Теоретичне значення роботи є певним внеском у розвиток теорії словотвору, зокрема його семасіологію, та когнітивної лінгвістики. Вивчення полісемії пов'язане з розширенням та поглибленням розуміння багатозначності похідного слова з погляду взаємозв'язку семантичної та словотвірної деривації. Аналіз полісемії похідних дієслів у когнітивному аспекті розширює знання про словотвірно-фреймову семантику досліджуваних одиниць, виявлення вторинних значень яких здійснюється на основі семантичних аргументів предикатно-актантної рамки із врахуванням фреймових ситуацій. Теоретичні положення дисертації можуть слугувати базою для вивчення інших полісемічних парадигм у системі словотвору німецької та інших мов.

Практична цінність дослідження вбачається у можливості використання теоретичних положень та отриманих результатів у курсі лексикології (розділи "Лексичне значення", "Словотвір", "Семантичні відношення") та граматики німецької мови (розділ "Частини мови: дієслово; іменник"), на практичних заняттях із німецької мови, для розробки курсів за вибором зі словотвірної, синтаксичної та когнітивної семантики, при написанні підручників, методичних рекомендацій із лексикології німецької мови та укладанні словника німецької мови тлумачного типу.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри німецької філології Київського національного лінгвістичного університету протягом 2004-2008 рр. Основні теоретичні положення та практичні результати апробовано на шести наукових конференціях, у тому числі на одній міжнародній: "Мова і культура" імені професора Сергія Бураго (Київ, 19-23 червня 2006 р.); п'яти науково-практичних у КНЛУ: "Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу" (Київ, 6-9 квітня 2004 р.), "Лінгвістична наука і освіта у європейському вимірі" (Київ, 6-8 квітня 2005 р.), "Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції" (Київ, 4-6 квітня 2006 р.), "60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє" (Київ, 22-23 лютого 2006 р.), "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій" (Київ, 2-4 квітня 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертації висвітлено у п'яти наукових одноосібних статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України (обсяг публікацій - 2 друк. арк.), а також у двох тезах конференцій (обсяг публікацій - 0,3 др. арк.). Загальний обсяг публікацій - 2,3 друк. арк.

Структура роботи. Дисертація загальним обсягом 299 сторінок (із них текст дисертації становить 207 сторінок) складається зі вступу, списку умовних скорочень, трьох розділів, загальних висновків, додатків, списків використаної наукової і довідкової літератури. Робота містить 6 таблиць та 4 рисунки. Список використаних джерел складає 384 позиції, у тому числі 32 - іноземними мовами. Список джерел довідкової літератури нараховує 15 позицій.

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та її актуальність, визначено його мету й завдання, конкретизовано об'єкт, предмет, методи й наукову новизну дослідження, розкрито теоретичне й практичне значення, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, наведено відомості про апробацію та публікації основних положень дисертації.

У першому розділі сформульовано теоретичні положення, що стосуються ключових понять дисертаційного дослідження - лексичної, словотвірної та когнітивної полісемії, розглянуто погляди лінгвістів на природу полісемії, визначено специфіку лексичного значення похідного слова, конкретизовано семантичні та словотвірні шляхи розвитку похідних значень полісемічних дериватів, обґрунтовано застосування лінгвокогнітивного підходу до полісемії аналізованих дієслів, викладено методику дослідження полісемічних префіксальних відіменникових дієслів сучасної німецької мови.

У другому розділі запропоновано словотвірну характеристику полісемічних префіксальних відіменникових дієслів; уточнено інвентар твірних основ та семантику префіксів і напівпрефіксів досліджуваних одиниць сучасної німецької мови; окреслено шляхи формування семантичної структури префіксального полісеманта та проаналізовано її конституенти; визначено словотвірне значення полісемічного деривата; виділено словотвірні моделі, за якими будуються префіксальні деривати та загальну семантичну модель досліджуваних дієслівних полісемантів.

У третьому розділі розглянуто полісемізацію словотвірної структури дериватів як особливий лінгвокогнітивний процес, у результаті якого словотвірні морфеми втрачають деякі свої змістові властивості або набувають нових; досліджено семантику полісемічних відіменникових префіксальних дієслів сучасної німецької мови у ракурсі пропозиційно-фреймових структур, в які інтегровані семантичні аргументи - глибинні мотиватори (медіатив, об'єктив, результатив); виокремлено фреймові моделі досліджуваних дієслів.

У загальних висновках підбито підсумки виконаного дослідження, сформульовано теоретичні та практичні результати роботи, окреслено перспективи подальших наукових студій, пов'язаних з обраною проблематикою.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

Розділ 1. "Полісемія похідного слова в контексті лінгвокогнітивної парадигми". Системність, поліфункціональність, варіативність мови як її фундаментальні властивості визначають наявність у німецькій мові значної кількості полісемічних похідних дієслів. Динаміка досліджуваних дієслівних дериватів відбувається у двох напрямках: внутрішній розвиток семантичної структури слів під впливом певних семантичних процесів визначається як семантична деривація (А.А. Залізняк); розвиток слів як результат дії певних словотвірних процесів формулюється як словотвірна деривація (М.Д. Голєв).

Семантична деривація, яка ґрунтується на внутрішньолексемних відношеннях дериваційної мотивованості (М.Д. Голєв), утворює сукупність лексико-семантичних варіантів слова (далі ЛСВ), що традиційно трактується як його полісемія. Мовна та мовленнєва значущість кожної полісемічної одиниці визначається її парадигматичними, синтагматичними та епідигматичними зв'язками. У межах багатозначного слова нові лексичні значення формуються за допомогою словотворчих засобів, зокрема префіксації, що є одним із продуктивних способів словотворення полісемічних дериватів у сучасній німецькій мові.

Похідне слово розуміється як вторинна одиниця номінації, зумовлена іншим знаком або сукупністю знаків, зі статусом слова незалежно від структурної простоти або складності останнього (Л.О. Кудрявцева). Своєрідність похідного полісемічного слова полягає в тому, що його значення мотивоване значенням твірного слова. Лексико-семантичні варіанти однієї лексеми передбачають їх похідність від твірної основи, мають семантичну спільність з нею та співвідносяться один з одним. Так, іменник das Haus зі всіма його варіантами - ЛСВ₁ дім, будівля; ЛСВ₂ житло, оселя; ЛСВ₃ сім'я; ЛСВ₄ люди, які мешкають разом в одній будівлі - утворює за послідовною похідністю дієслово haus+en із формотвірним суфіксом: ЛСВ₁ проживати, жити; тулитися; ЛСВ₂ господарювати: у словосполученнях schlimm (arg) hausen - лютувати, бешкетувати; mit seinem Geld schlecht hausen - погано розпоряджатися своїми грішми; ЛСВ₃ заощаджувати, збирати гроші, та похідне від нього дієслово - be+hausen: ЛСВ₁ по+селити; ЛСВ₂ жити, мешкати (у якомусь місці); ЛСВ₃ (sich) по+селитися де-небудь (DW8). Утворені дієслова є багатозначними, мають три-чотири ЛСВ, але тільки один із варіантів кожного похідного слова співвідноситься з окремим значенням твірного: Das Haus (житло, оселя) - haus+en (жити, проживати) - be+hausen (жити, мешкати). Єдність усіх ЛСВ забезпечується спільним семантичним компонентом, але семантичні варіанти або слововживання (далі СВ) від ЛСВ є комунікативно або ситуаційно зумовленими.

Розглянемо іменник die Speise - ЛСВ₁ їжа, їда; ЛСВ₂ блюдо; ЛСВ₃ десерт; ЛСВ₄ шпейза (їдальня), від якого утворене дієслово - speis+en зі своїми варіантами: ЛСВ₁ їсти; харчуватися; ЛСВ₂ годувати; ЛСВ₃ живити, забезпечувати, заправляти та напівпрефіксальні дієслова - auf+speisen: ЛСВ з'їдати щось; mit+speisen: ЛСВ їсти з ким-небудь, ein+speisen: ЛСВ₁ підводити (воду, газ); ЛСВ₂ перен. вводити дані в комп'ютер. Лексеми die Speise - speis+en - auf+speisen - mit+speisen - ein+speisen об'єднані семантичним компонентом "їсти" у прямому та переносному значенні, тоді як словотворчі форманти -en, auf-, mit- привносять відтінки у їх значення. Так, дієслово ein+speisen має два ЛСВ: ЛСВ₂ є переносним значенням "вводити дані в комп'ютер" - букв. "годувати комп'ютер новою інформацією" (DW8), а ЛСВ₁ у сучасній німецькій мові є вже омонімічним до вихідного значення.

У роботі розглянуто ієрархію лексико-семантичних варіантів у структурі багатозначного слова та їх співвідношення, типи зв'язків між лексико-семантичними варіантами полісемічних дериватів сучасної німецької мови - ланцюговий, радіальний, радіально-ланцюговий (змішаний). Уточнено, що досліджувані дієслова можуть поєднувати у своїй структурі радіальні та ланцюгові фрагменти.

Семантика похідних одиниць базується на лексичному значенні непохідних, має трикомпонентну структуру, що охоплює денотативний, поняттєво-сигніфікативний та емоційно-конотативний компоненти, і вирізняється своєю специфікою, зумовленою морфемною структурою. Названі компоненти лексичного значення тісно взаємопов'язані, вони є самостійними, хоча й утворюють єдину структуру, що визначає системні й функціональні характеристики досліджуваних дієслів.

Унаслідок своєї словотвірної структури похідні слова не можуть мати властивостей, не пов'язаних з їх похідністю, отже не повинні розглядатися на однакових підставах із непохідними словами.

Похідне слово - це комплексна одиниця, елементи якої (корінь або твірна основа та словотворчі префікси) безпосередньо складають лексему вищого порядку і більшої лінійної протяжності.

Лексичне значення похідного утворюється від значення складових структури похідного слова, а саме: семантики мотивуючого слова та семантики формантної частини (Н.Г. Іщенко). Схематично це має такий вигляд (див. табл. 1):

Таблиця 1

Лексичне значення полісемічного відіменникового дієслова

Компоненти лексичного значення / Морфолого-словотворчі засоби вираження компонентів лексичного значення	Денотативний	Поняттєво-Сигніфікативний	Емоційно-конотативний
Мотивуюча частина: твірна основа + словотворчі префікси Мотивуюча частина: твірна основа + маркери внутрішньої форми слова Мотивуюча частина: твірна основа + словотворчі префікси	+ --- ---	--- + ---	--- --- +

Появі та розвитку полісемантичності досліджуваних одиниць сприяють такі чинники:

а) мовні: зміна синтаксичної функції, розширення чи звуження значення, різного роду зсуви значення, регулярність/нерегулярність перенесення найменування;

б) позамовні: соціокультурні, історичні, соціальні, психологічні та асоціативні;

в) словотвірні: вплив морфологічної форми, полісемантичність смислової структури префіксів та твірної основи, модифікаційна або мутаційна здатність префіксів.

Існує декілька шляхів формування полісемічної структури аналізованих дієслів:

а) унаслідок словотвірних процесів: засвоєння похідними сукупності значень твірних; можливість уживання одного й того ж мотиватора в різних пропозиційних структурах у межах однієї префіксальної словотвірної моделі; поява нового значення похідного слова у межах однієї словотвірної моделі на основі основного значення твірного слова;

б) в результаті семантичних процесів: метафоризації, метонімізації, аналогії тощо.

Когнітивний підхід до дослідження полісемії похідного слова зумовлене орієнтацією на вивчення властивостей похідних слів як результату взаємодії мовних та позамовних чинників. За словотвірною структурою стоїть певна концептуальна сутність, яка є сукупністю знань про світ, що сприяє появі нових значень у словотвірній структурі за рахунок модифікацій та мутацій твірних основ, словотворчих засобів і словотвірних значень. Полісемізація відіменникових префіксальних дієслів може бути описана за допомогою фреймових моделей, у структуру яких інтегровані семантичні аргументи предикатно-актантної рамки.

Розділ 2. "Семантичні та словотвірні властивості полісемічного префіксального відіменникового дієслова сучасної німецької мови". Активним способом словотвору у сфері дієслів є префіксація (М.Д. Степанова, Л.М. Ягупова, W. Fleischer). Префіксальне дієслово являє собою внутрішню синтагму, що складається з двох структурних компонентів: твірної основи й словотворчого форманта та пов'язана з двома поняттєвими рядами одночасно: тим, що формується за семантикою префікса або напівпрефікса, та тим, що виходить із семантики мотивуючого дієслова, похідного від іменної основи. Так, наприклад, у дієслові durch+ackern "про+пахувати поле; ґрунтовно о+працьовувати; вивчати щось" (ВНРС) основне значення репрезентоване компонентом "der Acker": ЛСВ₁ поле, рілля; ЛСВ₂ поле діяльності; ЛСВ₃ акр (стара німецька міра площі землі - близько 0,5 га), - а його відтінок - компонентом "durch", що має:

1) значення проходження через щось, по чомусь;

2) значення подолання перешкод або труднощів;

3) значення ушкодження, зносу чогось;

4) значення тривання дії протягом певного часу;

5) значення інтенсивності та завершеності дії;

6) значення доведення дії до кінця.

Префіксація в німецький мові охоплює словотвірні моделі:

1) з невідокремлюваними префіксами: be-, ge-, er-, ver-, zer-, miss-, emp-, ent-: be+bilder+n "ілюструвати; оздоблювати малюнками", be+auftrag+en "доручати (кому-небудь що-небудь)"; be+titel+n "озаглавлювати (книгу)"; be+mann+en "укомплектовувати (команду)"; be+waffn+en "озброювати чим-небудь"; ent+grдte+n "видалити кістки з риби; ent+haar+en "виривати волосся"; ent+haupt+en "відрубати голову"; ent+macht+en "позбавити влади"; er+mittel+n "дізнаватися, з'ясовувати що-небудь"; er+dolch+en "заколювати когось кинджалом"; er+kunde+n "розвідувати"; zer+blдtter+n "переплутати сторінки в книзі"; zer+mauer+n "розбирати стіну"; zer+fleisch+en "рвати на шматки"; ver+anker+n "закріплюватися"; ver+art+en "вироджуватися"; miss+glьck+en "не вдаватися"; miss+fax+en "помилитися, відсилаючи факс" (ССЕНМ);

2) з відокремлюваними напівпрефіксами: ab-, an-, auf-, bei- , mit- , nach-, vor-, zu-: ab+beere+n "зривати ягоди"; auf+leim+en "наклеювати"; nach+art+en "наслідувати"; vor+krage+n "виступати вперед"; zu+knцpf+en "застібати на ґудзик" (ССЕНМ)

3) нестійкими напівпрефіксами з наголосом, що коливається. У випадку якщо наголос падає на префікс, він відокремлюється та зберігає своє основне значення, наприклад - "ьber": 'ьber+brause+n "ви+риватися з шумом". У разі ненаголошеної позиції він не відокремлюється і втрачає своє основне значення (М.Д. Степанова), а похідне дієслово набуває переносного значення, наприклад, ьberbrausen "заглушати шумом" (DU). Такі напівпрефікси перебувають у процесі становлення й співвідносяться з одиницями окремих частин мови: префікси-прийменники за походженням durch-: durch+puls+en "пульсувати (про кров)"; ьber-: ьber+glas+en "покривати склом"; unter-: unter+tunnel+n "прокладувати тунель"; um-: um+arm+en "обіймати", а також wider- "проти"; префікс-прислівник wieder- (знову), префікс-прикметник voll- (повний, цілий) (ССЕНМ). В основі семантико-словотвірної характеристики полісемічних префіксальних відіменникових дієслів лежить уявлення про структурно-семантичну двоцентричність дієслова (М. Докуліл), під якою ми розуміємо наявність двох семантичних центрів: префікса та твірної основи.

Уточнено три види полісемії префіксальних відіменникових дієслів: внутрішньослівну, міжслівну, внутрішньослівна-міжслівну (Н.Г. Іщенко, Ф.А. Литвин). Внутрішньослівна деривація ґрунтується на ієрархічних взаємозв'язках лексико-семантичних варіантів у семантичній структурі однієї лексеми. Наприклад, структуру відіменникового дієслова meister+n складають чотири значення: ЛСВ₁ майструвати (основне значення); ЛСВ₂ оволодіти, здолати, освоїти (вторинне значення); ЛСВ₃ досконало опанувати що-небудь (вторинне значення); ЛСВ₄ тримати язик за зубами (переносне значення) (DU), які безпосередньо походять одне від одного (ЛСВ₁ > ЛСВ₂ > ЛСВ₃ > ЛСВ₄). Міжслівна деривація базується на самому принципі похідності, на взаємозв'язках між твірним і похідним словом, що сприяє утворенню лексико-семантичних варіантів мотивованого слова від суми значень твірної основи та мотивуючого префікса або напівпрефікса. Так, наприклад, відіменникове префіксальне дієслово be+meister+n включає такі значення: ЛСВ₁ долати труднощі; ЛСВ₂ о+пановувати, стримувати себе; ЛСВ₃ стримувати усмішку, вгамовувати гнів (DU). Перше та трете значення мотивовані непохідною твірною основою meister+n, а друге значення - похідною твірною основою bemeister+n. Внутрішньослівна-міжслівна деривація є змішаним типом з розмитою структурою і в роботі не розглядається.

Аналіз виявив, що семантична структура багатозначного похідного слова сучасної німецької мови досить складна, оскільки вона включає різного роду ЛСВ та утворені у межах цих ЛСВ ситуаційно зумовлені семантичні варіанти або контекстуальні слововживання. Так, відіменниковий префіксальний полісемант ent+gleis+en зі структурою: ЛСВ₁ сходити з рейок; ЛСВ₂ перен. збиватися (сходити) з правильного шляху, схибити; ЛСВ₃ розм. схибнутися; ЛСВ₄ перен. сказати недоречність (непристойність) (DU) містить інваріантне значення "сходити з рейок", яке є підставою для розвитку вторинних значень і виступає сполучною ланкою між всіма ЛСВ та прямим значенням дієслова. Кожний із ЛСВ_1,2,3,4 цього полісеманта має декілька периферійних по відношенню до інваріантного значення ситуаційно зумовлених семантичних варіантів (ЛСВ₁ > СВ_1,2,3; ЛСВ₂ > СВ_1,2,3; ЛСВ₃ > СВ_1,2,3; ЛСВ₄ > СВ_1,2,3), що є послідовно побудованими (С.Д. Кацнельсон, H.Paul, H. Zimmer), ментально автономними та в сукупності утворюють семну мікросистему.

Твірний іменник своїми значеннями та синтаксичними зв'язками окреслює семантичний простір, у межах якого формується словотвірне значення похідного дієслова та розгортаються семантичні відношення між твірними й похідними словами. Словотвірне значення відображає співвіднесеність значень твірного слова і похідного як представників різних семантичних класів, які беруть участь у процесі мотивації та вторинної номінації. Словотвірне значення похідної полісемічної одиниці розглядається в роботі як синтез двох компонентів похідного слова - спільної з твірним словом основи та префікса або напівпрефікса. Словотвірне значення полісемічних відіменникових префіксальних дієслів розглядається в роботі як:

а) транспозиційне і кваліфікаційне відношення твірної основи та словотворчого форманта;

б) мутаційне, що набуває нову категоріальну властивість чи нове значення,

в) модифікаційне, якщо в похідному слові зберігається семантика твірного, але виникають додаткові відтінки - конотативні, стилістичні і прагматичні.

Так, наприклад, словотвірне значення полісемічного відіменникового префіксального дієслова ver+lager+n є синтезом лексичного значення твірної основи "das Lager" (DW8): ЛСВ₁ ложе, постіль; ЛСВ₂ нічліг; ЛСВ₃ табір, сторона (бік), угрупування та одного із лексико-категоріальних значень префікса ver-: видалення, розсіювання; переміщення на інше місце; неправильної або невдалої за своїми результатами дії; використання, витрати, а також переробки (ССЕНМ). У результаті словотвірного акту префіксальне відіменникове дієслово ver+lager+n має такі словотвірні значення: ЛСВ₁ пере+базувати, пере+водити; пере+міщувати; з+сувати, з+міщувати; ЛСВ₂ (auf) пере+водити (розмову на щось); ЛСВ₃ пере+носити (невдоволення на іншу особу); ЛСВ₄ пере+кладати відповідальність на кого-небудь (DW8). Словотвірне значення входить до складу лексичного значення похідного слова, певним чином формує його, об'єднує всі значення похідного слова.

У роботі визначено семантичні моделі, зумовлені словотвірними формантами, відповідно до яких виявлено вісім семантичних класів відіменникових префіксальних дієслів зі спільним інваріантним значенням кожного класу:

1) відмежування, відокремлення чого-небудь від чогось у просторі за допомогою будь-якого пристосування, пристрою: ab+mauer+n "відділяти кам'яною стіною";

2) прикріплення об'єкта до чого-небудь або на будь-яку поверхню за допомогою якихось пристосувань або речовин: an+ferse+n "надв'язувати п'ятку панчохи";

3) повне видалення чого-небудь з певної поверхні за допомогою якихось предметів чи інструментів; витягування чогось з чого-небудь: ab+beere+n "оббирати ягоди", aus+kern+en "виймати кісточки плодів", ent+thron+en "скидати з престолу";

4) відкривання, відмикання чого-небудь: auf+schnьr+en "розшнуровувати щось";

5) запирання, ізолювання, переміщення всередину чогось: ein+sperre+n "зачиняти двері";

6) покривання чого-небудь зверху або з усіх боків якоюсь речовиною: ein+creme+n "намащувати кремом" be+chlor+en "хім. хлорувати";

7) перетворення чого-небудь у щось, переведення в інший агрегатний стан: um+fдrbe+n "перефарбовувати", um+sattel+n "пересідлувати";

8) поділ предметів на частини durch+sдbel+n "перерізувати (тупим ножем)" (DU).

Вивченню семантичних відношень між твірним і похідним словом передує побудова семантичних моделей префіксальних відіменникових дієслів (М.Д. Степанова).

Під семантичною моделлю префіксального полісеманта розуміємо схему, яка охоплює: семантику префікса або напівпрефікса, семантику твірної основи та їх семантичні взаємозв'язки. У результаті синтезу всіх цих складових одержуємо інтегральну семантику полісемічного префіксального відіменникового дієслова.

Так, семантика похідного дієслова ab+feder+n формується із семантики простої твірної основи die Feder, що охоплює вісім значень: ЛСВ₁ перо (птаха); ЛСВ₂ перо, перина (і ширше - постіль); ЛСВ₃ перо для писання та як символ письменницької діяльності; ЛСВ₄ пружина, ресора; ЛСВ₅ призматична шпонка; ЛСВ₆ рапіра; ЛСВ₇ щетина вепра; ЛСВ₈ ость червоної риби (DW6), чотири з яких (1; 2; 4; 6) активно діють при словотворенні похідного полісеманта, та семантики префікса ab-, яка включає дев'ять лексико-категоріальних значень:

1) значення видалення чогось або перебування на відстані від чогось;

2) значення руху згори донизу;

3) значення усунення, вилучення, відключення чогось, розмежування;

4) значення припинення, завершення дії або процесу;

5) з основами дієслова - значення інтенсивності дії, охоплення предмета дією;

6) з основами дієслів, що означають дію або стан - значення запозичення чогось, наслідування зразка;

7) значення результату дії або зміни стану;

8) значення скасування чогось, відмови від чогось;

9) значення додавання чогось, забезпечення чимось.

Отже, семантика похідного дієслова ab+feder+n у результаті взаємодії певних лексико-категоріальних значень префікса та твірної основи має чотири значення: ЛСВ₁ общипувати (пір'я); ЛСВ₂ заколювати щось пером птаха; ЛСВ₃ линяти, втрачати пера; ЛСВ₄ ставити ресори (DW6). Поява вторинних значень цього дієслова ґрунтується в основному на функціональній схожості (ЛСВ₁ та ЛСВ₂, ЛСВ₃) або метафоричному переносі (ЛСВ₄). лінгвокогнитивний полісемія префіксальний німецький

Розділ 3. "Когнітивний аспект полісемії префіксальних відіменникових дієслів сучасної німецької мови". Формування вторинних значень полісемічних відіменникових префіксальних дієслів сучасної німецької мови розглядається у когнітивній площині як репрезентація мовними одиницями певних частин знання, що є базою процесу полісемізації. Поява нових значень у досліджуваних одиниць у цій роботі є результатом дії двох лінгвокогнітивних механізмів:

а) полісемізації словотвірної структури відіменникових префіксальних дієслів;

б) пропозиційно-фреймового моделювання відіменникових префіксальних дієслів.

Полісемізація словотвірних морфем, що відбивається в динамічному аспекті синхронного стану системи мови, осмислюється в роботі як результат їх взаємодії із середовищем, в якому мовна система функціонує. Саме словотвірні морфеми зазнають значного впливу різного роду оточення. Словотвірна система виступає як сукупність морфем у їх взаємодії та взаємозв'язку. Якщо центром цієї системи вважати словотвірну морфему, то вона являє собою мережу різних значень і зв'язків між морфемами. Середовищем для морфеми може бути інша морфема, слово, а також контекст, у тому числі когнітивний (К.Я. Кусько). Під когнітивним контекстом розуміється та чи інша структура знань, моделі культурно зумовленого канонічного знання, що є загальним для мовців (М.М. Болдирев). З погляду когнітивної семантики відіменникове префіксальне дієслово набуває свого значення в результаті висвітлення конкретної ланки або структури у межах відповідної когнітивної сфери. Так, у полісемічному відіменниковому префіксальному дієслові aus+fischen "ви+ловлювати" твірна основа "fischen" концептуалізує лише ознаку "ловити" з усієї сукупності ознак концепту - дія, пов'язана з ловлею риби, інформації, будь-якої живої істоти, людської душі (за Біблією) та інше. Когнітивним контекстом для цього дієслова слугує реальна ситуація (суб'єкт, його дія, спрямована на об'єкт), тобто aus+fischen "виловлювати рибу" (DW8). У результаті взаємодії системи мови та сукупності когнітивних контекстів словотворчі морфеми набувають таких властивостей, як спроможність до варіювання на семантичному рівні, можливість утворення нових вторинних значень, здатність змінювати функцію з модифікаційної на мутаційну (Н.Г. Іщенко) та через такі зміни значень впливати на середовище. Під дією середовища, в свою чергу, можуть виявлятися нові властивості твірних основ і словотворчих морфем, які виражаються в появі нових похідних значень відіменникових префіксальних дієслів сучасної німецької мови, тенденція їх активізації до зрощення з іншими морфемами, здатність концептуалізувати набуті смисли й виконувати функцію смислоформи, тобто зберігати та передавати знання, брати участь у структуруванні мовної моделі світу, що відображає дійсність.

Центральним елементом методики фреймового дослідження є пропозиційно-фреймове моделювання. Словотвірна модель полісемічних похідних відображає їх морфологічну побудову, тобто поверхневу структуру, що називає словотвірні компоненти та типи семантичних відношень між ними: durch+feilen - полісемічне префіксальне дієслово зі словотвірним значенням "пере+пиляти щось напилком" (DW8). Відношення між твірною основою feilen і префіксом durch виявляють аналогію процесам, що спостерігаються у реченні на рівні його глибинної структури. Дослідження внутрішнього синтаксису похідних дієслів, що допомагає вирішити цілу низку проблем словотвірного характеру, є важливим, тому що воно веде до встановлення певного ізоморфізму явищ внутрішнього та зовнішнього синтаксису. Саме в цьому є ключ до розуміння процесів номінації, що здійснюються на різних рівнях системи мови - на морфологічному та синтаксичному - і що приводить до створення різних одиниць номінації як слова, так і речення. Аналогія, ізоморфізм процесів і явищ існуючих у внутрішньому і зовнішньому синтаксисі дозволяють вивчити словотвірні структури похідних найменувань за допомогою семантико-предикатних виражень. Осмислення словотвірних процесів пов'язане з семантикою, а саме з її глибинним рівнем, який вважається початком всього процесу словотворення. Одним із глибинних початкових механізмів, що пояснює породження нових мовних одиниць є пропозиційно-фреймова структура для відображення певних структур і ситуацій. Пропозиція розглядається в роботі як семантична структура висловлювання, семантична модель події. Для інтерпретації цієї структури використовується предикатно-актантна рамка.

Семантична структура предикатного вираження представлена формулою:

S M + P,

де S - речення, M - модальний показник, P - пропозиція. Однак глибинна структура речення виглядає таким чином:

P = V + С₁ + С₂ + С_3.,

в якій P (пропозиція), V (префіксальне відіменникове дієслово), C (позначення семантичних аргументів). Семантичний аргумент розглядається як глибинне синтактико-семантичне відношення, певний елемент смислу, смисловий релятив між твірною основою та префіксом. Семантичні аргументи можуть бути обов'язковими (суб'єкт, об'єкт, предикат) або факультативними (периферійними) (О.В. Шамедова). Глибинна структура змісту речення є вихідною базою для породження нових лексичних одиниць. Механізм породження таких моделей пояснює поняття фрейму як типового способу відображення певного типу ситуацій. Так, відіменникове префіксальне дієслово aus+pumpen має три значення: ЛСВ₁ ви+качувати, від+качувати, про+мивати; ЛСВ₂ по+зичати, брати у борг; ЛСВ₃ ви+снажувати (DU). Це дієслово представлено декількома пропозиційно-фреймовими структурами з різним набором семантичних аргументів, які сприяють появі нових значень.

Наприклад:

1) P₁ = V + Agens + Objektiv + Lokativ + Resultativ: Sie (Agens) haben das Wasser (Objektiv) im Keller (Lokativ) ausgepumpt (Resultativ) - "Вони відкачали насосами воду з підвалу";

2) P₂ = V_{перен.знач 2.} + Agens + Objektiv + Mediativ + Resultativ: Sie (Agens) haben das ganze Geld (Objektiv) aus dem Geldautomaten (Lokativ) ausgepumpt (Mediativ +Resultativ) - "Вони викачали (спустошили) банкомат";

3) P₃ = V_{перен.знач 3} + Agens + Objektiv + Resultativ: Sie (Agens) haben den Magen (Objektiv) ausgepumpt (Mediativ + Resultativ) - "Вони зробили промивання шлунку" (DU). Пропозиційні структури P₂ та P₃ розкривають нові переносні значення дієслова aus+pumpen. У результаті включення або виключення того чи іншого аргументу відбувається модифікація вихідної пропозиційно-фреймової структури ситуації та породження нових ЛСВ або СВ, зумовлених ситуаційно або контекстуально.

Когнітивна зумовленість процесів полісемізації найбільш чітко виявилась при застосуванні пропозиційно-фреймового підходу: в кожній зміненій ситуації оновлений семантичними аргументами фрейм приводить до появи нового значення префіксального відіменникового дієслова сучасної німецької мови.



ВИСНОВКИ

Дисертаційне дослідження виконано у межах сучасної лінгвокогнітивної парадигми. Когнітивний підхід до префіксального дієслівного словотворення дозволив виявити ментальні основи полісемії, розширити уявлення про виникнення нових значень унаслідок метафоричних і метонімічних переносів, розглянути словотвірну полісемію як специфічний спосіб концептуалізації та категоризації дійсності.

Полісемія похідного слова - природне і поширене явище у сучасній німецькій мові. Вона є однією з основних семантичних закономірностей розвитку словникового складу, що дозволяє виявити творчі потенції слова і знаходить відображення на всіх рівнях мови за допомогою обмеженого інвентарю словесних засобів унаслідок розвитку словотвірної і семантичної деривацій.

Джерелом розвитку полісемії похідного слова є семантичні та словотвірні зміни у структурі багатозначного слова, які найчастіше виступають у взаємозв'язку.

Причини розвитку полісемії дериватів різні, і зміна їх значень може бути викликана як мовними (трансформації семантичних відношень, зміна значення на основі асоціації, за схожістю або суміжністю, асиметричність форми та змісту мовного знака чи звукової форми, використання в інший синтаксичній функції, розширення чи звуження значення, регулярність/нерегулярність перенесення найменування у мові, мотивованість/немотивованість слова, полісемічність словотворчих конституентів - префіксів і напівпрефіксів та твірної основи, дія принципу аналогії тощо), так і позамовними (соціокультурними, історичними, соціальними, психологічними та асоціативними) чинниками. Дія внутрішньолінгвальних чинників, що зумовлюють полісемію похідного слова, більш очевидна порівняно з екстралінгвальними.

Полісемічні префіксальні відіменникові дієслова співвідносні з внутрішньою синтагмою, що складається з двох структурних компонентів - твірної основи та словотворчого форманта, внаслідок чого їх семантика пов'язана одночасно із семантикою префікса, який зберігає формальну та семантичну автономність і має низку лексико-категоріальних значень, та семантикою дієслова, у свою чергу мотивованого субстантивною багатозначною основою. Похідні відіменникові дієслова німецької мови зберігають всі лексичні властивості, ознаки та якості вихідних іменників. Семантична роль префікса полягає у наданні слову узагальненого лексико-категоріального значення, характерного для певної семантичної категорії, та забезпеченні, разом зі значенням твірної основи, семантичної мотивованості деривата, яка більшою або меншою мірою визначає його значення.

Семантична структура словотвірного полісеманта може бути представлена у вигляді ієрархії її елементів, які складають сукупність лексико-семантичних варіантів, що перебувають в епідигматичних відношеннях.

Семантична структура полісемічних префіксальних відіменникових дієслів формується за рахунок внутрішньослівних (семантичні зсуви, такі як метафоризація, метонімізація, розширення чи звуження значення), міжслівних (у результаті множинності реалізації словотвірної моделі або внаслідок мотивації різними значеннями одного твірного слова чи різними словами одного словотвірного гнізда) та внутрішньослівно-міжслівних деривацій (накладання міжслівної та внутрішньослівної похідності).

Лексичне та словотвірне значення зумовлені сукупністю всіх семантичних і словотвірних складових полісемічного префіксального відіменникового дієслова.

Особливу увагу в роботі приділено визначенню особливостей словотвірного значення досліджуваних лексичних одиниць. Словотвірне значення відображає співвіднесеність значень похідного і твірного слів як представників різних семантичних класів, які беруть участь у процесі вторинної номінації або мотивації. Словотвірне значення деривата може бути мутаційним, якщо воно набуває нової категоріальної властивості чи нового значення, або модифікаційним, якщо семантика похідного слова зберігає семантику твірного і набуває додаткових відтінків - конотативних, стилістичних чи прагматичних.

Полісемія похідного слова базується на фундаментальній властивості людської свідомості. Вона розглядається як когнітивна операція, що інтерпретується у межах фреймової семантики, де багатозначність являє собою важливий прийом, який розкриває природу фреймів як форм репрезентації значення, що використано, зокрема при аналізі відіменникових префіксальних дієслів сучасної німецької мови.

Осмислення словотвірних процесів пов'язане з глибинним рівнем семантики, який вважається початком всього процесу словотворення. Одним із глибинних механізмів, що пояснює породження нових мовних одиниць є відображення певних структур і ситуацій шляхом пропозиційно-фреймового моделювання.

Пропозиція розглядається як семантична структура висловлювання, семантична модель події. Для інтерпретації цієї структури використовується предикатно-актантна рамка, що включає семантичні аргументи. Вибір того чи іншого семантичного аргументу як глибинного мотиватора утворення нового значення похідного дієслова здійснюється через модифікацію вихідної пропозиційно-фреймової структури певної ситуації. У ході аналізу було встановлено, що модифікація вихідної пропозиційно-фреймової структури ситуації та породження нових ЛСВ або СВ відіменникових префіксальних дієслів сучасної німецької мови, зумовлених ситуаційно або контекстуально, залежить від включення/виключення факультативних семантичних аргументів у предикатно-актантну рамку.

Таким чином, спостерігається тісний взаємозв'язок між словотвірною структурою полісемічного префіксального відіменникового дієслова, динамікою його семантики та когнітивними властивостями його складових.

Перспективними напрямками подальших досліджень полісемії похідного слова в сучасній германістиці може бути залучення фреймового підходу до розкриття розвитку семантики суфіксальних іменників з огляду на ознаки концептів, співвідносних як зі словотворчим формантом, так і з твірною основою, а також дослідження явища полісемії у межах лексико-семантичних полів і словотвірних гнізд, концептуальних метафори та метонімії, особливостей полісемізації слів різних частин мови, словотвірної синонімії на міжслівному рівні.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Володіна Т.С. До поняття семантичного варіювання в системі німецької мови / Т.С. Володіна // Наука та сучасність: зб. наук. праць / редкол.: М.І. Шкіль (голова) [та інші]. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. - Том 49. - С. 188-196.

2. Володіна Т.С. Структурно-морфологічні особливості префіксальних дієслів сучасної німецької мови / Т.С. Володіна // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: зб. наук. праць / редкол.: відп. ред. Н.М. Корбозерова. - К.: Київський університет. - 2006. - Вип. 10. - С. 50-55.

3. Володіна Т.С. Глибинні джерела мотивованості похідного слова / Т.С. Володіна // Наука та сучасність: зб. наук. праць / редкол.: М.І. Шкіль (голова) [та інші]. - К.: Видавничий відділ НПУ ім. М.П. Драгоманова. - 2007. - Том 59. - С. 174-182.

4. Володіна Т.С. Словотвірне значення полісеманта / Т.С. Володіна // Наука та сучасність: зб. наук. праць / редкол.: М.І. Шкіль (голова) [та інші] - К.: Видавничий відділ НПУ ім. М.П. Драгоманова. - 2007. - Том 60. - С. 140-147.

5. Володина Т.С. Лексическое значение в контексте общей семантики слова / Т.С. Володина // Мова і культура. (Науковий журнал). / відп. ред. Д.С. Бураго. - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. - Вип. 9. - Т. 4. Лінгвокультурологічна інтерпретація тексту. - С. 238-243.

6. Володіна Т.С. Взаємозв'язок полісемії та синонімії у системі мови / Т.С. Володіна // 60 років ЮНЕСКО: погляд у майбутнє: тези доповідей на наук. конф. к-ри ЮНЕСКО КНЛУ, 22-23 лютого 2006 р. / відп. ред. А.М. Чернуха.

7. Володіна Т.С. Семантичний аспект полісеманта / Т.С. Володіна // Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій: Матеріали науково-практичної конференції, 2-4 квітня 2008 р. / редкол.: Н.Ф. Гладуш (голова) [та інші]. - К.: Видавничий центр КНЛУ, 2008. - С. 14-16.

АНОТАЦІЯ

Володіна Т.С. Полісемія похідного слова: семантичний та когнітивний аспекти (на матеріалі префіксальних відіменникових дієслів сучасної німецької мови). - Рукопис

...