Лексика перекладів Миколи Лукаша у зв’язках із культурно-писемною традицією української мови

Значно меншою кількістю представлені діалектні прикметники, напр.: звинний - меткий, спритний (На стінах зал - краса богинь; Вакханки пристрасні і звинні, Несуть до уст п'янкий нектар... Бий, дзвоне з Нотр-Дам, сьогодні на подзвіння, А завтра на пожар! (Лукаш 1990); знебулий - який виснажився, знесилився, стомившись від чого-небудь (Віки старі віки творці мої знебулі Дочасно я живу мину як ви минули Та не вдивляюсь я у майбуття пусте В мені минувшина до безміру росте (Лукаш 1990; літеплий - теплий (Він пірвав її за коси і хітон їй роздирає, і по білій чистій мапі течуть літеплі корали (Лукаш 1990) тощо.

Дієслівна діалектна лексика представлена в перекладах М. Лукаша такими прикладами: менджувати "баришувати"; мишкувати "стежити"; напастувати "зачіпати, нападати"; присочити "підстерігати" (у реєстрі СУМ це дієслово не зафіксоване, проте для ілюстрації значення рос. "подкараулить" у Словнику Грінченка використано записи з Чернігівщини: Я таки присочила, хто в нас капусту краде (3, с. 440).

Трапляються у М. Лукаша й галицько-буковинські діалектизми, однією зі специфічних груп яких є лексичні румунізми - плай, сарака, стокмитися (плай - стежка в горах; порівн.: рум. plai - 1) край гори, 2) схил гори, на якому пасуться вівці, 3) стежка, яка з'єднує дві гори; сарака - бідолаха; порівн.: рум. sгracг - бідака, бідолаха; стокмитися - домовитися, зійтися в ціні; порівн.: рум. a tocmi - 1) обговорювати ціну якогось товару для отримання згоди, торгуватися; 2) народн. найматися на роботу тощо ("Словник української мови" цього слова не фіксує).

Параграф 4.3. Пантелеймон Куліш і Микола Лукаш: спадкоємність традиції присвячено постатям П. Куліша й М. Лукаша, які можна розглядати як співмірні і за масштабністю перекладацької творчості, і за тими мотивами, що рухали цими двома письменниками - палким бажанням відродити староукраїнські шари лексики й фразеології української мови, поєднавши їх з народнорозмовними та фольклорними джерелами, зреалізувати в літературних зразках синонімічне багатство української мови й примножити його завдяки індивідуальному словотворенню.

Контексти з творів П. Куліша й М. Лукаша наведено як ілюстративний матеріал до лексем, що засвідчені в "Словнику української мови". На жаль, Кулішева творчість представлена тільки романом "Чорна рада", а посилання на контексти з перекладів М. Лукаша фіксуємо тільки в перших трьох томах. Проте Кулішеві здобутки знайшли своє відображення в перекладацькій творчості М. Лукаша. Ряд слів, які не ввійшли до реєстру "Словника української мови", зафіксовані в Словнику Грінченка з ілюстративними контекстами з творів П. Куліша, напр.: бентег, блаватас, блакит, вгонобити (угонобити), винотока, ворохібня, голдувати, гримій, жаждивий, животвір, завітувати, кармазин, лиліяс, луп, мимохідень, надіб'я, назнаменати, непритика, огнедихатий, присочити, пуздерко, суміти, трямок, ужанція, шермицерія та ін.

М. Лукаш не оминув і діалектизмів, уживаних у творах П. Куліша (застум, збагнітувати). Так, використовуючи дієслово збагнітувати, М. Лукаш реалізує саме ті семантичні компоненти, які характерні й для мови П. Куліша, проте не відображені в "Словнику української мови", порівн.: збагнітувати славу - "применшити, принизити славу, знеславити" (у П. Куліша) і збагнітувати когось, втявши носа й вуса - "принизити чоловічу гідність" (у М. Лукаша).

Збіжність у використанні лексики у перекладах П. Куліша та М. Лукаша виявляється у вживанні слів, що утворені безафіксним способом від дієслівних основ (задовіл, надих, окуп, перевдяг, принос, прокид тощо). Ці слова включено до реєстру Словника Грінченка, проте не всі з них увійшли до "Словника української мови". Подібно й з іменниками на -ище, що служать для називання місця, напр.: виталище - місце пробування кого-, чого-небудь (напр., римський двір здався мені не Божим виталищем, а скорше диявольським вертепом (Декамерон); втечище (утечище) - притулок (напр., Для нас же ця затока була не вертепом якимось лукавим, а любим і тихим утечищем, бо на морі хвиля не вщухала (Д.К.).

Порівняльний аналіз перекладів П. Куліша та М. Лукаша Шекспірової драми "Троїл і Крессіда" показує, що М. Лукаш залучив до свого перекладу не тільки окремі слова, а й цілісні контексти.

У параграфі 4.4. Іван Франко і Микола Лукаш: спільні підходи до відтворення лексичної спадщини староукраїнської доби проаналізовано активізовані в перекладах М. Лукаша лексичні одиниці західноукраїнського варіанта літературної мови кінця ХІХ - початку ХХ ст., що ввійшли до загальноукраїнського словникового фонду завдяки творчості І. Франка. На прикладах слів, що за сучасним стилістичним маркуванням належать до застарілих (рамено, ретязь, розказ, тестамент, трактувати), діалектних (луда, злудний, здумілий, плиткий, хосен, штука, яскиня), західних (зглибляти, маєстат) показано зв'язок лексики, вживаної у творах І. Франка, зі староукраїнським фондом, а відтак - роль М. Лукаша у збереженні староукраїнських мовних традицій, і в активному використанні Франкового досвіду в галузі перекладу.

У параграфі 4.5. Агатангел Кримський і Микола Лукаш: спільні риси художнього лексикону виокремлено й схарактеризовано лексику поетичних текстів А. Кримського, яку пізніше залучав до своїх перекладів М. Лукаш (напр., гвоздик, гульливий, дання, легіт, лотос, магнолія, олеандр, осолода, помаранча, співний, тубероза, славута, учта, цитрина, щасний тощо). На авторитет А. Кримського М. Лукаш покликався у статті, присвяченій аналізові значення в українській мові слова дворак. У "Словнику української мови" твори А. Кримського й М. Лукаша, а також уживана в них лексика, представлені далеко не повною мірою. Якщо стосовно А. Кримського це ще можна пояснити порівняно невеликим корпусом текстів власне художнього доробку, то з Лукашевими перекладами - справа інша.

Результати аналізу поетичних текстів А. Кримського та перекладів М. Лукаша переконують у тому, що в художньому лексиконі цих письменників є багато спільного - і в доборі окремих слів, і в загальних підходах до використання української лексики в перекладах творів світової класики. У цьому можна вбачати спадкоємність традицій української перекладацької школи.

Висновки

На підставі проведеного дослідження зроблено такі основні висновки:

1. Аналіз праць, що їх присвячено перекладацькій практиці М. Лукаша, дозволяє виокремити такі характерні її риси: 1) уважне ставлення до оригіналу, що виявлялося у доборі текстів для перекладу (насамперед - творів, пов'язаних із фольклором і народнорозмовною стихією); 2) глибоке знання мови-джерела й української мови, що дозволяло відчути колорит першотвору й обрати такі мовні засоби, завдяки яким цей колорит не лише не втрачався, а навпаки - підсилювався (використання багатої синоніміки української мови, діалектної, архаїчної лексики, вульгаризмів, регіоналізмів, церковнослов'янізмів, фразеологізмів, а також прислів'їв та приказок); 3) активізація дериваційних можливостей української мови й уведення до текстів перекладів значної кількості новотворів.

2. За нормами сучасної літературної мови лексика, використана у перекладах М. Лукаша, має різне стилістичне маркування у "Словнику укранської мови". Церковнослов'янізми подаються з ремарками книжн[е], заст[аріле]; книжн[е], поет[ичне]; заст[аріле]; церк[овне], рідко[вживане]; рел[ігійне]; заст[аріле], поет[ичне]; рідко[вживане]; ц[ерковно]-с[лов'янське], уроч[исте], рідко[вживане]; уроч[исте], поет[ичне]. Ілюстративним матеріалом до них найчастіше виступають контексти з творів Т. Шевченка на біблійну тематику ("Давидові псалми", поема "Марія" та ін.), Лесі Українки, а також поетів, що ввійшли в літературу на початку ХХ ст. у період національного відродження 1920-х рр. (М. Рильського, П. Тичини та ін.). М. Лукаш уживав і такі церковнослов'янізми, що не ввійшли до реєстру ані Словника Грінченка, ані "Словника української мови".

3. Аналізований лексичний матеріал яскраво й беззаперечно підтверджує той факт, що М. Лукаш мав глибоке знання української мови за багатьма її джерелами - від староукраїнського періоду й до творів письменників ХІХ - ХХ ст., що дозволило йому активізувати давні шари лексики спільного фонду української, польської, чеської мов, а також лексичні запозичення з мов західних сусідів (германізми) та південних (тюркізми). Найчастіше М. Лукаш використовує лексику з історичними конотаціями, що її активно вживав П. Куліш. М. Лукаш активізував й уживання лексики церковнослов'янської та староукраїнської мов, що її П. Куліш також залучав до своїх творів. Така лексика у "Словнику української мови" ілюструється контекстами з творів Т. Шевченка, Ганни Барвінок, О. Ільченка, М. Рильського, а також Словником Грінченка, проте без прізвища самого П. Куліша. В історії української літературної мови М. Лукаш постає як один із послідовних продовжувачів Кулішевих традицій.

4. Письменницька самонастанова М. Лукаша повертати до активного вжитку забуті, застарілі слова гармонійно поєдналася з потребою перекласти синтаксично складні тексти романів епохи Відродження, насичені конструкціями з нагромадженням однорідних членів речення, синонімічними словами і зворотами. Це дозволило перекладачеві реалізувати номінативно-експресивні та стилістичні властивості архаїзмів, оказіоналізмів, розмовних, рідковживаних та діалектних слів через уведення їх в сурядні, однорідні синтаксичні зв'язки із загальновживаними словами. Синтаксичне оточення виступає важливим засобом увиразнення стильових конотацій та семантичних відтінків слова, ідентифікації лексичного значення оказіоналізмів.

5. Яскравою ознакою самобутньої перекладацької стилістики М. Лукаша є використання синонімів і паронімів для творення різноманітних фігур мови - ампліфлікації, парономазії, каламбурів.

6. Контексти з перекладів М. Лукаша, використані в ілюстративній частині "Словника української мови", навіть у тій невеликій кількості словникових статей і лише в перших трьох томах словника, дозволяють виявити глибокі й органічні зв'язки Лукашевої мови з текстами староукраїнських пам'яток XVI-XVII ст., з творчістю письменників ХІХ ст., що створили основу нової літературної мови.

7. Своєю перекладацькою творчістю М. Лукаш розширив і збагатив стильові властивості й діалектних, і застарілих, і рідковживаних слів - як зі східно-, так і з західноукраїнських джерел, що спонукає до перегляду й удосконалення стильового маркування сотень лексичних одиниць, а також до створення повного реєстру лексики перекладів М. Лукаша й уведення її до "Словника української мови" нової редакції.

8. Дослідження поетичного лексикону М. Лукаша виявляє тісні зв'язки його мови й образно-виражальних засобів із творчістю І. Франка, А. Кримського, М. Зерова та інших поетів-неокласиків. Ця спорідненість виявляється насамперед у виборі рідкісних слів, оскільки саме вони найкраще надаються до творення небуденної, неповторної мови поетичних текстів.

9. Перекладацька творчість М. Лукаша засвідчила глибоке знання й творче використання лексичних одиниць, зафіксованих у писемних джерелах староукраїнської доби, територіально-діалектного розмаїття української мови та здобутків видатних українських письменників нового періоду розвитку літературної мови.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Ткач Л. Юрій Федькович і Микола Лукаш: спільний історико-культурний контекст до однієї лексичної паралелі / Людмила Ткач, Оксана Федунович-Швед // Науковий вісник Чернівецького національного університету ["Творчість Юрія Федьковича в контексті української та світової літератури"]: зб. наук. пр. / наук. ред. Бунчук Б.І. - Чернівці: Рута, 2005. - Вип. 274-275: Слов'янська філологія. - С. 266-280 (дисертантові належить вибір фактичного матеріалу, аналіз семантичної структури й стилістичних властивостей лексики, обґрунтування висновків).

2. Ткач Л. Фразеологія перекладів Миколи Лукаша у її зв'язках із традиціями західноукраїнського слововжитку / Людмила Ткач, Оксана Федунович-Швед // Науковий вісник Чернівецького національного університету [до 130-річчя заснування Чернівецького університету]: зб. наук. пр. / наук. ред. Бунчук Б.І. - Чернівці: Рута, - 2006. - Вип. 276-277: Слов'янська філологія. - С. 324-336 (дисертантові належить вибір фактичного матеріалу, вироблення методики його опису й аналізу, обґрунтування висновків).

3. Ткач Л. Агатангел Кримський і Микола Лукаш: спільні риси художнього лексикону / Людмила Ткач, Оксана Федунович-Швед // Дивослово. - 2006. - №12 (597). - С. 33-39 (дисертантові належить вибір фактичного матеріалу, опис і аналіз його лексикографічного представлення, обґрунтування висновків).

4. Федунович-Швед О.Т. Лексика перекладів Миколи Лукаша в одинадцятитомному "Словнику української мови" / О.Т. Федунович-Швед // Наукові записки НаУКМА / Національний університет "Києво-Могилянська академія"; гол. ред. Моренець В.П. - К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2006. - Т. 60: Філологічні науки. - С. 36-42.

5. Федунович-Швед О. Синоніми і пароніми як композиційний засіб тексту в перекладах Миколи Лукаша (на матеріалі Лукашевих перекладів) / Оксана Федунович-Швед // Урок Української. - 2007. - №6 (100). - С. 25-29.

6. Федунович-Швед О.Т. Відтворення та збагачення у перекладах Миколи Лукаша українсько-німецьких зв'язків у лексиці та фразеології / О.Т. Федунович-Швед // Матеріали V Міжвузівської конференції молодих учених "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур", (Донецьк, 29-31 січня 2007 р.) / М-во освіти і науки України, Донецький національний університет, ф-т іноземних мов; відп. ред. Каліущенко В.Д. - Донецьк, 2007. - С. 110-111.

7. Федунович-Швед О.Т. Перекладацька практика М. Лукаша і відновлення староукраїнської лексичної спадщини в сучасній українській літературній мові / О. Т. Федунович-Швед // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: у 2 ч.: зб. наук. пр. / М-во освіти і науки України, Хмельницький національний університет, ф-т міжнарод. відносин, гуманітар.-педагог. ф-т; ред. кол.: В.В. Левицький, Л.І. Бєлєхов, В.В. Михайленко та ін. - Хмельницький, 2007. - Ч. ІІ, вип. 3. - С. 243-249.

8. Федунович-Швед О. Внесок П. Куліша у розвиток української літературної мови та продовження започаткованих ним традицій у перекладацькій практиці М. Лукаша / Оксана Федунович-Швед // Науковий вісник Чернівецького національного університету: зб. наук. пр. / наук. ред. Бунчук Б.І. - Чернівці: Рута, 2008. - Вип. 312-313: Слов'янська філологія. - С. 297-308.

Размещено на Allbest.ru