Предикативно-атрибутивні конструкції в англійській та українській мовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 81'367.3:81'37:811.111:811.161.2

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Предикативно-атрибутивні конструкції в англійській та українській мовах

Спеціальність 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне мовознавство

Сидоров Олег Миколайович

Донецьк-2009

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі германської філології Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України,

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор Каліущенко Володимир Дмитрович, декан факультету іноземних мов, завідувач кафедри германської філології Донецького національного університету

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Швачко Світлана Олексіївна, завідувач кафедри перекладу Сумського державного університету

кандидат філологічних наук, доцент Клименко Ольга Вікторівна, доцент кафедри англійської філології Донецького національного університету

Захист відбудеться “11” червня 2009 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук при Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24

Автореферат розісланий “___” ____________ 2009 р.

Вчений секретар канд. філол. н., доцент

спеціалізованої вченої ради Н.В. Пирлік

атрибутивний англійський частотність вираження

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Рефероване дисертаційне дослідження присвячено зіставному вивченню предикативно-атрибутивних конструкцій (далі ПАК) в англійській та українській мовах. Під ПАК розуміється структурно-семантичний мінімум простого речення, що виступає самостійно або як частина складного речення й охоплює суб'єкт та предикат атрибутивної семантики та компоненти структурно-синтаксичного плану, які їх репрезентують, наприклад: (1) He was a tall, obese man… (Unsworth B. Sacred Hunger, 199) `Він був високим товстим чоловіком'; (2) Гільзи були широкогорлі…(Тютюнник Гр. Твори: Кн. 1, 312).

Речення з предикатами, що вказують на ознаку чи якість суб'єкта, виділяються багатьма дослідниками синтаксичної семантики й отримують назву речень характеризації (Н. Арутюнова, Є. Ширяєв), якості (І. Вихованець, А. Загнітко, Ю. Степанов), якісної характеристики суб'єкта (Е. Паповянц), кваліфікативних (Г. Золотова) або атрибутивних речень (Дж. Лайонз). В англійській мові вони досліджувалися, зокрема, в роботах А. Акбулатової, В. Дорошенкова, А. Драздаускаса, Н. Рязанової, О. Філімонової, Н. Ходакової, в українській мові - В. Тимкової, в англійській та російській мовах у зіставному аспекті - Л. Осташевої.

Емпірична та теоретична база вивчення синтаксичних явищ у зіставному і типологічному аспектах створюється з 70-х років 20-го століття (Дж. Гринберг, Ч. Базель, Л. Дежьо, Ю. Жлуктенко, В. Каліущенко, О. Кібрік, Ф. Кіфер, Б. Комрі, У. Крофт, Г. Мелінсон, В. Недялков, В. Храковський). Саме такий підхід дозволяє, з одного боку, зрозуміти структури мов, що зіставляються, і виявити спільні та розбіжні риси організації мовних явищ у них, а з іншого боку, сприяє дослідженню людської мови загалом, чим створюються засади для загальної теорії певних мовних явищ і - ширше - теорії мови.

Аналіз синтаксичних одиниць на семантичному рівні стає метою зіставного дослідження в роботах, що мають ономасіологічний характер і присвячені переважно опису мовних засобів вираження категорій посесивності, екзистенціальності, стану суб'єкта на прикладі слов'янських (А. Головачева, В. Іванов, Т. Молошная), романських (О. Вольф), африканських (І. Аксьонов) мов, а також у зіставному аспекті на прикладі російської та китайської (Ду Ялі), української, чеської та російської мов (М. Савицький). Попри інтерес дослідників до вивчення синтаксичних явищ у зіставному аспекті, зокрема до опису мовних засобів вираження категорій буття (О. Селіверстова), володіння (М. Колечко), типів неозначеного суб'єкта-діяча (О. Клименко) чи семантичного об'єкта (О. Путіліна), роботи, присвячені зіставному вивченню конструкцій з атрибутивними предикатами в англійській та українській мовах відсутні.

Актуальність цієї роботи зумовлена тим фактом, що саме типологічні та зіставні дослідження сприяють формуванню теорії окремих мовних явищ та мови в цілому, а також недостатнім рівнем вивчення специфіки мовної реалізації синтактико-семантичних комплексів з атрибутивним предикатом у різноструктурних мовах. Предикативно-атрибутивні конструкції вперше постають об'єктом зіставного вивчення, що дозволяє не тільки глибше розкрити змістовне наповнення одного із типів предикатів, але й по-новому оцінити синтаксичні системи двох досліджуваних мов, зокрема, семантичні й синтаксичні особливості реалізації конкретного типу предикативних конструкцій у кожній із цих мов.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація відповідає профілю досліджень, що проводяться кафедрою германської філології Донецького національного університету в межах держбюджетної наукової теми Міністерства освіти і науки України № 07-1 вв/74 “Семантичні дослідження мовних одиниць різних рівнів у типологічному, зіставному та діахронічному аспектах” (0107U001457).

Об'єктом дослідження в роботі виступають предикативно-атрибутивні конструкції в англійській та українській мовах. Особливості семантики та структури цих одиниць, їхні спільні та диференційні риси у двох різноструктурних мовах є предметом дослідження.

Метою роботи є зіставне вивчення синтаксичної та семантичної структури ПАК в англійській та українській мовах.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

1) визначити критерії відбору мовного матеріалу для аналізу і відобразити їх у змістовній та формальній дефініції ПАК;

2) виокремити типи репрезентації ПАК на формально-синтаксичному рівні в англійській та українській мовах;

3) виявити спільні та диференційні риси організації засобів предикативного вираження ознаки суб'єкта, зокрема, з урахуванням частотності кожного структурного типу ПАК у досліджуваних мовах;

4) розробити методику опису семантики ПАК та виділення їхніх семантичних типів;

5) класифікувати ПАК за семантичними типами, визначити частотність цих типів, встановити їхні спільні й диференційні риси в англійській та українській мовах.

Матеріал дослідження становлять отримані методом суцільної вибірки синтаксичні конструкції з предикатом атрибутивної семантики в англійській та українській мовах. Загальна кількість прикладів становить 4795 ПАК: 2598 ПАК а англійській мові та 2197 ПАК в українській. Корпус текстового матеріалу формують твори англійської, американської та української художньої літератури ХХ-ХХІ століть.

Для розв'язання поставлених завдань у роботі використовується комплекс методів лінгвістичного аналізу. Описовий метод дозволив виділити досліджувані одиниці та здійснити їх класифікацію та інтерпретацію. Зіставний метод слугував основою аналізу ПАК у сучасних англійській та українській мовах і встановлення їх спільних та відмінних рис. Структурний метод був спрямований на виявлення особливостей мовної репрезентації атрибутивних предикатів, процесів взаємодії семантичного та формально-синтаксичного рівнів. Методика компонентного аналізу застосовувалась при аналізі семантичного наповнення предикатів досліджуваних одиниць, при виявленні інтегральних та диференційних рис різних семантичних типів ПАК. Трансформаційний метод та метод синонімічних субституцій були використані при семантичному аналізі й класифікації ПАК. Побудова формул тлумачення, необхідна при виділенні семантичних типів ПАК, дозволила максимально повно відобразити змістовне наповнення предикатів кожного з цих типів. За допомогою кількісного аналізу було встановлено частотність кожного із семантичних та структурних типів ПАК у мовах, що досліджуються.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше:

- здійснено зіставне дослідження синтаксичних конструкцій із атрибутивними предикатами, їхньої семантики та формальних засобів репрезентації в англійській та українській мовах;

- створено класифікацію структурних та семантичних типів ПАК і проведено аналіз їх частотності;

- виявлено спільні та диференційні риси організації систем ПАК в англійській та українській мовах.

Теоретичне значення дисертації полягає в розробці методики опису семантики й синтаксису предикативно-атрибутивних конструкцій у зіставному плані. Запропонована в роботі модель синтаксичної та семантичної структури ПАК, їх структурна і семантична класифікації є внеском у зіставне вивчення синтаксису різноструктурних мов і можуть бути використані для подальших досліджень синтаксичної семантики на базі інших мов.

Практичне значення роботи пов'язане з тим, що результати, отримані в ході дослідження, можуть знайти застосування у викладанні порівняльної граматики англійської та української мов (розділи “Граматична будова речення”, “Семантичний синтаксис”), у курсі теорії та практики перекладу, стилістики, при підготовці навчальних посібників з перекладу, опрацюванні спецкурсів із семантичного синтаксису обох мов, зіставного і типологічного мовознавства.

Особистий внесок дисертанта полягає в проведенні структурно-семантичного аналізу ПАК у двох мовах, а також у здійсненні семантичної класифікації ПАК на основі розробленої в дослідженні моделі їх опису.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження були предметом обговорення на І Міжнародній науково-практичній конференції “Новітні обрії розвитку германської та романської філології” (Запоріжжя, 2007), на XVII Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” (Київ, 2008), на засіданні VII Міжнародного лінгвістичного семінару “Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: досягнення і проблеми” (Донецьк, 2008), на ІІ-VІІ Міжвузівських конференціях молодих вчених “Сучасні проблеми і перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2004-2009), на звітних конференціях професорсько-викладацького складу Донецького національного університету (Донецьк, 2007, 2009), на засіданнях семінарів аспірантів і здобувачів факультету іноземних мов Донецького національного університету (2004-2009).

Публікації. Основні положення і результати дослідження висвітленні в 11 публікаціях, 5 з яких є науковими статтями, опублікованими у фахових виданнях ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація загальним обсягом 219 сторінок (із них 183 сторінки тексту) складається із вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної наукової та довідкової літератури (311 позицій), переліку джерел фактичного матеріалу (20 позицій), додатків. У тексті дисертації кількісні дані представлені в 31 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету і завдання, наукову новизну, теоретичне та практичне значення, охарактеризовано матеріал і методи дослідження.

1. У першому розділі “Теоретичні засади вивчення синтаксичної семантики” здійснено огляд теоретичних питань дослідження синтаксичних одиниць з погляду їхнього змістовного наповнення в сучасній лінгвістиці, охарактеризовано різні підходи до класифікації семантичних типів речень, що переважно базуються на предикативній семантиці, наведено приклади таких класифікацій, розглянуто різні визначення кваліфікативних речень і подано критерії відбору матеріалу.

1.1. Одним із ключових положень семантичного синтаксису є виділення в семантиці речення пропозиції, яка віддзеркалює загальну частину змісту всієї комунікативної парадигми речення, та пропозиційної настанови або модальної рамки, що вказує на відповідність чи невідповідність основного змісту речення реальності, виражає відношення мовця до цього змісту або вказує на джерело повідомлення (Ю. Апресян, Н. Арутюнова, Ш. Баллі, О. Вольф, У. Квайн, Ю. Степанов). Дослідження пропозиційної семантики та виділення семантичних типів речень ґрунтується передусім на вивченні семантичного наповнення предикатів (А. Загнітко, Т. Шмельова).

1.2. Синтаксичні дослідження виходять із того, що в реченні виділяються декілька організаційних рівнів: денотативний або логічний, семантичний, комунікативний або рівень логіко-граматичного членування та формальний або структурний. На кожному з цих рівнів можна виділити елемент - відповідник того, що повідомляється про суб'єкта думки - предикату. На денотативному рівні мова йде про логічний предикат, на рівні семантичному - про предикат пропозиції. Предикат комунікативного рівня інакше називається ремою. Відповідником предиката на формальному рівні зазвичай є присудок (Н. Алефіренко, М. Всеволодова, Г. Золотова). При пошуку та відборі речень для аналізу в цій роботі до уваги береться зміст логічного предиката та пропозиційна семантика.

1.3. Семантична класифікація речень проводилася багатьма лінгвістами (Н. Арутюнова, Т. Булигіна, І. Вихованець, М. Всеволодова, А. Загнітко, Г. Золотова, О. Селіверстова, Ю. Степанов, В. Ярцева та ін.) на матеріалі російської та української мов, причому загалом набір основних семантичних типів речень збігається, але водночас спостерігаються відмінності, зокрема, щодо віднесення речень до кваліфікативного типу, коли предикат називає атрибут суб'єкта. Під атрибутивним змістом предикатів ПАК розуміється те, що вони виражають ознаку суб'єкта, властиву конкретному предмету або особі; вона є невід'ємною від нього і виділяє цей предмет або цю особу з-поміж інших.

1.4. Дослідники синтаксичної семантики серед предикатів на позначення певних ознак суб'єкта виділяють такі, що співвідносяться з протіканням у часі, і такі, що абстраговані від протікання у часі, називаючи їх відповідно предикатами стану та властивості (Т. Булигіна, О. Селіверстова). До ПАК у цій роботі належать як речення, що називають перманентну характеристику предмета, так і речення, що вказують на тимчасову його ознаку. Згідно з уявленням, яке постає базовим у цій роботі, до складу ознак суб'єкта входять разом з тими, що визначають його самобутність увесь час (перманенті), і ті, які є для нього характерними протягом лише певного періоду (тимчасові). У роботі припускається, що предикати якості та предикати стану знаходяться у відношеннях не привативної, а градуальної опозиції, і існує цілий спектр предикатів, які заповнюють увесь простір між двома полюсами - якістю та станом. На одному полюсі перебувають предикати якості (незалежність від часових характеристик), а на другому знаходяться предикати стану (неможливість існування безвідносно до часу), між ними - предикати, що позначають тимчасові характеристики осіб чи предметів.

1.5. У структурному відношенні ПАК - двоскладні або односкладні прості речення, у яких можна виділити структурні елементи - відповідники семантичним суб'єкту та предикату. Як ПАК розглядаються і речення з еліпсисом головних членів.

2. У другому розділі “Структурні характеристики предикативно-атрибутивних конструкцій в англійській та українській мовах” здійснено аналіз ПАК у двох мовах з метою виділення структурних типів ПАК, наведено дані кількісного аналізу щодо частотності кожного з цих типів ПАК, виконано порівняльний аналіз їх частотності в обох мовах.

2.1. Основою для аналізу структури ПАК і виділення відповідних типів виступають засоби репрезентації предикату атрибутивної семантики на синтаксичному рівні. Предикат може бути виражений одним чи кількома членами речення при тому, що одним із них у більшості випадків є присудок. Виділено 7 структурних типів ПАК, 6 з яких представлені в обох мовах (див. табл. 1).

Аналіз мовного матеріалу виявив існування спільних та відмінних рис щодо синтаксичної репрезентації предикату ПАК в англійській та українській мовах (див. табл. 1).

Таблиця 1. Типи репрезентації предиката ПАК на синтаксичному рівні в англійській та українській мовах

2.2. Серед ізоморфних рис ПАК в обох мовах слід передусім відзначити той факт, що якісний склад наборів основних структурних типів ПАК майже збігається: в обох мовах наявні ПАК, у яких предикат представлений присудком (простим дієслівним, складеним іменним), його частиною (іменною частиною складного іменного подвійного присудка), комбінацією присудка і додатка чи обставини, комбінацією присудка і підмета.

2.3. Значною мірою збігається і частотність синтаксичних типів ПАК в обох мовах. Їх спільною рисою є висока продуктивність типу ПАК із предикатом, репрезентованим складеним іменним присудком (85,6% всіх ПАК в англійській мові та 76,6% в українській). Найтиповішим дієсловом-зв'язкою в таких конструкціях в обох мовах виступає дієслово to be/бути (2028 ПАК або 78% всіх конструкцій в англійській мові та 1537 ПАК або 70% в українській). Найчастотнішою у складі ПАК із складеним іменним присудком є іменна частина, представлена прикметником. На думку деяких дослідників, зокрема Е. Паповянц, саме ця ад'єктивна модель є основною моделлю, що виражає якісну характеристику субстанції. Прикладом ПАК з іменною частиною присудка, презентованою прикметником у початковій формі чи у формі вищого ступеня порівняння, є такі речення: (3) …The questions were all the cruder (Greene G. Collected Short Stories, 313) `Запитання були все прямішими'; (4) Він був малописьменний… (Антоненко-Давидович Б. Твори: Т. 2, 191). Другим за частотністю іменним компонентом складеного іменного присудка в обох мовах є іменник, що використовується самостійно або з означенням-прикметником, наприклад: (5) I am a toy (Bradbury R. The Blue Bottle and Other Stories, 95) `Я - іграшка'; (6) …Ви така енергійна … смілива дівчина… (Винниченко В. Твори в двох томах: Т. 1, 198).

Інші дієслова-зв'язки є значно менш численними й містять додаткові семи. Залежно від їхньої семантики ці дієслова об'єднуються в декілька груп. Кількість дієслівних лексем, що виконують функцію зв'язки, є більшою в українській мові (18 лексем в англійській мові та 36 в українській), тоді як загальна кількість ПАК із цими дієсловами більша в англійській (195 англійських ПАК та 147 українських). Найчисленішими є ПАК із дієсловами-зв'язками, що зазначають канал отримання інформації про певні властивості предмета чи особи. Набір почуттів, що можуть виступати в ролі такого каналу, майже однаковий в обох мовах, але спостерігається різниця в кількості ПАК, у яких вказується на те чи інше почуття. Найчастотнішою в англійській мові є вказівка на зорове сприйняття, виражена дієсловом to look `виглядати' (із предикативом прикметником), в українській мові - вказівка на нюх (дієслово пахнути разом з його синонімами одгонити, відгонити, пахтіти, які найчастіше мають при собі предикатив, виражений іменником), наприклад: (7) …The sky looked as soft as some small bird's breast. (Unsworth B. Sacred Hunger, 112) `Небо здавалося (букв. виглядало) ніжним як груди маленького птаха'; (8) Пахла діжурка паровозом (Тютюнник Гр. Твори: Кн. 1, 260).

2.4. Серед аломорфних характеристик ПАК у зіставлюваних мовах слід передусім назвати відмінності в наборі структурних типів ПАК - в англійській мові відсутній спосіб вираження предиката ПАК головним членом односкладного речення. У таких конструкціях суб'єкт ознаки називається іменником чи займенником у непрямому відмінку, найчастіше давальному. ПАК із структурою односкладного речення становлять дуже невелику частку проаналізованого матеріалу (26 ПАК), і в більшості випадків мова в них йде про вік суб'єкта, наприклад: (9) …Вам іще тільки сім років… (Вишня Остап. Вишневі усмішки, 190).

2.5. Міжмовні розбіжності спостерігаються також у кількісному співвідношенні двох типів ПАК. У цих конструкціях атрибутивна семантика сфокусована не в одному члені речення, а розподілена між кількома членами, і предикат на формальному рівні відповідає сполученню дієслівного присудка та ще одного члена речення: додатка чи підмета.

2.5.1. У 254 ПАК в англійській мові (9,8%) та 83 ПАК в українській (3,8%) репрезентантом атрибутивної семантики виступає сполучення простого дієслівного присудка з прямим додатком. Найчастіше (230 ПАК в англійській мові та 53 ПАК в українській) присудок виражений посесивним дієсловом, наприклад: (10) The man had pink, terrified eyes (Bradbury R. The Blue Bottle and Other Stories, 190) `Чоловік мав рожеві, повні жаху очі'; (11) Артур Пепа… мав дуже іронічний вигляд… (Андрухович Ю. Дванадцять обручів, 160). При такій репрезентації ознака суб'єкта в реченні виступає як об'єкт володіння - відносно або абсолютно невідчужуваний. Пригортає увагу суттєва відмінність у кількісних та якісних показниках ПАК із структурою посесивного речення між двома досліджуваними мовами. По-перше, кількість ПАК цього типу в англійській мові майже в п'ять разів більше ніж в українській (див. табл. 1). По-друге, кількість лексем, що функціонують у ролі присудка в цих ПАК, в англійській мові становить 10 дієслів (to have, to have got, to possess, to contain, to hold, to carry, to retain, to wear, to have on, to sport), в українській мові - 3 дієслова (мати, носити, нараховувати). Така розбіжність пояснюється тим, що типовою конструкцією в українській мові, яка передає значення володіння, є речення із дієсловом бути, на відміну від англійської мови, де це значення передається реченнями з дієсловом мати (Дж. Лайонз). Структура посесивного речення, коли підмет є ім'ям посесора, а прямий додаток іменем об'єкта володіння, властивий для так званих “мати”-мов, до яких належить і англійська мова. Мова, у якій типовою посесивною конструкцією є речення із дієсловом бути, належить до “бути”-мов, типовим представником яких є російська мова. Українська мова знаходиться в перехідному стані між двома типами; у ній можливі обидві конструкції (Т. Молошная). Втім серед посесивних ПАК в українській мові переважають конструкції з дієсловом бути.

Щодо непосесивних дієслів, які виконують у ПАК функцію присудка та разом із додатком виступають носієм атрибутивної семантики, кількість цих лексем та кількість ПАК із цими дієсловами в українській мові (19 лексем та 30 ПАК) дещо вища, ніж в англійській (10 лексем та 24 ПАК). Наприклад: (12) It's a hundred and seventy feet tall… covers six thousand square yards (Fitzgerald F. Babylon Revisited and Other Stories, 20) `Вона сто сімдесят футів заввишки… покриває площу у шість тисяч квадратних ярдів'; (13) Дихали трухлявиною старі пні (Тютюнник Гр. Твори: Кн. 1, 58). У реченні (12) суб'єкт характеризується з погляду свого фізичного розміру - площини, а у реченні (13) - через свій запах.

2.5.2. Значна кількість речень у досліджуваному матеріалі презентує атрибут суб'єкта як об'єкт, що існує в просторі ознак суб'єкта. У таких реченнях суб'єкт позначається обставиною місця, а відповідником предиката на формальному рівні є сполучення присудка з підметом. Саме такою структурою представлена характеристика особистості та зовнішнього вигляду суб'єкта в прикладах (14) та (15): (14) There was a quality of weakness in Gordon… (Fitzgerald F. Babylon Revisited and Other Stories, 44) `В Гордоні була якась слабкість'; (15) На Сіркові темний жупан і чорна з малиновим верхом шапка… (Мушкетик Ю. Яса, 15).

Подібні до наведених вище ПАК у різних роботах називаються екзистенційними (Ю. Апресян), буттєвими (Н. Арутюнова) або локативними (О. Селіверстова). Останній з термінів обирається для позначення таких конструкцій в цій роботі. Для локативних ПАК (далі ЛПАК) властивою є посесивна семантика. Ці конструкції представлені нерівною кількістю одиниць в обох мовах: їхня кількість і структурна розмаїтість в українській мові значно перевищує кількість англійських одиниць цього типу (278 ПАК в українській мові та 53 ПАК в англійській), що пояснюється зазначеною вище різницею між мовами у вираженні посесивних відношень на синтаксичному рівні.

З усіх структурних варіантів ЛПАК заслуговують на увагу так звані біпредикативні конструкції. За рахунок того, що означення при підметі в цих реченнях отримує логічний наголос і, відділяючись від підмета присудком чи отримуючи фразокінцеве положення, виділяється позиційно, воно перетворюється на предикатив - іменну частину складеного іменного присудка. При цьому конструкція зберігає структуру локативного речення і, отже, поєднує в собі дві пропозиції: локативну і суто атрибутивну. Біпредикативні ЛПАК називають два атрибути різного рівня: атрибут суб'єкта (якийсь його аспект чи елемент структури) та атрибут атрибута суб'єкта (ознаку аспекту чи частини суб'єкта). Зазвичай логічний наголос робиться на останньому. Наприклад, обставина може позначати людину, підмет - певну частину її тіла, а означення при підметі (яке й отримує логічний наголос) - ознаку цієї частини тіла: (16) Очі в неї були сердечні… (Винниченко В. Твори в двох томах: Т. 1, 292). У проаналізованому матеріалі зустрічаються виключно українські ПАК цього типу.

2.6. Між двома досліджуваними мовами спостерігається відмінність у кількості одиниць, що презентують інші структурні типи ПАК. Так, одним із структурних типів реалізації предиката ПАК на формальному рівні є простий дієслівний присудок. Такий спосіб репрезентації предиката не є частотним у жодній з мов, при цьому в українській мові він є значно поширенішим (62 ПАК або 2,8%), ніж в англійській (11 ПАК або 0,4%) (див. табл. 1). Такий присудок називає переважно параметри зовнішнього вигляду суб'єкта, зокрема колір, наприклад: (17) За ровом росли осокори, на одному чорніло бусляче гніздо (Мушкетик Ю. Яса, 91). В англійській мові переважають лексеми, що вказують на соціальний статус суб'єкта чи його діяльність: (18) I caddy'd for her mother a couple of times (Salinger J. The Catcher in the Rye, 41) `Я подавав її матері м'ячі для гольфа декілька разів (букв. Я був кедді, хлопчиком, який подає м'ячі')'. Різниця в кількості ПАК із предикатом, представленим простим дієслівним присудком, випливає, зокрема, з різної кількості лексем, що можуть виступати в цій якості у двох мовах; при цьому в українській мові таких лексем набагато більше (пор. 28 - в українській мові та 5 - в англійській).

2.7. У приблизно однаковій кількості речень в обох мовах атрибутивна семантика розподілена між дієслівним присудком та обставиною (див. табл. 1). Українські ПАК цього типу найчастіше містять дієслово атрибутивної семантики, що називає ознаку суб'єкта і поєднується з обставиною способу дії, яка називає ступінь вираження відповідної ознаки: (19) …Полинялі очі блищали гострим, холодним світлом (Винниченко В. Твори в двох томах: Т. 1, 188).

В англійській мові майже половина з проаналізованих ПАК цього типу містить предикат, виражений складеним іменним присудком, що називає ознаку, та обставиною наслідку, яка вказує на рівень вияву цієї ознаки в суб'єкті: (20) She was too charming to be snotty (Salinger J. The Catcher in the Rye, 70) `Вона була занадто чарівною, щоб здаватися (букв. `бути') пихатою'.

Наявність типу ПАК із предикатом, представленим сполученням присудка й обставини, та його частотність можуть вважатися рисами, ізоморфними для двох досліджуваних мов.

2.8. Один із типів ПАК в обох мовах представлений реченням із складним іменним подвійним присудком, який утворюється повнозначним дієсловом, що вказує на дію чи стан суб'єкта, та іменним компонентом, найчастіше прикметником, який називає якусь ознаку, не пов'язану з дією чи станом. Таким чином, носієм атрибутивної семантики виступає іменна частина присудка: (21) …We'll die well-dressed (Bradbury R. The Blue Bottle and Other Stories, 39) `Ми вмремо озброєними (букв. гарно одягненими); (22) Ми троє ідемо босі… (Тютюнник Гр. Твори: Кн. 1, 319). Предикат, виражений іменною частиною складного іменного подвійного присудка, є найменш поширеним в обох досліджуваних мовах (див. табл. 1). Водночас можна констатувати кількісну перевагу українських ПАК із подібним предикатом над англійськими. Найчастіше в таких ПАК повідомляється про риси зовнішності суб'єкта (див. приклади (21), (22)).

3. У третьому розділі “Семантичні характеристики предикативно-атрибутивних конструкцій в англійській та українській мовах” проводиться аналіз ПАК з погляду їхнього семантичного наповнення і виділення семантичних типів ПАК. Семантична класифікація ПАК базується на предикативній семантиці; при цьому в першу чергу розглядається представлена в ПАК денотативна ситуація, що описується за допомогою формул тлумачення (далі ФТ) (Ю. Апресян, О. Падучева). Вихідним є не засіб мовної репрезентації ознаки, яка приписується суб'єкту ситуації, що відображає ПАК, а сама ця ознака.

3.1. Віднесення конкретної ПАК до того чи іншого типу спирається на загальне значення речення та на значення окремих його компонентів, що входять до складу предиката на формальному рівні. Семантичне наповнення окремих лексем визначається за тлумачними словниками англійської та української мов, а при аналізі значення всієї конструкції до уваги беруться як значення окремих компонентів, так і можливі перифрази і трансформації всієї ПАК.

3.2. Виходячи з предикативної семантики, тобто того, які ознаки суб'єкта називаються предикатом ПАК, у проаналізованому матеріалі було виділено 4 семантичних типи і 10 семантичних підтипів конструкцій (див. табл. 2).

Англійські та українські ПАК демонструють однаковий набір семантичних типів, що пояснюється універсальним характером семантики, орієнтованої на ситуації об'єктивної дійсності. Частотність цих типів також є більш подібною у двох мовах, ніж частотність різних синтаксичних структур ПАК. Отже, можна констатувати більшу подібність між англійськими та українськими ПАК на семантичному рівні, ніж у плані структури.

3.3. Найчастотнішим типом ПАК в обох мовах є кваліфікативні (або характеризувальні) конструкції, у яких предикат прямо називає окремий аспект чи окрему ознаку суб'єкта. Вони утворюють більше половини всіх досліджуваних одиниць (див. табл. 2).

Таблиця 2. Семантичні типи ПАК в англійській та українській мовах

Залежно від того, чи акцентується в ПАК безпосередній носій ознаки, виділяються 3 підтипи кваліфікативних ПАК. Найчисленнішими є ПАК із ФТ “Суб'єкт S має ознаку Q”, що називають окрему рису суб'єкта, наприклад: (23) He was mighty healthy-looking… (Fitzgerald F. Babylon Revisited and Other Stories, 17) `Він мав дуже здоровий вигляд (букв. `Він був дуже здорово-виглядаючим')'; (24) Груша висока… (Вишня Остап. Вишневі усмішки, 201).

У ПАК із ФТ “Суб'єкт S має частину Р” у ролі такої диференційної риси виступає частина суб'єкта, що є нетиповою для суб'єктів певного класу: (25) She's got a fish's tail (Bradbury R. The Blue Bottle and Other Stories, 159) `Вона має риб'ячий хвіст'; (26) …В Миші в ніздрях залізне кільце… (Вишня Остап. Вишневі усмішки, 144).

У ПАК із ФТ “Суб'єкт S має частину Р з ознакою Q” акцент зміщується до частини суб'єкта, що є носієм ознаки, через яку і характеризується весь суб'єкт. У таких конструкціях суб'єкт опиняється на периферії уваги мовця і адресата мовлення, а на першій план виступає його фізична або нематеріальна частина, про ознаку якої й повідомляється в ПАК, наприклад: (27) He had restless black eyes and a thin mouth that smiled easily (Unsworth B. Sacred Hunger, 56) `Він мав неспокійні чорні очі та тонкий рот, що легко всміхався'; (28) Дівчина вдалася шалено довгоногою… (Андрухович Ю. Дванадцять обручів, 89).

Типовим засобом репрезентації предиката в структурі кваліфікативного речення є складений іменний присудок, найчастіше з предикативом-прикметником.

3.4. Таксономічні (або класифікувальні) конструкції повідомляють не про окрему рису суб'єкта, а про цілий комплекс ознак, які позиціонують його як представника певного класу істот чи неістот. Такі конструкції є значно менш частотними в обох мовах і представлені двома семантичними підтипами (див. табл. 2). Предикат ПАК із ФТ “Суб'єкт S є представником класу С” вказує лише на множину, до якої входить суб'єкт. Предмети чи осіб можна об'єднати за різними ознаками; отже, один і той самий суб'єкт може входити до різних множин, тобто бути представником різних класів. Наприклад: (29) …This one was a slave-ship… (Unsworth B. Sacred Hunger, 97) `Цей корабель був работоргівельним кораблем'; (30) Я ж “інтелігентка” (Винниченко В. Твори в двох томах: Т. 1, 66). У реченні (29) мова йде про належність предмета - корабля - до певного типу предметів (кораблі для торгівлі рабами). Носієм атрибутивної семантики виступає іменник slaveship. Приналежність до цього класу означає наявність не тільки цілого комплексу структурних (розподілений на секції та поверхи трюм) та функціональних (перевезення рабів з Африки до Америки) ознак, але й вказує на соціальний статус членів команди (злочинці, боржники, моряки, яким не пощастило потрапити на інші судна). Предикат у реченні (30) характеризує суб'єкта як представника певної соціальної групи, що складається з освічених людей, яким притаманна внутрішня культура і які професійно займаються розумовою працею, розвитком та поширенням культури.

Предикати таксономічних ПАК другого підтипу вказують не лише на клас суб'єкта, а й на певну його ознаку. Конструкції з такими предикатами можна назвати таксономічно-кваліфікативними і представити ФТ “Суб'єкт S є представником класу С із ознакою Q”, наприклад: (31) He was an old plantation slave… (Unsworth B. Sacred Hunger, 1) `Він був старим плантаційним рабом'; (32) Марися гарна спортсменка… (Гончар O. Бригантина, 45).

Предикат таксономічних ПАК обох підтипів представлений переважно складеним іменним присудком із предикативом-іменником.

3.5. Група ПАК, що об'єднує акціонально-кваліфікативні речення, предикат яких називає одночасно дію суб'єкта та його ознаку, притаманну йому під час виконання цієї дії, є найменш численною в обох мовах (див. табл. 2). Залежно від того, наскільки пов'язаними між собою є дія та ознака, виділяються два підтипи цих конструкцій. Якщо дію і ознаку поєднує лише хронологічний зв'язок, тобто вони відбуваються паралельно в той самий проміжок часу, ПАК задовольняє ФТ “Суб'єкт S виконує дію А і при цьому виявляє ознаку Q, не пов'язану з дією А”. Відповідником предиката цих конструкцій є складний іменний подвійний присудок, при цьому атрибутивний зміст виражається іменною частиною цього присудка: (33) They stood dry… (Bradbury R. The Blue Bottle and Other Stories, 149) `Вони стояли сухі'; (34) Настовбурчений стоїть, вовчкуватий… (Гончар O. Бригантина, 17).

Ті конструкції, що виражають ситуацію, коли дія й ознака не лише збігаються в часі, але між ними існує й причиново-наслідковий зв'язок, утворюють інший підтип із ФТ “Суб'єкт S виконує дію А і при цьому виявляє ознаку Q, пов'язану з дією А”, представлений переважно конструкціями із складеним іменним присудком: (35) …He was so crumby in his personal habits (Salinger J. The Catcher in the Rye, 56) `Він був огидний у справах гігієни (букв. `у особистих звичках')'; (36) …В писарських справах він непоспішливо мудрий та чесний (Мушкетик Ю. Яса, 66).

3.6. Друга за кількістю ПАК група в англійській та українській мовах об'єднує релятивні (відносні) конструкції, що виражають відносну характеристику суб'єкта (див. табл. 2). Такі ПАК завжди містять експліцитну або імпліцитну вказівку на другого суб'єкта (того ж або іншого класу, що й перший суб'єкт), відносно ознак якого й описується перший суб'єкт. Відповідно до того, які ознаки суб'єкта опиняться у фокусі уваги мовця та адресата мовлення, виділяють три семантичні підтипи релятивних ПАК. У тих випадках, коли мовець звертає увагу на статус суб'єкта ПАК відносно іншого суб'єкта, на відношення, що пов'язують їх, конструкцію можна представити ФТ “Суб'єкт S1 має статус R по відношенню до суб'єкта S2”. Ці конструкції можуть виражати конверсивні чи реципрокальні відношення між суб'єктами. У першому випадку, статус суб'єктів щодо відношень між ними є неоднаковим: предикат називає лише один із можливих напрямків зв'язку між двома суб'єктами, наприклад: (37) I'm Dr Brodsky's assistant (Burgess A. A Clockwork Orange, 78) `Я асистент доктора Бродського'; (38) Вона моя жінка, старшина (Андрухович Ю. Дванадцять обручів, 248).

У разі, коли відношення, відображені в ПАК, є реципрокальними, статус суб'єктів однаковий: (39) …You're my roommate (Salinger J. The Catcher in the Rye, 38) `Ти мій сусід по кімнаті'; (40) Її батько, Педро Доріл'я, - давній друг Кредо Вікторе (Владко B. Твори в двох томах: Т. 2, 222).

Релятивні ПАК можуть характеризувати суб'єкт за певним параметром і при цьому порівнювати його за цим же параметром з іншим суб'єктом. Такі конструкції відповідають ФТ “Суб'єкт S1 має ознаку Q1, яка певним чином W співвідноситься із ознакою Q2 суб'єкта S2”. Вони є найчастотнішим семантичним підтипом релятивних ПАК і можуть містити як експліцитне (див. пр. (41)), так і імпліцитне (метафоричне) порівняння (див. пр. (42)): (41) My sister's twenty years younger than I am (Greene G. Collected Short Stories, 322) `Моя сестра на двадцять років молодша за мене'; (42) Поки людина молода - вітрило, з роками - кітва (Мушкетик Ю. Яса, 53).

Ті релятивні ПАК, що виражають порівняння між частинами двох суб'єктів, відповідають ФТ “Суб'єкт S1 має частину Р1 з ознакою Q1, яка певним чином W співвідноситься з ознакою Q2 частини Р2 суб'єкта S2”. Цей семантичний підтип релятивних ПАК є аналогом кваліфікативних ПАК із ФТ “Суб'єкт S має частину P із ознакою Q” з тією лише різницею, що тут характеристика частини тіла є не абсолютною, а відносною: (43) They were lighter in colour than the boatmen… (Unsworth B. Sacred Hunger, 200) `Вони були світліші, ніж весляри'; (44) …Ці люди дійсно щиріші і щедріші душею (Андрухович Ю. Дванадцять обручів, 26).

У структурному відношенні для всіх підтипів релятивних конструкцій характерна перевага ПАК із складеним іменним присудком.

4. У загальних висновках підбито підсумки проведеного дослідження; окреслено можливі перспективи подальших досліджень в обраній галузі.

4.1. Предикативно-атрибутивні конструкції, тобто синтаксичні конструкції із предикатом атрибутивної семантики, в англійській та українській мовах є широко вживаними і демонструють різноманітність як на синтаксичному плані, так і в плані семантики.

4.2. Структурний аналіз ПАК дозволив виділити 7 типів формальної репрезентації предиката ПАК (див. табл. 1). На рівні синтаксичної структури ПАК досліджувані мови демонструють ряд спільних рис: в англійській та українській мовах предикати атрибутивної семантики можуть бути представлені простим дієслівним, складеним іменним чи складним іменним подвійним присудком, сполученням присудка і додатка, присудка і підмета, присудка і обставини. Подібність між двома мовами у вираженні предикативно-атрибутивної семантики спостерігається і в показниках частотності окремих структурних типів ПАК. Найпоширенішими в досліджуваних мовах є ПАК із предикатом, представленим складеним іменним присудком.

4.3. Між мовами існує суттєва розбіжність у засобах формальної репрезентації предиката ПАК, зумовлена розходженням структури англійської та української мов. Аломорфізм виявляється, перш за все, в наявності в українській мові структурного типу ПАК, що не зустрічається в англійській мові - ПАК із предикатом, якому на формальному рівні відповідає головний член односкладного речення. Важливою диференційною рисою виступає також суттєва різниця в частотності окремих структурних типів досліджуваних одиниць. Другим за частотністю засобом вираження атрибутивного предиката в англійській мові є сполучення присудка та прямого додатка, третім - сполучення присудка та підмета. В українській мові ситуація зворотня.

4.4. За критерієм ознаки, яку приписує суб'єкту предикат денотативного рівня, було виділено 4 семантичні типи ПАК, кожен з яких представлений принаймні двома підтипами (див. табл. 2). Узагальнене значення підтипів описується метамовою у вигляді формул тлумачення.

4.5. Досліджувані мови демонструють багато спільного як в наборі ознак, репрезентованих в ПАК, так і в плані частотності різних семантичних типів конструкцій, що дозволяє констатувати більшу подібність між двома мовами на семантичному рівні, ніж на рівні структури. Це можна пояснити спільністю психофізіологічних і когнітивних особливостей носіїв різних мов. Найчастотнішим семантичним типом ПАК в обох мовах є кваліфікативні (характеризувальні) конструкції, репрезентовані трьома підтипами. Другими за частотністю є релятивні ПАК, що також охоплюють три підтипи. Таксономічний (класифікувальний) та акціонально-кваліфікативний типи ПАК представлені двома підтипами кожний і за частотністю посідають третє та четверте місця відповідно.

4.6. Структурний аналіз ПАК, співвідносних із певним семантичним типом, дозволяє зробити висновки про типові засоби репрезентації предиката із певним змістом у структурі речення в англійській та українській мовах. Співвіднесення семантичних типів предикатів та засобів їх формального вираження є однаковим для досліджуваних мов. У кваліфікативних ПАК відповідником предиката у структурі речення найчастіше є складений іменний присудок із предикативом-прикметником, у таксономічних ПАК - складений іменний присудок із предикативом-іменником. В одному із підтипів акціонально-предикативних ПАК предикат репрезентований виключно іменною частиною складного іменного подвійного присудка. У структурі релятивних ПАК та другого підтипу акціонально-кваліфікативних ПАК відповідником предиката в переважній більшості випадків є складений іменний присудок.

Перспективи дослідження передбачають зіставне вивчення ПАК в англійській та українській мовах на матеріалі різних за жанрами текстів. Особливий інтерес становить вивчення досліджуваного типу речень на матеріалі більшої кількості різноструктурних мов з інших мовних сімей.

ОСНОВНІ ІДЕЇ ТА ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Сидоров О.М. Інхоативні предикативно-атрибутивні конструкції в англійській мові // Нова філологія. Зб. наук. праць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2007. - № 26. - С. 148-154.

2. Сидоров О.М. Семантичні типи предикативно-атрибутивних конструкцій в англійській мові // Сучасні дослідження з іноземної філології: Зб. наук. праць. - Випуск 5. - Ужгород: ПП Обручар В.В., 2007. - С. 73-85.

3. Сидоров О.М. Основні типи предикативно-атрибутивних конструкцій в англійській та українській мовах // Studia Germanica et Romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання: Науковий журнал. - Донецьк: ДонНУ, 2008. - Т.5. - № 2 (14). - С. 96-110.

4. Сидоров О.М. Назва одягу як елемент характеристики особи в англійській та українській мовах // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах: Зб. наук. пр. - Донецьк: ДонНУ, 2008. - С. 73-85.

5. Сидоров О.М. Конструкції на позначення зовнішності людини в англійській та українській мовах // Мова і культура (Науковий журнал). - К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2009. - С. 130-139.

6. Сидоров О.Н. Структурно-семантические характеристики предикативно-атрибутивных конструкций английского языка // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських та германських мов і літератур: Матеріали Другої Міжвузівської конференції молодих учених (12-13 лютого 2004 р.). - Донецьк: ДонНУ, 2004. - С. 286-289.

7. Сидоров О.Н. Логико-семантическое определение предикативно-атрибутивных конструкций // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських та германських мов і літератур: Матеріали Третьої Міжвузівської конференції молодих учених (15-16 лютого 2005 р.). - Донецьк: ДонНУ, 2005. - С. 88-89.

8. Сидоров О.Н. Структурные характеристики предикатов в предикативно-атрибутивных конструкциях английского языка // Матеріали IV Міжвузівської конференції молодих вчених (1-3 лютого 2006 р.). - Частина 1. - Донецьк: ДонНУ, 2006. - С. 30-33.