Лексико-семантичне та асоціативне поле "народ" у наукових і художніх текстах Івана Франка

Размещено на http://www.allbest.ru/

національна академія наук україни

ІНСТИТУТ української мови

УДК:811.161.2'373.23:821.161.2.09 Франко

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Творча спадщина І. Я. Франка постійно привертає увагу дослідників. Мову творів письменника вивчали історики української літературної мови (І. К. Білодід, І. Є. Грицютенко, М. П. Білоус, З. Т. Франко, І. Г. Матвіяс, П. П. Плющ, В. В. Ґрещук), стилісти (Т. І. Панько, С. Я. Єрмоленко, Т. М. Наумова, Г. М. Сюта, Т. А. Коць, О. Г. Тодор, І. О. Анніна, З. С. Василько, Н. Я. Грипас), лексикологи та лексикографи (Л. М. Полюга, І. І. Ковалик, І. Й. Ощипко, Л. А. Лисиченко, Л. В. Струганець). Мовній структурі художніх творів І. Я. Франка присвячено праці І. Л. Ціхоцького, Я. В. Закревської, І. І. Шанюка. Наукові тексти досліджували Є. С. Регушевський, М. А. Тростогон, О. А. Сербенська, Н. В. Зелінська, О. М. Труш; публіцистичні тексти - Н. М. Блинова.

Новий аспект вивчення мовної особистості І. Я. Франка запропонувала Т. А. Космеда. Дослідниця, проаналізувавши листи, наукові тексти, спогади сучасників письменника, зробила спробу реконструювати постать І. Я. Франка як комуніканта, суб'єкта мовної діяльності.

Широкі можливості вивчення ідіостилю письменників відкрило застосування методики виявлення ключових слів, концептів, формування лексико-семантичного (ЛСП) та асоціативного полів (АП) (О. В. Кардащук, Р. І. Стефурак, І. В. Багмут, Н. О. Данилюк, Т. В. Ковальова, Ж. В. Марфіна, О. О. Маленко, Л. Т. Масенко, Л. М. Мялковська та ін.). Структурно-семантичний та функціональний аналіз ЛСП “мова - слово” у поетичних текстах І. Я. Франка здійснила Н. О. Мех.

Наукові, науково-публіцистичні, художні тексти І. Я. Франка репрезентують значну увагу письменника до складних питань націєтворення. Вивчення дослідником проблем українського народу, етносу, нації відбувалося на тлі загальноєвропейського націєтворчого процесу. У наукових розвідках ученого частовживаними є слова народ, нація, народність, національність, люди та їхні синоніми. Ці номінації, позначаючи важливі суспільно-історичні поняття, засвідчують диференціацію їхнього термінологічного змісту, з одного боку, і естетичної семантики - з іншого, що зумовлено художнім та світоглядним осмисленням ролі мови в процесі націєтворення. Загальні питання співвідношення мови й народу у наукових текстах І. Я. Франка розглянуто в монографії Т. І. Панько “Мова і нація в естетичній концепції Івана Франка”.

Вивчення лексичного складу поетичних текстів І. Я. Франка, у яких фіксуємо частотне вживання слів народ, люди, їхні семантико-стилістичні конотації, синонімічні зв'язки тощо, потребує зіставлення у мові художньої та наукової прози І. Я. Франка.

Щоб мати цілісне уявлення про функціонально-стильове навантаження, семантичні відтінки значень та асоціативний потенціал лексем, якими послуговується письменник, викладаючи свої думки стосовно формування націй і народів, ролі “поєдинчих племен” і “цілих громад”, обираємо тему дослідження “Лексико-семантичне та асоціативне поле “народ” у наукових і художніх текстах Івана Франка”.

Актуальність теми дисертації зумовлюють кілька чинників. Сучасні завдання української лінгвістики визначають потребу комплексного дослідження семантичної структури ЛСП та АП “народ” у наукових і художніх текстах І. Я. Франка, що сприятиме поглибленому вивченню ідіостилю письменника, уведенню до наукового обігу нових лексико-семантичних об'єктів з історії української літературної мови.

Дисертацію присвячено розвиткові та функціонуванню значень слів ЛСП “народ”, реалізації їхнього асоціативного потенціалу у текстах І. Я. Франка, що не тільки засвідчують рівень художньої майстерності письменника і науковця у володінні словом, а й характеризують рівень розвитку української мови кінця ХІХ - початку ХХ ст. Вивчення мовностилістичних параметрів ЛСП та АП “народ” у наукових і художніх текстах І. Я. Франка сприяє окресленню семантичних обсягів лексем, що входять до складу ЛСП. Наукова робота присвячена досі не вивченим аспектам мовотворчості І. Я. Франка і є спробою поглибити й урізноманітнити мовознавчі дослідження творчого дискурсу письменника.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах наукової теми “Актуальні проблеми сучасного мовознавства та методики викладання”, яку опрацьовують співробітники кафедри української мови та методики навчання ДВНЗ “Переяслав-Хмельницький ДПУ імені Григорія Сковороди”. Тему дисертації затверджено на засіданні наукової координаційної ради “Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол №31 від 11 квітня 2006 року).

Мета дисертаційної праці - формування й аналіз структури ЛСП “народ” у наукових і художніх текстах І. Я. Франка; виявлення асоціативних можливостей його складників; побудова на основі ЛСП асоціативного поля “народ”. лексема народ франко семантичний

Зазначена мета потребує розв'язання таких завдань:

1) систематизувати й узагальнити теоретичні засади визначення понять “лексико-семантичне поле” та “асоціативне поле”;

2) обґрунтувати й проаналізувати структуру ЛСП та АП “народ”;

3) здійснити зіставний аналіз семантики лексем-складників ЛСП “народ” за словниковими статтями й авторськими текстами;

4) дослідити сполучуваність одиниць ЛСП “народ”;

5) простежити вплив контексту на реалізацію семантичної структури досліджуваних лексем;

6) проаналізувати структуру метафор із компонентами ЛСП “народ”;

7) простежити специфіку функціонування досліджуваних лексем у наукових і художніх текстах І. Я. Франка.

Об'єкт дослідження - мова наукових і художніх текстів І. Я. Франка.

Предмет дослідження - ЛСП “народ” та утворене на його основі відповідне АП в наукових і художніх текстах І. Я. Франка.

Джерельною базою дослідження слугували наукові та художні тексти І. Я. Франка: Франко І. Я. Зібрання творів: у 50-ти т.: Художні твори / Франко І. Я. - К.: Наук. думка: Т. 1 - 25. - 1976 - 1980; Франко І. Я. Зібрання творів у 50-ти т.: Наукові праці / Франко І. Я. - К.: Наук. думка: Т. 44 - 47. - 1976 - 1986 (далі в дужках зазначено том, частину і сторінки); Франко І. Я. “З вершин і низин” / Франко І. Я. - Львів, 1893: Книга з дарчим написом Івана Франка “Ользі Озаркевичевій” (Рошкевич). - 474 с. Із аналізованих текстів вибрано для вивчення понад 2 тис. контекстів із досліджуваною лексикою.

У дисертації також використано матеріали Словника української мови в 11-ти т., Фразеологічного словника української мови у 2-х т., Словника епітетів української мови, Словника синонімів української мови у 2-х т., Словника українських синонімів і антонімів, Великого тлумачного словника української мови, Етимологічного словника української мови, Етимологічно-семантичного словника української мови.

Методи та прийоми дослідження. У роботі використано метод компонентного аналізу для виявлення семантичних відтінків значення багатозначних лексичних одиниць; типологічний метод - для зіставлення значень лексем, зафіксованих у текстах І. Я. Франка й кодифікованих у загальномовних словниках, зокрема, для виявлення подібностей і відмінностей; метод синонімічної заміни - заміна одного слова (словосполучення) іншим; методи структурування ЛСП та АП.

Наукова новизна дисертаційної праці полягає в моделюванні ЛСП та АП “народ”, сконструйованих на матеріалі наукових і художніх текстів І. Я. Франка. Уперше в контексті лінгвостилістичних досліджень мовотворчості І. Я. Франка на широкому фактичному матеріалі проаналізовано семантичну структуру таких ключових ідіолектних слів, як народ, нація, люди та їхніх синонімів; відображено парадигматичні і синтагматичні відношення у структурі ЛСП; з'ясовано вплив контексту на семантичну й асоціативну реалізацію досліджуваної лексики; вивчено будову метафоричних структур із компонентами ЛСП “народ”.

Теоретичне значення дисертації полягає в обґрунтуванні лексико-семантичних зв'язків номінацій, об'єднаних у ЛСП та АП “народ”, що змодельовані на основі дослідження наукових і художніх текстів І. Я. Франка. Робота має значення для поглибленого розуміння семантичного та асоціативного потенціалу лексичних одиниць, для інтерпретації індивідуально-авторських метафоричних структур у творчому дискурсі І. Я. Франка.

Практична цінність одержаних результатів. Основні положення дисертації знайдуть застосування у процесі викладання курсів історії української літературної мови, стилістики, лексикології, культури української мови, діалектології, фольклору. Уперше залучений до аналізу фактичний матеріал можна використати під час укладання словника мови творів І. Я. Франка.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорено на Всеукраїнських науково-практичних конференціях “Діалог літературознавства і методики навчання: шляхи аналізу художнього твору” (Переяслав-Хмельницький, 2006), “Іван Ковалик і сучасне мовознавство” (Івано-Франківськ, 2007), “Діалектне суміжжя як об'єкт діалектологічних досліджень” (Умань, 2007), “Динамічні процеси в українській граматиці” (Переяслав-Хмельницький, 2007), “Актуальні проблеми психолінгвістики” (Переяслав-Хмельницький, 2007), “Vivat academia” (Львів, 2008), XVII Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго “Мова і культура” (Київ, 2008), а також на засіданні відділу стилістики та культури мови Інституту української мови НАН України (12 червня 2008 року, протокол №6).

Публікації. Основні положення і результати дослідження викладено в п'ятьох статтях, три з яких надруковано у фахових збірниках наукових праць, затверджених ВАК України.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (251 позиція), додатків. Основний текст дисертації - 159 сторінок, загальний обсяг - 190 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, розкрито наукову новизну, концепцію та практичне значення роботи, визначено мету, завдання та методи дослідження.

Перший розділ “Дослідження лексики за полями як загальнолінгвістична проблема” присвячено розглядові теоретичних питань, пов'язаних із диференціацією первинного та вторинного значень слова як підстави для виокремлення ЛСП та АП.

В основу моделювання різних типів полів покладено принципи аналізу лексичної та граматичної семантики (О.В. Бондарко, Ж. П. Соколовська, Г. А. Уфімцева, Г. С. Щур та ін.). “Польовий” підхід до опису явищ мови широко застосовують у сучасній лінгвістиці, зокрема, в лінгвостилістиці (О. О. Акулова, Л. В. Глобіна, Н. С. Дужик, С. Я. Єрмоленко, Л. Т. Масенко, П. В. Мацьків, Л. А. Нижегородцева-Кириченко, О. О. Половинко, І. П. Попік, Т. В. Слива, Н. М. Сологуб та ін.). Дослідники вивчають як будову окремих полів, так і “польове” структурування мови загалом.

В українському мовознавстві “польове” дослідження лексики передбачає вивчення окремих тематичних груп, лексико-семантичних груп загальномовного словника (Т. І. Крехно, О. В. Кардащук, І. В. Багмут), а також функціонально-стилістичний аналіз текстів (Н. О. Данилюк, Т. В. Ковальова, Н. О. Мех, Т. А. Коць, О. О. Маленко, Л. М. Мялковська, Ж. В. Марфіна, Л. Г. Савченко та ін.).

Моделювання ЛСП та АП на матеріалі мовних одиниць, зафіксованих словниками, з одного боку, й на матеріалі текстів окремого письменника -з іншого, потребує різних підходів. ЛСП та АП, змодельовані на матеріалі текстів письменника, - це чітко окреслена структура, що має замкнений характер. Зіставлення лексико-семантичної структури номінацій, зафіксованих у творах письменників, і ЛСВ, визначених у загальномовному словнику, дає підстави для висновків про сталі та змінні ознаки у функціонуванні ЛСП і АП.

ЛСП і АП є різними “польовими” утвореннями лексичного рівня мовної системи. Вони пов'язані зі специфічними критеріями відбору та групування лексики. Якщо ЛСП об'єднує семантично близькі прямі значення його компонентів, то АП формується на основі переносних значень, асоціацій - стійких чи контекстуальних утворень, що визначають особливості слововживання.

ЛСП - це інтегральна одиниця лексико-семантичного рівня, що об'єднує значення слів однієї частини мови і становить множину значень, пов'язаних між собою спільною семантичною ознакою. Термін “асоціативне поле” не має однозначного тлумачення в лінгвістиці. Принципово важливим є те, що АП завжди похідне, адже в його основі - слова із вторинною семантикою, переносним значенням. Підґрунтям для побудови АП виступає відповідне ЛСП як сукупність первинних значень слів - лексико-семантичних варіантів (ЛСВ), кожен з яких - це асоціант чи слово-стимул. Відтак текстові асоціації - це реакція на слова-стимули. Асоціативний потенціал лексичних одиниць в індивідуальному слововжитку зумовлений особливостями авторського світогляду, належністю письменника до певної етнічної групи, соціокультурним та історичним контекстами. Обсяг АП визначається типом авторського мислення, стильовими особливостями досліджуваного тексту.

Конкретні розвідки, присвячені виявленню ЛСП та АП (переважно в художніх текстах), демонструють такі підходи до моделювання зазначених структур: 1) ЛСП й АП вивчають як єдине ціле; 2) ЛСП й АП вивчають як різні структурні утворення.

На функціонування багатозначних слів впливає стан розвитку літературної мови, вибір функціонального стилю, багатство словника письменника, що детермінують семантичну варіативність слів, які формують певне ЛСП у тексті.

До ядра ЛСП належать лексико-семантичні варіанти (ЛСВ) лексем, що не потребують розгорнутого контексту й становлять широковживану лексику певного часового зрізу історії літературної мови. В основі ядра ЛСП - багатозначна лексема, кожне зі значень якої є стрижневим у відповідній лексико-семантичній групі (ЛСГ) і об'єднує ряд ЛСВ із спільною семою. До периферії належить найменш уживана лексика.

Специфіку ідіостилю в жанрових і функціонально-стильових різновидах літературної мови простежують за структурою АП.

АП - це абстрактне утворення, сукупність асоціативних об'єднань, що сконцентровані навколо семантично близьких компонентів відповідного ЛСП. В АП об'єднують метафоричні і метонімічні слововживання, фразеологізми та ідіоми. Увиразнюють семантичну структуру складників АП епітети, порівняння, перифрази, що пов'язані з елементами ЛСП через виникнення різних асоціацій, засвоєних із фольклорних джерел, живої розмовної мови, або створюваних як авторські неологізми. Рівень асоціативності слів зумовлений характером семантичних зв'язків між лексемами. АП актуалізує переносні значення слів, які в конкретному тексті можуть утворювати чітко структуровані моделі. Необхідна умова для виникнення образних асоціацій - наявність семантичного зв'язку між мовними одиницями, хоч асоціативні образи не завжди ґрунтуються на близьких за значеннями лексемах.

У другому розділі - “ЛСП “народ” у наукових і художніх текстах Івана Франка: парадигматичний і синтагматичний аспекти” - зосереджено увагу на семантико-стилістичному аспекті досліджуваної лексики у наукових і художніх текстах І. Я. Франка. За виокремленими семами `населення країни, жителі держави', `форма національної та етнічної єдності', `люди, переважно у великій кількості' об'єднано досліджувані лексичні номінації в ЛСГ, що детермінують ЛСП “народ”.

Зіставний аналіз лексем народ, нація, люди та їхніх синонімів, що наявні в загальномовному 11-томному Словнику української мови і зафіксовані в досліджуваних текстах, дав змогу структурувати ЛСП “народ”, у якому розрізняються багатозначні слова, семантичні відтінки слів народ, нація, люди та ін.

Та сама лексема виступає носієм співвідносних значень. Семантичні відтінки значень слів залежать від найближчого текстового оточення досліджуваної лексики, пор.:

- народ: український > `українці, населення України', робучий > `який живе своєю працею', рільничий > `який працює на землі, селянство', простий, простий сільський > `який належить до непривілейованої верстви населення', цілий > `увесь', хрещений > `люди християнської віри', малий і великий > `діти й дорослі', тутешній > `люди, які проживають у цій місцевості'.

Наукові тексти І. Я. Франка засвідчують функціонування слів, що належать до ЛСГ і в значенні яких виявлено такі семи:

1) `форма національної та етнічної єдності': народ/нбрід (… народам, що позбавлені самостійного державного існування… [т. 46(2), с. 268]; … освідомлять нарід… [т. 47, с. 329]), нація (… інтереси нашої нації нерозривно зв'язані з інтересами свободи… [т. 47, с. 323]), національність (… запевнення в любві для руської національності… [т. 46(2), с. 324]), народність (… віримо твердо в жизненість нашої народності… [т. 44(2), с. 244]), рід (… про три слов'янські роди - венедів, антів і склавен… [т. 47, с. 425]), раса (… гегемонію одної раси, одної нації над іншими… [т. 47, с. 335]), плем'я (… оригінальність чеського племені…[т. 46(2), с. 231]);

2) `населення країни, жителі держави': населення (… від загального числа населення в Нижній Австрії… [т. 44(2), с. 612]), народ (… розпорядження … мало дотикаючи простого народу… [т. 44(1), с. 91]), люди (… свобідних людей до неволі не забирано… [т. 47, с. 16]), люд (… переважно галицького люду польського і українського… [т. 46(2), с. 128]), людність (… в 17 волостях з людністю 220 тисяч… [т. 46(2), с. 163]), людськість (… стануть загальним добром усеї людськості, бо робітники - то людськість… [т. 47, с. 178]), суспільність (… порушила до глибини галицьку суспільність… [т. 44(2), с. 529]), громадськість (… ідея, кинута в масу провінційної громадськості… [т. 44(1), с. 538]), чоловіцтво (… протестів придавленого і упослідженого чоловіцтва … [т. 47, с. 123]).

Сему `люди, переважно у великій кількості' виокремлюємо в ЛСВ слів народ, маса, загал, натовп. Сполучуваність рої народу, загал народу, натовп народу підтверджує виокремлення названої семи. Ця лексична підгрупа об'єднує слова, рідковживані в наукових текстах письменника.

Натомість фіксуємо частотне використання цих слів у художніх текстах, пор.: народ (… хрестячись, почав народ виходити з церкви [т. 16, с. 332]), натовп ( Їх не переміг ворожий натовп, // І ніхто до них не прискіпався… [т. 7, с. 152]), товпа (… напротив мене валить товпа народу: селян, міщан, жінок, дітей… [т. 16, с. 439]), юрба (І, пхаючи перед собою цілу юрбу, він кинувся в темне гирло вивозу… [т. 16, с. 106]), юрма (… уся юрма розбігається по саду і рве подорожники… [т. 15, с. 97]), мир (Не буде того, як світ світом! // Знов мир ревнув. Панотче, ні… [т. 2, с. 60]), маса (Адже ж усім вам тяжко докучають // Народні маси роззухваленням… [т. 7, с. 353]). Контексти, у яких вжито означені лексеми, детермінують розмовний характер названих номінацій.

В усіх досліджуваних текстах І. Я. Франка ЛСВ лексем народ, люди, люд, що є складниками ЛСГ із семою `населення країни, жителі держави', становлять активну лексику. Периферійну позицію посідають діалектизми люде (… були // І між панами два-три люде… [т. 2, с. 15]), нарід (Такий уже, кажу вам, дивний нарід! [т. 15, с. 250]), людиська (Роблять людиська, як ті коні в кираті …[т. 21, с. 7]) та ін., а також лексика із стилістично негативним компонентом: людці (… і ті людці, що асистували при парастасі, добре обловлювались… [т. 44(1), с. 326]), народці (… Ромул шле своїх легатів // До сусідніх народців… [т. 6, с. 418]).

Сема `форма національної та етнічної єдності' репрезентована відповідною лексикою у таких художніх контекстах: народ (І калідонський народ, … // Втішився, славив богів і душею до нас прихилявся [т. 3, с. 356]), нація (Етрурійці з давен-давна // Була нація преславна… [т. 6, с. 496]), народність (Що позбігались би до нас тут припадково // Й були би зайдами з різних народностей [т. 7, с. 340]), національність (… потребує польська національність у Галичині [т. 21, с. 99]), народці (… народці покривджені [т. 6, с. 425]), раса (Я з тої раси, що карка не гне, // Глядить життю і смерті в очі сміло… [т. 5, с. 78]), громада (… посланці з угро-руських громад [т. 16, с. 62]), рід (… сей ланцюг - то наш руський рід [т. 16, с. 49]), плем'я (… у племені латинів [т. 7, с. 218]).

Переспіви І. Я. Франка за мотивами історії Стародавнього Риму містять лексему народики, яка не зафіксована у словниках: Бо щоб видержать // Облогу, ми від довгого часу // Ані собі підмоги не придбали, //Ані числом своїм такі могутні, // Аби так многі та ворожі нам // Народики перемогти могли [т. 7, с. 336].

Із семантичним відтінком значення `населення країни, жителі держави' у художніх текстах І. Я. Франка виокремлено таку лексику: народ (Народ ся хилить до твого совіту… [т. 4, с. 436]), люди (… підсудні були людьми статечного віку [т. 17, с. 411]), люд (… довели наш люд до стачки [т. 7, с. 446]), населення (Всьому населенню столиці // Пир нарядивши без різниці… [т. 6, с. 291]), люде (Таж повинні з людьми люде // Приставать та спілкувать [т. 6, с. 419]), людськість (… людськість в пута скута [т. 4, с. 423]), людність (Не вимордовуйте всю людність мужеську // Яка лиш може ще носити зброю [т. 7, с. 273]), суспільність, громадськість.

Порівняно зі словами народ, люди, що функціонують у різностильових текстах і належать до частотних номінацій, лексема нація розташована на периферії ЛСП художніх текстів.

Експресивність висловлень, використовування синонімічних гнізд на означення досліджуваних лексичних одиниць характерні для поетичних, певною мірою прозових і, частково, наукових текстів І. Я. Франка.

Сема `населення країни, жителі держави' реалізується в різноманітних щодо вираження значення словосполученнях, які називають:

- різні психічні стани людей (народ супроти чужих несмілий і недотепний, роздрочені люде, страждущі люди, люд засмучений, люд сумний, люди злі, ошалілі люди, погані люди, дармоїди, деруни, лихі люди, милосердні люди, розмазливі люди, правдиві люди, хорих людей, варварських людей, малорозвиті і самолюбні люди, люд скрегоче, люд регоче, люд ненавидить, люд ремствував);

- опис зовнішності, поведінки (згідливі та сердечні люди, добрі люди, дикі грубіянські люди, чорних косматих людей, людей, покривджених природою, люди практичні, меткі і промислові, непорядні люди, нечутливий і тупий люд, люд зрадливий, дикий народ, дивний нарід);

- соціальне становище (люди світські, люди заможні, народ нужденний, прибитий, понурий, прості люди, міщанський люд, убогий, замучений, розбитий);

- вік (люду молодого, дуже давній люд, народ і малий, і великий);

- рівень освіченості (вчені люди, тверезо мислячі люди, інтелігентні люди, розумні люди, просвічені люди, великі люди, образовані люди, мудрі люде);

- вид діяльності (кілька людей-ріпників, офіцери - делікатні люди, збройні люди);

- час проживання (тодішні люди, дійсні люди, первісні ще люди, люд давній);

- національність (ізраїльський люд, дикий бойківський народ, український люд, люд іберійський, етруський люд, люд римський, арунтійський люд);

- належність до тваринного світу (звірячий люд, суспільності мурашок, звірячі суспільності) тощо.

І. Я. Франко максимально використовує епітети, означення, синоніми (дієслівні, іменникові), що деталізують семантику лексеми народ стосовно як окремої людини, так і сукупності людей. Сема `населення країни, жителі держави' у мовній практиці І. Я. Франка насамперед репрезентована лексемою люди.

Словесна тканина художніх творів І. Я. Франка становить поєднання книжних мовних елементів, народнорозмовних і лексичних одиниць, значення яких у тлумачних словниках марковане як застаріле: чоловіцтво (`людство'), чоловік (`людина'), плем'я (`народ') та ін.

Для мовної практики І. Я. Франка характерні словосполучення з означенням цілий (розм. Те саме, що справжній): юрба цілая [т. 2, с. 94], цілий народ [т. 6, с. 262], ціла громада [т. 2, с. 255]. Показовий для ідіостилю І.Я. Франка вислів цілий чоловік із семантичним компонентом `справжній, істинний': Лиш хто любить, терпить, // В кім кров живо кипить, // В кім надія ще лік, // Кого бій ще манить, // Людське горе смутить, // А добро веселить, // Той цілий чоловік [т. 1, с. 29].

У художніх текстах І. Я. Франка спостерігаємо активне вживання форм однини означальних займенників кождий, всякий, весь, що доповнюють значення слів народ, люди та їхніх синонімів, а також особових займенників я, ми, ви, зворотного себе, означального кождий (діал. кожний), весь: Весь народ, тремтять всі власти, // Бо тлум грузиться напасти // На уряди, на склепи [т. 4, с. 344]. Займенники підсилюють соціальне забарвлення тексту, додають контекстові закличного звучання, слугують засобом вираження індивідуально-авторського бачення або виступають семантичними конкретизаторами: А кленусь вам, поки жить, // Я і всі мої народи // Сумирно, без перешкоди, // Вірно будем вам служить [т. 4, с. 163].

Увиразнюють мову художніх творів риторичні оклики (Ну, йдіть! Громадою такою // Не стійте тут! Христос воскрес! [т. 2, с. 28]), звертання (Вітаю тя, народе чесний, нині // В ім'я Перуна й Лади золотой! [т. 4, с. 432]); Люди, люди! Я ваш брат, // Я для вас рад жити, // Серця свого кров'ю рад // Ваше горе змити [т. 1, с. 36]), стилістичні фігури ампліфікації (Народе мій замучений, розбитий, // Мов паралітик той на роздорожжу, // Людським презирством, ніби струпом, вкритий [т. 5, с. 212]).

Форми вираження експресії - звертання до людей, громади, оцінні характеристики “чоловіцтва” вносять у поетичний текст публіцистичний струмінь. Публіцистична конотація властива також науковим текстам І. Я. Франка, зокрема, тим, у яких на перший план виступає стилістична фігура антитези, протиставлення; антонімічні відношення встановлюються між компонентами - номінаціями, що становлять ЛСП “народ”. Це протиставлення за ознаками: `багатий - бідний', `багато - мало', `соціальний статус', `організація суспільства', що виражені низкою відповідних лексем, пор.:

1) народ, люд - шляхта, панство: А тепер шляхта найліпше зробить, коли добровільно зречеться своїх привілеїв, порівняється і побратає з людом, здобуде собі його довір'я [т. 47, с. 52];

2) цілий народ - одиниця; поєдинча громада - ціле плем'я; ціла громада - один чоловік: … відносини до женщини можуть послужити найліпшою характеристикою, найліпшою мірою розвитку як цілого народу, так і поодинокого чоловіка [т. 46(1), с. 71];

3) народ - попівство, духівництво, народ - інтелігенція: Маси не тільки інтелігенції, але й простого народу розуміють добре, що ми насамперед русини, а потім австріяки [т. 44(2), с. 533];

4) нація - стадо: … людська громада тратить характер суспільності, нації, а робиться стадом [т. 45, с. 436].

Семантична і стилістична кваліфікація, експресивність лексем мотивована синтагматикою наукового або художнього контексту, у першому з яких спостерігаємо тенденцію до термінологізації лексем народ, нація, народність, національність, суспільність, а в другому - до синонімічного слововживання лексем народ, юрба, маса, мир, натовп із відтінком розмовності.

Третій розділ “Асоціативність ЛСП “народ” у наукових і художніх текстах Івана Франка” присвячено дослідженню переносних значень лексем, об'єднаних в АП “народ”.

У структурі АП “народ” виокремлені лексичні номінації, вжиті в переносному значенні із семами `народ', `люди'.

Поєднуючись із дистрибутивними означеннями слов'янський, руський, чеський та ін., лексеми порода, організм, табір вказують на поняття національної належності: … в оборону пригнетених та покривджених пород слов'янських (русинів в Росії, Галичині, Угорщині, словаків в Угорщині, поляків в Росії і проч.) [т. 45, с. 72]; … унія прищепила в руський національний організм [т. 46(2), с. 195 - 196]; … гарячковий подих глибокозатаєної, але запеклої національної боротьби, в якій обидва табори напружують усі свої сили, а табір чеський, хоч вдає іноді, що він покривджений, гноблений і перебуває під загрозою, здається мені насправді сильнішим [т. 46(2), с. 230 - 231].

Із поняттям народ асоціюється вислів національна сила: Русини по віковім гніті починають здвигатися яко свідома національна сила щораз більше [т. 46(1), с. 438].

Стосунки між різними націями, народами репрезентує авторська метафора із семантичним стрижневим словом море, пор.: Очевидна річ, українська народність буде мати на вибір: потонути в московському чи польському морі [т. 46 (2), с. 266], а також використаний біблійний мотив, який відбиває міжетнічні стосунки: Ми гаряче бажаємо взаїмності, любові і єдності слов'ян, бо бачимо грозу спільного всім ворога, а сожаліємо над безумною гегемонією, а то й насилієм брата над братом, народу над народом [т. 46(1), с. 437].

На позначення нижчого соціального прошарку І. Я. Франко використовує вислови метонімічного змісту робучі руки, рід білих негрів, хлопська шкіра, людські руки, мужицтво, пор.: Звісна річ, тоді се була невелика штука, бо робучі руки були дармі. Та й ще з тих робучих рук була друга вигода [т. 15, с. 194]; … це для того, щоб не припинився рід білих негрів, бо це було б невигідно для капіталу [т. 44(1), с. 73]; … хлопська шкіра - жилавий матеріал …[т. 44(1), с. 324]; … про чудесне збудування міста (Паталіпутри, столиці буддизму) без помочі людських рук [т. 46(2), с. 42]; … Єсли під народом розуміти простий люд, мужицтво, то єсть це зовсім природно, що ані “Nova Reforma”, ані “Gazeta Narodowa” о його правдивім успосібленню майже нічогісінько не знають [т. 46(1), с. 344 - 345] та ін.