Історія прикметникової префіксації і конфіксації в українській мові

Крім того, значно розширюється коло суфіксів, які могли брати участь у процесі словотворення разом із префіксами (-івськ-, -овськ-,-ан-, -альн-, -ональн-, -анськ-, -ічн-, -еч- та ін.).

Твірними виступають здебільшого іменники як конкретні, так і абстрактні. Виняток становлять тільки конфіксальні похідні на не-, які творяться від дієслівних основ: невгомонний (СУМ V, 252), неоціненний (351), незлічимий (319), невмирущий (268), непосидливий (363) та ін.

На підставі проведеного дослідження зроблено такі висновки:

Префіксація і конфіксація посідають вагоме місце у становленні афіксальної деривації прикметника ХІ - ХХ ст. Структурні типи префіксальних і конфіксальних прикметників у давній руськоукраїнській, староукраїнській та новій українській мові мали різноманітне вираження і стали невід'ємним компонентом формування значення слів і вираження думки. Такі одиниці значно збагатили лексичний склад української мови за писемний період її розвитку.

Вивчення становлення і розвитку префіксальної та конфіксальної словотвірної підсистеми прикметника української мови ХІ - ХХ ст. дає підстави стверджувати, що вона є закономірним продовженням цієї системи праслов'янського періоду.

Префіксація виникла ще у праслов'янський період. Найдавніші префікси були спільними для прикметників та іменників. До них належать *o-, *so-, *pa-, *pra-. В ХІ - ХІІІ ст. трапляються лише поодинокі випадки їх вживання для творення прикметників, а протягом подальших століть вони повністю втрачають свою продуктивність. У сучасній українській мові використовуються тільки пра- (є непродуктивним і неактивним) та су- (не має виразного словотвірного значення).

Найбільшого розвитку набули праслов'янські префікси *per- (пре-) та *ne- (не-), які відзначалися високою словотвірною активністю протягом ХІ - ХХ ст.

Прикметникові префікси виконують такі функції:

1) виступають показником ступеня вияву ознаки: а) послаблений вияв (на-, по-, про-, при-, полу- / пів-, напів-, под- / під-); б) надмірний вияв (на-, над-, за-, пре-, пра-, понад-);

2) заперечення ознаки (не-) чи її відсутність (без-);

3) часові (пред- / перед-), просторові (поза-).

Не всі форманти характеризуються однаковою активністю в префіксальному словотворенні. Так, на- поступово втрачаючи продуктивність, на початку ХХ ст. повністю виходить з ужитку; при-, який найбільшого поширення набув у XVII - XX ст., у сучасній мові використовується тільки як реліктовий спосіб творення прикметників і вживається переважно в діалектах; по-, який зовсім не трапляється в ХІ - ХІІІ ст., у староукраїнській мові відновлює свої праслов'янські функції і сьогодні активно використовується для творення прикметників, хоча більш поширеним є у діалектах. Деривати із префіксом за- засвідчені тільки в новоукраїнську добу і відзначаються продуктивністю до сьогодні. У цей самий час активізує свої праслов'янські функції про-, але на відміну від за-, у сучасній мові занепадає. Невисокою продуктивністю у всі періоди відзначається префіксальний тип із над-.

Кожен період розвитку української мови характеризується збільшенням словотвірної самостійності префіксів, яка дала їм змогу брати участь у власне префіксації прикметників. Так, в ХІ - ХІІІ ст. у процесі словотворення брали участь 7 формантів, у XIV - XVIII ст. їх кількість збільшується до 13, а у ХІХ - ХХ ст. - 20 (мова йде тільки про слов'янські префікси).

Конфіксація була й залишається продуктивним способом творення прикметників.

У межах конфіксальних похідних виділяють два основні типи:

1. Прикметники, утворені на базі прийменниково-відмінкових форм іменників. Це досить продуктивний і різноманітний у структурно-семантичному плані різновид конфіксальних похідних. У їх творенні беруть участь префікси без-, за-, на-, над-, по-, под-, при- (формуються і розвиваються у давній руськоукраїнській мові), полу- (сучасний пів-), межи- (сучасний між-) (виникають у староукраїнській мові) та навколо-, понад-, попід- (фіксуються в період розвитку нової української мови). Прийменники-префікси модифікують значення твірних основ і в парі з суфіксами виражають різноманітні просторові, часові, об'єктні значення або ознаку, яка характеризується відсутністю чого-небудь.

2. Прикметники, утворені від сполучення дієслова з часткою не. Це багатомодельний словотвірний тип, який має значення, протилежне значенню кореня твірної основи, і вказує на велику міру ознаки. Виник він у праслов'янський період і активно розвивається протягом ХІ - ХХ ст.

У сучасній українській мові від дієслівних основ утворюються також прикметники на о- / об-, але цей тип є непродуктивним і неактивним.

Кожен період розвитку української мови характеризується появою нових префіксів, які разом з суфіксами могли брати участь у конфіксальному творенні прикметників. Так, в ХІ - ХІІІ ст. нараховується всього 8 таких формантів, у XIV - XVIII ст. їх кількість збільшується до 13, у ХІХ - ХХ ст. - 19.

Поступово розширюється коло суфіксів, які разом з префіксами, брали участь у творенні прикметників. Так, якщо в ХІ - ХІІІ ст. основним і обов'язковим компонентом конфікса був -н-, то вже у староукраїнській мові словотвірну активність набирають -ов- та -ск-. Період розвитку нової української мови взагалі характеризується великою різноманітністю суфіксів (-ев-, -івськ-, -овськ-, -ан-, -альн-, -ональн-, -анськ-, -ічн-, -еч- та ін.), що стало характерною рисою конфіскації прикметників української мови на сучасному етапі.

Не всі ЛСТ характеризуються однаковою продуктивністю. Крім цього, кожен ЛСТ відзначається різною продуктивністю на різних етапах розвитку мови. До продуктивних у всі часи належать типи з першим компонентом без-, за-, на-, при-. Конфікси з першим компонентом до-, по-, под- (сучасний під-) збільшують свою продуктивність у період розвитку староукраїнської мови, межи- (сучасний між-), який розвинувся в XIV - XVIII ст. і характеризувався низькою продуктивністю, у період розвитку нової української мови стає активним і продуктивним типом творення прикметників. Подібне стосується і над-, який протягом ХІ - XVIII ст. був непродуктивним і неактивним, а у ХІХ - ХХ ст. став однією з основних структурних моделей творення конфіксальних ад'єктивів.

Загалом, продуктивність / непродуктивність окремого ЛСТ залежить від сполучуваності префіксів із суфіксами, а також зі словами, які можуть виступати твірними.

Розвиток конфіксальної системи прикметників супроводжувався появою у префіксів синонімічних словотвірних значень. Повна словотвірна синонімічність лише в типах із префіксами над- і понад-. Частково синонімічні словотвірні типи з такими префіксами: 1) над-, по-, при- зі значенням "розташований вздовж чогось або такий, що прилягає близько до чого-небудь"; 2) перед-, до- в значенні "такий, що передує в часі чомусь"; 3) після-, по- в значенні "такий, що настав, відбувся пізніше чогось".

Отже, прикметникові префіксальна і конфіксальна підсистеми, почавши своє становлення у праслов'янський період, до кінця XVIII ст. сформували підґрунтя для свого подальшого розвитку в новій українській мові, час, коли відбувається остаточне формування основних ЛСТ префіксальних і конфіксальних прикметників сучасної української мови.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях автора

1. Гомонай Р.О. Прикметники з префіксом без- у староукраїнській мові XVI століття / Р.О. Гомонай // Наукові праці: Науково-методичний журнал. - Т. 67. - Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П.Могили, 2007. - Вип. 54. Філологія. - С. 22-24.

2. Гомонай Р. Українські прикметники з префіксом при- у відношенні до праслов'янського стану мови / Р. Гомонай // Проблеми слов'янознавства. - Львів, 2008. - Вип. 58. - С. 174-181.

3. Гомонай Р. Префіксальний спосіб творення прикметників за допомогою форманта без- (з історичними коментарями) / Р. Гомонай // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць. / [укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін.]. - Донецьк: ДонНУ, 2008. - Вип. 17. - С. 155-158.

4. Гомонай Р. Префікси на позначення недостатнього ступеня прояву ознаки в історії української мови і їх сучасний статус / Р. Гомонай // Українська мова. - 2009. - № 1. - С. 97-103.

5. Гомонай Р. Історія формування лексико-словотвірних типів конфіксальних прикметників на до- / Р. Гомонай // Наукові записки. Серія: Філологія: зб. наук. праць / Вінницьк. держ. пед. ун-т імені Михайла Коцюбинського; [головн. ред. Н.Л. Іваницька]. - Вінниця, 2009. - Вип. 11. - С. 57-61.

Размещено на Allbest.ru