Оказіональні лексичні новотвори в українській поезії ХХ століття

Самостійне об'єднання АЛН формують найменування, у значеннєвому обсязі яких наявна сема 'сукупна множина осіб', а також додаткові диференційні семи, що вказують на специфікацію відповідної множини. Однією з найчисленніших є група АЛН на позначення сукупності осіб за належністю до певного соціального стану, середовища (на зразок пенсіонерія (В. Кочевський) та ін.).

В українському поетичному дискурсі ХХ ст. широко представлені АЛН різних частиномовних класів, в основу яких покладено різні види прецедентних імен, передусім власні імена реальних осіб (прізвища політичних і культурних діячів), напр.: засосюритися (М. Сайко), сосюр'янство, зеровізм, гомерезія (Е. Стріха); солженіцинка (І. Малкович) тощо; від прізвищ письменників, які зробили вагомий внесок в еволюцію національного лінгвокультурного менталітету, поети особливо активно утворювали АЛН, як-от: шевченкоїд, шевченкіст (Ґ. Коляда); хвильовіст (М. Доленґо), хвильовушка, хвильовенко, хвильовистий (М. Семенко), хвильовизм (Е. Стріха) та ін.

У четвертому розділі - „Словотворчість українських футуристів

20 - 30-х років ХХ століття" - розглянуто семантико-дериваційні типи АЛН у поетичному лексиконі футуристів, який становить специфічний фрагмент мовно-номінативного простору української поезії ХХ ст., з'ясовано основні інтра- й екстралінгвальні чинники індивідуально-авторської номінації, виявлено активні процеси в креативній номінативній діяльності поетів зазначеного періоду, суголосні із загальними словотвірними тенденціями епохи.

Відповідно до еволюції українського футуризму - кверо-футуризм (1913 - 1919), панфутуризм (1921 - 1924) і футуризм доби „Нової ґенерації" (1927 - 1931) - змінювались особливості поетики й словотворчої практики його представників, насамперед М. Семенка. Найбільш плідною і багатоаспектною в структурно-семантичному плані його лінгвокреативна діяльність була в часи кверо- й панфутуризму. У період „Нової ґенерації" спостережено певне згасання словотворчих пошуків, а також відверті художньо-естетичні втрати, що зумовлене передусім чинниками екстралінгвального характеру, зокрема потребою писати „на злобу дня".

У дериваційній практиці М. Семенка засвідчено такі тенденції: найбільшу кількість АЛН поет створив у 1918 р. (427 АЛН) і 1919 р. (113 АЛН). Упродовж 1914, 1916 та 1917 років кількість АЛН сягала 40 - 50 АЛН.

Відповідно до виокремлених дослідниками (Л.А. Лисиченко, Т.В. Скорбач, М. Неврлим) періодів творчої діяльності М. Семенка також виявлено тенденції в частотному розподілі АЛН за визначеними хронологічними зрізами. Так, у період кверо-футуризму (1913 - 1919 рр.) автор створив найбільшу кількість АЛН - 705, що може бути пояснене провідними на той час ідейно-естетичними настановами у творчості (і словоконструюванні) поета. У періоди панфтуризму (1921 - 1924 рр.) й „Нової ґенерації" (1927 - 1931 рр.) поет створив відповідно 33 і 52 АЛН (усього 85). Як бачимо, упродовж усієї футуристичної діяльності М. Семенко сконструював 790 АЛН. Решта АЛН (25) припадає на: 1911 р. - 1 АЛН; 1920 р. - 15 АЛН; 1925 р. - 2 АЛН; 1933 р. - 2 АЛН (усього - 20 АЛН); засвідчено й 15 недатованих АЛН.

Отже, саме в перший період еволюції футуризму М. Семенко особливо активно експериментував зі словесними формами, тоді як пізніше його креативність у царині індивідуально-авторської номінації пішла на спад.

Значна частина аналізованих АЛН - це унікальні словесні знаки, що у високохудожній формі репрезентували ідейно-естетичні засади творчості представників українського футуризму. Особливу увагу автори звертали на створення оригінальних назв динамічних, процесуальних ознак денотатів, на пошуки нових найменувань осіб як активних діячів і центральних суб'єктів соціальних змін, активних реформаторів довкілля. Так, програмні настанови кверофутуристів (зокрема, естетична засада динамізму) частково втілено в різних за частиномовною належністю АЛН, у семантичній структурі яких наявні інтегрувальні семи 'рух', 'біг': життєрух, бігорух, рухобіг, рухливобіг, хуткоплинний, хуткоплижний, хуткорухий, чорнорухий, руходівчина та ін.

Індивідуально-авторські назви осіб на зразок нео-міщанин, клясократ, літворог, пролеттурист (М. Семенко), громадянин-рушій (А. Чужий), новоґенерат, малоліфець (Е. Стріха) та ін. віддзеркалюють дух епохи, у яку жили і творили поети; у семантичній структурі частини АЛН (переважно завдяки семантиці кореневих морфем) „закодовано" інформацію про конкретні реалії тогочасного суспільного буття, оцінку їх автором - представником певного соціального угруповання.

Футуристи, і насамперед М. Семенко, зображуючи урбаністичні реалії, створили велику кількість АЛН лексико-семантичного поля „місто", напр.: автомобілевий, автомобільно, мототрамвай, бензинодим, центроміський, окінематографований, отеатрений, окав'ярений, оалеєний, оліхтарений, олюстрений, омагазинити, ліхтарити, машинити та ін. Для українського лексикону початку ХХ ст. такі АЛН були новаторськими з погляду не лише форми, а й змісту, оскільки зазначена тематика тоді була новою сторінкою в українській ліриці.

Продуктивність авторського словотворення властива АЛН на позначення почуттів, психоемоційних станів особи (затривоженість, екстазекспресія, лютобіль, сміхострумок, дивопитання, душопляма), явищ природи і стану навколишнього середовища (безхвилля, безтіння, затопленість, зимність, водотінь) тощо.

У поетичному словникові М. Семенка значний за обсягом клас із різноаспектними значеннєвими характеристиками формують авторські найменування статичних ознак денотата. Переважна більшість АЛН - це відносні прикметники, серед яких прості за структурою АЛН із префіксом без-, що вносить у семантику дериватів словотвірне значення „відсутність ознаки, названої мотивувальним словом" (узуальним чи оказіональним): безрушниковий, безрозний, безсмутковий, безфундаментальний та ін.

Деякі АЛН (напр., безпросторовий, беззразковий) М. Семенко вживав по кілька разів у поезіях, створених упродовж різних хронологічних відрізків. Крім того, АЛН легкокрилля (1915 р.) і крилля (1917 р.) сучасники

М. Семенка й поети наступних поколінь творчо використовували, про що свідчить, зокрема пряма цитація Семенкових АЛН (напр., у творах П Тичини, В. Барки), використання іншими авторами (напр., Ю. Кленом, А. Малишком, І. Драчем, В. Стусом ) у ролі зразків для конструювання власних АЛН. Висока частотність уживання новотвору, як відомо, є одним із вагомих чинників, що стимулюють входження його до лексичної системи мови (як це сталося, наприклад, із АЛН І. Франка чинник, поступовий, П. Тичини юнка та ін.). В. Барка, до речі, використовує слово крилля у 13 контекстах (за даними Н.А. Адах), що дає підстави спрогнозувати можливу узуалізацію АЛН.

Значна кількість АЛН М. Семенка є словотвірними варіантами узуальних прикметників, пор.: ланцюговий - ланцюжний, листяний - листний та ін. Характерно, що замість узуальних слів із іншомовними афіксами автор нерідко пропонував неузуальні словотвірні варіанти з типовими українськими словотворчими афіксами: футуристичний - футурний, міфічний - міфний та ін. Поет часто використовував такі компактні за формою АЛН для досягнення конкретної версифікаційної мети.

Багатшими і складнішими в семантичному відношенні були прикметникові композити, яких у поетичному словнику М. Семенка виявлено понад 70. В основу АЛН (залежно від семантики стрижневого компонента) покладено зокрема такі ознаки денотатів: 1) зовнішні особливості істот - гнучкостанна, тонкостанна (дівчина), злобоокий (звір), безлічногий (спрут), змієкосий (хінець); 2) колір (відтінок кольору) та інтенсивність його вияву - зустрічно-злотні (нитки), безтямно-білі (пари), бірюзово-медузні (чорнила), рожево-ліхтарні (лілеї), блакитносніжна (гарцівниця); 3) звукова характеристика денотата - громомовний (Бетховен), співострунна (пауза), гамірливо-бензинні (сади) тощо.

Прагнення футуристів відтворити динамічні картини тогочасного буття зумовило створення численних АЛН, в основу яких були покладені динамічні й процесуальні ознаки денотатів. Серед масиву дієслівних новотворів виокремлено найбільш репрезентативні ЛСГ АЛН зі значенням: 1) „набувати певного кольору / відтінку" - „виділятися певним кольором / відтінком" - шоколадитись, опурпурити, блакититися, червоноплямитися та ін.;

2) „набувати певної характеристики за світловою ознакою навколишнього середовища" - „виділятися вказаною характеристикою" - напівтемнити, осутінити, опітьмити, блідитися та ін.; 3) „набувати певної характеристики за природними явищами, предметами" - „виділятися вказаною характеристикою" - озонити, обатмосферити, виогньовуватись, гольфстромити, веснити, сонцитися та ін.; 4) „набувати певної характеристики за зовнішнім виглядом" - „виділятися вказаною характеристикою" - розореолити, плакатити, окайданити, кришталити та ін.; 5) „набувати певної внутрішньої характеристики" - „виділятися вказаною характеристикою" - розміцнитись, надзвичайнити, мізерити, таємити та ін.; 6) „перебувати в емоційному / психічному стані" - губозміцнитись, хижнути, самотити, осамотнитись, еротити, харцизити, обезснажитись, ілюзити, безумити та ін.; 7) „виконувати конкретну фізичну дію" - продинамітити, очеплющити, широколистити, опідложити, оковдрити, опостелити та ін.; 8) „переміщуватись / не переміщуватись у просторі" -мертвопетлювати, похапливити 'швидко рухатись', безрушити та ін.; 9) „витворювати характерний звук" - „звучати в певному темпі" - віолінити, сиренити, заструнити, алегрити та ін.

Як засвідчив аналізований матеріал, М. Семенко чи не найактивніше експериментував із дієприкметником. Часто автор шокував читача оригінальним новотвором, який здатен був умістити в своїй семантичній структурі додаткові значення, сприяти створенню несподіваного образу, що активізувало сприйняття твору адресатом, напр.: Я відчиняю звіринець, а в клітках - Думки / І Обезп'єдесталені Музи (Обезп'єдесталені Музи. 1918); Морщив просторінь опасмодимлений пароход (Пляж. 1918).

Якщо активні дієприкметники формують незначну щодо кількості групу новотворів (плинучий гнів, лоскочучі струмки, рухаючі фігури тощо), то пасивні дієприкметники є характерною стильовою ознакою творів М. Семенка. Переважна більшість АЛН утворена від оказіональних інфінітивних основ: обезпрозорений, опітьмений, олюстрений, опрокльонений. Частина АЛН має складну структуру: осинєплямлений, обожеволений тощо. Словотвірні моделі, використовувані М. Семенком, були продуктивними і в арсеналі ідейних однодумців поета, напр.: освітлозорений, отроянднений, одимлений (Ю. Шпол).

Семантика пасивних дієприкметників різноманітна. У їхньому значеннєвому обсязі наявні, наприклад, такі диференційні семи: 1) 'природне явище' - одимокучений, огневклеєний, струмлений; 2) 'конкретний предмет' - оланцюжений, прикнопнутий; 3) 'психо-фізіологічний стан особи' - забожеволений, онервотончений, душорозірваний та ін.; 4) 'вид мистецтва / спосіб відображення дійсності' - окінематографований, отеатрений, оескізений та ін.

У складі атрибутивних прислівників, що формують, порівняно з обставинними найменуваннями ознак ознак, численну групу, виокремлюються номінації способу дії, що належать до кількох ЛСГ. АЛН позначають: 1) стан особи (фізичний, фізіологічний, психо-емоційний, інтелектуальний): безшумногнівно, очездивовано, самособойне; 2) спосіб розташування / переміщення живої істоти: отриножено, легкоступно; 3) темп виконання дії: тактно, безтемпно; 4) звуковий вияв дії: гуркотно, акомпаніанно; 5) спосіб викладу інформації: безпрограмно, безпоезно, безпланно; 6) особливості зовнішнього вигляду об'єкта: блимно, слонокістно та ін. Високочастотними в поетичному лексиконі М. Семенка є АЛН із префіксом без- та суфіксом -о, а також АЛН із префіксом обез-, які зазвичай мотивовані іменниками з абстрактним значенням.

У процесі створення багатьох АЛН футуристи свідомо розраховували на наявність у читача фонових знань, необхідних для успішної комунікації в межах національної культури, для точного сприйняття значення окремого АЛН і змісту художнього твору загалом. Так, чимало АЛН М. Семенка репрезентували його глибоку обізнаність зі світовим літературним дискурсом. Це, наприклад, АЛН, виформувані на основі прецедентних феноменів - прізвищ українських та зарубіжних культурних діячів: оболесити, занадсонити, уітманно, омонтекрістений, одсеверянити та ін. АЛН такого типу створені всупереч дериваційним законам літературної мови, що забезпечує їхню високу експресивність, художньо-естетичну новизну й інформативність.

У словотворчій практиці М. Семенка виявлено певні тенденції у використанні кореневих морфем цілком визначеної семантики. Результати частотного аналізу фактичного матеріалу дали змогу встановити, які саме фрагменти пізнаваної об'єктивної дійсності перебували в центрі мовно-естетичних зацікавлень поета і стимулювали його лінгвальну креативність, віддзеркалюючи у її результатах - специфічних словесних знаках - особливості авторської мовно-поетичної картини світу. Відзначено високу частотність морфем, що входили до складу АЛН, які позначали: колір / його відтінок (біл-, червон-, блакит- / блакич-, ясн-, тем-н-); космічний об'єкт (сон-ц- /сон-еч-к-/ сон-яч-н-); темпоральну ознаку (віч-н-, весн-); динамічну ознаку (рух-/ руш-); психоемоційну ознаку особи (душ-а / дух-); жанр художньої творчості (поез-, с-пі-в, пі-сн-я) та ін. Показово, що чимало із зазначених морфем входять до структури лексичних номінацій, які є ключовими у складі традиційного словника української поезії.

Поет активно застосовував морфологічний спосіб творення АЛН. У системі оказіональних іменників, прикметників, дієприкметників і прислівників переважала суфіксація, у дієслівному словотворі - конфіксація; продуктивним різновидом морфологічного словотвору виявилися також основоскладання та юкстапозиція (особливо серед іменників і прикметників). Крім того, поет не залишився осторонь від загальних тенденцій, характерних для узуального словотвору початку ХХ ст., - активного творення абревіатур, напр.: юрівановмеженко, укрстановище, Атлант-ель-стан, Ніл-ель-стан, Радсубтропіка 'Крим'.

М. Семенко, як і інші поети 20 - 30-х років, активно використовував і морфолого-синтаксичний спосіб словотвору, унаслідок чого з'являлися субстантивовані одиниці різноманітної семантики, зокрема такі, що слугували синонімічними назвами концептуальних понять людського буття, як-от: „минуле"/ „старе" / „те, що віджило": ...годі дряпать нестримно / і щипать задубіле....; ...зваліть купу зламаного... (М. Семенко); ...кров'ю давнього, було?го / значиться кожний крок... (М. Зеров); ...Хай торішнє з листочками мре! / Це живе, молоде, невмируще / Одрубало зогниле, старе!; ...сотворим / Не позабуте, а нове! (О. Влизько) та ін. Субстантивовані номінації виконували роль контекстуальних синонімів до загальновживаних назв, сприяли економії мовних засобів, лаконічності висловлення.

Мовний талант М. Семенка особливо виявився у використанні специфічних, рідковживаних в узуальному словотворі способів, зокрема лексико-синтаксичного (автомобілібілі), контамінації (любіль, повема). Такі експерименти не залишилися не поміченими сучасниками поета і його наступниками. Закономірним у зв'язку з цим є факт активізації використання зазначених способів творення АЛН в українській поезії останніх десятиліть.

Продукуючи АЛН, М. Семенко поповнював ними словотвірні гнізда узуальних дериватів, наочно демонструючи необмежені словотвірні потенції української мови, напр.: зойкати - зойкнений - зойкнено; зойкати - зойкний - зойкність; зойкати - зойкний - зойкно (узуальне зойкнути) та ін.

Лідер футуризму виразно продемонстрував текстотвірну функцію АЛН, яку вони здатні виконувати завдяки своїй словотвірній і лексичній системності. Автор майстерно вдавався до одного з ефективних прийомів забезпечення структурної цілісності тексту - розгортання словотвірного гнізда всередині тексту. Так, за аналогією до слова бібліографія М. Семенко утворив дев'ять АЛН на позначення способів опису опублікованих праць: незнайкографія, ліньографія, наплюйкографія, заплющочіграфія, тупографія, рукомахографія та ін. У контексті поряд із вихідною лексичною одиницею розміщено й АЛН, чим забезпечується адресатові можливість одразу збагнути принцип конструювання АЛН і їхнє ускладнене значення. Наведені приклади засвідчують, як цілеспрямовано поет здійснював мовотворчу „роботу", спроектовану на заповнення словесних лакун у лексичній системі мови.

М. Семенко, уводячи АЛН до поетичного контексту, послуговався різноманітними прийомами активізації сприйняття значення інновації читачем, зокрема такими: уживання в тому самому контексті однокореневих АЛН; нанизування одноструктурних новотворів у межах невеликого фрагмента тексту; авторське пояснення значення АЛН; уведення до контексту узуального слова-зразка, за аналогією до якого утворено АЛН; графічне оформлення АЛН (за допомогою лапок, ненормативного дефісного написання, шрифтів). Усе це сприяло також актуалізації лейтмотивного образу твору, забезпечувало формальну й змістову новизну тексту, збуджувало увагу читача, так чи так розвивало його мовне чуття, виховувало естетичний смак.

Створення АЛН зумовлювалося переважно потребою увиразнити художній образ, уникнути мовного стандарту, запропонувати експресивні синоніми до стилістично нейтральних загальномовних лексичних одиниць, прагненням витримати ритміку віршованого твору, дібрати оригінальну риму, лаконічно висловити думку тощо.

Мовно-поетичне новаторство М. Семенка різнопланове, але водночас і різновартісне щодо пошуків ним шляхів і способів збагачення словникового складу української мови. Незважаючи на окремі прорахунки в царині філологічних експериментів, АЛН здебільшого засвідчують лінгвістичний талант поета. Індивідуальна дериваційна практика футуриста (як і його поезія загалом) усе ще вимагає нового осмислення й об'єктивної оцінки. Багато в чому М. Семенко, як і його сучасник російський поет-новатор В. Хлєбников, випередив свій час, висвітливши цілий спектр нових перспектив розвитку поезії та продемонструвавши творче використання її „будівельного матеріалу" - мови. Унікальне для української поезії словесне експериментаторство М. Семенка слугувало не лише зразком оновлення лексичних засобів, а й виконувало роль потужного психолінгвального стимулу до „словоконструювання" для сучасників, однодумців поета (Ґео Шкурупія, О. Слісаренка, В. Десняка, М. Терещенка, В. Вера, А. Чужого, М. Бажана та ін.), літературних опонентів та, зрештою, поетів наступних поколінь.

У п'ятому розділі - „Теоретичні й практичні аспекти лексикографії авторських лексичних новотворів" - проаналізовано еволюцію української письменницької лексикографії з другої половини ХХ-го - до першого десятиліття ХХІ-го ст.; розглянуто фіксацію АЛН у словниках мови письменників, загальних неологічних словниках, а також у спеціальних словниках АЛН; проаналізовано лексикографічні параметри опису АЛН у дисертаційних роботах 1990 - 2000-х років; запропоновано типологію словників АЛН; схарактеризовано перспективи української індивідуально-авторської неографії, обґрунтовано теоретичні засади створення загальних та персональних словників АЛН.

Лексикографічна фіксація значного за обсягом корпусу АЛН в українському поетичному лексиконі ХХ ст. становить важливу наукову цінність із різних поглядів: а) з погляду теорії номінації, оскільки лексикографований матеріал ілюструє можливості заповнення певних номінативних лакун у лексичній системі мови, сприяє поглибленому вивченню явища оказіональності; б) з погляду деривації, позаяк лексикографовані одиниці виявляють словотвірні потенції української мови, засвідчують перевагу (частотність) одних словотворчих засобів над іншими, уможливлюють прогнозування розвитку словникового складу мови через узуалізацію окремих АЛН; в) з психолінгвістичного погляду словники АЛН засвідчують мовно-естетичні пріоритети того чи того автора, специфіку його світобачення і світосприйняття; г) з мовно-історичного погляду словники АЛН актуалізують певні реалії, поняття в мовно-номінативному просторі соціуму на конкретному хронологічному зрізі: лексичні одиниці, представлені у словниках неологічної лексики, опосередковано віддзеркалюють ідеологію й філософію поетичної мови певної епохи, унаочнюють еволюцію образних засобів поезії в історії літературної мови ХХ ст.; д) з гуманітарного погляду лексикографія загалом та індивідуально-авторська неографія зосібна відіграють важливу соціокультурну роль в історії розвитку писемності й культури суспільства. Словники як жанр довідкової літератури репрезентують інтелектуальну еволюцію соціуму, його мовно-естетичний розвиток.

Словники АЛН поповнюють усталену в слов'янській лексикографії практику створення авторських (письменницьких) словників. На сучасному етапі розвитку української лексикографії актуальним завданням є укладання різножанрових словників АЛН, а в перспективі - загального академічного словника авторських лексичних новотворів в українській поезії ХХ ст.

Проведене дослідження дало змогу зробити такі висновки.

Індивідуально-авторська практика створення нових номінативних одиниць безпосередньо залежить від загальної динаміки словникового складу національної мови в певний період її функціонування, від інтра- й екстралінгвальних чинників, що стимулюють креативну психолінгвальну діяльність поета як носія і творця мови.

Еволюція індивідуально-авторської номінації в поезії минулого століття засвідчує нерівномірне кількісне поповнення корпусу АЛН, різноманітність структури й семантики новостворених одиниць на хронологічних відрізках ХХ ст. Найбільш продуктивними щодо поповнення поетичного лексикону минулого століття новотворами були такі періоди (за спадним принципом): 1956 - 1989 рр., 1924 - 1933 рр., 1990 - 1999 рр. і 1917 - 1923 рр.

Аналіз словесної креативної діяльності близько 400 українських поетів дав змогу довести висунуту робочу гіпотезу про те, що словотворчість як особливий вид психолінгвальної діяльності індивідууму безпосередньо зумовлюється актуальністю певних суспільно-історичних явищ. На загальну кількість АЛН відповідної тематики впливають конкретні екстралінгвальні чинники.

Вибір поетом засобів і способів творення АЛН залежить від системно-функціональних, функціонально-художніх, ідіостильових пріоритетів. Одні автори активно створюють нестандартні номінації, інші шукають нових способів вираження змісту за допомогою вже наявних у загальновживаній мові номінативних одиниць. Найпродуктивнішими поетами-„словотворцями" ХХ ст. є В. Барка, А. Малишко, М. Семенко, П. Тичина, В. Стус, І. Драч, М. Рильський. Великою кількістю АЛН поетичний лексикон поповнили також Л. Костенко, Ю. Клен, І. Калинець, М. Зеров, Яр Славутич, М. Вінграновський, Д. Павличко, Б.-І. Антонич, П. Савченко, Є. Маланюк.

Серед АЛН переважають іменники. Вагомий щодо кількості клас формують оказіональні прикметники. Меншою кількістю представлені дієслова та прислівники, одиничними утвореннями - індивідуально-авторські предикативи, займенники, вигуки та числівники.

До найпродуктивніших способів оказіонально-предметної номінації належать композиція основ, юкстапозиція, суфіксація. Завдяки використанню цих способів поети мали змогу передати лаконічною формою максимум інформації. З-поміж прикметникових новотворів превалює конструювання складних за структурою найменувань, у галузі дієслівної номінації - суфіксація та конфіксація. Для прислівникових АЛН типовим є суфіксальний спосіб деривації.

У процесі креативної номінативної діяльності поети ХХ ст. активно використовували характерні для фольклору способи й засоби словотворення, а також традиційні слова-образи в ролі мотивувальних одиниць для АЛН. Завдяки цьому поетичний лексикон минулого століття поповнився великою кількістю високохудожніх інновацій, яким притаманна семантична прозорість, глибина змісту і народнопоетична символіка.

Поширення того самого АЛН у поетичних текстах кількох авторів свідчить про потенційну здатність таких одиниць збагатити словниковий склад загальнонаціональної мови. Підтвердженням цього є наведені в праці випадки узуалізації АЛН.

АЛН - складники самостійної організованої сукупності одиниць, яким притаманні системні ознаки і які, порівняно з узуальними найменуваннями, виконують роль допоміжних засобів номінації фрагментів об'єктивного світу. Серед АЛН у поезії ХХ ст. одним із найчисленніших є клас „назви осіб". Наявність значної кількості АЛН із семантичним інваріантом 'особа / 'особи' - цілком закономірне явище, яке засвідчує, що в процесі створення АЛН переважало конструювання номінативних одиниць саме „антропонімної" тематики.

Показовим є широке продукування в поезії ХХ ст. АЛН на позначення осіб із негативним емоційно-оцінним компонентом у семантиці. Це стосується зазвичай АЛН суспільно-політичного характеру, які маніфестують соціальні, ідеологічні суперечності в суспільстві.

Мотиваційну основу численних АЛН становлять прецедентні феномени - власні імена реальних осіб, найменування творів літератури і мистецтва, назви офіційних установ, організацій та ін. У складі АЛН різних частиномовних класів виокремлено групу номінативних одиниць, співвідносних зі знаковими для української свідомості назвами - Дніпро, Україна, Шевченко, Чорнобиль.

Словотворчість поетів ХХ ст. віддзеркалює загальні дериваційні тенденції, характерні для функціонування літературної мови певного періоду. Підтвердженням цього є експериментаторська діяльність у галузі індивідуально-авторської номінації українських футуристів 20 - 30-х років, насамперед М. Семенка. Чимало АЛН цього поета є унікальними словесними знаками, які репрезентують його мовний талант і глибоку обізнаність зі світовим історико-культурним дискурсом.

Новаторство футуристів полягало передусім у розширенні семантичної та формальної сполучуваності морфем у складі АЛН, що забезпечувало високу експресивність новотворів. Водночас практично всі АЛН були сконструйовані з використанням загальномовних словотворчих афіксів (крім фонетичних інновацій у творчості раннього М. Семенка). Будова значної частини АЛН відповідає дериваційним законам української мови.

Результати частотного аналізу використання футуристами й іншими поетами ХХ ст. кореневих морфем певної семантики у процесі творення АЛН засвідчили актуальність для авторів як суб'єктів креативної номінативної діяльності окремих фрагментів довкілля: особа як активний діяч, творець нового суспільного ладу, суб'єкт внутрішніх (особистісних) та зовнішніх (соціальних) змін; діяльнісний аспект буття особи, соціуму й довкілля; темпоральні ознаки буття об'єктів; зовнішні (зокрема колірні) ознаки об'єктів та ін. Закономірним, отже, є те, що в поетичному вокабулярі М. Семенка засвідчено цілі ряди спільнокореневих АЛН зазначеного семантичного плану.

Власне словотворча діяльність футуристів, попри їхні ідейно-естетичні заяви, загалом ґрунтувалася на мовних словотвірних традиціях. Чимало з активно використовуваних авторами кореневих морфем як основних носіїв лексичного значення АЛН входять до структури узуальних лексичних номінацій, які є ключовими в складі традиційного словника української поезії.

Дериваційна практика М. Семенка віддзеркалювала словотвірні тенденції 20 - 30-х років ХХ ст.: автор експериментував практично з усіма повнозначними частинами мови, насамперед дієсловами, іменниками та прикметниками, активно використовуючи афіксальний різновид морфологічного способу, найчастіше осново- і словоскладання. Поет суттєво розширив можливості морфолого-синтаксичного способу творення оригінальних найменувань, зокрема субстантивації, унаслідок якої до поетичного лексикону аналізованого періоду потрапляли АЛН - синоніми загальновживаних слів.

Мовна практика М. Семенка стосовно рідковживаних в узуальному словотворі способів - лексико-синтаксичного, контамінації - значною мірою стимулювала інших поетів до лінгвальної креативності, про що свідчить зростання кількості АЛН, створених зазначеними способами, у поезії кінця ХХ - початку ХХІ ст.

У вивченні історії поетичної мови важлива роль належить лексикографічному аспектові дослідження АЛН. Аналіз еволюції української письменницької лексикографії середини ХХ-го - першого десятиліття ХХІ-го століття дає підстави виокремити три етапи створення різновидових письменницьких (авторських) словників: 50 - 60-і роки; 70 - 80-і роки минулого століття; 90-і рр. ХХ ст. - початок ХХІ ст.

Поповнення лексикону української поезії минулого століття значною кількістю АЛН зумовило потребу їхньої лексикографічної інтерпретації. У зв'язку з цим наприкінці ХХ ст. виокремилася самостійна галузь словництва - неографія, зокрема індивідуально-авторська. Створення словників АЛН сприяє формуванню емпіричної бази для подальших лексикологічних, дериватологічних, семасіологічних, семантико-стилістичних, ідіостилістичних студій, поглибленому дослідженню актуальних проблем теорії лексикографії, теорії номінації (передусім оказіональної), поетики, історії літературної мови.

У зв'язку з актуальністю неології та індивідуально-авторської неографії виняткової важливості набуває системне вивчення взаємодії узуальних та індивідуально-авторських лексичних новотворів у загальномовному словнику, дослідження взаємовпливів інтра- й екстралінгвальних чинників, що стимулюють появу АЛН, комплексного аналізу АЛН як специфічних репрезентантів не лише індивідуальної мовно-поетичної, а й національно-мовної картини світу.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

Монографії

1. Вокальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття (лексикографічний аспект) / за ред. А. П. Грищенка : [монографія] / Г. М. Вокальчук. - Рівне : Науково-видавничий центр „Перспектива", 2004. - 524 с.

2. Вокальчук Г. М. Словотворчість українських поетів ХХ століття : [монографія] / Г. М. Вокальчук ; відп. ред. С. Я. Єрмоленко. - Острог : НаУ „Острозька академія", 2008. - 536 с.

3. Вокальчук Г. М. „Я - беззразковості поет" (словотворчість Михайля Семенка) : [монографія] / Г. М. Вокальчук. - Рівне : Перспектива, 2006. - 201 с.

Статті

1. Вокальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії ХХ століття : проблеми лексикографічного опису / Г. М. Вокальчук // Ucrainica 1. Soucasna? ukrajinistika. Proble?my jazyka, literatury a kultury : sbornik cla?nku. 2 Olomoucke sympozium ukrajinistu 26-28 srpna 2004. - Olomouc : Univerzita Palackeho, 2004. - S. 143-147.

2. Вокальчук Г. М. Авторські лексичні новотвори в українському поетичному словнику ХХ століття з погляду статистики / Г. М. Вокальчук // Матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції „Семантика мови і тексту". - Івано-Франківськ : Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. - С. 46-47.

3. Вокальчук Г.М. Авторські лексичні новотвори, мотивовані прецедентними феноменами, у поетичному словнику ХХ століття /

Г. М. Вокальчук // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. - Т. ХVІІ. - На пошану проф. С.Я.Єрмоленко ; за заг. ред. проф. П.П.Кононенка. - К., 2007. - С. 148-160.

4. Вокальчук Г. М. Авторські неолексеми, мотивовані прецедентними іменами (на матеріалі української поезії ХХ століття) / Г. М. Вокальчук // Слов'янський вісник : зб. наукових праць. - Рівне : РІС КСУ, 2007. - С. 65-72. - (Серія „Філологічні науки" Рівненського державного гуманітарного університету та Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету ; вип. 7).

5. Вокальчук Г. М. Авторські новотвори в поезії 20-30-х років / Г. М. Вокальчук // Культура слова. - К. : Наук. думка, 1992. - Вип. 42. - С. 59-63.

6. Вокальчук Г.М. Вивчення неологізмів у вузівському курсі сучасної української літературної мови / Г. М. Вокальчук // Педагогічні науки : зб. наук. праць Сумського держ. педагогічного ун-ту імені А. С. Макаренка. Ч. 2. - Суми, 2002. - С. 24-29.

7. Вокальчук Г.М. Відображення національно-мовної картини світу засобами оказіональної номінації (на матеріалі української поезії ХХ століття) / Г. М. Вокальчук // Науковий вісник Волинського державного ун-ту імені Лесі Українки. - Луцьк, 2004. - Вип. 6. - С. 104-109.

8. Вокальчук Г. М. До питання про диференціацію узуальних та оказіональних лексичних новотворів / Г. М. Вокальчук // Ucrainica ІІ. Soucasna? ukrajinistika. Proble?my jazyka, literatury a kultury : sbornik cla?nku. 3 Olomoucke sympozium ukrajinistu 24-26 srpna 2006. - Olomouc : Univerzita Palackeho, 2006. - S. 177-182.

9. Вокальчук Г. М. До питання про історію дослідження оказіональних лексичних новотворів в українському мовознавстві / Г. М. Вокальчук // Наук. записки Вінницького держ. педагог. ун-ту імені Михайла Коцюбинського : зб. наук. праць. Серія: Філологія. / [відп. ред. Н. Л. Іваницька]. - Вінниця : ВДПУ, 2003. - Вип. 5. - С. 14-18

10. Вокальчук Г. М. До питання про типологію оказіональних лексичних новотворів / Г. М. Вокальчук // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. - Рівне, 2005. - Вип. 13. - С. 166-170.

11. Вокальчук Г. М. Етапи становлення й розвитку українського авторського словникарства. Особливості лексикографічної фіксації новотворів / Г. М. Вокальчук // Проблеми й перспективи авторської лексикографії. „Регіональний" словник поетичних неолексем (Рівненщина) / відп. ред. Г. М. Вокальчук). - Вид. 2-е, випр. і доп. - Острог : НаУ „Острозька академія", 2008. - С. 3-68. - (Лексикограф. серія „Українська індивідуально-авторська неографія"; вип. 1).

12. Вокальчук Г. М. Індивідуально-авторські адвербіальні новотвори в українській поезії ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Українське мовознавство : зб. наук. праць. - К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. - Вип. 27-28. - С. 36-40.

13. Вокальчук Г. М. Індивідуально-авторські лексичні новотвори із значенням збірності в українській поезії ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Проблеми граматики і лексикології української мови : зб. наук. праць НПУ ім. М. П. Драгоманова / відп. ред. А. П. Грищенко. - К., 2002. - С. 185-194.

14. Вокальчук Г. М. Індивідуально-авторські назви осіб за соціальними ознаками в українській поезії ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Ukraina: Miedzy jezykiem a kultura : Studia Ruthenica Cracoviensia: 1 / [рod red. B. Zinkiewicz-Tomanek, A. Falowskiego]. - Krakow, 2003. - S. 261-265.

15. Вокальчук Г. М. Індивідуально-авторські юкстапозити в українській поезії 20-30-х років ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту.- Рівне, 2002. - Вип.10. - С. 102-109.

16. Вокальчук Г. М. Лексичні новотвори М. Семенка та інших поетів ХХ ст. з погляду статистики / Г. М. Вокальчук // Лінгвостилістика: об'єкт - стиль, мета - оцінка : зб. наук. праць, присвячений 70-річчю від дня народження проф. С. Я. Єрмоленко ; відп. ред. акад. НАН України В. Г. Скляренко. - К., 2007. - С. 226-234.

17. Вокальчук Г. М. "Лінгвістична інженерія" кверофутуриста / Г. М. Вокальчук // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. - Рівне, 2001. - Вип. 9. - С. 78-86.

18. Вокальчук Г. М. Лінгвістичні студії авторської неологічної лексики в українському мовознавстві 20-30-х років ХХ століття // Київські неокласики : словотворчість / відп. ред. Г. М. Вокальчук. - Острог : НаУ „Острозька академія", 2009. - С. 8-31. - (Лексикограф. серія „Українська індивідуально-авторська неографія" ; вип. 2).

19. Вокальчук Г. М. Михайль Семенко: „Я хочу кожний день все слів нових..." / Г. М. Вокальчук // Українська мова. - 2002. - № 2. - С. 92-100.

20. Вокальчук Г. М. Невтомний словотворець (до 115-річчя від дня народження Михайля Семенка) / Г. М. Вокальчук // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. - Рівне, 2007. - Вип. 15. - С.75-78.

21. Вокальчук Г. М. Непродуктивні способи оказіональної номінації осіб у поетичному мовленні 20-30-х років ХХ ст. / Г. М. Вокальчук // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського державного гуманітарного ун-ту. - Рівне, 2000. - Вип. 8. - С. 57-62.

22. Вокальчук Г. М. Оказіональна ад'єктивна номінація в українській поезії 20-30-х років ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Система і структура східнослов'янських мов: Сучасні тенденції розвитку слов'янських мов : зб. наук. праць. - К., 2003. - С. 131-135.

23. Вокальчук Г. М. Оказіональне слово у поетичному мовленні

20-30-х років ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту.- Рівне, 1999. - Вип. 7. - С. 56-61.

24. Вокальчук Г. М. Оказіональні абревіатурні назви осіб у поетичному мовленні 20-30-х років ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Наук. записки Вінницького держ. педагог. ун-ту імені Михайла Коцюбинського : зб. наук. праць. Серія : Філологія. - Вінниця, 2001. - Вип. 3. - С. 141-144.

25. Вокальчук Г. М. Оказіональні іменники в поетичному словнику

М. Вінграновського / Г. М. Вокальчук // Філологічні студії : науковий часопис.- Луцьк : Волинський Академічний Дім, Волинський державний ун-т ім. Лесі Українки, 2002. - № 4. - С. 28-34.

26. Вокальчук Г. М. Оказіональні прислівники у поетичному лексиконі 20-30-х років ХХ ст. / Г. М. Вокальчук // Науковий вісник Волинського державного ун-ту ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2002. - Вип. 6. - С.171-175.

27. Вокальчук Г. М. Оказіонально-предметна номінація у поетичному лексиконі Т. Шевченка / Г. М. Вокальчук // Шевченкознавчі студії : зб. наук. праць.- К. : Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2003. - Вип. 5. - С. 217-223.

28. Вокальчук Г. М. Особливості лексикографічного опису новотворів у спеціальних словниках авторської неологічної лексики (2000-і роки) / Г.М. Вокальчук // Адах Н. А. Авторські лексичні новотвори Василя Барки (семантико-дериваційний та лексикографічний аспекти) ; за ред.

Г. М. Вокальчук. - Рівне : Видавництво Олега Зеня, 2007. - С.7-30.

29. Вокальчук Г. М. Порівняльний аналіз перших українських словників авторської неологічної лексики / Г. М. Вокальчук // Наук. записки. Серія „Філологічна".- Острог : НаУ „Острозька академія", 2008. - Вип. 10. - С. 36-49.

30. Вокальчук Г. М. Прецедентні феномени як мотиваційна основа авторських інновацій в українській поезії 20-30-х років ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Історія та сучасний стан функціонування граматичної системи української мови : зб. наук. праць. - Черкаси : Черкаський нац. ун-т імені Богдана Хмельницького. - 2006. - С. 25-33.

31. Вокальчук Г. М. Прикметникові новотвори в українському поетичному лексиконі ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Слов'янський вісник : зб. наук. праць. - Рівне : РІС КСУ, 2003. - С. 62-67. - (Серія „Філологічні науки" Рівненського державного гуманітарного університету та Рівненського інституту слов'янознавства Київського славістичного університету ; вип. 4).

32. Вокальчук Г. М. Роль прецедентних феноменів у творенні авторських лексичних номінацій (на матеріалі української поезії ХХ століття) / Г. М. Вокальчук // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту.- Рівне, 2004. - Вип.12. - С. 47-50.

33. Вокальчук Г. М. Семантика одиниць оказіонально-предметної номінації в українському поетичному словнику ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Семантика мови і тексту : зб. статей VІІІ Міжнародної конференції. - Івано-Франківськ : Плай, 2003. - С. 99-104.

34. Вокальчук Г. М. Семантичні особливості авторських лексичних новотворів поетів Рівненщини / Г. М. Вокальчук, В. В. Максимчук // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту. - Рівне, 2008. - Вип.16. - С. 46-50.

35. Вокальчук Г. М. Складені найменування у поезії Василя Чумака /

Г. М. Вокальчук // Культура слова. - 2001. - Вип. 59. - С. 57-61.

36. Вокальчук Г. М. Складені найменування у поезії Лесі Українки /

Г. М. Вокальчук // Леся Українка і сучасність (До 130-річчя від дня народження Лесі Українки) : зб. наук. праць. - Луцьк : Вид-во „Волинська обласна друкарня", 2003.- С. 362-368.

37. Вокальчук Г. М. Складні випадки лексикографічного опису індивідуально-авторських новотворів / Г. М. Вокальчук // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту.- Рівне, 2003. - Вип. 11. - С. 63-68.

38. Вокальчук Г. М. Складні іменники - оказіональні назви осіб в українській поезії 20-30-х років ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Сучасна філологія: проблеми, пошуки, знахідки : зб. наук. праць викладачів, аспірантів, студентів ; за ред. акад. К. Ф. Шульжука, проф. О. А. Галича. - Рівне: Рівненський держ. педагогічний інститут, 1995. - Вип. 3. - С. 55-58.

39. Вокальчук Г. М. Складні іменники - оказіональні назви осіб в українській поезії 20-30-х років ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту.- Рівне, 1999. - Вип. 7. - С. 77-82.

40. Вокальчук Г. М. Словотвір оказіональних дієслів Михайля Семенка / Г. М. Вокальчук // Наук. записки Вінницького держ. педагог. ун-ту

імені Михайла Коцюбинського : зб. наук. праць. Серія: Філологія. - Вінниця, 2002. - Вип. 4. - С. 90-96.

41. Вокальчук Г. М. Філологічні експерименти українського футуриста (специфіка лексичних інновацій раннього М. Семенка) / Г. М. Вокальчук // Лінгвістичні дослідження : зб. наук. праць ; за заг. ред. проф.

Л. А. Лисиченко. - Харків, 2001. - Вип. 6. - С. 168-171.

42. Вокальчук Г. М. Частотний аналіз авторських лексичних новотворів у поетичному словнику „Молодої музи" / Г. М. Вокальчук, Т. І. Мамчич // Актуальні проблеми сучасної філології. Мовознавчі студії : зб. наук. праць Рівненського держ. гуманітарного ун-ту.- Рівне, 2006. - Вип. 14. - С. 44- 47.

43. Вокальчук Г. М. Юкстапозити - назви осіб в українській поезії 20-30-х років ХХ століття / Г. М. Вокальчук // Актуальні проблеми сучасної філології : наук. записки Рівненського пед. ін-ту. Філологічні студії : [у 2 т]. - Рівне, 1995. - Т. 2. - С. 128-145.

АНОТАЦІЯ

Вокальчук Г. М. Оказіональні лексичні новотвори в українській поезії ХХ століття. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Інститут української мови НАН України, Київ, 2009.

У дисертації досліджено семантичну, лексико-граматичну, дериваційну і функціональну природу авторських лексичних новотворів (понад 7000 одиниць) в українській поезії ХХ ст. Запропоновано конкретнішу, порівняно з традиційною, класифікацію авторських новотворів як різновиду оказіональних лексичних утворень. Обстежено й описано вокабуляри близько 400 поетів, оцінено внесок окремих авторів у розвиток поетичного лексикону ХХ ст. Уперше в україністиці виявлено залежності між різними показниками динаміки індивідуально-авторської номінації („продуктивність словотворчості поетів ХХ ст.", „спосіб творення АЛН" та ін.), здійснено періодизацію її еволюції. Проаналізовано здобутки письменницької лексикографії ХХ - ХХІ ст. Запропоновано типологію словників авторської неологічної лексики, обґрунтовано теоретичні засади їхнього укладання.

Ключові слова: авторський лексичний новотвір, індивідуально-авторська неографія, індивідуально-авторська номінація, Михайль Семенко, назва особи, неологія, оказіональний лексичний новотвір, письменницька лексикографія, українська поезія ХХ століття.

АННОТАЦИЯ

Вокальчук Г. Н. Окказиональные лексические новообразования в украинской поэзии ХХ века. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык. - Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена семантическому, лексико-грамматическому, деривационному и функциональному анализу авторских лексических новообразований как репрезентантов индивидуально-авторской лексической номинации в украинской поэзии ХХ в.

Осуществлена попытка периодизации украинских неологических исследований ХХ века, выделено 4 этапа, на протяжении которых изучались авторские лексические новообразования: 1) 10 - 30-е гг.; 2) 40 - 60-е гг.; 3) 70 - 80-е гг. прошедшего века; 4) 90-е гг. ХХ в. - нач. ХХІ в. Особое внимание уделено работам 10 - 30-х гг. - периода зарождения украинской неологии.

Предложена более конкретная, по сравнению с традиционной концепцией, классификация авторских новообразований, в основу которой положены структурно-семантические изменения исходных единиц и авторские формальные (фонетические, аффиксальные) модификации узуальных лексем без их семантического обновления. Определены основные причины возникновения таких единиц.

Авторское лексическое (поэтическое) новообразование квалифицируется как разновидность окказиональных лексических образований, возникшая в процессе индивидуального творческого акта, являющегося результатом сознательного нарушения автором языковой нормы с целью эстетизированной вербализации особенностей мировосприятия креативной языковой личности.

Рассмотрены критерии принадлежности слова к авторским новообразованиям как единицам поэтического лексикона ХХ в. Исследована проблема определения авторства новообразования.

Анализ семантики лексических новообразований не ограничивается интерпретацией их собственно языкового окружения, учитывается также культурно-исторический контекст, контекст творчества писателя.

Впервые в украинском языкознании с помощью методов статистического исследования (кросстабуляции, частотного анализа) на материале авторских лексических новообразований в украинской поэзии ХХ в. (более 7000 единиц), определены взаимозависимости между разными показателями динамики индивидуально-авторской номинации, установлена частотность распределения новообразований по таким критериям, как „период эволюции индивидуально-авторской номинации", „продуктивность словотворческой практики поэтов ХХ в.", „частеречная принадлежность авторских лексических новообразований", „способ / период образования субстантивных / адъективных / вербативных / адвербиальных авторских лексических новообразований". Предложена периодизация эволюции индивидуально-авторской номинации в поэзии ХХ в., основывающаяся на концепциях периодизации истории украинского литературного языка ХХ в. и новейшей украинской литературы.

Произведен сравнительный анализ частотного распределения новообразований в поэтических вокабулярах около 400 поэтов, выявлены наиболее продуктивные в сфере словотворчества авторы, среди которых - В. Барка, М. Семенко, А. Малышко, П. Тычина, В. Стус, И. Драч, М. Рыльский и др. Доказано, что всплески и спады индивидуальной словотворческой деятельности отдельных авторов отражают господствующие тенденции в языке поэзии определенного периода и, как правило, согласуются со всплесками и спадами общей креативной номинативной деятельности поэтов ХХ в.

Выявлено наличие значительного количества разноструктурных новообразований, сконструированных на основе распространенных в языке фольклора слов-образов, в результате трансформации которых поэты достигали определенного эстетического эффекта. Значительная часть новообразований создана по традиционным для устного народного творчества моделям.

Проанализированы индивидуально-авторские наименования лиц, образующие иерархически организованную систему, функционирующую в украинском поэтическом лексиконе ХХ в. Новообразования репрезентируют поиски поэтами новых наименований лиц по признакам, отражающим внутренний мир человека, его общественные отношения, связи. Одной из наиболее многочисленных является группа наименований лиц по профессиональной деятельности, прежде всего по признаку 'писательская / поэтическая деятельность'.

Рассмотрены новообразования, в содержательной структуре которых присутствует сема 'совокупное множество лиц', а также новообразования, созданные на основе прецедентных имен, среди которых доминируют собственные имена реальных лиц.

Изучено словотворчество украинских футуристов 20-30-х гг. ХХ в., определены основные интра- и экстралингвальные факторы индивидуально-авторской номинации, выявлены активные процессы в креативной номинативной деятельности поэтов, соответствующие общим словообразовательным тенденциям эпохи.

Исследована эволюция украинской писательской лексикографии второй половины ХХ - первого десятилетия ХХІ в., проанализированы особенности фиксации новообразований в словарях языка писателей, общих неологических словарях, а также в специальных словарях авторских лексических новообразований. Разработана типология словарей авторской неологической лексики, определены перспективы украинской индивидуально-авторской неографии, обоснованы теоретические предпосылки создания общих и персональных словарей авторских лексических новообразований.

Ключевые слова: авторское лексическое новообразование, индивидуально-авторская неография, индивидуально-авторская номинация, Михайль Семенко, наименование лица, неология, окказиональное лексическое новообразование, писательская лексикография, украинская поэзия ХХ века.

SUMMARY

Vokalchuk, H. M. Occasional lexical neologisms in Ukrainian poetry of the 20th century. - Manuscript.

Dissertation for the degree of the Doctor of Philology, speciality 10.02.01 - Ukrainian language. - Institute of the Ukrainian Language of the NAS of Ukraine, Kyiv, 2009.

This dissertation provides semantic, lexico-grammatical, derivational and functional analysis of author's lexical neologisms (over 7,000 units) registered in Ukrainian poetry of the 20th century. Particular study and argumentation of author's neologisms together with their broader classification, compared to traditional, are given in the paper.

The paper provides the analysis of vocabulary of nearly 400 poets and the assessment of the contribution of separate authors and literary groups to the development of poetical vocabulary.

The achievements of Ukrainian writer's lexicography of the 20th-21st centuries are analyzed. The dissertation includes the characteristics of the prospects of Ukrainian individual author's neography, and the typology and theoretic bases for compiling dictionaries of author's neologisms.

Keywords: author's lexical neologism, author's individual neography, author's individual denomination, Mykhail? Semenko, person denomination, neology, occasional lexical neologism, writer's lexicography, Ukrainian poetry of the 20th century.

Размещено на Allbest.ru

...