Система нереальних умовно-наслідкових періодів в англійській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені І.І. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

УДК 811.111'367.5(043.3)

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Система нереальних умовно-наслідкових періодів в англійській мові

Спеціальність 10. 02. 04 - германські мови

Ковальчук Тетяна Степанівна

Одеса - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі перекладу та мовознавства Міжнародного гуманітарного університету, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:кандидат філологічних наук, доцент Образцова Олена Михайлівна, Міжнародний гуманітарний університет, завідувач кафедри перекладу та мовознавства.

Офіційні оппоненти: доктор філологічних наук, професор Жаборюк Олена Анатоліївна, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, професор кафедри граматики англійської мови;

кандидат філологічних наук, доцент Сазикіна Тетяна Павлівна, Одеський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, завідувач кафедри української та іноземних мов.

Захист відбудеться 20 листопада 2008 року о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті імені І.І. Мечникова за адресою: 65058, м. Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 166.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за адресою: 65082, м. Одеса, вул. Преображенська, 24.

Автореферат розіслано 17 жовтня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.П. Матузкова

наслідковий художній проза мовленнєвий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферовану роботу присвячено дослідженню простих та складних речень англійської мови, що виражають нереальну умову та/або її наслідок. Науковий інтерес до таких умовних конструкцій пояснюється універсальністю та широтою діапазону їхнього вживання, а також тим, що вони є своєрідним «ключем» до розуміння багатьох проблем мовлення та мислення людини. В дисертації конкретизовано терміни на позначення аналізованих мовленнєвих фрагментів (умовні речення, умовні періоди, супрафразові єдності) і введено дефініцію нереальний умовно-наслідковий період (НУНП).

В сучасному мовознавстві дослідження НУНП прислужилось у вивченні форм і відповідних значень умовного способу дієслова, співвіднесеності цих форм із часовими параметрами, аналізі окремих моделей уживання форм умовного способу дієслова, а також у храктеристиці НУНП як засобів вираження нереальної умови, свідченням чого є широке висвітлення зазначених питань у працях багатьох вітчизняних та зарубіжних дослідників (В.В. Гуревич, О.А. Зверева, О.А. Мартинюк, О.А. Палатова, С.Н. Рибакова, Т.К. Рушева, В.И. Сиволапова, Т.С. Фіногіна, І.Б. Хлєбнікова, В.С. Храковський, С. Гринбаум, С. Елсворт, О. Єсперсен, Р. Кверк, Дж. Керм, Дж. Ліч, Дж. Свартвік, М. Свон). Власне ж НУНП як синтаксичні побудови в лінгвістичній літературі ще практично не проаналізовані, принаймні в англійському мовознавстві. Поява за останні роки робіт, виконаних на ґрунті інших мов, де розглянуто комунікативно-прагматичні, логіко-філософські та когнітологічні аспекти таких висловлень (В.В.Козловський, Т.А. Панчишина, Н.П. Руденко), свідчать про необхідність подальшого всебічного і комплексного аналізу різнооформлених НУНП, та глибинного осмислення взаємозв'язку між їхніми складниками.

Вибір теми дисертації та її актуальність зумовлено необхідністю здійснення комплексного аналізу НУНП з позицій структурної та семантичної парадигм. У зв'язку з цим виникає низка питань, які потребують поглибленого вивчення з урахуванням здобутків сучасної лінгвистики, зокрема, розмежування типів синтаксичного зв'язку (сурядність, підрядність), сутності відношень між компонентами структури НУНП, синтаксичного статусу і граматичного змісту різнооформлених НУНП. Актуальність дослідження увиразнюється й відсутністю в сучасному англійському мовознавстві всебічного наукового аналізу синтаксичної структури і кількісних показників функціонування різнооформлених НУНП, їх якісного й системного опису. В граматиці англійської мови дотепер такі структури здебільшого слугували для розгляду функціонування форм дієслова, синтаксична ж їх природа спеціальному науковому опрацюванню ще не підлягала.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної науково-дослідної теми „Зіставне дослідження вербальної репрезентації світу в мовних системах і в текстово-дискурсивному функціонуванні”, яка розробляється на кафедрі перекладу та мовознавства Міжнародного гуманітарного університету і затверджена Вченою радою Міжнародного гуманітарного університету 30. 08. 2004р., протокол № 5. Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Міжнародного гуманітарного університету, протокол № 9 від 30 серпня 2005року.

Метою роботи є комплексний аналіз різнооформлених НУНП, що передбачає вивчення їх функціонування в англійському мовленні, виявлення їх синтаксичного статусу і граматичного значення, з'ясування системного характеру НУНП різних структурних форм.

Для досягнення поставленої мети розв'язано такі основні завдання:

· встановлено синтаксичний статус різнооформлених НУНП, досліджено особливості та визначено тип синтаксичного зв'язку між умовною і наслідковою частинами в НУНП в англійській мові;

· змодельовано й описано синтаксичну структуру різнооформлених НУНП, класифіковано і зіставлено різнооформлені НУНП, виявлено їх інваріантну модель;

· з'ясовано особливості функціонування різнооформлених НУНП в англомовній художній прозі ХІХ - ХХ століть та висвітлено тенденції в динаміці вживань НУНП;

· конкретизовано граматичне значення різнооформлених НУНП;

· виявлено особливості породження і сприйняття мовленнєвого фрагменту, що містить різнооформлені НУНП.

Об'єктом дослідження є реалізація умовно-наслідкового відношення в англійській мові та мовленні.

Предметом дослідження є система нереальних умовно-наслідкових періодів в англійській мові, зокрема способи вербальної репрезентації нереальної умови та наслідку й семантико-синтаксичні особливості відношень між частинами НУНП.

Матеріал дослідження складають 5000 прикладів НУНП, виокремлених методом суцільної систематичної вибірки з художніх прозових текстів (34 збірки) англійських та американських авторів XIX - XX століть загальною кількістю 4069200 слововживань. Достатність вибірки обґрунтовано за допомогою статистичних обчислень (за методикою І.А.Носенка, В.І.Перебийніс, Р.Г.Піотровського, А.Вудза, П.Флетчер, А.Хагза).

Використання методів аналізу зумовлено специфікою об'єкта й предмета дослідження, його метою та завданнями. Описовий метод застосовано для інвентаризації моделей, інтерпретації особливостей їхньої структури та функціонування в англомовних художніх текстах XIX - XX століть. У результаті діахронічного зіставлення виявлено динаміку зростання частотності вживань однокомпонентних структур НУНП. Індуктивний метод використано при інвентаризації та систематизації різнооформлених НУНП. Кількісний аналіз дав змогу виявити закономірності вживання різнооформлених НУНП. Метод трансформаційних перетворень допоміг довести семантичну відповідність різноструктурних НУНП їхній інваріантній моделі. Застосування методу зіставного аналізу виявило семантичну ідентичність і структурне розмаїття НУНП. За допомогою дистрибутивного аналізу в роботі проведено дослідження контекстуального оточення зазначених структур з метою виявлення імплікованих частин нереального умовно-наслідкового цілого. Метод безпосередніх складників уможливив встановлення компонентів різнооформлених НУНП та природи їхніх відношень у синтаксичній структурі. Моделювання застосовано в роботі для виявлення існуючих варіантів НУНП, групування їх у єдину систему та виокремлення інваріантної моделі і периферійних варіантів.

Вперше в англістиці НУНП проаналізовано не як конструкти для функціонування певних морфологічних форм дієслова, а як самостійні синтаксичні одиниці, що увиразнює наукову новизну дослідження, в якому вперше на матеріалі англійської мови:

· отримано кількісні характеристики використання речень, які виражають нереальну умову та/або її наслідок, на основі чого встановлено динаміку зростання частотності вживання однокомпонентних структур;

· доведено, що речення, які виражають нереальну умову та її наслідок, є особливим типом складних речень, а саме нереальними умовно-наслідковими періодами (НУНП) із взаємозалежними умовною та наслідковою частинами;

· визначено синтаксичний статус і граматичне значення різнооформлених НУНП;

· систематизовано і класифіковано різнооформлені НУНП як з позицій синтаксичного структурування, так і з урахуванням представленості в них частин умовно-наслідкового судження;

· виокремлено і проаназізовано способи експлікування умови і наслідку при породженні мовлення як результату узагальнення низки елементарних процесів або їхніх складників;

· зафіксовано і пояснено явище переосмислення семантико-синтаксичного статусу предикативної одиниці НУНП при правобічному розширенні меж контексту;

· виявлено фактори, що обумовлюють специфіку вербальної репрезентації частин НУНП (абстрагування), та забезпечують адекватність розуміння взаємозв'язку між такими частинами в мовленні, безвідносно до ступеню компресії частин НУНП (імплікування).

Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні загальних принципів і підходів до об'єкта дослідження, що сприяють поглибленню епістемічних надбань структурного та глибинного синтаксису, когнітивної лінгвистики, дискурсознавства, лінгвосеміотики, лінгвосинергетики тощо. Для англістики особливо вагомим є комплексний аналіз та опис структури різнооформлених НУНП як складників єдиної системи, визначення їхнього синтаксичного статусу і граматичного значення, що поглиблює теоретичну граматику сучасної англійської мови. Досвід аналізу й отримані результати можуть стати основою для структурно-синтаксичних та когнітивно-дискурсивних розвідок близьких і споріднених явищ в англійській та інших мовах.

Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що її матеріали та отримані результати можуть застосовуватися в навчальному процесі у викладанні відповідних розділів теоретичної та практичної граматики англійської мови («просте та складне речення», «умовно-наслідкові конструкції», «умовний спосіб дієслова»), при викладанні курсу перекладу і з метою вирішення прикладних перекладацьких завдань, при складанні методичних і навчальних посібників з граматики англійської мови, у науковій роботі студентів, магістрантів і аспірантів.

Апробацію основних теоретичних положень дослідження здійснено на 8 конференціях: на 4 звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Міжнародного гуманітарного університету (Одеса, 2005-2008); на науковій звітній конференції професорсько-викладацького складу факультету романо-германської філології, присвяченій 135-річчю Одеського державного університету імені I.I. Мечникова (Одеса, 2000); на Міжнародних наукових конференціях «Актуальні проблеми граматики» (Кіровоград, 2000), «Функціональна лінгвістика. Мова. Людина. Влада» (Ялта, 2001), «Лінгвістична теорія та практика: надбання, актуальні проблеми та перспективи розвитку» (Одеса, 2006, 2008).

Публікації. Основні положення й результати дослідження опубліковано в 6 статтях та 2 тезах. П'ять публікацій є одноосібними, з них 4 одноосібні статті надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Особистий внесок дисертанта полягає у визначенні синтаксичного статусу і граматичного значення НУНП, дослідженні особливостей їх функціонування та вербальної репрезентації в англійському мовленні, з'ясуванні системного характеру НУНП різних структурних форм. Дисертація і автореферат є абсолютно самостійними і виконані дисертанткою одноосібно. З восьми опублікованих праць дві статті та одні тези написано у співавторстві, де особистий внесок здобувача становить 70% і містить безпосередній аналіз мовного матеріалу, обґрунтування зроблених теоретичних висновків.

Структура і обсяг дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку бібліографічних джерел (357 позицій), переліку довідкової літератури (22 позиції), списку джерел ілюстративного матеріалу (34 збірки художньої прози англійських та американських письменників ХІХ - ХХ ст.) та додатка (30 таблиць частотностей уживань різнооформлених НУНП та прикладів до них). Загальний обсяг роботи становить 202 сторінки, з них основного тексту - 167 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми та її актуальність, деталізовано об'єкт і предмет дослідження, конкретизовано методи та завдання роботи, розкрито її наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, подано відомості про апробацію його результатів.

Перший розділ дисертації «Нереальні умовно-наслідкові періоди в лінгвістиці» присвячено висвітленню питань, пов'язаних з розглядом нереальних умовно-наслідкових речень у лінгвістиці в цілому та в граматиці англійської мови зокрема: проаналізовано проблему синтаксичного статусу речень з експлікованими нереальними умовною та наслідковою частинами, зіставлено використання в лінгвістиці різних термінів (умовні речення, умовні періоди, супрафразові єдності) на позначення досліджуваних мовленнєвих фрагментів. Так, термін «умовний період» щодо речень, які виражають умову та її наслідок, застосовують у своїх працях Е.В. Гулига, А.І. Дородних, О.А. Звєрєва, І.Б. Хлєбнікова. Таке вживання вважається обґрунтованим, оскільки тлумачення терміну «період» містить будь-яке завершене речення (О.С. Ахманова), просте (Д.Э Розенталь, М.О.Теленкова) або багаточленне складне речення, що характеризується завершеністю думки, єдністю теми; речення, частини якого угруповано таким чином, що їх сукупність справляє враження рівноваги та єдності (Ж. Марузо). Термін «період», як свідчить лінгвістична література, співвіднесений з термінами «речення» та «супрафразова єдність», охоплює як синтаксичний статус окремого речення, так і зв'язок між частинами складних синтаксичних побудов. Таке позначення є найємнішим, воно найбільшою мірою відбиває сутнісні характеристики досліджуваних синтаксичних побудов, тому в роботі запропоновано його уточнену форму - «нереальний умовно-наслідковий період».

Для відокремлення сурядного та підрядного зв'язку С.П. Балашова, В.В. Бурлакова, В.Г Гак запропонували наступні критерії: (1) рівноправність / нерівноправність предикативних одиниць, 2) функціональна тотожність / нетотожність предикативних одиниць, 3) можливість / неможливість редукції компонента, 4) зворотність / незворотність сполучення, 5) відкритість / закритість ряду, 6) включення / невключення показника відношень, 7) ідентичність / неідентичність засобів зв'язку 8) обов'язковість / необов'язковість зв'язку, 9) автосемантичність / синсемантичність частин). Саме цими критеріями ми керувалися у роботі при аналізуванні мовного матеріалу з метою визначення природи синтаксичного зв'язку між умовною та наслідковою частинами в НУНП. Виявлено, що синтаксичний зв'язок відповідає підрядності тільки згідно п'ятого та шостого критеріїв. Згідно ж дев'ятого критерію досліджувані структури треба було б уналежнити до сурядних речень. Проте більшість критеріїв (шість із дев'яти) свідчать про належність умовно-наслідкових речень до побудов з особливим типом зв'язку, який відрізняється від традиційно прийнятих сурядності та підрядності. Ще В.О. Богородицький та А.М. Пєшковський звертали увагу на те, що дихотомія сурядність / підрядність не є достатньою для опису розмаїття зв'язків між частинами складного речення; В.Н. Ярцева вказує, що семантична різниця сурядність / підрядність наявна лише в полярних випадках, оскільки обидва типи зв'язку перетинаються. В.Г. Гак підкреслює, що суттєві відношення частин складного речення часто не збігаються з його формальною організацією, внаслідок чого семантичні характеристики складносурядного та складнопідрядного речень перехрещуються. С.П. Балашова, В.В. Бурлакова, Г.Г. Почепцов вважають, що можливий ще й третій тип відношення, при якому перша одиниця залежить від другої і друга залежить від першої. На думку цих дослідників, терміни «предикативний» та «соціативно-предикативний зв'язок», які використовуються в лінгвістиці, не можна визнати вдалими: «предикативність» орієнтує не стільки на статус одиниць по відношенню одна щодо однієї, скільки на їхні синтаксичні функції.

В досліджуваному матеріалі виявлено низку суттєвих характеристик, які не дають змоги уналежнити НУНП ані до складносурядного, ані до складнопідрядного речень, тому що і умовна, і наслідкова предикативні одиниці абсолютно обов'язкові для структурної цілісності речення. Ці предикативні одиниці неможливо розмежувати на «головну» і «підрядну», оскільки і семантично вони визначають взаємну необхідність в єдиній структурі. Тип синтаксичного зв'язку між частинами (предикативними одиницями) НУНП відрізняється від сурядності та підрядності. Взаємозалежний характер відношень між умовною і наслідковою предикативними одиницями уможливлює їхнє функціонування в мовленні як самостійних висловлень. Функціональна самостійність умовної або наслідкової предикативних одиниць відносна, а не абсолютна на відміну від повної самостійності предикативних одиниць, об'єднаних сурядним зв'язком.

Зроблено висновок про те, що двокомпонентний НУНП є складним реченням особливого типу, яке відрізняється від складносурядного або складнопідрядного речення. Синтаксичний зв'язок між умовною та наслідковою предикативними одиницями в НУНП визначено як взаємозалежність (термін Л. Єльмслєва).

У другому розділі «Синтаксична структура і функціонування різнооформлених нереальних умовно-наслідкових періодів» досліджено побудови, що складаються з експлікованих нереальних умовної та наслідкової предикативних одиниць, та структури з експлікованою лише однією з обов'язкових предикативних одиниць. Проведений комплексний порівняльний аналіз різнооформлених НУНП дав підстави вперше представити їх у вигляді структурної классифікації у відповідності до повноти вираження умовної та наслідкової частин. Запропонована структурна класифікація НУНП (див. Схему 1) містить двокомпонентні й однокомпонентні НУНП.

Двокомпонентними є НУНП з повнопредставленими (експліцитно) умовною і наслідковою предикативними одиницями, в яких присудки виражено дієсловами у формі умовного способу. Двокомпонентні повнопредставлені НУНП поділяються на безпосередньо і непрямо представлені. Ядерною моделлю є умовно-наслідковий комплекс, тобто двокомпонентний безпосередньо представлений НУНП, що складається з двох обов'язкових предикативних одиниць - [УПО+НПО]_n=2, де УПО - умовна предикативна одиниця, НПО - наслідкова предикативна одиниця, «n» - кількість предикативних одиниць у НУНП. Безпосередньо представлені НУНП будуються за моделлю 1 {[УПО+НПО] + (ПО)_k}_n?2, де «(ПО)_k» - кількість предикативних одиниць будь-якого синтаксичного статусу, що ускладнюють модель (варіант) відповідно. Непрямо представленими є НУНП із стандартизованою формою умовної предикативної одиниці, які в роботі тлумачаться як напівтрансформовані й репрезентовані моделлю 2 {[УПО _{(Іf it were not/hadn}'_{t been for + N/Pn)} + НПО] + (ПО)_k}_n?3, де N - іменник, Pn - займенник. Аналіз прикладів у контекстному оточенні показав, що стандартизована форма умовної предикативної одиниці не є випадковою: редукція частини присудка в реченнях свідчить про узагальнення цілої низки конкретних елементарних процесів. Умовна предикативна одиниця в такій формі співвідносна не з одним процессом, а з низкою дій та станів субстанції-підмету: If it were not for Vesta, she would have sought some regular employment [5, 299]. If she didn't need to take care of Vesta…/ If Vesta didn't need her care…/ If Vesta were not a child…/ If Vesta were older…(Якби не Веста, вона б знайшла якусь постійну роботу Якби їй не треба було доглядати Весту... / Якби Весті не була потрібна її турбота.../ Якби Веста не була ще дитиною.../ Якби Веста була дорослішою...). Виявлено можливість збереження часової співвіднесеності частин НУНП за допомогою перфектної або неперфектної форми дієслова-зв'язки. Трансформація умовної предикативної одиниці є не повною, а лише частковою, тому такі НУНП у роботі розглядаються як напівтрансформовані.

Однокомпонентними є неповнопредставлені НУНП з експліковано представленою лише однією частиною: або умовною, або наслідковою. Однокомпонентні неповнопредставлені НУНП розподілено на опосередковано представлені та самостійно функціонуючі парцеляти. Опосередковано представлені НУНП, у свою чергу, підрозділяються на «зміщені» та «згорнуті» конструкції. До «зміщених» нами уналежнено висловлення, побудовані за моделями:

3a {[ПО + or(еквіваленти) + НПО] + (ПО)_k }_n?2

3б {(I) wish [ПО+НПО] + (ПО)_k }_n?3,

де ПО - предикативна одиниця, в якій присудок виражено у формі наказового або дійсного способу.

Підставою вважати такі структури зміщеними є протиріччя між формою та змістом предикативних одиниць (ПО), які передують наслідковій предикативній одиниці і в яких присудки виражені формами дійсного/наказового (а не умовного) способу. Формально ці предикативні одиниці вважаються незалежною предикативною одиницею в межах складносурядного речення (модель 3a) та з'ясувальною предикативною одиницею до (I) wish у межах складнопідрядного речення (модель 3б). У процесі сприйняття мовленнєвого фрагменту ці предикативні одиниці інтерпретуються як вираження нереальної умови. Такий зміст аналізованих побудов дає підставу уналежнити їх до НУНП. Характерне для подібних висловлювань «злиття» двох способів (дійсного / наказового та умовного) в одне ціле - НУНП дає підстави вважати їх граматичною неузгодженістю, яка є випадком недогляду або навмисного синтаксичного прийому, та визначити такі побудови як зміщені конструкції.

До згорнутих уналежнено НУНП у формі простого речення. Умовна і наслідкова частини в межах такого речення наявні, але наслідкова предикативна одиниця експлікована (з присудком, що виражений дієсловом у формі умовного способу), а умовна предикативна одиниця представлена опосередковано. Формалізовано такі побудови репрезентуються моделями:

4a {[but for (еквіваленти) + N/Pn + НПО] + (ПО)_k }_n?1,

де N - іменник, Pn - займенник;

4б {[(S)V_n-f + НПО] + (ПО)_k }_n?1,

де V_n-f - неособова форма дієслова (інфінітив, герундій, дієприкметник) або SV_n-f - структура вторинної предикації, до якої така форма входить як вторинний присудок.

У розділі доведено, що синтаксичні побудови різної складності і статусу, в яких експліцитно за допомогою предикативної одиниці з дієсловом у формі умовного способу виражено або умову, або наслідок, які функціонують поза межами єдиного нереального умовно-наслідкового речення, є квазіпростими.

За формою вони визначаються як прості, в плані змісту - це частини (парцеляти) НУНП (моделі 5, 6).

5 {[УПО_{(If only)} + (ПО)_k }_n?1

6 {[НПО + (ПО)_k }_n?1

Підґрунтям для такої інтерпретації змісту подібних НУНП є не стільки форма дієслова (Conditional Mood), скільки контекст, який передує наслідковій предикативний одиниці. Саме контекст у той чи інший спосіб називає певну подію, яка виступає «імплікатором» (за термінологією М.В. Нікітіна) для уявної події, денатованої аналізованим реченням: (It's a shame, begging money for booze. It's a comfort that his parents aren't alive to see it. It would kill them - but they are dead already [18, 43].> If his parents saw him begging money for booze it would kill them. - Соромно просити гроші на випивку. Добре, що його батьки померли і не бачать цього. Це б їх убило. > Якщо б його батьки побачили, що він просить гроші на випивку, це б їх убило).

Комплексний порівняльний аналіз різнооформлених НУНП виявив: а) послідовне (за період з початку ХIX - по кінець ХХ ст.) збільшення частотності вживань однокомпонентних НУНП (на 14,6%);

б) зворотно-пропорційну залежність частотності вживань НУНП від їхньої композиційної складності (наприклад, речення моделі 1, у яких нараховується 3 предикативні одиниці, складають 60,6%; 4 предикативні одиниці - 24,4%; 5 предикативних одиниць - 8,5%; 6 предикативних одиниць - 3,7%; 7 предикативних одиниць - 2,8%);

в) залежність кількості предикативних одиниць у НУНП від способу вербалізації умови в них (наприклад, у реченнях моделі 1 максимальна кількість предикативних одиниць дорівнює 10; моделі 2 - 7; моделі 4б - 6; моделі 4а - 4).

У повнопредставлених НУНП структурно-композиційне ускладнення відбувається за рахунок (1) координування умовно-наслідкового комплексу з іншими предикативними одиницями в межах складносурядного речення (I do not love you; and if I did I would not come away with you [Voynich]. - Я не кохаю тебе; та якщо б і кохала, я б не поїхала з тобою);

(2) включення атрибутивних і обставинних підрядних речень, що модифікують елементи різних предикативних одиниць або предикативної одиниці в цілому: I should certainly have snatched my hand away, if the manner in which he gave his answer had not paralysed me with astonishment [Collins]. - Я без сумніву відсмикнув би руку, якби не манера, в якій він відповідав, що паралізувало мене від здивування. But if Anne Meredith had been unhappy, she could have left as her predecessors had done [Christie]. - Але якби Анна Мередіт була нещаслива, вона могла б піти, як зробили її попередниці;

(3) представлення реплік персонажа - умовно-наслідкового комплексу - у вигляді непрямої мови, яка вводиться словами автора (“If I were you, sir,” I added,“I would ride straight away with it to Frizinghall before the ladies come back” [Collins]. - „На вашому місці, сер, - я додав, - я би їхав із цим прямо до Фрізінгхолу, до того як повернуться леді”);

(4) включення однорідних предикативних одиниць, які координовані з частинами умовно-наслідкового комплексу або іншими предикативними одиницями в межах НУНП (If Miss Meredith had committed a crime in the past, if she believed that Mr. Shaitana knew the circumstances of that crime and was about to deliver her up to justice she would be wild with terror - she would stick at nothing to save herself [Christie]. - Якщо б міс Мередит скоїла злочин у минулому, якщо б вона вірила, що містер Шайтана знає обставини цього злочину і збирається здати її правосуддю, вона б злютіла від жаху - вона б ні перед чим не зупинилася, щоб врятувати себе). При цьому найчастіше підлягають координації наслідкові предикативні одиниці (51,6%).

Структурно-композиційне ускладнення НУНП зі «згорнутою» умовою (моделі 4а, 4б) досягається, головним чином, за рахунок об'єднання предикативних одиниць у НУНП за допомогою підрядності - 86,1% прикладів вживань (I don't know what I would do without you [Sheldon] - Я не знаю, що б я робила без тебе).

Контекстний аналіз НУНП моделі 1 виявив і деякий дисбаланс у частотності розташування частин в НУНП: умова - наслідок (60,3%) та наслідок - умова (39,7%). З'ясовано, що послідовність умовної і наслідкової частин відбиває логіку розвитку судження, перебіг думок, що, у свою чергу, засвідчує емоційну нейтральність висловлення. Топікалізація ж досягається за рахунок зумовленого завданнями комунікації розчленування єдиного значеннєвого і синтаксичного цілого, а саме, через парцеляцію. В проаналізованих текстах парцеляти умови та наслідку розташовані контактно - 64,4% (She's the kind of girl, Gus Venerable thought cynically, a man would be proud to take home to his mother. If his mother had a taste for cold-blooded killers [Sheldon]. - Вона така дівчина, думав цинічно Гас Венерабл, яку чоловік з гордістю привів би до дому, щоб познайомити зі своєю матінкою. Якби його мати полюбляла холоднокровних убивць) або дистантно -35,6% (If you felt I was doing it for some other reason. Because I liked you. Just for fun. You would like it then? [Fowles]. - Якби ти відчував, що я це роблю з якоїсь іншої причини. Тому, що ти мені подобаєшся. Просто, щоб посміятися. Тоді це б тобі сподобалось?). Превалювання парцельованих НУНП у діалогічному мовленні (89,9%) над уживанням їх в авторському повідомленні (10,1%) свідчить, що такі висловлення належать до розмовного стилю. Парцеляція НУНП спричиняє відносно самостійне функціонування парцелятів умови або наслідку в мовленні. Парцеляція НУНП і «самостійне» функціонування в мовленні умовної предикативної одиниці дає змогу адресату домислювати можливі наслідки на основі сукупного контексту, сприяє появі й актуалізації додаткового смислу (наприклад, у моделі 5 - нездійсненного бажання або жалю).

Виходячи з обґрунтованої в першому розділі гіпотези про синтаксичний статус НУНП як єдиного семантично та структурно нерозривного цілого, що складається з двох взаємозалежних частин (умовної та наслідкової), і проведеного всебічного порівняльного синтаксичного аналізу різнооформлених НУНП, уперше послідовно визначено синтаксичний статус кожної з моделей НУНП: складні (1-3 позиції в запропонованій класифікації) і квазіпрості (4-6 позиції) речення особливого типу, НУНП з взаємозалежними умовною та наслідковою частинами.

Запропонована класифікація вперше дає підстави стверджувати, що різнооформлені НУНП становлять структурно-синтаксичне поле. Ядром такого поля є двокомпонентні безпосередньо представлені НУНП, у яких умовна та наслідкова предикативні одиниці представлені безпосередньо. Всі інші різновиди двокомпонентних та однокомпонентні НУНП визначено як структурно-синтаксичні варіанти, або трансформи.

Третій розділ дисертації «Граматичне значення нереальних умовно-наслідкових періодів» присвячено визначенню граматичного значення різнооформлених НУНП, для чого 1) з'ясовано природу умови та наслідку як понятійних категорій, що розглядаються філософією, логікою та лінгвістикою; 2) проілюстровано різницю в тлумаченні цих понять у межах зазначених наук; 3) розглянуто універсальні риси цих категорій, які своєрідно виражені в мові та мовленні. Основними факторами для виявлення граматичного значення різнооформлених НУНП у дослідженні прийнято: природу умовно-наслідкового відношення, відбитого в складному умовно-наслідковому судженнні та експлікованого в НУНП; різницю між реальною і гіпотетичною дійсністю; ідентифіковане А.К.Корсаковим й уточнене О.А.Жаборюк граматичне значення простого речення.

Дослідження категорій умови і наслідку у філософії, логіці та лінгвістиці не може повністю збігається через специфіку об'єктів і методів їх вивчення в зазначених науках. У філософії об'єктом безпосереднього дослідження є самі ці відношення між реаліями, в логіці та лінгвістиці вивчаються прояви умовно-наслідкового відношення: через закони мислення в логіці - як судження, через закони мови в лінгвістиці - як речення. Умова і наслідок у філософії розглядаються як універсальні категорії, що відбивають об'єктивно наявні відношення між явищами реальної дійсності. Логіка умову і наслідок трактує як обов'язкові елементи єдиного складного судження, сформованого з простих суджень шляхом об'єднання їх знаком імплікації “якщо... то...”. Лінгвістика уналежнює умовно-наслідкові відношення до загальної системи смислових відношень як компоненти семантичної структури мовних одиниць і вивчає специфіку їх вираження в мовленні. В цих науках як специфічну властивість умовно-наслідкових відношень виокремлюють той факт, що умова з необхідністю викликає наслідок. Логіка підкреслює специфічність умовно-наслідкового відношення: зв'язок встановлюється не між предметами та їхніми ознаками, а між подіями - тими ситуаціями, в які потрапляють предмети. Тобто, умова й обумовлене (наслідок) належать до класу подій. Це підтверджується фактами їхнього лексико-граматичного вираження. В складному реченні умова й обумовлене представлені предикативними одиницями (умовною і наслідковою) - двома частинами єдиного цілого. В простих реченнях умова може бути виражена не первинною структурою предикації, а іншими мовними засобами. В мовленні подія (в даному випадку процес-умова або процес-наслідок) може бути представлена експліцитно або імпліцитно. В мовленні умовне висловлення, окрім типової функції обґрунтування, може виконувати цілу низку інших завдань, а зв'язок умови і наслідку в залежності від контексту може бути вираженим не лише логічною зв'язкою “якщо…, то”, але і за допомогою інших мовних засобів.

Просте речення, або предикативна одиниця, як вербальна репрезентація простого судження співвідносне з елементарним процесом (подією) об'єктивної дійсності, що спостерігається і пізнається людиною. В НУНП кожна з предикативних одиниць у свідомості людини також співвідноситься з елементарним процесом, але дійсності мислимої, не/можливої, не/бажаної, гіпотетичної. Багаторазово спостережений і усвідомлений індивідуальною свідомістю умовно-наслідковий взаємозв'язок між процесами об'єктивної дійсності в колективній свідомості мовців відбито за допомогою складного умовно-наслідкового судження (обов'язковість наявності двох простих суджень та імплікації «якщо..., то…»).

Така ідеалізована когнітивна (пропозиційна) модель умовно-наслідкового судження імпліцитно завжди існує в індивідуальній свідомості кожного з учасників конкретного комунікативного акта і застосовується мовцями також для того, щоб суб'єктивно встановити умовно-наслідкове відношення між подіями/процесами дійсності гіпотетичної. Вербальною репрезентацією такого судження щодо дійсності гіпотетичної виступає НУНП.

На відміну від світу реальності, де умовно-наслідкове відношення завжди односпрямоване, у світі мислимому, не/можливому, не/бажаному, гіпотетичному спрямованість відношення встановлюється мовцем довільно, суб'єктивно. Тому розпізнати спрямованість умовно-наслідкового відношення в дійсності гіпотетичній, тобто, з'ясувати, який із процесів породжує інший, допомагає лише ідеалізована когнітивна (пропозиційна) модель - «каркас» - умовно-наслідкового судження. Більш того, проведене дослідження показало, що в НУНП як вербальній репрезентації моделі умовно-наслідкового судження, застосованій до світу гіпотетичної дійсності, обов'язковість наявності простих суджень перетворюється на невід'ємну взаємозалежність предикативних одиниць. У мовленні це репрезентується тим, що власне наявність наслідкової предикативної одиниці змушує адресата регресивно переосмислювати попередній контекст у пошуках умовної предикативної одиниці, і її наявність змушує шукати наслідкову предикативну одиницю навіть у випадку, якщо умовна і наслідкова предикативні одиниці не становлять єдиного «речення» - НУНП. Таким чином, у мовленнєвому потоці фрагмент А усвідомлюється адресатом як вираження нереальної умови, якщо і тільки якщо в цьому потоці мовлення експліковано/імпліковано фрагмент В, усвідомлюваний адресатом як вираження нереального наслідку. Фрагмент В у мовленнєвому потоці усвідомлюється адресатом як вираження нереального наслідку, якщо і тільки якщо в цьому мовленнєвому потоці експліковано/імпліковано фрагмент А, усвідомлюваний адресатом як вираження нереальної умови. Такий характер залежності співвідносний з прийнятою в логіці двоспрямованою (прямою та зворотною) імплікацією А-В (А є А, якщо і тільки якщо В; В є В, якщо і тільки якщо А). Ця імплікація для досліджуваних синтаксичних побудов тлумачиться так: наявність А передбачає обов'язковість існування В так само, як і наявність В передбачає обов'язковість існування А в єдиній структурі.

Отже, граматичним значенням повнопредставленого НУНП у роботі визначено співвіднесеність (через складне умовно-наслідкове судження) з двома елементарними процесами, представленими в мисленні і мовленні учасників комунікації як відносно можливими (не/бажаними) в гіпотетичній дійсності і зв'язаними між собою умовно-наслідковим відношенням - взаємозалежність. Таке відношення суб'єктивно встановлюється адресантом у процесі породження мовлення і розпізнається адресатом при декодуванні мовленнєвого фрагмента. Це ідеалізована когнітивна модель нереального умовно-наслідкового судження, інваріант граматичного значення всіх НУНП. Саме наявність у свідомості людини ідеалізованої когнітивної моделі нереального умовно-наслідкового судження як нерозривної діалектичної єдності умови і наслідку (рівень мислення) в конкретних умовах мовленнєвої ситуації дає можливість комунікантам реалізовувати свої специфічні прагматичні інтенції (рівень мовлення) за допомогою: а) парцеляції НУНП (при контактному або дистантному розташуванні умовної або наслідкової частин); б) компресії, тобто згортання первинної структури предикації до фрази (слова) або опущення (редукції) прагматично нейтральної з погляду адресанта частини.

Граматичним значенням неповнопредставленого НУНП є співвіднесеність з одним елементарним процесом гіпотетичної дійсності, який (через імпліцитність ідеалізованої когнітивної моделі нереального умовно-наслідкового судження) усвідомлюється як частина єдиного цілого, друга частина якого не експлікована і виявляється адресатом у процесі послідовного сприйняття та інтерпретації мовленнєвого фрагмента. Предикативні одиниці, первісно сприйняті як незалежні прості судження, регресивно переосмислюються як такі частини єдиного нереального умовно-наслідкового судження, що визначають взаємну залежність і обов'язковість наявності одна однієї в цій структурі. Отже, вираження умовно-наслідкового відношення між процесами гіпотетичної дійсності є граматичним значенням не стільки форм дієслова, скільки синтаксичної конструкції - НУНП, що служить для мовного вираження складного умовно-наслідкового судження.

Дослідження виявило і низку закономірностей породження і сприйняття контексту, що містить НУНП, які не було описано в науковій літературі. Так, уперше встановлено наступне: спосіб вербальної репрезентації частин НУНП при породженні мовлення адресантом відбиває ступінь абстрагування мовця від різноманітних конкретних аспектів процесів гіпотетичної дійсності, денотованих частинами НУНП. Зокрема, в повнопредставлених НУНП (модель 1) первинна структура предикації, якою виражено умову, співвідносна з одним конкретним елементарним процесом, тобто ступінь абстрагування мінімальний (If I'd been going in for that sort of thing should have done it long ago [Voynich]. - Якщо б я займався такими речами, я б вже давно це зробив). Різні проміжні ступені узагальнення відбито в моделях: 2, 3б, 4б. Вживання ж моделі 4а (найбільш лаконічного способу представлення умови) свідчить про високий ступінь узагальнення цілої низки конкретних елементарних процесів гіпотетичної дійсності, зв'язаних єдністю одного з компонентів ситуації. (But for this letter I'd have put my money on Franz Ascher for a certain [Christie]. If it had not been for this letter... / If you had not had this anonymous letter ... / If you had not received this anonymous letter ... / If a stranger had not sent you this letter ... / If this letter had not been received ... / If the 21^st of June had not been mentioned in this letter ... / If it had not been for the warning in this letter ... - Якби не цей лист, я би без сумніву поставив свої гроші на Франца Ашера Якби не було цього листа... / Якби в тебе не було цього анонімного листа... / Якби ти не отримав цього анонімного листа... / Якби невідомий не надіслав тобі цього листа... / Якби цей лист не надійшов... / Якби 21червня не було згадано в цьому листі...). Врахування ситуації, описаної в тексті, та представлене трансформаційне розширення вихідного висловлення переконують у тому, що субстантивний конституент - лист, - незмінно присутній у певній відновлюваній із контексту низці конкретних елементарних процесів, є релевантним для цього мовленнєвого уривка і його подальшого розвитку. Редуковані дії та стани можуть бути або простежені в попередньому контексті, або домислені читачем на основі прочитаного, що й спричиняє їх компресію. Отже, фактором компресії є інформативна релевантність/нерелевантність мовленнєвого відрізка для загального контексту.

В структурі різнооформлених НУНП виявлено повну або часткову компресію як умовної, так і наслідкової предикативних одиниць. При повній компресії в структурі висловлення представлена лише одна (умовна або наслідкова) предикативна одиниця, друга ж обов'язкова частина судження може бути легко поновлена з контексту і є зрозумілою без прямої експлікації. (No one would believe this situation [Fowles]. - Ніхто б не повірив у цю ситуацію). З попереднього контексту відомо, що викрадена і замкнена в підпіллі будинку Міріам не мала можливості повідомити будь-кого про своє місцезнаходження. Тому до наведеного в цитованому реченні нереального наслідку могла би підійти ціла низка нереальних умов: If I told somebody about my being kidnapped…/ If I told somebody about my imprisonment…/ If I told somebody how I have been living here…/ If I told somebody how he has been treating me…(Якщо б я комусь розповіла, що мене викрали... / Якщо б я комусь розповіла про моє ув'язнення... / Якщо б я комусь розповіла, як я тут живу... / Якщо б я комусь розповіла, як він зі мною поводиться...).

При частковій компресії умовної предикативної одиниці умову згорнуто до 1) первинної структури предикації з компресією предикативної частини присудка; 2) вторинної структури предикації; 3) словосполучення, яке не є ні первинною, ні вторинною структурою предикації; 4) окремого слова.

Девіації від ядерної (з повнопредставленими умовною і наслідковою предикативними одиницями) моделі НУНП зумовлюють акцентування найбільш релевантної для даного комунікативного акту частини інформації, нашарування додаткових смислів. Водночас, такі девіації та лаконічність експлікування умови в мовленні адресанта вимагають від адресата в процесі сприйняття мовленнєвого потоку здійснювати додаткові розумові операції з метою декодування одержуваної інформації. Така необхідність виступає і чинником, що зумовлює кількість предикативних одиниць у НУНП: якщо регресивне переосмислення відрізка мовлення дає змогу відносно просто «виявити» імпліковану умову (моделі 3а, 3б, 6), то максимальна кількість предикативних одиниць дорівнює 7. У випадку ж експліцитної репрезентації умови, наслідок якої стає зрозумілим з контексту (модель 5), максимальна кількість предикативних одиниць - 4.

Вперше виявлено, що специфічність і лаконічність способу експлікування однієї з частин НУНП у мовленні створює для адресата «ефект паркової стежини» (М. Гарман) і змушує його реінтерпретувати сприйнятий мовленнєвий фрагмент у мірі, достатній для повного відновлення моделі умовно-наслідкового судження. Регресивно переосмислюються функціонально-семантичні характеристики частин або цілих речень вже сприйнятого мовленнєвого фрагмента. Зокрема, в контекстах, що містять парцельовані НУНП, одна з частин яких представлена низкою координованих структур, реінтерпретується статус деяких із координованих предикативних одиниць (I am sincerely sorry that I did not know all this. I would have put a stop to it before [Voynich]. > If I had known all this, I would have put a stop to it before. - `Я щиро шкодую, що не знав всього цього. Я б поклав цьому край раніше. > Я щиро шкодую. Якби я знав все це, я б поклав цьому край раніше'). Отже, що лаконічніше експліковано частину НУНП, то вище ступінь інтерпретаційної свободи адресата і ширше межі мовленнєвого декодованого фрагмента. Абстрагування мовця від нерелевантної інформації приводить до часткової або повної компресії висловлення в мовленні. Але ані компресія мовленнєвого відрізка, ані власне абстрагування були б неможливими без імплікації - апріорного існування у свідомості комунікантів ідеалізованих когнітивних (пропозиційних) моделей простих та складних суджень різного типу, есплікованих у мовленні як речення.

ВИСНОВКИ

1. Синтаксичний статус безпосередньо представленого НУНП визначено як складне речення особливого типу, структурна та семантична цілісність якого забезпечена обов'язковою наявністю умовної і наслідкової частин. Тип синтаксичного зв'язку між цими частинами ідентифіковано як взаємозалежність. Доведено, що інші різновиди НУНП є складними та квазі-простими реченнями з експлікованими або імплікованими умовною та/або наслідковою частинами.

2. Синтаксичну структуру різнооформлених НУНП змодельовано й описано відповідно до повноти та специфіки представленості умовної та наслідкової частин і репрезентовано у вигляді структурної класифікації. Запропонована класифікація дозволяє стверджувати, що різнооформлені НУНП становлять єдину систему, що характеризується як структурно-синтаксичне поле. Ядром (інваріантом) цього поля є двокомпонентний безпосередньо представлений НУНП (модель [УПО+НПО]_n=2). Інші моделі НУНП є синтаксичними трансформами, периферійними структурно-синтаксичними варіантами.