Структура, семантика і прагматика англійських, німецьких, російських та українських публічних покажчиків

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 81'42:811.111=112.2=161.1=161.2

Спеціальність 10.02.17 - порівняльно-історичне і типологічне

мовознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

СТРУКТУРА, СЕМАНТИКА І ПРАГМАТИКА АНГЛІЙСЬКИХ, НІМЕЦЬКИХ, РОСІЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ПУБЛІЧНИХ ПОКАЖЧИКІВ

ПРИСЕДСЬКА

ВІКТОРІЯ ЄВГЕНІВНА

Донецьк

2008

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі теорії і практики перекладу Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор

Карабан В'ячеслав Іванович,

завідувач кафедри перекладу

Інституту філології

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Манакін Володимир Миколайович,

декан факультету журналістики,

завідувач кафедри видавничої справи та редагування

Запорізького національного університету

кандидат філологічних наук

Бондаренко Олександр Сергійович,

доцент кафедри перекладу та загального мовознавства

Кіровоградського державного педагогічного

університету імені Володимира Винниченка

Захист відбудеться "15" січня 2009 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 11.051.04 у Донецькому національному університеті за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83001, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розіслано "13" грудня 2008 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради

канд. філол. наук

доцент Н.В. Пирлік

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована робота присвячена дослідженню структури, семантики і прагматики англійських, німецьких, українських та російських публічних покажчиків, напр.: англ. Please do not feed the animals `Будь ласка, не годуйте тварин', нім. Schwimmen ist nicht gestattet `Купатися заборонено', рос. Пожалуйста, сдайте верхнюю одежду в гардероб, спасибо, укр. Обережно! Слизька підлога. Публічні покажчики - це написи, оголошення, вивіски, розташовані у публічних місцях, адресовані будь-якому потенційному адресату і покликані регулювати суспільну поведінку людей. Термін "публічні покажчики" запозичується з англійської та німецької мов, у яких ці тексти називаються відповідно public / city directives і цffentliche Hinweise. А. Вежбицька (2001) використовує подібний термін public signs "публічні знаки".

Сучасна лінгвістична наука зосереджує свою увагу не лише на вивченні мовних одиниць і структур як елементів замкнутої системи, але й на дослідженні закономірностей вибору мовних засобів залежно від мети і завдань комунікації. У зв'язку з цим визначення мовних особливостей і функціональної специфіки текстів різних жанрів здобуває особливу актуальність. Інтерес лінгвістів до питань функціональних аспектів мовленнєвої діяльності зумовив їх увагу до утилітарних побутових текстових жанрів. Так, низка робіт присвячується дослідженню на матеріалі різних мов таких текстів, як кулінарний рецепт (І.Б. Руберт), текст-анонс (І.В. Соколова), анотація до художнього твору (Т.І. Ямчинська), кодекс корпоративної етики (Ю.В. Шипіцина), поліцейський звіт (K. Зоммерфельдт), електронний текст у мережі Інтернет (Р. Комар), предметні рубрики у каталогах (Л.В. Сахарний), оголошення про знайомство (K. Зоммерфельдт), транспарантні слогани (М.І. Гуарамія), графіті (О.О. Дьомін і В.Б. Кашкін), театральні афіші (І. Спассова) тощо. Активно вивчаються різні аспекти рекламного тексту (M. Гоффманн, М.Л. Крамаренко, І.П. Мойсеєнко, Н.В. Семаан, Ю.В. Сильвестров, О.О. Терпугова, С. Штайн та інші).

Цілком закономірно, що увагу лінгвістів привернули і тексти публічних покажчиків. Порівняльний аналіз публічних покажчиків у Німеччині та Великобританії, а також в Австрії і Швейцарії здійснюється в роботі А. Вежбицької "Німецькі "культурні сценарії": публічні знаки як ключ до розуміння суспільних відносин і культурних цінностей" (2001). В аспекті міжкультурної комунікації британські, австралійські та російські публічні покажчики аналізуються і в роботі С.Г. Тер-Мінасової (2000). Виражена директивна спрямованість текстів публічних покажчиків обумовлює залучення їх у якості додаткового емпіричного матеріалу в роботах, які досліджують спонукальні вислови і заборони, у дисертаціях Я.М. Єремеєва (2001) на матеріалі англійської та російської мов і О.В. Сарайкіної (2007) на матеріалі російської мови.

Разом з тим, залишаються недостатньо вивченими композиційні, синтаксичні та інші структурні особливості публічних покажчиків, не проведено комплексний аналіз мовних засобів вираження спонукання, заборони та застереження, не визначена комунікативно-прагматична характеристика відправника й адресата повідомлення, не здійснена типологія ситуацій функціонування публічних покажчиків, класифікація мовленнєвих актів.

Таким чином, актуальність цього дисертаційного дослідження зумовлена, в першу чергу, недостатнім рівнем вивчення такого універсального і соціально значущого типу тексту, як публічні покажчики, як окремо, так і в зіставному аспекті, по-друге, необхідністю комплексного структурно-семантичного і комунікативно-прагматичного аналізу цього виду тексту на матеріалі чотирьох мов, що репрезентують чотири різні лінгвокультури, по-третє, відсутністю спеціальних робіт, присвячених текстам публічних покажчиків українською мовою.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертація виконана в межах комплексної наукової теми факультету іноземних мов Донецького національного університету "Семантичні дослідження мовних одиниць різних рівнів у типологічному, зіставному та діахронічному аспектах". Шифр теми: № 07-1 вв/74.

Об'єктом дослідження є англійські, німецькі, українські та російські публічні покажчики як специфічний вид тексту.

Предмет дослідження становлять композиційні, структурні, граматичні, лексико-семантичні, функціональні і комунікативно-прагматичні особливості публічних покажчиків англійською, німецькою, українською та російською мовами.

Мета дослідження полягає у виявленні спільних і диференційних рис у структурі, семантиці й функціонуванні текстів публічних покажчиків англійською, німецькою, українською та російською мовами. Досягнення окресленої мети передбачає вирішення таких дослідницьких завдань:

виявити специфічні риси публічних покажчиків як тексту малого формату масової письмової комунікації;

охарактеризувати і зіставити композиційну та синтаксичну структуру текстів англійських, німецьких, українських та російських публічних покажчиків;

описати і зіставити граматичні, лексичні та лексико-граматичні засоби вираження наказу, заборони та застереження в текстах публічних покажчиків чотирьох досліджуваних мов;

розробити моделі комунікативних ситуацій функціонування текстів публічних покажчиків;

здійснити кількісний аналіз мовленнєвих актів у текстах публічних покажчиків відповідно до кожної ситуативної моделі, зіставити ці дані у текстах чотирьох досліджуваних мов.

Матеріал дослідження становлять тексти публічних покажчиків, зібрані у публічних місцях (на вулицях, у транспорті, різних громадських закладах) на території Великобританії (Лондон, Глазго, Данді, Ноттінгем, Шеффілд), Німеччини (Бохум, Гейдельберг, Гермерсгейм, Карлсруе, Кельн, Франкфурт), Росії (Москва, Тула, Южно-Сахалінськ) й України (Київ, Донецьк, Крим, Львів, Харків). На території Східної України публічні покажчики збиралися як російською, так і українською мовами. Обсяг матеріалу складає 981 текст публічних покажчиків англійською, 932 - німецькою, 988 - українською і 945 - російською мовами.

Методи дослідження зумовлені метою і завданнями роботи. Основним методом аналізу є зіставний метод, що дозволяє встановити спільні й диференційні риси текстів публічних покажчиків та їх окремих аспектів на матеріалі двох германських та двох слов'янських мов. Описовий метод дозволяє виявити і систематизувати мовні засоби в текстах публічних покажчиків. Контекстуальний аналіз допомагає дослідити вживання мовних засобів залежно від контексту ситуації з урахуванням її компонентів, релевантних для інтерпретації досліджуваного явища. Кількісний аналіз надає можливість дослідити тенденції вживання певних структурно-граматичних, лексико-семантичних та прагматичних засобів у текстах публічних покажчиків зіставлюваних мов в ідентичних комунікативних ситуаціях.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в роботі вперше на матеріалі чотирьох мов:

– здійснено теоретичне узагальнення текстових особливостей жанру публічних покажчиків як тексту малого обсягу масової комунікації;

– детально класифіковані синтаксичні моделі речень і трансформації їх логіко-граматичної структури в текстах публічних покажчиків;

– проаналізовані лексичні і граматичні засоби вираження наказу, заборони і застереження;

– розроблені моделі комунікативних ситуацій функціонування покажчиків;

– проведено комплексне порівняльне дослідження структурно-семантичних і комунікативно-прагматичних характеристик текстів публічних покажчиків на матеріалі двох близькоспоріднених і двох неблизькоспоріднених мов.

Теоретичне значення роботи визначається комплексним структурно-семантичним і комунікативно-прагматичним підходом до виявлення характерних рис текстів публічних покажчиків в англійській, німецькій, російській та українській мовах. Дослідження текстів публічних покажчиків робить певний внесок у лінгвістику тексту та функціональну стилістику зіставлюваних мов, сприяючи розширенню уявлення про онтологію такого соціально-значущого типу тексту як публічні покажчики, збагачує теорію мовленнєвих актів. Зіставний аналіз текстів публічних покажчиків на матеріалі англійської, німецької, української та російської мов є внеском у зіставну лінгвістику тексту і прагматику.

Практична цінність проведеного дослідження полягає в можливості використання отриманих результатів у викладанні порівняльної стилістики англійської, німецької, російської та української мов ("Стилістика тексту"), порівняльної граматики ("Порівняльна морфологія", "Порівняльний синтаксис"), теорії перекладу ("Прагматика перекладу", "Жанрові теорії перекладу"), міжкультурної комунікації ("Лінгвонаціональна специфіка стислих регулятивних текстів"), у спецкурсі з прагмалінгвістики, у науково-дослідній роботі студентів і аспірантів.

Особистий внесок дисертанта полягає у виявленні універсальних та диференційних рис публічних покажчиків як особливого типу тексту в англійській, німецькій, російській та українській мовах на базі широкого кола мовних засобів (синтаксичних, лексичних, граматичних, стилістичних), у розробці типології комунікативних ситуацій, у яких функціонують публічні покажчики.

Апробація роботи. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії і практики перекладу Донецького національного університету, на наукових лінгвістичних семінарах аспірантів факультету іноземних мов ДонНУ (Донецьк, 2002-2007 рр.), на конференціях професорсько-викладацького складу Донецького національного університету (Донецьк, 2005, 2007), на III і V міжвузівських конференціях молодих учених "Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур" (Донецьк, 2005, 2007), на ІІІ міжнародному лінгвістичному семінарі "Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми" (Донецьк, 2004), на наукових читаннях пам'яті професора Д.І. Квеселевича у Житомирському національному університеті ім. І. Франка (Житомир, 2006), на XV міжнародній науковій конференції ім. С. Бураго "Мова і культура" (Київ, 2006).

Публікації. Проблематику дисертаційного дослідження висвітлено в 11 публікаціях, 7 з яких опубліковані у фахових виданнях ВАК України.

Структура роботи визначена її метою і завданнями. Дисертація складається зі списку прийнятих скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури, який містить 330 позицій українською, російською, англійською та німецькою мовами, списку Інтернет-ресурсів (6 позицій), додатків. Загальний обсяг роботи 217 сторінок. Текстова частина нараховує 167 сторінок. Додатки містять 13 таблиць із кількісними даними і 15 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність і наукову новизну, визначається матеріал дослідження, формулюються мета і завдання, спрямовані на її досягнення, перераховуються використані в роботі методи дослідження, з'ясовується теоретичне і практичне значення, вказуються форми апробації результатів дисертаційного дослідження.

1. Перший розділ "Публічні покажчики як об'єкт лінгвістичних досліджень" присвячений розгляду текстових характеристик публічних покажчиків як особливого типу тексту малого обсягу, опису підходів до контрастивного аналізу тексту. У першому розділі також досліджуються паралінгвістичні засоби у текстах публічних покажчиків, визначаються типи взаємодії мовного та немовного кодів у текстах публічних покажчиків, зазначаються соціолінгвістичні аспекти їх функціонування.

1.1. Спрямованість сучасної лінгвістики до вивчення мовних явищ у зв'язку із широким соціально-культурним контекстом відображається і в сфері зіставних досліджень, нову галузь яких представляє зіставне вивчення тексту та дискурсу. Низка робіт присвячується порівняльному дослідженню різних типів текстів і мовлення на матеріалі англійської, німецької, російської, японської та інших мов, напр., інструкціям (Ф. Діссінгер, М. Вальтер), оголошенням про смерть у пресі (Е. Еккраммер, К. Райс), путівникам (С. Нойманн), ввічливим висловам (М. Хаазе, Р. Мур, Р. Ратмайр), побутовим бесідам (О. Яковлева). Зіставні дослідження тексту або мовленнєвого акту спрямовані на аналіз засобів різних рівнів (синтаксичних, структурно-семантичних, функціонально-прагматичних) з метою виявлення спільних рис побудови та функціонування певного жанру тексту, з одного боку, і зіставлення цих особливостей у досліджуваних мовах, з іншого (В.Г. Гак, М.П. Кочерган, В.М. Манакін, А.В. Міхеєв, В.П. Нерознак, А.Д. Швейцер, Б. Шпільнер). Як зазначає Е. Косеріу, кінцевою метою зіставних досліджень є аналіз на рівні тексту, коли визначається єдність функцій різних елементів на різних рівнях мовної системи.

1.2. Тексти публічних покажчиків мають усі необхідні ознаки текстуальності, а саме, цілісність, зв'язність, завершеність, співвіднесеність із певною немовленнєвою ситуацією, інтенціональність, прагматичну спрямованість (Р. Богранд і В. Дреслер, І.Р. Гальперін, К. Гаузенблаз, А.П. Загнітко, Г.В. Колшанський, О.І. Москальська, Ю.Є. Прохоров, Т.В. Радзієвська, О.О. Селіванова, Г. Фатер). Проте, тексти публічних покажчиків не є прототипом текстової категорії, а належать до її периферії (О.С. Кубрякова). Властиві текстам покажчиків редукція плану відображення і водночас висока інформативність, наявність імпліцитних внутрішньотекстових зв'язків (О.Л. Каменська), текстова конденсація (К. Гаузенблаз), можливість їх адекватної інтерпретації лише з урахуванням немовленнєвої ситуації (Р. Барт) дозволяє характеризувати їх як стислі тексти (О.І. Панченко, Д.З. Гоцирідзе, Л.В. Сахарний).

1.3. Поліадресатність і неозначено-узагальнена референтність текстів публічних покажчиків дозволяє зарахувати їх до жанру масової комунікації. У зіставленні з іншими письмовими текстами малого формату масової комунікації (рекламним текстом, пропагандою, афішею, графіті) публічні покажчики виділяються рядом особливостей: 1) автором зазвичай виступає офіційна особа, громадський інститут, однак нерідко ним може бути і приватна особа, що має право віддавати розпорядження в цьому місці; 2) тексти публічних покажчиків відрізняються високим ступенем стандартизації зовнішнього вигляду і внутрішньої структури, що дозволяє класифікувати їх як конвенціональні тексти; 3) основна прагматична спрямованість - спонукати адресата до певних дій або повідомляти про певний стан справ з метою забезпечити комфортне і безпечне співіснування людей у громадському місці.

1.4. Погляд на цей тип тексту з позицій соціолінгвістики дозволяє пояснити ефективність впливу публічних покажчиків за допомогою концепції символічної влади. Символічна влада, на думку П. Бурдьє, Р. Барта, Г. Маркузе, Р. Блакара, міститься в мові і властива самій її природі. Оскільки використання мови залежить від соціального статусу мовця, мова прямо пов'язана із розподілом влади в суспільстві. Тексти публічних покажчиків представляють інституціалізований тип дискурсу, тому що джерелом напису, як правило, є реальний соціальний інститут або такий, що мається на увазі (див. п. 4.1.). Саме тому вимоги публічних покажчиків визнаються більшістю людей як законні і справедливі, у їх свідомості такі тексти мають символічну владу.

1.5. Публічні покажчики поєднують у собі різні комунікативні коди. Успішній передачі інформації слугують не тільки мовні засоби, але і графічні, наприклад, особливий шрифт, формальна організація тексту, зовнішній вигляд знака або щита, на якому розташований покажчик, наявність піктограм або зображень. Були виявлені чотири типи відношень між текстами публічних покажчиків і невербальними знаками, що супроводжують їх: 1) публічний покажчик передається тільки за допомогою знака; 2) текст і знак доповнюють один одного; 3) знак слугує тільки засобом експресивності і не передає додаткової інформації; 4) зміст знака дублює текст.

2. У другому розділі "Структурно-композиційні особливості текстів публічних покажчиків" розглядається композиційна структура текстів публічних покажчиків, типи звертання до адресата і підпису відправника повідомлення, визначаються структурні типи речень у текстах публічних покажчиків і наводяться їх моделі, аналізується частотність використання структурних типів речень у публічних покажчиках зіставлюваних мов, визначаються трансформації логіко-граматичної структури речення як засіб деперсоналізації суб'єкта-діяча, досліджуються особливості пунктуації в текстах публічних покажчиків.

2.1. Тексти публічних покажчиків досліджуваних мов є "побудованими" (Х. Ізенберг), тобто мають жорстку, клішовану композиційну структуру, у якій чітко виділяються три інформативні блоки: вступний (містить звертання до адресата, напр., укр. Шановні батьки! або різні засоби привернення уваги адресата, напр., рос. Осторожно!), основний (повідомлення покажчика) і завершальний (підпис відправника повідомлення, напр., нім. Der Eigentьmer `Власник'). Українські та російські публічні покажчики переважно колективно-спрямовані поліадресатні, тобто адресатом виступає група людей, конкретизована у звертанні, напр.: рос. Уважаемые пациенты, укр. Шановне жіноцтво. Тоді як німецькі й особливо англійські публічні покажчики як правило неозначено-спрямовані загальноадресатні, в них поширені такі засоби привернення уваги адресата, як англ. Beware! `Обережно', нім. Warnung `Застереження'. У той же час зазначення джерела покажчика в англійських і німецьких текстах завжди більш конкретизоване (англ. Faculty of Arts and Design `Факультет мистецтва і дизайну', нім. Die Ortspolizeibehцrde `Місцева поліцейська дільниця'), ніж у російських та українських, у яких переважає узагальнений підпис Адміністрація.

2.2. Спільною синтаксичною рисою текстів публічних покажчиків у чотирьох зіставлюваних мовах є значна перевага односкладних (іменних і дієслівних) речень, а також неповних речень (див. табл. 1), які є редукцією основного типу речення (двоскладного дієслівного), що підтверджує визначення текстів публічних покажчиків як "стислих" текстів.

2.3. Найпоширенішим структурним типом речень у текстах англійських, українських і російських публічних покажчиків є односкладне означено-особове речення, напр., англ. Do not litter `Не смітіть', укр. Дотримуйтесь дистанції!, рос. Пожалуйста, выключите мобильный телефон, а в німецьких - інфінітивне речення, напр., Hunde bitte anleinen `Собак тримати на повідці'. Другим за частотою використання структурним типом речення є номінативне речення (англ. No smoking `Курити заборонено', укр. Біологічна небезпека), найбільша кількість яких зустрічається в англійських текстах (див. табл. 1).

Таблиця 1

Структурні типи речень у текстах англійських, німецьких, українських і російських публічних покажчиків

2.4. У текстах російських та українських покажчиків високою частотністю характеризуються також безособові (укр. Немає входу), безособово-інфінітивні (рос. Просьба соблюдать тишину, чистоту, покой) й інфінітивні речення (укр. Аварійний вихід не загороджувати!). В англійських і німецьких покажчиках безособові та безособово-інфінітивні речення зустрічаються значно рідше і відрізняються меншою різноманітністю структурних типів (див. табл. 1). Крім того, особливістю англійських і німецьких безособових речень є двоскладна структура речення з формальним підметом англ. it або нім. es. В основному в текстах публічних покажчиків підтверджуються загальні структурні характеристики зіставлюваних мов: прагнення англійського та, особливо, німецького речення до більшої, ніж у російській та українській мовах, формалізації своєї моделі, до збереження бінарної схеми речення. Тоді як російські й українські речення більшою мірою схильні до структурних змін.

2.5. Значна перевага односкладних дієслівних та іменних речень свідчить про трансформації, яких зазнає основний тип речення (двоскладне дієслівне) у текстах публічних покажчиків. Ці трансформації відбуваються у напрямку деперсоналізації суб'єкта-діяча у логіко-граматичній структурі речення. Процес усунення особи із поверхневої структури висловлювання відбувається, по-перше, у неозначено-особових та безособових висловах, а також за допомогою пасивізації (англ. Trespassers will be prosecuted `Порушники будуть покарані') і номіналізації, зокрема, суб'єктної номіналізації, при якій функцію підмета виконує номіналізований елемент - віддієслівний іменник (О.В. Бондарко), напр., рос. Выгул собак запрещен, укр. Перехід дозволено з 6.00 до 1.00. Ці явища обумовлені, в першу чергу, неозначено-референтним характером комунікації, з іншого боку, вони надають текстам покажчиків певного звучання - вони повинні сприйматися адресатом не як суб'єктивна воля конкретної людини, а як об'єктивно існуючі правила, необхідні для всіх.

2.6. Універсальною рисою для текстів англійських, німецьких, російських та українських публічних покажчиків є відхилення від стандартних правил пунктуації, які виконують графостилістичну функцію і сприяють підвищенню експресивності: 1) відсутність розділових знаків у кінці речення або після звертання та вставних слів, 2) часте використання знаків оклику, 3) розділові знаки в середині речення, у результаті чого створюються парцельовані речення типу укр. Обов'язково! Мати при собі ідентифікаційний код, 4) застосування різних шрифтів в одному тексті (нім. RETTUNGSWEGE fьr die FEUERWEHR freihalten `ПОЖЕЖНІ ШЛЯХИ не загороджувати').

3. У третьому розділі "Структурно-семантичні типи текстів публічних покажчиків" виявляються і класифікуються лексичні, граматичні та комплексні лексико-граматичні засоби, за допомогою яких виражається основна прагматична функція тексту публічного покажчика - наказ, заборона або застереження.

3.1. Директивна інтенція текстів публічних покажчиків виражається за допомогою різнорівневих мовних засобів, які належать до функціонально-семантичного поля директивної модальності (І.С. Андреєва, О.В. Бондарко, О.І. Бєляєва, Л.А. Бірюлін, Г.Г. Дрінко, Г.П. Молчанова, І.І. Прибиток, В.С. Храковський). Значна кількість текстів публічних покажчиків виражає спонукання непрямо, через фактичний зміст повідомлення (О.С. Дорошенко, Дж. Серль).

3.2. Аналіз мовних засобів у текстах публічних покажчиків здійснювався окремо у чотирьох функціонально-семантичних групах: наказових, заборонних, попереджувальних та інформаційних покажчиках (див. табл. 2). Основним засобом вираження наказу в англійських, російських й українських публічних покажчиках виступають імперативні речення. Вони варіюються від категоричних вимог, виражених "чистим" імперативом, до пом'якшених наказів і прохань, що виражаються за допомогою лексеми будь ласка (див. табл. 2). Основним (більше половини всіх текстів) структурно-семантичним типом німецьких наказових покажчиків є речення з інфінітивом у позиції присудка. Такі речення мають високий ступінь категоричності, навіть у тому випадку, якщо вони вживаються із вигуком bitte `будь ласка', що саме по собі є специфічною рисою німецьких інфінітивних речень, напр., Bitte leise sprechen букв. `Будь ласка, говорити тихо'. Інфінітив у спонукальному значенні також поширений у російських і українських текстах, однак за частотою використання він поступається імперативу і реченням із лексемою прохання.

Таблиця 2

Функціонально-семантичні типи публічних покажчиків і мовні засоби їх вираження

Поширеним у досліджуваних текстах чотирьох мов лексичним засобом вираження наказу є речення з лексемою тільки, що передає значення обмеження дії (англ. Trained operators only `Тільки навчений персонал'), нім. Nur 3 Kleidungsstьcke in die Kabine nehmen `У примірювальну брати тільки три речі', рос. Только для сотрудников). Неімперативне звучання такого типу покажчиків надає їм скоріше характеру правила, що діє для усіх, ніж прямого директива, що завжди пов'язаний із волевиявленням певної особи (А. Вежбицька, В.С. Храковський). Характерно, що саме в англійських накази віддається перевага цьому типу текстів (див. табл. 2).

Поширеними серед російських та українських покажчиків є речення з лексемою прохання або просити. Проте, не всі речення цього типу можна віднести до реквестивних мовленнєвих актів. Залежно від контексту і типу стосунків між відправником повідомлення і його адресатом речення зі словом прохання можуть виражати категоричну вимогу, напр., рос. Уважаемые студенты! Убедительная просьба не курить. К нарушителям будут применяться строгие меры вплоть до исключения из университета.

3.3. В англійських заборонних публічних покажчиках центральне місце займають неімперативні засоби вираження спонукання - номінативні речення із запереченням, предикат яких може бути виражений іменником, обставиною і найчастіше герундієм (англ. No junk mail `Рекламу не кидати', No parking `Паркування заборонене'). Високою частотністю характеризуються імперативні речення, а також різні типи непрямих спонукань, напр., No smoking area `Для некурящих', Thank you for not smoking `Дякуємо, що Ви не курите'.

Російські, українські й, у першу чергу, німецькі заборонні покажчики виражаються за допомогою конструкцій з високим ступенем категоричності. Перше місце серед них займають речення з лексичним вираженням заборони за допомогою таких слів, як нім. verboten, -verbot у складі складного іменника (Fotographienverbot `Фотографувати заборонено'), nicht gestattet, укр. заборонено, рос. запрещено / воспрещено. Еквівалентна англійська лексема prohibited `заборонено' майже не зустрічається в текстах англійських покажчиків (див. табл. 2). Другим за частотністю засобом вираження заборони в німецьких, російських і українських покажчиках є інфінітив у значенні наказу, типу укр. Не турбувати, що також характеризується високим ступенем категоричності.

3.4. Попереджувальні публічні покажчики в досліджуваних мовах виражаються за допомогою різних типів речень зі значною перевагою односкладних іменних речень, які повідомляють про наявність небезпеки або певного ризику для адресата (англ. Danger! Poison gas `Небезпечно! Отруйний газ', нім. Vorsicht! Dachlavinen `Обережно! З даху сповзає сніг', укр. Застереження! Огорожа під струмом). Семантика застереження передається за допомогою різних лексичних одиниць, що містять семи "небезпека" (англ. dangerous, hazardous `небезпечний', unsafe `небезпечний, ненадійний', нім. -gefahr у складі складних іменників, gefдhrlich `небезпечний', рос. опасно, опасно для жизни, -опасно у складі складних іменників, укр. небезпечно, -небезпечно у складі складних іменників, напр., Вогненебезпечно) або "попереджати про небезпеку" (англ. caution `застереження', alert `тривога, сигнал про небезпеку', carefully / with care `обережно, уважно', beware `берегтися, остерігатися', watch `бути пильним', watch out `бути обережним', mind `остерігатися', protect `захищати', prevent `попереджати', нім. Vorsicht `обережно', Achtung `увага', Augen auf haben `берегтися, остерігатися', рос. осторожно, внимание, берегись, укр. увага, обережно, зберігайте / оберігайте). В англійських публічних покажчиках спостерігається значно більша кількість і розмаїтість таких лексем.

У текстах англійських попереджувальних покажчиків у два рази частіше, ніж в українських та російських і в чотири рази частіше, ніж у німецьких (див. табл. 2), зустрічається поєднання спонукального речення із реченням в індикативі, напр., англ. Unauthorized personnel keep out. Hazardous waste area. `Стороннім вхід заборонено. Небезпечні відходи'. Цей факт позначає тенденцію мотивувати заборони або накази в англійській комунікативній традиції, оскільки категоричні директиви не характерні для вираження спонукання, особливо у громадській сфері.

3.5. Семантика інформаційних публічних покажчиків (напр., англ. Emergency exit `Запасний вихід', нім. Ausgang in die Stadt `Вихід у місто') визначається відсутністю спонукання до дій. Такі тексти надають інформацію, у якій, насамперед, зацікавлений сам адресат, але в їх завдання не входить безпосередньо регулювати поведінку людей, тому їх було віднесено до периферійного типу публічних покажчиків.

4. У четвертому розділі "Функціонування публічних покажчиків у мовленні і їх комунікативно-прагматичні особливості" досліджується комунікативний контекст публічних покажчиків, що включає типологічну характеристику учасників комунікації, їх статусно-рольові відношення, аналіз мовленнєвих стратегій адресанта. Комунікативні ситуації функціонування публічних покажчиків подані у вигляді чотирьох моделей, які враховують основні параметри ситуативного контексту, релевантні для вибору того або іншого мовленнєвого акту. Відповідно до кожної ситуативної моделі класифікуються і зіставляються типи мовленнєвих актів у текстах публічних покажчиків досліджуваних мов, що дозволяє простежити лінгвонаціональні відмінності у використанні мовленнєвих актів за однакових умов комунікативного контексту.

4.1. Основною рисою комунікативного контексту текстів публічних покажчиків, універсальною для чотирьох зіставлюваних мов, є переважно інституціональний характер комунікації з домінантним становищем відправника повідомлення відносно адресата. Відправник повідомлення в текстах публічних покажчиків зазвичай виступає від імені конкретної або узагальненої громадської інстанції (напр., адміністрація або дирекція певної установи, керівництво підприємства). Набагато рідше автором публічних покажчиків є приватна особа, тобто власник певної території, який має право встановлювати на ній певні правила, напр., власник будинку, гаража, водій приватного публічного транспорту, продавці невеликих магазинів. Відправник повідомлення в такій ситуації, як правило, невідомий адресату, що дозволяє класифікувати його в більшості випадків як "узагальнену" приватну особу. Якщо автором є приватна особа, її становище стосовно адресата рівноправне. Бенефіціантом дії, тобто суб'єктом користі в текстах публічних покажчиків зазвичай є автор у наказових та заборонних покажчиках, і адресат - у попереджувальних та інформаційних. У деяких випадках суб'єктом користі може бути третя особа, яка не бере участі у комунікативному акті, напр., укр. Шановні пасажири, поступайтеся місцем інвалідам, особам літнього віку та пасажирам з дітьми.

4.2. Намагаючись ефективно впливати на адресата, автори публічних покажчиків використовують ряд мовленнєвих тактик, провідне місце серед яких займають кооперативні тактики: 1) ввічливість (англ. Thank you for cooperation `Дякуємо за співпрацю'), 2) аргументація (укр. У зв'язку з випадками крадіжки і псування кніжок із фонду бібліотеки одноразова видача книг не більше 5 екземплярів), 3) апеляція до загальнолюдських цінностей (укр. Шановне жіноцтво! Поважайте себе. Підтримуйте чистоту, нім. Umweltschutz beginnt hier! Abfall nur in den Abfalleimer `Охорона довкілля починається тут. Сміття [викидати] тільки в сміттєвий бак'), 4) альтернативна пропозиція при забороні (англ. No smoking. Designated smoking areas are located on the lower level outside `Не курити. Місця для куріння розташовані поверхом нижче зовні'), 5) гумор (англ. Please don't throw your cigarette ends on the floor. The cockroaches are getting cancer `Будь ласка, не кидайте недопалки на підлогу, таргани можуть захворіти на рак'), 6) до кооперативних тактик дослідники (П. Браун і С. Лівінсон, М. Хаазе) також відносять формулювання наказів або заборон за допомогою непрямих висловів (рос. Для пепла и окурков существует пепельница). В окремих випадках автори публічних покажчиків використовують конфронтативні тактики, напр., погрозу або навмисно неввічливе звернення до адресата (рос. Загородишь проезд, проколю шины). Це можливо тільки в неофіційній ситуації, у якій автором публічного покажчика виступає приватна особа.

4.3. За основу аналізу мовленнєвих актів у текстах публічних покажчиків була прийнята з деякими уточненнями таксономія Дж. Серля і Д. Вандервекена (1986). У текстах публічних покажчиків чотирьох досліджуваних мов були визначені такі типи мовленнєвих актів: 1) асертиви (повідомлення), напр., рос. В связи с погодными условиями ресторан работает до 21.00; 2) директиви (спонукання), напр., нім. Keine Werbung `Рекламу не класти'; 3) комісиви (обіцянки зробити певну майбутню дію або дотримуватися певної лінії поведінки), напр., нім. Widerrechtlich parkende Autos werden kostenpflichtig abgeshleppt `Автомобілі, що не мають права на паркування, будуть евакуйовані за рахунок порушника'; 4) експресиви (подяки, вибачення, вітання), напр., укр. Вибачте за тимчасові незручності.

Серед мовленнєвих актів з директивною ілокутивною силою виділяються: 1) прескриптиви (наказові мовленнєві акти), напр., англ. Turn off engine `Вимкніть двигун', і 2) прохібітиви (заборонні мовленнєві акти), напр., нім. Gras nicht betreten `По газонах не ходити', а за ступенем категоричності розрізняються: 1) ін'юнктиви (строгі накази), напр., рос. Всем преподавателям заполнить журналы нагрузки; 2) реквестиви (прохання), напр., укр. Шановні читачі! Просимо дотримуватися тиші!; 3) поради рос. Принимать лечебные процедуры натощак не рекомендуется; і 4) дозволи, напр., Можна використовувати свій папір. У групі комісивів виділяється підклас менасивів (погроз), напр., англ. Looters will be shot! `У мародерів будуть стріляти без попередження'. Поряд із зазначеними простими мовленнєвими актами, у текстах публічних покажчиків часто зустрічаються складні мовленнєві акти (Т. ван Дейк, В.І. Карабан, М.С. Веденькова), що є поєднанням двох або більше простих мовленнєвих актів, пов'язаних певним типом дискурсивних відношень: субординації, координації або сприяння, напр., директив + асертив: англ. Garage in constant use. Do not park `Гараж постійно використовується. Не паркуватися'; директив + комісив: рос. Кормить лебедей не специальным кормом запрещено. Штраф 1000 грн. та інші.

4.4. Кількісні дані свідчать про помітні розбіжності у вживанні мовленнєвих актів в англійських, німецьких, українських та російських публічних покажчиках в ідентичних комунікативних ситуаціях. З метою визначення цих розбіжностей кількісний аналіз мовленнєвих актів проводився залежно від типу комунікативної ситуації. Аналіз ситуацій функціонування текстів публічних покажчиків дозволив виділити чотири ситуативні моделі, що є релевантними для прагмакомунікативної інтерпретації текстів публічних покажчиків: 1) офіційна ситуація (домінантне становище автора) з відсутністю ризику; 2) офіційна ситуація з наявністю ризику; 3) неофіційна ситуація (рівноправне становище автора й адресата) з відсутністю ризику; і 4) неофіційна ситуація з наявністю ризику (див. табл. 3).

Таблиця 3

Комунікативні ситуації функціонування публічних покажчиків і типи мовленнєвих актів, які використовуються у них

4.5. Найпоширенішою ситуативною моделлю є офіційна ситуація з домінантним становищем відправника повідомлення і відсутністю ризику. У публічних покажчиках цієї моделі в українській, російській і особливо німецькій мовах переважають категоричні директиви - ін'юнктиви і прохібітиви. В англійських покажчиках поряд з наказами і заборонами також поширені реквестиви і складні мовленнєві акти (див. табл. 3).

4.6. Специфічним для комунікативної моделі другого типу (офіційна ситуація із наявністю ризику) є використання мовленнєвих актів застережень, поряд із категоричними директивами і повна відсутність таких мовленнєвих актів, як реквестив, дозвіл, порада й експресив. Найпоширенішим типом мовленнєвого акту в цій моделі є асертив-застереження, що повідомляє про небезпеку, однак не містить експліцитного спонукання до дії, напр., англ. Danger! Asbestos `Небезпечно! Азбест'. Застереження часто супроводжуються директивними мовленнєвими актами, напр., англ. No diving. Shallow water. You can be severely injured `Не пірнати. Мілко. Ви можете отримати серйозну травму'. Такі мовленнєві акти найбільш поширені в англійських текстах (див. табл. 3).

4.7. Рівноправне становище відправника й адресата повідомлення у третій комунікативній моделі (неофіційна ситуація з відсутністю ризику) обумовлює найвищу частоту використання реквестивів та експресивів (зокрема у поєднанні з директивами, напр., англ. Deposit waste in garbage container. Thank you! `Викидайте відходи в сміттєвий бак. Спасибі'), які переважають в англійських текстах. Серед німецьких покажчиків цієї моделі фіксується найбільша кількість прохібітивів (див. табл. 3), що дозволяє зробити висновок про можливість використання категоричних заборон у німецькій комунікативній традиції при рівноправному становище автора й адресата і відсутності ризику в ситуації. Неофіційний регістр спілкування цієї моделі обумовлює використання розмовної, зниженої і навіть ненормативної лексики, жартів, віршованих текстів, напр. рос. Двери плотно закрывай, на дворе не месяц май.

4.8. Найменшою за кількістю є четверта ситуативна модель, що характеризується неофіційним регістром спілкування з рівноправним становищем автора й адресата і наявністю ризику в ситуації. Центральне місце у цій моделі займає складний мовленнєвий акт "директив + асертив-застереження " типу укр. Обережно! Волога підлога. Другим за частотністю є простий мовленнєвий акт асертив-застереження. Особливістю англійських покажчиків цієї групи є прості директиви-застереження з дієсловами beware, mind, watch у формі імператива, напр., Mind the steps, please `Обережно, сходинки'.

У загальних висновках сформульовано основні результати проведеного дослідження, окреслено перспективи подальшої роботи.

1. Зіставне дослідження текстів англійських, німецьких, українських та російських публічних покажчиків виявило типологічні подібності та національно детерміновані розбіжності у структурно-семантичній організації та комунікативно-прагматичних характеристиках цього типу тексту. Універсальними рисами жанру публічних покажчиків у чотирьох зіставлюваних мовах є: 1) стислість, 2) конвенціональність, 3) неозначена референтність, 4) директивна спрямованість, 5) жорстка композиційна структура, 6) стандартизація зовнішнього вигляду.

2. Міжмовна диференціація спостерігається при кількісному аналізі композиційних, синтаксичних, структурно-семантичних і комунікативно-прагматичних типів публічних покажчиків. У композиційній організації текстів публічних покажчиків найважливіша розбіжність полягає в тому, що українські та російські публічні покажчики віддають перевагу звертанням до конкретної групи людей, тоді як у німецьких і, особливо, англійських покажчиках поширені неозначено-спрямовані засоби привернення уваги адресата (див. п. 2.1.).

3. Спільною синтаксичною рисою англійських, німецьких, російських та українських публічних покажчиків є значна перевага односкладних речень (іменних і дієслівних) з великою кількістю їх моделей, а також неповних речень. Найпоширенішим структурним типом речень у текстах англійських, українських і російських публічних покажчиків є односкладне означено-особове речення, а в німецьких - інфінітивне речення. Англійські покажчики відрізняються також і найбільшою кількістю номінативних речень (див. табл. 1). Спільною рисою текстів у чотирьох зіставлюваних мовах є трансформації логіко-граматичної структури речення у напрямку деперсоналізації, тобто зменшення означеності особи у поверхневій структурі висловлення, яке зумовлено в першу чергу неозначено-особовим характером комунікації (див. п. 2.2., 2.3., 2.4. і 2.5.).

4. Тексти публічних покажчиків у досліджуваних мовах демонструють значні кількісні відмінності у структурно-семантичних засобах вираження спонукання (наказу і заборони) та застереження. Основний засіб вираження англійських наказових покажчиків - імператив (переважно із лексемою будь ласка) і номінативне речення з обмежувальною семантикою, німецьких - інфінітив у спонукальному значенні, у російських і українських прикладах переважають інфінітив та імператив. Заборони в англійських покажчиках виражаються переважно за допомогою номінативних речень із запереченням або непрямих засобів вираження заборони, а в німецьких, російських і українських - переважають лексичні засоби із семантикою заборони й інфінітив, які мають високий ступінь категоричності (див. табл. 3.2., 3.3., 3.4).

5. Основною особливістю прагматичного контексту публічних покажчиків, універсальною для чотирьох досліджуваних мов є переважно інституціональний характер комунікації з домінантним становищем автора повідомлення стосовно адресата (див. п. 4.1.).

6. Аналіз мовленнєвих актів у текстах публічних покажчиків, який був проведений окремо у чотирьох ситуативних моделях (див. п. 4.4.), виявив перевагу реквестивів (прохань) і складних мовленнєвих актів в англійських текстах, як в офіційній, так і в неофіційній ситуації. Характерною рисою німецьких покажчиків виявилося використання великої кількості ін'юнктивів (наказів) і прохібітивів (заборон), зокрема у ситуації неофіційного спілкування з відсутністю ризику. У російських і українських публічних покажчиках також поширені директивні мовленнєві акти, проте фіксується й велика кількість непрямих мовленнєвих актів, а також експресивів, що виражають подяку або вибачення (див. 4.5., 4.6., 4.7., 4.8., а також табл. 3).

7. У цілому можна зробити висновок про більшу категоричність російських, українських і німецьких публічних покажчиків порівняно з англійськими. Більшість англійських покажчиків сформульовані як прохання або нейтральні правила, необхідні для всіх. У них часто використовуються непрямі засоби спонукання, а розпорядження і заборони часто супроводжуються мотивацією вимоги. Ці особливості відображають характерні риси англійського національно-культурного середовища - індивідуалізм, прагматизм, раціоналізм і формалізм.

8. Німецькі покажчики характеризуються стислістю, категоричністю, вимоги зазвичай не аргументуються, заборони часто виражаються як суб'єктивна воля автора. Ці риси можуть бути підтвердженням ключових німецьких культурних цінностей - порядку, широкого визнання необхідності дисципліни і законної влади у соціальних відносинах.

9. Українські і російські покажчики характеризуються значною неоднорідністю. З одного боку, в багатьох текстах публічних покажчиків збереглися пережитки тоталітарної радянської епохи, для стилю якої характерна особлива категоричність, сухість, бажання подавити строгістю і безапеляційністю тексту, викликати беззаперечну слухняність. З іншого боку, під впливом західних стандартів тексти українських та російських публічних покажчиків зазнають змін у бік більшої стандартизації тексту, ввічливості, спроб взаємодії з адресатом. Російські неофіційні покажчики характеризуються високою емоційністю, фамільярністю, великою кількістю жартів, а іноді і погроз, грубістю. У цьому виявляються такі національні риси як щирість, емоційність, невпорядкованість, байдужість до...