Типологія оказіональних трансформацій стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ століття

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М. П. ДРАГОМАНОВА

10.02.17 - Порівняльно-історичне і типологічне мовознавств

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Типологія оказіональних трансформацій стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ століття

Гурбанська Світлана Олександрівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі германського та порівняльного мовознавства Інституту іноземної філології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор

Корольова Алла Валер'янівна,

Національний педагогічний університет

імені М. П. Драгоманова,

завідувач кафедри германського та порівняльного мовознавства

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук,

старший науковий співробітник

Єрмоленко Сергій Семенович,

Інститут мовознавства

імені О. О. Потебні НАН України, провідний науковий співробітник

кандидат філологічних наук, доцент

Скубашевська Ольга Станіславівна,

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова,

докторант кафедри соціальної філософії та філософії освіти

Захист відбудеться “16” лютого 2009 р. об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.053.15 у Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова за адресою: 01601, м. Київ-30, вул. Пирогова, 9.

Автореферат розісланий “_14_” січня 2009 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради К. Д. Паршак

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертаційне дослідження присвячено вивченню типів оказіональних трансформацій стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ ст. У роботі скласифіковано стійкі висловлювання за типами оказіональних трансформацій, виявлено національно-культурну мотивацію перетворення семантичної структури стійких висловлювань та визначено характер змін конотативної семантики зіставлюваних одиниць.

Фразеологічна наука на сучасному етапі її розвитку характеризується активізацією наукової думки до вивчення фразеологічної семантики її одиниць (М. Ф. Алефіренко, Л. Г. Золотих, D. Dobrovol'skij, W. Fleisher, F. Palmer), їхнього походження та функціонування (Л. Г. Авксентьєв, М. Т. Демський, С. С. Єрмоленко, В. М. Мокієнко, О. С. Скубашевська, C. Hole, R. Peixoto), національно-культурної специфіки (Ю. П. Солодуб, В. М. Телія, Д. В. Ужченко, F. Hammer) і фразеологічної символіки в лінгвокультурологічному (О. П. Левченко) та когнітивно-ономасіологічному (О. О. Селіванова) аспектах.

Попереднє знайомство з цією проблемою дає підстави стверджувати, що увагу науковців передусім зосереджено на дослідженні зовнішньої та внутрішньої форми стійких висловлювань у художньому тексті, зокрема їхніх можливостей у плані змін семантичної структури. Отож, текстологічний напрям у фразеології представлено працями з визначення текстотвірних потенцій стійких висловлювань (А. І. Мамалига, Т. З. Черданцева, І. І. Чернишова, M. Duhme, H. Grassegger), взаємодії стійких висловлювань та контексту (В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк, H. Burger, A. Hemmi, Ch. Palm, S. Ptashnyk), типів трансформацій фразеологічних одиниць у художньому тексті (Г. В. Кузнєцова).

Натомість принциповим і донині дискусійним залишається розмежування трьох аспектів (узуального, оказіонального, індивідуально-авторського) текстового функціонування стійких висловлювань: 1) у традиційній формі та значенні (О. В. Кунін, А. П. Супрун), 2) утворених за моделями вже існуючих фразеологізмів, які зазнали трансформацій структури та семантики; ці одиниці відображають мовний розвиток, не суперечать мовній нормі і з часом можуть бути зафіксовані у фразеографічних працях (Л. Ф. Щербачук), 3) які не зареєстровані у словниках; це індивідуально-авторські утворення, що характеризуються структурно-семантичною немодельованістю; для цих мовленнєвих утворень авторство є надзвичайно важливим, оскільки вони не відтворюються, а вперше творяться в художньому мовленні конкретних письменників (М. Ф. Алефіренко, Л. Г. Золотих).

Ці аспекти текстового функціонування стійких висловлювань досліджувалися на матеріалі лише однієї лінгвокультури, тому на часі є виявлення змін у структурі та семантиці оказіональних стійких висловлювань, порівняно з узуальними, у неблизькоспоріднених мовах. Методика зіставлення способів і засобів оказіональних змін семантичної структури стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ ст. з подальшим виявленням різних типів їхніх трансформацій апробується вперше і потребує подальшої розробки та вдосконалення.

Актуальність дисертаційної роботи зумовлюється її зорієнтованістю на вивчення текстової семантики загалом та фразеологічної семантики зокрема, а також необхідністю виявлення типологічних закономірностей оказіональних змін стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ ст., які демонструють нові тенденції у динаміці фразеологічних фондів англійської та української мов. Зіставно-типологічний і порівняльно-історичний підходи до аналізу оказіональних трансформацій стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ ст. сприяють визначенню культурно-зумовлених міжмовних розбіжностей у характері цих трансформацій.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематичного плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова за напрямом „Дослідження проблем гуманітарних наук”. Дисертаційна робота є складовою частиною наукової теми кафедри германського та порівняльного мовознавства Інституту іноземної філології НПУ імені М. П. Драгоманова „Зіставна семантика та проблеми міжкультурної комунікації” (тему затверджено вченою радою НПУ імені М. П. Драгоманова, протокол № 6 від 31 січня 2006 р., перезатверджено - протокол № 2 від 30 жовтня 2008 р.).

Метою дисертаційної роботи є виявлення оказіональних змін у семантичній структурі стійких висловлювань та встановлення типів їхніх оказіональних трансформацій в англійських та українських художніх текстах ХХ ст.

Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:

визначити фразеологічні параметри узуальних та оказіональних стійких висловлювань у художній картині світу;

уточнити термінологічний зміст поняття оказіональні трансформації стійких висловлювань; оказіональний висловлювання стійкий текст

розробити методику фразеологічної ідентифікації англійських та українських узуальних і оказіональних стійких висловлювань;

виявити морфолого-синтаксичні й лексико-граматичні способи і засоби оказіональної експансії та оказіональної субституції компонентів стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ ст.;

охарактеризувати способи і засоби оказіональної контамінації, алюзії й еліптичності англійських та українських стійких висловлювань у мікро-, макро- та ситуаційному контекстах;

проаналізувати оказіональні зміни у семантичній структурі стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ ст.;

зіставити комбіновані типи оказіональних трансформацій стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ ст.

Об'єкт дослідження становлять оказіональні стійкі висловлювання з англійських та українських художніх текстів ХХ ст.

Предметом дослідження є типи, способи і засоби оказіональних трансформацій стійких висловлювань, а також зміни їхньої семантики в англійських та українських художніх текстах ХХ ст.

Джерельною базою дисертації є англійські (Collected Short Stories. - Vol. 1, „The Moon and Sixpence” (W. S. Maugham), „All Men are Enemies” (R. Aldington), „Lord of the Flies” (W. Golding), „1948” (G. Orwell), „A Dance to the Music of Time” (А. Powell), „To the Lighthouse” (V. Woolf), „Women in Love”, „Lady Chatterley's Lover” (D. H. Lawrence)) та українські (Твори. - Т. 1 : Оповідання. Новели (Є. П. Гуцало), Твори. - Кн. 1 : Оповідання (Г. М. Тютюнник), „Аристократ із Вапнярки” (О. Ф. Чорногуз), „Жито” (М. І. Кравчук), „Зблиски” (А. А. Дімаров), „Місто” (В. П. Підмогильний), „Поєдинок” (І. М. Чендей)) художні тексти ХХ ст., з яких було дібрано оказіональні стійкі висловлювання. Фактичний матеріал дисертації становлять 3000 англійських та українських оказіональних стійких висловлювань (по 1500 од. у кожній мові).

Вибір англійських та українських художніх текстів ХХ ст. умотивований їхньою приналежністю до художніх творів модернізму з його утвердженням переваги форми над змістом. ХХ ст. загалом пройшло під знаком трансформації модерністської домінанти в постмодерністську, зокрема переосмислення поняття структури в будь-якій сфері наукового знання. Мовні моделі також підлягали різноманітним перетворенням як відображення тенденцій динаміки модернізму.

Методи дослідження. Зіставно-типологічний метод дозволив виявити спільні та відмінні типи, способи і засоби оказіональних трансформацій стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ ст.; за допомогою методу фразеологічної ідентифікації зіставлялися оказіональні стійкі висловлювання з узуальними; методика компонентного аналізу сприяла виявленню національно-культурних особливостей у семній структурі зіставлюваних одиниць, а кількісно-якісного аналізу - встановленню кількісного співвідношення анлійських та українських оказіональних стійких висловлювань у різних типах трансформацій; етимологічний аналіз дав можливість з'ясувати походження тих компонентів стійких висловлювань, які зумовили зміни семантичної структури стійких висловлювань у зіставлюваних мовах; контекстуальний аналіз - визначити особливості функціонування оказіональних стійких висловлювань у мікро-, макро- та ситуаційному контекстах.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що у роботі вперше скласифіковано стійкі висловлювання за типами їхніх оказіональних трансформацій і фразеосемантичними групами, характерними для кожного типу цих трансформацій, в англійських та українських художніх текстах ХХ ст.; виявлено: 1) спільні способи оказіональної субституції, оказіональної контамінації, оказіональної алюзії, оказіональної еліптичності, 2) спільні комбіновані типи оказіональних трансформацій, 3) спільні, а також відмінні способи та засоби оказіональної експансії (детермінантний та актантний способи для двох мов, комбінований - для української); визначено відмінності у характері національно-культурної мотивації екстенсіоналізації, імлікаціоналізації, інтенсіоналізації, зворотньої інтенсіоналізації та антонімізації семантики англійських та українських оказіональних стійких висловлювань, порівняно з узуальними.

Теоретичне значення дисертації пов'язується з поглибленням теоретичних концепцій, присвячених вивченню художньої мовотворчості як джерела розвитку загальнонародної фразеології, з уточненням теоретичних положень оказіональної фразеологічної номінації загалом та принципових її аспектів з розмежування узуального, оказіонального й індивідуально-авторського характеру фразеологічних утворень зокрема, а також з визначенням тенденцій динаміки англійської та української фразеологічних систем.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості їхнього застосування у зіставно-типологічних дослідженнях із проблем фразеологічної семантики, а також у процесі підготовки спецкурсів і спецсемінарів з міжкультурної комунікації, у викладанні навчальних дисциплін: „Лінгвістичний аналіз художнього тексту”, „Порівняльна типологія англійської та української мов”, „Лінгвокраїнознавство”, „Перекладацький аналіз тексту”. Опрацьований фактичний матеріал може бути використаний при укладанні нового перекладного англо-українського словника стійких висловлювань.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлювалися в доповідях на трьох міжнародних наукових конференціях: „Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції” (Київ, 2006 р.), „Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики” (Київ, 2007 р.), „Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі” (Київ, 2008 р.); на міжнародному науковому семінарі: „Мова і традиційна народна культура: ідеї, проблеми, пошуки” (Рівне, 2008 р.); на чотирьох всеукраїнських наукових конференціях: „Психолого-педагогічні проблеми освіти і виховання в умовах глобалізації та інтеграції освітніх процесів” (Київ, 2007 р.), „Актуальні проблеми перекладознавства та навчання перекладу в мовному ВНЗ” (Київ, 2007 р., 2008 р.), „Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 2008 р.), а також на щорічних науково-звітних конференціях Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова „Мови і соціум” (Київ, 2006-2008 рр.). Дисертаційна робота обговорювалася на засіданнях кафедри германського та порівняльного мовознавства Інституту іноземної філології Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Публікації. Проблематику, теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження викладено в семи публікаціях: у п'яти статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та тезах доповідей двох наукових конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаної літератури

(298 найменувань, з яких 61 - іноземними мовами), списку джерел ілюстративного матеріалу (16 найменувань) та списку лексикографічних джерел (30 найменувань). Повний обсяг дисертації - 226 сторінок, основний зміст викладено

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, визначено завдання, об'єкт, предмет, наукову новизну дисертації, методи дослідження, охарактеризовано фактичний матеріал, теоретичне й практичне значення здобутих результатів, указано форми їхньої апробації і структуру роботи.

У першому розділі „Фразеологічні параметри узуальних та оказіональних стійких висловлювань у художній картині світу” визначено принципи співвідношення стійких висловлювань із фразеологічними мовними знаками, текстотвірні потенції та національно-культурні особливості стійких висловлювань у художній картині світу; розроблено методику фразеологічної ідентифікації узуальних та оказіональних стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ ст.

Основним дискусійним питанням у сучасній фразеології залишається визначення суті об'єкта цієї науки (Я. А. Баран, В. М. Мокієнко), що пояснюється неоднорідністю фразеологічного складу мов, різноманіттям його структурних, семантичних та функціональних характеристик (А. Г. Назарян).

Неодностайність наукової думки у визначенні параметрів фразеологічності зумовила і термінологічну дублетність у позначенні одиниці фразеології: фразеологічна одиниця (В. В. Виноградов, T. Podoliuc), фразема (М. Т. Демський, Л. Й. Пулатова), стійкий словесний комплекс (О. Я. Остапович, Л. І. Ройзензон), стійкий зворот (А. П. Супрун) тощо. Ці термінопозначення хоча й тлумачаться дещо по-різному, та все ж ґрунтуються на таких спільних характеристиках, як стійкість, відтворюваність та образність. Найбільш суперечливою з цих характеристик є стійкість, яку дослідники (С. А. Ганжа, Н. М. Сінкевич) вважають дещо умовною, адже у процесі текстового функціонування, з одного боку, усталені одиниці зберігають той образ, який лежить у їхній основі, а з іншого, - все ж таки зазнають змін у значенні та формі (В. Г. Гак, S. Ptashnyk). Це пояснюється нестабільністю фразеологічного значення як гносеологічного чинника екстралінгвальної природи фразеологізмів, що дає можливість трансформацій таких одиниць (J. Korhonen, K. Kunkel).

За ключовий робочий термін у дисертації обрано стійке висловлювання (далі СВ), оскільки, порівняно з поняттям фразеологічної одиниці тощо, він більш точно позначає той усталений асоціативно-образний словесний комплекс зі словниковим загальноприйнятим значенням, який у контекстному вживанні має здатність змінювати свою семантичну структуру. На позначення змін семантичної структури СВ у фразеології вживаються такі термінологічні дефініції: трансформація (І. С. Гнатюк), текстова модифікація (О. В. Корень), фразеологічна модифікація (Л. Б. Давиденко, В. О. Чередниченко), оказіональне перетворення (Ю. В. Шувалова) тощо.

Для концептуальних положень дисертаційного дослідження коректним є термінопозначення оказіональні трансформації стійких висловлювань, під яким розуміється перетворення структури і семантики узуальних СВ для реалізації авторських інтенцій екстенсіоналізувати, імплікаціоналізувати, інтенсіоналізувати, зворотньо інтенсіоналізувати та антонімізувати їхню фразеологічну семантику, розкриваючи потенційні можливості цих утворень у мікро-, макро- та ситуаційному контекстах.

У науковій літературі остаточно не визначено принципи класифікації типів трансформацій СВ через різноманітність і складність оказіональних змін. Традиційно виділяють (В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк) 2 типи трансформацій СВ: семантичний та структурно-семантичний.

У дисертаційному дослідженні виявлено 6 спільних типів оказіональних трансформацій СВ як в англійських, так і в українських художніх текстах ХХ ст.: 1) оказіональну експансію, 2) оказіональну субституцію, 3) оказіональну контамінацію, 4) оказіональну алюзію, 5) оказіональну еліптичність, 6) комбіновані типи оказіональних трансформацій.

Методика фразеологічної ідентифікації англійських та українських оказіональних СВ (далі АОСВ, УОСВ) з узуальними СВ ґрунтується на принципах виявлення змін зовнішньої і внутрішньої форми останніх у межах кожної із досліджуваних мов, які дали змогу визначити характер національно-культурної мотивації таких перетворень у міжмовному плані.

У другому розділі „Тип оказіональної експансії стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ століття” здійснено зіставлення АОСВ і УОСВ в аспекті їхньої оказіональної експансії та встановлено спільні й відмінні способи і засоби цього типу оказіональних трансформацій СВ в англійських та українських художніх текстах досліджуваного періоду.

Оказіональна експансія як тип трансформації СВ полягає у включенні до традиційної структури останніх додаткових компонентів, зокрема слів та словосполучень вільного вжитку (С. А. Ганжа, Н. М. Сінкевич), фразеологізмів (О. В. Кунін) або їхніх фрагментів (М. Л. Шадрін).

У результаті зіставлення АОСВ та УОСВ визначено 2 спільні способи оказіональної експансії (детермінантний та актантний), а також 1 відмінний, характерний лише для УОСВ (комбінований) (див. табл. 1 на стор. 7).

За детермінантного способу оказіональної експансії поширюється СВ в цілому адвербними та об'єктними засобами, за актантного - його окремий (-і) компонент (-и) - атрибутивними засобами. Комбінований спосіб поєднує адвербні та атрибутивні засоби оказіональної експансії.

Поширювачі у структурі як АОСВ, так і УОСВ займають або препозицію, або інтерпозицію, або постпозицію, роль якої є важливою у перетворенні їхньої семантичної структури. Визначено 3 функціональні позиції поширювачів за детермінантного способу оказіональної експансії СВ і 2 - за актантного: препозиційну та інтерпозиційну. Постпозиційне поширення актантними атрибутивами не є характерним ані для англійських, ані для українських СВ, оскільки суперечить синтаксичним особливостям обох мов. Англійські та українські узуальні СВ найчастіше поширюються адвербами та атрибутивами.

Препозиція детермінантних адвербів-поширювачів є більш характерною для українських СВ, інтерпозиція та постпозиція - для англійських.

За препозиційної адвербної експансії семантика АОСВ є здебільшого екстенсіоналізованою, натомість УОСВ - інтенсіоналізованою.

Так, семантика АОСВ gently rubbed his hands (від узуального to rub one's hands) є екстенсіоналізованою до `ніжно (лагідно) потирав руки від задоволення', зважаючи на семантичну структуру адверба gently, що акцентує увагу на повному, неймовірному вдоволенні собою. У стародавніх людських культурах рука слугувала магічним символом та незмінним атрибутом усіх магічних дій (так, удари долонь одну об одну слугували для закликання дощу). Стан екстазу, що співвідноситься із положенням рук, відображається і в і.-є. *kвt- `rave, raving; stupid, drowsy'. З англ. hand можна зіставити й і.-є. *kondos `Sinn, Verstand'; стар.-інд. kadah `stumm' (релігійний екстаз); слід звернути увагу на хет. handas `devoted to, reverent towards'; handa(i)- `set in order' (порядок на противагу Хаосу). Ліва рука, на відміну від правої, вважалася `нечистою', у зв'язку з чим значення `лівий' може співвідноситися зі значенням `очищати (вогнем)'; `мити' (з цим значенням пов'язується також і значення `правий', оскільки права рука `осквернюється' лівою) (М. М. Маковський). Отже, адверб gently розширює словникову семантику в АОСВ, яке позначає один із видів стану екстазу людини, - цілковитого задоволення.

Приклад УОСВ запобігливо зазирав в очі (від узуального зазирати в очі кому) демонструє інтенсіоналізоване значення. Оскільки адверб запобігливо семантизує концепт лестощі (поширювач містить семи `підлесливо' і `догідливо'), як і узуальне СВ, то семантика УОСВ визначається як `підлесливо запобігав перед ним, догідливо підлещувався до нього', у зв'язку з чим точніше зображається надмірна улесливість у ставленні до співрозмовника.

За інтерпозиційної адвербної експансії в англійських прикладах зафіксовано переважно екстенсіоналізовану семантику оказіональних СВ, на відміну від українських, для яких знову ж таки більш характерною є інтенсіоналізована семантика оказіональних СВ.

Так, в АОСВ had been gradually coming to a head (від узуального to сome to a head) адверб gradually зумовлює екстенсіоналізовану семантику - `поступово (поволі) досягало найвищої точки (апогея), дозрівало'. Образність АОСВ концентрується в соматизмі head, який у цьому висловлюванні символізує не власне інтелектуальний стан людини, а процес розумового усвідомлення того, що відбувається. Мотивація внутрішньої форми СВ сягає антропоморфної моделі Всесвіту, де голова вважалась центром дітородіння, у зв'язку з чим слова зі значенням `розум, розуміння' співвідносяться зі словами на позначення `народжувати, статеві органи' (типологічно пор.: нім. klug `розумний', але англ. діал. cleck `народжувати; стар.-інд. ret- `semen', але стар.-англ. raedan `думати, розмірковувати' (М. М. Маковський).

Семантика ж УОСВ серце боляче защеміло (від узуального серце болить (щемить)) є інтенсіоналізованою внаслідок оказіональної експансії адвербом боляче (спільнокореневим словом до вербного варіанта болить та близьким за семантикою з лексемою щемить). Письменник уміло уникає тавтології, інтенсіоналізуючи узуальну семантику СВ до `тяжко зажурився'. УОСВ є високообразним, адже основне символічне навантаження в ньому, як і в зіставлюваному АОСВ, виконує соматизм: серце як символ зосередження почуттів, емоційних переживань людини (В. В. Жайворонок). Серце традиційно відоме не лише як центр буття, джерело інтуїтивного розуму, але й як скарбниця почуттів.

Якщо за оказіональної експансії СВ постпозиційними адвербами в англійських прикладах реєструємо екстенсіоналізацію та інтенсіоналізацію семантики узуальних СВ, то в українських - лише інтенсіоналізацію. Так, семантика УОСВ скажете в очі, откровенно (від узуального сказати в вічі кому) є інтенсіоналізованою до `дуже відверто (прямо) висловитися' за допомогою адверба откровенно (калька з рос. відповідає укр. лексемі відверто), компоненти семантичної структури якого тісно пов'язані з семантикою узуального СВ (у значенні адверба семантизується концепт відвертість; пор. очі - дзеркало душевної сутності людини).

Як англійські, так і українські узуальні СВ частіше зазнають оказіональної експансії інтерпозиційними атрибутивами-ад'єктивами, рідше - препозиційними. Зареєстровано приклади оказіональної експансії субстантивних компонентів СВ одним та двома і більше елементами. У першому випадку словникова семантика англійських та українських СВ здебільшого екстенсіоналізується, у другому - зазнає комбінованих змін.

Так, в АОСВ broke into a loud, jeering laugh (від узуального to break into a laugh) семантизується концепт сміх, що за часів язичництва мав сакральну символіку. Оскільки смерть вважалася благом, божественним перевтіленням, то похорони, як правило, супроводжувалися сміхом (звідси, співвідношення значень `сміятися' та `смерть'). Водночас лексеми зі значенням `сміятись' мають етимологічний зв'язок зі словами на позначення `жертвоприношення' (пор. ірл. tibiu `сміятися', але стар.-англ. tiber `жертвоприношення'; стар.-інд. has- `сміятися', але стар.-англ. husl `жертвоприношення' (*kes-, *kas-, *kos-, *kus-)). На особливу увагу заслуговує етимологія стар.-англ. hlahan `сміятися', але стар.-англ. hlacerian `зневажати', стар.-англ. lac `сакральне дійство'; `жертвоприношення'; стар.-англ. lacan `швидко рухатися', стар.-в.-нім. lahan `шкодити'; стар.-англ. leahtor `вада, зло' (пор., однак, валл. llochi, lwach `ласкати, пестити'). Зокрема, стар.-півн. (=стар.-ісл.) brosa `сміятися' можна зіставити з англ. bruise `ранити, калічити' (звичайна дія, що супроводжує сакральний акт), стар.-півн. (=стар.-ісл.) brusi `козел' (предмет жертвоприношення), стар.-швед. brusa `einherstьrmen', дат. діал. brцsa sig `sich ein mдchtiges Дusseres geben' (М. М. Маковський). Як наслідок, семантика АОСВ є одночасно інтенсіоналізованою (завдяки ад'єктиву jeering) та екстенсіоналізованою (завдяки ад'єктиву loud) і визначається як `зайнялася гучним презирливим (глузливим) сміхом'. Реалізується запрограмований ефект сміху як конфлікту індивідуального із суспільним, як відкритого вияву зневажливого ставлення. Саме тут простежується співвідношення значень стар.-англ. hlahan `сміятися' і стар.-англ. lac `жертвоприношення', адже людина, над якою глузують, є жертвою. У словнику зареєстровано приклад jeering laughter, що свідчить про тенденцію переходу АОСВ до узусу.

В УОСВ заливаються ще густішим бузковим рум'янцем (від узуального заливатися рум'янцем) семантизується концепт сором, зважаючи на те, що фразеологічні системи вербалізують психологічний стан людини шляхом візуалізації фізіологічних реакцій її організму, зокрема зміну кольору обличчя. Червоний колір (червоніти) пов'язується з емоційно-експресивними концептами - гнівом та соромом (О. П. Левченко). Дійсно, у фразеологічних словниках зафіксовано приклади СВ, які семантизують концепт сором із кольоропозначенням червоний (часто образом є зоонім рак, що асоціюється з червоним кольором): почервоніти, як рак; як печений (варений) рак тощо. Тож, семантизація сорому в українській культурі відбувається через кольоронім червоний. При цьому тлумачення лексеми рум'янець через атрибутив бузковим потребує семантичної реконструкції. Розглядаючи значення лексем бузок та бузковий, фіксуємо, що кольорами квітки є не лише ясно-ліловий, а й фіолетовий та білий, відтак, очевидною є відсутність асоціації цих кольорів із соромом. Проте мотивація перетворення СВ простежується при реконструкції символіки кольорів: фіолетовий сатурніанський є кольором мучеників і трауру вдів (Л. Бенуас). Тому значення УОСВ із семантизацією концепту сором (лексема рум'янець містить сему `червонястий') є властивим і для концепту страждання (як своєрідного `трауру вдів') (лексема бузковий містить сему `фіолетовий'). Поширювач густішим безпосередньо конкретизує компоненти рум'янцем (інтенсіоналізуючи сему `червонястий') і бузковим (інтенсіоналізучи сему `фіолетовий'); поширювач ще теж виконує функцію інтенсіоналізації. Одночасно екстенсіоналізована і подвійно інтенсіоналізована семантика УОСВ визначається як `надзвичайно червоніє від сорому, переживаючи великі муки'.

За оказіональної експансії узуальних СВ препозиційними та інтерпозиційними атрибутивами-прономіналами характер змін семантичної структури в АОСВ та УОСВ залежить від лексико-граматичного розряду прономіналів-поширювачів і демонструє спільні тенденції: за оказіональної експансії субстантивних компонентів СВ присвійними і неозначеними прономіналами семантика АОСВ та УОСВ є екстенсіоналізованою, означальними - інтенсіоналізованою.

Так, задум письменника додати відтінку невизначеності втілюється в екстенсіоналізованому значенні АОСВ some honest soul (від узуального honest soul, a) `якась добряча душа; якась добряча, простодушна людина'. Значення `дух, душа' співвідноситься зі значенням `доля': пор. англ. soul `душа', але стар.-англ. sael `доля' (М. М. Маковський).

Семантику УОСВ якась лиха година (від узуального лиха година) також визначаємо як екстенсіоналізовану - `невідомо який тяжкий час (горе, нещастя)'. Як і в англійському прикладі, у значенні УОСВ актуалізуються відтінки неясності за допомогою неозначеного прономінала якась. Аналізоване УОСВ є національно маркованим. Серед етноконцептів В. В. Жайворонок розглядає фразеологізм лиха година, вважаючи, що поєднані в ньому компоненти є не просто словами-знаками, а одиницями з етносимволікою. Концепт доля у слов'янській міфології є втіленням щастя, подарованим людям божеством (первинно слово Бог мало значення `доля'). Поряд з доброю долею як персоніфікацією щастя в міфологічних та пізніших фольклорних текстах виступають зла (лиха) доля, лихо (див.: О. В. Тищенко).

За комбінації атрибутивно-ад'єктивної та атрибутивно-прономінальної експансії семантика як АОСВ, так і УОСВ є одночасно інтенсіоналізованою

(за допомогою ад'єктивів) та екстенсіоналізованою (за допомогою ад'єктивів і прономіналів) або подвійно екстенсіоналізованою.

Комбінований спосіб оказіональної експансії СВ виявлено лише в українських художніх текстах (див. табл. 1 на стор. 7), для якого є характерним поєднання адвербних та атрибутивних засобів оказіональної експансії СВ та ускладнені зміни семантики: марно гаяти свій час (від узуального гайнувати (гаяти, марнувати) час); швидко обмацуючи чіпкими очима (від узуального обмацувати очима); тримався руками, зубами й обома ногами (від узуального триматися зубами чого, за що).

У третьому розділі „Тип оказіональної субституції компонентів стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ століття” зіставлено АОСВ та УОСВ в аспекті оказіональної субституції, визначено специфіку і характер цього типу трансформацій СВ, порівняно з оказіональною експансією, виявлено спільні способи оказіональної субституції компонентів СВ в анлійських та українських художніх текстах досліджуваної доби.

Оказіональну субституцію, або лексико-граматичну заміну компонентів фразеологізмів, вважають (В. М. Білоноженко, І. С. Гнатюк, Л. Г. Скрипник) цілеспрямованою заміною одного, кількох або всіх їхніх компонентів функціонально схожими елементами.

Виявлено 3 спільні способи оказіональної субституції: 1) одного компонента СВ, 2) двох і більше компонентів СВ, 3) усіх компонентів СВ.

Переважна більшість англійських та українських СВ трансформуються шляхом оказіональної субституції одного компонента словами вільного вжитку того ж морфологічного класу (див. табл. 1 на стор. 7). Оказіональна субституція субстантивного, вербного, ад'єктивного та прономінального компонентів узуальних СВ властива як для англійських, так і для українських художніх текстів. Оказіональна субституція субстантивного компонента зумовлює здебільшого імплікаціоналізовану та антонімізовану семантику АОСВ, інтенсіоналізовану та екстенсіоналізовану - УОСВ, вербного - екстенсіоналізовану, інтенсіоналізовану, антонімізовану семантику АОСВ та УОСВ, ад'єктивного - екстенсіоналізовану та інтенсіоналізовану семантику як АОСВ, так і УОСВ, прономінального - екстенсіоналізовану семантику АОСВ, інтенсіоналізовану - УОСВ.

Наприклад, імплікаціоналізацію семантики узуального СВ to have plenty of guts демонструє АОСВ had plenty of determination `був рішучою людиною; мав рішучий характер'. Семантика субстантивного компонента guts містить семи `courage' і `determination'. Заміна субстантивного компонента призвела до втрати семи `courage' у словниковому значенні СВ, актуалізуючи сему `determination', що влучно реалізується в умовах ситуаційного контексту.

Семантична структура УОСВ мов загнана ящірка (від узуального мов загнаний звір (вовк)) є екстенсіоналізованою, оскільки набуває додаткового значеннєвого відтінку `вертлявий, прудкий, гнучкий', умотивованого тим, що саме відчуття страху спричиняє таку поведінку як реакцію на безвихідний стан наляканості. Словниковий компонент звір і субститут ящірка перебувають у гіперо-гіпонімічних відношеннях. У фразеологічному словнику як варіант субстантивного компонента подано лексему вовк (цей образ у світовій культурі асоціюється з голодом, страхом тощо, в українській - часто символізує агресора (О. П. Левченко)). У семантиці лексем звір та вовк актуалізується сема `хижий', за якою і варіюються ці традиційні компоненти СВ. Оскільки сема `хижий' не властива для зооніма ящірка, то, очевидно, мотивацією оказіональної субституції стало значення атрибутивного компонента загнаний, що маркує стан знесилення та наляканості і, як правило, приписується хижим (диким) тваринам. Так, символіка СВ твориться за рахунок смислового обігрування традиційних еталонів сили у їхній слабкості. Загалом узуальне СВ характеризується прихованою антонімією, оскільки образний конкретизатор має протилежну з компаративною частиною семантику.

Антонімізація семантичної структури узуальних СВ є можливою здебільшого за оказіональної субституції їхніх компонентів. Між словниковими компонентами та авторськими субститутами встановлюються контекстуально антонімічні відношення: семантика АОСВ to evade their responsibility (від узуального to take (assume) the responsibility) є антонімізованою до `уникати своєї відповідальності', у зв'язку з контекстуальними антонімічними відношеннями між компонентом take (або assume) та субститутом evade.

Саме на рівні оказіональної субституції простежується майстерність як англійських, так і українських письменників в економії мовних засобів, що виявляється в лаконічній зміні семантичної структури СВ, порівняно з оказіональною експансією, яка, навпаки, потребує збільшення мовних ресурсів.

У четвертому розділі „Типи оказіональної контамінації, алюзії та еліптичності стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ століття” визначено специфіку таких оказіональних трансформацій СВ, як контамінація, алюзія та еліптичність, виявлено особливості цих оказіональних перетворень СВ, порівняно з оказіональною експансією та оказіональною субституцією, у досліджуваних художніх текстах ХХ ст.

Оказіональна контамінація (від лат. сontaminatio - змішування) є одним із типів змін фразеологічних одиниць, суть якої полягає в поєднанні двох і більше узуальних СВ як на основі семантичної та структурної подібності, так і без неї, як з редукцію компонентного складу, так і без, у зв'язку з чим утворюються оказіональні СВ, що поєднують семантику та структуру схрещуваних СВ.

Виявлено 2 спільні способи оказіональної контамінації: 1) семантично близьких СВ та 2) семантично різних СВ (див. табл. 1 на стор. 7).

При першому способі оказіональної контамінації зафіксовано інтенсіоналізовану семантику АОСВ, екстенсіоналізовану та подвійно інтенсіоналізовану - УОСВ.

Наприклад, семантика АОСВ blushed scarlet (від узуальних to blush like a rose, to turn scarlet) є інтенсіоналізованою до `дуже почервоніла', адже обидва компоненти АОСВ blush та scarlet одночасно позначають червоний колір та яскраво-червоний відтінок, на відміну від комбінації лексем в інших узуальних СВ: to turn red (лише компонент red містить у своїй семантиці значення червоного кольору, а компонент turn - ні). Почервоніння як фізіологічна реакція виявляється у процесі семантизації концепту гнів, як і в узуальному СВ red with anger. Натомість стан почервоніння може свідчити і про ситуацію позначення стану сором'язливості людини, як це простежується в УОСВ згораючи в рум'янцях (від узуальних заливатися рум'янцем, згорати від сорому). Відібраний вербний компонент для УОСВ є інформативнішим, порівняно зі словниковим (див. семантику лексем згорати та заливатися), і зумовлює інтенсіоналізовану семантику УОСВ. Окрім того, граматична форма множини субстантивного компонента рум'янцем (рум'янцях) теж сприяє інтенсіоналізованому значенню УОСВ. Семантика УОСВ `надзвичайно засоромлюючись, червоніла' є подвійно інтенсіоналізованою і маркує найвищий ступінь зніяковілості, природньої сором'язливості.

Для англійських прикладів другого способу оказіональної контамінації однаковою мірою характерною є як інтенсіоналізація, так і екстенсіоналізація традиційної семантики СВ, для українських - переважно екстенсіоналізація. Так, оказіональна контамінація узуальних СВ nothing but та skin and bone сприяє інтенсіоналізованому значенню АОСВ nothing but skin and bone `ніщо інше, як шкіра і кістки'. Мотивація оказіональної трансформації простежується при розгляді лексеми bone (стар.-англ. bвn): кістка вважалася вмістилищем душі, натомість душа ідентифікувалася з вогнем (М. М. Маковський). Відтак, завдяки оказіональному перетворенню підкреслюється надмірна худорлявість. Узуальні СВ уживати всіх заходів та діяти нишком утворюють УОСВ вживали нишком усіх заходів з екстенсіоналізованим значенням `таємно енергійно діяли, робили все можливе', функція якого полягає у лаконічному розгортанні ситуаційного контексту.

Оказіональна алюзія передбачає використання загального образу або ж змісту СВ і функціонує як розрахований на ерудицію читача натяк на відоме носіям мови СВ. При цьому асоціативний зв'язок із повною узуальною формою СВ встановлюється у контексті.

Виявлено 2 спільні способи оказіональної алюзії з використанням 1) одного прототипа компонента СВ та 2) двох і більше прототипів компонентів СВ (див. табл. 1 на стор. 7). Для українських художніх текстів більш характерним є перший спосіб оказіональної алюзії, тим часом як для англійських - другий. Семантика як АОСВ, так і УОСВ є інтенсіоналізованою.

Так, у синтаксичній конструкції „You will never persuade me that white is black and that black is white,” said Bateman субстантивні слова-прототипи white та black викликають асоціації із узуальним СВ to call white black (або to turn white into black). Протиставлення світлого і темного (О. П. Левченко) втілене в опозиціях білого і чорного, світла і тіні, дня і ночі (Л. Бенуас). Білий колір символізує чистоту (навіть у Китаї, хоча й асоціюється там зі смертю, підступністю (Дж. Тресіддер)), натомість чорний - гнів, журбу, тугу і розпач (О. П. Левченко). В аналізованому прикладі білий та чорний кольори уособлюють протиставлення правильного/неправильного. Звернення автора до оказіональної алюзії узуального СВ здіймати (збивати) веремію у прикладі „Що се там за веремія?” - дивуються ті, хто не часто буває на цьому кутку села виявляється через використання субстантивного прототипа веремія. Узуальне СВ слід зіставити з іншим - вавілонське стовпотворіння, що теж позначає `збіговисько, шум, безладдя' (іноді лексема Вавілон вживається у такому ж значенні, як і прототип веремія у контексті). Цей вислів пов'язується із виразом вавілонська вежа, який походить із біблійного міфу про те, як люди намагалися побудувати у Вавілоні вежу, що сягала б неба (розгніваний таким зухвальством, Бог змішав мови будівників, щоб вони перестали розуміти один одного, і будівництво невдовзі було припинене) (Буття, 11, 1-9), і вживається на позначення справи, яка ніколи не буде завершена. Зокрема додатковим у цьому вислові є значення `плутанина, безладдя'.

Оказіональний еліпсис (від грец. elleipsis - опущення) зумовлює редукцію одного/кількох компонентів узуальних СВ, які легко відтворюються в контексті (С. Г. Гаврин, О. В. Кунін). При цьому еліптовані СВ зберігають зв'язок із семантикою узуальних СВ, оскільки містять елементи генетичних джерел.

Виявлено 2 спільні способи оказіональної еліптичності СВ: 1) еліпсис-скорочення та 2) еліпсис-стиснення (див. табл. 1 на стор. 7). Семантика АОСВ та УОСВ є здебільшого інтенсіоналізованою, рідше імплікаціоналізованою або зворотньо інтенсіоналізованою.

Так, у реченні I look forward to the time when I shall be free from all desire and can give myself without hindrance to my work семантика АОСВ (від узуального without let or hindrance) є зворотньо інтенсіоналізованою, зважаючи на редукцію стрижневого компонента let, що, як і лексема hindrance, містить семи `перешкода' і `завада'. Мотивація оказіонального перетворення зумовлена авторською інтенцією уникнути використання архаїзму (слово let є застарілим), зокрема лаконізувати семантику АОСВ.

У прикладі з українського художнього тексту “...приказуючи веселою скоромовкою: “Двадцять камінців по тридцять копійок - це два карбованці. Та п'ять по сорок - руб сорок... Бери - і по руках!” семантика УОСВ по руках (від узуального бити по руках) є інтенсіоналізованою, актуалізуючи значення хаотичної домовленості, нерівноцінної угоди, що виявляється в образності УОСВ через соматизм руки: руки є кінцівками і в антропоморфній моделі Всесвіту, символізують периферію, царство Хаосу: пор. і.-є. *kant- `side, edge, corner' (М. М. Маковський).

Підсумовуючи, слід зазначити, що проаналізовані типи оказіональних трансформацій є властивими для СВ, які належать до фразеосемантичної групи одиниць на позначення психологічно-вольового стану людини у зіставлюваних мовах.

У п'ятому розділі „Комбіновані типи оказіональних трансформацій стійких висловлювань в англійських та українських художніх текстах ХХ століття” виявлено спільні комбіновані типи оказіональних трансформацій СВ в англійських та українських художніх текстах ХХ ст., визначено їхню специфіку і характер, порівняно з іншими типами.

Проаналізовано 5 спільних комбінацій оказіональних трансформацій англійських та українських узуальних СВ: 1) оказіональної експансії та оказіональної субституції, 2) оказіональної контамінації та оказіональної експансії, 3) оказіональної контамінації та оказіональної субституції, 4) оказіональної контамінації, оказіональної експансії та оказіональної субституції, 5) оказіональної алюзії та оказіональної експансії (див. табл. 1 на стор. 7). При комбінованих типах оказіональних трансформацій семантика узуальних СВ зазнає ускладнених змін: одночасної екстенсіоналізації, інтенсіоналізації та імплікаціоналізації, субінтенсіоналізації тощо.

Так, за комбінації оказіональної контамінації та оказіональної експансії СВ семантика АОСВ what a cruel practical joke played (від узуальних різноструктурних СВ to play a joke on one та practical joke на основі спільного субстантивного компонента joke) є екстенсіоналізованою до `грубо поглузувала', оскільки узуальне СВ practical joke розширює значення іншого узуального СВ to play a joke on one. Завдяки оказіональній експансії субстантивного компонента joke атрибутивом cruel значення АОСВ є екстенсіоналізованим до `жорстоко і грубо поглузувала'. Підсилювальний прономінал what зумовлює інтенсіоналізацію словникової семантики СВ. Відтак, значення АОСВ є одночасно інтенсіоналізованим та подвійно екстенсіоналізованим - `дуже жорстоко і грубо поглузувала'. Мотивацією оказіональної трансформації АОСВ є семантизація концепту жертва, що простежується при аналізі лексеми play `грати', яка первинно позначала здійснення ритуалу, який пов'язувався з вимовою заклинань, `священних слів', а іноді - з різкими рухами тіла (жерці входили в екстаз, викручуючи собі руки й ноги в ритуальних танцях). Пор. лат. placвre `заспокоїти', лат. placзre `умилостивляти' [букв. `заспокоїти Божество'; можливо, від цього ж кореня походить і стар.-англ. lac `жертвоприношення']; пор. також нім. fluchen `проклинати, заклинати' (М. М. Маковський). УОСВ безтелесий, як висушена тютюнова бадилина (від узуального худий як тріска (скіпка)) демонструє комбінацію оказіональної експансії та оказіональної субституції компонентів СВ. Семантика УОСВ є інтенсіоналізованою до значення `який має дуже виснажене, сухорляве тіло', завдяки оказіональній субституції атрибутивно-ад'єктивного компонента худий словом того ж морфологічного класу безтелесий (калька з рос. відповідає укр. лексемам безтілесний, безтілий, безтільний). Субститут бадилина є контекстуальним синонімом до словникових компонентів тріска, скіпка. Незважаючи на те, що ці три лексеми позначають `частину від цілого', використання субститута бадилина зумовлює зміни у семантиці УОСВ: авторський субстантивний компонент бадилина поширюється атрибутивами-ад'єктивами висушена та тютюнова. Поширювач тютюнова вказує на рослину тютюн - тобто бадилина є стеблиною тютюну, кольором якого є зелено-коричневий (зелений венеріанський - колір рослин та вод відродження; оскільки прозора вода є зеленою, то смарагд є причетним до сяйва благородного металу); поширювач висушена зумовлює інтенсіоналізовану семантику УОСВ, увиразнюючи значення `худорлявість'. Оказіональні перетворення узуального СВ сприяють субінтенсіоналізації його семантики до `який має занадто виснажене, дуже тонке, надмірно сухорляве тіло'.

Загальні результати дослідження дозволяють зробити такі висновки:

Фразеологічні параметри узуальних та оказіональних стійких висловлювань у художній картині світу визначаються на основі таких концептуальних положень: 1) одним із джерел збагачення національної фразеології є художні тексти, в яких узуальні СВ підлягають оказіональним трансформаціям, закріплюючись згодом у мовленні носіїв певної мови в їхній оновленій формі та змісті, констатуючи динамічний характер фразеології, відкритість її одиниць до оказіональних змін; 2) семантична структура СВ має динамічну модель, що відбиває їхні потенційні можливості до оказіональних змін у художньому мовленні, засвідчуючи умовність такого поняття, як стійкість фразеологізмів; 3) класифікація і зіставлення СВ за типами оказіональних трансформацій в англійських та українських художніх текстах ХХ ст. здійснюється в аспекті виявлення змін їхньої зовнішньої та внутрішньої форми, а також конотативної семантики і є важливим чинником для визначення тенденцій динаміки фразеологічних фондів англійської та української мов.

Оказіональні трансформації стійких висловлювань є перетворенням структури і семантики СВ для реалізації авторських інтенцій екстенсіоналізувати, імплікаціоналізувати, інтенсіоналізувати, зворотньо інтенсіоналізувати та антонімізувати їхню фразеологічну семантику, розкриваючи потенційні можливості цих утворень у мікро-, макро- та ситуаційному контекстах.

Запропонована методика фразеологічної ідентифікації англійських та українських оказіональних СВ з узуальними виявилася ефективною передусім у визначенні змін їхньої зовнішньої та внутрішньої форми у кожній із досліджуваних мов, які дали змогу виявити специфіку національно-культурної мотивації таких перетворень англійських та українських одиниць у міжмовному плані.

З огляду на характер змін семантичної структури англійських та українських СВ останні скласифіковано за типами оказіональних трансформацій: оказіональна експансія, оказіональна субституція, оказіональна контамінація, оказіональна алюзія, оказіональна еліптичність, а також комбіновані типи оказіональних трансформацій.

У результаті зіставлення типів оказіональних трансформацій англійських та українських узуальних СВ виявлено 2 спільні способи оказіональної експансії: детермінантний та актантний, а також 1 відмінний - комбінований, характерний лише для українських одиниць; 3 спільні способи оказіональної субституції: одного компонента СВ, двох і більше та всіх компонентів; 2 спільні способи оказіональної контамінації: семантично близьких СВ та семантично різних; 2 спільні способи оказіональної алюзії: використання одного прототипа компонента СВ та двох і більше прототипів; 2 спільні способи оказіональної еліптичності: еліпсис-скорочення та еліпсис-стиснення СВ; 5 спільних комбінацій оказіональних трансформацій: оказіональної експансії та оказіональної субституції; оказіональної контамінації та оказіональної експансії; оказіональної контамінації та оказіональної субституції; оказіональної контамінації, оказіональної експансії та оказіональної субституції; оказіональної алюзії та оказіональної експансії.

Виявлені типи оказіональних трансформацій СВ, окрім оказіональної експансії, демонструють майстерність як англійських, так і українських письменників в економії мовних засобів, що виявляється в лаконічній зміні семантичної структури СВ. Тип оказіональної експансії, навпаки, потребує збільшення мовних ресурсів.

Оказіональна експансія є властивою для СВ, які належать до фразеосемантичної групи одиниць на позначення емоційного стану людини, її почуттів, ставлення до інших. Образність і символіка, що характеризує СВ цієї фразеосемантичної групи, розкривається через соматичний і фітонімний компоненти семантики, наявні як у структурі англійських, так і українських одиниць. Оказіональна субституція властива для СВ, які належать до фразеосемантичної групи одиниць на позначення стереотипів поведінки людини, її характеру, соціального статусу, стосунків з іншими людьми. Образність і символіка, що характеризує СВ цієї фразеосемантичної групи, розкривається здебільшого через зоонімний компонент семантики. Інші типи оказіональних трансформацій СВ характерні для одиниць на позначення як фізіологічно-інтелектуального, так і психологічно-вольового станів людини у зіставлюваних мовах.

Зіставно-типологічний аналіз оказіональних трансформацій СВ в англійських та українських художніх текстах ХХ ст. демонструє тенденцію до більш творчого підходу українських письменників у перетворенні узуальних СВ, на відміну від англійських. Це виявляється в тому, що українські письменники при оказіональних змінах узуальних СВ частіше вдаються до комбінованих типів трансформацій (УОСВ - 903 од., АОСВ - 494 од.), у зв'язку з чим семантична структура узуальних СВ зазнає більш ускладнених перетворень. Англійські ж письменники надають перевагу одному з типів оказіональних трансформацій (АОСВ - 1006 од., УОСВ - 597 од.), за якого словникова семантика СВ екстенсіоналізується, імплікаціоналізується, інтенсіоналізується, зворотньо інтенсіоналізується, антонімізується і лише зрідка загалом змінюється, поєднуючи ці перетворення (винятки становлять приклади комбінованих оказіональних трансформацій у межах одного типу). Цей висновок не претендує на вичерпність і є об'єктивним лише для проаналізованого фрагмента мовного матеріалу.