Семантичні та фонографічні характеристики культурологічних запозичень у французькій мові

Інтерлітери (дефіс й інтервал) виконують функцію лексикалізації, у той час як апостроф є маркером іншомовності в італізмах і виконує єднальну функцію в англіцизмах.

ВИСНОВКИ

Іншомовні лексичні запозичення, які відображають денотативно-сигніфікативні зв'язки у сфері елітарного мистецтва та його низових формах, є невід'ємною складовою процесу номінації у французькій мові та основними орієнтирами мовно-культурної епістеми. Культурологічні лексичні запозичення, що є втіленням духовно-матеріального та ментального досвіду певного мовного колективу, вияскравлюють ідіоетнічні особливості культури певного народу на тлі загальнолюдських універсалій. Вони відображають ключові елементи картини світу як мов-донорів, так і мови-реципієнта, зумовлюють трансформації ментальних універсалій та заповнюють відсутні ланки в картині світу вербалізованої французької мови.

Процес запозичення французькою мовою лексичних одиниць, пов'язаних зі сферою культури, відбувається в часі і просторі та зумовлено низкою лінгвальних та екстралінгвальних чинників, серед яких особливої значущості у ХХ-ХХІ ст. набувають глобалізаційні трансформації мовно-культурної парадигми.

Хронологічна характеристика запозичення має дві взаємозалежні складові - час інтерференції / фіксації лексикографічними джерелами французької мови та період його адаптації / інтеграції у французькій мові: першу складову зумовлено переважно екстралінгвальними чинниками, на другу більше впливають лінгвальні чинники - структура мови-донора, шлях запозичення, наявність специфічних “культурних” сем тощо. Період адаптації / інтеграції культурологічного запозичення є прямо залежним від часу інтерференції та обернено залежним від специфіки його семантичного наповнення, що зумовлює перевагу прямого перенесення / відтворення (1188 л. од.) над морфо-фонетичним освоєнням (411 л. од.) та калькуванням (111 л. од.).

Динаміка мовно-культурного контактування вказує на пряму залежність географії культурологічних запозичень від певних історичних умов, зокрема культурно-мистецького розвитку і впливу країни мови-донора. Найбільший внесок до макрополя культури та мистецтва французької мови здійснили англійська - 946 л. од. (55,32 %), італійська - 412 л. од. (24,09 %) та іспанська - 119 л. од. (6.96 %) мови, причому у XVIII - XIX ст. переважали італізми (187 л. од.), а у ХХ-XXI ст. домінують англо-американізми (850 л. од.). Разом із тим з 1970-х рр. спостерігається активний процес запозичення з неіндоєвропейських мов у сфері сучасної музики та шоу-бізнесу, що зумовлено соціокультурною інтеграцією в контексті глобалізації, яка стикає простір і час.

Культурологічні запозичення сприяють поповненню лексико-семантичної парадигми французької мови, а не полісемії питомого словника. У тематичному плані значно розширилися лексико-семантичні поля музики (898 л. од. = 52,51 %), кіно (235 л. од. = 13,74 %) та видовищ (189 л. од. = 11,05 %). Вагоме поповнення словника музики французької мови пояснюється наявністю термінів-інтернаціоналізмів італійського походження, з одного боку, та запозичень з інших мов, у першу чергу, англо-американізмів, зумовлених становленням трансмузики та шоу-бізнесу в контексті нівеляції та вестернізації естетичних та звичаєвих стандартів.

Лексико-семантична адаптація культурологічних запозичень відбувалася шляхом метонімічного переносу в напрямку спеціалізації / термінологізації значень і метафоризації, що зумовлювало появу “поліжанрових” одиниць, належних до декількох ЛСО, та загальновживаний характер лексем. Належність запозиченої одиниці до різних лексико-семантичних полів пояснюється також метонімічним розвитком її семантичної структури у французькій мові з огляду на суміжність культурно-мистецьких галузей, що сприяє детермінологізації значення.

Епідигматичні трансформації супроводжувалися реструктуризацією сем всіх типів, що відображалося як на рівні синтагми, так і у парадигматичному плані. Сталий характер диференційної семи “етнічний” зумовлював закріплення / інтеграцію запозичення у певному лексико-семантичному полі та / або ксенічний статус лексеми, а її втрата, навпаки, розширювала семантичні можливості та сферу функціонування запозиченої лексичної одиниці. Моносемія культурологічних запозичень пояснюється їх термінологічним, інтернаціональним характером і / або архаїчністю та специфікою денотата, його належністю до традиційної культури певного мовного колективу, що може корелювати з епонімією. Це зумовлює однобічний характер процесу запозичення та ксенічну маркованість лексем у мові-реципієнті.

Культурологічні запозичення певною мірою збільшують асиметрію орфографії та орфоепії французької мови. При фонографічному освоєнні запозичень поповнюється інвентар звукових відповідників питомих і запозичених орфограм та парадигма фонем-поліграфів. Англіцизми зумовили значне розширення та поповнення парадигми орфограм на позначення голосних, у той час як запозичення з італійської, іспанської, німецької мов зазнали фонографічної варіативності у консонантній площині, що пояснюється дивергентністю фонем у мові-реципієнті та мовах-донорах. Це зумовлює появу нового звукового відповідника у питомої орфограми.

Нестабільність (скорочення / подовження) фонетичного слова зумовлено появою фіналей, афонограм, аграфонеми та варіативністю орфограм назальних фонем, гемінат та поліфонними еквівалентами монограм. Супраграфеми та інтерлітери (інтервал, апостроф, дефіс) можуть виступати як ідеограми, що свідчить про неповне освоєння запозичення у графічному та семантичному плані.

Фонографічне освоєння запозичень з мов, які не використовують латинський алфавіт або мають специфічні графеми, спричиняє нетипову для французької мови дистрибуцію фонограм та надмірне використання деяких орфограм і супраграфем (акута, циркумфлекса, гравісу, трема), що посилює графічну асиметрію, є маркером ксенічності та не сприяє адаптації запозичення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Гейко Т. М. До питання про запозичення англіцизмів у сучасній французькій мові / Т. М. Гейко ; Київськ. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 1993. - 12 с. - Деп. В УкрІНТЕІ 09.03.93, № 410-Ук 93.

2. Гейко Т. М. До історії “культурних” англіцизмів у французькій мові / Т.М. Гейко // Мова у соціальному і культурному контексті : зб. наук. праць / гол. ред. О. І. Чередниченко. - К. : Логос, 1997. - С. 29-33.

3. Гейко Т. М. До питання про романські запозичення у французькій мові (на прикладі запозичень XVI-XVIII ст.) / Т. М. Гейко, Т. В. Бурмістенко // Вісник Київськ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Серія “Іноземна філологія” / відп. ред. О. І. Чередниченко. - К. : ВЦ Київ. ун-т, 2000. - Вип. 28. - С. 14-19.

4. Гейко Т. М. Проблеми фоно-орфографічної адаптації німецьких запозичень у сучасній французькій мові / Т. М. Гейко // Мовні і концептуальні картини світу : зб. наук. праць / гол. ред. О. І. Чередниченко. - К. : Логос, 2004. - Вип. 10. - С. 77-85.

5. Гейко Т. Le franзais : langue emprunteuse et vйhiculaire / T. Geyko, O. Fedtchenko // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : зб. наук. праць / відп. ред. Н. М. Корбозерова. - К. : Логос, 2005. - Вип. 8. - С. 118-120.

6. Гейко Т. М. Фонографічні особливості італізмів у французькій мові (на прикладі прямих запозичень, які належать до сфери культури) / Т. М. Гейко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : зб. наук. праць / відп. ред. Н. М. Корбозерова. - К. : Логос, 2008. - Вип. 14. - С. 83-88.

7. Гейко Т. М. Запозичення як відображення інтеграційних процесів мовно-культурної парадигми / Т. М. Гейко, О. Д. Федченко // Новітня філологія : альманах. - Миколаїв : МДГУ імені Петра Могили, 2008. - № 10 (30). - С. 7-19.

8. Гейко Т. М. Універсальне та специфічне у мові: роль калькування при відтворенні мовної картини світу (на прикладі англійських запозичень у сфері культури у французькій мові) / Т. М. Гейко // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики : зб. наук. праць / відп. ред. Н. М. Корбозерова. - К. : Логос, 2009. - Вип. 15. - С. 95-105.

9. Гейко Т. М. Вплив іншомовних запозичень на системний характер лексики мови-реципієнта : парадигматичні зрушення у словниковому складі французької мови (на прикладі лексичних запозичень у сфері культури) / Т. М. Гейко // Проблеми семантики слова, речення та тексту: зб. наук. праць / відп. ред. Н. М. Корбозерова. - К. : Вид-во КНЛУ, 2009. - Вип. 22. - С. 70-82.

Размещено на Allbest.ru