Синтаксичні особливості простого речення у турецькому розмовному мовленні: взаємодія вербальних і невербальних засобів спілкування

ВИСНОВКИ

Дослідження структурно-функціональних особливостей неповноти синтаксичних структур та механізмів взаємодії вербальних і невербальних засобів комунікації у турецькому розмовному мовленні дозволили сформувати висновки, які висвітлюють вирішення основних завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети:

1) У сучасних граматиках турецької мови проблемі повноти речення приділяється чимало уваги, проте, самостійно неповні речення науковцями майже не розглядаються. Неповні речення мають велику питому вагу у системі розмовного стилю турецької мови в обох формах його вираження - усній і писемній. Для розмовної течії мовлення, крім часто простежуваних явищ синтаксичної надлишковості, ще більше характерні явища протилежного типу - синтаксичної конденсації, компресії (ущільнення), які можна було б також назвати явищами синтаксичної асиміляції або редукції. Задовольняючи одвічну тенденцію до економії "праці", зусиль у мовленні, ці явища здебільшого закладені в можливостях структурно-граматичних форм неповних речень. Осмислення проблеми неповноти речення у семантичному, комунікативному та формально-синтаксичному аспектах має прямий вихід у теорію внутрішньої організації структури простого речення, оскільки в актах комунікації виявляється національна специфіка структурування різних типів діалогічного й монологічного мовлення. Опущення одного або кількох формальних компонентів чи відсутність їх у висловленні - властивість конструкцій за певних умов "не заміщувати" синтаксичну позицію того або іншого семантичного компонента, - є закономірним явищем, що виявляється в компресії мовлення.

2) Невідповідність вербальних і невербальних засобів спричиняє компресію змісту висловлення й дефекти його формально-синтаксичної структури шляхом опущення одного чи одразу кількох членів речення. З огляду на те, що будь-яке висловлення характеризується повнотою вираження змісту, то ці трансформації діють лише в межах структурних каркасів (моделей) речення і спричиняють його синтаксичну неповноту.

3) Дисертантом виділено 6 ознак неповних речень, а саме:

- відсутність членів речення;

- самостійність (відносна) та функціонування як синтаксичної одиниці;

- відсутність повноти змісту конструкції, що виражається;

- наявність граматичних показників, які вказують на необхідність членів речення;

- зв'язок із контекстом чи ситуацією у мові;

- повне та неповне речення виступають варіантами реалізації в мові однієї структурно-семантичної моделі; неповне речення не має власної структурної схеми.

4) Проведений системний аналіз граматичної неповноти речень на матеріалі наукових праць турецьких лінгвістів дозволив поділити ці речення на три основні групи: 1) неповні речення, опущені члени яких можуть бути визначені за допомогою попередніх речень (контекстуальні неповні речення); 2) неповні речення, опущені члени яких можуть бути визначені за допомогою мовної ситуації (ситуативні неповні речення); 3) неповні речення, опущені члени яких стають зрозумілими на підставі загального змісту висловлення (еліптичні неповні речення).

5) Особливим структурним різновидом неповних речень турецької мови є еліптичні утворення. Найчастіше синтаксичну неповноту еліптичних утворень спричиняє опущення дієслова-предиката із семантикою існування, буття, наявності, способу сприйняття, руху, розміщення в просторі, мовлення, спонукання до дії, запитання, вітання, побажання тощо. Значно менше еліпсація властива іншим частинам мови, що функціонують у ролі підмета чи додатка.

6) Вперше проведений ґрунтовний аналіз особливостей неповного речення турецької мови на формально-синтаксичному, семантично-синтаксичному і комунікативному рівнях показав, що у турецькому розмовному мовленні найповніше представлені неповні речення-питання. Питальні речення функціонально близькі до неповних речень-перепитувань, однак відмінність полягає у тому, що на них відповідає не співрозмовник, а особа, якій належить граматично неповна конструкція.

7) Комплексний аналіз неповних речень дозволяє характеризувати їх: а) із погляду структури (наявність незаміщених позицій); б) із погляду семантики (неповне речення містить у собі частину висловлення, що несе велике інформаційне навантаження при зменшеному об'ємі синтаксичної конструкції, що заповнюється за допомогою контексту, ситуації); в) із функціонально-стилістичного погляду (неповне речення сприяє економії мовних засобів і містить різноманітні експресивні можливості).

8) Неповноту формально-синтаксичного складу контекстуальних речень розмовного мовлення можуть спричиняти незаміщені позиції підмета, присудка як головного члена односкладного дієслівного речення, прямого чи непрямого додатків, обставини або одразу кількох членів речення.

9) Дискурс - це безпосередній контакт мовців за наявності можливості сприйняття кожним з них як вербальних, так і невербальних складових мовлення, з урахуванням усіх дискурсивних параметрів спілкування. Невербальні компоненти в процесі комунікації мають велике значеннєве навантаження (особливо в спонтанному усному спілкуванні), оскільки вони співіснують і співвідносяться з вербальними засобами внаслідок єдиної біологічної організації людини.

10) У використанні НКК спостерігається значна варіативність залежно від їхнього функціонування у формальній і неформальній соціальних сферах, оскільки використання невербальних засобів зумовлюється статусом комунікантів і типом їхньої соціальної взаємодії. Виділяються такі класи НКК: 1) кінесичні; 2) проксемічні та 3) просодичні НКК.

11) З огляду на кількісну репрезентованість НКК провідне місце у турецькому розмовному мовленні посідають мімічні невербальні компоненти (38% від суцільної вибірки прикладів), а саме усмішки (11%), погляд (13%), вираз обличчя в цілому (14%), у той час як жести складають 33%, проксемічні комунікативні компоненти - 14%, просодичні - 15% від суцільної вибірки прикладів.

12) Проведені дослідження невербальних компонентів комунікації на основі їхніх номінацій у діалогах художніх творів сучасних турецьких письменників, кіноскриптів, а також записів телепередач, у яких автори відтворюють вербальні та невербальні складові реплік персонажів, дало можливість визначити особливості домінування невербальних засобів, що відображають процеси пізнання світу людиною та їхнє відтворення в турецькому розмовному мовленні. Складовими частинами літературного діалогу є опис невербальних компонентів комунікації, які в драматургічних творах знаходять відображення в ремарках, а у прозаїчних творах - в авторському мовленні.

13) Просодичні компоненти комунікації у турецькому розмовному мовленні здебільшого виступають індикатором не основних типів прагматичних значень, а вторинних, які поєднуються з такими основними типами значень: згода, незгода, докір, заперечення, схвалення, попередження, гнів, звинувачення, погроза тощо. Зокрема проксеміка в тексті художніх творів сучасних турецьких письменників трапляється рідко.

14) Аналіз лексико-граматичних особливостей чоловічої та жіночої турецької розмовної мови дозволив окреслити ступінь прояву гендерного чинника у мові, дослідити гендерні особливості турецького розмовного мовлення на основі неофіційного діалогу.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНІ У СТАТТЯХ, ОПУБЛІКОВАНИХ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ ВАК УКРАЇНИ

1) Терещенко Т.М. Особливості вираження підмета в турецькій мові // Мовні і концептуальні картини світу. - К., 2006. - Вип. 19. - С. 301-305.

2) Терещенко Т.М. Основи теорії речення через призму сучасних лексико-граматичних досліджень турецької мови // Мовні і концептуальні картини світу. - К., 2007. - Вип. 23. - С. 83-88.

3) Терещенко Т.М. Неповне речення в турецькій мові: семантико-граматичний аспект // Мовні і концептуальні картини світу. - К., 2009. - Вип. 25, ч. 3. - С. 343-350.

4) Терещенко Т.М. Комунікативні особливості турецької розмовної мови // Мова і культура. - К., 2009. - Вип. 11. - С. 155-162.

5) Терещенко Т.М. Взаємодія понять «діалог» та «монолог» у сучасній турецькій мові // Вісник Київського національного ун-ту імені Тараса Шевченка. Серія “Східні мови та літератури”. - К., 2008. - С. 18-22.

6) Терещенко Т.М. До питання функціонування в турецькій розмовній мові речень з еліпсисом присудка // Вісник Київського національного ун-ту імені Тараса Шевченка . Серія “Східні мови та літератури”. - К., 2009. - С. 30-31.

7) Терещенко Т.М. Жестові невербальні комунікативні компоненти у сучасній турецькій мові: структурно-функціональний аспект // Культура народов причерноморья. - Симферополь: Межвузовский центр “Крым”. - Сімферопіль., 2009. - № 158. - С. 118-123.

АНОТАЦІЯ

Терещенко Т.М. Синтаксичні особливості простого речення у турецькому розмовному мовленні: взаємодія вербальних та невербальних засобів спілкування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.13. - мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії. Інститут сходознавства ім. А. Ю. Кримського НАН України. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена виявленню та теоретичному обґрунтуванню синтаксичних особливостей простого речення у турецькому розмовному мовленні, виявленню структурно-комунікативної специфіки функціонування неповних речень та розкриттю функціональних особливостей еліптичних конструкцій у сучасному турецькому розмовному мовленні.

У роботі з'ясовується природа неповних речень у формально-синтаксичному й комунікативному аспектах, визначаються основи організації мовної семантики в конструкціях з опущеними одним чи кількома членами речення, розкривається структурно-комунікативна специфіка функціонування неповних речень у сучасному турецькому розмовному мовленні, здійснюється структурний і функціональний аналіз взаємодії вербальних і невербальних компонентів комунікації на основі простого речення сучасної турецької мови.

У дисертаційному дослідженні розглядаються невербальні компоненти комунікації як фіксований аналог, модель спонтанного розмовного мовлення, структура якого вимагає відтворення вербальних реплік мовців у сукупності з невербальними засобами комунікації, виділяються 3 основні класи: 1) кінесичні; 2) проксемічні та 3) просодичні НКК, а також з'ясовується механізм їхньої взаємодії із вербальними компонентами комунікації.

Ключові слова: просте речення, розмовне мовлення, неповні синтаксичні конструкції, незаміщені синтаксичні позиції, еліпсис, еліптичні речення, комунікація, вербальні компоненти комунікації, невербальні мовні засоби.

АННОТАЦИЯ

Терещенко Т.Н. Синтаксические особенности простого предложения в турецкой разговорной речи: взаимодействие вербальных и невербальных средств общения. - Рукопись.

Диссертация на соискания ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.13 - языки народов Азии, Африки, аборигенных народов Америки и Австралии. - Институт востоковедения им.

А. Ю. Крымского НАН Украины. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена теоретическому обоснованию и исследованию синтаксических особенностей простого предложения в турецкой разговорной речи, определению структурно коммуникативной специфики функционирования неполных предложений и раскрытию функциональных особенностей эллиптических конструкций в современном турецком разговорном языке.

В работе исследуется природа неполных предложений в формально - синтаксическом и коммуникативном аспектах, определяются основы организации языковой семантики в конструкциях с опущенными одним или несколькими членами предложения, раскрывается структурно коммуникативная специфика функционирования неполных предложений в современном турецком разговорном языке, осуществляется структурный и функциональный анализ взаимодействия вербальных и невербальных компонентов коммуникации на основе простого предложения современного турецкого языка.

В диссертационном исследовании неполные синтаксические конструкции дифференцируются на три основные группы: 1) неполные предложения, опущенные члены которых могут быть определены с помощью предыдущих предложений (контекстуальные неполные предложения); 2) неполные предложения, опущенные члены которых могут быть определены с помощью языковой ситуации (ситуативные неполные предложения); 3) неполные предложения, опущенные члены которых становятся понятными, выходя из общего содержания высказывания (эллиптические неполные предложения). Установлено, что в современных грамматиках турецкого языка проблеме полноты предложения уделяется немало внимания, однако, самостоятельно неполные предложения учеными практически не рассматриваются.

В контексте исследования признаков полных, неполных и эллиптических предложений важным элементом стало выделение и использование в комплексе структурного и семантического аспектов, которые служили основой для разработки нового направления в характеристике предложений. В соответствии с этим, комплексный анализ неполных предложений позволяет характеризовать их: а) с точки зрения структуры (наличие незамещенных позиций); б) с точки зрения семантических характеристик (неполное предложение содержит в себе часть высказывания, которое несет большую информационную нагрузку при уменьшенном объеме синтаксической конструкции, которая заполняется с помощью контекста, ситуации); в) в функционально стилистическом аспекте (неполное предложение способствует экономии языковых средств и содержит разнообразные экспрессивные возможности).

Рассматриваются невербальные компоненты коммуникации как фиксированный аналог, модель спонтанной разговорной речи, структура которой определяет необходимость воссоздания вербальных реплик речи в совокупности с невербальными средствами коммуникации, определяются 3 основных класса: 1) кинесические; 2) проксемические и 3) просодические невербальные средства коммуникации, а также исследуется механизм их взаимодействия с вербальными компонентами коммуникации.

Ключевые слова: простое предложение, разговорная речь, неполные синтаксические конструкции, незамещенные синтаксические позиции, эллипсис, эллиптические предложения, коммуникация, вербальные компоненты коммуникации, невербальные языковые средства.

SUMMARY

Tereshchenko T.N. Syntactic features of the simple sentence in Turkish colloquial language: cooperation of verbal and unverbal means of intercourse. - Manuscript.

A thesis submitted for a Candidate of Philology degree on speciality 10.02.13 - languages of the people of Asia, Africa, natives of America and Australia. - A. Yu. Krymsky Institute of Oriental Studies of the NAS of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The thesis identifies and provides theoretical analysis of the syntactic features of the simple sentence in Turkish colloquial language; discovers structurally communicative specifics of incomplete sentences functioning and exposes functional features of elliptic constructions in the modern Turkish colloquial speech.

The author describes the nature of incomplete sentences in legalistically syntactic and communicative aspects. Bases of linguistic semantics organization are determined in constructions with tomentous one or a few parts of the sentence. It opens up structurally communicative specific of incomplete sentences functioning in the modern Turkish colloquial speech. The structural and functional analysis of communicative verbal and unverbal components of cooperation is carried out on the basis of the simple sentence of modern Turkish language.

The unverbal components of communication are examined, 3 basic classes of them are selected: 1) kinesic 2) proksemic and 3) prosodic unverbal components of communication. The mechanism of their cooperating with the verbal components of communication is defined.

Key words: simple sentence, colloquial speech, incomplete syntactic constructions, undeputized syntactic positions, elipsis, elliptic sentence, communication, verbal components of communication, unverbal components of communication.

Размещено на Allbest.ru