Лінгвістичний аналіз німецької фахової мови лісівництва

Між загальновживаною та фаховою граматикою майже не зафіксовано якісних розбіжностей, зате мають місце кількісні. Під час дослідження функціональних трансформацій на перший план виступають якісні зміни граматичного значення та категорії. Але якщо розглянути ці два явища детальніше, то одразу помітно, що вони тісно пов'язані. Так, прагнення до анонімізації висловлювання зумовлює більшу частотність використання безособових чи пасивних дієслівних конструкцій.

На рівні морфології аналіз фахових мов обмежується тільки перерахуванням граматичних категорій та їх формальних показників, оскільки не можна провести чітку межу між науковими та науково-технічними типами текстів (у плані використання ними мовних засобів). Особлива увага приділяється іменнику та дієслову як частинам мови з високою частотою вживання. У фахових текстах лісівництва іменники та прикметники становлятьь 52 % загальної кількості слів. Це пояснюється необхідністю точної та специфічної номінації фахових понять, предметів та процесів разом із їх характерними ознаками. Таке домінування іменників можливе через їх багатовалентність, тобто тоді, коли відмінюване дієслово обмежується тільки функцією присудка, іменник, поширений (або ні) прикметником чи дієприкметником, може виступати у реченні в ролі підмета, додатка, обставини чи неузгодженого означення. Перерахування також збільшує кількість номінальних елементів у фахових текстах із сильною синтаксичною компресією: die Konsumenten von Holz und Holzprodukten. Дієслівні форми посідають помітне місце у науковому тексті й досить легко піддаються кількісному аналізові. Так, у досліджених текстах лісівництва їх частка сягає тільки 12 % від загальної кількості слів. Це пояснюється використанням віддієслівних іменників, наприклад: der Hieb та партиципів: im Wachstum nachlassender Stamm.

Окрім частин мови, важливими для дослідження були також частота вживання тих чи інших граматичних форм, зумовлених функціями відповідних частин мови. Скажімо, іменники у досліджених текстах найчастіше вживаються у давальному відмінку 36 % (від загальної кількості вживання всіх іменників). Це пов'язано з частим використанням у реченнях прийменникових конструкцій у ролі додатка, обставини та неузгодженого означення: im Kleinwald. Причина відносно високої частоти вживання знахідного відмінка (19 %) полягала в можливості його використання у функції як обставини, так і додатку: den Einschlag verringen.

Вибір часу, стану чи особи дієслова здійснюється під впливом прагматично-комунікативного аспекту. У досліджених текстах зафіксовано такі результати: теперішній час (Prдsens) вживається у фахових текстах навчально-методичного та науково-популярного характеру у 87 % речень, у статистичному звіті - 84 %, у юридичному розпорядженні - 100 відсотків. У текстах статистичного звіту використовується і минулий час (переважно Prдteritum) для позначення дії, що відбулася у минулому: Der Nadelholzanteil am Gesamteinschlag betrug 84,6 %. Пасивні форми (54 %) слугують для анонімізації акту комунікації: Diese Wдlder werden meistens durch Pflanzung verjьngt. Використання пасивних конструкцій та іменників, які позначають неживі предмети, дозволяє сконцентрувати увагу на результаті діяльності, а не на діячеві.

Одним із аспектів досліджень фахового тексту може стати аналіз довжини речення, тобто кількості у ньому слів. Спостереження виявили, що для текстів науково-популярної прози та статистичних звітів характерна середня довжина речень у 10 - 12 слів - 27,7 % та 23,2 %. У навчальних та юридичних текстах переважають речення, які складаються із понад 21 слова - 66,7 % та 45,9 %, що пов'язано з функцією цих типів тексту - донести якомога більше інформації до адресата, узагальнюючи її та виділяючи головне. Речення середньої довжини найточніше виражають логічні судження і дозволяють читачеві їх запам'ятовувати.

У проаналізованих тектсах головну роль відіграє просте поширене речення, частка якого коливається від 47,5 % у навчально-методичному тексті до 85,5 % у текстах економічного характеру: Der Holzvorrat je Hektar Ertragswald wurde seit der letzten Inventur-Periode um etwa 2 % aufgestockt. Зазначений тип речення найадекватніше виражає логічність судження й підвищує інформаційну насиченість. Досить уживаним у досліджуваних текстах є складнопідрядне речення, яке складається з двох компонентів. Його частка - 31,1 % від загальної кількості вживань різних типів речень у вказаних текстах. Серед складнопідрядних речень найпоширенішими є підрядні означальні (19 % від загальної кількості підрядних речень), оскільки вони характеризують окремі властивості й особливості предмета чи явища: Die Forstwirtschaft weist einige charakteristische Eigenarten auf, die sie von anderen Wirtschaftszweigen, auch von der Landwirtschaft unterscheiden.

Загальна вимога фахової комунікації представляти предметні відносини коротко і точно досягається у синтаксисі за допомогою компресії. Для фахових текстів лісівництва типові такі її форми: 1) редукція підрядних речень і використання замість них дієприкметникових та дієприслівникових конструкцій: die symmetrisch gebildete Krone; 2) часте використання форм родового відмінку: der Aushieb der absterbenden und kranken Stдmme; 3) застосування прийменникових груп (прийменник + іменник): der Nadelholzanteil am Gesamteinschlag; 4) еліпси: Schwache Durrchforschung; 5) використання поширених та непоширених означень: der jдhrliche Zuwachs; 6) перерахування: alle beherrschten und kranken Stдmme. Слід підкреслити, що у різних типах фахових текстів ці форми вживаються з різною частотою. Вона залежить від мети та адресата тексту, адже надмірне скорочення ускладнює здійснення фахової комунікації.

РОЗДІЛ 4. Прикладні аспекти німецької фахової мови лісівництва

Явище розбіжності внутрішньої форми (а інколи й значення) слів у різних мовах давно привертало увагу лінгвістів, оскільки в умовах міжнаціональної фахової комунікації різне лексичне оформлення термінологічних одиниць спричинює суттєві труднощі. На основі дослідження зовнішніх форм термінів кількох мов (у нашому випадку німецької, української та російської) можна виділити три групи: 1) терміни, зовнішні форми яких збігаються у мовах, що порівнюються: die Taxation - укр. таксація та рос. таксація; 2) терміни, зовнішні форми яких збігаються частково: нім. die Anatomie des Holzes - укр. aнатомія деревини; 3) терміни з різними зовнішніми формами у порівнюваних мовах: нім. der Buschwald - укр. чагарниковий ліс. Аналізуючи внутрішні форми термінологічних одиниць, можна виділити три групи: 1) терміни, внутрішні форми яких збігаються: нім. die Bestandesreifе - укр. стиглість насадження; 2) терміни, внутрішні форми яких збігаються частково: нім. natьrliche Verjьngung - укр. природне відновлення; 3) терміни з різними внутрішніми формами: нім. die Baumferse - укр. прикорень. Високий рівень лексичної спорідненості за внутрішньою формою термінів лісівництва всіх трьох мов (69 % німецька та українська мови та 94 відсотки українська та російська мови) свідчить про те, що досліджувана фахова мова достатньо сформована та нормалізована у міжмовній практиці. Це стає можливим, оскільки поняття мають позанаціональний характер, тоді як мовні засоби, які їх виражають, наділені певними структурними особливостями, які притаманні кожній мові. З цим же пов'язаний і низький ступінь лексичної спорідненості за зовнішньою формою, виявлений при порівнянні німецької і російської (7,2 %) та німецької й української мов (7,4 %). Це пов'язано з тим, що терміносистеми Німеччини, Росії та України формувалися незалежно одна від одної, що зумовило низький рівень повної інтернаціоналізації термінів.

Для подолання науково-технічних комунікаційних бар'єрів не останню роль відіграє термінологічне планування. З-поміж інших завдань, процес унормування термінології передбачає передусім її уніфікацію, що має на меті усунення зайвої різноманітності форм у межах однієї терміносистеми, зокрема елімінацію зайвих синонімів. Термінологічне нормування - довготривалий процес, а тому не завжди відповідає швидким змінам вимог фахової комунікації.

Модернізація може проходити двома шляхами. По-перше, методом перелицювання відповідної терміносистеми мови-продуцента на манеру мови-реципієнта, йдеться про так звану псевдомодернізацію. Наочним прикладом псевдомодернізації є термінологічне планування у колишньому СРСР відносно мов народів Радянського Союзу: укр. рубка лісу - рос. рубка леса. Другим шляхом термінологічної модернізації є побудова власних терміносистем з урахуванням фонетичних та граматичних особливостей мови-реципієнта - так звана справжня модернізація: укр. ліс приватної власності - нім. der Privatwald. Аналіз терміносистеми лісівництва показав, що у ній трапляються невдалі кальки з російської мови, наприклад, рос. бракер (бракувальник) від рос. бракёр. Окремі терміни через багатокомпонентність, скажімо, дерево на узліссі нечітко відбивають поняття.

Для забезпечення повноцінного функціонування фахової комунікації вирішальну роль відіграє переклад. Прийом конкретизації дозволяє у перекладі використовувати лексичну одиницю, яка є конкретною за своїм значенням, приміром, валка в период движения сокa конкретніше, ніж die Fдllung im Saft. Прямо протилежним за своєю сутністю до прийому конкретизації є генералізація: lebendes Holz та український відповідник ліс на корені. Спосіб логічного розвитку полягає в тому, що лексичні одиниці вихідного тексту замінюються під час перекладу не їх лексичними (словниковими) відповідниками, а іншими одиницями, які за своїми значеннями не збігаються з ними, “дія - суб'єкт дії”, “дія - знаряддя”, “процес - місце, де він відбувається”: der Oberholzhieb та рубка у верхньому ярусі лісостану. У німецькому терміні зв'язок „дія, спрямована на” - в українському терміні „дія, яка відбувається де”. В антонімічному перекладі як одиниця перекладу використовується та, значення якої протилежне до семантики вихідної одиниці: das Holz in der Rinde - необкорована деревина. З метою спрощення синтаксичних конструкцій часто вдаються до синтаксичних трансформацій. Причиною цього явища є те, що у науково-технічних текстах часто використовуються синтаксичні структури, які не мають повних відповідників у мові перекладу, наприклад: das fьr den Salzabbau benцtigte Holz - деревина, необхідна для видобутку солі.

В умовах інформаційного буму знайомство з повним об'ємом інформації стає неможливим. У такому випадку на допомогу приходять реферати та анотації. Прикладом методики спрощеного аналізу слугує алгоритм компресії інформації тексту (З. Куделько). Його результатом виявилися реферати з 4-6 речень, які достатньо лаконічно передають головну ідею досліджуваних фахових текстів. Отримані реферати досить задовільно передають зміст проаналізованого фахового повідомлення. До них увійшли найчастотніші лексичні одиниці аналізованого тексту, що підкреслює семантичну вагу не лише речень, а й слів у текстів.

Висновки

Німецька фахова мова порівняно давно сформована фахова мова з низьким ступенем абстрактності. Вона репрезентує всі канонічні прошарки лексики, яка властива фаховим мовам у цілому (вузькогалузеві та загальнонаукові терміни, професіоналізми, номенклатура, загальновживана лексика). Найпродуктивнішим способом термінотворення є морфологічний (79 %). Складні слова становлять 62 %, похідні - 17 %, терміни-кореневі слова - 6,8 %, термінологічні словосполучення - 13,3 %. Синонімія в досліджуваній фаховій мові - досить помітне явище (10%), більшість зафіксованих синонімів - словотвірні. Полісемантичні терміни складають 8 %.

Найпоширенішими структурними моделями двоосновних термінів виявилися S+S (70%) та A(а)+S (25%). 54 % двоосновних термінів, відносяться до лексико-семантичної категорії „тіло”. Усього зафіксовано 23 семантичні моделі. Найчастотнішими семантичним моделями є R₀₀₁X₀₄₀R?₀₆₁X₀₆₀ („тіло, яке має атрибутом якість“)(19 % від загальної кількості проаналізованих двохосновних термінів) та R₀₀₁X₀₂₀R?₀₅₃X₀₄₀ - 18 % („дія, яка має об'єктом тіло). Серед проаналізованих термінів найвищі показники вмотивованості демонструють термінологічні одиниці семантичної моделі R₀₀₁X₀₄₀R?₀₀₂X₀₄₀ (“тіло, яке має частиною інше тіло”) показник вмотивованості 0,62 та R₀₀₁X₀₄₀R?₀₆₁X₀₆₀ („тіло, яке має атрибутом якість“) - 0,53. Структурно-семантичні моделі з однаковими семантичними формулами, до складу яких входять вживаніші структурні моделі демонструють також вищі параметри вмотивованості .

Досліджені тексти лісівництва відзначаються високим рівнем термінологічної насиченості (57 %). У проаналізованих текстах кількісну перевагу мають денотатні терміни (63 %) та вузькофахова лексика (58 %). Домінантну роль у досліджених фахових текстах відіграють прості поширені речення (69 %), які підвищують інформаційну насиченість. Функцію теми реалізовує переважно граматичний підмет та додаток (52%), реми - інша частина речення. Найуживанішими частинами мови у досліджених текстах лісівництва є іменники та прикметники (52%). Вони задовільняють потреби фахової номінації й відрізняються багатовалентністю. Дієслова (12%) десемантизуються і замінюються віддієслівними іменниками та партиципами.

Завдяки достатній кодифікованості структурної організації тексти фахової мови лісівництва піддаються відносно легкій їх передачі українською мовою з усіма видами та механізмами трансляції. В основі квазіреферування фахового тексту лежить поняття лексичних зв'язків та функціональної ваги речення. Отримані за такою прикладною методикою реферати з 4-6 речень добре передають зміст досліджуваних фахових текстів малих та середніх форматів.

Основні положення дисертації викладені у таких публікаціях

1. Синьо В. В. Дискурсні особливості фахової мови лісівництва // Сучасні дослідження з іноземної мови. Збірник наукових праць. - Ужгород, 2007. - Вип. 5. - С. 140-145.

2. Синьо В.В. Синтаксичні та морфологічні особливості фахової мови лісівництва // Мовні і концептуальні картини світу. Збірник наукових праць. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007. - Вип. 22. - Част. 2 - С.102-108.

3. Синьо В. В. Словотворчі моделі терміносистеми лісівництва // Сучасні дослідження з іноземної мови. Збірник наукових праць. - Ужгород, 2005. - Вип. 3. - С. 356-362.

4. Синьо В. В. Структурні та семантичні особливості двохосновних термінів лісівництва // Мовленнєва комунікація в постіндустріальному суспільстві. Методологія та методика викладання. 2 міжнародна наукова конференція германістів (17 - 18 травня 2006 р.): Матеріали доповідей та виступів. - К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007. - С. 136-143.

Размещено на Allbest.ru