Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка

Кафедра романо-германської філології

КУРСОВА РОБОТА

з Лексикології німецької мови

на тему: «Словосполучення у складі фразеологізмів у сучасній німецькій мові»

Студентки 3 курсу Ін-39 групи

напряму підготовки

спеціальності 7.02030302 Мова і література (німецька, англійська)

Коваль М. В.

Керівник к.ф.н., доцент Перепелиця Т.І.

м. Полтава - 2014



Зміст

Вступ

Розділ 1. Структурно-семантична характеристика фразеологізмів німецької мови

1.1 Суть фразеології як мовного явища

1.2 Поняття про фразеологізми та їх ознаки

1.3 Класифікація фразеологічних одиниць

Розділ 2. Структурно-семантичні особливості німецького словосполучення

2.1 Структура та зміст прислів'їв

2.2 Структура та зміст приказок

Висновки

Додатки

Список використаних джерел



Вступ

Слова - це те, що вже давно існує в мові та у свідомості людини при освоєнні мови як засобі спілкування, а словосполучення і пропозиції формуються в мовному акті. Ії створення підпорядковане суворим законам граматики, залежить від умов мови і цілей мовця. Свобода сполучуваності не буває абсолютною, вона завжди відносна. Але в мові існує досить багато словосполучень, які не виникають у мові, а використовуються в ній як готові словесні освіти. Це і є фразеологізми.

Фразеологізми дуже різноманітні за своїми граматичними моделями і ознаками. Більшість фразеологізмів володіють емоційно-експресивними відтінками. Існують різні класифікації фразеологізмів. І кожен тип фразеологізмів можна перевести різними методами. Основна складність при перекладі фразеологізмів полягає в тому, що не завжди можна знайти перекладній мові аналоги - відповідності даному фразеологізму.

Дана тема є актуальною, тому що німецька фразеологія є маловивченою, але має великий потенціал для подальшого дослідження. Поряд з найбагатшим фактичним матеріалом вона містить низку актуальних в наш час теоретичних аспектів.

Метою курсової роботи є вивчення фразеологізмів сучасної німецької мови та їх класифікації.

Предметом дослідження є німецькі фразеологізми в лексикографічному аспекті.

Об'єктом дослідження є варіативність коннотації фразеологізмів німецької мови з точки зору їх лексичного навантаження.

Завдання курсової роботи є такими:

1. Всебічно вивчити та проаналізувати науково-педагогічну літературу з даної теми.

2. Розкрити сутність фразеології як мовного явища.

3. Дати характеристику фразеологізмів німецької мови.

4. Висвітлити класифікацію фразеологічних одиниць, охарактеризувавши основні з них.

5. Зробити висновки на основі виконаної роботи.

Виконуючи завдання курсової роботи, ми використовували такі методи роботи: пошуковий, описовий.

Структура: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел.

семантичний фразеологізм німецький приказка



Розділ 1. Структурно-семантичні особливості фразеологізмів німецької мови

1.1 Суть фразеології як мовного явища

Фразеологія будь-якої мови - це цінна лінгвістична спадщина, в якій відбивається бачення світу, національна культура, звичаї і вірування, фантазія та історія народу, що говорить на цій мові.

Фразеологія кожної мови вносить вирішальний вклад до формування образної картини світу. Способи бачення світу через мовні образи, відображені в системі фразеологізму, які, будучи глибоко національними, базуються, проте, на спільних для всіх людей (тобто універсальних) логіко-психологічних і власне лінгвістичних підставах.

Спірним залишається питання про час, коли зародилася фразеологія. Одні схильні вважати основоположником даної науки швейцарського лінгвіста французького походження Ш.Баллі. Відомо, що в своїх роботах з французької стилістики певне мясце вен відвів опису сполучень слів. Фразеологію ж розглядав як розділ лексикології, бо ФО еквівалентні слову. На думку інших, наука про фразеологізми зародилася тоді, коли В.В. Виноградов дав визначення основних понять, обсягу і завдань фразеології.

Як зазначалося вище, не існує єдиного тлумачення термінів «фразеологія» та «фразеологізм». А ті, що існують, можуть суперечити одне одному.

Більшість мовознавців дотримується широкого визначення терміну «фразеологія» (гр. phrasis - «вираз, зворот», logos - «слово, вчення»): це 1) сукупність фразеологізмів певної мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови.

Термін «фразеологія» є багатозначним. В широкому плані він позначає сукупність всіх видів стійких поєднань слів тієї або іншої мови. У більш вужчому сенсі цей термін вживається для позначення лише таких стійких з'єднань слів, які характеризуються певною експресивністю і емоційністю, мають оціночний характер. Такі, наприклад, як j-m einen Floh ins Ohr setzen (розбурхати, стурбувати когось повідомленням); gleiche Brьder, gleiche Kappen (два чоботи - пара). Нарешті, фразеологією називається лінгвістична дисципліна, що вивчає стійкі поєднання слів мови.

Фразеологія як лінгвістична дисципліна знаходиться ще в стадії становлення. Передумови її були підготовлені російськими і зарубіжними лінгвістами. Російські лінгвісти - академік А.А.Шахматов, академік Ф.Ф.Фортунатов, професор В.К.Порзежинський зробили значний внесок в розробку словосполучень з синтаксичної точки зору. Візначення типів поєднань фразеологізмів в стилістико-семантичному плані було дане Шарлем Баллі і Альбером Сеше. Період інтенсивного розвитку фразеології як лінгвістичної дисципліни настав в радянській лінгвістиці після появи відомих робіт академіка В.В.Виноградова.

На даний момент фразеологія як область мовознавства у філологічній літературі в загальному сенсі визначається як самостійна лінгвістична дисципліна, специфіка якої полягає в встановленні складу стійких або фразеологічних словосполучень даної мови, вивченні закономірностей виникнення і розвитку цих одиниць, а також у визначенні груп стійких словосполучень даної мови в залежності від їх структурних і семантичних особливостей.

Фразеологічний склад німецької мови має ряд специфічних, властивих тільки йому особливостей. Проте ця специфіка може бути виділена лише на тлі тих рис, які визначають лінгвістичну природу стійких словосполучень взагалі і є спільними для одиниць фразеологізмів цілого ряду інших європейських мов. Фразеологізми або стійкі словосполучення (phraseologische oder stehende Wortverbindungen) відрізняються від вільних синтаксичних словосполучень, перш за все, тим, що вони в семантичному плані є єдністю і виражають, як правило, одне (єдине або розчленоване) поняття, напр.: etw. zum Ausdruck bringen (виражати, виразити щось); mit Haut und Haar (цілком); sich aufs hohe Pferd setzen (розхвастатися, запишатися). Різниця в понятті, що виражається вільними і фразеологічними поєднаннями слів, виступає особливо яскраво в таких випадках, коли є можливість порівняти омонімічні вільні і фразеологічні словосполучення, наприклад: blauer Brief - (блакитний лист) вільне словосполучення) і blauer Brief - (повідомлення про відставку) (фразеологічне словосполучення); junges Gemьse - (молоді овочі) (вільне словосполучення) і junges Gemьse (розм.), - (дітвора, молодь) (фразеологічне словосполучення). Стійкі словосполучення лише зовнішньо нагадують вільні. Вони можуть збігатися з ними по синтаксичній структурі, але не ідентичні їм по семантиці. Стійкі або фразеологічні словосполучення служать, подібно до слів, для вираження поняття. Від слів вони відрізняються своєю різнооформленістю.

Другою відмінною властивістю фразеологічних одиниць є їх стійка або стабільна форма, внаслідок чого вони існують в мові як готове ціле. Фразеологічні одиниці лише відтворюються в мові, а не створюються в ній знову. Ця обставина також зближує фразеологічні одиниці зі словом і відрізняє їх від вільних словосполучень.

Таким чином, семантичну єдність стійкого словосполучення і функціонування такого словосполучення як єдиного цілого уподібнюють фразеологічній одиниці і включають їх в словниковий склад мови. Ми можемо визначити фразеологічні одиниці таким чином: Фразеологічними одиницями є такі стійкі словосполучення, які, незалежно від кількості слів-компонентів, утворюють семантичну єдність і виконують у мові називну або експресивну функцію.

1.2 Поняття про фразеологізми та їх ознаки. Класифікація фразеологізмів

У дослідників фразеологічного складу досліджуваних мов існує безліч думок про те, що таке фразеологізм, при чому спостерігається різниця в поглядах на те, який склад таких одиниць у кожній з мов. Найбільш відомі класифікації фразеологізмів Е. Агріколи, І. І. Чернишової, А. Роткегель, Г. Л. Пермякова. Автори по-різному визначають віднесення до фразеологізмів різних груп словосполучень і ступінь стійкості словосполучень. Так, наприклад, Г.Л. Пермяков до складу фразеологізмів включає прислів'я та приказки, крилаті слова, афоризми [Пермяков, 1985], а Е. Агрікола до фразеологізмів відносить прості фразеологічні сполучення, фразеологічні єдності та ідіоми [Agricola, 1975].Фразеологічний словник російської мови (ФСРЯ) до складу фразеологізмів мови включає різноманітні описові та аналітичні мовні звороти, складні спілки, складні прийменники, складові терміни і т.д. У цілому фразеологізм характеризується як «поєднання слів з переносним значенням », як «стійке словосполучення з ідіоматичним значенням », як «Стійка фраза». Фразеологізмам властиві метафоричність, образність, експресивно-емоційне забарвлення [ФСРЯ, 1987].

Теа Шіппан в книзі «Лексикологія сучасної німецької мови» під фразеологізмом розуміє «сталу єдність, що складається більш ніж з одного слова». Основна сфера фразеологічного складу мови характеризується у нього відтворюваністю, стійкістю, лексикалізацією, ідіоматичністю.

Автор називає основні критерії фразеологічності і приводить їх докладний опис: відтворюваність (фразеологізми є відносно постійними компонентами мовної системи, що відтворюються як єдність,без новоутворень); стійкість (фразеологізми представляють собою мовну цілісність, їх видозміни можливі лише незначною мірою); лексикалізація (фразеологізми, в порівнянні з вільною синтагмою, утворюють нову семантичну єдність); ідіоматичність (значення фразеології не може бути витлумачено за значенням його конституентів) [Schippan, 1992].

Вольфганг Фляйшер також в якості основних критеріїв фразеологічності виділяє лексикалізацію та ідіоматизацію, як, наприклад, в словосполученнях: in Bausch und Bogen, klipp und klar, fьr jmdn. durch Feuer gehen, які сприймаються лише як фразеологічні єдності. Далі, у фразеологічних оборотах, типу: mit Mann und Maus неможлива заміна одного з конституентів іншим словом, як наприклад: mit Frau und Maus, ohne Mann und Maus; тому що значення даного фразеологізму «mit allen»не може тлумачитись із значень «Mann» або «Maus». Однак, як зазначає В. Фляйшер, не всім фразеологізмам властиві перераховані ознаки; у деяких фразеологізмів спостерігається стійка тенденція до вільнихсловосполучень: Antwort geben, Fragen stellen, Zweifel hegen. В.Фляйшер розглядає фразеологізми і з точки зору синтаксису. Вони представляють собою: а) непредікативне словосполучення, напр.: zwischen Tьr und Angel (поспіхом); die Flinte ins Korn werfen (скласти зброю); б) стійкі предикативні конструкції, напр.: Ihn sticht der Hafer (він з жиру біситься); в) стійкі пропозиції, напр.: Da beiЯt die Maus keinen Faden ab (тут вже нічого не поробиш).[Fleischer, 1997].

У дослідженнях з фразеології В.В. Виноградов пропонує класифікацію фразеологічних одиниць за ступенем семантичної єдності. Характеризуючи особливості семантики фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей, він проводить аналогію між фразеологічними одиницями і словами щодо мотивації їх значення. Значення фразеологічних зрощень, на його думку, незалежно від їх лексичного складу, від значень їх компонентів, умовно і довільно, як значення невмотивованого слова. Наприклад, у роботі "Про основні типии фразеологічних одиниць" він зазначає, що фразеологічне зрощення являє собою семантичну одиницю, однорідну зі словом, позбавлену внутрішньої форми. Автор відмежовує фразеологічні єдності від фразеологічних зрощень і зазначає, що в першій «цілісне значення мотивоване ». Сприйняття мотивованості значення фразеологічногї єдності спирається на усвідомлення його лексичного складу, а також на зв'язок значення цілого і значення складових частин виразу [Виноградов, 1977].

І.І. Чернишова розмежовує фразеологічні єдності, фразеологічні вислови й фразеологічні сполучення за характером значення, що виникає в результаті взаємодії структури, сполучуваності та семантичного перетворення компонентного складу.

Фразеологічні єдності виникають на основі семантичного переосмислення або зрушення змінних словосполучень. Нове ,фразеологічне значення створюється не в результаті зміни значення окремих компонентів словосполучення, а зміною значення всього комплексу. [Чернишова, 1970]. Під фразеологічною єдністю поглинається і втрачається індивідуальний зміст слів-компонентів. Вони утворюють нерозкладне семантичне ціле. Саме цьому розряду фразеології притаманна семантична єдність або семантична цілісність. При всьому цьому, значення цілого пов'язано з розумінням «образного стрижня фрази» [Чернишова, 1970; див. тж. Виноградов, 1977], з відчутністю переносу значення, що і складає «внутрішню форму», або образну вмотивованість фразеологічної єдності. Наприклад, jmdm. den Kopf waschenь - намалювати будь-кому шию (голову); keinen Finger krummen - не вдарити палець об палець; etw. auf Eis legen - заморозити, не давати ходу.

Образна вмотивованість фразеологічної єдності може з плином часу збліднути і ослабнути до повної демотивації. Це, як правило, має місце в тих випадках, коли фразеологічна одиниця утворюється на переосмисленні таких змінних словосполучень, які були спочатку позначеннями конкретних звичаїв народу і вийшли з плином часу з ужитку, напр.: den Stab ьber jmdn. brechen -винести вирок кому-небудь (букв.: розламати над ким-небудь палицю); сюди ж: bei jmdm. in der Kreide stehen - бути чиїмсь боржником.

Однак, демотивація фразеологічної єдності, як відзначає І.І. Чернишова, не впливає ні на його експресивність, ні на його функціонально-стилістичну приналежність.

Значення подібних одиниць, що утворюються на основі переосмислення змінного словосполучення, володіє абсолютною експресивністю, тобто воно експресивно незалежно від контексту. Воно існує у зв'язку з даним матеріальним складом фразеології також і в тому випадку, коли поступово слабшає і затемнюється той образний стрижень, який був основою умотивованості ФЄ.

Термін «фразеологічні єдності», з точки зору І.І. Чернишової, найбільш точно передає структурно-семантичну специфіку ФЄ цього типу: цілісне значення (семантична єдність), що виникає на основі переосмислення всіх компонентів словосполучення.

Підсумовуючи все вище сказане, І.І. Чернишова приходить до наступних висновків: Стійкі порівняння, згідно з їх традиційного позначення, або компаративні ФЄ, є однією з груп фразеології. Своєрідність, що дозволяє виділити їх серед інших фразеологізмів, виникає в результаті взаємодії структурних і лексико-виразних факторів. Структура компаративної одиниці при наповненні її соціально відпрацьованими, міцно вкорінилися в мовній практиці лексичними одиницями, дозволяє створювати традиційні характеристики властивостей (якостей), дій і стану суб'єкта, особи або предмета. Структура компаративної фразеології та її лексична наповнюваність створюють умови для утворення одиниць з яскраво вираженим оціночним характером. Цьому сприяє, крім факторів, описаних вище, також і часта гіперболізація предмета, що лежить в основі порівняння.

Розглядаючи розряди фразеологічних виразів, І.І. Чернишова виділяє дві основні властивості фразеологізмів: наявність у них одиничної сполучуваності компонентного складу і специфічного різновиду семантичного перетворення. Так, для прислів'їв характерний дидактичнийзміст, який виражається через переосмислення відповідного зразка, напр.: Viele Kьche verderben den Brei - «У семи няньок дитя без ока», Neue Besen kehren gut - «Нова мітла мете краще» [Чернишова, 1970].

1.3 Класифікація фразеологічних одиниць

Стійкі словосполучення дуже різноманітні як в структурному, семантичному, так і у функціональному плані. Внаслідок цього усяка систематизація матеріалу фразеологізму у вигляді класифікацій будується залежно від того, які властивості одиниць фразеологізмів піддаються аналізу. У лінгвістичній літературі відомо декілька класифікацій фразеологізмів. Для німецької літератури характерна класифікація, представлена в обширній праці Фрідріха Зейлера «Deutsche Sprichworterkunde». Типовим в цій роботі, що займає особливе місце в німецькій літературі по фразеології (разом з багатющим фактичним матеріалом, тут містяться і розгорнені теоретичні узагальнення), є те, що вона систематизує лише один вид стійких словосполучень, а саме такі поєднання, в яких є експресивність, емоційність, оціночний характер.

Виходячи з додаткових семантичних, структурних і функціональных моментів, властивих фразеології даного виду, Ф. Зейлер розрізняє наступні групи фразеологізмів:

1. прислів'я (Sprichworter);

2. літературні варіанти прислів'їв - афоризми, сентенції (Aphorismen , Sentenzen);

3. приказки (die sprichwortlichen Redensarten);

4. парні словосполучення (die sprichwortlichen Formeln);

5. крилаті слова (gefliigelte Worte).

До недоліків даної класифікації відноситься, по-перше, неповний обхват охоплення всіх видів стійких словосполучень німецької мови, тобто ігнорування неафористичних словосполучень, які складають, на нашу думку, не менш важливу частину фразеології.

Наступним недоліком даної класифікації є нечіткість терміну «приказка», що включає фразеологію, різну по своєму емоційному потенціалу, мотивованості значення і ін. Термін «приказка» в даному випадку об'єднує як повністю невмотивовані вирази, ідіоми типа Pech haben, так і образно-мотивовані з явно відчутним перенесенням значення, ср. einem eine schone Suppe einbrocken, а також односкладні пропозиції, що є вигуками, що вживаються в повсякденно-розмовній мові для посилення емоційності вислову, наприклад: Ja, Kuchen! Чом би не так! Ну, вже це дзуськи, цей номер не мине!; Schwamm drьber! Забудемо про це! Досить про це (букв.: Зітремо це) Значне розповсюдження поширення в радянській германістиці получила в останнє десятиліття структурно-семантична класифікація одиниць фразеологізмів німецької мови, принципи якої запозичені з із класифікації акад. В. В. Виноградова для одиниць фразеологізмів російської мови. Виходячи з семантичної єдності компонентів, всі фразеологічні одиниці підрозділяються на три групи:

ѕ фразеологізми-зрощення;

ѕ фразеологічні єдності;

ѕ фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення або ідіоми є абсолютно неподільними, нерозкладними словосполученнями, значення яких не залежить від їх лексичного складу. Вони мають повністю затемнене семантичне мотивування. У їх значенні немає ніякого, навіть потенційного, зв'язку із значенням їх компонентів. Прикладами таких словосполучень в німецькій мові є вирази einen Korb bekommen дістати відмову при сватанні; j-m Brief und Siegel geben поручитися перед ким-н . за що-н ., запевнити увіряти кого-н . у чому-н .; j-n oder etwas im Stich lassen залишити кого-н . напризволяще, змінити зраджувати кому-н. справі, речі, підвести кого-н.; schlecht und recht скромно і чесно; рівно, врівень.

Значення всіх цих виразів не мотивоване з погляду системи сучасної німецької мови і може бути розкрите лише за допомогою історичного і етимологічного аналізу. Так, перші три ідіоми виникли у зв'язку з різними німецькими звичаями, що мали місце в певні періоди життя німецького народу. У поєднанні schlecht und recht слово schlecht виступає в своєму архаїчному значенні прямому, правильному, яке повністю втрачене ним в сучасній мові, у зв'язку з чим і затьмарюється сенс всього словосполучення. Друга група по класифікації В. В. Виноградова -- фразеологічні єдності -- відрізняється від фразеологічних зрощень тим, що тут значення цілого пов'язано з розумінням потенційного сенсу змісту слів, створюючих ці вирази. Фразеологічні єдності включають досить багаточисельну групу одиниць фразеологізмів. Сюди відносяться:

1. Образно-мотивовані словосполучення, тобто стійкі словосполучення з явно відчутним перенесенням значення, наприклад, keinen Schimmer von etwas haben не мати ані найменшого уявлення про щось. Значення вираження фразеологізму виникає в даному випадку внаслідок переосмислення слова Schimmer, оскільки воно означає слабкий, тьмяний, ледве помітний вогник. Сюди ж відносяться багаточисельні одиниці фразеологізмів, що мають омоніми у вигляді вільних синтаксичних словосполучення типу ins Wasser fallen впасти у воду -- вільне словосполучення ; провалитися, піти нанівець, турбуватися -- фразеологічна єдність;

2. Парні з'єднання слів, наприклад, mit Sack und Pack зі всіма пожитками;

3. Прислів'я, напр.: Wer zwei Hasen zugleich hetzt, fangt keinen за двома зайцями поженешся, жодного не зловиш;

4. Афоризми, сентенції, напр.; Wer fremde Sprachen nicht kennt , weifl nichts von seiner eigenen (Goethe).

Третя група по класифікації В.В.Виноградова фразеологічні сполучення корінним чином відрізняється від фразеологічних зрощень і фразеологічних єдностей. Фразеологічні сполучення утворюються із слів зі скованими, зв'язаними значеннями, що виникають як переносні на базі основного значення. Поєднання таких значень строго обмежене визначеним, вузьким семантичним довкола лексичних одиниць. Аналізуючи дане явище, В.В.Виноградов пише: «...багато слів або окремі значення багатьох слів, переважно переносного або синонімічного характеру, обмежені в цих зв'язках. Ці значення можуть виявлятися лише у поєднанні із певними словами, тобто у вузькій сфері семантичних стосунків. Навколо багатозначного слова групується декілька серій фразеологізмів».

Аналогічну ситуацію можна прослідити в німецькій мові. Так, наприклад, на базі основного вільного значення дієслова packen хапати, схоплювати розвинулося переносне значення охопити (про відчуття). У цьому значенні дієслово поєднується лише з деякими іменниками, зокрема, із словами Angst, Schrecken, Schauder, тому по-німецьки можна сказати Angst, Schauder, Schrecken packt einen, але не можна сказати Gliick, Freude hat ihn gepackt.

Отже, для фразеологічних єдностей не характерна образність, яка має місце в фразеологічних сполученнях у зв'язку з переосмисленням спільного загального значення вільних словосполучень, на основі яких вони виникають. У фразеологічних сполуках переносне значення має лише один компонент словосполучення, у зв'язку з чим семантична окремість компонентів і семантичне мотивування цілого тут відчувається чіткіше, хоча поєднання фразеологізму також семантично цілісне, єдине по змісту.

Та обставина, що поєднання фразеологізмів корінним чином відрізняються від фразеологічних сполучень і фразеологічних єдностей з'явилася приводом для того, що деякі радянські германісти, застосовуючи семантичну класифікацію В.В.Виноградова, вважають за можливе розділити фразеологію німецької мови на дві групи: фразеологічні єдності і фразеологічні сполучення. Для єдності фразеологізмів характерне переосмислення спільного значення словосполучень у зв'язку з їх образним вживанням. При цьому розрізняються а) переосмислення із затемненим образом (ідіоми) і б) переосмислення з жвавим, прозорим, мотивованим образом.

Проте, застосовуючи семантичну класифікацію В.В.Виноградова, Л.Р.Зіндер і Т.В.Строєва в окремих випадках не зважають на специфіку німецької фразеології. Так, услід за В.В.Виноградовим, Л.Р.Зіндер і Т.В.Строєва відзначає, що фразеологічні єдності німецької мови (в даному випадку до фразелогічних єдностей відносяться також і фразеологічні зрощення) «порівняно рідко допускають будь-яку перебудову своєї структури, вставку слів, заміну компонентів єдності синонімами, зміну граматичної форми».

Вищевказана обставина дає нам підставу вважати, що німецькі фразеологізми володіють більшою рухливістю компонентів і що до них в даному випадку не застосовні окремі положення, що висуваються В.В.Виноградовим у його класифікації фразеологічних одиниць.

Для з'ясування ролі фразеологічних сполучень у словарному складі, визначення специфіки їх функціонування у мові доцільне застосування іншої класифікації, яка відповідно може бути позначена як класифікація функціональна. З цієї точки зору стійкі або фразеологічні словосполучення можна підрозділити на дві великі групи: I група охоплює фразеологічні одиниці, що виконують чисто називну або номінативну функцію. Семантику словосполучень цієї групи найлегше визначити при урахуванні їх структурних особливостей. Значна частина даної фразеології -- це іменні (атрибутивні) сполучення, які є, по-перше, географічними назвами, наприклад, der Nahe Osten , die Deutsche Demokratische Republik або ж назвами організацій, установ, підприємств, політичних партій, наприклад, die Nationale Front. До цієї ж групи відносяться складні терміни з із різних галузей знань, наприклад, die zweite oder die hochdeutsche Lautverschiebung (лінгв.), die zerstreuten Wellen (фізич.) та ін. В окремих випадках іменні (атрибутивні) поєднання можуть бути нетермінологічними, наприклад, die wilde Rose , saure Milch чи dicke Milch та ін.

До першої групи відносяться дієслівні (предикативні) сполучення, що складаються з дієслів і доповнень типу Schlusse Ziehen, Forderungen erheben , Vorbereitungen treffen , а також дієслівні сполуки, що складаються з дієслова і прийменникових конструкцій типу in Kenntnis setzen, in Betracht Ziehen, zum Ausdruck bringen і тому подібнe.

Стійкі поєднання двох останніх структурних типів в німецькій мові дуже часто мають еквіваленти у вигляді дієслів. Основну масу цієї групи складають фразеологізми, лінгвістична суть яких показана у зв'язку з описом семантичної класифікації одиниць фразеологізмів В.В.Виноградова.

Вживання фразеологічних одиниць майже всіх перерахованих структурних типів, по суті справи, мало чим відрізняється від вживання слів з нейтральним стилістичним забарвленням, унаслідок чого ми можемо в цьому випадку вважати, що стійкі словосполучення вказаного типа, неафористичні фразеологічні одиниці, виконуючи називну функцію, збагачують словниковий склад мови кількісно.

II група одиниць фразеологізмів виявляє у функціональному відношенні корінну відмінність від стійких словосполучень першого типу. Фразеологічні одиниці другої групи є, як правило, експресивними синонімами до тих лексичних одиниць словарного складу мови, що вже існують. У цьому легко переконатися при зіставленні одиниць фразеологізмів із словами, напр.: zwischen zwei Stьhlen sitzen і schwanken; den Mund halten і schweigen ; Steine in den Weg legen і hindern, verhindern та ін. Підвищена емоційність, влучна оцінка, що мають місце в одиницях фразеологізмів цього типу, створюють їх особливу специфіку. Вони, виконуючи окрім називної також і оцінювальну та комунікативну функції, вдосконалюють і збагачують словниковий склад мови якісно.



Розділ 2. Структурно-семантичні особливості німецького словосполучення

Вивчення німецької мови з метою використання як засобу спілкування та пізнання світу, інструмента думки та комунікації передбачає вивчення граматики одночасно з опануванням лексико-фразеологічної системи мови, яка включає і словосполучення.

Погляди на словосполучення, їх класифікацію та функціональні характеристики постійно еволюціонують. Одна частина дослідників вважає, що ця конструкція може вільно існувати та функціонувати поза межами тексту. Інша доводить, що існування словосполучень поза реченням неможливе. Слід враховувати, що словосполучення служить будівельним матеріалом для речення, а також є номінативним засобом вивчення предмету, явища чи процесу. Ця концепція була сформована академіком В.В. Виноградовим, який визначив специфіку словосполучення через його конструктивні та номінативні функції.

Відомо, що однією з основних синтаксичних одиниць сучасної німецької мови є словосполучення. Основну характерну семантико-синтаксичну особливість словосполучення становить його властивість виражати незакінчену думку, структурно оформлене поєднання двох або більше повнозначних слів. Компоненти словосполучення можуть мати або безпосередній зв'язок між собою, або поєднуються між собою за допомогою прийменника, коли має місце прийменниковий зв'язок між повнозначними словами. Наявність артиклів при цьому на структурні особливості словосполучення не впливає. Безприйменникове словосполучення - Deutsch lernen, прийменникове словосполучення - an der Hochschule studieren.

Характерною ознакою словосполучення є підпорядкованість одного слова іншому, коли одне з них є головним, а інше - залежним. Структурні особливості словосполучення виявляються в його побудові, в розміщенні компонентів, в тіснішому чи слабкішому зв'язку між складовими частинами словосполучення. Кожна з цих частин має власні морфологічні та синтаксичні особливості. За своєю семантикою словосполучення мають здатність виражати смислові відношення певних понять, як дія - місце (in der Schule arbeiten), предмет - ознака (die heutige Zeitung), якість - ступінь її наявності чи вираженості (ausreichend gross).

За своєю структурою всі словосполучення в німецькій мові поділяються на прості, складні, складені та комбіновані.

Прості словосполучення становлять головну, базову модель, на основі якої виникають всі інші типи словосполучень. За своєю структурною схемою просте словосполучення може бути безприйменниковим або прийменниковим, наприклад: frьh aufstehen, im Lesesaal arbeiten. Прийменник може або пов'язувати між собою повнозначні слова (im Bereich der Ausbildung), або являє собою сполучну ланку, що вводить прийменникову групу або просте словосполучення до складу синтаксичної одиниці (unter diesen Bedingungen), чи становить відокремлену прийменникову групу (mit anderen Worten).

Основу складних словосполучень становить структурна схема простого словосполучення. Вона характеризуються тим, що їх компонентний склад розширюється за рахунок розширення обсягу головного чи залежного члена словосполучення. У подібних випадках прості словосполучення, які входять до складних словосполучень, виступають головними чи залежними членам базової моделі.

Ускладнені словосполучення становлять поєднання простих словосполучень, одне з яких виступає в ролі головного, а інше - залежного словосполучення. Їх основою виступає структурна схема простого словосполучення, яка розширюється за рахунок компонентного складу як головного, так і залежного членів.

Основу комбінованих словосполучень становить структурна схема простого словосполучення. Вони відрізняються від вище згаданих тим, що головним або залежним членом у них виступають координовані елементи. Це є слова, які поєднані сурядним зв'язком. Комбіновані словосполучення є стислими структурами, що виникають для того, щоб уникнути повторення елементів.

Основу всіх складних, ускладнених та комбінованих словосполучень, а також їхніх варіантів становлять прості словосполучення. Підрядний зв'язок між їх компонентами здійснюється або без прийменника (синтетичні конструкції) або за його допомогою (аналітичні конструкції).

Смислові відношення між компонентами словосполучення різняться своїм характером, означальні (die anstrengende Arbeit), додаткові або об'єктні (eine Konzeption ausarbeiten), обставинні (an den Wettkдmpfen teilnehmen).

Загальноприйнята класифікація словосполучення базується на морфологічній характеристиці головного члена. В цій ролі можуть виступати повнозначні частини мови. Залежним членом виступає теж одна з повнозначних частин мови. Структурні схеми німецького словосполучення мають такий вигляд:

а) при безприйменниковому зв'язку: V + S, A + S, V + Adv і так далі;

б) при прийменниковому зв'язку: V + p + S, S + p + S, A + p + S і та далі.

Вони являють собою базові лексико-граматичні одиниці синтаксичного рівня, що покладені в основу побудови більш складних синтаксичних одиниць рівня словосполучення.

Отже, словосполучення займає важливий статус в комунікативному процесі і необхідності вираження різних думок. Завжди слід враховувати його структурно-семантичні особливості.

2.1 Структура та зміст прислів'їв

Перш ніж перейти до розгляду структури прислів'їв, необхідно зупинитися на терміні «прислів'я».

Прислів'я в узагальненому вигляді констатує властивості покупців, безліч явищ, дає їм оцінку чи наказує образ дій. Обов'язкова наявність узагальнення і дуже поширений зміст утворюють характерний для прислів'їв повчальний сенс, наприклад:

а) констатація явищ чи властивостей: Keine Regel ohne Ausnahme - Нема правил без винятків; Unverhofft kommt oft - Чого не сподіваєшся, те й отримуєш; Ein Unglьck kommt selten allein - Прийшла біда -відчиняй ворота;

б) їх оцінка: Vorsicht ist die Mutter der Weisheit - Обережність передусім; Wьrden sind Bьrden - Становище зобов'язує;

в) розпорядження: Trau, schau, wem - Довіряй, але перевіряй ; Man soll den Tag nicht vor dem Abend loben - Курчат по осені рахують.

Прислів'я найчастіше вживаються на абсолютно конкретні історичні ситуації, з позначенням її окремих елементів.

Конденсуючи народний досвід, прислів'я орієнтовані своїм змістом майже на людині - риси його характеру, вчинки, відносини у сім'ї, колективі та суспільство тощо. Тому серед прислів'їв неважко виділити тематичні групи - прислів'я про кохання та дружбу, чесність, лінь, розум, і навіть прислів'я, що відбивають побут народу, хоча чітких меж між такими тематичними групами провести не можна.

Прислів'я народжуються усною народною творчістю чи запозичаються з певних літературних джерел, втрачаючи зв'язку з цими джерелами. У кожному випадку вони узагальнюють досвід народу, виведений із її суспільної практики. Кількість таких прислів'їв справді велика у німецькій мові. Практично можна говорити максимум про одну-дві тисячі загальновживаних прислів'їв.

Прислів'я є закінченими висловлюваннями, які виражають певні погляди, тобто, мають найчастіше ідеологічний зміст. У цілому нині ці народні погляди об'єктивні і прогресивні.

Далі для нас є необхідним розглянути структуру прислів'їв. Мовна форма прислів'їв значною мірою диктується їхніми основними рисами: узагальнюючим характером змісту, фольклорним походженням, і навіть переважно розмовною сферою вживання.

Так, граматична форма прислів'їв відповідає характеру їх змісту. Саме тому німецькі прислів'я - це загалом розповідні, а почасти й спонукальні пропозиції. Питальні і окличні конструкції їм не характерні. Пануюча форма дієслова в прислів'ях - «позачасовий» презенс індикатив. З тієї ж причини безліч прислів'їв побудовано як неозначено-особові пропозиції із займенником man, порівн. Den Freund erkennt man in der Not; Was man nicht im Kopf hat, muЯ man in den Beinen haben тощо. Серед прислів'їв, мають форму складнопідрядні речення, панують моделі wer ..., (der)...; wem..., dem...; wo...,(da)...; was..., (das)...; (wenn)...,so...; wie..., so... (саме з цією послідовністю в залежній і головній частині) порівн.: Wer wagt, gewinnt; Wem nicht zu raten ist, dem ist auch nicht zu helfen; Wie man den Karren schmiert, so lцuft er; Wo ein Wille ist, da ist auch ein Weg; Wenn man den Wolf (Esel) nennt, so kommt er gerennt тощо.

Поруч із згаданими обмеженнями використання загальномовних граматичних засобів, в ряді німецьких прислів'їв виявляються особливі синтаксичні структури, нехарактерні для інших німецьких фраз - стійких і вільних. Ці структури відрізняються відсутністю особових форм дієслова і - особливою лаконічністю форми, підвищеною експресивністю та порівняно нечітким формальним вираженням значеннєвого зв'язку між частинами прислів'я.

Наведемо основні структури цього:

Kein(e)+ N№ + ohne +NІ

Kein Rauch ohne Feuer;

Keine Rose ohne Dornen;

Kein Freud` ohne Leid

N№, NІ

Ein Mann, ein Wort;

Ehestand, Wehestand;

Schmeichler, Heuchler

(Adv.№) Part.II№, (Adv.І) Part.IIІ

Frьh gesattelt, spдt geritten;

Mitgegangen, mitgefangen

A№ N№, AІ NІ

Roter Bart, untreue Art;

Kalte Hдnde, warme Liebe;

Gleiche Brьder, gleiche Kappen

Wie + N№, so + NІ

Wie der Baum, so die Frucht;

Wie der Herr, so`s Gescherr;

Wie der Kopf, so der Hut

Je + Adv.comp.№, je+ Adv.comp.І

Je lдnger, je lieber

За цими моделями можуть бути утворені нові вільні фрази, причому вони набувають завдяки конструкції узагальнююче, «прислівне» значення, і деякі згодом можуть ввійти у вживання, порівн. поширені в публіцистиці аналоги прислів'їв: Gleiche Leute - gleiche Ziele; Kein Verbrechen ohne Strafe; Wie die Arbeit, so die Freizeit.

Узагальнююче значення властиве також фразовим схемами, що складаються з цих двох лексично тотожних членів (іменник, прикметник, займенник, прикметник), складені зв'язкою ist чи bleibt.

N імен. + ist + N прикм.

Befehl ist Befehl;

Sicher ist sicher;

Futsch ist futsch und hin ist hin

N імен. + bleibt + N прикм.

Dumm bleibt dumm;

Recht bleibt Recht

Обидві ці конструкції, які надають висловам значення `так і є', є самостійними у сучасній німецькій вимові, вільно наповнячись різними лексичними одиницями, але завжди зберігаючи загальний зміст і специфічне структурне значення.

До перелічених синтаксичних конструкцій слід також додати прислівні моделі з їх постійним лексичним компонентом:

besser/lieber+N імен.+als+ N прикм.

(можливо також наявність інфінітива і прикметника)

Besser ein Sperling in der Hand als eine Taube auf dem Dach;

Lieber die alten Kleider flicken als neue borgen

N імен. + geht vor + N прикм.

Recht geht vor Macht;

Ehre geht vor Reichtum

P. + N + ist (nicht) gut + Inf.I

Nach getaner Arbeit ist nicht gut ruhn;

Im Dunkeln ist gut munkeln

Erst + N імен. /Vimper.1 /Inf. імен. + dann + N прикм. /Vimper. 2 /Inf.І

Erst die Arbeit, dann das Spiel;

Erst wдgen, dann wagen

Найтиповішою лексико-семантичною рисою прислів'їв є образність. Не будучи їх обов'язковим атрибутом, образність усе ж таки властива більшості уживаних прислів'їв. З цього погляду прислів'я можна розділити на три групи:

а) повністю образні:

Ein falsches Ei verdirbt den ganzen Brei - Ложка дьогтю псує бочку меду;

Stille Wasser sind tief - У тихому омуті чорти водяться;

Der Wolf sterbt in seiner Haut - Горбатого могила виправить;

Es denkt sich jeder in seinen Sack - Своя сорочка ближча до тіла;

Der Teufel lдЯt keinen Schelmen sitzen - Ворон для крука очей не виклює

б) частково образні (частіше образна група присудка):

Lьgen haben kurze Beine - У брехні короткі ноги;

Alte Liebe rostet nicht - Стара любов не іржавіє;

Doppelt genдht hдlt besser - Кашу маслом не испортишь

в) необразні, наприклад:

Wer wagt, gewinnt - Хто смів, той і з'їв;

Man lernt nie aus - Вік живи - вік учися;

Besser spдt als nie - Краще пізно, ніж ніколи

У цілому нині образне перенесення значення в прислів'ях найчастіше має метафоричний характер, зокрема спирається на позначення абстрактних понять, безліч людських стосунків, найменуванні неживих предметів або тварин і лобіювання відповідних їм дій, і навіть на персоніфікацію абстрактних понять.

Образне перенесення, властиве прислів'ю, робить все висловлювання яскравим, емоційно-експресивним, забезпечуючи йому (разом із лаконічністю висловлювання) високу міру інтелектуального і естетичного впливу, і навіть стало вельми поширеною у мові.

Ясність й виразність форми прислів'їв посилюється в багатьох із них спеціальними мовними засобами організації виробництва їхньої структури - використанням найпростіших форм рими, поетичного розміру, алітерації, і навіть лексичного і синтаксичного паралелізму, порівн. Wer will haben, der muЯ graben; Aus den Augen, aus dem Sinn.

Значення прислів'я настільки ж стале, як і її форма. Проте прислів'я часто виступають лише в абстрактному загально-перносному значенні, тільки в якомусь вужчому сенсі. Інакше висловлюючись, ступінь фактичного узагальнення прислів'ях може бути різним. Наприклад, прислів'я Aller guten Dinge sind drei ( Бог трійцю любить) означає лише, що в умовах щось необхідно зробити тричі чи мати у трьох примірниках. А прислів'я Der Mensch denkt, Gott lenkt - Людина передбачає, а Бог має - висловлює у вустах сучасника не залежність від Божої волі, а реальну можливість певних непередбачених обставин.

Ряд німецьких прислів'їв містить невиражену словесну оцінку, що характеризує явища - вони мають іронічний зміст чи негативну оцінку: Der Apfel fдllt nicht weit vom Stamm , Gleiche Brьder, gleiche Kappen.

2.2 Структура та зміст приказок

Приказки - це літературно-розмовні, повсякденно-розмовні і просторічні всебічно стійкі фрази, здатні висловлювати лише особисту суть. Приказки не містять узагальнень про закономірні зв'язки дійсності, як прислів'я, і застосовуються тільки в одиничних, конкретних ситуаціях. Щоправда, ситуації такі типові, що кожна приказка може, не змінюючись, використовуватися багатьма людьми в подібних випадках велику кількість разів, наприклад: Mein Gott! - Боже мій!; Da hцrt sich alles auf! - Це вже занадто!; Da lachen ja die Hьhner! - Це курям на сміх!.

Приказки становлять найбільш вживану за формою і змістом і, мабуть, найчисленнішу групу німецьких стійких фраз. Особиста суть, властива приказкам, може бути виражений будь-якою синтаксичною схемою речення з кожною формою дієслова (див. приклади вище).

Проте, на відміну від регулярних фраз, приказки не допускають вільної заміни слів-компонентів і перетворення граматичної структури. Це означає, що оповідальна приказка може бути перетворена на питальну чи спонукальну, і навпаки (Die Sache wird schon schief gehen - Крива вивезе!); неможливо довільне включення до приказку чи вилучення з неї заперечення (Es ist noch nicht aller Tage Abend - Ще не все втрачено), зміна форми дієслова, зміна порядку слів, згортання чи розгортання висловлювання тощо.

Вживання низки приказок обмежена певним колом ситуацій і пов'язана з певним контекстом. Так, існують стійкі діалогічні пари приказок, наприклад: Wie geht`s, wie steht`s? - Wunderbar ist nichts dagegen.

Група приказок служить розділенню монологічної мови і вживається як вступ до повідомлення (WeiЯt du was? Die Sache ist...; Ob du es glaubst oder nicht...); як засіб створення зв'язку з раніше сказаним (Doch zurьck zu unserem Hauptthema).

Основна особливість змісту приказок у тому, що вони виражені не прямо, а ідіоматично, з тим чи іншим відхиленням стандартного компонентного значення фрази - через образ, гіперболу, іронію, непрямий умовивід, недомовленість (усічення) чи «зайві» елементи тощо., наприклад das Ei will wieder mal klьger sein als die Henne - Знову яйця курку вчать (образність); Das fдngt ja heiter an! - Отакої! (іронія); Da hцrt doch alles auf! - Це занадто вже! (гіпербола); Wo haben wir denn zusammen Schweine gehдtet? - Ми із Вами свиней не пасли? (і, отже, ваша фамільярність не доречна - непрямий умовивід); Dir werd` ich! - Ось мені тобі! (усічення); Aber sicher, sagte Blдcher! - Ясна річ! («зайві» елементи) тощо.

Відповідно характером співвідношення сукупної суті приказки з її компонентним значенням можна назвати образні приказки, побудовані на метафоричному переосмисленні; іронічні приказки, зміст яких прямо протилежний їх компонентному значенню; приказки, зміст яких побічно виводиться з їхнього компонентного значення; стійко усічені приказки; приказки, об'єктивний зміст яких вичерпується першою частиною тощо.

Особиста суть властива приказкам в тому, що у вимові приказка завжди конкретна, завжди використовується для оцінної характеристики одиничної, конкретної історичної ситуації. Приказкам загалом властива підвищена експресивність, а більшість їх промовляється із певною, незмінною окличною інтонацією.

Суб'єктивні і об'єктивні моменти у змісті приказок переплітаються у найрізноманітніших комбінаціях і пропорціях. Можна, проте, виділити основні типи і кілька проміжних груп.

Предметно-логічний, об'єктивний початок виступає на чільному місце в характеризуючих приказках, виражають логічно розгорнуту думку. Найчастіше це - особистий чи вказівний займенник, що означає будь-який окремий елемент ситуації чи явище дійсності, тоді як решта приказки дає цьому явищу ту чи іншу характеристику, наприклад: Das sieht ja ein Blinder! - Це ж ясно! Найчастіше слова в приказках не перетерплюють ніяких значеннєвих змін.

Пряму протилежність представляють повністю переосмислені приказки, які виражають загалом суб'єктивне ставлення мовця до певної ситуації або до слів співрозмовника, наприклад, подив, обурення, згоду чи незгоду: Mein lieber Mann! - подив; Alle Wetter! - Ось здорово (схвалення).

Приказки, зміст яких зводиться до елементарного емоційного та модального значенням, - це вигукові та власне модальні фрази.

Існують також і інші емоційні приказки. Це фрази, які є переважно висловлюванням тих чи інших емоцій, проте побудовано їх на кшталт характеризуючих приказок, наприклад: Das ist aber die Hцhe! - Це занадто вже! та інші.

Отже, вигукові фрази виявляються лише ядром великої групи емоційних приказок. Емоційні приказки багато в чому близькі до модальних фраз.

Розглянемо деякі особливості структури присказок:

а) розповідні приказки

Висловлюють у мові приватне судження якогось предмета чи явища. Проте найменування суб'єкт судження зазвичай не має, та місце в приказці займає займенникове слово ich, du, es, das, darauf та інших. Це займенникове слово міцно закріплене у складі приказки і не може бути вільно замінене іншим займенником чи ім'ям.

Займенник у складі приказок виконує також роль конкретизаторів, чітко висловлюючи особову суть приказки. Саме наявність займенникового слова-конкретизатора дозволяє легко відрізнити оповідальну приказку від близьких за структурою прислів'їв, наприклад:

Umgekehrt wird ein Schuh daraus;

Wo er hinhaut, wдchst kein Gras mehr;

So schnell schieЯen die PreuЯen nicht Umgekehrt ist auch etwas wert;

Am betretenen Wege wдchst kein Gras;

Eile mit Weile

б) питальні приказки

Велика кількість приказок справді питальні за своєю функцією, вирізняються тим, що у них може бути дана відповідь. Це означає, що той, хто запитує Wo brennt es denn? - Що сталося? - почує у відповідь, дивлячись на ситуацію, найрізноманітніші роз'яснення, наприклад: In 12 Minuten geht mein Zug! - тощо.

Зазвичай приказки, мають форму питальної пропозиції, зовсім не містять питання, тож і не вимагають відповіді. Вона має емоційне чи модальне значення, наприклад: Was fдllt dir ein! тощо.

Окремі питальні приказки мають переносно-образне значення і спираються на стійкі фразові оберти: Aus welchem Loch pfeift der Wind? - Звідки вітер дме?

в) спонукальні приказки

Власне спонукальні приказки включають дієслівні і бездієслівні речення. Серед перших панують приказки-кліше, тобто, дієслівні фразеологічні поєднання, що їх вживають переважно у наказовій формі і утворюють цим склад цілої фрази.

Типова структура бездієслівних спонукальних присказок - прийменникове (рідше бесприйменникове) поєднання іменника з і сполучником або іншими іменниками: Kopf hoch! - Вище голову!; Schwamm darьber! - Забудем звідси!

Групу спонукальних приказок утворюють також поєднання деяких іменників з kein(e), immer, nur, наприклад: Kein Aber! - Ніяких але!, Immer Mut! - Не бійся!

...