Словотвірний ряд у системній організації російської ад’єктивної лексики

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ІМ. О.О. ПОТЕБНІ

УДК 81'373.611:811.161.1

Словотвірний ряд у системній організації російської ад'єктивної лексики

10.02.02 - російська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

Шепель Юрій Олександрович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі перекладу Дніпродзержинського державного технічного університету.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор Селіванова Олена Олександрівна,

Черкаський національний університет ім. Богдана Хмельницького професор кафедри загального та російського мовознавства

доктор філологічних наук, професор Пристайко Тамара Степанівна, Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара завідувач кафедри російського та загального мовознавства

доктор філологічних наук, професор Космеда Тетяна Анатоліївна,Львівський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри філософії і політології

Захист відбудеться «23» червня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 171. 01 при Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Із дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (м. Київ, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано «21» травня 2009 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат філологічних наук Т.Я. Марченко

словотвірний ряд формальний семантичний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Поповнення лексики похідними словами відбувається через лексико-тематичні об'єднання, які обслуговуються тими чи іншими словотвірними типами. Словотвір не тільки підтримує необхідний набір лексичних одиниць, але створює базу морфо-семантичної організації лексики, сприяє морфемній відмітці синонімічних, паронімічних, антонімічних та ін. лексичних зв'язків (О.М. Соколов, О.М. Тихонов, М.М. Янценецька, П.А. Соболєва та ін.). Тому досягнутий рівень науки про словотвір зробив перехід до спеціального вивчення словотвірної системи - реальних об'єднань похідної лексики (В.О. Горпинич, П.А. Соболєва, О.А. Земська, О.М. Тихонов, І.І. Ковалик, О.С. Кубрякова, Н.Ф. Клименко, Є.А. Карпіловська, Р.С. Манучарян, Ю.Л. Гінзбург, І.В. Штерн та ін.). Найбільш повно на цей час вивчені такі об'єднання похідних слів, як словотвірний тип (СТ), словотвірне гніздо (СГ), словотвірна парадигма (СП), словотвірний ланцюжок (СЛ). Поняття „словотвірний ряд” (СР) свого часу було обумовлене пошуками ізоморфізму між співвідношенням різних систем мови, а також прагненням дослідників виявити парадигматичні відношення в мові, зокрема у словотворі (Ф. де Соссюр, І.І. Ковалик, О.А. Земська, П.А. Соболєва, О.С. Кубрякова, О.М. Тихонов, Г.О. Ніколаєв, В.В. Ґрещук, Л. Гільбер та ін.).

В сучасній дериватології не втрачає актуальності питання системного характеру зв'язків спільноструктурної похідної лексики, а саме питання формування СР, визначення його місця і ролі в системі мови та в системі словотвору зокрема. Специфіка СР недостатньо вивчена ані в теоретичному аспекті, ані в плані технічного й практичного втілення. Різноманітність СР і невизначеність його поняття робить актуальним питання про дефініцію, систематизацію і класифікацію різних видів СР.

Актуальність теми дисертації обумовлена відсутністю в сучасній лінгвістиці комплексних досліджень, які формують уявлення про СР як одиницю системи мови та словотвору. Визначення саме системної ролі цієї одиниці допоможе встановити актуальні моделі й тактики організації лексики в мові. Це важливо ще тому, що похідні слова є однією з найбільших груп інновацій в мові.

Крім того, опрацювання СР є актуальним для сучасних прикладних наук з лінгвістичною домінантою - комп'ютерної лінгвістики, теорії перекладу, систематики машинного перекладу, - оскільки визначення механізму лексичного угрупування дозволить розробити тактики адекватної заміни однієї одиниці іншою в процесі створення комп'ютерних мов, зробить більш успішною практику перекладу як у машинному, так і в традиційному різновидах.

Зв'язок роботи з науковими темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної теми кафедри перекладу Дніпродзержинського державного технічного університету „Теоретичні та прикладні питання слов'янської філології” (затверджена Вченою радою ДДТУ протокол № 6 від 26.02.2004). Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України (протокол № 3 від 22 червня 2004 р.).

Метою дослідження є визначення принципів (1) побудови формальної структури СР як одиниці словотвірної системи та його ролі в організації лексики, (2) співвідношення СР з іншими одиницями словотвірного рівня.

Коло окремих завдань, що відповідають головній меті, зводиться до наступного:

1) побудувати ідеальну R=структуру прикметників, по відношенню до якої усі реальні R=структури виступали б як підструктури;

2) розглянути L=структури, які відповідають реальним R=структурам, і побудувати ієрархію L=структур на підставі ієрархії R=структур;

3) з'ясувати співвідношення реальних і потенційних словотвірних рядів;

4) дослідити параметри словотвірного ряду та визначити його місце і роль у системі мови;

5) розглянути план вираження словотвірних рядів і принципи їхнього варіювання;

6) провести загальний аналіз плану змісту СР прикметників з метою виявлення співвідношення формальної та семантичної структури в різних типах ад'єктивних словотвірних рядів;

7) окреслити прийоми побудови словотвірних рядів, до складу яких входять слова зі зв'язаним коренем.

Об'єктом дослідження в дисертації слугує словотвірний ряд, який представлено як один із способів упорядкування / організації похідних слів.

Предметом дослідження є форма і зміст ад'єктивних словотвірних рядів російської мови та механізм продукування СР як одиниці словотвірного рівня.

Матеріалом дослідження стали понад 26 056 прикметників, які склали 38 суфіксальних, 33 префіксальних та 17 конфіксальних СР. Усього із словників було вилучено 32 292 прикметника. При моделюванні СР не враховувалися складні слова (6 236 од.), зважаючи на те, що в структурі складних слів (1) афікси можуть бути представлені в інтерпозиції (солнцезащитный), (2) з'являються нові класи морфем - міжкореневі прокладки (тр[ёх]этажный). З другого боку, складні слова потребують використання апарату трансформаційних полів (Т=полів) для формалізованого розмежування слів, які містять більше ніж одну кореневу та афіксальну морфему. За цих умов складні слова можуть бути виокремлені в самостійний об'єкт дослідження.

У роботі використано такі методи дослідження: 1) теоретичні: 1.1. загальнонаукові та логічні; 1.2. аналіз внутрішньої структури семантичного моделювання здійснюється методом конструкції з використанням абдукції; 2) емпіричні: 2.1. спостереження за мовним матеріалом; 2.2. кількісний та якісний аналіз; 2.3 описовий; 2.4. зіставний.

При аналізі СР використовуються як форманто-, так і основоцентричний підходи, які передбачають визначення адекватної для них одиниці класифікації та опису дериваційної системи. Системність у словотворі базується на багатьох різнонаправлених опозиціях. Одним із таких напрямків виступає словотвірний ряд дериватів.

Моделювання СР виконується в рамках теорії ієрархічної побудови словотвірного рівня.

Поняття моделі трактується в статичному аспекті, тобто як абстрагований схематичний образ об'єкту (його зовнішніх і внутрішніх особливостей). Моделювання розглядається як засіб опису дериваційних процесів у мові, які безпосередньо не спостерігаються.

Для моделювання словотвору використовується штучна реляторна мова аплікативної моделі С.К. Шаумяна та П.А. Соболєвої. Ця мова складається зі слів однотипної структури - кореня О та афіксів-реляторів, які приєднуються завжди зліва. Завдяки прозорості своєї структури реляторні слова генотипової мови легко об'єднуються в класи на підставі спільності того чи іншого релятора і можуть бути використані для моделювання такої словотвірної структури, як СР. Тобто, використання реляторного словника АПМ дає змогу будувати опис словотвірної системи не тільки в термінах найменших одиниць словотвору (моделей, СТ), як це відбувалося в дериватології останнім часом, але й в термінах більш вагомих одиниць, якими виступають СР та СГ, та похідні від них - алігатури, констеляції.

Для інтерпретації напрямку похідності та граматичної характеристики мотиватів використовуються орієнтовні графи, вершини яких забезпечують словотвірні ступені, а напрямок ребер - класи афіксів. Кожний з класів має свій напрямок, що дає можливість простежити за утворенням слів одного класу від іншого: іменник - , прикметник - , дієслово - , прислівник - . АПМ використовується як загальна теорія семіотичних універсалій і дає можливість розрізняти три області дослідження при аналізі матеріалу: план змісту, план вираження та співвідношення між ними.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретичних питань синхронного словотвору, які до цього часу не були предметом спеціального дослідження або вивчені не досить повно.

1) Вперше використано системний підхід щодо вивчення СР і розроблено системну методику моделювання СР, які включають слова як з вільним, так і зв'язаним коренем.

2) Словотвірна структура похідного слова розглядається не тільки з урахуванням структури гнізда, але й з урахуванням аналогії ряду.

3) Вперше описано одиниці словотвірної системи, з яких складається і в які входить СР.

4) Запропоновано прийоми моделювання формальної та змістовної структури рядів.

5) Розроблено правила усунення асемантичної поліформії при моделюванні СР.

6) Дисертація представляє результат опису словотвірної системи як системи ієрархічно упорядкованих словотвірних рядів, з яких зрештою складається генотиповий образ словникового складу мови.

7) Вперше описано парадигматичні зв'язки між афіксами мотивувальних слів і мотиватів в СР.

8) Запропоновано методику визначення семантичної та формальної межі СР.

Теоретичне значення дослідження випливає з завдань аналізу багатьох складних і до цього часу не вирішених питань словотвору й лінгвістики в цілому:

1) СР як одиниці словотвірного рівня.

2) Співвідношення форми та змісту мовного знаку в системі СР як одиниці словотвору.

3) Місця саме дериватів та слів зі зв'язаним коренем і так званих асоціативних дериватів в структурі СР.

Результати дисертації мають значення в контексті подальшої розробки методологічних підходів до проблеми вивчення відношень словотвірної похідності в словах зі зв'язаним коренем, ґенези словотвірних відношень, словотвірних моделей, словотворчих засобів та ін.

Теоретичні положення роботи сприятимуть уточненню таких понять, як словотвірний ряд, асиметрія знака ряду, словотвірна синонімія / паронімія, моделювання, функціонально-семантичне поле, облігаторність / факультативність поліструктури та ін.

Практична значущість отриманих результатів полягає в можливості їхнього використання у вишівських курсах, присвячених проблемам синхронного і діахронічного словотвору, семантики, лексикології. Розроблені прийоми моделювання СР і усунення асемантичної поліформії можуть бути використані в системах машинного перекладу, при створенні й удосконаленні мов програмування, у лексикографічній роботі.

Особистий внесок дисертанта. Робота є цілком самостійним дослідженням, яке виконане дисертантом без співавторів.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження знайшли своє відображення у вигляді тез, доповідей на наукових і науково-практичних конференціях: на 21 міжнародній конференції: «Словообразование и номинативная деривация в славянских языках» (Гродно, 1989; 1992), «Актуальные проблемы русского словообразования» (Самарканд, 1991), «Pragmatics and Beyond» (Харків, 2001), «Наука і освіта” (Дніпропетровськ, 2001; 2002; 2003; 2004), «Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ, 2002; 2003), «Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і в світі” (Київ, 2005; 2006), «Східнослов'янська філологія: від Нестора до сьогодення” (Горлівка, 2006), Міжнародна наукова конференція до 100-річчя І.К. Білодіда (Київ, 2006), Міжнародний конгрес «Українська освіта у світовому просторі” (Київ, 2006), II Міжнародна наукова конференція «Лингвистические чтения: Памяти профессора О.М. Соколова» (Сімферополь, 2006), VI Міжнародна наукова конференція «Каразинские чтения: Человек. Язык. Коммуникация» (Харків, 2007), III Міжнародна наукова конференція «Лексико-грамматические инновации в современных восточнославянских языках» (Дніпропетровськ, 2007), IV Міжнародна научная конференція „Східні слов'яни: історія, мова, культура, переклад” (Дніпродзержинськ, 2007), ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Східні слов'яни. Теорія і практика перекладу» (Дніпродзержинськ, 2009); на 17 Всесоюзних та Всеукраїнських наукових конференціях: «Актуальные проблемы исторической лексикологии и лексикографии восточнославянских языков» (Дніпропетровськ, 1988), «Круглый стол к 190-летию со дня рождения В.И. Даля» (Луганськ, 1991), «Лингвистика: взаимодействие концепций и парадигм» (Харків, 1991, 1992), «В.И. Даль и проблемы составления словарей нового типа» (Луганськ, 1992), «Семантика языковых единиц» (Москва, 1993; 1994), «Іноземна філологія на межі тисячоліть” (Харків, 2000), „Гуманізація і гуманітаризація вищої технічної освіти” (Харків, 2000), «Україна наукова” (Дніпропетровськ, 2001), „Східні слов'яни: історія, мова, культура, переклад” (Дніпродзержинськ - Дніпропетровськ, 2003; 2005), «Актуальные проблемы славянской филологии» (Бердянськ, 2005), «Современная англистика: стереотипность и творчество» (Харків, 2006), І Всеукраїнська науково-методична конференція «Гуманітарна освіта та виховання у вищому технічному навчальному закладі” (Дніпродзержинськ, 2006), Всеукраїнська наукова конференція „Іван Ковалик і сучасне мовознавство” (до 100-річчя від дня народження Івана Ковалика) (Івано-Франківськ, 2007); на 2-х міжвузівських конференціях: «Проблеми сучасного та історичного словотвору слов'янських мов” (Дніпропетровськ, 2003; 2004). Крім того, апробацією дослідження були виступи з доповідями на звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Дніпродзержинського державного технічного університету (1998, 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004, 2005, 2006, 2007, 2008).

Результати дослідження також апробовано при розробці й читанні спецкурсу для студентів-перекладачів „Варіативність слова та мовна норма в сучасній російській мові”, а також курсу „Сучасна російська мова” для студентів факультету філології та соціології Дніпродзержинського державного технічного університету. Курси прочитані автором дисертації в Дніпродзержинському державному технічному університеті у 2004 - 2009 роках.

Публікації. Основні положення й результати дослідження викладено в 58 публікаціях, серед них: 4 монографії загальним обсягом 56,9 др.арк., 41 стаття (з них 25 у спеціалізованих фахових виданнях, затверджених ВАК України, 6 публікацій в зарубіжних виданнях), тез - 13.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел (418 одиниць), трьох додатків. Загальний обсяг дисертації 547 стор. Основний текст дисертації складає 407 стор. (15,4 др. арк.).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертації, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його наукову новизну, об'єкт, предмет і методи дослідження, теоретичну і практичну цінність одержаних результатів, окреслено джерела матеріалу.

У розділі І „Теоретичні питання комплексного дослідження словотвірних рядів у статиці” проведено аналіз і систематизовано низку положень щодо теорії систем з метою уточнення структури таких лінгвістичних об'єктів, як СГ, СТ, СП, СЛ та СР для зіставлення їхньої формальної структури. Уточнення структури цих одиниць дозволило встановити невивчені грані їхньої природи та виявило перспективу їхнього подальшого дослідження.

У розділі висвітлено методологічні підходи щодо визначення поняття „система”, розглянуто організацію словотвірних елементів у системі, прості та комплексні одиниці словотвору, парадигматичні та синтагматичні зв'язки комплексних одиниць.

Для опису системи словотвору використовувалися такі поняття, як структура, зв'язок, відношення між класами та підкласами, моделі похідних, словотвірні типи, суфікси, основи, зв'язок і відношення між конкретними елементами.

Під структурою розуміємо ієрархію взаємозв'язків і взаємовідношень елементів, які утворюють інваріантну потенцію системи; під системою - реалізацію цих потенційних зв'язків і відношень конкретними елементами. Вважається, що структура є необхідною умовою функціонування системи. Структура без системи залишається нереалізованою потенцією і як потенція є інваріантом системи як реалізації в тому сенсі, що реалізація не може виходити за межі потенції.

Основним поняттям, на основі якого вибудовується модель дослідження системи словотвору, є поняття універсальності зв'язку підпорядкованості в мові.

Значну увагу в розділі приділено огляду полярних підходів щодо інтерпретації СР (О.М. Пєшковський, В.В. Виноградов, П.А. Соболєва, К.В. Піоттух, О.В. Глєбова, В.І. Кодухов, О.М. Моісеєв, С.Ю. Адліванкін, Л.К. Жаналіна, Н.Ф. Клименко, М.Д. Барченкова, Ю.Л. Гінзбург, Є.О. Карпіловська, Б.М. Головін та ін.).

Словотвірний ряд визнається в дослідженні як кінцева сукупність словотвірних структур, які характеризуються тотожністю словотворчого форманту на останньому ступені деривації. На генотиповому рівні СР відповідає класу R=слів-генотипів, що утворюють R=структуру СР, на фенотиповому - класу рядів-фенотипів (L=структур / L=класів). Таблиця 1.

СР відповідає таким вимогам: тотожність останнього дериваційного кроку похідних слів, тотожність категоріального значення афікса, спільне словотвірне значення (далі - СЗ).

Для зображення структури фенотипових СР у дослідженні впроваджено орієнтовні графи. Наприклад, структура ряду-генотипу (L=класу) на без=/бес= (Таблиця 2) зображується на Рис. 1.

Таблиця 1

Ряд-генотип і ряд-фенотип

№ п/ч	Ряд-генотип (R=структура)	L=структури (L=класи) // Ряди-фенотипи
1	R3R1O	бодастый грустный отсутственный
2	R3R2O	усастый губной брюквенный рогастый ... ...
3	R3R2R3O	бельмастый дальний величественный



Таблиця 2

Словотвірний ряд на без=/бес=

№ п/п	№ такта	R=слово	L=класс без=/бес=
1	I	R3R3O	безбедный
2	II	R3R3R2О	бескалорийный
3	III	R3R3R2R1O	безобидный

Рис. 1

Більш значною одиницею словотвірного рівня визнаємо макроряду -ідеальну структуру, яка представляє суму рядів-генотипів. На Рис. 2 показано графічний макроряд відад'єктивних суфіксальних прикметників R₃R₃R_i^mO, які притаманні російській мові.

Рис.2

СР розпадається на складові, якими виступають підряди. Підряд розглядаємо як сукупність спільноафіксальних слів, які виявляють будь-яке загальне значення, що входить до семантичної структури даного ряду.

Складність СР вимірюється кількістю словотвірних структур, які до нього входять. У реляторному записі - кількістю R=слів, що утворюють R=структуру ряду-генотипу. Наприклад, складність ряду, наведеного в таблиці 2, дорівнює трьом.

План вираження ряду (спосіб утворення похідних слів якого відноситься до області структурного моделювання) представлено структурними моделями похідних слів того чи іншого СР.

Під планом змісту СР розуміємо сукупність значень усіх похідних слів, об'єднаних значенням словотворчого форманту останнього кроку деривації.

При визначенні словотвірної структури слова і моделюванні рядів (за необхідністю фрагментів СГ, які з ними перетинаються) за основу в роботі прийняті такі поняття.

Дериваційний крок - приєднання форманту до твірного слова / основи. На рівні метамови форманту відповідає оператор R_i, який з категоріальної точки зору представляє класи: R₁ - утворюючий дієслово, R₂ - утворюючий іменник, R₃ - утворюючий прикметник, R₄ - утворюючий дієприслівник. Символ <О> моделює корінь слова, який (за О.І. Смирницьким та П.А. Соболєвою) не має категоріального значення.

Словотвірна структура слова представляє послідовність дериваційних кроків, які необхідні для конструювання цього слова.

СГ - ієрархічно впорядкований за дериваційними кроками клас слів, об'єднаних тотожністю кореня.

Словотвірні відношення - структурно-семантичні зв'язки слів у гніздах і рядах.

Глибина ряду вимірюється кількістю дериваційних кроків у самому довгому R=слові моделюючого його метаряду.

Гомогенний ряд - СР з тотожним дериваційним кроком в усіх R=словах, що його складають.

Гетерогенний ряд - СР з нетотожним останнім дериваційним кроком в усіх R=словах, що його складають.

Складання графів словотвірних структур слів, які утворюють СР, дає графічне представлення цього ряду.

Запропонований у дисертації опис словотвірної системи представляє собою опис СР, організованих за принципом складності.

R=слова представляють набори лексико-граматичних категорій, які є абстрагованими від морфемного втілення. Тобто, кожне R=слово фенотипової мови, що знаходить реалізацію в природній мові, відповідає класу слів. Наприклад, R₃O - це непохідні прикметники, R₃R₂O - усі відсубстантивні прикметники та ін. Виходячи з того, що АПМ усуває межу між деякими видами словозмінювання та словотворення, а саме між такими, які призводять до зміни синтаксичної функції вихідного слова, в дослідженні дієприкметник розглядається як віддієслівний прикметник. При інтерпретації R=формул відображаються реальні, живі словотвірні зв'язки, а не морфемний склад слова або історичні етапи його утворення. В словах, як-от: коварный, багряный - релятор R₃ слова R₃O інтерпретуємо як суфікс =н=, =ян= плюс закінчення =ый, а самі слова розглядаємо як непохідні подільні.

R=структури в дослідженні класифікуємо на реальні та ідеальні, гомогенні та гетерогенні. Ці класифікації незалежні одна від другої.

Ідеальною називаємо R=структуру, яка не відповідає жодному окремо взятому ряду-фенотипу. Така структура є результатом аплікації реальних R=структур (див. рис. 5). Реальні R=структури завжди виступають підструктурами ідеальних R=структур.

СР, складовими якого є тільки моноструктурні утворення, вважаємо моноструктурним. Моноструктурністю характеризуються ряди з невеликими показниками за усіма параметрами - за глибиною, складністю кількістю входжень. Прикладом моноструктурного ряду може бути суфіксальний ряд на =овит(ый) (табл. 3).

Клас похідних слів, який описується більше як одною R=формулою, вважаємо поліструктурним. До складу такого СР окрім моноструктурних входять поліструктурні утворення. Наприклад, префіксальному ряду до= відповідають два R=ряди (підряди) - R₃R₂О, R₃R₂R₂О, R₃R₂R₁R₁R₂О і R₃R₂О, R₃R₂R₂О, R₃R₃R₂О, R₃R₃R₂R₁R₁R₂О.

Таблиця 3

Моноструктурний ряд на =овит(ый)

Ступінь деривації	R-слово	L-слово
1	2	3
І	R3R2О	ледовитый басовитый грановитый башковитый
	R3R1O	хвастовитый
	R3R3O	яровитый индровитый
ІІ	R3R2R1О	деловитый

Розподілити похідні в системі СР дозволяють запропоновані в дисертації прийоми усунення асемантичної поліформії, які не передбачають відмови від подвійного опису структури похідних слів і переведення поліструктурних дериватів до класу моноструктурних. Вони дають право забезпечити диференційний підхід до опису поліструктурних дериватів у рамках СР і сприяють більш чіткому впорядкуванню похідних слів за заданими принципами.

Загальне співвідношення суфіксального, префіксального та конфіксального оформлення СР прикметників, семантично вмотивованих іменниками, в дисертації зводиться до такого: (1) останній крок є префіксальним у випадку використання суфіксального прикметника, вмотивованого іменником (область > областной > межобластной, ступень > ступенчатый > бесступенчатый, план > плановый > внеплановый, завод > заводской > внутризаводской, тень > теневой > бестеневой); (2) останній дериваційний крок є суфіксальним, якщо дериват вмотивовується прийменниково-іменниковим сполученням (завод > меж(ду) заводами > межзаводской, область > внутри области > внутриобластной); (3) останній дериваційний крок є конфіксальним, якщо (1) при мотивації іменником утворюється новий за структурою суфіксальної частини прикметник з суфіксом =н= (рідко =ск=), як-от: заречный, заморский, настольный, наплечный, бессмысленный, бездомный, і (2) похідні прикметники відрізняються від існуючих у мові чисто суфіксальних прикметників з тим самим морфом при мотивації тим самим іменником за характером наголосу (земнуй - назймный, глазнуй - надглбзный).

У розділі ІІ „Словотвірний ряд як одиниця словотвірного рівня” розглянуто СР у колі інших комплексних одиниць з метою визначення його місця серед них, оскільки автономна структура цієї одиниці дериваційного рівня ще не досліджена, а в деяких роботах вона описується через схему організації СГ. Проаналізовано кілька опозитивних напрямків: словотвірна пара і СР; словотвірна аналогія, модель, тип і СР; словотвірний ланцюжок і СР; словотвірна парадигма і СР; словотвірний тип, категорія і СР; словотвірне гніздо і СР.

2.1.1. Словотвірна пара та СР. Направлений характер виключає можливість інтерпретувати словотвірну пару як єдність субстанційних одиниць, орієнтованих на загальну функцію. Взаємодія мотиватора й мотивата аналогічне відношенням синтагматичної субординації, що має місце у випадку комплетивних взаємозв'язків, які реалізуються способом керування. Семантика та формальні показники мотивувальних і похідних слів обумовлюють конфігурацію моделей в одному словотвірному ланцюжку. Останнє знаходиться в синтагматичних контрастивних відношеннях на відміну від членів однофункціонального ряду, які утворюють систему опозицій.

Словотвірна пара, як і СР, має спільний ідентифікуючий компонент. Для СР - це формант, для словотвірної пари - мотивувальна база. Словотвірний формант, навпаки, для словотвірної пари є диференційним компонентом.

Мотиваційні відношення в словотвірній парі представляють різновид парадигматичних відношень: (1) в плані вираження члени словотвірної пари, на відміну від СР, характеризуються максимальною подібністю (мають спільний матеріальний компонент - корінь / мотивувальну базу), (2) в плані змісту, на відміну від членів СР, один компонент словотвірної пари безпосередньо випливає з другого. Відношення похідного і твірного слів подається як дериваційний крок (=ДК).

Якщо словотвірна пара являє собою відношення спільнокореневих слів, одне з яких містить мотиватор, а інше, окрім мотиватора, ще й словотворчий формант, пор.: осень - осен/н/ий, цена - бес/цен/н/ый, то СР - це ряд типово побудованих слів з одним формантом і різними мотиваторами, пор.: реши/тельн/ый, мечта/тельн/ый, сомни/тельн/ый, наблюда/тельн/ый, строи/тельн/ый, содержа/тельн/ый… Проте СР споріднює зі словотвірною парою те, що ряд з легкістю відновлює відповідний набір твірних слів і у такий спосіб може перетворюватися у сукупність словотвірних пар (строить - строительный, наблюдать - наблюдательный, содержать - содержательный), тобто утворює відповідні класи словотвірних рядів. З другого боку, словотвірна пара, подібно до словотвірного ланцюжка, підкорюється законам синтагматики. При цьому парадигматичність блоку „твірне - похідне” приховується у можливості розгортання похідного слова у словотвірний ряд, пор. синий - синенький (красненький, желтенький, мокренький, быстренький, яркенький, ясненький, глупенький…).

2.1.2. Словотвірна аналогія, словотвірна модель, СТ та СР.

СТ, модель, зразок у дослідженні розглядаємо як різні сутності: СТ - це загальна схема, або формула, утворення похідних слів (пор.: N >N, V >N, V >Adj, V >V, N >Adj, Adj >Adv, N >Adv), а модель - це конкретизуюча формула, яка включає морфологічні ознаки похідного слова і тому може бути представлена одним або декількома зразками, як-от: pref+V >V, V+suf >V; V+suf >Adj; N+suf >Adj; V+suf >N; Adj+suf >N; N+suf >N). Тобто, при різній частиномовній приналежності твірних слів, а також у морфонологічних явищах, що супроводжують приєднання форманта до твірної основи, СТ вичленовують словотвірні моделі. Усередині останніх виокремлюємо зразки, які відрізняються семантикою твірної основи та афіксами. Наприклад, СР префіксальних прикметників з темпоральним значенням представлено такими моделями:

(1) пред₃= + N_temp; до= + N_temp; по= + N_temp; после= + N_temp; еже= + N_temp;

(2) пред₃= + Adj_temp; до= + Adj_temp,; по= + Adj_temp; после= + Adj_temp; еже= + Adj_temp,; пост= + Adj_temp …

Ці моделі репрезентують потенційні можливості основ іменників та прикметників в ад'єктивному словотворенні. Якщо використати пояснювальні дефініції у визначенні значень похідних слів, цей ряд подаватиметься у вигляді зразка (пред₃=, пра=, прото=, до=, после=, еже=, пост=) ADJ_temp - «относящийся к отрезку времени, названному производящим словом, основой», пор.: праславянский, праязыковой, праисторический - „относящийся до того периода, отрезка времени, которое названо мотивирующим словом”, тобто “первичный, первоначальный”; довоенный, доисторический - «относящийся к предшествующему отрезку времени, названному мотивирующим словом». Таким чином, ієрархія цих одиниць може мати такий вигляд: .

СТ - одиниця конструктна, поняттєва, метамовна. Вона не входить до більш значних і складних КОС (наприклад, до СГ). СТ не можна приписати як синтагматичні, так і парадигматичні відношення. На протилежність СТ ці якості має СР. Складові СР характеризуються парадигматичними відношеннями, а в метамові дериватології йому відповідає поняття «словотвірний тип».

Як поодинокий випадок парадигми, що побудована на спільності словотворчого форманту, СТ може перетинатися (співпадати) зі СР: аматор/ск/ий, балкар/ск/ий, бессараб/ск/ий, араб/ск/ий, америк/анск/ий, кон/ск/ий, пионер/ск/ий; банкет/н/ый, багет/н/ый, баклажан/н/ый, альбом/н/ый; лов/ч/ий, гон/ч/ий, пев/ч/ий, мельнич/ий, пастуш/ий, цыпляч/ий, охотнич/ий, батрач/ий, заяч/ий, рыбач/ий, синич/ий, подполковнич/ий. СР по відношенню до СТ може бути представлений як архитип, що об'єднує декілька типів, які розрізнюються частиномовною приналежністю твірних слів. Якщо б СР складався лише зі словотвірних пар, він не відрізнявся б від СТ. Проте ряд і тип - це одиниці різного рівня.

СТ і СР збігаються в тому, що можуть об'єднувати слова за „родовим елементом”, яким для них є спільний формант, але в яких відсутній маркуючий елемент мотивації, що уточнює значення СТ (пор. наявність таких слів, як-от: нарочитый, настоящий, небрежный, рентабельный, плоский, подбористый, повальный, неприкаянный, селективный, сенсорный, скромный та ін.). Відсутність додаткової диференціації робить такий СТ менш чітким за структурою і менш маркованим за значенням, проте все ж не позбавляє його статусу СТ. Це дає підставу розглядати такі слова в одному СР з похідними подільними та включати їх у процес моделювання СР. Таке розуміння статусу маркуючого елемента в СТ допомагає вирішувати питання про характер СТ. Перехід СТ у СР можна кваліфікувати як ієрархію СТ одних і тих самих об'єктів з різним ступенем складності, тому що нове похідне слово принципово можна декілька разів віднести до того чи іншого СТ, що входить до такої ієрархії. Інваріант СТ і СР представлено у таблиці 4.

СР включає / може об'єднувати як один, так і декілька СТ. У межах СТ в структурі словотвірних ланцюжків здійснюється не тільки формальне варіювання формантів, але й семантичне. Семантичні підтипи, які виокремлюються на підставі поодиноких СЗ, утворюють в структурі СР підряди. Загальне СЗ типу і ряду характеризується високим ступенем узагальнення.

Наявність поодиноких СЗ є умовою для семантичного варіювання значення словотворчого форманту в межах СТ. Межею такого варіювання визнається омонімія.

2.1.3. Словотвірний ланцюжок (СЛ) та СР. Словотвірний ланцюжок - це ряд спільнокореневих слів, що знаходяться у відношенні послідовної мотивації. СЛ одночасно є сукупністю словотвірних пар, в яких кожний другий член попередньої пари є першим членом наступної пари. Отже, можна визначити, що на СЛ розповсюджуються характеристики словотвірної пари. Тому відношення між членами СЛ іноді характеризують як парадигматичні, а не синтагматичні.

Таблиця 4

Інваріант СТ та СР

Інваріант словотвірного типу	Інваріант словотвірного ряду
(1) приналежність мотивувального слова /основи до однієї частини мови; (2) участь у словотворчому акті форманту з конкретно вираженими формою та змістом; (3) приналежність похідного слова до однієї частини мови; (4) СЗ випливає через співвідношення конкретних лексичних одиниць: мотиватор - мотиват в конкретних моделях (зразках)	(1) приналежність мотивувального слова /основи до різних частин мови; (2) участь у словотворчому акті форманту з конкретно вираженими формою та змістом; (3) приналежність похідного слова до однієї частини мови; (4) СЗ випливає через співвідношення конкретних лексичних одиниць: мотиватор - мотиват через співвідношення конкретних СТ (або типу)

Ланцюжок можна інтерпретувати як горизонтальне «розгортання», «розчленування» твірної основи, яке супроводжується процесом семантизації / десемантизації та завершується відповідною дериваційною фазою. Типізовані ідентичні ланки ланцюжка слугують основою для СТ. Можливість «розгортання» ланцюжка є важливим компонентом характеристики словотвірної категорії.

На відміну від СР (1) СЛ можна розглядати як розгорнуте у зворотному напрямку, у вигляді окремих слів багатоморфемне похідне слово; (2) останній компонент СЛ вказує на всі ланки комплексної одиниці, однак іноді лише формально; (3) семантично будь-яке похідне слово ланцюжка, включаючи його останній компонент, вмотивовується попереднім словом - своїм твірним.

СЛ відрізняються один від одного та від СР довжиною, складом і послідовністю слів різних частин мови, які до них входять. Структурне розшарування СЛ дозволяє їм зближуватися зі словотвірною парою, коли ланцюжок являє собою кінцеву бінарну конструкцію (астра - астровый; арак - араковый, арачный; апофеоз - апофеозный; арат - аратский; аргон - аргонный, аргоновый…).

Різниця між СР і словотвірним ланцюжком полягає в такому.

(1) У цих одиницях протиставленими є ідентифікуючий і диференціюючий компоненти. Диференціюючим компонентом для СР є мотивувальна основа, за якою протиставляються складові СР, для ланцюжка - корінь слова.

(2) СР - це сукупність похідних слів різних ланцюжків, але одного способу словотворення (беззлобный - беззвучный - безлюдный; ситцевый - сетевой - кистевой…; набедренный - набережный - нагрудный - надонный - напочвенный - нагорный - наплечный…).

(3) Якщо взяти до уваги існуючу точку зору на те, що на словотвірні ланцюжки розповсюджуються усі характеристики словотвірної пари, то можна сказати, що в словотвірних ланцюжках парадигматичні відношення доповнюються та ускладнюються попарно вмотивованими, які можна вважати за поодинокі випадки парадигматики. В СР мотиваційні відношення відсутні та взагалі неможливі.

2.1.4. Словотвірна парадигма (СП) і СР. Зважаючи на те, що членами СП виступають похідні слова, які є як членами «своїх» словотвірних пар, так і СЛ, вони отримують «свою» приховану парадигматичність. Проте цей вид парадигматичності актуалізується лише при встановленні зв'язків похідного слова з твірним. Можна сказати, що поняття СП не співвідноситься безпосередньо (не ототожнюється) з поняттями словотвірна пара та словотвірний ланцюжок, тому що цьому на заваді різна направленість зв'язків між структурними елементами одиниць, які її складають. Кількість членів СП залежить від лексико-граматичної однотипності похідних: приналежності до однієї частини мови та до однієї лексико-семантичної групи слів. Ряд похідних слів, які утворюють СП, включає часто-густо слова однієї частини мови і одного способу словотворення. Однак останнє зовсім не виключає можливості входження до парадигми слів, які утворюються різними способами, пор.: красный: красн/от/а, красн/е/ть, красн/еньк/ий, до/красн/а…; ходить: хожд/ени/е, ход/ок, ход/к/ий, вы/ход/и/ть, при/ход/и/ть… У СР такого не спостерігається, так як він об'єднує слова лише одного способу творення. У СР у кожного з його складових є своя мотивувальна основа. В СП усі її складові є кодериватами.

На відміну від СЛ, СП і СР віддзеркалюють об'єкти, які організуються на парадигматичних відношеннях, що ґрунтуються на співвідношенні різних елементів: у СП чергується формантна частина та зберігається мотивувальна, а в СР, навпаки, зберігається формантна частина і чергується мотивувальна.

Похідні слова у складі СР об'єднуються в групи за поодинокими СЗ, а групи, у свою чергу, об'єднуються в блоки (макроряди), які мають інваріантне СЗ. Члени СП реалізують приховану парадигматичність і тому подають кожний окремо „свій” СР, виявляючи різні СЗ. Тобто, СП - це сукупність різних СТ і різних СЗ. СП, подібно до СЛ та на відміну від СР, є складовою СГ. Проте у складі СГ ланцюжки по відношенню до СП будуть первинні, хоча б тому, що вихідне слово гнізда входить до складу ланцюжка, але не входить до складу парадигми. Члени однієї СП можуть входити до різних ланцюжків і в різні СР. Це свідчить про те, що у складі СГ спостерігається взаємодія не ланцюжків і парадигм, а більше - ланцюжків і парадигм, з одного боку, та перетин одного гнізда з декількома СР, - з другого боку.

2.1.5. Словотвірний тип, словотвірна категорія та СР. Зазвичай похідне слово розглядають у складі СТ, де виявляються дериваційні значення форманту та загальна семантика похідних слів. СТ у свою чергу є структурним компонентом словотвірних категорій та СР. Проте словотвірна категорія, на відміну від СТ, є універсальною одиницею аналізу і тому може слугувати одиницею зіставлення. Словотвірна категорія ідентифікує ряди похідних з різними формантами й різними способами словотворення на підставі спільного СЗ. У такому розумінні словотвірна категорія цілком покриває словотвірну зону того чи іншого ономасіологічного поля. Оскільки словотвірна категорія об'єднує СТ зі спільним СЗ, то, як і СТ, вона визнається одиницею метамовною (операціональною). Однак дериваційно-функціональна роль словотвірної категорії значно вища. У відношенні до частиномовної характеристики мотиваторів розрізнюють категорії, які об'єднують похідні (1) зі спільним типовим СЗ та (2) такі, що об'єднують похідні за спільністю міжтипового СЗ. У випадку (2) до однієї словотвірної категорії відносять деривати, які мають у якості мотиваторів різні частини мови, як-от: (а) вязкий, топкий, варкий, валкий, зябкий, маркий, пылкий, вёрткий; турецкий, тысяцкий, батрацкий, вахлацкий, гайдамацкий; (б) гожий, объезжий, въезжий, отъезжий, похожий; лесничий, волчий, досужий, церковничий, извозчичий, возничий… Така класифікація, на нашу думку, обумовлюється різницею в способах мотивації. Над різницею в способах мотивації дериватів превалює суть семантико-функціональної (випадок 1) і номінативної функції (випадок 2). Така класифікація словотвірних категорій пропонує вирізняти мотиваційно-словотвірні та номінативно-словотвірні категорії. Як на наш погляд, номінативно-словотвірні категорії являють собою саме словотвірні ряди. Пояснюється це тим, що в СР об'єднуються словотвірні класи слів, які утворюються на основі класифікуючого значення, що подається афіксальною семантикою (пор.: М. Докуліл). Тому найбільш абстрактною одиницею вважають саме словотвірний клас, який локалізує ту галузь, у межах якої взаємодіють словотвірні типи.

Отже, СР відрізняється від словотвірного розряду і словотвірного класу за характером відношення до них спільного мотиваційного значення.

Словотвірний клас показує об'єднання за будь-якою спільною ознакою - ієрархічною, функціональною, ситуативною, парадигматичною, синтагматичною, формальною.

Словотвірна категорія представляє об'єднання за спільним семантичним показником. Це клас слів, обмежений певними семантичними рамками.

СР представляє об'єднання за формальним показником і за спільним інваріантним значенням спільноструктурних похідних слів.

Словотвірна категоризація виявляється на різних рівнях абстракції - від словотвірного типу до словотвірної мікросистеми.

2.1.6. Словотвірне гніздо (СГ) та СР. У СГ, як і в СР, похідні слова вишукуються як одиниці певних ступенів деривації. Проте у гнізді вони впорядковуються відношеннями похідності, чого немає в СР.

Гнізда та ряди взаємопов'язані та взаємофункціональні. Диференційні ознаки ряду та гнізда представлено в таблиці 5.

Таблиця 5

Зіставна характеристика СГ та СР

Словотвірне гніздо	Словотвірний ряд
1. Об'єднує похідні слова за спільністю кореня	1. Об'єднує похідні слова за спільністю словотворчого форманту
2. Має двочасну будову (вершину і похідні слова)	2. Має одночасну будову (похідні слова не пов'язані вершинами)
3. Нелінійна багаторівнева одиниця	3. Лінійна одиниця, структура одномірна
4. Має сукупність СЗ	4. Має одне - інваріантне - СЗ
5. Члени гнізда зв'язані відношенням похідності	5. Складові не зв'язані відношенням похідності
6. Структура ієрархічна з центром у вершині	6. Структура багатозв'язна, неможливо виділити центр

Отже, СР, подібно до інших КОС мови, перебуває в певних опозиційних відношеннях до інших одиниць: СП - СР : вертикальний ряд, спільність мотиватора - вертикальний ряд, спільність форманту; СП - СГ : парадигматичний ряд, пучок значень - сукупність парадигм, рядів і опозиційно нанизаних пар; СП - словотвірний ланцюжок : вертикальний ряд, пучок значень - горизонтальний ряд, ряд лінійних значень; словотвірний ланцюжок - СР : горизонтальний ряд, ряд лінійних значень - вертикальний ряд, інваріантне значення; СГ - СР : сукупність горизонтальних рядів і вертикальних рядів, комплекс СЗ - вертикальний ряд, інваріантне значення.

У розділі ІІІ „Параметризація ад'єктивних словотвірних рядів в термінах конкретних реляторів і основ” розглянуто СР за структурними параметрами. Дано інтерпретацію СР за способом оформлення похідних слів, приведено характеристику СР за лексико-граматичною приналежністю твірних слів. Розглянуто параметри відкритості / закритості, об'єму, типу рядів, їхню продуктивність. Визначено поняття актуальні та потенційні ряди.

За структурою СР розподіляються на (1) ряди-пучки (віяльні ряди) - результат паралельного утворення похідних, коли з однієї вершини виходить декілька векторів (Рис. 3); (2) ряди-дерева. Ряди-дерева - це комплекси віял і ланцюжків. Такі СР представлені двома видами: (а) ланцюжково-віяльні (Рис. 3а) і (б) віяльно-ланцюжкові (Рис. 3 б); (3) ряди-ланцюжки як результат послідовного утворення похідних слів.

Ланцюжкові та віяльні структури рядів потенційно припускають об'ємну зміну за умови розширення кількісного складу похідних слів у ланцюжках та віялах. Комплексні СР (дерева) відрізняються від ланцюжкових та віяльних як за обсягом (збільшенням кількості похідних слів в рядах), так і за своїми структурними параметрами (зміною структури комплексу, який з'являється у разі операції аплікації), тому що комбінації ланцюжків та віял можуть спостерігатися у будь-якій точці графа ряду.

За способом словотворчого оформлення мотиватів розрізнюються три типи рядів: префіксальні, суфіксальні, конфіксальні.

Основу префіксального підмакроряду основного макроряду прикметників складають гомогенні ряди. Більшість похідних прикметників утворюються на І-ІІІ ступенях деривації. Четвертий і більші кроки деривації для префіксальних рядів є непродуктивними. Префікси пост=, супер=, прото=, противо=, ультра=, дис=, архи=, транс=, квази=, пре=, а=, де=, наи=, все=, анти=, про=, контр= формують гомогенні відад'єктивні ряди і є в російській мові монофункціональними. Префікс контр= у сучасній російській мові узуально представлений тільки в префіксальних рядах. Синонімічні йому префікси анти=, противо= утворюють як префіксальні, так і конфіксальні ряди. Префікси без=/бес=, до=, меж(ду)=, пред=, по=, за=, над=, при=, около=, под=, перед=, сверх=, после= в російській мові здебільшого поліфункціональні.

Основу суфіксального підмакроряду в основному складають гетерогенні ряди. Серед гомогенних рядів відмічаються ряди на =оват=, =еньк=, =ейш=, =охоньк=, ёхоньк=, =ошенек=, ешенек=, =ошеньк=, =охонек=. Ці суфікси можна віднести до монофункціональних. До останніх також відносяться суфікси =им=, =т= (утворюють віддієслівні гетерогенні ряди), =ат=, =озн=, =вин=, =аст=, =шн=, =ев= (утворюють відіменні гетерогенні ряди). Це свідчить про високу ступінь синтетичності російського прикметника. Максимальна глибина суфіксального макроряду прикметників дорівнює 5, мінімальна - 1. Суфікси в рядах в основному виконують транспонуючу функцію. Транспонуючі і модифікуючі функції можуть виконувати суфікси =н= (та його варіанти), =ск= (та його варіанти), =ов=, =ист=, =чин=, =ущ=/=ащ=, =ит=, =ебн=. Серед похідних прикметників у СР, не дивлячись на багатство форм словотворення, майже відсутня суфіксальна омонімія. На цьому фоні набуває сенсу розмаїття лексичної синонімії. Бідність значень суфіксів перекривається семантичною деталізацією якісних відтінків у лексичному значенні прикметників.

Конфіксальних прикметників у сучасній російській мові представлено значно менше, ніж префіксальних і суфіксальних. За характером дериваційного кроку виокремлено віддієслівні, відад'єктивні, відсубстантивні та відадвербіальні конфіксальні ряди. Кожен з цих типів рядів являють собою макроряд конфіксальних прикметників (або підмакроряд основного макроряду).

У російській мові відсутні відсубстантивні конфіксальні ряди з формантами архи=, контр=, наи=, пост=, супер=, ультра=, экстра=. Ці форманти утворюють лише префіксальні СР. При конфіксальному словотворенні деякі словотворчі афікси можуть виявляти нові значення, які раніше були їм не притаманні. Таке явище пояснюється кореляцією прийменник - префікс, пор.: под= - набуває зн. „призначений для ч.-небудь” при основному зн. „стан, положення” (подсилосный - „призначений для зберігання силосу”; от= - в узуальній лексиці не має значення „призначений проти ч.-небудь”. Це значення може з'являтися у співвідносного з префіксом прийменника у розмовній мові, пор.: средство от давления - (окказ.) отдавленческое лекарство.

Прикметники в рядах об'єднуються у підтипи (класи СР, або L=класи). Типи СР характеризуються полімотивацією. До таких рядів відносяться у віддієслівному макроряді - ряди на =н(ый), =тельн(ый), =ист(ый), =онн(ый) та ін.; у відсубстантивному - ряди на небез=/небес=, пре=, по₂=, сверх=, =н(ый), =ск(ий), тельн(ый), =ист(ый) та ін.; у відад'єктивному - ряди на без=/бес=, небез=/небес=, при=, сверх=, =ист(ый), меж(ду)=, пред=, по=, до=, не=.

Типи СР за характером мотивувального слова на останньому ступені деривації розрізнюються представництвом класів рядів. Найбільш показовими за убуванням є відсубстантивні та відад'єктивні класи СР. Третю позицію посідає віддієслівний клас. Менш показовим є відадвербіальний клас рядів.

Відад'єктивний клас рядів складають префіксальні похідні; відсубстантивний та віддієслівний - суфіксальні. Така різниця та розмежування класів СР та їх складових обумовлюється розмаїттям відношень між ономасіологічним базисом і ономасіологічною ознакою похідних слів: подібність, наявність (для відсубстантивних прикметників), модальність (для віддієслівних похідних), різні типи модифікації (для відад'єктивних дериватів).

На відміну від гнізд словотвірні ряди не характеризуються скінченністю, бо СР та СГ - одиниці неоднорідні. Це підтверджується (1) відношенням функціонального стяжіння дериваційних категорій похідних слів та „примусового” зв'язку словотвірних моделей; (2) кількісним нерівноправ'ям категорій похідних слів у словотвірній системі та в СР і гніздах, зокрема.

Відношення стяжіння дериваційних категорій та „примусові” зв'язки словотвірних моделей асиметричні. Асиметрія притаманна саме дериваційному потенціалу мотиваторів цих відношень. Виведення самих відношень, їхнє врахування при моделюванні структури ряду визначає міру його системності.

...