Структура, семантика і функції неподільних дієслівно-іменникових сполук у сучасній українській мові

Мовлення сучасного мовця села і міста заповнене неподільними дієслівно-іменниковими сполуками найрізноманітнішого походження, належних різним функціональним різновидам мови. В їхньому використанні не відчувається незвичність: вони повсякденні, зрозумілі. Це: урізуватися в пам'ять, надавати допомогу, дати оцінку, взяти (брати) участь, провести бесіду, відчути радість (відповідальність, обов'язок), висловлювати подяку, мати намір (надію, думку, бажання), зробити вигляд, яким поступаються синоніми ? одиничні дієслова. Використання таких сполук ні семантично, ні стилістично не збіднює висловлення. Воно свідчить про природність цих одиниць у формуванні думки.

Те, що вживання неподільних дієслівно-іменникових сполук становить невід'ємну ознаку розмовно-побутового мовлення, засвідчують факти новостворених поєднань: Робити висадку й посадку після оголошення про закриття дверей заборонено (з оголошення в метро); Дамо скидки на всі товари (з реклами).

Дослідження дозволяє констатувати, що функціонування неподільних сполук супроводжується постійним розширенням кола іменникових компонентів, завдяки чому виникають нові сполуки, наприклад: брати в оренду, робити презентацію, підлягати сертифікації, входити до компетенції. Це пояснюється, з одного боку, безупинним розвитком мови, а з другого ? зумовлене тяжінням мови до більш точних та об'єктивних засобів вираження дії, що властиво неподільним дієслівно-іменниковим сполукам.

Неподільні дієслівно-іменникові сполуки представлені в усіх фольклорних жанрах, наприклад: у казках (винести вирок), у піснях (не мати гріха), у думах (мати собі мислі), у прислів'ях (не робити огріхів).

Поширеність неподільних дієслівно-іменникових сполук у перелічених сферах використання мови є неспростовним доказом того, що в живому мовленні такі поєднання посідали чільне місце як рівноцінні їхнім еквівалентам одиниці синтаксичної системи мови.

За вживаністю в листуванні і щоденникових записах як писемних підстилях розмовно-побутового стилю неподільні сполуки відрізняються від підстилів, які мають усно мовний вияв: в усному мовленні та фольклорі вони засвідчені в невеликій кількості, в писемних підстилях (епістолярному і щоденникових записах) ? функціонують більш активно.

Усім названим вище жанрам розмовно-побутового мовлення властиве використання означено-особових конструкцій без неозначеного значення: роблю прополку («Говори української мови»), маю клопіт (казка «Як їжак та заєць бігали наввипередки»), складаю подяку (лист М. Коцюбинського до Панаса Мирного від 22 липня 1898 р.), несу втрати (О. Довженко. Щоденник). Природність їх використання очевидна: монологічне мовлення побудоване на висловленні почуттів, думок першою особою.

Поширеність розглядуваних сполук у всіх підстилях розмовно-побутового стилю засвідчує, що ці одиниці активно вживаними є не тільки в офіційно-діловому, науковому, публіцистичному і художньому стилях, а в усіх функціональних різновидах мови.

ВИСНОВКИ

1. Репрезентовані в дисертації дані функціонування неподільних дієслівно-іменникових сполук в усіх стилях української мови дозволили внести уточнення стосовно поширеності цих одиниць у різних сферах мовленнєвої діяльності і до їхньої типології.

2. Засвідчене в дослідженні використання описуваних сполук доводить необґрунтованість твердження про їхню належність лише книжним і художньому стилям. У розмовно-побутовому мовленні вони такі ж природні, як і в текстах офіційно-ділових, наукових, публіцистичних чи художніх.

3. Обстеження різностильових джерел дозволяє констатувати, що в розглядуваних поєднаннях задіяні не лише відзначувані в науковій літературі віддієслівні й власне абстрактні іменники, а й відприкметникові, віддієприкметникові. Останні посідають периферійне місце в стилях, в яких вони наявні. У поетичних творах вони не засвідчені. Відприкметникові й віддієприкметникові іменники можуть трансформуватися в дієслова і виступати в ролі присудка, а можуть перетворюватися в прикметник, дієприкметник чи прислівник, стаючи частиною відповідного складеного присудка. Є такі відприкметникові й віддієприкметникові іменники, що не перетворюються в дієслова, прикметники, дієприкметники, прислівники.

4. Обґрунтовано неправомірність визнавати десемантизацію дієслова і перетворення його в показник особи, часу і способу при іменнику в складі сполуки. Приклади доводять, що дієслово, називаючи дію узагальнено, впливає на формування семантики всієї сполуки, конкретизуючи загальне її значення, яке формують абстрактні віддієслівні, відприкметникові, віддієприкметникові і власне іменники. Зміна дієслова при тому ж самому іменникові змінює все значення неподільної сполуки.

5. Те, що дієслово не втрачає семантичних ознак у поєднанні з іменником, стоїть на перешкоді віднесення неподільних дієслівно-іменникових сполук до розряду іменних складених присудків, у яких втілена єдність службового слова (зв'язки) і повнозначного іменника, в яких зв'язка виконує суто формальну функцію: вираження граматичних значень і підпорядкування призв'язкового члена панівному члену речення. У неподільних сполуках дієслово виступає і виразником часово-модального значення, і носієм лексичного значення, яке впливає на формування загальної семантики сполуки.

6. Специфіку неподільних дієслівно-іменникових сполук становить здатність віддієслівних, відприкметникових, віддієприкметникових іменників трансформуватися в дієслово, прикметник, дієприкметник, прислівник, чим досягається утворення синонімічного ряду, компоненти якого, будучи семантично близькими, припускають взаємозаміну. У практичному ж використанні довільній заміні перешкоджають семантичні відтінки зіставлюваних синонімів, які не дозволяють їх ототожнювати. Неподільним сполукам характерна семантична спрямованість у переданні інформації завдяки лексичному значенню дієслова, що конкретизує дію, тимчасом як одиничні дієслова, будучи багатозначними, спричинюють нечіткість в оформленні думки. Крім цього, неподільна дієслівно-іменникова сполука здебільшого формулює дію так, як дієслово не може її передати. У цьому семантична і стилістична вагомість неподільних дієслівно-іменникових сполук.

7. Дослідження різностильових текстів розширило уявлення про синтаксичну роль неподільних дієслівно-іменникових сполук. Підтверджено використання цих сполук у ролі простого дієслівного присудка, компонента складеного дієслівного присудка, головного члена безособового речення, додатка, неузгодженого означення й граматичної основи дієприслівникового звороту. Обстеження всіх стилів дозволило розширити набір випадків функціонування неподільних сполук як синтаксичної одиниці: вони засвідчені в ролі головного члена інфінітивних, означено- й неозначено-особових речень.

8. Використання розглядуваних сполук у всіх стилях сучасної української мови вказує і на їхню багатофункціональність як загальномовної синтаксичної одиниці, на здатність задовольняти специфічні вимоги кожного з функціональних різновидів мови, виявляючи при цьому своєрідність у типологічних ознаках. Об'єднані під одною назвою «книжні стилі», офіційно-діловий і науковий стилі схожі і відмінні у введенні аналізованих сполук у текст. Подібні вони в наявності маркованих сполук, заснованих на використанні дієслів й іменників, притаманних цим стилям. Схожі неприпустимістю використання розмовних й експресивних елементів, але не схожі в тому, що в офіційно-діловому стилі більшу частотність виявляють сполуки з власне іменниками, в науковому ? з віддієслівними іменниками; в офіційно-ділових текстах означенням при іменниках можливі лише відносні прикметники, в науковому ? відносні й якісні; в офіційно-діловому неможливі означено- й неозначено-особові речення, в науковому ? вони звичайні; в офіційно-діловому стилі превалює прямий порядок розміщення підмета і присудка (виняток ? наявність частки «не» при дієслові), в науковому ? вільний порядок; в офіційно-діловому не припускається інверсія іменника в складі сполуки, в науковому стилі перестановка компонентів припустима.

9. Як й інші книжні стилі, публіцистичний різновид мови характеризують специфічні для цього стилю неподільні дієслівно-іменникові сполуки. Потреба в інформуванні про багатогранні події сьогодення спричинює використання на шпальтах газет і сторінках публіцистичних статей дієслівно-іменникових сполук, властивих офіційно-діловому чи науковому стилям, що свідчить про незамкненість публіцистичного стилю. Газетний підстиль виявляється відкритим і для введення до складу неподільних сполук дієслів розмовного вжитку, які надають висловленню експресивності. Уведення в заголовки неподільних дієслівно-іменникових сполук указує на їхню активну вживаність, що підтверджує природність цих одиниць у спілкуванні з читачами.

10. У художньому змалюванні задіяні всі синтаксичні будови, компонентом яких є неподільні дієслівно-іменникові сполуки. Особливість їх уживання в художній літературі полягає в тому, що в художньому викладі вони задовольняють естетичні функції стилю. Марковані іншими стилями сполуки стають засобом створення художнього образу позитивного чи негативного плану. Вкраплення окремих книжних елементів в авторську мову й мовлення персонажів художнього твору, а не копіювання усного мовлення створює реалістичний мовний колорит. Завдяки метафоризованим сполукам майстри художнього слова передають тонкі відтінки характеру героїв, душевні переживання ліричного Я.

11. Аналіз підстилів розмовно-побутового стилю довів не лише загальностильовий характер неподільних дієслівно-іменникових сполук, а й динамічні процеси у використанні цих поєднань у живому сучасному мовленні. Як доводять спостереження, неподільні дієслівно-іменникові сполуки, що походять із книжних стилів, як стильові одиниці схильні до нейтралізації, а новостворені підтверджують теоретичне положення про динамічні процеси, що супроводжують розвиток української мови. Широке використання традиційно вживаних і новостворених неподільних дієслівно-іменникових сполук як аналітичних елементів не порушує синтетичного ладу української мови. Риси аналітизму ? це один із проявів розвитку синтаксичної системи української мови.

12. Дослідження не претендує на розв'язання всіх проблем, пов'язаних із особливостями функціонування неподільних дієслівно-іменникових сполук. Залишився неописаним ряд підстилів у складі офіційно-ділового і наукового стилів. Заслуговує на увагу аналіз функціонування неподільних сполук у конфесійному стилі.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Карпенко Н.О. Розрізнення описового і фразеологічного сполучень // Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць. ? Донецьк: ДонНУ, 2007. ? Вип. 15. ? С. 257-260.

2. Карпенко Н.О. Описові дієслівно-іменникові словосполучення як присудки в науковому стилі української мови // Вісник Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника. Філологія: Збірник наукових праць. ? Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2007. ? Вип. ХV-XVIII. ? С. 161-164.

3. Карпенко Н.О. Проблема визначення граматичного статусу описових дієслівно-іменникових словосполучень у сучасній українській мові // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. - Х.: Харк. нац. пед. ун-т, 2007. - Вип. 21. - С. 38-43.

4. Карпенко Н.О. Особливості структури описового дієслівно-іменникового словосполучення // Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць. - Х.: Харк. нац. пед. ун-т, 2007. - Вип. 23. - С. 126-131.

5. Карпенко Н.О. Лексикалізоване дієслівно-іменникове словосполучення як структурний компонент нормативно-правових актів // Мовознавчий вісник: Збірник наукових праць. ? Черкаси: Вид-во ЧНУ, 2008. ? Вип. 7. ? С. 221-228.

6. Карпенко Н.О. Функціонування лексикалізованих дієслівно-іменникових словосполучень як присудків у газетних текстах // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Лінгвістика»: Збірник наукових праць. ? Херсон: Вид-во ХДУ, 2008. ? Вип. 6. ? С. 292-296.

7. Карпенко Н.О. Проблеми вивчення описових дієслівно-іменникових словосполучень у функції присудка в сучасному східнослов'янському мовознавстві // Збірник наукових праць: Матеріали ІХ Міжнародної науково-практичної конференції «Семантика мови і тексту». ? Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. ? С. 84-86.

8. Карпенко Н.О. До питання про назву дієслівно-іменникових словосполучень як простого присудка // Україністика: нові імена в науці: Збірник наукових праць. ? Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2006. ? С. 63-66.

9. Карпенко Н.О. Функціонування лексикалізованих дієслівно-іменникових словосполучень у книжних стилях української мови // Збірник наукових робіт: Міжнародна наукова конференція «Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії». ? Х.: Вид.-во ХНЕУ, 2008. ? Ч. 1. ? С. 59-66.

10. Карпенко Н.О. Описове словосполучення як складник сучасної лінгвістичної термінології // Методологія сучасних наукових досліджень: Матеріали ІІІ науково-практичної конференції молодих учених. - Х.: ХНПУ, 2006. - Ч. 1. - С. 35.

11. Карпенко Н.О. Функціонування описових словосполучень у структурі офіційно-ділових текстів // Методологія сучасних наукових досліджень: Матеріали ІV науково-практичної конференції молодих учених. - Х.: ХНПУ, 2007. ? С. 38.

12. Карпенко Н.О. Неподільні дієслівно-іменникові сполуки як стилістичний засіб художнього твору // Методологія сучасних наукових досліджень: Матеріали V науково-практичної конференції молодих учених. - Х.: ХНПУ, 2008. ? С. 47.

АНОТАЦІЯ

Карпенко Н.О. Структура, семантика і функції неподільних дієслівно-іменникових сполук у сучасній українській мові. ? Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зi спеціальностi 10.02.01 ? українська мова. ? Харківський національний педагогічний університет імені Г.С. Сковороди. ? Харків, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячене функціонуванню неподільних дієслівно-іменникових сполук у стилях сучасної української мови. Піддані аналізу традиційно виділювані в сучасній українській мові функціональні стилі: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній і розмовно-побутовий. У роботі подано характеристику поширеності і стилістичної ролі неподільних сполук у функціональних різновидах сучасної української мови для встановлення здатності цих поєднань відповідати вимогам кожного зі стилів. На основі здійсненого аналізу констатовано, що неподільні сполуки поширені у всіх стилях мови, а не окремих із них, як засвідчено в наукових джерелах, що має стати доказом їхнього загальностильового характеру. Доведено, що їх використання у всіх стилях мови зумовлене тяжінням мови до більш точних засобів вираження дії. У роботі визначено статус, запропоновано назву, розкрито структурно-семантичні особливості цих сполук, схарактеризовано семантико-стилістичні відношення між неподільною дієслівно-іменниковою сполукою та її замінником, проаналізовано синтаксичну роль досліджуваних сполук.

Ключові слова: неподільні дієслівно-іменникові сполуки, синонімічні відношення, функціональні стилі української мови, книжні стилі, художній стиль, розмовно-побутовий стиль, стильове функціонування.

АННОТАЦИЯ

Карпенко Н.А. Структура, семантика и функции неделимых глагольно-именных сочетаний в современном украинском языке. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 ? украинский язык. ? Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды. ? Харьков, 2009.

В работе освещены теоретические проблемы, связанные со статусом, структурно-семантическими особенностями, ролью и стилистическими характеристиками неделимых глагольно-именных сочетаний. Представлены результаты сопоставительного анализа употребления исследуемых сочетаний во всех стилях современного украинского языка, способных удовлетворять экстралингвистические потребности стилей. В официально-деловом и научном стилях они способствуют точности выражения мысли, в публицистическом ? обеспечивают смысловое наполнение текста, в художественном ? используются как стилистический прием: для образного изображения действий, для отображения живой устной речи или социальной характеристики персонажей. Разговорно-бытовой стиль отображает естественное использование этих сочетаний.

Исследование показало, что неделимые глагольно-именные сочетания активно используются во всех стилях современного украинского языка. Этот факт указывает на их многофункциональность как общеязыковой синтаксической единицы.

Спецификой неделимых глагольно-именных сочетаний является свойство отглагольных и некоторых адъективных существительных трансформироваться в глагол (реже ? прилагательное, причастие или наречие), однокоренной с существительным соответствующего сочетания, что обеспечивает образование синонимического ряда, компоненты которого, будучи семантически близкими, допускают взаимозамену. В практическом же употреблении свободной замене препятствуют семантические оттенки сопоставимых синонимов, которые не позволяют их отождествлять. Неделимым сочетаниям свойственна однозначность в передаче информации, позволяющая более точно сформулировать мысль, в то время как глаголы-эквиваленты несут в себе набор значений, что приводит к нечеткости в оформлении мысли. В работе доказано, что неделимые сочетания являются не просто синонимами для замены, они существуют в языке для передачи определенного значения, как правило, конкретного. Неделимое сочетание называет соответствующее действие более определенно, чего не позволяет сделать единичный глагол. В этом состоит стилистическая весомость неделимых глагольно-именных сочетаний.

В работе отмечено, что употребление неделимых сочетаний в разных стилях языка сопровождается расширением круга именных и глагольных компонентов, которые входят в их состав. Развитие сочетаний происходит и благодаря внедрению новых лексем, и благодаря возможности слов расширять свой семантический объем. Это обеспечивает введение в стилистический оборот сочетаний, которые четче, чем единичные глаголы, передают разные оттенки значений.

Констатируется, что книжные, художественный и разговорно-бытовой стили имеют некоторую специфику употребления анализируемых сочетаний. В официально-деловом стиле в составе рассматриваемых сочетаний более употребительными являются собственно существительные, в то время как в научном ? отглагольные. Некоторое своеобразие в функционировании неделимые сочетания обнаруживают в публицистическом стиле: в газетном подстиле эти сочетания выносятся в заголовок статьи, в собственно публицистическом такие случаи не засвидетельствованы. Особенности функционирования неделимых сочетаний проявляются и в художественной литературе. В поэтических текстах довольно часто именной компонент сочетания выносится в препозицию, в прозаических текстах ? неделимые сочетания активно формируют деепричастные обороты. Исследуемые сочетания в разговорно-бытовом стиле появились на основе общеязыковых единиц как необходимые элементы при оформлении мыслей.

Сопоставление книжных, художественного и разговорно-бытового стилей свидетельствует, что неделимые сочетания по-разному представлены в стилях языка: среди них есть такие, которые употребляются только в определенном стиле и не используются в текстах другого, что регламентируется стилистическими ограничениями.

Несмотря на то, что неделимые сочетания являются компонентами разных стилей украинского языка, они имеют как стилистическую окраску ? оттенок книжности, так и функциональную закрепленность за определенной языковой сферой ? чаще они употребляются в официально-деловом и научном стилях.

Исследуемые неделимые глагольно-именные сочетания обнаружены во всех стилях украинского языка, в том числе и разговорном. Это позволяет опровергнуть представленное в некоторых научных изданиях мнение о том, что неделимые сочетания свойственны лишь книжным стилям.

Анализ текстов всех стилей украинского языка засвидетельствовал, что неделимые глагольно-именные сочетания могут выполнять синтаксическую роль не только простого глагольного сказуемого, компонента составного глагольного сказуемого, главного члена безличного предложения, дополнения, определения и выступают грамматической основой деепричастного оборота, но и функционируют в роли главного члена инфинитивного, определенно- и неопределенно-личного предложения.

Ключевые слова: неделимые глагольно-именные сочетания, синонимические отношения, функциональные стили украинского языка, книжные стили, художественный стиль, разговорно-бытовой стиль, стилевое функционирование.

SUMMARY

Karpenko N.O. Structure, semantics and functions of undividable verb-noun combinations in the contemporary Ukrainian language. ? Manuscript.

The thesis for the scientific degree for Candidate of philological sciences for speciality 10.02.01 ? the Ukrainian language. ? Kharkiv G.S. Skovoroda National Pedagogical University. ? Kharkiv, 2009

The dissertation is devoted to the functioning of undividable verb-noun combinations in styles of the Ukrainian language. The analysis spreads to all the functional styles founding the contemporary Ukrainian language: official, scientific, publicistic, belles-lettres and colloquial. The paper presents the characteristics of the spread and stylistic role of the undividable combinations in functional varieties of the contemporary Ukrainian language to determine the ability of these units to correspond to requirements of each style. The conducted analysis certifies that undividable combinations are found in all the language styles, that proves their through-style character. Their use in all the language styles is proved to be conditioned by the language tendency to use exact devices to express actions. The paper determines the status, proposes the term, reveals structural-semantic peculiarities of these units, characterizes semantic-stylistic connections between an undividable verb-noun combination and a corresponding verb, analyzes the semantic function of the units.

Key words: undividable verb-noun combinations, synonymic connections, functional styles of the Ukrainian language, bookish styles, the belles-lettres style, the colloquial style, style functioning.

Відповідальний за випуск С.І. Дорошенко

Підписано до друку 11.02.2009. Формат 60х84 1/16.

Папір офсетний. Обсяг 0,9 друк. арк.

Наклад 100 прим. Зам № б/н.

Надруковано ПП Степанов В.В. м. Харків, вул. Ак. Павлова, 311

Размещено на Allbest.ru