Інституційний комунікативний простір Німеччини (фахова мова економіки)

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Спеціальність 10.02.04 - Германські мови

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук

Інституційний комунікативний простір Німеччини (фахова мова економіки)

Пилипенко Ростислав Євгенович

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі германської філології

Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий консультант: доктор філологічних наук, професор

САХАРЧУК Людмила Іллівна,

кафедра германської філології

Інституту філології

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

КИЯК Тарас Романович,

завідувач кафедри теорії та практики

перекладу з німецької мови

Інституту філології Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

доктор філологічних наук, професор

ПРИХОДЬКО Анатолій Миколайович,

кафедра германської філології Київського міжнародного університету

доктор філологічних наук, професор

ОГУЙ Олександр Дмитрович,

кафедра германського, загального

та порівняльного мовознавства

Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича

Захист відбудеться 7 червня 2007 року о 10 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.11

із захисту дисертації на здобуття наукового

ступеня доктора (кандидата) філологічних наук у

Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою:

01033 Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій

бібліотеці Київського національного університету імені

Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58, к. 10).

Автореферат розісланий 7 травня 2007 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради, канд. філол. наук, доц. І.О. Алексєєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Сучасний розвиток економічних та мовно-культурних зв'язків на тлі пожвавлення глобалізаційних процесів сприяє суттєвому зростанню ролі фахової комунікації. У лінгвістиці посилюється інтерес до вивчення соціального середовища мовців та соціокультурних умов, за яких відбувається професійно спрямоване спілкування. Одним із перспективних лінгвістичних поглядів на природу фахової комунікації є уявлення про неї як про сукупність процесів екстеріоризації та інтеріоризації систем знань мовців, які репрезентують різні сфери професійної діяльності людини (Т.М. Астафурова, О.Н. Зарєцька, А.В. Соколов, Л.О. Юршева, І.П. Яковлєв, F. Bargiela-Chiappini, C. Nickerson, S. Niemeier, H. Picht, B. Planken). Дослідженню професійно спрямованих галузей у річищі комунікативної лінгвістики та дискурсології останніми десятиріччями були присвячені чимало праць, у яких віддзеркалено сутність фахового спілкування та специфіку взаємодій кожного з окремих різновидів професійної комунікації з іншими сферами людської діяльності в контексті діяльнісного (В.В. Алімов, З.І. Гур'єва, Ю.В. Рождественський, K. Adamzik, K. Baumann, L. Hoffmann, S. Mertel, B. Thцrle, P. Sandrini) та комунікативно-когнітивного підходів (В.В. Богданов, А.Е. Левицький, З.Я. Тураєва, U. Ammon, S. Bastian, A. Bergien, J. Bolten, W. Forner, R. Glдser, M. Gotti, S. Gцpferich, F. Hammer, H. Kalverkдmper, A. Satzger, K. Steinberg-Rahal).

Окрему увагу чимало дослідників зосереджують на моделюванні соціолінгвального оточення мовців за умов докорінних суспільних перетворень у їхній професійній та комунікативній діяльності. З цією метою використовуються різноманітні категорії, зокрема сфера мислення (Ю.М. Лотман), семіотичний континуум (Ч. Морріс), галузь людської діяльності (О.М. Леонтьєв), когнітивний (P. Werth) та соціокультурний виміри (Т.М. Дрідзе), комунікативний простір (С.О. Борисова, С.О. Дацюк, Г.Г. Почепцов, Г.С. Пшегусова, Л.І. Сахарчук, І.М. Сафіулліна, М.А. Федотова, L. Erbring, J. Gumperz, S. Gьnthner) та ін. Однак, незважаючи на істотні здобутки у моделюванні соціально орієнтованих просторів, слід констатувати недостатню сформованість теорії інституційного комунікативного простору на матеріалі фахового мововжитку.

Для сьогочасного розвитку економічних відносин у Німеччині є характерним істотне зростання обсягів мовного матеріалу, використовуваного для вдоволення комунікативних потреб мовців - учасників економічної діяльності. Сукупність комунікативних та інформаційно-комунікаційних взаємодій суб'єктів мовлення, об'єднаних спільною територією, фаховими знаннями та статусно-рольовими правилами, що визначає їхню комунікативну поведінку, маркує комунікативний простір відповідно до сфер професійної діяльності людини. Основною ділянкою досліджуваного комунікативного простору є сфера діяльності економічних інституцій Німеччини та засобів масової інформації, які відображають високий ступінь економічної освіченості сучасного німецького суспільства та його широке залучення до управління економікою. Такий розвиток комунікативного простору суб'єктів інституційної економіки уможливлює виокремлення саме інституційного комунікативного простору як першорядного різновиду комунікації у сфері економічної діяльності в Німеччині. До конститутивних ознак інституційного комунікативного простору належать зафіксовані соціально регламентовані статусно-рольові характеристики інституційних суб'єктів, зокрема: типові хронотопи, ритуально-символічні дії, узвичаєні жанри фахової мови та притаманні їй стереотипи й кліше (Д. Белл, В.В. Богданов, В.І. Карасик, М.Л. Макаров).

Інтерес до вивчення інституційних форм фахового спілкування в Німеччині виник за доби активного економічного розвитку - від 1871 року, тобто від початкових кроків бісмарківської Німеччини до визнання її як світової держави (на думку C. Mьller-Hofstede та A. Rehbein, саме цей час можна визначити як передглобалізаційний). Це питання залишається актуальним і дотепер. Особливу зацікавленість вчених у цих дослідженнях викликає питання впливу глобалізаційних процесів на формування мовленнєвої комунікації в різних галузях професійної діяльності, зокрема як у Німеччині (J. Bolten, M. Breckle, G. Brьnner, D. Freyhoff, S. Gьnthner, C. Morace, R. Rapp, A. Trosborg, H. Winkler), так і поза її межами: в Україні (О.В. Бекетова, Н. Ізерманн, Г.О. Копил, А.М. Нелюба, В.О. Олійник); в Росії (А.П. Бобирьова, Л.А. Галицейська, Л.А. Жаворонкова, Н.І. Крилова, В.В. Льовкін, Г.К. Савченко); в Англії та США (T. Dobbins, V. Koller, B. Nielsen, C. Russ, P. Stevenson, P. Westwood).

Активізація інституційного економічного спілкування та її відображення у ЗМІ, включно з електронними, висуває й низку лінгвістичних питань, зокрема щодо меж інституційного комунікативного простору в сфері економічної діяльності, його рівнів, специфіки інтертекстуальних зв'язків, ефективності фахової комунікації. Отже, поряд із центральною категорією дослідження - інституційним комунікативним простором - на перший план виходять його мовні суб'єкти та об'єкти, професійне та “популяризоване” спілкування, адресантно-адресатні конфігурації, ділові жанри, комунікативні стратегії й тактики.

Актуальність дослідження інституційного комунікативного простору Німеччини зумовлена необхідністю аналізу ще не вивчених лінгвістичних чинників впливу на формування сукупного масиву мовленнєвого матеріалу в галузі економічного спілкування, сучасних жанрових модифікацій фахових текстів, а також комунікативних стратегій і тактик. У дослідженні окремо відстежено та з'ясовано соціолінгвальні та лінгвокогнітивні характеристики сучасних мовців. Теоретико-методологічні засади дисертаційної праці спрямовані на оптимізацію наукового пошуку в галузі вивчення проблем сучасної фахової комунікації, а зокрема - на підвищення ступеня ефективності комунікативних та інформаційних взаємодій між суб'єктами інституційного комунікативного простору.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Зміст дисертації відповідає профілеві наукових досліджень у межах теми, що опрацьовується в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, - “Європейські мови та культури в контексті глобалізації світових процесів” (Код: 01 БФ 0147-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.

Основною метою роботи є з'ясування соціолінгвальної природи та розвитку сучасного інституційного комунікативного простору Німеччини в сфері економічної діяльності - з огляду на його структурну, композиційну, мовно-культурну, жанрову та прагмалінгвістичну специфіку. З поставленої мети випливають такі завдання:

1) встановити основні лінгвістичні та міждисциплінарні передумови розвитку інституційного комунікативного простору Німеччини у сфері економічної діяльності;

2) вибудувати вірогідну структуру інституційного комунікативного простору Німеччини та принципи його організації у властивому йому соціолінгвальному середовищі;

3) окреслити основні типи інтердискурсивних взаємозв'язків, притаманних інституційному комунікативному простору Німеччини;

4) розкрити соціолінгвальну специфіку основних типів мовних особистостей в інституційному комунікативному просторі Німеччини у сфері економічної діяльності;

5) описати жанрові інформаційно-технологічні модифікації інституційного комунікативного простору Німеччини у сфері економічної діяльності та їхню мовно-культурну специфіку в електронному середовищі;

6) визначити та класифікувати типові комунікативні тактики і стратегії в інституційному комунікативному просторі Німеччини, які відображають фахову та мовно-культурну специфіку мовців.

Об'єктом дослідження є інституційний комунікативний простір Німеччини у сфері економічної діяльності, який має своє відображення у відповідних мовно-культурних, соціолінгвальних, жанрових та прагмалінгвальних характеристиках.

Предмет дослідження - структурні, лінгвокогнітивні, мовно-культурні, жанрові, прагма- та паралінгвальні характеристики сучасного інституційного комунікативного простору Німеччини у сфері економічної діяльності.

Вихідною гіпотезою дисертаційного дослідження є припущення щодо становлення нового типу соціолінгвального середовища суб'єктів та об'єктів комунікації внаслідок активного еволюціонування професійно спрямованої діяльності та пов'язаних з нею комунікативних потреб німецького суспільства. комунікативний німеччина інтердискурсивний економічний

Згадані вище суспільні перетворення новітньої доби знаходять своє відображення у фаховій мові економіки. Вона стає важливим суспільним інструментом розбудови як сучасної європейської ідентичності, так і потужного засобу до маніпулювання у різноманітних галузях інституційного спілкування. Набуття фаховою мовою цих соціолінгвальних характеристик дає можливість припустити високу вірогідність формування у майбутньому докорінно видозміненого інституційного комунікативного простору Німеччини.

Матеріалом дослідження є німецькомовна економічна література (писемні інституційні фахові тексти різних жанрів з галузей державного та приватного економічного регулювання, зокрема монографічні дослідження, науково-популярні видання й тексти мас-медійних видань). Вибірка матеріалу для опису основних типів мовної особистості - фахівців та нефахівців - у інституційному комунікативному просторі Німеччини ґрунтувалася на текстах провідних економістів-науковців (Wirtschaftsforscher), економістів, чиї інтереси зосереджені у галузі комерційної діяльності в Німеччині (Medienstars), та журналістів (Wirtschaftsjournalisten), котрі спеціалізуються на економічних питаннях. Жанрову різнорідність цих текстів переважно відображають інтерв'ю, матеріали економічних конференцій на суспільно-резонансні теми, а також публіцистичні інституційні тексти економічної тематики, репрезентовані в національних та міжнаціональних інституційних галузях Німеччини. Ці тексти відтворюють мовну, соціолінгвальну та лінгвокультурну специфіку збагаченого економічним змістом інституційного комунікативного простору Німеччини. Мовний матеріал обіймає часовий простір від останньої третини XIX до початку XXI сторіч. Добір джерел галузевої літератури об'єктивно відображає провідні тенденції розвитку інституційного економічного мовлення в Німеччині під впливом глобалізації, а саме процеси його формування та вжиткового поширення:

а) професійно маркованих одиниць мови;

б) жанрових форм економічних текстів;

в) комунікативних характеристик мовних особистостей у німецькому інституційному спілкуванні в галузі економіки.

У проаналізованих німецькомовних економічних текстах відображені різні аспекти суспільно значущих економічних тем для Німеччини. Кількісний показник дослідженого матеріалу становить понад 98 700 сторінок у друкованій та електронній формах, включаючи монографії (індивідуальні та колективні; наукові, науково-популярні та технічні) інституційно-економічної спрямованості, а також матеріали періодичних видань німецькомовної преси та прес-центрів німецьких економічних інституцій. Крім сучасних німецьких економічних текстів, у дослідженні використано оригінальні джерела з історії фахової комунікації в Німеччині, які унаочнюють динаміку розвитку німецького економічного інституційного мовлення.

Методика дисертаційного дослідження ґрунтується на засадах лінгвоінтерпретативного синтезовано-аналітичного підходу у вивченні мовних явищ у їхньому соціальному контексті з метою лінгвістичного відтворення складного соціолінгвального середовища у сучасній Німеччині. В дослідженні було враховано низку істотних підходів, зокрема комунікативно-прагматичний (А.М. Баранов, А.Д. Бєлова, Т. ван Дейк, В.І. Карабан, В.М. Телія), соціолінгвістичний (Дж. Гамперц, Є. Гоффман, Ю.О. Жлуктенко, О.О. Леонтьєв, У. Лабов, С. Єрвин-Трипп), функціонально-семантичний (Н.Д. Арутюнова, О.В. Бондарко, В.Г. Гак, О.В. Падучева, Л.І. Сахарчук), семантичний (О. Есперсен, Т.Р. Кияк, Н.О. Слюсарева, Ч. Філмор, A. Wierzbicka), семіотико-прагматичний (В.І. Карасик, М.Л. Макаров, Г.Г. Почепцов, О.Й. Шейгал, R. Wodak).

Широко застосовано теоретичний інструментарій дискурсивного аналізу: метод структурного моделювання дискурсу та опису його основних рівнів; концептуальний аналіз; лексико-семантичний аналіз; фреймовий аналіз; компонентний аналіз (виявлення семантичних ознак ключових слів); дистрибутивний аналіз (визначення контекстного оточення концепту); опозитивний аналіз (виявлення структурних опозицій ключових слів у фахових субмовах, репрезентованих у комунікативному середовищі); трансформаційний та дескриптивний методи; контент-аналіз, а також аналіз словникових дефініцій.

Наукова новизна здобутих результатів полягає в тому, що в дослідженні вперше запропоновано концепцію інституційного комунікативного простору Німеччини у вимірі економічної діяльності. Визначено також основні одиниці його виміру - професійно спрямовані дискурси, які відображають певні типи мовленнєво-мисленнєвої діяльності людини. Аналіз сучасних комунікативних та інформаційно-технологічних факторів впливу на фахову мову економіки дозволив збагатити лінгвістичні уявлення про типологічні ознаки професійно спрямованих дискурсів, чим зроблено внесок до типології дискурсу. Вперше проаналізовано інтердискурсивні взаємозв'язки професійно спрямованих типів дискурсів з їхніми іншими типами. Це все уможливило розкриття особливостей професійно спрямованого спілкування та визначення основних аспектів інтерпретації об'єкта дослідження - функціонального, антропоцентричного, соціолінгвістичного, жанрового та прагмалінгвістичного.

На захист виносяться такі положення:

1. Інституційний комунікативний простір є ієрархічно зорганізованим середовищем комунікативних та інформаційно-комунікаційних взаємодій мовців, об'єднаних спільною інституційною територією, статусно-рольовими правилами поведінки, спорідненими моделями суспільних та фахових знань, а також особливим добором комунікативних стратегій і тактик. Специфікою інституційної комунікації у сфері економічної діяльності є зростання регулятивної функції мови, яке характеризується високою інформативною та маніпулятивною насиченістю, а також активною взаємодією професійно спрямованих типів дискурсів із неекономічними. Мовна реалізація презентаційної функції німецької мови у сфері економіки відображає діяльнісні та комунікативні потреби мовця у розширенні інституційного економічного комунікативного середовища через залучення більшої кількості комунікантів переважно із сфери непрофесійного спілкування.

2. Сучасна концептосфера інституційного комунікативного простору Німеччини в галузі економічної діяльності, яку здебільшого репрезентують провідні концепти предметно-практичної діяльності економічної спрямованості (ГРОШІ, МАЙНО, РИНОК) та економічної теорії (ЕКОНОМІКА, РИНОК, КОНКУРЕНЦІЯ), збагачується такими типами концептів: онтологічними - БУТТЯ, ЯКІСТЬ, КІЛЬКІСТЬ; екзистенційними - РІШУЧІСТЬ, МАЙБУТНЄ, НАДІЯ, КРИЗА ІСНУВАННЯ; гносеологічними - ЗНАННЯ, ОСМИСЛЕННЯ, ІСТИНА; етичними - ДОБРО, ЗЛО.

3. Основною тенденцією розвитку інституційного комунікативного простору Німеччини у сфері економічної діяльності є урізноманітнення суспільно-економічних тем та мовно-культурних репрезентацій суб'єктів фахової діяльності. Ознаками сучасної інституційної комунікації є діалогізація спілкування в економічному середовищі, зростання кількості колективних номінацій суб'єктів спілкування та їхніх соціально-оцінних значень, ритуалізація та естетизація вузькофахової комунікації, а також посилення медійної участі суб'єктів фахового спілкування, супроводжуваного елементами інтердискурсивності (референцій, експлікацій неекономічних змістів, термінів, посилань на неекономічні джерела).

4. Соціолінгвальну специфіку мовних особистостей, включених до інституційного економічного спілкування, відображають моделі комунікативної компетенції. До них належать інституційно-колективна, мовно-культурна та, власне, фахова моделі. Перша з них передбачає знання мовцем постійно оновлюваних соціальних контекстів мовленнєвого спілкування, які позначають його європейську полілінгвальну ідентичність. Друга - мовно-культурна комунікативна компетенція охоплює мовні засоби вираження національно-культурної ідентичності мовця і характеризується зростанням кількості ідіоматичних та фразеологічних зворотів, а також національно забарвлених коннотацій у фаховій мові економіки. Третя - фахова комунікативна компетенція - відображає поширене застосування інтернаціоналізмів, термінів із неекономічних галузей та економічних оцінок.

5. Жанрові модифікації інституційного комунікативного простору Німеччини у сфері економічної діяльності здебільшого характеризуються двома групами змін - антропоцентричними та інформаційно-технологічними. Антропоцентричні фактори впливу на жанрову модифікацію інституційного комунікативного простору Німеччини репрезентують еволюцію ідентичності мовної особистості автора у віртуальному середовищі та його стосунків із реципієнтами. У цих стосунках відображені процеси інтенсивного зростання та впровадження екстралінгвальних засобів віртуальної ідентифікації мережевих суб'єктів (віртуальний підпис, віртуальний код і т. ін.), яким властиві ідеологічно марковані одиниці мови - носії інформації про корпоративний та національний статус комунікантів. Посилення дії інформаційно-технологічних чинників впливу на жанрову модифікацію інституційного комунікативного простору Німеччини пов'язане із активним обміном віртуально-візуальними образами економічного змісту, постійно супроводжуваним синхронними запитами учасників комунікації та наскрізним прочитанням, збільшенням кількості економічних медійних просторів, а також необхідністю спрощення сприймання економічних реалій через паралельне посилення інтердискурсивних зв'язків у напрямку засвоєння мовцями мовно-культурних реалій, зокрема термінів різних галузей комунікації, ідеологем та алюзій національно-культурного змісту.

6. Комунікативні стратегії і тактики є особливими способами смислопородження в галузі економічного інституційного спілкування. Їхнє тлумачення дає можливість виокремити три способи розуміння актів комунікації в інституційному комунікативному просторі Німеччини у сфері економічної діяльності - інформативний, комунікативно-етичний та маніпулятивний. Відповідно до цих способів вирізнено три основні типи комунікативних стратегій - інформативної, гармонізаційної та маніпулятивної спрямованості. Перевага кожному із цих типів віддається залежно від адресантно-адресатної конфігурації комунікантів. Якщо комунікативні стратегії інформативної та гармонізаційної спрямованості здебільшого притаманні державним економічним інституціям, то маніпулятивні стратегії активно використовують приватні економічні інституції.

Теоретична значущість зумовлена потребою створення лінгвістичної концепції інституційного комунікативного простору як провідної категорії дискурсивного аналізу інституційного економічного тексту. Цим зроблено внесок до розвитку теорії комунікації, дискурсології, когнітивної семантики та лінгвоконцептології. Вивчення інституційного комунікативного простору Німеччини є новим напрямом теорії комунікації, який дає можливість описувати системні мовні явища, зокрема - професійно спрямовані типи дискурсів, демонструвати сукупність їхніх структурних здатностей поділятися на інші різновиди дискурсів. Дослідження довело визначальну роль комунікативних чинників, розглянутих у контексті еволюції різних галузей інституційної економічної діяльності людини.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх можна використати у викладанні основ теорії комунікації, стилістики та лексикології, німецької мови, термінознавства, лінгвістики тексту, практики перекладу, основ риторики та лінгвокультурології. Практичні результати дослідження можуть стати в пригоді філологам та фахівцями, котрі спеціалізуються на інтернаціональній бізнес-психології та менеджменті.

Обґрунтованість та вірогідність ключових наукових тез дослідження підтверджено результатами опрацювання значного корпусу різножанрових німецьких інституційних текстів, використанням сучасних методів дослідження, включно з методикою контент-аналізу. Теоретичні засади дисертації ґрунтуються на всебічному осмисленні наукових праць із теорії комунікації, дискурсології, лінгвістики тексту, соціолінгвістики, психолінгвістики, когнітивної лінгвістики, а також лінгвокультурології, лінгвістичної антропології, етнографії та лінгвофілософії.

Апробація результатів дисертації. Основні твердження та результати досліджень були предметом доповідей та обговорювалися на таких наукових конференціях і симпозіумах: чотири (щоквартальні) Міжнародні науково-практичні конференції “Europдisches Projektmanagement mit Schwerpunkt: Interkulturelle Wirtschaftskommunikation” (Kassel, Deutschland, 2000); Міжнародна наукова конференція “Сучасні проблеми багатомовності” (Київ, 2002), Всеукраїнська наукова конференція “Культурні аспекти фонології”, присвячена І.П. Сунцовій (Київ, 2004); Російсько-Американський семінар “Социальная коммуникация в современном мире” (Москва, 2004); Міжнародна наукова конференція “Слов'янська фразеологія: семантичний, ареальний, історичний та етнокультурний аспекти” (Луганськ, 2004); дві Міжнародні наукові конференції “Мова і культура” імені професора Сергія Бураго (Київ, 2004 - 2005); II Міжнародна науково-методична конференція “Проблеми загальної, германської, романської та слов'янської стилістики” (Горлівка, 2005); IV Всеукраїнська наукова конференція “Актуальні проблеми менталінгвістики” (Черкаси, 2005); наукова конференція “Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (Луганськ, 2005), Всеросійська науково-практична конференція “Эволюция жанров в истории журналистики” (Самара, 2007), а також засідання кафедри германської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2002 - 2006).

Структура дисертації. Дисертація загальним обсягом 426 сторінок складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків, списку використаної літератури (613 позицій), списку ілюстративного матеріалу (476 джерел).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми, об'єкта, предмета дослідницьких розвідок, визначена актуальність, наукова новизна, теоретична і практична значущість, встановлено основну мету і завдання, висвітлені методологія дослідження та низка методів наукового аналізу, викладено положення, що винесені на захист, представлено мовний матеріал, його джерела, структуру, викладено основні вихідні положення та наукову гіпотезу.

У першому розділі дисертації "Теоретико-методологічні основи дослідження мовленнєвої комунікації у сфері інституційної економічної діяльності Німеччини” висвітлені головні теоретичні тези, дослідження яких базується на ґрунтовному аналізі лінгвістичних і міждисциплінарних передумов розвитку теорії комунікації та відповідного сучасного мовного матеріалу.

Інтерес гуманітарних наук до проблем функціонування та розвитку фахової комунікації пояснюється вагомим впливом професійної діяльності людини на життя суспільства. Професійне спілкування є сталим елементом загально-людської культури, яка відображає норми комунікативної поведінки, моральні цінності, моделі інтерактивної взаємодії тощо. Фахову мову економіки можна уявити як функціональну систему, що має своє еволюційне призначення у сфері економічної діяльності. Центральне місце у цій системі посідають фахові терміни та стильові ознаки різних типів текстів, жанрова специфіка яких зумовлена низкою екстралінгвістичних чинників. Головний із них - сфера діяльності, у якій відбувається професійно спрямоване спілкування. Інші - типи змістів, умов, форм викладу (усна, писемна, віртуальна) та характер комунікації (приватний або інституційний) - складаються під впливом взаємодій основних галузей людської діяльності, зокрема предметно-практичної та практично-теоретичної економічної. Істотну роль у дослідженні функціональної природи мовних феноменів відіграє діяльнісний підхід до вивчення мовленнєвої комунікації у сфері економічної діяльності (О.М. Леонтьєв, S. Jдger). Цей підхід дає можливість дослідити основні етапи її еволюції та встановити чинники, що впливають на формування спільних та суспільно-значущих зразків комунікативної поведінки суб'єктів у галузі інституційного економічного спілкування. У межах цього підходу акцент робиться на визначенні місця професійно спрямованої та наукової практично-теоретичної мовленнєвої діяльності мовців у системі інших типів діяльності людини, що сприяє розумінню феномену комунікативного оточення та нерозривності мовленнєвої комунікації професійної спрямованості в системі професійно-предметних та наукових знань мовця, єдності когнітивної та предметно-практичної діяльності (О.В. Соколов, В. Дильтей).

Взаємодія професійно спрямованої та наукової практично-теоретичної мовленнєвої діяльності мовців створює професійно спрямоване комунікативне середовище. Залежно від мотивованого та тематизованого комунікативного наміру інституційні та індивідуальні суб'єкти цього комунікативного середовища створюють та сприймають мовлення відповідних жанрів, застосовуючи комунікативні стратегії й тактики. У процесі лінгвістичної рефлексії комунікативних феноменів увага зосереджена на цілісному розгляді предметно-практичної та професійно-спрямованої комунікативної діяльності мовців, яка фокусує пріоритети функціонального дослідження комунікативних явищ з погляду гносеології. Це дає можливість розкрити головні змісти економічного спілкування як нерозривну частину сув'язі культури та світогляду.

Істотним аспектом функціонального дослідження мовленнєвої комунікації є не тільки вивчення сьогоденного розмаїття мовленнєвої діяльності людини у сфері економічної діяльності, але й діахронічний аналіз мовних даних, які засвідчують те, як відбувалось історичне засвоєння найважливіших понять із галузі економічної діяльності, а також відповідних до неї жанрових форм. Періодизація шляхів становлення інституційного комунікативного простору є певною даниною традиції збереження системного характеру дослідження, яка передбачає необхідність поєднання діахронічних методів дослідження із синхронічними (О.О. Потебня).

Суспільно-історична періодизація розвитку мовленнєвої комунікації у сфері економічної діяльності має свою традицію дослідження. Як першорядні критерії у відповідних діахронічних дослідженнях виступають:

а) виявлення основних галузей комунікації у сфері економічної діяльності, в яких формується основний лексичний склад професійно спрямованої мови, наприклад, мова ранньокапіталістичної торгівлі (frьhkapitalistische Handelssprache), мова підприємництва (Unternehmenssprache), мова у промисловості (Industriesprache), мова виробничого програмування (unternehmerische Programmierungssprache), мова виробничого консультування (Unternehmensberatungssprache), мова віртуальної торгівлі (E-Commerzsprache);

б) основні шляхи термінологічного збагачення німецької мови за рахунок запозичень з інших європейських мов у контексті посилених періодів міжмовних контактів.

Проблема лінгвістичного опису мовних феноменів у галузі фахового спілкування попереднього часу ускладнюється через істотну обмеженість джерел економічного змісту. Німецькомовні першоджерела засвідчують факти існування професійної комунікації в Німеччині від початку X сторіччя, і пов'язані вони з історією розвитку активних торговельних відносин поміж германськими народами. Також і наступного періоду - до XV-XVI сторіч - мовленнєва комунікація у сфері економічної діяльності Німеччини проваджена була переважно латиною, а до XIX сторіччя зазнавала потужного впливу французької мови. Автономне становлення професійно спрямованої мови у сфері економічної діяльності в Німеччині - як предмета дослідження - розпочинається з другої половини XIX сторіччя, що засвідчують процеси замін чужомовних економічних термінів на німецькомовні, а також помітне зменшення кількості засобів мовного етикету, якими була перевантажена ділова німецька мова. З часу посиленого розвитку економічних зв'язків Німеччини за урядування Отто фон Бісмарка мовленнєва комунікація у сфері економічної діяльності істотно збагачується новою економічною семантикою, а також стилістичними та риторичними засобами; з'являються нові ділові жанри, здебільшого рекламного характеру.

Перший етап активного розвитку професійно спрямованих галузей спілкування припадає на добу стрімкого економічного піднесення Німеччини, передусім від 1871 до 1933 року. Вперше від часу об'єднання Німеччини розпочинається посилена популяризація економічних знань, що відобразилося у німецькомовних виданнях з питань провадження торговельних переговорів та ділової документації, а також у засобах масової інформації економічної спрямованості (G. Bohn, F. Kluge). Прикметним у цьому періоді став 1913 рік, коли комерційні організації Німеччини випрацювали уніфіковану систему офіційного діловодства, яка вимагала від суб'єктів інституційного економічного спілкування стислого викладу та стилістичної виразності. Фахова мова економіки цього періоду суттєво збагачується термінами з гуманітарних та природознавчих галузей.

По Першій світовій війні у німецькій мові відбуваються загальні значущі семантичні трансформації в лексиці, пов'язані зі збільшенням кількості лексичних різновидів для негативно-метафоричного мовного відображення економічних процесів. Особливою галуззю у цих трансформаціях були газетні матеріали, через які до німецької мови з ділянки економічної діяльності додалося, зокрема, чимало таких екзистенційних концептів, як ХВОРОБА, ЕПІДЕМІЯ, СМЕРТЬ. Активні намагання економічних інституцій Німеччини відновити свої зовнішньоекономічні зв'язки сприяли збагаченню німецької мови переважно на англомовні економічні терміни (F. Dessauer, E. Messing). Однак її серйозний розвиток унаслідок втручання націонал-соціалістської ідеології в мовну політику було перервано від 1933 року і до закінчення Другої світової війни.

Другий етап активного розвитку мовленнєвої комунікації у сфері економічної діяльності припадає на післявоєнний період.

Істотні науково­технічні зміни того часу сприяли збагаченню економічної терміносистеми. Основними аспектами їхнього розвитку є:

* граматичний аспект (збільшення чисельності економічних номінацій та їхніх дериватів);

* логічний аспект (ускладнення логічних зв'язків між різними економічними поняттями);

* фаховий аспект (розширення класифікування економічних понять).

Головним шляхом збагачення німецької економічної терміносистеми стає вживання в ній широкої низки англіцизмів, що мало за характерні наслідки таке:

* смислове збагачення економічних значень у німецькій мові;

* збагачення можливостей модифікації слів, наприклад, за допомогою деривативних афіксів;

* утворення нових англомовних абревіатур.

Розвиток економічної термінології також пов'язаний із виникненням у повоєнній Німеччині низки нових галузей економіки та інституційних форм спілкування, що зумовило помітне збільшення кількості субмов і терміносистем. У цей час також спостерігалося активне проникнення економічних термінів до суспільно­політичної мови (“бізнес”, “державні фінанси”, “маркетологія”, “менеджмент”).

Третій етап активного розвитку мовленнєвої комунікації у сфері економічної діяльності позначений активізацією мовних контактів унаслідок глобалізації та засвоєння лінгвістикою набутків інших гуманітарних та природознавчих дисциплін. Розвиток нових субмов (unternehmerische Programmierungsprache, E-Bцrsensprache, amtliche korporative Sprache, Eurosprache etc.) засвідчує, що економічна терміносистема німецької мови є широко репрезентована й у неекономічних типах дискурсу та стала застосовуватись як інструмент організації, управління й маніпулювання у важливих ділянках суспільно-економічного життя.

Еволюція лінгвістичних та міжнаукових здобутків у галузі дослідження фахової мови економіки надала пріоритетного статусу вивченню “екзистенційного контексту” феноменів фахової комунікації (G. Wazel), що набуло відображення у поняттях комунікативного простору та його різновидів у системі інституційного спілкування.

Інституційний комунікативний простір виявляє себе як система координат, у якій реалізується сукупність фахових субмов, зокрема мови права, економіки та ЗМІ (Мал. 1). Інтенсивність використання тієї чи іншої мови підпорядковується інституційним умовам спілкування, які залежать від специфіки адресантно - адресатної конфігурації. Пунктами відліку в цій системі координат, з огляду на німецьку лінгвістичну традицію у галузі фахового мовлення, постають центральні інституційні суб'єкти Німеччини - фахівці державних та приватних економічних інституцій; у системі професійно - непрофесійного мовлення - економічні експерти від ЗМІ.

Важливе уявлення щодо тенденцій розвитку сучасної мовленнєвої комунікації в галузі економічної діяльності Німеччини дає концептуальний аналіз мовних явищ, що, власне, і відображає поняття “концепт”. Сукупність концептів утворює концептосферу дискурсу, яку складають глибинні граматичні та семантичні структури. Саме їх і виражають концепти, які щільно пов'язані з національно­культурним, професійним, емоційним, гендерним досвідом мовця. До головних мовних характеристик основних економічних концептів інституційного комунікативного простору можна зарахувати:

а) взаємозв'язок когнітивного та комунікативного аспектів, що є початком розгортання будь-якої економічної концепції або ідеології. Наприклад, економічний концепт НІМЕЦЬКА МАРКА - як певний носій національної ідеології - відповідає ностальгійному уявленню німців про колишню економічну стабільність;

б) широку наявність процесів детермінологізації (Inflation, Deflation, Defizitkontrolle);

в) запозичення чи словотвори (Цl-Inflationsrisiko, Insideraktivitдten, liberalisieren).

Визначальними тенденціями еволюції мовленнєвої комунікації у сфері економічної діяльності Німеччини можна вважати:

1. Розвиток прямого діалогу між економічними та неекономічними інституціями Німеччини, коли професійно спрямовані галузі суспільно-інституційної комунікації активно перетинаються зі спілкуванням у ЗМІ. Рівночасно основні жанрові акценти у фаховому спілкуванні між інституцією та громадянином перебирає на себе електронна комунікація, втілена у формі гіпертекстів, які здатні створювати, зберігати та руйнувати власні референції (економічні події, товари та послуги, документи, інституційні суб'єкти), що можуть не завжди збігатися з первинною (невіртуальною) реальністю.

З-поміж головних характеристик професійно спрямованих галузей спілкування між економічними інституціями Німеччини та ЗМІ можна назвати такі: орієнтацію на конкретного речника певної інституційної структури; максимум мовних обмежень; відносно фіксовану зміну комунікативних ролей; низький ступінь зумовленості через контекст; орієнтацію на обмежену кількість комунікативних цілей.

Основні змісти професійно спрямованого спілкування між економічними інституціями та ЗМІ відзначаються періодичним апелюванням до економічних цінностей. На перший план виходять: стабільність економічного життя, запобігання економічній кризі та забезпечення економічних прав споживачів.

Інституційний комунікативний простір Німеччини у сфері економічної діяльності репрезентує комплексну систему соціальних взаємодій, у яких актуалізуються різноманітні прагматичні ситуації зі значною кількістю адресатів, наприклад, між економістами-науковцями й громадськістю, економічними експертами та представниками ЗМІ.

2. Інформаційно-технологічний прогрес каналів комунікації, зокрема Інтернету, тобто перенесення значного її обсягу у вимір електронної комунікації, яка міститься у формі віртуальних гіпертекстів. Головними характеристиками електронної комунікації є ефемерність, багатовимірна просторова (нелінійна) організація тексту, спонтанність багатьох значень, децентралізована структура, легка видозмінюваність обсягів гіпертексту, гетероглосія, діалогічність, відсутність безперервності, інтерактивний характер.

Відкритий характер мовленнєвої комунікації у сфері економічної діяльності Німеччини сприяє активній інтердискурсивній взаємодії професійно спрямованих дискурсів у сфері економічної діяльності. Так, специфікою інституційного спілкування в галузі публічної економічної діяльності є використання електронних баз економічних даних, ділових відеоконференцій, дискусійних чатів економістів, електронних інформаційних дощок-оголошень, наприклад, з інформацією про біржові курси тощо. Такі взаємодії відбуваються на перетині різних галузей людського знання й практики, - і це відображають усі мовні одиниці, системи, їхні зв'язки і взаємодії. В інституційному комунікативному просторі Німеччини утворюється складний ланцюг міжкомунікативних (інтердискурсивних) зв'язків та характеристик, які унаочнюють докорінні зміни в процесах продукування, сприйняття та інтерпретації економічних подій. Маркерами інтердискурсивності у висловлюваннях з економічним змістом виступають міжтекстові референції - лінгвальні й екстралінгвальні (референції глибинного рівня). Лінгвальні референції репрезентовані різними формами експлікації неекономічних змістів і термінів, які через свою загальнолюдську природу виразно контрастують з економічними змістами. Найчастіше це відображено у прямих посиланнях на неекономічні процеси та явища. Пріоритетні форми посилання - цитата і непряма мова: вони вказують мовцеві на інтердискурсивний характер комунікативної події.

Типовими для висловлювань з економічним змістом є такі способи впровадження неекономічних змістів, тобто непрямої мови:

* імпліцитна мова, оформлена в субстантивні словосполучення (die Feststellung von / ьber…) або прийменниково­вербальні конструкції (er weist in seinem Bericht auf … hin);

* переказана непряма мова зі збереженням первинної суб'єктно­ предикатної структури та обов'язковим зазначенням інформаційних джерел (aus den Quellen, laut Gesetz);

* маркована кон'юнктивом непряма мова або підрядне речення зі сполучником чи без нього (Der Wirtschaftsminister singe in Berlin das Hohe Lied des freien Marktes).

Основне призначення непрямої мови та цитат - спростити сприйняття економічної події.

Найпоширенішими типами взаємодій професійно спрямованих дискурсів у сфері економічної діяльності виявлені, зокрема, між політичним, юридичним, науковим та педагогічним дискурсами. Периферійні типи взаємодій стосуються переважно релігійної та природознавчої галузей комунікації.

У другому розділі „Соціолінгвальні характеристики суб'єктів інституційного комунікативного простору Німеччини” досліджуються соціолінгвальні характеристики мовців, які свідчать про різні рівні їхньої комунікативної компетенції щодо володіння фаховою мовою за доби світової економічної інтеграції.

Центральним конститутивним чинником організації інституційного комунікативного простору є мовна особистість фахівця (економіста), котрий як комунікант в інституційному комунікативному просторі виступає представником певної інституційно-колективної спільноти. До головних характеристик вербальної комунікативної поведінки фахівця в сучасних економічних інституціях Німеччини належать:

1. Ідентифікаційні та статусні формули, що використовуються для акцентування європейської ідентичності економіста (Wir, die Bьrger Europas).

2. Епістемічна лексика, за допомогою якої апелюють до беззаперечних істин. Посилання на них реалізуються через уживання епістемічних дієслів “wissen”, “verstehen”, “begreifen”; епістемічних формул “vцllig klar sein”, “bewuвt sein”, “es gibt keinen Zweifel daran” і т. ін. Привертає увагу факт активного використання словесних формул епістемічного характеру з метою наголошення статусної оцінки економіста. Це може бути здійснене через апелювання до громадськості, коли підкреслюється високий статус відповідної інституції (Wir wissen, dass der Weg zur Wдhrungsunion ohne Risiken und Gefahren, zum Wohle der Menschen in Deutschland und in Europa in unserer Verantwortung liegt).

3. Номінації суб'єктивної думки у формі об'єктивного факту або істини, що не потребує доказів, а також у формі категоричного судження. До таких номінацій належать етичні імперативи (Wir manipulieren niemals Daten; Verzichten wir auf Dogmatismus; Bleiben wir vorurteilsfrei gegenьber Statistik etc.).

Форма громадської презентації економіста також має свої особливості, що відображають репрезентаційні висловлення мовців з приводу розв'язання нагальних економічних проблем. Типова структура цих висловлень містить такі складники:

1) формулювання становища або проблеми (Die besonderen Umstдnde der jьngsten geldpolitischen Entscheidungen der EZB haben der Цffentlichkeit die aus guten Grьnden gesetzlich verankerte Unabhдngigkeit von europдischen Notenbanken noch einmal ins Gedдchtnis gerufen);

2) аналогію (Die Deutsche Bundesbank ist im Vergleich mit den anderen europдischen Notenbanken viel stabiler);

3) економічний афоризм (Wir sind im Eurosystem keineswegs “behind the curve”);

4) інтеррогативне акцентування масштабу певної теми (Wie weit gewinnen Fragen der Finanzsystemstabilitдt fьr Notenbanken an Bedeutung?);

5) масштабну економічну оцінку подій у широкому темпоральному аспекті (Das Preisniveau im Eurowдhrungsgebiet lag unter der Wertvortsellung; die monetдre Analyse zeigt einen anhaltend hohen Liquiditдtsьberhang im EU-Wirtschaftsraum; Das Staatsdefizit wird sich vergrцвern).

Мовно-культурні характеристики суб'єктів інституційного комунікативного простору виявляють себе (від мікро­ до макроодиниць мови) через такі специфічні риси:

а) просодичну структуру слова, вислову, синтагми, фрази (Ne, ich bin gar net damit einvertsande');

б) комунікативно­прагматичні особливості мовленнєвої поведінки мовця, наприклад через стратегії ввічливості, втілені у граматичних формах (Meine Herrschaften! Deutschland hinkt beim Wirtschaftswachstum anderen Lдndern des Euro-Raums hinterher);

в) національні фахові особливості, наприклад, для номінації грошових одиниць або аналізу економічних явищ, властивих для певної країни чи групи країн (Mindestreserven der Deutschen Bundesbank).

Відображення мовно-культурної специфіки інституційних мовців у сфері економічної діяльності також пов'язане з оцінними словами раціонального та емоційного значення (konstruktiv, sachorientiert, vertrauensvoll, schmerzlos), з усталеними висловами (einen turbulenten Monat hinter sich haben) або метафорами, спрямованими на протиставлення “свої - чужі”, “винні - не винні” (Fьr uns, Deutsche, besteht immer noch die Gefahr, unser geld- und stabilitдtspolitisches Credo aufgeben zu mьssen. Wir freuen uns auf eine konstruktive, vertrauensvolle und sachorientierte Zusammenarbeit mit der ganzen Цffentlichkeit).

Специфіка мовно-культурних характеристик мовців полягає у поширенні ідеологічних концептів у їхніх висловлюваннях, адресованих до суспільства. Ідеологічні уявлення є поширеними в закликах економістів до збереження традиційних цінностей, що підкреслює модальне дієслово sollen (Zum Erfolg soll eine wirksame Werterhaltung beitragen, die einerseits die “Arbeitsethik” und andererseits die individuelle Verantwortung in den Vordergrund stellt). Ідеологічна інтерференція пов'язана зі збагаченням мови економіки лексико­семантичними номінаціями, наприклад, Globalisierung (globale Wirtschaft, globalisierte Finanzwelt, Globalisierungskrise, Globalisierungs-kritiker, Antiglobalisierungsbewegung, Antiglobalisierungsbьcher, Globalisierungs-falle, Globalisierungsbefьrworter, Globalisierungschancen) або ідеологічно навантаженими концептами (konservative Werte in der Sozialpolitik `Verantwortung, Familie' dьrfen wir nicht aufgeben).

До другої групи мовно-культурних характеристик суб'єктів інституційного комунікативного простору Німеччини належать міфологеми. Міфологему слід розуміти як істотну частину міфу або його провідний мотив, функцією якого є збереження важливого загальнокультурного змісту. В галузі економічної діяльності міфологеми служать різноманітним цілям, насамперед - дезорієнтації споживачів у їхньому життєвому світі (щодо юридичних законів, економічної моди, циклічної природи ринкових процесів, щодо життєвого циклу товару). Мовне відображення міфологем в інституційному комунікативному просторі Німеччини закріплює особливий статус за основними поняттями (зокрема - походження, буттєвість тощо) через дієслова bestehen, stammen, kommen. Міфологеми, на відміну від ідеологем, претендують на якомога ширше охоплення реального життя людини. Тобто, якщо ідеологеми сконцентровані лише на певному ідеологічному рівні - уявленні, яке втілює оцінку минулого й погляд на майбутнє з боку певної комунікативної спільноти, то міфологема спирається, як правило, на значно розгалуженіший історичний контекст. Сучасна німецька мова економіки містить чималу кількість економічних міфологем, зокрема такі:

а) КОЛЕКТИВНА МОБІЛІЗАЦІЯ для запобігання небезпеці (kollektive Mobilisierung);

б) ШАНОБА ЩОДО НАЙМОГУТНІШИХ ФІРМ (Achtung der stдrksten Unternehmen);

в) ДЕРЖАВА ПОЗА БІЗНЕСОМ - подібна міфологема має своє відображення у німецькій економічній пресі (schwache Rolle des цffentlichen Sektors in der Unternehmungspolitik).

В інституційному комунікативному просторі Німеччини побутують такі лексико­фразеологічні характеристики:

1. Інтернаціональна лексика, яка слугує для позначення економічних явищ або процесів. Незважаючи на лінгвістичну опрацьованість питання лексичної інтернаціоналізації, все ще залишаються нез'ясованими механізми її прагматичної реалізації за нових суспільних умов (В.В. Акуленко). Іншомовну лексику у фаховій мові економіки активно репрезентують:

* іншомовні слова, які ще не усталилися в німецькому економічному мовленні й сприймаються неадекватно (business connections - Geschдftsbeziehung / Geschдftsverbindung, production limit - Fцrderlimit, cheque book - Scheckbuch / Scheckheft);

* запозичення до німецької мови із цілковитим збереженням оригінального написання: Job, Trend, Trick, Flop, Team, Training, які можуть урізноманітнюватися завдяки таким засобам: морфологічним (engl. Boom - dt. boomen), тобто через перетворення англійського іменника на дієслово шляхом додавання німецького закінчення -en; орфографічним (engl. Check - dt. Scheck) і фонологічним - banking club [klub] замість англійського [klЛb].

* слова із неповним запозиченням зовнішньої форми: Investmentgesellschaft, Hedgingoperation, Billigjob, Dumpingpreise;

* кальки: Geldschцpfung - money creation, цkonomische Datenverarbeitung -economic data processing, Konsumgьterindustrie - consumer goods industry або напівкальки, як цkonomische Ьbertreibung - economic overstatement;

* метонімічні вислови: das Beste daraus machen - to make the best of.

Процеси інтернаціоналізації німецької економічної мови пов'язані також із:

* метафоризацією економічних значень (Defizit-, Kreditsьnder);

* виразнішими мовними процесами екзистенційного забарвлення, відображеними в лексичних новотворах (Konjunkturhoffnungen);

* зростанням ваги лексики, яка має яскраво наголошений експресивно­ оцінний характер (Eskalation im Konjunkturklima);

* використанням сталих словосполучень з іноземної мови та прислів'їв як засобу актуалізації належного значення (Der Window Dressing der GS-Bank soll Kreditoren und Investoren tдuschen);

* персоніфікацією економічних явищ та ідей, що стосуються іншомовних імен або власних назв (Deutsche Asset Manager brauchen Corporate Governance);

* детермінологізацією - активним упровадженням термінів до мови ЗМІ (Der Euroraum hat zum Glьck Reserven, die sehr sensibel im Maastricht-Vertrag behandelt werden).

2. Оцінні значення, які відтворюють іменники зі значенням предметності (Krise, Knappheit, Bedьrftigkeit, Kargheit; Ьberfluв, Reichtum, Ьberproduktion); дієслова (mindern, verringern, beeintrдchtigen, heruntersetzten, reduzieren, beschrдnken; vermehren, erhцhen, steigern, verstдrken, erweitern, vergrцвern); прикметники зі значенням кваліфікації економічного стану (miвorganisiert, durcheinander, chaotisch, unordentlich, geregelt, geordnet, harmonisiert) або зі значенням співпраці за умов конкуренції (kooperativ, kollektiv, gemeinschaftlich; feindlich, getrennt, gegeneinander); дієприкметники (geregelt, aufbauend, sinkend, steigend); числівники (zwei Drittel, ein halbes Geschдft, viel, wenig, dritte Person); займенники (selber tun, selber haben); прислівники (gern, oft, hдufig, selten, wohl, gesund).

Оцінні значення можуть мати імпліцитний характер та вказувати на:

* невизначеність суб'єкта чи об'єкта комунікативної ситуації під час обговорення проблемної ситуації, для чого може використовуватись іронія (Jemand soll die Gefahr der Schwдchung des Euros vermeiden);

* філософську абстракцію (Ein kьmmerliches Dasein mit dieser Wirtschaft);

...