Абревіація у ЗМІ: проблеми внормованості

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Машинобудівний коледж Сумського державного університету

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Сучасна українська мова та загальна стилістика»

на тему: «Абревіація у ЗМІ: проблеми внормованості»

Циклова комісія спеціальності 5.03030301

«Видавнича справа та редагування»

Студентки II курсу 213-вс групи

напряму підготовки 0303 «Журналістика та інформація»

спеціальності 5.03030301 __«Видавнича справа та редагування»

Бутенко Алли Віталіївни

Суми 2014



ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ І. АБРЕВІАЦІЯ ЯК СПОСІБ СЛОВОТВОРЕННЯ
• 1.1 Поняття “абревіація” і “абревіатура” у лінгвістиці
• 1.2 Класифікація абревіатур
• РОЗДІЛ ІІ. АБРЕВІАТУРИ У МОВІ ЗМІ ТА ПРОБЛЕМИ ВНОРМУВАННЯ ЇХ ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ
• 2.1 Вживання абревіатур
• 2.2 Варіантність абревіатур у мові ЗМІ
• 2.3 Проблеми внормування абревіації у ЗМІ
• ВИСНОВКИ
• СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
• ДОДАТКИ

• ВСТУП
• Скорочування виразів і їх поєднань таке ж давнє, як і письмо, оскільки люди завжди враховували принцип економії мовних засобів. Звичай скорочувати вирази і назви почав поширюватися в Європі на початку ХХ століття, особливо під час Першої світової війни - під впливом преси.
• Скорочення й абревіатури полегшують запамятовування довгих назв й одночасно сприяють функціонуванню в українській мові чужих назв без потреби їх розгортання й пояснення. Головною ж передумовою творення складноскорочених слів було і є прагнення мовців стисло виражати складні найменування нових предметів і понять.
• В сучасних умовах складноскорочені слова (абревіатури) стали органічним елементом більшості стилів - публіцистичного, наукового, розмовного, офіційно-ділового, художнього. Частота вживання абревіатур надзвичайно висока. Тому очевидним є інтерес, що стосується значення, походження, творення, вживання, прочитання, вимови та наголошування абревіатур. Вивчення абревіатур ускладнюється тим, що у тлумачних, орфографічних та орфоепічних словниках цим мовним одиницям не відведено належної уваги.
• Абревіація у засобах масової інформації стала вже досить розповсюдженим об'єктом досліджень. Це поняття давно зайняло провідне місце в історії розвитку мови преси. Наявність надзвичайно великої кількості скорочених лексичних одиниць різного роду є однією з характерних рис більшості сучасних мов. [2, 38]

Скорочення широко поширені як в усному мовленні, так і в різних письмових документах. Скорочення існують у мові об'єктивно, а будь-який об'єктивний процес не може не мати своїх закономірностей. Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх в одне ціле - абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних мовах. Серед неологізмів - значна кількість саме абревіатур.

Актуальність роботи визначена активізацією процесу творення абревіатур, який зумовлений передусім суспільно-політичними чинниками, - а відтак соціолінгвістичною ситуацією -появою чи оновленням назв державних, громадських, політико-економічних, міждержавних і світових утворень. [1, 135]

Об'єктом дослідження наукової роботи є абревіатури в засобах масової інформації.

Предметом дослідження виступають абревіаціонні процеси, які є специфічною особливістю комунікації.

Мета дослідження полягає у вивченні абревіації як типової риси сучасних засобів масової інформації, в окреслені найважливіших характерних ознак та граматичних категорій абревіатур, а ткож у дослідженні особливостей використання абревіатур у мові преси.

Об'єкт, предмет та мета дослідження обумовили такі завдання:

1. Визначити поняття абревіації як лінгвістичного феномена.

2. Дослідити причини виникнення абревіатур.

3. Розглянути способи утворення скорочень у сучасній українскій мові.

4. Проаналізувати абревіатури та їх групи, скласти список найбільш уживаних з них.

5. Визначити проблеми внормованості абревіації та шляхи їх вирішення.



РОЗДІЛ І. АБРЕВІАЦІЯ ЯК СПОСІБ СЛОВОТВОРЕННЯ

1.1 Поняття "абревіація" і "абревіатура" у лінгвістиці

Абревіація -- спосіб словотворення, що розвинувся у 20 ст. Це об'єднання скорочених основ (технічний редак-тор >техред), скорочених і повних основ (медич-не училище > медучилище), а також творення простого похідного слова шляхом довільного скорочення твірної одиниці. [3]

При абревіації, як і при складанні похідне утворюється шляхом злучення компонентів кількох слів. В українській, як і в інших слов'янських мовах, абревіація характерна здебільшого для іменників і дуже рідко використовується у прикметниках (культпросвітній, санепідеміологічний).

Абревіація як спосіб словотворення представляє складне, багатогранне явище, що йде своїм корінням в далеке минуле. Поширення абревіатур пов'язують з появою в реальній дійсності складних денотатів, що вимагають для свого позначення словосполучень чи складних слів. Функція абревіатури в процесі комунікації полягає в більш економному вираженні думки та усунення надмірності інформації. У абревіатурах інформація передається меншим числом знаків, тому змістовність кожного знака більше, ніж у відповідних вихідних одиницях, що дає підставу розглядати абревіації як один з видів оптимізації мовного повідомлення. Актуальність абревіації визначається потребою в найменуванні нових понять і об'єктів. Доцільність полягає у створенні гранично економних і семантично містких номінативних одиниць.

Починаючи з 60-х рр. 20 ст. в абревіації спостерігаєть-ся дедалі сильніша тенденція до створення аб-ревіатур, зовні схожих на звичні слова (вало-кордин, газотрон, позитрон). Слова цього типу особливо поширені в наукові мові, де їх вживають як терміни (аероторія, акваторія, лавсан, мелан, поропласти).

Абревіація отримала широке поширення в європейських мовах в 20 столітті. По-суті, вона мала характер безпосереднього запозичення складних найменувань із сфери суспільно-політичних відносин (це були, в основному, англійські скорочення типу USA, TANU, ASP і т.п.). "Абревіатурний вибух" настав під впливом екстралінгвістичних факторів, таких як прискорений ритм життя і його наслідки - економії мовних зусиль.

Проблема походження скорочень має важливе значення для розуміння їх сутності і закономірностей їх функціонування у мові. До причин появи скорочень поряд з напрямком до створення експресивних одиниць або "вимогою до емоційно-стилістичному різноманітності" відноситься установка на економію. Явище різного роду скорочень, провідних тільки до "спрощення формальної структури мовної одиниці", часто пов'язують з тенденцією до економії мовних засобів, розумових зусиль і вдосконалення мовної форми . Суть "економного використання мови" полягає в забезпеченні передачі максимальної кількості інформації за одиницю часу, тобто у підвищенні комунікативної ролі мови. З такої точки зору саме економне використання абревіатур мовою розглядається як один із способів концентрування інформації з метою підвищення ефективності спілкування. При такому підході до питання чільне місце займає основна, тобто комунікативна функція мови, отже, тенденція до підвищення інформативної цінності мовного повідомлення є одним з важливих факторів розвитку мови як соціального явища. [20]

Однак пояснення абревіації "економією зусиль" є неповним і недостатнім. Абревіація, перш за все, пов'язана з основною - комунікативною функцією мови й забезпечує потреби спілкування не за рахунок "економії зусиль", а за рахунок підвищення інформаційної цінності певних елементів формального мовного матеріалу.

Для більш глибокого розуміння проблеми розвитку скорочень необхідно звернути увагу на деякі специфічні особливості мови. Перш за все, слід мати на увазі лінійність мовного потоку. Під лінійністю мається на увазі, що в мовному потоці всі елементи (за винятком деяких елементів, наприклад, інтонації) слідують один за одним у суворо визначеній послідовності. Лінійність мови обмежує його комунікативні можливості хоча б в силу існування "технічних" (фізіологічних) меж швидкості руху мовних органів або пропускної здатності зорових каналів сприйняття. [22]

Другим важливим для розуміння проблеми скорочень аспектом є велика надмірність мови і нерівномірний розподіл інформації в окремих елементах мовного потоку. Деякі елементи мовного потоку не несуть ніякої нової інформації , дублюють інформацію, що міститься в інших елементах. Опущення таких елементів не впливає на розуміння смислового змісту будь-якого відрізка мови. Таким чином, для підвищення комунікативних можливостей мови виявляється можливим в лінійному потоці мовлення опустити деякі елементи, не зменшуючи інформаційної цінності висловлювання, тобто замінити розгорнуте висловлювання коротким. Тут слід підкреслити, що тенденція замінювати розгорнуті висловлювання короткими взагалі проявляється у мові дуже яскраво; досить згадати в цьому зв'язку широке вживання, наприклад, займенників, допоміжних дієслів, деяких синтаксичних конструкцій. Таким чином, абревіація полягає в забезпеченні передачі максимальної кількості інформації (смислового змісту) при мінімальному використанні матеріальної оболонки мови (звуковий оболонки та графічної форми), тобто у підвищенні ефективності комунікативної функції мови.

Однією з основних причин виникнення абревіатури є потреба в точності, мовленнєвій і графічній економії. Характерною рисою термінологічної абревіації є те, що вона найчастіше використовується як паралельний варіант багатокомпонетних термінів, які, зазнаючи компресії, утворюють нові слова, не змінюючи значення вихідного терміна: авіаційний двигун -- авіадвигун тощо.

У сучасній українській мові активі-зувався процес скорочення слів за абревіатур-ним способом, тобто не на морфемному рівні, що притаманне розмовному стилю: неформали (пред-ставники неформальних організацій), рок (рок-н-рол), фанати (фанатики) тощо. [1, 107]

У наш час пошук максимально стислої і виразної форми у передачі інформації має принципово важливе значення. Причому в сучасній практиці особливо інтенсивно утворюються ініціальні абревіатури. Основна сфера їх виникнення - професійне мовлення, наприклад: ІХС - ішемічна хвороба серця, ЕШЛ - електрошлакове злиття, ЗОТ - засоби обчислювальної техніки, ШАЗ - широка атмосферна злива. Абревіатурного вигляду набирають назви обєднань, установ. Особливо поширені утворення з такими опорними словами, як товариство, організація, асоціація, федерація, зокрема: УТТ - Українське театральне товариство, ООН - Організація Обєднаних Націй, МОЖ - Міжнародна організація журналістів, МАЛК - Міжнародна асоціація літературних критиків, МФА - Міжнародна федерація астронавтики. Скорочені слова допомагають лаконічно назвати те, що добре відомо широкому загалу або професіоналам. Тим самим досягається економія часу і зусиль при передачі інформації. Скорочені слова - жива потреба спілкування. [15]

Основна суть абревіації як мовного явища та абревіатур як результатів його продукування зосереджується в семі «скорочення». До абревіатури може входити і ціле слово. Основним чинником лексикалізації графічних скорочень є наявність семантичної єдності групи як цілого. Іноді абревіатури виникають у «робочому порядку» на потребу якогось певного моменту, в процесі вирішення конкретної справи, наприклад - конфлікт на Балканах і повязана з ним діяльність міжнародних організацій: МООНБІ - Місія ООН у Боснії та Герцоговині, МСОООННПП - Місія спостерігачів ООН на Превлакському півострові, ТАООНСС - Тимчасова адміністрація ООН у Східній Славонії та ін. Іноді після того, як питання вирішується, перестає бути актуальним, такі абревіатури зникають.

Абревіація спрямована на створення коротших порівняно з вихідними структурами і синонімічних до них номінацій. Про абревіацію як нове словотвірне явище Л. А. Булаховський писав як про суспільну потребу мови, як про елемент «телеграфної мови»: «В епоху, коли людям треба поспішати, щоб багато робити, в тій або іншій мірі прискорюється й темп мови. Тенденція зберігати силу, щоб потратити її якнайдоцільніше, стає життєвою засадою; їй підлягає і мова.» За одну з характерних форм збереження мовної енергії править «телеграфна мова». Її елементи в досить великій мірі поширено за часів європейської війни, та справжнього громадянства вони набули, утворюючи почасти нові принципи словотворення, лише за часів революції. [16]

Абревіація - це наймолодший спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних умовах, який спрямований на все більшу регламентацію та упорядкованість. Очевидно, тому поки що цим визначенням охоплюються досить різнотипні утворення, що мають одну спільну ознаку - «скорочуваність» - і кілька відмінних, які периферійно належать до поняття абревіація.

Кодифікація абревіатур - складний процес, на який постійно впливає мовна політика і свідоме втручання суспільства. Вживання абревіатур в українській мові підлягає певним нормам як у загальнолітературній мові, так і в окремих термінологічних системах. Словотвір складноскорочених слів, буквених, буквено-звукових і звукових абревіатур також має свої закономірності.

Більшість скорочених основ стандартизувалися в мові: своєю стійкістю, смисловим наповненням, зрозумілістю, і функціями вони не відрізняються від звичайних продуктивних морфем української мови. Особливістю абревіатур є те, що вони виникають услід за повним найменуванням. Усі абревіатури творяться усіченням основ і цим відрізняються від власне скорочених слів.

У сучасній українській мові існують два види скорочень:

1. Графічні (графеми);

2. Лексичні (скорочені слова).

Графічні скорочення по суті не є мовним (словотворчим) явищем. Ці скорочення виконують роль умовних символів чи знаків відповідних їм повних слів або словосполучень, не мають основних ознак слів (насамперед власного фонетичного звучання) і вживаються тільки в писемній формі з метою економії місця і часу. Наприклад: стор. - сторінка,ст. - станція, ім. - імені, і т. д. - і так далі, і т. ін. - і таке інше. а а а а Графічні скорочення - явище дуже давнє і зустрічається в писемних памятках ще стародавніх народів - євреїв, греків, римлян. Такі скорочення знаходимо і в старословянській мові, а також у давньоруській та староукраїнській мовах. На відміну від графічних скорочень, скорочені слова мають основні ознаки слів (власне фонетичне звучання, лексичне значення, граматичне оформлення), самостійно функціонують в усній і писемній мові та входять до словникового складу мови. Наприклад, спец - спеціаліст, зав - завідувач. [27] а а Абревіатури - слова моносемічні. Вони, як правило, належать до нейтральної лексики і не вживаються у переносному значенні. У цьому абревіатури подібні до термінів. Та бувають випадки, коли вони з різних стилістичних причин переосмислюються, набувають іншого значення, емоційно забарвлюються. Таке явище здебільшого спостерігається в художній літературі (особливо яскраво емоційне забарвлення проявляється у відабревіатурних словах). Загальновизнано, що лексика є найбільшим динамічним компонентом мовної системи. У словнику будь-якої мови знаходять своє безпосереднє відображення будь-які зміни, що відбуваються в багатогранному житті суспільства. Інколи назви такі багатослівні, що без скорочення ними користуватися було б дуже незручно. Внаслідок абревіації утворюються слова, яким властиві специфічні фонетичні, акцентологічні, граматичні та стилістичні особливості. а Абревіатури як порівняно новий структурний тип слів активно вживаються в різних стилях мови. Абревіатурний спосіб словотвору є нормативним для офіційних, наукових, популярних, інформаційних, виробничих (технічних) довідкових повідомлень та, частково, публіцистичних (письмових) і навчальних повідомлень. У повідомленнях радіо й телебачення абревіатури, крім часто вживаних, абревіатури слід подавати лише в розгорнутому вигляді.

1.2 Класифікація абревіатур

Як і кожний клас лексичних одиниць, абревіатури можна покласифікувати за певними ознаками. За характером будови абревіатури поділяються на прості та складені. Проста абревіатура є еквівалентом одного словосполучення (простого або складного): ВРУ - Верховна Рада України, ДСТУ - Державний стандарт України, ЗМІ - засоби масової інформації. Складена - еквівалент кількох словосполучень і тому поділяється на прості абревіатури, які функціонують самостійно: ТК СНТТ - Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології, УВКБ ООН - Управління Верховного комісара з питань біженців ООН.

Розрізняють двa ocнoвниx види скорочених слів: лексичні скорочення (aбpeвіaтypи) - складноскорочені cлoвa, утворені шляхом часткового видалення складових їх листа або від чacтин cлів (CHГ, Cпeцнaз) і гpaфічні скорочення, які застосовують на письмі для позначення слів (м., смт, кв., буд.). Лексичні скорочення (aбpeвіaтypи) фyнкціoнyють як caмocтійні cлoвa. Гpaфічні не є словами, застосовуються тільки на письмі, розшифровуються і читаються повністю. Графічні скорочення (крім стандартних скорочень значень метричних мір: м - метр, мм - міліметр, см - сантиметр) пишуться з крапками на місці скорочення. Зберігається написання великих та малих літер, дефісів, наприклад: півн.-сх. (північно-східний), Півн.-Крим. канал (Північно-Кримський канал). Не скорочуються слова на голосну, якщо вона не початкова в слові, і та ь. Наприклад: український може бути скорочене укр., україн., українськ. При збігу двох однакових приголосних скорочення виконується після першого приголосного: жін. робота; відмін. навчання. За збігом двох і більше різних приголосних скорочення можна робити як після першого, так і після останнього приголосного: мід., мідн. (мідний); висот., висоти, (висотний). Існує список, в якому зазначені найпоширеніші загальноприйняті скорочення. (Додаток А)

Також абревіатури поділяються на відмінювані й невідмінювані. Згідно з українським правописом, скорочення від загальних назв, які вимовляються як звичайні слова (без вставних звуків), переважно відмінюються: РАЦС (до РАЦСу), НЕП(під час НЕПу). Так само відмінюються ініціальні скорочення типу ВАК, а їхні закінчення, що пишуться з малої літери, приєднуються до останньої літери абревіатури без будь-якого знака (апострофа, коми): з ВАКу, ВАКом, ТЮГу, ТЮГом. а

Абревіатури в українській мові класифікують, як правило, за трьома ознаками: за характером будови, залежно від їхньої структури та вимови і за походженням. Серед складноскорочених слів питома вага належить ініціальним, зокрема буквеним, абревіатурам.

Варто відзначити, що єдиної класифікації абревіатур в лінгвістиці не існує. Кожен дослідник прагне ускладнити, збільшити як кількісно, ??так і якісно структурно - класифікаційну схему абревіатур, включити до неї графічні скорочення.

Pозрізняють декілька типів лексичних скорочень (абревіaтyp):

- абревіатури ініціального типу, утворені з початкових літер кожного слова у складі словосполучення: SDF - sans domicile fixe;

- абревіатури складові, утворені з поєднання початкових частин слів, наприклад: OULIPO - L 'ouvroir de litt йrature potentielle;

- абревіатури змішаного типу, що складаються як з початкових частин слів, так і з початкових звуків: соцзабез, КамАЗ;

- абревіатури, що складаються з поєднання початкової частини слова з цілим словом: запчастини, ощадбанк;

- абревіатури, що складаються з поєднання початкової частини слова з формою непрямого відмінка іменника: завкафедрою;

- тeлecкoпічні cкорочення утворені від початку і кінця складових cлів: armatal (armature + metal).

У свою чергу ініціальні абревіатури з точки зору вимови діляться на три види: літерні, звукові, буквено-звукові (змішані) та буквено-цифрові або звукоцифрові абревіатури. [9]

Літерні абревіатури - ті, що складаються з назв початкових літер слів, які входять у вихідне словосполучення: КДПІ - Київський державний педагогічний інститут, СНД - Співдружність незалежних держав, СБУ - Служба безпеки України, ТСН - Телевізійна служба новин, ТзОВ - Товариство з обмеженою відповідальністю, ВР - Верховна Рада, ЛНУ - Львівський національний університет, МЗС - Міністерство закордонних справ, ЄС - Європейський Союз. Тільки за назвою букв в алфавіті вимовляються ініціальні абревіатури, у складі яких немає букв на позначення голосних: ВВП - внутрішній валовий продукт, ФСБ - Федеральна служба безпеки, БНСП - Блок національно-патріотичних сил України. За назвами букв вимовляються також абревіатури з двох букв: АО - автономна область, ВС - Верховний суд, СП - спільне підприємство, ТБ - телебачення, ЦО - цивільна оборона.

Звукові абревіатури - ті, що складаються з початкових звуків слів вихідного словосполучення. Ці абревіатури читаються як одне звичайне слово: УНІАН - Українське національне інформаційне агентство новин, ЄШКО - Європейська школа кореспондентської освіти, ЗУНР - Західноукраїнська Народна Республіка, СНІД - синдром набутого імунного дефіциту, ЧАЕС - Чорнобильська атомна електрична станція. Звуковими частіше бувають ті ініціальні абревіатури, які зручно вимовляються. Така зручність виникає тоді, коли в слові-абревіатурі, крім букв на позначення приголосних звуків, є також букви на позначення голосних. Поєднуючись з голосним, приголосні утворюють склади, а із складів формується слово. Односкладові слова-абревіатури звичайно починаються одним, рідше двома приголосними: НАН - Національна академія наук, ВАТ - відкрите акціонерне товариство, США - Сполучені Штати Америки. Двоскладові (і більше) скорочені слова-звукові абревіатури можуть починатися і з голосного, і з приголосного: ВІА - вокально-інструментальний ансамбль, ДАІ - Державна автомобільна інспекція, АСУ - автоматизована система управління, ВООЗ - Всесвітня організація охорони здоров`я.

Буквено-звукові абревіатури складаються як з назв початкових букв, так і з початкових звуків слів, що входять у вихідне словосполучення. Наприклад: РЄАП - Рада євроатлантичного партнерства .

Буквено-цифрові або звукоцифрові абревіатури - це здебільшого назви різних марок і моделей механізмів, машин: ТУ-134, АН-10, ЛАЗ-695.

Перераховуючи типи абревіатур не можна не порушити такі лінгвістичні явища, як апокопа і афереза.

Апокопа (грец. apokope -- відсікання) -- явище відпадання одного або кількох звуків у кінці слова, наприклад «мо» замість «може». Також утворення нових слів шляхом скорочення. Внаслідок апокопи в українській мові виникли форми дієслова теперішнього часу.

Афереза (грец. apheresa -- букв.: позбавлення) -- утинання певних звуків у слові задля уникнення збігу їх та дотримання вимог віршової метроструктури.

Апокопа та афереза - це феномени, які полягають в опущенні частини слова. Якщо опускається один або декілька складів в кінці, то мова йде про апокопа, коли ж опускається початкова частина слова, це афереза.

Ще один спосіб словотворення, що відноситься до абревіації є акронімізація. Це процес утворення таких скорочених одиниць, які або мають фонетико-графічну форму слова, а відтак читаються як слова, або поступово її отримують. Окрім того, до акронімізації можна віднести утворення будь-якого іншого виду лексичної одиниці (слова), яка набуває рис акроніма та функціонує в мові як акронім. До акронімів відносяться скорочені слова, утворені з початкових букв або складів називних словосполучення і співпадаючі за формою з загальнонародними словами або подібні з ними по своїй структурі. Наприклад: BOSS - biological orbiting satellite station (біологічна орбітальна станція) і boss (бос, господар).

В останні роки відстежується криза перенасичення мови ініциальними абревіатурами, незручними для вимови і важкими для запам'ятовування. Внаслідок подолання цієї кризи посилилася тенденція лексикалізації абревіатур, що призвела до появи нового способу абревіації - омоакронімії, під якою розуміється створення скорочених одиниць, що збігаються в своїй фонетичній структурі із загальновживаними словами, наприклад, сирена і СИРЕНА - система резервування на авіалініях (рос); win (виграш, перемога) і WIN (weapon interception - перехоплення ракети, англ). Акроніми СИРЕНА і WIN виступають як омоніми по відношенню до знаменних словами сирена, win. В даний час омоакронімія є найбільш розвиненою і важливою складовою абревіації. Особливо охоче вдаються до омоакроніміі при створенні спеціальних термінів, що цілком зрозуміло: велика кількість термінів складнює процес їх запам'ятовування, але "підігнані" під якесь широко відоме і всіма вживане слово, вони швидко входять в мовний ужиток, а потім закріплюються в мові. В якості моделі вибирається не тільки найбільш знайоме слово, але й таке, щоб його значення асоціювалося з внутрішньою формою, змістом цього терміна. При цьому в освіті омоакронімів тісно взаємодіють морфологічний і лексичний аспекти: перший визначає структуру омоакроніма, другий - його семантику. [2, 124-143]

Слід зазначити, що існує певна кількість прикордонних явищ між зазначеними видами скорочень і що іноді скорочення, зазнаючи певних морфологічні та фонетичні зміни, переходять з одного виду в інший.

Абревіація відносно новий спосіб словотворення, який виник на вимогу часу та сприяв економії висловлювання. Складноскорочені слова мають основні ознаки слів, функціями вони не відрізняються від продуктивних морфем української мови, а їх вживання підпорядковується загальнолітературним нормам.



РОЗДІЛ ІІ. АБРЕВІАТУРИ У МОВІ ЗМІ ТА ПРОБЛЕМИ ВНОРМОВАНОСТІ ЇХ ПРАКТИЧНОГО ВИКОРИСТАННЯ

2.1 Вживання абревіатур

Проблематику класифікації абревіатур, їх морфологічної характеристики, словотвору від абревіатурних похідних частково розглядається як у загальних наукових працях, зокрема, в «Енциклопедії української мови», у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» та «Українському правописі», так і в окремих спеціальних дослідженнях абревіатур мовознавців К. Л. Троня, М. Г. Сердюка, Л. М. Бойченка та Н. Ф. Клименка.

Сьогодні існує низка проблем щодо розуміння й вживання абревіатур у сучасній українській мові. Проблемним у мовному середовищі є орфографічно правильне написання абревіатур. Ще одна проблема полягає в запозиченні абревіатур з інших мов, зокрема з англійської. Поки ще не вирішено, яким чином запозичати такі абревіатури: транслітерацією, транскрипцією чи в оригінальному написанні (латинським алфавітом). Також проблемною є узгоджуваність абревіатур з іншими частинами мови в текстах. Це повязано з визначенням роду абревіатури. Усе це свідчить про недостатність вивчення теми, відсутність наукових джерел, де б однозначно та повністю подавались вищезазначені проблеми, що стосуються утворення, написання, перекладу та функціонування абревіатур в сучасній українській мові. [10, 24-25]

Абревіатури як порівняно новий структурний тип слів активно вживаються в різних стилях мови. Абревіатурний спосіб словотвору є нормативним для офіційних, наукових, популярних, інформаційних, виробничих (технічних) довідкових повідомлень та, частково, публіцистичних (письмових) і навчальних повідомлень. У повідомленнях радіо й телебачення абревіатури, крім часто вживаних, абревіатури слід подавати лише в розгорнутому вигляді.

До локальних скорочень належать постійні та тимчасові абревіатури, а також скорочені прикметники. Постійні абревіатури використовують у певному виданні (особливо це типово, наприклад, для періодичних видань - газет) і які тому нема потреби пояснювати у кожному окремому повідомленні (наприклад: УНІАН - Українське національне інформаційне агентство). Тимчасові абревіатури утворюють і використовують лише в одному конкретному повідомленні. Такі локальні скорочення дозволені лише у певних видах літератури (діловому, науковому, інформаційному, виробничому, довідковому, з певними обмеженнями - в навчальному й популярному), читачі яких мають відповідний кваліфікаційний рівень. [10, 63]

Як абревіатури слід подавати лише ті слова та словосполучення, які мають високу частоту вживання в тексті. Слова і словосполучення, частота яких дорівнює одиниці, не скорочують; слова і словосполучення, частота яких дорівнює двом чи трьом, скорочують лише у деяких видах літератури, для яких потрібен високий ступінь компресованості видання (наприклад, інформаційна та довідкова література - реферативний журнал, енциклопедії тощо).

На особливу увагу заслуговує питання придатності складноскорочених слів нормам літературної мови, практичній доцільності використання, правильного розуміння і сприйняття їх читачами і слухачами. Слід застерігати працівників електронних та друкованих ЗМІ, дописувачів від надмірного захоплення недоречними, безглуздими, немилозвучними складноскороченими інноваціями типу ЄБРР (йе-бе-ер-ер) - Європейський банк реконструкції і розвитку, ЗМОП (змоп) - загін міліції особливого призначення, ЇГБ (йі-ге-бе) - їжа готова до вживання, ВРЮ (врю) - Вища рада юстиції, ДХК (де-ха-ка) - Державна холдингова компанія, ВВВ (ве-ве-ве) - Велика Вітчизняна війна, політрозборки, МЯУ (мяу) - Міжнародні ярмарки України, СРЮ (ес-ер-йу) - Соціалістична Республіка Югославія, що викликають нездорові асоціації, іноді навіть призводять до вульгаризації мови, наприклад: «ЄБРР готовий збільшити фінансування проектів в Україні». (Додаток Б) абревіація лінгвістичний український

Чимало абревіатур працівники преси подають із грубими помилками щодо їх орфографії, не дотримуючись правил чинного правопису: ТВЕЛ (правильно ТВЕл) - тепловидільний елемент, Астур (правильно АСТур) - автомобіль, спорт, туризм (назва концерну), РАДЕК (правильно РадЕК) - радіаційний та екологічний контроль, ОПЕРУ (правильно ОперУ) - операційне управління (контори держбанку), РУНВіра або РУН-віра(РУНвіра) - рідна українська національна віра: «Нема порока. Помер засновник РУН-віри Лев Силенко». (Додаток В)

Треба відзначити як позитивну тенденцію, що спостерігається в мові мас-медіа кінця ХХ - початку ХХІ століття, - формування деяких власне українських абревіатур. Вони починають активніше вживатися замість колишніх складноскорочених слів, що зявилися на ґрунті російської мови. Прикладом цього можуть слугувати утворення на зразок ВНЗ (вищий навчальний заклад), ВЗО (вищий заклад освіти) або виш (навчальний заклад вищої освіти) замість лексеми вуз, що є калькою з російською (з російської высшее учебное заведение): з російської слово «учебный» перекладається «навчальний», ЗМОП (загін міліції особливого призначення) замість ОМОН (з російської - отряд милиции особого назначения), НП (надзвичайна подія) замість ЧП (чрезвычайное происшествие). Наприклад: «Готовність ВНЗ до вступної кампанії-2011». (Додаток Г)

Сучасна українська мова вже позбулася відчутного тиску російської мови, виробила власні лексичні одиниці, які б повністю відповідали її фонетичній, словотвірній, граматичній та стилістичній лексемам. На сьогодні, проте, в мові ЗМІ журналісти ще продовжують послуговуватися деякими сумнівними російськими абревіатурами типу бомж ( з російської без определенного места), спецназ (з російської отряд милиции особого назначения), біч/бич (з російської бывший интеллигентный человек), комок (з російської коммерческий киоск) тощо. Ці абревіатури-запозичення з російської мови та їх кальки є порушеннями норм сучасної української мови, тому їх використання є недопустимим. Однак деякі назви установ та організацій радянської доби ввійшли у формі абревіатур саме в російському літерному оформленні. І хоч майже всі вони мають українські відповідники, такі кальковані одиниці практично вживаються рідко. Наприклад: ГУЛАГ (з російської Главное управление лагерей) - ГУТАБ (Головне управління таборів), КГБ (з російської Комитет государственной безопасности) - КДБ (Комітет державної безпеки). [4]

Переважна більшість складноскорочених інновацій проходить своєрідну апробацію на доцільність і придатність нормативного використання саме в мові мас-медіа. Деякі з них уже стали літературними абревіатурами і ввійшли до різних тематичних груп лексики, зокрема до суспільно-політичної (НБСЄ - Нарада з безпеки і співробітництва в Європі, Мінекобезпеки - Міністерство екологічної безпеки, УРП - українська республіканська партія, НРУ - Народний рух України, демпартія - демократична партія, партсписок - партійний список). [7]

2.2 Варіантність абревіатур у мові ЗМІ

У мові сучасних ЗМІ спостерігаємо таке, здавалося б, нехарактерне для абревіатур явище, як варіантність. Воно є небажаним, бо ускладнює сприйняття інформації. Варіантність абревіатур зумовлена певними причинами. Найтиповіша з них - прагнення кореспондентів, редакторів та дописувачів дещо урізноманітнити, пожвавити виклад, своєрідніше і жвавіше назвати щось, уникаючи тавтологій: Кабмін - КМ (Кабінет Міністрів), Євросоюз - ЄС (Європейський Союз), Нацбанк - НБУ, МЮ - Манюнайтед (англійський футбольний клуб «Манчестер Юнайтед»): «Лідер "Великої України" також зазначив, що позов має бути задоволений, адже сам Нацбанк свідомий протиправності свого рішення - кілька разів до Верховної Ради подавався законопроект, який міг би законодавчо забезпечити право НБУ "заморожувати" депозити, проте він не був прийнятий.» (Додаток Ґ)

Другою причиною є нормативна неусталеність передавання названих одиниць, яка характерна для аналізованого періоду розвитку української мови в цілому: МінНС - МНС (Міністерство з надзвичайних ситуацій), МЗЕТ - МЗЕЗіТ - МЗЕЗторг (Міністерство зовнішніх економічних звязків і торгівлі), облдержадміністрація - ОДА (обласна державна адміністрація), райдержадміністрація - РДА (районна державна адміністрація), ТзОВ - ТОВ (товариство з обмеженою відповідальністю), персек - першсек (перший секретар), РУНВіра - РУНвіра (рідна національна українська віра): «ТОВ “КАРАВАН - ЕКСПРЕС” повідомляє про проведення чергових Зборів Учасників, які відбудуться 25.04.2014 р. о 15:00 год. за адресою: Україна, м. Київ, Чоколівський бульвар, буд. 11.» (Дотаток Д)

Формальна варіантність серед абревіатур, коли одне значення виражене кількома матеріальними оболонками, є важливим чинником оновлення лексичної системи української мови. Функціонування варіантних форм лексичних скорочень зумовлено активізацією екстралінгвальних чинників, зокрема вагомістю і значущістю певних реалій життя. Сьогодні прагнення авторів дещо урізноманітнити, пожвавити виклад, своєрідніше та влучніше назвати щось і уникнути тавтологій, призводить до появи варіантних форм мовних одиниць, серед яких і абревіатурні, пор.: ТВК - тервиборчком (територіальний виборчий комітет),МНС - МінНС (Міністерство надзвичайних ситуацій України), ОДА - облдержадміністрація (обласна державна адміністрація), ДАІ - Державтоінспекція (державна автомобільна інспекція) тощо. [11]

У процесі активізації утворення абревіатур зростає також кількість омонімічних утворень, що є зовсім небажаним явищем. Адже читачеві або слухачеві буває досить важко зрозуміти зміст таких скорочень. Вони можуть спричинити плутанину, помилки в сприйнятті інформації. І хоч омонімічні абревіатури часто зрозумілі з контексту чи ситуації, проте, утворюючи нові одиниці, цього явища слід уникати. Якщо ж це сталося, то намагатися використовувати їх обережно, після повної розгорнутої назви. Прикладами таких омонімічних інновацій-абревіатур можуть слугувати: МАУ (Міжнародна асоціація українознавців) і МАУ (Міжнародні авіалінії України), СУМ (Спілка української молоді), СУМ (Словник української мови в 11 томах), КС (компенсаційні сертифікати) і КС (Конституційний Суд), МП (мале підприємство) і МП (Московський патріархат): «УПЦ МП попросила Путіна не розколювати Україну» (Додаток Е).

Позитивним прикладом усунення негативної омонімії є абревіатура-інновація ДемПУ (Демократична партія України), якою свідомо замінили початкове невдале утворення ДПУ (де-пе-у), співзвучне з ДПУ (Державне політичне управління (лютий-грудень 1922 р.), що було попередником КДБ. Ще однією ілюстрацією того, як самі мовці намагаються позбутися небажаного збігу, є свідома робота над складноскороченими новотворами. Так, спочатку в самоназві двох партій фігурувала однакова абревіатура - СПУ, зокрема Соціалістичної партії України і Селянської партії України. Згодом вони почали позначатися різними скороченнями - СоцПУ і СелПУ. Така заміна є доцільною зважаючи й на те, що абревіацією СПУ позначаються - Спілка письменників України та Спілка політв`язнів України. [13]

Як засіб економії абревіатура широко використовується в різних сферах, тому одне і те саме скорочення в різних текстах може тлумачитися по-різному: пор. ОРД - оперативно-розшукова діяльність / організаційно-розпорядча документація. Щоб уникнути непорозумінь та забезпечити адекватне сприйняття інформації, використовують пояснення в дужках при першому вживанні словосполучення в тексті: пор. оперативно-розшукова діяльність (далі - ОРД).

Отже, творення інноваційних абревіатур - досить поширене явище в сучасних ЗМІ, що зумовлено прагненням порушити деякі жорсткі рамки мовної системи, стимулюючи цим її розвиток. Постійне збільшення багатокомпонентних, розчленованих одиниць породжене активізацією в мові тенденцій до раціоналізації й економії. Воно сприяє динаміці продукування різних типів складноскорочених одиниць, серед яких кількісно переважають часткові та ініціальні. [14]

2.3 Проблеми внормованості абревіації у ЗМІ

До стандартних аспектів мови ділового листа відноситься уніфікація скорочень. Як правило, основна проблема внормування використання абревіатур полягає у скороченні словосполучень, що характеризуються високою частотністю вжитку. У засобах масової інформації та комунікації зустрічаються помилки у скороченнях термінів, назв організацій, відомих правових актів, зведеннях законів, номенклатурних знаках, текстових позначеннях і т. д. [25]

Проблеми внормування скорочень потребують значно глибшого дослідження й висвітлення в науковій літературі. Це, зокрема, орфоепічні проблеми абревіатур, проблеми наголошування, милозвучності, сполучуваності абревіатур з іншими частинами мови, запозичення іншомовних абревіатур і їх правильного мовленнєвого й графічного оформлення. [24]

Ще одна проблема полягає в запозиченні абревіатур з інших мов, зокрема з англійської. Поки що не вирішено, яким чином запозичати такі абревіатури: транслітерацією, транскрипцією чи в оригінальному написанні (латинським алфавітом), наприклад, комп'ютерний термін Unicode (universal code - універсальне кодування) вживають як Юнікод, Унікод і навіть Unicode: «У Unicode попросили не використовувати як знак російського рубля 36-у букву вірменського алфавіту». (Додаток Є)

Як приклад прямого запозичення абревіатур у їх оригінальному латинському написанні можна навести українську локалізацію операційної системи Майкрософт Віндовз, де вже марку продукта (англ. ХР) передають як ХР, або вже загальноприйняту абревіатуру PR (public relations - зв'язки із громадськістю). Останню абревіатуру ще й транскрибують як піар, але в українській транскрипції вона не має усталеного написання. Набагато більше абревіатур з англійським написанням вживають у глосарії української локалізації, наприклад: OCR (optical character recognition - оптичне розпізнавання символів), DPA (distributed password authentication - розподілене підтвердження пароля) тощо. Такі абревіатури найчастіше виникають у терміносистемах нових галузей знань, наприклад, у термінології інформаційних та комп'ютерних технологій тощо.

Існує також тип абревіатур, зміст яких в українській мові перекладається, а сама абревіатура є незмінною --це абревіатури-кальки, наприклад: ІСАО (International Civil Aviation) -- Міжнародна організація цивільної авіації; ІАТА (The Air Transport Association) -- Міжнародна асоціація транспортної авіації; VOR -- надвисокочастотний (ультракороткохвильовий) всенапрямлений радіомаяк; ILS -- інструментальна система посадки (система посадки за приладами). Використання таких абревіатур пояснюється міжнародними авіаційними стандартами, які однакові для всіх держав, та входженням цих (і подібних абревіатур) до міжнародного науково-технічного фонду. [26]

Абревіатури та скорочення виявляють цілий ряд граматичних особливостей. У науковій і технічній літературі займають особливе місце тексти, орієнтовані не стільки на носіїв певної мови, скільки на представників певної професійної групи з певними екстралінгвістичними знаннями.

Щоб уникнути помилок при використанні скорочень, потрібно чітко дотримуватись правил, що подані у правописі.

Правила українського правопису щодо написання абревіатур:

1. Скорочені назви (абревіатури) установ, закладів, організацій тощо, утворені з частин складноскорочених слів, пишуться двояко:

а) З великої літери, якщо ці слова вживаються у назвах на позначення одиничних установ: Укрінформ, Укртрансгаз, Укоопспілка.

б) З малої літери, якщо такі слова є родовими назвами: медінститут, облвиконком, райно, райрада,генпрокурор: «Генпрокурор забув, що живе у віллі». (Додаток Ж)

2. Складноскорочені назви, утворені з початкових (ініціальних) букв, власних і загальних назв, пишуться великими літерами: АТС, КНР, НЛО, СНД, УРП, УТН. [30]

Аби не допустити помилок в абревіатурах, перекладених з іншої мови, потрібно визначити їх рід. Рід іншомовних (транслітерованих) абревіатур визначається за синтаксичними звязками. Зауважимо, що деякі з них теж вживаються то в одному, то в іншому роді, наприклад, НАТО повідомило - середній рід (набуто за зовнішньою подібністю до іменників середнього роду), незважаючи на те, що рід опорного слова, який входить до складноскороченого слова у називному відмінку однини і за яким визначається рід абревіатури, жіночого роду (NATO - North Atlantic Treay Organisation - з англ. Північноатлантична договірна організація). Не буде помилкою вживання цієї абревіатури і в жіночому роді. Подібно до цього набувають рід і такі абревіатури як ЮНЕСКО, ЄЕС.

Розглядаючи питання абревіатур у сучасній українській мові, можна зіштовхнутися з низкою різнопланових проблем щодо розуміння й вживання абревіатур у сучасній українській мові.

Немає однозначності в термінології, якою користуються дослідники, описуючи абревіатури. Науковці паралельно вживають різні терміни на позначення того самого поняття, по-різному розуміють ті самі поняття. Єдиним способом вирішення цієї проблеми є внести єдину загальноприйняту класифікацію абревіатур до нової редакції українського правопису.

Проблемним у мовному середовищі є орфографічно правильне написання абревіатур, у чому можна легко переконатися за допомогою аналізу текстів з українського сектора Інтернет, переважно публіцистичних.

Досліджуючи різноманітні тексти із вживанням абревіатур, легко побачити, що автори регулярно порушують наведені вище норми написання абревіатур. Так у текстах часто зустрічається написання Нато замість нормативного НАТО тощо. Такі порушення відбуваються частково під впливом російської мови, у чому можна переконатися, зіставивши тексти, написані українською і російською мовами. [21]

Також проблемною є узгоджуваність абревіатур з іншими частинами мови в текстах. Це пов'язано з визначенням роду абревіатури. Для пересічного мовця визначення роду абревіатури, не описане чіткими правилами, є проблемним, так само, як і визначення, чи є абревіатура відмінюваною. Часто автори роблять спроби відмінювати невідмінювані абревіатури. Усе це свідчить про недостатність і недоступність інформації щодо цієї проблематики.

Єдність форми і змісту, тобто зв'язок між звучанням і значенням, грає важливу роль у вирішенні проблеми абревіації. Основним при цьому є положення про зв'язок абревіатур з явищами дійсності через відповідні повні найменування. Цей зв'язок виявляється в тому, що значення вихідного словосполучення закріплюється не тільки за абревіатурою в цілому, але і за кожним її компонентом - звуком або звукосполученням, які виділяються в складі абревіатури. Відповідні компоненти вихідного словосполучення іменуються при цьому «розшифровкою». У результаті абревіатура може бути зрозуміла тільки завдяки тлумаченню, за винятком особливих випадків. [29]



ВИСНОВКИ

У зв'язку з тим, що у вступі були поставлені певні завдання, то виникає потреба в дослідженні якості їх виконання:

1. Визначити поняття абревіації як лінгвістичного феномена.

У роботі розглядається поняття абревіації як інновація, що виникла в зв'язку з інтенсивним розвитком сучасної української мови. У першому розділі це висвітлено теоретично, а в другому - практично. Ми довели, що абревіатури є невід`ємною складовою процесу обміну інформації вербальним шляхом. Вони значно економлять наш час, адже простіше скористатися скороченням слів, ніж вимовляти словосполучення повністю. З абсолютною впевненістю можна сказати, що абревіація - це лінгвістичний феномен, так як це поняття є дуже практичним як у спілкуванні в повсякденному житті, так і в діловому мовленні. В залежності від того, в якій сфері діяльності застосовують абревіатури, вони поділяються на різні види та підвиди. Отже, за наявністю теоретичного та практичного обґрунтування (у вигляді прикладів зі статей різних українських газет та сайтів новин), завдання можна вважати виконаним.

2. Проаналізувати причини виникнення абревіатур, що використовуються у сучасних періодичних виданнях.

Ми з`ясували всі аспекти, з якими можна було б пов`язати історичний процес, завдяки якому виикли абревіатури. Також визначили, що абревіація, зокрема, в засобах масової інформації набула ширшого поширення за часи незалежної України. Процес творення нових слів шляхом абревіації триває й нині. Вони виникають як у писемному, так і в усному мовленні, відображаючи розвиток міжнародних відносин, науки, культури, техніки тощо. Головною причиною, що і обумовила інтенсивне використання абревіатур як у діловій мові, так і у спілкуванні у повсякденному житті, є заощадження часу, за який ми вимовляє складні словосполучення. Інші причини детальніше висвітлені у першому підрозділі першого розділу («Поняття “абревіація” і “абревіатура” у лінгвістиці»). Отже, завдання є виконаним.

3. Розглянути способи утворення скорочень у сучасній українській мові.

В теоретичній частині ми дізналися, що є абревіатури різних типів та визначили основні особливості їх характеристик. Осмислюючи всю отриману інформацію, отриману з різних джерел, ми дійшли до висновку, що за ознаками, за якими класифікують скорочення слів, можна дізнатися про способи утворення абревіатур. Найпоширеніші з них утворені такими шляхами: виділення перших літер слів; поєднання початкових складів слів; поєднання початкового складу і цілого слова; поєднання початкового складу з непрямим відмінком цілого слова. Вся інформація викладена детально та підкріплена прикладами.

4. Проаналізувати абревіатури та їх групи, скласти список найбільш уживаних з них.

Детальний аналіз та критерії класифікування абревіатур розміщені у другому підрозділі першого розділу («Класифікація абревіатур»). На його сторінках просто та доступно викладені ознаки, за якими абревіатури поділяють на види та підвиди. Також викладено список найбільш уживаних абревіатур у сучасній українській мові, який знаходиться у додатках. (див. додаток А)

5. Визначити проблеми внормування абревіації та шляхи їх вирішення.

Підрозділ другого розділу «Проблеми внормованості абревіації у ЗМІ» присвячений питанням, що розкривають всю проблематику використання абревіатур у мові ЗМІ. Також у підрозділі детально викладено способи уникнення помилок при написанні скорочень різних типів.

Для розкриття змісту поняття «абревіації» та проблематики використання абревіатур, в роботі використано понад 20 джерел, з яких і надається інформація.

Отже, підведемо загальний підсумок:

- В роботі розтлумачуються поняття абревіації та абревіатур

- Подається класифікація абревіатур, які широко використовуються в засобах масової інформації та комунікації

- Надається перелік та тлумачення найчастіше використовуваних абревіатур

- Розглянуто проблеми внормування загальновживаних скорочень у ЗМІ

- Наведено приклади абревіатур, які використовуються у сучасних українських періодичних виданнях найчастіше.

Отже, в роботі розглянуто основні питання, які включає тема «Абревіація у ЗМІ: проблеми внормованості» з поясненнями та прикладами.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алєксєєв Д.І. Абревіатури як новий тип слів / Д.І. Алєксєєв / Розвиток словотворення сучасної української мови. 3 вид. К.: Освіта, 1977. - 107, 135с.

2. Борисов В.В. Абревіація та акроніми / В.В. Борисов. - К.: Освіта, 1972. - 38, 124-143с.

3. Вакарлюк Л. О. Абревіація / Український словотвір у термінах. Словник-довідник. / Л. О. Вакарлюк, С. Є. Панцьо. - Тернопіль: Бліц-інформ, 2007. -20с.

4. Віняр Г. М. Словотворчі тенденції в сучасній українській мові / Г. М. Віняр. - Дніпропетровськ: Адверта , 1992. - 180с.

5. Газета по-українськи: суспільно-політична газета / гол. ред. В. Рубан. - 2013. - № 102 (1644). - 21с.

6. Голос України: газета Верховної Ради України / гол. ред. А. Горлов. - 2014. - № 75 (5825). - 15с.

7. Горпинич В. О. Наголошування абревіатур в українській мові / В. О. Горпинич. - К.: Вища школа, 1987. - № 1. - 29-31с.

8. Графічні скорочення [Електронний ресурс] // http://Dilovamova.com/ : [сайт]. - Електрон. дані. - Режим доступу: http://www.dilovamova.com/index.php?page=4&dmua=106&tdmua (Дата звернення: 28.04.2014). - Назва з екрана.

9. Дзюбишина Н. Я. Ініціальні абревіатури / Н. Я. Дзюбишина. -К.: Наукова думка ,1985. - № 10. - 57с.

10. Дзюбишина Н. Я. Про вживання абревіатур / Н. Я. Дзюбишина. -К.: Наукова думка, 1982. - № 22. - 24-25, 63с.

11. Ділова мова [Електронний ресурс] : україн. версія. - Електрон. дані. - К., 2007. - Режим доступу: http://www.dilovamova.com/index.php?page=4&dmua (Дата звернення: 25.04.2014). - Назва з екрана.

12. Експрес: універсальна газета / гол. ред. І. Починок. - 2014. - № 47 (7532). - 2с.

13. Зінкевич-Томаньок Б. Г. Короткий практичний словник абревіатур та скорочень української мови / Б. Г. Зінкевич-Томанек. - К: Освіта, 1997. - 48с.

14. Зубков М. Г. Українська мова: Універсальний довідник. / М. Г. Зубков. - Харків : Школа, 2004. - 496с.

15. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова: навчальний посібник / З. Мацюк, Н. Станкевич. - К. : Каравела, 2005. - 352 с.

...