Розвиток системи кольоро- і світлопозначень у німецькій мові XVI-XIX століть

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний університет

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

РОЗВИТОК СИСТЕМИ КОЛЬОРО- І СВІТЛОПОЗНАЧЕНЬ У НІМЕЦЬКІЙ МОВІ XVI-XIX СТОЛІТЬ

Виконала Ус Юлія Миколаївна

Донецьк - 2009

Анотація

Ус Ю. М. Розвиток системи кольоро- і світлопозначень у німецькій мові XVI-XIX століть. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.04 - германські мови. - Донецький національний університет. - Донецьк, 2009.

У дисертації відтворено цілісну систему кольоро- і світлопозначень, репрезентованих прикметниками, іменниками й дієсловами, в німецькій мові XVI-XIX століть. Досліджено розвиток системи КН і світлопозначень упродовж чотирьох століть. Простежено шляхи становлення й розбудови, напрямок змін щодо творення, сполучуваності, частиномовної належності кольоро- і світлопозначень німецької мови на матеріалі різножанрових текстів.

Запропоновано систему рангів щодо питомої ваги основних кольоропозначень у відповідних часових відрізках. Виявлено зміни активності окремих кольороназв упродовж XVI-XIX століть.

Установлено, що система КН і світлопозначень зазнала розширення завдяки афіксації, словоскладанню (метафоризації), запозиченням, залученню нових ЛСВ. Появі нових кольоро- і світлопозначень сприяв також розвиток мореплавства, науки і техніки. Доведено, що значення кольору і світла передають не тільки прикметники, а й іменники та дієслова. При цьому перевага тієї чи іншої частини мови у певному контексті свідчить про авторські уподобання, й/або особливості літературних течій. Основу ж системи позначень кольору і світла складають прикметники, тоді як іменники й дієслова виконують допоміжну, уточнювальну, функцію.

Ключові слова: кольороназва, основне кольоропозначення, світлопозначення, суфікс, префікс, конфікс, композит, запозичення, лексико-семантичний варіант, система рангів.

1. Загальна характеристика роботи

семантика кольоропозначення лексема суфікс

Реферована дисертація присвячена дослідженню розвитку кольоро- і світлопозначень у німецькій мові XVI-XIX століть.

Сучасна наука накопичила величезний досвід щодо вивчення кольороназв (далі - КН) і світлопозначень у різних напрямках: природознавчому (Г. І. Ашкеназі, Й. В. Ґете, М. Дерібере, I. Albers), психолінгвістичному (О. П. Василевич, Т. В. Пастушенко, М. В. Сєров, Р. М. Фрумкіна), історичному (Н. Б. Бахіліна, О. В. Васильєва, Н. О. Ганіна, Т. Б. Козак, Ю. В. Норманська, О. Д. Огуй, J. Kцnig, D. Schieder), типологічному (B. Berlin, P. Key), зіставному (К. В. Рахіліна, G. Reiter), соціокультурному й лінгвокультурологічному (Н. Д. Арутюнова, А. Вежбицька, Т. В. Венкель, В. І. Крепель, В. Г. Кульпіна, В. А. Москович, W. Koch).

Кольоропозначення німецької мови були матеріалом розвідок, в яких розглянуто проблеми використання кольору й колірної символіки в різних жанрах і типах тексту, зокрема, в художній прозі (A. Bьssgen, J. Hecker, B. Jьrgens, H. Scheuer), ліриці (A. Overath, K. Spдth, J. Steiner), фольклорі (D. Frey, G. Hertling), рекламі (Є. В. Розен, H. Fink, E. Oksaar, E. Wittmers).

Дослідники зосереджують увагу, як правило, на вивченні аналізованих лексем в одному жанрі, одному творі (або творах одного автора), обмеженому часовому відрізку, проте розвиток цілісної системи КН і світлопозначень у німецькій мові XVI-XIX століть не потрапляв у поле зору лінгвістів. З одного боку, через креативне мислення поетів, з іншого - внаслідок появи нових фарбників і технічного прогресу досліджувана система зазнала розширення, тому аналізований період постає вагомим із погляду дослідження системи кольоро- і світлопозначень сучасної німецької мови. Саме цим зумовлена актуальність даної дисертації.

Зв'язок роботи з науковими планами, темами. Дисертація є складовою частиною комплексної наукової держбюджетної теми факультету іноземних мов Донецького національного університету «Семантичні дослідження мовних одиниць різних рівнів у типологічному, зіставному і діахронічному аспектах» (шифр № 07-1 вв/74, номер державної реєстрації 0104U002166).

Мета дисертації полягає у встановленні особливостей розвитку системи кольоро- і світлопозначень у німецькій мові XVI-XIX століть.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких основних завдань:

1. Визначити теоретичні засади лінгвістичного дослідження лексем на позначення кольору і світла.

2. Скласти інвентар КН і світлопозначень німецької мови XVI-XIX століть.

3. Проаналізувати їхню семантику й функціонування в корпусі різножанрових текстів вибраного історичного сегмента.

4. Простежити розвиток структури лексем на позначення кольору і світла в зазначений період.

5. Описати зміни в семантиці КН і світлопозначень.

6. Установити зміни в частиномовній приналежності досліджуваних лексем упродовж XVI-XІX століть.

Об'єкт дослідження - система кольоро- і світлопозначень у німецькій мові XVI-XІX століть.

Предметом дослідження є розвиток структурних, семантичних і функційних особливостей лексем на позначення кольору і світла в німецькій мові зазначеного часового відрізка.

Емпіричний матеріал отримано шляхом суцільного добору 533 найменувань кольору і світла із різножанрових текстів (німецьких народних пісень, лірики, прози), датованих XVI - межею XIX-XX ст. Обсяг текстового матеріалу становить 7229 сторінок. На їх основі виділено 5894 слововживання (далі - СВ) прикметників, іменників, дієслів з аналізованим значенням. Додатковим джерелом пошуку КН і світлопозначень слугував 33-томний словник німецької мови Я. Ґрімма і В. Ґрімма (1984).

Для досягнення поставленої мети й розв'язання конкретних завдань було використано низку методів і прийомів лінгвістичного аналізу: описовий метод - для систематизації, класифікації й інтерпретації структурних, семантичних і функційних властивостей лексичних одиниць на позначення кольору і світла; елементи компонентного аналізу - для встановлення семантичного обсягу й семантичних ознак кольоро- і світлопозначень; аналізу словникових дефініцій - для виявлення специфіки КН і світлопозначень; дистрибутивного аналізу - для вивчення досліджуваних одиниць із погляду їхньої сполучуваності в текстах; кількісного аналізу - для визначення продуктивності лексем на позначення кольору і світла в німецькій мові XVI-XIX століть й ілюстрації основних положень і висновків. Для зіставлення кількісних і якісних характеристик КН і світлопозначень на різних часових зрізах було залучено елементи порівняльно-історичного методу, який дозволив виявити динаміку розвитку аналізованих лексем.

Методологічною основою дослідження є системно-функціональний і синхронно-діахронічний підходи до інтерпретації мовних фактів.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що на основі репрезентативного корпусу текстів німецької мови, датованих XVI-XIX ст., вперше:

- описано кольоро- і світлопозначення у текстах, структурованих за часовими відрізками;

- розглянуто КН і світлопозначення як цілісну систему. Новим постає аналіз усіх найменувань кольору і світла (незалежно від їхньої частиномовної приналежності), зафіксованих у текстах й історичних словниках;

- досліджено процес становлення і шляхи розвитку досліджуваної системи впродовж XVI-XІX століття;

- здійснено ранговий розподіл основних КН за частотністю (з урахуванням часового чинника) з метою порівняння їхньої питомої ваги й виявлення змін у системі КН упродовж чотирьох століть.

Теоретичне значення дисертації полягає у виявленні набору КН і світлопозначень, згрупованих за часовими відрізками, у класифікації структурних типів аналізованих лексем, детальному описі їхніх значень і сполучуваності, у встановленні особливостей розвитку цілісної системи кольоро- і світлопозначень. Теоретичні висновки й узагальнення щодо аналізованої групи лексем є внеском у теорії номінації, лексичної семантики й історичного словотвору німецької мови.

Практичне значення роботи визначається можливістю використання її результатів, положень і висновків у теоретичних курсах із лексикології німецької мови - розділах “Ономасіологія і семасіологія”, “Словотворення”, “Фразеологія”; зі стилістики німецької мови - розділі “Стилістичні засоби увиразнення мовлення”; в курсах за вибором вищого навчального закладу або студента - “Семантика тексту”, “Прагматика художнього тексту”; у практиці викладання лінгвостилістичної інтерпретації тексту.

Апробація результатів дослідження здійснена на 19 конференціях, у т. ч. 7 міжнародних - „Номинация и дискурс” (Мінськ, 2006); „Германістика в Україні й за кордоном. Стан і перспективи” (Київ, 2005); „Язык и мир” (Ялта, 2006, 2007); міжнародному лінгвістичному семінарі „Компаративістика і типологія у сучасній лінгвістичній науці: здобутки і проблеми” (Донецьк, 2005); VI українсько-баварському конгресі (Львів, 2006); XIV міжнародній науково-практичній конференції Асоціації українських германістів „Німецька мова і література в європейському контексті” (Донецьк, 2007); 8 міжвузівських наукових конференціях - “Зіставне вивчення германських і романських мов і літератур” (Донецьк, 2001, 2002); “Актуальні дослідження іноземних мов і літератур” (Донецьк, 2003-2005, 2007-2009); а також чотирьох наукових конференціях професорсько-викладацького складу Донецького національного університету (Донецьк, 2003, 2005, 2007, 2009).

Основні положення дисертації обговорено на засіданнях кафедри германської філології, семінарах аспірантів і пошукачів факультету іноземних мов ДонНУ, а також на науковому семінарі на факультеті лінгвістики й літературознавства університету міста Білефельд (Німеччина, жовтень 2006).

2. Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір теми дисертації, її актуальність, висвітлено мету й завдання дослідження, визначено його матеріал і методи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, вказано на форми апробації отриманих результатів.

1. У першому розділі “Історичні та теоретичні засади дослідження позначень кольору та світла” розглянуто напрямки дослідження кольоро- і світлопозначень у лінгвістиці, охарактеризовано корпус аналізованих текстів, визначено наявні лакуни у вивченні кольоро- і світлопозначень німецької мови.

1.1. Дослідження кольорів як фізичного явища представниками різних наукових шкіл і націй (І. Ньютон, Й. В. Ґете) й виокремлення ними колірного спектру, що складався в кожному випадку з різної кількості кольорів, спричинило й різні погляди дослідників окремих мов на кількість основних КН: зокрема 11 - в англійській мові, 8 - у німецькій. Тому у подальших розділах роботи йдеться саме про 8 основних КН: blau `синій', braun `коричневий', gelb `жовтий', grau `сірий', grьn `зелений', rot `червоний', schwarz `чорний', weiЯ `білий'. Під основними кольороназвами розуміються прикметники, які виражають значення кольору безпосередньо (H. Altmann, W. Koch).

1.2. Із метою визначення питомої ваги основних КН упродовж XVI_XIX ст. у дисертації запропоновано систему рангів. Термін “ранг” має загальновживане тлумачення як місце в ряду будь-яких величин, розташованих послідовно за певними ознаками (Duden, 1996). Так, найвищим рангом - 1 - наділено (щодо кожного окремо взятого століття) основне кольоропозначення з найвищою частотністю, рангом 8 відповідно - найменш уживана КН. Ранговий розподіл основних КН дозволив виявити зміни в активності окремих назв кольору упродовж чотирьох століть. Так, у XVI ст. найбільш вагомою виявилася КН rot (див. далі 2.1.), у XVIІ ст. - weiЯ (3.1.), у XVIІІ ст. - schwarz (4.1.), тоді як у ХІХ ст. знову набуває ваги кольоропозначення rot (5.1.). Припущення щодо причин цих змін містяться у подальших розділах дисертації.

1.3. Дослідження відповідних найменувань у давніх мовах Європи (Т. Б. Бочкарьова, Н. О. Ганіна, Т. Б. Козак, О. Д. Огуй, Ю. В. Норманська, D. Bremer, R. Bultmann, H. Dьrbeck, G. Reiter, D. Schieder та ін.) свідчать про те, що мови по-різному організують колірний простір. Вони відрізняються не тільки кількістю КН, але й їхнім семантичним наповненням. У багатьох давніх текстах частотними є лише позначення білого й чорного кольорів, тоді як назви червоного, жовтого й зеленого - зустрічаються рідше, ніж у сучасних мовах. У давні часи не всі КН чітко визначали колір: одна й та сама лексема могла передавати різні кольори (Норманская, 2007).

1.4. Попри те що деякі лінгвісти ставлять за мету дослідження цілісних систем окремих мов (напр., литовської, польської, російської, албанської, болгарської, німецької), вони обмежуються вивченням майже винятково прикметників (М. В. Зав'ялова, В. Г. Кульпіна, О. Ю. Русаков, І. О. Сєдакова, J. Kцnig).

1.5. Функціонування КН як засобу увиразнення художнього мовлення привертає увагу багатьох дослідників (A. Bьssgen, J. Hecker, B. Jьrgens, E. Pдfgen). Назви кольорів, особливо в поетичному мовленні, мають естетичне значення, репрезентують багату семантику й виявляють у текстах цілий набір функцій. Гама кольорів стає одним із показників індивідуального стилю автора, а її аналіз набуває важливого значення для характеристики як традиційних засад, так і новаторських образів (В. В. Максимович). Авторські уподобання щодо тих чи інших кольорів детерміновані мовою, сюжетом й особливостями художнього бачення (О. В. Васильєва).

1.6. Для виявлення розвитку системи аналізованих одиниць корпус текстів у дисертації структуровано за часовими відрізками у 100 років. Відповідно із цим класифіковано й описано систему кольоро- і світлопозначень XVI (розділ 2), XVIІ (розділ 3), XVIІІ (розділ 4), ХІХ (розділ 5) століть.

Вихідною точкою дослідницького корпусу текстів XVI ст. слугує Біблія М. Лютера, якого вважають творцем сучасної німецької прози.

Німецька мова XVIІ ст. позначена, з одного боку, впливом стилю Бароко, ознакою якого були пишномовні епітети й метафори (назви кольору і світла) на зразок der Schnee von Brust `білосніжний колір грудей', Corall der Lippen `кораловий колір вуст', з іншого боку, - появою реалістичних романів, автори яких послуговувалися усіма стильовими шарами мови повсякденного спілкування (Москальская, 2003). Тож визначальними для XVIІ ст. постають лірика К. Г. фон Гоффманнсвальдау, А. Ґрифіуса, А. Сілезіуса, П. Флемінґа й роман Г. Ґріммельсгаузена „Der abenteuerliche Simplicissimus Teutsch”, що відображає епохальні події.

Із початком романтичної поетизації наприкінці XVIII ст. змінюється і ставлення до кольорів. Посилена увага до мистецтва, а також ідеал краси, який уособлювала романтична блакитна квітка Новаліса, спричинили появу цілої низки літературних творів, сповнених кольором і світлом. КН у текстах діють як символи, алегорії, шифри (J. Steiner). Цей період найбільш точно відтворюють, крім Новаліса, ще й А. Блумауер і Й. Гердер.

У ХІХ ст. сприйняття КН суттєво відрізняється від попередніх століть. Кольори не цікавлять поетів. Виняток становлять представники пізнього романтизму (Й. фон Айхендорфф) і поетичного реалізму (Т. Фонтане, Т. Шторм), які використовували назви кольору в символічному сенсі. Наприкінці ж ХІХ ст. імпресіоністи (Р. М. Рільке та ін.) відродили колірні традиції, залучаючи у свої твори численні КН і світлопозначення (J. Steiner).

Більш глибокому розумінню колірного світобачення, притаманного носіям німецької мови у ХІХ ст., сприяє також аналіз філософського трактату „Also sprach Zarathustra” Ф. Ніцше й роману Г. Манна „Professor Unrat”, написаного на зламі століть.

На відміну від окремих літературних течій, які поступово змінюють одна одну, народна пісня існує незалежно від них, тому й репрезентована в аналізованому матеріалі всіх досліджуваних часових відрізків, а її мову можна вважати найбільш усталеною.

2. У другому розділі “Система кольоро- і світлопозначень у німецькій мові XVI століття” розглянуто назви кольору і світла, представлені 98 лексемами (1260 СВ) - прикметниками, іменниками й дієсловами.

2.1. Загальна кількість прикметників на позначення кольору і світла становить 48 одиниць (569 СВ). Найактивнішою КН XVI ст. є rot. Питома вага інших назв кольору виявилася такою: weiЯ (ранг 2), blau (ранг 3), grьn (ранг 4), schwarz (ранг 5), braun (ранг 6), grau (ранг 7), gelb (ранг 8).

2.2. Відтінки червоного кольору передають 13 прикметників (117 СВ), наприклад: scharlachfarben `темно-червоний'. Це - кількісно найпотужніша (порівняно з іншими) лексико-семантична група (далі - ЛСГ). Головним джерелом добору лексем на позначення червоного кольору та його відтінків виявилася Біблія М. Лютера, в якій зафіксовано різноструктурні композити, утворені за такими моделями: іменник + rot (blutrot `криваво-червоний'), rot + конфікс (rotfarben `червоного кольору'), rot + партицип ІІ (rotgefдrbt `пофарбований у червоне'). Композити, через свою символіку, постають у Біблії вагомішими, ніж проста КН rot, і втілюють зв'язок між Небом і землею, ознаку вищої влади, Божої енергії. У ліриці, як і в епічних піснях, rot передає колір квітів, вуст, обличчя, одягу, вина, золота й мармуру.

Група прикметників на позначення жовтого кольору та його відтінків репрезентована 5 одиницями, однак основна КН gelb (5 СВ) у XVI ст. виявляється маловживаною. Найбільш активним є суфіксальний прикметник golden `золотавий' (7 СВ), ужитий щодо кольору волосся й забарвлення небесних світил. Коренева лексема gelb не засвідчена в Біблії, натомість у ній зафіксовано два композити - goldgelb `золотаво-жовтий', schwefelgelb `сірчано-жовтий'. Обидві назви є носіями негативного оцінного значення у Святому Письмі (напр.: und wenn das Haar dort goldgelb und dьnn ist, so soll er ihn unrein sprechen (M. Luther. Das alte Testament : 119) `а якщо волосся там [на голові] золотаво-жовте й тонке, то він [священик] має визнати його [чоловіка] нечистим'). Відсутність gelb і негативна конотація лексем на позначення жовтого кольору в Біблії дозволяють припущення, що у XVI ст., як і в Середньовіччі, жовтий колір вважали кольором гріха, забороненим церквою.

У текстах XVI ст. виявлено 4 лексеми зі значенням `білий'. Крім weiЯ, зустрічаються schneeweiЯ `білосніжний', silbern `сріблястий', weiЯrцtlich `біло-червонуватий'. Особливості лексичного наповнення КН weiЯ такі: у Біблії вона більш пов'язана зі світлом і блиском, ніж із кольором. Із погляду символіки weiЯ набуває як позитивного (колір цнотливості, Божої енергії), так і негативного оцінного значення, напр.: Und wenn der Priester die Stelle an der Haut sieht, dass die Haare dort weiЯ geworden sind <...>, so ist es schon alter Aussatz auf seiner Haut (M. Luther. Das alte Testament : 118) `А якщо священик побачить місце на шкірі, що волосся там стало білим, то це - стара виразка на його шкірі'. В останньому випадку синонімами до weiЯ, weiЯrцtlich - як ознаки прокази - постають blaЯ, verblaЯt `блідий'. У ліричних текстах і народних піснях weiЯ і schneeweiЯ визначають передусім колір шкіри людини: weiЯ використовується в описах як жінок, так і чоловіків, тоді як schneeweiЯ - виняткова ознака жіночої вроди.

Основні КН blau і grьn мають майже однакову питому вагу в досліджених текстах XVI ст. (54 і 53 СВ відповідно). Спектр кожного із цих кольоропозначень представлений 2 лексемами. Абсолютна більшість СВ blau зафіксована у Біблії на позначення відтінку пурпуру й різних ритуальних речей, які мають відношення до церкви, напр.: Ebenso sollen sie auch ьber den goldenen Altar eine blaue Decke breiten (M. Luther. Das alte Testament : 144) `Так само вони повинні накрити й золотий вівтар блакитною накидкою'. У народних піснях blau й himmelblau `небесно-блакитний' передають колір неба і квітки. В ліриці Blau зафіксовано винятково як іменник (Viel fremdes Volk schaut ins Blau (W. Schmetzl. Ein Lobspruch der Stadt Wien in Цsterreich : 29) `Багато чужинців дивляться в небесну синь'). Grьn засвідчено переважно у традиційному визначенні кольору рослин, тоді як суфіксальна КН grьnlich `зеленуватий' є ознакою прокази, що виникає на одязі, тканині взагалі й у домівках.

КН schwarz (23 СВ), braun (17 СВ), grau (13 СВ) є у XVI ст. менш уживаними. Інтенсивність чорного кольору передає kohlschwarz `вугільно-чорний', відтінки коричневого - brдunlich `коричневатий', schwarzbraun `бурий'. Як правило, schwarz, kohlschwarz передають колір волосся, одягу, птахів, тоді як відтінки коричневого ужито щодо шкіри, волосся, одягу селянки.

Прикметник grau засвідчено у т. ч. у застарілих графічних формах gra i grawe. У текстах не виявлено жодної лексеми на позначення відтінків сірого кольору, однак аналіз історичних лексикографічних джерел свідчить про існування вже у XVI ст. відтінкових КН, утворених різними способами (graufarb / graufarbig `сірого кольору', graulicht `сіруватий', eisgrau `сивий', silbergrau `сріблясто-сірий').

2.3. Систему кольоро- і світлопозначень XVI ст. доповнюють неосновні КН зі значенням `барвистий, кольоровий': bunt (31 СВ), buntgewirkt, scheckig `плямистий'. КН bunt, окрім значення `барвистий', зрідка реалізує застаріле значення `чорно-білий'. Лексеми buntgewirkt, scheckig є рідкісними в корпусі текстів досліджуваного періоду: перша, - очевидно, через “громіздкість”, остання - через обмеженість ужитку лише щодо тварин.

У текстах, датованих XVI ст., виявлено 6 прикметників (16 СВ) із загальною семою `блідий', віднесених у дисертації до КН: bleich, matt `блідий', leiblich `тілесного кольору' передають колір шкіри; blaЯ, verblaЯt - шкіри і тканини; fahl `бляклий' зафіксовано як колір дерев восени.

2.4. Поряд із численними КН у XVI ст. існує незначна кількість прикметникових світлопозначень. Вони утворюють 2 групи лексем з антонімічними значеннями `світлий' і `темний'. Перше репрезентують основні світлопозначення hell, licht `світлий', а також - lichterloh `яскраво-огнистий'. Етимологічно засвідчено, що у двн. мові hell слугувало для передачі акустичного сприйняття, тоді як licht - світла (Kluge, 1989).

ЛСГ прикметників зі значенням `темний' у XVI ст. нараховує 5 одиниць (dunkel, dьster, finster `темний', stockfinster `дуже темний', trьbe `темний, похмурий'). Найактивнішою лексемою в цій групі виявилася finster, яка в аналізований період уживається у 1,5 рази частіше, ніж dunkel (основний прикметник зі значенням `темний' у сучасній німецькій мові).

2.5. У текстах, датованих XVI ст., виявлено майже однакову кількість кореневих і складних прикметників. Співвідношення між відповідними СВ дорівнює ~ 9 : 1. Дослідницький корпус XVI ст. містить також суфіксальні КН, утворені за допомогою -lich (rцtlich `червонуватий'); -(e)n (golden, silbern); -ig (scheckig), а також конфіксів -farb, -farben (goldfarb `кольору золота', karmesinfarben `кольору кармазину').

2.6. До системи КН і світлопозначень зараховано 34 іменники (557 СВ). Як субстантивовані прикметники засвідчені всі основні КН (пор.: Blau `синій колір; блакить'), за винятком Braun, Gelb, натомість аналіз історичних лексикографічних джерел свідчить про існування у XVI ст. іменників, утворених також від braun і gelb. Серед світлопозначень найбільш уживаними є лексеми із протилежним значенням Licht `світло' (209 СВ) і Finsternis `темрява' (117 СВ), зафіксовані переважно у Біблії.

2.7. Дієслова також можуть визначати колір і світло. У текстах XVI ст. виявлено 17 відповідних лексем (137 СВ), серед них - grьnen `зеленіти'(21 СВ) і rцten `червоніти', утворені від основних КН для передачі кольору зелені й рум'янцю. Аналіз лексикографічних джерел засвідчив наявність у досліджуваний період також gelben/gilben `бути жовтим, робити жовтим', weiЯen `білити, фарбувати у білий колір; біліти', ausbrдunen, verbrдunen `робити коричневим' та ін. Але найбільш частотними виявилися дієслова на позначення світла (напр.: leuchten, scheinen `світити, сяяти', blinken, strahlen `блищати') й темряви (dunkeln, verfinstern `затемнювати, затьмарювати'), дібрані із творів усіх аналізованих жанрів.

3. У третьому розділі “Система кольоро- і світлопозначень у німецькій мові XVIІ століття” простежено розвиток аналізованої системи, шляхи її розширення, особливості функціонування одиниць кольору і світла. У зазначений період їх виявлено 156 (838 СВ).

3.1. На відміну від XVI ст. найвищу частотність демонструє weiЯ (61 СВ - ранг 1), тоді як rot посідає лише четверте місце за кількістю СВ. З іншого боку, КН schwarz, яка не відігравала суттєвої ролі у XVI ст. (ранг 5), набуває, починаючи від XVIІ ст., особливої значущості (ранг 2) через зміну тематики досліджуваних текстів і передає колір очей, волосся, одягу, ночі.

3.2. Кількість прикметників на позначення білого кольору та його відтінків зростає майже втричі порівняно із попереднім століттям і сягає 10 одиниць. Частотність schneeweiЯ помітно зменшується, натомість з'являються нові складні КН-метафори з останнім компонентом -weiЯ, ужиті щодо кольору шкіри й одягу: аlabasterweiЯ `білий, наче алебастр, лілейно-білий', lilienweiЯ `білий, наче лілея', schwanenweiЯ `білий, наче лебідь'.

У ЛСГ зі значенням `червоний' спостерігаються такі тенденції: крім rot, у текстах XVII ст. зафіксовано rцtlich, schamrot, що уживалися й раніше, однак уперше виявлено прикметники з компонентом rosen- (напр.: rosenrot `червоний, наче троянда'). Майже всі КН сполучаються з іменниками на позначення тіла й одягу.

ЛСГ прикметників на позначення синього, жовтого, зеленого, чорного й сірого кольорів поповнюється новими лексемами. Відтінки синього передають 6 уперше зафіксованих прикметників, серед них - два запозичення (saphirn `сапфіровий', ultramarin `ультрамариновий'), які ввійшли в ужиток завдяки розвитку мореплавства (Grimm, 1984). Відтінки жовтого кольору передають три нові прикметники, у т. ч. bleichgelb `блідо-жовтий', rotgelb `рудий', хоча найбільш уживаним залишається golden (29 СВ). У текстах засвідчено 5 нових лексем на позначення зеленого кольору (напр.: meergrьn `кольору морської хвилі'), по дві - чорного (напр.: schwarzgescheсkigt `із чорними плямами') й сірого (напр.: schwarzgrau `сивий із чорним').

Незважаючи на те що в досліджуваних текстах не зафіксовано нових відтінків коричневого кольору, аналіз історичних словників уможливлює висновок про розширення цієї ЛСГ у XVIІ ст. за рахунок композитів (напр.: goldbraun `золотаво-коричневий', grьnbrдunlich `зелено-коричневатий').

3.3. У XVIІ ст. “колірні” прикметники сполучаються з більшою кількістю абстрактних іменників (напр.: Ist er von Jahren jung und grьne von Gestalt, so ist der Brдutigam doch an grauer Weisheit alt (P. Fleming. Deutsche Gedichte : 88) `Хоча він молодий за віком і зелений на вигляд, однак наречений зрілий через сиву мудрість'), є складовою частиною фразеологічних зворотів (напр.: Diesem wurde grьn und gelb vor den Augen (H. Grimmelshausen. Der abenteuerliche Simplicissimus Teutsch : 182) `У нього потемніло в очах').

3.4. Зі значенням `барвистий, кольоровий' у XVIІ ст. зафіксована тільки одна прикметникова лексема - bunt. Однак про констатацію забарвлення свідчать у цей період інші КН (fдrbig, gefдrbt `кольоровий').

Кількість лексем зі значенням `блідий' залишається незмінною (6 одиниць, 22 СВ). Дві КН (gebleicht `блідий, змарнілий', leibfarben `тілесного кольору') засвідчено вперше. Найбільш уживаним прикметником цієї групи, як і в попередньому столітті, є bleich (13 СВ).

3.5. Основними прикметниками зі значенням `світлий', як і в XVІ ст., залишаються hell і licht. Проте якщо у XVІ ст. співвідношення між їхньою частотністю дорівнює 1,7 : 1, то в XVIІ ст. значно зростає уживаність hell, а співвідношення сягає 3 : 1. На відміну від hell і licht співвідношення між СВ лексем зі значенням `темний' finster і dunkel залишається незмінним і становить ~ 1,5 : 1.

3.6. Особливості творення прикметників, зафіксованих у текстах XVIІ ст., такі: із cуфіксом -lich (зі значенням наближення до певного кольору) у корпусі текстів ужито лише rцtlich, натомість лексикографічні джерела засвідчують для цього періоду також blдulich, brдunlich, gelblich, grьnlich і schwдrzlich. Суфікс -ig зустрічається у складі лексем durchsichtig `прозорий', hellig `світлий', fдrbig. Кількість КН із суфіксом -(e)n зростає до чотирьох (напр.: scharlachen `темно-червоний'). Конфікс -farb як компонент КН не виявлено, тоді як -farben засвідчено у складі двох нових прикметників (напр.: leibfarben `тілесного кольору'). Уперше зафіксована КН на -fдrbig (purpurfдrbig `кольору пурпуру').

3.7. Виявлено, що Бароко - основна літературна течія XVIІ ст. - вплинула на вибір і статистичну перевагу деяких КН. Зокрема, в ліриці (у пишномовних описах жінок) зафіксовано іменникові метафори. Вперше еталонами порівняння постають фарбники, мінерали, благородні птахи (напр.: Die Wangen sind Beryll, die Lippen ein Rubin <...>. Das Kinn ist Perlen voll, der Hals von Alabaster, die Kehle Chrysolith. <...> die Finger pures Gold (P. Fleming. Deutsche Gedichte : 64) `Щоки - беріл, вуста - рубіни. Підборіддя повно перлів, шия з алебастру, горло - хризоліт. Пальці - чисте золото'). Вродливість жінки, колір її шкіри, волосся, вуст поети порівнюють із предметами, що мають позитивне оцінне значення, є символами краси і/або багатства. У цьому сенсі іменники Corall `корал', Purpur `пурпур', Rose `троянда', Rubin `рубін' уживаються як КН-метафори зі значенням `червоний'; Alabaster `алебастр', Elfenbein `слонова кістка', Marmorstein `мармур' (у відповідному контексті), Schnee `сніг', Schwan `лебідь' стають прототипами білого кольору. Опозицію до них становлять Erdfarbe `колір землі', Sand `колір піску', які, навпаки, асоціюються зі старістю або й зі смертю.

3.8. Дієслова на позначення кольору і світла, дібрані з текстів усіх аналізованих жанрів, доповнюють систему КН і світлопозначень, передаючи світло, блиск або перехід від одного кольору до іншого. На відміну від XVI ст., у текстах XVIІ ст. відсутні дієслова rцten, errцten (що не обов'язково свідчить про їхню відсутність у системі мови цього періоду). У XVIІ ст. засвідчено нові дієслова, утворені від основних КН, - vergilben `пожовкнути', himmelgrauen `сіріти', erschwarzen `робити чорним'(напр.: Was uns die Zunge hдmmt, die weiЯe Haut vergilbt (G. Gloger. Gedichte : 659) `Те що сковує нам язик, робить жовтою білу шкіру').

4. У четвертому розділі “Система кольоро- і світлопозначень у німецькій мові XVIІІ століття” проаналізовано 203 прикметники, іменники й дієслова (1133 СВ), розглянуто розвиток структури й семантики лексем на позначення кольору і світла.

4.1. Установлено, що у XVIII ст. найчастотнішою лексемою серед КН стає schwarz (ранг 1), а кількість СВ rot, grьn і blau є майже однаковою (ранги 3-5). Це означає, що основні кольоропозначення посідають практично ті ж позиції, що й у XVII ст. У професійних піснях і прозових творах у центрі уваги - люди, тож schwarz передає колір одягу (професійного, вищих верств суспільства) і зовнішності (очей, волосся тощо). Чорний колір волосся реалізує також КН brьnett, поява якої у німецькій мові припадає саме на XVIII ст.

4.2. ЛСГ прикметників зі значенням `червоний' представлена найбільшою кількістю лексем - 20 (64 СВ), більшість із них з'являється вперше (напр.: rosig `рожевий', складні прикметники з компонентом purpur- `пурпурово-'). Зростає активність першого компоненту композитів rosen- `рожево-'. З іншого боку, у XVIII ст. зникають КН, які мають відношення до фарбника Scharlach (темно-червоного кольору).

Прикметник weiЯ наділено у XVIII ст. рангом 2. Також друге місце за кількістю лексем посідає ЛСГ відтінків білого кольору. Вперше зафіксовано КН milchweiЯ `молочно-білий', silberfarb, silberfarbig `сріблястого кольору', silberklar `сріблястий', weiЯlich (weiЯlicht) `білуватий'.

Кількість назв відтінків синього кольору залишається незмінною, при цьому з'являються не зафіксовані раніше лексеми, серед яких - два запозичення, утворені від назв дорогоцінних каменів (azurn `небесно-блакитний', tьrkis `бірюзовий').

До групи відтінків зеленого кольору у XVIII ст. належать тільки дві КН - lichtgrьn `світло-зелений', grьn. Результати дослідження свідчать про розширення лексичного значення grьn у текстах XVIII ст. і більш активний ужиток цього прикметника у переносному значенні порівняно з попередніми часовими відрізками. Так, установлено новий лексико-семантичний варіант (далі - ЛСВ) grьn - `отрутний', а у сполученні з Gift `отрута', Teufel `чорт' аналізована КН набуває негативної конотації.

Не відбувається майже ніяких змін у функціонуванні grau, gelb, braun (ранги 6-8). Так, у групі відтінків жовтого кольору найактивнішим залишається golden (34 СВ), який, очевидно, є більш характерним, ніж gelb, для поетичного стилю. У текстах, датованих XVIII ст., уперше засвідчено запозичений прикметник blond на позначення кольору волосся, що, як і brьnett, містить сему `людина'. В алегоричному ж тексті blond і brьnett уживаються щодо комах - блохи і воші: Dein ganz brьnetter Teint, so sehr verschieden vom Teint des blonden Laus (A. Blumauer. Lob des Floh's : 12) `Смаглявий тон твого обличчя так відрізняється від тону обличчя воші-блондинки'.

4.3. У деяких контекстах спостерігається синонімічність КН. Так, іменник Haar `волосся' виступає модифікатором до grau, eisgrau, silbergrau й silbern, які виявляють ЛСВ `сивий'; schwarz, brьnett реалізують у т. ч. ЛСВ `темний колір волосся', тоді як blond, falb, gelb, golden, позначаючи світлий колір волосся, виступають як антоніми до schwarz, brьnett.

4.4. У дослідницькому корпусі XVIIІ ст. спостерігається зростання активності КН bunt (33 СВ) і розширення її сполучуваності з іменниками (новими ЛСВ виявляються `колір змії, метелика'; `колір каменів'; `колір веселки' й абстрактний `колір снів').

Значення `блідий' - подібно до попередніх століть - передають КН blaЯ, bleich, matt (засвідчені майже в однаковій кількості СВ). У текстах XVIIІ ст. простежується розширення сфери використання цих лексем. Вони сполучаються не тільки з іменниками з підкласу ЛЮДИНА, але й передають колір хмар і землі.

4.5. Співвідношення світлопозначень hell і licht у XVIII ст. залишається практично без змін (~ 2,4 : 1). Три лексеми із цієї групи дібрано вперше, у т. ч. оксюморон dunkelhell `темно-світлий'. Значення `темний' у дослідницькому корпусі реалізують 4 лексеми, у т. ч. dьster, зафіксована й у XVI ст. Аналіз уживаності finster i dunkel свідчить про істотні зміни в їх активності. Якщо у XVI-XVII ст. співвідношення між відповідними СВ становило 1,5 : 1, у XVIII ст. воно стає обернено пропорційним: частотність dunkel перевищує частотність finster у 4 рази. Це означає, що у XVIII ст. dunkel стає основним прикметником зі значенням `темний'. Такий показник відповідає даним сучасної німецької мови.

4.6. Особливості творення прикметникових кольоро- і світлопозначень такі: зростає кількість суфіксальних КН, про що свідчать відтінкові лексеми на -ig (feuerig `палкий'); -lich (brдunlich); -isch (purpurisch `пурпуровий'); -(е)n (purpurn); -farb, -farbig, -farben (silberfarb `кольору срібла'; regenbogenfarbig `кольору веселки'; eselfarben `кольору віслюка'). Набуває ваги перший компонент rosen-/ros- у складі прикметникових композитів і суфіксальних лексем. Типовою ознакою саме XVIIІ ст. стають КН rosenfіngricht `рожевопалий', rosenwangicht `рожевощокий', rosichtgolden `рожево-золотавий' із застарілим вже на той час суфіксом -icht (-ig). Можна припустити, що цей суфікс був характерним для поетичного (високого) стилю, якому притаманна й певна архаїчність засобів художнього увиразнення.

4.7. Як і в XVII ст., у текстах активно вживаються іменники, однак серед них відсутні метафори, які імплікують порівняння із дорогоцінними металами, квітами, снігом, алебастром тощо. Збагачення ж системи КН відбувається завдяки уживанню композитів із Purpur- `пурпурово-' й Silber- `сріблясто-'.

Дібрані іменники можна згрупувати за двома ознаками - відношення до людини, й відношення до світла і блиску. У першому випадку ідеться передусім про зовнішність і людське тіло. Автори XVII ст. приділяють багато уваги фіксації емоцій на обличчі дійових осіб. Цьому сприяють лексеми, які передають, з одного боку, рум'янець (Fieberfarbe, Karminfarbe, Rцte, Schamrцte), з іншого, - збліднення (Totenblдsse `мертвенна блідість', WeiЯe `білизна').

Автори досліджуваного періоду часто залучають у свої твори лексему Farbe `колір' для констатації передусім наявності забарвлення, а не для передачі конкретного кольору. Сполучуваність Farbe з різними епітетами (besonder `особливий', bescheiden `скромний', schцn `гарний', verfьhrerisch `спокусливий') можуть викликати у читача різні асоціації в залежності від того, які кольори постають в його уяві.

Для ЛСГ іменників на позначення кольору і світла характерна синонімія, що виявляється в описах ранкової зорі (Aurora, Morgenrot, Morgenrцte, Morgendдmmerung), вечірньої зорі (Abendrot, Abendrцte, Abenddдmmerung) і темряви (напр.: Dunkel, Finstern, Finsternis, Vefinsterung).

Серед іменників і дієслів, дібраних із текстів, не зафіксовано жодної лексеми, яка передає коричневий колір. Проте аналіз історичних лексикографічних джерел засвідчує значне розширення цієї групи за рахунок передусім фахових технічних текстів, які не ввійшли в дослідницький корпус, репрезентований у дисертації (напр.: Mispelbraun `колір мушмули', Umbrabraun `колір умбри', anbrдunen `засмагати').

4.8. Основною відмінністю ЛСГ дієслів досліджуваної групи у XVIIІ ст. постає велика кількість лексем, утворених від основних прикметників-КН (напр.: blauen, blдuen `робити синім', grauen `сіріти', schwдrzen `робити чорним') і віддієслівних дієслів із префіксом er- (ergrьnen `зазеленіти', errцten `почервоніти'), знайдених у ліриці і прозі аналізованого періоду. У народних піснях зустрічаються винятково дієслова на позначення світла й темряви.

5. У п'ятому розділі “Система кольоро- і світлопозначень у німецькій мові ХІХ століття” досліджено 367 лексем з аналізованим значенням, установлено зміни системи КН і світлопозначень у цей період.

5.1. Найчастотнішою лексемою (ранг 1) серед основних КН, як і в XVI ст., постає rot, тоді як weiЯ посідає лише ранг 4 - найнижчий для цього кольоропозначення впродовж чотирьох століть.

Підвищення активності КН rot можна пояснити розширенням сфери її уживання (передусім за рахунок нового ЛСВ `рудий колір волосся'). Зростання питомої ваги grьn зумовлено тематикою досліджуваних поетичних текстів, присвячених описам природи Німеччини.

5.2. Установлено, що найчисельнішою залишається ЛСГ зі значенням `червоний' (31 лексема). Серед відтінкових найбільш уживаною виявляється rosig (15 СВ), частотність якої зростає, порівняно із XVIII ст., більш, ніж утричі. У текстах ХІХ ст. уперше зафіксовано невідмінюваний прикметник rosa (5 СВ), який уживається як самостійно, так і у складі композиту rosa-blaЯgelb `рожево-блідо-жовтий'.

Кількість прикметників зі значеннями `білий' і `синій' зростає вдвічі (порівняно із XVIII ст.). Уперше засвідчено композити із другим компонентом -weiЯ (напр.: blendenweiЯ `сліпуче-білий', kreideweiЯ `білий, наче крейда'), ужиті щодо кольору шкіри й одягу. Сім лексем утворено за моделлю weiЯ + партицип ІІ (напр.: weiЯgestrichen, weiЯgetьncht `пофарбований у біле'), які констатують наявність білого кольору в одязі або предметах. До групи відтінків білого кольору належить складний прикметник isabellfarben `жовтувато-білий' із першим компонентом-запозиченням.

Палітру синього кольору доповнюють 6 нових композитів (напр.: kraЯblau `яскраво-блакитний', tiefblau `темно-синій', veilblau `фіалковий'). Виявлено паралельні форми blдulig / blдulich. Перша з них із часом зникає з обігу, тоді як остання продовжує існування і в сучасній німецькій мові. Уперше зафіксовано невідмінюване запозичення lila `бузковий'. Прикметники зі значенням `синій' уживаються на позначення кольору очей, одягу, неба, у складі фразеологізмів blauer Tag, blauer Montag `вільний від роботи день', so blau `так комічно'.

Кількість відтінків жовтого кольору зростає у текстах, датованих ХІХ ст., у чотири рази, 13 із них засвідчено вперше (напр.: flachs, flachsblond `лляний'). Частота вживання golden підвищується майже у два рази порівняно із XVIII ст. і перевищує частотність gelb приблизно вдвічі.

Розвиток системи КН можна простежити й на прикладі прикметника blond. Зокрема, його частотність зросла від 8 СВ у XVIII ст. до 32 - у ХІХ ст., коли blond починає уживатися у складі композитів: частіше - як перший компонент (blondrot, Blondkopf `блондин'), але й як останній - rotblond `золотавий', semmelblond `білявий'. Запозичена КН orange, відома й у XVII ст., є також компонентом складних слів (orangenfarben `помаранчевого кольору').

ЛСГ прикметників зі значенням `зелений' доповнюють нові композити (dдmmergrьn `темно-зелений', resedagrьn `зелений кольору резеди'). Знову з'являється в ужитку суфіксальна КН grьnlich `зеленуватий', засвідчена і в текстах XVI ст.

До групи лексем на позначення чорного кольору належать рідкісні для ХІХ ст. КН (напр.: brьnett, pechschwarz `чорний, наче смола', schwarzeisern `бурий'). Уперше з текстів дібрано суфіксальну лексему schwдrzlich, відому ще від середньоверхньонімецького періоду.

Аналіз текстів ХІХ ст. свідчить про зростання частотності grau порівняно з попереднім століттям (співвідношення 4 : 1), хоча за кількістю СВ grau зберігає ранг 6 серед основних КН. У цілому, простежується розширення палітри сірого кольору завдяки появі нових лексем (fahlgrau `блідо-сірий', grauverhangen `укрите сірими хмарами [небо]', mausgrau `мишино-сірий', sьndengrau `неймовірно-сірий', дослівно `грішно-сірий').