Граматичні особливості ділової бесіди

Размещено на http://www.allbest.ru/

КУРСОВА РОБОТА

на тему

«ГРАМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДІЛОВОЇ БЕСІДИ»

з практичного курсу основної іноземної мови

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальні характеристики офіційно-ділового стилю. Основні риси усного ділового спілкування

1.1 Поняття функціонального регістру англійської мови

1.2 Граматичні особливості офіційно ділового стилю

1.3 Лексичні та граматичні особливості усного ділового мовлення…14

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Особливості ділового дискурсу як різновиду лінгвістичної комунікації

2.1 Ділова зустріч як одна з найважливіших форм управлінської діяльності

2.2 Використання граматичних та лексичних маркерів під час проведення ділової зустрічі

2.2.1 Знайомство. Початок бесіди

2.2.2 Початок та ведення бесіди

2.2.3 Реалізація категорії згоди/незгоди в англомовному дискурсі ділових переговорів

Висновки до розділу 2

Загальні висновки

Резюме

Список використаних джерел

Вступ

діловий лінгвістичний дискурс

У повсякденному житті не обійтися без спілкування. Воно відіграє надзвичайно важливу роль, і є одним з найголовніших видів людської діяльності. Важливим елементом цієї діяльності є саме вміння вести бесіду. Не менш важливим в наш час є вміння вести ділову бесіду. У зв'язку із зростанням економічних та ринкових відносин все частіше виникає потреба у здійсненні ділових зустрічей та зборів. Дуже часто ці зустрічі відбуваються на міжнародному рівні. Крім досконалого знання мови, важливо знати словоформи, словосполучення, мовні формули притаманні офіційно-діловому стилю та ви використовувати їх під час прийому іноземних гостей. Ці знання допоможуть справити враження, а також допоможуть створити дружню атмосферу. Тому керівникам та менеджерам різних рангів необхідно знати основні поняття та правила їх проведення.

Актуальність дослідження: У сучасному діловому світі неможливо обійтися без знань англійської мови. Особливості володіння діловою англійською стосуються багатьох типів діяльності,починаючи від ростого вчителя до керівника великої і могутньої компанії. Вивчивши текстові блоки, мовні обороти й стандартні формулювання грамотно складеного документа,правильне ведення телефонних переговорів, вміння грамотно презентувати свої ідеї,написання листа,автобіографії,резюме,заяви -- невід'ємна частина виживання у сучасному швидко-плинному світі, запорука успіху у майбутній професії. Прості, легко засвоювані фрази дозволять діяти дружелюбніше, чемніше й впевненіше.

Мета роботи полягає в досліджені граматичних особливостей під час проведення ділових зустрічей та зборів.

Дослідження спрямоване на виконання ряду завдань:

ѕ окреслити поняття функціонального регістру англійської мови

ѕ розглянути граматичні особливості офіційно-ділового стилю

ѕ розмежувати лексичні та граматичні особливості усного ділового мовлення

ѕ проаналізувати лексико-граматичні особливості під час ділового спілкування

Об'єкт дослідження офіційно-діловий стиль, його характеристики.

Предмет досдідження лексико-граматичні особливості ділових зустрічей та зборів.

Матеріалом для дослідження є тексти ділових зустрічей, діалоги, тексти проведення «круглого столу»

Методи дослідження. Для вирішення конкретних завдань у дослідженні застосовувались сучасні методи, прийоми та методики лінгвістичних досліджень: описовий метод із застосуванням відповідних прийомів спостереження, інтерпретації, класифікації та систематизації.

Теоретичне значення даної роботи визначається тим, що отримані результати та висновки сприяють: виявленню та уточненню особливостей внутрішньої організації та закономірностей функціонування форм і засобів офіційно-ділового стилю.

Практичне значення. Матеріали роботи можуть бути використані при подальшому дослідженні категорії ввічливості, а також як джерело додаткового матеріалу для практичних занять. Окрім цього, викладений у курсовій роботі матеріал, наведені приклади та висновки можуть бути враховані при написані курсової, дипломної робіт, статей, рефератів,а також при підготовці лекцій, семінарів, спецкурсів із культури англо-мовних країн, лінгвокраїнознавства тощо.

Особистий внесок комплексний опис лексичних та граматичних засобів за допомогою, яких прийнято вітатись, вести вести бесіду, виявляти згоду або незгоду.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаної літератури.

Обсяг роботи 30 сторінок

У списку використаної літератури 20 позицій

Розділ 1. Загальні характеристики офіційно-ділового стилю. Основні риси усного ділового спілкування

1.1 Поняття функціонального регістру англійської мови

В іноземній лінгвіститиці існують два терміни: стиль та регістр. Н. Енквіст розглядає поняття стиль як відхилення від встановленої норми, обумовленої ситуацією та іншими чинниками, такими як час, місце, діалект, жанр. «Це спосіб зображення предмета, який більш чи менш відрізняється від звичайного чи мотивованого характером предмета, метою зображення, кваліфікацією читача та особистістю автора.» (Энквист 1988, с. 13).

Стилістичний вибір зводиться, таким чином, до контекстуально зумовленого використання стилістичних маркерів, тому контекстуально-пов'язані лінгвістичні елементи, протиставлені елементам з нульовою або лімітованої стилістичною функцією, які є нейтральними.[4; 34] Сам процес формування стилю виглядає в даному трактуванні як фільтрація мовного матеріалу, який здійснюється на різних рівнях. При породженні висловлювання мовець здійснює прагматичний вибір, обумовлений екстралінгвістичними мотивами. Потім відібрана інформація натикається на граматичний екран, через який пройнятий лише висловлювання, які правильно оформлені з точки зору граматики. Вони, у свою чергу, проходять через другий бар'єр - стилістичний екран, подолати який можуть тільки стилістично марковані одиниці контексту і одиниці нейтральні в даному контексті. Стилістичні маркери, неприпустимі в даному контексті, відбиваються від екрану. Регістр розглядається цим дослідником, як різновид стилю, яка корелює з різними соціальними ролями мовця. [4; 45] Д. Крістел і Д. Девіс виділили п'ять основних мов, які перегукуються з системою функціональних стилів, розробленої вітчизняними вченими: розмовна мова, мова письмових коментарів, мова релігії, мова газет, мова законодавчих актів. Мовець вільно оперує різними регістрами, часто не замислюючись, чому відбувається перемикання з одного на інший. Регістри перехрещуються, зливаються, впливають один на одного. Цим вони схожі на функціональні стилі, між якими теж немає чітких меж. Жанрова диференціація стилів нагадує внутрішню субкатегорізацію регістрів. У розподілі на регістри не існує дихотомії «мова офіційна - мова розмовна», але є безліч ступенів формальності, за якими вони переходять один в одного. На думку Ліча, умови поділу мови на регістри більш-менш не піддаються аналізу того, що доречно в даній ситуації». [13; 136]

Число регістрів, якими користується людина, більше ніж число функціональних стилів і менше залежить від роду діяльності мовця. Регістр поєднує в собі ситуативні умови спілкування, усну або письмову форму і рольову структуру комунікації. Розрізняють, наприклад регістр усної неофіційної розмови, регістр наукової лекції, церковної служби, юридичних документів, реклами, комерційної кореспонденції і т.д. Визначеної класифікації регістрів не існує. Одна і та ж людина звертається до різних регістрів, спілкуючись з колегою по телефону і вдома з дитиною. На вибір регістра великий вплив робить комунікативний канал. Одна і та ж інформація, що передається в листі, телеграмі, по телефону або при безпосередньому спілкуванні, буде оформлена за допомогою різних засобів.

На вибір людини в багатьох регістрах суттєво впливає професійний фактор. Регістри розрізняються наявністю специфічних рис у семантиці слів, лексичному складі, граматичному оформленні, іноді навіть у фонетиці. Семантичні відмінності, що існують між різними регістрами, можна проілюструвати наступним прикладом: слово «peg» в офіційно-діловому регістрі позначає «обраний курс обміну валюти», в тексті гуманітарному - «кілочок на струнному музичному інструменті», в тексті з природничих наук - «топографічний кілочок». Мовна специфіка кожного функціонального стилю обумовлена ??цілями комунікації і проявляється в регулярності відбору мовних засобів, в ступені індивідуальності або стереотипності їх угруповання і застосування. Певна цільова заданість і чітка орієнтація на комунікативну ситуацію дозволяє зміцнити зв'язок між мовними елементами в рамках функціонального стилю, перетворити його на цілісну єдність. До регістрів англійської мови ділового спілкування відносяться: техніка здійснення бесіди (Socializing), ділове листування (Business Correspondence), контракти і ділова документація (Contracts and Business Documents), ділові зустрічі (Business Meetings) і переговори (Negotiating), а також презентації (Presentations). Кожен з перерахованих регістрів володіє своїми особливостями, але в реальності ділового спілкування регістри виявляються пов'язаними один з одним. Також важливий зв'язок різних регістрів зі спільною мовою (General English). Наприклад, в процесі проведення ділових зустрічей, презентацій і переговорів беруть участь сторони вітають один одного, справляються про справи, обмінюються інформацією, вирішують проблеми, будують плани, підписують документи. Всі ці ситуації мають місце з опорою на мову як основний засіб спілкування. У сам процес спілкування залучаються різні категорії мовних одиниць. У діловій англійській мові основна маса використовуваного мовного матеріалу має яскраво виражене функціонально-стилістичне забарвлення. Особливо це характерно для лексичного рівня. Так, наприклад, існує власний список антропонімів, які позначають як представників конкретних професій (teller, auditor, accountant manager), так і ролі, які ці люди грають в ході проведення тих чи інших операцій (executor, testator, vendor, purchaser). Окрема група в цьому списку - номенклатурні одиниці - назви посад, представлені стійкими словосполученнями: The Head of the Credit Department (начальник відділу кредитування), Loan Officer (економіст за позиками), Sales Manager (завідувач відділом збуту), Production Manager (завідувач виробництвом) , Staff Manager (завідувач відділом кадрів) і т.д. Ці антропоніми утворюють особливу лексико-семантичну групу, яка є характерною рисою ділової англійської мови. Варто розглянути деякі регістри усній і письмовій ділового мовлення. Техніка здійснення бесіди (Socilizing) є усним регістром і відіграє важливу роль у спілкуванні ділових партнерів.

На це вказує Юджин Луз, говорячи про сукупності визнаних і підтримуваних мовним колективом навичок спілкування («positive rituals») [14; 323] Елан Ферс роз'яснює в цьому зв'язку, що ведення ділової бесіди і, ширше, спілкування в професійній сфері сприяють зміцненню контактів між сіврозмовниками: «these rituals are the interpersonal gratification rites which affirm and support the social relationship between interactants» [14; 324] Дослідниками виділено чинники, що дозволяють діловій розмові пройти успішно:

* професійні знання дають можливість для реалізації високої об'єктивності, достовірності і глибини викладу інформації;

* ясність - дозволяє пов'язати факти і деталі, уникнути двозначності, недомовленості;

* наочність - максимальне використання ілюстрованих матеріалів (документів, інформаційних джерел, таблиць, схем та ін.); знижує абстрактність викладу інформації постійна спрямованість - слід постійно тримати в голові основні завдання бесіди і знайомити з ними співрозмовника; * ритм - підвищення інтенсивності бесіди у міру наближення до кінця;

* повторення - повторення основних положень і думок допомагає співрозмовнику сприйняти потрібну і важливу інформацію. [6]

На лексичному рівні для регістра Socializing характерно вживання загальних термінів англійської мови ділового спілкування, тобто тих слів, які є загальними для різних сфер ділового спілкування (General Business English Terminology), які можуть бути представлені наступними одиницями: office, employee, restructuring, company, division. Ці та багато подібні їм одиниці регулярно відтворюються в мові, складаючи основу спілкування («shared code») між представниками різних підприємницьких областей. Всі ці суттєві для ділового спілкування поняття не функціонують в мові ізольовано від інших слів і включаються до відтворюваних лексико-фразеологічних сполучень. Наприклад: personal assistant, restructuring of the company, number of employees, number of division. Особливої ??уваги заслуговують елементи спільної мови (General English). Будучи загальновживаними лексичними одиницями, вони найчастіше відтворюються у складі комплексів, наприклад: Good morning. I hope everything is okay at ..., Well, I'm afraid ..., I hope you do not mind ..., Does that mean ?.

Одним з найважливіших регістрів сучасної англійської мови ділового спілкування є презентація (Presentations). У визначенні словника Longman презентація - це «show with talks, films, models etc. to introduce new product or service to the public or to the group of persons specially interested in it ». Змістовна сторона презентації не обмежується поданням аудиторії нової продукції і послуг. Презентації також знайомлять з результатами досліджень або опитувань, проведених в рамках однієї компанії і, ширше, цілого сектора ринкової економіки. Презентація являє собою пов'язаний текст, орієнтований на певний вид аудиторії і цілком визначену сферу бізнесу. Залежно від специфіки презентації можуть бути інформативними (informative) і переконуючими (persuasive). Метою інформативної презентації, як це випливає з назви, є ознайомлення аудиторії з певним видом інформації, що включає фактичний матеріал, конкретні цифри і показники, що стосуються діяльності компанії. Переконуюча презентація не тільки знайомить слухачів з будь якою інформацією, а й прагне впливати на аудиторію з тим, щоб отримати е? підтримку і, можливо, залучити нові інвестиції. Від доповідача очікується логічно вибудувана аргументація на користь того чи іншого рішення, підходу або стратегії. Стилістичні властивості використовуваних в презентаціях мовних одиниць вказують на доцільність розмежування між офіційно-діловим (formal) і розмовним (informal) вживанням. Загальновживана термінологія вказує на приналежність тестів презентацій діловому спілкуванню і становить понятійну основу комунікації в ділових ситуаціях: market, local market, income, interest rate, loan, sale, retail, sector, promotional campaign, customer, etc Ці і багато інших загальновживаних термінів ділового спілкування дуже часто відтворюються, наприклад, у презентаціях, орієнтованих на узагальнення фінансово-економічних показників.

1.2 Граматичні особливості офіційно ділового стилю

Як відомо, граматичні норми ділового стилю, що представляють мову документів, відносять до уніфікації граматичної структури словосполучення, словоформи. Обраний варіант закріплюється як еталонний за кожною композиційною частиною тексту.

При цьому особливо важливо враховувати закріпленість похідних прийменників за визначеною відмінковою формою. Як правило, вони вживаються або з родовим, або з давальним відмінком. Самою масовою помилкою у всіх типах документів є використання прийменника "згідно" з родовим відмінком замість давального.

Речення в мові документів стає нерозкладним, легко відтвореним у визначеній ситуації, знаком ситуації. Таких речень у тексті документа буває небагато, однак конструктивна, текстотвірна роль їх велика. На це вказує той факт, що, як правило, вони починають і завершують текст договору, наказу, розпорядження й інших типів документів.

Для більшої зв'язності тексту застосовують маркери послідовного посилання, повтори, субститути на зразок the said (“вказаний”, “даний”), the above, the foregoing (“поданий вище”), so (“таким чином”): "Political institutions function or malfunction depending on how power is aggregated, how it is used to direct resources… The above is determined by the nature of political governance"; "Політичні інституції діють або не діють залежно від приналежності до влади, від того, як вона використовується в зв'язку з розподілом ресурсів…А все це визначається характером політичної влади".

Стереотипність дипломатичних промов визначається вживанням однозначних та точних штампів. Вони економлять час і обсяг документу, допомагають уникнути розбіжностей у розумінні змісту. Шаблонні конструкції as for (“щодо”), in this connection, in connection with (“у зв'язку з цим”), with regard to, referring to (“стосовно”), recalling (“враховуючи”)

Оскільки ж у англійській мові більше маркерів з широким полем значень, вони передаються кількома українськими оказіональними відповідниками, що належать до різних функціональних груп. Багатозначний сполучник while замінюється українськими протиставними сполучниками, маркерами поступки, одночасності дій, часових відношень, логічних зв'язків ("While transborder pollution has been on the international agenda for decades…" ; "Хоча проблема транскордонного забруднення була частиною міжнародного порядку денного протягом десятиліть…", "There is no great glory, nor even a promise of a big cheque for memoirs to be written about the scandals committed while in office"; "Не слід чекати великої слави і навіть плекати надію на одержання великого гонорару за мемуари про скандали, які виникали під час перебування на державному посту".

Граматичні заміни змінюють тип речення, запроваджують вставні конструкції тощо. Умовні речення перебудовуються у стверджувальні шляхом вилучення умовного сполучника, поділу складного речення на кілька простих. Це пояснюється правилами сполучуваності слів і побудови речень у цільовій мові або відображає прагнення до логізації викладу У такому разі семантичне наповнення дискурсних маркерів поступається місцем граматичній функції.

Із морфологічних засобів офіційно-ділового стилю найхарактернішими є:

· перевага імені над дієсловом;

· широке використання віддієслівних іменників у певних жанрах, викликане прагненням до об'єктивності та узагальнення;

· перевага наказового способу дієслова над іншими категоріями дієслів та віддієслівними іменниками у певні періоди -- періоди посилення регламентації, у конкретних жанрах як вияв імперативності;

· часте використання відіменних прийменників у реалізації стандарту;

· мінімальне застосування прислівників, особових займенників, вигуків, часток.

· іменний характер мови;

· розвиток власне канцелярських значень, звязаних з преходом дієприкметників у клас прикметників і займенників.

Речення в діловій письмовій мові часто ускладнюється однорідними членами, дієприслівниковими і дієприкметниковими зворотами. Таким чином, воно розростається (особливо в наказах, постановах, розпорядженнях) до абзацу, іноді ? сторінки, тобто до декількох сотень слів. Є жанри, у яких текст дорівнює реченню (службова записка, телеграма, наказ, постанова). Таблиця також являє собою речення особливої структури: підмет являє собою постійну інформацію, що розташовується в боковиках, а присудок - перемінну інформацію, що розташовується у вертикальних графах.

Серед штампів, що використовуються в англомовній бізнесовій кореспонденції, виокремлюють так званий комерційний жаргон, якого радять уникати при листуванні, наприклад: Enclosed please find (замість / I enclose), same (замість it або them), farther to your letter| to our conversation (замість with reference to your letter | to our conversation) your communication to hand (замість We have received your letter).

1.3 Лексичні та граматичні особливості усного ділового мовлення

Спілкування є необхідною складовою людських взаємин. З цим важко не погодитися, адже протягом нашого життя ми постійно вступаємо в стосунки з різними людьми, обмінюємося думками, почуттями, волевиявленнями, інформуючи таким чином один одного. Але всі люди різні, отже, й спілкування здійснюється по-різному. Хтось із нас отримує задоволення від спілкування, а для когось воно, навпаки, є тягарем. Хтось відповідно досягає своєї мети, а в когось нічого не виходить. І варто відмітити, що досить часто успіх має той, хто добре володіє «технікою» спілкування й успішно застосовує її в щоденній практиці. Під «технікою» спілкування розуміється сукупність стандартів культурної поведінки, етичних і естетичних норм у використанні вербальних і невербальних засобів комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування [1; 346]. Оволодіння цим мистецтвом особливо актуальним стає в наш час, коли ми намагаємося встановити міцні ділові стосунки в різних сферах не лише в межах нашої країни, а й далеко поза ними. Отже, зупинимося на виражальних засобах ділової англійської мови як міжнародної та її стилістичних особливостях.

Композиційно-мовленнєва структура кожного стилю зумовлена соціальними завданнями функціонального розрізнення мовленнєвої комунікації в сферах діяльності людини. Сферу ділових стосунків обслуговує офіційно-діловий стиль, який відзначається чітким і лаконічним викладом змісту, факту, однозначністю формулювань, несуперечливою аргументацією викладеного. У зв'язку з цим в усному діловому мовленні спостерігається стандартизація, штампи, використання слів із нейтральним значення, повторюваність тих самих слів, форм, зворотів, конструкцій як результат досягнення однотипності вираження думки [1; 16].

Наприклад: to be interested in, to be at somebody's disposal, to have an appointment, at your disposal, first of all…, to inform somebody, to let somebody know. Хоча слід бути уважними, використовуючи штампи. Іноді мовознавці надають цьому поняттю негативного відтінку, замінюючи його на більш позитивне - кліше. Так, зустрічаємо, наприклад, визначення: мовні штампи -- це стерті, колись образні вислови, зайві слова, неточні вислови, безконечні, стилістично не вмотивовані словесні повтори, які створюють негативний і стилістико-смисловий ефект. Хоч і не завжди, але мовні кліше можуть породжувати штампи шляхом багаторазового повторення або займаючи не своє місце в тексті.

Мовознавці зазначають, що штампи -- явище нетипове, чуже для ділового стилю. Якщо штампи й потрапляють в усне ділове мовлення, то це чужорідні там вкраплення. А те, що типове для ділового стилю,-- стандартизовані словосполучення -- не мають в основі своїй образності й служать зовсім іншим цілям. Тож мовні кліше виконують роль стандарту, забезпечують найповнішу інформацію й економлять мовлення. Це в основному сталі словосполучення, які на сучасному синхронному зрізі актуалізуються. Такі мовні звороти внаслідок крайньої необхідності та їх важливості для комунікації починають вживатися у функції готових формул. Отже, можна зробити висновок, що поняття такі як кліше й штамп - досить суперечливі. Тож краще використовувати інші синонімічні поняття - усталені мовні звороти, готові словесні формули, формули, стандартизовані словосполуки - на позначення такої лексики, яка спрощує, а не ускладнює розуміння в діловому спілкуванні.

Існує багато типових комунікативних ситуацій, для яких характерна впорядкована система мовних знаків: «Відрядження», «Влаштування на роботу», «Розмова по телефону», «Проведення ділових переговорів», «Обговорення й підписання контракту», «У готелі». Усі вони передбачають зворотній зв'язок співрозмовників, тому важливим є оволодіння елементами нейтрального вітання, вибачення й прохання, подяки, прощання. Так, стандартна послідовність фраз у розмові з незнайомою людиною може бути такою:

1 Greetings: Good morning!; Good afternoon!; Good evening

2 Apologizing: Excuse me; I am sorry; Pardon me.

3 Thanks: Thank you; Thank you very much; Thanks.

4 Saying Goodbye: Goodbye; See you later; See you tomorrow.

Знайомлячись, ділові партнери вживають найбільш формальні фрази: How do you do? - How do you do?; Pleased (glad) to meet you. - So am I; It's nice to see you; How are you?; How are you getting on?

В англійській мові широко застосовуються вставні конструкції типу: as far as I know; if it's not too much trouble; as you know; besides; I am afraid; I am not sure. Щодо синтаксису, широко використовуються питальні речення з модальними дієсловами shall, will, could, may ( Shall I sign the contract? Shall I send the letter? Shall I send a deposit? Could you tell me the code of Kiev? May I pay cash?), інфінітивні комплекси (I'd like you to meet Mr.Green; I'd like you to inform me…), форми наказового способу 1-ї особи дієслів (Let me introduce my staff…; Let's get down to business), підрядні умовні речення (If we decide to bye your equipment, he'll visit your company)[12; 16].

Бесіда - одна з найголовніших діалогічних форм, які використовуються в усному діловому спілкуванні. Бесіда сприяє також активізації зусиль партнерів для забезпечення співробітництва та впливу одне на одного.

Кожна бесіда -- це новий акт, тому не існує загальних рецептів, які б забезпечували високу ефективність бесіди в усіх випадках. Це завжди процес творчий, який передбачає вживання певних загальновживаних виразів, зворотів притаманних відповідній ситуації під час якої відбувається спілкування. Вміння вести ділову бесіду відіграє велике значення у сфері бізнесу. Як правило, предметом такої бесіди є конкретна справа. Серед ділових бесід розрізняють інформаційні: у “конкурентній ситуації”, “під тиском мовця”; з метою викладу своєї позиції. Виходячи з професійної спрямованості, розрізняють бесіди управлінські, педагогічні, правові, медичні тощо. Майже всі справи, трудові акції, будь-яка спільна праця людей починаються, здійснюються й завершуються за допомогою різних за формою, змістом і функціями ділових бесід. Залежно від кількості учасників бесіди поділяються на групові та індивідуальні.

Отже, відповідно до кожного виду бесіди існують сталі вирази, які допомагають мовцю досягти бажаної мети. Завдяки використанню різноманітних лексичних засобів ділова бесіда сприяє зближенню поглядів співрозмовників, встановленню між ними контакту, довіри й взаєморозуміння.

Висновки до розділу 1

Досліджуючи іноземну лінгвістику ми можемо виокремити такі поняття як стиль та регістр. Деякими дослідниками поняття стиль розглядається стиль як відхилення від встановленої норми, обумовленої ситуацією та іншими чинниками, такими як час, місце, діалект, жанр. Таким чином стилістичний вибір зводиться до контекстуально зумовленого використання стилістичних маркерів, тому контекстуально-пов'язані лінгвістичні елементи, протиставлені елементам з нульовою або лімітованої стилістичною функцією, які є нейтральними. Процес формування стилю виглядає як фільтрація мовного матеріалу, який здійснюється на різних рівнях. При породженні висловлювання мовець здійснює прагматичний вибір, обумовлений екстралінгвістичними мотивами.

Поняття регістр розглядається, як різновид стилю, який корелює з різними соціальними ролями мовця. У процесі багатьох досліджень було виділилено п'ять основних мов, які перегукуються з системою функціональних стилів, розробленої вітчизняними вченими: розмовна мова, мова письмових коментарів, мова релігії, мова газет, мова законодавчих актів. Мовець вільно оперує різними регістрами, часто не замислюючись, чому відбувається перемикання з одного на інший. Регістри перехрещуються, зливаються, впливають один на одного. Цим вони схожі на функціональні стилі, між якими теж немає чітких меж.

Число регістрів, якими користується людина, більше ніж число функціональних стилів і менше залежить від роду діяльності мовця. Регістр поєднує в собі ситуативні умови спілкування, усну або письмову форму і рольову структуру комунікації. Розрізняють, наприклад регістр усної неофіційної розмови, регістр наукової лекції, церковної служби, юридичних документів, реклами, комерційної кореспонденції і т.д. Визначеної класифікації регістрів не існує. Одна і та ж людина звертається до різних регістрів, спілкуючись з колегою по телефону і вдома з дитиною. На вибір регістра великий вплив робить комунікативний канал. Одна і та ж інформація, що передається в листі, телеграмі, по телефону або при безпосередньому спілкуванні, буде оформлена за допомогою різних засобів.

На вибір людини в багатьох регістрах суттєво впливає професійний фактор. Регістри розрізняються наявністю специфічних рис у семантиці слів, лексичному складі, граматичному оформленні, іноді навіть у фонетиці.

В наш час не обійтися без спілкування. Воно є основою людського життя і допомагає встановлювати зв'язок з різними людьми. Спілкування відбувається в різних сферах нашого життя, тому ми повинні розрізняти комунікативні ситуації та вживати відповідну лексику. Оскільки, метою спілкування є досягнення певної мети, часто успіх мають ті, хто досконало володіють так званою «технікою» спілкування й вміє її успішно застосовувати у повсякденному житті. Під «технікою» ми розуміємо сукупність стандартів поведінки, використання вербальних і невербальних засобів комунікативної взаємодії. Поєднання цих елементів під час комунікації і становить мистецтво спілкування. Оволодіння цим мистецтвом стає особливо актуальним для людей, які часто проводять ділові переговори, збори та зустрічі.

Сферу ділових стосунків обслуговує офіційно-діловий стиль, який відзначається чітким і лаконічним викладом змісту, факту, однозначністю формулювань, несуперечливою аргументацією викладеного. У зв'язку з цим в усному діловому мовленні спостерігається стандартизація, штампи, використання слів із нейтральним значення, повторюваність тих самих слів, форм, зворотів, конструкцій як результат досягнення однотипності вираження думки.

Розділ 2. Особливості ділового дискурсу як різновиду лінгвістичної комунікації

2.1 Ділова зустріч як одна з найважливіших форм управлінської діяльності

Ділові зустрічі (наради) -- одна з найважливіших форм управлінської діяльності. Під час наради відбувається обмін інформацією між підлеглими й керівником, приймаються управлінські рішення. Як свідчить досвід, ділові наради далеко не завжди приносять належний ефект через те, що багато керівників неясно уявляють собі технологію їхньої організації й проведення.

Ділова нарада -- спосіб залучення колективного розуму до виробітку оптимальних рішень по актуальних і найбільш складних питаннях, що виникають на підприємстві. Процес керування щодо цього зводиться до трьох основних стадій:

- збір і переробка інформації;

- координація діяльності всіх служб фірми й всіх співробітників;

- ухвалення рішення.

Крім свого прямого призначення, кожна раціонально організована нарада вирішує й важливе навчально-виховне завдання. На нараді співробітники вчаться працювати в колективі, комплексно підходити до вирішення загальних завдань, Досягати компромісів, придбати культуру спілкування й т.п. Для деяких співробітників перебування на діловій нараді - єдина можливість бачити й чути керівників вищих рівнів керування. Крім того, на діловій нараді керівникові надається можливість показати свій талант менеджера.

Таким чином, управлінські дії менеджера доповнюються колективними засіданнями (нарадами), на яких вирішуються повсякденні ділові питання й проблеми.

Звертаючи увагу на визначення особливостей ділового дискурсу, бачимо що відмінності в ході використання дискурсу представниками російськомовної та англомовної культур зумовлені також такими особливостями культур, як приналежність першою до так званої «колективістської», а другий - до «індивідуалістичної» культурі [1; 2]. Даний факт можна підтвердити проаналізувавши діловий дискурс таких представників англомовної культури, як британців і американців. Наприклад, на ділових переговорах на етапі їх виявлення (переговорів) головною і другорядною цілей британці і американці вживають фрази типу:

First of all;

Ithink we should establish the overall procedure;

Another objective, as I see it is…;

I'd like to check what you hope to achieve.[18]

Як багатожанровий різновид публічного мовлення, діловий дискурс характеризується цілою низкою специфічних засобів. І суть тут не лише у вживанні специфічної детермінованої лексики, а й у своєрідному відборі й організації певних структур вираження відповідно до прагматичних настанов, цілей і умов спілкування, що склалися в процесі професійної діяльності бізнес-світу. Люди, які безпосоредньо торкаються цієї сфери життя усвідомлюють необхідність оволодіння такими стилем мовлення і нормами літературної мови, які здатні дати найвищий коефіцієнт корисної дії [8]. Будь-який клерк або конгресмен до того ж стикається з необхідністю правильного розташування, компонування мовних одиниць, тобто всього того, що становить суть організації, специфіку побудови промови, скаладання бізнес статті та інше. Отже, враховуючи всі ці фактори ми можемо чітко виділити наступні особливості ділового дискурсу:

? діловий дискурс пов'язаний з тою чи іншою комунікативною стратегією чи інтенцією;

? у бізнес-дискурсі, як і у будь-якому типі дискурса, є не тільки видимий, але і невидимий план, до якого відносяться контексти, підґрунтя, потенціали;

? діловий дискурс несе в собі певний емоційно-енергетичний заряд, володіє соціальною і психологічною енергією;

? бізнес-дискурс включений у широкий простір культурно-історичних комунікацій, що включають діалог різних поколінь.

Звідси, стає цілком зрозуміло, що більш докладне дослідження англомовного ділового дискурсу видається актуальним для подальших досліджень.

Щоб досягти цілей, необхідно належним чином підготувати нараду й провести її. Є кілька обов'язкових елементів, без яких цілі наради не будуть досягнуті.

Підготовка наради починається з визначення доцільності її проведення. Коли вирішується питання про необхідність наради, менеджер повинен подумати про завдання, які потрібно вирішити на ній (така форма роботи, як нарада, більш продуктивна, ніж інші). Нараду треба проводити, коли є необхідність в обміні інформацією, виявленні думок і альтернатив, аналізі складних (нестандартних) ситуацій, ухваленні рішення по комплексних питаннях.

Крім того, на цьому ж етапі менеджер повинен проаналізувати всі альтернативи цієї форми: рішення вищепоставленого керівництва; можливість вирішення питання по телефону; селекторна нарада; можливість об'єднання з іншими (плановими) нарадами. При цьому менеджер повинен визначити, що потрібно для вирішення виниклої проблеми.

При вирішенні питання про склад учасників дуже уважно потрібно підійти до формування списку як по кількісному, так і по якісному складу. Зовсім необов'язково, наприклад, на кожну нараду запрошувати керівників підрозділів. До участі в нараді необхідно залучити тих посадових осіб, які найбільш компетентні в обговорюваній проблемі, а ними, як показує практика, не завжди є керівники підрозділів. Що стосується кількості учасників нарад, то не слід запрошувати стільки осіб, скільки стільців у залі засідань (запрошення для масовості). Оптимальний варіант - збіг кількості учасників наради з кількістю тих, хто активно бере участь в обговоренні питання. Основний критерій відбору учасників - компетентність саме в питаннях порядку денного. Визначивши склад учасників, треба призначити день і час її проведення.

Підготовка учасників наради -- останній етап у процедурі ділових нарад. Суть всієї роботи в цьому напрямку зводиться до завчасного ознайомлення всіх учасників з порядком денним і необхідними матеріалами. Кожний повинен заздалегідь знати тематику й завдання наради, що надалі буде сприяти ефективному проведенню наради, оскільки його учасники будуть належним чином до неї підготовлені.

Проведення наради. Оптимальна тривалість спільної розумової діяльності великої кількості людей становить усього 40-45 хвилин. Через 50-60 хвилин в учасників наради послабляється увага: виникають шум, зайві рухи, відвернені розмови. Якщо й далі продовжувати нараду без перерви, то в більшості людей настає стомлення. Після 30-40-хвилинної перерви в присутніх поліпшується самопочуття, відновлюється нормальний стан і обговорення проблем можна продовжити.

Підведення підсумків і ухвалення рішення. Завершальний етап організації проведення нарад - ухвалення рішення й проведення його в життя. Варто мати на увазі, що рішення на нараді приймається всіма разом і кожним окремо. Від того, наскільки учасникові наради вдалося включити свої ідеї й міркування в загальне рішення, залежить його ефективність.

Якщо на нараді розглядаються складні проблеми, то треба неодмінно забезпечити умови для колективної розумової праці присутніх. Групова робота вимагає спеціальної підготовленості. При фізичній праці це правило саме собою розуміється (колективна праця завжди продуктивніша), але при розумовій праці досягти відповідного результату значно складніше.

2.2 Використання граматичних та лексичних маркерів під час проведення ділової зустрічі

Спілкування з бізнес-партнерами стане набагато простішим та ефективнішим, якщо говорити з ними однією мовою. Міжнародною мовою бізнесу, економічних відносин вже давно стала англійська. Саме тому для налагодження ділових відносин важливо володіти англійською на досить високому рівні. Ділова англійська мова має цілий ряд особливостей, які можуть здатися незначними, але володіння ними стає дуже відчутними в процесі спілкування з бізнес-партнерами, якщо мовець прагне досягти певної мети.

2.2.1 Знайомство. Початок бесіди

Як уже відомо, ділова зустріч повинна бути ретельно спланованою. Організатор має відповідально поставитись до проведення зустрічі, зборів або переговорів. Потрібно попіклуватись про те, щоб всі запрошені були оповіщенні про час, місце проведення переговорів не менш ніж за десять діб. Про організацію ділової зустрічі можна домовлятися за допомогою електронної пошти, по телефону. Особливо ретельною повинна бути підготовка до зустрічі з іноземцями. Потрібно передбачити всі елементи програми їх перебування: порядок зустрічі, персональний склад учасників, участь представників преси, обмін сувенірами, вітальні промови, розміщення у готелі, ділова частина, культурна програма, неофіційні прийоми, проводи.

При приїзді гостей до фірми потрібно завчасно потурбуватися про те, щоб гостей привітно зустріли при вході до фірми, провели до приймальні, запропонували зняти верхній одяг, надали можливість членам делегації розташуватися “як удома”, випити чашку чаю чи кави. В такій ситуації граматичні конструкції такі як «would you like» «will you» створюють атмосферу невимушеного спілкування та сприяють встановленню дружніх стосунків. Наприклад, By the way, would you like anything to drink?, What will you drink? What would you like (to have)? І може статися так, що саме під час цієї розмови буде вирішена доля подальших ділових відносин.

Делегація, що приймає гостей, повинна з'явитися в повному складі.

В такому випадку доречно проявити ввічливість та поцікавитись чи все влаштовує гостей, а також познайомитись. Welcome to … Did you enjoy your trip? How are you?, Where are you staying? How do you like the hotel?, Is this your first visit to …?, May I introduce Mr …, How do you do, Mr …. [20]

Після знайомства будь-яка ділова зустріч починається з неформальної бесіди (Smаll Таlк), розмови про щось абстрактне. Така бесіда дозволяє зняти напругу і зменшити культурний бар'єр, встановити емоційний контакт, особливо на зустрічах з іноземцями. Національною пристрастю англійців є садівництво, улюбленими темами також є погода, спорт, домашні тварини.

Привітання. Важливою проблемою в ситуації вітання є те, хто має вітатися першим. Деякі люди надають цьому винятково великого значення й оцінюють інших людей за тим, чи ті вітаються першими, чи чекають, що привітаються з ними. Зазвичай, при вітанні використовують такі мовні формули як

How do you do?,

Good evening, ladies and gentlemen!,

You are welcome!,

I am pleased to meet you.,

Glad to see you!.

Як правило, акт вітання - короткотривалий. Короткими є і вітальні формулювання. Тому в ситуації вітання важливого значення набувають фонетичні складники мовлення: сила голосу, тон, тембр, темп, а також невербальні знаки: погляд, вираз обличчя, поза та ін. Наприклад, вітальна репліка, вимовлена тихо, “під ніс” і без зорового контакту, може бути не зауважена або витлумачена як вияв негативного ставлення до адресата. Отже, можна зробити висновок, що акт привітання є не менш важливою складовою ділового спілкування, оскільки завдяки врахуванню всіх особливостей партнерів та ситуації спілкування можна справити враження, яке може вплинути на результат зустрічі.

2.2.2 Початок та ведення бесіди

По завершенні бесіди варто одразу перейти до суті справи. Як вже відомо, англійці відзначаються прагматичністю та практичністю, тому суть справи повинна бути викладена чітко та лаконічно. Англійські традиції вимагають стриманості в думках як знак пошани до співрозмовника. Звідси схильність уникати категоричних тверджень або заперечень, використовуючи при цьому різноманітні ввідні обороти типу "it seems to me", "I think", "perhaps" і т.д. Як правило, для переходу до вирішення питань використовуються такі фрази та мовні кліше:

I was hoping we can discuss our latest issue today,

Let's get down straight to business,

Let`s go into the main question of our today`s discussion. I expect you want to discuss our new contract,

I've come to … to discuss the point of …,

I think we can (shall) start with …,

I'd like to clear up the point of ….

Як бачимо, дані конструкції спонукають до дії і в той же час невимушені. Вживання «Let's» є поширеною формою для пропонування чогось. В даному випадку це скорочення від let us, але воно завжди вживається у формі let's і налаштовує учасників зустрічі на роботу, концентрує їхню увагу. Використання «I expect you», «I'd like» та «I think», «I was hoping» котрі виконують важливу етикетну функцію, реалізуючи принцип ввічливості, що стосується насамперед зменшення категоричності висловлення. Вони належать до засобів, котрі здатні передавати різний cтупінь впевненості.

Вживання виразів типу I think, I expect має свої особливості залежно від специфіки конкретного дискурсу, особливо якщо врахувати, що останнім часом в англійській мові спостерігається процес функціональної переорієнтації цієї мовної одиниці [I]. У англомовному науковому дискурсі з одного боку, I think вживається, коли автор бере на себе відповідальність за власні слова (тобто йдеться про своєрідну опозицію All think :: I think) особливо коли останній вираз виглядає як personally, I think; таке явище спостерігаємо тоді, коли поряд вживаються інші засоби зменшення некатегоричності висловлювання (типу I think, it's possible). В інших випадках вираз I think можна трактувати як своєрідний еквівалент maybe або perhaps. [5]

Процес проведення переговорів як і все інше повинно бути чітко сплановане. Щоб справити гарне враження про фірму, організацію або підприємство представники даної установи мають бути компетентними у всіх питаннях представлених під час презентації, переговорів, також використовувати лексику виключно офіційно-ділового стилю. Тобто людина, яка представляє будь-яку установу повинна використовувати мовні формули, які є доречними під час ділового мовлення. Успіх будь-якої комунікації залежить від влучного та правильного вибору мовних штампів, кліше притаманних офіційно-діловому стилю. Будь-який виступ провокує додаткові питання. У такому випадку прийнято вживати проміжні фрази такі як:

I'd (We'd) like to clear up one more point,

Now comes the next (third) point,

Let's get on (pass on) to …,

On the one hand …, on the other hand ….

В даному випадку можна простежити форми Conditional Mood, які вживаються у для ввічливого вираження бажання або прохання. Аналогічне вживання умовного способу можна знайти в українській мові.

I'd (We'd) like to clear up one more point

Я (ми) б хотів(ли) прояснити ще один пункт.

Отже, для того щоб комунікація під час ділової зустрічі або переговорів була вдалою вона повинна бути ретельно спланована. При підготовці організатори повинні враховувати культурні особливості гостей та спілкуватись відповідно до встановлених норм, тобто підбирати вдалі словоформи та словосполучення, які будуть зрозумілими та демонструватимуть гарний тон.

2.2.3 Реалізація категорії згоди/незгоди в англомовному дискурсі ділових переговорів

Категорія згоди/незгоди відноситься до числа фундаментальних комунікативних категорій, які відіграють значну роль в організації мовленнєвої взаємодії. В комунікативному процесі за допомогою категорії згоди/незгоди встановлюються та коректуються комунікативно-прагматичні відношення між партиціпантами, передається авторська позиція мовця, його мовна та комунікативна компетентність.

Узагальнено згода/незгода визначається як тотожність/нетотожність позицій суб'єкта мовлення з точкою зору, висловленою іншим суб'єктом мовлення.

Хоча деякі вчені (Т.Н.Колокольцева, А.Паславська) вважають поєднання комунікативних значень згоди і незгоди в єдину категорію неправомірним, посилаючись на те, що вони є діаметрально протилежними як за своєю комунікативною спрямованістю, так і за прагматичними результатами, що досягаються, більшість лінгвістів (О.В.Озаровський, М.К.Любимова, Т.М.Свиридова, Є.О.Ускова, А.Д.Зербіно) погоджуються щодо віднесення згоди/незгоди до однієї категорії .

Згода та незгода вважаються центральними поняттями в загальнолюдському мовленнєвому контакті між комунікатором та комунікантом та в мовленнєвому контакті особистості зі своїм світосприйняттям. Спілкування, побудоване на відношенні позиція-згода та позиція - незгода є інтелектуальним та емоційним явищем, що відображає процес пізнання оточуючої дійсності [11; 129].

Розглядаючи згоду/незгоду як лінію поведінки в діалогічному дискурсі, необхідно звернутися до сформульованого П.Грайсом принципу Кооперації, сутність якого полягає в тому, що твій внесок на даному етапі діалогу повинен бути таким, якого вимагає сумісно прийнята мета цього діалогу. Таким чином, метою будь-якого діалогічного дискурсу є прагнення до кооперації, унісону, згоди. Тобто діалогічний дискурс характеризується загальною тональністю згоди, а незгода за своєю природою суперечить принципам Кооперації та Ввічливості.

Особливого значення актуалізація категорії незгоди набуває в діловому дискурсі та в дискурсі ділових переговорів зокрема, адже головною метою цього виду дискурсу є як раз досягнення згоди, а вираження незгоди порушує як зазначені принципи Кооперації та Ввічливості, так і основне інтенційне спрямування дискурсу.

Категорія згоди/незгоди реалізується в мовленні у мовленнєвих актах згоди/незгоди. За різними класифікаціями мовленнєвих актів, згоду/незгоду відносять до перформативу (Остін), коміссіву (Сьорль), констативу (Бах).

Висловлення згоди/незгоди належать до респонсивних реплік, тобто в діалогічному мовленні вони є репліками-реакціями на відповідні репліки-стимули. Таким чином, репліка згоди/незгоди може бути зрозумілою лише в співвіднесеності із ініціальною реплікою.

...