Главная Коллекция "Revolution" Иностранные языки и языкознание Статус, структура та функції складного речення

Статус, структура та функції складного речення

Речення як важлива синтаксична одиниця. Складне речення в українській та англійських мовах, його статус, структура, основні функції. Формальні типи складносурядних речень, смислові відношення між його частинами. Типи класифікацій складнопідрядних речень.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 13.12.2015
Размер файла 53,4 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Складне речення в українській мові, його статус, структура, функції. Поняття про складне речення
  • Складносурядне речення
  • Основні різновиди складносурядних речень
  • Смислові відношення між частинами складносурядного речення
  • Формальні типи складносурядних речень
  • Статус складних речень ускладненого типу
  • Складнопідрядне речення
  • Типи класифікацій складнопідрядних речень
  • Формально-граматична класифікація складнопідрядних речень
  • Логіко-граматична класифікація складнопідрядних речень
  • Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень
  • Нерозчленовані та розчленовані складнопідрядні речення
  • Розчленовані складнопідрядні речення
  • Розділ 2. Складне речення у англійській мові: значення, структура, функції
  • Взаємні відносини між реченнями різних типів
  • Висновки
  • Список використаної літератури

Вступ

Речення є основною синтаксичною одиницею, оскільки саме в ньому реалізуються найважливіші функції мови: комунікативна (мова як засіб спілкування) і пізнавальна (мова як знаряддя пізнання й відображення дійсності, знаряддя вираження думки). У межах речення розгортаються майже всі прийоми формальної і семантичної організації синтаксичних одиниць. Питання про природу речення належить до одного з найбільш дискусійних питань синтаксису. Тому речення, посідаючи центральне місце в синтаксичній системі, не має й дотепер загальноприйнятого витлумачення. Причиною такого стану є й те, що у кваліфікацію речення важко вмістити увесь набір його ознак. В історії мовознавства були спроби визначити речення у плані логічному, психологічному, формально-граматичному тощо. Визначаючи речення, враховують у сучасних синтаксичних дослідженнях один, два або більше аспектів. Іноді у визначеннях наявні загальні ознаки, що можуть виходити поза межі синтаксису. Порівняно з іншими синтаксичними одиницями реченням властива семантико-граматична багатовимірність. Зокрема, їх класифікують за будовою. Вони бувають як прості, так і складні. Складні речення, а саме визначення їх статусу, структури та функцій посідають одне із найважливіших місць при вивченні синтаксису у будь-якій мові, що є предметом вивчення у даній роботі.

складне речення складносурядне складнопідрядне

Розділ 1. Складне речення в українській мові, його статус, структура, функції. Поняття про складне речення

Складне речення - це синтаксична комунікативна одиниця вищого порівняно з простим реченням порядку. Компоненти складного речення не мають головної властивості речення як комунікативної одиниці - смислової закінченості. Це властиво тільки складному реченню загалом, що й наближає його за функціональними властивостями до простого речення. Складне речення характеризується такими особливостями:

1) до його структури входить кілька конструктивно викінчених одиниць;

2) співвідношення між конструктивними одиницями складного речення характеризується власними закономірностями, що зумовлюють втрату ними повної власної самостійності і витворення цілісної семантики складного речення, що не дорівнює сумі складників.

Особливості складного речення зумовлюють два зовсім відмінних тлумачення його природи:

1) одні лінгвісти вважають складне речення поєднанням окремих речень (О.М. Пєшковський, О.О. Шахматов), при цьому підкреслюється недоцільність використання терміна "складне речення", а позначати таку єдність як "складне ціле" (О.М. Пєшковський), "сполучення речень" (О.О. Шахматов);

2) інші мовознавці відстоювали думку про цілісний характер складного речення (В.О. Богоро - дицький, М.С. Поспєлов). Водночас стверджувалося, що компоненти такого утворення становлять одне зв'язане ціле, позбавлені власної смислової закінченості і в чомусь подібні до морфемних компонентів слова, що існують тільки в самому слові, але не окремо від нього.

Питання про граматичну природу складного речення і його частини не можна вважати вирішеним. Дискусія щодо того, чи виступають частини складного речення окремими простими реченнями, є не досить аргументованою до тих пір, поки не визначено, що мається на увазі під реченням, який його аспект висувається як визначальний - конструктивний (статичний) чи комунікативний (динамічний). У першому випадку частини складного утворення тлумачаться як окремі речення, а все складне речення - як їх поєднання, у другому випадку - усе складне речення розглядається як цілісне утворення, тобто речення, а його компоненти не вважаються окремими реченнями.

У нинішній шкільній і вузівській методиці домінує другий підхід до аналізу структури складного речення.

Між простим і складним реченням є ряд ознак, що наближають їх одне до одного. Це стосується їх однакової інтонаційної оформленості, закономірностей словопорядку. Специфічним для складних речень є проблема порядку частин, що є складним поліфункціональним явищем.

Поліпредикативність складного речення є визначальною ознакою, і саме за цією ознакою воно протиставляється простому реченню як монопредикативній одиниці. Поліпредикативність складного речення зумовлює основні принципи його побудови і набір компонентів його структурної схеми. Основним принципом побудови складного речення є те, що його компоненти повинні бути прилаштовані структурно один до одного і пов'язані один з одним. Усі структурні компоненти складного речення підпорядковані реалізації цього завдання:

1) основні та опосередковані засоби зв'язку - сполучники (сурядні і підрядні), сполучні слова (складнопідрядні речення), співвідносно-вказівні слова (складнопідрядні речення);

2) особливості побудови предикативних частин: а) видо-часові й модальні форми присудків предикативних одиниць, що формують парадигму складного речення (значно ємнішу, ніж парадигма простого речення), пор.: теперішній час - теперішній час, теперішній час - минулий час, минулий час - минулий час, минулий час - теперішній час тощо.

Не для всіх складних речень притаманна повна парадигма в силу того, що в окремих випадках для сполучення предикативних одиниць необхідна певна форма дієслова-присудка (при вжитку сполучника в міру того як речення має тільки чотирикомпонентну парадигму, при цьому дієслова-присудки предикативних одиниць повинні характеризуватися однаковою граматичною формою: У міру того як туристи наближалися (наближаються, наближатимуться, наближались би), гори видавались (видаються, видаватимуться, видавались би) все більшими.

Характер взаємовідношення частин у складних реченнях різний, їх більша чи менша структурна самостійність спостерігається при інтонаційно-смисловому та парадигматичному зв'язку у безсполучниковому реченні, і менша самостійність предикативних частин виявляється при наявності спеціальних елементів, що вказують на залежність однієї частини від іншої. У зв'язку предикативних частин суттєву роль відіграють:

1) певні форми слів;

2) особливості лексичного наповнення частин;

3) окремі граматикалізовані слова, пор.: Чим вище вгору, тим більше легеньких хмарок попадалося на шляху (вище і більше - типологічні конструктивні елементи форми порівняння в обох частинах);

4) порядок предикативних частин складного речення, їх взаєморозташування. В одних випадках частини складного речення можуть легко мінятися місцями, що свідчить про гнучкість структури, в інших - розташування частин є чітко регламентованим, що підтверджує негнучкість структури (за В.А. Бєлошапковою). У такому разі статус частини наближається до члена речення у структурі простого речення.

Складне речення - синтаксична конструкція, що утворюється поєднанням декількох (як мінімум двох) речень-частин на основі сполучних зв'язків сурядності і підрядності або нульового сполучного зв'язку - безсполучниковості. Традиційно термін "складне речення" орієнтує на формальну неелементарність синтаксичних одиниць і може бути застосований тільки щодо граматично і/або інтонаційно оформленого сполучення речень. Речення, що функціонує поза формальним зв'язком з іншими, яка б семантична складність для нього не була властива, у синтаксичній традиції визначається як просте.

Фундаментальними ознаками складного речення в класичному синтаксисі виступають:

1) цільнооформленість його інтонаційного малюнку;

2) поліпредикативність (не поліпредикація);

3) сполучниковий/ безсполучниковий спосіб зв'язку;

4) комунікативна цілісність.

Складносурядне речення

До складносурядних речень належать речення, утворені з двох чи кількох структурно автономних частин і пов'язаних сурядними сполучниками. Вживання сурядного сполучника виступає основним формальним показником синтаксичної єдності складносурядного речення. Тривалий час такі речення називали рівнорядноскладеними, або сполукою речень на тій підставі, що поєднуються головні речення (В. Сімович та ін.). Супровідними величинами сурядного зв'язку постають:

1) співвідносність видо-часових форм дієслів-присудків;

2) інтонаційні особливості;

3) лексичне наповнення предикативних частин та ін.

В організації складносурядних речень і у вираженні їх граматичних значень беруть участь:

1) синтаксично спеціалізовані слова (тому, все-таки, все ж, все одно, тільки, врешті-решт і под.): Вода була чистою, і все-таки входити в неї чомусь було Остапові боязно (В. Підмогильний);

2) анафоричні займенники (він, сам, той, цей, там, тоді та ін.);

3) неповнота другої частини;

4) наявність у першій частині спільного для всіх частин компонента: Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара або пролітала пташина (А. Шиян). Лише гул од копитів степом котився та хліба шелестіли (А. Головко).

У зв'язку частин складносурядного речення значну роль відіграють особливості типізованого лексичного наповнення предикативних частин. Так, для складносурядних речень з протиставними відношеннями властивою є наявність у предикативних частинах різноманітних лексичних протиставлень, що посилюють загальне звучання: Уже двічі за місяць дощі пройшли по всьому району, але над Васильківкою їх не було (О. Слісаренко) (протиставляються сполуки пройшли дощі і їх не було - відношення протиставно-обмежувальні).

Основні різновиди складносурядних речень

Розгляд складносурядних речень ґрунтується на особливостях їх формально-граматичної, семантико-синтаксичної та комунікативної організації. На формально-граматичному рівні складносурядні речення поділяються на:

а) формально елементарні - ті, що складаються з двох предикативних частин, об'єднаних сурядним синтаксичним зв'язком: Здається, майже все перебалакали, проте розходитись не поспішали (Є. Гуцало).

б) формально неелементарні - складаються з трьох і більше предикативних частин: Зеленіють жита, і любов одцвіла, і волошки у полі синіють (В. Сосюра).

На семантико-синтаксичному рівні складносурядні речення поділяються на:

а) семантично елементарні - речення, які складаються з двох предикативних частин, кожна з яких є семантично елементарною: Забудеться все - і не забудеться нічого.

б) семантично неелементарні - такі, що складаються з трьох і більше предикативних частин: І зашумує наша нива, І знову виросте наш дім, І пам'ятника бронза сива Засяє золотом новим (М. Рильський). До семантично неелементарних складносурядних речень належать також ті, які складаються з двох предикативних частин, при цьому хоча б одна з них є семантично неелементарною: Нагорі чулася розмова, проте ніхто не поспішав спускатись в погріб (П. Гуріненко) (перша предикативна частина охоплює дві пропозиції: чулася розмова + розмова відбувалася нагорі).

На семантико-синтаксичному рівні розрізняються й смислові типи складносурядних речень: єднально-часові, зіставні, протиставні, розділові, градаційні, умовно-наслідкові тощо.

За комунікативною настановою складносурядні речення поділяються на: розповідні, питальні, спонукальні та ін. Розповідні складносурядні речення своїм призначенням мають повідомлення про певні факти, події, донесення інформації: Шугає вітер, а сніжні зорі все мені цілують чоло гаряче (Леся Українка). Питальні складносурядні речення містять у своєму складі те чи інше питання, що спонукає слухача, читача до певної відповіді на нього: Од вікна до мене в хату червонясте світло впало, - чи то вуличнеє світло, чи то полиски пожежі?. Чи се лютий біль у мене тихий стогін вириває, чи то стогне бранець-рицар, знемагаючи од рани?. (Леся Українка) та ін. Спонукальні складносурядні речення спонукають до певних дій, виражають різною мірою волевияв мовця: Сиди й читай і про нашу долю розповідай, і згадуй все, що було колись (А. Яна).

За емоційно-експресивним забарвленням складносурядні речення можуть бути окличними (емоційно забарвленими) та неокличними (емоційно незабарвленими): Недалеко блиснуло і далі загриміло! (М. Стельмах). З журбою радість обнялась … В сльозах, як жемчугах, мій сміх, І з дивним ранком ніч злилась, І як мені розняти їх?! (Олександр Олесь).

За відношенням до об'єктивної дійсності складносурядні речення поділяються на стверджувальні та заперечні. До першого різновиду належать речення, в яких стверджується наявність певного факту об'єктивної дійсності: Давно в минулім дні твоєї слави, І плаче дзвонів стоголоса мідь (М. Зеров). У заперечних реченнях заперечується певний факт або реалія об'єктивної дійсності: Не усміхається мені світ, і зорі щастя уже не несуть (А. Яна).

На комунікативному рівні складносурядні речення можуть зазнавати різних напрямів актуалізації: зміна розташування теми і реми, структурно цілісне речення членується на кілька комунікативних одиниць (парцеляція): Я згадував її. Я жив тим кожним ментом. Беріг в душі як найдорожчий скарб. А він ходив в каптані з позументом, в казну по лікоть руку запускав (Л. Костенко).

Смислові відношення між частинами складносурядного речення

Розрізнення смислових типів складносурядних речень доцільно здійснювати за типами використаних для поєднання предикативних частин сполучників, тому вони поділяються:

· Складносурядні речення з єднальними сполучниками - речення, у яких виражаються єднальні відношення, з-поміж яких розмежовуються:

1) єднально-перелічувальні;

2) єднально-поширювальні;

3) єднально-результативні та інші відношення.

За особливостями будови і граматичного значення складносурядні речення з єднальними сполучниками поділяються на:

1) складносурядні речення однорідного складу - ;

2) складносурядні речення неоднорідного складу.

· Складносурядні речення з протиставними сполучниками - речення, що охоплюють зіставні і протиставні відношення. Такі речення незалежно від однорідного чи неоднорідного їх складу є тільки двокомпонентними: Привчав мене батько трудитись до поту, а мати - любити пісні (П. Воронько) (у другій частині лексичний компонент привчала еліпсований). Нехай я отруєна злою журбою, Та в пісні на всяку отруту є лік… (Леся Українка);

Речення з протиставними відношеннями (сполучники але, та (в значенні але), зате, проте, однак та ін.) виражають:

1) протиставно-обмежувальні;

2) протиставно-допустові;

3) протиставно-компенсувальні і под. відношення.

· Складносурядні речення з пояснювальними сполучниками - речення, які приєднують другу предикативну частину і при цьому остання характеризується пояснювальною семантикою щодо першої, її з'ява є раптовою і не зумовлена смислом першої: Серце має власний автоматизм, тобто воно можe скорочуватися без діяння зовнішнього фактора (З журн.).

Формальні типи складносурядних речень

Враховуючи граматичну семантику засобів, використовуваних з метою поєднання сурядних частин, і відштовхуючись від необмеженості / обмеженості сурядного ряду, можна виділити два формальних типи складносурядних речень: речення відкритої структури і речення закритої структури. Перші охоплюють складносурядні речення з єднальними (часовими) і розділовими відношеннями. До складносурядних речень закритої структури належать утворення з протиставними, зіставними, пояснювальними, градаційними, умовно-наслідковими та іншими відношеннями.

Статус складних речень ускладненого типу

Якщо складне речення включає три або більше предикативні частини, то воно стає ускладненим. При визначенні його статусу необхідно брати до уваги синтаксичний критерій як провідний, оскільки кількісний критерій не відображає сутності самого речення. Усталений термін "складне речення з сурядністю і підрядністю" констатує наявність сурядності і підрядності. У реченні завжди є визначальним синтаксичний зв'язок. За цією ознакою і слід визначати різновид ускладненого речення: складносурядні речення, ускладнені підрядністю, або складнопідрядні речення, ускладнені сурядністю:

Складнопідрядне речення

Складнопідрядним реченням називається складне речення, частини якого з'єднуються сполучниками підрядності або сполучними словами: Там, де зорі й тихі краснотали, заспівайте у світання час не для того, щоб пошанували, а для того, щоб згадали нас (А. Малишко). Хто сіє хліб, хто ставить дім, хто створює поему, - той буде предком дорогим народові своєму (М. Рильський).

Підрядні сполучники (що, щоб, як, мов, якщо і под.), перебуваючи в підрядній частині, не виступають її членами, а є тільки засобом зв'язку. Сполучні слова - це відносні займенники (і прислівники): який, яка, яке, які, чий, чия, чиє, чиї, котрий, котра, котре, котрі, хто, що, як, де, куди, звідки, чому, від чого та ін. На відміну від сполучників вони, з'єднуючи підрядну частину з головною, виступають одним із членів (головних чи другорядних) підрядної частини: Я, що тебе любив, тобі назустріч плив (М. Шевченко) - що - підмет; Хто правду любить, той наш брат (Леся Українка) - хто - підмет.

Носіїв того чи іншого різновиду підрядності називають семантичними, інші засоби зв'язку кваліфікують як синтаксичні, пор.: Ми прийшли, бо ви на нас чекали (бо - показник семантики причини). Дощ пішов звечора, так що із села було виїхати нічим (так що - носій семантики наслідку). Мені повідомили, який потяг прибуває / Яка праця, така й віддача (який / яка - синтаксичний засіб зв'язку, оскільки не сигналізує про певну семантику). Відмінність між цими сполучними засобами досить істотна.

Типи класифікацій складнопідрядних речень

У формальному плані складнопідрядні речення поділяються на формально елементарні (дві предикативні частини: Діти пішли до лісу, щоб відпочити) і формально неелементарні (три і більше предикативних частин: У лісі, що розпочинався відразу за селом, любили відпочивати усі, тому що там було затишно).

У семантичному плані складнопідрядні речення поділяються на семантично елементарні (дві предикативні частини, кожна з яких є семантично елементарною - містить одну пропозицію: Птахи прилетіли, щоб будувати гнізда) і семантично неелементарні (в таких реченнях міститься три і більше пропозиції: Я знаю, що знову повернеться весна і що знову засвітить сонце).

За експресією складнопідрядні речення поділяються на окличні й неокличні: Будуймо храм, щоб пізнати радість творення! Для нас це справжнє щастя - бути тут, тому що на рідній землі славного Кобзаря відчуваєш силу його слова.

За комунікативною настановою складнопідрядні речення можуть бути розповідні, питальні, спонукальні, бажальні та ін.

Формально-граматична класифікація складнопідрядних речень

Диференціацію складнопідрядних речень можна здійснити на підставі суто зовнішніх, формальних показників. Розрізняються сполучниковий та співвідносний (за допомогою сполучних слів) різновиди складнопідрядних речень (формально-граматична класифікація).

Логіко-граматична класифікація складнопідрядних речень

Тривалий час класифікацію складнопідрядних речень здійснювали на підставі функціонального ототожнення підрядної частини і члена простого речення (логіко-граматична класифікація). Це дозволяло виділяти: підметові, присудкові, додаткові, означальні й обставинні (місця, часу, способу дії, міри і ступеня, причини, мети, умови, допусту) підрядні частини. Хто грає так, ненавидіть не може (Леся Українка) - підметова; Яка яблунька, такі й яблука (Нар. тв.) - присудкова; Не винна ти, що я не маю долі (Леся Українка) - додаткова тощо.

Структурно-семантична класифікація складнопідрядних речень

Визначати різновиди складнопідрядних речень можна на підставі:

1) специфіки відношення підрядної частини до головної: до слова (словосполучення) чи до всієї головної частини стосується підрядна частина;

2) засобу поєднання головної і підрядної частин;

3) семантичних відношень між головною і підрядною частинами (структурно - семантична класифікація).

За цими ознаками з-поміж складнопідрядних речень розрізняються розчленовані складнопідрядні речення і нерозчленовані складнопідрядні речення.

Нерозчленовані та розчленовані складнопідрядні речення

Для нерозчленованих складнопідрядних речень визначальною ознакою виступає віднесеність підрядної частини до одного слова або словосполучення головної частини.

Нерозчленовані складнопідрядні речення характеризуються віднесеністю змісту підрядної частини до всього змісту головної частини. Відмінність між розчленованими і нерозчленованими складнопідрядними реченнями наявна також і в засобах зв'язку частин: у перших головна і підрядна частини поєднуються семантичними сполучниками; в других - асемантичними сполучниками й анафоричними займенниками. До цього додається наявність у нерозчленованих реченнях співвідносних опорних слів.

Розчленовані і нерозчленовані складнопідрядні речення утворюються різними видами підрядного зв'язку: в нерозчленованих реченнях наявна передбачуваність, а в розчленованих - непередбачуваність підрядної частини: Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй (Л. Костенко) - передбачувана; І жалем серце запеклось, що нікому мене згадати! (Т. Шевченко) - непередбачувана.

Розмежовується два рівні диференціації нерозчленованих складнопідрядних речень. На першому - розрізняються нерозчленовані займенниково-співвідносні (підрядна частина відноситься до співвідносного слова) речення і нерозчленовані власне-прислівні речення (підрядна частина залежить від будь-якого слова, крім займенника). Другий рівень пов'язаний з послідовним визначенням підтипів нерозчленованих складнопідрядних речень у середині кожного з цих типів. Подальше розрізнення типів нерозчленованих речень ґрунтується на врахуванні особливостей підрядного зв'язку між частинами. Підрядний власне-прислівний синтаксичний зв'язок корелює з прислівними підрядними частинами. При цьому суттєвим є врахування частиномовної приналежності опорного слова, що дозволяє розмежувати складнопідрядні речення.

Розчленовані складнопідрядні речення

Розчленовані складнопідрядні речення ґрунтуються на детермінантному зв'язку. Детермінантним є такий підрядний зв'язок, при якому головна і залежна частини перебувають у вільному необов'язковому і непередбачуваному смисловому співвідношенні і підрядна частина стосується змісту всієї головної предикативної частини: Якщо вибирати між красою і правдою, я вибираю красу (О. Довженко). Детермінантний зв'язок поділяється на власне детермінантний і детермінантно-співвідносний.

Для власне детермінантного зв'язку показовою є відсутність будь-яких засобів співвідношення підрядної і головної частин, крім сполучників: Щоб піснею стали звуки, поезією - слова, треба талантові муки (Г. Тарасюк). Детермінантно-співвідносний ґрунтується на наявності співвідносного елемента в підрядній частині (виражений займенником що в різних відмінках): Віктор Степанович раптово розпочав підготовку чергового номеру журналу, чого ніхто не сподівався (В. Підмогильний).

На основі розмежування власне детермінантного і детермінантно-кореляційного зв'язків усі розчленовані речення поділяються на речення з підрядними:

1) детермінантними (власне детермінантний зв'язок):

2) супровідними (детермінантно-кореляційний зв'язок).

Складнопідрядні речення з підрядними детермінантними за своєю семантикою диференціюються на складнопідрядні речення:

1) зумовленості, підрядні частини в яких вказують на певну зумовленість дії;

2) темпоральності;

3) порівняння;

4) відповідності.

Зумовленості поділяються на складнопідрядні речення, в яких вказується на:

1) причину (підрядна частина вказує на причину реалізації дії чи вияву стану головної частини, приєднується до головної сполучниками бо, бо ж, тому що, тим що, що в що, через те що, оскільки і відповідає на питання чому? з якої причини?): Зраділи всі з'яві гостя, бо він приніс так довго очікувані новини (П. Лазорський);

2) умову (підрядна частина окреслює умову реалізації дії чи вияву стану головної частини (умова може бути реальною або ірреальною), приєднується сполучниками якщо, якщо б, коли, коли б, як, як же, аби, раз та і відповідає на питання за якої умови?): Коли ти боронитимеш волю й самостійність народу твого, ми повік шанувать тебе будем (Леся Українка);

3) допуст (підрядна частина вказує на дію або стан, всупереч котрим і відбувається дія чи реалізується стан головної частини і відповідає на питання всупереч чому? незважаючи на що?), приєднується сполучниками хоч, хоча, хай, нехай, як не, скільки не, дарма що, незважаючи на те, що та ін.: Нехай життя момент і зложене з моментів, ми вічність носимо в душі (І. Франко). Життя і мрія в згоді не бувають і вічно борються, хоч миру прагнуть (Леся Українка);

4) мету (підрядна частина вказує на мету реалізації дії чи вияву стану головної частини і відповідає на питання навіщо? з якою метою?), приєднується сполучниками щоб, щоби, аби / щоб тільки, аби тільки, для (задля) того, щоб; за тим (з тим), щоб; з тією метою, щоб; в ім'я того, щоб: Аби не: Кайдани, шаленіючи, бряжчали, щоб заглушити пісню Кобзаря (Л. Костенко);

5) наслідок (підрядна частина окреслює наслідок реалізації дії чи вияву стану головної частини і до них не можна поставити питання), поєднується з головною нерозчленованим сполучником так що: Хлопці вийшли до села з заходу, так що тепер їм не було чого боятись (Г. Тютюнник);

6) місце (підрядна частина окреслює місце перебігу дії чи вияву стану головної частини, приєднується до головної частини сполучними словами де, куди, звідки (звідкіля, звідкіль) і відповідає на питання де? куди?): Де ще вчора хатки стояли білі, сьогодні море котить свої хвилі (А. Яніта).

Складнопідрядними з підрядними темпоральними є такі, в яких залежна частина вказує на час вияву дії чи стану головної частини і відповідає на питання коли? з яких пір?: Коли копають картоплю, ключ угорі журавлиний рідною мовою кличе у невідомі краї (М. Рильський). Приєднуються за допомогою сполучників і сполучних слів: відколи, доки, поки, коли, ледве, скоро, як, як тільки, тільки що та ін.

До складнопідрядних з підрядними порівняння належать такі, в яких підрядна частина реалізує через образно-асоціативні уявлення тонку гаму порівняння - реального або ірреального і відповідає на питання як?: Хати біленькі виглядають, мов діти в білих сорочках у піжмурки в яру гуляють (Т. Шевченко). Приєднується до головної частини сполучниками як, мов та ін.

Складнопідрядними з підрядними відповідності є такі, в яких підрядна частина поєднується з головною за допомогою аналітичних сполучників типу що - то, чим - тим, в міру того як. У них розташовуються сполучники таким чином: один елемент у головній частині (то, тим), інший - у підрядній (що, чим). При цьому суттєвим є зіставлення зображуваних явищ у якісному або кількісному плані. До них не можна поставити питання): Чим краще підготуєш ґрунт до сівби, тим більшого урожаю сподівайся (Нар. тв.). В міру того як танув сніг біля лісу, все більше зелень заполонювала усе (А. Яніта).

До складнопідрядних речень з підрядними супровідними (детермінантно - кореляційний зв'язок) належать такі утворення, підрядна частина в яких становить додаткову інформацію щодо головної. Приєднуються підрядні супровідні сполучним словом що (займенником) в різних відмінках, яке виступає членом речення: Раптово все у лісі стихло, від чого якось тривожно стало на душі (В. Підмогильний). До підрядних супровідних не можна поставити питання.

Розділ 2. Складне речення у англійській мові: значення, структура, функції

Складне речення у англійській мові також є поліпредикативним, бо його складові розглядаються як окремі речення. Але поліпредикативність складного речення означає не просто представленість у ньому багаторазових предикативних відносин. Наприклад, у реченні: Не waved his hand in the direction of the house and was silent (A. Huxley) Предикативне відношення виникає двічі, у зв'язку з waved his hand і т.д. і в зв'язку з was silent. Кожна з названих груп характеризується предикативним зв'язком з he, але складного речення тут немає. Важливо тому уточнити характеристику складного речення, вказавши на те, що в складному реченні - кілька предикативних центрів, які складаються і з підмета і з присудка. Частини складного речення утворюють складне речення на основі синтаксичного зв'язку. У складнопідрядних реченнях синтаксичний зв'язок їх частин отримує експліцитне вираження в підрядних союзах. Складніша справа зі складносурядними реченнями. Навіть за наявності союзу (наприклад, and, but та ін.) Предикативная конструкція може бути окремим реченням: But he went on, scribbling down his tumultuous and inco-herent thoughts and feelings. And he made a decision. (R. Aldington)

Якщо говорити про функціональну сторону даного явища, то комунікативно складне речення постає як одиниця одного порядку з простим. Як і просте речення, складне речення відрізняється комунікативної цілісністю. Йому притаманна інтонаційна закінченість. За своїм комунікативному змістом складні речення, як і прості, можуть бути оповідальними, питальними, оптативними (бажальні) і спонукальними.

Більш специфічним постає складне речення в своїх структурних характеристиках. Така конституюча риса речення, як предикативність, в складному реченні реалізується лише на рівні складових, а не реченні в цілому. На відміну від простого речення, яке "збирається" з якісно відмінних від речення одиниць (словоформ, слів, сполучень слів і словосполучень), складне речення конструюється з близьких до нього одиниць, предикативних конструкцій, тобто для такого речення характерна значна спільність синтаксичної природи цілого і компонентів.

Таким чином, складне речення - це структурна і семантична єдність двох або більше синтаксичних конструкцій, кожна зі своїм предикативним центром, що складається на основі синтаксичного зв'язку і використовується в мовній комунікації як одиниця однопорядкова з простим реченням.

Подібно до того, як просте речення може бути, теоретично, нескінченно довгим (результат приєднання все нових і нових елементів на основі дії синтаксичних процесів), нескінченно довгим і надзвичайно складним може бути складне речення. Немає сенсу для вивчення задач ладу мови в дослідженнях можливих комбінацій сурядності та підрядності, що іноді проводяться у межах складного речення, оскільки складність і архітектоніка таких побудов визначається "факторами, що лежать поза структурою мови. Обмежимося лише ілюстрацією одного (далеко не самого великого) речення з книги А. Мілна "Winnie-the-Pooh":

Then he put the paper in the bottle, and he corked the bottle up as tightly as he could, and he leant out of his window as far as he could lean without falling in, and he threw the bottle as far as he could throw - splash ' - and in a little while it bobbed up again on the water; and he watched it floating slowly away in the distance, until his eyes ached with looking, and sometimes he thought it was the bottle, and sometimes he thought it was just a ripple on the water which he was following, and then suddenly he knew that he would never see it again and that he had done all that he could do to save himself.

Істотними для граматичної організації предикативних конструкцій у складних реченнях є наступні характеристики:

а) тип синтаксичного зв'язку (сурядність або підрядність),

б) ранг предикативних конструкцій - це місце, що займає предикативна конструкція в ієрархії складових складного речення.

в) ознака структурно-семантичної необхідності предикативної конструкції (факультативність або обов'язковість),

г) наявність / відсутність сполучних засобів та їх характер,

д) порядок взаємного розташування предикативних конструкцій.

Найважливішим для самого загального поділу складних речень залишаються перші дві ознаки. З урахуванням ознаки синтаксичного зв'язку і рангу предикативних одиниць складні речення поділяються на складносурядні і складнопідрядні.

У складносурядному реченні предикативні конструкції вищого рангу пов'язані сурядним зв'язком (A little boy with oblique dark eyes was shepherding a pig, and by the house door stood a woman, who came towards them. (J. Galsworthy), в складнопідрядному - підпорядковуючим (Не was the only boy on the island whose hair never seemed to grow. (W. Golding) (В умовах двокомпонентності складного речення, як у другому прикладі, ознака ранговості несуттєва, оскільки рангові відносини у використовуваному сенсі в цьому випадку взагалі відсутні.)

Оригінальна концепція складного речення в англійській мові була розроблена Л.Л. Іофік. В її основі лежить прагнення осмислити складне речення як синтаксичну єдність, описати його не як величину, утворену складанням простих речень, а в термінах, властивих цьому об'єкту. Л.Л. Іофік визначає систему типів предикативних одиниць яка включає незалежні, напівзалежні, залежні і ввідні предикативні одиниці. Виділення в якості основної дихотомії простого (монопредікатівного) і складного (поліпредикативних) речення, на відміну від традиційної трихотомії (просте, складносурядне і складнопідрядне речення) добре узгоджується зі структурними властивостями відповідних одиниць.

Стосовно до складного речення важко говорити про структурні схеми, подібно до того, як це робилося у зв'язку з простим реченням, оскільки кількість приєднаних предикативних одиниць може бути нескінченно великою. Найзагальніші схеми побудови виникають на додаток до вихідних по структурі складносурядних і складнопідрядних реченнях - на основі способів комбінації сурядності і підпорядності предикативних одиниць першого і другого рангів: складносурядні речення з підпорядкуванням і складнопідрядні речення із сурядністю.

Взаємні відносини між реченнями різних типів

Оскільки між складовими складносурядного речення можуть бути семантичні відносини, схожі з тими, які притаманні деяким типам складнопідрядних речень, наприклад, причинно-наслідкові (The March afternoon was cloudy; I turned the gas-fire full on [] (CP Snow) або тимчасові (Next day some new officers arrived, and one of them took the place of the silent civil engineer in my room. (S. Sassoon), можливість перетворення в When next day some new officers arrived, one of them.) і, разом з тим, складові складносурядного і складнопідрядного речень можуть з'єднуватися простим соположеннм, тобто без сполучників або сполучуваних слів, нерідко можна зустріти побудови, природа яких (складносурядне або складнопідрядне речення) проявляється недостатньо чітко. Такі побудови знаходяться на периферії систем простого і складного речень.

Розглянемо, наприклад, речення Не was down like a sprinter, his nose only a few inches from the humid earth. (W. Golding) Друга бездієслівна конструкція за будовою цілком відповідає називному реченню. Лише підтримуване асоціативними зв'язками співвіднесення її з "повною" конструкцією з прийменником та / або дієпркметником дозволяє ідентифікувати її як компонент простого речення: [.] his nose only a few inches from the humid earth - [.] (with) his nose (being) only a few inches from the humid earth.

He сприяє різкого протиставлення і та обставина, що є деякий загальний фонд спілок (в нього входять не тільки сурядні and, but та ін., Що природно, але і деякі підрядні: though, if, when, than та ін.), які можуть включати до складу реченняї і член речення (просте речення) і предикативну одиницю (складне речення), ср,: The path is firm b і t quite narrow. (I. Murdoch) і There was no moon, but the stars gave a kind of light. (I. Murdoch)

Ще однією "крапкою", в якій зближуються просте і складне речення, є речення з сурядними присудками або підрядними. Наприклад: The balloon floated, dropped, bounded twice, wobbled and came to rest. (J. Galsworthy) Donald and Felicity stood there paralyzed. (I. Mur-doch) Адже кожне таке речення може бути розгорнуто в ряд простих і, здавалося б, могло бути інтерпретоване як складне речення, нехай особливим способом компрессироване. Вся справа, однак, у тому, що відмінності синтаксичних одиниць - це відмінності синтаксичної форми. Ставши на шлях пошуків семантичного інваріанта різних конструкцій при ігноруванні форми, можна зайти дуже далеко в об'єднання різних за своєю синтаксичною природою явищ. Складне речення - це кілька предикативних центрів, кожен зі своїм підметом і присудком. У системі мови прості речення з розширенням якого-небудь з головних членів одна структура, а складносурядних - інша. Показовим для таких відносин є існування побудов типу I was not impatient, but I was active. (CP Snow), в яких навіть при референтованій і лексико-граматичній тотожності головного члена речення не відбувається стягнення складносурядного речення в просте з однорідними головними членами речення.

...

Страница:


Подобные документы

  • Складне речення. Складносурядне речення

    Поняття про складне речення, його функції в мові. Засоби вираження зв’язку між частинами складного речення. Характеристика типів складних речень. Структура складносурядних речень, їх основні різновиди. Ознаки складносурядних речень, його складові частини.

    лекция [22,2 K], добавлен 26.08.2013

  • Типи зв’язку у складному англійському реченні

    Поняття про складне речення та його ознаки. Типи синтаксичного зв’язку між його компонентами. Комунікативно-мовленнєва функція сполучників. Характеристика складносурядних та складнопідрядних речень. Практичне дослідження особливостей їх перекладу.

    курсовая работа [85,1 K], добавлен 19.03.2015

  • Особливості граматичної структури і функціонування складносурядних речень з єднальними сполучниками

    Місце складносурядного речення у синтаксичній системі української мови. Специфіка та класифікація складносурядних речень з єднальними сполучниками. Граматичні та смислові, розділові знаки та смислові зв’язки між частинами складносурядного речення.

    курсовая работа [35,8 K], добавлен 06.12.2015

  • Складне речення як синтаксична одиниця

    Складне речення як речення, що складається з двох і більше граматичних основ, які становлять семантичну, структурну та інтонаційну єдність, його функціонування. Складне безсполучникове речення, складносурядне та складнопідрядне, розділові знаки в них.

    контрольная работа [117,7 K], добавлен 21.04.2013

  • Складнопідрядні речення

    Загальна характеристика складнопідрядних речень, їх структура і функції в мові. Класифікація підрядних речень, характеристика їх видів. Різнотипні, нерівноправні частини, залежні одна від другої, у складі складнопідрядних речень. Основі засоби зв'язку.

    лекция [52,1 K], добавлен 26.08.2013

  • Історичний розвиток багатокомпонентних речень

    Вивчення багатокомпонентного складного речення в системі мови. Неелементарне складносурядне речення. Структурні особливості неелементарних складнопідрядних речень. Багатокомпонентні конструкції у пам'ятках староукраїнської писемності XIV-XVII ст.

    курсовая работа [95,3 K], добавлен 26.03.2014

  • Безсполучникові складні речення. Синтаксичні конструкції. Українська пунктуація. Граматичний аналіз речень

    Різновиди складних безсполучникових речень. Види безсполучникових складних речень з різнотипними частинами. Складні синтаксичні конструкції, їх функції у мові. Формування української пунктуації, її основні принципи. Схеми граматичного аналізу речень.

    курс лекций [124,3 K], добавлен 26.08.2013

  • Називні речення

    Поширені і непоширені називні речення. Основні види односкладних речень. Особливості односкладних речень з головним членом - підметом. Способи вираження головних членів речення односкладних речень. Роль односкладних речень у текстах різних стилів.

    разработка урока [145,1 K], добавлен 25.11.2014

  • Структура складносурядних розповідних речень в сучасних німецьких художніх фільмах

    Речення як вербальний засіб вираження інформації, що слугує комунікативним інтересам мовця. Аналіз результатів дослідження структурних особливостей розповідних складносурядних речень, вербалізованих у діалогічному мовленні персонажів німецького кіно.

    статья [23,6 K], добавлен 27.08.2017

  • Безполучникові складні речення у прозі Г. Тютюника

    Історія становлення теорії безсполучниковості в українському мовознавстві. Структурно-семантичні особливості речень із різнофункціональними частинами. Експресивно-виражальні можливості безсполучникових складних речень та багатокомпонентних утворень.

    дипломная работа [156,7 K], добавлен 13.06.2011

  • Засобі вираження агенса семантико-синтаксичної структури англійського речення

    Синтаксична і семантична структура та властивості речення. Характеристика терміну "агенс". Моделі експліцитності і імпліцитності агенса. Його висловлення в англійських реченнях за допомогою займенників та словосполученнями з іменником в якості ядра.

    курсовая работа [172,9 K], добавлен 02.02.2014

  • Складні сполучникові речення

    Поняття та визначення складних речень, особливості їх утворення з двох чи більше простих, об'єднаних в одне ціле змістом і інтонацією. Застосування сполучників та сполучних слів, види розділових знаків, їх використання. Утворення складносурядних речень.

    презентация [211,1 K], добавлен 25.11.2011

  • Безособові речення в сучасній англійській мові

    Просте речення. Визначення. Структура. Види простого речення. Категорія безособовості. Безособові речення в історичному контексті. Присудок безособових речень. Двочленні структури з it. Дієслівний та іменний присудок. Засоби вираження предикативу.

    курсовая работа [58,4 K], добавлен 23.06.2007

  • Поняття про складні речення, їх типи

    Поняття та загальна характеристика складних речень, їх структура та головні елементи, класифікація та різновиди: складнопідрядне та складносурядне. Правила розстановки знаків пунктуації. Умови, при яких ставиться та не ставиться кома в таких реченнях.

    презентация [240,7 K], добавлен 24.06.2015

  • Типологія номінативних речень в англійській, французькій та українській мовах

    Вивчення типів номінативних речень, що на когнітивному рівні моделюються за ментальними схемами, одиницею представлення яких є синтаксичний концепт. Класифікація речень за структурними типами: репрезентативні, директивні, експресивні та квеситивні.

    статья [22,1 K], добавлен 07.11.2017

  • Класифікація простого речення в українській мові

    Прості речення як одиниці мовлення, що мають комунікативну функцію. Їх класифікація за метою висловлення та характером питань. Ступінь емоційного забарвлення розповідних, питальних, спонукальних і бажальних речень. Приклади ствердження і заперечення.

    презентация [1,6 M], добавлен 13.05.2015

  • Питальні речення та особливості їх створення

    Основні типи питальних речень (der Fragesatz) - без питального слова (ohne Fragewort) та з питальним словом (mit Fragewort); питання впевненості (Vergewisserungsfragen). Питальна (висхідна) інтонація; питальні займенникові прислівники та займенники.

    контрольная работа [16,1 K], добавлен 17.11.2009

  • Односкладні речення у творчості Івана Драча

    Лінгвістичні особливості функціонування односкладних особових речень у поезії І. Драча. Безособові односкладні речення та специфіка їх уживання у поетичному мовленні. Особливості уживання номінативних односкладних речень у збірці "Сонце і слово" Драча.

    курсовая работа [42,3 K], добавлен 25.04.2011

  • Сполучник як частина мови

    Сутність сполучника, що служить для зв’язку однорідних членів речення і частин складного речення. Сурядність та підрядність, морфологічні типи та правопис сполучників. Особистості вживання службової частини мови "і" за для уникнення збігу приголосних.

    презентация [2,1 M], добавлен 07.12.2013

  • Зміна порядку слів під час перекладу

    Порядок слів і структура речення в англійській та українській мовах. Перекладацькі трансформації як спосіб досягнення еквівалентності під час перекладу. Заміна лексико-граматичних елементів речення й синтаксичних зв'язків у реченні в процесі перекладу.

    курсовая работа [220,5 K], добавлен 03.04.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены