Словотвірний потенціал фемінітивів в українській мові

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Словотвірний потенціал фемінітивів в українській мові

Вступ

фемінітив український суфіксація префіксація

Вивчення сучасної української мови спрямоване на встановлення закономірностей функціонування певних мовних систем на синхронічному зрізі. Показовим у цьому плані є словотвірний рівень мови. Аналіз дериваційної системи забезпечує розкриття усієї складності лексики і словотвору сучасної української мови, закономірності яких визначаються при дослідженні різних категорій слів. Одним з таких номінаційних угрупувань є жіночі назви, які характеризуються специфічними дериваційними особливостями.

Іменники із значенням жіночої статі не раз привертали увагу мовознавців і були об'єктом окремих вітчизняних та зарубіжних лінгвістичних студій. На матеріалі української мови ці питання ґрунтовно дослідив А.А. Загнітко, зверталися до зазначених проблем Н.Г. Озерова, І.К. Кучеренко, Н.Ф. Клименко, О.О. Тараненко та інші науковці.

Словотвірна мотивація українських фемінітивів почала привертати увагу дослідників із проявом ґендерного фактора в мові. М.П. Брус у статті «Фемінітивний словотвір у працях І. І. Ковалика» узагальнила історію вивчення фемінітивів української мови [7]. Праці І. І. Ковалика [15-17], І. І. Фекети [31], С.П. Семенюк [25; 26], у яких словотворення фемінітивів описано як окрема дериваційна підсистема.

Словотвір і семантику загальних жіночих особових номінацій в українській мові вивчала М.П. Брус. І.І. Фекета проаналізував способи творення назв осіб жіночого роду (морфологічні, морфолого-синтаксичний та ін.) в українській мові XX ст. та здійснив їх детальну класифікацію за лексико-семантичними розрядами.

У дослідженнях В.О. Горпинича, В.М. Коломійця, Л.О. Родніної, Л.І. Фенько розглядалася словотвірна структура найменувань осіб жіночої статі окремих семантичних груп (назви жителів, назви осіб за національністю, назви фахівців у сільському господарстві тощо). Об'єктом уваги С.П. Семенюк стала словотвірна система іменників з модифікаційним значенням жіночої статі, формування якої досліджувалося в новій українській мові.

Досить повно й глибоко описано словотвір іменників - найменувань осіб жіночої статі на загальнослов'янському лексичному матеріалі І.І. Коваликом, який, уперше застосовуючи системний підхід у цій галузі лінгвістики, виділив і розглянув цілий ряд словотвірних типів жіночих особових назв. Л.О. Родніна (автор розділу «Суфіксальний словотвір іменників» безпосередньо звертається до розгляду іменників з модифікаційним значенням жіночої статі шляхом виділення словотвірних типів.

Аналіз структурних і семантичних ознак жіночих назв сучасної української мови дає змогу з'ясувати функціонування словотвірної підсистеми фемінітивів в сучасній українській мові, визначити особливості деривації жіночих найменувань. Вивчення формально-семантичної структури жіночих назв важливе для визначення процесу функціонування словотвірної підсистеми фемінітивів у синхронічному плані. В зв'язку з цим дослідження словотвірних ознак зазначеної групи слів є актуальним у сучасному мовознавстві.

Актуальність роботи викликана активізацією творення назв осіб жіночої статі в сучасній українській мові й полягає у необхідності системного вивчення словотвірного потенціалу цієї категорії.

Мета роботи - дослідити словотвірний потенціал фемінітивів у сучасній українській мові на матеріалі Словника української мови в 11-ти томах, Словника лексико-словотвірних інновацій та засобів масової інформації. Досягнення вказаної мети передбачає розв'язання таких основних завдань:

1) визначити способи словотворення жіночих номінацій у сучасній українській мові;

2) проаналізувати активність словотвірних формантів, за допомогою яких творяться фемінітиви;

3) виявити продуктивні способи словотвору досліджуваної групи;

4) окреслити структурні моделі фемінітивів у межах кожного способу деривації;

5) встановити тенденції розвитку фемінітивної підсистеми сучасної української мови.

Об'єктом дослідження стали номінації на позначення осіб жіночої статі української мови.

Предметом дослідження є словотвірна структура жіночих найменувань в українській мові як окремої мовної категорії.

Методологічною базою дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання. Під час роботи використано теоретичні методи дослідження: аналіз, узагальнення, систематизація; та емпіричні: спостереження, опис.

Джерельну базу дослідження становлять матеріали лексикографічних джерел ХХ - початку ХХІ століття (див. список лексикографічних джерел), засобів масової інформації (газет, телепрограм, Інтернет-сайтів).

Матеріалом дослідження послужили 600 фемінітивних одиниць, дібраних шляхом суцільної вибірки зі Словника української мови в 11-ти томах, словника лексико-словотвірних інновацій, укладених А.М. Нелюбою та С.А. Нелюбою, засобів масової інформації.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані на заняттях української мови як іноземної, під час читання лекцій, а також залучені при написанні науково-дослідницьких робіт, при укладанні словотвірних словників.

Робота має таку структуру: вступ, три розділи з підрозділами, загальні висновки, список використаних джерел, Список лексикографічних джерел, список Інтернет-ресурсів та додаток. Загальний обсяг роботи: 45 сторінок.

1. Способи творення фемінітивів

З урахуванням процесів творення на власній мовній основі чи іншомовній, за співвідношенням з мотиваційними словами та спільнокореневими загалом, за словотворчими засобами, словотвірними значеннями можна дати обширний аналіз словотвору фемінітивів. Словотворчі засоби й мотивувальні основи є репрезентантами способів деривації фемінітивів. З урахуванням їх слід виділити морфологічний, лексико-семантичний і морфолого-синтаксичний способи творення іменників-назв жінок.

Із відзначених способів деривації досить показовим під час творення фемінітивів є морфологічний спосіб. До його різновидів належать суфіксація, складання, префіксальний і флексійний способи, що визначаються на основі словотворчих засобів (суфіксів, інтерфіксів, префіксів, флексій). А серед цих різновидів морфологічного способу деривації суттєву перевагу над іншими різновидами у процесі творенні фемінітивів має суфіксальний спосіб.

Суфіксація фемінітивів - це творення апелятивів зі значенням особи жіночої статі здебільшого від назв чоловіків, рідко від назв жінок, неособових іменників, від прикметників та дієслів за допомогою різноманітних словотворчих суфіксів. Тому всі суфіксальні фемінітиви можна згрупувати на:

· слова, мотивовані маскулінативами;

· слова, мотивовані фемінітивами;

· слова, мотивовані неособовими іменниками;

· слова, мотивовані ад'єктивами;

· слова, мотивовані вербативами.

У творенні відмаскулінних дериватів беруть участь різні суфікси, переважно стилістично нейтральні, зокрема продуктивний суфікс - к-а (комедіантка, вуглярка, професорка), а також малопродуктивні суфікси - иц-я, - ниц-я, - ин-я, - ул-я, - ух-а, - их-а, -івн-а (розвідниця, розкрійниця, будівниця). Для творення відфемінітивних дериватів використовуються здебільшого пейоративні суфікси - очк-а, - анк-а, - ечка, - ичк-а, - еньк-а, - оньк-а, - ус-я, - ищ-е, - ун-а, рідше стилістично нейтральні - к-а, - ниц-я, - ин-а, що надають словам здрібніло-пестливого або згрубіло-зневажливого відтінку (аліментниця, гусятниця). Відприкметникові фемінітиви мають у своїй структурі суфікси - иц-я, - ун-я, - ох-а, - ул-я, - ин-а, - к-а (зведениця, відданиця,), а віддієслівні - форманти - л-я, - енк-а, - анк-а, - авк-а, - иц-я, - ниц-я (повірниця, голосінниця).

Складання, префіксація і флексійний спосіб - непродуктивні способи деривації, яким відповідають поодинокі апелятиви зі значенням особи жіночої статі. Складання фемінітивів полягає в поєднанні двох різних основ (основоскладання) зі словотворчим формантом, тобто репрезентує складно-суфіксальний спосіб (самохвальниця, вертихвістка, багатоніжка, білоручка). Префіксація відображає приєднання до кореня лише словотворчого префікса або в поєднанні з суфіксом, тобто показує здатність фемінітивів утворюватися префіксальним і префіксально-суфіксальним способами (посестра, бездітниця). Флексійний спосіб - це творення фемінітивів переважно за допомогою флексії - а, рідко інших, що виконують роль словотворчого форманта (льопа, сусіда, подала, фрейда).

Лексико-семантична деривація - це малопродуктивний спосіб творення фемінітивів, але все ж характерний для них на сучасному етапі. Цей процес зводиться до вживання загальновідомих назв жінок у невластивих для них вторинних значеннях. Лексико-семантичної деривації зазнають різні за значенням фемінітиви і переважно власне українського походження. Вони, як правило, використовуються з одним специфічним значенням, але можуть набувати і кількох переносних значень. За стилістичними ознаками такі деривати поділяються на нейтральні (баба «ворожка, знахарка», дівчина «кохана, жінка, приятелька, наречена, дружина») і стилістично марковані - здрібніло-пестливі (бабуся «ворожка», дівчинка «новонароджена», жіночка «дружина, кума, жінка, приятелька, матінка Богородиця», тощо) та згрубіло-зневажливі (льоха «ледарка», дівка «покритка», тощо). Чимало з таких найменувань жінок вживаються у ролі звертань. Однак усі вони із вторинними значеннями мають розмовний, дещо знижений відтінок.

Морфолого-синтаксичний спосіб, зокрема субстантивація, так само належить до малопродуктивних способів деривації фемінітивів. Цим способом утворюються назви жінок від прикметників, рідше дієприкметників. Серед дериватів цього способу творення можна простежити слова, що зазнала повної субстантивації і сьогодні сприймаються як іменники (суджена, хресна тощо), та слова, що зазнали часткової субстантивації і співвідносяться зараз з певними прикметники (мала, молоденька, невірная, недужа, віддана, пречиста, професорова, чорноволоса, бідолашна тощо). Як і лексико-семантичні деривати, фемінітиви-субстантивати мають розмовний, знижений відтінок, тому й функціонують в діалектному мовленні, та, можливо, і в більшому обсязі або мають можливість до подальшого розширення свого складу, бо творення їх забезпечує економію мовних засобів і унеможливлює процес спілкування.

Фемінітиви кожного способу деривації характеризуються певною словотвірною семантикою. Морфологічним дериватам властиве модифікаційне, мутаційне і транспозиційне словотвірні значення. Суфіксальні деривати, утворені від маскулінативів, мають модифікаційне номінативне словотвірне значення (), утворені від фемінітивів - переважно модифікаційне пейоративне значення (вдовиця), утворені від неособових іменників, дієслів і прикметників - мутаційне словотвірне значення (відданиця). Префіксальні деривати виражають модифікаційне номінативне значення (посестра, паніматка) або модифікаційне пейоративне значення (). Складно-суфіксальні і префіксально-суфіксальні деривати - це в основному транспозиційні утворення (малокрівниця, душогубка, бездітниця). Флексійні деривати з різною словотвірною семантикою: мотивовані маскулінативами мають модифікаційне номінативне значення (фрейда, подала, сусіда), мотивовані фемінітивами - модифікаційне пейоративне значення () мотивовані неособовими словами - мутаційне словотвірне значення (льопа).

Лексико-семантичні і морфолого-синтаксичні деривати, на відміну від морфологічних, виступають з мутаційним словотвірним значенням, оскільки набувають нового вторинного значення і позначають жінку за новою ознакою (лексико-семантичні утворення або взагалі жінку за певною ознакою (фемінітиви-субстантиви: віддана, бідолашна, хресна).

Словотвір апелятивів-назв жінок є неповторною і важливою складовою частиною словотвору фемінітивів української мови загалом. Розкриття його дає можливість пізнати давні, забуті і сучасні процеси творення загальних назв жінок, словотвірні особливості специфічних фемінітивів (питомих і запозичених), способи деривації назв жінок на сучасному етапі, продуктивність і співвідношення їх, перспективи збереження і використання власне українських фемінітивів у мові.

2. Засоби словотвору фемінітивів в українській мові

2.1 Суфіксація

В сучасній українській мові найбільш продуктивним морфологічним способом творення фемінітивів є суфіксація, значно менша кількість дериватів утворилася префіксацією та конфіксацією.

Сучасна мова налічує понад 25 фемінізуючих суфіксів та їх похідних, структурну організацію яких вона органічно успадкувала переважно з праслов'янської доби. Треба зазначити, що в різні періоди сучасної української мови спостерігається зміна продуктивності окремих суфіксів, яка відбулася через причини впливу як зовнішньомовних, так і внутрішньомовних факторів (Семенюк 2000, 6).

Найбільш активним у сучасній українській мові є суфікс - к(а) та його похідні -івк(а), - анк(а), - янк(а) (230 одиниць). Протягом другої половини XIXст. цей формант поступово стає найпродуктивнішим фемінізуючим засобом. За матеріалами словників значно розширилося коло дериватів, що творяться від назв осіб чоловічого роду за характерними зовнішніми та внутрішніми ознаками (глушман - глушманка; сліпак - сліпачка; довгоший - довгошийка), за національною належністю та територіальним походженням (литвин - литвинка; ангелянин - ангелянка; болгар - болгарка), за соціальним станом (дюк - дючка; хлоп - хлопка; злидар - злидарка). Істотно зросла чисельність андронімів (султан - султанка; вугляр - вуглярка; десятник - десятничка). Рідше в цей період суфікс - к-а модифікує найменування осіб чоловічої статі за функціональною ознакою (артист - артистка; лікар - лікарка; запроданець - запроданка). Ці факти свідчать про інтенсивне формування в уснорозмовному мовленні системи назв, які використовувалися в публіцистиці та художній літературі.

З середини XIX ст. в писемні джерела поступово проникають жіночі відповідники на - к-а до назв осіб чоловічого роду за віком та станом здоров'я (варіят «хворий на голову» - варіятка; юнак - юначка), за належністю до певного ідеологічного, політичного, філософського та релігійного напрямків (гетьманист - гетьманистка; конфедерат - конфедератка), членів різних за характером колективів (громадянин - громадянка; контрабандист - контрабандистка - Кирич II 370; хорист - хористка - СУМ XI, 126).

Жіночі назви із суфіксом - к(а) (-івк-а, анк-а, - янк-а, - енк-а) в сучасній мові творяться від повних або усічених основ відповідних іменників, що означають осіб чоловічої статі.

Суфікс - к(а) надає значення жіночої статі повним основам безсуфіксних іменників чоловічого роду (напр., пасажирка, делегатка, вірменка, циганка);

- іменників з суфіксами - ар (-яр) (бібліотекарка, володарка, куховарка; малярка, школярка, ювілярка та ін.);

- ач (-яч) (позивачка, спостерігачка, укладачка, шукачка; діячка, сіячка та ін.);

- тель (визволителька, гнобителька, мучителька, приятелька, учителька та ін.);

- ич (дідичка, костромичка, москвичка, родичка та ін.);

-ій (крутійка, ласійка, мудрійка, палійка, плаксійка та ін.);

- ун (частково) (віщунка, опікунка, шпигунка);

- ай (-яй) (глитайка, шахрайка),

а також з суфіксами іншомовного походження:

- атор (-ятор, - итор) (агітаторка, імпровізаторка, конспіраторка, інвеститорка та ін.),

- ер (-ор, - тор, - онер) (гастролерка, революціонерка, тренерка, фантазерка, дикторка, інструкторка, пенсіонерка та ін.);

- ист (-іст) (віолончелістка (пор. арфістка - відповідник чоловічого роду арфіст не вживається), гімназистка, журналістка, комуністка, хористка та ін.);

- ант (-янт, - ент) (демонстрантка, дисертантка, емігрантка, лаборантка, сектантка, спекулянтка, кореспондентка, опонентка та ін.);

- ат (адресатка, делегатка);

- ир (касирка, дебоширка);

- ал (провінціалка, професіоналка, театралка);

- ит (одеситка);

- от (кіпріотка).

Так само утворюються назви жіночого роду від складних іменників і абревіатур, що мають значення осіб чоловічої статі (напр.: профактивістка, хліборобка, душогубка, есерка). Кінцеве - к суфіксів іменників чоловічого роду

- ак (-як), - ук (-юк), - ик (-ік), частково - ник, - овик перед суфіксом - к(а) чергується з ч (єдиначка, жебрачка, рибачка, словачка; австріячка, гордячка, землячка; селючка, чистючка; істеричка, подагричка, медичка, фізичка; алкоголічка, неврастенічка, хімічка; двірничка, мельничка, хутряничка; більшовичка, передовичка, степовичка та ін.) [Родніна, 96].

В інших випадках суфікс - к(а) приєднується до усіченої основи назв чоловічого роду з суфіксом - ець (американець - американка, вузівець - вузівка; африканка, біженка, зв'язківка, мешканка, незнайомка, торговка та ін., пор. нерегулярне співвідношення швець - швачка з відмінною семантикою), причому деякі назви осіб жіночої статі за національністю утворені суфіксом - анка (-янка) (китаянка, кореянка), і суфіксом - анин (-янин), де усічений елемент - ин (заробітчанка, прочанка, селянка, магометанка, християнка, горянка, парижанка, єгиптянка, римлянка та ін.).

Ряд назв жінок за національністю утворено з похідним суфіксом - анк-а (-янк-а) (грек - гречанка, курд - курдянка; турчанка, тюрчанка, чукчанка (пор. француз - француженка)), з чергуванням к/ч перед суфіксом. Окремі деривати мають похідний суфікс -івк(а) (хлист - хлистівка; пор. покоївка, що не має відповідної назви чоловічого роду).

Слід відзначити ще кілька нерегулярних співвідношень у назвах чоловічого і жіночого родів цього словотвірного типу: буржуа - буржуазка, гувернер - гувернантка, баск - басконка, евенк - евенкійка, негр - негритянка, перс - персіянка, поляк - полька (поряд з полячка) [Родніна, 96].

Деривати з суфіксом - к(а) зрідка мають значення «дружина особи, названої мотивуючим словом» (напр., солдатка, рекрутка, морячка).

У першій половині XX ст. стрімко зростає продуктивність модифікації суфіксом - к(а) чоловічих найменувань усіх лексико-словотвірних типів. Ці фемінітиви, поряд з іншими стилями, використовуються також у науковому та офіційно-діловому (інженер - інженерка, методист - методистка, криміналіст - криміналістка).

Проте все рідше з другої половини XIX ст. суфікс - к-а модифікує найменування осіб чоловічої статі в офіційно-діловому стилі. Це свідчить про те, що назви осіб жіночої статі активно формуються в уснорозмовному мовленні (завучка, фізичка, математичка, керівничка). У словнику ці слова з'являються з позначкою розм. (розмовне):

ЗАВІДУВАЧКА, и, ж., чого, розм. Жін. до завідувач. [СУМ, ІІІ, 50]

ФІЗИЧКА, и, ж., розм. Жін. до фізик. [СУМ, І, 63]

ХХІ століття характеризується активною появою новотворів у засобах масової інформації. Найбільше новотворів з'явилося на позначення різнобічної характеристики діяльності Юлії Тимошенко на посту прем'єр-міністра: ораторка, прем'єрка:

Найпалкіша ораторка Майдану закликала прикарпатців не допустити приходу до влади цих політиків (СІТІ, 2010).

Отже, обслуговуючи всі функціональні стилі нової української мови, формант - к(а) зберігає статус найпродуктивнішого фемінізуючого засобу.

Особливої продуктивності набув суфікс - иц-я та його похідні - ниц-я, - чиц-я, - щиц-я (317 одиниць). Між формантами - к-а та - иц-я відбувається конкуренція. Серед структур із зазначеними суфіксами трапляється чимало семантичних повторень (фельдшерка - фельдшериця).

Суфікс - иц-я активізується у функції продукування дериватів від назв чоловічих осіб як назв осіб за сталим чи тимчасовим заняттям або за професією (білильник - білильниця, буфетник - буфетниця, сапальник - сапальниця). Фемінітиви із формантом - иц-я поступово проникають у мову художньої літератури та публіцистичний стиль:

Сапальниці попрокидались і веселою юрбою обступили Олександру [19, c. 65]; Спасибі, фельдшериця Людмила Раціборжинська попалась толкова (ГП, 2011, №1283).

Утворення такого типу в російській мові О.А. Земська зараховує до неузуальних «слів-одноденок» як одного із видів мовної гри, зумовлених контекстом [13, c. 86].

Суфікс - ин-я (21 одиниця) поступається своєю продуктивністю. Проте якраз він взаємодіє з тими чоловічими основами, які наведені дослідниками у переліку винятків (філолог - філологиня, продавець - продавчиня).

Продавчиня місцевої крамниці розповідає: де і як ховала книги з оголеною натурою від дитячого ока (СТБ: «Вікна-новини», 01.02.2011).

Такі фемінітивні одиниці часто використовують письменники в прозових творах для створення пісенного колориту (майстриня), а також українські канали у створенні телепрограм (астропсихологиня, наркологиня, психологиня).

У процесі становлення словотвірної системи іменників із модифікаційним значенням жіночої статі важливу роль відігравав суфікс - их-а (6 одиниць). У пам'ятках середньоукраїнської мови широко фіксуються утворення з суфіксом - их-а на означення дружини за ім'ям, прізвищем чи професією чоловіка (дяк - дячиха)

У продукуванні корелятів до співвідносних іменників чоловічого роду досліджуваної семантичної групи беруть участь й іншомовні форманти. Структури із суфіксами - ес-а, - ис-а (6 одиниць) були запозичені у XVIII ст. з французької мови (іноді через російську) у складі окремих слів. Більшість фемінітивів цього словотвірного типу творилися на власне українському ґрунті, причому суфікси - ес-а, - ис-а поєднувалися лише зі співвідносними назвами осіб чоловічого роду іншомовного походження. З кінця XIX і протягом XX ст. аналізовані форманти творять жіночі відповідники до найменувань осіб чоловічої статі переважно з функціональним значенням (директор - директриса, лектор - лектриса) [26].

Протягом ХХ ст. під впливом позамовних чинників кількість таких утворень поступово зростає. У періодичних виданнях з'являються новотвори, зафіксовані в словнику лексико-словотвірних інновацій: автореса [ЛСІ-2007: 8], критикеса [ЛСІ-2007: 60], редактриса [ЛСІ-2007: 105]:

Редактриса цього видання уважно вислухала наші пропозиції і згодилася на співпрацю (КО, 2001, №9).

Чимало фемінітивів, зареєстрованих в уснорозмовному мовленні, продукує формант - ш-а (3 одиниці). Суфікс активно використовували у творенні найменувань «дружина особи» (професор - професорша). Згодом набули поширення деривати, у яких з'являється пряме модифікаційне значення «особа жіночої статі щодо особи чоловічої статі» (директор - директорша). Жіночі особові найменування із суфіксом - ш-а зафіксовані переважно в уснорозмовному мовленні, хоча співвідносні назви осіб чоловічої статі вживаються в усіх функціональних стилях української мови, зокрема в публіцистичному:

У четвер 8 липня зранку мені зателефонувала секретарша директора Департаменту кадрової роботи Міністерства освіти і науки України і передала від нього запрошення прибути до департаменту (ПЦ, 2010, №6 (290)).

Це свідчить про те, що формант - ш-а в досліджених фемінітивах набув значення лише формального показника розмовності.

Обмежене вживання утворень із суфіксами - их-а, - ш-а зумовлене також тим, що такі форми (лісничиха, сторожиха) можуть означати як посаду жінки, так і назву дружини за професією чи родом діяльності чоловіка, а двозначність слів може призвести до змістової неясності. Такі деривати функціонують переважно на рівні узусу.

Отже, мова кожного дня поповнюється новими лексемами на позначення назв осіб жінок за професією та родом діяльності. Велику роль у цьому відіграють форманти - к-а, - иц-я, - ин-я, - их-а, - ес-а/-ис-а, - ш-а.

Багато іменників чоловічого роду, що є назвами осіб за професією та родом діяльності, не мають паралельних форм жіночого роду (маркетолог, менеджер, нотаріус, педіатр, прокурор, тренер, хірург). Ці слова вживаються для позначення і чоловіків, і жінок:

Нараду провела декан факультету Малиновська О. І. Привітали журналістів-початківців їхні куратори, викладачі, а також декан Навчально-наукового інституту української філології та соціальних комунікацій Ігор Погрібний (ПЦ, 2010, №47 (279)).

Аналізуючи лексикографічні джерела, можна помітити, що можливість утворення назв жіночого роду залежить і від морфологічної, фонетичної будови слова. Зокрема, від основи іменника чоловічого роду, яка закінчується важким для вимови сполученням приголосних, наприклад, - кт, - тр, - рг, не можна утворити назву жіночого роду із суфіксом - к-а (арбітр, драматург, металург, педіатр, психіатр, фізорг) [21].

Уваги потребують й складні іменники чоловічого роду з другою частиною - знавець (мовознавець, літературознавець, музикознавець, театрознавець). Здавалось би, легко можна утворити фемінітиви: мовознавець - мовознавка [21]. Але іменники жіночого роду від них традиційно не творяться.

2.2 Префіксація

Для сучасних префіксальних фемінітивів характерні переважно іншомовні префікси. До продуктивних запозичень серед іменникових префіксів належать супер-, інтер-, екс-, анти-, екстра-, дис-, ре-, суб - ультра-, напр.: суперпатріотка, супердіва (Дзвін7 №2, 36; №3, 30), суперзірка, супермодель, інтершлюха, екс-фігуристка (Стишов, 166, 156, 172), антибільшовичка, екстра-шпигунка (Вітч, №11-12, 161; Вітчизна, №3-4, 103).

Серед питомих морфем виділяють менш продуктивні префікси па - пра-, напів - по - (правнучка, напівєврейка, посестра).

Префікс па - вказує на побічність або зменшеність будь-якої властивості: падчерка (СУМ VI 14). Формант пра - виступає в значенні спорідненості по висхідній і спадній лініях: прабаба, правнучка, праматінка (Дзвін7, №3, с. 108). Префікс напів - реалізує значення «особа, якій властива половина ознак названого мотивуючим словом» напівжінка (Дзвін7, №3, с. 109), напівслов'янка, напівнімкеня (Вітчизна, №1-2, с. 98).

Давньою функцією префікса по- є творення похідних іменників на позначення духовної, а не кровної спорідненості. В сучасній літературній мові збереглися фемінітиви подруга (ВТС 825) та посестра (ВТС 890). Останній вживається як застаріле слово.

Отже, префіксація є одним із малопродуктивних способів деривації фемінітивів у процесі розвитку української мови, однак тепер починають значно збільшувати свою продуктивність, у результаті чого виникає і функціонує багато префіксальних та складних фемінітивів.

2.3 Конфіксація

Порівняно невелика кількість фемінітивів утворилася за участю конфіксальних формантів. Такі деривати функціонують переважно у розмовному та діалектному мовленні.

Деривати жіночого роду з конфіксами по-… - чк(а), по-… - ниц(я), по - …-Ш(а), по-… - унк(а), по-… - к(а), по-… - уц(я) позначають осіб, процесуальна ознака яких визначає їхню поведінку. Вони диференціюються за сферою поширення і ступенем архаїзації. Серед них: діалектизми пожахачка (СУМ VІ 771) «боягузка»; посидільниця (VІІ 319) «ледащиця»; поволока (Чаб ІІІ 140) «повія» (волочитися); побігунка (133) «побігайка»; розмовне побігайка (СУМ VІ 614) «людина, яка довго не затримується на одному місці; непосида»; застаріле побігуця (Ум-С 524) «непосида».

Похідні побігайка, побігуця, побігунка - однокореневі словотвірні синоніми. Іменник посидільниця вживається також у літературній мові зі значенням «доглядальниця» і позначає особу за сталим чи тимчасовим заняттям.

Регіоналізм жіночого роду з конфіксом не-… - ашк(а) нелипашка (Чаб ІІ 362) «та, що не вміє ліпити» позначає особу, у якої заперечується процесуальна ознака, названа мотивуючим словом.

Фемінітиви, утворені за участю формантів на-… - ниц(я), під-… - ниц(я), по-… - ниц(я), називають осіб, які мають призначення для того, на що вказує мотивуюча основа, наприклад: наложниця (СУМ V 121) «коханка» (ложе); підложниця (VІ 251) «наложниця, коханка»; побічниця (СПрМ 75) «підложниця»; підбічниця (Ум-С 486) «наложниця». Аналізовані іменники утворюють пари словотвірних однокореневих синонімів, деривати різняться відтінками в словотвірній семантиці, які формуються препозитивними компонентами конфіксів, що походять від прийменників з просторовою орієнтацією: побічниця «та, що знаходиться біля названого мотивуючим словом»; наложниця «та, що знаходиться на названому мотивуючою основою»; підбічниця, підложниця «та, що знаходиться нижче або біля того, що позначає мотивуюче слово». Аналізовані іменники належать до пасивного лексичного складу.

Похідне породілля (СУМ VІІ 266) зі значенням «жінка під час пологів або зразу після них», у якому виокремлюється конфікс по- … -ілл(я), позначає особу за певним станом. Ідентичну лексико-словотвірну семантику мають однокореневі словотвірні синоніми з афіксами по-… - ниц(я), по-… - ин(я): поліжниця (СУМ VІІ 73); поліжкиня (О ІІ 106).

Значення особи, якій бракує чогось, мають застарілі іменники жіночого роду з конфіксамим без-… - к(а), без-… - ниц(я): безприданка (СУМ І 142) «дівчина, що не має посагу», безприданниця (Ум-С 40) «безприданка»; безвінниця (40) «безприданниця» (без віна, віно - «придане»). Перші два деривати - абсолютні однокореневі словотвірні синоніми.

Назви істот за місцем перебування творяться за участю конфіксів по-… - юх(а), по-… - иц(я): посмітюха (СУМ VII 347) «чубатий жайворонок»; поверховиця (Гр ІІІ 210) «риба» (верховий); в українсько-російському словнику А.Ніковського (1926) іменник посмітюха (УРС 1926 605) вживається також як лайливе слово в значенні «негідниця».

Значення істоти, яка зовнішньо подібна до названого мотивуючою основою, має похідне з конфіксом о-… - к(а): орябка (Гр ІІІ 64) «рябчик». Похідне орябка можна кваліфікувати і як префіксальний дериват від чоловічого орябок, однак лексеми жіночого роду на - к(а) могли виникати зовсім незалежно від наявності слів чоловічого роду (Янко-Триницкая, 1966, 178).

Форманти по-… - ух(а), на-… - к(а), пере-… - Ш творять деривати від дієслівних основ, наприклад: полетуха (СУМ VII 65) «схожа на білку тварина ряду гризунів, передні ноги якої з'єднані із задніми за допомогою широкої літальної перетинки»; погремуха (ПУРС 172) «гримуча змія»; нарістка (ІІ 516) «телиця» (рости); перестрига (Чаб ІІІ 100) «вівця, стрижена двічі за літо». Останній дериват позначає істоту, яка є об'єктом дії, названої мотивуючим словом. Іменник перестрига вживається в говірках Нижньої Наддніпрянщини. Конфіксальні структури полетуха, погремуха, нарістка називають тварин за процесуальною ознакою.

Конфікс пере-… - к(а) надає значення «істота, яка пережила той період часу, що позначає мотивуюча основа»: перелітка (Гр ІІІ 124) «корова, що телиться через рік» (літо, хоча, можливо, перелітувати); переярка (СУМ VI 323) «курка, гуска, качка після першого року несіння».

Схоже словотвірне значення з відтінком темпоральності притаманне похідному з формантом по-… - к(а): поденка (СУМ VI 738) «метелик, який живе один день».

Значення істоти, яка характеризується відсутністю чогось, позначеного мотивуючим словом формується за допомогою конфікса без-… - к(а), беззубка (СУМ І 130) «прісноводний молюск, у якого немає замкових зубів».

Схожу семантику має діалектне нелітка (Гр ІІ 550) «корова, яка ще не мала теляти» (літо). Конфікс не - …-к(а) вносить сему заперечення у значення деривата.

У мові функціонує поодинокий регіоналізм жіночого роду, утворений конфіксом під- … -івк(а), підлящівка (Берл 61) «молодий лящ», дериват поширений у говірках Нижнього Подністров'я.

Значення істоти, яка має половину ознак того, що позначає мотивуюча основа, притаманне фемінітивам утвореним конфіксами полу-… - иц(я), полу-… - к(а): полурибиця (СЗН ІІ 107); полуматерка (І 42); полукровка (РУС 468). Перший дериват - іхтіологічна назва, іменник полуматерка позначає назву птаха.

Значення істоти, яка перебуває нижче, під чимось, названим мотивуючим словом, мають назви птахів жіночого роду з конфіксами під-… - ниц(а), під-… - иц(а), під-… - к(а): підколосниця (СЗН І 41); підгорлиця (Гр ІІІ 163); підбережка (158).

Отже, із розвитком української мови розвиваються і способи творення фемінітивів. Конфіксація є одним із малопродуктивних способів творення фемінітивів.

2.4 Осново - та словоскладання

Складні фемінітиви сучасної української мови постали внаслідок основоскладання, словоскладання. Серед композитів чільне місце посідають назви істот за зовнішніми ознаками та схожістю мотивовані сполученням іменника з прикметником: білоручка (ВТС 52), багатоніжка (32); назви осіб за родом занять і характерними ознаками оцінки їх праці, мотивовані сполученням числівника з іменником: п'ятисотенниця (Грищ, 285), п'ятидесятниця (ВТС 1008); за характерною поведінкою, мотивовані поєднанням дієслова у наказовій формі та іменника: вертихвістка (83), або займенника та дієслова: самохвальниця (Гр ІІІ 276).

Словотворчою базою для таких слів є словосполучення прикладкового типу. Творення таких складних слів супроводжується процесом тісного зближення за семантикою двох компонентів і переростання в одне слово: письменниця-постмодерністка, жінка-страдниця, студентка-відмінниця, зубрильниця-відмінниця, подруга-білявка, дама-наглядачка-підслухачка, дівчина-галичанка, Діва Марія-Богородиця, жінка-матір, матінка-любка, відьма-азібаба, баба-посидюха, сестра-хазяйка, поетеса-мама, акторка-красуня (Дзвін 7, №2, с. 43, 74; №3, с. 34, 45, 50, 90, 106, 114; №5-6, с. 45, 57, 60, 68, 72, 116). Інколи похідні утворюються основоскладанням, яке завершується за допомогою флексії-суфікса: листоноша (ВТС 487). Такий спосіб називається складно-флексійним і є різновидом складно-суфіксального способу (Горпинич, 127).

Складні фемінітиви також зазнали відчутного впливу інших мов, наприклад: топ-модель, топ-красуня, фотомодель, президент-жінка, шоу-зірка, порнозірка, псевдомама (Стишов 49, 80, 149, 151, 152, 157, 173).

Крім префіксальних та складних дериватів, на сучасному етапі поширилися й інші за способом творення фемінітиви і так само із запозиченими складовими частинами, зокрема абревіатури, наприклад: бомжетутка, європані, ковдівчина (Нелюба А., с. 16, 37, 52), політполонянка (Дзвін7, №3, с. 90); універби, наприклад: унікалка (Нелюба А., с. 119), параписьменниця (Нелюба А., с. 87).

Отже, спосіб осново - та словоскладання фемінітивів знаходиться у процесі розвитку, як і сама українська мова. Його можна вважати малопродуктивним, але із входженням в українську мову нових, запозичених слів, цей спосіб стає активним у процесі творення фемінітивів.

3. Тенденції розвитку фемінітивної сиситеми сучасної української мови

Розвиток фемінітивної підсистеми сучасної української мови відбувався протягом всіх періодів мовного розвитку, кожний з яких в її історії є своєрідним. Початок ХХІ ст. ознаменувався посиленням давніх тенденцій і виникненням нових у формуванні іменників-назв жінок. До давніх тенденцій у мові належать творення фемінітивів від назв чоловіків, на сьогодні ці назви залишаються для них основною словотвірною базою; продукування фемінітивів переважно суфіксальним способом, збереження продуктивності цього способу до сьогодні, переважання серед фемінітивних словотворчих засобів форманта - к-а; поступове збільшення назв жінок за діяльністю, професією, різними функціями, вчинками, стосунками і загальна незмінність інших семантичних підгруп фемінітивів; функціонування назв жінок переважно в розмовному, художньому та публіцистичному стилях як стилістично маркованих, з розмовним відтінком у значенні.

Помітно посилилися й інші давні тенденції розвитку фемінітивної системи української мови, зокрема відчутними стали підвищення продуктивності префіксації фемінітивів, основоскладання та словоскладання; проникнення в українську мову іншомовних елементів (слів, словотворчих засобів) для творення фемінітивів; розширення семантичної структури різних за семантикою фемінітивів; посилення синонімії, антонімії серед фемінітивів; виведення назв жінок на рівень загальновживаних стилістично нейтральних слів.

До нових тенденцій розвитку фемінітивної системи української мови варто віднести виникнення фемінітивів, що характеризують лише жінок (за різними ознаками); розмежування питомих та іншомовних фемінітивів за стилістичними особливостями на нейтральні й марковані; реалізація фемінітивів як словотвірної бази у процесі структурно-семантичної деривації; продукування фемінітивами різноманітних за словотвірною семантикою дериватів [Брус 2009, 62].

Сьогодні зафіксовано чимало порівняно нових фемінітивів, утворених від назв чоловіків суфіксальним способом за допомогою форманта - к(а), наприклад: детективістка, езотеричка, екстремалка, зечка, нелегалка, неформалка, спонсорка, бізнесменка, рухівка, партократка, нардепка, мажоритаристка, фанатка, стриптизерка, візажистка, наркокур'єрка, хокеїстка, боксерка, фристайлістка, могулістка тощо. З іншими суфіксами виявлено значно менше нових фемінітивів, наприклад: державниця, лоточниця, принадниця, ритуальниця, критикеса, метреса, грандеса, політикеса, агентесая тощо. І майже всі суфіксальні фемінітивні утворення характеризують жінок за діяльними ознаками (професією, посадою, окремими функціями, вчинками, поведінкою, стосунками, інтересами, уподобаннями). Вони засвідчили прагнення жінки реалізовувати себе в різних видах діяльності, розширювати свою зайнятість, виконувати такі дії, функції, справи, брати участь в тому, що раніше було властиво лише чоловікам.

Розвинулися більшою мірою ті тенденції, що були започатковані в минулому й помітно простежувалися тоді або не мали виразного характеру. Як-от префіксація та складання, що були малопродуктивними способами деривації фемінітивів у попередні періоди, а тепер значно збільшили свою продуктивність, у результаті чого виникло і функціонує багато префіксальних та складних фемінітивів [Брус 2009, 65].

З минулих століть відомо небагато фемінітивів (похідних і непохідних), що не мають співвідносних найменувань чоловіків (берегиня, породілля, невістка, вдова, мати, баба, діва тощо), але в окрему тенденцію процес творення таких дериватів вилився, можна вважати, наприкінці ХХ століття. Розвиток її зумовлений пожвавленням різних способів деривації фемінітивів, особливо тих, які були раніше малопродуктивними або непродуктивними (префіксації, осново-, словоскладання, абревіації, універбації).

3.1 Словотвірні моделі фемінітивів від назв осіб чоловічого роду

Фемінітиви творяться від маскулінативних основ. Проаналізовані фемінітивні одиниці можна поділити на групи за певними особливостями. У створених групах простежено закономірності, згідно з якими стало можливим створити словотвірні моделі для побудови фемінітивів. М.Ю. Федурко - одна з тих мовознавців, хто використовувала словотвірні моделі в дослідженні українських фемінітивів у лінгвокульторологічному аспекті [29]. За словами Н.Ф. Клименко, словотвірна модель - це схема творення слів у межах того самого словотвірного типу, яка не впливає на їхню словотвірну семантику, але відрізняється морфонологічними ознаками [9, c. 575].

Одним із найпродуктивніших суфіксів, які використовують у творенні фемінітивів, є суфікс - к-а (Додаток 1). Цей суфікс є найпродуктивнішим не тільки в українській мові, а й в інших слов'янських, зокрема в польській [33]. Більшість маскулінативних основ має таку морфонологічну будову, що дає змогу їм без формальних перетворень взаємодіяти з фемінним формантом

- к-а.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

прим. ЧО - чоловіча основа

За такою схемою творяться 229 фемінітивів від таких маскулінативів:

1) відіменникових похідних із суфіксами - ар/-яр (ниткар - ниткарка, газетяр - газетярка), - ер/-єр (білетер - білетерка, медальєр - медальєрка), - ир (бригадир - бригадирка, касир - касирка), - ист/-іст (паспортист - паспортистка, журналіст - журналістка), - ор (скульптор - скульпторка, композитор - композиторка); з нульовими суфіксами (агроном - агрономка);

2) віддієслівних маскулізмів на - ар/-яр (гаптар - гаптарка, кресляр - креслярка), - ач (засолювач - засолювачка, оздоблювач - оздоблювачка), - ор (адміністратор - адміністраторка), - тель (управитель - управителька);

3) непохідних, але морфонологічно членованих субстантивних основ з субморфемами - ар/-яр (кухар - кухарка), - ант (офіціант - офіціантка), - ент (фотокореспондент - фотокореспондентка), - ист (кіноартист - кіноартистка), - ор (професор - професорка);

4) складні субстантиви на - роб, - різ (хлібороб - хліборобка, хліборіз - хліборізка).

5) новітні утворення на зразок спічрайтер - спічрайтерка, бізнесмен - бізнесменка;

6) непохідних субстантивів (корифей - корифейка).

Проте частина назв осіб чоловічого роду, яка через морфонологічну будову не може вільно сполучатися з суфіксом - к-а - це субстантиви на - ик, - ак. Тож відповідно для утворення 11 фемінітивів необхідно діяти словотвірній моделі:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

прим. С //И - чергування приголосних у фіналі мотивувальної основи

Дія цієї моделі поширюється насамперед на основи похідних маскулізмів саме із суфіксами - ик (фізик - фізичка, математик - математичка), - ак/-як (співак - співачка), - н/ик (двірник - двірничка, керівник - керівничка).

Фемінний суфікс - иц-я не поступається продуктивністю суфіксові - к-а (Додаток 2). Частка фемінітивів із цим формантом у межах досліджуваної групи є найбільшою. Валентнісні характеристики суфікса - иц-я передбачають використання поданих нижче моделей.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

прим. УТО - усічення твірної основи

Усічення зазнають суфікс - ець (мисливець - мисливиця), - ик та фінальний компонент похідних суфіксів - н/ик (верстатник - верстатниця), - ль/н/ик (валяльник - валяльниця), - ч/ик (наладчик - наладчиця), - щ/ик (заготовщик - заготовщиця). За цією моделлю утворено 309 досліджених фемінітивних одиниць.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

прим. УТО - усічення твірної основи, НС - нарощення суфікса

Модель застосовується за взаємодії з такими самими щодо морфемної будови маскулізмами, як у попередній моделі, але з наголосом на суфіксі (ремісник - ремісниця, кранівник - кранівниця). За моделлю утворено 18 фемінітивів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

прим. НС - нарощення суфікса

Представлена модель є непродуктивною. Лише незначна кількість фемінітивів здатна утворюватися таким шляхом. Серед досліджуваних фемінітивних одиниць за такою схемою утворилася лише одна назва особи жіночої статі (фельдшер - фельдшериця).

...