Словотвірний потенціал фемінітивів в українській мові

Фемінний суфікс - ин-я поступається продуктивністю суфіксам - к-а та - иц-я. Проте якраз він взаємодіє з тими основами, що названі дослідниками у переліку винятків (філолог - філологиня, лікар-епідеміолог - лікар-епідеміологиня) [29, c. 439].

Найхарактерніша особливість форманта - здатність взаємодіяти з основами на {г}, {к}, {х} (драматург - драматургиня, соціолог - соціологиня).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

прим. НС - нарощення суфікса

Модель є дієвою з односкладовими маскулізмами (шеф - шефиня) та з маскулінативними основами на {г}, {к}, {х}. Загалом за моделлю утворено 12 фемінітивів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

прим. НС - нарощення суфікса, О //Ш - чергування голосних фонем

Ця словотвірна модель демонструє застосування операції чергування голосних фонем у контактній зоні твірного (майстер - майстриня). Серед фемінітивів досліджуваної групи лише один утворено за цією моделлю.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

прим. НС - нарощення суфікса, О //Ш - чергування голосних фонем, С' //И - операція перехідного пом'якшення

Окрім зазначених у попередній моделі морфонологічних змін у поданій моделі відбувається ще й операція перехідного пом'якшення (видавець - видавчиня, кравець - кравчиня). Чотири фемінітиви утворено за такою схемою.

Автори монографії «Динамічні процеси в сучасному українському лексиконі» (К., 2008), вважаючи згадані одиниці одним із різновидів оказіоналізмів, наголошують: «Слова… філологиня (біологиня, геологиня) демонструють незвичність не змісту похідного слова, а лише його форми, пор. нормативні відповідники цих слів… жінка-філолог (біолог, геолог) [14, c. 59].

Суфікси - ш-а, - их-а, - ис-а, - ес-а утворюють фемінітиви із стилістичною маркованістю, що не дає їм можливості вільно функціонувати в офіційно-діловому стилі. Фемінітивні одиниці, утворені за допомогою цих формантів, використовуються переважно в розмовному та книжно-писемному стилях. Через низьку продуктивність поданих фемінних формантів буде доцільно об'єднати їх в одну групу.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

прим. ЧО - чоловіча основа

Суфікс - ш-а взаємодіє з основами твірних без морфонологічних перетворень (секретар - секретарша, поштмейстер - поштмейстерша). За допомогою моделі утворено три фемінітиви.

Утворення двох фемінітивів із суфіксом - ес-а вимагає використання іншої словотвірної моделі (поет - поетеса):

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

прим. НС - нарощення суфікса

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

прим. НС - нарощення суфікса, О //Ш - чергування голосних фонем

При додаванні суфікса - ис-а в окремих випадках відбувається чергування фонеми о з нулем звука в основі маскулінатива при утворенні чотирьох фемінітивів (лектор - лектриса, редактор - редактриса).

прим. НС - нарощення суфікса

За цією моделю можливе утворення двох фемінітивів із формантом - их-а (повар - повариха, сторож - сторожиха).

Приєднання суфікса - их-а активізує також дію такої словотвірної моделі:

прим. НС - нарощення суфікса, С //И - чергування приголосних у фіналі мотивувальної основи

За цією моделлю утворений дериват лісничиха від лісник.

прим. НС - нарощення суфікса, С //И - чергування приголосних у фіналі мотивувальної основи, О //Ш - чергування голосних фонем,

За представленої вище моделі можливе утворення трьох фемінітивів від маскулізмів із суфіксом - ець (кравець - кравчиха, плавець - плавчиха).

Деякі фемінітиви не мають відповідників-маскулінативів та відповідно функціонують у мові самостійно: манікюрниця, мереживниця, педикюрша, покоївка (Додаток 5), що вказує на відсутність таких чоловічих професій, а відповідно і назв професій на позначення осіб чоловічої статі.

Наявні у мові випадки, коли лексичні значення спільнокореневих назв осіб чоловічої та жіночої статі не збігаються: ДРУКАР, я, ч. Фахівець друкарської справи, поліграфічного виробництва. // Той, хто працює в друкарні - ДРУКАРКА, и, ж. Жінка, що друкує на друкарській машинці; ЕЛЕКТРИК, а, ч., розм. Фахівець з електротехніки; електротехнік - ЕЛЕКТРИЧКА, и, ж., розм. Електрична залізниця; // Поїзд, що рухається по такій залізниці (Додаток 6).

Деякі фемінітиви мають два або більше значень, що існують паралельно. У такому разі мовець має остерігатися подвійного тлумачення слова: РИБАЧКА, и, ж. 1. Жін. до рибак. 2. Дружина рибака. 3. діал. Чайка; ХЛІБНИЦЯ, і, ж. 1. заст. Жін. до хлібник. 2. Тарілка або кошик для хліба та хлібних виробів (Додаток 7).

Отже, у процесі розвитку української мови склалася дериваційна підсистема найменувань осіб жіночої статі, форманти яких лише модифікують семантику мотивуючих основ - найменувань осіб чоловічого роду. Як наслідок у чоловічих і жіночих назвах встановлюється словотвірна симетрія (аптекар - аптекарка, професор - професорка, сторож - сторожиха). Суфікси - к-а, - иц-я, - ин-я, - их-а, - ш-а виявилися найгнучкішими в реагуванні словотвірної системи на потреби комунікативної діяльності. Ці форманти сполучаються в основному з основами, які сформувалися на слов'янському мовному ґрунті. Запозичені суфікси - ис-а, - ес-а поєднуються зазвичай з іншомовними основами. В уснорозмовному мовленні жіночі особові найменування творяться за допомогою формантів - их-а, - ш-а, які, модифікуючи стилістично нейтральні назви осіб жіночої статі, надають їм зниженого забарвлення. Виявлено фемінітиви, які не мають відповідників-маскулінативів та відповідно функціонують у мові самостійно.

3.2 Відфемінітивні словотвірні моделі

На сучасному етапі показовою є реалізація фемінітивів як словотвірної бази, здатність їх утворювати словотвірні типи, словотвірні ланцюжки, словотвірні парадигми, словотвірні гнізда. Відфемінітивні словотвірні моделі - це найбільш продуктивні словотвірні одиниці, що властиві фемінітивній системі української мови, наприклад: гуцулка - гуцулочка, баба - бабця, дівиця - теледівиця, мадонна - примадонна, діва - супердіва, бабуся - бабусечка, русалка - русалонька. Продуктивність фемінітивів у творенні словотвірних ланцюжків, словотвірних парадигм, словотвірних гнізд не висока, тобто такі відфемінітивні утворення є малокомпонентними. Наприклад, словотвірні ланцюжки: мати - матінка - матіночка [29, с. 484]; няня - нянька - ненечка [29, с. 398]; словотвірні парадигми: невістка - невістонька, невісточка, невістчин; вдова - вдовенко, вдовець, вдовий, вдовин, вдовиця, вдовівна, вдовіти; словотвірні гнізда: сестра - сестра-жалібниця, сестра-хазяйка; сестрин - сестринський, сестритися, сестриця; сестричка - сестриченька, сестровбивця, сестронька, сеструня; дівка - дівонька, дівоцтво; дівочий - дівочість; дівувати - дівування - дівуваннячко, дівуля; жінка - жінделегатка, жінка-годувальниця; жінколюб - жінколюбний - жінколюбство; жінконенависник - жінконенависницький - жінконенависництво; жінота, жіноцький, жіночка, жінчин, жіночий - жіночний - жіночність (УОС, с. 398, 484, 457, 76, 756, 201, 239). Словотвірну спроможність виявляють перш за все найбільш давні найменування жінок, а менш продуктивну словотвірну базу становлять власне українські слова та фемінітиви іншомовного походження. До того ж, фемінітиви здатні продукувати деривати різноманітної словотвірної семантики, і найбільше словотвірних значень утворюється так само від давніх слів. Наприклад, від слова відьма модифікаційними утвореннями є деривати відьмак «маскулінатив до відьма», відьмочка «пестливе називання відьми», а мутаційними - відьмин «належний відьмі», відьмувати «займатися відьмуванням», відьомський «властивий відьмі, стосовний до відьмування»; від слова подруга модифікаційними дериватами є подружка, подруженька «пестливе називання подруги», подружечка «пестливе називання подружки», а мутаційним - слово подружити «зробити когось друзями, приятелями» [Брус 2009, 68].

Сьогодні фемінітиви становлять досить обширну і багатогранну категорію слів, мають належну термінологічну базу (поняття з основою фемін - та інші), відповідний статус (самостійних лексичних одиниць), утворюють велику кількість лексичних підгруп (назви жінок за діяльністю, назви жінок за спорідненням тощо), характеризуються різними стилістичними ознаками (нейтральні й марковані, книжні й розмовні), семантичними відношеннями між собою (синонімії, антонімії), мають усталену словотвірну базу (назви чоловіків), власні способи деривації (продуктивний суфіксальний, менш продуктивний префіксальний та інші) і самі виявлять словотвірну спроможність.

В сучасній українській мові фемінітиви постали як самобутня, неповторна категорія слів, яка має довготривалу, безперервну історію становлення і формування, в якій переплелися різні тенденції, лінгвальні й екстралінгвальні процеси, і яка має право визначатися як окрема лексична підсистема.

Висновки

Загальні назви осіб чоловічої і жіночої статей - активна й динамічна категорія слів української мови. Вона швидко, безперервно й прогресивно розвивається, перебуваючи у відчутній залежності від позамовних чинників. Є. А. Карпіловська кваліфікує цю категорію як мобільну, безперервно оновлювану. Найбільших змін упродовж історії розвитку української мови зазнали найменування осіб жіночої статі. Вони виокремилися на українському лексичному тлі і становлять окрему підсистему слів.

У роботі зроблено аналіз словотвірного потенціалу фемінітивів за професією та родом діяльності на матеріалі словників української мови та засобів масової інформації. Досліджено 600 фемінітивних одиниць, дібраних шляхом суцільної вибірки зі Словника української мови в 11-ти томах, словника лексико-словотвірних інновацій, укладених А. Нелюбою, С. Нелюбою, а також із засобів масової інформації.

У ході дослідження виявлено, що серед сучасних тенденцій родової категоризації іменника дослідники відзначають співвідносність назв осіб чоловічої та жіночої статі, що стає найтиповішим і найпродуктивнішим способом творення іменників на позначення осіб. Розроблено та досліджено словотвірні моделі з урахуванням морфонологічних змін у творенні фемінітивів від назв осіб чоловічого роду, запропоновано графічно-символьний спосіб подання моделі. Загальноприйнятою на сьогодні є думка про те, що суфіксальні жіночі особові найменування на позначення жінки за професією утворено різними способами від співвідносних назв осіб чоловічого роду, оскільки через соціально-економічні причини згаданий рід заняття був притаманний спочатку чоловікам, а пізніше - жінкам.

Найпродуктивнішим способом творення фемінітивів на сучасному етапі є суфіксальний спосіб. Суфікси - к-а, - иц-я, - ин-я, - их-а, - ш-а виявилися найбільш гнучкими в реагуванні словотвірної системи на потреби комунікативної діяльності. Ці форманти сполучаються в основному з основами, які сформувалися на слов'янському мовному ґрунті. Запозичені суфікси - ис-а, - ес-а поєднуються зазвичай з іншомовними основами. В усному мовленні жіночі особові найменування утворені за допомогою формантів - их-а, - ш-а, які, модифікуючи стилістично нейтральні назви осіб жіночої статі, надають їм зниженого забарвлення.

Трапляється проникнення в українську мову іншомовних елементів (слів, словотвірних засобів) для творення фемінітивів на зразок спіччрайтерка, бізнесменка. Деякі фемінітиви не мають відповідників-маскулінативів та відповідно функціонують у мові самостійно, що вказує на відсутність таких чоловічих професій, а відповідно і назв професій на позначення осіб чоловічої статі.

Іноді лексичні значення спільнокореневих назв осіб чоловічої та жіночої статі не збігаються, у зв'язку з цим і виникає явище омонімії.

Фемінітиви за професією та родом діяльності функціонують переважно в розмовному, художньому та публіцистичному стилях як стилістично марковані, з розмовним відтінком у значенні. В офіційно-діловому мовленні перевагу надають формам чоловічого роду, навіть коли є жіночий відповідник у загальнонародній мові.

Отже, вищезазначене переконує в широкій репрезентативності словотвірної категорії фемінітивів, засвідчує її високу дериваційну спроможність і дає підстави визнати слушним висновок О.Д. Пономарева про те, що час ламати стереотипи стосовно домінування маскулізмів у мовленні, особливо в офіційно-діловому та науковому стилях.

З довготривалою, безперервною історією становлення і формування, де переплелися різні тенденції, лінгвальні й екстралінгвальні процеси, фемінітиви постали в сучасній українській мові як самобутня, неповторна категорія слів, що має право претендувати на окрему лексичну підсистему. Сьогодні фемінітиви становлять досить обширну і багатогранну підсистему слів, мають усталену словотвірну базу (назви чоловіків), власні способи деривації (продуктивний суфіксальний, менш продуктивний префіксальний та інші) і самі виявлять словотвірну спроможність. А здобутки й перспективи розвитку фемінітивної системи української мови потребують цілісного й комплексного опрацювання.

Список використаних джерел

1. Брус М.П. Гуцульські фемінітиви: семантика і структура / Марія Брус // Вісник Прикарпатського університету. Філологія. - Івано-Франківськ: Вид-во Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, 2010. - Вип. ХХV-XXVI. - С. 67-72.

2. Брус М.П. Загальні жіночі особові номінації в українській мові XVІ - XVІІ століть: словотвір і семантика: дис. … канд. Філол. Наук: 10.02.01 / Марія Петрівна Брус. - Івано-Франківськ, 2001. - 206 с., 60 с. (додатки).

3. Брус М.П. Становлення лінґвальної категорії жіночості / Марія Брус // Вісник Прикарпатського національного університету. Філологія. - Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2006. - Вип. ХІ-ХІІ. - С. 39-48.

4. Грицак М. Скарби гуцульського говору: Росішка (вівчарство у текстах) / Микола Грицак. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. - 320 с. - (Серія «Діалектологічна скриня»).

5. Гриценко П.Ю. Гуцульський говір / П.Ю. Гриценко // Українська мова: Енциклопедія / [редкол: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), Зяблюк М.П. та ін.]. - 3-є вид., зі змін. І доп. - К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 2007. - С. 129-130.

6. Гуцульські говірки: короткий словник / відповід. Ред. Я. Закревська; уклад.: Г. Гузар, Я. Закревська, У. Єдлінська, В. Зеленчук, Н. Хобзей. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1997. - 232 с.

7. Гуцульські говірки: лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження / [ред. Кол.: Я. Закревська (відп. Ред.), П. Гриценко, Л. Коць-Григорук та ін.]. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2000. - 368 с.

8. Гуцульщина: лінгвістичні етюди / АН України. Інститут суспільних наук; ред. Кол.: Я. Закревська (відп. Ред.), У. Єдлінська, Р. Керста, В. Черняк. - К.: Наук. думка, 1991. - 308 с.

9. Ґрещук В. Гуцульський діалект у мові української художньої літератури / Василь Ґрещук // Українознавчі студії / гол. Ред.: Василь Ґрещук. - Івано-Франківськ: «Плай», 2001. - №3. - С. 3-10.

10/ Етнос. Соціум. Культура: регіональний аспект: монографія / В.В. Ґрещук, І. І. Кононенко, М.П. Лесюк, М.І. Паньків, М.Д. Романюк, С.І. Хороб та ін. - Київ -Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ, 2006. - С. 16-22, 56-58, 79-96.

11. Жилко Ф.Т. Нарис з діалектології української мови / Ф.Т. Жилко. - вид. друге (перероблене). - К.: Рад. Школа, 1966. - С. 225-230.

12. Кобилянський Б.В. Діалект і літературна мова / Б.В. Кобилянський. - К.: Радян. Школа, 1960. - 276 с.

13. Ковалик І.І. Взаємодія української літературної мови і територіальних діалектів у іменниковому словотворі / І.І. Ковалик // Українська літературна мова в її взаємодії з територіальними діалектами: зб. Наук. праць / ред. Кол.: М.А. Жовтобрюх (відп. Ред.), І.Р. Вихованець, Н.Й. Марчук, І.Г. Матвіяс, Т.В. Назарова. - К.: Наук. думка, 1977. - С. 96-107.

14. Ковалик I.I. Словотворчий розряд суфіксальних загальних назв живих істот жіночої статі у східнослов'янських мовах у порівнянні з іншими слов'янськими мовами / І.І. Ковалик // Питання українського мовознавства. - Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1962. - Кн. 5. - С. 3-34.

15. Матвіяс І.Г. Українська літературна мова і територіальні діалекти в їх взаємодії на різних історичних етапах / І.Г. Матвіяс // Українська літературна мова в її взаємодії з територіальними діалектами: зб. Наук. праць / ред. Кол.: М.А. Жовтобрюх (відп. Ред.), І.Р. Вихованець, Н.Й. Марчук, І.Г. Матвіяс, Т.В. Назарова. - К.: Наук. думка, 1977. - С. 5-31.

16. Неґрич М. Скарби гуцульського говору: Березови / Микола Неґрич. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2008. - 224 с. - (Серія «Діалектологічна скриня»).

17. Пузиренко Я.В. Агентивно-професійні назви осіб жіночої статі в лексикографічному описі та узусі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. Філол. Наук: 10.02.15 «Загальне мовознавство» / Пузиренко Ярина Василівна. - К., 2005. - 21 с.

18. Семенюк С.П. Формування словотвірної системи іменників із модифікаційним значенням жіночої статі в новій українській мові: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. Філол. Наук: спец. 10.02.01 «Українська мова» / Семенюк Світлана Пилипівна. - Запоріжжя, 2000. - 20 с.

19. Фекета І.І. Жіночі особові назви в українській мові. (Творення і вживання): дис. … канд. Філол. Наук: 10.02.02 / Фекета І.І. - Ужгород, 1968. - 369 с.

20. Хобзей Н. Гуцульська міфологія: етнолінгвістичний словник / Наталя Хобзей. - Львів: Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2002. - 216 с.

Размещено на Allbest.ru