Метамова термінознавства як фрагмент метамови лінгвістики

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут української мови Національної академії наук України

МЕТАМОВА ТЕРМІНОЗНАВСТВА ЯК ФРАГМЕНТ МЕТАМОВИ ЛІНГВІСТИКИ

Добропольська Д.О., аспірант

Прокоментовано погляди різних дослідників щодо визначення понять “метамова” й “метамова лінгвістики”. Проаналізовано праці, у яких здійснено спроби впорядкування термінів термінознавства. Окреслено дефініцію поняття “метамова термінознавства” у межах метамови лінгвістичної науки. термін метамова лінгвістика термінознавство

Ключові слова: метамова, метамова лінгвістики, метамова термінознавства, історіографія термінознавства, лінгвістична термінографія.

Термінознавство є достатньо молодою, новою наукою, яка, незважаючи на велику кількість праць у цій галузі, має недосліджені аспекти та суперечливі погляди щодо проблемних питань. Відтак метамова термінознавства свідчить про еволюцію цієї галузі лінгвістичного знання. Тому визначення самого поняття метамови термінознавства є необхідним для подальшого оперування цим терміном.

Поняття метамови випрацьоване й детально описане багатьма дослідниками. Зокрема його дефініцію віднаходимо у О. О. Селіванової [21; 22], О. С. Ахманової (СЛТА с. 232), В. М. Русанівського [25, с. 334], А. П. Загнітка (ЗСЛ 2), С. Я. Єрмоленко, С. П. Бибик, О. Г. Тодор (ЄБТС), Д. І. Ганича, І. С. Олійника (ГОС), Р. Якобсона [27; 28], Л. Ю. Буянової [7, с. 320-321], Н. Б. Гвішиані [10], Р. Барта [5], Е. А. Колеснікової [17], А. А. Абдулфанової [1]. А. Вежбицька випрацьовує суміжне з ним поняття - поняття метатексту [8].

Одним із перших дати визначення поняттю “метамова” намагався Р. Якобсон [27; 28], який зазначав, що “метамова - це не тільки необхідний науковий інструмент, що його використовують логіки та лінгвісти; він відіграє також важливу роль у нашій побутовій мові” [27, с. 356]. Д. І. Ганич та І. С. Олійник вважають, що метамова - це “мова, якою говорять про мову (мову-об'єкт), мова, об'єкт якої є зміст і вираження іншої мови” (ГОС). На думку А. П. Загнітка, метамова - мова наукового або філософського дослідження, що розглядає іншу мову; “мова” іншого порядку, особлива семіологічна система, уживана в тому випадку, коли мова постає як мова-об'єкт дослідження, як об'єкт аналізу; штучна мова, що утверджує іншу мову, слугує для опису мови як об'єкт дослідження (ЗСЛ 2).

О. С. Ахманова у “Словнику лінгвістичних термінів” визначає метамову як «“мову” другого порядку», тобто як таку мову, якою говорять про мову (мову-об'єкт); мова, об'єктом якої є зміст і вираження іншої мови (СЛТА, с. 232). О. О. Селіванова вважає, що метамова - це система, що має у своєму складі загальнонаукову лексику та номенклатурні знаки, стрижнем якої є терміни. Ядро лінгвістичної термінології формують тематичні блоки “лексикологія”, “фонетика”, “морфеміка”, “словотворення”, “граматика”, “стилістика” та інші, які, власне, і представляють фундамент самої лінгвістичної науки. Терміносистема, що становить основу метамови, є засобом акумуляції, результатом досліджень багатьох шкіл, течій. Отже, метамова, на думку дослідниці, є своєрідною енциклопедією знань про мову [21]. До метамови лінгвістики належать термінологія, загальнонаукова лексика, властива науковій літературі взагалі в будь-якій галузі знання, буквена символіка і графіка [3].

Розглядаючи питання метамови, особливу увагу важливо приділяти проблемам термінології, яку розглядають як завершальний етап наукового пізнання. Отримані наукові результати не можуть стати надбанням людства доти, доки рух думки не досяг такого рівня абстракції, на якому можливе об'єднання новоствореного поняття з певним символом або знаком. Відтак науковий термін, будучи завершальним етапом дослідження, стає одиницею мета-таксономічного рівня, на якому здійснюється метамовна систематизація таксономій, отриманих при вивченні мовних фактів. Терміни, що закріплюються за відповідними поняттями, утворюють систему другого порядку, на відміну від визначень цих понять, які виступають як система першого порядку. Термінологічна система може бути представлена як результат багатоступеневого процесу, на кожній стадії якого зростає ступінь упорядкованості термінологічного матеріалу [11, с. 7-8].

Не оминув цей процес і термінологію лінгвістики, метамову якої, що є компонентом метамови науки, досліджували свого часу Т. С. Володіна [9], С. В. Лєсніков [18], О. С. Ахманова [4], В. П. Сидельніков, Е. А. Марченко [23], В. Д. Стариченко [24], Л. Ю. Буянова [7], Е. А. Колеснікова [17], А. А. Абдулфанова [1].

О. С. Ахманова зазначає, що метамова лінгвістики представляє таку формалізовану мову, яка використовується для вивчення людської мови і складається із загальнонаукової, загальнонародної, власне мовознавчої термінології [4]. Дослідниця наголошує на тому, що досі немає достатньо чіткого уявлення про відмінність поняття лінгвістичної термінології, яку уявляють у вигляді деякого списку, або переліку, слів та їх еквівалентів, - з одного боку, від поняття метамови лінгвістики як особливої мови, уживаної тоді, коли змістом мови не є різноманітні предмети і явища позамовної дійсності, а природна мова, тобто така мова, як, наприклад, російська, англійська, французька тощо, - з іншого (СЛТА).

В. Д. Стариченко вважає, що метамова лінгвістики, або мова лінгвістичної науки, слугує засобом наукового опису природної мови (мови-об'єкта, “предметної” мови). Корпус лінгвістичних термінів - це сучасний енциклопедичний погляд на систему та структуру мови, яка розвивається та змінюється в тісному взаємозв'язку з розвитком і зміною суспільства. У такому корпусі представлені як традиційні (усталені), так і нові терміни і поняття, що виникли в мові в середині та наприкінці ХХ - початку XXI ст. і пов'язані з досягненнями в галузі когнітивної лінгвістики, прагмалінгвістики, лексикографії, герменевтики, лінгвістики тексту, психолінгвістики, нейролінгвістики, теорії мовних актів, тендерних опозицій, з розвитком комп'ютерної лінгвістики і створенням великої кількості електронних (онлайнових) словників, з актуалізацією важливих проблем мовної діяльності, культури писемного та усного мовлення в засобах масової інформації, з новими підходами до методики викладання мови і лінгводидактики. В. Д. Стариченко акцентує також увагу на тому, що чимало нових термінів мають авторство і введені в науковий обіг представниками певних концепцій, наукових шкіл і напрямів [24, с. 248-249].

Як засіб вираження наукового знання і мислення про природну мову розглядають метамову лінгвістики Е. А. Абрамова та А. Б. Копеліович [2, с. 3].

Однією з особливостей метамови сучасної лінгвістики, як зазначають В. П. Сидельников та Е. А. Марченко, є інтернаціональний, а іноді й наднаціональний характер. Остання характеристика запозичена в Ейнштейна. Наднаціональний характер наукових понять метамови зумовлений тим, що такі терміни створили кращі науковці країн і народів. Проте особливістю становлення сучасної лінгвістичної термінології є її англізація. Це явище називають “мовним імперіалізмом”, тобто домінуванням англійськомовних термінів, зумовлене становленням і постійною підтримкою структурної та культурної нерівності між англійською та іншими мовами. Дослідники зазначають, що однією з ознак метамови в сучасній лінгвістиці є мода на окремі терміни. При цьому вражає також нескінченна кількість визначень окремих із них [23, с. 27].

На думку Е. А. Колеснікової, важливою проблемою метамови лінгвістики є надмірне термінотворення [17, с. 85]. А також, як зазначає О. С. Ахманова, схильність різних учених вводити нові терміни без достатніх для того підстав, непослідовність вживання наявних термінів, сильно розвинене дублювання. До того ж метамова лінгвістки проявляє тенденцію до розпадання на діалекти та навіть ідіолекти. Деякі з таких метадіалектів дуже швидко набувають незаслужено великого престижу (СЛТА, с. 4).

Загальновідомо, що термінологія є об'єктом вивчення термінознавства, яке, на думку дослідників, виникло як прикладна дисципліна на перетині кількох наук - лінгвістики, логіки та відповідних науково-технічних спеціальностей [13, с. 6].

Якщо поняття метамови й метамови лінгвістики вже отримали свої визначення в наукових працях, то поняття метамови термінознавства ще недостатньо розроблене, що й спонукало до написання цієї розвідки, мета якої - окреслити дефініцію поняття метамова термінознавства в межах метамови лінгвістичної науки.

Перші спроби упорядкувати терміни термінознавства було здійснено у 1990 році Г. Г. Самбуровою в додатку до збірника науково-нормативної термінології “Органолептические методы оценки пищевых продуктов: Терминология”, який має назву “Словарь терминолога: основные понятия и термины теории и практики упорядочения специальной терминологии” [20, с. 17]. За мету авторка ставила розкриття змісту методики й методології упорядкування термінології, при цьому методику потрактовує не як інструктивні, а як теоретичні положення. Зафіксована у словнику термінологія, за визначенням самої укладачки, є комплексною, а не автономно-самостійною, лише частина її описує специфічні явища та предмети, решта - це залучені з логіки та мовознавства поняття і терміни, які частково засвоєні теорією та практикою упорядкування спеціальної термінології [Там само].

Словник побудовано за системним, а не алфавітним принципом, він містить три розділи “Общие понятия упорядочения терминологии”, “Понятийно-логические средства упорядочения”, “Семантические, лексико-семантические нормативные характеристики терминов и виды терминов”. Перший розділ починається з попередніх зауважень і коментарів, далі подано пронумеровані терміни та їхні визначення. До деяких термінів запропоновано синоніми, а визначення мають примітки. У другому розділі нумерація термінів продовжується, подано коментар. Третій розділ містить перелік характеристик і видів термінів, попередні зауваження та визначення термінів. Наведемо приклад словникової статті: “5. Термин Наименование понятия - Словесное обозначение понятия, определенного в данной системе понятий, в виде слова или словосочетания, служащего наименованием. Примечания. 1. Для термина, получившего понятие-денотат как свое вещественное (действительное) значение (смысл имени), денотат и десигнат тождественны. 2. Термин, которому одновременно присущи номинативная и содержательно-дефинитивная функции (упорядоченный термин), может быть охарактеризован как научный термин. 3. Термин “наименование понятия” -- лишь относительный, а не абсолютный синоним термина “имя понятия” [20, с. 24]. Усього в словнику зафіксовано 58 термінів.

Терміни термінознавства, впорядковані за алфавітним принципом, віднаходимо й у “Glossary of terms used in terminology” (1997). Кожен термін подано трьома мовами (англійською [en], французькою [fr] та іспанською [es]), запропоновано його дефініцію англійською мовою. Біля термінів французькою та іспанською мовами подано рід. До деяких термінів є примітки. Якщо термін має кілька значень, то їх пронумеровано арабськими цифрами. Подамо приклад словникової статті:

Term - “[en] term [fr] terme (m) [es] termino (m) [def] A lexical unit consisting of one or more than one word which represents a concept inside a domain. Note: There are (a) general terms of a subject field which are used in general descriptions, instructions and textbooks, patent descriptions, and other non-industry-specific terms. These terms usually have a long life in which they undergo changes of meaning in the form of extensions or narrowing of extension. For example, “lamps” embrace the oil lamps of the ancients Greeks, gas lamps, electric lights, etc. (b) Craft- or industry-specific and even firm-specific terms which are more specialised. Many of these are homonyms requiring different definitions according to the subject field of their application. (c) Product-specific terms, frequently designations of material entities, which have a limited life because they are firmly linked to a manufactured physical object which may be superseded by a similar object, which, however, may be given a different designation in order to stress its difference” [26, с. 152-153].

Н. В. Блажевич у посібнику “Универсалии языка науки” (1999) подає аналіз мови науки, пропонуючи універсальні складники генезису та розвитку мови науки, а також його функціональні та структурні моделі. Автор акцентує увагу на вивченні матеріальних засобів вираження та організацію наукового знання, на вивченні мови науки. Суб'єкт науки, на думку Н. В. Блажевича, потребує такої мови, яка сприяє переробленню наукової інформації і дозволяє не тільки з високою мірою адекватності представити освоювану предметну галузь, але й бути універсальним “інструментом інструментів” наукової діяльності. Дослідник зазначає, що є різні підходи до вивчення мови науки: лінгвістичний, гносеологічний, методологічний, семіотичний, синтаксичний, семантичний. Проте кожний із них досліджує лише окремий аспект мови науки, тому відсутність праць, присвячених її вивченню як цілісного утворення, є великою проблемою [6].

Посібник містить “Словарь основных понятий”, у якому подано прописними літерами визначуваний термін (до деяких термінів у круглих дужках наведено синоніми), через кому - його дефініцію, наприклад:

“ТЕРМИН, слово или словосочетание, обозначающее определенное понятие; субъект или предикат суждения” [6, с. 114].

У російському термінознавстві терміни цієї науки, засвідчені в наукових працях російською мовою до 1991 р. включно, намагався упорядкувати С. В. Гринев в “Историческом систематизированном словаре терминов терминоведения” (2000), у якому терміни згруповано тематично, переважно на основі ієрархічних відношень відповідних понять з указівкою на автора і рік їх першої появи у друці. Основні терміни подано прописними літерами, у круглих дужках наведено синоніми термінів, у скісних дужках - приклади й примітки. Відношення ієрархії зафіксовано зміщенням терміна вправо, кількість крапок відбиває рівень (глибину) ієрархії. Для прикладу наведемо фрагменти подання словникових статей:

“ТЕРМИН нач. 18 в. (научно-техническое наименование Д-34; научно-техническое название Д-34, специальный термин Д-34; научно-технический термин В-39; научный термин / 1 / В-39; терминологическая единица Пиотр-70; терминологическое наименование Дан-77; терминоединица Лан-78; терминологическая лексическая единица Пиотр-81; ТЛЕ Пиотр-81; терминологический знак Пиотр-81; терминологическая номинация Ан-89; наименование понятия Самб-90)” [ГИС, 2000, с. 24].

Термінологія польського термінознавства частково представлена у словнику “J^zyki specjalistycz^. Slownik terminologii przedmiotowej” (2005), де подано визначення 153 понять, опрацьованих за такою схемою: 1) термін-гасло; 2) визначення;

3) енциклопедична довідка; 4) бібліографічна довідка; 5) парадигма відношень з іншими термінами; 6) перелік авторів словникової статті. Головне завдання, яке ставили перед собою автори словника, - представити предметну термінологію в її системних відношеннях. У словникових статтях є терміни, позначені курсивом як опороні, що формують концептуальну структуру тексту словникової статті. Усі разом вони становлять ядро семантичної метамови, яка є знаряддям упорядкування поняттєвого простору словника. У кінці кожної словникової статті запропоновано символи на позначення: f головного терміна, J, підлеглого терміна, <-»¦ терміна з протилежним значенням, --> додаткового терміна, = абсолютного терміна-синоніма (синонімічного терміна), =? приблизного терміна-синоніма, ~ пов'язаного терміна. Подамо приклад словникової статті:

“TERMIN Termin - znak j^zykowy (wyraz lub pol^czenie wyrazowe) wchodz^cy w sklad slownictwa specialistycznego i przeciwstawiany wyrazom i pol^czemiom wyrazowym j^zyka ogolnego.

Termin sluz^ czlowiekowi przede wszystkim jako narz^dzia pracy poznawezej i praktycznej. Wsrod cech odrozniaj^cych termin od wyrazow i pol^czen wyrazowych j^zyka ogolnego najcz^sciej wymienia si§: 1. specjalisaj 2. konwencjonalnosc, 3. systemowosc, 4. scislosc i jednoznacznosc (w obr^bie danego systemu terminologicznego), 5. neutralne nacechowanie emocjonalne i stylistyczne.

[Bojar 1993; Danilenko 1997; Felber & Budin 1994; Gajda 1990; Grucza 1991a, Grucza 1991b; Jarseva 1990; Jurkowski 1991; Lejczyk & Biesiekirska 1998; Lotte 1961; Lukszun 1998a, 1998b, 2001; Nowicki 1986; Superanskaja et al. 1989]

f j^zyk specjalistyczny, j termin empiryczny (nomen), termin teoretyczny, ^ wyraz j^zyka ogolnego, --> lancuch terminologiczny, paradycmant terminologiczny, systerm terminologiczny, = konwencjonalny znak j^zykowy, =? wyrazenie fachowe, ~ profesjonalizm” [29, c. 131].

В аспекті теоретичного та практичного опрацювання метамови термінознавства в Україні поки що немає фундаментальних праць. Не відображена ця метамова у повному її обсязі й у лексикографічних джерелах.

Щоправда, цей аспект частково знайшов відображення у працях В. І. Іващенко, зокрема у статті “Історіографія термінознавства: метамова і структурні підрозділи” (2013), у якій проаналізовано метамову опису історіографії (/'.) термінознавства в таких термінах із відповідними визначеннями: і. системно-структурного / традиційного термінознавства, і. функціонального термінознавства, і. когнітивного / гносеологічного термінознавства; і. типологічного термінознавства, і. порівняльного термінознавства, і. ономасіологічного термінознавства, і. семасіологічного термінознавства, і. загального термінознавства (підрозділ теоретичного термінознавства, який на основі здійснення загального огляду термінознавчих праць кількох мовних спільнот, наприклад, європейської, різних історичних періодів аналізує історію розвитку наукових теорій та концепцій терміна, термінологічних шкіл, напрямів, методів дослідження, термінознавчої проблематики, розробляє їх періодизацію), і. національного термінознавства / термінознавства мовної спільноти (підрозділ загального термінознавства, який вивчає історію розвитку або національної термінологічної думки, або термінологічної думки конкретної мовної спільноти з урахуванням її культурно-історичних особливостей), загальна і. національних термінологій, і. термінологічної діяльності (підрозділ теорії прикладного термінознавства, який вивчає організацію термінологічної роботи з упорядкування тієї чи іншої галузевої термінології на тлі розвитку всієї лексичної системи, матеріальної і духовної культури того чи іншого етносу), і. персоналій (опис історії життя й діяльності відомих постатей, які зробили значний внесок у розвиток теоретичного й прикладного термінознавства, а також історіографія термінотворчої та організаційної роботи в галузі термінології відомих громадських діячів), і. галузевого термінознавства / галузевих термінологій (підрозділ теоретичного термінознавства, який вивчає особливості історії розвитку термінологічної системи тієї чи іншої сфери людської діяльності, що також передбачає розроблення її періодизації з урахуванням культурно-історичних і суспільно- політичних чинників та особливостей історичного розвитку відповідних галузей знань), і. терміна (підрозділ теоретичного термінознавства, який вивчає історію виникнення, функціонування та закріплення в конкретному мовному ареалі того чи іншого терміна й відповідного йому поняття, еволюцію його фіксації в наукових працях та лексикографічних джерелах, етимологію, семантичний розвиток, починаючи від першої згадки про цей термін), і. термінографії (підрозділ теорії прикладного термінознавства, що вивчає історію теорії і практики укладання термінологічних словників), термінографічна і. (підрозділ теорії прикладного термінознавства, який вивчає історичні аспекти галузевих термінологій, відбиті в історичних словниках та словниках енциклопедичного типу), бібліографічна і. термінознавства / термінографії (підрозділ теорії прикладного термінознавства, який розкриває історію розвитку термінознавства в самій хронологічній послідовності подання наукових та лексикографічних праць, що відображено переважно в бібліографічних покажчиках) тощо [14, с. 8].