Ораторське мистецтво

Загальна мета завершення промови дає можливість оратору посилити переконливість своїх думок, закріпити основні положення промови у свідомості аудиторії. Найбільш поширеними є три прийоми, які використовуються у завершенні: формулювання висновків (підсумовуюче завершення), розгляд перспективи, апелювання.

Семінарські заняття.

Теоретичні завдання:

1.Вступ до промови

2. Основна частина

2.1. Способи подання матеріалу

2.2. Типові помилки в аргументації та критиці

3. Завершення промови

Практичні завдання:

1. Визначте основні композиційні частини даного виступу, визначте тип завершення. Визначте спосіб подання матеріалу в основній частині промови. Які риторичні прийоми та способи аргументації використані у композиційних частинах виступу.

Вітальне слово: Арсеній Яценюк, народний депутат України, лідер партії «Фронт Змін», Міністр закордонних справ України (2007)

Шановне товариство, всім доброго дня! Приємно Вас вчетверте бачити на Київському Безпековому Форумі. Хотів би Вас сповістити, що сьогодні в світі проходять 2 події: перша подія, надзвичайно важлива - це Київський Безпековий Форум; друга - не менш важлива - це засідання країн великої 20-ки в Сеулі. В принципі, і одні, і інші обговорюють ті самі питання. Різниця в тому, що ми хочемо, але не можемо, а вони, напевне можуть, але не зовсім хочуть. Сьогодні світ сконцентрований на тому, як вирішити світові проблеми, починаючи з криз: економічних, демографічних, соціальних, медичних і закінчуючи зміною клімату.

Я дозволю собі розпочати нашу дискусію не з найменування міжнародних організацій, таких як НАТО, не з дискусії про Ташкентський договір, не з обговорення питання “START Treaty” чи “CAP Treaty”, а виключно з дискусії про те, що таке безпека взагалі, і перед якими викликами стоїть сучасний світ. З чим світ зіштовхнувся за останнє десятиліття? По-перше, чи можна назвати світ безпечним, якщо в світі сьогодні 3 мільярди людей живе на менше ніж 2.5 доларів на день? А саме таким є сьогоднішній світ. Як можна назвати світ безпечним, якщо тільки в цьому році 14 мільйонів людей у світі померли від інфекційних захворювань? Як можна назвати безпечним світ, який сьогодні має 210 мільйонів безробітних, що на 30 мільйонів більше, ніж у 2007 році? І це - наслідки світової економічної кризи. Як можна назвати безпечним світ, де у 2010 році і надалі існують тоталітарні режими, які мало чим відрізняються від більшовизму?! Як можна назвати безпечним світ, який потерпає сьогодні від стихійних лих та від змін клімату?! Погляньте на ці жахливі цифри: за останні десятиліття в світі померло близько 800 тисяч людей від різного роду стихійних лих і світові втрати від цих лих сьогодні складають трильйони доларів США. Як можна назвати безпечним світ, який має сьогодні 270 мільйонів людей, які просто голодують?І, чи можемо ми сьогодні вимірювати безпеку тільки з точки зору арсеналів ядерної зброї, виконання тих чи інших міжнародних угод, контролю над озброєнням та існуючою терористичною загрозою. Мені здається, що визначення безпеки повинно бути зовсім іншим.

Світ стоїть перед неймовірними викликами, з якими не здатна самостійно справитися жодна країна, і, Україна зокрема. І, переходячи від світових питань безпеки, я хотів би зупинитися на нашій українській державі. Наші проблеми мало чим відрізняються від тих викликів, які побачив глобалізований світ. У нас високий рівень безробіття: 2 мільйони українців не мають сьогодні роботи. В нас найвищий зовнішній борг держави з часів незалежності: 50 мільярдів доларів США державний борг і 105 мільярдів доларів США валовий зовнішній борг країни. У нас надзвичайно складна ситуація у сфері системи охорони здоров'я: у нас дефіцит бюджету; нам потрібні якісні реформи у системі освіти і медицини. Ми зайняли 5 місце в світі за еміграцією: близько 6 мільйонів українців виїхали з України і 11 мільйонів - за еміграцію. І це ті проблеми, які кожного дня тільки накопичуються. Одна з найбільш кричущих проблем, характерна не тільки для України, але й для світу в цілому - це демографія. У 2010 році населення України складає 46 мільйонів, у 1990 р. воно складало 52 мільйони. Прогнози різні: одні кажуть, що до 2030 року залишиться лише 35 мільйонів, інші - 35 мільйонів буде тільки у 2050 році. Середня тривалість життя українців у порівнянні з 1990-ими роками скоротилася на 2 роки. Ми сьогодні живемо в середньому 68 років, на 14 років менше, ніж наші європейські партнери. Про що я сьогодні хотів би поговорити і саме це сьогодні стоїть на порядку денному кожної країни. Нажаль, ніхто не може знайти рецептів. А рецепти повинні бути саме такі. В першу чергу хотілося б обговорити питання економічної стабільності - економічної стабільності світу, економічної стабільності Європи і економічної стабільності України. Нам потрібен розвиток; нам потрібна можливість для того, щоб заробляти гроші, фінансувати медицину, освіту; нам потрібен сьогодні реальний стрибок для того, щоб вирішити всі проблеми України, а їх неймовірна кількість. Чи можемо ми сьогодні об'єднатися? Так, ми повинні об'єднатися з глобалізованим світом в тому, що унікального рецепту вирішення безпекових проблем не має. Так, Україна не є членом G-8 та не є членом G-20. Але хотілося б, щоб світ вирішував свої проблеми з точки зору G-191, або ж з точки зору кількості всіх країн. Хотілося б, щоб Україна проводила лише активну зовнішню і внутрішню політику, щоб Україна стала аспектом і основним елементом стабільності як в Європі, так і основним контрибутором стабільності в світі. Я щиро вірю в те, що ми здатні справитися з цим завданням. Я щиро вірю в те, що велика європейська країна, якою є Україна, дуже багато привнесе і в світову економічну безпеку, і в світову фінансову безпеку, і в світову міліарну (військову) безпеку. Більше того цей аспект нас ніяким чином не омине, і тому, я думає, що він повинен стати окремим предметом нашої дискусії. Але сьогодні хотілося б сконцентруватися, саме на глобальних викликах, на тих викликах, про які говорять вже котрий рік, на тих викликах, від яких потерпає кожна країна і на тих викликах, які потребують спільних та жорстких, інколи радикальних, але впевнених та ефективних дій. Тому, переконаний, що за змістом наша дискусія сьогодні буде набагато цікавіша, ніж у Сеулі. Якщо вони запропонують щось цікаве, то, думаю, ми їх також запросимо на наступний Київський Безпековий Форум. І, на мою думку, ця дискусія дасть відповіді на багато запитань, які важливі сьогодні і для України, і для світу. Дякую.

2. Проаналізуйте промову Стіва Джобса перед випускниками Стенфорда. Визначить її основні композиційні частини. Які методи викладу використані автором у промові? Визначте спосіб подання матеріалу. До якого типу можна віднести завершення даної промови.

3. Розробіть варіанти вступних частин промови на довільну тему з використанням кожного риторичного прийому.

4.Складіть письмово кілька варіантів основної частини розповіді про будь-яку здійснену Вами подорож. В кожному з варіантів використовуйте різні методи викладення. Виступить з варіантами своєї розповіді про подорож. Попросіть колег оцінити, який з варіантів їм сподобався більше, і чому.

5. Уявіть себе в ролі піарника, який відстоює інтереси університету. Ви повинні виступити перед абітурієнтами і їх батьками з інформаційною промовою, в якій йдеться про факультети і спеціальності університету. Розробіть основну частину відповідної інформаційної промови. Намагайтесь використати якомога більше різних методів викладу. Текст запишіть. Виступить перед передбачуваною аудиторією.

6. Створіть три варіанти заключної частини промови декана на традиційному студентському святі "Посвята в першокурсники". В кожному з варіантів використовуйте різні риторичні прийоми.

7. Доберіть систему аргументацій, аби переконати співбесідника зацікавитися нещодавно прочитаною вами книгою, переглянутим фільмом. Якого характеру набуде аргументація, якщо співрозмовником буде

а) ваша дівчина (хлопець);

б) ваш викладач;

в) ваш приятель.

Тести (за Н.А. Колотіловою)

1. Диспозиція - це розділ риторики, який вивчає:

А) засоби виразності ораторської промови;

Б) способи запам'ятовування ораторської промови;

В) структуру ораторської промови.

2. Ораторська промова складається з:

А) вступу, аргументації, висновку;

Б) вступу, аргументації, критики;

В) вступу, головної частини, завершення.

3. Метою вступу є встановлення контакту з аудиторією:

А) так;

Б) ні.

4. «Початок здалеку» як прийом вступу рекомендується в конфліктній аудиторії:

А) так;

Б) ні.

5. Метою головної частини є:

А) обґрунтування тез оратора;

Б) розкриття теми промови.

6. Шляхами викладу матеріалу є :

А) дедуктивний, індуктивний;

Б) природний, штучний.

7. Природний шлях викладу матеріалу може реалізуватися дедуктивним, індуктивним, або компаративістським способами:

А) так;

Б) ні.

8. Штучний шлях характеризується найменшим втручанням оратора у виклад матеріалу:

А) так;

Б) ні.

9. Дедуктивний спосіб викладу матеріалу - це рух:

А) від формулювання аргументів до формулювання тези;

Б) від формулювання тези до формулювання аргументів.

10. Індуктивний спосіб викладу матеріалу - це рух:

А) від формулювання аргументів до формулювання тези;

Б) від формулювання тези до формулювання аргументів.

11. Оптимальним вважається такий порядок розташування аргументів у промові:

А) сильні, слабкі аргументи;

Б) слабкі, сильні аргументи;

В) сильні, слабкі, найсильніший аргумент.

12. Виділяють таку кількість груп правил щодо аргументації/критики:

А) три;

Б) чотири;

В) п'ять.

13. Порушення правила незмінності тези призводить до помилок:

А) заміна тези, втрата тези;

Б) підміна тези, втрата тези.

14. Різновидами помилки «необґрунтований аргумент» є:

А) безпідставний аргумент, випередження основи, коло в обґрунтуванні;

Б) коло в обґрунтуванні, не підтверджує, хибний аргумент;

В) випередження основи, коло в обґрунтуванні ,хибний аргумент.

15. Порушення правила достатності аргументів призводить до помилки:

А) безпідставний аргумент;

Б) надмірне обґрунтування;

В) необґрунтований аргумент.

16. Порушення правила відповідності аргументів тезі призводить до помилки:

А) безпідставний аргумент;

Б) надмірне обґрунтування;

В) необґрунтований аргумент.

17. Порушення правила щодо форми аргументації призводить до помилки, що має загальну назву:

А) «від сказаного умовно до сказаного безумовно»;

Б) «хибна аналогія»;

В) «не підтверджує».

18. Метою завершення є:

А) закріплення оратором своїх положень у свідомості аудиторії;

Б) нагадування аудиторії про основний зміст промови.

19. Суть прийому завершення «формулювання висновків» полягає у часовій або просторовій екстраполяції:

А) так;

Б) ні.

20. Суть прийому завершення «апелювання» полягає у:

А) впливі на почуття аудиторії;

Б) розгортанні завершення на предмет повідомлення;

В) розгортанні завершення на структуру повідомлення.

21. У риториці виділяють таку кількість типів підготовки до промови:

А) три;

Б) чотири;

В) п'ять.

22. Розділова аргументація - це різновид аргументації:

А) прямої;

Б) непрямої.

23. Зв'язок між топікою й аргументацією полягає в тому, що:

А) топіка - це результат, а аргументація - це засіб;

Б) топіка - це засіб, а аргументація - це результат.

Питання для самостійного вивчення

1. Роль диспозиції у процесі с творення тексту.

2. Функції основних композиційних частин публічного виступу.

3. Підберіть аргументи до наступних тез. Використовуйте при цьому різні види аргументів.

*Гарна освіта - запорука успішного майбутнього.

*Сьогодні необхідно вміти водити машину.

*Для свого інтелектуального та духовного розвитку людина повинна подорожувати.

*Здоровий спосіб життя - найважливіша складова іміджу сучасної людини.

*Одна з головних завдань школи і університету - розвиток комунікативних здібностей.

Тема 5. Теорія ораторського мистецтва. Елокуція

Алегорія (іносказання) -- зображення абстрактного поняття чи явища через конкретний образ.

Анафора (від грец. “винесення вгору”) -- лексико-синтаксичне повторення слів і словосполучень на початку прозаїчних речень (у віршах відповідно -- рядків).

Антитеза (від грец. “ протиставлення”) -- зворот промови, в якому для посилення виразності протиставлені поняття, думки, образи, стани, риси характеру діючих осіб.

Гіпербола (від грец. “перебільшування”) -- навмисне художнє перебільшення сили, значення, розміру явища, що зображується.

Елокуція - розділ риторики, який вивчає виразність ораторської промови.

Епітет -- (від грец. “додаток”) образно визначає річ, людину чи дію, підкреслюючи найбільш характерну чи вражаючу якість.

Інверсія (від лат. “перестановка”) -- незвичний, нехарактерний для даної національної мови порядок розташування слів.

Літота (від грец. “простота”) -- образний вислів, який полягає у зменшуванні величини, значення явища, яке зображується.

Метафора -- (від грец. перенесення) заміна прямого найменування предмета образним.

Метонімія - троп, утворений шляхом перенесення найменування з одного предмета на інший на підставі суміжності ознак.

Риторичне запитання - це висловлювання у вигляді запитання, яке не потребує відповіді.

Троп (грец. tropos -- зворот) -- вживання слова або вислову у переносному, образному значенні.

Уособлення -- надання неживим речам або природним явищам людських рис.

Фігура (лат. figura -- образ, вид) - стилістично значущі типи побудов фрази.

Методичні рекомендації до вивчення теми

На етапі елокуції відбувається остаточне створення тексту. Античними ораторами були запропоновані наступні критерії до словесного виразу промови: правильність, ясність, доречність, краса. Однією з основних якостей мови є краса її викладу. Саме ця властивість мови послужила підставою для створення теорії фігур і троп - вчення про принципи і прийоми фігурального викладу. У тропах об'єктом зміни є слово або словосполучення. Переносні значення можуть формуватися на основі наступних явищ: схожість (метафора), суміжності явищ (метонімія), зіставлення частини і цілого (синекдоха), тотожності (перифраза), контрасту (антифразис), перебільшення (гіпербола), зменшення (літота).

У фігурах об'єктом зміни є речення або більша одиниці промови.

Семінарське заняття

Теоретичні завдання:

1.Культура мовлення.

2.Форми мовленнєвого впливу

3. Риторичні фігури

4. Тропи

Практичні завдання:

1.Прочитайте текст інавгураційної промови президента України В. Януковича (25 лютого 2010 р.). Проаналізуйте засоби виразності, які використовує оратор. Визначте функціональну роль троп і фігур у даному мовному творі.

Шановні народні депутати!

Дорогі співвітчизники!

Щойно я склав Присягу Президента України. Що я відчував, тримаючи руку на Святому Пересопницькому Євангелії?

Відповідальність і смиренність. Перед народом України, який у ході вільного волевиявлення віддав за мою кандидатуру більшість голосів. Перед Всевишнім, волею якого я вступаю на посаду глави Української держави в такий непростий для неї час.

Вибори завершилися. Увесь світ визнав їх демократичність. Український народ сказав своє слово, і міжнародна спільнота підтвердила, що Україна - вільна держава, де права і свободи громадян є найвищими цінностями, і де вибір народу не може бути поставлено під сумнів жодними проявами чиєїсь недоброї волі.

Ця остання обставина є особливо важливою з огляду на молодий вік нашої демократії і ті хвороби зростання, яких так важко уникнути в процесі державницького змужніння.

Тим не менше, ми гідно витримали цей відповідальний іспит, і сьогодні сторінку президентських виборів 2010-го року перегорнуто. За нею розпочинається наступний період нашої новітньої історії.

Країна перебуває у вкрай складній ситуації - відсутність державного бюджету на поточний рік, колосальні борги по зовнішніх запозиченнях, бідність, розвалена економіка, корупція - ось далеко не повний перелік бід, з яких складається українська реальність.

Попри це, я вважаю, що державу можна не лише врятувати від соціально-економічного колапсу, але й швидко вивести на шлях прискореного розвитку. Якби не ця впевненість і ця віра у власні сили, сили своєї команди і силу українського народу, я ніколи не балотувався б у президенти.

Я знаю, що і як слід робити.

У першу чергу - відновити систему ефективного державного управління. Ми повинні швидко створити дієздатну виконавчу владу, яка невідкладно займеться найбільш ураженими галузями економіки і соціальною сферою. Першочергове завдання на цьому шляху - реформування системи влади і, перш за все, Кабінету Міністрів, перетворення його у команду професіоналів, а не «політичних офіціантів». У зв'язку з цим, я закликаю Верховну Раду підтримати мої зусилля, спрямовані на створення прозорої, ефективної і відповідальної системи державного управління, здатної працювати з Президентом у синхронному режимі.

Я наголошую: цю особливу роль у реформуванні системи державного управління бачу в Парламенті. Це - місце для дискусій. Це - місце для сильної опозиції, яка повинна контролювати дії Уряду і Президента. Але, в першу чергу, це - місце для сильної і стабільної парламентської більшості.

Якщо ми не спроможемося подолати існуючі політичні незгоди в _н.'я порятунку держави, якщо не зуміємо очистити свої серця від отрути ненависті, породженої марнославством і егоїзмом, держава буде приреченою на продовження блукання в політичних сутінках і соціально-економічних лабіринтах.

Взаємне несприйняття внаслідок поразки одних і перемоги інших є не лише деструктивним з позицій інтересів держави, але й глибоко аморальним. Адже сказано у Святому Письмі: «Мирися з твоїм противником швидко, коли ти ще з ним у дорозі…». Життя підтвердило цю просту і очевидну істину: люди не люблять, коли їм демонструють кулаки. Вони схильні більше довіряти тим, хто подає руку на знак миру. Тому я звертаюся до всіх депутатів Верховної Ради із закликом до співпраці в _н.'я України.

Така співпраця матиме вирішальне значення для невідкладного реформування влади, судочинства, внесення змін до Конституції. Сьогодні державою керує структура, «зшита» в інтересах реалізації цілей окремих політиків. Це ж можна сказати і про судочинство, і про багато інших важливих сфер життя українського суспільства. Ми повинні змінити існуючий стан речей. Структура усіх гілок влади повинна слугувати досягненню єдиної мети - швидкому ухваленню потрібних державі законів і їх швидкій реалізації. При цьому треба однаково дбати про забезпечення законних інтересів простих людей, звичайних громадян, представників середнього класу, інтелігенції, бізнесу.

Ефективна співпраця між Президентом, Парламентом і Урядом розчистить дорогу до швидкого економічного прогресу. В свою чергу, вирішення цієї проблеми дозволить не лише ліквідувати хронічну бідність, а й об'єднати країну. Люди схильні політизувати певні питання духовності здебільшого тоді, коли вони перебувають у стані перманентної фінансової нестабільності. В економічно розвинутих державах вірогідність виникнення внутрішніх конфліктів через різницю в культурних традиціях того чи іншого регіону в десятки разів нижча, аніж у державах економічно відсталих.

Україна повинна обрати правильну довгострокову стратегію розвитку. Багато наших проблем виникли через те, що замість того, аби рухатися до постіндустріального суспільства зразка ХХІ століття, ми пішли шляхом первісного накопичення капіталу, тобто до так званого «дикого капіталізму». Відповідно, ми зможемо успішно конкурувати в сучасному світі лише за умови, якщо впритул займемося індустрією знань - сучасними технологіями виробництва, накопиченням і реалізацією здобутків науки.

Я розумію, що наздогнати індустріально розвинуті країни вкрай складно. Однак можливо. Для цього Україні потрібна стратегія інноваційного поступу, і така стратегія нашою командою розроблена. Вона передбачає розвиток і державну підтримку невеликої кількості пріоритетних напрямків, на яких ми зможемо посісти гідне місце в міжнародному розподілі праці. При цьому мається на увазі не посилення ролі держави в економіці, а участь держави у створенні ефективних ринкових механізмів. Я переконаний, що безпосередній вплив держави на економіку, ручне управління нею - це шлях в нікуди.

Обов'язковими умовами відновлення довіри до України з боку інвесторів і міжнародних фінансових інституцій є забезпечення внутрішньополітичної стабільності, подолання корупції, встановлення чітких і головне - незмінних правил відносин між державою і бізнесом. Забезпечення двох перших умов буде особливо складним процесом, але я володію достатнім запасом політичної волі, щоб трансформувати їх у реальність.

Як Президент, я маю чітке уявлення про те, яка зовнішньополітична стратегія сьогодні найбільше відповідає національним інтересам України. Будучи мостом між Сходом і Заходом, інтегральною частиною Європи і колишнього СРСР, водночас, Україна обере таку зовнішню політику, яка дозволить нашій державі отримати максимальний результат від розвитку рівноправних і взаємовигідних відносин з Російською Федерацією, Європейським Союзом, США та іншими державами, які впливають на розвиток ситуації у світі. На мою думку, виклики, які стоять перед міжнародною спільнотою, диктують потребу об'єднуватися у якомога ширшому форматі. Людству, і Україні в тому числі, потрібен ЄС у глобальному прочитанні. Я маю на увазі Єдиний Світ як силу, здатну гарантувати планеті мирне співіснування різних цивілізацій, енергетичну, екологічну, продовольчу безпеку. Ми готові брати участь у таких процесах як європейська позаблокова держава. Я маю намір запропонувати цю концепцію парламенту для вироблення основ зовнішньої політики України і, сподіваюся, вищий законодавчий орган мене підтримає.

Вступаючи на посаду Глави Української держави, я хочу сказати народу України, що всі мої обіцянки, дані йому, буде виконано. Ми виплатимо заборгованість із заробітної плати і пенсій, чого так і не зробив чинний уряд. Враховуючи катастрофічну ситуацію з державними фінансами, ми зробимо це за рахунок скорочення витрат на бюрократичну систему і почнемо з себе. Одним з моїх перших Указів на посту Президента України буде указ про скорочення видатків на Секретаріат Президента та інших структур, які забезпечують його діяльність.

Шановні народні депутати!

Співвітчизники!

Я завжди ставив вчинки вище за _н._мотични'я і на новій посаді не відмовлюся від цього правила. Робота і результат в _н.'я процвітання моєї Батьківщини - ось кредо, з яким я розпочинаю виконання своїх обов'язків на новій відповідальній посаді.

Я сподіваюся на вашу підтримку, а також на підтримку міжнародної спільноти, яка прагне бачити нашу країну сильною і стабільною.

І хай у цьому праведному устремлінні нам допоможе Господь!

2.Випишіть з художніх творів приклади використання тропів. Які з виявлених засобів виразності доречно було б використати, з вашої точки зору, в усній публічної мови, а які - ні? Відповідь обґрунтуйте.

3.У промовах персонажів художніх текстів знайдіть риторичні фігури і класифікуйте їх. Як ви вважаєте, яку роль у процесі створення мовного портрета того або іншого літературного героя відіграють фігури?

4.Доберіть епітети до наступних слів: очі, голос, руки, погляд, дорога, погода, сонце, дощ, вітер, хвилювання, увага, пам'ять. Вправа виконується в мікрогрупах у формі змагання. Виграє та група, яка підбере більше всіх епітетів.

5. Доберіть як можна більше синонімів до наступних слів: говорити, думати, сміятися, плакати, лікувати; знаменитий, красивий, вірний, акуратний, фешенебельний; дорога, лікар, вчитель, піарник, філолог. Вправа виконується в мікрогрупах у формі змагання. Виграє та група, яка підбере більше всіх епітетів.

А) Гра-тренінг.

I. Складіть текст (індивідуально або в мікрогрупі) урочистої промови, орієнтованої на максимальне використання в ній різних тропів і фігур.

Теми виступів можуть бути наступними: «Хвала жінці»; «Хвала чоловіку»; «Хвала місту»; «Хвала університету»; «Хвала дурням»; «Хвала ліні».

II. Сформуйте конкурсну комісію з 3 осіб.

III. Виступите з промовою перед конкурсною комісією, яка повинна оцінити комунікативні якості і, особливо, засоби виразності вашого похвального слова. Регламент виступу 2 - 3 хв.

Б) Гра-тренінг.

I. Подумайте, що стане приводом для привітання (день народження, загальнонаціональне свято, професійне свято, складання заліку, екзамену і т. і.).

II. Складіть текст (індивідуально або в мікрогрупі) урочистої промови, орієнтованої на максимальне використання в ній різних тропів і фігур.

III. Проголосіть промову перед конкурсною комісією, яка повинна оцінити комунікативні якості і засоби виразності вашого похвального слова. Регламент виступу 2 - 3 хв.

Тести (за Н.А. Колотіловою)

1. Елокуція - це розділ риторики, який вивчає:

А) виголошення оратором промови

Б) засоби виразності ораторської промови;

В) розробку предметної царини ораторської промови.

2. Прийом «ускладнення мовних конструкцій» не відповідає критерію:

А) доречності;

Б) правильності;

В) ясності.

3. Пряма форма мовленнєвого впливу не узгоджується з критерієм:

А) ефективності;

Б) щирості;

В) ефективності та щирості.

4. Пряма форма мовленнєвого впливу передбачає:

А) вертикальну модель спілкування;

Б) горизонтальну модель спілкування.

5. Непряма форма мовленнєвого впливу не узгоджується з критерієм:

А) ефективності;

Б) щирості;

В) ефективності та щирості.

6. Непряма форма мовленнєвого впливу передбачає:

А) вертикальну модель спілкування;

Б) горизонтальну модель спілкування.

7. Основою поділу риторичних фігур на власне фігури і тропи є мінімальний об'єкт перетворення:

А) так;

Б) ні.

8. Риторичне запитання - це запитання:

А) відповідь на яке міститься в самому запитанні;

Б) яке не потребує відповіді.

9. Риторичні фігури поділяються на:

А) фігури додавання, фігури скорочення, фігури розташування;

Б) фігури додавання, фігури скорочення, фігури тотожності;

В) Фігури протилежності, фігури схожості, фігури тотожності.

10. Фігури збільшення належать до фігур:

А) додавання;

Б) розташування;

В) скорочення.

11. Фігури зменшення належать до фігур:

А) скорочення.

Б) розташування;

В) додавання.

12. Інверсія належить до фігур:

А) додавання;

Б) розташування;

В) тотожності.

13. Тропи - це засоби виразності, що реалізуються на рівні слова чи словосполучення:

А) так;

Б) ні.

14. Виділяють таку кількість критеріїв для утворення тропів:

А) три;

Б) чотири;

В) п'ять.

15. Головними тропами за тотожністю є:

А) евфемізм і дисфемізм;

Б) метафора і метонімія.

16. Головним тропами за схожістю є:

А) іронія;

Б) метафора;

В) метонімія.

17. Головним тропом за суміжністю є:

А) іронія;

Б) метонімія;

В) синекдоха.

18. Головним тропом за протилежністю є:

А) антифразис;

Б) іронія;

В) метафора.

19. Антономазія належить до тропів:

А) протилежності;

Б) схожості;

В) тотожності.

20. Перифраза належить до тропів:

А) схожості;

Б) суміжності;

В) тотожності.

21. Алегорія належить до тропів:

А) протилежності;

Б) схожості;

В) тотожності.

Питання для самостійного вивчення

1.Якими загальними засобами виразності володіють тропи? Навіщо ораторові тропи?

2.Групи риторичних фігур.

3.Критерії утворення тропів.

4. Дайте свої приклади тропів.

Тема 6 Теорія ораторського мистецтва. Меморія і акція

Акція (лат. аctio - дія, дозвіл) - завершальний етап ораторської дії - виголошення промови.

Ефект рамки - це такий ефект, суть якого полягає в тому, що найкраще запам'ятовується початок і кінець промови

Магічне число - це оптимальна кількість значимих слів у реченні.

Меморія (лат. memoria - пам'ять, згадка) - це розділ риторики, призначення якого - допомогти оратору запам'ятати зміст промови так, щоб не розгубити не тільки фактичну інформацію, а й образність, цікаві деталі.

Невербальний блок комунікації - це фактори безпосередньо не пов'язані з текстами (пози, жести, міміка, мова простору, одягу, кольорів, манера спілкуватись тощо).

Методичні рекомендації до вивчення теми

На етапі меморії оратор здійснює запам'ятовування вже підготовленого тексту промови. Проблема вдосконалення процесу запам'ятовування залишається актуальною і через два тисячоліття. Мнемонічний ефект може бути досягнутий оратором тільки за допомогою комплексного взаємодії цілого ряду навичок мнемонічної діяльності: увага, спостережливість, повторення. Читання вголос сприяє кращому засвоєнню матеріалу (так як з'єднує зір і слух). При повторенні робіть перерви (творчі перерви). Набагато ефективніше заучувати матеріал протягом двох днів по годині в день, ніж протягом двох годин в один день, тому що під час перерви між заняттями підсвідомість продовжує закріплення матеріалу в пам'яті. Так як найбільша кількість інформації втрачається відразу після її запам'ятовування, то необхідно зайнятися повторенням відразу після сприйняття (прочитання, прослуховування, перегляду і т. і.), в перші 20-30 с.

Повторення повинне проходити в контексті тієї чи іншої _н._мотичний. Метод асоціацій. Щоб ефективно використовувати цей метод, необхідно навчитися створювати нові асоціації, які відповідають таким умовам: 1.Створювані асоціації повинні бути яскравими, незвичайними, образними, смішними, фантастичними; 2. Необхідно подавати асоціації візуально, оживляти їх; 3. Слід гіперболізувати асоціації; 4. Бажано, щоб у свідомості вимальовувалася рухлива картинка. Суть «методу римської кімнати» полягає в тому, що наявні відрізки інформації (промови) зв'язуються з місцями будь-якого реального або уявного простору як опори запам'ятовування. Для реалізації цього мнемонічного способу можна використовувати власну квартиру, будинок батьків або ті місця, які часто нами відвідуються і, відповідно, пам'ятаються. Перший раз краще реально пройтися по обраній будівлі і подумки розташувати в просторі одиниці інформації. Слід групувати елементи послідовно зліва направо, зверху вниз, щоб при відтворенні не загубилася нитка викладу.

Акція - заключний етап риторичного канону, пов'язаний з проголошенням промові перед аудиторією, з виступом оратора. Саме в процесі реалізації цього етапу завдання як сказати? Отримує своє комплексне рішення.

Семінарське заняття.

Теоретичні завдання:

1.Способи запам'ятовування промови

2. Невербальні засоби оратора

3. Аналіз публічного виступу

Практичні завдання:

1. Здійсніть письмовий аналіз структури образу сучасного відомого оратора на Ваш вибір, приділяючи увагу не тільки вербальному компоненту, але і невербальним характеристиками.

2.Складіть список найуспішніших, з вашої точки зору, ораторів сучасності. Визначте фактори їх успіху.

3.Напишіть есе на тему «Що визначає успіх оратора?» Розмірковуючи над проблемою, опирайтеся як на знання, отримані під час вивчення попередніх тем курсу «Ораторське мистецтво, так і на власний ораторський досвід.

4. Проаналізуйте ораторську промову за Вашим вибором за наступною схемою:

Схема аналізу ораторського виступу

Яка тема виступу? Чи досягнута його мета? Чи підходить тема аудиторії, чи викликає її інтерес?

Який матеріал використаний в тексті промови?

Яка композиція виступу? Які методи викладу матеріалу використані?

Чи логічне мовлення оратора?

Чи відповідає мовлення правильності, точності, виразності, багатству мови?

Який спосіб виголошення промови?

Чи дотримується оратор вимог техніки мовлення?

Який зовнішній вигляд оратора, чи доречні його жести, міміка?

Чи встановлений контакт з аудиторією, за допомогою яких засобів?

4. Користуючись класифікацією невербальних засобів комунікації А. Панфілової (А. Панфилова Деловая коммуникация в профессиональной деятельности; с.114-150), продемонструйте жести для трактування наступних фраз: це не для мене; прийшли і ті і інші; хай це залишиться поміж нами; залиш його; все це не зовсім так; я з вами абсолютно не згоден; він нерішуче простяг йому руку; вона взяла мило і стала намилювати руки; раптово задзвонив телефон і вона схватила слухавку; так все заплутано.

Тести (за Н.А. Колотіловою)

1. Меморія - це розділ риторики, який вивчає:

А) виголошення оратором промови;

Б) способи запам'ятовування ораторської промови;

В) структуру ораторської промови.

2. Найбільш ефективним способом запам'ятовування матеріалу є:

А) логічний;

Б) механічний;

В) _н._мотичний.

3. Засновником мнемотехніки є:

А) Симонід;

Б) Цицерон.

4. «Ефект рамки» полягає в тому, що найкраще запам'ятовується:

А) початок і кінець повідомлення;

Б) початок і середина повідомлення;

В) середина і кінець повідомлення.

5. Акція - це розділ риторики, який розглядає:

А) виголошення оратором промови;

Б) розробку предметної царини ораторської промови;

В) способи запам'ятовування ораторської промови.

6. Більшу кількість інформації від оратора при першій зустрічі аудиторія отримує:

А) вербальними каналами;

Б) невербальними каналами.

7. Оратору під час публічного виступу слід уникати:

А) відкритих жестів і жестів-поплавків;

Б) відкритих і закритих жестів;

В) жестів-поплавків і закритих жестів.

8. Оратору слід виступати перед аудиторією:

А) стоячи;

Б) сидячи.

Питання для самостійного вивчення

1.Види дистанцій у спілкуванні.

2.Зовнішній вигляд оратора.

Тема 7. Історія ораторського мистецтва. Антична риторика

Декламація - (від лат. Declamatio - вправа у красномовстві) - мистецтво виголошення віршів або прози; у Стародавньому Римі - вправа у красномовстві.

Еристика - (грец. Eristikз від грец. Eristikз technз - мистецтво сперечатися) - мистецтво спору, диспуту і полеміки, яке було розроблене софістами.

Контроверсія - (лат. Controversia спір, незгода) - вправи з приводу складного(фіктивного) судового випадку, де є протиріччя між двома законами, між законом і почуттям і т. і.

Пайдейя - (грец. РбйдеЯб формування дитини, освіта, вихованість, культура, лат. Humanitas вселенська освіченість як істота людини) - універсальна освіченість; у Ісократа і Платона синонім філософії

Софіст -- (від _н..- грец. УпцйуфЮт - умілець, винахідник, мудрець, знавець) - людина (оратор), яка готова за допомогою будь-яких прийомів захищати певні тези, не враховуючи об'єктивну істинність чи хибність цих тез.

Суазория - фіктивна дорадча (політична) промова.

Методичні рекомендації до вивчення теми

Риторика перебувала в центрі античного розуміння культури (пайдейї). Засновником риторики вважається відомий давньогрецький софіст Горгій. Однак поряд із ним називають ще й інших ораторів - Корина (Коракса) і Тісія. Перший виклик софістичному ідеалу єдності філософії та риторики кинув Сократ (469--399 рр. до н. е.). Він значно розвинув практичні методи публічної полеміки, на якій ґрунтувались всі його відомі бесіди. Ідея Платона (427--347 рр. до н. е.), що завдання оратора полягає не тільки в переконанні, тобто однобічному впливу на аудиторію, але й у пошуку істини, стала наступним поштовхом до становлення риторики як теоретичної і практичної дисципліни. У 392 -- 352 рр. до н. е. розпочався організаційний етап розвитку риторики. Ісократ створює школу красномовства. Навчання в цій школі тривало 3--4 роки. Риторика розглядається як знання, яким можна оволодіти в процесі навчання. Мистецтво створення промов визначається ним як філософія. Ним були вироблені основні принципи композиції ораторської промови, яка повинна містити такі частини: 1) вступ, метою якого є привертання уваги й прихильності аудиторії; 2) виклад предмета виступу з усією переконливістю; 3) спростування положень противника з аргументацією на користь власних; 4) завершення, яке підводить підсумок всьому, що було сказане. Ідеалом в школі Ісократа було мовлення легке та вишукане, яке проста людина зрозуміє, а фахівець оцінить. Власну систему філософської риторики створює Арістотель (384-- 322 рр. до н. е.). Він присвячує цій науці спеціальний трактат під назвою «Риторика».

Кінець минулої і початок нашої ери став розквітом давньоримської риторики, найбільш значні пам'ятки якої - трактати Цицерона і Квинтилиана. В умовах римської цивілізації починає складатися інший підхід до розуміння сутності риторики. Згідно з ученням Марка Фабія Квинтилиана, риторика розуміється як «ars bene dicendi» - «мистецтво говорити добре». Римський державний діяч і оратор Цицерон удосконалив розробку риторичної техніки. Зокрема, у творі «Оратор» він характеризує турботи ідеального оратора таким чином: «що сказати», «де сказати», «як сказати». «Що сказати» означав винахід матеріалу. Тут оратор, на думку Цицерона, має керуватись розумом. «Де сказати» означав розташування матеріалу. Тут римський оратор пропонує сильні аргументи ставити на початку та в кінці, а слабкі -- посередині. «Як сказати» - стосується і виголошення, і викладу. Щодо виголошення, то оратор, на думку Цицерона, повинен володіти голосом, рухами та обличчям.

Значний вплив справила риторика і на мистецтво проповіді в ранньохристиянський період, оскільки переважна більшість отців церкви були риторами або вчителями красномовства до прийняття християнства. Серед визначних постатей останнього століття античної риторики є постать Лібанія або Ліванія (314--393 рр. н. е.), відомого ритора з Антиохії. Майстерність Лібанія наслідували імператор Юліан, а також його учні Василій Великий, Григорій Богослов та Іоан Златоуст, які згодом прийняли християнство.

Таким чином, вже в античності складаються два базових підходи до розуміння риторики: як мистецтва «переконувати» і як мистецтва володіння прийомами ораторської майстерності, що забезпечують виразність мови (елоквенції). Окрім того, риторика вже в античності починає усвідомлюватись не тільки як мистецтво, але і як наука.

Семінарське заняття

Теоретичні завдання:

1.Давньогрецька культура як “пайдея”

2.Риторика в Давній Греції класичного періоду

3. Софістичний ідеал єдності риторики та філософії

4. Ораторське мистецтво Сократа і Платона

5.Освітня система Ісократа

6.Ораторське мистецтво Аристотеля

7.Видатні давньогрецькі оратори

Практичні завдання:

Підготуйте реферат за однією з наступних тем. Під час підготовки уважно вивчить рекомендації до написання реферату.

Тести (за Н.А. Колотіловою)

1. Давньогрецький термін «пайдейя» означає:

А)виховання;

Б) красномовство;

В філософія.

2. Заступницею риторики є богині:

А) Пейто;

Б) двіЕриди;

В Пейто і дві Ериди.

3. Засновником риторики вважається:

А) Горгій;

Б) Корак;

В) Тісій.

4. У феномені софістики риторика і філософія:

А) плідно співіснували;

Б) постійно конфліктували.

5. Мистецтво ведення бесіди, метою якого є досягнення істинного знання, в епоху античності називалось:

А) діалектика;

Б) еристика;

В) софістика.

6. Сократ дотримувався положення про те, що:

А) риторика необхідна для філософа;

Б) риторика не потрібна філософу.

7. На думку Платона, справжнє красномовство властиве:

А) оратору;

Б) філософу.

8. Ісократ вважав, що ораторська промова повинна містити таку кількість частин:

А) три;

Б) чотири;

В) сім.

9. Арістотель виділив такі види промов:

А) дорадчі, епідейктичні, судові;

Б) академічні, епідейктичні, судові;

В) дорадчі, епідейктичні, політичні.

10. Канон десяти аттичних ораторів складається в:

А) Давній Греції класичного періоду;

Б) епоху еллінізму.

11. Видами риторичних вправ у античних риторичних школах були:

А) декламації та контроверсії;

Б) декламації та суазорії;

В) контроверсії та суазорії.

12. В епоху еллінізму на перший план виходять промови:

А) епідейктичні;

Б) політичні;

В) судові.

13. Цицерон серед трьох компонентів, необхідних для красномовства, віддава перевагу:

А) природному обдаруванню;

Б) навичкам;

В)знанням.

14. Творчість Цицерона -- це:

А) філософія під знаком риторики;

Б) риторика під знаком філософії.

15. У Давньому Римі періоду імперії знижується значення:

А) епідейктичного;

Б) політичного;

В) судового.

1б.Вищим ступенем у шкільній системі освіти Давнього Риму була:

А) школа граматика;

Б) школа літератора;

В) школа ритора.

17.Керівником першої державної риторичної школи в Давньому Римі був:

А) Марк Фабій Квінтіліан;

Б) Сенека Старший;

В) Марк Туллій Цицерон.

18. Основні причини занепаду латинського красномовства Тацит вбачав у:

А) недосконалій системі виховання молоді;

Б) політичних змінах;

В) недосконалій системі виховання молоді та політичних змінах.

19.Більшість латинських апологетів і перших отців церкви до прийняття християнства були:

А) риторами;

Б) філософами.

Питання для самостійного вивчення

Риторичні школи античності.

Основні етапи становлення слов'янських риторичних шкіл.

Риторика Київської Русі.

Тема 8. Історія ораторського мистецтва. Риторика в епоху Середньовіччя, Відродження і Нового часу

Гомілетика ( ін.- грец. ?мйлзфйкЮ, 'омилєтикє - мистецтво бесіди) - церковно-богословська наука, викладає правила церковного красномовства або проповідництва.

Герменевтика (від грец. hermeneuein - тлумачити, інтерпретувати) - мистецтво тлумачення і розуміння.

Квадривиум (лат. quadrivium - "перехрестя, роздоріжжі з чотирьох доріг") - в античності - навчальний курс, наступний після тривіума і включає арифметику, геометрію, астрономію та музику.

Семіутика, або семіолугія (від грец. узмейщфйкьт - такий, що має ознаки від грец. узме?пн - знак, ознака, грец. у?мб - знак) - наука, яка досліджує способи передачі інформації, властивості знаків та знакових систем в людському суспільстві (головним чином природні та штучні мови, а також деякі явища культури, системи міфів, ритуалів).

Тривіум (лат. trivium, буквально - перехрестя трьох доріг, від tres - три і via - шлях, дорога) - три гуманітарні науки: граматика, риторика і діалектика, що становили перший і головний цикл "семи вільних мистецтв".

Методичні рекомендації до вивчення теми

У часи Середньовіччя і раннього Відродження актуалізується трактування риторики як "ars ornandi" - "мистецтво прикрашення мови". У цей період на перший план виступає орнаменталістська функція риторики: основна увага приділяється засобам виразності мови - фігурам і тропам.

Набуває розвитку християнська гомілетика. Проповідь стає однією з найпоширеніших форм середньовічної словесності. Першими гомілетами стали Аврелій Августин (354-430 рр.), Василій Кесарійський (прб. 330-379 рр.), Іоан златоуст (344-407 рр.).

В епоху Відродження риторика посіла чільне місце серед наук. Особливо наголошується на зв'язку риторики з філософією, бо красномовство без мудрості й доброчесності може бути небезпечним для багатьох людей. Слово тісно пов'язане з духом, що породжує його. Отже, не можна нехтувати цим і зосереджуватись виключно на слові, на різноманітних способах виразу.

Отже в епоху Середньовіччя риторика входила до складу тривіуму. Проте, латина, якою виголошувались риторичні промови позбавила красномовство публіки. В епоху Середньовіччя остаточно складається новий тип риторичних промов -- проповідь. В цей час відбувається становлення лекції -- одного з різновидів академічного красномовства.

Наступний період розвитку риторики умовно відносять до XVI - XVIII століття - до епохи посилення ролі письмових текстів: богословських, політичних, філософських, історичних, наукових. Створення друкарства та масової книги надали риториці нового вигляду: вона стала усвідомлюватись як інструмент стилетворення. Риторика виривається за межі вивчення тільки усного мовлення і переносить свою увагу на процес створення письмових текстів. У рамках цієї епохи спостерігається становлення так званої раціональної риторики, що сполучає завдання навчання красномовства і розвитку думки в мові, а також створюються передумови для поділу наукової та художньої мови.

Одним із найвидатніших українських риторів Нового часу був професор риторики Києво-Могилянської академії Феофан Прокопович (1677--1736). Ф. Прокопович вважав, що риторика -- це вміння добре говорити. Метою оратора, на думку українського ритора, є переконувати мовою, а завданням так складати промову, щоб вона переконувала слухачів.

У період Нового часу бурхливо розвивається парламентське красномовство. Проте, риторика все більше втрачає статус окремої науки і зближується з мовознавством. Поступово термін риторичність пов'язують з незмістовністю, балаканиною. З другої половини XIX століття стався занепад риторики, яка виходила з вживання. Риторичні завдання перебрала на себе поезія як самий масовий вид мовлення, тому поетика і літературознавство витіснили риторику .

Зі становленням у Російській імперії на початку XX ст. інституту Державної думи спостерігаємо злет політичного красномовства. Окремо слід відмітити роботу російського вченого Сергія Поварніна (1870--1952) «Спір. Про теорію і практику спору», яка вийшла друком у 1918 р. Ця робота являє собою спробу в систематичному та популярному викладі подати ті знання, які було накопичено в еристиці, логіці, риториці та психології спілкування.

У другій половині XX століття починається новий розквіт риторики: виникає неориторика, або нова риторика, яка формується на стику філософії, семіотики, лінгвістики, теорії тексту, логіки і теорії літератури. У США складається риторична методологія і риторична критика, а також наукова риторика як теорія мовних комунікацій (П. де Ман). У Франції формується неориторика, пов'язана з філософією постмодернізму (Р. Барт). У Бельгії інтенсивно розвивається аргументативна риторика (Х. Перельман) і літературна риторика. Останнє напрямок розроблялося групою "мю" з Льєжського університету на чолі з Ж. Дюбуа, представники якої вважають, що риторика вивчає прийоми мовленнєвої діяльності, що характеризують поряд з іншими дискурсами і літературний дискурс.

Структура сучасної риторики включає в себе такі напрямки, як риторична герменевтика (Р. Гадамер) і риторична семіотика (Р. Якобсон, Ж. Лакан, Ц. Тодоров, У. Еко). Актуальною стає і етнориторика - область риторики, що вивчає ефективність спілкування в світлі проблем етнічної ідентичності та національно культурного розмаїття мовної комунікації (А. Михальська).

Таким чином, сьогодні термін "риторика" вживається в наступних основних значеннях: 1) дисципліна, що вивчає специфіку усної публічної мови; 2) наука про породження висловлювань; 3) теорія аргументації; 4) наука про різновиди мовної комунікації, спрямованих на здійснення впливу на одержувача повідомлення, тобто теорія мовного впливу; 5)теорія ефективної комунікації.

Семінарське заняття

Теоретичні завдання:

1 Середньовіччя (XIV - I половина XVIII )

2. Розквіт теорії красномовства в Україні

3. Розвиток риторики ( II половина XVIII - початок XX ст.)

4. Сучасне ораторське мистецтво

Практичні завдання:

Підготуйте реферат за однією з наступних тем. Під час підготовки уважно вивчить рекомендації до написання реферату.

1. Риторика в системі середньовічної освіти.

2. Розвиток риторики в епоху Відродження.

3.Ораторське мистецтво Нового часу.

4.Роль Києво-Могилянської академії у розвитку риторики на Україні.

5. Феофан Прокопович - видатний слов'янський оратор.

6. Роль М.Ломоносова у розвитку російської риторики.

7. Українське ораторське мистецтво у ХVІ - ХVІІІ ст.

8.Українські оратори ХІХ - ХХ ст.

9. Неориторика.

10.Напрями сучасної західноєвропейської риторики.

11.Розвиток риторики у США.

12. Сучасний стан ораторського мистецтва в Україні.

Тести (за Н.А. Колотіловою)

1. Християнські проповіді були спрямовані на вирішення

А) « що», а не «як»;

Б )«як», а не «що».

2. У християнській гомілетиці неприйняття проповіді зумовлювалось недоліками:

А) аудиторії;

Б) оратора;

В) самої проповіді.

3. Християнська проповідь спрямована насамперед на:

А) інформування;

Б)переконання.

4. Основоположником візантійської риторики був:

А) Василій Кесарійський;

Б) Гермоген Тарсійський;

В) Григорій Богослов.

5. Завдання християнського оратора, на думку Василія Кесарійського, це:

А) вразити аудиторію;

Б) переконати аудиторію;

В) сприяти засвоєнню проповіді аудиторією.

6. У середньовічній системі освіти провідне місце займав:

А) семичастний канон;

Б) тривіум;

В) квадривіум.

7. Риторика як навчальна дисципліна в епоху Середньо-віччя входила до складу:

А) тривіуму;

Б) квадривіуму.

8. В епоху Середньовіччя формуються такі нові види промов:

А) академічні;

Б) церковні;

В) академічні та церковні.

9. Риторика в епоху Середньовіччя свої позиції в культурі:

А) втрачає;

Б) зміцнює.

10. Для епохи Відродження характерна думка про те, що:

А) красномовство тісно пов'язане з моральністю;

Б) красномовство не пов'язане з моральністю.

11. Найбільш тісний взаємозв'язок риторики і філософії був характерний для епохи:

А) Середньовіччя;

Б) Відродження;

В) Нового часу.

У період Київської Русі спостерігається розквіт красномовства:

А) академічного;

Б) гомілетичного;

В) судового.

12. Видатним професором-ритором Києво-Могилянської академії був:

А) М. Ломоносов;

Б ) Ф. Прокопович.

13. У XIX -- поч. XX ст. українське ораторство розвивається рідною мовою:

А) так;

Б) ні.

14. Українська риторика періоду Радянського Союзу переживає:

А) занепад;

Б) розквіт.

Питання для самостійного вивчення

Внесок Й.Галятовського, Ф.Прокоповича в розвиток української риторики?

Розвиток української риторики ХІХ ст.

Чим спричинене піднесення інтересу до риторики у сучасному суспільстві?

Тема 9. Практичні аспекти загального ораторського мистецтва

Логіка (від грец. побудований на міркуванні) - наука про форми та засоби висловлення думки

Логічний наголос - це знак партитури, що виділяє семантичний центр фрази (слово або групу слів).

Методичні рекомендації до вивчення теми

Будь-яка промова чимось подібна до наукового дослідження. Отже, промову слід будувати як певну проблему. Промова, як правило, потребує попередньої підготовки.

Підготовка промови ? творчий процес, який можна поділити на такі етапи: вибір теми ? складання плану ? збирання матеріалу ? запис промови ? розмітка тексту знаками партитури - тренування

...