Термінологічна лексика в мові сучасної поезії

Размещено на http://www.allbest.ru/

25

Размещено на http://www.allbest.ru/

Термінологічна лексика в мові сучасної поезії

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. МОВНА СПЕЦИФІКА УКРАЇНСЬКОГО ТЕРМІНА

РОЗДІЛ ІІ. ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА В МОВІ СУЧАСНОЇ ПОЕЗІЇ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Історія наукового терміна в новій українській літературній мові однак засвідчує, що серед основних питань термінознавства, як і літературної мови загалом, чи не на перше місце завжди висувалась проблема відбору з найрізноманітніших варіантів і органічного входження терміна в лексичну підсистему національної мови. І якщо нове загальновживане слово часто виникало в мові спонтанно, то відбір спеціального слова вимагав опрацювання критеріїв входження в загальнолітературну мову і окрему терміносистему. Це завдання легше вирішувати тоді, коли існує певна традиція терміновжитку. І скільки б не наголошували на семантичних чи естетичних критеріях добору терміна, історія розвитку різних галузей знань засвідчує, що найчастіше перевагу надають терміну, що має найдовшу традицію ужитку, часто усупереч згаданим вище принципам.

Дискусії на численних термінологічних конференціях останніх років засвідчують, що чи не найважливішою проблемою сучасного українського термінознавства залишається питання про те, як зберегти національний дух української термінології за умов широких глобалізаційних процесів сучасності. Цікаво, що саме вибір серед можливих термінів найбільш цікавить термінологів-практиків, особливо українську науково-технічну інтелігенцію. Найгарячіші дискусії відбуваються саме із приводу найбільш прийнятних назв спеціальних понять з ряду дублетних найменувань, а також щодо способів і засобів лексикографічного опрацювання й стандартування номінацій процесових понять, словотвірна структура яких, як відомо, найбільш відрізняється від аналогічних термінів інших слов'янських мов, насамперед російської.

Чимало місця в різноманітних дослідженнях займає етимологія і словотвірна будова термінів, що належать до різноманітних терміносистем, а також історії формування найменувань спеціальних понять - Наконечна Г., Панько Т., Кочан І., Мацюк Г., Процик І. та інші.

Тематичні обрії українського термінознавства розширюють недавні монографічні дослідження, де внутрішньомовні чинники розвитку терміносистем пов'язано з теорією мовного планування (Д'яков А., Кияк Т., Куделько З.), детально проаналізовано роль і місце греко-латинських коренів у різноманітних терміносистемах (Кочерга О.) чи розвиток термінології пов'язано з лінгвоцидом української мови в ХХ ст. (Кубайчук В., Масенко Л.).

Книжна лексика активно використовується у писемних функціональних стилях сучасної української мови, хоча її уживання притаманне також і деяким різновидам усного мовлення.

Розмовний шар лексики складають власне розмовні елементи: читалка, моторка, трояк (3 грн.), десятка (10 грн.) та ін., позбавлені явного відтінку експресивності, а також стилістично забарвлені. Це розмовно-просторічні слова: панькатися, телепень, лахміття, замакітритися, підстаркуватий і под., які мають “легкий” відтінок іронічного, фамільярного, жартівливого тощо забарвлення; власне просторічні - з порушенням орфографічних та орфоепічних норм - тепера, тута, кухвайка, просю.

До групи розмовної лексики увіходять також слова пейоративного характеру (лупцювати, уторопати, банькатий, падлюка тощо) та жаргонізми (шпора, хвіст, засипатися, плавати - зі студентського жаргону). Поети сучасності в своєї творах активно використовують як здобутки книжної, так і розмовної мови. Термінологічна лексика в мові сучасної поезії займає вагоме місце, з'ясувати її місце у творах поетів кінця ХХ - початку ХХІ століття і є актуальність нашої роботи.

Мета дослідження - здійснити лінгвостилістичний аналіз термінологічної лексики сучасної поезії.

Основні завдання дослідження :

Ознайомитись із науковою літературою, присвяченою термінологічній лексиці та її використанні у поетичних творах.

Провести обстеження віршованих творів поетів кінця ХХ - початку ХХІ століття з метою виявлення термінів.

На підставі досягнень сучасного мовознавства уточнити сутність поняття “термінологія”, її характерні ознаки та форми прояву в художніх творах.

Пояснити мету вживання термінологічної лексики у мові творів сучасних поетів.

Оформити дослідження як курсову роботу.

Об`єктом дослідження є мова віршованих творів поетів кінця ХХ - початку ХХІ століття, а предметом - термінологічна лексика, що служить для створення сучасного колориту в творі.

Мета, завдання обумовили методи і методику роботи. У ній використано основні методи лінгвостилістики: метод лінгво-літературного коментування художнього тексту, описовий метод з прийомами аналізу семантичної структури слова, історико-гносеологічний, порівняльно-історичний, системний, компаративний і структурально-функціональний аналіз.

Практичне значення дослідження в тому, що його дані сприятимуть поглибленому прочитанню як окремих творів, так і всієї творчої спадщини поетів-сучасників. Результати курсової роботи можуть бути використані в процесі викладання курсу новітня українська літератури, спецкурсів і спецсемінарів, присвячених творчості поетів, підготовці нових підручників і посібників для закладів вищої та середньої освіти.

Матеріалом для написання курсової роботи є поетичні твори Сергій Жадана, Василя Герасим'юка, Юрія Андруховича, Галини Паламарчук, Марини Соколян, Наталі Очкур, Оксани Забужко.

Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

РОЗДІЛ І. МОВНА СПЕЦИФІКА УКРАЇНСЬКОГО ТЕРМІНА

Мовна специфіка сучасного українського терміна ще не стала предметом спеціального наукового дослідження лінгвістів. Вони здебільшого розглядають український термін як особливий знак серед лексем національної мови або використовують його як об'єкт для ілюстрації теоретичних засад загального термінознавства. Тому українські мовознавці особливу увагу звертають на семантику терміна й особливості вияву парадигматичних відношень (синонімних, омонімних, паронімних і родо-видових) в термінній лексиці, а також на пошуки доказової бази, що ілюструє таку фундаментальну властивість терміна, як тенденція до однозначності. Чимало місця в різноманітних дослідженнях займає етимологія і словотвірна будова термінів, що належать до різноманітних терміносистем, а також історії формування найменувань спеціальних понять [8; 9; 10; 11; 18; 19]. Тематичні обрії українського термінознавства розширюють недавні монографічні дослідження, де внутрішньомовні чинники розвитку терміносистем пов'язано з теорією мовного планування [3], детально проаналізовано роль і місце греко-латинських коренів у різноманітних терміносистемах [5] чи розвиток термінології пов'язано з лінгвоцидом української мови в ХХ ст. [7; 17].

Півторасталітня історія наукового терміна в новій українській літературній мові однак засвідчує, що серед основних питань термінознавства, як і літературної мови загалом, чи не на перше місце завжди висувалась проблема відбору з найрізноманітніших варіантів і органічного входження терміна в лексичну підсистему національної мови. І якщо нове загальновживане слово часто виникало в мові спонтанно, то відбір спеціального слова вимагав опрацювання критеріїв входження в загальнолітературну мову і окрему терміносистему. Це завдання легше вирішувати тоді, коли існує певна традиція терміновжитку. І скільки б не наголошували на семантичних чи естетичних критеріях добору терміна, історія розвитку різних галузей знань засвідчує, що найчастіше перевагу надають терміну, що має найдовшу традицію ужитку, часто усупереч згаданим вище принципам.

Дискусії на численних термінологічних конференціях останніх років засвідчують, що чи не найважливішою проблемою сучасного українського термінознавства залишається питання про те, як зберегти національний дух української термінології за умов широких глобалізаційних процесів сучасності. Цікаво, що саме вибір серед можливих термінів найбільш цікавить термінологів-практиків, особливо українську науково-технічну інтелігенцію. Найгарячіші дискусії відбуваються саме із приводу найбільш прийнятних назв спеціальних понять з ряду дублетних найменувань, а також щодо способів і засобів лексикографічного опрацювання й стандартування номінацій процесових понять, словотвірна структура яких, як відомо, найбільш відрізняється від аналогічних термінів інших слов'янських мов, насамперед російської.

У зв'язку з цим виникає комплекс питань про те, в якому сенсі ми можемо вести мову про національну специфіку українського терміна, у яких тематичних чи інших групах назв спеціальних понять вона виявляється, на які рівні мовної структури необхідно звернути особливу увагу, щоб узгодити семантичні й прагматичні вимоги до терміна й не втратити його національномовної специфіки. Коло пов'язаних між собою проблем при цьому виходить поза межі суто лінгвістичних, через що термінознавство мусить стати міждисциплінарною науковою галуззю.

Серед власне лінгвістичних проблем, пов'язаних з розбудовою українських термінів, що містять специфічні національномовні риси, на сьогодні можемо виділити принаймні шість:

1) опрацювання критеріїв знеросійщення сучасних терміносистем, у зв'язку з чим вимагає опрацювання проблема росіянізму в українській термінології;

2) виявлення англіцизмів (американізмів) у різних терміносистемах і наукове обґрунтування доцільності їх ужитку;

3) з'ясування ролі й місця інтернаціоналізмів та їх національних відповідників у різних терміносистемах;

4) способи відбору назв опредметнених дій;

5) способи відбору найменувань опредметнених ознак;

6) орфоепічні й орфографічні проблеми.

Названі питання означають тільки перше наближення до комплексу проблем, пов'язаних з національною своєрідністю сучасного українського терміна. Вони тягнуть за собою й інші, наприклад, проблеми практичного термінознавства, насамперед термінографії, а також викладання основ наук у середній школі та різноманітних наукових дисциплін у школі вищій.

Росіянізми та англіцизми активно проникають до нової української літературної мови у ХХ столітті - росіянізми починаючи із тридцятих років, англіцизми - після другої світової війни. Їх роль і місце в різноманітних терміносистемах активно почали обговорювати щойно зі здобуттям незалежності.

На позначення слів або словосполук, позичених з російської мови або побудованих за її взірцями, традиційно використовують термін «русизм», хоч він неточний, бо утворений не від назви держави Росії, а від етноніма Русь, який значна частина сучасних українців услід за М. Грушевським пов'язує з історією України, а не Росії. Тому доречніше використовувати найменування, похідне від сучасної державної назви росіян, - росіянізм. Аналізоване поняття значна частина українців розуміє надто вузько - тільки як мовну одиницю, не зафіксовану в словниках і використовувану в українських текстах зі спеціальною стилістичною метою (Г. Їжакевич) [16, c. 526]. Однак такий підхід не враховує сучасних реалій, особливо пошуків національно-мовної ідентичності серед частини сучасних українських інтелектуалів, і вчених у їх числі.

Дискусії на термінологічних конференціях кінця ХХ-початку ХХІ століття дають змогу зробити висновок, що принаймні певна частина українських дослідників у своїй науковій галузі під росіянізмами розуміє слова, що містять не притаманні сучасній українській літературній мові корені або афікси (суфікси чи префікси), хоч такі лексеми можуть бути широко розповсюджені в будь-якій терміносистемі. Якщо українські терміни навіть поморфемно перекладені з російської, тобто скальковані за російськими взірцями, але їх морфемний склад не суперечить будові українського слова, такі похідники сучасні носії української наукової мови цілковито сприймають і здебільш не обговорюють [13; 21].

Українська технічна інтелігенція активно відкидає утворені від дієслів назви опредметнених дій з суфіксом -к(а): ковка, рубка, поліровка, штамповка. Такі росіянізми переважно замінюють іменниками на -ння (кування, рубання, полірування, штампування), хоч інколи використовують і похідники іншого структурного типу, зокрема безсуфіксні іменники: возгонка - узгін, гонки - перегони. Часто-густо цю тенденцію доводять до абсолюту і намагаються замінити будь-які українські слова, утворені з допомогою суфікса -ка, що суперечить давній українській традиції використовувати цю морфему для називання дій, а не тільки їх наслідків. Таке відштовхування від російської мови призводить до появи ряду немилозвучних слів, як, наприклад, з коренем роб: обробляння, розробляння, перероблення тощо. Наперекір рекомендаціям назва обробка побутує в науково-технічних текстах і вказує передусім на дії над металами. Чомусь у поле зору українських інженерів не потрапляє сільськогосподарський термін обробіток, що його можна було б у цьому разі використати. Замість розробляння стандартів можна сказати опрацювання стандартів. Проте цілком природними в сучасних українських текстах є деякі давноутворені назви дій з суфіксом -ка: оцінка, перевірка, поведінка.

Існує тенденція заміняти деякі назви найпростіших технічних засобів з суфіксом -ушк(а) на українські похідники іншої будови: ловушка - уловлювач. Але спроби вживати замість російської котушки позиченого з німецької мови слова шпуля не підтримано, хоча в тлумачному словнику української мови [14, c. 527] і шпуля, і шпулька подано без будь-яких стилістичних чи інших обмежників. Не вдається витіснити з технічної термінології поширеного терміна установка, хоч у сучасній літературній мові його можуть заступити агрегат, устатковання, пристрій, механізм і напівзабуте слово устава.

Фахівці окремих галузей замінюють корені низки російськомовних позичок. Цікава доля трьох коренів - плав, скор і ключ, які хоча притаманні як українській, так і російській мовам, але їх словотворчі потенції в обох мовах відрізняються. У науково-технічних текстах продовжують широко вживати похідники від дієслів із коренем плав, що можуть означати перехід з одного агрегатного стану в інший (плавитися) або технологічну операцію, спрямовану на таку зміну (плавити). Окремі дослідники вказують на неукраїнськість такого терміновжитку, бо в нашій мові віск, сало чи інша тверда речовина не плавиться, а топиться. Плавити (тобто сплавляти) можна дерево по річці. Тому природними українськими відповідниками росіянізмів з названим коренем є похідники з коренем топ: топити, стоп, розтоп (а не плавити, сплав, розплав) [4, c. 394, 598]. Натомість корінь скор широко побутує в сучасній літературній мові, зокрема подибуємо його в складі прислівника скоро. Мовна ж свідомість деяких українських інтелектуалів, насамперед фізиків і математиків, пов'язує його із широко розповсюдженим російським ускорением, наслідком чого стала заміна прискорення пришвидшенням і зміна кореня в споріднених термінах. Правда, свою роль зіграли й системні зв'язки з базовим терміном швидкість. Корінь ключ уже давно усунуто з електротехнічних термінів і замінено на мк(мик): не включати, а вмикати, відповідно не включити, а увімкнути. Але омонімний корінь широко використовують для називання сторонніх тіл у якомусь середовищі (включення), хоч для такого росіянізму легко підібрати український відповідник, наприклад вкраплення.

Автори новочасних російсько-українських термінних словників досягли успіхів у виявленні та перекладі термінів, семантичний обсяг яких в обох мовах не збігається. Наприклад, детально описано українські відповідники російського заключение: це і укладання (договору), і підписання (пакту), і ув'язнення, і взяття (в дужки) [2, с. 55-56], тобто спостерігаємо розходження в перекладі залежно від терміносистеми. Детально описано російські терміни на -ение, яким в українській мові відповідають похідники від дієслів доконаного і недоконаного виду (облучение - опромінювання і опромінення). Однак ще й досі нема згоди щодо перекладу окремих багатозначних російських лексем. Математики вирізняють у російському терміні определение два значення (1. Означування 2. Числове значення) і перекладають його двома українськими відповідниками - означення і визначення. Мовознавці ж, які частіше використовують перше значення, поруч із назвою дефініція вживають синонім визначення, що є семантичною калькою з російського определение, хоч традиційно використовують означення як назву одного з видів синтаксичних зв'язків. Незважаючи на те, що російський термін колебание має близькозвучний український відповідник коливання, для позначення різновидів цього явища в українській мові можна використати хитання й гойдання, хоча частіше обмежуються загальною назвою. Зерно звичайно перекладають як зерно, хоча цей російський іменник може називати ще й зернину, а жидкий - як рідкий, хоч такий російський прикметник може вказувати і на зв'язок з рідиною і в українській мові мати відповідник рідинний (стан речовини).

Досить велика частина термінокористувачів не відчуває неприродності ряду коренів або афіксів в українських відповідниках російських лексем. Зокрема живцем узято або дещо видозмінено російські терміни в українських назвах вітка (рос. ветвь), ґрунтівка (рос. грунтовка), витяжка (рос. вытяжка), повірка (рос. поверка) і ряді інших. Мало хто з фізиків замість пучок (променів) уживає назву жмуток, а значна частина математиків не вичленовує не властивого українській мові кореня в прикметнику рівнобедрений. Мовознавці чи літературознавці в порівняльних студіях досить часто використовують співставлення, а не зіставлення, і, здається, ніхто із сучасних українських мовознавців не піддає сумніву термін запозичення із семантично порожнім префіксом за-. Так само як і для економістів не є дивоглядом префікс по- в лексемі покупець.

Чималу кількість російських лексем, що вийшли поза межі терміносистем і стали загальновживаними словами, українські вчені в межах спеціальної лексики вже не сприймають як росіянізми, хоч для деяких із цих слів в українській мові ще із тридцятих років ХХ століття існують рівноцінні національні або позичені з інших мов відповідники. Словотворчо безплідний насос із відсутнім в сучасній українській мові коренем сос не вдається замінити романізмом помпа, від якого легко творити систему назв споріднених понять: помпувати, напомпувати, помпування та ін. Подібно і термін прокат, українським відповідником кореня якого є кот (котити, прокотити), не творить похідних назв дій, а давно відомі синонімні українські утвори на базі німецького вал природно входять у систему процесових понять: вальцювати, вальцювання, вальцівник тощо. Тільки окремі вчені погоджуються з потребою замінити шатун на гонок, підшипник - на валниця, башмак на черевик, а гайку на мутру, не кажу вже про відновлення лексеми рушій замість двигун.

Протягом останнього десятиліття активізують корінь гін як засіб заміни позиченого з російської провід: водогін замість водопровід, газогін - газопровід. Однак і надалі поза засягом наукової дискусії перебувають прикметники з позиченим з російської мови терміноелементом - подібний, що ними перекладено російські лексеми на -образный, -видный, -подобный. Українська термінотворча традиція тут інша - замінювати кореневий елемент суфіксом -уват-: газуватий, зіркуватий, пилкуватий (а не газоподібний, зіркоподібний, пилкоподібний) [7]. Інколи російський взірець орієнтує неправильно: газообразный - це не газоподібний, а просто газовий (як у назві агрегатного стану речовини) [15, с. 14].

Отже, системне вивчення росіянізмів у різних терміносистемах необхідне не тільки щоб з'ясувати роль і місце таких слів, а й щоб упорядкувати окремі фрагменти лексичної системи сучасної української літературної мови. Поширеність терміна через значну зросійщеність ряду терміносистем не може бути єдиним критерієм нормотворчих процесів у термінології. На перше місце висувається системотворчий чинник: найбільш придатним для називання спеціального поняття може виявитися не росіянізм чи скалькований термін, а позичена із загальнолітературної мови або спеціально утворена з українських морфем лексема, що здатна творити похідники, забезпечуючи мовне вираження системних понятійних зв'язків.

Англіцизми, себто слова і словосполуки, позичені з англійської мови або утворені за її взірцями, широким потоком ринули в українську мову наприкінці ХХ століття у зв'язку з розпадом Радянського Союзу і перетворенням світу із двополюсного на однополюсний. У науковій сфері вони найбільше вплинули на термінологію гуманітарних наук, менше - природничих. За рахунок англіцизмів значно поповнився склад науково-технічних і спортивних термінів. Такі лексеми все більше стають конкурентами росіянізмів як основного джерела поповнення української лексики, в тому числі й наукової, чужомовними словами.

Англіцизм, як і будь-яке інше позичене слово, доречний, якщо він позначає поняття, що з різних причин ще не назване засобами української мови або в ній відсутній рівновартісний відповідник. Масово проникаючи в нашу мову, коли в ній для позначення багатьох наукових понять існують питомі або позичені терміни, англіцизми витісняють їх без належного опору з боку українських учених. Крім зросійщення, в українського наукового мовного довкілля виникає нова загроза, яку В. Радчук з гіркотою назвав укрлиш, тобто українська інглиш, український варіант англійської мови.

У літературознавстві запанувала нарація і похідні слова (наратор, наративний), хоча до цього цілковито обходилися термінами оповідь, оповідний, оповідач. Мовознавці широко застосовують концепт, бо термін поняття їх уже не влаштовує. Економісти не можуть обійтися без назв учасників ринкових відносин (брокерів, менеджерів, дистриб'юторів), які в наукових текстах можна замінити відповідно українськими синонімами (посередник, управлінець, розподілювач відповідно). У політології розповсюджені англомовні назви виборців і похідних від англомовного відповідника українського слова вибори (електорат, електоральні настрої і навіть електор). Жоден футбольний репортаж не може обійтися без голкіпера, лайнсмена, хавбека чи рефері, хоч українська мова має рівноварті відповідники воротар, суддя на лінії, півзахисник, суддя. У журналістиці замість терміна засоби масової інформації понад міру поширений англіцизм мас_медія, а інтерв'ю не може бути виняткове, тільки ексклюзивне. Замість давніших назв освітніх установ училище, технікум запровадили англіцизм коледж.

Представників наймолодшого й середнього покоління українських учених залюбки вводять у наукові тексти модні англомовні замінники загальновживаних слів: креативний замість творчий; латентний - прихований, неявний; варіабельний - змінний; інтеракція - взаємодія тощо. Почасти це данина моді й сподівання на приховування думки без достатньої глибини проникання в суть аналізованої проблеми, почасти своєрідний науковий жаргон, засіб упізнавання своїх, а нерідко ще й невміння перекласти українською англомовні слова чи словосполуки. В. Радчук уклав список слів-позичок, серед яких переважають англіцизми, що піддаються перекладу питомою або давніше позиченою лексикою (подано за абеткою): андеґраунд - підпілля; аплікант і аплікація - заявник і заява; бігборд - панно, стенд; бізнес-ланч - діловий обід; бренд - ґатунок; генерація - покоління; дайджест - оглядовий збірник; джек-пот - найвища сума виграшу; екзит-пол - опитування на виході; інтенція - намір, задум; маркетинг - збут, вивчення ринку; кастинг - конкурсний відбір; котон - бавовна; памперс - підгузник; плейєр - програвач; скейт-борд - дошка-самокат; прайс_лист - цінник; пресинг - тиск, натиск; провайдер - постачальник; промоція і промоушн - заохочення, сприяння, підтримка, допомога; респектувати - шанувати; рецепція - сприйняття; спічрайтер - складач промов; суїцид - самогубство та ін. А до варваризму імплементація, на думку вченого, можна підібрати понад 30 українських відповідників, серед них: впровадження, запровадження, втілення, втілення в життя, введення, введення в діло, виконання, здійснення, проведення в життя, перетворення в дійсність, перетворення в життя, реалізція, матеріалізація, справдження, звершення, вживляння, законодавче запровадження, законодавче утвердження, введення в (законодавчу) практику, надання чинності, набуття чинності, узаконення, внесення змін (до закону), внесення поправок, перегляд (закону) [12, с. 26-30].

Англійська мова, очевидно, активізувала в українській термін дискурс, який проник термінологію різних гуманітарних наук, маючи загальне значення «сукупність висловлювань на певну тему» (дискурс модернізму, філософський дискурс, політичний дискурс тощо). Якщо назви не вжито в спеціальному термінному значенні, то чи є потреба надуживати чужомовним словом? До того ж у наукових текстах термінне значення аналізованої лексеми необхідно чітко обумовлювати, бо інакше вона сприймається неоднозначно. Зрештою, найновіший двотомовий англо-український словник М. І. Балли фіксує аж 4 значення іменника «дискурс» в англійській мові й відповідно чотири способи його перекладу: 1) лекція; промова, слово, доповідь...; 2) трактат; міркування; 3) розмова, бесіда; 4) здатність доводити; обґрунтування [1, с. 300].

Упорядники української науково-технічної термінології ще не виробили концепції, як позичати найменування найновіших технічних засобів, пов'язаних з комп'ютерними технологіями. Тим часом англомовні терміни макрос, опція, принтер, сайт, сервер, сервіс, файл, утиліта та багато інших, значну частину яких можна без втрат перекласти українською, щодня проникають у свідомість усе масовішого користувача комп'ютерної техніки.

Берегти українське мовне довкілля сьогодні означає не тільки шукати способів і засобів уникати російськомовних термінів. Великомасштабні глобалізаційні процеси висунули на перше місце у світовій комунікації мову англійську, яка не тільки збагачує словник українського науковця, але й витісняє з нього питомі слова й вирази. Так формується почуття меншовартості рідної мови, її неспроможності обслуговувати найвищі прояви людського духу, до яких, безсумнівно, належить і наукова сфера. Страх українського вченого перед українською мовою породжується не тільки острахом не дотримувати норм, а й невмінням або й небажанням засвоювати її засоби, щоб перекодовувати новітні наукові інформаційні потоки, що пливуть до нас не в рідномовній одежі. Мислення мовними кліше, відсутність опірності чужомовним словам і брак зусиль у пошуку відповідних українських мовних засобів вираження наукової думки знижує науковий потенціал українського вченого, робить його піддатливим до наукових схем та ідей, нав'язаних іззовні.

Інтернаціоналізмами зазвичай називають спільні слова або словосполуки в близьких за походженням або географічним розташуванням мовах. Українська мова належить до європейської мовної зони, основу інтернаціоналізмів якої становлять грецькі або латинські корені, хоч інтернаціоналізмом у цьому ареалі може стати й назва, утворена на ґрунті будь-якої іншої європейської мови, що проникла в неблизькоспоріднені мови.

Протягом ХХ століття в різні терміносистеми нової української мови увійшла величезна кількість поширених у західноєвропейських мовах термінів. На українському мовному ґрунті вони нерідко ставали єдиними назвами спеціальних наукових понять, що забезпечувало одну з найважливіших властивостей терміна - однозначну відповідність наукового поняття і його найменування.

Проте прагматичний підхід до терміна як такого, що вказує тільки на поняття, вступає в суперечність із фундаментальними засадами набування знань, основу яких становить думка про те, що найлегше й найприродніше людина формує знання й пізнає світ засобами рідної мови. Тому перед упорядниками різноманітних терміносистем української мови після національно-визвольних змагань 1918-20-их років постало нелегке завдання органічно вписати міжнародну термінолексику в систему тогочасної української літературної мови, щоб українська наукова мова ставала не тільки засобом спілкування між ученими певної галузі, а й виконувала роль найприроднішого розповсюджувача й популяризатора наукових знань серед широких кіл українців, що неможливо було здійснити без добору національних відповідників до низки міжнародних термінів. У зв'язку з цим протягом 20-их років XX ст. терміни-інтернаціоналізми засвоювали п'ятьма способами:

1) позичання без перекладу (найбільш поширений спосіб): автоколіматор, аґреґат, адіябата, адсорбція, блок, болометр, поляризація;

2) заміна міжнародного терміна національним відповідником (рідко): двочлен (замість біном), куля (сфера), сустав (шарнір), стояк (штатив);

3) розташування національного відповідника перед інтернаціоналізмом, що, очевидно, свідчило про надавання переваги першому: чинник, аґент; кружало, диск; мірило, масштаб; чоло хвилі, фронт хвилі;

4) розташування новоствореного національного відповідника після міжнародного терміна: абсорбція, вбирання; абсорбціометр, вбиромір; адгезія, прилипність; біфіляр, двонитник; вібратор, коливальник; дисперсія, світлорозсів; монохорд, однострун; телеметрія, далекоміряння;

5) узгодження правопису ряду термінів (маґнет, хемія) і їх роду (атмоліза, аналіза, анода еліпса, катода, фотоліза) із західноєвропейськими мовними взірцями, а не поширеними на той час формами російської мови (рос. магнит, химия; атмолиз, анализ, анод, элипсис, катод, фотолиз) [12, с. 26-30].

У 30-их роках XX ст. випущено 4 термінологічні бюлетені, одним із центральних завдань яких було усунути самостійно засвоєні українські терміни-європеїзми. Російській мові, якій нічого не загрожувало і яка, за офіційною ідеологією того часу, претендувала на мову всесвітнього пролетаріату, не був притаманний мовний пуризм, і вона здебільшого позичала названі терміни без перекладу. Необхідно було повернути русло самостійного українського термінотвору в річище загальносоюзне, що в тридцяті роки автоматично означало його зросійщення. Завдання формулювали в дусі офіційної партійної фразеології. Програмова стаття А. Хвилі мала назву «Знищити коріння українського націоналізму на мовному фронті», а, наприклад, заголовок статті М. Калиновича та Д. Дрінова до «Фізичного термінологічного бюлетеня» сформульовано майже так само: «Ліквідувати націоналістичне шкідництво в радянській фізичній термінології». Одним із об'єктів основного удару стали національні відповідники міжнародних термінів та лексеми, що відрізнялися від російських формально (правописом або словотвірно). З того часу українська наукова мова зберігає статус, притаманний мовам колоніальним: засвоювати нові інтернаціоналізми тільки через посередництво російської мови.

Деякі українські учені погоджуються змінити зовнішню форму окремих інтернаціоналізмів (замість хімія писати хемія, замість магніт - маґнет або уживати літеру ґ на місці етимологічного g чи дифтонги au, ia, іо передавати в українських термінах як ав, ія, й, а не ау, іа, іо (аґент, авдитор, діяграма, йон, а не агент, аудитор, діаграма, іон). Однак велике число дослідників дотримується засвоєних ще в радянські часи правописних звичок і вперто не бажає жодних змін у міжнародній термінології, що її засвоїла українська мова згідно зі сталінськими вказівками.

Дискусій про національні відповідники міжнародних термінів наразі не ведуть. Хіба що укладачі деяких словників, що знають термінологічні традиції української мови, у своїх переважно двомовних (здебільшого російсько-українських) або багатомовних термінних словниках ставлять українські відповідники міжнародних термінів на друге місце.

Тим часом питомі синоніми вкрай необхідні насамперед у трьох сферах: навчальному процесі на всіх його рівнях (школа - вищий навчальний заклад - підвищення кваліфікації чи перекваліфікація), популяризації досягнень науки і техніки, а також у суто наукових текстах, щоб витлумачити значення терміна чи, уникаючи повторів, урізноманітити виклад. Хоча семантичний обсяг багатьох назв спеціальних понять, виражених інтернаціоналізмами, та їх національних відповідників часто не збігається (пор.: абсорбція - вбирання всім тілом, а не просто вбирання), однак у тих контекстах, де немає потреби точно вказувати на предмет, процес чи явище і де термін може детермінологізуватись, перекладені найменування стають у великій пригоді.

Досить часто сперечаються про способи засвоєння прикметників-інтернаціоналізмів [6, с. 224-227]. У низці похідників позичені суфікси семантично порожні, тому без них можна обійтися і додавати український суфікс -н- не до прикметникового суфікса, а до кореня: функція - функційний, але функціонал - функціональний; диференціювати - диференційний, але диференціал - диференціальний, гармонійий і гармонічний (з різними значеннями). Неоднакова сполучуваність різносуфіксальних пар служить засобом чіткішого значеннєвого розрізнювання названих паронімів. Наприклад, гармонійний означає «злагоджений, милозвучний, стрункий» (гармонійний спів, гармонійні відносини), а гармонічний - «той, що стосується гармоніки» (гармонічний ряд).

Відновлено деякі прикметники, утворені від термінів-інтернаціоналізмів за допомогою українського суфікса -ов-: процесовий, тритомовий. Однак такий засуджений у 30-ті роки XX ст. національний замінник іншомовних суфіксів реабілітовано не до кінця: давно відомі утвори від інтернаціоналізмів атомовий, спортовий, призмовий та інші прикметники такого типу й до сьогодні старанно замінюють ближчими до російської атомний, спортивний, призматичний тощо.

Іноді можна усунути цілий корінь, наприклад, у все більше поширюваному замість термінологічний прикметнику термінний (термінна лексика, термінний словник); обидва слова є пароніми (перший указує на відношення до терміна, а другий - до термінології). Однак такий терміновжиток сприймають не всі термінокористувачі.

Ще один цікавий приклад усування міжнародного суфікса - це додавання українського дієслівного суфікса -ува- безпосередньо до кореня, усуваючи міжнародний терміноелемент - суфікс -из-/-із-: каналувати (а не каналізувати), стандартувати (а не стандартизувати) або інший суфікс кондиціювати (а не кондиціонувати).

У підсумку виходить, що зроблено тільки деякі кроки на шляху до повернення зовнішній форми інтернаціоналізмів питомих українських рис. Але майже непорушним залишається основне русифікаційне правило: в українській мові загалом, і в термінології зокрема, не повинні існувати інтернаціоналізми, яких немає в мові російській.

РОЗДІЛ ІІ. ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА В МОВІ СУЧАСНОЇ ПОЕЗІЇ

Сучасна поезія надзвичайно дивне явище. Воно дивне своєю «мовною незрозумілістю», магічністю, крайнім модерністичним відчуванням.

Дивна мовна незрозумілість пояснюється незвичністю вживання граматичних, смислових тощо конструкцій в подібних текстах, відсутністю звичних традиціних логічно-раціональних симетрично-ієрархічних форм (найпростіші це симетричний ритм, рима, логічна послідовність смислу тощо). Для деяких ця незрозумілість межує з цілковитою недоступністю поетичної мови на зразок чужої мови про яку не мають ані найменшого поняття, кажуть, що слова, здається, наші, а нічого не зрозуміло як в іноземній мові.

Звичайна здатність розуміння пересічних громадян не поширюється далі ніж логічно-раціональна зрозумілість текстів, як їх привчили сприймати всі логічно-ієрархічні-раціоналістичні структури, смисли. Через це пирода сучасної поезії явище, що знаходиться за межами різних раціонально-традиційних ієрархічних соціально-цивілізаційних структур.

Сучасна поезія пов'язана з новим розумінням мови та поверненням до природньо-правічного, як сама людина, заради долання логічно-ієрархічного раціоналістичного фашизму. І є зрештою більшою мірою мовним питанням.

Справа також полягає в тім, що український народ в ХХ столітті пережив кілька хвиль геноциду. Це пережиття і ці катастрофи завжди були пов'язані з окупаційними діями сусідів, які керувались глибоко раціонльно-логічним світоглядом з чіткоієрархізованою державною машиною.

Саме жах можливого геноциду від раціонально-логічного та ієрархізованого стимулює в українських інтелектуалів, що творять сучасну українську поезію, пошук свободи на тому рівні і до того рівня мови коли все в мові було вільним, мало найбільшу мовну варіативність і здатність, а також відповідало властивій людській природі. Тобто маємо рух в напрямку до первісного стану і принципу мови епохи людської єдності з живою природою і відсутності раціонально-логічних ієрархічних домінувань, саме до того, що ми називаємо найповніше буття. Справа в тім, що селекція, котра, відомо, сусідить раціоналістичному поняттю цивілізація, як і раціонально-логічні ієрархічні структури явище одного порядку. А селекція, як би того ми не хотіли, це вже геноцид заради чогось одного.

Отже, сучасна українська поезія відкидаючи принцип селекції як коріння найбільшого жаху прагне не “оптимальної”, як люблять висловлюватись “раціоналісти та глобалісти”, а найбільшої внутрішньої мовної свободи, що повертає людину до природи, до своєї суті, до стану здатності розмовляти з світом людей, світом природи і з Богом і до стану найбільш повноцінного людського буття як феномену.

Представники сучасної поезії, йдучи в ногу з часом у своїх творах прагнуть відбити атмосферу суспільства і тому часто ми можемо спостерігати, коли у віршах вжито нецензурну лексику.

В сучасній українській поезії деякі автори то методично, то спорадично вживають лайливі слова. Спектр лайливої лексики доволі розмитий. Лайка в дискурсі сучасної української літератури є своєрідним (хоча й маргінальним) поетичним феноменом. При цій нагоді слід визначитися з тим, що ми вкладаємо в поняття поетичного феномену. Означення поетичний не викликає застережень, зате одне з двох значень слова феномен - “явище, у якому спостерігається суть чого-небудь” - відкидаємо відразу, адже лайка в жодному разі не може визначати суть поезії, ба навіть окремих найпридатніших для цього поетичних текстів. А значення феномена як “рідкісного, незвичайного, виняткового явища” нам не лише імпонує, а й вельми пасує. Лайка як поетичний феномен є явищем маргінальним у поезії загалом, і в сучасній українській поезії зокрема.

Хоча ще від “Енеїди” Івана Котляревського лайливі слова постійно присутні в українських поетичних текстах, проте найвідвертіша лайка так практично й не протоптала собі стежки до друкованих видань, не беручи до уваги останніх кільканадцяти років і деяких принагідних (знову ж таки - маргінальних) випадків.

Все частіше у мовленні українців зустрічаються слова, які не властиві українській мові. Деякі терміни з різних причин стають загальновживаними словами чи словосполуками і згодом потрапляють до загальномовних нормативних словників, подекуди діставши тлумачення, відмінне від первісного фахового. Розгляньмо лише два приклади: термін комп'ютер, зберігши своє значення, став загальновживаним сам та у складі численних словосполук (комп'ютерна гра, комп'ютерне кафе тощо) внаслідок повсюдного проникнення пристрою, що носить цю назву, у щоденне життя; вузькофаховий сейсмологічний термін "епіцентр" (точка на поверхні землі над осередком землетрусу) дістав у нефаховій мові значення центру подій і став загальновживаним з невідомих причин, скоріше за все через те, що його уподобали журналісти.

Так, наприклад, у поезії Сергія Жадана зустрічаємо такі терміни:

Всі скресання річок,

залізничні пости,

всі загублені зшитки, монети, листи,

ціле місто з безладдям подій і речей

застряє, ніби здобич, у пастці очей.

Смерть облишить тебе шамотінням води,

дозуваннями брому,

тяжінням біди,

телефонами, бритвою по щоці,

комунарською пайкою

у руці.

Термін «пайка» раніше мав більшу популярність, з часом відбувається часткова втрата тлумачення. Пайка - частка чого-небудь спільного, яку одержує хтось під час розподілу, шматок хліба, одержуваний за певними нормами на певний строк, переносне значення - якась частина, певна кількість чого-небудь.

Юрій Андрухович у вірші «Bad Company» прагне охарактеризувати літературні постаті ХІХ ст. та початку ХХст., вживаючи подібні терміни:

Грицько - як усі тенори, педераст.

Іван - бонвіван, франкмасон, фармазон.

Тарас - пияк і шланг, особливо на службі.

Панько - графоман, а Марко - гермафродит.

Панас мудодзвін, Борис буквоїд,

Якович - атеїст кінчений, духовидець.

Леська і Олька лесбиянки.

Терміни властиві як вузьковживаній, так і загальновживаній лексиці:

Тенор: 1. Високий чоловічий голос. 2. Співак із таким голосом. Італійський тенор. 3. Духовий музичний інструмент (застосовується лише в духовому оркестрі). 4. В музиці багатоголосого складу - голос (партія) між басом і альтом. 5. Уточнююче визначення у назві деяких музичних інструментів одного сімейства, зазвичай середнього регістру (напр., тенор-саксофон).

Педераст: чоловік, який вдається до педерастії; гомосексуаліст.

Масон - послідовник масонства, член масонської ложі; франкмасон; переносне значення - вільнодумець.

Пияк - розмовний варіант: той, хто постійно і надмірно п'є спиртні напої, має хворобливу пристрасть до них; алкоголік, п'яниця.

Графоман: той, хто має потяг до писання, письменництва.

Термін гермафродит має два значення, маємо припущення, що саме друге значення мав на мети автор, говорячи про Марко Вовчок.

Гермафродит: 1. У давньогрецькій міфології - син Гермеса та Афродити, з'єднаний богами з німфою Салмакідою так, що тіла їх утворили єдине ціле. 2. Організм, що має ознаки обох статей.

Мудак - вульгарний відтінок, про нудного, набридливого невдаху.

Вживаючи термін «буквоїд», Ю.Андрухович в іронічній манері мав на меті бажання підкреслити особливі риси людини: формаліст, педант, який надає великого значення дрібницям і за дрібницями не бачить суті.

Термін, який набув розповсюдження в останні роки лесбіянство, теж використаний Андруховичем (Лесбіянство - статевий потяг жінки до жінки; жіночий гомосексуалізм).

В іншому віршу Юрій Андруховича «Музей старожитностей» присутня велика кількість термінів:

Як ми ходимо обоє

нетрями старого дому!...

Гобелени і гобої

славлять пару невідому…

Термін «нетрі» має кілька значень - труднопрохідні місця, які заросли лісом, чагарником (пряме значення), та глуха, густо забудована, брудна, погано впорядкована для життя частина міста (переносне значення). Вживає його автор для увиразнення тексту, можлива його заміна синонімами хащі, глушина. термінологічний лексика поезія

Треба звернути уваги ще на такий термін, як гобелен, який включає в себе поняття - килим із художньо витканою картиною, зображенням, або ж декоративна тканина.

В таких рядках Юрій Андрухович:

Повз портрети

і портшези

з нами йде

луна від кроків.

Ми кудись надовго щезли

(двісті років?

Триста років?)

Автор використовує не властивий українській мові термін «портшез», який означає: легке переносне крісло, в якому можна сидіти напівлежачи.

Досліджуючи сучасну поезію на предмет наявності термінів, зустріли і хімічні терміни: неон, водовод, магній та інші.

І, коли вже стане темно,

з неопалених покоїв

(я, здається, вівся чемно,

я нічого не накоїв),

у жаркі вогні неонні

повертаємось

навіки.

Я несу тебе в долоні,

і життя таке велике...

(Ю.Андрухович)

Неон - хімічний елемент, благородний газ. Поширений у Всесвіті, малопоширений на Землі. Проста речовина - безбарвний, без запаху газ. Вилучають із рідкого повітря. Застосовують у газових лазерах, газорозрядних лампах червоного світла, індикаторах, стабілізаторах напруг, рідкий неон - як холодоагент.

У своїй поезії Василь Герасим'юк вживає терміни, які мають декілька значень:

Все летять,

пропадають у леготах, стуках

на світанку,

коли доростаєм до тих,

що на буках...

ніби вчора...

Бук - листяне дерево з гладкою сірою корою і міцною деревиною, діалектне - ціпок, палиця, кий, інше значення слова «бук» - біржовий термін, що визначає ситуацію, коли можливості валютного дилера з продажу-купівлі повністю вичерпані.

Галина Паламарчук у своїх віршах вживає велику кількість термінів, які допомагають передати атмосферу твору - характеристика підліткового періоду, наприклад:

Люди виростали.

Їм докучали вугрі,

підліткові комплекси,

Суїцидальна маячня,

Вірші і маріхуана,

Порвані клапті паперу,

Сльози, перші поцілунки. Жах.

Всі категорії, які притаманні цього періоду перераховано авторкою: вугрі, комплекси, суїцид, маріхуана, поцілунок.

Термін «комплекс» містить широкий спектр характеристик - сукупність предметів, пристроїв, програм, явищ, дій, властивостей, що становлять одне ціле (комплекс агротехнічних заходів або комплекс гімнастичних вправ). На нашу думку, говорячи про проблемі підлітків, актуальним буде саме визначення:

Сукупність яких-небудь психічних елементів, характерна для кого-небудь, що усвідомлюються ним і визначають його поведінку - комплекс неповноцінності - хворобливе усвідомлення своїх фізичних, психічних вад, меншовартості.

Суїцид слово запозичення, український відповідник якого - самовбивство.

У наступному фрагменті теж вживаються терміни, які з'явились у загальному вжитку порівняно не давно: кока-кола, секс.

Смердить минтай. Асфальт у тлустих плямах,

Банани, кока-кола, секс і смерть.

Бреде стара. Її лице -- як яма,

А сітка листям напхана ущерть.

Кока-кола - безалкогольний газований напій з домішкою екстракту листя какао й горіхів кола.

Минтай - промислова риба родини тріскових.

Наталя Очкур прагне своєю поезією передати почуття закоханої людини, використовуючи такі терміни: піст - період вживання «скромної» їжі, храм - будівля, де відбуваються богослужіння, релігійні обряди, або релігійне свято на честь якогось святого або якоїсь релігійної події, переносне значення - місце, яке викликає почуття глибокої пошани..

А ти казав “любитиму завжди”,

І ще казав, що навіть зорі з неба...

Але не в храм ведуть твої сліди -

То, мабуть, піст. І загубився требник.

Термінологічна лексика має місце і в наступному фрагменті вірша:

Його нема! “Навіки” - то мара!

Облуди чин, міраж, порожні мрії!

І мерзну я на всіх восьми вітрах,

Бо вже тебе впізнати не зумію.

Майстром використання доцільних мовних засобів виступає Оксана Забужко, її твори вражають простою і відвертість:

Така кругла, як глобус,

моя ніжність до тебе - голого, до тебе - сплячого, до тебе -

хлопчика з підібганими ногами і носом, уритим в подушку:

до твого спросонного, ображеного мурмотіння, коли колошкають,

до стеряного кліпання, болісно стятих брів на увімкнене світло

(досконалий образ наруги над безневинним), -

ніжність, якої не проковтнути: тисне сльозами в горлі.

Глобус - рухома модель земної кулі на підставці, що дає зображення земної поверхні. Порівняння почуттів із географічною фігурою, свідчить про багатство внутрішнього світу героя.

… що завиграшки радить собі із навалою впертих, тупих,

непокірних предметів

(автомобіль, скальпель, хура дощок, гора непомитих каструль…)…

В одному контексті вжито відразу кілька термінів: автомобіль, скальпель, каструля, які характерні різним галузям (технічна, медична, побутова). Так, наприклад, іменник автомобіль (самохідна машина з двигуном внутрішнього згорання для перевезення пасажирів і вантажів безрейковими дорогами) - запозичена лексика, українське слово «машина» останнім часом витіснене ним.

Равлик без черепашки --

Тоненьке стебельце проросле на танкодромі --

Немовля у візочку полишенім напризволяще --

Кроткий ідіот що до всіх усміхається в людському тлумі --

Безногий серед дороги --

...