Термінологічна лексика в мові сучасної поезії

Жінка вночі на порожній вулиці --

Зародок в лоні перед абортом --

Яскраві порівняння, використання термінів військової лексики «танкодром» - спеціально обладнане місце для випробовування танків, самохідних артилерійських установок тощо, а також для навчання танкістів, медичної лексики «аборт» - передчасне переривання вагітності.

Багато англіцизмів вживають у поезії сучасні автори, маємо: рефері (замість українського слова суддя), або голкіпер (воротар). Замість давніших назв освітніх установ училище, технікум запровадили англіцизм коледж. Поети, йдучи за представниками наймолодшого й середнього покоління українських учених, залюбки вводять у тексти модні англомовні замінники загальновживаних слів: креативний замість творчий:

…креативний друг мій Ромка….

Характерною прикметою мовних засобів поетів кінця ХХ - початку ХІХ століття є активне використання ними термінологічної, емоційнозабарвленої лексики, що виконують у творах експресивну й оцінну функції, а також функцію посилення висловлюваного. Щедро вплетені в тканину творів запозичені слова, широко представлені усталені, або фразеологічні, розгорнуті в картину порівняння, які надають викладу художнього матеріалу більшої жвавості, поетичності, народності.

Домінантою художньої системи творення авторів є індивідуальні новотвори-складні прикметникові та прислівникові метафори, що вибудовуються шляхом словоскладання.

ВИСНОВКИ

Вибір серед можливих термінів найбільш цікавить термінологів-практиків, особливо українську науково-технічну інтелігенцію. Найгарячіші дискусії відбуваються саме із приводу найбільш прийнятних назв спеціальних понять з ряду дублетних найменувань, а також щодо способів і засобів лексикографічного опрацювання й стандартування номінацій процесових понять, словотвірна структура яких, як відомо, найбільш відрізняється від аналогічних термінів інших слов'янських мов, насамперед російської.

Серед власне лінгвістичних проблем, пов'язаних з розбудовою українських термінів, що містять специфічні національномовні риси, на сьогодні можемо виділити принаймні шість:

1) опрацювання критеріїв знеросійщення сучасних терміносистем, у зв'язку з чим вимагає опрацювання проблема росіянізму в українській термінології;

2) виявлення англіцизмів (американізмів) у різних терміносистемах і наукове обґрунтування доцільності їх ужитку;

3) з'ясування ролі й місця інтернаціоналізмів та їх національних відповідників у різних терміносистемах;

4) способи відбору назв опредметнених дій;

5) способи відбору найменувань опредметнених ознак;

6) орфоепічні й орфографічні проблеми.

Під час написання курсової роботи було виконано основні завдання дослідження :

- ознайомлення із науковою літературою, присвяченою термінологічній лексиці та її використанні у поетичних творах;

- проведено обстеження віршованих творів поетів кінця ХХ - початку ХХІ століття з метою виявлення термінів;

- на підставі досягнень сучасного мовознавства уточнено сутність поняття “термінологія”, її характерні ознаки та форми прояву в художніх творах;

- пояснено мету вживання термінологічної лексики у мові творів сучасних поетів;

- оформлено дослідження як курсову роботу.

Спостереження над особливостями вживання термінів у поетичних творах сучасних авторів дають підстави твердити :

- термінологічна лексика - цікавий матеріал для мовного дослідження;

- мові поетів властива естетична обробка, простота; у синтаксисі немає примітивізму, незграбності;

- матеріалом для написання роботи були поетичні твори Сергій Жадана, Василя Герасим'юка, Юрія Андруховича, Галини Паламарчук, Марини Соколян, Наталі Очкур, Оксани Забужко;

- відбір спеціального слова вимагав опрацювання критеріїв входження в загальнолітературну мову і окрему терміносистему;

- українські мовознавці особливу увагу звертають на семантику терміна й особливості вияву парадигматичних відношень (синонімних, омонімних, паронімних і родо-видових) в термінній лексиці, а також на пошуки доказової бази, що ілюструє таку фундаментальну властивість терміна, як тенденція до однозначності;

- зібраний нами матеріал може стати в пригоді вчителеві-словеснику на уроках української мови та літератури, засіданнях мовних гуртків, під час проведення свят та мовних конференцій у вузі;

- росіянізми та англіцизми активно проникають до нової української літературної мови у ХХ столітті - росіянізми починаючи із тридцятих років, англіцизми - після другої світової війни. Їх роль і місце в різноманітних терміносистемах активно почали обговорювати щойно зі здобуттям незалежності;

- берегти українське мовне довкілля сьогодні означає не тільки шукати способів і засобів уникати російськомовних термінів;

- дивна мовна незрозумілість пояснюється незвичністю вживання граматичних, смислових тощо конструкцій в подібних текстах, відсутністю звичних традиціних логічно-раціональних симетрично-ієрархічних форм (найпростіші це симетричний ритм, рима, логічна послідовність смислу тощо);

- представники сучасної поезії, йдучи в ногу з часом у своїх творах прагнуть відбити атмосферу суспільства і тому часто ми можемо спостерігати, коли у віршах вжито нецензурну лексику;

- все частіше у мовленні українців зустрічаються слова, які не властиві українській мові. Деякі терміни з різних причин стають загальновживаними словами чи словосполуками і згодом потрапляють до загальномовних нормативних словників, подекуди діставши тлумачення, відмінне від первісного фахового.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Англо-український словник / Склав М. Балла. - Т. І. А-М. - К.: Освіта, 1996.

2. Войналович О., Моргунюк В. Російсько-український словник наукової і технічної мови. Термінологія процесових понять. - К.: Вирій, 1997.

3. Д'яков А., Кияк Т., Куделько З. Основи термінотворення. Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. - К.: Видавничий дім «КМ Academia», 2000.

4. Караванський С. Російсько-український словник складної лексики. - К.: Видавничий центр «Академія», 1998.

5. Кочан І. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами у сучасній українській мові. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004.

6. Кочерга О. Проблема прикметника в науковій термінології // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». - 2002. - № 453: Проблеми української термінології. - С. 224-227.

7. Кубайчук В. Хронологія мовних подій в Україні (Зовнішня історія української мови). - К.: «К.І.С», 2004.

8. Наконечна Г. Українська науково-технічна термінологія. - Львів: Кальварія, 1999.

9. Панько Т., Кочан І., Мацюк Г. Українське термінознавство. - Львів: Світ, 1994.

10. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». - 2003. - № 490: Проблеми української термінології. - Львів, 2003. - 157 с.

11. Процик І. Українська фізична термінологія на зламі ХІХ-ХХ століть. - Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2004. - 250 с.

12. Радчук В. Плекаємо укр.лит... Для кого? // Урок української. - 2003. - № 8-9. - С. 26-30;

13. Рожанківський Р. Зведення правил унормування української фахової мови // Вісн. Нац. ун-ту «Львівська політехніка». - 2002. - № 453: Проблеми української термінології. - С. 203-209.

14. Словник української мови. В 11-ти т.т. - Т.11. - К.: Наук. думка, 1980.

15. Словник фізичної термінології (Проект) / Зредагував В. Фаворський. - Х., 1932.

16. Українська мова. Енциклопедія. - К.: Українська енциклопедія, 2000. - 750 с.

17. Українська мова у ХХ столітті: історія лінгвоциду / За ред. Л. Масенко. - К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2005. - 399 с.

18. Український правопис і наукова термінологія. - Львів, 1997.

19. Українська термінологія і сучасність (Матеріали ІІ Всеукраїнської наукової конференції). - К., 1997.

20. Ярема С. На теми української наукової мови. - Львів, 2002.

ДОДАТКИ

Сергій Жадан

DONBASS INDEPENDENT

На деревах скипав неозбираний мед.

Володимир Сосюра - юний поет,

закосивши на фронті з недбальства світил,

заїздив у розбомблений

харківський тил.

Гайдамацька підошва розкришує скло,

до єврейських районів ступає тепло,

із небес висівається мерхлий озон

на угіддя фабричних

триперних зон.

Кожен домішок світла в глибинах кімнат,

господарського мила м`який рафінад,

переїзди,

веранди,

газетні рядки -

все перейде крізь тебе за довгі роки.

Всі скресання річок,

залізничні пости,

всі загублені зшитки, монети, листи,

ціле місто з безладдям подій і речей

застряє, ніби здобич, у пастці очей.

Але ця течія підхопила й несе,

і сумління твоє забиває на все,

за лункий водогін,

за барачних птахів,

за плантації шиферних

білих птахів.

Смерть облишить тебе шамотінням води,

дозуваннями брому,

тяжінням біди,

телефонами, бритвою по щоці,

комунарською пайкою

у руці.

Смерть залишить на тебе тяжкий вантаж -

риштування домів,

жарівки параш,

цю погромну відлигу, з її теплом,

що усе летить,

над твоїм чолом.

По часах небуття, по жовтій стерні,

із усього спадку вціліють одні

надбання зіниць,

та вони, далебі,

не належать ні Богові,

ні тобі.

Василь Герасим'юк

Я прокинувся в серпні

з холодних космацьких отав...

І в багряному Києві як би мені не жилося,

це неспинене місто дитинства твого -

як волосся,

я над росами вгледів

і в росах космацьких зібрав.

Наче буковий ліс,

я під ранок шепочу: “Не плач...”

Я нагадував блазня і сном,

і премудрістю лісу...

А на жовтому склі тебе

знову закутало місто -

все із літер малих,

як гарольд, коли йдеться про плащ.

Теплі камені осені.

Ранок! - на запах, на гул.

Плечі голі, як сіно...

І видно ж тебе - на півсвіта!

Ти на вранішнім вітрі лежиш...

Ти лежиш розповита,

як роса!..

Так лежиш ти одна,

з тих, що знав і забув.

...Та невже не притулю ніколи

до жовтих озер

два листки?..

Все летять,

пропадають у леготах, стуках

на світанку,

коли доростаєм до тих,

що на буках...

ніби вчора...

Ще тепле каміння

плечима повзе.

Що ж, ми в серпні живем.

У повітрі, де кожен згорав.

Тут багато від кожного.

Тільки під ранок не досить...

Втім, це, може, тому,

що душа на світанку попросить...

І такої попросить -

з холодних космацьких отав.

Юрій Андрухович

Bad Company

Грицько - як усі тенори, педераст.

Іван - бонвіван, франкмасон, фармазон.

Тарас - пияк і шланH, особливо на службі.

Панько - графоман, а Марко - гермафродит.

Панас мудодзвін, Борис буквоїд,

Якович - атеїст кінчений, духовидець.

Леська і Олька лесбіянки.

Що й казати - паскудне товариство.

Але в XX столітті картина має ще гірший вигляд:

Павло Григорович - істинний сковородинець, так само тенор, арфістка.

Максим Тадейович - мало що балабол, то ще й поляк.

Бажан - жид, Фітільов - кацап.

Мовчу про Бургардта і Йогансена.

Микола Зеров: був би нічого,

Тільки от зуби зіпсовані.

Інженер Маланюк з кадетською виправкою,

прямий, як єдина звивина.

Доктор Донцов, ще пряміший,

з руками чистими навіть після гри в карти.

Доктор Кандиба, розвідник надр.

Доктор Петров, просто розвідник.

Потім ще пару чекістів, два-три комуняки,

десяток академіків

і - наввипередки, хто кого швидше здасть.

Самовбивць замало як на велику літературу,

ну та нічого.

Література могла бути іншою,

казав мій приятель, але дивися, дивися, хто це робив!

Виключно живі люди: невдахи, пристосуванці, мученики.

Самі тобі зболені, хворі, скулені,

саме тобі обскубане птаство, підбите, нелітаюче, бідне.

Література не могла бути іншою.

Слава Богу, що дав нам саме таку - небораками писану.

Обличчя перекошене, піт на скронях,

сухість у роті, запах сірки, нудота,

темний глухий підвал.

Надобраніч, класики, поговоримо завтра.

Здерта шкура Гомбровича

безгучно падає вниз.

Ю.АНДРУХОВИЧ

МУЗЕЙ СТАРОЖИТНОСТЕЙ

Як ми ходимо обоє

нетрями старого дому!...

Гобелени і гобої

славлять пару невідому,

ніби бачать

нашу змову:

кожен дотик -

теплий спалах.

І тоді ми знову (й знову)

переходимо

в дзеркалах.

На годиннику з гербами,

як завжди, година друга,

і крадеться вслід за нами,

може, туга, може, фуга...

Повз портрети

і портшези

з нами йде

луна від кроків.

Ми кудись надовго щезли

(двісті років?

Триста років?)

І, коли вже стане темно,

з неопалених покоїв

(я, здається, вівся чемно,

я нічого не накоїв),

у жаркі вогні неонні

повертаємось

навіки.

Я несу тебе в долоні,

і життя таке велике...

Галина ПАЛАМАРЧУК

МІСТО

Я тут чужа. Я тут загостювалась.

Життя не так збігає і не там.

Минає хміль -- стає нестерпним галас,

Неробство, порожнеча, чорнота.

Смердить минтай. Асфальт у тлустих плямах,

Банани, кока-кола, секс і смерть.

Бреде стара. Її лице -- як яма,

А сітка листям напхана ущерть.

І ось прийде. І ось зайде в кімнату,

Отямиться, до сітки і тоді…

Приречене, не хоче місто знати

Ані старих, ні тих, котрі в біді.

Воно шукає втіхи у таблетці,

Випльовує губами тільки гидь,

На лаві в сквері і жує, і б'ється,

І напивається, й кохається, і спить.

Це темне місто, цей кінець, колодязь,

Що поглинає звуки і сліди,

Де тільки й залишається -- колотись,

Чи збожеволіти. …або ще утекти.

Повз мертві трави і собаки здохлі,

Повзу повз всі кошмари до села.

Я хочу, щоб квітучий кущ картоплі

Моя рука холодна обняла.

***

Люди народжувалися.

Спочатку були вони дітьми

З тугими рожевими щічками,

Липкими від цукерок,

з вимогливо допитливими очима.

Гралися ляльками, пістолетиками,

Порпалися в піску,

Завмирали перед джмелем,

Голосно плакали.

Але це нецікаво.

Люди виростали.

Їм докучали вугрі,

підліткові комплекси,

Суїцидальна маячня,

Вірші і маріхуана,

Порвані клапті паперу,

Сльози, перші поцілунки. Жах.

Але це нецікаво.

Люди одружувались,

Купували кухню,

Відкладали на автомобіль,

Сварилися через гроші

І трохи з ревнощів,

Народжували дитину.

Але це нецікаво.

Люди накопичували

Бабки і речі,

Влаштовували в інститути дітей,

Поправляли здоров'я,

сварилися через гроші

а більше з якоїсь досади.

Але це нецікаво.

Люди струшували

З себе все,

Як струшує восени дерево

Своє листя,

Лягали в ліжка і помирали...

Люди народжувалися.

Юрій АНДРУХОВИЧ

НІЧНА ЗМІНА

Закіптюжений ангел живе у друкарні,

наче промінь стрибає в дівочі люстерка,

на губах залишає цілунки безкарні --

безшелесний, мов тінь, і липкий, мов цукерка.

А за вікнами вечір, десята година,

але ясно, як вдень, бо п'ятнадцяте червня.

І любовна жага, аж якась голубина,

засвітилась на площі, як відкрита харчевня.

І зібралось на дощ, і цвітуть парасолі --

попід вікнами плавне народне гуляння,

і цукрові блудниці пливуть в ореолі,

а друкарня двигтить і гуде, мов ґуральня.

І тримає в собі цих легких полонянок,

що мов сірі гілки виростають з машини,--

щось літало над ними, в'язке, як серпанок,

перетнувши повітря, мов тіло пташине,

щось крутилося тут, безпорадне й крилате!..

І коли врешті змовкнуть вночі лінотипи,--

розкриваються плечі, спадають халати,

кольорові дівчата виходять під липи.

Заспокоєний ангел, покинувши чати,

на рулонах паперу вкладається спати…

Марина Соколян

Демон

Ох, Боже, він такий гуманний,

Твій демон творчості лихий!

Хоч прикладай його до рани,

Хоч пий його і будеш п'яний

Чи просто - вічно-молодий.

Буває, що рідніш за брата

Здається, та зненацька він

Чомусь веде тебе на страту,

На розтин ліні й плагіату,

Й хихоче ницо навздогін.

Йому весь час приносять жертви,

Аби набути фах Творця.

За нього ладні і померти,

А він же просто хоче жерти

Смачні знедолені серця.

Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить.

Бляшаний звук води, веселих крапель кроки.

Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить,

і раптом озирнусь, а це вже роки й роки!

А це уже віки. Ніхто уже й не зна,

в туманностях душі чи, може, Андромеди --

я в мантіях дощу, прозора, як скляна,

приходжу до живих, і згадую про мертвих.

Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю.

Він добре вам зіграв колись мою присутність.

Я дерево, я сніг, я все, що я люблю.

І, може, це і є моя найвища сутніть.

Наталя Очкур

А ТИ СКАЗАВ...

А ти казав “любитиму завжди”,

І ще казав, що навіть зорі з неба...

Але не в храм ведуть твої сліди -

То, мабуть, піст. І загубився требник.

А ти казав “тебе я захищу” -

І я тобі повірила. Так просто...

А ти віддав солоному дощу

Все те, що я для нас горнула в осінь.

Все те, що гучно кликала гроза,

Про що співали нам струмки та ріки,

А ти казав... Навіщо ти казав

Мені про те навіяне “навіки”?

Його нема! “Навіки” - то мара!

Облуди чин, міраж, порожні мрії!

І мерзну я на всіх восьми вітрах,

Бо вже тебе впізнати не зумію.

Я розучилась вірити в дива...

Моя любов - хіба була не диво?

А ти казав... Та то лише слова,

Вони самі слова і породили!

Оксана ЗАБУЖКО

Така кругла, як глобус,

моя ніжність до тебе -- голого, до тебе -- сплячого, до тебе --

хлопчика з підібганими ногами і носом, уритим в подушку:

до твого спросонного, ображеного мурмотіння, коли колошкають,

до стеряного кліпання, болісно стятих брів на увімкнене світло

(досконалий образ наруги над безневинним), --

ніжність, якої не проковтнути: тисне сльозами в горлі.

Здоровий, сильний мужчина,

що вдень підкидає мене однією рукою, як в танці,

обтуляє плечем і сміється поверх мого зросту

до світу наставленими зубами,

що завиграшки радить собі із навалою впертих, тупих,

непокірних предметів

(автомобіль, скальпель, хура дощок, гора непомитих каструль…), --

розпростертий під ковдрою

на всю довжину безвладного, теплого тіла,

чи погідно сопучи, чи з безрадним покруком кулячись в себе

(відвертаючись до стіни,

ослоняючись лапою, як цуц: не займайте, будь-ласка…), --

являєш мені напоказ

всю беззахисну сутність людської породи: знищенність.

Равлик без черепашки --

Тоненьке стебельце проросле на танкодромі --

Немовля у візочку полишенім напризволяще --

Кроткий ідіот що до всіх усміхається в людському тлумі --

Безногий серед дороги --

Жінка вночі на порожній вулиці --

Зародок в лоні перед абортом --

Пелюсткова шкірка що плаче від дотику --

Око на світлі нічим крім сльози не прикрите --

Кожен із нас кожної миті цілком несвідомо --

Сплячий мужчина.

Размещено на Allbest.ru

...