Порівняльна лексикологія англійської та української мов

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ АКТИВНОЇ ЛЕКСИКИ СЛОВНИКОВОГО СКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

1.1 Етимологічна характеристика словникового складу сучасної англійської мови

1.2 Склад сучасної української мови

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ОКРЕМИХ МОВНИХ КУЛЬТУР НА ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОГО СКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ

2.1 Англійські запозичення в українській мові

2.2 Англіцизми в українських термінологічних системах

2.3 Роль запозичень в словниковому складі англійської мови

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ФАКТОРИ РОЗВИТКУ СЛОВНИКОВОГО СКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ

3.1 Способи словотворення в українській мові

3.2 Способи збагачення словникового складу англійської мови

Висновки до розділу 3

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми. Лексичне багатство мови свідчить про рівень розвитку суспільства. З розвитком знань про світ мова невпинно зростає. Її лексичний склад не залишається в одному стійкому вигляді, а постійно змінюється. Необхідно наголосити на тому, що зміни є дуже швидкими. І тому лексичний стан будь-якої мови потребує постійного дослідження - дослідження на певному синхронному зрізі та в діахронії, саме тому лінгвістичні та соціолінгвістичні питання, пов`язані з розвитком, збагаченням словникового складу, завжди були в центрі уваги мовознавців. Дослідження цих питань дає змогу зрозуміти тенденції розвитку мови взагалі, заглянути в її майбутнє, висвітлити проблему "мова та її середовище", яка має важливість не тільки для соціальної, але й для "внутрішньої” лінгвістики.

Дослідження змін в шляхах, способах та засобах збагачення словникового складу, процесів формування нових дериваційних елементів, які активно відбуваються саме в останні десятиліття; внутрішньомовної мобільності та міграції лексики, що є вирішальними факторами розвитку словникового складу сучасної української та англійської мов; виявлення конкретних соціальних чинників, які найбільш впливають на ці процеси, розкриття ролі інформаційної революції в лексико-семантичних змінах мають дужливе значення. Вивченням лексичного складу української та англійської мов займались Архипенко Л. М., Антрушина Г. Б., Бушкова В. В., Зацний Ю. А., Клименко О. Л. та інші.

Метою дослідження є порівняльний аналіз активної лексики словникового складу української та англійської мов.

Мета роботи передбачає необхідність вирішення конкретних завдань:

- вивчити етимологічну характеристику словникового складу сучасної англійської мови;

- дослідити лексичний склад сучасної української мови;

- розглянути англійські запозичення в українській мові;

- проаналізувати англіцизми в українських термінологічних системах;

- визначити роль запозичень в словниковому складі англійської мови;

- розглянути способи словотворення в українській мові;

- дослідити способи збагачення словникового складу англійської мови;

- узагальнити матеріал та зробити висновки.

Об'єктом дослідження виступає лексичний склад української та англійської мов. Предмет дослідження - коло питань, що стосуються порівняльного аналізу активної лексики словникового складу української та англійської мов.

Матеріалом дослідження виступють підручники та навчальні посібники, словники, періодична література, матеріали різних конференцій, а також Інтернет-ресурси.

Практичне значення роботи полягає в використанні даного матеріалу в подальшому вивченні проблеми «словникового складу англійської мови» та вивченні його під час курсу лекцій з «Порівняльної лексикології англійської та української мов».

РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ АКТИВНОЇ ЛЕКСИКИ СЛОВНИКОВОГО СКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

1.1 Етимологічна характеристика словникового складу сучасної англійської мови

Сучасна мова - це продукт довгого історичного розвитку, в процесі якого мова змінюється. Зміни торкаються всіх сторін (рівні, яруси, аспекти) мовної структури, але діють в них по різному. Історичний розвиток кожного рівня залежить від конкретних причин та умов, які стимулюють зміни в лексичному складі мови, в її фонологічній (фонетичній) організації, та в її граматичному устрої.

До розвитку мови належать процеси росту та розпаду. Так, в англійській мові розвиваються аналітичні форми, складна система дієслівного формотвору. Але розпадається система відмінювання та особових закінчень дієслова, випадають слова із словникового складу, з'являються нові шляхом запозичення або новоутворень.

Історія мови розкриває усі процеси, які відбуваються в мові на різних етапах її існування. Причини (фактори змін, які є в мові), називають лінгвістичними (або інтралінгвістиними), а фактори, які пов'язані з історією народу, з загальним процесом розвитку суспільства, екстралінгвістичними факторами. Ці два поняття та дві сторони постійно діють разом.

Накопичення знань про історію розвитку різних сторін мови повинно призвести у підсумку до такого рівня підготовки, коли за допомогою етимологічного словника, а значною мірою і без нього, можна пояснити джерела форм та явищ, які відображаються в будь-якому сучасному слові (табл.1).

Таблиця 1.1.

Етимологічна структура словника англійської мови [10, с. 45]

Ця таблиця вимагає пояснень. По-перше, треба звернути увагу на те, що друга колонка в таблиці включає не лише більше груп, а й велику кількість слів. Це пояснюється високим відсотком запозичених слів в англійській мові (75%), що прибули в результаті численних явищ та міжнародних зв'язків.

З точки зору словникового складу треба класифікувати англійську мову як мову міжнародного походження, або як одну з романських (тому що переважають французькі та латинські слова). Але беручи до уваги відносну частоту розповсюдження слів, ясно, що місцевий елемент в англійській мові має велику кількість часто повторюваних слів, таких як артиклі, прислівники, словосполучники, допоміжні дієслова, а також слова, які означають предмети повсякденного життя.

Крім цього граматична структура германська, залишилась недоторкана іншомовним впливом.

Також треба відмітити, що в різні часи пуристи намагалися виключити слова іншомовного походження з англійської мови.

Перша колонка таблиці представляє місцевий елемент, основу словникового складу. Колонка складається з трьох груп і тільки третя має дати. Слова цієї групи з'явилися в англійській мові в V столітті, або ж пізніше [10, с. 46].

Під індоєвропейським елементом треба розуміти слова, загальні для всіх, або більшості мов індоєвропейської групи. Англійські слова цієї групи означають елементарні поняття, без яких неможливе людське існування.

Германський елемент представляє слова, загальні для всіх, або більшості мов германського походження. Деякі основні групи германських слів є спільними з групами індоєвропейського елемента. Треба зазначити, що власне англійський елемент є протиставленим першим двом групам. Ці слова мають іншу рису: вони визначено англійські і не мають спільного походження зі словами інших мов, тоді як в індоєвропейських та германських словах можна знайти спільний корінь.

Словниковий склад англійської, як і кожної іншої мови, є наслідком довгого історичного розвитку. На сучасному шаблі це складна система, елементи якої походять як з власних, так і іншомовних джерел [7, с. 99].

У цьому розділі слід пояснити походження складу лексики, якою користуються носії сучасної мови. З історико-етимологічної точки зору словниковий склад сучасної англійської мови досить непростий: до нього увійшли лексичні одиниці сусідніх мов. Що пов'язано з приходом на Британські острови різних племен. Етимологічна неоднорідність викликана наявністю різних за походженням лексичних прошарків - кельтських, латинських, скандинавських, французьких, грецьких, що утворили особливу сукупність лексичного складу. Походження словника, його історичний розвиток, умови існування відбиваються у словотворі, фонетичній будові, семантичних і стилістичних особливостях. Стосунки між словами різних джерел і складають специфіку лексики на даному етапі її вживання.

Запозичення відносяться до розряду так званих сильних неологізмів, які відрізняються і фонетичною дистрибуцією, яка не є характерною для англійської мови, а також нетиповим морфологічним членуванням і відсутністю мотивації.

Англійська мова продовжує розширюватися за рахунок запозичень, але меншою мірою ніж це було в середньовіччі чи в епоху Ренесансу. Із «приймаючої» мови вона перетворюється в «ту, що дає». Це пов'язано з тим, що англійська мова отримала статус Lingua france (мова спілкування) ХХ сторіччя [7, с. 105]. Але не дивлячись на те, що запозичення складають лише 7,5% від загальної кількості неологізмів і знаходяться на периферії лексичної системи, їх розгляд є необхідним, тому що без цього неможливо уявити весь корпус нової лексики.

Основною мовою-джерелом залишається французька мова. За останні 25 років дуже зменшилась чисельність скандинавських запозичень. Новою тенденцією є зростання запозичень з африканських та азіатських країн, особливо із японської. Основними центрами атракції для нових запозичень є:

1) культура: cinematheque, discotheque, anti-roman (з французької),

2) суспільно-політичне життя: ayatollah (з арабської), релігійний вождь ісламської секти Shгite і Ірані (слово стало відомим з січня 1979 року, коли після скидання шаха Ірану до влади прийшов Аятола Хомейні),

3) повсякденне життя (напої, їжа, спорт,одежа): petit, dejeuner (фр.) «невеликий сніданок»,

4) науково-технічний прогрес: biogeocoenose (із російської) «екологічна система» [16, с. 23].

Невеликим ступенем новизни відмічаються варваризми, не асимільовані одиниці, які переважають серед нової запозиченої лексики. Наприклад: dolиe vita (з італійської) «солодке життя»; lunokhod (із російської); gonro (з італійської) «дикий». До них близькі ксенізми (запозичені одиниці, які відображають специфіку побуту країни-джерела: gyro (із грецької) “тип бутерброду (тонкий шар підсмаженого м'яса на невеликому хлібці); zoren (з японської) «медитації», які практикуються в дзен-буддизмі; kung-fu (із китайської) «боротьба кунг-фу» [12, c. 56].

Різниця між варваризмами і ксенізмами складається в тому, що перші мають синоніми в мові-реципієнті, другі означають явища, об'єкти, які існують тільки в країні-джерелі і є відсутніми в приймаючій країні. Виходячи з цього ксенізми мають більший ступінь новизни, хоча вони складають лише 14% від всіх запозичень.

Асимільованих запозичень в сучасній англійській мові мало. Це здебільшого запозичення з ідіш, наприклад, nudzh або nudge (американський сленг) «зануда»; комбіновані запозичення із ідіш nudyen «втомлювати», та з російської «нудний». Слово асимільоване під впливом англійського to nudge «штовхати».

Однією особливістю запозиченої лексики є помітне зменшення пропорції кальок (порівняно зі староанглійською). Серед них найбільш використовувані такі: dialogue of the deaf (калька з фр. dialogue des sourds) «дискусія, в якій приймають участь, не звертаючи уваги на аргументи одне одного»; gliding time (з нім. Gleitreit) «змінний графік» (використовується здебільшого в британському варіанті); photo-novel (з іспан. fotonovela) «фотороман» (роман, який складається із фотографій, з діалогічними вставками у стилі коміксів) [16, с. 25].

Серед всіх запозичень найбільш використовуваними є одиниці у ідіш в розмовній мові, саме вони більшою мірою ніж інші марковані в словниках нових слів як «сленг». Наприклад: yenta «пліткарка», rotfig «приємно вгодований», glitch «дефект» (в 60-ті роки слово увійшло до космічного сленгу, в 70 - 980-ті роки воно стало використовуватися в сленгу спеціалістів по комп'ютерам) [16, с. 26].

1.2 Склад сучасної української мови

Лексика кожної мови складається в процесі її тривалого історичного розвитку. Тобто українська лексика, як і мова в цілому, тісно пов'язана з історією українського народу. Лексика сучасної української мови за походженням неоднорідна. Близько 90 відсотків становлять успадковані слова, тобто такі, що ведуть свій початок з індоєвропейської мовної єдності; слова, що виникли в спільнослов'янський період; слова, спільні для східнослов'янських мов; відтак лексика, що з'явилася на українському ґрунті за час самостійного існування української мови. Решта лексичного складу (приблизно 10%) -- слова, запозичені з інших мов [14, с. 126].

Розглянемо детальніше успадковані та запозичені складники української лексики. Найдавнішим шаром успадкованої (корінної) лексики є слова, що сягають індоєвропейської мовної спільності. Вони збереглися в багатьох індоєвропейських мовах, зазнавши, безперечно, різних фонетичних, словотвірних, семантичних та інших змін. Насамперед це назви спорідненості та свояцтва (тут індоєвропейська основа або лише індоєвропейський корінь, а основа праслов'янська): мати (пор. індоєвропейське mвter, давньоіндійське matбr, гр. mзtзr, лат. mвter, вірм. mair, нововерхньонімецьке Mutter, латис. mвte-- «мати», лит. mуte-- «жінка, дружина»), син, сестра, брат, жінка, дочка. Назви частин тіла: око (лат. oculus), ніс (лат. nasus), серце (гр. kardia, індоєвропейське k'rd). Назви тварин (олень, свиня, журавель), рослин (дерево, дуб), назви інших предметів, явищ, процесів, дій: дім, сонце, небо, стояти, видіти тощо [15, с. 67].

Після розпаду індоєвропейської мовної єдності на основі її діалектних угруповань виникли й інші мовні єдності, що стали базою сучасних індоєвропейських мовних груп -- слов'янської, балтійської, германської, романської й інших. Певний час існувала балто-слов'янська мовна єдність, свідченням чого є лексична, а подекуди й граматична схожість литовської й латиської мов із слов'янськими. Наприклад, латис. diens -- «день», bez (прийменник «без»), закінчення -а в родовому відмінку однини іменників чоловічого роду і под.

Другий шар успадкованих слів -- спільнослов'янська лексика. Тут виділяються ті самі тематичні групи, що й серед лексики індоєвропейського походження: чоловік (українська мова в цьому слові має семантичний неологізм у порівнянні з рештою слов'янських мов), тіло, чоло; дума, горе, гнів; віл, ведмідь, кінь, пес, соловей, жук; пшениця, трава, сад, долина, іскра, буря; кузня, обора, стайня; каша, кисіль; гуддя, свідок, сторож; добрий, хитрий, більшість числівників і займенників, дієслова читати, боліти, молотити тощо. На спільнослов'янському ґрунті з'явилось особливо багато слів, що позначають абстрактні поняття: диво, відвага, гріх, душа, кара, користь, лад, ласка, правда, кривда, радість, пам'ять, честь. Інколи ці слова щодо значення не є тотожними в усіх слов'янських мовах. Напр.: укр. користь і рос. корысть, укр. дума і болг. дума -- «слово» [15, с. 69].

Виникнення третьої групи успадкованої лексики -- східнослов'янської -- пов'язане з розвитком суспільного й економічного життя східних слов'ян, з дальшим розвитком культури, науки, мистецтва, з глибшим пізнанням людиною об'єктивної дійсності. Сюди належать такі слова: батько (білор. бацька, рос. діалектне батька), племінник, падчерка, білка, собака, жайворонок, снігур, щавель, молочай, урожай, озимина, сінокіс, мішок, коромисло, дешевий, сизий, куций, верткий; числівники сорок, дев'яносто (пор. czterdzieњci, dziewiкжdziesi№t). З огляду на те, що числівник дев'ятдесят був у староукраїнській мові, добре зберігся в сучасних діалектах, має відповідники в інших слов'янських мовах, він може вживатися в літературній мові не тільки не рідше, а й частіше, ніж дев'яносто. Отже, спільносхіднослов'янська лексика представлена в українській, російській та білоруській мовах чималою кількістю слів. Є такі слова, що збереглися не в усіх східнослов'янських мовах. Так, укр. білка, рос. белка, але білор. вавёрка, укр. митник, білор. мытнік, але рос. таможенник.

До власне української лексики належать слова, що виникли на українському ґрунті. Специфічно українська лексика простежується вже в окремих пам'ятках давньоруської писемності. За обсягом та семантико-стилістичною структурою власне українська лексика є найпоширенішим та найрізноманітнішим шаром корінної лексики нашої мови. Цією лексикою українська мова відрізняється на словесному рівні від інших слов'янських мов.

Тут маються на увазі не тільки слова на взірець бентежити, віхола, вовтузитися, вщухати, вщерть, гарний, глузд, глузувати, гребувати, достеменний, дошкуляти, загалом, зайвий, корж, кучерявий, линути, людина, майоріти, мрія, нидіти, нісенітниця, плекати, ремствувати, сахатися, скеля, суниці, твань, хист, смуга, жовтень, козацтво, височінь, гопак, хурделиця й сила інших, яких немає в решті слов'янських мов. Сюди належать також слова, витворені українською мовою від спільних з іншими слов'янськими мовами коренів та основ, наприклад, утворення від кореня крут-, наявного в усіх слов'янських мовах: крутити -- крутанина, крутень, кручанка, крутіж, крутій, крутько, крутивус, крутоголов, крутоголовчики (рослина), крутоберегий, круторогий, крутобокий, крутоярий, закрут, закрутка та ін. Згадаймо ще одну ділянку іменного словотвору, де українська мова виступає з особливо виразними рисами своєї індивідуальності,-- численні й різноманітні прислівники: осторонь, збіса, наздогад, слідком, біжком, вистрибом, притьмом, нишком, назирцем, бігцем, миттю, ницьма, крадькома, навпростець, наввипередки, навпомацки, завбільшки, завширшки, сторчака, косяка, знестяму, взагалі, навкидя, обмаль, горілиць, віч-на-віч, удосвіта, надвечір, заздалегідь, торік, позаторік, вряди-годи й інші [9, с. 101]. Слово трамвай запозичене з англійської мови, а суфіксальне утворення від нього трамвайник власне українське, бо в інших мовах такого слова немає. Отже, в складі корінної української лексики найчисленніші слова, що виникли на основі власних словотвірних засобів.

Крім успадкованих слів, у лексичному складі кожної мови певне місце посідає лексика, запозичена з інших мов. Запозичення є скрізь, бо жоден народ не живе відокремлено від інших народів. Засвоювання слів з інших мов є одним із шляхів збагачення лексичного складу. Лексика іншомовного походження в сучасній українській мові становить, як уже зазначалося, приблизно 10 відсотків. Розрізняють запозичання лексичне, словотвірне, морфологічне, семантичне, а також калькування. Лексичне запозичання -- засвоєння з інших мов слів: горизонт (гр.), феодал (лат.), журнал (фр.); словотвірне запозичання -- засвоєння іншомовних словотворчих елементів -- суфіксів або префіксів: побутовизм, яровизація, комишит, сінаж; архімудрий,контрзахід; морфологічне (морфемне) запозичання -- один із компонентів складного слова питомий, а другий запозичений: склографія, світлометрія,телебачення; семантичне запозичання -- поява в українському слові або вислові нового значення під впливом аналогічного процесу в слові або вислові іншої мови. Наприклад, до первісного значення в слові блискучий «осяйний» (Сонце обдало землю блискучим промінням) додалося друге, переносне значення «надзвичайний, видатний» (блискучий талант) під впливом фр. brillant, яке має обидва значення. Так само слово лев -- «хижий звір родини котячих» і «світський франт, підкорювач жіночих сердець», під впливом фр. lion; у слові супутник (як і в білор. спадарожнік) -- «той, хто йде поруч» нові значення «місто-супутник; пристрій для дослідження космосу» з'явилися під впливом російського спутник. Калькування -- копіювання структури іншомовного слова засобами рідної мови: поступ за зразком лат. progressus -- «рух уперед», багатозначність -- гр. polysemia, поверх -- фр. йtage, півострів -- нім. Nalbinsel; з рос. прораб, судьбоносный, ледокол, луноход скальковано українські виконроб, доленосний, криголам, місяцехід. Вислів медовий місяць є калькою фр. la lune de miel [2, с. 6].

Іншомовні слова, вислови, фразеологізми та інші елементи входили і входять у систему української лексики протягом усієї історії мови в зв'язку з економічними, географічними, політичними, культурними контактами українського народу з іншими народами.

Лексична взаємодія української мови з іншими слов'янськими має багатовікову історію. Спільність походження слов'янських мов, тісні господарські, політичні та культурні зв'язки зумовлювали активні процеси взаємовпливу слов'янських народів та їхніх мов. З російської мови в українську ввійшли слова, що відображають різні поняття з галузі адміністративного, військового, економічного життя, з галузі політики, науки й техніки: чиновник, піхота, завод, рудник, указ, декабрист, кадет, ударник, чекіст, болт, затвор тощо. Досить поширене було калькування російських слів: вантажообіг (грузооборот), гучномовець (громкоговоритель), виконком(исполком), держплан (госплан), радіомовлення (радиовещание), зокрема калькування семантичне: мережа -- «риболовне знаряддя; сукупність шляхів, закладів тощо», навантаження -- «робота, зайнятість; доручення, пов'язане з громадською роботою», де другі значення з'явилися під впливом наявності їх у російських словах «сеть» і «нагрузка». Є в українській мові запозичення з білоруської мови (дьоготь, бадьорий), з польської (ґудзик, стодола, ковадло, повидло, тлумачити), з чеської (брама, влада), зі словацької (в основному на рівні говірок Закарпаття), менше з південнослов'янських мов [2, с. 7].

Українська мова не лише запозичає з інших слов'янських, а й сама є джерелом поповнення їхнього лексичного складу. До російської мови в різні періоди її історії увійшли такі українізми: булава, бунчук, рада, сопилка, веснянка, косовица, стерня, делянка, доярка, пятисотенница, гречка, держава, хата, хутор. У білоруській мові помітний український вплив на термінологічну лексику, зокрема мовознавчу (дзеяслоя, займеннік, узгадненне, чаргаванне й под.), що являє собою кальки відповідних українських термінів. Чимало запозичень з української мови в польській: balamut, wasilek, czupryna, ataman, czeremcha, rozluka, czereda, saduba тощо.

Велика кількість слів іншомовного походження є інтернаціоналізмами. Інтернаціоналізми -- слова, які вживаються в багатьох неблизькоспоріднених мовах і разом з тим зберігають близькість звучання й тотожність значення; як правило, не мають відповідників у мові, що їх запозичила; поширені переважно у сфері лексики на позначення понять з галузей науки, культури, політики, мистецтва, суспільного життя: буржуазія, клас, гуманізм, організація, еволюція, конференція, університет, школа, електрон, молекула, синтез, автомобіль, трактор, героїзм, лірика, синхрофазотрон і под. Одним із розрядів іншомовної лексики є екзотизми (етнографізми) -- слова, що називають поняття й реалії з життя певного народу або групи народів: луїдор, сантим, кюре; леді, містер, полісмен; аксакал, аул, чайхана. Крім екзотизмів, в українській мові є слова, що не входять до її лексичного складу, але іноді вкраплюються в текст для відтворення місцевого колориту, для надання мовленню жартівливого, книжного, урочистого забарвлення. Це так звані варваризми: alter ego -- «друге я», alma mater -- старовинна студентська назва університету, дослівно -- «мати-годувальниця» (лат.), idйe fixe -- «нав'язлива думка» (фр.), гепі енд-- «щасливий кінець» (англ.), фройндшафт -- «дружба» (нім.) [2, с. 11].

Входячи в українську мову, лексика іншомовного походження засвоюється графічно, фонетично, граматично. Графічне засвоєння -- це написання іноземних слів засобами української графіки: гр. problema -- укр. проблема, лат. autor -- автор, нім. Hantel -- гантель. Варваризми здебільшого відтворюються графікою мови-джерела: fata morgana, nota bene, pro et contra, хоч можлива й передача українськими літерами: гепі енд, віва, фройндшафт. При фонетичному засвоєнні відсутні в українській мові звуки замінюються близькими до них: у грецькому слові theatron міжзубний (інтердентальний) приголосний th на початку слова замінено українським т (театр); у французькому слові entourage носовий голосний замінено сполученням голосного а з приголосним н: антураж і т. д. Прикметами граматичного засвоєння іншомовної лексики є заміна невластивих українській мові форм та категорій відповідними українськими: втрата артиклів, іншомовних суфіксів, набуття українських суфіксів та закінчень: нім. das Dach -- дах, фр. braver --бравувати, naїf -- наївний, лат. selectio -- селекція. Не завжди в мові-джерелі і в мові, яка запозичає, збігається рід і навіть число: нім. das Papier (середній рід) -- папір (чоловічий рід), гр. thema (середній рід) -- тема (жіночий рід), grammata (множина) -- грамота (однина) [4, с. 60].

Коли слово прийшло з іншої мови разом з поняттям і йому немає відповідника в рідній мові, воно має всі підстави для вжитку. Часом слова іншомовного походження стають одним із компонентів синонімічного ряду: краєвид (укр. питоме), пейзаж (з фр ), ландшафт (з нім.). Якщо для називання якогось поняття в українській мові є власне слово, запозичення, що не дає нічого нового, зайве. Мові однаково шкодять і надмірний пуризм (від лат. purus -- «чистий»), тобто безоглядне викорінювання будь-яких іншомовних елементів, і надуживання чужомовною лексикою, переобтяження нею письмових та усних текстів, особливо призначених для широкого читача чи слухача. Порівняймо для прикладу слова спонсор -- «той, хто матеріально забезпечує проведення якогось заходу» і консенсус. Перше порівняно недавно увійшло в українську мову з англійської, йому поки що немає точного відповідника, створеного на українському ґрунті. Тож його вживання вмотивоване й закономірне. Друге є дещо ранішим запозиченням з латинської мови. Надмірно часте вживання його за рамками книжної лексики недоцільне, бо навряд чи консенсус замінить семантично тотожні йому українські слова згода, одностайність, збіг думок. Особливо знижують рівень культури мовлення помилки у вживанні іншомовних слів.

Висновки до розділу 1

Отже, в даному розділі розглянуто формування активної лексики словникового складу української та англійської мов.

Встановлено, що в англійській мові розвиваються аналітичні форми, складні системи дієслівного формотвору. Але розпадається система відмінювання та особових закінчень дієслова, випадають слова із словникового складу, з'являються нові шляхом запозичення або новоутворень.

Щодо української мови, то лексика, як і мова в цілому, тісно пов'язана з історією українського народу. Лексика сучасної української мови за походженням неоднорідна. Близько 90 відсотків становлять успадковані слова, тобто такі, що ведуть свій початок з індоєвропейської мовної єдності; слова, що виникли в спільнослов'янський період; слова, спільні для східнослов'янських мов; відтак лексика, що з'явилася на українському ґрунті за час самостійного існування української мови. Решта лексичного складу (приблизно 10 відсотків) -- слова, запозичені з інших мов.

РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ОКРЕМИХ МОВНИХ КУЛЬТУР НА ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОГО СКЛАДУ УКРАЇНСЬКОЇ ТА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВ

2.1. Англійські запозичення в українській мові

Ретельний аналіз слів, запозичених з англійської мови, дає можливість встановити критерії визначення англійської мови як мови-джерела. Англіцизмами в українській мові будуть вважатися такі слова:

А. Власне англійські слова та їх похідні в англійській мові: слова, корені або морфеми, що існують в англійській мові з древніх часів (леді, лорд, фут, клуб, стерлінг, пенс, біфштекс, трамвай, кемпінг та інші); англійські власні назви, що стали загальними в англійській мові: бойкот, вокзал, жокей, макінтош, гулівер, ліліпут, хуліган, френч та інші;

Б. Слова, запозичені в англійську мову в різні епохи з інших мов, що отримали на англійському грунті нові значення та з цими значеннями розповсюдилися в інших мовах:

-звичайні запозичення, що були переосмислені: вульгарний, методист, гумор, піонер, спорт, теніс, чек, пунш та інші; штучні запозичення, створені в англійській мові з греко-латинських елементів: динозавр, скарлатина, панорама, локомотив, телефон та інші [2, с. 15].

Процес запозичення іншомовних слів неоднозначно впливає на розвиток нашої мови. З одного боку, відбувається її збагачення, але, з іншого боку, витісняються власні елементи, що замінюються словами з подібним значенням. Це негативно впливає на стан національної мови і на збереження самобутності українського народу. Процитуємо М. Я. Плюща: “…англійські слова і звороти останнім часом активніше поповнюють наш лексикон, ніж російські; наша вимова, морфологія й синтаксис зазнають з боку англійської мови чималого впливу. Причини цього очевидні: комп'ютеризація, потяг до міжнародних стандартів ділового партнерства, до науки й освіти Заходу, передове товаровиробництво в англомовних країнах, лідерство англійської мови як міжнародної тощо. Проте чимало англіцизмів попросту витісняє з обігу питомі українські слова, а це вже мовна агресія. Шкода від неї не лише Україні - людство втрачає унікальні знаряддя пізнання світу. Знову-таки, коли "лиха слава завконтори" перекладається "низьким рейтингом менеджера офісу", маємо приклад зміни не лише мови, а й свідомості” [14, с. 130].

Такої ж думки й С. Караванський, який вважає, що необхідність виникнення нових англіцизмів в українській мові значно перебільшена, що їх появу породжує зовсім не потреба спілкування. Твори літератури засвідчують, що серед не дуже освічених людей існує звичка хизуватися малозрозумілими для оточення словами. На його думку, тепер до “престижних” слів вдається не лише малоосвічена сільська “знать”, а й високі державні достойники. Причина ж там і там одна: бажання бути на рівні модної освіченості, відрізнятися своєю лексикою від “сірих” людей. Тому, коли наші президенти чи парламентарі говорять про образ, лице або ім'я держави, то неодмінно скажуть імідж. А першорядні завдання неодмінно назвуть пріорітетними. Думка така: коли ти говориш як усі, то багато втрачаєш в очах своїх майбутніх виборців. Отже, говори, як належить лідеру [9, с. 23].

А пересічний громадянин, коли чує іноземну лексику з уст високих достойників, і собі засвоює її. С. Караванський гадає, що це веде до того, що англіцизми починають витискати нашу питому лексику. Ми втрачаємо віру в самих себе: починаємо боятися власних слів і зворотів. Там, де можна вжити своє слово, ми надаємо перевагу “чужинцеві”. “… ми пропонуємо… систему підвищення… кваліфікації - інтелектуальний тренінг”. На це С. Караванський відповідає так: “Невже тут так конечно вжито слово тренінг? Та ж ми маємо чудове слово вишкіл! Невже інтелектуальний тренінг краще звучить ніж інтелектуальний вишкіл! “Інолюбці” йдуть далі: від слова тренінг творять важкомовний прикметник тренінговий: тренінгова система. Чому не вжити вишкільна система? Слово вишкільний вживає українська діяспора. То чи не краще позичати свою лексику у своєї діяспори, ніж із рук мовних посередників? Бо тренінги приходять до нас не з Америки, а з других рук - з Москви, яка сама позичає їх на стороні, а тоді вже ми “інтелектуально” збагачуємось. Чи може навпаки: зубожіємо? Чи ж не терпить від цього “збагачення” наша питома лексика? Візьмім слово досвід. Бідолашне! Його та його побратима виробничий досвід сучасники живцем кладуть у могилу, вживаючи виключно високоінтелектуальне, як на їхню думку, слово ноу-хау, дарма, що воно для загалу незрозуміле” [9, с. 26].

Дійсно, явища, які простежуються останні 10-15 років не зовсім добре впливають на розвиток української мови, нівелюють її індивідуально-національні риси, знижують виражальні та естетичні якості. Насамперед, викликає стурбованість процес тотального засмічення української мови англійськими словами, і це при тому, що існують українські назви для передачі відповідних понять: брифінг (зустріч), дивідент (прибуток, зиск), презентація (показ, ознайомлення), шоп (магазин), ноу-хау (знаю як) та багато інших. Так, частотою вживання слово імідж побиває всі рекорди.

Передусім воно затирає наше споконвічне слово образ, якого просто не чути з уст сучасних мовців. Так само він поводиться і щодо наших слів лице та ім'я. Бо коли хтось каже: “НН береже свій професійний імідж”, то в цьому разі імідж опинився в мовному потоці коштом слів лице або ім'я. У переносному значенні «лице» в українській мові якраз і заступає слово «образ»: “Могутня гребля Дніпрогесу символізує лице України”. “Електротермія змінить лице металугрії”. У виразі “перед лицем смерті” слово лице так само вказує не на “обличчя смерті”, а на подобу або образ смерті [4, с. 96].

Отже, цілком правильно по-українськи сказати: “НН береже своє професійне лице”. Можна тут вжити і слово ім'я: “НН береже своє професійне ім'я”. Наведемо звороти, де імідж значить те саме, що й лице або образ: імідж Верховної Ради - лице Верховної Ради, імідж воїна-образ воїна.. Відтрутивши українські слова, імідж витиснув з нашої мови і кілька запозичень. Бо де вжито імідж, можна без шкоди вжити і репутацію, і реноме: “НН береже свою професійну репутацію”. “НН береже своє професійне реноме” [14, с. 126].

Звичайно, можна сказати, що поява синонімів не збіднює мову, а навпаки - збагачує. Думка ніби правильна, хоч тут є одне “але”. По-перше, треба проаналізувати звідки прийшло це збагачення. А прийшло воно звідти, здвідки приходить вся модна лексика на Україну. Засвоюючи цю лексику, ми визнаємо єдиним джерелом свого духовного збагачення колишню метрополію і жодною мірою не розвиваємо своїх власних мовотворчих можливостей. Шлях, яким здійснюється таке збагачення, хибний. Ми мусимо дбати про розвиток своїх власних джерел збагачення, а не йти шляхом, прокладеним в іншому середовищі. Це стверджує нашу культурну залежність від чужих, не завжди дружніх до нас джерел. Насторожує й тенденція зовсім іншого, можна сказати - протилежного характеру: намагання вилучити із словника української мови певну частину слів, зокрема англіцизмів, які стали органічним її складником, і заміняти їх штучно створеними або пристосованими до нових умов функціонування раніше відомими словами, особливо в галузі термінології та професійної лексики (буфер - відпружник, спортсмен - спортовець). Крім того, що ці слова, як правило, невдалі щодо відповідності їхньої семантики суті означуваних об'єктів, вони ще незграбні в естетичному відношенні.

Взаємозбагачення мов - це один із шляхів еволюції мов світової спільноти. Воно характеризує розвиток мовних систем з найдавніших часів і, природно, не може виявити себе зараз - в епоху суттєвих зрушень у гуманітарній, науково-технічній та інших сферах. Власне лінгвістичні механізми такої взаємодії в різні періоди історії мови можуть мати певні особливості. Звичайно, англіцизми в українській мові - не завжди благо. Серйозних регламентаційних заходів потребує мовне оформлення окремих сфер спілкування, у тому числі сфери інформації, особливо реклами - радіо-телевізійної, стендової, де спостерігається справжня мовна агресія. Ці явища, зрозуміло, не мають нічого спільного із взаємозбагаченням мов. Взаємозбагачення - це процес, коли словесний знак іншої мови природно “лягає” на поняттєве поле рідної мови, закриваючи в ньому вільну клітинку або “перекриваючи ” семантику вже наявного слова певними смисловими конотаціями. Не треба забувати, що мова - саморегулюючий механізм, дія якого зумовлена певними законами. Мова сама здатна самоочищуватися, позбавлятися функціонально зайвого, непотрібного. Це відбувається і з словами англійського походження [15, с. 70].

Звичайно, непомірне та недоречне використання англійських слів недопустиму, але такі явища шкідливі і при вживанні будь-якого слова. Ні вчені-лінгвісти, ні журналісти та письменники не повинні сидіти склавши руки та спостерігати, як засмічується англіцизмами рідна мова. Але заборони тут не допоможуть. Потрібно виховувати культуру мовлення, мовленєвий смак у сучасних мовців. А смак - головна умова правильного і доречного вживання мовленєвих засобів як запозичених, так і своїх, власних.

Слова іншомовного походження - невід'ємна частина української лексики. Їх запозичення тісно пов'язане з історією нашого народу, що на різних етапах формування та розвитку власної державності вступав у багатоманітні політичні, соціально-економічні та культурні відносини з іншими народами світу і, таким чином, збагачував та змінював свою мову. Лексичні запозичення з англійської мови в українську проникли пізніше, ніж з французької чи німецької, головним чином у ХІХ та ХХ ст.; засвоювалися вони в основному через російську мову.

Історія проникнення англіцизмів в українську мову тісно пов'язана з історією проникнення їх в російську, яка й сьогодні має значний вплив на нашу мову. У ХVІ столітті разом з успіхами зовнішньої торговлі в російській лексиці з'являються чи не найперші іншомовні слова, зокрема, англійського походження. Запозичені слова вступали разом з новими товарами та поняттями. Саме в цей період було закладено початок професійного вивчення англійскої мови з науковою та практичною метою.

Другий період активного проникнення англіцизмів спочатку в російську, а згодом і в українську мову починається в часи правління Петра І. У цей час спостерігається активізація запозичень попереднього періоду, а також подальше збагачення лексики за рахунок англійських запозичень з різних областей побуту, торгівлі,наук. Останні представлені математикою, морськими та загальноінженерними науками. Третій пік появи англійських слів у російській та українській мовах - 20-ті роки ХІХ ст. В якості основного чинника процесу запозичення англійських слів необхідно відзначити англофільну спрямованність Катерини ІІ, заснування нею з метою перекладу іноземних, зокрема, англійських, книг перекладацького товариства. Основними причинами зростаючого престижу англійської мови в імперській Росії є: закріплення та підвищення престижу Англії на світовій арені; послаблення впливу французької мови через війну з Францією в 1812 р., що звільнило деякий простір для англійських запозичень; формування в суспільній думці погляду на англійську мову як на мову прогресу; створення протягом трьох століть сприятливих лінгвістичних умов, що полегшували запозичення англійських слів; збільшення англійської літератури, що сприяло виходу англійської мови із замкнутого кола верхівки до широких верств суспільства [4, с. 140]. Два наступних етапи впровадження іноземного мовного матеріалу відбуваються в ХХ ст. - 20-ті роки та оформлення України як незалежної держави. Хоча частка англійських запозичень загальної кількості іншомовних слів в перші два десятиліття ХХ ст. була мінімальною, в цей час в мові з'явилися такі слова: boom - бум; film - фільм; stand - стенд; jazz - джаз; dancing - дансінг; service - сервіс; foxtrot - фокстрот; sweater - светр [4, с. 137].

Після 1925 року англійська мова дістала головну роль в якості лінгвістичного донора. У ці роки в мову прийшли англійські слова: combine - комбайн, container - контейнер; tanker - танкер; trolley-bus - тролейбус; demping - демпінг; cocktail - коктейль; detektor - детектор; televisor - телевізор; teletype - телетайп та інші. Кінець ХХ століття - переломний момент історії української мови, який характеризується двома процесами: розширення сфер вживання української мови у зв'язку з набуттям нею реального статусу державної; збільшення питомої ваги іншомовних елементів в активній лексиці, причиною якого є посилення взаємодії з країнами Заходу. Особливе місце у складі української лексики посідають запозичення з англійської мови, їхня кількість сьогодні зростає дуже швидко. Такий процес зумовлений політичними та соціально-економічними факторами і провідною роллю спочатку Великобританії, а потім США на міжнародній арені після Другої Світової війни. На сучасному етапі англійська мова є засобом міжнародного спілкування і, за прогнозами вчених, буде утримувати свої позиції ще 50 років. Це, насамперед, мова провідних засобів масової інформації: великих теле- і радіокомпаній, світової мережі Internet, багатьох газет і журналів. Тому не можна ігнорувати її вплив на інші національні мови. Існування СРСР стримувало наплив англійських елементів, але за останнє десятиріччя ситуація змінилась. Курс на інтеграцію України в ЄС, процес глобалізації, перебудова економіки, орієнтація на країни Заходу спричинили тісну культурну, політичну та соціально-економічну взаємодію українського народу з народами світу, яка не могла не відбитися на мовному рівні. Всього за кілька років до складу активної лексики української мови увійшли слова англійського походження, що не тільки позначають нові явища культурного та суспільного життя, а й витісняють власні елементи з аналогічним чи близьким значенням. Це знаходить свій вияв у всіх сферах життя, зокрема: в економічній та соцільно-політичній сферах загального вжитку набули слова, що позначають різноманітні явища нової для України соціально-економічної формації, на побудову якої зорієнтоване наше суспільство: менеджмент, бізнес, бізнесмен, траст, прайс, ділер, маклер, імпічмент; до запозичень у сфері комп'ютерних технологій належать такі слова, як інтернет, драйвер, веб-сторінка, хакер, ноутбук, монітор, чат, файл, кіберпростір. Це дуже важлива частина запозичень, бо має інтернаціональний характер і відбиває наслідки процесів глобалізації та комп'ютерізації України; у сфері побуту такі слова найчастіше позначають передові технології, що ввійшли у повсякденне життя: відеоплейєр, сі-ді-плейєр, міксер, тостер, маркер, пейджер. Останнім часом з'явилося багато слів на позначення різних елементів одягу, які можуть іноді паралельно вживатися з уже існуючими назвами або ж відбивати нові досягнення у сфері моди: боді, ті-шот, гріндерси, топ, трентч, кардіган тощо; у культурній сфері спостерігаємо особливо багато запозичень у зв'язку з великою популярністю масової культури західних країн. До них належать такі слова, як шоу-бізнес, промоушн, рімейк, ремікс, кліп-мейкер, постер, фан-клуб, сингл, саунд-трек тощо [15, с. 73].

Дуже сильного впливу зазнала молодіжна культура. В активному словнику підлітків нараховується велика кількість іншомовних слів, що позначають різноманітні течії та стилі сучасної музики, нові явища молодіжної моди: хіп-хоп, скінхед, панк, байкер, скаут, реп, рейв, боді-арт, пірсінг та ін.; спортивна сфера: орієнтація на здоровий спосіб життя, дуже популярна в західних країнах, вплинула і на наше суспільне життя. Досить звичними явищами стали заняття шейпінгом, бодібілдінгом, відвідування фітнес-клубів тощо. Мова кожного народу функціонує й розвивається в контексті мов світу й під впливом цього контексту. Країни та їх народи перебувають у постійних взаєминах економічного, політичного, наукового й культурного характеру. Тому всі спроби штучної ізоляції національної мови від інших мов суперечить об'єктивним законам розвитку людства і його найдивовижнішого феномену - мови [11, с. 24].

Не однією лише кількістю питомих слів визначається національна самобутність мови, запорука її успішного функіонування у певному соціально-етнічному просторі. Національна своєрідність мови формується всіма (фонетичними, лексичними, фразеологічними, словотвірними, морфологічними, синтаксичними, просодичними) її рідневими складниками, які органічно об'єднані в функціональну систему, взаємозв'язані в цій системі і всією своєю комунікативно організованою цілісністю служать засобом спілкування та одним із визначальних факторів духовності народу. Саме у специфіці комунікативної організаціїї цієї функціональної системи, як і в самій природній (матеріальній) якості рівневих одиниць, і виявляється самобутність мови, її стійкість як категорії національного рівня.

2.2 Англіцизми в українських термінологічних системах

Українська термінологія вже упродовж двох століть привертає до себе увагу багатьох учених, фахівців, ентузіастів національного відродження. Адже українська мова стоїть як рівноправна серед інших мов, і є цілком придатною для творення наукового стилю. Інша справа, що через історичні обставини та політичні спекуляції вона не завжди мала право вільно і беззастережно виконувати свої прямі функції, обслуговуючи різні сфери людського життя.

Особливістю нашого часу є те, що нарешті після багатьох років поневірянь та утисків українська мова знову зайняла своє достойне місце в усіх сферах життєдіяльності, і, зокрема, у науковій галузі.

Національна термінологія як складова частина наукової мови знаходиться на гребені свого третього національного відродження. На запити середньої і вищої освіти впродовж 1990-х років з'явилася низка термінологічних словників, які в тій чи іншій мірі заповнювали прогалину спеціальних назв і понять [14, с. 129].

Підраховано: близько 90 відсотків нових слів, що з'являються у кожній мові, - це терміни. Сучасна українська термінологія також активно поповнюється новими одиницями - переважно запозиченнями з англійської мови, наприклад: траст, кліринг, маркетинг, демпінг, файл, курсор, байт, інтерфейс, шенон, фортран, плотер, моніторинг, паритет, індосант, утиліта, ревальвація тощо. Одним із шляхів засвоєння таких запозичень є поєднання їх з власномовними або давно запозиченими термінами, наприклад: демпінгові ціни, клірингові розрахунки, маркетинговий аналіз, круглий лот, квазі-гроші. Незважаючи на те, що українська мова частково асимілює чужі слова, все одно велика кількість англіцизмів створює загрозу для зрозумілості національної терміносистеми і часто негативно впливає на швидкість навчального процесу. Обвальна кількість запозичень - це найчастіше данина моді. Для чого, скажімо, українській мові потрібні нові терміни дистриб'ютор і дилер, коли на позначення тих самих понять вона має слова база та продавець (або посередник). Так само зайвими є слова ексклюзивний (винятковий), превентивний (попереджувальний, запобіжний), шипінговий (кораблебудівний), калькуляція (обчислення), опція (вибір), прес-реліз (довідка для преси) тощо.

Питання правопису є одним з найактуальніших не лише в термінології, а й в українській культурі взагалі. Тому схвально, що цю проблему не обминули й учасники VІ міжнародної конференції з проблем термінології. Зокрема Л. Полюга у матеріалі “Найновіша редакція українського правопису" зауважив, що завдання нової редакції “надати повнокровне життя тим елементам української мови, які в часи тоталітаризму з політичних міркувань були несправедливо і примусово відтиснені на другий план чи на периферію спілкування або і зовсім заборонені…" , і наголосив коротко на тих змінах, які передбачені в новій редакції [11, с. 60].

2.3 Роль запозичень в словниковому складі англійської мови

Роль запозичень (borrowings, loan words) в різних мовах неоднакова і залежить від конкретно-історичних умов розвитку кожної мови. В англійській мові відсоток запозичень значно вищий ніж в багатьох інших мовах, тому що за історичних обставин він є дуже проникливим. Англійська мова більш ніж будь-яка інша мова мала можливість запозичувати іншомовні слова в умовах прямого безпосереднього контакту: спочатку в середині сторіччя від загарбників, що змінювали один одного на Британських островах, а пізніше - в умовах торгівельної експансії і колонізаторської активності самих англійців. Підраховано, що число передвічних слів в англійському словнику складає всього 30% [2, с. 3].

Не можна вважати, що роль слів в мові визначається тим, чи є воно запозиченим, чи передвічним. Тим паче, що найбільше вживані прислівники, прийменники, сполучники, прислівники часу та місця, всі допоміжні і модальні слова, всі сильні дієслова і займенники, всі числівники, включаючи second, million, billion є в сучасній англійській мові передвічними словами.

Той чи інший вплив однієї мови на іншу завжди пояснюється історичними причинами: війни, завоювання, мандри, торгівля і т.і., призвело до тісної взаємодії різних мов. Інтенсивність притоку нових запозичених слів, в різні періоди різноманітна. В залежності від конкретних історичних умов, вона то збільшується то падає. Ступінь впливу однієї мови на іншу при цьому залежить здебільшого від мовного фактора.

Помилкові уявлення, які переважали в лінгвістиці відносно проблеми запозичень, не зводились лише до перебільшення їх ролі в розвитку мови. Сам підхід до теми був одностороннім і формальним. Дослідників цікавили здебільшого джерела та дати запозичення.

Треба приділяти увагу не тільки питанню від кого запозичення, а й тому, що додалося та було створене в результаті діяльності при запозиченні слова від іншого народу. Треба творчо підходити до питання і тим самим створювати можливість виявити закономірності, що ним підпорядковується розвиток словникового складу мови, пояснити явища, які відбуваються в ньому і виявити їх причини. Це можна пояснити прикладами.

Досліджуючи розвиток слова sport, ми не будемо зупинятися на тому, що це слово запозичене в середньо-англійський період із старо-французької мови, де воно було desport і походило з латинської desportus. Desport та desportus значили відволікання, відхилення, при запозиченні відбулася спеціалізація значення і в середньо-англійській мові ці слова мали більш загальне значення, ніж у сучасній, де означає спорт, розвагу. З тим словом в той же період із французької мови в англійську запозичувалися інші слова, які були пов'язані з розвагами заможних людей, це пояснюється тим, як в XI столітті нормандські барони стали власниками країни, англосаксонська верхівка завоювала їх звичаї і нормандський діалект старо-французької мови. Слово sport підкорюється англійській системі граматичних змін іменників, отримуючи в множині закінчення -s. В ньому не тільки замінюються всі звуки англійськими, але й відпадає перший склад (аферезис). В ново-англійській мові це слово має ще деякі зміни в семантиці і означає фізичні вправи, у вигляді ігор та змагань.