Перифрази як інтегрований виразник змісту й авторства Закону України "Про засади державної мовної політики"

Авторство Закону цілком логічно з огляду на його промовську зорієнтованість приписують президентові Російської Федерації Володимирові Путіну. Як і проаналізовані вище, описові найменування з прізвищним компонентом «Колесніченко - Ківалов - Путін» або лише «Путін» мають виразну негативну конотацію, напр.: Такою була поступка депутатам-регіоналам та ін. (О.Б. Шевчуку, В.О. Богуслаєву, І.Ф. Гайдошу, С.Ф. Кальцеву, ГМ. Калетніку, В. Є. Чубу), які вносили правки до цієї статті [про мову викладання у вищих навчальних закладах. - М.С.] й вимагали формулювання «Мова викладання у вищих навчальних закладах визначається відповідно до Конституції України та Закону України «Про засади державної мовної політики»«, тобто відповідно до горезвісного мовного закону Путіна-Колесніченка-Ківалова (Ірина Фаріон); Зрозуміло, що «мовний» закон Ківалова-Колесніченка - це закон Путіна (Юрій Сиротюк);... 6 млн. зденаціоналізованих українців плюс близько стільки ж етнічних росіян викидають на поверхню адекватних собі персонажів покорченої української історії на кшталт Єфремова, Симоненка, Гриневецького, що просували йутвердили відомий мовний закон Путіна... (Ірина Фаріон).

Поряд із перифразами «мовний закон» Путіна, закон Путіна вживаються описові звороти «путінський мовний закон», путінський закон. Пор. подані вище приклади з таким: Ми, притомні українці, також «не тямимо такої нелюдської форми» скасовування путінського мовного закону від 2012 до 2017 року, що був ґвалтом «проголосований» і «обговорений» за 2 хвилини 4 секунди при 2 тисячах 54 пропозиціях (Ірина Фаріон). Конструкції з антропонімічною номінацією «Ківалов - Колесніченко - Путін» передають семантику - «авторство Закону» точніше, а синтаксичні структури з антропонімом «Путін» репрезентують її загальніше, позаяк ідентифікуються не з окремою особою (Путіним), а радше з її адептами, з ідеологією, яку вона оповідує, з її особистим ставленням і ставленням держави, у якій вона є президентом, до незалежності України.

Ім'я «Путін», як і ім'я «Янукович», стало базою для активного творення негативних, дошкульних, уїдливих перифрастичних зворотів. Наведемо деякі з них: батько брехні; великий вождь-тиран; гросмейстер українофобії; кремлівський Гітлер; кремлівський диктатор; кремлівський диявол; кат, який перетворив усю Росію у в 'язницю посиленого режиму; кремлівський інтриган; кремлівський маніяк; кремлівський Наполеон; кремлівський терорист; кремлівський фюрер; кремлівський Чикатило; московський хазяїн; найбільший злочинець; наш ідеологічний ворог; новий Святополк Окаянний; сліпий епігон Гітлера; «собіратєльзємєль» на взір російських самодержавців; фіктивний демократ; хрещений батько світового радикального націоналізму; чистокровний нацист кремлівського зразка, напр.: До того ж і на озброєнні у Росії найпотужніший засіб самогобатька брехні! (Віктор Грабовський); Але Путін - це не Сталін, хай як йому хочеться сприймати себе як великого вождя-тирана (Дмитро Дроздовський); Хто є Путін, цей гросмейстер українофобії? (Володимир Бурбан); Більше того, складається враження, що Ватикан намагається створити Путіну образ миротворця, вручивши кремлівському диктатору медальйон із зображенням «ангела-миротворця» (Василь Богдан); Віримо, що земне пекло, яке Ви [журналіст Укрінформу Роман Сущенко. - М.С.] переживаєте, з Божою допомогою скоро закінчиться, а кат, який перетворив усю Росію у в'язницю посиленого режиму, закінчить своє існування, як і всі тирани в історії людства (Інтернет-ресурс); Та Помаранчева революція... як ляпас кремлівському інтригану (Михайло Слабошпицький); Сьогодні, коли людство стоїть над прірвою цивілізаційної катастрофи через крах системи колективної безпеки, зруйнованої нахабством кремлівського маніяка та боягузтвом зажирілих західних лідерів, у журналіста є лише два шляхи: або будь лицарем Свободи, або перетворишся на гниду (Ганна Дениско); Російські війська знову просуваються в Україну, і знову перед президентом Обамою і Європою постає питання про те, як зупинити кремлівського Наполеона (Інтернет-ресурс); Коли режим кремлівського фюрера впаде, росіяни, мабуть, говоритимуть, що Путін їх обдурив... (Сергій Шебеліст);... від зброї кремлівського Чикатила гинуть тисячі українців... (Василь Яременко); На жаль, у нас з'явився новий Святополк Окаянний... (Газета «Слово Просвіти»); Як уже мовилося, Путін виступив сліпим епігоном Гітлера (Михайло Слабошпицький); В очах російських виборців він повинен постати «собіратєлем земель» на взір російських самодержавців (Михайло Слабошпицький); Між іншим, президент Росії Володимир Путін у списку «Репортерів без кордонів» обіймає скромну позицію «фіктивного демократа» (Газета «Україна молода»); Президент Росії Володимир Путін, на думку кандидата в президенти в США Гілларі Клінтон, є «хрещеним батьком світового радикального націоналізму» (Інтернет-ресурс); Путін - чистокровний нацист кремлівського зразка (Дмитро Павличко).

Розглядувані перифрастичні звороти через авторське тло експліцитно реалізують основне призначення Закону - захист російської мови й витіснення в неконституційний спосіб української мови як державної зі всіх сфер суспільного життя. Отже, як закономірність слід сприймати й те, що поряд з основними номінуваннями документа з'явилися інші назви, які віддзеркалюють його зміст: закон «Про засади надання російській мові статусу першої державної», закон спасіння зникаючої, напр.: Цей закон, ухвалений з кричущими порушеннями регламенту Верховної Ради, насправді мав би називатися інакше - «Про засади надання російській мові статусу першої державної», бо саме така його суть і практика застосування (Тарас Марусик),...сучасна антиукраїнська влада в Україні всяко цьому [російщенню. - М.С.] допомагає, навіть закон спасіння зникаючої прийняли (Роман Збережан).

Важливим засобом вираження оцінності Закону «Про засади державної мовної політики» і його опосередкованих авторів є не лише оніми, а й апелятиви. Їхнє ядро утворюють лексеми - найменування людей за різними ономасіологічними ознаками, зокрема партійною належністю (комуністи, регіонали) та професійною діяльністю (політики, політтехнологи): Не підписав закон про скасування ініціативи Ківалова-Колесніченка і наступний спікер Гройсман, а також теперішній Андрій Парубій, тож мовний законрегіоналів чинний досі (Галина Чорна); Це витвір бездушних політиків і політтехнологів (Людмила Ткач). Своєю конотативною природою, яку можуть посилювати експансивні компоненти, пріоритетне місце з-поміж яких відведено соціально-оцінним прикметникам, вони суттєво не відрізняються від конструкцій із прізвищною структурою.

Склад ергонімів, що позначають метонімічну особу як одного з можливих опосередкованих авторів «мовного закону» Ківалова-Колесніченка, представлений власними найменуваннями партій, а розряд прагматонімів із такою самою номінативною специфікацією - власною назвою Кремль. Остання наділена широким метонімічним потенціалом - `усе російське/проросійське, що спрямоване проти української мови'. Ергоніми та прагматоніми як виразники опосередкованого авторства Закону можуть самостійно функціонувати у складі наповненої негативним змістом перифрази або доповнювати її прізвищні структури «Ківалов-Колесніченко», «Ківалов», «Колесніченко»: Вимагаймо скасування Конституційним Судом ганебного антимовного закону «Кремля, Ківалова й Колесніченка»! (Дмитро Пилипчук); Акція протесту «Геть антиукраїнський мовний закон Партії регіонів» (Інтернет-ресурс);...просвітяни разом із громадськістю обговорювали загрозу антиконституційного заколоту, яким є, по суті, проголосований у першому читанні мовний законопроект Партії регіонів, підтриманий комуністами і групою зрадників... (Інтернет-ресурс); Цей закон, як неодноразово підкреслював український політик і дипломат Володимир Василенко, - технічна розробка Кремля (Павло Мовчан); Пішов уже п 'ятий рік, відколи, образно кажучи, у нашу Трою зайшов «троянський кінь Кремля», закон «Про засади державної мовної політики». (Тарас Марусик).

Услід за В.Я. Марковським і Р.Я. Демківим визнаємо Закон України «Про засади державної мовної політики» від 3 липня 2012 року таким, що повністю не відповідає Конституції України (Див.: [4]). Це яскраво потверджують мовні засоби вираження оцінності аналізованого в нашому дослідженні документооніма через перифрастичну призму «автори Закону». Лише незначний відсоток описових зворотів репрезентує власне номінативну семантику. Йдеться про ті синтаксичні конструкції, які максимально наближені до офіційної назви денотата. Основний же масив перифрастичних одиниць реалізує номінативно-оцінне значення. Для безпрізвищних і прізвищних структур, що номінують основних і неосновних законотворців, характерна експліцитна негативна конотація. Маніфестована ними пейоративність автоматично переноситься в аксіологічну сферу самого Закону, зорієнтованого не на розширення функційних меж мови титульної нації, а на захист російської мови. Прийняття «мовного закону» Ківалова-Колесніченка засвідчує недосконалість української мовної політики й українського мовного законодавства. Ясна річ, далася взнаки і багатовікова бездержавність. Останнім часом ця складна ситуація почала позитивно еволюціонувати, вирівнюватися в кращий бік. Найпосутнішим зрушенням на шляху нашого державотворення стане прийняття українського за духом Закону про українську мову в Україні й гуманного за духом та справедливого за змістом Закону про мови національних меншин в Україні.

Список використаних джерел

1. Баженова Е.А. Прецедентные единицы в научном тексте / Е.А. Баженова // Вестник Пермского университета. Российская и зарубежная филология. 2010. Вып. 3 (9). С. 32-36.

2. Гриценко Павло: «Мова - це те, що в'яже покоління з поколінням, в'яже території»: [інтерв'ю з хранителем української мови, виступ якого «підірвав» Конституційний Суд і соціальні мережі, записала Наталія Балюк] [Електронний ресурс] // Високий замок online. 2017. 5 лют. Режим доступу: http://wz.lviv.ua/ ukraine/192226-pavlo-hrytsenko-mova-tse-te-shcho-viazhe-pokolinnia-zpokolinniam-viazhe-terytorii (дата запиту: 05.02.2017). Назва з екрана.

3. Малкович Іван: «Наш з вами святий обов'язок свідчити правду»: промова на врученні Шевченківської премії (9.03.2017) // Слово Просвіти. 2017. 16-22 берез.

4. Марковський В.Я. Висновок щодо невідповідності Конституції України положень Закону України «Про засади державної мовної політики» [Електронний ресурс] / В.Я. Марковський, Р.Я. Демків // Language-policy.info: портал мовної політики. 2016. 14 берез. Режим доступу: http://language-policy.info/2016/03/vysnovokschodo-nevidpovidnosti-konstytutsiji-ukrajmy-polozhen-zakonu-ukrajmy-pro-zasadyderzhavnoji-movnoji-polityky/ (дата запиту: 10.03.2017). Назва з екрана.

5. Огієнко І. (Митрополит Іларіон). Рідна мова / Іван Огієнко ; упоряд., авт. передмови та коментарів М.С. Тимошик. К.: Наша культура і наука, 2010. 436 с.

6. Серажим К. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність / К. Серажим. К., 2002. 580 с.

7. Словарь української мови: у 4 т. / упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко. К.: Вид-во АНУРСР, 1958. Т, 2. С. 208.

8. Ставицька Л. Кровозмісне дитя двомовності [Електронний ресурс] / Леся Ставицька // Українська спілка. Режим доступу: http://www.national.org.ua/ library/krowozmisne.html (дата запиту: 10.02.2017). Назва з екрана.

9. Тараненко О. Дисфемізм / Олександр Тараненко // Українська мова: Енциклопедія / редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко (співголови), М.П. Зяблюк та ін. 3-є вид., зі змінами і доп. К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М.П. Бажана, 2007. 856 с.

10. Фаріон І. Хто проти мови Шевченка? / І. Фаріон // Слово Просвіти. 2017. 9-15 берез. С. 1.

Размещено на Allbest.ru