Символіка поетичного тексту як об’єкт перекладу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

СИМВОЛІКА ПОЕТИЧНОГО ТЕКСТУ ЯК ОБ'ЄКТ ПЕРЕКЛАДУ (на матеріалі українських та російських перекладів англомовної поезії XIX-XX ст.)

ПАНАСЕНКО Катерина Олександрівна

Спеціальність 10.02.16 - перекладознавство

Херсон - 2015

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі перекладознавства та прикладної лінгвістики Херсонського державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:доктор філологічних наук, професор

ДЕМЕЦЬКА ВЛАДИСЛАВА ВАЛЕНТИНІВНА,

Херсонський державний університет,

декан факультету перекладознавства

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

КОЛОМІЄЦЬ ЛАДА ВОЛОДИМИРІВНА,

Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, завідувач кафедри теорії та практики перекладу

з англійської мови кандидат філологічних наук, доцент

ГРАБОВЕЦЬКА ОЛЬГА СЕРГІЇВНА,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, доцент кафедри перекладознавства і контрастивної лінгвістики імені Григорія Кочура

Захист відбудеться "10" грудня 2015 р. о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.051.05 Херсонського державного університету за адресою: 73000, м. Херсон, провулок 40 років Жовтня, 47, корп. 5.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: 73000, м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

Автореферат розісланий "10" листопада 2015 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А.О. Цапів

АНОТАЦІЯ

Панасенко К. О. Символіка поетичного тексту як об'єкт перекладу (на матеріалі українських та російських перекладів англомовної поезії XIX-XX cт.). - На правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.16 - перекладознавство. - Херсонський державний університет Міністерства освіти і науки України, Херсон, 2015.У реферованій роботі з'ясовані типові проблеми, труднощі, магістральні тенденції та ключові засоби відтворення символів у перекладах поетичних текстів.Інтегративний підхід і комплексна методика дослідження уможливлюють потрактування символу як одиниці культури, що засвоюється її носіями на несвідомому рівні, відзначається двоплановістю семантики, багатозначністю, контекстуальною обумовленістю, зображально-виражальною здатністю в художньому, зокрема поетичному, тексті, що за умов релевантного відтворення у перекладі забезпечує ступінь його адекватності/еквівалентності до вихідного тексту.У процесі перекладу англомовних поетичних текстів XIX-XX ст. спостерігаються такі магістральні тенденції відтворення символів: адекватна інтерпретація символіки; нівелювання символічного контексту оригіналу на рівні ідентифікації символу та/або ігнорування його контекстуально релевантних значень; ступінь присутності особистості перекладача, що у крайніх випадках призводить до неадекватної інтерпретації символіки вихідного тексту.Основними засобами адекватного/неадекватного відтворення символів англомовної поезії XX-XIX ст. у перекладі виявляються словникові відповідники, контекстуальні заміни, варіантні відповідники.

Ключові слова: переклад, символ, адекватність, поезія, символи простору, відтворення символів, словниковий відповідник, варіантний відповідник, контекстуальна заміна.

АННОТАЦИЯ

Панасенко Е. А. Символика поэтического текста как объект перевода (на материале украинских и русских переводов англоязычной поэзии XIX-XX вв.). - На правах рукописи. Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.16 - переводоведение. - Херсонский государственный университет Министерства образования и науки Украины, Херсон, 2015.В реферируемой диссертации акцентируются типичные проблемы, трудности, магистральные тенденции, переводческие способы и приемы воспроизведения символики поэтического текста в переводе. Интегративный подход и комплексная методика исследования позволяют определить символ как единицу культуры, которая усваивается её носителями на бессознательном уровне и характеризуется двуплановостью семантики, многозначностью, контекстуальной обусловленностью, а также изобразительно-выразительным потенциалом. Учёт этих факторов при условии релевантного воспроизведения символов в поэтическом переводе обеспечивает степень адекватности/эквивалентности текста перевода относительно исходного текста. В процессе перевода англоязычных поэтических текстов XIX-XX вв. наблюдаются следующие магистральные тенденции при воспроизведении символов: адекватная интерпретация символики; нивелирование символического контекста оригинала на уровне идентификации символа и/или игнорирование его контекстуально релевантных значений; степень присутствия личности переводчика, что в крайних случаях влечёт за собой неадекватное декодирование символики исходного текста.К основным средствам адекватного/неадекватного воспроизведения символов англоязычной поэзии XX-XXI вв. в переводе относятся словарные соответствия, контекстуальные замены, вариантные соответствия.Ключевые слова: перевод, символ, адекватность, поэзия, символы пространства, воспроизведение символов, словарное соответствие, вариантное соответствие, контекстуальная замена.

SUMMARY

Panasenko K. O. The Symbolism of Poetic Text as an Object of Translation (Case Study of Ukrainian and Russian Translations of the British and American Poetry of the XIX-XXth Centuries).Thesis for a Candidate Degree in Philology: Speciality 10.02.16 - Translation Studies. - Kherson State University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kherson, 2015.This dissertation highlights the typical problems, issues, strategies and key means of transcoding symbols in poetic translation. Integrative approach and comprehensive practical methods enable interpreting symbol as a unit of culture that is perceived by its bearers on an unconscious level and is characterized by duality of semantics, polysemy, contextual determination, expressiveness that in case of relevant poetic transcoding provides an appropriate degree of adequacy/equivalence of the source text to the target text.Within a framework of the research the comparison of the British and American linguocultures, on the one hand, and East Slavic linguoculture, on the other, is being carried out through investigating the semantics of basic symbols of "space". This approach makes it possible to conclude that the objects and phenomena, which are realized in culturally determined texts through symbols, are characterized by the similarity of perception in the two linguocultures. Symbols of "space" groups may have their specific ethnocultural meanings which do not prevent from common comprehension.Individual style of each poet is marked by diversification in symbolic usage. It has been stated that a frequent appeal to the symbolism of the sky, door, birds and wind belongs to the typical features of poetry by E. Dickinson. The most common symbols in R. Frost's poetry are window, thrush, wood (edge of the woods/forest edge). H.W. Longfellow's poetry is specified by such symbols as heart, wind and rain, while bridge and rats distinguish T. S. Eliot's poetry. J. R. Kipling's poems are not marked by predominance of certain symbols that can be explained by infrequent usage of "space" symbolism. The research enables to draw a conclusion that E. Dickinson is prone to use the symbols that represent the "upper world" while T. S. Eliot tends to appeal to the symbolism of the chthonian "underworld". The comparative analysis of the British and American poetry of the XIX-XXth centuries and its Ukrainian and Russian translations demonstrates the following techniques in transcoding symbols of "space" groups: an adequate interpretation of symbols; non-identification of symbols with further neglecting their contextually relevant meanings; the level of a translator's interference which in most cases results in an inadequate decoding of symbols in the target text.Translation means for symbols' transcoding are used accordingly: equivalents (54%); contextual substitutions (17%); variant correspondences (11%); specification (8%); generalization (5%); holistic transformation (3%); antonymous translation (1%); modulation (1%). Although equivalents and correspondences are frequent, the usage of a correspondence does not always serve a sufficient criterion for achieving adequacy of the target text due to the perception-and-evaluation peculiarities of symbols in different linguocultures. All this leads to forthcoming of both different symbolic meanings and misinterpretation of the whole symbolic group.Key words: translation, symbol, adequacy, poetry, symbols of "space", transcoding symbols, equivalent, variant correspondence, contextual substitution.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

На сучасному етапі розвитку перекладознавства основне завдання у галузі поетичного перекладу полягає у максимальному відтворенні поетичного тексту в системній єдності форми і змісту, що уможливлює здатність прогнозування ступеня адекватності тексту перекладу (далі - ПТ) відносно вихідного тексту (далі - ВТ).Проблемам перекладу поетичних текстів присвячені розвідки зарубіжних та вітчизняних дослідників, серед яких М. В. Адаменко, Дж. Аббасі, С. Баснетт, Р. Блай, Х. Вахід, Д. Вейсборт, С. Ф. Гончаренко, О. С. Грабовецька, Ф. Р. Джонс, О. Я. Івасюк, А. О. Івахненко, В. М. Кикоть, Л. В. Коломієць, Д. Коноллі, А. Лефевр, С. К. Наір, Б. Раффел, M. Рейнолдс, М .Г. Роуз, Ч. Сін-Вай, В. Фрост, Дж. С. Холмс, О. І. Чередниченко. переклад англомовний поезія символічний

Одним із підходів, що сприяють об'єктивному потрактуванню оригіналів поетичних текстів, слугує інтерпретація символів культури. Символіка окремого поетичного тексту є фрагментом символічної картини світу певного етносу, її художнім відбитком, де символи актуалізують текстовий зміст, формують підтекст вірша, оскільки несуть у собі генетично закодований світогляд. Саме тому надзвичайно важливою постає трансформація у культуру та мову перекладу авторського задуму без привнесення у нього (або, принаймні, з мінімальним привнесенням) суб'єктивного розуміння ВТ перекладачем, натомість нівелювання символів може стати однією з причин неадекватності ПТ відносно ВТ.Cимвол є специфічним фактором соціокультурного кодування інформації та одночасно механізмом її передачі. Проблема символу вивчалася у семіотиці (Ю. М. Лотман, М. К. Мамардашвілі, Ч. Пірс, О. М. П'ятигорський, Ф. де Соссюр), культурології, культурній антропології та психоаналізі (К. Гірц, Е. Кассірер, К. Леві-Стросс, В. Тернер, Л. А. Уайт, К. Г. Юнг), літературознавстві (В. В. Виноградов, І. А. Власевcька, Л. З. Зельцер, І. М. Слємнєва), лінгвістиці (Н. Д. Арутюнова, В. В. Виноградов, А. В. Медведєва, А. М. Молчанова, М. Н. Нікітін, О. О. Потебня, Н. М. Сиромля, О. В. Шелестюк). Дослідження символів долучено до надважливіших завдань сучасного перекладознавства, однак науково-практичних розвідок, присвячених проблемам відтворення символів у перекладі, поки відомо небагато. Вивчення особливостей транскодування символіки у художньому, у тому числі поетичному, перекладі здійснені у напрацюваннях Т. А. Казакової, В. М. Кикотя, М. О. Новикової, Н. В. Романюги, Ю. П. Солодуба, І. М. Шами, що загалом свідчить про периферійний характер аналізу проблеми відтворення символу засобами цільової мови на сучасному етапі розвитку перекладознавства.Актуальність теми роботи визначається, по-перше, крос-культурною спрямованістю сучасного перекладознавства, його скерованістю на дослідження проблем та особливостей транскодування етнокультурних елементів оригіналу засобами цільової мови. Саме такою культурно маркованою одиницею у художньому, зокрема поетичному, тексті виступає символ, від об'єктивного декодування якого значною мірою залежить ступінь адекватності ПТ відносно ВТ у цілому. По-друге, дослідження проблем відтворення основних символів простору в українських та російських перекладах англомовної поезії XIX-XX ст. маркує окремий напрям у розвитку художньої теорії та практики перекладу і дозволяє більш об'єктивно говорити про перекладацькі рішення у розв'язанні основного завдання - досягненні адекватності у ПТ, неупереджено здійснювати порівняльний аналіз ВТ з ПТ з метою пізнання авторської специфіки символізації дійсності та ступеня адекватності її відтворення засобами цільової мови.Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у рамках комплексної наукової теми кафедри перекладознавства та прикладної лінгвістики Херсонського державного університету "Сучасна дискурсологія в перекладознавстві та міжкультурній комунікації" (номер держреєстрації 0110U002452), затвердженої Міністерством освіти і науки України. Тему дисертаційної роботи затверджено 18 лютого 2013 року (протокол № 7) вченою радою Херсонського державного університету.Мета дослідження полягає у з'ясуванні ролі і функцій символу в поетичному тексті та встановленні магістральних тенденцій його відтворення в українських та російських перекладах англомовної поезії ХІХ-ХХ ст. Досягнення поставленої мети передбачає виконання низки завдань:- систематизувати погляди дослідників на зміст поняття "символ" у рамках дисциплін гуманітарного циклу з метою подальшого аналізу його релевантності для перекладу;

- диференціювати символ від суміжних понять (алегорія, архетип, знак, концепт, метафора, художній образ);

- розробити комплексну методику дослідження символіки поетичного тексту як об'єкту перекладу;

- здійснити огляд класифікацій способів і прийомів перекладу із подальшим вибором тієї із них, що найбільшою мірою відповідає проблемам відтворення такої одиниці поетичного тексту, як символ;

- з'ясувати філологічні класифікації поетичних текстів і обґрунтувати вибір тієї з них, яка вбачається актуальною з огляду на специфічну роль, що виконує у цій поезії символ;

- окреслити інтегральні/диференційні ознаки ключових символів простору у лінгвокультурах, що зіставляються; - з'ясувати характер функціонування основних груп символів простору в поезії, що аналізується; виокремити характерні "набори" символів у творчості кожного з поетів, що слугує визначенню особливостей його ідіостиля;- висвітлити основні труднощі, проблеми та магістральні тенденції у відтворенні символів у перекладах поетичних текстів;- окреслити основні перекладацькі способи та прийоми відтворення символіки в поетичному тексті та схарактеризувати їх ефективність.

Об'єктом дослідження постає символіка простору в перекладах англомовних поетичних текстів XIX-XX ст. Предметом наукової розвідки слугують перекладацькі способи та прийоми відтворення символів простору англомовної поезії XIX-XX ст. в українських та російських перекладах. Матеріалом дослідження обрані поетичні (ліричні) тексти англомовних авторів XIX-XX ст., зокрема Е. Дікінсон, Т. С. Еліота, Дж. Р. Кіплінга, Г. У. Лонгфелло, Р. Фроста (1538 поетичних текстів), українські (657) та російські (852) переклади цієї поезії, здійснені різними перекладачами. У разі наявності подається більше, ніж один переклад того чи іншого поетичного тексту, оскільки множинність перекладів сприяє об'єктивності в оцінюванні перекладацьких рішень. Проаналізовано 2552 мікрокконтексти зазначених поетичних текстів, з яких вилучено 5018 символів простору, а також 5150 українських та російських перекладів цих мікроконтекстів (відповідно 2027 та 2803).Методика дослідження обумовлена метою і завданнями роботи та має комплексний характер, який полягає у застосуванні як загальнонаукових (аналіз, синтез, індукція, дедукція, спостереження, узагальнення), так і філологічних та власне перекладознавчих методів аналізу: біографічний - для вивчення особистісного портрету та подій з життя автора, що вплинули на його творчість, з метою адекватного розуміння та інтерпретації поетичного тексту в цілому та символу зокрема; дефінітивний - для міждисциплінарного потрактування символу, суміжних понять, інших важливих понять дисертації; диференційний - для визначення інтегральних та диференційних ознак між символом і суміжними поняттями; тезаурусний передбачає вилучення у поетичних текстах лексико-семантичних елементів, які формують символічний контекст; апеляцію до англомовних, україномовних та російськомовних словників символів та етимологічних словників для з'ясування значень символів в англомовній та східнослов'янській лінгвокультурах; контекстуальний - для дослідження значень слів-символів у рамках власне поетичного тексту; для тлумачення мікроконтекстів, у яких наявні символи простору, з огляду на їх функціонування у тексті в цілому; компаративний та контрастивний - для визначення інтегральних та диференційних ознак слів-символів у лінгвокультурах, що зіставляються; "explication du text" (термін Л. В. Щерби) - для кращого розуміння взаємодії лінгвістичної організації з ідейно-естетичним спрямуванням поетичного тексту; компонентний аналіз передбачає дослідження семантики слів-символів із метою встановлення ступеня адекватності у відтворенні символічних значень у ПТ; лінгвостилістичний аналіз - для розкриття за допомогою символів ідейного спрямування поетичних текстів; дескриптивний - для висвітлення результатів дослідження, особливостей, типових труднощів та проблем відтворення символів у поетичному перекладі; кількісний - для встановлення відсоткового співвідношення груп символів простору у поетичних текстах, визначення частоти апеляції перекладачами до способів і прийомів перекладу у процесі відтворення українською та російською мовами символів англомовної поезії XX-XIX ст.; зіставний перекладознавчий аналіз спрямований на порівняння англомовних поетичних текстів XIX-XX ст. з їх українськими та російськими ПТ для визначення ступеня адекватності відтворення символіки ВТ зокрема і особливостей авторського ідіостиля взагалі.Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше здійснено:- зіставлення англомовної та східнослов'янської картин світу через дослідження семантики базових груп символів, що формують архаїчний пласт людської культури;- встановлення ядерності/периферійності функціонування основних груп символів простору та окремих символів цих груп в англомовних поетичних текстах XIX-XX ст. з огляду теорії та практики перекладу (далі - ТПП);- окреслення характерного "набору" символів простору в поетичному доробку кожного поета, вірші якого аналізуються, крізь призму поняття "ідіостиль" у перекладацькому аспекті;- з'ясування основних засобів відтворення символів простору в українських та російських ПТ та визначення доцільності застосованих способів і прийомів перекладу для відтворення символів у поетичному перекладі.Наукова новизна одержаних результатів може бути сформульована у таких положеннях, що виносяться на захист:1. Ключовими онтологічними ознаками символу з огляду ТПП постають: двоплановість семантики, культурна та контекстуальна обумовленість, багатозначність, зображально-виражальна здатність, врахування яких у процесі перекладу набуває архіважливого значення, адже символ у перекладознавстві співвідноситься із оцінною категорією адекватності, а нівелювання подібних елементів тексту може призвести до неадекватності ПТ відносно ВТ у цілому.2. Сприйняття об'єктів та явищ дійсності через символи та їх просторові відношення характеризуються подібністю в англомовній та східнослов'янській лінгвокультурах. Таку тенденцію пов'язуємо з приналежністю мов, що зіставляються, до індоєвропейської мовної сім'ї, а їх носіїв - до спільної релігії - християнства, а також з існуванням символів-архетипів, які, репрезентуючи колективне несвідоме, є засобом єднання культур, підтвердженням подібностей у структурах людського сприйняття незалежно від приналежності до певної культурної спільноти. Хоча символи простору можуть мати специфічні етнокультурні навантаження, ці смисли зазвичай співіснують та не дисонують із значеннями простору (кордон, контакт, іншосвіт), підтверджуючи такі ознаки символу, як багатозначність та культурна обумовленість.3. Досягнення адекватності у перекладі пов'язане зі збереженням особливостей авторського ідіостиля, що характеризується диверсифікаційним характером використання символів, у зв'язку з чим виділення індивідуально-авторських "наборів" символів стає однією з умов об'єктивного аналізу ступеня адекватності ПТ відносно ВТ.

4. Найбільш розповсюдженою проблемою у процесі відтворення символіки постає нівелювання перекладачами підтекстової інформації, що значною мірою формується завдяки символам. Спрощене сприйняття тексту внаслідок буквального розуміння символу призводить до невідтворення символіки ВТ/його фрагменту. Проблеми виникають за умови неврахування перекладачем контекстуально обумовлених значень слова-символу, його етнокультурної складової.

5. Найбільш частим засобом відтворення українською та російською мовами символів простору англомовної поезії XX-XIX ст. є словникові відповідники; на другому місті - контекстуальні заміни; третє місце посідають варіантні відповідники. До прийомів конкретизації та генералізації перекладачі вдаються лише почасти. Прийоми цілісного перетворення висловлення, антонімічного перекладу та смислового розвитку є набагато менш частими. Застосування відповідника або лексико-семантичної трансформації з метою відтворення символів є запорукою його адекватного відтворення за умови врахування перекладачем особливостей мікро- та макроконтексту функціонування символу, його конотацій, у тому числі - етнокультурних.

6. До негативних наслідків у процесі відтворення символів призводить елімінація слів-символів, сприяючи невідтворенню символічних значень. Натомість ампліфікація, як правило, не заважає досягненню адекватності у ПТ, певною мірою експлікуючи та/або інтенсифікуючи авторський задум. .Теоретичне значення дисертації визначається тим, що її основні положення та висновки слугують внеском у загальну теорію перекладу (вирішення проблем адекватності відтворення прагматики ВТ у ПТ), часткові теорії англо-українського та англо-російського перекладу (встановлення міжмовних відповідників у процесі відтворення символів), теорію художнього перекладу (вивчення особливостей передачі ідіостиля автора через транскодування символіки поетичного тексту та з'ясування основних способів і прийомів такого відтворення), інтерпретацію тексту (потрактування ідейно-естетичної, смислової та емоційної інформації поетичних текстів), стилістику (визначення особливостей ідіостиля поетів). Запропонована комплексна методика аналізу ВТ і ПТ може бути використана для вивчення ступеня адекватності відтворення різних типів художніх текстів в умовах міжкультурного зіставлення.Практичне значення дослідження визначається тим, що його висновки можуть бути використані у процесі визначення критеріїв оцінки якості перекладу, в обґрунтуванні особливостей відтворення символів засобами цільових мов, в осмисленні ролі, що має відводитись відтворенню символу у поетичному (художньому) тексті, з метою досягнення адекватності за умови його перекладу. Робота сприятиме підвищенню професійного рівня критики художнього перекладу. Результати дослідження можуть бути використані у процесі перекладу художніх, зокрема поетичних, текстів, а також у викладанні курсів з теорії та практики перекладу (розділи "Актуальні проблеми перекладознавства", "Проблеми художнього перекладу", "Проблеми відтворення національно-культурної специфіки у художніх текстах"), стилістики (розділи "Лінгвостилістичний аналіз художнього тексту", "Стилістика і переклад", "Диференціація словникового складу. Нейтральна та стилістично забарвлена лексика"), історії літератур Англії та США (розділи "Література Англії XIX-XX ст.", "Література США XIX-XX ст."); у розробці спецкурсів із інтерпретації тексту та лінгвокультурології. Матеріали дослідження можуть слугувати підґрунтям для створення методичних посібників, підручників, навчальних посібників та наукових розвідок різних рівнів.Апробація результатів роботи. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри перекладознавства та прикладної лінгвістики Херсонського державного університету, висвітлювались на шести міжнародних конференціях: "Мови і світ: дослідження та викладання" (Кіровоград, 2014), "Пріоритети германського і романського мовознавства" (Луцьк, 2014), "Science and education in Australia, America and Eurasia: fundamental and applied science" (Мельбурн, 2014), "Aktualne naukowe problem. Rozpatrzenie, decyzja, praktyka" (Вроцлав, 2014), "Global scientific unity - 2014" (Прага, 2014), "Мова у світлі класичної спадщини та сучасних парадигм" (Львів, 2015); на двох всеукраїнських конференціях: "Тенденції та напрями в сучасній філології та міжкультурній комунікації" (Херсон, 2013), "Сучасні філологічні дослідження та навчання іноземної мови в контексті міжкультурної комунікації" (Житомир, 2015).Публікації. Результати дисертації відображено у 9 одноосібних статтях, 1 тезах конференції, 1 матеріалах наукової конференції. Із зазначених публікацій 5 статей опубліковані у фахових виданнях України, 4 статті - у зарубіжних збірниках. Загальний обсяг публікацій - 5,58 др. арк.Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації із бібліографією й додатками становить 247 сторінок, обсяг основного тексту - 214 сторінок. Список використаних джерел складається з 309 позицій, із них 230 позицій наукової літератури (у тому числі 67 - іноземними мовами), 42 позиції лексикографічних джерел, 37 позицій ілюстративного матеріалу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено об'єкт і предмет, окреслено мету, завдання і методику дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; сформульовано основні положення, що виносяться на захист.У першому розділі "Теоретичні засади дослідження символіки поетичного тексту як об'єкту перекладу" здійснено критичний огляд теоретичного осмислення поняття "символ" у міждисциплінарному аспекті, що вбачається релевантним для з'ясування ролі символу як у процесі перекладу художнього (поетичного) тексту, так і у здійсненні перекладознавчих досліджень, спрямованих на визначення ступеня адекватності ПТ до ВТ. У роботі висвітлено семіотичний, культурологічний, лінгвістичний, літературознавчий аспекти дослідження символу.

Вивчення символу як феномену культури пов'язане з іменами таких учених та дослідників, як К. Гірц, Е. Кассірер, К. Леві-Стросс, М. О. Новикова, В. Тернер, Л. А. Уайт, З. Фрейд, К. Г. Юнг. З позицій культурології символ розуміємо як універсальну одиницю пам'яті культури, яка засвоюється її носіями на несвідомому рівні, є регулятором людської поведінки, засобом взаємодії людини з оточуючим світом та іншими представниками тієї ж культурної спільноти. Літературознавчий аспект дослідження символу акцентує здатність символу виступати дієвим засобом вираження складних трансцендентних ідей та мотивів, зокрема у складі художніх образів, бути індикатором авторського ідіостиля.Важливими ознаками символу у лінгвістичному аспекті вбачаємо двоплановість семантики (наявність денотативного та конотативного значень) та вмотивованість останнього (символічного значення) культурними конотаціями, а у рамках певного тексту - ще й контекстом, що зумовлено семантичною множинністю власне переносного значення слова-символу.

Семіотичний аспект символу синтезує різні підходи до його визначення: лінгвістичний, літературознавчий, культурологічний. У руслі семіотичного підходу релевантним є співвідношення понять "символ", "знак" і "код". Результати дефінітивного методу аналізу засвідчили, що символ може визначатися через поняття "знак" (С. С. Аверинцев, О. С. Ахманова, Ю. М. Лотман, Ч. Пірс) або певним чином диференціюється від останнього (Е. Курганов, М. К. Мамардашвілі та О. М. П'ятигорський, О. О. Потебня, Ф. де Соссюр, Е. М. Спірова, В. М. Шкуркіна). Усупереч існуванню точок дотику, зокрема наявності означуваного та означального, символ і знак мають диференційні риси: притаманна лише людині здатність до символізації, на відміну від знаків, якими здатні оперувати і тварини; однозначність знаку/багатозначність символу; раціональність знаку/сакральність символу; універсальна заданість знаку/національно-культурна обумовленість символу; первинність знаку/вторинність символу.

Релевантним в аспекті аналізу поезії, в якій важлива роль місце відводиться символіці, убачаємо застосування поняття "код", під яким розуміємо систему знаків та правил їх поєднання, що слугують упорядкуванню інформації, а створення та інтерпретацію текстів розуміємо як "кодування" та "декодування". У цьому відношенні символ, завдяки наявності у його семантиці трьох рівнів інформації (фактуальної, підтекстової, концептуальної), є дієвим засобом зберігання та трансляції імпліцитних смислів на етапі створення поетичного тексту (процес кодування) та його адекватного сприйняття та інтерпретації (процес декодування). З огляду перекладознавства семіотичний аспект дослідження символу набуває архіважливого значення, адже, будучи елементом коду культури, символ у процесі перекладу художнього, зокрема поетичного, тексту потребує об'єктивного декодування, що є необхідною умовою досягнення адекватності ПТ відносно ВТ.Вилучення та адекватна інтерпретація символів у поетичному тексті потребує уточнення його меж, тому у рамках цього розділу встановлено відмінності символу від суміжних понять - архетипу і концепту, як колективно обумовлених понять, а також алегорії, метафори та художнього образу - як понять індивідуально обумовлених. Завдяки залученню методу опозицій виділено такі основні диференційні риси між символом і зазначеними поняттями.Символ/алегорія, метафора: рівноправність значень/підпорядкування прямого значення переносному; багатозначність/тяжіння до однозначності; узагальнювальний, трансцендентний характер/конкретизувальний характер; колективна/індивідуально-авторська обумовленість; творення та існування на несвідомому рівні/на рівні свідомості; домінування номінативної функції/дидактичної функції (алегорія) та естетичної функції (метафора); факультативність/облігаторність іконічності.Символ/художній образ: первинність/вторинність; колективна /індивідуально-авторська обумовленість; об'єктивність/суб'єктивність сприйняття; абстрактність/конкретність; творення та існування на несвідомому рівні/ на рівні свідомості; факультативність/облігаторність іконічності.Символ/архетип: культурна обумовленість/універсальність, загальнолюдський характер; вторинність/первинність; "рухливість"/стійкість семантики.

Символ/концепт: двоплановість/одноплановість семантики; конкретність/абстрактність; вторинність/первинність.

Таким чином, дослідження особливостей відтворення символіки у поетичному перекладі стає вичерпним за умови систематизації поглядів дослідників на зміст поняття "символ" у рамках дисциплін гуманітарного циклу, дотичних до перекладознавства, та диференціації символу від суміжних понять.

У другому розділі "Методологія дослідження символіки поетичного тексту як об'єкту перекладу" з'ясовується методологічне підґрунтя дослідження обраної проблеми, окреслюється комплексний характер методики дослідження, наводяться методи, релевантні поставленим у роботі завданням, застосування яких передбачає ієрархію декількох етапів у рамках доперекладознавчого та перекладознавчого етапів.Перший етап дослідження (у рамках доперекладознавчого етапу) передбачає залучення дефінітивного методу аналізу для визначення ключових понять дисертації. Залучення диференційного методу аналізу уможливлює встановлення відмінностей між символом і суміжними поняттями. На цьому етапі за ознаками медитативності та сугестивності лірики відбирається матеріал дослідження, обґрунтовується роль та функції символу у поетичних текстах, що є зразками медитативної та сугестивної лірики. Залучення біографічного методу передбачає вивчення біографії авторів для адекватної інтерпретації ідейного спрямування поетичного тексту та визначення ролі у ньому символу. Приміром, у поетичному тексті Е. Дікінсон "I never lost as much but twice" знання подій з життя авторки (платонічне кохання до двох чоловіків, що закінчувалося трагічно (розлука і смерть), чисельні смерті близьких людей) уможливлює адекватне розуміння авторської ідеї через залучення слова-символу door, що маркує кордон між життям і смертю: I never lost as much but twice, And that was in the sod. / Twice have I stood a beggar / Before the door of God! (E. Dickinson). Емоційний стан ліричної героїні, як і самої Е. Дікінсон, доведено до того, що вона опиняється before the door of good - на порубіжні між життям і смертю. Отже, цей етап є підготовчим для визначення ролі символу у певному поетичному доробку, що є релевантним для перекладознавства.Другий етап передбачає залучення декількох методів аналізу. За допомогою тезаурусного методу аналізу у поетичних текстах вилучаються лексико-семантичні елементи, що формують символічний контекст, з'ясовуються значення відповідних номінацій, які залучаються до позначення символів у лінгвокультурах, що зіставляються, а компаративний та контрастивний методи аналізу уможливлюють виділення їх інтегральних (спільних) і диференційних (відмінних) ознак. На основі методу спостереження окреслюються символи простору у рамках кожної групи, функціонування яких набуває ядерного характеру у поезії, що аналізується. За допомогою контекстуального методу аналізу з'ясовується значення символів у мікроконтекстах англомовних поетичних текстів XIX-XX ст. Кращому розумінню ідеї поетичних текстів через її взаємозв'язок з їх мовним вираженням сприяє лінгвостилістичний аналіз та метод "explication du text".На третьому, власне перекладознавчому, етапі проводиться зіставний перекладознавчий аналіз англомовної поезії XIX-XX ст. з її українськими і російськими ПТ з метою встановлення ступеня адекватності відтворення її символіки та особливостей індивідуально-авторського ідіостиля, з'ясування основних перекладацьких способів і прийомів відтворення символів, суб'єктивних/об'єктивних проблем і труднощів, що можуть виникати у процесі відтворення подібних елементів поетичного тексту. Необхідним для з'ясування стилістичної характеристики та емоційного забарвлення одиниць ВТ і ПТ на цьому етапі вбачається залучення лінгвостилістичного аналізу, що дає змогу дійти певних висновків щодо адекватності перекладацьких рішень у процесі відтворення символіки ВТ. На цьому етапі залучаються й інші методи аналізу, зокрема контекстуальний метод аналізу та метод "explication du text". До прикладу скористаємося мікроконтекстом поетичного тексту "Stopping by woods on a snowy evening" (R. Frost) та його російським ПТ: Whose woods these are I think I know. / <…> / To watch his woods fill up with snow. / <…>/ Between the woods and frozen lake / The darkest evening of the year (R. Frost) - Владельца здешнего, мне кажется, я знаю, / <…>/ Как снег заносит рощу, наблюдаю. / <…> / Меж рощицей и прудом в корке льда / Застрять в темнейший вечер декабря (М. Шишлина). Ліс у контексті ВТ виступає у своєму традиційному символічному значенні "чужого", небезпечного, простору (результат контекстуального методу аналізу). Автор розміщує номінативну одиницю woods двічі у першому та останньому рядках (на сильних позиціях), ймовірно, для інтенсифікації ефекту, який створює на людину у подобі засніженого лісу все небезпечне і містичне (метод "explication du text"). Удаючись до варіантного відповідника слова woods - роща/рощица, що вживається у значенні "небольшой - обычно лиственный - лес; специально выделяемый по каким-либо признакам или с какой-либо целью участок леса", перекладач спотворює прагматику ВТ, адже слово роща не викликає у російського читача тих асоціацій, які викликає у англомовного читача номінація wood(s). Вживання іменника роща, ще й у демінутивній формі, засвідчує неадекватність перекладацького рішення, адже перед ліричним героєм ліс постає як місце, що таїть небезпеку та асоціюється зі смертю, а читача має охопити тривога у процесі читання вірша, чого не можна сказати про ПТ, де перекладач, нівелюючи прагматику ВТ, змальовує ситуацію, у який опиняється ліричний герой, як пригоду, де немає й натяку на зв'язок з іншосвітом (лінгвостилістичний аналіз).Четвертий етап дослідження передбачає висвітлення його результатів за допомогою залучення індукції, дедукції, спостереження, узагальнення, дескриптивного та кількісного методів аналізу для з'ясування спільності/відмінності сприйняття символів простору представниками лінгвокультур, що зіставляються; установлення "наборів" символів, притаманних кожному з поетів; з'ясування ядерності/периферійності функціонування груп символів та їх відсоткового співвідношення у поезії, що аналізується; встановлення частоти апеляції перекладачами до різних способів і прийомів перекладу у процесі відтворення українською та російською мовами символів англомовної поезії XIX-XX ст.; визначення доцільності залучення різних засобів для відтворення символіки поезії; виділення та пояснення проблем і труднощів передачі символічних значень; з'ясування ступеня адекватності відтворення символів у ПТ.

Дослідження особливостей транскодування символів у перекладі передбачає необхідність обрання класифікації способів і прийомів передачі символічних значень, яка повною мірою проілюструвала б усі можливі засоби такого відтворення. Дослідники покладають в основу класифікацій різні критерії (лексико-семантичний, стилістичний, граматичний тощо), що загалом призводить до певної термінологічної невизначеності та вносить дезорієнтацію у визначення критеріїв класифікацій. Ми приймаємо за основу теорію закономірних відповідників Я. Й. Рецкера, адже, по-перше, дослідження проблематики відтворення символу, як правило, спрямоване на аналіз лексико-семантичного виміру, що пояснюється необхідністю відтворення саме семантики слова-символу. По-друге, символи є одиницями, що зазвичай мають відповідники у мові приймаючої культури, тому найбільш частими засобами їх відтворення постають словникові, контекстуальні та варіантні відповідники, які запропонував саме Я. Й. Рецкер, хоча і трансформації, які систематизував учений, також виявляються чисельними.У цьому ж розділі уточнюються поняттями "поезія" та "лірика", наводяться найбільш розповсюджені класифікації поетичних текстів і обґрунтовується вибір тієї, що висвітлює специфіку матеріалу дослідження, а саме поділ лірики на медитативну та сугестивну.

У третьому розділі "Символіка контакту й іншосвіту та її відтворення в українських, російських перекладах англомовної поезії XIX-XX ст." увагу приділено дослідженню символів контакту по горизонталі і вертикалі, що передбачає встановлення зв'язку з іншосвітом, який може набувати позитивного/негативного характеру. У першому випадку, як правило, відбувається встановлення зв'язку з благим "верхом", у другому - із хтонічним "низом". Установлення ядерності/периферійності функціонування груп символів дозволяє висновувати про частоту функціонування груп символів, що репрезентують контакт та іншосвіт: символіка контакту по горизонталі - 25,8% від загальної кількості мікроконтекстів; символіка контакту по вертикалі - 24,8%; символіка іншосвіту - 17,8%. Найчастішими символами контакту по горизонталі у поезії, що аналізується, є такі: погляд, відмикання входу (дверей, вікон, воріт), вхід через двері, стук ззовні, стук/виття вітру за вікном/дверима, тварини-медіатори (вовчиця, собака), гості, міст, узлісся. Найбільш частими символами контакту по вертикалі виявляються: птахи, метеорологічні явища (вітер, шторм, дощ, туман), хтонічні тварини (пацюки), колодязь, взуття. Контакт із "верхом" найчастіше репрезентується у поезії через птахів та метеорологічні явища. Незважаючи на традиційне наділення "верху" позитивною символікою, у поезії птахи та метеорологічні явища не завжди сприяють встановленню благого та бажаного контакту зі "своїм" для ліричного героя (головного персонажа) світом, адже почасти такий контакт віщує небезпеку і навіть смерть. Щодо контакту із хтонічним "низом", взуття у поезії найчастіше сприяє його встановленню, всупереч твердженню М. О. Новикової та І. М. Шами про те, що взуття є перешкодою для подібного контакту. Найбільш частими символами, що маркують іншосвіт, виявляються такі: зміни у зовнішності та аномальні її ознаки; сон, храм; підняття на гору (пагорб)/дерево. За допомогою тезаурусного методу аналізу досліджується семантика найбільш розповсюджених в англомовній поезії XIX-XX ст. слів-символів, які в лінгвокультурах, що зіставляються, маркують контакт або ідею іншосвіту. На основі компаративного та контрастивного методів аналізу визначаються інтегральні та диференційні ознаки цих символів у двох лінгвокультурах. Хоча символи контакту та іншосвіту відзначаються наявністю специфічних етнокультурних ознак, через індуктивний метод вдалося встановити, що сприйняття основних символів контакту та іншосвіту характеризується подібністю в англомовній та східнослов'янській лінгвокультурах. Результати зіставного перекладознавчого аналізу у дослідженні відтворення символів контакту та іншосвіту свідчать, що у поетичному тексті символ стає причиною труднощів для перекладача, які здатні призвести до неадекватності ПТ порівняно з ВТ. Труднощі виникають з різних причин, найбільш розповсюдженими серед яких виявляються проблеми виокремлення та інтерпретації слів-символів. У низці випадків перекладач взагалі не диференціює у ВТ слово-символ, що призводить до того, що символічне значення у ПТ залишається знівельованим. Приміром, у вірші "Footsteps of angels" (H. W. Longfellow) ліричний герой говорить про привиди близьких йому померлих людей, які приходять до нього вночі: Then the forms of the departed / Enter at the open door (H. W. Longfellow). У ВТ зв'язок між світами здійснюється через відчинені двері, натомість російський перекладач удається до контекстуальної заміни номінативної одиниці door - комната: Вдруг видения возникнут <...> тихо в комнату проникнут (С. Таска). Номінація комната, символічно співвідносячись із особистістю, індивідуальністю, не маркує кордону між "своїм" та "чужим" світами, тому таке перекладацьке рішення призводить до нівелювання символічного контексту відповідних рядків ВТ, внаслідок чого читач ПТ опиняється у побутовому просторі, тоді як у ВТ цей простір представлений як буттєвий.Труднощі відтворення символів контакту та іншосвіту також пов'язані з передачею символічних значень, якими наділяються птахи. Через велику кількість номінацій останніх та наділення більшості з них специфічними, зокрема етнокультурними, конотаціями перекладачі часто допускаються неприпустимих помилок. Особливо це стосується спроб відтворення символічних значень, якими наділені птахи, за допомогою конкретизації, що здатна стати причиною повного спотворення їх символіки. У вірші "No ladder needs the bird but skies" (E. Dickinson) актуалізується здатність птахів до вільного польоту і переміщення між світами: No ladder needs the bird but skies / Тo situate its wings (E. Dickinson). Слово-символ bird передано у російському ПТ конкретизацією із граматичною заміною - скворцы: Не нужно лестницы скворцам / Чтоб в небо улететь (Г. Кружков). У ВТ символічне значення птахів зводиться до їх медіативної здатності, натомість до оцінки птахів поетеса не вдається. Результати залучення тезаурусного методу аналізу засвідчують, що у східнослов'янській лінгвокультурі сприйняття птаха, який уведено у ПТ (скворец), відзначається амбівалентним характером, адже ставлення до нього варіює від позитивного до різко негативного (подекуди його відносять до зловіщих птахів, чий крик, особливо ввечері, сприймається як передвісник нещастя). Отже, вживання номінативної одиниці скворцы здатне призвести до трансформації символіки ВТ у ПТ. Результати кількісного методу аналізу продемонстрували, що найбільш частим засобом відтворення українською та російською мовами символів контакту та іншосвіту англомовної поезії XX-XIX ст. виявляються словникові відповідники. Вагоме місце у процесі відтворення символів контакту та іншосвіту відводиться контекстуальним замінам і варіантним відповідникам. Прийоми конкретизації та генералізації, до яких неодноразово вдаються перекладачі у процесі відтворення символів цих груп, відзначаються меншою частотою. Не заперечуючи важливої ролі відповідників для відтворення символів, адекватна інтерпретація символіки ВТ засобами цільових мов потребує, щоб перекладач не просто надавав відповідник слову-символу, а й був уважним до мікро- та макроконтекстів, етнокультурних конотацій слів-символів. Прикладом нівелювання символічного значення ВТ за умови залучення варіантного відповідника вважаємо російський ПТ поетичного тексту "Come in" (R. Frost): As I came to the edge of the woods / Thrush music - hark (R. Frost) - Подошел я к опушке лесной / Тише, сердце, внемли! (І. Кашкін). На перший погляд, таке перекладацьке рішення є правильним, адже перекладач скористався відповідником до символу ВТ, вираженого через словосполучення опушка лесная. Однак у російській культурній традиції слово опушка часто вживається у фольклорній традиції, зокрема у дитячому фольклорі. З огляду простору, ця номінативна одиниця не сприяє виникненню страху або тривоги, і не асоціюється з образом людини, яка стоїть на краю, підводячи підсумок земного життя, що виражено у ВТ імпліцитно. Маючи тісні зв'язки саме з фольклорною творчістю, поява слова опушка призводить до жанрового зсуву тексту та нівелювання символічного значення номінації edge of the woods. У процесі відтворення символів контакту та іншосвіту перекладачі, поряд із відповідниками та лексичними трансформаціями, удаються до лексико-граматичних трансформацій. Частими виявляються елімінації та ампліфікації слів-символів. Ампліфікація, як правило, не призводить до неадекватного відтворення символіки у ПТ, сприяючи експлікації та/або інтенсифікації авторської думки. Наприклад, у російському ПТ поетичного тексту "It's little Ether Hood" (E. Dickinson) вдало ампліфікується слово-символ ветер, що сприяє експлікації ідеї неминучої, жорстокої смерті через зняття капелюшка вітром, що у ВТ виражено в імпліцитній формі: It's little Ether Hood / Doth sit upon its Head - / The millinery supple / Of the sagacious God - / Till when it slip away / A nothing at a time - / And Dandelion's Drama / Expires in a stem (E. Dickinson) - В воздушной, пышной Шапке / Стоит он день-деньской / Изделии прелестном / Из Божьей Мастерской - / Но ветер эту шапку / Утащит с головы - / И Драме Одуванчика / Придёт конец - увы (Г. Кружков). Неодноразово удаються перекладачі і до елімінації символів-маркерів контакту та іншосвіту. Приміром, в українському ПТ поеми "The Love Song of J. Alfred Prufrock" (T. S. Eliot) перекладач елімінує словосполучення descend the stairs, символіка якого зводиться до духовного занепаду та деградації. Така елімінація та вживання нейтрального словосполучення втечу негайно призводить до нівелювання символіки відповідних рядків ВТ: And indeed there will be time / <…> / Time to turn back and descend the stair (T. S. Eliot) - Часу залишилося досить. / <…> / Втечу негайно - марення полишу (І. Драч). Наведений приклад засвідчує негативний характер елімінації, яка переважною більшістю випадків призводить до невідтворення символіки ВТ/його окремого фрагменту.

У четвертому розділі "Символіка кордону і центру та її відтворення в українських, російських перекладах англомовної поезії XIX-XX ст." досліджуються основні символи кордону по горизонталі й вертикалі, а також символи центру. Центр та кордон, хоча й наділені протилежними смислами як найбільш "свій" та найбільш віддалений від "свого", "чужий", простори, протиставлені у роботі символам контакту та іншосвіту, адже віддалення від цих ділянок може призвести до встановлення контакту із "чужим" іншосвітом, де "свої", захисні, сили втрачають свій благий вплив. Установлення ядерності/периферійності функціонування базових груп символів простору дозволяє висновувати про частоту в англомовних поетичних текстах XIX-XX ст. залучення груп символів, що репрезентують кордон і центр: символіка кордону по горизонталі - 15,9% від загальної кількості мікроконтекстів; символіка центру - 9,9%; символіка кордону по вертикалі - 5,8%. Найбільш частими символами кордону по горизонталі у поезії, що аналізується, виявляються вікно, двері, ворота, сад та ліс. Щодо символів кордону по вертикалі, результати спостереження свідчать про периферійний характер функціонування символів цієї групи у поезії, що аналізується. Цей факт унеможливлює визначення найбільш розповсюджених символів цієї групи. Найбільш чстими символами центру виявляються серце, вогнище (камін), сонце. Ймовірно, ядерний характер функціонування символів контакту та іншосвіту, порівняно із символами кордону та центру, пояснюється більш імпліцитним характером перших, що сприяє їх здатності виражати важливі трансцендентні ідеї у більш завуальованій формі, що і вбачається важливим для символу з огляду на його функціонування у художньому, зокрема поетичному, тексті.Через застосування компаративного та контрастивного методів аналізу з'ясовуються інтегральні та диференційні ознаки символів в англомовній та східнослов'янській лінгвокультурах. Хоча символи кордону і центру відзначаються наявністю специфічних етнокультурних ознак, індуктивним методом встановлено, що сприйняття основних символів цих груп характеризується подібністю в лінгвокультурах, що зіставляютьсяНа основі зіставного перекладознавчого аналізу із залученням методу узагальнення з'ясовано наявність таких самих труднощів у відтворенні символів кордону та центру, що виникають у процесі транскодування символів інших груп. Це, у першу чергу, труднощі, пов'язані із виокремленням та адекватним декодуванням символів. Неувага перекладача до слів-символів та буквальна їх передача за умови використання лише відповідника, без урахування особливостей контексту та конотацій, здатні призвести до невідтворення авторської інтенції у ПТ, як, приміром, в українському ПТ вірша "The Stranger" (J. R Kipling), де актуалізується значення воріт як кордону між "своїм", безпечним, та "чужим", небезпечним, простором. Ліричний герой не знає, чи варто йому впускати чужинця, адже наміри цієї людини йому невідомі. У ВТ цей кордон майже перетнуто, що есплікується через словникове значення прийменника within: The Stranger within my gate / He may be true or kind (R. Kipling) та Чужинець біля воріт / Впустити його, чи ні? (В. Чернишенко). Не дивлячись на передачу номінативної одиниці gate словниковим відповідником ворота, стверджувати про адекватне відтворення символічного значення, закладеного у ВТ, не можна, адже перекладачем ужито прийменник біля, який, на противагу прийменнику within, не актуалізує сему вторгнення, тому символіку ВТ у ПТ відтворено неадекватно, що свідчить про необхідність урахування перекладачем особливостей мікро- та макроконтекстів.Результати кількісного методу аналізу засвідчують, що найбільш розповсюдженим засобом відтворення українською та російською мовами символів кордону по горизонталі та вертикалі та символів центру англомовної поезії XX-XIX ст. постають словникові відповідники. Вагоме місце також посідає прийом конкретизації. Помітно частими виявляються варіантні відповідники та контекстуальні заміни. До адекватних, хоча й не частих, засобів відтворення символів кордону і центру належать прийоми смислового розвитку та цілісного перетворення висловлення. Хоча відповідники і трансформації більшістю випадків сприяють адекватному відтворенню символів ВТ, трапляються випадки їх неадекватного відтворення або спотворення символіки ВТ, що вимагає від перекладача пильності, зокрема до мікро- та макроконтекстів, а також етнокультурних значень слів-символів. Приміром, у п'ятій частині ("What the Thunder Said") поеми Т. С. Еліота "The Waste Land" одним із засобів актуалізації ідеї духовного вмирання, морального занепаду сучасного для поета суспільства слугує вживання автором слова-символу wells, що традиційно маркує контакт із хтонічним "низом", а отже - з пеклом: And voices singing out of empty cisterns and exhausting wells (T. S. Eliot). В українському ПТ І. Драча наведений мікроконтекст ВТ передано відповідно: І лунали пісні з порожнечі цистерн та висохлих криниць (І. Драч). Апеляція перекладачем до варіантного відповідника криниці номінації wells не сприяє відтворенню символіки, пов'язаної із пеклом, адже в українській лінгвокультурі слово криниця корелює із "джерелом" (друге її значення після значення "колодязь") та асоціюється, скоріше, із життям, а не зі смертю, що не сприяє адекватному відтворенню інтенції автора ВТ.У процесі відтворення символів центру та кордону, як і у випадку з символами контакту та іншосвіту, перекладачі, поряд із відповідниками та лексичними трансформаціями, удаються до лексико-граматичних трансформацій. Негативним, однак частим, явищем виявляється елімінація слів-символів, що може призвести до невідтворення символіки ВТ/його фрагменту. Прикладом негативних наслідків елімінації вважаємо український ПТ поетичного тексту Дж. Р. Кіплінга "Sir Richard's song": As for my little Sister waiting / In the pleasant orchards of Nomandie <...> (R. Kipling) - Й моя сестричка біль забуде (В. Марач). Номінація ВТ orchard, що є символом "свого", безпечного, простору, актуалізує у контексті ВТ ще й символіку райського саду. У такий спосіб автор протиставляє небезпеку, пекло, в якому знаходиться ліричний герой, безпечному життю його сестри, яке, будучи спокійним, без війни, можна порівняти з раєм. Елімінація слова-символу orchard, ключового у наведеному мікроконтексті, сприяє значному послабленню опозиції життя/смерть у ПТ та невиправдано підвищеній увазі до іменника сестричка. Помічені також неодноразові випадки ампліфікації. Наприклад, значенням кордону між верхнім іншосвітом та людьми виступає метафора голова холмов у російському ПТ Л. Ситника вірша Е. Дікінсон "I'll tell you how the Sun rose": I'll tell you how the Sun rose - / A Ribbon at a time - / The Steeples swam in Amethyst - / The news, like Squirrels, ran - / The Hills untied their Bonnets (Е.Дікінсон) - Я расскажу вам, как восходит солнце. / По временам - лишь полоса / И башня в море аметиста, / Где краски скачут белками на небеса / По головам холмов, поднявших шляпы (Л. Ситник). Перекладач експлікує сему кордону із благим верхом, зокрема за рахунок ампліфікації слова-символу небеса, що разом із конкретизацією до номінації hills - головы холмов - не спотворює думки автора. Отже, залучення ампліфікації у процесі відтворення слів-символів кордону і центру, як правило, сприяє адекватному відтворенню символіки у ПТ через інтенсифікацію та/або експлікацію авторської думки у перекладі.