Розмежування омонімії та полісемії в системі англійського іменника

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

РОЗМЕЖУВАННЯ ОМОНІМІЇ ТА ПОЛІСЕМІЇ В СИСТЕМІ АНГЛІЙСЬКОГО ІМЕННИКА

НАВРОЦЬКА ІРИНА МИКОЛАЇВНА

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Херсон - 2016

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі практики англійської мови Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат філологічних наук, професор

ГОРОТЬ ЄВГЕНІЯ ІВАНІВНА,

Східноєвропейський національний університет

імені Лесі Українки,

завідувач кафедри практики англійської мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

МОРОЗОВА ІРИНА БОРИСІВНА,

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова,

професор кафедри граматики англійської мови,

кандидат філологічних наук, доцент

ТАТАРОВСЬКА ОЛЕСЯ ВАСИЛІВНА,

Львівський національний університет

імені Івана Франка,

доцент кафедри англійської філології

Захист відбудеться “6” квітня 2016 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 67.051.05 в Херсонському державному університеті за адресою: м. Херсон, провулок 40 років Жовтня, 47, корп. 5.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Херсонського державного університету за адресою: м. Херсон, вул. 40 років Жовтня, 27.

Автореферат розіслано “5” березня 2016 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради А. О. Цапів

АНОТАЦІЯ

Навроцька І. М. Розмежування омонімії та полісемії в системі англійського іменника. - На правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 - германські мови - Херсонський державний університет Міністерства освіти і науки України, Херсон, 2016.

Дисертація стосується розмежування омонімії та полісемії в системі іменника англійської мови у двох аспектах: лексико-семантичному й функціональному на матеріалі словників та корпусів.

У роботі з'ясовано, що омонімія та полісемія мають якісні та кількісні відмінності на мовному рівні, який відбито у словниковій репрезентації, та на рівні мовлення, що представлений в корпусній сполучуваності досліджених іменників. омонімія іменник полісемантичний контекст

Визначено, що на рівні мови існує окрема категорія перехідних лексико-семантичних елементів у системі лексичного значення іменників, тобто гетеросемія, що має ще більш комплексну природу, ніж сама омонімія. Саме через дослідження гетеросемії потрібно здійснювати розмежування явищ полісемії та омонімії, оскільки гетеросемія є гібридною формою полісемії, яку доцільно віддзеркалювати у словниках. На рівні мовлення відмінності між полісемією, омонімією та гетеросемією проявляються у контексті в залежності від сполучуваності іменників з тими чи іншими одиницями і виявляються шляхом встановлення частотності їхніх ідентифікаторів у корпусі текстів за допомогою дистрибутивного моделювання та відповідної унікальності або неунікальності контекстів.

Ключові слова: омонімія, полісемія, гетеросемія, іменник, лексико-семантичний елемент, дистрибутивне моделювання, контекст.

АННОТАЦИЯ

Навроцкая И. Н. Разграничение омонимии и полисемии в системе английского существительного. - На правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.04 - германские языки - Херсонский государственный университет Министерства образования и науки Украины, Херсон, 2016.

Диссертация посвящена разграничению омонимии и полисемии в системе существительного английского языка в двух аспектах: лексико-семантическом и функциональном на материале словарей и корпусов.

В работе выяснено, что омонимия и полисемия имеют качественные и количественные отличия на языковом уровне, которые отражены в словарной репрезентации, и на уровне речи проявляются в корпусной сочетаемости исследованных существительных. Определено, что на уровне языка существует отдельная категория промежуточных лексико-семантических элементов в системе лексического значения существительных, то есть гетеросемия, которая имеет еще более комплексную природу, нежели сама омонимия. Именно через исследование гетеросемии необходимо проводить разграничение явлений полисемии и омонимии, так как гетеросемия является гибридной формой полисемии, которую следует отображать в словарях.

На уровне речи отличия между полисемией, омонимией и гетеросемией проявляються в контексте в зависимости от сочетаемости существительных с теми или иными единицами и выявляются путем установления частотности их идентификаторов в корпусе текстов посредством дистрибутивного моделирования и соответствующей уникальности или неуникальности контекстов.

Ключевые слова: омонимия, полисемия, гетеросемия, существительное, лексико-семантический элемент, дистрибутивное моделирование, контекст.

ABSTRACT

Navrotska I. M. Distinguishing between Homonymy and Polysemy in the System of English Noun. - Manuscript.

Thesis for the Candidate Degree in Philology, specialty 10.02.04 - Germanic Languages. - Kherson State University, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kherson, 2016.

This dissertation refers to distinguishing between homonymy and polysemy in the system of English noun in two aspects: lexico-semantic and functional on the material of dictionaries and corpora.

It has been assumed that homonymy and polysemy have qualitative and quantitative differences at the level of language and the level of speech represented in corpus combinability of the nouns under analysis. It has been determined that at the level of language there exist a separate category of intermediate lexico-semantic elements, that is heterosemy, which has more complex nature than homonymy itself. The investigation of heterosemy enables distinguishing between the phenomena of polysemy and homonymy. It is claimed that heterosemy is a hybrid form of polysemy which has to be reflected in dictionaries.

At the level of speech the differences between polysemy, homonymy and heterosemy are revealed from the viewpoint of the frequency of their identifiers by means of distributional modelling and corresponding uniqueness or non-uniqueness of contexts and dependence of the investigated nouns on these contexts. It is important to take into account intermediateness as an important feature of some meanings of the nouns. Polysemy is a parameter of those LSE which due to their semantic flexibility can be used in different contexts but retain notional commonness. Heterosemy is an ability of LSE to combine polysemous features as well as conditional explanation which is determined by delimited context of usage. Homonymy is a universal feature of the noun to generate an independent LSE which is revealed in uncommon for polysemy and heterosemy contexts and forms a separate lexical paradigmatic system. Thus, polysemous LSE are context-flexible, heterosemous are conditionally context-dependent and homonymous are context-dependent. The results of our investigation enrich the knowledge about the nature of polysemy, heterosemy and homonymy of the English noun and are likely to be applied in other language systems.

Key words: homonymy, polysemy, heterosemy, noun, lexico-semantic element, distributional modelling, context.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферовану дисертацію присвячено виявленню параметрів розмежування полісемії й омонімії в системі англійського іменника з використанням інтегрованої методики, комплексу критеріїв (етимологічного, ідентичності словотвірних масивів, семантично-трансформаційного, сумісності значень, семантично-субституційного, дистрибутивно-компонентного) та програми-конкордансера, розробленої у корпусній лінгвістиці.

Для сучасних лінгвістичних досліджень характерне розуміння мови як складного системно-структурного утворення, в якому виділено складові частини й схеми зв'язків та відношень між ними. Кожен мовний рівень має специфічний склад, у якому одиниці перебувають у численних парадигматичних, епідигматичних й асоціативних зв'язках. Полісемія й омонімія належать до царини семасіології, об'єктом якої є значення та зміст номінативних одиниць.

Питання розмежування полісемії й омонімії в сучасній лінгвістиці залишається відкритим попри те, що проблема визначення структурних відмінностей між полісемією й омонімією та критеріїв розмежування цих двох явищ постає у мовознавчих дослідженнях багато років поспіль, починаючи з античних часів. Науковці розглядають багатозначність лексичної одиниці або як реалізацію її кількох взаємозв'язаних значень у вигляді семем, тобто як полісемію, або як випадковий збіг формальних оболонок різних лексем, тобто як омонімію. Невизначення меж між полісемією й омонімією, невідповідність між лексикологічним та лексикографічним трактуванням багатьох випадків омонімії та полісемії негативно впливає на практику укладання словників, на що неодноразово вказували провідні лексикографи й лінгвісти (так, Р. С. Гінзбург та І. Р. Гальперін пояснюють розбіжність у трактуванні понять “полісемія” та “омонімія” відсутністю чітких критеріїв розмежування цих феноменів).

Аналіз теоретичних джерел з проблеми дослідження підтверджує цю думку. Перші праці, присвячені вивченню полісемії й омонімії, з'явилися на початку минулого століття (Л. А. Булаховський, M. Brйal, R. Bridges, B. Trnka), але основні концепції, що вплинули на сучасне розуміння явищ полісемії та омонімії, були сформульовані в 60-80-тих роках ХХ ст. Наукові розвідки цього періоду присвячені дослідженню таких аспектів проблеми: лінгвістичний статус полісемії (І. Г. Ольшанський, Є. Б. Урисон); лексикографічний опис значень полісемантичного слова (І. Н. Мільгоф, E. Nida, G. Nunberg); гетеросемія як проміжна ланка між полісемією й омонімією у розвитку значення слова (Р. О. Будагов, Л. В. Сілін, F. Lichtenberk, M. Vanhove); синтаксичний аналіз багатозначності (Ф. А. Дрейзін); місце омонімії в лексичній системі мови (О. С. Ахманова, В. В. Виноградов, А. А. Залізняк, М. П. Кочерган, А. П. Критенко, О. Д. Огуй, Ф. П. Філін, E. Ohmann); класифікація омонімів (І. В. Арнольд, Ю. С. Маслов, Ю. С. Степанов); причини та джерела появи омонімів (В. І. Абаєв, Р. О. Будагов, О. О. Реформацький, О. І. Смирницький); лексикографічне представлення омонімів (О. С. Ахманова, О. М. Демська, Л. В. Малаховський, Й. С. Тишлер, A. Camarazza, P. Dean, H. Ogata); лексичні мікросистеми й критерії їх розмежування (В. В. Виноградов, П. А. Соболєва, М. М. Фалькович); критерії розмежування омонімії й полісемії (М. А. Абдурахманова, В. В. Левицький, Ф. Й. Маулер, S. Wichter); роль контексту у розмежуванні полісемії й омонімії (Л. С. Бархударов, Г. В. Колшанський, A. Kaplan); когнітивний аспект аналізу лексичних мікросистем (R. Jackendoff, G. Lakoff).

У найновіших наукових розробках йдеться про полісемію та омонімію іменників, їх словникову подачу й системно-квантитативні аспекти та пропонується вирішення питання мовної неоднозначності (А. І. Головня), здійснено спробу розмежування полісемії й омонімії на матеріалі російської мови (Д. В. Качурін), виділено лексико-семантичні типи слів (на матеріалі англійської мови) (Л. П. Кудрєватих), визначено системно-квантитативні аспекти полісемії (О. Д. Огуй) та когнітивні параметри омонімії (Д. М. Новиков), застосовано інформаційно-кореляційний критерій розмежування полісемії й омонімії на матеріалі української мови (Л. П. Солдатова), описано багатозначні терміни (на матеріалі англійської мови) (Д. Ю. Турдаков), проаналізовано багатозначність газетних текстів крізь призму комп'ютерного дискурсу (О. М. Ляшевська), запропоновано фільтри лексико-семантичної омонімії в електронних текстах (Б. П. Кобрицов), установлено структурні й функціональні чинники внутрішньомовної німецької і міжмовної німецько-української омонімії у річищі синергетичної наукової парадигми (С.В. Кійко).

Попри такий багатий арсенал праць, серед науковців донині немає єдності щодо термінів та критеріїв розмежування полісемії, гетеросемії й омонімії; крім того, дотепер не було проведено вичерпного аналізу омонімічних іменників в системі англійської мови, не проаналізовано конкретні тлумачні та двомовні словники на предмет презентації в них полісемічних слів та омонімів.

Отже, актуальність дослідження зумовлена доцільністю комплексного опису критеріїв розмежування полісемії й омонімії в системі англійського іменника як мовних явищ у руслі загальної спрямованості лінгвістичних студій на поглиблене вивчення системної організації лексики, особливостей системної взаємодії лексичних одиниць та з огляду на укладання тлумачних і перекладних словників, створення ефективних програм автоматичної обробки тексту й удосконалення викладання англійської мови.

В основі дослідження лежить така гіпотеза: полісемія англійського іменника є системною категорією, яку характеризує тотожність, перетин або інклюзія лексико-семантичних елементів, тоді як омонімія порушує цілісну поліденотативність полісемічного іменника, формуючи повноцінну систему значень навколо одного із денотатів або однієї із його сторін; гетеросемія - це перехідна ланка між полісемією й омонімією та є гібридною категорією.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної наукової теми кафедри практики англійської мови інституту іноземної філології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки “Системні та функціональні характеристики мовних одиниць фонетичної, граматичної й лексичної систем сучасної англійської мови”, затвердженої Вченою радою Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки 25 вересня 2014 р., протокол № 2. Тему дисертації затверджено на засіданні вченої ради Волинського національного університету імені Лесі Українки, протокол № 7 від 28 січня 2010 р.

Метою дисертації є визначення параметрів полісемії та омонімії в системі іменника англійської мови, встановлення різниці між полісемічними, омонімічними та перехідними, переважно гетеросемічними, значеннями іменників з можливою перспективою подальшого перегляду їх репрезентації в лексикографічних джерелах тлумачного чи тлумачно-комбінаторного типу.

Дoсягнeння сформульованої мeти пepeдбaчaє її кoнкpeтизaцiю в тaких дoслiдницьких зaвдaннях:

· обґрунтувати теоретико-методологічні засади дослідження;

· методом суцільної вибірки окреслити масив досліджуваних англійських іменників;

· конкретизувати особливості комплексної методики дослідження розмежування омонімії та полісемії в системі англійського іменника;

· визначити типи лексико-семантичних елементів з метою встановлення їх диференціальних ознак;

· схарактеризувати особливості співвідношення між гетеросемією й омонімією в досліджуваних іменниках;

· виявити шляхи семантичного розпаду полісемантичного слова, унаслідок яких виникає омонімія в системі іменника;

· установити взаємозалежність між ступенем полісемічності іменника та ймовірністю появи в його системі гетеросемічного чи омонімічного значення.

· з'ясувати залежність появи омонімії від частотності дистрибутивної моделі.

Об'єктом дослідження є англійські іменники та їхні окремі значення, неоднотипно репрезентовані у словниках (в одних словниках як полісеми, а в інших - як омоніми).

Предметом дослідження є лексико-семантичні та функціональні диференціальні ознаки розриву семантичних зв'язків між полісемічними й омонімічними англійськими іменниками.

Матеріалом для аналізу на рівні мови слугують словникові дефініції 353 англійських іменників, відібраних із чотирьох словників: два тлумачні (Longman Dictionary of Contemporary English та Merriam Webster's Dictionary) і два перекладні (Англо-український - частина “Великого сучасного англо-українського українсько-англійського словника” за ред. А. П. Загнітка) та Англо-російський словник - онлайн версія “Великого англо-російського словника” за ред. Ю. Д. Апресяна), а на рівні мовлення корпусні дані, представлені уривками переважно з публіцистичних, рідше художніх текстів для визначення діагностичних контекстів полісемії, гетеросемії, омонімії та їхніх частотних параметрів на основі відібраних дистрибутивних моделей сполучуваності.

Методологія й методи дослідження. Методика дослідження носить комплексний характер, вона включає як загальнонаукові методи пізнання ? спостереження, порівняння, опис, гіпотеза, аналіз, синтез, узагальнення, індукція, дедукція (для добору емпіричного матеріалу, уточнення теоретичних формулювань), так і спеціальні лінгвістичні методи, зокрема: метод аналізу словникових дефініцій (для уточнення поняттєвого змісту номінацій лексем), метод компонентного аналізу (для ідентифікації семантики досліджуваних лексем), зіставний аналіз (для опису даних лексикографічних джерел), метод дистрибутивного аналізу (для детермінування функціонального буття лексем), контекстологічний аналіз (для розкриття семантичної реалізації значення слів у фрагментах текстів корпусної вибірки), елементи квантитативного методу (для верифікації отриманих кількісних даних, зокрема при визначенні ядра - периферії за кількісними показниками досліджуваних явищ), метод опозиції (як засіб виявлення маркерів розмежування полісемії й омонімії), процедури етимологічного аналізу (з метою встановлення вихідних історичних значень та форм лексичних одиниць при ідентифікації диференціальних ознак полісемії, омонімії та гетеросемії як перехідної ланки).

Наукова новизна дисертації визначається тим, що в ній вперше уточнено концепцію іменникової омонімії в англійській мові, визначено ступінь об'єктивності подачі іменників в тлумачних та перекладних словниках й окреслено масив іменників (353 одиниці), неоднотипно поданих у досліджуваних словниках на предмет належності до полісемії чи омонімії, й класифіковано їх за лексико-семантичними та функціонально-диференціальними ознаками на полісемні слова, гетеросеми та омоніми; на основі комплексу критеріїв укладено реєстр заголовних слів “Словника омонімів англійської мови”.

Теоретичне значення дисертації полягає у тому, що одержані результати й висновки є внеском у подальший розвиток семасіології. Вони поглиблюють і збагачують відомості про структуру лексичного значення слова, полісемію, гетеросемію, омонімію як динамічних явищ і тим самим слугують розв'язанню проблем лексичної семантики, зокрема збереженню цілісності й функціональних властивостей мовної системи.

Практичне значення роботи зумовлене тим, що її результати, положення й узагальнення можуть отримати застосування у практиці викладання англійської мови у лекційних курсах із загального мовознавства (розділи “Мова й мислення”, “Лексичний склад мови”, “Знакова природа мови”), “Лексикології англійської мови” (розділи “Семасіологія”, “Полісемія”, “Омонімія”), у спецкурсах з лексикографії, у дослідницькій науковій роботі аспірантів та студентів, а також при укладанні лексикографічних праць.

Особистий внесок дисертанта полягає у самостійному здійсненні комплексної словникової вибірки, визначенні пласту іменникових значень, що перебувають у перехідному стані гетеросемії та виокремленні омонімів. Отримані результати, теоретичні положення й висновки сформульовано безпосередньо автором.

Апробація результатів дисертації. Вихідні теоретичні положення, перебіг дослідження та його результати були обговорені на кафедрі практики англійської мови факультету іноземної філології СНУ імені Лесі Українки з 2010 по 2015 рр., на IV Міжнародній науково-практичній конференції “Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє” (Луцьк, 2010), IV Міжнародній науково-практичній конференції “Міжкультурна комунікація: Мова-Культура-Особистість” (Острог, 2010), XI Міжнародній науково-практичній конференції “Семантика мови й тексту” (Івано-Франківськ, 2012), XI Міжнародній науково-практичній конференції Київського національного лінгвістичного університету “Проблеми зіставної семантики” (Київ, 2013), II Всеукраїнській науково-практичні конференції “Ключові проблеми сучасної германської та романської філології” (Луганськ, 2014), а також на VI і IX Міжнародній конференції “Пріоритети германського та романського мовознавства”(Луцьк 2012, 2015).

Публікації. Роботу апробовано в 11 публікаціях, 6 з яких є одноосібними статтями у фахових виданнях, 1 стаття та 1 тези за кордоном (1,15 др. арк.). Загальний обсяг публікацій становить 4,2 др. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, чотирьох розділів із висновками до кожного з них, висновків, списку використаних джерел (417 найменувань, з них 104 - іноземною мовою), 6 додатків. Основний текст дисертації становить 187 сторінок, а загальний обсяг із додатками ? 354 сторінки. У тексті дисертації наведено 10 таблиць і 2 рисунки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету й завдання дослідження, визначено його об'єкт і предмет, окреслено джерела фактичного матеріалу та методи опрацювання, висвітлено наукову новизну, теоретичне й практичне значення результатів дослідження, наведено дані про апробацію роботи, описано її структуру та обсяг.

У першому розділі - “Теоретичні засади дослідження розмежування омонімії та полісемії як семантичних відношень в системі англійського іменника” - висвітлено методологічні засади дослідження, здійснено аналітико-критичний огляд праць, присвячених проблемі розмежування полісемії й омонімії, описано лінгвістичну концепцію й обґрунтовано концептуальний апарат дослідження.

Лінгвістична концепція реферованого дослідження базована на положеннях учених, які визнають перехідні явища у полісемічному слові. Зокрема, О. С. Ахманова використовувала поняття “омонімізації”, тобто стану, в якому перебувають деякі полісемічні слова, що дуже близькі до семантичного розпаду. Омонімізація відображає динамічність процесу розщеплення смислової єдності слова. Пізніше Г. Є. Антонікова застосувала термін “гетеросемія” для позначення перехідного лінгвістичного явища між полісемією й омонімією, що представлений семантичними структурами, в яких процес розпаду семантичних зв'язків не завершився.

З опертям на аналіз наукових праць, в дисертації запропоновано синтезоване визначення основних лінгвістичних явищ та понять, важливих для розмежування полісемії й омонімії, й визначено основні теоретичні засади дослідження, основними з яких є такі: 1. Значення слова характеризує діалектична єдність із сполучуваністю: значення визначає сполучуваність, а сполучуваність визначає значення. 2. Полісемія - це здатність слова мати декілька лексико-семантичних варіантів із загальною понятійною віднесеністю. 3. Багатозначне слово - це свого роду семантична мікросистема, яка складається з елементарних частин (лексико-семантичних елементів ? ЛСЕ), сем (лексико-семантичних компонентів ? ЛСК) та неподільних семантичних залишків (частин смислу, не виражених лексично). 4. Омонімія - явище синхронного порядку, шляхи її виникнення не є важливими для її сучасного усвідомлення (етимологія використовується лише як додатковий метод дослідження). 5. Повні лексичні омоніми - це слова, що мають тотожний акустично-графічний код у всіх своїх формах і повну відмінність в інформаційній наповненості по суті інформації, яка передається чи зберігається мовцями у конкретний часовий період. При обов'язковому збігу звучання, написання та граматичної парадигми лексичні омоніми мають різні значення, що підтверджує різна дистрибуція й різний набір семантичних компонентів (диференціальних сем). 6. Гетеросемія - явище, представлене перехідним класом елементів між полісемією й омонімією, у семантичних структурах яких процес розпаду семантичних зв'язків ще не завершився. Проміжні ступені між полісемією й омонімією можна пояснити природним процесом еволюційних змін: з'являються семантичні одиниці нової якості, що вже не вкладаються в стару структуру намагаючись створити власну. 7. Іменниковий полісем - це лексична одиниця, семантична структура якої складається з лексико-семантичних елементів (ЛСЕ), систематичність яких може бути вираженою або доведеною через причиново-наслідковий зв'язок, образний чи функціональний перенос, спільність деяких семантичних компонентів, що зводяться до єдиного смислового початку. Смисловий початок - сукупність ознак семантичної деривації. Самі ж ЛСЕ, як правило, не пов'язані безпосередньо своїм співвідношенням з різними референтами чи денотатами (групами явищ чи предметів або окремими явищами чи предметами дійсності), належать до різних семантичних полів, але об'єднані в одне ціле за спільною ознакою. У кожному ЛСЕ реалізується якась її частина, або ж до неї можуть бути додані інтегральні чи диференціальні компоненти інших лексем, наприклад, у випадку метафоричного переносу. Якщо ці ознаки переважають основу номінації, і вона не може бути виділена, то є підстави вважати ЛСЕ чи його компонент новою лексемою, тобто омонімом. ЛСЕ відповідає окремому значенню, тобто семемі, а ЛСК - семантичному множнику, семі тощо. 8. Іменниковий омонім - це ЛСЕ одного іменника або якийсь із його ЛСК, систематичність якого не може бути доведена через причиново-наслідковий зв'язок з іншими ЛСЕ чи ЛСК в системі лексичного значення цього іменника. Такий іменник утворює самостійну систему значень і може переходити в ранг окремої лексичної одиниці. 9. У трактуванні категорій полісемії й омонімії у досліджуваних словниках існує неупорядкованість: або штучне об'єднання під одним звуковим комплексом кількох різних слів (омонімічні значення подають як полісеми), або не менш штучний поділ одного слова на омоніми (необґрунтоване розширення плану змісту омонімів). 10. Омоніми у словнику необхідно виділяти лише там, де це абсолютно очевидно, а у сумнівних випадках показати умовним значком, що ці значення проявляють тенденцію виокремлення в омоніми.

У другому розділі “Методологія і методика дослідження розмежування омонімії та полісемії англійського іменника” окреслено основні підходи до вивчення значення слова, обґрунтовано методологію, описано комплексну методику та етапи дослідження розмежування полісемії й омонімії.

Комплексна методика дослідження включає такі методи:

1. Метод аналізу словникових дефініцій на основі виділення опорно-семантичних показників-пойнтерів, змістового наповнення й визначення величини полісемічних зон порівнюваних іменників.

2. Метод компонентного аналізу та синтезу. У роботі використано класифікацію семантичних типів слів за Л. П. Кудрєватих. Діаграма на рис. 1. показує кількісне співвідношення між типами ЛСЕ, що репрезентують такі явища у досліджуваному масиві іменників: лексико-семантичного варіювання (37,3%), синкретичні елементи (31,6%), омонімія (14,5%), гетеросемія (8,5%), функціональний перенос (метафоричні елементи) (7,09%).

Рис.1. Кількісне співвідношення між типами ЛСЕ в системі іменника

3. Метод дистрибутивного аналізу із застосуванням прийому моделювання за допомогою частотних ядерних і ад'юнктних моделей для дослідження функціонування іменників на корпусному матеріалі та метод контекстологічного аналізу, що полягає у порівнянні контекстних фрагментів для визначення полісемічних, гетеросемічних та омонімічних значень та кількісного співвідношення їхніх ідентифікаторів. Так, наприклад, за результатами обробки даних корпусу BNC слово monitor у сполученні з lizard означає “варан” (вид ящірки), а з іншими ідентифікаторами, такими, як, скажімо screen, означає “монітор” у “екран монітора”. Іменник slug функціонує в омонімічному значенні у словосполученні generous slug, тобто “щедрий ковток спиртного”, тоді як денотативне значення реалізоване у словосполученні little slug, що означає: слимак не може бути щедрим generous, але він маленький, тобто little.“He chuckled, produced two cardboard cups, and poured me a generous slug of the whiskey”(IntelliText) (щедрий ковток).“Waiter! There's a little slug on my lettuce!” (маленький слимак).

4. Елементи квантитативного аналізу, зокрема методика визначення ядра, приядерної зони, основної системи та периферії у досліджуваному масиві іменників за частотністю актуалізованих дистрибутивних моделей: ядро охоплює 75 % елементів; до основної підсистеми належать елементи, які разом із ядром становлять 90% масиву, а решта (10%) одиниць знаходяться на периферії (Дж. Дьюї).

5. Методом лексико-семантичного поля отримані категорійно-семантичні класифікатори ЛСЕ іменників розділено на лексико-семантичні мікрополя у межах лексико-семантичного поля іменника.

Дослідження фактичного матеріалу проведене поетапно.

На першому етапі дослідження було здійснено комплексну вибірку неоднотипно зафіксованих іменників з чотирьох словників і на її основі складено порівняльні таблиці; за комплексом критеріїв виведено масив гіпотетично гетеросемічних та омонімічних значень.

Другий етап полягав у проведенні семантико-квантитативного аналізу іменників, виокремленні за диференціальними ознаками та пойнтерами дефініцій в їхній системі лексико-семантичних елементів різного типу: функціональних переносів (метафор), лексико-семантичних варіантів, синкретів, гетеросемів та омонімів. Їхня класифікація була здійснена на основі комплексу критеріїв. Виявлено ряд закономірностей, що супроводжують появу в іменника гетеросемії та омонімії. Здійснений розподіл іменників за полісемічними зонами показав частоту реалізації в них гетеросемії й омонімії: найбільше цих явищ у іменників, що знаходяться в зоні насиченої та продуктивної полісемії (6-10 значень). Пласт іменників, в яких перехідність є вираженою - це іменники, у значеннях, яких можна “підозрювати” омонімію, але не констатувати. Проаналізовано метафору в цих іменниках на основі лексико-тематичної та семантико-стилістичної класифікації метафоричних ЛСЕ. Установлено механізми семантичного розпаду іменників, які призводять до утворення омонімів: ними є “гетеросемія - омонімія” та “полісемія - омонімія”.

На третьому, функціональному, етапі відібрані іменники досліджені за допомогою методів контекстологічного, дистрибутивного, дистрибутивно-компонентного, квантитативного, корпусного аналізу, категоріальної та польової диференціації з позиції функціонального підходу, що полягав у: 1) дистрибутивному моделюванні сполучуваності іменників; 2) визначенні частотності омонімії та гетеросемії порівняно з полісемією на основі корпусних контекстів та кількісних параметрів, зокрема поширеності (діапазон дистрибутивних моделей); 3) здійсненні компонентної категоризації відібраних елементів у функціонально-семантичному полі іменника за допомогою категорійно-семантичних класифікаторів.

У третьому розділі - “Семантико-квантитативні характеристики омонімії та полісемії англійського іменника” - визначено лексико-семантичні підкатегорії та їхні відповідні складники (ЛСЕ) в системі лексичного значення відібраних іменників. Установлено відмінності, статус омонімії та гетеросемії ЛСЕ 353 іменників та співвідношення між гетеросемією й омонімією в цих іменниках у словниковій вибірці. З'ясовано взаємозалежність між ступенем полісемічності іменника та ймовірністю появи в його системі гетеросемічного чи омонімічного значення, виявлено метафоричні та метонімічні ЛСЕ полісемії та гетеросемії, шляхи семантичного розпаду, внаслідок яких виникає омонімія в системі іменника.

Відібрані іменники були проаналізовані за низкою критеріїв. За етимологічним критерієм (коли докази омонімії чи полісемії очевидні з етимологічних пояснень), наприклад у іменників barnacle, catling, doughboy, damper, faggot, fuzz, adjutant і adjutant-bird (adjutant-stork), chanter і horse-chanter, lash і eyelash, cat, beaver, fairy та ін; формально-семантичним критерієм (лексико-семантичні елементи іменників суттєво відрізняються за сферою вживання, належать до неспіввідносних сфер чи наукових галузей): наприклад, barnacle “зоол. вусоногий рак” vs “зоол. казарка білощока” vs “морська качечка”, demoiselle “ент. бабка” і “зоол. журавель-красавка”, coffin “полігр. талер” vs “копитна кістка”, те ж саме що й coffin-bone (catling “ампутаційний ніж” і “хір. кетгут”, die архт. цоколь (колони) vs тех. “напівпровідникова пластина” chalk vs “амер. сл. кінь-фаворит”vs “кредит”, horse “кінь” vs “гірн. інгресія” та ін.; критерієм ідентичності словотвірних масивів (порівняння іменникових дериватів у словнику): bear, butcher, confection, lemon, limb, lion, livery, pitch, pitcher, sauce, roast та ін. семантично-трансформаційним критерієм (лексико-семантичні елементи в одній мові за рахунок мовних трансформацій виступають такими ж самими у порівнюваній мові, якщо вони полісемічні, і не збігаються, якщо омонімічні): bonnet “сл. спільник шахрая (гетеросемія), fox - “розм. першокурсник” (омонімія), hatcher -“змовник, тобто той, хто, можливо “Сидить, як квочка на яйцях” укр. - гетеросемія), dog - (сл. страшна людина (про жінку) - гетеросемія, пор. англ. “Еvery dog has its day” (“У кожного має бути світлий день” - нейтральне); українське прислів'я: “Гарні личко і коса, та, як собака, всіх куса”- з негативною конотацією); критерієм сумісності значень (лексико-семантичні елементи належать до однієї галузі, але можуть виявитися суперечливими). Прикладом випадкової сумісності слугують значення іменника lodgement: “юр. подання (скарги, заяви тощо)” і “юр. внесення грошей на депозит” (подання скарги і внесення грошей на депозит не є асоціативними поняттями); cat “сварлива жінка” і cat “проститутка”, drone “ав. безпілотний літак” і drone “ав. керований снаряд”; семантично-субституційним (шляхом встановлення синонімічних чи антонімічних відношень): bump “підвищення по службі; звільнення з посади”.

Для позначення елементарних складників у системі лексичного значення виділено основні типи ЛСЕ, що відповідають парадигматичним структурам в системі іменників. Лексико-семантичний варіант є семантично неперервним елементом, в якому певна узагальнена інваріантна ознака відрізняється за невласними категоріями розряду, а семантична деривація як така відсутня, тобто немає зміщення значення. У цієї підкатегорії немає ієрархічного підпорядкування, але є синонімічний зв'язок між ЛСЕ. Варіант - особливий тип лексико-семантичних елементів. Лексико-семантичне варіювання притаманне саме тим ЛСЕ, які уточнюють, синонімізують інший ЛСЕ полісемічного іменника, але смислового зсуву в їх структурах немає, тобто тут відбувається сигніфікативне варіювання без денотативного зміщення: art - “мистецтво”, “майстерність”, “уміння”; cloth “сукно”, “тканина”, “полотно”; dolly “лялечка”, “фіфа”, “фіфочка”.

Синкретом називаємо елемент, в якому поєднані семантичні ознаки категоріального, інтегрального й диференціального рівнів. Під час актуалізації однієї з цих ознак решта нейтралізується. До синкретів переважно відносимо ЛСЕ, між якими існує метонімічний тип зв'язку за однією із регулярних моделей. Між значеннями є взаємопереходи чи певний імплікаційний взаємовплив. До цієї підкатегорії належать невзаємозамінні значення (терміни, які означають приблизно те ж саме, але в різних галузях): squib “запальна трубка”; “гірн. запал”; “військ. піропатрон”; “реакт. пірозапал (двигуна)”; plug “ел. штепсельна вилка”; “військ. поршневий затвор”; “геол. бісмаліт”; “пресований табак”; “мед. тампон”; “мед. пломба”; та ті, що взаємно доповнюють один одного (наприклад, частина й ціле, якість і те, що має цю якість і т. п.): lace “мереживо”; “тюль”; lemon “лимонний колір”; “бот. лимон (дерево)”.

Прономіналізаціям, до яких належать гетеросеми й омоніми, притаманна відсутність прямих зв'язків деривації. Прикладами таких типів іменникових значень можуть бути узагальнені назви живих осіб за симілятивними рисами. Саме прономіналізації найбільш тяжіють до автосемантичності. До них ми відносимо гетеросемію (306 ЛСЕ, що складають 211 іменників) як перехідний та омонімію (522 ЛСЕ, що складають 311 іменників) як граничний різновид полісемії, якщо полісемію й омонімію вважати різними сторонами одного дериваційного процесу. Гетеросемію одиниць в лексико-семантичній системі іменника можна констатувати у таких випадках: 1) коли виникає неоднозначність потенційно гетеросемічного ЛСЕ з ще одним чи кількома ЛСЕ, які мають спільну з ним сферу вживання: trimming гарнір і приправа (сфера кулінарії); 2) коли умотивованість ЛСЕ умовна: зрозуміла лише певному вузькому колу людей, які спілкуються на військовому, кримінальному жаргоні тощо: kale жарг. гроші; 3) якщо ЛСЕ носить вульгарний чи пейоративний (образливий) характер, тобто коли його негативність є чітко виражена відносно інших ЛСВ coon амер. знев. негр; 4) якщо семантичні компоненти в структурі ЛСЕ взаємовиключні: lot група людей і людина; 5) якщо цей ЛСЕ виник значно пізніше, ніж номінативно-непохідне значення cat кішка і джазовий ентузіаст; 6) якщо ЛСЕ належить до одного з варіантів англійської мови: damper австрал. корж, спечений в золі; 7) якщо етимологічні відомості про ЛСЕ вимагають спеціальної компетенції (лінгвістичної, етнокультурної, професійної, літературної тощо): feather волосяна тріщина (дефект у дорогоцінному камені).

До омонімії відносимо ЛСЕ, які, насамперед: 1) не є етимологічно сумісними і це точно зазначено у етимологічних словниках: barker корувальник і револьвер, 2) належать до формально несумісних тематичних, термінологічних сфер: exhibition виставка і стипендія; sport спорт і мутація; trifle бісквіт, просочений вином і залитий збитими вершками і сплав на олов'яній основі; 3) термінологічно марковані відносно інших ЛСЕ: nonsuch досконалість і бот. люцерна; 4) мають жаргонний, розмовний чи пейоративний характер: file ловкач; noodle розм. голова; 5) не мають перехідних ланок семантичної деривації: raspberry малина і жарг. зневажливе пирхання; tanglefoot липкий папір для мух і жарг. скроні; 6) утворюють окрему лексико-семантичну систему: silk шовк і королівський адвокат; звання королівського адвоката.

Проаналізовано співвідношення між гетеросемами й омонімами та визначено, що гетеросемія менш виражена, тобто більш комплексна, ніж омонімія. Гетеросемія й омонімія в дослідженому масиві ЛСЕ знаходяться у співвідношенні ?1:1,7. Установлено, що зі збільшенням в іменника кількості значень, ймовірність появи омонімії зростає.

Перевірено гіпотезу про залежність ймовірності появи гетеросемії й омонімії від ступеня полісемічності іменника, тому сукупність іменників поділена (за В. В. Дребетом) на полісемічні зони. Підраховано формальну, словникову кількість значень, позначену `словн.' (формально ми рахували лише числові, а не буквені підпункти значень в 4-х словниках) та фактичну, максимально можливу кількість - `макс.', з урахуванням літерних підпунктів, зазначених синонімів чи уточнень подекуди як окремих значень. Установлено, що найбільше іменників, у семантичних структурах яких виявлено гетеросемію й/або омонімію, перебуває у полісемічній зоні 11^значень, тобто фактично (взято максимально можливу кількість) у зоні насиченої, а формально (6-10) - продуктивної полісемії. Цей діапазон становить ядро прономіналізацій. Периферію омонімії складає зона 13 значень, а у другій - зона 4-5 значень. Розподіл на ядро і периферію гетеросемії за зонами аналогічний, відрізняється лише кількість іменників, у яких її було виявлено.

У четвертому розділі “Функціональний аспект розмежування омонімії та полісемії” описано процедуру застосування дистрибутивно-компонентного методу, розкрито сутність і роль дистрибутивного моделювання та компонентної категоризації за базисними семантичними параметрами - наборами категорійно-семантичних класифікаторів для полісемії, гетеросемії та омонімії, установлено частотність гетеросемічних та омонімічних значень, отриманих у результаті обробки корпусу програмою-конкордансером. На основі частотності даних, які показують безпосередню сполучуваність, з'ясовано основні параметри полісемії, гетеросемії та омонімії.

Для проведення аналізу використано дистрибутивні моделі з “Частотного словника англійської мови” (Н. О. Волкова, В. І. Перебийніс та ін.), які вважаємо найбільш інформативними для розмежування омонімії та полісемії, тому що вони утворюють мінімальний контекст словосполучення у формі одного слова справа чи зліва (за А. Капланом). Омонімічний ЛСЕ надалі називаємо цільовим іменником (target noun), отримавши 4 ядерні і 4 ад'юнктні моделі у:

Ядерні моделі іменника: 1) noun+N (іменник+іменник), наприклад bachelor+degree (омонімія), coon+melody (гетеросемія); 2) A+noun (прикметник+іменник): financial+carrot (омонімія); 3) Ving+noun (дієприкметник, недоконаного виду+іменник): racing+chalk (омонімія); 4) Ven+noun (дієприкметник, доконаного виду): cooked+squash (омонімія).

Ад'юнктні моделі: 1) N'noun де N' атрибутивний компонент: schoolgirl+crush (омонімія); 2) noun+Ving (іменник+дієприкметник недоконаного виду): sleeper+working (гетеросемія); 3) noun+Ven (іменник+дієприкметник доконаного виду): rendering+applied (омонімія); 4) noun+NV₌, де NV₌ інфінітив з часткою to: fuzz+to get (омонімія).

Для перевірки гіпотези дистрибутивної гіпотези: чим рідше трапляється певний елемент у мовленні, тим більш він комплексний (за В. Манчаком, М. П. Кочерганом, Т. М. Ніколаєвою), застосовано дистрибутивне й компонентне моделювання на основі корпусних текстів за допомогою електронного конкордансера у IntelliText (розробник - С. Шаров та ін.). За ядерно-периферійним принципом визначено частотність актуалізації дистрибутивних моделей шляхом підрахунків слів-ідентифікаторів у корпусних текстах (ядро охоплює 75% досліджуваного масиву, до основної підсистеми належать елементи, які разом із ядром становлять 90% масиву, а решта 10% одиниць належать до периферії). З'ясовано, що розподіл ідентифікаторів у цій сукупності моделей не рівномірний, але омонімія й гетеросемія найчастіше трапляються у таких самих дистрибутивних моделях.

Ядро омонімії (82,7%) складається з трьох дистрибутивних моделей: двох ядерних: A+noun, noun+N і однієї ад'юнктної - N'noun. У приядерній зоні опинилися Ving+noun, Ven+noun, які разом із ядерними складають основну систему омонімії (92,17%), а периферію (7,83%) - 3 ад'юнктні моделі: noun+Ving, noun+Ven і noun+VN_=. Що стосується гетеросемії, ядро (79,84%) виражене моделями A+noun, noun+N, N'noun, її основну систему (89,33%) складають моделі A+noun, noun+N, N'noun, noun+VN₌ і noun+Ving, а периферію (10,67%) - Ven+noun, Ving+noun, noun+Ven. Отже, серед дистрибутивних моделей у сукупностях ідентифікаторів гетеросемії та омонімії найчастотнішими є 2 ядерні дистрибутивні моделі: A+noun, noun+N і 1 ад'юнктна N'noun, тобто саме вони входять до ядра. До приядерних зон омонімії та гетеросемії увійшло по 2 моделі. На периферії як омонімії, так і гетеросемії розміщено по 3 дистрибутивні моделі, а наповненість периферії якісно відрізняється. Спільною моделлю, яка входить до периферії гетеросемї та омонімії, є noun+Ven.

Поширеність гетеросемії та омонімії установлена за допомогою ранжування та простих статистичних підрахунків частоти та частості вживання дистрибутивних моделей у сукупностях іменників, які визначено як омоніми чи гетеросеми.

Другим видом класифікаційних параметрів є категорійно-семантичні класифікатори, підібрані для деяких полісемічних, гетеросемічних та омонімічних лексико-семантичних елементів із Ruscorpora на основі пойнтерів дефініцій (базових дефініцій), наприклад, mustang₁ r:concr> t:animal>horse vs mustang₂ r:concr> t:hum>marine officer. Ці класифікатори для ЛСЕ було розписано за типами: найближчі синоніми, термінологічні назви, вказівки на дію, узагальнення та уточнення й розділено на 16 лексико-семантичних мікрополів іменника.

У масиві багатозначних іменників основна система функціонально-семантичного поля складає (90,51%), виявлено 10 мікрополів: “Загальна характеристика людини”,“Знаряддя та пристрої”, “Речовина”, “Живі істоти”, “Мовлення”, “Процес”, “Параметри”, “Ментальність”, “Форма та кількість” і “Поведінка”, а на периферії розташовані мікрополя “Фізичні відчуття”, “Місцезнаходження”, “Емоції” та “Фантастичні створіння” (9,49%). Ядро (75,59%) охоплює перші 7 мікрополів основної системи. Найбільша кількість омонімічних і гетеросемічних ЛСЕ належать до мікрополя “Загальна характеристика людини”.

Багатовимірна модель іменника - один із можливих способів репрезентації системи лексичного значення. Її побудова залежить від типу полісемії, епідигматичних зв'язків і категорійно-семантичних класифікаторів, які допомагають розрізнити ЛСЕ іменника та визначити їхню полісемічну сумісність чи несумісність, оцінити можливості тотожності, інклюзивності, перетину чи диз'юнкції. Функціонально-семантичне поле іменника, що охоплює усі іменникові значення, має неоднорідну структуру. Його ядро є антропоцентричним, оскільки утворене з мікрополів, безпосередньо пов'язаних із людиною та різними видами її діяльності. Цікавою є наступна встановлена нами закономірність: з переходом до омонімії кількість абстрактних та конкретних ЛСЕ зростає, але, загалом, конкретизація при утворенні нових омонімічних лексем переважає абстракцію.

ВИСНОВКИ

Полісемія та омонімія - дві категорії, які характеризують семантичну продуктивність іменників, тобто їхню здатність до утворення нових значень зі збереженням формальної оболонки. У випадку полісемії одна форма мовного знака позначає взаємозв'язані значення, що корелюють з певним поняттям про предмети й явища з подібними рисами чи властивостями. У такий спосіб людина ототожнює формальні засоби вираження подібності, аналогії та спільності між різними предметами та явищами. Омонімія ж порушує цілісну поліденотативність полісемічного іменника, формуючи повноцінну систему значень навколо одного із денотатів або однієї із його сторін. Ці значення мають унікальну сполучуваність у лексиконі, частково передану у корпусі, й суттєво відрізняються від інших за своїми категорійно-семантичними класифікаторами, виразниками базисних онтологічних категорій. У цьому полягає принципова різниця між полісемією й омонімією, що визначає їх подальше розмежування.

Гетеросемія - перехідна категорія, через яку в полісемічного іменника проходить лінія розмежування з омонімією. Це незначний пласт іменникових значень, які за особливих умов проявляють свою автосемантичність. Омонімія також може виникати через надмірну метафоризацію чи метонімізацію полісемічних елементів системи лексичного значення іменника, оминаючи гетеросемію. Між полісемією та омонімією існують відмінності, які можна встановити, використовуючи один або кілька критеріїв та перевірити експериментально на основі словникової й корпусної вибірок. Омонімія є самостійними мовним явищем, виокремлення якого визначає мовна картина світу та контекстне середовище.