Контрастиви в мовно-художній картині світу Г. Коваля

Аналіз антонімічних пар, антонімічно-синонімічних парадигм й оксиморонних синтагм в мовно-художній картині світу українського поета Г. Коваля. Ствердження нерозривного зв’язку людського життя й природи як ознака мовно-художньої картини світу митця.

Рубрика Иностранные языки и языкознание
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 30.08.2018
Размер файла 23,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрастиви в мовно-художній картині світу Г. Коваля

Стаття присвячена актуальній і цікавій проблемі сучасної лінгвостилістики - дослідженню семантично протиставлюваних лексем у поетичній мові. У пропонованій розвідці проаналізовано антонімічні пари, антонімічно-синонімічні парадигми й оксиморонні синтагми в мовно-художній картині світу українського поета Григорія Коваля, творчість якого об'єктом вивчення в лінгвостилістиці не була. Схарактеризовано найпродуктивніші опозиції, зокрема темпоральні, локативні, емотивні та ін. Розглянуто метафоричні перенесення із семантично протиставлюваними лексемами. Визначено стилістичні функції контрастивів в аналізованих поетичних текстах.

Поетичному доробку Григорія Коваля загалом приділено мало уваги. Мовотворчість цього автора об'єктом вивчення в лінгвостилістиці не була.

Основні мотиви поезії Г. Коваля - війна і мир, вірність Батьківщині, любов до рідної землі, високе покликання людини-трудівника. Його вірші сповнені філософським осмисленням сенсу буття, співвідношення миті й вічності, пошуками душевної гармонії. Значне місце посідають роздуми про гармонію та красу природи й невіддільність людини від неї, про єдність минулого й сучасного, плин часу та нескінченність любові й доброти. Поет усвідомлює власну причетність до всього, що відбувається у світі, намагається осягнути протистояння добра і зла, порядного й непорядного, справедливого й несправедливого. Пройшовши крізь пекло війни, він не розгубив доброти, людяності, любові до життя.

Мета пропонованої статті - проаналізувати контрастиви в мовотворчості Г. Коваля.

Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань: 1) виокремити антонімічні пари й антонімічно-синонімічні парадигми в поезії Г. Коваля; 2) схарактеризувати найпродуктивніші опозиції; 3) визначити стилістичні функції контрастивів в аналізованих поетичних текстах.

Матеріалом дослідження є лексеми із семантично протиставлюваними компонентами, зафіксовані в поетичній збірці Г. Коваля «Вибране» [3].

Широке використання контрастивів, які є вербалізованим виявом полярної сутності предметів і явищ навколишнього світу, свідчить про діалектичне мислення митця, відображає цілісність художнього сприймання дійсності.

В аналізованих поетичних творах фіксуємо опозиції білий - чорний, світло (сонце) - пітьма, складники яких репрезентують полярні символічні значення: Пильніш дивіться в далеч, командори! / Бо білі айсберги ховають чорне зло, / Бо важко дише зрадою пучина, / Бо ще таяться в скелях хижі спрути / І нишпорять акули вглибині [3, с. 47]; І важко вже збагнути, як тут люди / Жили, до сонця рвалися з пітьми, / Й за нас, хто ще колись в цей світ прибуде, / В земній юдолі падали кістьми [3, с. 242].

Темпоральна опозиція день - ніч має переважно позитивний зміст: Кожна мить у житті, ніби слово прощання, - /1 летять за лелеками ночі і дні. / Все ж бо в серці відлунює радість кохання /Й не згорає в душі... [3, с. 272].

Прикметник закоханий не лише характеризує частини доби, а й виражає позитивний емоційний стан ліричного героя (передає піднесений настрій, радість, щастя, захоплення): Пташка падає з неба і радість пророчить, / Лебедіють над нами хмарки вдалині... / Десь згоріли ті дні і закохані ночі. / Спогадання тривожні лишивши в мені [3, с. 259].

Відзначаємо контексти з локативною опозицією земля - небо, у якій лексема небо номінує простір, протилежний землі: Як проститься життя вишнева віть, / І небо в ночі зорями роїться, / Земля людським натхненням солов'їться, - / Тож як мені самому не радіть? [3, с. 70-71].

Генітивні словосполучення блага землі, краса землі тощо свідчать про вшанування землі. «Асоціативне художнє мислення, - зазначає С. Єрмоленко, - вибудовує образ рідної землі, батьківщини» [1, с. 253]. Приміром: В ній [доброті] все твоє: земля і неба вись, / Шум колоска й трави і гуркіт грому. / Збагни лише її в собі самому, / Обожнювать красу землі навчись [3, с. 158]; І думаю часто: а чим я віддячу / За блага землі під осяяним небом? [3, с. 264].

Продуктивні в поетичному словнику Г. Коваля та аксіологічно марковані номени протилежних абстрактних понять добро - зло: Не схильний я повчать... До чого заповіти?.. / Але скажу таке, утверджене життям: / Одне лише собі, нащадку мій, затям, /Що зла й добра тобі не оминуть у світі [3, с. 239].

Стислі генітивні метафори, в основі яких лежить названа опозиція, дають змогу передати нові, несподівані грані зображуваного, оригінально розкрити семантику полярних абстрактних понять: В жадобі пошуку / Титанить мисль людська. /Вона - добра і зла земного свідок [3, с. 79].

Автор підкреслює антагоністичний характер добра і зла: Листок я лиш / На вузлуватім древі... / І суть моя - горіть в борні за нього / В одвічнім поєдинку зла й добра [3, с. 59].

У віршах про війну, сповнених героїчними й трагічними мотивами, вірою в перемогу та торжество життя над смертю, простежуємо актуалізацію опозицій: життя - смерть, смерть - безсмертя, живий - мертвий, день - ніч, земля - небо та ін.: Ніяка смерть не спопелить життя / І не розтопче чоботом сталевим / В людині і листку жагу надії / Й святої віри в правоту добра [3, с. 187]; Земля не мертва... / Ні, жива... / Я кам'янів, мертвів від болю, / Коли лежав на полі бою / Один... [3, с. 10]; Чи, може, в латвійських болотах і хащах, / Де боями кривавились ночі і дні, / Чи за Віслою в чорних снігах? [3, с. 91].

Аналіз фактичного матеріалу засвідчує продуктивність у поетичних творах Г. Коваля антонімічних пар та антонімічно- синонімічних парадигм на означення полярних почуттів, душевного стану індивідуума, психічних процесів, емоцій (любов - ненависть; радість, радощі - біль, жалі, журба, зажура, мука, печаль, скорбота, сльоза, смуток, страждання, сум; радіти - сумувати, журитися, страждати; сміятися, реготати - плакати та ін.). Використання цих синонімічних паралелей дає змогу авторові передати почуття задоволення, втіхи, приємності й невеселий, важкий настрій, спричинений горем, невдачею: Не любите поезії? - / Не вірю! / Без неї не збагнуть в житті краси. / Без неї смутку й радості не змірять, / Не вгледіть сонця / В крапельці роси [3, с. 105]; Любов - сльоза і радість пополам. / На двох земля, і райдуги, і грози. / На двох негоди шал, / Солодкі сльози / І заметіль, підвладна тільки нам. / Любов - / Сльоза і радість пополам [3, с. 187]; В житті, на жаль (сумуй чи то радій), - / Не передбачиш всі здобутки, втрати: / На чому, з чим із ярмарку надій / Усім нам доведеться повертати... [3, с. 167].

Помітні в мовотворчості Г. Коваля метафоричні сполучення, у яких компоненти емотивних опозицій поєднані із традиційними для поетичного словника лексемами серце й душа, що вживають з метою передавання психічного стану ліричного героя, його настрою, переживань, почуттів: Ні нема забуття у природі, лиш є / Мовчазна потаємність / не зримих ніким перетворень, / Від яких безнастанно вирують клітини наснаги, / І розради, і радості, й смутку людської душі [3, с. 147].

Фіксуємо також метафори, ґрунтовані на поєднанні компонентів емотивно-оцінних опозицій з дієсловами пити, одпити тощо, які актуалізують зв'язок переживань, емоцій людини з рідиною. Яскравою образністю відзначені віршовані уривки, у яких реалізуються прямі й переносні значення полісемів: Але ж без нас і він [світ] не заколоситься, / Нам - не минуть в нім віхолу й грозу. / Милуючись його земною вродою, / З його криниць нам пити з насолодою / Даровану нам радість і сльозу [3, с. 176]; Плинуть вод твоїх [Дніпре] думи крізь душу мою, / Повні сонця, натхнення і волі... / Ти даруй, якщо нині / Я знов одіп'ю / з твого келиха радості й болю [3, с. 85]. У наведених контекстах відзначаємо подвійну актуалізацію значень дієслова пити (одпити): уживання лексем криниця, з насолодою, келих свідчить про реалізацію прямого значення: «ковтати яку-небудь рідину», а поєднання з лексемами радість і сльозу, радість і біль - про переносне значення: «вбирати в себе почуття».

Характерною ознакою мовно-художньої картини світу митця є ствердження нерозривного зв'язку людського життя й природи, перенесення почуттів, переживань, властивих людині, на природу, яка радіє й сумує разом з ліричним героєм, є джерелом натхнення. Пізнаючи природу, ліричний герой намагається осмислити самого себе, адже людське буття невіддільне від навколишнього світу: Збагни її [природи] печалі й радості, / Бо й сам ти віть з її зела, /Яка під небом зорепадистим / В жаданні вічності цвіла [3, с. 180]; З багряним листям, з птицями прощаюсь, /1 розділяю краплі їх жалю, /1 знов на теплу зустріч сподіваюсь, /1 знов журюсь, радію і люблю [3, с. 137].

Серед цікавих й оригінальних епітетів, що означують емотивні поняття, словосполучення із прикметниками, утвореними від назв рослин: ружаний смуток (ружа - троянда, діал.), які створюють піднесений настрій: В гронах / Червоних / Є радість в зажурі калини, - / Ружано ружаний / смуток у серці моїм [3, с. 228].

Негативна оцінність лексеми смуток нейтралізується прикметниками-означеннями: Барви радості й смутку / Змішались, злились / З тихим смутком душі і природи [3, с. 61].

Автор підкреслює, що на життєвому шляху людину супроводжує не лише радість, а й горе, сум, біль: В собі тамуй любові відчуття, / Хоча, бува, любов і серце коле: / В своїй

лабораторії життя / Перевіря нас радістю і болем [3, с. 254].

Крім емотивно-оцінних контрастивів, для передавання почуттів індивідуума автор уживає оксиморонні синтагми, ґрунтовані на антонімічних лексемах на позначення фізичних відчуттів, пор.: В цю білу ніч, зірчасту, щасну, / Тобі я квіти слів зберіг. / А вечорінь така прекрасна, / Такий на серці теплий сніг [3, с. 229].

У досліджуваних поезіях відзначаємо й оксиморонні синтагми, які актуалізують зв'язок між номенами полярних емоцій, почуттів і переживань індивідуума, викликаних певною подією чи явищем: Буде радість в солодкій журбі [3, с. 188]; То не життя, коли чужого болю / Ти не відчуєш в радості своїй [3, с. 178]; Душа від смутку радістю скреса [3, с. 260] тощо.

Продуктивними в поетичному словнику Г. Коваля є метафори, ґрунтовані на опозиції гіркий - солодкий, складники якої в переносному вживанні репрезентують значення: гіркий - «сповнений горя, біди; тяжкий; який завдає горя, болю, гіркоти» [4, т. 2, с. 74]; солодкий - «який дає відчуття приємності або виражає задоволення, радість, насолоду; сповнений достатку, щастя, радості) [4, т. 9, с. 446]. Напр.: Дай мені напитися - упитись / Трунком з тополиного листка. / Дай любов'ю серцю обновитись, - /Будь вона солодка чи гірка [3, с. 118].

Зазначені антонімічні прикметники в деяких контекстах набувають подвійної актуалізації (поєднання прямого й переносного значень): Може, гіркі ті чари?.. / Ох і солодкі на смак! / На серце спадає стожаром / Губ вогнелистий мак [3, с. 30].

Уживання лексеми на смак свідчить про реалізацію прямих значень компонентів названої опозиції: гіркий - «який має своєрідний їдкий, різкий смак» [4, т. 2, с. 74]; солодкий - «який має приємний смак, властивий цукрові, медові тощо» [4, т. 9, с. 446]. Одночасно наведений уривок актуалізує виразну переносність членів цієї антонімічної пари, зазначену вище. Паралельним уживанням прямого й переносного значень поет досягає конкретно-чуттєвого зображення. Така семантична двоплановість полісемічних протиставлюваних лексем породжує

додаткову експресію, поглиблює художню образність твору.

Метафоричні епітети гіркий - солодкий можуть впливати на маркованість складників антонімічних пар: То нічого, що зоряна ніч / Заплела у траві наші тіні / У одну золоту, / Золоту, / Від якої світлішає небо, / Буде радість в солодкій журбі [3, с. 188]. У цьому контексті лексема журба, якій властива негативна оцінність, потрапляє в аксіологічно позитивне поле.

Майстерність поета у створенні переносних образів спостерігаємо на прикладах словосполучень метафоричного змісту, до складу яких входять кілька метафор. У віршованому уривку «Ріка життя - / Солодка чи гірка - / Крізь нас незримо вдалеч протіка... /1, може, нам буває невтямки, / Що ми - / Її джерела і струмки» [3, с. 156] Г. Коваль, використовуючи субстантивну метафору ріка життя, в основі якої лежить асоціативне порівняння традиційної поетичної лексеми життя з рікою, та атрибутивну метафору ріка солодка чи гірка, ґрунтовану на контрастних переносних значеннях наведених ад'єктивів, передає індивідуальне бачення світу. «Взаємодія різних значень, - зауважує Л. Черкун, - видозмінює й ускладнює номінативну функцію слова: воно вже служить не тільки засобом найменування того чи того предмета, але також і засобом вираження суб'єктивної оцінки предметів і явищ дійсності з боку авторів» [5, с. 49].

За допомогою метафоричного сполучення сміються і плачуть солов'ї автор повніше розкриває ніжне почуття кохання, яким сповнене серце ліричного героя: Хай солов'ї і плачуть, і сміються!.. / Біжать до мене квіти лугові. / А я дивлюсь, дивлюсь, не надивлюся, / Як ти ідеш по росяній траві [3, с. 160].

Оживлення, одухотворення словесних образів надає їм особливої виразності, підкреслює думку про єдність людини й природи, якій властиві такі самі почуття, переживання й емоційні стани: Десь за рікою крижень кряче... / Дивлюся в далеч лугову - / А там дуби сміються й плачуть / Пташиним щебетом в траву [3, с. 75]: Деркач у лузі плаче і регоче. /1 млосні губи голубої ночі /Ледь чутно дишуть трунком полину [3, с. 71].

Внутрішній стан ліричного героя характеризують і протиставлювані дієслова розквітати, зацвітати - одцвітати,в'янути в переносному вживанні: Учора світ був твій, / Сьогодні все те втрачено, / Зів'яло все. А чи розквітне знов? [3, с. 178]; Десь дзенькнув місяць золотим відерцем! / Це ти, це ти / Цвіла в моєму сні. / Ніч одцвітала, зацвітало серце, / Як полохливі маки навесні [3, с. 136-137].

Індивідуально-авторські генітивні метафори, в основі яких лежать опозиції, свідчать про оригінальність поетичного сприймання світу: барви радості й смутку; келих радості й болю; краплі смутку і щастя; літепло землі і неба; надія стрічань і розлук та ін. У цих синтаксичних конструкціях семантично протиставлювані лексеми об'єднані в одне ціле, що є своєрідним джерелом експресії: Сповитий літеплом / Землі і неба, / Я думав ніжну думку про весну [3, с. 67]; А в очах моїх - коси, ромашки і жито, / І черемхова клечінь опущених рук. / З лопушиного листя росу недопиту / Перелито в надію стрічань і розлук [3, с. 205].

В аналізованих текстах засвідчуємо акротезу, яка вжита для підкресленого стверджування однієї з ознак, дій або одного з явищ навколишнього світу через заперечення протилежних: Здається, все страшне тобі дісталось... /1 треба йти вперед, а не назад, / І рветься серце, що за мить сміялось, / Перетворившись в вічний зорепад [3, с. 169]; Але повір, воно [щастя] холодне й мертве, / Як у полі непророслий злак, - / Ти не багач з тим щастям, а жебрак [3, с. 237]. Заперечна частка не, ужита перед компонентом лексичної опозиції, нівелює його семантику.

Автор використовує й стилістичну фігуру амфітези для ствердження обох протиставлюваних ознак, дій чи явищ, результатом чого є повне охоплення всього класу предметів, усього явища та ін.: Тече ріка, / Вдень і вночі шумить, / А в ній - і твій струмочок жебонить /1 б'ється в скелі, рушить валуни, / І в тій ріці - / Не змірять глибини [3, с. 156]; Ти сам в собі самім ще світу не відкритий. / Світ з потаємин від початку до кінця. / Але його краса, в уяву перелита, / Відрадою буття запалить нам серця [3, с. 258].

Г. Коваль уживає антонімічні лексеми для створення контрастних характеристик персонажів - Стою. Дивлюсь, / Як з фресок таємниче / У сяйві барв, як в огненному кратері, / Зійшлись святі і грішні, мов на віче, / І дивляться у очі богоматері [3, с. 123]; передавання полярних емоцій - Стою у радості, / В зажурі... / О мій земний, єдиний рай! / На золотій клавіатурі /Я чую сміх весняних зграй [3, с. 87-88].

У поетичних творах компоненти лексичних опозицій також репрезентують полярні ознаки й властивості - Не передбачить нам чужої долі, / Своєї також не збагнуть в людській. / Горять Гогена барви несхололі, / Мовчить митець в полоні дум і мрій [3, с. 191]; контрастні темпоральні й локативні відношення - Надвечір покажу собі самому / Із слів і звуків дивну пектораль. / А завтра знов так, як і сьогодні, /Ітиму в тишу, в легіт і грозу... [3, с. 257]; Там - айсберги планет. А тут - земля, як мати, / І вічно поміж нас - турбот і дум гора [3, с. 189]. Крім того, опозиції вжито з метою номінації протиставлюваних дій: Я падав, але хтось вставав, /1 рвавсь у полум'я заграв, /1 все ж сягав мети / За валом вогненним, гарячим... [3, с. 116];

контрастних станів, способів реалізації дії: А я дивлюсь, стою біля криниці, / І сумно так, і радісно згадать: / Тут і моє дитинство берегами / Пройшло по травах босими ногами [3, с. 41].

Оксиморонні синтагми, ґрунтовані на використанні емотивно-оцінних лексем, поет використовує для увиразнення контрастного психічного стану ліричного героя: Немає для жадань моїх межі, / Але сьогодні мушу я зізнатись, / Що є така уроча мить в душі, / Коли ти хочеш плакать і сміятись [3, с. 274]. У досліджуваних творах простежуємо також оксиморонні синтагми, які підкреслюють суперечливу основу предметів і явищ об'єктивної дійсності, підсилюють емоційність художнього тексту, відображають «прагнення художника слова пізнавати сутність, діалектику зображуваного» [2, с. 14 ]. Напр.: А там десь у траві зоря вогниться - /1 Ловать, Вісла, Ельба - мимо нас... / І просять губи знов води напиться - / Солодкої й гіркої водночас [3, с. 169]; Все зітліє: і стріли, й знеславлена слава меча - / Його [чорноризця] слово, проросле в нащадках, - не знатиме / тління [3, с. 218]. Отже, у поетичному словнику Г. Коваля продуктивні антонімічні лексеми й оксиморонні синтагми, які автор уживає для полярних характеристик персонажів та предметів навколишнього світу, передавання суперечливої сутності людських думок і почуттів, предметів і явищ об'єктивної дійсності, підкреслення взаємозв'язку людини й природи, увиразнення контрастного психічного стану ліричного героя. Перспективи подальших досліджень убачаємо у вивченні опозицій на матеріалі поетичних текстів інших авторів.

Бібліографічні посилання

анатомічний поет художній

1.Єрмоленко С. Я. Мовно-естетичні знаки української культури / С. Я. Єрмоленко. - К. : Інститут української мови НАН України, 2009. - 352 с.

2.Завалій С. Б. Типологія оксиморонних синтагм у поезії другої половини ХХ - початку ХХІ століття : автореф. дис. ... канд. філол. наук : 10.02.01 «Українська мова» / С. Б. Завалій. - К., 2015. - 19 с.

3.Коваль Г. Вибране / Г. Коваль. - К. : Дніпро, 1991. - 286 с.

4.Словник української мови : в 11 т. - К. : Наук. думка, 1970¬1980. - Т. 2. - 1971. - 550 с.; Т. 9. - 1978. - 917 с.

5.Черкун Л. І. Стилістичні функції полісемів у художньому мовленні / Л. І. Черкун // Мовознавство. - 1991. - № 5. - С. 46-50.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Поняття концепту як однієї з фундаментальних одиниць когнітивної лінгвістики. Особливості мовної концептуалізації світу. Концептуальна та семантична природа лексеми "влада" в українській мовній картині світу. Структурна організація концептуальних полів.

    дипломная работа [179,8 K], добавлен 25.04.2011

  • Проблема адекватності перекладу художнього тексту. Розкриття суті терміну "контрастивна лінгвістика" та виявлення специфіки перекладу художніх творів. Практичне застосування поняття "одиниці перекладу". Авторське бачення картини світу під час перекладу.

    статья [26,9 K], добавлен 24.04.2018

  • Поняття концепту в мовознавстві. Семантична і структурна будова прислів’їв і приказок та їх репрезентація у мові. Сутність паремії в лінгвістиці. Представлення концепту "життя" у словниках, його істинна (пропозиційна) частина та семантичне наповнення.

    курсовая работа [48,2 K], добавлен 03.05.2014

  • Теоретичні аспекти огляду мовно-стилістичних особливостей науково-популярних видань. Морфологічні, фразеологічні, граматичні, синтаксичні та стилістичні особливості оформлення тексту в процесі редакторської підготовки науково-популярного видання.

    курсовая работа [41,0 K], добавлен 04.09.2008

  • Художній текст та особливості його перекладу. Перекладацькі трансформації. Аналіз перекладів художніх текстів (як німецького, так і українського художнього твору), для того, щоб переклад був професійним. Прийоми передачі змісту і художньої форми.

    курсовая работа [51,7 K], добавлен 21.06.2013

  • Вивчення особливостей фразем з темою життя, які виражають універсальний макроконцепт "життя", що належить до ядерної зони будь-якої концептуальної картини світу, в тому числі й української, а також встановлення особливостей його ідеографічної парадигми.

    реферат [23,2 K], добавлен 20.09.2010

  • Місце фразеологізмів в мовній картині світу. Способи відображення семантичних, прагматичних і культурологічних особливостей у лексикографічному портреті фразеологічних оборотів англійської та української мови, що не мають відповідностей в системі слів.

    дипломная работа [102,7 K], добавлен 17.08.2011

  • Фразеологізм як лінгвістична одиниця: поняття і характеристика. Лексема "око" у мовній картині світу українців. Особливості класифікацій стійких сполучень слів, їх основні функції і експресивно-стилістичних властивостей у романі В. Шкляра "Залишинець".

    курсовая работа [62,9 K], добавлен 30.04.2014

  • Семантика фразеологічних одиниць на позначення негативних емоцій. Лінгвокогнітивні та лінгвокультурологічні параметри дослідження фразеологічної вербалізації негативних емоцій. Концептосфера негативних емоцій в англійській національній картині світу.

    магистерская работа [276,2 K], добавлен 06.09.2015

  • Психологічні особливості емоції страху. Поняття концепту, його семантична структура в англомовній картині світу. Інтонаційні, лінгвокогнітивні та семантичні аспекти засоби вираження концепту страх у англійському мовленні на матеріалах відеофільмів.

    дипломная работа [150,2 K], добавлен 04.11.2009

  • Ім'я М. Лукаша в сузір'ї перекладачів, його місце в історії українського художнього перекладу. Біографія українського митця. Перекладацький дебют Лукаша - роман А. Стіля "Перший удар". Вільне органічне звучання перекладів, віртуозне поводження зі словом.

    реферат [40,1 K], добавлен 17.12.2014

  • Проблема дотримання сталих мовних норм усної і писемної літературної мови в сучасному суспільстві, свідомого, невимушеного, цілеспрямованого, майстерного вживання мовно-виражальних засобів залежно від мети й обставин спілкування між респондентами.

    презентация [2,5 M], добавлен 19.06.2017

  • Виникнення давньоіндійського мовознавства. Види мов, їх функції, склад, ступінь їх самостійності відносно одна одної та їх географічне розповсюдження. Основна класифікація мов світу та методи їх вивчення. Сучасні індоіранські мови та мовні конфлікти.

    курсовая работа [103,3 K], добавлен 12.02.2014

  • Специфіка антропонімічної системи німецької мови. Методи дослідження антропоніміки. Передумови виникнення прізвищ. Прізвища в мові як важливий аспект розвитку німецької антропонімії. Імена греків і римлян. Узгодження між германськими та грецькими іменами.

    курсовая работа [124,9 K], добавлен 12.11.2010

  • Мовна ситуація в аспекті соціолінгвістики. Поняття мовної ситуації, рідна й державна мова в мовній політиці. Соціолінгвістичні методи дослідження мовної ситуації, проблема мовної ситуації в АР Крим. Дослідження мовно-етнічної ідентифікації кримчан.

    дипломная работа [74,3 K], добавлен 04.04.2013

  • Основні принципи класифікації паремій. Життя та смерть у мовній культурі світу українців. Особливості розгортання простору й часу. Структурний аспект пареміологічних одиниць української мови на позначення бінарної опозиції концептів життя/смерть.

    курсовая работа [62,3 K], добавлен 23.10.2015

  • Місце англійської мови у загальній мовній системі світу. Зв’язок англійської мови з французькою. Заміщення латинської мови англійськими еквівалентами. Становлення англійської мови як національної. Функціонування англійської мови в різних країнах світу.

    курсовая работа [51,9 K], добавлен 30.11.2015

  • Вивчення історії становлення і розвитку англійської мови в Індії. Дослідження екстралінгвальних факторів, які мали вирішальне значення для формування англомовної картини світу в Індії. Аналіз лексичних та граматичних особливостей досліджуваної мови.

    дипломная работа [673,2 K], добавлен 24.11.2010

  • Поняття соматизм та його роль у пізнанні картини світу. Лексико-семантичні особливості соматизмів в англійській та українській мовах. Роль соматичних фразеологічних одиниць у художніх текстах. Аналіз лексико-семантичних характеристик соматизмів.

    дипломная работа [75,7 K], добавлен 11.10.2012

  • Теоретичний аспект використання діалектизмів в художній літературі. Особливості південно-західного діалекту. Стилістичні функції діалектної лексики в художній літературі. Постать Винничука в літературному процесі ХХІ століття. Аналіз львівських говірок.

    курсовая работа [64,2 K], добавлен 06.07.2011

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.