Запозичення в сучасній англійській мові, їх значення та класифікація

Завойовники принесли з собою деякі назви рослин і дерев, наприклад, cabbage, cauliflower, cucumberта інші.

Вплив норманської лексики був настільки сильним, що зміни з'явилися навіть у термінах спорідненості, наприклад niece, nephew, matron, uncle, aunt.

Отже, нормано-французькі запозичення - це слова переважно французького походження, які набули вжитку у галузі управління і військової справи, релігії і юриспруденції, придворного етикету і кулінарії, одягу і туалету.

Ці запозичення були настільки багатобічні, що викликали зміну семантичної структури словника англійської мови і утворення нових термінологічних сфер. Утворились і з часом розвинулись нові синонімічні ряди [18].

Масове запозичення французьких слів почалося через два століття після завоювання. Між власномовною і французькою лексикою склалися усталені стосунки. Французьке слово запозичувалося, як правило, в одній із його форм, а процес засвоєння зводився до внесення цього слова у даній формі до відповідного парадигматичного ряду. Запозичення багатоскладових слів супроводжувалося явищами спрощення або морфологічного перерозкладу. У запозичених лексемах наголос відрізнявся від англійського, чергування наголосу взагалі було відсутнє і фонетичні зміни врешті закінчувались таким співвідношенням чергових звуків, яке властиве англійській мові.

Проте запозичена лексика частково зберегла і свої особливості. Так, дієслова accord, amend, bill, change, continue, decline, які мали як перехідне, так і неперехідне значення у французькій мові, зберегли їх і в англійській [25, c. 95].

Запозичення цього часу традиційно поділяються на дві групи. До першої групи відносяться слова, які передають поняття, що раніше у словнику англійської мови не існували. Це слова здебільше моносемантичні, що мали чітку предметну віднесеність та виражали поняття, пов'язані з культурним світом романського середньовіччя. Франція на той час займала провідне місце серед країн Західної Європи у сфері державного і культурного життя, а також і в інших європейських мовах, утворюючи своєрідний прошарок інтернаціональної лексики.

Лексика першої групи запозичень розширювала словник англійської мови: за її рахунок значно поповнився продуктивний словотвір.

До другої групи французьких запозичень відносяться слова, що відбивали поняття, спільні для обох мов. Вони, проте, могли мати і національні семантичні відтінки, яких другій мові бракувало. Цим вони викликали зміни у семантичних стосунках англійської лексики, доповнюючи існуючі семантичні групи. У цьому полягає наслідок двомовності, що встановилася в Англії після норманського завоювання [23, c. 126].

У додаток до великої кількості слів, що надійшла до англійської мови із латинської через французьку, зустрічаємось із такими, що не змінили своєї форми, наприклад: alibi, animal, apparatusтощо. Окремі з них зберегли навіть власну форму множини, наприклад: nucleus- nuclei, datum- data, crisis- crises.

Отже, більше половини складу лексики сучасної англійської мови - романського походження. Процес запозичення майже припинився, якщо не зазначати такі випадки французьких запозичень, як contour, collage. Нині, навпаки спостерігається широке запозичення англійських слів і виразів французькою мовою.

2.6 Запозичення з італійської та іспанської мов

Економічні і політичні зв'язки Англії і Італії починають розвиватися з XIV століття. Англійська економіка була пов'язана з італійською мануфактурою, яка не могла б існувати без англійської шерсті. Підготовка до столітньої війни була проведена Едуардом III за кошти флорентійських банкірів. Ці економічні і політичні зв'язки знайшли віддзеркалення в словниковому складі англійської мови, яка починаючи з XIV століття запозичувала італійські слова, які стосувалися торгівлі, мануфактури і військової сфери.

Але найбільш відчутним був вплив італійської мови на англійську в добу Відродження. Знайомство з італійською літературою цього періоду, подорожі в Італію, вивчення її мистецтва, скульптури і архітектури, захоплення італійською музикою та й Італією загалом, все це стало вагомим внеском в ряді запозичень з італійської мови.

Слід зазначити, що в зв'язку з широким поширенням італійських запозичень в європейських мовах, деякі італійські слова були запозичені англійською мовою завдяки мовам-посередникам. Наприклад barouche(італійське слово baroccio- барокко); cohl-rabi(італ. cavolirape- кольрабі) запозичені з німецької мови. Більшість італійських слів до XVI століття було запозичено через французьку мову, і лише з XVI століття з'являються запозичення безпосередньо з італійської сфери.

Найдавніші (XIV - XV ст.) запозичення відносяться до торгівлі і військової сфери. Так з області торгівлі і фінансів були запозичені слова: ducat, million, lombard. З області військової сфери і мореплавства: alarm(тривога), brigand(бандит), bark(барка).

В XVI столітті економічні зв'язки з Італією викликали нові запозичення: carat(карат), traffic(рух транспорту), porcelain(фарфор).

Та все ж найбільша кількість запозичених слів з італійської мови у сфері мистецтва (література, живопис, музика, архітектура). Наприклад: sonnet, stanza, motto.

Існують також інші запозичення, які відносяться до цього періоду: bandit, biretta, mustachio, cavalcade, gondola.

В XVIII столітті зростає кількість запозичень, які відносяться до суспільного життя, торгівлі, а також до мистецтва, музики, наприклад: manifesto, intrigue, bulletin, risk.

В XVIIIстолітті захоплення італійською музичною культурою викликало новий приплив музичних термінів з італійської мови. В цей період
з'явились такі слова як soprano, falsetto, viola, mandolin. З сфери інших видів мистецтва були запозичені такі слова: picturesque, costume, terracotta.

В XIX столітті були запозичені деякі слова, які відображали політичну боротьбу в Італії. Наприклад: carbonary, camorra. Збільшувалась група запозичень, пов'язаних з наукою, однак найбільша кількість запозичень, як і в двох попередніх століттях, стосується області музики і мистецтва. Прикладом можуть стати наступні слова: sonatina, cavatina, legato.

До запозичень XX століття можна віднести: autostrada, duce, fascist. Слово fascistпов'язане з латинським словом fasces- назва емблеми діючої влади в Стародавньому Римі (пучок березових галузок, з встромленою всередині сокирою) [23].

Варто відзначити, що в англійській мові, як і в інших європейських мовах, вживаються деякі італійські фразеологічні одиниці, sottovoce(пошепки, впівголоса), traditoriта інші.

Як і запозичення з італійської мови, іспанські запозичення почали з'являтись в англійській мові з XVI століття. Історичні події, які викликали прилив запозичень, пов'язані з великими географічними відкриттями кінця XV - початку XVI століття. Розвиток торгівлі, який був наслідком відкриття Америки (1492) і відкриття морського шляху в Індію (1492) і крім цього колонізація Південної і Північної Америки іспанцями та подальше співробітництво Англії і Іспанії стали рушійними силами для запозичення цілого ряду іспанських слів, і також слів тих країн, які потерпали від колонізації. Найперші запозичення, пов'язані з іспанською мовою, потрапили до складу англійської лексики ще до XIX століття через французьку мову. Існують серед них і слова арабського походження, які відображають торговельні відносини з Сходом і вплив східної культури, наприклад cotton, zenith. В XV столітті було запозичено ще декілька слів: lemon, tare- безпосередньо з іспанської мови.

В XVI столітті тісні економічні і політичні зв'язки з одного боку між Іспанією і Англією, а з іншого боку між Іспанією і Францією сприяли проникненню ряду слів як з іспанської в англійську мову, так і через французьку мову.

В першій половині XVI століття завдяки династичним зв'язкам між Іспанією і Англією в країні проживало чимало іспанців, від яких англійці засвоїли деякі слова, які мали відношення до іспанського побуту і торгівлі. Воєнний конфлікт між двома країнами в кінці XVI століття також залишив свої відбитки в англійській лексиці.

З іспанських запозичень цього періоду можна, як приклад, вказати на такі слова: infanta, don, hidalgo.

Найбільш відомими словами, запозиченими в XVII столітті є наступні: cargo, guitar, castanetта інші.

Серед запозичень XVIII століття можна відмітити назви іспанських танців, ігор і страв, елементи одягу, загальнополітичні терміни. Наприклад: quadrille, bolero, picadorта інші.

Більшість запозичень з іспанської мови в XIX столітті спостерігалося в Південній і Північній Америці. Частина цих слів ввійшла до складу англійської мови через американську літературу. З цих слів можна пригадати: guerilla(корінь німецького походження: werrawar), cigarette, lasso,mustang.

Отже, як видно з вищенаведених прикладів, більшість запозичень з іспанської мови зберігають свій вигляд, і зазвичай використовуються в англійській мові в стилістичних цілях, найчастіше для надання „місцевого колориту” розповіді. Серед іспанських слів, які ввійшли до складу англійської мови і не сприймаються, як варваризми, можна відзначити наступні слова: cotton, zenith, renegade.

Існують також іспанські слова, які англійська мова запозичила
недавно; такі як: dinero, macho, amigoта інші [20].

ВИСНОВКИ

Дослідивши іншомовні запозичення як засіб збагачення англійського словника, ми дійшли наступних висновків.

В ході дослідження було виявлено, що іноземні мови вплинули на англійську мову в значно більшій мірі, ніж на інші європейські мови.

Сучасний англійській словниковий склад протягом багатьох століть змінювався, доповнювався і на даний момент має в своєму запасі безліч слів, які сприяли впливу на формування вокабуляру. Але, незважаючи на це, англійська мова не стала „гібридною” і в ніякому разі не втратила своєї самобутності.

Також було вирішено завдання розгляду стану лексичного складу англійської мови шляхом дослідження епох її розвитку. Виходячи з цього, ми здійснили аналіз наступних запозичень, які функціонують в англійській мові:

1. кельтські запозичення;

2. латинські запозичення перших століть нашої ери, тобто ті, які потрапили в мову ще до приходу англів і саксів на Британські острови ( так званий перший шар латинських запозичень );

3. латинські запозичення VI - VII ст., епохи утвердження християнства в Англії ( так званий другий шар латинських запозичень);

4. скандинавські запозичення доби скандинавських нападів ( VIII - IX ст.) і особливо скандинавського завоювання ( X ст.);

5. старі французькі запозичення ( XII - XV ст.), зумовлені норманським завоюванням;

6. латинські запозичення, пов'язані з добою Відродження. (так званий третій шар латинських запозичень );

7. нові французькі запозичення після XVI ст.;

8. запозичення з грецької, італійської, іспанської, німецької, російської, української та інших мов, зумовлені економічними, політичними, культурними та іншими зв'язками з цими народами.

Вважаємо, що на особливу увагу заслуговує проблема асиміляції і фонетичної адаптації запозичень. Прикладом граматичної асиміляції можуть стати слова, що повністю підпорядковані граматичним законам мови, якою вони запозичені. А фонетична адаптація лексики іноземного походження полягає у пристосуванні фонем і їх сполучень до англійського фонетичного стандарту.

Лексика кожної національної мови - своєрідна система, що, історично склавшись, відображає багатовіковий досвід спілкування людей певного етномовного колективу і пізнання ними довколишньої дійсності. Лексичні одиниці кожної мови, а в даному випадку - іншомовні запозичення в англійській мові - мають складну семантичну структуру, в якій можна виявити різнорідну інформацію.

Зазначимо, що серед іншомовних запозичень 30% займають запозичення з латинської мови, які стосуються медицини, мистецтва, літератури і релігії 20% займають запозичення з французької мови, які пов'язані з юридичною термінологією і релігією, а також з термінами придворного етикету і кулінарії, одягу і туалету. Стільки ж процентів займають і запозичення з італійської мови, які стосуються мистецтва, живопису, музики, архітектури. Біля 10% займають запозичення з іспанської мови (назви танців, ігор і страв, елементів одягу). Досить невеликий процент складають запозичення з російської, мови, які стосуються філософії і політичної термінології.

Відтак, ми дійшли висновку, що англійська мова, запозичуючи слова з інших мов, не втратила свою своєрідність. Вона, навпаки, збагатилась найкращими мовними елементами, які вона запозичала протягом усіх періодів свого розвитку. В протилежність їй можна назвати сучасну французьку мову, як державну мову Франції, носії якої турбуються про чистоту своєї мови, намагаючись ізолювати її від іншомовних нововведень. З одного боку, мова повинна зберігати свою сутність і характерність. Але з іншого боку, спроби ізолювати мову, як носія національної культури, мистецтва, менталітету можуть не принести бажаних результатів.Навпаки, це може загальмувати розвиток мови, зробити її менш живою і яскравою.

Відтак, вважаємо, що англійська мова не була обмежена рамками і при цьому не втратила свого „обличчя”; вона залишилась мовою германської групи разом з усіма характерними рисами, які не полишали її протягом усіх періодів її розвитку; і ті зміни, яких вона зазнала в зв'язку з запозиченнями, лише збагатили її словниковий запас.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. The New Oxford American Dictionary / ed. by E. Jewel, F. Abate. - New York, Oxford: Oxford University Press, 2001. - 2023 p.

2. Lederer R. Foreword // Dictionary of Americanisms. - Hoboken, New Jersey: Wiley and Sons, 2003. - P. V-XIV

3. Major C. Introduction // Juba to Jive. A Dictionary of African-American Slang / ed. by C. Major. - NewYork: Penguin Books, 1994. - 548 p.

4. Адамчик M.I. Великий англо - український словник. - Донецьк, 2002.

5. Антрушина Г. Б. Лексикология английского языка. - M., 1999.

6. Аракин В. Д. История английского языка. - М. 2001.

7. Аракин В. Д. Сравнительная типология английского и русского языков. - М., 2000.

8. Арбекова Т.И. Лексикология английского языка. - М., 1977.

9. Арнольд И.В. Лексикология современного английского языка. - М., 1989.

10. Балла M.I. Англо-український словник. - К., 1996.

11. Берне Р. Стихотворения. Поэмы. - М., 1986.

12. Бугайчук О. В. Лексикологія англійської та української мов: Методичні рекомендації для студентів ІІІ курсу факультету лінгвістики, спеціальності “Переклад”. -- К.: Вид-во НАУ, 2004. -- 56 с.

13. Верба Л. Г. Порівняльна лексикологія англійської та української мов. -- Вінниця: НОВА КНИГА, 2003. - 160 с.

14. Войнова Е.А. Лексикология современного английского языка. - М., 1991.

15. Галатенко Н.А. Английская транскрипция. - М., 2000 с. 96-104

16. Дикушина О.И. Фонетика английского языка. - М., 1982.

17. Ємельянова О.В. Петрова Е.С. Местоимение в современном английском языке. - СПБ., 1997.

18. Ємельянова О.В. Петрова Е.С. Существительное и числительное. - СПБ., 1999.

19. Зацний Ю. А. Мова і суспільство. Збагачення словникового складу англійської мови. -- Запоріжжя, 2001. -- 242 с.

20. Зорівчан Р.Г. Іноземна мова як засіб глибшого пізнання мови. //Рідне слово. - Випуск 7. - К., 1973. - C. 95-99.

21. Иванова И.П. Чахаян Л.П. Беляева Т.М. История английского языка. - СПБ., 1999.

22. Карабан В.І. Переклад англійської наукової і технічної літератури. - Вінниця, 2002.

23. Квеселевич Д. І., Сасіна В. П. Практикум з лексикології сучасної англійської мови. -- Вінниця: Нова кн., 2001. -- 126 с.

24. Квеселевич Д.І., Сосіна В.А. Практикум з лексикології сучасної англійської мови. - Вінниця, 2001.

25. Корунець І. В. Порівняльна типологія англійської та української мов. - К.: Либідь, 1995. - 238 с.

26. Кумин JI.A. Английский для общения. - К., 1995.

27. Кумарова М.Г. Новый бизнес английский. Курс деловой лексики английского языка. - М., 1997.

28. Лещева Л. М. Слова в англійській мові / Л. М. Лещева. - Мн.: Академія управління Президента РБ, 2001. - 179 с.

29. Малишев В.Ф. Петраковский О.Ю. Англо-український словник. - X., 2001.

30. Маковский М.М. Английская этимология. - М., 1986.

31. Мисик JI.B. Українсько-англійський словник правничої термінології. - К.,1999.

32. Мостовий М.І. Лексикологія англійської мови. - X., 1993.

33. Мостовий І. М. Лексикологія англійської мови. -- Харків: Основи, 1993. -- 255.

34. Ніколенко А.Г. Лексикологія англійської мови. - Нова книга, 2007.

35. Подвезько М.М. Англо-український словник. - К., 1996.

36. Раєвська Н. М. Лексикологія англійської мови. -- К.: Вища шк., 1979. -- 189 с.

37. Смирницкий A.M. Лексикология английского языка. - М., 1998.

38. Смирницкий A.M. Древнеанглийский язык. - М., 1998.

39. Смирницкий A.M. Лекции по истории английского языка (средний и новый период), - М., 1998.

40. Харитончик З.А. Лексика английского языка. - Минск, 1982.

41. Шамаєва Ю.Ю. Лексикологія англійської мови: Конспект лекцій (із завданнями) / - Х.: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2010. - 88 с.

Размещено на Allbest.ru