Репрезентація емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі: лінгвокогнітивний і гендерний аспекти (на матеріалі романів Ш. Бронте та Е. Бронте)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Репрезентація емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі: лінгвокогнітивний і гендерний аспекти (на матеріалі романів Ш. Бронте та Е. Бронте)

Спеціальність 10.02.04 - германські мови

Степанюк Марія

Херсон - 2016

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі кафедри англійської мови та методики її викладання Херсонського державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор

НІКОНОВА ВІРА ГРИГОРІВНА,

Київський національний лінгвістичний університет,

завідувач кафедри англійської філології і перекладу

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор ПРИХОДЬКО ГАННА ІЛЛІВНА,

Запорізький національний університет,

професор кафедри англійської філологіїкандидат філологічних наук

ЧЕТОВА НАТАЛІЯ ЙОСИПІВНА, Національний університет «Львівська політехніка», доцент кафедри іноземних мов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Дисертацію присвячено дослідженню проблеми емотивності художнього тексту шляхом лінгвокогнітивного аналізу способів репрезентації емоційного стану художнього персонажа у жіночих романах британських письменниць Ш. Бронте та Е. Бронте.

Емоції як невід'ємна складова життя людини привертали увагу видатних мислителів із давніх часів. Ще в працях античного філософа Аристотеля емоції розглядалися як особливий вид пізнання. Дослідженню емоцій, наданню тлумачень цього поняття, розробці різноманітних класифікацій емоцій, визначенню базових емоцій, установленню їх функцій тощо присвячено багато ґрунтовних праць відомих філософів (Аристотель, Б. Спіноза), психологів (П. Екман, Р. Вудвортс, В. Вундт, К. Ізард, У. Макдауголл, П. К. Анохін, Л. С. Виготський, Б. І. Додонов, Є. П. Ільїн, В. О. Леонтьєв, О. М. Леонтьєв, П. В. Сімонов та ін.).

Здатність передавати емоції та почуття людини притаманна мові. Незважаючи на давню суперечку між лінгвістами стосовно питання про місце емоцій у мові (Е. Сепір, Ш. Баллі), природа емоцій вивчається з лінгвістичної точки зору (А. Вежбицька, В. І. Болотов, М. В. Гамзюк, О. В. Кунін, Ю. М. Малинович, В. М. Телія, В. І. Шаховський та ін.). Стає актуальною проблема реалізації емоцій у тексті, поширюється вивчення тих мовних засобів, за допомогою яких мовець (письменник) виражає своє ставлення до тих чи інших людей, передає свої почуття, емоції (А. І. Приходько, Н. В. Романова, С. В. Шорін та ін.).

У рамках лінгвокогнітивної парадигми стало можливим більш детальне висвітлення таких текстових категорій, як експресивність (В. Д. Дєвкін, Р. С. Сакієва та ін.), емотивність (В. І. Болотов, А. Вежбицька, О. П. Воробйова, М. В. Гамзюк, С. В. Гладьо, Н. В. Романова, В. М. Телія, П. Фресс та ін.) та оцінка (Н. Д. Арутюнова, Т. І. Вендіна, О. М. Вольф, О. М. Островська та ін.).

Сформовано певні дослідницькі напрями й накопичено значний емпіричний матеріал у вивченні концепту (Н. Д. Арутюнова, А. П. Бабушкін, М. М. Болдирєв С. Г. Воркачев, Т. А. Космеда, А. П. Мартинюк, З. Д. Попова, Й. А. Стернін, М. М Полюжин, А. М. Приходько, О. О. Селіванова, Г. Г. Слишкін, Р. М. Фрумкіна, І. С. Шевченко, R. Langacker, Ch. Peacocke, E. Sweetser, L. Talmy та ін.), зокрема емоційного концепту (В. Ю. Апресян, А. Вежбицька, О. О. Залевська, Н. А. Красавський, З. Є. Фоміна, В. Н. Цоллер, Л. О. Чернейко, В. І. Шаховський, R. Dirven, В. Kryk-Kastovsky та ін.) та художнього концепту (D. Freeman, M. Johnson, Z. Kцvecses, G. Lakoff, P. Stockwell, С. О. Аскольдов, Л. І. Бєлєхова, Я. В. Бойко, Н. С. Болотнова, О. М. Кагановська, Д. С. Лихачов, Л. В. Міллер, В. Г. Ніконова, І. А. Тарасова, В. А. Піщальникова, Н. Й. Четова та ін.).

Зростає увага науковців (L. Brody, А. Eagly, P. Eckert, А. Fischer, R. Lakoff, S. Romaine, D. Spender, D. Tannen, О. І. Горошко, Є. П. Ільїн, А. П. Мартинюк та ін.) до гендерних відмінностей у вираженні емоцій у мові, гендерного впливу на вербалізацію емоційного стану, дослідження якої у кожній окремій парадигмі відкриває нові перспективи вивчення цього явища.

Актуальність теми дисертації визначається її відповідністю загальним спрямуванням сучасної лінгвістики, зокрема когнітивних досліджень художньої семантики, на вивчення ідіостилей поетів і прозаїків, на реконструкцію світорозуміння письменників шляхом експлікації концептуального змісту літературних творів. Тема є актуальною у світлі уваги сучасної гендерної лінгвістики до проблеми гендерних відмінностей у вираженні емоцій у мові. Актуальність дисертації визначається також і тим, що проблема гендерної зумовленості емотивності художнього тексту, зокрема гендерна специфіка у вербальній репрезентації емоційних станів художніх персонажів, досліджується на матеріалі жіночої прози, яскравими зразками якої вважають соціальні романи вікторіанських письменниць XIX ст. Ш. Бронте та Е. Бронте, у яких головні ідеї епохи, стан суспільного руху і моральні принципи доби розкрито з позицій жіночого погляду на світ, зокрема, на Англію 40-х рр. ХIX ст.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у рамках комплексної наукової теми факультету іноземної філології Херсонського державного університету: "Лінгвокогнітивні і комунікативно-прагматичні аспекти дослідження мовно-мовленнєвих одиниць сучасної англійської мови" (дepжaвнa peєстpaцiя №0110U002453) кaфeдpи aнглiйськoї мoви тa мeтoдики її виклaдaння (тeму дисepтaцiї зaтвepджeнo вчeнoю paдoю Хepсoнськoгo дepжaвнoгo унiвepситeту, пpoтoкoл № 3 вiд 26 жовтня 2015 poку).

Мета дисертаційної праці полягає у встановленні зумовленості лінгвокогнітивних і гендерних особливостей вербальної репрезентації емоційного стану художнього персонажа типом художнього тексту, а саме - жіночою прозою британських письменниць XIX ст. Ш. Бронте та Е. Бронте.

Досягнення поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

обґрунтувати теоретико-методологічні засади дослідження проблеми емотивності художнього тексту й надати тлумачення базових понять;

розробити методику комплексного лінгвокогнітивного аналізу вербальної репрезентації емоційного стану художнього персонажа у жіночих романах з опертям на методологічні засади лінгвокультурологічної, лінгвопоетичної і лінгвокогнітивної парадигм;

виявити номінативні засоби репрезентації емоційного стану художнього персонажа в емотивно-маркованих контекстах, виокремлених із досліджуваних романів, і класифікувати їх за структурно-семантичною ознакою і фактором адресованості у художньому тексті;

сконструювати концептосферу емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі, у складниках якої - емоційних концептах - відтворюється авторське світобачення й розуміння світу і визначити ключові емоційні концепти;

розкрити особливості вербальної репрезентації емоційного стану художнього персонажа шляхом моделювання та виявлення специфіки вербалізації структурних компонентів (ядерної зони, ближньої та дальньої периферії) семантико-асоціативних полів ключових емоційних концептів;

встановити вплив гендеру авторів жіночої прози на вербальну репрезентацію емоційного стану художнього персонажа у досліджуваних романах Ш. Бронте та Е. Бронте.

Об'єкт дослідження - номінативні засоби репрезентації емоційного стану художнього персонажа у жіночій прозі британських письменниць XIX ст. Ш. Бронте та Е. Бронте.

Предмет дослідження - лінгвопоетична, лінгвокогнітивна і гендерна специфіка текстової реалізації номінативних засобів репрезентації емоційного стану художнього персонажа у жіночій прозі Ш. Бронте та Е. Бронте.

Матеріалом дослідження слугують романи сестер Бронте - Шарлоти Бронте (Ch. Brontл, 1816-1855): "Джейн Ейр" (Jane Eyre, 1847), "Ширлі" (Shirley, 1849), "Містечко" (Villette, 1853) та Емілі Бронте (Emily Brontл, 1818-1848): "Грозовий перевал" (Wuthering Heights, 1847). Досліджуваний корпус номінативних засобів вираження емоційних станів художніх персонажів - 2979 контекстуальних репрезентацій - отримано методом суцільної вибірки з 2307 емотивно маркованих контекстів, виокремлених із 2280 умовних сторінок романів Ш. Бронте та Е. Бронте.

Багатоаспектністю феномену емотивності художнього тексту зумовлено необхідність застосування методики комплексного аналізу жіночої прози досліджуваних авторів, яка базується, у поєднанні із загальнонауковими (спостереження, опис, систематизація, індукція, дедукція) та емпірико-теоретичними (аналіз, синтез) методами, на методологічних засадах лінгвокультурологічної, лінгвопоетичної і лінгвокогнітивної наукових парадигм.

Використання методів лінгвокультурології - культурно-історичного й лінгвокультурологічного аналізу - уможливило узагальнення особливостей соціально-історичного і культурного контексту, у якому жили й творили Ш. Бронте та Е. Бронте і який впливав на психо-емоційну сферу письменниць, формуючи ціннісні орієнтації авторів жіночого роману. У ході лінгвопоетичного аналізу застосовано такі спеціальні методи і прийоми: інтерпретаційно-текстовий аналіз - для виокремлення із досліджуваних романів емотивно-маркованих контекстів, контекстуальний аналіз - для визначення гендерної маркованості й обсягу емотивно-маркованих контекстів, компонентний аналіз - для визначення семного складу вербальних репрезентантів емоцій, дескриптивний і лінгвостилістичний аналіз - для встановлення типу значення номінативних засобів (прямого або непрямого, перенесеного), системно-функціональний аналіз - для систематизації та класифікації різних типів номінативних репрезентантів емоційного стану художніх персонажів. Методологічну базу лінгвокогнітивної наукової парадигми представлено методиками концептуального аналізу, зокрема, застосуванням методики ідентифікації художніх концептів, методики моделювання концептуальної системи емоційного стану художнього персонажу, методики моделювання семантико-асоціативних полів ключових емоційних концептів і методики побудови гендерно маркованої лінгвокогнітивної моделі концептосфери емоційного стану художнього персонажу у жіночому романі. Процедури кількісних підрахунків використовуються на всіх етапах аналізу для визначення кількісних параметрів вербалізації і концептуалізації гендерно маркованої емотивності художнього тексту жіночої прози.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації вперше у сучасному мовознавстві:

здійснено комплексне дослідження природи емотивності художнього тексту з опорою на методологічні засади лінгвокультурології, лінгвопоетики та когнітивної лінгвістики та з урахуванням специфіки жіночої прози вікторіанської доби;

розроблено критерії виокремлення емотивно маркованих контекстів у романах Ш. Бронте та Е. Бронте залежно від їхнього обсягу і вербально репрезентованого емоційного стану художнього персонажу;

визначено різні типи номінативних засобів репрезентації емоційного стану художнього персонажа, зумовлені їхніми структурно-семантичними характеристиками (пряма лексико-семантична номінація, непряма стилістична номінація, опосередкована лексико-семантична номінація) і фактором адресованості у художньому тексті (персонажна номінація, авторська номінація і комплексна номінація);

реконструйовано емоційні концепти як складники концептосфери емоційного стану художнього персонажа і сконструйовано концептуальну систему, яку формують три концептуальні домени і шість парцел;

визначено п'ять ключових емоційних концептів - joy `радість', anger `гнів', surprise `здивування', disgust `огида', fear `страх', у яких структуровано гендерно зумовлені прояви емоцій як спосіб пізнання світу, і змодельовано семантико-асоціативні поля їхніх вербальних репрезентацій у емотивно-маркованих контекстах;

окреслено гендерно зумовлені особливості реалізації емоційного стану художнього персонажа у романах Ш. Бронте та Е. Бронте як видатних письменницях вікторіанської доби;

побудовано гендерно зумовлену лінгвокогнітивну модель концептосфери емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі, що унаочнює вплив гендеру авторів и типу художнього тексту - жіночої прози вікторіанської доби - на лінгвокогнітивні і гендерні особливості вербальної репрезентації емоційного стану художнього персонажа.

Теоретичне значення дисертаційного дослідження визначається його внеском у розбудову лінгвістики тексту (визначення й уточнення емотивності, експресивності й оцінки як текстових категорій), лінгвопоетику (встановлення ролі різнорівневих номінативних засобів в актуалізації емоційних станів художніх персонажів), лінгвостилістику (розкриття ролі тропів, синтаксичних і графічних експресивних засобів у змалюванні емоційного стану художнього персонажа), когнітивне моделювання (конструювання семантико-асоціативних полів ключових емоційних концептів і побудова гендерно зумовленої лінгвокогнітивної моделі концептосфери емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі).

Практичне значення виконаного дослідження визначається тим, що отримані результати можуть бути використані при викладанні теоретичних курсів зі стилістики (poздiли "Стилiстикa художнього тeксту", "Лексико-семантичні експресивні засоби і стилістичні прийоми" і "Фігури експресивного синтаксису"), лексикології (розділ "Лексична семантика"), із лінгвістики тексту, історії та теорії зарубіжної літератури, у спецкурсах із когнітивної лінгвістики, гендерної лінгвістики, лінгвокультурології, а також при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт з інтерпретації художнього тексту.

Апробація результатів роботи. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях англійської мови та методики її викладання Херсонського державного університету, висвітлювались на 11 міжнародних наукових і науково-практичних конференціях: на другій, третій міжнародних науково-практичних конференціях "Актуальні проблеми сучасної філології" (Київ, Україна, 2012, 2013), на шостій міжнародній науково-практичній конференції "Стратегія розвитку України в глобальному середовищі" (Сімферополь-Ялта, Україна, 2012), на другій Всеукраїнській науково-практичній конференції "Новітні тенденції навчання іноземної мови за професійним спрямуванням" (Херсон, Україна, 2013), на Всеукраїнській науково-практичній конференції з міжнародною участю "Англійська мова в контексті сучасних наукових парадигм" (Херсон, Україна, 2013), на восьмій міжнародній науковій конференції "Пріоритети германського та романського мовознавства" (Луцьк, Україна, 2014), на міжнародній науково-практичній конференції "Tendencje, zbiory danych, innowacje, praktyka w nauce" (Люблін, Польща, 2014), на дев'ятій міжнародній науково-практичній конференції "Міжкультурна комунікація: мова - культура - особистість" (Острог, Україна 2015).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 13 одноосібних публікаціях автора, із них: вісім статей у фахових наукових виданнях України, одна наукова стаття у зарубіжному виданні, а також тези і матеріали доповідей на трьох міжнародних наукових конференціях. Загальний обсяг публікацій становить 5,58 др. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'ятьох розділів із висновками до кожного з них, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг тексту дисертації разом із списком використаної літератури й додатками становить 257 сторінок, обсяг власне тексту дисертації - 196 сторінок. Список використаних джерел складається з 348 позицій, із них 335 позицій наукової літератури (у тому числі 63 - іноземними мовами), 9 позицій лексикографічних джерел, 4 позиції ілюстративного матеріалу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, сформульовано мету і завдання, визначено об'єкт і предмет дослідження, окреслено матеріал і використані методи аналізу, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, розкрито новизну одержаних результатів, їхнє теоретичне і практичне значення, наведено дані про апробацію основних положень дисертації та публікації, описано структуру й обсяг дисертації.

У першому розділі "Теоретичне обґрунтування дослідження репрезентації емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі у лінгвокогнітивному і гендерному аспектах" викладено теоретичні засади дослідження проблеми емотивності художнього тексту, зокрема диференційовано поняття "емоції" та "почуття"; розкрито різні підходи до класифікації емоцій у гуманітарних науках; проаналізовано основні здобутки досліджень емотивності у сучасній лінгвістиці; розтлумачено ключові поняття дисертаційної праці, а саме: "емотивність", "експресивність" та "оцінка" як компоненти семантичної структури слова; встановлено гендерну зумовленість емоційності у мові; зосереджено увагу на проблемі концептуалізації емоцій у художньому тексті, висвітлено природу художнього концепту і дослідженнях художньої семантики й емоційного концепту - у наукових працях із лінгвокультурології.

Найбільш ґрунтовно емоції досліджуються в психології (П. К. Анохін, О. М. Леонтьєв, П. В. Сімонов та ін.), проте психологія емоцій не має єдиної теорії емоційних станів, і різні автори інтерпретують сам термін "емоція" по-різному. З позицій психології емоції - це фізіологічні стани організму, які охоплюють усі переживання та відчуття людини (П. К. Анохін); переживання, яке представляє собою довготривалий стан, що лише іноді проявляється у зовнішній поведінці (П. В. Сімонов); реакція організму людини на внутрішні та зовнішні подразники, на ситуації та проблеми, які виникають у житті людини (О. М. Леонтьєв). Серед функцій емоцій - мотиваційно-регулюючої, комунікативної, сигнальної та захисної (Є. П. Ільїн) - основною функцією є покращення розуміння та вдосконалення спілкування між людьми, інколи навіть представників різних культур.

Спроби надати універсальну класифікацію емоційних станів робили багато зарубіжних і вітчизняних учених (А. Вежбицька, Р. Вудвортс, В. Вундт, Б. І. Додонов, П. Екман, К. Е. Ізард, Є. П. Ільїн, В. О. Леонтьєв, У. Макдауголл та ін.), і кожен із них висував для цього власні підстави, але незважаючи на різноманітність підходів до класифікації емоційних станів, більшість дослідників визначає їх здатність до об'єднання на основі базових, основних емоцій, а саме "радість", "здивування", "печаль", "гнів", "огида", "презирство", "страх" (П. Екман).

Мисленнєво-комунікативна діяльність людини є унікальним засобом вираження почуттів та емоцій, тому цілком зрозумілим є інтерес учених до дослідження таких взаємопов'язаних семантичних категорій, як оцінка, емотивність та експресивність. Коли людина, користуючись певним типом лексики, висловлює свої позитивні чи негативні емоції, у цьому їй завжди допомагає експресія (сила, виразність), яка супроводжує вияви почуттів (В. Д. Дєвкін, В. К. Харченко, В. І. Шаховський та ін.). Оцінка, матеріально обґрунтована природними і культурно-історичними особливостями носіїв мови, які закріпили у мові своє суспільне ставлення до довкілля, зумовлена не тільки соціокультурним контекстом, а й емоціями індивіда, його бажаннями і потребами (Н. Д. Арутюнова, Т. І. Вендіна, О. М. Вольф, А. І. Приходько, Л. О. Чернейко та ін.). Емотивність як текстова категорія слугує засобом вираження ставлення автора та персонажів тексту до дійсності, що змальовується у тексті (В. І. Болотов, С. В. Гладьо, Р. С. Сакієва, В. М. Телія та ін.).

Емотивність має категоріальний статус на різних рівнях мовної системи - фонологічному (М. С. Трубецький), лексичному (А. Вежбицька, Н. А. Лук'янова, В. М. Телія, В. І. Шаховський), морфологічному (Р. С. Сакієва) та синтаксичному (Ю. М. Малинович), на рівні речення і тексту (О. Є. Філімонова). Кожний рівень має свою низку мовних засобів для репрезентації емоцій.

Емоційна сфера людини, а також способи її прояву характеризуються гендерною диференціацією (Ш. Берн, Р. Лакофф, С. Ромейн, Д. Таннен, О. І. Горошко, Є. П. Ільїн, А. П. Мартинюк та ін.). Хоча чоловіки і жінки рівною мірою переживають ті чи інші події, вони по-різному, у відповідності зі своєю гендерною роллю, виражають емоції (Р. Лакофф): мовна поведінка жінки є гуманнішою та менш агресивною; чоловіки ж, навпаки, схильні до прямої агресії у мові та важко йдуть на компроміси.

Концептуалізація емоційного стану художнього персонажа передбачає структурування емоційно маркованої інформації шляхом реконструкції емоційних концептів. Емоційний концепт, безперечно, є різновидом культурного концепту і зберігає всі його властивості, представляючи національну мовну свідомість на конкретному історичному етапі розвитку мови (Ю. Д. Апресян, А. Вежбицька, В. І. Карасик, М. О. Красавський, С. Л. Фесенко, В. Н. Цоллер, З. Ковечеш та ін.). Але емоційний концепт, реконструйований у художньому творі, відрізняється від культурного додатковими емотивними, ціннісними й оцінними характеристиками, що втілюють індивідуально-авторську свідомість, вербалізовану в єдиному тексті творчості письменника (Л. І. Бєлєхова, В. Г. Ніконова, І. А. Тарасова та ін.).

У другому розділі "Методологічне підґрунтя дослідження репрезентації емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі у лінгвокогнітивному і гендерному аспектах" описано методологічні засади дисертаційної праці, які спираються на методологію трьох наукових парадигм - лінгвокультурології, лінгвопоетики і когнітивної лінгвістики; розроблено методику комплексного поетапного аналізу номінативних засобів репрезентації емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі Ш. Бронте та Е. Бронте.

На першому етапі застосування загальнонаукових методів індукції і дедукції, емпірико-теоретичних методів аналізу й синтезу, а також методологічних засад лінгвокультурології, зокрема методів культурно-історичного й лінгвокультурологічного аналізу, уможливило визначення характерних рис широкого соціально-історичного і культурного контексту 40-х років ХІХ ст., тобто того періоду, на який припадає творчість Ш. Бронте та Е. Бронте як яскравих представників жіночої прози ХІХ ст.

У той час соціальні процеси визначалися економічними потрясіннями та класовою боротьбою, загострювалась проблема "жінка і суспільство", яка викликала численні дискусії у різних сферах - у соціально-політичній, науково-теоретичній, філософській, соціологічній, історичній, культурологічній і, навіть, у економічній та юридичній. Зміни в усіх сферах життя не могли не впливати на свідомість британських письменниць, на їхню психоемоційну сферу, формуючи ціннісні орієнтації творчих особистостей. Тому, у творах сестер Бронте присутній дух бунтарства та пафос протесту проти соціальної несправедливості і нерівноправного становища жінки в буржуазному суспільстві.

На другому етапі методологічна база літературознавства та загальнонаукові методи спостереження, опису, систематизації і зіставлення надали можливість охарактеризувати творчу манеру англійських письменниць, а також встановити найтиповіші риси жіночого роману ХІХ ст., серед яких важливими є соціально-психологічні характеристики гендеру художніх персонажів, які проявляються в їхньому емоційному стані як прояву особливого, "жіночого" або "чоловічого" погляду на світ. Беручи до уваги становище жінки в епоху вікторіанства, письменниці вирішили показати становлення "нової жінки", тому в центрі романів постає волелюбна, сильна, незалежна та смілива жінка-героїня, яка не виділяється гарною зовнішністю, але дуже чемна, вихована, чесна, незалежна від чоловіків.

На третьому етапі досліджено текстову реалізацію емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі Ш. Бронте та Е. Бронте. Шляхом інтерпретаційно-текстового аналізу досліджуваних творів було виокремлено емотивно-марковані контексти (ЕМК) - фрагменти тексту, у яких називається або виражається будь-який прояв емоційного стану художнього персонажа, незалежно від його приналежності до чоловічої або жіночої статі. У результаті проведення суцільної вибірки з аналізованих текстів загальним обсягом 2280 сторінок було виокремлено 2307 ЕМК, які відрізняються за своїм обсягом - від одного речення, у якому емоційність художнього персонажа виражена одним словом або словосполученням, наприклад: I could do with them. You know I am disgusted with Madame Svini. (Villette, IR), до контексту, що складається з двох-трьох речень.

Гендерна маркованість ЕМК визначається при наявності у його межах гендерних маркерів, а саме: ім'я / прізвище художнього персонажу (Mrs. Reed), особовий (he, she) або присвійний (his, her) займенник, загальний іменник, який позначає стать художнього персонажа ("батько", "мати" тощо), наприклад: "What?" said Mrs. Reed under her breath: her usually cold composed grey eye became troubled with a look like fear, she took her hand from my arm, and <…> (Jane Eyre, IR).

За результатами контекстуального аналізу кількість маскулінних контекстів (МЕМК) значно менша кількості фемінінних (ФЕМК) як у творах Ш. Бронте (757 МЕМК і 1346 ФЕМК), так і у творах Е. Бронте (62 МЕМК і 142 ФЕМК), що наочно демонструє більшу емоційність жінок порівняно з чоловіками. лінгвокогнітивний художній персонаж роман

На четвертому етапі було проаналізовано вербальні засоби репрезентації емоцій, зокрема, досліджено семний склад значення лексеми (компонентний аналіз) з метою виявлення такої семи, що називає вид емоційного стану, наприклад, іменник joy називає емоцію радості в ЕМК How animated was Graham's face! How true, how warm, yet how retiring the joy it expressed! (Villette, IR), що підтверджується наявністю відповідних сем: "joy, n - great happiness and pleasure".

Методики лінгвостилістичного аналізу були застосовані у ході семантичного аналізу для встановлення типу непрямого (перенесеного) значення, наприклад, метафори: Mr. Moore's dark face mustered colour; his lips smiled, and yet were compressed; his eyes laughed, and yet he resolutely knit his brow. (Shirley, IR).

П'ятий етап передбачав проведення концептуального аналізу жіночої прози, зокрема, застосування методики ідентифікації художніх концептів (В. Г. Ніконова) з метою реконструкції емоційних концептів (ЕК) як складників концептосфери емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі. Процедури кількісних підрахунків уможливили встановлення ієрархії реконструйованих ЕК і визначення серед них ключових, якими виявилися п'ять концептів: joy 'радість', anger 'злість', surprise 'здивування', disgust 'огида' і fear 'страх'.

Ідентифікація ЕК проводиться на основі різних типів семантичних / смислових відношень між імовірним іменем концепту та його мовними / мовленнєвими виразниками у художньому тексті: прямих семантичних зв'язків - із засобами прямої лексико-семантичної номінації, які позначають емоції у своєму прямому значенні і мають однакову частиномовну приналежність, наприклад, іменник sadness 'печаль' стає підставою для ідентифікації ЕК sadness' у ЕМК: "Jane! Jane!" he said, in such an accent of bitter sadness it thrilled along every nerve I had (Jane Eyre, IR); непрямих семантичних зв'язків - із засобами непрямої стилістичної номінації (метафорами, епітетами, образними порівняннями), наприклад, метафора thundered Heathcliff `розгнівався Хіткліф' та епітет savage vehemence `дика пристрасть' у ЕМК “What can you mean by talking in this way to me!” thundered Heathcliff with savage vehemence. (Wuthering Heights, IR) уможливлюють ідентифікацію ЕК anger `гнів'; асоціативнх зв'язків - із засобами опосередкованої лексико-семантичної номінації, коли найменування ЕК встановлюється на базі знань або життєвого досвіду читача.

Значна кількість контекстних репрезентацій п'яти ЕК joy, anger, surprise, disgust і fear - 1367 ЕМК, виділяє їх серед інших 38 ЕК у романах сестер Бронте, і надає підстави вважати їх ключовими ЕК у концептуальній системі емоційного стану художнього персонажа.

На шостому етапі досліджувалася гендерна специфіка репрезентації емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі. Методику моделювання семантико-асоціативних полів ключових ЕК застосовано для структурування поняттєвих складників зазначених концептів, що уможливило виявлення гендерно зумовлених особливостей реалізації таких емоційних станів художніх персонажів, як "радість", "гнів", "здивування", "огида", "страх".

Побудову гендерно зумовленої лінгвокогнітивної моделі концептосфери емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі спрямовано на з'ясування гендерної специфіки проявів емоцій художніми персонажами, зумовленої їхньою (персонажів) соціально-психологічною природою, а також особливостями жанру жіночої прози вікторіанської доби.

У третьому розділі "Вербальний рівень репрезентації емоційного стану художнього персонажа у жіночому персонажі" визначено номінативні засоби репрезентації емоційного стану художнього персонажа в емотивно-маркованих контекстах, виокремлених із романів, і розроблено їх класифікацію за структурно-семантичною ознакою (пряма лексико-семантична номінація, непряма стилістична номінація і опосередкована лексико-семантична номінація) і фактором адресованості у художньому тексті (персонажна, авторська і комплексна номінація).

Так, вербальна репрезентація емоційного стану художнього персонажа в 2307 ЕМК у романах Ш. Бронте та Е. Бронте здійснюється за допомогою прямої лексико-семантичної номінації (1783 репрезентації, 59,8%), непрямої стилістичної номінації (765 репрезентацій, 25,7%) і опосередкованої лексико-семантичної номінації, вираженої змістом усього ЕМК (431 репрезентація, 14,5 %).

Пряма лексико-семантична номінація - це лексико-семантичні засоби, які називають за допомогою різних частин мови або виражають (вигуки та окличні речення) емоційний стан художнього персонажа, наприклад: The teachers looked at her with a sort of surprise. "It is to be done on my responsibility," <…> (Jane Eyre, IR).

Непряма стилістична номінація емоційного стану художнього персонажа описує емоції персонажів в образній формі (метафори, образні порівняння й епітети), наприклад, Джейн Ейр порівнюється зі скаженою кішкою, схвильованою та обуреною: "Hold her arms, Miss Abbot: she's like a mad cat." (Jane Eyre, IR). Синтаксичні (повтори, окличні речення) та графічні (капіталізація, дефісація) експресивні засоби посилюють експресивно-емотивну забарвленість висловлювання персонажа, який перебуває в якомусь емоційному стані, наприклад, емоційний стан містера Броклхерста - "обурення" - репрезентовано в ЕМК "How shocking!" Mr. Brocklehurst resumed. (Jane Eyre, IR) шляхом окличного речення.

Опосередкована лексико-семантична номінація не має лексичних чи стилістичних вербалізаторів емоційного стану художнього персонажа, але вона описує ситуацію, у якій художній персонаж відчуває певні емоції, наприклад: A quarter of an hour passed. How fast beat every pulse in my frame! How I turned cold and hot by turns! I sat with my eyes fixed on the door <…> All had been quiet: not a mouse had stirred; the white doors were closed and motionless. "You ayre Engliss?" said a voice at my elbow. I almost bounded, so unexpected was the sound; so certain had I been of solitude (Villette, IR). У наведеному ЕМК жодне слово не виражає у своєму значенні будь-якого типу емоції, але із життєвого досвіду відомо, що стан людини, яку кидає то в жар, то в холод, у якої несамовито колотиться серце і яка ледь не підстрибнула від несподіванки, коли почула чийсь голос, можна охарактеризувати як стан сильного емоційного напруження, а саме - "страх".

За фактором адресованості розрізняємо авторську пряму номінацію (автор коментує емоції персонажа), персонажну пряму номінацію (персонаж називає власний емоційний стан або стан інших персонажів), комплексну пряму лексико-семантичну номінацію (автор і персонаж називають емоцію). Наприклад, емоційна напруга Катерини, героїні роману Е. Бронте "Грозовий перевал", передається в ЕМК - "I didn't touch you, you lying creature!" cried she, her fingers tingling to repeat the act. She never had power to conceal her passion, it always set her whole complexion in a blaze. (Wuthering Heights, IR) - у її мовленні шляхом окличного речення I didn't touch you, you lying creature! 'я тебе не чіпала, брехлива істота', у межах якого застосовано емотивно оцінну лексику lying creature. Але саме із авторської характеристики поведінки героїні - cried she 'кричала вона', her passion <…> set her whole complexion in a blaze 'її пристрасть <…> перетворила весь колір її обличчя у полум'я' - стає зрозумілим тип емоції - "лють".

У четвертому розділі "Когнітивний рівень репрезентації емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі" реконструйовано ЕК, які структурують позитивні та негативні емоції у жіночому романі; змодельовано концептосферу емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі, яку формують три концептуальні домени ("Негативні емоції", "Позитивні емоції" і "Амбівалентні емоції") і шість парцел, диференційовані за їхньою гендерною маркованістю (тобто хто саме, чоловік або жінка, перебуває в стані емоційного збудження). Визначені концептуалізовані типи емоційного стану художнього персонажа - маскулінно / фемінінно марковані негативні емоції, маскулінно / фемінінно марковані позитивні емоції, маскулінно / фемінінно марковані полярні емоції - класифіковано за спрямованістю (на самого мовця або на інші предмети, явища чи інших люлей), за стійкістю (стійкі і ситуативні), за ступенем напруги (напружені й ненапружені).

Структурно-семантичні особливості різнорівневих номінативних засобів репрезентації емоційного стану художнього персонажа зумовлюють польову організацію вербалізаторів ЕК, представлену ядерною зоною, ближньою та дальньою периферією.

Ядерну зону семантико-асоціативних полів вербалізаторів ключових ЕК формують лексичні засоби, що називають емоції (субстантивна, ад'єктивна, адвербіальна, дієслівна номінація), і лексичні засоби, що виражають емоції (вигуки й емотивно-оцінна лексика). Наприклад, ядepними номінаціями ключового ЕК anger `гнів' є лексичні засоби, що називають емоцію гніву, а саме: іменники: agony 'агонія', annoyance 'роздратування', birse 'вибух гніву' та ін.; прикметники: ferocious 'лютий', fierce 'жорстокий', furious 'розлючений' та ін.; прислівники: ferociously 'люто', furiously 'розлючено', indignantly 'обурено' та ін.; дієслова: to annoy 'роздратувати', to exacerbate 'загострювати', to exasperate 'розсердити' та ін.

Ближню периферію семантико-асоціативних полів вербальних репрезентацій ключових ЕК представлено засобами непрямої стилістичної номінації, а саме: метафорами (ears became red with rage 'вуха почервоніли від люті', eyes sparkling irefully 'очі блищали від люті', face looked swelled and furious 'обличчя виглядало опухлим та лютим', grinding the teeth 'скреготати зубами', to answer snappishly 'відповідати кусаючи' та ін.), епітетами (ferocious gaze 'лютий погляд', angry countenance 'гнівний вираз обличчя' та ін.), образними порівняннями (to glare like a wolf 'дивитись як вовк', to answer like a dragon 'відповідати як дракон' та ін.). Наприклад, у ЕМК - "I shan't eat it!" answered Linton, snappishly. "Take it away." (Wuthering Heights, IR) - ключовий ЕК anger 'гнів' репрезентовано прислівником snappishly 'кусаючи', який метафорично описує емоційний стан гніву людини, коли вона у спілкуванні не відповідає, а нібито "кусає" співрозмовника.

Дальню периферію семантико-асоціативних полів вербальних репрезентацій ключових ЕК представлено засобами опосередкованої лексико-семантичної номінації, які не називають певну емоцію, а описують її як таку, що проявляється у діях художніх персонажів або в їхній мовленнєвій поведінці, наприклад, емоція гніву (ключовий ЕК anger 'гнів') проявляється у використанні сварливих, образливих слів: "I could not mention a thing of which I never thought, and which I do not now acknowledge. What can you mean?" "Stupid boy! look at her" (Villette, IR).

У дальній периферії семантико-асоціативних полів вербальних репрезентацій ключових ЕК розташовано також опосередковану лексико-семантичну номінацію, яка у виокремлених ЕМК описує зусилля персонажів щодо стримування, приховування та маскування емоцій, наприклад: He looked vexed, and suggested the kitchen as a more suitable place for him. Mrs. Linton eyed him with a droll expression - half angry, half laughing at his fastidiousness (Wuthering Heights, IR). У наведеному ЕМК Місіс Лінтон у той самий час і сміється, і гнівається.

У п'ятому розділі "Гендерна специфіка репрезентації емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі" продемонстровано гендерну маркованість вербалізації ключових концептів емоційного стану художнього персонажа та їх семантико-асоціативних полів, а також розкрито гендерні особливості комунікативної поведінки художніх персонажів в емоційному стані, а саме: стримування, маскування та приховування емоцій. Моделювання гендерно зумовленої лінгвокогнітивної моделі концептосфери емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі унаочнює вплив гендеру авторів жіночої прози на вербальну репрезентацію емоційного стану художнього персонажа у досліджуваних романах.

Аналіз вербальної репрезентації ключових ЕК joy `радість', anger `гнів', surprise `здивування', disgust `огида' і fear `страх' у фемінінних і маскулінних ЕМК, виокремлених із жіночої прози Ш. Бронте та Е. Бронте, розкрив гендерну забарвленість у проявах художніми персонажами таких емоційних станів, як "радість", "гнів", "здивування", "огида" і "страх", яка проявляється як у частоті прояву емоцій чоловіками і жінками, так і у типі самих емоцій, які є провідними для кожної статі, а також у характері прояву чоловіками й жінками зазначених емоцій.

У дослідженні було встановлено, що провідними для чоловіків виявився емоційний стан "гнів", у той час як найбільш характерним типом емоційного стану для жінок визначено "радість". Що стосується характеру прояву чоловіками й жінками зазначених емоцій, то жінки є більш емоційними: їхні емоції зазвичай супроводжуються якимись діями, які виражають їхню радість, гнів, здивування тошо; чоловіки, навпаки, поводяться більш стримано, не демонструють своїх емоцій відверто, частіше маскують й приховують емоції. Наприклад, Джейн, яка дуже боялася, що Рочестер назавжди зник з її життя і вона ніколи його не побачить, не стримує своїх емоцій, коли Рочестер повернувся, і підстрибує від радості: I obeyed: joy made me agile: I sprang up before him. "But is there anything the matter, Janet, that you come to meet me at such an hour?" "No, but I thought you would never come. I could not bear to wait in the house for you, especially with this rain and wind" (Jane Eyre, IR). У Грехема, коли він побачив свою кохану Поллі, радість проявилася лише у нього на обличчі: How animated was Graham's face! How true, how warm, yet how retiring the joy it expressed! (Villette, IR).

Вплив гендеру художніх персонажів на вербальну репрезентацію емоційних станів радості, гніву, здивування, огиди і страху розкривають особливості їх (персонажів) мовленнєвої поведінки, що проявляється в особливостях конструювання семантико-асоціативних полів ключових емоційних концептів.

Мовленнєва поведінка жінок і чоловіків в емоційному стані "радість" дещо відрізняється: у жінок емоція радості репрезентується персонажною номінацією (повторами й окличними реченнями), що свідчить про емоційність жінок, які прямо виражають радісний емоційний стан, наприклад, у ЕМК - "Oh, I am glad! - I am glad!" I exclaimed (Jane Eyre, IR) - Джейн прямо виражає свою радість. У чоловіків радість репрезентується авторською номінацією (метафорами, епітетами, образними порівняннями), наприклад: Mr. Moore's dark face mustered colour; his lips smiled, and yet were compressed; his eyes laughed, and yet he resolutely knit his brow (Shirley, IR).

У стані гніву, навпаки, чоловіки дуже емоційно виражають емоцію за допомогою прямої та непрямої номінації (емотивно-оцінної лексики, окличних речень, капіталізації та дефісації), а також авторської непрямої номінації у структурі ближньої периферії (метафор, епітетів і образних порівнянь). Жінки є більш стриманими у стані гніву і не виражають свій гнів безпосередньо у своїй прямій мові; емоційний стан "гнів" у жінок репрезентовано авторською номінацією. Наприклад, гнів і роздратованість чоловіка описано метафорами й епітетами: The scarce-suppressed impetus of a most irritable nature glowed in his cheek, fed with sharp shafts his glances, a nature - the injudicious, the mawkish, the hesitating, the sullen, the affected, above all, the unyielding, might quickly render violent and implacable. Silence and attention was the best balm to apply: I listened (Villette, IR).

Безпосереднє вираження жінками емоцій огиди і страху у їхній прямій мові (персонажна номінація) зумовлює частотність вигуків та окличних речень у фемінінних ЕМК. Натомість, репрезентація негативних емоцій "огида" і "страх" у чоловіків полягає в тому, що чоловіки, стримуючи себе, не виражають свій страх та огиду у прямій мові, про що свідчить превалювання авторської номінації зазначених емоцій. Наприклад: Mr. Edgar seldom mustered courage to visit Wuthering Heights openly. He had a terror of Earnshaw's reputation, and shrunk from encountering him; and yet he was always received with our best attempts at civility the master himself avoided offending him, knowing why he came; and if he could not be gracious, kept out of the way. I rather think his appearance there was distasteful to Catherine; she was not artful, never played the coquette, and had evidently an objection to her two friends meeting at all; for when Heathcliff expressed contempt of Linton in his presence, she could not half coincide, as she did in his absence; and when Linton evinced disgust and antipathy to Heathcliff, she dared not treat his sentiments with indifference, as if depreciation of her playmate were of scarcely any consequence to her (Wuthering Heights, IR).

В емоційному стані "здивування" чоловіки і жінки однаковою мірою висловлюють своє здивування у своїй прямій мові (персонажна номінація) шляхом вигуків, повторів, окличних і питальних речень. Гендерні відмінності у вираженні емоції "здивування" проявилися лише у тих чинниках, які викликають цей емоційний стан: у жінок здивування має позитивне забарвлення, а у чоловіків - негативне. Наприклад, Адель приємно здивована тим, що Джейн вміє розмовляти французькою мовою: "Ah!" cried she, in French, "you speak my language as well as Mr. Rochester does: I can talk to you as I can to him, and so can Sophie." (Jane Eyre, IR).

Гендерні відмінності у комунікативній поведінці чоловіків і жінок в емоційному стані "радість", "гнів", "здивування", "огида" і "страх" деремінують специфіку конструювання дальньої периферії семантико-асоціативних полів відповідних ЕК засобами опосередкованої лексико-семантичної номінації.

Зумовленість комунікативної поведінки гендером авторів жіночої прози проявляється у відхиленні комунікативних дій чоловіків від очікуваних у вікторіанському суспільстві гендерних стереотипів: у стані гніву чоловіки у жіночому романі не контролюють себе, часто поводяться так само нестримано, як притаманно жінкам.

Комунікативна поведінка жінок в емоційному стані радості, гніву, огиди, здивування і страху характеризується стриманістю, прихованістю і, навіть, маскуванням емоцій, що цілком відповідає нормам, прийнятим у вікторіанському суспільстві. Проявом нових тенденцій у вікторіанському суспільстві є зображення емансипованої жінки, яка, особливо, у стані гніву, спроможна відважно відстоювати свою громадянську позицію.

Гендерно зумовлена лінгвокогнітивна модель концептосфери емоційного стану художнього персонажа у жіночому романі Ш. Бронте та Е. Бронте унаочнює вплив гендеру авторів і типу художнього тексту - жіночої прози вікторіанської доби - на лінгвокогнітивні й гендерні особливості вербальної репрезентації емоційного стану художнього персонажа. Фоновий модуль у складі моделі структурує інформацію, яка потрібна для адекватного розуміння жіночої прози британських письменниць XIX ст. Жанровий модуль - це сконцентрована інформація про мовну особистість і творчі здобутки британських письменниць Ш. Бронте та Е. Бронте. Текстовий модуль структурує всю різноманітність контекстуального вираження емоційного стану художнього персонажа у вигляді сукупності емотивно-маркованих контекстів, у яких або називається / описується автором будь-який прояв емоції (авторська номінація), або емоція персонажа виражається безпосередньо в його мовленні (персонажна номінація). Вербальний модуль структурує сукупність різноманітних вербальних засобів репрезентації емоційного стану художнього персонажа в досліджуваних романах, які залежно від типу номінації розподіляються на три групи: пряма лексико-семантична номінація (лексичні засоби, що називають емоції, і лексичні засоби, що виражають емоції), непряма стилістична номінація (лексико-семантичні стилістичні прийоми - метафори, епітети, образні порівняння; синтаксичні стилістичні прийоми - повтори, окличні речення і графічні стилістичні прийоми - капіталізація, дефісація) та опосередкована лексико-семантична номінація (контекстуальна репрезентація емоціогенних ситуацій без застосування будь-яких емотивно-маркованих вербальних маркерів прямої лексико-семантичної або непрямої стилістичної номінації емоцій). Концептуальний модуль - найвищий рівень абстракції в моделі, на якому репрезентовано концептосферу емоційного стану як систему емоційних концептів, угрупованих у три концептуальні домени: "Позитивні емоції", "Негативні емоції" та "Амбівалентні емоції".

ВИСНОВКИ

Проблема емотивності художнього тексту розв'язується в дисертації шляхом установлення зумовленості лінгвокогнітивних і гендерних особливостей вербальної репрезентації емоційного стану художнього персонажа типом художнього тексту, а саме - жіночою прозою британських письменниць XIX ст. Ш. Бронте та Е. Бронте, із застосуванням методики комплексного аналізу досліджуваних творів, яка базується на методологічних засадах лінгвокультурології, лінгвопоетики і когнітивної лінгвістики.

Різноманітність проявів емоційного стану художнього персонажа в романах Ш. Бронте та Е. Бронте детермінує специфіку їх текстового втілення в сукупності фемінінних і маскулінних емотивно-маркованих контекстів, у яких, залежно від статі художнього персонажа - чоловічої або жіночої, а також від типу номінації емоції за фактором адресованості - персонажної або авторської - будь-який прояв емоції художнього персонажа або виражається безпосередньо в мовленні персонажа, або опосередковано чи прямо в авторському коментарі чи монологічному мовленні персонажа-оповідача. Репрезентація емоційного стану художнього персонажа у романах сестер Бронте здійснюється авторською номінацією (коли автором називається / описується будь-який прояв емоції), персонажною номінацією (коли емоція персонажа виражається безпосередньо в його мовленні), комплексною номінацією (коли автор і персонаж називають емоцію). Диференціація емотивно-маркованих контекстів залежно від статі художнього персонажа зумовила розподіл усіх контекстів на маскулінні та фемінінні емотивно-марковані контексти, що сприяло визначенню ролі емоцій художнього персонажа як прояву особливого, "жіночого" або "чоловічого", погляду на світ.

Залежно від типу номінації, засоби репрезентацій емоційного стану художнього персонажа в досліджуваних романах розподіляються на три групи: пряма лексико-семантична номінація (лексичні засоби, що називають емоції, і лексичні засоби, що виражають емоції), непряма стилістична номінація (лексико-семантичні стилістичні прийоми - метафори, епітети, образні порівняння; синтаксичні експресивні засоби - повтори, окличні речення і графічні експресивні засоби - капіталізація, дефісація) та опосередкована лексико-семантична номінація (контекстуальна репрезентація емоціогенних ситуацій без застосування будь-яких емотивно-маркованих вербальних маркерів прямої лексико-семантичної або непрямої стилістичної номінації емоцій).

Аналіз фемінінних і маскулінних емотивно-маркованих контекстів виявив особливості вербальної репрезентації емоційного стану художнього персонажа, зумовлену різнорівневими номінативними засобами - одиницями мови (пряма лексико-семантична номінація), мовлення (непряма стилістична номінація) і контекстами (опосередкована лексико-семантична номінація).

Роль відмінних типів номінації в репрезентації емоційного стану художнього персонажа є різною. Засоби прямої лексико-семантичної номінації називають / позначають емоції у своєму прямому значенні (іменники, прикметники, прислівники та дієслова) або, не називаючи тип емоції, безпосередньо виражають емоційний стан персонажа у його мовленні (вигуки, окличні речення). Непряма стилістична номінація емоційного стану художнього персонажа описує позитивні / негативні емоції персонажів в образній формі (лексико-семантичні стилістичні прийоми - метафори, образні порівняння й епітети) або посилює експресивно-емотивну забарвленість висловлювання персонажа, який перебуває в певному емоційному стані (синтаксичні експресивні засоби - повтори, окличні речення і графічні експресивні засоби - капіталізація, дефісація). Опосередкована лексико-семантична номінація, яка не має лексичних чи стилістичних вербалізаторів емоційного стану художнього персонажа у своєму складі, описує емоціогенну ситуацію, що спричиняє прояви певної емоції.

Концептосфера емоційного стану складається з емоційних концептів, які угруповані у три концептуальні домени: "Позитивні емоції", "Негативні емоції" та "Амбівалентні емоції".

Конструювання семантико-асоціативних полів вербалізаторів ключових емоційних концептів - joy 'радість', anger 'злість', surprise 'здивування', disgust 'огида' і fear 'страх', особливості яких детерміновано різнорівневістю засобів номінації емоційного стану - лексичні одиниці як мовні знаки (ядерна зона), стилістичні прийоми як мовленнєві знаки (ближня периферія), фрагменти художнього тексту (дальня периферія) - розкриває зумовленість вербальної репрезентації концептуалізованих емоцій як статтю художнього персонажу, так і гендером авторів жіночої прози - Ш. Бронте та Е. Бронте як видатних письменниць вікторіанської доби.

Зумовленістю комунікативної поведінки художніх персонажів гендером авторів жіночої прози пояснюються відхилення від норм поведінки, прийнятих у суспільстві того часу, які проявляються, наприклад, у втраті чоловіками самоконтролю у стані гніву, що вважалося неприйнятним для вихованого джентльмена, а також у відкритому прояві своїх емоцій емансипованими жінками, які, приміром, у стані гніву спроможні на відважні дії у відстоюванні своїх прав, що відрізняється від очікуваної стриманості і покірності залежних від чоловіків жінок.